ЧЕСЬКА БОТАНІЧНА НОМЕНКЛАТУРА В АСПЕКТІ ПИТОМИХ ТА ЗАПОЗИЧЕНИХ НАЗВ : ЧЕШСКАЯ ботаническая номенклатура В АСПЕКТЕ удельной и ИНОЯЗЫЧНЫХ НАЗВАНИЙ

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

Комаровська Алла Миколаївна

УДК 81′ 373.22:582+811.162.3

ЧЕСЬКА БОТАНІЧНА НОМЕНКЛАТУРА В АСПЕКТІ ПИТОМИХ ТА ЗАПОЗИЧЕНИХ НАЗВ

10.02.03 слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Багмут Алла Йосипівна

Київ 2005

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................5
РОЗДІЛ 1. ФОРМУВАННЯ БОТАНІЧНОЇ ЛЕКСИКИ ЧЕСЬКОЇ МОВИ................................................................................................................12
Âèñíîâêè............................................................................................................38
РОЗДІЛ 2. ПОХОДЖЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ЧЕСЬКОЇ ДЕНДРОНІМНОЇ ЛЕКСИКИ...............................................................40
2.1. Дендронімна лексика праслов’янського походження та власне чеські лексичні утворення............................................................................................44
2.1.1. Загальні назви..........................................................................................49
2.1.2. Назви хвойних дерев та кущів...............................................................50
2.1.3. Слова на позначення промислових та декоративних дерев та кущів 55
2.1.4. Назви дерев та кущів, плоди яких широко використовуються людиною в їжі та для приготування напоїв....................................................65
2.2. Дендронімна лексика іншомовного походження....................................82
2.2.1. Назви хвойних дерев та кущів...............................................................91
2.2.2. Слова на позначення промислових та декоративних дерев і кущів...................................................................................................................92
2.2.3. Назви дерев та кущів, плоди яких широко використовуються людиною в їжі та для приготування напоїв..................................................100
2.2.4. Кальки.....................................................................................................119
2.2.5. Периферійна ботанічна номенклатура................................................120
Висновки..........................................................................................................123
РОЗДІЛ 3. ГРАМАТИКО-СЕМАНТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СЛОВОТВОРУ ЧЕСЬКОЇ БОТАНІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ..........125
3.1. Похідні утворення від чеських назв дерев, кущів та їхніх плодів (за граматичними ознаками) ...............................................................................137
3.1.1. Óòâîðåííÿ ïðèêìåòíèê³â......................................................................137
3.1.2. Зменшувальні назви..............................................................................139
3.1.3. Óòâîðåííÿ çбірних імен........................................................................141
3.2. Похідні утворення від чеських назв дерев, кущів та їхніх плодів (за денотатами) .....................................................................................................144
3.2.1. Чеська ботанічна кольористика...........................................................144
3.2.2. Íàçâè íàïî¿â...........................................................................................151
3.2.3. Íàçâè îñ³á...............................................................................................152
Âèñíîâêè..........................................................................................................153
ВИСНОВКИ....................................................................................................155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................163
ДОДАТКИ.......................................................................................................183

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

ЕСУМ Етимологічний словник української мови в 7-ми томах / Гол. ред. О.С. Мельничук. К.: Наукова думка, 1982-2003. Т. 1-4.
Фасм. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Перевод с немецкого и дополнения О.Н.Трубачева. М.: Прогресс, 1964-1973. Т. 1-4.
ЭССЯ Этимологический словарь славянских языков: Праславянский лексический фонд / Под общ. ред. О.Н.Трубачева. М.: Наука, 1974-2001. Вып. 1-24.
ČSVS Haller J. Český slovník věcný a synonymický. Praha: SPN, 1974-1987. D. 1-4.
Geb. Gebauer J. Slovník staročeský. Praha: Academia, 1970. D. 1-2.
Jung. Jungmann J. Slovník česko-německý. Praha, 1834-1839. D. 1-5.
PSN Příručný slovník naučný. Praha: ČSAV, 1962-1967. D. 1-4.
SCS Rejman L. Slovník cizích slov. Praha: SPN, 1971. 414 s.
SESJČ Holub J., Lyer S. Stručný etymologický slovník jazyka českého. Praha: SNU, 1952. 575 s.
SSJČ Slovník spisovného jazyka českého. Praha: ČSAV, 1958-1971. Sv. 1-40 (Т. 1-8).

ВСТУП

Сучасна славістика характеризується розширенням кола лінгвістичних досліджень. Предметом наукового зацікавлення часто є лексика окремих тематичних груп. Дендронімна лексика неодноразово використовувалася вченими для встановлення прабатьківщини слов’ян. Тому лінгвістичний аналіз цієї лексико-семантичної групи є закономірним та необхідним. Чеська ботанічна номенклатура, зокрема назви дерев і кущів, не потрапляли в коло ґрунтовних досліджень ні чеських, ні українських мовознавців.
Дослідження ботанічної номенклатури чеської мови вимагає вивчення широкого кола лінгвістичних аспектів: словотвірного, історико-етимологічного, лексико-семантичного, а також мовознавчої літератури загальнотеоретичного плану. Висвітленню обраної теми сприяють дослідження вітчизняних та зарубіжних учених з різних галузей мовознавства.
У наукових доробках учених, що працювали в галузі історичного мовознавства висвітлено досягнення у реконструкції та вивченні прамов: індоєвропейської (А.Мейе [51; 52], В.Георгієв [20], В.М.Ілліч-Світич [33]) та праслов’янської (К.Мошинський [147], В.В.Німчук [61], Ж.Ж.Варбот [16], Г.Бірнбаум [11], А.Лампрехт [139], Р.М.Козлова [40]).
Актуальним у сучасній лінгвістиці є всебічне вивчення слов’янських мов, цій проблемі присвячено роботи А.Лампрехта [138], В.М.Русанівського [71], О.Б.Ткаченка [84], В.Л.Карпової [36], В.В.Німчука [62]).
Походження, розвиток та функціонування слов’янської лексики висвітлено в роботах вітчизняних (В.В.Мартинов [48], Й.О.Дзендзелівський [22], В.Т.Коломієць [41], А.Є.Супрун [80], Т.Г.Линник [47], В.М.Русанівський [71; 72]; [65]; [31]; Т.О.Черниш [91; 92]) та зарубіжних (Й.Філіпец [113; 115], Т.З.Орлош [155], Т.Александру [97], І.Нємец [148; 149], Б.Поштолкова [160; 161], Я.Главсова [126]) вчених. Дослідженню історії назв рослин української мови присвячено монографію І.В.Сабадоша „Формування української ботанічної номенклатури” [73].
Невід’ємною частиною лексики будь-якої мови є запозичення. Над проблемами міжмовних контактів працювали: Ю.О.Жлуктенко [26; 27], С.В.Семчинський [75], Г.О.Лілич [46], А.Фрінта [116], В.Шмілауер [178]. Цінні відомості про взаємовплив польської та чеської мов і про запозичення в чеській ботанічній лексиці містяться в роботах Т.З.Орлош „Zapożyczenia słowiańskie w czeskiej terminologii botanicznej i zoologicznej” [155], „Polsko-czeskie związki językowe” [156].
Предметом наукового зацікавлення багатьох лінгвістів є етимологічний аспект досліджень (А.О.Білецький [7], В.Махек [141], О.М.Трубачев [87; 88; 89], В.М.Ілліч-Світич [32], В.А.Меркулова [54; 55], Ж.Ж.Варбот [15], М.І.Толстой [85], О.С.Мельничук [53], Т.О.Черниш [92]).
У центрі уваги славістів перебуває й словотвірний аспект (М.М.Шанський [94], Е.Бенвеніст [8], Р.В.Кравчук [43], С.П.Бевзенко [6], І.І.Ковалик [37; 38; 39], Г.П.Нещименко [59; 60], Ж.Ж.Варбот [15], Ф.О.Нікітіна [63], Ю.С.Азарх [3], М.Докуліл [106; 107], В.Шмілауер [179], Р.Бошкович [13]). Питання семантики та словотвору ботанічної лексики української мови розглянуто в монографії А.М.Шамоти „Назви рослин в українській мові” [93] та дисертаційній роботі Капської А.Й. „Семантико-словообразовательная структура названий цветов в украинском языке” [35].
Об’єктом лінгвістичних досліджень є ботанічна номенклатура слов’янських мов (В.А.Меркулова [55], А.Й.Капська [35], Ф.Буффа [102], В.Л.Карпова [36], В.В.Німчук [62], А.М.Шамота [93], І.В.Сабадош [73]). Аналіз лексичної групи назв рослин подано в дисертаційних роботах М.М.Фещенка „Названия лекарственных растений в украинском языке” [90], Т.Я.Марченко „Походження назв рослин у сербській мові” [49], С.Л.Адаменко „Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка” [2], О.Тимко „Назви рослин і тварин у говорі бачванських руснаків” [83], О.Ф.Миголинець „Ботанічна лексика українських говорів Закарпатської області” [56]. Окремі ботанічні лексеми розглянуто в розвідках В.Будзішевської [100], В.М.Ілліча-Світича [32], І.Кошчанки [42], Н.Й.Марчука [50], С.Мураями [57], М.І.Толстого [85].
Початок вивчення в богемістиці ботанічної номенклатури чеської мови тісно пов’язаний з періодом її активного формування і припадає на кінець ХІХ ст. До найперших досліджень, присвячених цій лексичній групі, належать праці Я.С.Пресла [163; 164; 165; 166], Г.Ройса [168].
У дисертаційному дослідженні використано матеріали монографії В.Махека „Česká a slovenská jména rostlin” [141], яка на сьогодні є найґрунтовнішою працею, присвяченою етимологічному аналізові чеських та словацьких назв вищих рослин. При цьому варто зазначити, що в сучасній славістиці запропоновано нові етимології деяких лексем. Новаторський підхід до чеської ботанічної номенклатури викладено в праці Й.Достала „Květena ČSR a ilustrovaný klíč kurčení všech cevnatých rostlin” [109], яку було написано спільно з В.Їрасеком. Решта розвідок з цієї проблематики з’являлася у вигляді статей на сторінках періодичних видань: В.Шмілауер „Jména našich stromů” [177], „Německé prvky včeské botanické nomenklatuře” [178], Л.Клімеш „Nové české botanické názvosloví” [132], Е.Гадач „Lidové názvy vyšších rostlin plzeňského okresu” [119], Й.Спал, Е.Гадач „Názvy rostlin vRukopise vodňanském” [172], Е.Гадач, Й.Спал „Jména rostlin na Chodsku” [120], Г.Бусінска „Cizokrajné rostliny středověkých latinských rukopisů” [103], Н.Свозілова „Ochutnali jste albánskou hurnu (kaki)” [173], Й.Достал „Dějiny národní botanické nomenklatury” [111], Р.Шішкова „České a ukrajinské botanické názvosloví” [175], Е.Гадач „Lidová jména rostlin zPodorličí” [121], І.Янишкова „Machková Česká a slovenská jména rostlin po čtyřiceti letech” [129], І.Янишкова „ K etymologii českých a ruských názvů meruňky” [130], Й.Бахманова „Přenesená pojmenování rostlin včeských dialektech” [98] тощо.
Актуальність дослідження. Вивчення розвитку лексичного складу назв дерев та кущів, що дуже тісно пов’язані з життям людини від найдавніших часів і до сьогодні, є важливим з погляду сучасного стану чеської мови та її історії. Таке дослідження дає змогу реконструювати процес формування однієї з основних лексико-семантичних груп, що має, перш за все, виразний антропонімічний характер. У сучасному мовознавстві актуальною є проблема визначення питомого й запозиченого шару в складі дендрономенів, дослідження специфіки їх творення та функціонування. Встановлення історії власне чеських дендронімних назв дозволяє з’ясувати питання щодо їх зіставно-типологічного вивчення в інших слов’янських мовах. Результати дослідження, представлені на загальнослов’янському тлі, дають змогу розкрити основи становлення й розвитку цієї групи в чеській мові.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження узгоджена з профілем та тематикою наукових планів кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Актуальні проблеми слов’янського мовознавства”.
Мета дослідження. Проаналізувати загальну ботанічну номенклатуру чеської мови і визначити в ній склад дендрономенів. Дослідити шляхи формування корпусу чеських назв дерев і кущів, їхню спеціальну наукову назву та денотативне відношення. З’ясувати їх походження та термінове включення до лексичного фонду чеської писемної мови. Встановити словотвірні особливості чеських дендрономенів та коло похідних від них лексичних одиниць. Визначити специфіку утворення похідних дендронімних назв та функціонування їх.
Для досягнення мети розв’язано завдання:
1. Досліджено становлення і розвиток ботанічної номенклатури чеської мови. З’ясовано історичні шляхи її формування, починаючи з періоду давньочеської мови до сьогодення, за даними чеської наукової літератури, словників та періодичних видань.
2. Виявлено лексичні одиниці (дендрономени), що активно чи пасивно функціонують у сучасній чеській мові.
3. Проаналізовано чеські дендрономени з погляду їхньої етимології.
4. У чеській ботанічній номенклатурі досліджуваної групи виявлено: а) лексику праслов’янського походження, що увійшла до складу питомих чеських назв; б) лексику іншомовного походження;
5. З’ясовано причини та шляхи появи в чеській мові лексики іншомовного походження.
6. Досліджено словотвірні особливості чеських назв дерев, кущів, їхніх плодів і похідних від них утворень.
Об’єктом дослідження є ботанічна номенклатура (дендрономени) сучасної чеської мови в процесі її формування, становлення й розвитку.
Предмет дослідження походження та функціонування чеських дендрономенів, їхні семіотичні відношення та словотвірні властивості.
Методи дослідження. У роботі використано денотативно-когнітивний, порівняльно-історичний, етимологічний та описовий методи дослідження, а також частково кількісний аналіз.
Наукова новизна роботи полягає в застосуванні комплексного підходу до дослідження одного з важливих шарів лексики сучасної чеської мови. Уперше в українському слов’янознавстві здійснено монографічне дослідження складу чеської дендронімної лексики, її походження й функціонування, семантичних та словотвірних особливостей.
Матеріал дослідження взято зі спеціальної наукової літератури ХІХ ХХ ст., лексикографічних джерел чеської мови (словників іншомовних слів, історичних, перекладних двомовних та багатомовних ботанічних словників), а також етимологічних словників слов’янських мов, довідкових та енциклопедичних видань.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження можуть бути використані при дослідженні сучасної чеської лексики та в її лінгводидактичному описі, у лексикографічній практиці, при висвітленні історичних пи­тань лексикології та словотвору слов’янських мов. Матеріали дисертації можуть прислужитися при викладанні лексики і словотвору сучасної чеської мови, у лекціях та спецкурсах з порівняльно-історичної лексикології та етимології слов’янсь­ких мов, міжнародних культурних та наукових зв’язків.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження виголошено на І-му Оломоуцькому симпозіумі україністів (Оломоуц, 2001), на Міжнародній науковій конференції „Проблеми розвитку філології в Україні в контексті світової культури” (Київ, 2003), на Міжнародній лінгвістичній конференції на честь 80-річного ювілею професора І.К.Кучеренка і професорки Н.І.Тоцької (Киів, 2003), на Міжнародній науковій конференції „Семіотика культури / тексту в етнонаціональних картинах світу” (Київ, 2004), на Міжнародній науковій конференції „Філологія в Київському університеті: історія та сучасність”, присвяченої 200-річчю від дня народження М.О.Максимовича (Київ, 2004).
У повному обсязі дисертаційну роботу обговорено та схвалено на засіданні кафедри слов’янської філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення й результати дослідження викладено в публікаціях:
1. З історії формування чеської ботанічної лексики // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. К.: Знання України, 2003. С.105-110.
2. Похідні утворення від чеських назв дерев і кущів: ботанічна кольористика // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С.219-223.
3. Словотвірні особливості чеської ботанічної лексики на означення дерев та кущів // Українське мовознавство: Зб. наук. пр. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. С.155-158.
4. До питання про походження чеських дендрономенів // Система і структура східнослов’янських мов: Зб. наук. пр. К.: Знання України, 2004. С. 141-146.

5. Українсько-чеські паралелі в ботанічній номенклатурі (на матеріалі назв плодових дерев) // Ukrajinistika na prahu nového století a tisíciletí. Problémy jazyka, literatury a kultury. Olomouc (Czech Republic). - 2001. Р.134-137.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На підставі аналізу ботанічної номенклатури сучасної чеської мови ми дійшли таких висновків:
1. Формування чеської ботанічної номенклатури розпочинається у ХІІІ ст. Перші згадки чеських назв рослин з’являються у писемних пам’ятках цього періоду: правничо-адміністративних та церковних текстах, рослинниках (травниках), гербаріях, словниках.
В епоху Національного відродження (XVIII XIX ст.), після більш ніж столітньої загарбницької політики Австро-Угорської імперії, розпочався процес відродження та збагачення чеської мови, у тому числі й її природничої лексики. Найбільше значення для розвитку ботанічної номенклатури чеської мови мала наукова діяльність Я.С.Пресла та Й.Юнгмана. Переважна більшість ботанічних назв, створених та запозичених зі слов’янських мов, з’явилася в чеській мові саме завдяки їм. Ян Сватоплук Пресл не просто створив номенклатуру ботанічної галузі, а й доклав багато зусиль для того, аби чеський народ повірив у можливості своєї мови, щоб він мав власну наукову літературу. Сучасна чеська ботанічна номенклатура і дотепер залишається переважно такою, якою її створив Я.С.Пресл.
2. Тематична група назв дерев та кущів у чеській мові за своїм походженням не є однорідною. Вона представлена праслов’янською лексикою, що становить основу для питомих чеських назв, частково власне чеськими утвореннями на національному ґрунті та назвами іншомовного походження. Саме тому в складі чеських дендрономенів нерідко виступають синоніми. Так, наприклад, зі значенням „лавр, Laurus” у чеській мові функціонують лексеми: bobek власне чеська назва; vavřín слово польського походження; laur латинського походження.
Формування лексико-тематичної групи назв рослин почалося ще в індоєвропейський період, тому значна частина назв належить до найдавнішого шару слов’янської лексики. Дендрономени, які чеська мова успадкувала з праслов’янської, це, насамперед, назви: а) дерев, великих за розміром та цінних своєю деревиною (borovice, sosnа, kleč, jedle, smrk, tis, dub, buk, habr, olše, bříza, javor klen, jasan, lípa, jilm, břest, vaz, topol, osika, vrba, jíva, rokyta тощо); б) плодово-ягідних дерев та їх плодів (višně, třešně, hruška, slíva, jeřabina, jabloň та ін); в) плодово-ягідних кущів та їх плодів (jahoda, brusinka, malina, ostružina, borůvka, žeravina, kalina, šípek, hloh та ін.); г) загальні назви (keř, dřevo).
Питомо чеськими утвореннями у ботанічній номенклатурі є загальна назва strom та слова verpán, zerav, břestovec, citlivka, švestka, karlátko, meruňka, rajče, srstka, dřišťál, kyhanka, lýkovec, zimostráz, ptačí zob, bobek). До цієї групи входять народні та штучно створені лексичні одиниці. Авторськими є назви břestovec, lýkovec, zimostráz, šeřík, які створив Я.С.Пресл. Лексема zerav виникла внаслідок помилки А.Пухмаєра.
3. Значну частину чеської ботанічної лексики становлять запозичення. Характер та інтенсивність контактів Чехії з іншими країнами не були сталими, тому слова могли запозичуватись безпосередньо з певної мови, переважно територіально близької, або за посередництвом інших мов. Тривалий час домінантну роль у чеському суспільстві відігравали латина та німецька мова. Це зумовило появу в лексичному складі чеської мови чималої кількості латинізмів та германізмів. Під впливом культури Франції, Італії, Іспанії, Португалії та торгівельних контактів з ними чеська мова збагатилася також запозиченнями з цих мов.
Отже, у лексичній групі дендрономенів є запозичення з:
класичних мов: греко-латинське походження мають назви rododendron, myrta, citrus, myrobalán, túje, cedr, cypřiš, platan, kaštan, oliva, laur, eukalypt, pistácie, pomeranč, eben, moruše, fík, tamaryšek, granatník; з наукової латинської номенклатури чеська мова запозичила назви kaki, cidonie, buxus;
німецької мови: limba, jasmín, mandle, baobab, pisang, citrón, datle, mirabelka, bluma, amarela, rybíz, meruzalka;
романських мов: з італійської oleandro, cedrát, limon, oranž, myšpule, angrešt; з французької mandarínka, renklóda, morela; з іспанської kakao, banán; з португальської kokos, mango, mimósa;
слов’янських мов: з російської rakytník, trnovník, pěnišník, hurma, čajovník, klikva, tavolník, sazaník, vodoklen, pustoryl; з польської vavřín, kávovník, kosodřevina; з сербсько-хорватської marhaník, škumpa, cesmina; з української mochna, sokora; з верхньо-лужицької jírovec; деякі з них запозичено Я.С.Преслом: mochna, sokora, rakytník, pěnišník, klikva, tavolník, sazaník, pustoryl, marhaník, škumpa;
англійської мови grapefruit;
угорської мови: maďal;
голландської мови: pompel;
При запозиченні ботанічних номенів мовою-джерелом були: грецька мова (cedr, cypřiš, platan, kaštan, oliva, mimósa, eukalypt, pistácie, mandle, citrón, datle, myšpule); латина (vavřín, cedrát, bluma, amarela, morela); арабська та перська мови (limon, hurma, kávovník, rybíz, škumpa, tamaryšek); китайська (jasmín, čajovník); італійська (mirabelka, pomeranč); французька (oranž, meruzalka); іспанська (mandarínka); малайська (mango).
У ботанічній номенклатурі чеської мови є також кальки: blahovičník, muchovník, nahovětvec. Дві з них було утворено Я.С.Преслом (blahovičník, muchovník), одну (nahovětvec) Ф.Полівкою.
Серед запозичень вирізняємо окрему групу дендрономенів незасвоєні назви. Це одиниці, які певний час функціонували в чеській мові, але згодом зовсім вийшли з ужитку (aprikosа, broskvina, mišpuloň, rajský fik, kyparys, kysilník, šešmík, marhan).
4. Дендронімній лексиці чеської мови властива синонімія. Наприклад, маємо запозичення синонімічної назви на позначення вже відомого дерева чи куща; запозичення назви для однієї і тієї ж рослини з різних мов; штучне створення синоніма до вже відомого слова. Так, наприклад, „лавр”: bobek (власне чеська назва), vavřín (з пол.) та laur (з лат.); „рододендрон”: rododendron (з гр.) та pěnišník (з рос.); „евкаліпт”: eukalypt (з гр.) та blahovičník (калька з грецького слова); „грейпфрут”: grapefruit (з англ.) та pompel (гол.); „мімоза”: mimóza (з лат.) та citlivka (власне чеська назва); „сосна”: borovice (з прасл.) та sosna (з прасл.); „бузок”: bez (з прасл.) та šeřík (утворена Я.С.Преслом); „журавлина”: žeravina (з прасл.) та klikva (з рос.); „шипшина”: šípek (з прасл.) та planá růže (народна); „каштан”: kaštan (з лат.), jírovec (з в.-луж.) та maďal (з угор.) тощо.
5. У складі ботанічної лексики сучасної чеської мови вирізняємо дендрономени, що активно вживаються мовцями (таких більшість), а також ті, які перебувають у пасиві. Перехід назв до пасивної лексики спостерігаємо у випадках, коли їх замінюють частіше вживаними синонімами. Книжними або архаїчними у сучасній чеській мові є назви: sosna, břest, rokyta, hruše, hruš, bobek, limon, smokva, smokev, smokvoň, smokovník.
6. Значну кількість чеських ботанічних назв вживають одночасно на позначення і рослини (дерева чи куща), і її плоду: ořech, broskev, slíva, meruňka, višně, třešně, hruška, borůvka, ostružina, kalina, srstka, šípek, trnka, bobek, kaštan, oliva, kokos, banán, citrón, limon, pomeranč, oranž, mandarínka, moruše, fík, datle, mišpule, klikva. Часом вживають різні лексеми (окремо на позначення рослини, окремо для плоду): jabloň (дерево) jablko (плід); líska (кущ) lískovák (плід); hloh (кущ) hlohyně (плід); kaštan (дерево) marón (плід); řečík (кущ) pistácie (плід); marhaník (дерево) granatové jablko (плід); tomel (дерево) hurma, kaki (плід).
На позначення деяких рослин у сучасній чеській мові паралельно вживають два і більше дендрономени, переважна більшість яких є словотвірними варіантами: brusinka brusnice brusina; očech ořešák ořešník; hruška hrušeň hruše hruš; ostruřina ostružiník ostružník ostružnice; oliva olivovník olivník; mandle mandloň mandlovník; citrón citroník citronovník; moruše morušeň morušovník; smokva smokvoň smokovník.
7. Потрапляючи в чеську мову, дендронімні лексеми іншомовного походження засвоюються графічно, фонетично та граматично. Варто зазначити, що більшість із запозичених ботанічних номенів органічно увійшла до чеської мови.
8. Дендронімних назв іншомовного походження, утворених способом суфіксації, у сучасній чеській мові небагато. Насамперед, це дублетні форми на позначення рослин, що вживаються одночасно на позначення і рослини, і її плоду. Такі похідні утворено за допомогою суфікса -ník (citronovník, pomerančovník, oranžovník, fíkovník, datlovník, kavovník, čajovník, kokosovník, kakaovník, banánovník, mangovník, granátnik). Слова, що належать до питомої чеської лексики, оформлюють суфікси -áč, -ák, -átk-o, -če, -ec, -ek, -(n)ic-e, -ík, -ník, -in-a, -k-a, -еň, -oň, -uš-e, -yně (křapáč, ořešák, karlátko, rajče, lýkovec, bobek, kustovnice, ořešník, mandlovník, pomerančovník, smrčina, švestkovina, mandarinka, kyhanka, srstka, broskvoň, kdouloň, moruše, mukyně).
Помітною є спеціалізація суфіксів, що вживаються для утворення дендрономенів у чеській мові: -oň, -еň для назв плодових дерев (hrušеň, broskvoň, kdouloň, slivoň, mandloň, višeň, třešeň, mišpuloň, smokvoň, morušeň); -ík, -ník для назв дерев та кущів (citroník, čajovník, granátnik, ořešník, jahodník, malinovník, ostružiník).
У групі чеських похідних дендрономенів також виділяємо складені двочленні утворення та складні назви. Складені двокомпонентні дендрономени утворено за кількома моделями: а) прикметник + іменник, властиве, насамперед, народній номенклатурі (černá jahoda, lesní jahoda, ptačí zob); б) іменник + прикметник (bez červený, citlivka stydlivá, meruzalka zlatá); в) іменник + іменник (brusnice borůvka, svída dřín, borovice sosna). Більшість двочленних назв (ті, що утворено за моделями „іменник + прикметник” та „іменник + іменник”) є науковими і функціонують у спеціальній літературі, тому їх кількість є необмеженою.
Складних слів серед дендрономенів мало: zimostráž, zimolez,trnoslívka, kosodřevina, jasanojavor, nahovětvec.
9. Від дендрономенів утворено відносні та відносно-якісні (до них належать назви кольорів) прикметники. Їх оформлено за допомогою суфіксів -atý (-natý), -í, -ní, -ný, -ovitý, -ový. Назви, які вживаються у сучасній чеській мові на позначення кольорів і є похідними від назв плодів, утворено від власне чеських слів (як правило, праслов’янського походження): malinový, jahodový, třešňový, višňový, broskvový, meruňkový, borůvkový, švestkový, trnkový, ořechový, zimostrázový; та іншомовного походження: oranžový, pomerančový, citrónový, kávový, olivový, rybízový, mimosový, pistáciový, kaštanový.
При творенні зменшувальних назв рослин та їх плодів найбільш продуктивними є суфікси -ek, -k-a, -ečk-a, -ičk-a, -ink-a (-ínk-a). Значну кількість назв із відтінком зменшеності становлять лексеми спільнослов’янські, праслов’янського походження. Запозичені слова, що входять до цієї лексичної групи, є загальновідомими, засвоєними чеською мовою назвами. Кількість збільшувальних назв (похідних від дендрономенів), засвідчених у сучасній чеській літературній мові, є дуже незначною dubisko, bučisko, vrbisko (vrbovisko). Відтінок збільшеності цим словам надає суфікс -isko.
Похідні слова, що називають ліс або порость з рослин одного виду, у чеській мові оформлено за допомогою суфіксів: ­-í, -oví, -čí, (-ičí), -iště, -iní, -ina та ін. Переважна більшість розглянутих назв, що вживаються на позначення понять збірності, окрім kaštanoví, angreští, cypřiší, rybízovna, мають праслов’янське (або спільнослов’янське) походження.
Чеські дендрономени стали твірною основою для слів на позначення напоїв. Одиниці цієї лексичної групи оформлено за допомогою суфіксів -ád-a, -ic-e, -k-a, -ovic-e, -ovk-a. Варто відзначити, що більшість чеських назв, які використовують на позначення алкогольних напоїв, утворено від лексем слов’янського походження: borovička, malinovka, jahodovka, jeřábník, jeřabinka, broskvovice, broskvice, višňovice, višňovka, višňák, třešňovice, třešnice, třešňovka, slivovice, slívovka, meruňkovice, meruňčice, hruškovice, hruškovník, jablečák, jablečník, ořechovka, jádrovka, jalovcovka; винятком є слова іншомовного походження bergamotka, mandlovka та rybízovka. Від слів іншомовного походження утворено також лексеми, що позначають безалкогольні напої: limonáda, citronáda, citronovka, oranžáda.
Лексична група слів чеської мови, що походять від назв дерев, кущів та їхніх плодів, на позначення осіб як виконавців певної дії або роду занять є нечисленною. До неї належать відсубстантивні іменники jahůdkář, brusinkář, kaštanář, šípkář, утворені за допомогою суфікса -ář (-аř).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абаев В.И. О языковом субстрате // Доклады и сообщения Института языкознания АН СССР. - № 9. С. 64.
2. Адаменко С.Л. Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка (на матеріалі назв лікарських рослин): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.03 / НАН України. К., 1999. 18 с.
3. Азарх Ю.С. Словообразовательная структура названий однородных групп деревьев в русском языке // Русские говоры. М.: Наука, 1975. С. 234-252.
4. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 147-173.
5. Багмут А.Й. Історико-лінгвістичні погляди Йозефа Добровського в традиціях сучасної лінгвістики // Мовознавство. 2003. - № 2-3. С. 67-73.
6. Бевзенко С.П. Історична морфологія української мови: нариси із словозміни та словотвору. Ужгород: УДУ, 1960. 269 с.
7. Белецкий А.А. Принципы этимологических исследований (на материале греческого языка). К.: КГУ, 1950. 267 с.
8. Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 260 с.
9. Білодід І.К. Вибрані праці: В 3 т. К.: Наукова думка, 1986. Т. 1. 436 с.
10. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс -иця) / Ін-т укр. мови НАН України. Запорізький держ. ун-т. К. Запоріжжя, 2002. 206 с.
11. Бирнбаум Х. Праславянский язык: достижения и проблемы в его реконструкции. М.: Прогресс, 1987. 511 с.
12. Боброва Т.А. Структурно-семантическая типология названий растений на ик(а), -иц(а) в русском языке // Этимологические исследования по русскому языку. М.: Изд-во Московского университета , 1972. Вып. VІІ. С. 12-18.
13. Бошкович Р. Основы сравнительной грамматики славянских языков: Фонетика и словообразование. М.: Высшая школа, 1984. 304 с.
14. Булаховський Л.А. Введение в языкознание. М.: Учпедгиз, 1954. Ч. ІІ. 175 с.
15. Варбот Ж.Ж. О словообразовательной структуре этимологических гнезд // Вопросы языкознания. 1967. № 4. С. 67-74.
16. Варбот Ж.Ж. Праславянская морфонология, словообразование, этимология. М.: Наука, 1990. 166 с.
17. Вендина Т.И. К вопросу о типологическом сходстве и различии славянских языков на уровне словообразования // ОЛА, материалы и исследования 1984. М.: Наука, 1988. С. 158-175.
18. Вовк В.Н. Языковая метафора в художественной речи: Природа вторичной номинации. К.: Наукова думка, 1986. 142 с.
19. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / За ред. О.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 1966. 595 с.
20. Георгиев В. Проблема возникновения индоевропейских языков // Вопросы языкознания. 1956. № 1. С. 43-68.
21. Гуйер О. Введение в историю чешского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1953. 130 с.
22. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. К.: Наукова думка, 1969. 212 с.
23. Дзендзелівський Й.О. Укр. полуниця, діал. половница, макед. діал. планучка у зв’язку з іншими слов’янськими назвами для Fragaria vesca L. // Українське і слов’янське мовознавство. Львів, 1996. C. 200-223.
24. Дзівак О.М. Про систему назв кольорів у сучасній українській літературній мові // Українське мовознавство. 1975. - № 3. С. 25-31.
25. Дідківська Л.П., Родніна Л.О. Словотвір. Синонімія. Стилістика. К.: Наукова думка, 1982. 170 с.
26. Жлуктенко Ю.О. Мовні контакти: Проблеми інтерлінгвістики. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1966. 135 с.
27. Жлуктенко Ю.О. Лингвистические аспекты двуязычия. К.: Вища школа, 1974. 176 с.
28. Жовтобрюх М.А. Українська літературна мова. К.: Наукова думка, 1984. 255 с.
29. Звегинцев В.А. Язык и лингвистическая теория. М.: Изд-во Московского университета, 1973. 248 с.
30. Зіставне дослідження української, чеської та російської мов: Зб. наук. пр. / АН УРСР Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні; Ред. кол.: Русанівський В.М. (голова) та ін. К.: Наукова думка, 1987. 183 с.
31. Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. 743 с.
32. Иллич-Свитыч В.М. Русск. смоковница, слав. smoky „инжир, Ficus carica” // Этимологические исследования по русскому языку. М.: Изд-во Московского университета, 1962. Вып. ІІ. С. 71-77.
33. Иллич-Свитыч В.М. Опыт сравнения ностратических языков (семитохамитский, картвельский, индоевропейский, уральский, дравидский, алтайский). М.: Наука, 1976. Т. 2. 156 c.
34. Исследования по чешскому языку. Вопросы словообразования и грамматики. М.: АН СССР, 1963. 190 с.
35. Капская А.И. Семантико-словообразовательная структура названий цветов в украинском языке: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.02.01 / НАН Украины. К., 1970. 22 с.
36. Карпова В.Л. Семантична еволюція назв рослин у староукраїнській мові // Мовознавство. 1982. - № 2. С. 43-51.
37. Ковалик І.І. Про деякі питання слов’янського словотвору. К.: АН УРСР, 1958. 24 с.
38. Ковалик І.І. Вчення про словотвір (словотворчі частини слова). Львів: Львівський університет, 1961. 83 с.
39. Ковалик І.І. Питання словотворчої синонімії і омонімії в сфері іменників слов’янських мов // Питання слов’янознавства. Матеріали Першої славістичної конференції. Львів: ЛДУ, 1962. С. 5-25.
40. Козлова Р.М. Структура праславянского слова (Праславянское слово в генетическом гнезде). Гомель, 1997. 412 с.
41. Коломієць В.Т. Розвиток лексики слов’янських мов у післявоєнний період. К.: Наукова думка, 1973. 304 с.
42. Кошчанка І. Назвы дуба і жолуда ў славянскіх мовах // Роднае слова. Мінск, 2002. - № 4. С. 50-52.
43. Кравчук Р.В. Из истории чешской суффиксальной словообразовательной системы. К.: АН УССР, 1958. 36 с.
44. Крысин Л.П. К определению терминов „заимствование ” и „заимствованное слово” // Развитие лексики современного русского языка. М., 1965. С. 104-116.
45. Курс сучасної української літературної мови / За ред. Л.А.Булаховського. К.: Радянська школа, 1951. 519 с.
46. Лилич Г.А. Роль русского языка в развитии словарного состава чешского литературного языка (конец ХVIII начало ХIХ века). Л.: Изд-во ЛГУ, 1982. 192 с.
47. Линник Т.Г. Лексика // Историческая типология славянских языков: Фонетика, словообразование, лексика и фразеология / Под ред. А.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 1986. С. 193-243.
48. Мартынов В.В. Славяно-германское лексическое взаимодействие древнейшей поры. Минск: АН БССР, 1963. 249 с.
49. Марченко Т.Я. Походження назв рослин у сербській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.03 / Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К., 1995. 22 с.
50. Марчук Н.Й. Принципи і способи номінації ожини (Rubus caesius L.) в говорах слов’янських мов // Структурні рівні українських говорів. К.: Наукова думка, 1985. С. 121-134.
51. Мейе А. Введение в сравнительное изучение индоевропейских языков. М.-Л.: Государственное социально-экономическое издательство, 1938. 510 с.
52. Мейе А. Общеславянский язык. М.: Изд-во иностр. лит., 1951. 491 с.
53. Мельничук О.С., Коломієць В.Т. Глибинні етимологічні зв’язки в лексиці слов’янських мов // Слов’янське мовознавство. ХІ Міжнародний з’їзд славістів. К.: Наукова думка, 1993. С. 74-98.
54. Меркулова В.А. О некоторых принципах этимологии названий растений // Этимология 1964. М.: Наука, 1965. С. 71-87.
55. Меркулова В.А. Очерки по русской народной номенклатуре растений. Травы, грибы, ягоды. М.: Наука, 1967. 258 с.
56. Миголинець О.Ф. Ботанічна лексика українських говорів Закарпатської області: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 / Ужгородський держ. ун-т. Ужгород, 1996. 24 с.
57. Мураяма С. Этимология русского слова чай // Этимология 1975. М.: Наука, 1977. С. 81-83.
58. Непокупний А.П. Балти та південні слов’яни в їхніх лексико-словотвірних зв’язках: назви лісів і чагарників на -OR- / -ARЬ // Мовознавство. 2003. - № 2-3. С. 14-29.
59. Нещименко Г.П. Закономерности словообразования, семантики и употребления существительных с суффиксами объективной оценки в современном чешском языке // Исследования по чешскому языку. Вопросы словообразования и грамматики. М.: АН СССР, 1963. С. 147-151.
60. Нещименко Г.П. Очерк деминутивной деривационной системы в истории чешского литературного языка конца ХVII середины ХХ вв. Praha: ČSAV, 1980. 327 s.
61. Німчук В.В. Праслов’янська лексика. Лексика давньоруської мови // Історія української мови: Лексика і фразеологія. К.: Наукова думка, 1983. С. 15-163.
62. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови. К.: Наукова думка, 1992. 414 с.
63. Никитина Ф.А. Влияние аналогии на словообразование. К.: Изд-во Киевского университета, 1973. 197 с.
64. Нойман Г. О языке критского линейного письма А* // Тайны древних письмен. М.: Прогресс, 1976. С. 98-99.
65. Общая лексика германских и балто-славянских языков / Отв. ред. А.П.Непокупный. К.: Наукова думка, 1989. 360 с.
66. Общеславянский лингвистический атлас. Серия лексико-словообразовательная. М.: Наука, 1988. 188 с.
67. Пелевина Н.Ф. О соотношении языка и действительности (обозначение красного и синего цветов) // Научные доклады высшей школы. Филологические науки. М., 1962. - № 2. С. 149-152.
68. Покровский М.М. Избранные труды по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1959. 382 с.
69. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Харьков, 1899. Т.3. 665 с.
70. Роль человеческого фактора в языке. Язык и картина мира / Под ред. Б.А.Серебренникова. М.: Наука, 1988. 216 с.
71. Русанівський В.М. Походження і розвиток східнослов’янських мов. К., 1980. 64 с.
72. Русанівський В.М. Системна зумовленість розвитку лексики (на матеріалі слов’янських мов) // Слов’янське мовознавство. Х Міжнародний з’їзд славістів. Доповіді. К.: Наукова думка, 1988. С. 85-101.
73. Сабадош І.В. Формування української ботанічної номенклатури. Ужгород: УДУ, 1996. 192 с.