ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ У XVII СТОЛІТТІ (на матеріалі творів Лазаря Барановича) : ОСОБЕННОСТИ ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ польского языка в УКРАИНЕ В XVII ВЕКЕ (на материале произведений Лазаря Барановича)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О.О. ПОТЕБНІ

На правах рукопису

УДК 811.162.1’282.4: 94(477) „16”

ЛАЗАРЕНКО ОЛЕСЯ МИКОЛАЇВНА

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ В УКРАЇНІ
У XVII СТОЛІТТІ
(на матеріалі творів Лазаря Барановича)

10.02.03 слов’янські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК
академік НАН України,
доктор філологічних наук
РУСАНІВСЬКИЙ
Віталій Макарович

Київ 2005

З М І С Т

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ.................................................................5
СКОРОЧЕННЯ НАЗВ МОВ...................................................................................6
ВСТУП...........................................................................................................................7
СКОРОЧЕННЯ ДЖЕРЕЛ.....................................................................................12
Розділ 1. ПОЛЬСЬКА МОВА В УКРАЇНІ (історія, розвиток,
особливості функціонування)...................................................................................13
1.1. Історія поширення польської мови в Україні.................................................13
1.2.Мовна ситуація в Україні в ХVII столітті........................................................17
1.3.Особливості функціонування польської мови в Україні у ХVІІ ст...........19
1.4.Поняття „Креси” та „польський периферійний діалект”
(polszczyzna kresowa)..................................................................................................23
1.5.Наукова література, присвячена проблемі українсько-польських
мовних стосунків та явищу периферійних діалектів............................................31
1.6.Лазар Баранович представник і носій польської культури
в Україні у XVII ст.....................................................................................................44
1.6.1. Життєвий і творчий шлях архієпископа Чернігівського та
Новгород-Сіверського........................................................................44
1.6.2. Літературна спадщина Лазаря Барановича......................................49
1.6.3. Оцінка літературної творчості Лазаря Барановича........................53
1.6.4. Лазар Баранович у вітчизняній науковій літератур.......................56
1.6.5. Лазар Баранович в іноземній науковій літературі..........................70
1.7. Загальні засади опису польської мови Лазаря Барановича....................76
Розділ 2. ОРФОГРАФІЧНІ ТА ФОНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ПОЛЬСЬКОЇ МОВИ ЛАЗАРЯ БАРАНОВИЧА.................................................82
2.1. Загальна характеристика польської орфографії XVII століття..................83
2.2. Особливості польської орфографії та графіки у творах
Лазаря Барановича.....................................................................................................84
2.2.1. Правопис голосних á ó é.....................................................................84
2.2.2. Правопис u............................................................................................87
2.2.3. Правопис приголосних ś, ź, ć, dź.....................................................88
2.2.4. Правопис s (ſ)- z ś............................................................................89
2.2.5.Літери i, y, j...........................................................................................90
2.2.6. Правопис групи приголосних [šč]...................................................92
2.2.7. Вживання великої літери...............................................................................92
2.2.8. Правопис слів іншомовного походження......................................94
2.2.9. Правопис слів разом та окремо........................................................95
2.2.10. Особливості фонетичного запису.................................................97
2.3. Фонетичні особливості польської мови Лазаря Барановича....................98
A. ВОКАЛІЗМ
2.3.1. Звужені голосні..............................................................................................98
2.3.1.1. а „звужений” (а pochylone)............................................................99
2.3.1.2. е „звужений” (e pochylone)..........................................................106
2.3.1.3. о „звужений” (o pochylone)..........................................................107
2.3.2. Носові голосні ą ę.........................................................................................108
2.3.2.1. Деназалізація носових голосних ą, ę..........................................109
2.3.2.2. Розкладена вимова носових звуків.............................................113
2.3.2.3. Вторинна назалізація.....................................................................113
2.3.3. Чергування голосних у корені....................................................................115
2.3.3.1. Чергування ’e : o’...........................................................................116
2.3.3.2. Чергування ’e : ’a...........................................................................116
2.3.4. Фонетична опозиція -‘ev // -‘ov...................................................................117
2.3.5. Фонетична опозиція ja-//je-.........................................................................118
Б. КОНСОНАНТИЗМ
2.3.6. М’які приголосні............................................................................................119
2.3.7. Континуанти праслов’янських груп *sŕ, *zŕ, *žŕ...................................120
2.3.8. Буквосполучення chy chi..........................................................................120
Висновки до 2 розділу............................................................................................121
Розділ 3. СИСТЕМА СЛОВОЗМІНИ У
ПОЛЬСЬКОМОВНИХ ТВОРАХ ЛАЗАРЯ БАРАНОВИЧА.........................124
3.1. Словозміна іменників.......................................................................................124
3.1.1. Відмінювання іменників чоловічого роду.....................................124
3.1.2. Відмінювання іменників жіночого роду........................................134
3.1.3. Відмінювання іменників середнього роду....................................139
3.2. Відмінювання прикметників і дієприкметників........................................142
3.2.1. Елементи давнього простого типу відмінювання
прикметників і дієприкметників..........................................................................142
3.2.2. Особливості відмінювання повних форм
прикметників і дієприкметників...........................................................................143
3.3. Відмінювання займенників.............................................................................145
3.3.1. Особові займенники ja, ty і зворотній займенник się................145
3.3.2. Займенники on, ona, ono.................................................................146
3.3.3. Присвійні займеники mój, twój, swój та інші............................147
3.4. Відмінювання числівників..............................................................................148
3.4.1. Кількісні і збірні числівники............................................................148
3.4.2. Неозначено-кількісні числівники siła, wiele, tyle, kilka, mało...151
3.4.3. Складені числівники..........................................................................151
Висновки до 3 розділу............................................................................................152
Розділ 4. ЛЕКСИЧНІ ТА СТИЛІСТИЧНО-ГРАМАТИЧНІ
ОСОБЛИВОСТІ ТВОРІВ ЛАЗАРЯ БАРАНОВИЧА.................................153
4.1. Українські лексеми в польськомовних творах Лазаря Барановича.........155
4.2. Запозичення та кальки із грецької та церковнослов’янської мов.............163
4.3. Латинські і церковнослов’янські мовні елементи
як засоби стилістично-граматичного увиразнення тексту................................172
Висновки до 4 розділу.............................................................................................180
ВИСНОВКИ.............................................................................................................182
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ СЛОВНИКІВ
ТА ІНШОЇ ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ....................................................187
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ................................................189

ВСТУП
Проблема функціонування мови в іншомовному середовищі неодноразово висвітлювалася в сучасній мовознавчій літературі. Різні аспекти міжмовних контактів розглядали відомі зарубіжні й українські лінгвісти У. Вайнрах, А. Блумфільд, А. Мейе, І.О. Бодуен де Куртене, В.Ю. Розенцвейґ, Ю.О. Жлуктенко, С.В. Семчинський, О.Б. Ткаченко, В.М. Русанівський, В.Ф. Чемес. Функціонування окремих мов в іншомовному оточенні висвіт­лювали І.А. Стоянов („Мова болгар України”), М. Швець („Українська мова в Словаччині”), М. Лесів („Українські говірки у Польщі”).
Побутування польської мови за межами її основного ареалу розповсюдження, а саме в Україні, досліджують у кількох напрямках. Найосновніші з них діалектологічні й присвячені сучасному станові польської мови в Україні. Наукові праці як польських, так і українських мовознавців К. Фелешка, З. Курцової, Я. Ріґера, Ю. Яворської, подаючи детальний аналіз польських говірок, описують цілі терени України, де компактно проживає польське населення. У студіях C.Рудницького, Е.Дженґель, І.Цехош, Л.В.Непоп, М.В.Юревич, Л.М.Бондарчук вивчається польська мова окремих населених пунктів.
Інший напрямок досліджень пов'язаний із функціонуванням польської літературної мови в Україні та її описом у різні історичні періоди. Він розроблений меншою мірою, однак охоплює як літературознавчий, так і мовознавчий аспекти. Зокрема, це праці Р. Лужного, Т. Хинчевської-Геннель, Р.П. Радишевського, Н.П. Романової, присвячені польсько-українським літературним та мовним зв’язкам XVI-XVIII cт. Окремі статті С. Урбанчика, М. Карплюк, Д. Мошинської розглядають особливості функціонування польської мови на фонетичному, граматичному й лексичному рівнях у творчості українських культурно-релігійних діячів та письменників М. Смотрицького, П. Могили, С. Косова, однак не вичерпують проблеми польсько-українських мовних контактів, зокрема у XVII ст.
ХVІІ століття є, безперечно, найцікавішим періодом у розвитку польсько-українських культурних зв'язків. Внаслідок історичних та геополітичних подій на Україні склалася своєрідна етнічна ситуація. Попри польсько-український конфлікт, викликаний подіями 1648 року, для освічених кіл України польська мова й далі продовжувала виконувати роль посередника між західною та східною культурами, зберігаючи за собою позиції мови літератури й науки. Тогочасні українські письменники, які гуртувалися навколо Києво-Моги­лянської Академії, П. Могила, Л. Баранович, І. Галятовський та інші цілий ряд творів написали польською мовою. Видається вельми цікавим саме те, якою мірою ці українські автори володіли практично нерідним для них польським літературним стандартом і як відтворювали його у своїх оригінальних творах.
Таким чином, актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю ґрунтовніше дослідити особливості функціонування у XVII ст. польської мови за межами етнічної Польщі, а саме в українському оточенні, що дасть змогу поглибити проблематику теорії міжмовних контактів, зокрема на рівні літературних мов.
Джерельною базою слугували оригінальні польськомовні твори Лазаря Барановича, що з’явилися протягом 1670-1680 рр. у друкарнях Києво-Печерської Лаври, Чернігова та Новгород-Сіверського. Обсяг обстеже­них 8 творів близько 2000 сторінок.
Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою комплексного наукового дослідження „Лексикологія і лексикографія української та інших слов’янських мов у синхронному та історичному аспектах”, над якою працює відділ західно- і південно­слов’­янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.
Мета роботи полягає у тому, щоб описати польську мову одного з провідних українських письменників XVII ст. Лазаря Барановича на фонетичному, морфологічному та лексичному рівнях; на основі цього опису відтворити з урахуванням ситуації двомовності процеси, що відбувалися у польській мові на теренах України в ХVІІ ст.; встановити і проаналізувати фонетичні, граматичні та лексичні особливості польської мови в Україні стосовно унормованості, які відрізняли б її від польської мови етнічних мешканців тогочасної Речі Посполитої.
Досягнення цієї мети передбачає виконання таких завдань:
з’ясувати й окреслити статус польської мови в українському суспільстві в XVII ст., досліджуючи при цьому шляхи її проникнення в Україну, особливості її поширення та функціонування;
представити мовну біографію архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича як однієї з найвідоміших і найяскравіших постатей українського письменства XVII ст., що послуговувався у своїй творчості польською мовою;
проаналізувати систему вокалізму та консонантизму в польськомовних творах Лазаря Барановича з погляду її унормованості порівняно із загальнопольською мовою XVI-XVII ст. та польськими діалектами;
дослідити систему словозміни польської мови творів Лазаря Барановича з погляду унормованості порівняно із загальнопольською мовою XVI-XVII ст.
визначити українські лексичні запозичення у польськомовних творах Лазаря Барановича й окреслити особливості їх функціонування; розкрити основні напрямки і час проникнення українських лексем у польську мову.
Об’єктом дослідження було обрано польську мову творів українського релігійного діяча, політика, письменника XVII ст. архієпископа Чернігівського і Новгород-Сіверського Лазаря Барановича.
Предметом дослідження є аналіз фонетичної, морфологічної та лексичної систем польської мови XVII ст., що функціонувала на теренах України; аналіз шляхів проникнення польської мови в Україну та її паралельного функціонування поряд із латинською, староукраїнською та старослов’янською мовами; огляд мовної ситуації в Україні в XVIІ ст. як частині багатонаціональної Речі Посполитої.
У роботі використано такі методи дослідження:
описовий, який дав змогу представити фонетичний рівень і слово­зміну польської мови, а також виявити лексику українського походження;
порівняльно-історичний, за допомогою якого було здійснено порівняння мовних явищ української та польської мов, а також їх розгляд в історичному аспекті;
зіставний, який було спрямовано на системне зіставлення явищ, зокрема лексичних, польської мови з українською, російською, церковнослов’янською, грецькою мовами з метою виявлення їх специфіки.
Наукова новизна дослідження зумовлена тим, що вперше на великому фактичному матеріалі польськомовних творів українського письменника Лазаря Барановича досить повно досліджено особливості функціонування польської мови поза межами польських етнічних теренів, а саме в Україні у XVII ст.
Теоретичне значення. Дисертація окреслює ряд проблем, пов’язаних із теорією мовних контактів, теорією білінгвізму та полілінгвізму, а також пропонує певну схему дослідження функціонування мови в іншомовному середовищі. Із метою цілісного опису фактичного матеріалу було враховано і висвітлено позамовні чинники в розвитку польської мовної системи на українських теренах, визначено сфери вживання польської мови в Україні, а також проаналізовано ті рівні, які найбільшою мірою зазнали впливу з боку української мови.
Виконана праця дає змогу уточнити деякі аспекти взаємодії між українською та польською мовами, а також доповнити певними теоретичними висновками історію вивчення міжмовних контактів.
У дисертації було обґрунтовано вживання в українській славістиці терміна „польський периферійний діалект” (polszczyzna kresowa), запропонований свого часу білоруським мовознавцем В. Вереничем на позначення південного та північного варіантів польської мови, що функціонують до сьогодні на теренах України, Білорусі та Литви.
Практичне значення. Результати дослідження можуть бути викорис­тані в навчальних курсах і спецкурсах з історії польської літературної мови, історичної граматики та діалектології польської мови, компарати­вістики, а також вступу до мовознавства, загального мовознавства, теорії міжмовних контактів тощо. Зібраний матеріал може лягти в основу „Словника мови Лазаря Барановича”, „Польсько-українського словника XVII ст.”, „Словника християнської термінології” тощо.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження одержані автором самостійно. Праць, написаних у співавторстві, немає.
Апробація роботи. Основні положення дисертації та результати дослідження викладено на таких міжнародних і всеукраїнських наукових конференціях: „Нові дослідження пам’яток козацької доби” (Київ, 2000-2003), „Мова у слов’янському культурному просторі” (Умань, травень, 2002 р.), „Мова і культура” (ХІ Міжнародна наукова конференція, Київ, червень, 2002 р.), П’ятий Міжнародний конгрес україністів (Чернівці, серпень, 2002), VIII Міжнародна Кирило-Мефодіївська конференція (Одеса, травень, 2003 р.), Міжнародна лінгвістична конференція на честь 80-річного ювілею професора І.К. Кучеренка і професора Н.І. Тоцької (Київ, листопад, 2003 р.). Дисертацію обговорено на засіданні відділу західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України.
Публікації. За темою дисертації опубліковано 8 статей та 1 тези у наукових журналах і збірниках наукових праць, статей, тез і повідомлень, з них 5 у фахових наукових виданнях.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається з переліку умовних скорочень, вступу, списку джерел, чотирьох розділів, висновків, списку скорочень назв словників та іншої довідкової літератури, списку використаної літератури Повний обсяг дисертації 214 с., 186 з яких основний текст. Список джерел нараховує 8 назв, використаної літератури 307 назв.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Одержані результати дослідження дозволили нам дійти до таких висновків:
1. У XVII ст. внаслідок геополітичних та історично-культурних подій в Україні склалася соціолінгвістична ситуація, коли одночасно функції літературної мови виконувало чотири мови латинська, польська, церковнослов’янська і староукраїнська. Кожна з цих мов мала вузько окреслену сферу функціонування у процесі спілкування різних прошарків українського суспільства.
Латинська мова згідно із західноєвропейською традицією була переважно мовою освіти і літератури; на терені Речі Посполитої латина протягом довгого часу була мовою сейму і судів.
Церковнослов’янська мова була сакральною мовою Православної Церкви, а після Унії 1596 року почала обслуговувати потреби і Греко-Католицької Церкви; це також була мова спеціальної літератури, переважно церковної і до певної міри художньої.
Староукраїнська мова функціонувала передусім як офіційна ділова мова, мова літописів, художньої літератури; вона займала престижне становище також на білоруських і литовських теренах, приналежних до Речі Посполитої.
2. Внаслідок польсько-українських мовних контактів на терені України сформувався різновид загальнопольської мови, а пізніше і літературної периферійний (кресовий, окраїнний) діалект (за польською термінологією polszczyzna kresowa), а саме його південний варіант (північний варіант представлений на білоруських та литовських теренах).
Носіями цього діалекту були поляки, що переселилися в Україну із етнічних теренів Польщі. Вплив периферійного діалекту на формування польської мови, що розпочався у XVI ст., на її фонетичну та лексичну системи, як відзначають польські мовознавці, був не менший, ніж інших діалектів, що функціонували на корінних землях Речі Посполитої. Ця заслуга належить передусім польським поетам та письменникам, які проживали або творили на т.зв. південних Кресах М. Рей, С. Кленович, С. Шимонович, Ю. Словацький та ін.
3. Окрім польського населення в Україні носіями південного варіанту периферійного польського діалекту були представники української еліти шляхти та духовенства , які належали до польськомовного культурного простору, послуговуючись польською мовою у культурному і приватному житті. Це було зумовлено, по-перше, тим, що українські території на той час перебували у складі багатонаціональної Речі Посполитої, де польська мова була державною. По-друге, це залежало від типу освіти, яку українці здобували переважно в латино-польських школах, колегіумах та університетах. Що стосується православних шкіл та колегіумів у XVII ст., то їхні освітні програми були створені за зразками протестантських та єзуїтських шкіл. Яскравий приклад цього Києво-Могилянський колегіум, заснований у 1632 році Петром Могилою, де система освіти, включаючи, звичайно, нововведення, зумовлені православним напрямком вищої школи, базувалася на викладанні „семи вільних наук”, загальноприйнятих предметів у тогочасній культурній Європі.
Потреба у володінні українцями польською мовою виникала також у зв’язку із релігійною полемікою з представниками римо-католицького та уніатського середовища. Вибір саме польської мови православних авторів для захисту своїх догматів був зумовлений тим, що ідейним опонентам бажано відповідати тією ж мовою, якою послуговуються і вони; до того ж цією мовою і розпочалася власне сама полеміка.
Полемічна література українських релігійних діячів була скерована на неправославну аудиторію їх опонентів, хоча реальними читачами були не противники православ’я, а його поборники з українського суспільства. Це яскраво свідчить про те, що польська мова активно використовувалася у внутрішньому культурно-релігійному житті пізньосередньовічної України.
4. Одним із таких представників української культури, що активно послуговувався у своїй творчості польською мовою, був релігійний діяч, політик, дипломат, поет, письменник архієпископ Чернігівський та Новгород-Сіверський Лазар Баранович. Майже вся його літературна спадщина (віршовані твори, полемічний твір і навіть приватні листи) була написана по-польськи, хоча протягом усього життя священик декларував свою етнічну приналежність до українського (руського) народу.
Дослідження польської мови оригінальних творів Лазаря Барановича на фонетичному, граматичному та лексичному рівнях було покликане виявити особливості її функціонування в Україні в XVII ст.
Проведення аналізу польськомовних творів українського письменника дозволило зробити такі висновки:
4.1. Зібраний мовний матеріал дає можливість виявити графічні і фонетичні особливості письменника, а також дає підстави для таких тверджень. Певні фонетичні явища характеризуються, з одного боку, загальнопольським походженням, з другого мають чіткі і виразні риси, притаманні польським периферійним діалектам.
На фонетичному рівні ми виявили ряд особливостей, які можна поділити за регіональними ознаками, а саме великопольськими, малопольськими та „кресовими” (периферійними). Частина з них увійшла до загальнопольського мовного стандарту, а пізніше до польської літературної мови. Ті ж риси, які презентували український мовний вплив, частково стали нормою (напр., занепад звужених голосних), а частково залишилися притаманними саме південному варіантові польського периферійного діалекту.
4.2. Досліджувана у творах Лазаря Барановича словозміна іменних частин мови (а також дієприкметників) презентує тогочасний стан польської мови в Україні, який, за винятком невеликої кількості відхилень, відповідає загальнопольським нормам кінця XVII cт.
Загалом у системі словозміни польська мова цього автора є подібною до мови інших письменників, які жили і творили у той час у різних регіонах Речі Посполитої у Великопольщі, Малопольщі, на Мазурах, у Литві та Білорусі. Певні індивідуальні особливості можуть полягати, на нашу думку, перш за все у більшому чи меншому вживанні окремих закінчень, наприклад, закінчення ymi в орудному відмінку множини прикметників.
Слід зазначити, що система словозміни у польськомовних творах Лазаря Барановича на відміну від фонетичної системи є більш унормованою. Тут майже немає регіоналізмів чи архаїзмів, які б свідчили про українське походження письменника.
У більшості випадків тут виступають паралельні закінчення, давні і нові, але саме це співіснування різних форм характеризує польську мову XVII cт., оскільки то був переломний і перехідний етап в її історії.
4.3. Лексичний рівень найяскравіше і найповніше демонструє результати польсько-українських мовних контактів. Українські лексичні елементи вводилися до польської мови на рівні різних тематичних груп, зокрема до військової і релігійної термінології.
Серед військової лексики є багато східних запозичень із турецької, татарської, перської мов, що ввійшли до лексичного складу польської мови через посередництво української.
Деякі слова українського походження у творах Лазаря Барановича є оказіональними кальками і до загально польської мови не ввійшли, маючи питомі відповідники.
Особливе місце серед тематичної лексики займають релігійні терміни грецького та церковнослов’янського походження, пов’язані із догматами Православної Церкви.
Використання Лазарем Барановичем у своїх творах латинської мови, сентенцій, цитат свідчить про те, що письменник ішов за західноєвропейською традицією стилістичного увиразнення тексту.
Щодо вплетення Лазарем Барановичем у польськомовний текст церковнослов’янських цитат, що були при цьому передані латиницею, то на нашу думку, винятковість і особливість подібного явища полягає в унікальному мовному поєднанні двох культур латинської західної та церковнослов’янської східної, тобто католицької і православної.
5. Польська мова в Україні у XVII ст., представлена творами архієпископа Чернігівського та Новгород-Сіверського Лазаря Барановича, виявляє себе на фонетичному, граматичному та лексичному рівнях як однорідний мовний організм, що перебуває в динамічному розвитку.
Виявлено, що основні проблеми розвитку південного варіанту польського периферійного діалекту, який функціонував в Україні у XVII ст., є схожими на ті проблеми, що стосуються розвитку польської мови на терені корінної Польщі напр., занепад звужених голосних, формування чоловічо-особової та нечоловічо-особової категорії іменників, що призвело до суттєвих змін у системі словозміни, занепад форм двоїни тощо. Цей період є перехідним у формуванні загальнопольських мовних рис, що можна простежити і в представленому матеріалі творів Лазаря Барановича.
Проаналізовано також ряд регіональних особливостей, безпосередньо пов’язаних із впливом української мови, яка була рідною для Лазаря Барановича, що не могло не відбитися на польській мові його творів. Це стосується передусім лексичного рівня, а також намагання архієпископа створити православний варіант польської мови за допомогою латинізованої церковнослов’янської мови.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ, НАЗВ СЛОВНИКІВ
ТА ІНШОЇ ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Грінч. Словарь української мови. Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В чотирьох томах. К.: Наук. думка, 1996-1997. Т. І-IV.
Дьяченко Полный церковнославянскій словарь: протоієрей Г. Дьяченко (Репринтне видання). М.: Отчий дом, 2001. 1120 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови. К.: Наук.думка, 1982-2003. Т. І-IV.
Пуряєва - Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової термінології. Львів: Свічадо, 2001. 156 с.
ССМ Словник староукраїнської мови XIV-XV ст. у 2-х томах. К.: Наук. думка, 1977-1978.
СУС Белей Л., Белей О. Старослов’янсько-український словник: Львів: Свічадо, 2001. 332 с.
Тимч. Історичний словник українського язика за ред. проф. Є. Тимченка. К.-Х.: Державне вид-во України, 1932. Т. І (А Ж). 974 с.
Bańk. - Bańkowski A. Etymologiczny słownik języka polskiego w 3-ch tomach. Warszawa: PWN, 2000. T. I. 873 s.
Brückner - Brückner A. Słownik języka polskiego. Warszawa: Wiedza powszechna, 1957. 805 s.
Hrabec - Hrabec S. Elementy kresowe w języku niektórych pisarzy polskich XVI i XVII w. Toruń, 1949. 160 s.
Karpluk 1996 - Karpluk M. Z polsko-ruskich związków językowych (Słownictwo cerkiewne w polszczyźnie XVI wieku). Warszawa: Wyd-wo Energia, 1996. 80 s.
Karpluk 2001 - Karpluk M. Słownik staropolskiej terminologii chrześcijańskiej. Kraków: Wyd-wo naukowe DWN, 2001. 389 s.
Linde Słownik języka polskiego. Wydanie drugie. Lwów, 1854-1860. T. I-VI.
Rytter - Rytter G. Wschodniosłowiańskie zapożyczenia leksykalne w polszczyźnie XVII wieku. Łódź: Wyd-wo Uniwersytetu Łódzkiego, 1992. 172 s.
SJP - Słownik języka polskiego pod red. M. Szymczaka. Warszawa: PWN, 1978-1981. T.I-III.
SJPD Słownik języka polskiego pod redakcją W. Doroszewskiego. Warszawa: Wiedza Powszechna, 1958-1962. T. 1-11.
SPXVI Słownik polszczyzny XVI wieku / Komitet redakcyjny: S. Bąk, S. Hrabec, W. Kuraszkiewicz, M.R. Mayenowa, S. Rospond, S. Saski, W. Taszycki, J. Worończak. Wrocław Warszawa Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 1966-1999. T. I-XXVII.
SW - Słownik języka polskiego J. Karłowicza, A. Kryńskiego, W. Niedźwiedzkiego. Warszawa, 1900 -1927 . T. I-VIII.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1) Адруг А.К. Культурная деятельность Лазаря Барановича // 1000 років Чернігівській єпархії. Тези доповідей церковно-історичної конференції (Чернігів, 22-24 вересня 1992 р.). Чернігів: Сіверянська думка, 1992. С. 85-87.
2) Айзеншток Я. Безсоновщина (З матеріалів до життєпису О.О. Потебні) // Записки історико-філологічного відділу. К., 1928. Кн. ХVІ. С.147-188.
3) Ананьева Н.Е. История и диалектология польського языка. М.: Изд-во МГУ, 1994. 301 с.
4) Антологія української поезії у 6-ти томах. Т.І. Українська дожовтнева поезія / Упорядник В. Шевчук. К.: Дніпро, 1984. 454 с.
5) Аполлонова лютня. Київські поети XVII-XVIII ст. К.: Молодь, 1982. 320 с.
6) Бабич Н.Д. Історія української літературної мови. Практичний курс: Навч. посібник. Львів: Світ, 1993. 376 с.
7) Бабляк М.М. Економічні та культурно-релігійні зв’язки Русі і Польщі в Х-ХІІ ст.ст. // Наукові записки Вінницького Державного Педагогічного Інституту ім. М. Островського. Вінниця, 1948. Вип. І. С. 3-35.
8) Берков П.Н. Русско-польские литературные связи в ХVІІІ веке // Доклады на ІV Международном съезде славистов. М., 1958. 62 с.
9) Білодід І.К. Києво-Могилянська академія в історії східнослов’янських літературних мов. К.: Наук. думка, 1979. 198 с.
10) Білодід І.К. Контакти української мови з іншими слов’янськими і унфікація її усної літературної форми (Доповідь на IV Міжнародному з’їзді славістів). К.: Наукова думка, 1968. 34 с.
11) Білодід І.К. Українська літературна мова другої половини ХVI, XVII I XVIII ст. // Вибрані праці в трьох томах. К.: Наук. Думка, 1986. Т.2. С. 21-81.
12) Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831-1863). К.: ІНТЕЛ, 1996. 415 с.
13) Бодуен де Картере И.А. О смешанном характере языков // Избранные труды по языкознанию в 2-х т. М.: Изд. АН СССР, 1963. Т. 1. С. 362-372.
14) Болховитинов митрополит Евгений. Словарь Исторический о бывших в Росии писателях духовного чина греко-российской церкви. М.: Русск. Двор. Свято-Троицкая Сергиева Лавра. Паломник, 1995. 408 с.
15) Блумфильд А. Язык. М.: Прогресс, 1968. 608 с.
16) Брокгауз Ф.А., Эфрон И.А. Энциклопедический словарь. СПб., 1896. Т. XVII (33). 482 с.
17) Булаховський Л.А. К истории взаимоотношений славянских литературных языков // Вибрані праці в п’яти томах. К.: Наукова думка, 1978. Т.3. С. 305-319.
18) Вайнрах У. Языковые контакты. К.: Вища школа, 1979. 262 с.
19) Верба И.А. Роль Лазаря Барановича в украинско-российских отношениях второй половины ХVII в. // 1000 років Чернігівській єпархії. Тези доповідей церковно-історичної конференції (Чернігів, 22-24 вересня 1992 р.). Чернігів: Сіверянська думка, 1992. С. 82-85.
20) Веренич В.Л. К историко-социологической характеристике польських переселенческих говоров в Полесье // Польские говоры в СССР (Исследования и материалы 1969-1971). Минск: Наука и техника, 1973. Ч. 2. С. 128-159.
21) Вінценз А. До проблеми українсько-польських мовних контактів // Мовознавство. 1991. № 5. С. 37-41.
22) Возняк М. Історія української літератури у 2-х книгах. Львів: Світ, 1992. Кн. 1. 694 с.
23) Восточные славяне в ХVII-XVIII веках: этническое развитие и культурное взаимодействие. Материалы круглого стола” // Славяноведение. 2002. - № 2 (март-апрель). С. 3-35.

24) Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов. К.: Наук. думка, 1966. 595 с.
25) Выгодованец Н.И. Лазарь Баранович украинский писатель второй половины XVII ст. Автореферат на соиск. ученой степени канд. филол. наук. Львов, 1971. 24 с.
26) Генсьорський А.І. Південноруські і польські лексичні взаємозв’язки в ХІІІ ст. // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. Т. IV. С. 15 25.
27) Головко О.Б. До питання про початок міждержавних відносин Київської Русі й Польщі у Х ст. // Український історичний журнал. 1983. № 6. С. 113-118.
28) Голубевъ С. Исторія Духовной Академіи (періодъ до-могилянскій). К., 1886. Вып. І. 233 с.
29) Грабович Г. Польсько-українські літературні взаємини: питання культурної перспективи // До історії української літератури. К.: Основи, 1997. С. 138-169.
30) Грищенко А.П. Прикметник в українській мові. К.: Наук. думка, 1978. 206 с.
31) Грушевський М. Історія України-Руси в 11 томах 12 книгах. К., 1991-1995. Т.І-VІІІ.
32) Грушевський М. Культурно-національний рух на Україні в XVI-XVII віці // Духовна Україна. Збірка творів. К.: Либідь, 1994. С. 136-255.
33) Гумецька Л.Л. Морфематичні субституції в найдавніших українських запозиченнях з польської мови // Питання слов’янського мовознавства. Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1963. Кн. 9. С. 52 56.
34) Гумецька Л.Л. Питання стандартизації слов’янських писемно-літературних мов стародавньої доби (Доповідь на IV Міжнародному з’їзді славістів). К.: Наук. думка, 1968. 13 с.

35) Гумецька Л.Л. Фонетичні субституції в староукраїнських запозиченнях з польської мови // Дослідження і матеріали з української мови. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. Т. V. С. 53 61.
36) Давня українська література. Хрестоматія. К.: Освіта, 1998. 656 с.
37) Дорошенко Д. Білецький Л. Пам’яті академіка Миколи Сумцова. Прага, 1929. 15 с.
38) Євдокименко В.Ю. Суспільно-політичні погляди і діяльність Лазаря Барановича // З історії вітчизняної філософської та суспільно-політичної думки. К.: Вид-во АН Укр. РСР, 1959. - С. 54-79.
39) Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Femina, 1995. 686 c.
40) Житецький П.Г. Нарис літературної історії української мови в ХVІІ ст. // Вибрані праці. Філологія. К.: Наук. думка, 1987. С. 19-138.
41) Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти. К.: Вид-во Київського університету, 1966. 134 с.
42) Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжного мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні у 2-х кн. Львів: Вища школа, 1981. Кн. І (1574-1700). 134 с.
43) Заставний Ф.Д. Географія України. Львів,1994. 472 с.
44) Зілинський І. Взаємовідносини між українською та польською мовою // Записки Наукового Товариства ім. Шевченка. Львів, 1937. Т. 155 (праці філологічної секції). С. 203-216.
45) Історія української культури / За загальн. ред. І. Крип’якевича. К.: Либідь, 1994. 656 с.
46) Історія української культури у 5-ти томах. Т.3. (Українська культура другої половини XVII-XVIII ст.). К.: Наук. думка, 2003. 1246 с.
47) Історія української літератури у 8-ми томах. Т.І. Давня література. К.: Наук. думка, 1967. 539 с.
48) Історія української літератури у 2-х т. Т.І. Дожовтнева література. К.: Наук. думка, 1987. 631 с.

49) Каменева Т.Н. Черниговская типография, ее деятельность и издания // Труды Госуд. библиотеки СССР им. В.И. Ленина. М., 1959. Т. ІІІ. С. 224-384.
50) Козич Н.І. Видавнича діяльність Лазаря Барановича // Тези доповідей до наукової конференції молодих вчених. Ужгород, 1966. С. 73-78.
51) Козич Н.І. Жанрові ознаки байки у творчості Лазаря Барановича // Матеріали ХХІ наукової конференції Ужгородського державного університету. Серія філології. Київ: Вид-во Київського університету, 1967. С. 58-60.
52) Козич Н.І. Із прозової спадщини Лазаря Барановича (На матеріалі збірника проповідей Меч духовний” // Українське літературознавство. 1968. Вип. 4. С. 108-113.
53) Козич Н.І. Лазар Баранович і Києво-Могилянська академія // Тези доповідей до ХХ наукової конференції. Серія літературознавства. Ужгород, 1966. С. 84-87.
54) Козич Н.І. Лазар Баранович у критиці // Тези доповідей до конференції, присвяченої ХХ-річчю Ужгородського державного університету. Серія літературознавства. Ужгород, 1965. С. 75-78.
55) Козич Н.І. Повість про Варлаама та Йоасафа у переробці Лазаря Барановича // Радянське літературознавство. 1968. № 9. С.70-74.
56) Козич Н. Прислів’я та приказки у творах Лазаря Барановича. Народна творчість та етнографія. 1967. № 4. С. 76-77.
57) Костомаров Н.И. Галятовский, Радивиловский и Лазарь Баранович // Русская история в жизнеописаниях ее главнейших деятелей в 4-х томах. М.: Рипол-Классик, 1998. Т. 3. С. 95- 123.
58) Котляревський І.Енеїда. К