Українські лексичні запозичення в польській літературній мові : Украинские лексические заимствования в польском литературном языке



  • Название:
  • Українські лексичні запозичення в польській літературній мові
  • Альтернативное название:
  • Украинские лексические заимствования в польском литературном языке
  • Кол-во страниц:
  • 235
  • ВУЗ:
  • Волинський державний університет ім. Лесі Українки
  • Год защиты:
  • 2005
  • Краткое описание:
  • Волинський державний університет ім. Лесі Українки








    На правах рукопису



    Совтис Наталія Миколаївна

    УДК 811.162.1:811.161.2’373.45

    Українські лексичні запозичення в польській літературній мові


    10.02.03 слов’янські мови

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук





    Науковий керівник

    Дзендзелівський Йосип Олексійович
    професор, доктор філологічних наук



    Луцьк - 2005









    ЗМІСТ
    Умовні скорочення 4
    Список скорочень назв джерел 7
    Вступ 10
    Розділ І. Дослідження українсько-польських мовних зв’язків у
    слов’янській філологічній науці 16
    1.1. Вивчення українсько-польських мовних зв’язків у слов’янській
    філологічній науці 16
    1.2. Періодизація та соціально-історичні умови проникнення
    українізмів у польську мову 26
    1.3. Роль польських письменників XIV-XIX ст. з етнічних українських
    територій у збагаченні словникового складу польської
    мови за рахунок українізмів 35
    1.4. Критерії виділення українських запозичень у польській мові 44
    1.5. Фонетична й граматична адаптація українських лексичних
    запозичень 48
    Розділ ІІ. Загальна характеристика українських лексичних
    запозичень у польській літературній мові 56
    2.1. Іменникова лексика 56
    2.1.1. Назви осіб та груп людей 56
    2.1.2. Топографічні назви 81
    2.1.3. Флористична лексика 88
    2.1.4. Анімальна лексика 100
    2.1.5. Анатомічна лексика 113
    2.1.6. Побутова лексика 118
    2.1.7. Назви звичаїв, обрядів, повір’їв, ігор тощо 133
    2.1.8. Назви, пов’язані з мистецтвом 139
    2.1.9. Юридично-економічна лексика 145
    2.1.10. Військові назви 149
    2.1.11. Виробнича лексика 158
    2.1.12. Міфологічні назви 166
    2.1.13. Назви поселень, житла 172
    2.1.14. Абстрактні назви 179
    2.2. Прикметникова лексика 182
    2.3. Дієслівна лексика 185
    Висновки 200
    Список використаних джерел 204
    Додаток 225







    CПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ

    Грінченко Б. Словарь української мови. К., 1907-1909.
    Дзендзелівський Й. Українсько-польські лексичні паралелі// Rozprawy Komisji Jкzykowej. Јуdzkie Towarzystwo Naukowe. Јуdџ, 1970. Т.IV. S. 119-168.
    Дзендзелівський Й. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. Київ: Наукова думка, 1969. 209 с.
    Етимологічний словник української мови: В семи томах / Редкол.: О.С.Мельничук (відп. ред.), І.К. Білодід, В.Т.Коломієць, О.Б. Ткаченко. Київ: Наукова думка, 1982-1988. Т. I-III.
    Історичний словник українського язика / За ред. Є.К. Тимченка. Харків-Київ, 1930-1932.
    Огієнко І. Етимологічно-семантичний словник української мови. Вінніпег: У чотирьох томах, 1979-1995.
    Срезневский И. Материалы для словаря древнерусского языка: В трех томах. Санкт-Петербург, 1893-1903.
    Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У двох томах. Київ: Наукова думка, 1977-1978.
    Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.: У 28-ми вип. Вип. I-VII. Львів, 1994-2000
    Словник української мови. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т. I-XI.
    Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В четырех томах. Москва: Прогресс, 1986-1987.
    Bole Baсkowski A. Etymologiczny sіownik jкzyka polskiego. Warszawa: PWN, 2000. T. I-II.
    Hrabec S. Elementy kresowe w jкzyku niektуrych pisarzy polskich XVI i XVIII w. Toruс: 1949. 159 s.
    Inny sіownik jкzyka polskiego / Red. nacz. M. Baсko. Warszawa: PWN, 2000. T. I-II.
    Maіy atlas gwar polskich / pod kier. K. Nitscha, M. Karasia. WrocіawWarszawaKrakуw: PAN, 1957-1970. T. I-XI.
    Minikowska T. Wyrazy ukraiсskie w polszczyџnie literackiej XVI w. Warszawa Poznaс Toruс: PWN, 1980. 172 s.
    Dіugosz-Kurczabowa K. Nowy sіownik etymologiczny jкzyka polskiego. Warszawa: PWN, 2003. 658 s.
    Praktyczny sіownik wspуіczesnej polszczyzny / Pod red. H.Zgуіkowej. Poznaс, 1994. T. I-IV.
    Rytter G. Wschodniosіowiaсskie zapoїyczenia leksykalne w polszczyџnie XVII wieku. Јуdџ, 1992. 172 s.
    Brьckner A. Sіownik etymologiczny jкzyka polskiego. Warszawa: Wiedza powszechna, 1970. 805.
    Sіawski F. Sіownik etymologiczny jкzyka polskiego. Krakуw: PWN, 1952-2000. T. I-VIII.
    Sіownik gwar polskich / Pod red. M. Karasia. Wroclaw, 1977. T. I-V.
    Sіownik jкzyka polskiego / Pod red. W. Doroszewskiego. Warszawa: PWN, 1958-1969. T. I-XI.
    Linde S. Sіownik jкzyka polskiego. Lwуw, 1954-1860. T. I-VI.
    Sіownik jкzyka polskiego / Pod red. M. Szymczaka. Warszawa: PWN, 1996. T. I-III.
    Sіownik polszczyzny XVI wieku / Komitet redakcyjny: S. B№k, S. Hrabec, W.Kuraszkiewicz, M. R. Mayenowa, S. Rospond, S.Saski, W. Taszycki, J.Woronczak. Wrocіaw, 1966-1999. T. I-XXVII.
    Sіownik staropolskich nazw osobowych / Pod red.
    W. Taszyckiego, M. Malca. Wrocіaw, 1965-1987. T. I-VII.
    Karіowicz J., Kryсski A., Niedџwiedzki W. Sіownik jкzyka polskiego. Warszawa, 1900-1927. T. I-VIII.
    Sіownik wspуіczesnego jкzyka polskiego. Warszawa: Wilga, 1996. 1393s.
    Sіownik wyrazуw obcych. Warszawa: PWN, 1995. 1185 s.
    Uniwersalny sіownik jкzyka polskiego / Pod red. S.Dubisza. Warszawa: PWN, 2003. T.1-IV.






    ВСТУП

    Вивчення взаємовпливів як споріднених, так і неспоріднених мов є однією з найбільш актуальних проблем на сучасному етапі. Теоретичне значення цієї проблеми полягає в тому, що на основі всебічно вивчених історичних фактів мовного зближення, взаємопроникнення і впливу розкривається суть запозичення, його історична зумовленість, характер розвитку в загальному процесі мовної взаємодії.
    Значна увага до цієї проблеми визначається потребами дослідження внутрішніх, власне мовних процесів, що передбачає перегляд деяких висновків щодо явища взаємовпливів споріднених мов.
    Актуальність теми. Українсько-польські зв’язки тривають здавна, як здавна поруч живуть українці та поляки. Територіальна суміжність, торгівля, культурний взаємовплив, перебування цих народів в одній державі ось чинники, які сприяли проникненню, а згодом і запозиченню українських слів у польську мову. Сутність цих взаємозв’язків у ту чи іншу епоху залежала і визначалася конкретними умовами життя цих сусідніх народів у кожний окремий період.
    Вивчення українських лексичних запозичень у польській літературній мові дає змогу простежити характер впливу українських елементів на розвиток словникового складу польської літературної мови, а також розкрити особливості мовної взаємодії у другій половині XVIІІ кінці XXст.
    У дисертаційному дослідженні українізмами в польській літературній мові називаємо українські лексичні запозичення з української мови або запозичення, перейняті в польську мову за українським посередництвом.
    Питання українсько-польських мовних взаємозв’язків неодноразово розглядалося в науковій літературі. Однак, у більшості праць українсько-польські мовні контакти висвітлюються не як самостійна проблема, а принагідно при вивченні паралельних мовних явищ.
    Окремі проблеми українсько-польських мовних взаємин розглядали вітчизняні лінгвісти: П.Г. Житецький, Й.О. Дзендзелівський, П. Куліш, Н.П.Романова. Існує низка спостережень про слова українського походження в польській мові, деякі висловлювання та міркування, але спроби спеціального узагальнювального огляду, на підставі якого можна було б, хоча б у загальних рисах, мати уявлення про характер українських лексичних запозичень у певні історичні періоди, на жаль, немає.
    Вивчення українсько-польських мовних контактів у польській філологічній науці дало, як відомо, найвизначніші результати в галузі діалектології, частково ономастики, а також при вивченні процесів формування польської літературної мови. Так, територіально близькі українські й польські говори вивчали К.Дейна, В.Курашкевич, М.Лесів, Ф.Чижевський. Український матеріал в аспекті його взаємовпливів із польським розглядався в студіях з топономастики в працях Ф.Заремби, М.Карася, С.Роспонда, З.Штібера. Значна частина праць з історії мови присвячена питанням історичної фонетики і має порівняльний аспект або безпосередньо торкається питань взаємозв’язків (дослідження В.Вітковського, П.Зволінського, К.Нітша, С.Урбанчика, З.Штібера, М.Юрковського). Численні розвідки польських україністів присвячені вивченню конкретних фактів української лексики як окремих її форм, так і цілих тематичних груп. Це дослідження А.Заремби, К.Нітша, А.Шимчака. Особливим багатством спостережень і конкретних висновків щодо ролі українських впливів відзначаються роботи, присвячені дослідженню мови і стилю тих польських письменників, які зазнали у своїй творчості впливу української мовної стихії. Серед них праці А.Болеського, С.Грабця, В.Дорошевського, С.Роспонда тощо. Вплив української мови на структуру, фонетичну й граматичну будову польської мови вивчали І.Баєрова, С.Урбанчик. На особливу увагу заслуговують дослідження українізмів у польській мові в певні історичні періоди: старопольський період С.Урбанчик, XVIст. Т.Мініковська, XVIIст. Г.Риттер.
    Отже, українсько-польські мовні зв’язки не дістали узагальненого висвітлення. Ґрунтовно проаналізовані лише українські лексичні запозичення XVI-XVII ст. або певні тематичні групи. Окремого дослідження вимагають українізми в польській літературній мові XVIII-XX ст., оскільки без аналізу цього періоду загальна картина запозичень українських елементів у польську літературну мову відповідно до певних історичних періодів залишається нез’ясованою.
    Складена картотека українізмів у польській мові налічує понад 1500 лексем. Обсяг кандидатської дисертації не дає змоги систематично, всебічно описати таку велику кількість матеріалу, до того ж надто неоднорідного з погляду походження та структури. Окрім того, значна кількість українізмів функціонує в діалектній лексиці, а предметом нашого вивчення були назви, що входять до складу польської літературної мови новопольського періоду і є актуальними на сучасному етапі. З урахуванням усіх варіантів таких лексем зафіксовано близько 300. Актуальність дослідження зумовлена також тим, що характер впливу української мови на розвиток польської зазначеного періоду й досі залишається дискусійним. Дослідники говорять або про глибокі зміни в граматичній структурі польської мови під впливом української, або повністю заперечують цей вплив. Отже, аналіз українських елементів у польській літературній мові допоможе розв’язати одну з найбільш дискусійних проблем українсько-польських мовних контактів.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане з науковою темою кафедри слов’янської філології Волинського державного університету імені Лесі Українки „Слов’янський мовно-літературний простір: аспекти зіставлення”.
    Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявити українізми, які функціонують у польській літературній мові другої половини XVIII кінця XX ст., з’ясувати особливості їх адаптації, вивчити шляхи проникнення українських лексем у польську мову.
    Для досягнення поставленої мети передбачено вирішення таких завдань:
    виділити основні тематичні групи українських запозичень;
    визначити фонетичні та морфологічні особливості зафіксованих українізмів;
    простежити адаптацію українізмів до норм польської літературної мови;
    встановити час і шляхи проникнення українських лексем у польську мову;
    визначити роль українських елементів у формуванні лексичного складу польської літературної мови.
    Джерельна база дослідження. Основним джерелом дослідження слугували: словник польської літературної мови за ред. В.Дорошевського (охоплює лексику польської літературної мови другої пол. XVIII першої половини XX ст.), словник польської літературної мови за ред. М.Шимчака (50-80 рр. XX ст.), словник сучасної польської мови за ред. Б.Дуная, практичний словник сучасної польської мови за ред. Г.Згулкової, так званий Інший словник польської мови за ред. М.Банька, так званий Варшавський словник. Для етимологізації зафіксованих українізмів використано дані з етимологічних словників польської мови за ред. О. Брюкнера, Ф.Славського, С.Лінде, словника польської мови XVI ст., старопольського словника за ред. С.Урбанчика тощо.
    Об’єктом дослідження є українські лексичні запозичення в польській літературній мові.
    Предметом дослідження стали тематичні групи, граматична адаптація, етимологія запозичених назв.
    Методи дослідження. Дослідження фактичного матеріалу проведено в синхронічно-діахронічному аспекті методом лінгвістичного опису з використанням інших методів лінгвістичного аналізу: порівняльного (при зіставленні українізмів з відповідними словами в українській, російській, білоруській, чеській та інших слов’янських мовах), структурно-типологічного (при вивченні структури запозичень), статистичного.
    Наукова новизна. Це перше комплексне дослідження українських лексичних запозичень у польській літературній мові. У дисертації дістала подальший розвиток і підтвердження фактичним матеріалом теза про вплив
    української мови зазначеного періоду на становлення та розвиток словникового складу польської літературної мови.
    Наукове та практичне значення роботи. Вивчення українізмів дає змогу зробити узагальнений аналіз українських лексичних запозичень у польській літературній мові протягом усіх історичних періодів.
    Матеріали й висновки дослідження можна використовувати у викладанні вузівських курсів „Історія польської мови”, „Лінгвокраїнознавство”, „Лексика польської мови”, „Лексика української мови”, для спецкурсів і спецсемінарів з польської мови, в укладанні спеціальних словників.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження було викладено в доповідях на Лесезнавчих наукових читаннях (Луцьк, 1998, 1999), наукових семінарах (Рівне, 2000, 2004, 2005), міжнародних конференціях: „Окраїнні говірки української мови (Луцьк Світязь, травень 1999 р.), „Українська мова на межі тисячоліть (Луцьк Світязь, травень 2000 р.), „Проблеми слов’янської діалектографії” (Польща, Влодава, травень 2001 р.), „Україна і слов’янський світ: історія та сучасність (Рівне, травень 2001 р.), „Українське і слов’янське мовознавство” (Рівне, квітень 2003р.).
    Результати дослідження відображено в таких публікаціях:
    Рудковська Н.М. До вивчення українізмів у польській мові // Нова педагогічна думка. 1999. №3. С. 73-78.
    Рудковська Н.М. Українізми в польській військовій термінології // Проблеми славістики. 1997. №1. С. 98-107.
    Рудковська Н.М. Українізми серед назв рослин у східномалопольських говірках // Ukraiсskie i polskie gwary pogranicza. Польсько-українські мовознавчі зустрічі. 1. Lublin-Јuck: Polskie Towarzystwo Ludoznawcze, Oddziaі w Lublinie, 2001. S. 69-75.
    Рудковська-Совтис Н.М. Періодизація, соціально-історичні та культурні передумови проникнення українізмів у польську мову // Наукові записки: Журнал Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка: Філологічні науки. 2002. №44. С. 182-186.
    Совтис Н.М. Українські лексичні елементи в польській міфологічній лексиці// Слов’янський вісник. Філологічні науки. Рівне, 2004. Вип. 5. С.230-236.
    Структура і зміст дисертації. Дисертація складається із переліку умовних скорочень, списку скорочень назв джерел, вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатку.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Тривалі політичні, культурні, економічні взаємини, територіальна близькість сприяли тісним українсько-польським мовним контактам. Як наслідок, у складі польської літературної мови фіксуємо близько 300 запозичень з української мови. Для українських лексичних елементів характерний антропоцентризм. Переважну більшість складають конкретні назви (99%) з тематичним центром людиною, а також пов’язаною з нею діяльністю.
    Переймання, а згодом і запозичення українських лексичних елементів у польську літературну мову другої половини XVIII кінця XX ст. відбувалося усним (говірки, т.зв. кресовий діалект), а також писемним (мова художньої літератури) шляхом.
    Частина українізмів проникла до польської мови ще в XVI-XVII ст., створивши підґрунтя для функціонування українських слів у XVIII-XX ст. не тільки як екзотизмів у творах польських письменників вихідців з етнічних українських земель, але як стилістично нейтральної лексики. Запозичення особливого поширення набули в епоху романтизму, коли посилено пропагувалися зв’язки творчості письменника з його найближчим оточенням, з землею і народом, серед якого він живе, з фольклорними й історичними традиціями. Саме цей період дав найбільш відомі постаті авторів поляків, які у своїх творах уживали українські лексичні елементи, що сприяло поширенню в польській мові слів з h (hoїy); впровадженню нових суфіксів, префіксів або їх значень: -ec для етнічних назв (pohaniec); -iszcz-e для назв місцевостей (siedliszcze); -ajі-o для назв виконавців дії (szukajіo); -eсk для здрібнілих форм (hoіowieсka); prze- przeczysta.
    Для виділення українізмів використовуємо фонетичні критерії: повноголосся, розвиток псл. tort, tolt в trat, tlat, наявність h, голосні у, а замість носових №, к, відсутність переходу м>а перед твердими передньоязиковими, перехід dl>l, перехід ļ в ol, ŗ в or, граматичні критерії: суф. -iszcz-e, -yszcz-e, суф. un, суф. -ес тощо, а також семантичний, територіальний, часовий, лексичний критерії.
    Найбільш поширеним способом адаптації зафіксованих лексичних запозичень є фонетична субституція. У 70% українізмів відбулися зміни в системі вокалізму і консонантизму. Частина слів уживається без будь-яких змін. Наголос переносився на передостанній склад за нормами польської літературної мови.
    Серед іменникової лексики виділяємо: побутову, юридично-економічну, флористичну, анімальну, виробничу, міфологічну, абстрактну лексику, назви осіб, житла, поселень, місцевостей, частин тіла та найменування з народної медицини, військові назви. Окрім того, характеризуємо прикметникову та дієслівну лексику.
    У семантиці близько 55% українізмів не відбулося змін: bajdak, bandura, basztan, czupurny, haіas, hreczka, jar, ihumen, kaleka, kobza, koromysіo, meczet, nahajka, oseіedec, pop, step тощо. В інших лексемах спостерігається розширення або звуження семантики в порівнянні з функціонуванням цього слова в українській мові: bezhoіowie, bobak, burzan, czereda, dereс, duha, wataha. Виділяємо багатозначні слова: bohater, chata, chmyz, chutor, dubas, hoіota, hulaж, korowуd, kureс, hramota, tabun та ін. У більшості українізмів зміни в семантиці відбулись у XIX-XXст.: buсczuk, harataж, komysz, tabun, wataha (80%).
    Значну кількість запозичень становлять застарілі слова: baskak, horda, horodniczy, feredzia, jarmuіka, opryszek, petyhorzec, pohaniec (35%). Деякі називають реалії, які характерні лише для культури, життя та побуту українського народу, тобто їх використання в польській розмовній та писемній мові стилістично обмежене: baіabajka, bandura, basztan, chutor, hopak, kobza, korowaj, pop та ін. Близько шістдесяти лексем функціонують у сучасній польській мові та її різновидах як власне польські слова, які у носіїв мови вже не асоціюються з українізмами: bohater, bohomaz, borykaж siк, buhaj, buszowaж, chata, czereda, czupurny, czupurzyж siк, derka, haіas, hoїy, hulaж, korowуd, mereїka, opryszek, serdak, tabun, wataha.
    У нашій роботі в залежності від часу фіксації у польських писемних пам’ятках запозичення поділяються на такі, що засвідчені у ХV ст.: ataman, derka, dubas, huba, kniaџ, miкkina, pop, proskura, rohatyna, waіach;
    ХVІ ст.: baskak, bohater, braha, burzan, chata, futor, czajka, duha, haіas, haіastra, hoіobla, horodyszcze, hospodyn, hramota, hreczka, hultaj, kobza, kurchan, kureс, nahajka, oczeret, prowodyr, sahajdak, szarawary, wataha та ін.;
    ХVІІ ст.: asauі, bajdak, bandura, berkut, bobak, buhaj, buсczuk, burka, chіystek, czereda, hoіota, hoіubiec, hoіysz, hoїy, hulaж, hulajgrуd, kompaсczyk, komysz, іoszak, maїa, mierzyn, moіodyca, nadwerкїyж, opryszek, petyhorzec, pohany, poroh, semen, sіoboda, toіumbas, upiуr, wiedџma та ін.;
    ХVІІІ ст.: ajer, baіabuch, bereka, choіodziec, czupurny, derkacz, duha, duїaж siк, hajdamaka, haіaburda, kaprawy, korowaj, korowуd, kuternoga, oseіedec, pohaniec, prysiud, sadyba, sicz, step, wesele тощо;
    XIX ст.: bajdykowaж, bakun, baіabajka, baіaguіa, baraban, basztan, bezhoіowie, bodiak, borykaж siк, bundz, buszowaж, chandra, chmyz, czerep, czumak, czupurzyж siк, czwaniж siк, hajdawery, halawa, harataж, hlak, hoіubiж, hopak, joіop, kaczan, kaіamuciж, katran, koіbaс, koromysіo, kucja/kutia, kupaіa, mereїka, oczajdusza, tabun, wataїka, їorowaж та ін.
    Отже, з точки зору хронології проникнення українізмів у польську літературну мову, можна виділити 54% запозичень з ХVІ-ХVІІ ст. та 46% з ХVІІІ-XIX ст., які функціонують у сучасній польській літературній мові.
    Серед аналізованих українських лексичних елементів виділяємо суто українську лексику, спільнослов’янську, активізовану в польській літературній мові під впливом української (35%), слова, що ввійшли в українську розмовну або літературну мову із церковнослов’янської, через яку з грецької (5%), а також слова, запозичені українською зі східних (50%) та інших мов.
    Українські лексичні елементи мали вплив на формування лексичного складу польської літературної мови. Зокрема, це простежується в період романтизму, коли польські письменники, які походили з етнічних українських земель, використовували у своїх творах українізми для відтворення локального колориту. З часом ця лексика вживалася носіями як власне польська і входила до основного лексичного складу літературної мови.
    Слід зазначити, що активізація політичних, економічних стосунків між Україною та Польщею на сучасному етапі та останні політичні події сприяють подальшому запозиченню українських елементів у польську мову.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Андрухов П. Волинська земля (хроніка-джерела-постаті). Сокаль, 1992. 88с.
    2. Аркушин Г.Л. Полонізми в західнополіських говірках // Studia nad polszczyzn№ kresow№. Warszawa. 1999. T.IX. S. 257-303.
    3. Аркушин Г.Л. Словник західнополіських говірок / У двох томах. Луцьк: Редакційно-видавничий відділ „Вежа” Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000. Т. І-ІІ.
    4. Артюх Л.Ф. Народне харчування українців та росіян північно-східних районів України. Київ: Наукова думка, 1982. 112 с.
    5. Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія: Історико-етнографічне дослідження. Київ: Наукова думка, 1977. 154 с.
    6. Безпалько О.П., Бойчук М.К., Жовтобрюх М.А. Історична граматика української мови. Київ: Радянська школа, 1962. 510 с.
    7. Биологический энциклопедический словарь / Под ред. М.С. Гилярова. Москва: Советская энциклопедия, 1986. 831 с.
    8. Білодід І.К., Їжакевич Г.П., Франко З.Т. Взаємозв’язки між українською та іншими слов’янськими мовами XVI поч. XVIII ст. // Зв’язки української мови з російською та іншими слов’янськими мовами в XVI-XIX ст. Київ: Радянська школа, 1962. С. 3-23.
    9. Біологічний словник / За ред. К.М. Ситника. Київ: Головна редакція УРЕ, 1986. 680с.
    10. Бодуэн-де-Куртене И. О древнепольськом языке до XIV столетія. Лейпцигъ, 1870. 84 с.
    11. Болтарович З. Народна медицина українців. Київ: Наукова думка, 1990. 232с.
    12. Болтарович З. Україна в дослідженнях польських етнографів ХІХ ст. Київ: Наукова думка, 1976. 139 с.
    13. Булаховский Л.А. К истории взаимоотношений славянских литературных языков. Москва: Изв. АН СССР Оля, 1951. №10. Вып. 1. С. 37-49.
    14. Булаховский Л.А. Нариси з загального мовознавства. Київ: Радянська школа, 1955. 247 с.
    15. Булаховський Л.А. Питання походження української мови. Київ: АН УРСР, 1956. 220 с.
    16. Вайнрайх У. Языковые контакты: состояния и проблемы исследования. Київ: Высшая школа, 1979. 263 с.
    17. Ващенко В.С., Попівський А.М. Українізми в російських народних говорах. Дніпропетровськ: Видавництво Дніпропетровського державного університету, 1994. 100 с.
    18. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. Київ, Ірпінь: ВТФ „Перун”, 2002. 1440 с.
    19. Верхратський С.А., Заблудовський П.Ю. Історія медицини. Київ: Вища школа, 1991. 431 с.
    20. Взаємовплив слов’янських мов і літератур (До VII Міжнародного з’їзду славістів). / Редкол.: В.І. Масальський (відп. ред.), А.О. Білецький, С.Й.Левінська, В.К. Житник. Київ: Видавництво Київського університету, 1972. 204 с.
    21. Винник В.О. Назви одиниць виміру ваги в українській мові. Київ: Наукова думка, 1966. 148 с.
    22. Вінценз А. До проблеми українсько-польських мовних контактів // Мовознавство. 1991. №5. С. 37-42.
    23. Генсьорський А.І. Південноруські і польські лексичні взаємозв’язки в ХІІІст.// Дослідження і матеріали з української мови. Київ: Академія Наук Української РСР, 1961. Т.IV. С. 15-25.
    24. Гончаренко Л. Про основні процеси розвитку науково-технічної лексики слов'янських мов. Київ: Видавництво Київського університету, 1972. С. 47-55.
    25. Горленко В.Ф., Бойко І.Д., Куницький О.С. Народна землеробська техніка українців. Київ: Наукова думка, 1971. 164 с.
    26. Грабович Г. До історії української літератури. Київ: Основи, 1997. 604 с.
    27. Грицак Я. Нарис історії України: формування модерної української нації ХІХ-ХХ століття. Київ: Генеза, 1996. 356 с.
    28. Гриценко П.Ю. Українсько-західнослов’янські паралелі і зв’язки: контактні і дистантні зони // Badania dialektуw і onomastyki na pograniczu polsko-wschodniosіowiaсskim / Pod red. M. Kondratiuka. Biaіystok: WUB, 1995. C.75-85.
    29. Грінченко Б. Словарь української мови. Київ, 1907-1909.
    30. Гуменюк А.І. Українські народні музичні інструменти. Київ: Наукова думка, 1967. 243 с.
    31. Гумецкая Л.Л. К истории украинско-польских языковых связей// Исследования по польскому языку. Москва: Наука, 1969. С. 219-229.
    32. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992. 176 с.
    33. Дзендзелівський Й.О. Міжмовна інтерференція й історія системи граматичних категорій // Мовознавство. 1980. №2. С. 42-48.
    34. Дзендзелівський Й.О. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць. Львів: Наукове товариство ім. Т. Шевченка у Львові, 1996. 519 с.
    35. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. Київ: Наукова думка, 1969. 209 с.
    36. Дзендзелівський Й.О. Українсько-польські лексичні паралелі // Rozprawy Komisji Jкzykowej. Јуdzkie Towarzystwo Naukowe. Јуdџ, 1970. Т.IV. S.119-168.
    37. Дмитриев Н.К. О тюркских элементах русского словаря // Лексикографический сборник. Москва, 1958. Вып. ІІІ. С. 3-48.
    38. Добродомов И.Г. Заимствование // Языкознание: Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева. 2-е изд. „Лингвистического энциклопедического словаря”. Москва: Большая энциклопедия, 1998. С.158-159.
    39. Етимологічний словник української мови: В семи томах / Редкол.: О.С.Мельничук (відп. ред.), І.К. Білодід, В.Т. Коломієць, О.Б. Ткаченко. Київ: Наукова думка, 1982-1988. Т. I-III.
    40. Євтушок О.М. Народна будівельна лексика Західного Полісся. Рівне: Ровенський державний педагогічний інститут ім. Д.З.Мануїльського, 1990. 145 с.
    41. Житецький П.Г. Нарис літературної історії української мови в XVIIст.// Житецький П.Г. Вибрані праці: Філологія. Київ: Наукова думка, 1987. С.19-139.
    42. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики. Київ: Видавництво Київського університету, 1966. 125 с.
    43. Зілинський І.М. Взаємовідносини між українською та польською мовою // Записки Наукового товариства ім. Шевченка. 1937. Т. CLV (155). С. 203-216.
    44. Історичний словник українського язика / За ред. Є.К. Тимченка. Харків-Київ, 1930-1932.
    45. Їжакевич Г.П. Українсько-російські мовні зв’язки радянського часу. Київ: Наукова думка, 1969. 303 с.
    46. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. Київ: Наукова думка, 1982. 250 с.
    47. Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. Київ: Наукова думка, 1973. 304 с.
    48. Конопелько Б. Русско-польские лексико-семантические отношения (на материале семантического поля со значением родства и отношений). Вроцлав, 1980. 158с.
    49. Космеда Т.А. Польско-русское взаимодействие: лексическое заимствование // Kontakty jкzykowe polsko-wschodniosіowiaсskie / Pod red. M. Bobrana. Rzeszуw, 1995. С. 131-138.
    50. Крип’якевич І.П. Історія України. Львів: Світ, 1990. с. 519.
    51. Крип’якевич І.П., Гнатевич Б. Історія українського війська. Львів: Видавництво І.Тиктора, 1936. Ч. І. 288 с.
    52. Кувеньова О.Ф. Громадський побут українського селянства. Київ: Наукова думка, 1966. 135 с.
    53. Культура і побут населення України: Навч. посібник / За ред. В.І.Наулко. Київ: Либідь, 1991. 232c.
    54. Лер-Сплавинский Т. Польский язык. Москва: Издательство иностранной литературы, 1954. 356 с.
    55. Литвин М. Українсько-польська війна 1918-1919 р.р. Львів: Інcтитут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 1998. 448 с.
    56. Лось И. Сложные слова въ польскомъ языке. Санкт-Петербург, 1901. 141 с.
    57. Лукінова Т.Б. Лексика слов’янських мов як джерело вивчення духовної культури давніх слов’ян // Слов’янське мовознавство. Доповіді IX міжнародного з’їзду славістів. Київ: Наукова думка, 1983. С. 87-116.
    58. Масальський В.І. До питання про лексичні паралелі в слов'янських мовах на матеріалі славістичних досліджень // Взаємовплив слов'янських мов і літератур. Київ: Видавництво Київського університету, 1972. С. 17-47.
    59. Матейко К.І. Український народний одяг. Київ: Наукова думка, 1977. 223 с.
    60. Матях В. Історія українського козацтва в публікаціях журналу Киевская старина” // Український історичний журнал. 1992. №9. С. 26-37.
    61. Мацюсович Я.В. Морфологический строй современного польского литературного языка. Ленинград: Издательство Ленинградского университета, 1971. Ч.І. 161 с.
    62. Мельничук О.С., Коломієць В.Т. Глибинні етимологічні зв’язки в лексиці слов’янських мов // Слов’янське мовознавство. Київ: Наукова думка, 1993. С.98-112.
    63. Муромцева О.Г. Розвиток лексики української літературної мови в другій пол.ХІХ на поч. ХХ ст. Харків: Вища школа, 1985. 152 с.
    64. Непоп Л.В. Лексичні особливості польських говірок на території Хмельницької та Житомирської областей. Київ: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2004. 212 с.
    65. Нудьга Г.А. Наша пісня, наша дума // Наука і культура. Київ. 1985. №19. С.284-294.
    66. Огієнко І. Етимологічно-семантичний словник української мови. Вінніпег: У чотирьох томах, 1979-1995.
    67. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под. ред. Н.Ю. Шведовой. Москва: Русский язык, 1988. 750 с.
    68. Опельбаум Є.Б. Українські лексичні елементи в німецькій мові // Мовознавство. 1969. №3. С. 3-16
    69. Правдюк О.А. Українська музична фольклористика. Київ: Наукова думка, 1978. 327 с.
    70. Правдюк О.А. Міжнаціональні зв’язки в музичному фольклорі. Київ: Наукова думка, 1982. 213 с.
    71. Рогов А.И. Русско-польские культурные связи в эпоху Возрождения (Стрыйковский и его Хроника). Москва: Наука, 1966. 307 с.
    72. Романова Н.П. Вивчення українсько-польських мовних контактів у слов’янській філологічній науці // Мовознавство. 1972. №4. С. 41-50.
    73. Романова Н.П. Словообразование и языковые связи / Русско-украинско-польские языковые связи XVI-XVII вв. и вопросы словообразования). Київ: Наукова думка, 1985. 187 с.
    74. Романюк-Філь О. Запозичена лексика: інформативна сутність та прагматичне навантаження // Слов’янський вісник. Філологічні науки. Рівне, 2004. Вип. 5. С. 215-219.
    75. Рудковська Н.М. До вивчення українізмів у польській мові // Нова педагогічна думка. 1999. №3. С. 73-78.
    76. Рудковська Н.М. Українізми в польській військовій термінології // Проблеми славістики. 1997. №1. С. 98-107.
    77. Рудковська Н.М. Українізми серед назв рослин у східномалопольських говірках // Ukraiсskie i polskie gwary pogranicza. Lublin-Јuck. 2001. S. 69-75.
    78. Рудковська-Совтис Н.М. Періодизація, соціально-історичні та культурні передумови проникнення українізмів у польську мову // Наукові записки: Журнал Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка: Філологічні науки. 2002. №44. С. 182-186.
    79. Русанівський В.М. Польська ділова мова XVI-XVII ст. як джерело вивчення її історії взаємин з українською // Славістичний збірник. Київ: Видавництво Академії Наук Української РСР, 1963. С. 86-96.
    80. Сикура И.И. Природная флора Средней Азии. Источник интродукции растений на Украине. Київ: Наукова думка, 1975. 220 с.
    81. Словарь древнерусского языка XI-XIV вв.: В десяти томах / Под. ред. Р.И.Аванесова. Москва: Русский язык, 1988.
    82. Словник іншомовних слів // За ред. О.С. Мельничука. Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1975. 774 с.
    83. Словник української мови. Київ: Наукова думка, 1970-1980. Т. I-XI.
    84. Словник української мови XVI - першої половини XVII ст.: У 28-ми вип. Вип. I-VII. Львів, 1994-2000.
    85. Словник староукраїнської мови XIV-XV ст.: У двох томах. Київ: Наукова думка, 1977-1978.
    86. Смаль-Стоцький Р. Примітивний словотвір. Варшава, 1929. 200 с.
    87. Совтис Н.М. Українські лексичні елементи в польській міфологічній лексиці // Слов’янський вісник. Філологічні науки. Рівне, 2004. Вип. 5. С. 230-236.
    88. Сороколетов Ф.П. История военной лексики в русском языке ХI-XVII вв. Ленинград: Наука, 1970. 381 с.
    89. Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка: В 3-х томах Санкт-Петербург,1893-1903.
    90. Стрекалова З.Н. Теория и практика языковой политики в ПНР // Функционирование славянских литературных языков в социалистическом обществе. Москва: Наука, 1988. С. 172-202.
    91. Струмінський Б. Польські лексичні українізми з фауни (Назви диких тварин) // Slavia. 1969. XXXVIII. S. 101-109.
    92. Tкаченко О.Б. Запозичення // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. Київ: „Українська енциклопедія”, 2000. С. 179-180.
    93. Українізм // Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М.Русанівський, О.О.Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. Київ: „Українська енциклопедія”, 2000. С. 646.
    94. Українознавство: Посібник / Уклад.: В.Я. Мацюк, В.Г. Пугач. Київ: Зодіак-ЕКО, 1994. 399 с.
    95. Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: В.М. Русанівський, О.О. Тараненко (співголови), М.П. Зяблюк та ін. Київ: „Українська енциклопедія”, 2000. 752 с.
    96. Українською музою натхненні // За ред. М.П. Бажана. Київ: Радянський письменник, 1971. 303 с.
    97. Урбанчик С. Контакти польської мови з іншими слов’янськими мовами // Взаємовплив слов’янських мов і літератур. Київ: Видавництво Київського університету, 1972. С. 69-79.
    98. Фасмер М. Этимологичес
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины