СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА НАЗВ ДІЯЧА В СУЧАСНІЙ ЧЕСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ : Словообразовательная СТРУКТУРА НАЗВАНИЙ ДЕЯТЕЛЯ В СОВРЕМЕННОМ чешском литературном языке

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
ІНСТИТУТ ФІЛОЛОГІЇ

АНТОНЕНКО Оксана Володимирівна

На правах рукопису
УДК 811.162.3 : 81’373.611

СЛОВОТВІРНА СТРУКТУРА НАЗВ ДІЯЧА
В СУЧАСНІЙ ЧЕСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.03. слов’янські мови

Дисертація на здобуття
наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Паламарчук Ольга Леонідівна,
кандидат філологічних наук,
доцент

Київ 2005

ЗМІСТ

Список умовних скорочень ................................................................................3

Вступ ...................................................................................................................................4

1. Особливості виділення словотвірної категорії
nomina agentis та шляхи її дослідження............................................................9

2. Характеристика чеських словотвірних типів із суфіксами праслов’янського походження
2.1. Словотвірний тип на -tel................................................................................38
2.2. Словотвірний тип на -ník ..............................................................................50
2.3. Словотвірний тип на -č .................................................................................64
2.4. Словотвірний тип на -ec ................................................................................75
2.5. Словотвірний тип на -c-e ..............................................................................82
2.6. Словотвірний тип на -ař/-ář ..........................................................................89
2.7. Словотвірний тип на -ák ...........................................................................97
2.8. Словотвірний тип на -oun ...........................................................................103
2.9. Словотвірний тип на -íř / -ýř / -éř ...............................................................108
2.10. Словотвірний тип на -aj ............................................................................113
2.11. Словотвірний на -ík ...................................................................................116
2.12. Словотвірний тип на -l ..............................................................................121
2.13. Словотвірний тип на -ek ............................................................................126
2.14. Словотвірний тип на -čí ............................................................................129
2.15. Словотвірний тип на -an-...........................................................................135
2.16. Висновки ....................................................................................................137

3. Характеристика чеських словотвірних типів із суфіксами неслов’янського походження
3.1. Словотвірний тип на -ér (-er), -ír (-ýr) .......................................................141
3.2. Словотвірний тип на -ant (-ent) ..................................................................146
3.3. Словотвірний тип на -ist-a ..........................................................................152
3.4. Словотвірний тип на -or (-tor) ....................................................................156
3.5. Висновки ......................................................................................................164

Висновки ............................................................................................................167
Список використаних джерел ........................................................................175
Список використаної літератури...................................................................177
Додаток................................................................................................................204

ВСТУП

З часу виокремлення вчення про словотвір в окрему лінгвістичну дисципліну інтерес славістів до проблем дериватології постійно зростає. У ряді праць поетапно розв’язано цілий комплекс важливих теоретичних і практичних питань словотвору слов’янських мов. Водночас є цілий ряд істотних проблем чеської дериватології, які досі не отримали адекватного висвітлення у лінгвістичній богемістиці.
Актуальність теми дослідження. Словотвірна категорія назв діячів займає важливе місце у системі іменникового словотворення у всіх слов’янських мовах і постійно поповнюється новоутвореннями, які виникають з необхідності називати ту чи іншу особу за новою професією чи видом діяльності. Поряд із внутрішньою динамікою групі агентивних назв властиві багатосторонні зв’язки з іншими словотвірними категоріями.
Іменники на позначення діячів становлять органічний компонент мовної дериваційної системи, тому виявлені у процесі дослідження закономірності можуть слугувати основою для ширших узагальнень. Методи та прийоми дослідження, апробовані на матеріалі назв діячів, можна ефективно використовувати для опису інших дериваційних систем, а також ідентичних словотвірних категорій в інших мовах.
У мовознавчій літературі представлена низка досліджень зі словотвору окремих словотвірних категорій особових назв. Процеси, історія та механізм творення особових назв описані в розвідках чеських дослідників М. Докуліла, Й. Кухаржа, Ф. Копечного, П. Гаусера, А. Єдлічки, В. Шмілауера, Ф. Данеша, Д. Шлосара. В українському мовознавстві процеси творення особових назв досліджували І.І. Ковалик, Л.Л. Гумецька, П.І. Білоусенко, Я.В. Закревська, Н.Ф. Клименко, В.О. Горпинич, К.Г. Городенська, Є.А. Карпіловська.
Дані про словотвірну категорію діячів залучалися до робіт з порівняльно-історичного та типологічного вивчення слов’янських мов, автори яких ставили перед собою, зокрема, завдання реконструкції праслов’янської словотвірної системи (Ф. Міклошич, В. Вондрак, А. Мейє, А. Вайан, Ф. Славський, О.С. Мельничук, О.О. Тараненко, Ж.Ж. Варбот), диференціації слов’янських мов за даними словотвору (М. Докуліл, І.І. Ковалик, І. Лєков, В.В. Лопатін, І.С. Улуханов, О. Рєвзіна, Т.І. Вендіна), зіставного вивчення слов’янських мов (О.Г. Гавришко, Л.С. Паламарчук, В.Т. Коломієць, Г.П. Нещименко, Ф.О. Нікітіна, Н.Г. Озерова, Л.Д. Ридванська, Ф.Я. Середа, А.К. Смольська, Р. Шишкова, З.М. Волоцька, Ю. Балтова, А. Камиш, М. Кнаппова, Е. Македонска, Я. Моравец, Е. Секанінова, З. Скоумалова, В. Стракова та інші). Проте словотвірна категорія на позначення осіб за характером діяльності у чеській та українській мовах ще не була предметом спеціального, зокрема, дисертаційного чи монографічного вивчення.
Зв’язок роботи з науковими темами. Тема дослідження пов’язана із загальним напрямом лінгвістичних досліджень кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Актуальні проблеми слов’янського мовознавства”.
Мета дослідження. Наше дослідження чеських агентивних назв має комплексний характер і спрямоване на те, щоб дати характерологічно орієнтоване висвітлення формально- та семантико-дериваційних одиниць як компонентів окремої підсистеми в межах словотвірної системи сучасної чеської мови.
Для досягнення цієї цілісної мети у дисертації були розв’язані такі підпорядковані їй конкретні завдання:
· встановити склад іменників категорії агентивних назв у чеській мові, визначити її межі та взаємовідносини з іншими словотвірними категоріями;
· визначити інвентар словотвірних типів категорії діячів як вихідної моделі для дослідження суфіксальної словотвірної системи іменника;
· дати аналіз кожного зі словотвірних типів;
· визначити основні тенденції й закономірності розвитку суфіксальної словотвірної системи іменників чоловічого роду на позначення діяча в сучасній чеській літературній мові;
· дати поглиблену характерологічну оцінку певних рис чеських nomina agentis шляхом проектування їхніх параметрів на український матеріал.
Об’єкт дослідження становлять похідні (непервинні) іменники на позначення осіб за характером виконуваної дії в сучасній чеській літературній мові, утворені виключно суфіксальним способом словотворення.
Предметом дослідження є особливості словотвірної будови агентивних назв осіб чеської мови в зіставленні з відповідними назвами української мови.
Методи дослідження. Фактичний матеріал був зібраний методом вибірки із зазначених лексикографічних джерел. Для розв’язання комплексу поставлених завдань було застосовано описовий метод, метод кількісної оцінки, а також методи морфологічного та структурно-семантичного аналізу досліджуваної дериваційної підсистеми.
Джерела фактичного матеріалу. Фактологічну базу нашого дисертаційного дослідження складають матеріали словників тлумачних (Slovník spisovného jazyka českého: V 8 dílech), перекладних (Андерш Й.Ф., Неруш Г.І., Цвях В.Д., Яценко Г.Т. Чесько-український словник: В 2 тт.; Kurimský A., Šišková R., Savický N. „Ukrajinsko-český slovník: V 2 dílech), інверсійних (Slavíčková E. Retrográdní morfematický slovník češtiny, Інверсійний словник української мови”, Těšitelová M., Petr J., Králík J. Retrográdní slovník současné češtiny”); принагідно також використовувалися відомості етимологічних словників (Machek V. Etymologický slovník jazyka českého. Praha.: ČSAV, 1968; Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. / Гол. ред. О.С. Мельничук. К.: Наукова думка, 1982-2002. Т. 1-4; Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского языка. М., 1958. Т.1-2). Загалом проаналізовано понад чотири тисячі агентивних найменувань.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що робота є першою спробою комплексно дослідити творення агентивних назв осіб сучасної чеської літературної мови. З цією метою було проведено аналіз найменувань, який включав як формально-словотвірний, так і семантичний аспекти.
Теоретичне значення. Матеріали нашої дисертаційної праці, зроблені в ній спостереження й висновки та отримані результати мають безпосереднє значення для подальшого дослідження низки актуальних проблем чеського, слов’янського, а також загального словотвору. Теоретичні висновки роботи доповнюють та систематизують відомості про характер словотвірної системи сучасної літературної чеської мови.
Практична цінність роботи. Теоретичні положення й конкретний фактичний матеріал дисертації можуть бути використані у таких навчальних курсах і спецкурсах для студентів філологічного факультету, як "Словотвір чеської мови", "Лексичний склад чеської мови", Актуальні проблеми слов’янського мовознавства”, "Порівняльна граматика слов’янських мов", а також для створення відповідних підручників та посібників. Матеріали дисертації є цінними для лексикографічної практики, зокрема, для укладання словотвірних словників.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дисертаційного дослідження стали основою для доповідей на таких міжнародних та національних наукових зібраннях: Оломоуцькому симпозіумі україністів (Оломоуць, Чеська Республіка, 2001), конференції З ХХ в ХХІ століття”, присвяченій 90-річчю доктора філологічних наук, професора Андрія Білецького (Київ, 2001); міжнародній конференції "Семантика мови і тексту" (Сімферополь, 2002); міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов” (Вінниця, 2003); міжнародній науковій конференції Проблеми розвитку філології в Україні у контексті світової культури” (Київ, 2003); міжнародній науковій конференції Україністика минуле, сучасне, майбутнє” (Брно, Чеська Республіка, 2003); на щорічних славістичних наукових читаннях, присвячених пам’яті академіка Леоніда Булаховського (Київ, 1999-2002).
У повному обсязі дисертаційне дослідження було обговорено та схвалено на засіданні кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертації викладено в 10 публікаціях у провідних фахових виданнях.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, списку використаної літератури, додатка. Повний обсяг дисертації 213 стор. Список використаної літератури налічує 318 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У результаті характерологічно орієнтованого словотвірного аналізу чеських агентивних назв, утворених суфіксальним способом словотворення, ми дійшли таких висновків:
1. Процес творення агентивних назв у сучасній чеській літературній мові має системний характер, про що свідчить наявність семантично однорідної групи слів, які утворено поєднанням конкретного набору суфіксів з основами дієслів визначеної семантики. Словотвірні суфікси як елементи словотвірної системи абсорбують і кристалізують результати узагальнюючої людської думки та маркують слово згідно його приналежності до певного ономасіологічного класу.
2. У роботі було застосовано розроблену нами схему аналізу дериваційної структури агентивів.
І. Загальна характеристика словотвірного типу: кількість дериватів цього типу, участь словотворчого форманта у творенні нових слів, загальний ступінь продуктивності. Варіанти словотворчого форманта.
ІІ. Дієслівний клас та структура твірної основи похідних номінацій, здатність форманта приєднуватися до основи певних типів, семантичні та структурні особливості твірної основи.
ІІІ. Наведені вище параметри можуть бути застосовані для отримання структурної характеристики певної дериваційної підсистеми в окремо взятій мові. Проте для поглиблення характерологічної оцінки цих підсистем доповнюємо їх шляхом залучення до опису аспектів, які можуть бути виявлені лише у випадку зіставлення, в даному разі при зіставленні чеського й українського мовного матеріалу. Таким додатковим параметром може бути порівняння іменників за ознакою тотожності / нетотожності словотворчого форманта та лексичної тотожності / нетотожності твірної основи й синтетичності / аналітичності вираження змісту.
У результаті зіставлення за цими ознаками були виділені такі групи можливих варіантів у реалізації того чи іншого аспекту дериваційної структури:
1. похідні іменники на позначення тотожного денотата з тотожним словотворчим формантом (1.1. іменники з тотожним словотворчим формантом та лексичним наповненням твірної основи; 1.2. іменники з тотожним словотворчим формантом і відмінним лексичним наповненням твірної основи);
2. похідні іменники з відповідниками, що утворені за допомогою відмінного словотворчого форманта, іншим способом чи є непохідними (2.1. похідному іменнику відповідає похідний іменник-корелят з тотожною лексичною мотивуючою основою, але іншим словотворчим формантом; 2.2. похідному іменнику відповідає похідний іменник з відмінною лексичною мотивуючою основою та відмінним словотворчим формантом; 2.3. похідному іменнику відповідає номінація у вигляді складного іменника (композита); 2.4. похідному іменнику відповідає номінація у вигляді словосполучення; 2.5. похідному іменнику відповідає непохідна назва).
IV. Еквівалентні словотвірні типи. У цьому пункті наводимо приклади словотвірних типів, які служать для утворення семантично й стилістично еквівалентних назв.
V. Морфологічна структура. До похідних слів, що характеризуються різними основами чи відмінним словотвірним формантом застосовано наступний рівень зіставлення за характером морфологічного класу твірної основи.
VI. Семантична структура похідних. Номінації на позначення ідентичного денотата можуть мати різну семантичну структуру, оскільки мотивовані різними ознаками.
VII. Характеристика морфонологічних явищ, які супроводжують дериваційні процеси.
3. Для творення назв діячів чоловічого роду чеська мова використовує 15 суфіксів праслов’янського походження. Суфікси -tel, -ník, -č, -ec, -ce, -ař/-ář, -ák, -oun, -íř/-ýř, -aj, -ík мають паралелі в українській мові (пор. -тель, -ник, -ч, -ець, -ця, -ар/-яр, -ак, -ун, -ир, -ай, -ик), а форманти -l, -ek, -čí, -an не вживаються в українській мові. Для творення агентивних назв використано також 4 суфікси неслов’янського походження: -ér (-er, -ír, -ýr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -átor, -itor).
4. Серед назв словотвірної категорії назв діячів у сучасній чеській літературній мові переважають деривати словотвірних типів із формантами -tel, -ník, -č, -ec, -ař / -ář. Менш продуктивними є типи із суфіксами -íř / -ýř, -ák, -aj, -ík.
Типам на -l, -ek, -čí, -an належить периферійна функція у творенні агентивних назв, а їх питома вага в категорії nomina gentis є незначною.
Важливе значення в утворенні найменувань відіграють форманти іншомовного походження -ér (-er, -ír, -ýr) , -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -átor, -itor). У чеській мові кількісне співвідношення іменників з цими формантами до загальної кількості агентивних назв становить 1 : 4,3 (в українській мові 1 : 6,3). Для чеської мови є характерною стала тенденція до запозичення цілих словотвірних гнізд, що дозволяє виокремлювати як форманти, за допомогою яких утворені певні деривати, так і твірні основи, котрі поєднуються з іншими суфіксами для утворення нових слів на матеріалі чеської мови.
5. Словотвірні суфікси не виявляють чітких обмежень щодо семантики твірних основ. Розбіжності в семантичній орієнтації формантів спостерігаємо лише в утвореннях на -č та -tel. Семантичне ядро типу -č становить група дієслів на позначення мануальної роботи, натомість семантика назв на -tel обмежена видами діяльності, які не мають характеру такої праці (пор. řidič ředitel, nosič nositel). Українським дериватам обох типів таке семантичне обмеження не притаманне.
Словотвірні синоніми в категорії nomina agentis засвідчені в малій кількості, що свідчить про усталеність функціонального навантаження кожного суфікса. Найбільшу здатність до конкуренції виявляє суфікс -ník, який утворює паралельні форми до більшості словотвірних типів (пор. cestovník cestovatel, pronásledovník pronásledovatel; pitevník pitvač, předpovědník předpovědač; nástupník nástupce, platník plátce, příjemce příjemník, stražník strážce; věstník věštec; brusník brusák; bludník bludař; barevník barvíř; štěbetník štěbetal).
5. Базою для творення агентивних назв осіб слугують насамперед дієслова зі значенням професійної діяльності, а також процесуальної чи процесуально-оцінювальної ознаки, лексеми зі значенням стану чи зміни стану використовуються рідко (пор. sestavovatel, chovatel, lichotník, kořistník, bežec ladič, modelář; trpitel, věřitel, ctitel).
Суфікси -tel, -ník, -č, -ec, -ce, -ař/-ář, -ák, -oun, -íř/-ýř, -aj, -ík, -l, -ek, -čí, -an поєднуються здебільшого з дієсловами слов’янського походження (pracovník, topenář, myslitel, chvastoun), натомість твірною основою дериватів на -ér (-er, -ír, -ýr), -ant (-ent), -ist(a), -or (-tor, -átor, -itor) слугують, як правило, дієслова іншомовного походження (telefonista, adoptant, likvidátor, debatér).
Це стилістично нейтральні дієслова, проте серед дериватів більшості типів присутні також емоційно забарвлені назви, переважно з негативною конотацією, яка властива вже твірному слову. Особливо істотною є ця група серед дериватів із формантами -l, -ek, -čí, -an, які часто слугують для утворення експресивно забарвлених номінацій, що характеризують особу за її внутрішніми якостями, часто з відтінком зневаги, тому деякі деривати цієї групи можемо одночасно відносити до розряду атрибутивних назв (пор. mlsal, žvatlal, mlček, pijan, trhan).
Іменники з формантами іншомовного походження позначають переважно осіб за видом діяльності, яка визначає їх приналежність до суспільно-політичного, релігійного, культурного напрямку, а також за професійною діяльністю. Тому серед твірних слів домінують дієслова іншомовного походження книжного стилю, хоча засвідчено також декілька випадків творення номінацій від слов’янських основ. Причому в сучасній чеській мові ці деривати мають яскраво виражене експресивне забарвлення чи належать до розмовної мови (mlsant, slabikant, parchant, pracant). У таких випадках формант -ant втрачає свою першочергову функцію вираження агента і стає засобом утворення експресивних форм та інших назв осіб, зокрема носіїв властивостей (hrubant, suchant, vzteklant).
7. Більшість похідних утворено від інфінітивної основи дієслів із тематичними голосним -і- / -и-, проте кожна група формантів виявляє тяжіння до дієслів певних класів.
Так, суфікси -tel, -ník, -č, -ec, -ce, -ař/-ář, -ák, -oun, -íř/-ýř, -aj, -ík приєднуються до дієслів із тематичними голосними -і-, -а- та суфіксом -ova- / -va- (objevitel < objevit, poplatník < poplatit, objednatel < objednat, obchodník < obchodovat, pochybovač < pochybovat). Чеські номінації, утворені за допомогою питомих суфіксів -l, -ek, -čí, -an, походять від дієслівних основ на -а- (напр. tlachal < tlachat, hejsek < hejsati, plavčí < plavat). Група іншомовних формантів утворює номінації від усічених інфінітивних основ із суфіксом -ova- (напр. aranžér < aranžovat, asimilant < asimilovat, parodista < parodovat).
Більшість формантів, за винятком суфікса -tel, приєднуються до усіченої основи (пор. krumpl/íř < krumpl/ovat, breč/ák < breč/e/t, opravář < oprav/i/t, zachrán/ce < zachrán/i/t; porušova/tel < porušova/t, představi/tel < představi/t, dobyva/tel < dobýva/t).
Основою імен діячів можуть бути як непохідні, так і похідні дієслова, утворені від дієслів, іменників чи прикметників (пор. pitel < pít, dříč < dřít, dělník < dělat; školitel < školit, omlouvač < omlouvat, mírnitel < mírnit, plnitel < plnit, lakýrník < lakyrovat). Численними є лексеми, утворені від вторинних імперфектів (doplňovatel < doplňovat, dodavatel< dodávat, omlouvač < omlouvat, dohazovač < dohazovat).
Номінації мотивовані дієсловами як доконаного, так і недоконаного видів. Як правило, назви, утворені від недоконаних дієслів, характеризують особу за звичною, постійною чи принагідною, виконуваною у даний момент діяльністю (пор. badatel, podnikatel, najímatel). Іменники, похідні від дієслів доконаного виду, визначають особу за відношенням до дії, яку вона виконала чи виконає (пор. uchvatitel, objednatel), проте кожен словотвірний тип надає перевагу певному класу дієслівної основи. Так, назви на -č утворені переважно від дієслів недоконаного виду (пор. leštič < leštit, lichotník < lichotit). Назви на -ník структурно корелюють з основами обох видів (překupník < překupit та překupovat).
У більшості випадків основою похідних виступають перехідні дієслова (pronásledovatel, čalouník, roznášeč). Від неперехідних дієслів імена діячів творяться нерегулярно (cestovatel, kočovník, vandrovník, flákač).
Серед твірних основ практично відсутні дієслова із суфіксом -nou-, оскільки вони здебільшого позначають зміну стану чи ознаки й тому семантично не можуть слугувати основою для позначення особи за виконуваною діяльністю. Агентивні назви не утворюються також від детермінованих дієслів недоконаного виду, а також дієслів, які мають у своєму складі більше двох префіксів.
8. Для дериватів більшості словотвірних типів поряд з дієслівною притаманна паралельна мотивація іменником дії (напр. lovec < lovit та lov, rytec < rýti та rytí, zpěvák < zpívat та zpěv, parodista < parodovat та parodie). Причому найменування із суфіксом -ist-a часто корелюють з іменниками недієслівного походження, що зумовлює їхній тісний зв’язок з категорією назв виконавців. Проте паралельна мотивація за посередництвом дієслова, хоча і має другорядний статус, дозволяє паралельно зараховувати деривати до агентивів (пор. telefonista < telefon та telefonovat, kolonista < kolonie та kolonizovat).
9. Аналіз чеських дериватів та українських корелятів показав, що 25% одиниць, корелюють з українськими відповідниками, які утворені від тотожної твірної основи за допомогою тотожного суфікса (пор. mučitel мучитель, pracovník працівник, travič отруювач, trhovec торговець, písař писар, zpěvák співак, piskloun пискун). Кореляти 12% чеських назв утворені від відмінної твірної основи за допомогою тотожного суфікса (пор. dobyvatel скоритель, čalouník драпірувальник, přistěhovalec переселенець, řvoun крикун); 14% чеських номінацій в українській мові відповідають іменники з тотожною твірною основою та відмінним суфіксом (пор. mstitel месник, tanečník танцюрист, poradce порадник, přádlák прядильник, chvastoun хвалько). 34% чеських агентивів корелюють з українськими назвами, які мають як відмінну основу, так і словотворчий формант (пор. odesílatel відправник, poručník опікун, žehlíř прасувальник). 2,5% чеських назв відповідають складні іменники, 6,4% словосполучення й синтагми, 3,7% непохідні назви (пор. zaměstnavatel роботодавець, pochlebník низькопоклонник; školitel науковий керівник, spáč любитель поспати, sázkař гравець у тоталізатор; praobyvatel абориген, labužník гурман, rytíř лицар).
10. Спостереження за морфологічною будовою еквівалентів свідчить, що більшість дериватів має девербативне походження. Кількість випадків, коли твірною базою слугує іменник чи прикметник, є незначною (пор. holič перукар, chovatel тваринник, vetřelec чужинець).
11. Номінації на позначення тотожної особи, тотожного денотата мають, як правило, однакові семантичні структури, тобто мотивовані однаковими ознаками. У деяких випадках номінації мотивовані за іншою процесуальною ознакою, а також ознакою об’єкта, результату, способу, місця дії (пор. přechovávač утаювач, holič перукар, jirchař дубильник, hasič пожежник, cvičenec фізкультурник, těžář гірник).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Грінченко Грінченко Б.Д. Словарь української мови: В 4 тт. К., 1907-1909 (перевид. фотоспособом К., 1958).
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. / Гол. ред. О.С. Мельничук. К.: Наукова думка, 1982-2002. Т. 1-4.
ІнС Інверсійний словник української мови / Відп. ред. Бевзенко С.П. К., 1985. 811 с.
ККН Клименко Н.Ф., Карпіловська Є.А., Карпіловський В.С., Недозим Т.І. Словник афіксальних морфем української мови. К.: 1998. 435 с.
Преображенский Преображенский А.Г. Этимологический словарь русского языка. М., 1958. Т.1-2.
РЧС Русско-чешский словарь: В 2 тт. М.: Русский язык Прага: SPN, 1978.
СІСМ Словник іншомовних слів / За ред. О.С.Мельничука. К.: УРЕ, 1977. 775 с.
СІС Словник іншомовних слів / Укл. С.М.Морозов, Л.М.Шкарапута. К.: Наукова думка, 2000. 680 с.
СУМ Словник української мови: В 11 тт. К.: Наукова думка, 1970 1980.
УМЕ Українська мова: Енциклопедія. Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко, М.П.Зяблюк та ін. К.: Українська енциклопедія, 2000. 752 с.
ЧРС Чешско-русский словарь: В 2 тт. М.: Русский язык - Прага: SPN, 1976.
ЧУС Чесько український словник: В 2 тт. К.: Наукова думка, 1988 1989.
Holub Holub J., Kopečný F. Etymologický slovník jazyka českého. Praha: Státní nakladatelství učebnic vPraze, 1952. 576 s.
Klimeš Klimeš L. Slovník cizích slov. Praha: SPN, 1985.
ASCS Kraus J., Petráčková V. Akademický slovník cizích slov. Praha: Academia, 1997. 834 s.
Machek Machek V. Etymologický slovník jazyka českého. Praha.: ČSAV, 1968. 866 s.
Slavíčková Slavíčková E. Retrográdní morfematický slovník češtiny. Praha: Academia, 1975. 645 s.
SSLT Slovník slovanské lingvistické terminologie: V2 dílech. - Praha: Academia, 1977-1979.
SSČŠV Slovník spisovné češtiny: pro školu a věřejnost. Praha: Academia, 1978. 800 s.
SSJČ Slovník spisovného jazyka českého: V8 dílech. - Praha: Academia, 1989.
Těšitelová Těšitelová M., Petr J., Králík J. Retrográdní slovník současné češtiny. - Praha: Academia, 1986. 503 s.
UČS Ukrajinsko-český slovník: V 2 dílech. Praha: Academia, 1994-1996.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аврамова Ц.Д. Словообразователни тенденции при съществителни имена в българския и чешкия език в края на ХХ век: Дис. за присъждане на научната и образователна степен «доктор». София: БАН, Ин-т за български език, 2002. 411 с.
2. Актуальні проблеми українського словотвору / За ред. В. Ґрещука. Івано-Франківськ: Плай, 2002. 669 с.
3. Актуальные проблемы русского словообразования. Материалы республиканской научной конференции (12 15 сентября 1972 г.). Часть I. Самарканд: Самаркандский гос. ун-т, 1972. 404 с.
4. Актуальные проблемы русского словообразования. Тезисы докладов и краткие сообщения III Республиканской научной конференции (21 23 сентября 1978 г.). Ташкент: Ташкентский гос. педагог. ин-т, 1978. 360с.
5. Актуальные проблемы русского словообразования. Материалы III Республиканской научной конференции. Часть II. Ташкент: Укитувчи. 1980. 286 с.
6. Андел В.П. Словообразование абстрактных существительных в чешском языке (на материале памятников письменности XIII-XVI вв.): Автореф. дис канд. филол. наук.: 10.02.03 / АН Белорус. ССР; Ин-т языкознания Минск, 1979. 19 с.
7. Артемчук Г.І. Порівняльна типологія німецької і української мов. К., 1988. 22 с.
8. Балтова Ю. Рабочая модель для сопоставительного исследования близкородственных языков // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. М.: Наука, 1987. С. 5-10.
9. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: нариси із словозміни та словотвору. Ужгород: Вид-во Ужгород. ун-ту, 1960. 269 с.
10. Безпояско О.К. Особливості родової парадигми суфіксальних іменників. // Українське мовознавство. 1992. Вип. 19. С. 110-117.
11. Безпояско О.К. Семантична співвідносність інтернаціональних суфіксів у словотворі сучасної української мови // Мовознавство. 1975. № 3. С. 61-66.
12. Безпояско О.К., Городенська К.Г. Морфеміка української мови. К.: Наукова думка, 1987. 211 с.
13. Белецкий А.А. Принципы этимологических исследований. К.: Изд-во Киевского ун-та, 1950. 267 с.
14. Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование. М.: Изд-во иностр. лит., 1966. 260 с.
15. Бернштейн С.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Чередования. Именные основы. М.: Наука, 1974. 378 с.
16. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду): Автореф. дис... д-ра філол.наук / АН України; Інститут мовознавства. К., 1993. 40 с.
17. Білоусенко П.І. Історія суфіксальної системи українського іменника (назви осіб чоловічого роду). К.: КДПІ, 1993. 215 с.
18. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця). Київ Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 206 с.
19. Богородицкий В.А. Общий курс русской грамматики. Москва-Ленинград: Государственное социально-экономическое изд-во, 1935. 356 с.
20. Босаківська Н.Л. Словотвірні варіанти назв осіб за родом діяльності або за фахом // Культура слова. 1980. Вип. 18. С. 21-26.
21. Бошкович Р. Основы сравнительной грамматики славянских языков: Фонетика и словообразование. М.: Высшая школа, 1984. 304 с.
22. Будагов Р.А. Близкородственные языки и некоторые особенности их изучения // Типология сходств и различий близкородственных языков. Кишинев, 1975. С. 86-98.
23. Булаховський Л.А. Найважливіші риси (особливості) української мови // Вибрані праці в 5-ти томах. К.: Наукова думка, 1977. Т. 2. Українська мова. С. 143-153.
24. Българско-полска съпоставителна граматика / Ред. Иванчев С. София: БАН, 1988.
25. Вайан А. Руководство по старославянскому языку: Пер. с франц. М.: Иноиздат, 1952. 447 с.
26. Варбот Ж.Ж. О словообразовательном анализе в этимологических исследованиях // Этимология. М.: Наука, 1963. С. 194-212.
27. Варбот Ж.Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология / Отв. ред. О.Н.Трубачев. М.: Наука, 1984. 255 с.
28. Вендина Т.И. Дифференциация славянских языков по данным словообразования. М.: Наука, 1990. 166 с.
29. Вендина Т.И. О некоторых аспектах сопоставительного изучения славянского именного словообразования // Советское славяноведение. - 1986, № 6. С. 99-107.
30. Виноградов В.В. Вопросы современного русского словообразования // Современный русский язык. Морфология. М., 1952. С. 42-56.
31. Виноградов В.В. Русский язык. (Грамматическое учение о слове). Москва: Высшая школа, 1986. 640 с.
32. Виноградов В.В. Словообразование в его отношении к грамматике и лексикологии // Вопросы теории и истории языка в свете трудов И.В. Сталина по языкознанию. М., 1951. С. 99-152.
33. Винокур Г.О. Заметки по русскому словообразованию // Избранные работы по русскому языку. М., 1959. С. 419-442.
34. Височина В.А. Про словотвір іменників від німецьких запозичень в українській мові // Дослідження з граматичної будови української мови: збірник наукових праць. Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр. ун-ту, 1988. С. 16-18.
35. Вільчинська Т.П. Семантико-словотвірна характеристика оцінних назв осіб в українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Львів, 1996. 16 с.
36. Віняр Г.М. Словотворчі тенденції в сучасній українській мові (на матеріалі усного та писемного мовлення 80-х початку 90-х років ХХ ст.): Автореф. дис канд. філол.: 10.02.02 / Дніпропетровський ун-т. Дніпропетровськ, 1992. 17 с.
37. Возний Т.М. Словотвір дієслів в українській мові у порівнянні з російською та білоруською. Львів: Вид-во Львівського ун-ту Вища школа”, 1981. 188 с.
38. Волоцкая З.М. К сопоставительному изучению языков на словообразовательном уровне (на материале семантической категории локативных номинаций) // Сопоставительное изучение словообразования славянских языков. М.: Наука, 1987. С. 20-26.
39. Волоцкая З.М. К сопоставительному описанию славянских языков // Вопросы языкознания. 1975. № 5. С. 38-54.
40. Волоцкая З.М., Улуханов И.С. Советская литература по словообразованию восточнославянских языков // Актуальные проблемы славянского языкознания в СССР: Материалы к ІХ международному съезду славистов. М., 1983. С. 78-112.
41. Воронцова В.Л. Наименования лиц по профессии // Способы номинации в современном русском языке. М.: Наука, 1982. с. 254-271.
42. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С. Мельничука К.: Наукова думка, 1966. 595 с.
43. Габинская О.А. Типологія причин словотворчества. Воронеж: Изд-во Воронеж. ун-та, 1981. 153 с.
44. Гавришко О.Г. Деякі аспектні особливості словотвору іменника в українській мові у порівнянні з іншими слов’янськими мовами // Вісник літературної України. 1969. Вип. 6, сер. філол. С. 72-75.
45. Гайдукова Ю.Ю. Функциональная нагрузка суффикса -иц-а в современных сербо-хорватском, русском и чешском языках: Автореф. дис канд. филол. наук.: 10.02.03 / МГУ им. М.В.Ломоносова. Филол. фак-т М., 1990. 19 с.
46. Городенська К.Г. Проблема виділення словотвірних категорій (на матеріалі іменника) // Мовознавство. 1994. № 6. С. 22-28.
47. Городенська К.Г. Семантичні функції дериваційних морфем // Мовознавство. 1987. №1. С. 20-30.
48. Городенська К.Г., Кравченко М.В. Словотвірна структура слова (відіменні деривати). К.: Наукова думка, 1981. 199 с.
49. Горпинич В.О. Назви жителів в українській мові. Питання словотвору, слововживання та нормування. К.: Вища школа, 1979. 159 с.
50. Горпинич В.О. Сучасна українська літературна мова. Морфеміка. Словотвір. Морфонологія. К.: Вища школа. 1999. 207 с.
51. Горпинич В.О. Теоретичні питання відтопонімічного словотвору східнослов’янських мов. К.: Наукова думка, 1973. 168 с.
52. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Шведова Н.Ю. М.: Наука, 1970. 767 с.
53. Гринчишин Д.Г. Явище субстантивації в українській мові. Київ: Наукова думка, 1965. 112 с.
54. Грещук В.В. Український відприкметниковий словотвір. Івано-Франківськ: ПДУ, 1995. 208 с.
55. Грищенко А.П. Морфемна структура прикметника української мови (суфіксальний словотвір) // Морфологічна будова сучасної української мови. К.: Наукова думка, 1975. С. 96-140.
56. Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наукова думка, 1978. 206 с.
57. Гумецька Л.Л. Нарис сл