Структура і семантика деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

Невмивака Оксана Володимирівна

УДК 811.162.3’36/37

Структура і семантика деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові

Спеціальність 10.02.03 - слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник
Багмут Алла Йосипівна
доктор філологічних наук
професор

Київ 2004

ЗМІСТ

Список умовних скорочень..........................................................................5
Вступ...............................................................................................................7
Розділ 1
Теоретичні засади семантико-синтаксичного моделювання речення....13
1.1. Семантико-синтаксичний підхід до розгляду речення як основної синтаксичної одиниці..................................................................................13
1.2.Поняття парадигми речення.................................................................16
1.3. Теорія валентності у синтаксисі.........................................................17
1.4. Формально-синтаксична організація речення. Мінімальна модель речення.........................................................................................................20
1.5. Визначальна роль предиката у формуванні семантично елементарного речення ..........................................................................24
1.6. Обов’язкові, потенційні та факультативні компоненти мінімальної моделі речення.............................................................................................31
1.7. Семантико-синтаксична організація речення. Поняття дієслівної інтенції..........................................................................................................36
1.8. Ієрархізація семантичної структури речення................................43
1.9. Визначення категорії деагентивності в українській та чеській лінгвістичній традиції.................................................................................46
1.9.1. Виникнення та розвиток поняття деагентивності..........................50
Розділ 2
Диспозиційні типи деагентивних речень..................................................53
2.1. Деагентивні речення як наслідок трансформаційних перетворень агентивних конструкцій..............................................................................53
2.2. Основні ознаки диспозиційних речень..............................64
2.2.1. Давальний логічного суб’єкта..................................64
2.3. Реченнєва модель Snom Vfrefl demipass Sdat..................67
2.4. Реченнєва модель Snom Vf refl demipass Sdat Adv...............70
2.5. Реченнєва модель Vf imp refl Sdat Adv....................................73
2.6. Реченнєва модель Vf imp refl Sdat...............................................76
2.6.1. Chtít + Inf77
Розділ 3
Дійові типи деагентивних речень..............................................................81
3.1. Основні ознаки дійових деагентивних речень..................................81
3.2. Реченнєва модель Snom Vf refl pass................................................83
3.2.1. Дистрибутивні умови вживання реченнєвої моделі
Snom Vf refl pass.......................................................................................84
3.2.2. Багатофункціональність афікса se.................89
3.3. Реченнєва модель Vf imp refl S (praep S) Adv.................................91
3.3.1. Реченнєва модель Vf imp refl...........................................................93
3.4. Реченнєва модель Snom Vf cop part.pass Sinst.........................96
3.4.2. Деагентивні конструкції із локативними предикатами...103
3.5. Реченнєва модель Vf imp cop -no/-to S/praep S.104
3.6. Співвідношення рефлексивно-пасивних і
дієприкметниково-пасивних деагентивних конструкцій......................108
3.7. Деагентивні речення із нульовим підметом:
(Snom →0) Vfpers non cop.................................112
3.7.1. Реченнєва модель (Snom→0) Vf3pl non cop..............................114
3.7.2. Реченнєва модель (Snom→0) Vf3sg non cop..............118
3.7.3. Речення із нульовим підметом та дієсловом-предикатом у 1-й
та 2-й особі однини і множини........................120
3.7.3.1. (Snom→0) Vf1sg non cop......................121
3.7.3.2. (Snom→0) Vf1pl non cop.......................122
3.7.3.3. (Snom→0) Vf2sg non cop
і (Snom→0) Vf2pl non cop......................................122
Розділ 4
Деагентивні структури із модальними дієсловами................................126
4.1.Деагентизація типу агенс реципієнт”...126
4.2. Реченнєва модель Vf mít + part.pass. ...129
4.3. Реченнєва модель Vf dostat + part.pass. ...136
4.3.1. Семантичні типи предикатів, що утворюють предикативне
ядро структури Vf dostat + part.pass. ...............138
4.3.2. Співвідношення деагентивних конструкцій Vf mít + part.pass.
та Vf dostat + part.pass...........................144
4.4. Реченнєва модель Vf nechat/dát + Inf............150
4.5. Усунення реципієнта й ініціатора із позиції підмета
Snom похідних деагентивних структур...........159
4.5.1. Тип реципієнт пацієнс”..............160
4.5.2. Тип ініціатор пацієнс”................161
Висновки....................163
Бібліографія...................................................169
Джерела фактичного матеріалу...............................190

ВСТУП

Одним зі здобутків сучасної синтаксичної теорії є розмежування аспектів вивчення синтаксичних одиниць, зокрема, речення як основної синтаксичної одиниці. Ці аспекти стосуються формально-синтаксичної, семантико-синтаксичної та комунікативної організації речення. Досліджуючи речення у різних аспектах, можна глибше та повніше пізнати його складну природу й організацію. Разом із тим в основі будь-якого аспекту дослідження речення має бути структурно-семантичний опис, який дозволяє визначити характер формально-граматичної та семантико-синтаксичної організації речення, з’ясувати наявність тих чи інших структурних і семантичних моделей і з їх урахуванням побудувати структурно-семантичну типологію речення. Такий підхід вимагає застосування методу семантико-синтаксичного моделювання, спрямованого на встановлення певної множини моделей-зразків, що лежать в основі конкретних речень-висловлень. Цей підхід реалізовано у концепціях вітчизняних (В.М. Русанівський, І.Р. Вихованець, В.І. Кононенко, К.Г. Городенська, Й.Ф. Андерш, Н.В. Гуйванюк) та зарубіжних (В. Матезіус, Фр. Данеш, М. Грепль, Й.Новотний, Н.Ю. Шведова, В.А. Бєлошапкова, А.М. Мухін, Т.П. Ломтєв) учених. Саме з таких позицій аналізуються у нашій роботі деагентивні речення у сучасній чеській літературній мові.
Праця присвячена дослідженню структури і семантики деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові, центральне місце при цьому займає визначення основних валентних й інтенційних типів мінімальних реченнєвих структур.
Актуальність теми дослідження. Не зважаючи на широке вживання деагентивних конструкцій у сучасній чеській літературній мові, їх вивченню досі не приділялося належної уваги. Спеціального дисертаційного чи монографічного дослідження деагентивних речень на матеріалі чеської мови ані у вітчизняній, ані у зарубіжній богемістиці, наскільки нам відомо, немає. Їх опис проводився переважно у формі невеликих розвідок в окремих працях (див., напр.., роботи Й.Ф. Андерша, Фр.Данеша, М.Грепеля), в яких розв’язувалося ширше коло синтаксичних питань.
Актуальність теми дослідження полягає ще й у тому, що вона відображає один із аспектів загальної лінгвістичної проблеми системного аналізу синтаксичних одиниць з боку їх структури і семантики. У зв’язку з цим актуальним є комплексний аналіз деагентивних речень чеської мови з урахуванням різноманітності їх структури, семантики та функціональних характеристик. Крім того, дослідження деагентивних речень висвітлює досить цікавий аспект синтаксису як динамічної структури функціональних одиниць, взаємопов’язаних різними відношеннями (дериваційними, трансформаційними, парадигматичними та ін.), вивчення яких тільки-но розпочинається в українському мовознавстві.
Зв’язок роботи з науковими темами. Тема дослідження пов’язана із загальним напрямом лінгвістичних досліджень кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Актуальні проблеми слов’янського мовознавства”.
Мета дослідження. Дослідження деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові має комплексний характер і спрямоване на те, щоб висвітлити особливості їх формально-синтаксичної і семантико-синтаксичної структури, з’ясувати на матеріалі чеської мови взаємодію і взаємовплив семантичного та синтаксичного рівнів речення, виходячи із загальної одиниці для аналізу, якою є деагентивна конструкція.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких конкретних завдань:
1. систематизувати мінімальні реченнєві моделі, за якими у сучасній чеській мові утворюються деагентивні речення;
2. розкрити формальні та семантичні особливості деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові;
3. визначити статус категорії деагентивності;
4. показати значення мінімальної структури речення (структурної моделі) у систематизації синтаксичного опису;
5. з’ясувати роль валентно-інтенційних властивостей дієслова, що вживається у позиції предиката, у конституюванні структурно-семантичного ядра речення;
6. відрізнити конститутивні (обов’язкові та потенційні) компоненти мінімальної структури речення від неконститутивних (факультативних) членів і встановити критерії їх розмежування.
При розв’язанні поставлених завдань ми керувалися вихідним положенням про центральну позицію предиката, який визначає конструктивний склад речення. Це дозволяє глибше пізнати механізм семантико-синтаксичної будови речення, його членування на компоненти і встановлення їх ієрархії.
Об’єктом дослідження є чеські деагентивні речення. Відтак предметом дослідження виступають структурні та семантичні особливості деагентивних речень у сучасній чеській літературній мові.
Матеріалом дослідження стала картотека речень, вилучених методом суцільної вибірки із художніх творів відомих чеських письменників ХХ-ХХІ ст. (К. Чапека, Я. Гашека, І. Ольбрахта, Б. Грабала, М. Кундери та ін.), сучасних публіцистичних та наукових текстів. Крім того, було використано мовний матеріал, узятий зі словників: тлумачних (Slovník spisovného jazyka českého, d. І-VIII /Red. vedení B.Havranka, J.Běliče, M.Helcla, A.Jedličky, V.Křístka a Fr. Travníčka; Slovník spisovné češtiny pro školu a veřejnost / Red. Fr.Daneš, J.Filipec) і фразеологічних (Slovník české frazeologie a idiomatiky: Výrazy slovesné; Slovník české frazeologie a idiomatiky: Přirovnání /Red. Fr.Čermák, J.Hronek, J.Machač).
Основними методами дослідження стали описовий і зіставний, які передбачають детальний аналіз й узагальнення мовного матеріалу. Широко застосовується метод семантико-синтаксичного моделювання, пов’язаний з установленням структурно-семантичних моделей як абстрактних синтаксичних зразків, що є базовими для деагентивних речень. У процедурі дослідження використовуються й методи трансформаційного та семантичного (зокрема, компонентного) аналізу.
Наукова новизна праці полягає в тому, що у ній було здійснено дослідження цілісної категорії чеських деагентивних речень, яка ще не була предметом спеціального, зокрема, багатоаспектного розгляду ані у чеському мовознавстві, ані у світовій богемістиці загалом. Було розглянуто семантико-синтаксичні параметри дієслів, які утворюють предикативне ядро аналізованих конструкцій, визначено імпліцитні та експліцитні засоби вираження семантичного суб’єкта у них. Було реалізовано комплексний аналіз чеських деагентивних речень, який передбачав урахування та послідовне вивчення їхніх основних формальних, семантичних та функціональних аспектів. Це дало змогу вперше створити цілісне дослідження структури і семантики чеських деагентивних речень, встановити взаємозв’язок їх формально-граматичної і семантико-синтаксичної структур.
Теоретичне значення дослідження. Результати здійсненого аналізу дозволять глибше пізнати сутність таких одиниць синтаксису, як деагентивні речення. Їх класифікація, що ґрунтується на структурних і семантичних ознаках, може бути використана в дослідженнях із теоретичної і функціональної граматики сучасної чеської мови. Дослідження виконане із використанням методики семантико-синтаксичного моделювання, а отже, є певним внеском у подальший розвиток семантико-синтаксичного напрямку в сучасному вітчизняному мовознавстві.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів у процесі викладанні спецкурсів і спецсемінарів із граматики сучасної чеської мови. Теоретичні положення та матеріали, представлені в роботі, можуть знайти застосування у підготовці підручників і навчальних посібників із синтаксису сучасної чеської літературної мови, а також при розв’язанні завдань, пов’язаних із теорією і практикою перекладу.
Апробація результатів дисертації. Результати проведеного дисертаційного дослідження стали основою для доповідей на таких міжнародних та національних наукових зібраннях: 1-му Оломоуцькому симпозіумі україністів Україністика на порозі нового століття і тисячоліття: проблеми мови, літератури та культури” (Чеська Республіка, м. Оломоуць, 2001); VII Міжнародній науковій конференції "Семантика мови і тексту" (Сімферополь, 2002), Міжнародній науковій конференції Україністика у минулому, сьогоденні та майбутньому” (Чеська Республіка, м. Брно, 2003); Міжнародній науковій конференції Актуальні проблеми сучасної лексикології і граматики слов’янських мов” (Вінниця, 2003).
У повному обсязі дисертаційне дослідження було обговорено та схвалено на засіданні кафедри слов’янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення дисертації викладено у 7 публікаціях у фахових українських та зарубіжних виданнях.

Структура праці складається з переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, бібліографії та списку джерел фактичного матеріалу. В ілюстративному матеріалі зберігається правопис оригіналів. Загальний обсяг роботи 191 с., з них основного тексту 162 с. Список використаної літератури становить 245 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження чеських деагентивних речень є одним із важливих аспектів вивчення синтаксичної системи сучасної чеської літературної мови.
На основі комплексно-системного аналізу деагентивних речень можна зробити ряд висновків та узагальнень щодо методів їх дослідження, причин, які зумовили існування деагентивних речень, а також місця аналізованих конструкцій у системі сучасної чеської мови.
1. Дослідження конкретних речень вимагає звести їх до конструкцій із обмеженою кількістю компонентів (мінімальних реченнєвих структур), які лежать в основі елементарних, але достатніх у структурному й інформативному відношенні речень-висловлень, здатних виконувати основну функцію речення повідомляти про певну ситуацію об’єктивної дійсності. Компоненти мінімальних реченнєвих структур виділяються на основі валентно-інтенційних властивостей предиката. Під останніми розуміємо властивість предиката відкривати” певну кількість функціонально-синтаксичних і функціонально-семантичних позицій для заповнення їх учасниками дії на формально-синтаксичному і семантико-синтаксичному рівнях. До складу мінімальної реченнєвої структури входять не лише головні члени (підмет і присудок), але й усі ті елементи, які мають дистинктивну функцію по відношенню до інших моделей. Йдеться про мінімальну, але водночас повну структуру.
2. Конститутивні компоненти можуть бути обов’язковими і потенційними. Обов’язковим вважається конститутивний компонент, реалізація якого у мовленні є обов’язковою, без якого неможливе граматично правильне речення. Потенційним вважається компонент, реалізація якого можлива, але не викликана комунікативними потребами. З’ясувалося, що кількість і якість валентних позицій зумовлюється не лише семантичними, а й морфологічними і словотворчими характеристиками предикатів.
3. У реченні розрізняємо формально-граматичний та семантико-синтаксичний аспекти. На формально-синтаксичному рівні встановлюють основні валентні (формальні), а на семантико-синтаксичному інтенційні (семантичні) типи мінімальних реченнєвих структур. Основні валентні типи мінімальних реченнєвих структур виділяються з урахуванням кількості й якості комплементів, а інтенційні партиципантів. Валентні й інтенційні структури корелюють між собою, утворюючи комплексні мінімальні реченнєві структури. Проте між компонентами валентних й інтенційних структур немає зв’язку повної відповідності. Тут проявляється асиметрія форми та значення, яка може мати розбіжності у семантико-синтаксичному і формально-синтаксичному членуванні речення (тобто одна й та сама валентна структура виражає різні інтенційні структури), та синонімія (одна й та сама інтенційна структура виражається кількома валентними структурами).
4. Змістове ядро речення пропозиція може бути виражено за допомогою різних синтаксичних форм, шляхом переміщення партиципантів до різних синтаксичних позицій мінімальної реченнєвої моделі. Таке переміщення входить у поняття ієрархізації семантичної структури речення, а відношення між партиципантами і відповідними синтаксичними позиціями (комплементами) розуміємо як відношення діатези. Доцільно розрізняти (як для завдань семантико-синтаксичного аналізу речення, так і з метою їх аналізу й зіставлення плану значення із планом вираження) первинну діатезу і вторинну діатезу. Первинна діатеза є відношенням партиципантів семантичної структури речення до відповідних синтаксичних позицій у вихідній структурі речення. Реченнєві структури із вторинною діатезою відтак слід розглядати як похідні й описувати їх по відношенню до структур із первинною діатезою як результат їхньої трансформації.
5. Компоненти семантичної структури речення співвідносяться із членами речення таким чином, що агенс (носій дії чи стану) реалізується переважно в позиції підмета, а пацієнс, реципієнт чи ініціатор у позиції додатка. Такі синтаксичні моделі називають агентивними. Ієрархізація семантичної структури речення дозволяє або підкреслити роль деяких партиципантів, зокрема, агенса, або, навпаки, усунути його із центральної синтаксичної позиції підмета. Внаслідок цього може відбуватися деконкретизація агенса, тобто його анонімізація або узагальнення. У таких реченнях дія представлена як самостійна, безвідносна до агенса, тому їх прийнято називати деагентивними.
6. Поняття деагентивності, яким ми оперуємо, дає змогу подолати труднощі, пов’язані із тим, що в аналізованих конструкціях схрещуються два різні за своїм характером критерії: 1) морфологічний рефлексивність/нерефлексивність; 2) синтаксичний особовість/безособовість (безсуб’єктність). Крім того, категорія деагентивності дозволяє об’єднати пасивні конструкції і неозначено-особові, узагальнено-особові та безособові речення. Відповідно до того, який саме партиципант внаслідок усунення агенса посідає центральну синтаксичну позицію підмета розрізняємо 3 основні типи деагентизації: агенс пацієнс”, агенс реципієнт” та агенс ініціатор”.
7. У результаті виконаного дослідження нами було встановлено основні форми вираження предиката та основні засоби вираження семантичного суб’єкта деагентивних речень. До синтаксичних форм вираження предиката належать: рефлексивна форма дієслова, пасивний дієприкметник, транспозиція форми морфологічної категорії особи. За умови експліцитного вираження агенса останній набуває форм Sdat, Sinst і od+Sgen. Поруч із цими найтиповішими засобами вираження агенса, він може виражатися і за допомогою інших прийменниково-відмінкових форм.
З урахуванням типу предиката деагентивних речень, форм вираження агенса, кількості й якості інших конститутивних компонентів нами було встановлено 12 основних структурних моделей, за якими у сучасній чеській мові утворюються деагентивні речення.
Snom Vfrefl demipass Sdat
Snom Vf refl demipass Sdat Adv
Vf imp refl Sdat
Vf imp refl Sdat Adv
Snom Vf refl pass
Vf imp refl S (praep S)/Adv
Snom Vf cop part.pass Sinst
Vf imp cop -no/-to S/praep S
(Snom→0) Vfpers non cop
Vf mít + part.pass
Vf dostat + part.pass
Vf nechat/dát + Inf.
За семантикою деагентивні речення поділяємо на диспозиційні та дійові. Окремо виділяємо деагентивні конструкції із модальними дієсловами специфічний для чеської мови вид синтаксичних конструкцій, який відрізняє її від інших близькоспоріднених мов.
7. Аналіз фактичного матеріалу показав, що мінімальні моделі деагентивних речень відрізняються різною продуктивністю і стилістичним навантаженням. Так, найпродуктивнішими у чеській мові є дійові деагентивні речення, предикат яких набуває рефлексивної форми, напр. To už by se docela určitě rozřiklo (J.Morávek), A přece se bude vrtát dál! (K.Čapek). Натомість на периферії аналізованої групи синтаксичних одиниць знаходяться диспозиційні деагентивні речення, які виражають схильність агенса/носія до здійснення дії та речення, утворені за моделлю Vf dostat + part.pass. Щодо стилістичного навантаження аналізованих конструкцій, то слід зауважити, що деагентивні речення до складу яких входить дієслово být і пасивний дієприкметник, притаманні, головним чином, офіційно-діловому та науковому стилям, на відміну від деагентивних речень із рефлексивною формою дієслова у своєму складі, які властиві усім функціональним стилям сучасної чеської літературної мови.
8. Аналіз вихідних агентивних і похідних деагентивних синтаксичних структур, здійснений у цій роботі, дозволяє розглядати окремі формально-синтаксичні структури речення як парадигматичну сукупність речень, що відрізняються одне від одного різними мінімальними реченнєвими моделями. Останні дозволяють вживання в обов’язковій позиції таких партиципантів, які у вихідних реченнях було виражено лише факультативно, напр., партиципант ініціатор у деагентивних реченнях, утворених внаслідок деагентизації агенс ініціатор” Někdy se od těch velkých gaunerů taky nechali podmazat (K.Čapek), або перетворювати у конститутивний компонент структури речення вираз, що у вихідному реченні має лише потенційний характер, Jede se mu snimi dobře (J.Švěrák) ← Jede snimi (dobře).
9. У нашій роботі ми умовно виходимо з того, що вихідною структурою вважаються ті речення, в яких агентивний партиципант реалізовано переважно у позиції підмета. Такий підхід до розв’язання питання можна визнати вихідною точкою опису. Проте залишається відкритим питання, в якій мірі це відповідає мовній дійсності. Дотримання вказаного підходу до проблематики дозволило нам охопити речення, побудовані за різними семантико-синтаксичними моделями, з’ясувати трансформаційні відношення між ними і встановити можливі випадки їхньої еквівалентності. З іншого боку, ми усвідомлюємо, що такий підхід не виходить за межі методологічних цілей і намірів і що з нього не можна робити висновок про те, що деякі структури більш первинні”, а інші більш вторинні” з точки зору системи мови або частотності їх вживання. Виявилося, наприклад, що похідні, з нашої точки зору, речення, до складу яких входить пацієнс, типу Panika se nesmí šířit (J.Hašek) по відношенню до системи, можливо, є більш центральними”, аніж структури, що містять вихідну діатезу Nikdo nesmí šířit paniku.
Отже, ми розуміємо різні мінімальні реченнєві моделі, побудовані за допомогою аналізованих у нашій роботі формально-граматичних засобів, як еквівалентні можливості реалізації тієї ж семантичної структури речення, що дозволяють її різну організацію (ієрархізацію).

бібліографія

1. Адамец П. Очерк функционально-трансформационного синтаксиса современного русского языка (Однобазовые предложения). Praha: Univ. Karlova. I, 1973. 136 c.; II, 1975. 201 c.
2. Адамец П. К вопросу о синтаксической парадигматике // Языкознание в Чехословакии: Сб. статей. 19561974 / Под. ред. А. Г. Широковой. М.: Прогресс, 1978. С. 209215.
3. Адамец П. Образование предложений из пропозиций в современном русском языке. Praha: Univ.Karlova, 1982. 160 c.
4. Адамец П., Грабе В. Трансформация, синтаксическая парадигматика и члены предложения // Slavia. 1968. R. 37. № 2. C. 185-192.
5. Адмони В. Г. Структура грамматического значения и его статус в системе языка // Структура и объем предложения и словосочетания в индоевропейских языках. Л.: Наука, ЛО, 1981. С. 6-36.
6. Андерш Й.Ф. Структурносемантическая типология простого предложения (на материале глагольных предложений современных чешского и украинского литературных языков): Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.03. / АН УССР; Ин-т языковедения им. А.А. Потебни. К., 1987. 24 с.
7. Андерш Й. Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові у порівнянні з українською. К.: Наук. думка, 1987. 201 с.
8. Андерш Й.Ф. Валентноінтенційна структура предиката і типологія простих речень у сучасних слов’янських мовах // Слов’янське мовознавство. Х Міжнародний з’їзд славістів. Софія, вересень 1988р. Доповіді. К.: Наук. думка, 1988. С. 124136.
9. Андерш Й. Ф. Моделі деагентивних речень в українській і чеській мовах // Мовознавство. 1989. - № 4. С. 30-35.
10. Андерш Й.Ф. Деагентивні типи речень у сучасних слов’янських мовах // Слов’янське мовознавство. ХI Міжнародний з’їзд славістів. Братислава, вересень 1993р. Доповіді. К.: Наук. думка, 1993. С. 176184.
11. Апресян Ю.Д. Синтаксис и семантика в синтаксическом описании // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 302 306.
12. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. М.: Наука, 1976. 367 с.
13. Арват Н.Н. Компонентный анализ семантической структуры простого предложения. Черновцы: МВССО УССР Чернов. ГУ, 1976. 69 с.
14. Арутюнова Н. Д. Предложение и его смысл. Логикосемантические проблемы. М.: Наука, 1976. 383 с.
15. Астахова Л.И. Предложение и его членение: прагматика, семантика, синтаксис. Днепропетровск: Изд-во ДГУ, 1992. 160 с.
16. Атаян Э.Р. Предмет и основные понятия структурного синтаксиса. Ереван: Митк, 1968. 279 с.
17. Ахманова О.С., Микаэлян Г.Б. Современные синтаксические теории. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. 166 с.
18. Бабич Б.В. Інтерпретаційна модель формально-синтаксичних структур української мови: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 2000. 15с.
19. Баган М.П. Семантико-синтаксичні параметри безособового вживання особових дієслів у сучасній українській мові : Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 2000. 18с.
20. Баландіна Н. Ф. Синтаксис і семантика двоскладних речень з одним дієслівним конститутивним об’єктом: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.03. / АН України; Ін-т мовознавства ім. О.О. Потебні. К., 1994. 20 с.
21. Баландіна Н.Ф. Дистинктивні риси предикатів і семантика речення. Мовознавство. 1996. - № 6. С. 49-56.
22. Баранник Д.Х. Два рівні граматичної структури речення. Мовознавство. 1993. № 6. С. 13-20.
23. Безпояско О.К., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Граматика української мови. К.: Либідь, 1993. 336 с.
24. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложения. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977. 204 с.
25. Болюх О.В. Семантико-синтаксична структура безособового речення: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / АН України; Інститут української мови. К., 1992. 18с.
26. Бондарко А.В. Грамматическое значение и его смысл. Л.: Наука, 1978. 175 с.
27. Бондарко А.В. Функциональная грамматика. Л.: Наука, 1984. 133 с.
28. Бондарко А.В. О функциональных основаниях исследования грамматических систем современных славянских языков // Славянское языкознание. Х Международный съезд славистов. София, сентябрь 1988 г. Доклады советской делегации: Сб. докладов. М.: Наука, 1988. С. 1731.
29. Бондарко А.В. Теоретические проблемы функциональной грамматики // Славянское языкознание. ХІІІ Международный съезд славистов. Любляна, 2003 г. Доклады российской делегации: Сб. докладов. М.: Индрик, 2003. С. 24-33.
30. Брицын В.М. Синтаксис и семантика инфинитива в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1990. 319 с.
31. Брицин В.М. Односкладні речення в українській мові: до питання методології їхнього дослідження // Мовознавство. 2001. - № 3. С. 81-88.
32. Брицин В.М., Жайворонок В.В. Односкладні речення слов’янських мов у функціонально-граматичному та етнолінгвістичному аспектах //Мовознавство. 2003. №2-3. С. 86-96.
33. Булаховський Л.А. Питання синтаксису простого речення в українській мові // Дослідження з синтаксису української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С. 315.
34. Вежбицкая А. Семантика грамматики. М.: Языки русской культуры, 1992. 331 с.
35. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
36. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
37. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 231 с.
38. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
39. Вихованець І.Р. Нариси з функціонального синтаксису української мови. К.: Наук. думка, 1992. 222 с.
40. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 368 с.
41. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантикосинтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
42. Вундт В. Система философии. СПБ: Изд-во Л.Ф. Пантелеева, VIII, 1902. 436 c.
43. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики: Семантическая интерпретация глубинных” и поверхностных” структур // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С. 77-85.
44. Галкина-Федорук Е.М. Безличные предложения в современном русском языке. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1958. 332 с.
45. Гладкий М. Мова сучасного українського письменства. Харків: Державне видавництво України, 1930. 160 c.
46. Городенська К.Г. Деривація синтаксичних одиниць. К.: Наук. думка, 1991. 192 с.
47. Городецька В.А. Структура односкладного речення української мови (у порівнянні з російською): Автореф. дис... канд. філол. наук 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П.Драгоманова. К., 1997. 17с.
48. Граматика чеської мови / Андерш Й.Ф., Матвієнко Т.І., Неруш Г.І. та ін. К.: Наук. думка, 1992. 376 с.
49. Грамматика русского языка: В 2 т. М.: Издво АН СССР, 1954. Т. 2, ч. 1. 703 с., Т. 2, ч. 2. 444 с.
50. Грамматика современного русского литературного языка / Отв. ред. Н.Ю. Шведова. М.: Наука, 1970. 767 с.
51. Грепль М. Из теоретического опыта описания синтаксической системы // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы. М.: Наука, 1974. С. 3-8.
52. Гуйванюк Н.В. Кореферентність синтаксичних одиниць / Мовознавство. 2001. № 3. С. 88-96.
53. Гуйванюк Н.В. Формальносемантичні співвідношення у системі синтаксичних одиниць. Чернівці: Рута, 1999. 336 с.
54. Данеш Ф. Гаузенблас К. К семантике основных синтаксических формаций // Грамматическое описание славянских языков. Концепции и методы. М.: Наука, 1974. С. 90 97.
55. Загнітко А.П. Структура і ієрархія валентних значень дієслова. К., 1990. 64 с. (Препр. / Навч.-метод. посіб. з вищої освіти).
56. Загнітко А.П. Позиційна модель речення і валентність дієслова. Мовознавство. 1994. № 2-3. С.48-56.
57. Загнітко А.П. Українській синтаксис. Науково-теорет. і навчально-практичний комплекс: Навч. посіб. Донецьк: Ін-т змісту і методів навчання. Донецьк. держ. ун-т, 1996. 145 с.
58. Звегинцев В.А. Предложение и его отношение к языку и речи. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1976. 307 с.
59. Звегинцев В. Зарубежная лингвистическая семантика последних десятилетий // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1981. вып. 10. С. 532.
60. Зіставне дослідження української, чеської та російської мов: Зб. наук. пр. К.: Наук. думка, 1987. 184 с.
61. Золотова Г.А. К типологии простого предложения // Вопр. языкознания. 1967. № 6. С. 4961.
62. Золотова Г.А. О регулярных реализациях модели предложения // Вопр. языкознания. 1969. № 1. С. 67-78.
63. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского языка. М.: Наука, 1973. 351 с.
64. Золотова Г.А. Синтаксический словарь: Репертуар элементарных единиц русского синтаксиса. М.: Наука, 1988. 440 с.
65. Иваницкая Н.Л. Формальнограмматическая и семантикосинтаксическая структура простого предложения (на материале двухсоставных предложений современного украинского литературного языка): Автореф. дис... д-ра филол. наук: 10.02.02. / АН Украины; Ин-т языковедения им. А.А. Потебни. + К., 1986. с. 46.
66. Іваницька Н.Л. Вплив сполучуваності повнозначних слів на утворення компонентів синтаксичної структури речення // Мовознавство. 2001. - № 3. С. 97-103.
67. Инвариантные синтаксические значения и структура предложения (Доклады на Конференцию по теоретическим проблемам синтаксиса) / Отв. ред. Н.Д. Арутюнова. М.: Наука, 1969. 180 с.
68. Исаченко А.В. Опыт типологического анализа славянских языков // Новое в лингвистике. М.: Прогресс, 1963. вып. 3. С. 106121
69. Исаченко А.В. Грамматический строй русского языка в сопоставлении со словацким. Братислава: Изд-во Словацкой Академии наук, 1960. Ч. 2: Синтаксис. 579 с.
70. Историческая типология славянских языков / Под. ред. А. С. Мельничука. К., 1986. 285 с.
71. Каранська М.У. Синтаксис сучасної української літературної мови. К.: НМКВО, 1992. 399 с.
72. Категория посессивности в славянских и балканских языках / Под. ред. А.А. Головачевой. М.: Наука, 1989. 262 с.
73. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 216 с.
74. Кононенко В.И. Синонимия синтаксических конструкций в современном русском языке. К.: Наук. думка, 1970. 143 с.
75. Кононенко В.І. Семантичні зв’язки в синтаксисі // Мовознавство. 1971. № 1. С. 13-23.
76. Кржижкова Е. К вопросу о формуле простого предложения // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 317-319.
77. Курило О. Уваги до сучасної української літературної мови. К.: Книгоспілка, 1925. 250 с.
78. Курс сучасної української літературної мови: В 2 т. / За ред. Л. А. Булаховського. К.: Рад. школа, 1951. Т. 2. 408 с.
79. Кучеренко І. К. Категорія відмінка в українській мові. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1961. 52 с.
80. Ломтев Т. П. Предложение и его грамматические категории. М.: Издво Моск. ун-та, 1972. 198 с.
81. Ломтев Т. П. Основные направления в развитии структуры простого предложения в славянских языках // Славянское языкознание. VII Международный съезд славистов. Варшава, август 1973 г. Доклады советской делегации. М.: Наука, 1973. с. 196211.
82. Лосев А. Ф. О законах сложного предложения в древнегреческом языке / Статьи и исследования по языкознанию и классической филологии. М.: Моск. гос. пед. ин-т. Ученые записки № 234, 1965. С. 38131.
83. Лосев А. Ф. О законах сложного предложения в латинском языке / Статьи и исследования по языкознанию и классической филологии. М.: Моск. гос. пед. ин-т. Ученые записки № 234, 1965. С. 131196.
84. МакКоли Дж. О месте семантики в грамматике языка // Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1981. вып. 10. С. 285-296.
85. Масицька Т.Є. Семантикосинтаксична валентність дієслова Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Ін-т української мови. К., 1995. 16с.
86. Масицька Т.Є. Явища рециптора та аглютинації у правобічній валентності дієслова // Матеріали Всеукраїнської наукової конференції. Чернівці: Чернів. держ. унт, 1997. С. 3439.
87. Матвиенко Т.И. Взаимодействие внутренней и внешней семантической структур глаголов речи и мышления в современном чешском литературном языке: Автореф. дис... канд. филол. наук: 10.02.03 / АН УССР; Ин-т языковедения им. А. А. Потебни. К., 1986. 16с.
88. Матезиус В. О так называемом актуальном членении предложения //Пражский лингвистический кружок. - М.: Прогресс, 1967. С.239-245.
89. Мельничук О.С. Історія вживання давального безприйменникового відмінка в українській мові // Дослідження з синтаксису української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1958. С. 261-295.
90. Мельничук О.С. Розвиток структури слов’янського речення. К.: Наук. думка, 1966. 324 с.
91. Мельничук О. С. Загальні питання синтаксису української мови // Сучасна українська літературна мова: Синтаксис /За заг. ред. І.К. Білодіда. К.: Наук. думка, 1972а. С. 550.
92. Мірченко М.В. Структура синтаксичних категорій. Луцьк: Ред.-видавн. відділ Вежа” Волинського держ. ун-ту, 2001. 340 с.
93. Михайлик Р.П. Семантикограматична структура дієслів на ся в сучасній українській мові : Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН України; Ін-т української мови. К., 1995. 16с.
94. Мозгунов В.В. Перехідність як тип валентності дієслова (на матеріалі української мови): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01. / Дніпропетр. держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1997. 22с.
95. Москаленко Н.А. Односкладні речення. Одеса: Вид-во Одес. ун-ту. 1965. 30 с.
96. Мразек Р. Модели русских конструкций с возвратной глагольной формой // Čs. rusist. 1968. №2. С. 102108.
97. Мразек Р. Модели чешских конструкций с возвратной глагольной формой // Исследования по современному русскому языку: Сб. ст., посвящ. памяти проф. Е. М. Галкиной-Федорук. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. С. 166176.
98. Мразек Р. Сравнительный синтаксис славянских литературных языков. Brno: Univ. J. E. Purkyně vBrně, 1990. 289 c.
99. Мухин А.М. Структура предложений и их модели. Л.: Наука, 1968. 230 с.
100. Мухин А.М. Синтаксемный анализ и проблема уровней языка. Л.: Наука, 1980. 303 с.
101. Ніколаєва Н.Г. Семантико-синтаксична організація речень із дієслівними предикатами мовлення: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 27с.
102. Норман Б.Ю. Переходность, залог, возвратность. Минск: БГУ, 1972. 132 с.
103. Оравец Я. К вопросу о глагольной интенции и глагольном управлении // Единицы разных уровней грамматического строя языка и их взаимодействие. М.: Наука, 1969. С. 176187.
104. Падучева Е.В. О семантике синтаксиса. Материалы к трансформационной грамматике русского языка. М.: Наука, 1974. 292 с.
105. Паулини Э. Система в языке // Языкознание в Чехословакии: Сб. статей. 1956-1974. М.: Прогресс, 1978. С. 18-29.
106. Пауль Г. Принципы истории языка: Пер. с нем. М.: Изд-во иностр. лит., 1960. 500 с.
107. Перепелица С.С. Реверсивные конструкции украинского языка в системе активно-пассивной оппозиции: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Ужгородский гос. ун-т. Ужгород, 1985. 24с.
108. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. М.: Учпедиздат, 1956. 511 с.
109. Плющ М.Я. Категория падежа в семантикосинтаксической структуре предложения: Автореф. дис. дра филол. наук: 10.02.02. / АН УССР Ин-т языкознания им. А.А. Потебни. К., 1983. 48 с.
110. Плющ М.Я. Категорії суб’єкта і об’єкта у структурі простого речення. К.: Вища школа, 1986. 175 с.
111. Поліщук Н.П. Структура, семантика і прагматика пасивних конструкцій у сучасній французькій мові: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05. / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К., 2000. 16с.
112. Порциг В. О способах действия индоевропейских презентных образований: Пер. с нем. // Вопр. глагольного вида. Сб. ст. М.: Изд-во иностр. лит., 1962. С. 4143
113. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике: В 4 т. М.: Учпедиздат, 1958. Т. 1-2. 536 с.
114. Проблемні питання синтаксису: Зб. статей / За ред. Н.В. Гуйванюк. Чернівці: НАН України, Ін-т української мови, 1997. 228 с.
115. Проблемы лингвистической типологии и структуры языка. Сб. ст. / Под. ред. В. С. Храковского. Л.: Наука, 1977. 193 с.
116. Проблемы теории грамматического залога / Ред. В.С. Храковский Л.: Наука, 1978. 288 с.
117. Проблемы теории членов предложения: Сб. ст. / Отв. ред. В.Н. Мигирин. Кишинев: Штиинца, 1973. 206 с.
118. Распопов И.П. Очерки по теории синтаксиса. Воронеж: Издво Воронеж. унта, 1973. 220 с.
119. Распопов И.П. Несколько замечаний о так называемой семантической структуре предложения // Вопр. языкознания. 1981. - № 4. С.24-34.
120. Рахимов С. Вопросы структурнотипологической характеристики предложения. Ташкент: Фан, 1978. 119 с.
121. Романюк Т.М. Парадигматика простого речення в сучасній українській мові: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Тернопіль. держ. пед. ун-т. Т., 1999. 19с.
122. Романюк Т.М. Система парадигматичних видозмін простого речення. Мовознавство. 1999. № 1. С.26-31.
123. Русанівський В.М. Порівняльнотипологічна характеристика дієслівного стану в сучасних слов’янських літературних мовах. К.: Наук. думка, 1968. 37 с.
124. Русанівський В.М. Структура лексичної і граматичної семантики. К.: Наук.думка, 1988. 236 с.
125. Русанівський В.М. Структура українського дієслова. К.: Наук.думка, 1971. 315 с.
126. Русская грамматика: В 2 т. М.: Наука, 1980. Т. 2: Синтаксис. 709 с.
127. Седельников Е. А. Структура простого предложения с точки зрения синтагматических и парадигматических отношений // Научн. докл. высшей шк. филол. науки. - 1961. - № 3. С.66-77.
128. Семантика і прагматика граматичних структур: Зб. наук. пр. / За ред. А.П. Загнітка. Донецьк: Донецьк. держ. ун-т, 1998. 140с.
129.