СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ВЛАСНІ ОСОБОВІ ІМЕНА В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ : СЛАВЯНСКИЕ автохтонные собственные личности ИМЕНА В чешских антропонимиконе

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ВЛАСНІ ОСОБОВІ ІМЕНА В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ
  • Альтернативное название:
  • СЛАВЯНСКИЕ автохтонные собственные личности ИМЕНА В чешских антропонимиконе
  • Кол-во страниц:
  • 268
  • ВУЗ:
  • ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • Год защиты:
  • 2004
  • Краткое описание:
  • Львівський національний університет
    імені Івана Франка



    На правах рукопису


    ОСТАШ ЛЮБОВ РОМАНІВНА

    УДК 811.162.3’373.23


    СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ВЛАСНІ ОСОБОВІ ІМЕНА
    В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ


    Спеціальність 10.02.03 слов’янські мови

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук

    Науковий керівник
    Тепляков Іван Михайлович,
    кандидат філологічних наук,
    доцент


    Львів 2004








    ЗМІСТ





    СКОРОЧЕННЯ НАЗВ МОВ, НАРІЧ І ДІАЛЕКТІВ .


    5




    УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ НОМЕНКЛАТУРНИХ ТЕРМІНІВ ТА ІНШИХ СЛІВ ..



    6




    ВСТУП ...


    7




    РОЗДІЛ 1.


    ЗАГАЛЬНІ УВАГИ ДО ПРЕДМЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ ..


    14







    1.1. Стан вивчення чеських слов’янських автохтонних імен у чеській і українській антропоніміках



    14







    1.2. Місце слов’янських автохтонних імен у чеському іменникý ..



    26







    Висновки до розділу 1 ...


    37




    РОЗДІЛ 2. СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ІМЕНА-КОМПОЗИТИ В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ ................



    38







    2.1. Структура і семантика чеських імен-композитів ........


    38







    2.2. Імена-композити в чеських прізвищах ..


    76







    Висновки до розділу 2 ...


    93




    РОЗДІЛ 3. ОДНООСНОВНІ СЛОВ’ЯНСЬКІ АВТОХТОННІ ІМЕНА В ЧЕСЬКОМУ АНТРОПОНІМІКОНІ



    96







    3.1. Шляхи виникнення, асортимент та особливості функціонування чеських відапелятивних та відкомпозитних особових імен ...




    96










    3.1.1. Побажальні імена ........


    99










    3.1.2. Захисні імена ...........


    105







    3.2. Словотвір імен відапелятивного і відкомпозитного походження .



    110










    3.2.1. Лексико-семантичний спосіб словотвору .....


    110










    3.2.2. Морфологічний спосіб словотвору ...


    116













    3.2.2.1. Усічення


    117













    3.2.2.2. Суфікси з приголосним -č- ..


    118













    3.2.2.3. Суфікси з приголосним -d- .


    119













    3.2.2.4. Суфікси з приголосним -j- ..


    120













    3.2.2.5. Суфікси з приголосним -k- ....


    121













    3.2.2.6. Суфікси з приголосним -l- ..


    127













    3.2.2.7. Суфікси з приголосним -n- .


    128













    3.2.2.8. Суфікси з приголосним -š-..


    133













    3.2.2.9. Суфікси з приголосним -t-...


    135













    3.2.2.10. Суфікси з приголосним -v-....


    137













    3.2.2.11. Суфікс-флексія -а ...


    138













    3.2.2.12. Суфікс-флексія -о ...


    139







    3.3. Слов’янські автохтонні імена відапелятивного походження в чеських прізвищах ..



    141







    Висновки до розділу 3 ...


    152




    ВИСНОВКИ .....


    154




    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .....


    164




    ДОДАТКИ .....


    183







    Додаток А.


    Алфавітний покажчик чеських слов’янських автохтонних власних особових імен ....



    183










    А.1


    Чоловічі імена


    183










    А.2


    Жіночі імена ...


    192







    Додаток Б.


    Зворотний покажчик чеських слов’янських автохтонних власних особових імен



    202










    Б.1


    Чоловічі імена ...


    202










    Б.2


    Жіночі імена ..


    211







    Додаток В.


    Таблиця кількісного вживання чеських чоловічих і жіночих слов’янських автохтонних імен ..



    220










    В.1


    Чоловічі імена ....


    220










    В.2


    Жіночі імена ......


    229







    Додаток Д.


    Таблиця найбільш уживаних у ХХ столітті в Чеській Республіці чоловічих і жіночих слов’янських автохтонних імен із вказівкою на кількість іменованих згідно з роком народження особи ..





    238










    Д.1


    Чоловічі імена ....


    238










    Д.2


    Жіночі імена ......


    249







    Додаток Е.


    Таблиця найбільш уживаних у Чеській Республіці чоловічих і жіночих імен (станом на 22.04.2002р.) ...



    259










    Е.1


    Чоловічі імена ....


    259










    Е.2


    Жіночі імена ......


    260







    Додаток Ж.


    Таблиця кількісного вживання слов’янських автохтонних імен, наданих у Чеській Республіці хлопчикам і дівчаткам, які народилися з 01.01.1991 до 31.12.2000р. .........





    262










    Ж.1


    Чоловічі імена


    262










    Ж.2


    Жіночі імена ..........


    264







    Додаток З.


    Таблиця кількісного вживання чоловічих і жіночих імен дітей, народжених у Чеській Республіці з 01.01.1991 до 31.12.2000р. в кількості 1000 осіб і більше (стан на 28.02.2001 р.) .......





    266










    З.1


    Чоловічі імена


    266










    З.2


    Жіночі імена ..........


    267








    ВСТУП

    Друга половина ХХ століття це період становлення та інтенсивного розвитку ономастики в усіх слов’янських народів. З’являються значні монографічні дослідження, присвячені вивченню топонімів, власних особових імен давніх епох, прізвищ. Порушується і вирішується низка теоретичних проблем, що дало змогу ономастиці поступово ставати окремою галуззю лінгвістичної науки. Виходять друком праці з теорії ономастики, підручники для вищих навчальних закладів. Настає пора, коли не лише для потреб науки, а й для широкого загалу зацікавлених читачів видаються словники власних особових імен і словники прізвищ.
    Це був час, коли кожна зі слов’янських ономастик збирала і досліджувала свій ономастичний матеріал. Разом із тим і в чеській, і в українській антропоніміках уже працювали вчені, які, виходячи з антропонімного матеріалу певної мови, глибоко і ґрунтовно аналізували ономастичний матеріал у загальнослов’янському контексті. До таких учених належать Я.Свобода у чехів, І.М.Желєзняк в українців. Увага акцентувалася переважно на історичній ономастиці.
    Дослідження власних особових імен у чеській антропоніміці другої половини XX початку ХХІст. здійснюється в кількох напрямах. Одним із них стало вивчення давніх чеських імен слов’янського походження, збережених в опублікованих і рукописних писемних пам’ятках. Його репрезентує передусім новаторська монографія Я.Свободи Staročeská osobní jména a naše příjmení” („Старочеські особові імена і наші прізвища”) [222], яка від часу виходу в світ у 1964р. вже стала класичною працею для всіх слов’янських антропонімістів. Протягом кількох наступних десятиліть чехи звертали менше уваги на свої давні імена, і тільки наприкінці ХХст. з’являється друком книга Я.Плескалової Tvoření nejstarších českých osobních jmen” („Словотвір найдавніших чеських особових імен”) [194], високо оцінена в слов’янському ономастичному світі [178, 366].
    Помітним і продуктивним є соціоономастичний напрям, пов’язаний передусім з діяльністю М.Кнаппової, яка вивчає імена і прізвища з погляду особливостей їх функціонування в суспільстві. Розгляд мовних проблем у її працях підпорядкований потребам суспільної практики: у полі зору дослідниці постійно перебувають питання кодифікації імен, їх нормативності, принципів зарахування до списку офіційних варіантів, правопису імен і прізвищ тощо. Це дає їй змогу не просто відстежувати найновіші тенденції у розвитку чеського іменникá, а й активно впливати на весь поточний антропонімійний процес. Завдяки такій систематичній науковій діяльності репертуар чеських імен від часу до часу оновлюється, зберігаючи водночас свої основи, що ґрунтуються на багатовікових традиціях чеської антропонімії. Згаданий напрям представляють численні статті [40; 139; 140; 142; 145; 147; 150; 152; 155; 156; 160; 161; 162], а також монографія М.Кнаппової Rodné jméno v jazyce a společnosti” („Ім’я у мові і суспільстві”) [144]. У ній в загальному контексті зазначених проблем було звернено увагу і на окремі аспекти функціонування деяких компонентів сучасних чеських слов’янських автохтонних імен-композитів.
    Ще одним напрямом стало лексикографічне опрацювання власних особових назв. Видання перших словників власних особових імен стало важливим стимулом до зацікавлення загальним станом іменотворчості. Виданий у 1974р. тиражем у 15тис. примірників науково-популярний словник Ф.Копечного Průvodce našimi jmény” („Довідник наших імен”) [163] розійшовся блискавично. У словниках визначаються і потім далі уточнюються походження й етимології імен (як християнських, так і слов’янських автохтонних), а також прізвищ. Перший словник сучасних прізвищ виходить друком у 1983р. [188]. Важливим напрямом є дослідження в окремих статтях мовної природи сучасних імен. Воно стосувалося передусім християнських імен або ж всього іменникá загалом. Слов’янські автохтонні власні особові імена, наявні в сучасному чеському іменникý, як об’єкт окремого дослідження до кінця ХХ століття не виступали.
    Актуальність теми. Основи для дослідження власних особових імен у слов’ян почали закладатися в середині 50-х років ХХст. З того часу і до сьогодні в кожного слов’янського народу було підготовлено й видано щонайменше по одному нормативному словнику власних імен людей [17; 32; 61; 73; 141; 174; 224]. Протягом 8090-х років вони вдосконалюються, перевидаються. Поряд з ними в деяких народів (напр., у болгар, поляків, українців, росіян) до сьогодні було видано ще кілька словників особових імен різного спрямування, призначення і будови [3; 42; 119; 129; 163; 165; 207]. У болгар зроблена спроба вивчити деякі проблеми словотвору їхніх слов’янських автохтонних імен [43]. Однак окремих праць, у яких би цілісно й комплексно вивчався у мовному плані сучасний антропонімійний процес у царині власних особових імен, у слов’янській ономастиці все ще недостатньо. Цим і пояснюється вибір даної теми. Обрання об’єктом дослідження чеських слов’янських автохтонних імен (далі в тексті також САІ) зумовлене необхідністю пізнати глибше цей пласт чеських імен, дослідити їх склад і мовну структуру, виділити в них як загальнослов’янські, так і свої мовні риси, набуті в період становлення національної мови.
    Отже, актуальність теми цієї дисертації полягає в назрілій потребі теперішньої слов’янської ономастики комплексно вивчити структурні, семантичні, словотвірні риси власних особових імен чеської мови. Важливо дізнатися, наскільки давні типологічні риси чеського ономастикону зберігаються зараз і як вони впливають на сучасне функціонування слов’янських автохтонних імен.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дисертаційного дослідження узгоджений із профілем і тематикою наукових планів кафедри слов’янської філології Львівського національного університету імені Івана Франка.
    Мета дисертаційної роботи здійснити аналіз чеських сучасних офіційних варіантів власних особових імен слов’янського походження, а також тих САІ (композитів, одноосновних імен), які наявні в сучасних чеських прізвищах. Для досягнення цієї мети у дисертації поставлено такі завдання:
    1.Виділити із списків усіх чеських особових імен групу слов’янських автохтонних імен, визначити їх місце в сучасному чеському антропоніміконі.
    2.Проаналізувати структуру чеських імен-композитів, семантику й етимологію їх основ.
    3.Встановити список слов’янських автохтонних імен-композитів, відображених в основах чеських прізвищ, звернути увагу на специфіку етимологізації в прізвищах цих основ.
    4.Визначити групу сучасних одноосновних імен у чехів, їх зв’язок з антропонімійною спадщиною минулих століть, характерні сучасні тенденції в їх функціонуванні.
    5.Простежити способи творення одноосновних дериватів у чеській мові, проаналізувати п
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Здійснений у дисертації аналіз чеських слов’янських автохтонних власних особових імен дає змогу зробити такі висновки:
    1.У сучасному чеському іменному репертуарі наявні як офіційні варіанти САІ двох типів: а)імена-композити; б)одноосновні імена (відкомпозитного і відапелятивного походження). Кількісно найбільш значну групу САІ (понад половину), уживаних у чеській мові, становлять імена-композити. Чехи пережили період згасання САІ в середні віки і період відновлення їх уживання. Середина ХХст. у чехів час уже активного вживання САІ. Теперішні САІ з погляду часового виникнення неоднакові: частина з них є давньою спадщиною і фіксується у писемних пам’ятках минулих століть, а частина виникла (і була відновлена за зразком давніх, у тому числі як перекладні) у кінці XVIII і протягом ХІХXXст. Перекладні імена були для чехів у період національного відродження одним із засобів відновити свою національну самобутність.
    Із 925 чоловічих і 1001 жіночого імені, які дозволено записувати в чеські метрики, імен-композитів, імен відкомпозитного та відапелятивного походження нараховується 267 чоловічих імен і 225 жіночих. Отже, частка цих імен у чеському іменному репертуарі в групі чоловічих імен становить близько 29 відсотків, у групі жіночих близько 22,5 відсотків, а загалом (чоловічі і жіночі разом) 25,5 відсотків. Ці підрахунки зроблено на підставі нормативного словника власних особових імен чеської мови.
    2.У чеських власних особових іменах-композитах наявні 85 основ. З них 63 основи трапляються лише в препозиції: Běl-, Blah-, Boh-/Bog-, Bol-, Bož-, Bran-/Bron-, Brat-, Břet-, Če-, Čech, Čest-/Cti-, Čist-, Da-, Dal-, Des-, Dobr-, Duch-, Hor-, Hvězd-, Chot-, Chran-, Jar-, Kaz(i)- , Kras-, Křes-, Květ-, Lud-/Ľud-/Ljud-/Lid-, Lut-, Meč-, Mni-, Moj-, Mst(i)-, Nadě-, Něh-, Pravd-/Prav-, Přiby-, Rat-, Rost-/Rast-, Se-, Sobě-, Spyti-, Stan-, Stoj-, Střez(i)-, Svat-, Svet-, Tich-, Tom(i)-, Tug-, Vad-, Věk-, Vel-, Vjače-/Vác-/Věnce-, Vlast-, Vni-, Vrat-, Vše-/Vse-, Zby-/Zbi-/Bi-, Zde-/Zdi-, Zlat-, Zvon-, Žel-, Žit-. 17 основ містяться в сучасних чоловічих і жіночих іменах і в препозиції, і в постпозиції. Зокрема, це: Boj-, -boj; Bor-, -bor; Bud-, -bud; Dan-, -dan; Dar-, -dar, Drah-/Drag-, -drag; Host-, -host; Lub-/Ľub-/Ljub-/Lib-, -ljub; Mil-, -mil; Mir-, -mír (-miř); Rad-, -rad; Slav-, -slav; Věr-, -věr; Vit-, -vít; Vlad-/Lad-, -volod; Voj-, -voj; Zor-, -zar. Лише постпозитивними є 5 основ: -hněv/-gněv, -chval, -mysl, -pluk, -těch.
    Імена-композити, які функціонують сьогодні в чеському суспільстві, мають різну частотність уживання. Найпоширенішими є імена, що містять Slav-, -slav. Препозитивна основа бере участь у творенні 7 імен (5 чол., 2 жін.), постпозитивна у творенні 221 іменi (124 чол., 97 жін.). Наступними у списку містяться імена з основою Mir-, -mír (-miř): препозитивна основа бере участь у творенні 11 імен (6 чол., 5 жін.), постпозитивна 107 імен (72чол., 35жін.). Третьою найпоширенішою антропонімною основою є сьогодні в чеській мові Mil-, -mil: препозитивна творить 7 імен (5чол., 2жін.), постпозитивна 59 імен (32чол., 27жін.). Далі основи розташовані так: Lud-/Ľud-/Ljud-/Lid- (26 імен), Rad-, -rad (26), Lub-/Ľub-/Ljub-/Lib-, -ljub (24), Bor- (Boř-), -bor (21), Voj-, -voj (20), Drah- (Drag-), -drag (13), Boj-, -boj (10).
    Походження всіх аналізованих основ праслов’янське. Лише стосовно -měr різні вчені пропонують кілька варіантів походження, але і праслов’янська етимологія присутня як один із найвірогідніших варіантів.
    Інколи думки вчених розходяться стосовно того, яка із праслов’янських лексем могла стати основою певного імені-композита (напр., Břeti-, Če-, Spyti-, Vni-). Зрідка суперечки тривають стосовно: а)частиномовної приналежності лексеми, що лягла в основу: залежно від цього змінюється прочитання семантики всього імені (напр., Mni-, Stoj-, Vel-, Vni-, Zde-/Zdi-); б)яке значення (первинне чи вторинне) праслов’янського слова (оскільки деякі з них протягом століть могли набувати певного розвитку свого значення, напр., Vlast-) слід відчитувати в імені: Svat-/Svět-.
    З невеликою кількістю імен і їх носіїв у чеській антропонімії зафіксовані гібридні композити. У таких іменах слов’янською основою є постпозитивна -slav: ч. Anděloslav, Kristoslav, Krunoslav, Májoslav, Renislav, Šlechtislav. Якщо для українців це нове антропонімне явище, яке ще тільки зароджується., то загалом для слов’янських мов, у тому числі чеської, гібридні композити не є чимось винятковим і новим.
    Переважна більшість нормативних жіночих імен-композитів у чехів творяться флексійним (підвид морфологічного) способом за допомогою суфікса-флексії -а від чоловічих імен-композитів: Bohdan Bohdana, Bohumil Bohumila, Jarmil Jarmila, Jaroslav Jaroslava, Ladislav Ladislava та ін. Ще із старочеської мови збереглася форма сучасного жіночого імені Drahomiř з кінцевим приголосним.
    3.Вичленовування відкомпозитних і відапелятивних імен із прізвищ пов’язане з вирішенням цілого комплексу наукових проблем і виробленням певних методик етимологізації. Це зумовлене історією формування розряду прізвищ. Чеська антропонімія виявляє тут багато рис, спільних для всіх слов’янських антропонімій. Наприклад, у чехів клас прізвищ формувався повільно, протягом кількох століть, поширюючись поступово з вищих соціальних станів на нижчі. Чеські прізвища не мали слів, спеціально створених для цього розряду антропонімів. Вони сформувалися з кількох лексичних груп, серед яких були назви власні і загальні. Матеріалом для створення прізвищ стали у значній кількості власні особові імена як САІ, так і християнські. У процесі освоєння християнських імен в горнилі народного мовлення до цих імен стали приєднуватися ті ж праслов’янські за походженням суфікси, що й до САІ. Це створило значну омонімію і труднощі у визначенні їх походження, якщо основи імен фонетично збігалися.
    Важливу роль у чехів, як і в інших слов’янських народів, у становленні прізвищ відіграли індивідуальні і родові прізвиська, які, у свою чергу, були дуже різноманітні за походженням і лексичним складом та семантикою. За їх посередництвом з апелятивної лексики чеської мови до прізвищ потрапили також назви людей за діяльністю і професіями, етноніми, назви людей за місцем проживання тощо.
    Разом із тим у чеській, на відміну від інших слов’янських антропонімій, мало представлені патронімні суфікси і, навпаки, прізвищами стали народні варіанти імен зі своїми суфіксами. Відмінним є і те, що в чехів була поширена традиція давати назви оселям, і ці назви також могли ставати прізвищами. Зафіксовано навіть, що прізвищем нового власника оселі могло ставати індивідуальне чи родове прізвисько попереднього власника.
    Наявність прізвиськ, що перейшли у прізвища, подвійна етимологізація народних варіантів імен значною мірою „замаскували” чеські САІ у прізвищах. Отже, вичленування САІ з прізвищ це завжди наукова гіпотеза, достовірність якої залежить від стану розвитку етимологічних та антропонімічних досліджень у кожній мові на даному етапі.
    У чехів лише невелика група САІ-композитів збереглася у прізвищах у повній формі: Bohuslav, Branislav, Budslav, Ctibor, Domorad, Duchoslav, Kazimír, Milrad, Semerád, Semirád, Semorad, Stanislav, Vladislav, Vojtěch та деякі інші. Значно більшою є група прізвищ, у яких збереглися лише основи від САІ-композитів. Загалом в аналізованих чеських прізвищах знаходимо 85 основ колишніх САІ-композитів: Blah-, Bo-, Boh-, Bol-, Bor-/Boř-, Bož-, Bran-, Brо-, Bu-, Bud-, Cti-, Čech-, -dar, Dluh-, Dob-, Dobr-, Dom-, Drah-, Draž-, Duch-, Ho-, Hod-, Hoj-, Host-, Hrd-, Chot-, Chval-, Jar-, Kaz-, Křes-, La-, Lad-, -lov, Lub-/Lib-, Luc-, Ľud-, Mil-, Mir-, Nud-, On-, Pře-, Před-, Přib-, Puch-, Rad-, Ran-, Ratim-, Roh-, Sem-, Sla-, Slav-, Sob-, Sta-, Stan-, Sud-, Sul-, Sva-, Svat-, Svě-, Svoj-, Tach-, Těš-, Tich-, Tom-, Tu-, Tvrd-, Va-, Vac-, Vel-, Věři-, Vid-, Vlad-, Vo-, Voj-, Vrch-, Vrt-, Vše- (або Všeb-)/Šeb-, Vyš-, Zde-/Zdi-, Žit-. Усічені на приголосний перші компоненти колишніх імен-композитів, які стали прізвищами без додавання суфіксів, доповнюють цей список ще основами Pač-, Pak-, Rod-, Svět-, Vít-.
    Валентність цих основ при творенні прізвищ була неоднаковою, тому різною є кількість утворених від них прізвищ. Високою активністю відзначаються основи Vа-, Bor-, Bud-, -bud, Rad-, -rad, Sud-, Sul-.
    Спостерігаємо кілька моделей трансформації САІ-композитів у прізвища. Прізвищами ставали безпосередньо імена-композити у повній формі або ж ускладнені суфіксами; велику роль відігравало усічення при творенні прізвищ від САІ і приєднання до усічених частин моно- або поліморфемних суфіксів. При усіченні перший компонент складного імені усікався на приголосний або на голосний; могло відбуватися усічення першого компонента разом із приголосним постпозитивного компонента.
    Зіставлення основ колишніх чеських САІ-композитів у прізвищах з основами сучасних чеських імен показує, що вони значною мірою збігаються. Це свідчить про природний зв’язок між САІ-композитами минулого і сучасними і послідовну спадкоємність чеської антропонімії. У прізвищах знаходимо низку основ, які не мають відповідників серед сучасних імен-композитів: Dluh-, Dob-, Dom-, Hod-, Hoj-, Hrd-, Nud-, Před-, Puch-, Roh-, Sem-, Sud-, Sul-, Svoj-, Tvrd-, Vid-, Vrch-, Vrt-, Vyš- та ін. Ці основи допомагають розширити наше уявлення про багатство в минулому чеського антропонімікону слов’янського автохтонного походження і підтвердити думку Я.Свободи, що в минулому чеський іменник був значно багатший на САІ. Наявність слов’янських автохтонних імен у сучасних чеських прізвищах свідчить про давню і постійну, безперервну традицію їх уживання в побуті чехів.
    Форми багатьох імен і прізвищевих назв, які стали потім прізвищами, датуються XIIXVIст. Отже, наявність слов’янських автохтонних імен у сучасному чеському списку імен не є впливом інших слов’янських антропонімій чи даниною моді на вживання певного пласту імен. Вони мають за собою в чеському іменному репертуарі кількасотлітню історію.
    4.Виникнення і функціонування САІ відапелятивного походження у слов’ян, у тому числі і в чехів, стимулювалося цілком практичною потребою в іменах захисних і побажальних. Протягом століть ці функції в них поступово втрачалися, відходили на задній план чи забувалися, хоча самі імена такого типу, увійшовши в побут і традиції, продовжували вживатися. Багато з них існують і сьогодні: Květoň, Květoš, Mlad, Mlada, Mladen, Mladena, Zdravko, Zlata, Zlatan, Zlaték, Zlatko, Zlatuše, Zora, Zoran, Živa, Živan, Živana, Živěna, Živko та ін. У чехів відапелятивних імен давнього походження багато: можна побачити прямі паралелі між деякими іменами середньовіччя і сучасними чеськими іменами (Květa, Zlata). Разом із тим у чеській антропонімії існує низка нових імен на зразок Pěva, які не мають прямого зв’язку з давніми повір’ями при називанні дитини. Вони продовжують давню слов’янську традицію побажальних імен, але з використанням нових лексем. До онімів давніх, але відновлених у вживанні в період чеського національного відродження, належать відапелятивні імена Ždan i Lada. Найбільш помітними групами серед імен відапелятивного походження є імена з основами Mil-, Lib-/Lub-/Ľub-, Rad-: Libor, Libuše, Milan, Miloň, Milana, Milena, Miluše, Radovana та ін.
    САІ відапелятивного походження в чеській антропонімії утворені за тими законами і тими ж моделями, що і в інших слов’янських мовах. Усі імена відапелятивного походження мають тісний зв’язок з апелятивною лексикою чеської мови. Усі апелятивні лексеми етимологізуються на праслов’янському мовному ґрунті. У сучасній чеській мові вони переважно мають великі лексичні гнізда.
    5.Характерним для чеської антропонімії є використання лексико-семантичного і морфологічного способів словотвору для творення імен. У лексико-семантичному способі набір лексем, які стали іменами, переважно різниться у слов’янських мовах, оскільки лексеми добираються відповідно до традиції тієї чи іншої мови використовувати слова у ролі антропоніма і відповідно до уподобань мовців. Лексико-семантичний спосіб словотвору є дуже давнім. Характерний він і для старочеської антропонімії. Щоправда, із тих давніх імен у сучасному іменникý збереглися лише одиниці: Doubrava, Chval, Mlad, Vlk; Milovan, Odolen, Pomněn, Radovan. Небагатим є список і решти імен.
    У морфологічному способі словотвору розрізняємо імена, утворені шляхом усічення, і імена, утворені усічено-суфіксальним способом. Обидва також характерні для антропонімій усіх слов’янських мов. Усікатись може і перша, і друга частина композита, а деколи випадає й середня частина. Від твірних основ чоловічих імен утворились флексійним способом (суфікс-флексія -а) жіночі імена, напр., Lumíra, Věslava.
    Офіційних форм імен, утворених шляхом усічення, у сучасній чеській антропонімії небагато. У результаті здійсненого аналізу до групи імен, утворених шляхом усічення, зараховуємо: Dan, Kazi, Lumír, Radvan, Radim, Václav, Wieslav, Věslav та деякі інші.
    Кількісно найбільша група імен утворена усічено-суфіксальним способом. Чеська антропонімія широко використовує в офіційному іменникý відкомпозитні і відапелятивні деривати. Це явище характерне як для чоловічих, так і для жіночих імен. Офіційні варіанти позбавлені будь-яких емоційних характеристик. Вони стилістично нейтральні. Аналізовані значення суфіксів це ті значення, які вони мали до переходу їхніх імен в офіційні варіанти. Їх емоційне навантаження цікавить антропонімістів лише у зв’язку з їх колишньою роллю в системі чеської мови і з потребою мовного аналізу їх походження. У народному антропоніміконі вони і зараз можуть творити емоційно забарвлені імена. Чим інтенсивніше зникає в деяких народних варіантах конотація їхніх суфіксів, тим швидше вони одержують змогу стати самостійними іменами і потім перейти в розряд офіційних. На сучасному етапі цю тенденцію найвиразніше представляють народні варіанти на -а, -ek, -k-a. Наприклад, офіційними іменами стали колишні народні варіанти: чол. Radek,
  • Стоимость доставки:
  • 50.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины