КОМПАРАТИВНО-ТИПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ЛЕКСИКИ В КОНТЕКСТІ ЕТИМОЛОГІЧНИХ ГНІЗД ІЗ БЛИЗЬКОЗНАЧНИМИ КОРЕНЯМИ (псл. *pek-, псл. *vīr-/*vōr-, псл. *kyp-/*kvap-/*kop-) : Компаративно-типологическое исследование СЛАВЯНСКОЙ лексики В КОНТЕКСТЕ этимологических гнезд с БЛИЗЬКОЗНАЧНИМЫМИ корнями (ПСЛ. * pek-, ПСЛ. * vīr - / * vōr-, ПСЛ. * kyp - / * kvap - / * kop-)

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

ЧЕРНИШ Тетяна Олександрівна

УДК 811. 16: 81112+81’44

КОМПАРАТИВНО-ТИПОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ЛЕКСИКИ В КОНТЕКСТІ ЕТИМОЛОГІЧНИХ ГНІЗД ІЗ БЛИЗЬКОЗНАЧНИМИ КОРЕНЯМИ

(псл. *pek-, псл. *vīr-/*vōr-, псл. *kyp-/*kvap-/*kop-)

10.02.03 слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора філологічних наук

Науковий консультант академік НАН України,
доктор філологічних наук, професор МЕЛЬНИЧУК О.С.

Київ 2003

ЗМІСТ

Скорочення назв мов і діалектів.......................................................................... 5
Ремарки................................................................................................................. 8
ВСТУП.................................................................................................................. 9
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ЗІСТАВНО-КОМПАРАТИВНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ СЛОВ’ЯНСЬКОЇ ЛЕКСИКИ У КОНТЕКСТІ ІСТОРИКО-ЕТИМОЛОГІЧНИХ ГНІЗД............................................................ 17
1.1. До проблеми поняття лексичних взаємовідношень слов'янських мов...... 19
1.2. Гніздове дослідження лексики споріднених мов........................................ 26
РОЗДІЛ 2. ІСТОРИКО-ЕТИМОЛОГІЧНЕ ГНІЗДО З КОРЕНЕМ ПСЛ. *PEK- У СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ................................................................................ 48
2.1. Слов’янські дієслівні форми з коренем псл. *pek-...................................... 48
2.2. Семантична структура континуантів псл. *pekti у слов’янських мовах.... 54
2.3. Назви кулінарних виробів із коренем псл. *pek-........................................ 74
2.3.1. Суфіксальні утворення на позначення страв та напоїв........................... 74
2.3.2. Префіксально-суфіксальні кулінарні назви............................................. 86
2.4. Назви пекаря................................................................................................ 92
2.5. Псл. *pektь"піч" та споріднені лексеми...................................................... 94
2.5.1. Псл. *pektь в етимологічному та культурно-історичному аспекті.......... 94
2.5.2. "Піч (її частини)" та "печера": до взаємозв’язку реалій та їхніх позначень у слов’янських мовах........................................................................................... 100
2.5.3. Найменування частин печі та хатніх артефактів................................... 106
2.5.4. Nomina agentis, пов’язані з піччю.......................................................... 118
2.6. До етимології слов’янських назв гриба Agaricus campestris...120
2.7. Похідні з афективно-етичним значенням.................................................. 127
2.7.1. Лексичні одиниці на позначення тяжких душевних переживань.......... 128
2.7.2. Слова зі значенням турботи, опіки........................................................ 134
2.8. Субстантиви на позначення спеки............................................................. 147
2.9. Псл. *pečatь та споріднені слова............................................................... 150
2.10. Ад’єктивні утворення з коренем *pek-.................................................... 162
РОЗДІЛ 3. ІСТОРИКО-ЕТИМОЛОГІЧНЕ МАКРОГНІЗДО З КОРЕНЯМИ
ПСЛ. *VЬR- (*VIR-) / *VAR- У CЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ........................... 174
3.1. Гніздо з коренем псл. *vьr- у слов’янських мовах............................... 1174
3.1.1. Семантична структура континуантів псл. *vьrěti.................................. 175
3.1.2. Розвиток псл. *vьrǫtj- / *vьrętj- у слов’янських мовах.......................... 190
3.1.3. Псл. *vьrělъ(jь) і його розвиток у слов’янських мовах......................... 200
3.1.4. Похідні іменники з загальним значенням "висока температура"......... 202
3.1.5. Субстантиви з коренем *vьr- (*vьrědlo, *virъ, *jьzvorъ і деякі інші) на позначення водних об’єктів та їхні похідні......................................................................... 206
3.2. Гніздо псл. *var- у слов’янських мовах.................................................... 224
3.2.1. Семантична структура продовжень псл. *variti.................................... 227
3.2.2. Кулінарні назви з коренем псл. *var-..................................................... 252
3.2.2.1. Псл. *varъ та суфіксальні субстантивні деривати............................... 252
3.2.2.2. Префіксальні похідні з кулінарним значенням.................................. 269
3.2.3. Nomina agentis, умотивовані дієсловом псл. *variti............................... 274
3.2.4. Nomina loci з коренем *var-.................................................................... 277
3.2.5. Назви посуду та кухонних пристроїв із коренем *var-..280
3.2.6. Слова на позначення високої температури........................................... 287
3.2.7. Ад’єктивні утворення з коренем псл. *var-............................................ 289
РОЗДІЛ 4. ІСТОРИКО-ЕТИМОЛОГІЧНЕ МАКРОГНІЗДО З КОРЕНЯМИ
ПСЛ. *KYP- / *KVAP- /*KOP- У СЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВАХ...................... 297
4.1.Етимологічне тло та морфонологічне підґрунтя макрогнізда псл. *kyp-/
*kvap- /*kop-...................................................................................................... 297
4.2. Гніздо з коренем псл. *kyp- у слов’янських мовах................................... 300
4.2.1. Семантична структура слов’янських дієслів із коренем *kyp-.............. 302
4.2.2. Субстантиви з коренем псл. *kyp-.......................................................... 321
4.2.3. Ад’єктивні утворення з коренем псл. *kyp-........................................... 331
4.2.3.1. Псл. *kyprъ(jь) та його континуанти у слов’янських мовах............... 336
4.3. Гніздо з коренем псл. *kvap- у слов’янських мовах................................. 344
4.3.1. Псл. *kvapъ та його продовження у слов’янських мовах..................... 344
4.3.2. Псл. *kvapiti (sę) та семантична структура його прямих континуантів 346
4.3.3. Ад’єктивні утворення з коренем псл. *kvap-......................................... 349
4.4. Гніздо псл. *kopъ у слов’янських мовах.................................................. 351
4.4.1. Псл. *kopъtь, його прямі континуанти та деривати............................... 353
4.4.2. Псл. *koprъ, його відповідники та деривати.......................................... 361
РОЗДІЛ 5. СТРУКТУРНО-ТИПОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
СЛОВ’ЯНСЬКИХ ІСТОРИКО-ЕТИМОЛОГІЧНИХ ГНІЗД ЗІ СПІЛЬНИМ ВИХІДНИМ ЗНАЧЕННЯМ ВИСОКОТЕМПЕРАТУРНОГО ПРОЦЕСУ (гнізда
псл. *pek-, псл. *vī̌r-/*vō̌r-, псл. *kyp-/*kvap-/*kop- на тлі гнізд псл. *gō̌r-/*žē̌r-,
псл. *žē̌g-/*žī̌g-, псл. *pel- /*pō̌l-)....................................................................... 371
ВИСНОВКИ...................................................................................................... 406
СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ........................................................ 416
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................... 432
ІНДЕКС РЕКОНСТРУЙОВАНИХ ПРАФОРМ.............................................. 471

УМОВНІ СКОРОЧЕННЯ

Скорочення назв мов і діалектів

авест. авестійська
алб. албанська
англ. англійська
арх. архангельський
баварсько-австр. баварсько-австрійський
балт.-слов. балто-слов’янська
блр. білоруська
болг. болгарська
брет. бретонська
вірм. вірменська
влуж. верхньолужицька
гол. голандська
гот. готська
гр. грецька
гуц. гуцульський
дангл. давньоанглійська
дінд. давньоіндійська
дон. донський
друс. давньопруська
дсакс давньосаксонська
закарпат. закарпатський
іє. індоєвропейська
іран. іранська
ірл. ірландська
ісл. ісландська
італ. італійська
карел. карельська
карпат. карпатський
кашинськ. кашинський
кашуб. кашубський
курськ. курський
лат. латинська
лит. литовська
лтс. латиська
ляськ. ляський
мак. македонська
нар.-лат. народнолатинська
нвн. нововерхньонімецька
нім. німецька
нлуж. нижньолужицька
перм. пермський
пол. польська
полаб. полабська
поліс. поліський
помор. поморський
прус. пруська
псл. праслов’янська
ранньопсл.ранньо-праслов’янська
родоп. родопський
р.-цсл. русько-церковнослов’янська
рум. румунська
свн. середньоверхньонімецька
серб. сербська
сілез. сілезьський
слн. словенська
словін. словінцький
слц. словацька
смол. смоленський
стболг. староболгарська
стпол. старопольська
строс. староросійська
стсл. старослов’янська
стслц. старословацька
стхорв. старохорватська
стслц. старословацька
стхорв. старохорватська
тсхв. старосербохорватська
стукр. староукраїнська
стфр. старофранцузька
стчес. старочеська
схв. сербохорватська
тох. A тохарська A
тох. B тохарська B
укр. українська
урал. уральський
фін. фінська
фр. французька
хет. хетська
хорв. хорватська
цсл. церковнослов’янська
чес. чеська

Ремарки

безос. безособове
бот. ботанічне
гідр. гідронім
див. дивись
діал. діалектне
експрес. експресивне
жін. р. жіночий рід
заст. застаріле
здрібн. здрібніле
зменш. зменшувальне
зневажл. зневажливе
іст. історичне
книжн. книжне
мин. ч. минулий час
мн. множина
наз. в. називний відмінок
оказ. оказіональне
ос. особа

перен. переносне
пестл. пестливе
поет. поетичне
пор. порівняй
прикм. прикметник
рідк. рідко вживане
род. в. родовий відмінок
розд. розділрозм. розмовне
с. р. середній рід
ст. стих
теп. ч. теперішній час
техн. технічне
тж там же
топон. топонім
тс. те саме
фраз. фразеологізм
чол. р. чоловічий рід
юр. юридичне

ВСТУП

Предметом нашої дисертаційної праці є історико-етимологічне дослідження слов’янської лексики у контексті генетичних гнізд, тобто угруповань слів зі спільним праслов’янським коренем.
Особливістю нашої дисертації є те, що її об’єкт становить група значеннєво споріднених гнізд слов’янських мов із коренями псл. *pek-, псл. *vī̌r-/*vō̌r- та псл. *kyp-/*kvap-/*kop-. Етимони цих гнізд можуть розглядатися як близькозначні, оскільки їх поєднує спільна провідна семантична риса "високотемпературний вплив". Наслідком цієї вихідної спільності є й інші досить численні вторинні риси подібності, які наявні в будові цих гнізд, а також і взаємозв’язки, що існують між ними; усе це, взяте разом, виправдовує виокремлення зазначеної групи гнізд як об’єкта спеціального комплексного компаративно-типологічного дослідження. Пошуки в цьому напрямку становлять логічний розвиток наших попередніх студій, об’єктом яких були гнізда синонімічних коренів з вихідним значенням горіння у слов’янських мовах (псл. *gō̌r-/*žē̌r-, псл. *žē̌g-/*žī̌g-, псл. *pel- /*pō̌l-) (див. [306; 307]); окремі результати цього попереднього дослідження використовуються в нинішній праці, серед іншого, з метою отримання узагальнень ширшого типологічного характеру. Якщо цю попередню групу гнізд об’єднувала первісна семантика горіння як такого, взятого саме по собі, то в етимонах гнізд, аналізованих у даній роботі, ми маємо справу із семантикою високотемпературного впливу, який постає в культурно засвоєному та функціонально спрямованому вигляді.
Іншою підставою для вибору саме цього фрагмента слов’янської лексики була винятково важлива роль тепла, високої температури та їх джерел у житті людини, у її культурному й природному довкіллі (див., зокрема, [176: 89, 117, 120-123; 200: 40-41]). Ця важливість знаходить своє відображення й у тій семіотико-модельній ролі, яку відіграють "термічні" образи та ідеї у вираженні й витлумаченні дуже широкого діапазону об’єктів та явищ, пов’язаних із неживою й живою природою, матеріальною та духовною культурою й самою людиною у її тілесній та ментальній іпостасях; як буде показано у дисертації, цей діапазон виходить далеко за межі первісного обсягу значень відповідних коренів.
Актуальність дослідження. Сучасний етап у розвитку лінгвославістики характеризується тим, що на передній план у порівняльних студіях слов’янських мов висуваються проблеми, пов’язані з дослідженням лексики. Пріоритетне значення, що його набуває розробка лексичної проблематики, відображає тенденцію [11]до укрупнення та ускладнення тих одиниць, що залучаються до міжмовного зіставлення, стаючи об’єктом компаративного аналізу. Завдання реконструкції праслов'янської мови дедалі більше охоплюють, поряд із кореневими та афіксальними морфемами, також і слово як таке, тобто взяте в єдності його форми та семантики. Встановлення зв'язків відновлюваних праформ у площині формальної та смислової похідності природним чином веде до того, що об'єктом реконструкції стають уже не окремі слова з їхніми значеннями, а лексикон праслов'янської мови як система. Усі ці зміни дають підстави говорити про реальне існування поліхронічної (В.В.Німчук[12]) лексикології слов’янських мов, одним із завдань якої є вивчення цілісних лексичних систем із максимальним заглибленням у давнину. З іншого боку, у теоретико-методологічному плані дослідження виникнення та розвитку споріднених мов дедалі більше набуває комплексного характеру, перетворюючись із суто компаративної на компаративно-типологічну дисципліну і збагачуючись за рахунок теоретичного апарату зіставно-типологічного мовознавства, наслідком чого є поглиблення характеристики закономірностей розвитку споріднених мов та застосування типологічних критеріїв для створення й оцінки гіпотетичних побудов, пов’язаних із відновленням не засвідчених мовних одиниць та їхніх угруповань.
Генетичні (етимологічні, історико-етимологічні) гнізда як угруповання слів, об’єднаних походженням від спільного етимона становлять евристичну модель, що є спрямованою на саме такий, комплексний компаративно-типологічний підхід до системного аналізу лексики споріднених мов та їхнього прамовного підґрунтя. Гніздовий підхід є порівняно новим різновидом студій, присвячених висвітленню генези, функціонування й розвитку слов’янського слова. Існують вагомі підстави вважати, що застосування цього підходу вже довело свою ефективність, що було, зокрема, зазначено на ХІІ Міжнародному з’їзді славістів у Кракові (1998). Гніздовий метод як жоден інший дозволяє з’ясувати смислову динаміку уявлень, образів та ідей, пов’язаних із давніми коренями; простежуючи сукупну лексичну реалізацію цих коренів, відстежуючи їхнє функціонування у просторі й часі, у паростках та розгалуженнях похідних слів, дослідник дістає можливість встановити й проаналізувати їхній семантичний потенціал і в цей спосіб відкрити шляхи й саму внутрішню логіку діяльності мови як засобу епістемічного освоєння дійсності, її осмислення й витлумачення.
Метою дисертації є комплексне компаративно-типологічне висвітлення трьох великих генетичних гнізд слов’янської лексики з коренями псл. *pek-, псл. *vī̌r-/*vō̌r-, псл. *kyp-/*kvap-/*kop-, об’єднаними провідним семантичним компонентом "(культурно засвоєний) високотемпературний вплив/процес". Таке висвітлення передбачає як історико-етимологічну, так і зіставно-типологічну характеристику досліджуваних гнізд, а також опрацювання теоретичних та методологічних аспектів гніздового підходу у плані дослідження угруповань генетично спорідненої лексики, зосереджених довкола семантично пов’язаних етимонів.
Відповідно до цієї мети у дисертації розв’язуються такі завдання:
1. встановити групи слів із відповідними коренями у всіх слов’янських мовах (зокрема, виділити неясні в етимологічному стосунку слова, які гіпотетично можуть містити дані корені);
2. проаналізувати співвідношення формальної та семантичної похідності, що існують між цими словами й у цей спосіб встановити ієрархічну структуру досліджуваних гнізд у їхній історично засвідченій частині;
3. визначити історико-етимологічне підґрунтя кожного з гнізд;
4.установити морфонологічний характер етимонів, зокрема, висвітлити стосунки між кореневими варіантами;
5. виходячи з історично засвідченого лексико-дериваційного та лексико-семантичного матеріалу, а також, враховуючи й інші релевантні мовні та екстралінгвістичні, особливо культурно-історичні, дані, реконструювати гнізда на рівні праслов’янської мови; при цьому відновлювати не лише власне праформи, а й їхні значення, зокрема, лексико-семантичну структуру вихідних щодо гнізд одиниць і, крім того, не тільки зв’язки формальної похідності, а й стосунки смислової мотивації;
6. простежити ареальний розподіл рефлексів праформ та їх варіантів; простежити з проспективного погляду становлення семантичної структури гнізд, встановлюючи, зокрема, особливості семантичної рефлексації пралексем;
7. установити в семантичній структурі гнізд інші системні відношення (синонімії, гіпо- та гіперонімії тощо);
8. дати історико-типологічну характеристику досліджуваним гніздам шляхом зіставлення за низкою параметрів як гнізд у цілому, так і їх окремих компонентів; зіставлення може бути як між-, так і внутрішньогніздовим, причому в останньому випадку зіставлятись можуть і споріднені гнізда в межах макрогнізда;
9. простежуючи паралелі у виникненні та розвитку лексичних компонентів гнізд, а також їх окремих формальних та семантичних характеристик, встановити на цій основі закономірності історико-типологічного характеру;
10. використовуючи компаративні, історико-типологічні й екстралінгвістичні дані, дати етимологічне витлумачення випадкам непрозорої вмотивованості та словам, приналежність яких до аналізованих гнізд не є встановленою або є дискусійною.
Об’єктом дослідження у реферованій дисертаційній роботі є три гнізда генетично спорідненої лексики слов’янських мов, згрупованої довкола коренів псл. *pek-, псл. *vī̌r-/*vō̌r-, псл. *kyp-/*kvap-/*kop-, спільною для яких у значеннєвому плані є семантична риса функціонально орієнтованого високотемпературного впливу/процесу, пов’язана з вираженням низки ключових понять матеріальної й духовної культури.
Предметом дослідження є склад та структура цих гнізд, ієрархія генетичних зв’язків між їхніми компонентами, їхні системні семантичні співвідношення, а також їхні співвідношення типологічного характеру.
Методами, які застосовуються в дисертаційному дослідженні, є:
порівняльно-історичний (зокрема, про- і ретроспективний підходи, внутрішня й зовнішня реконструкція);
зіставно-типологічний;
синхронно-дескриптивний;
лінгвогеографічний;
метод "слів та речей".
Як матеріал дисертації використовувалися тлумачні, історичні, термінологічні, діалектологічні, ономастичні й перекладні словникі слов’янських мов, лінгвістичні атласи, картотека Праслов’янського словника (Краків); використовувалися також етимологічні словники та дослідження з порівняльно-історичної граматики й лексикології слов’янських мов, діалектологічні й ономастичні розвідки. Робоча картотека нараховує близько 20 тис. карток.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна праця концептуально пов’язана з науковим проектом Інституту філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка "Актуальні проблеми філології" НДР № 02БФ044-01, а також із напрямком студій з походження, розвитку та функціонування слов’янських мов, що впродовж останніх років реалізується на кафедрі полоністики Інституту філології.
Наукова новизна роботи полягає у тому, що в ній вперше у слов’янському мовознавстві об’єктом гніздового підходу виступають історико-етимологічні угруповання лексики з коренями псл. *pek-, псл. *vī̌r-/*vō̌r-, псл. *kyp-/*kvap-/*kop-. Оригінальним є комплексне компаративно-типологічне дослідження не одного, а цілої низки гнізд із семантично пов’язаними коренями, як також і розробка теоретико-методологічних засад подібного дослідження. Уперше реконструюється відповідний об’ємний фрагмент словникового складу праслов’янської мови, взятий у його лексико-дериваційному та лексико-семантичному аспектах, встановлюється породжувальний смисловий потенціал відповідних етимонів та простежується його розгортання у вигляді цілісних семантичних структур гнізд.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дослідження отримані здобувачем самостійно, а всі наукові роботи написано без співавторів.
Теоретичне значення. Дисертація має значення для розробки низки теоретичних та методологічних проблем порівняльно-історичної лексикології й етимології слов’янських мов, зокрема, для реконструкції словникового складу праслов’янської мови та дослідження його подальшої історичної еволюції, а також для удосконалення й поширення теорії й практики застосування гніздового методу в процесі вивчення лексики споріднених мов. У загальномовознавчому плані аналіз особливостей структурної організації гнізд становить інтерес і з точки зору дослідження прояву системності мови в діахронічному аспекті її існування. Матеріали дисертації є важливими для подальшого розвитку зіставно-типологічного вивчення слов’янських мов і для опрацювання теоретико-методологічного апарату таких студій як у цій царині, так і стосовно інших мовних груп і сімей.
Практичне значення. Результати дисертації можуть знайти застосування при укладанні словника праслов’янської мови та етимологічних і гніздових словників окремих слов’янських мов. Спостереження й висновки, що містяться в ній, також можуть використовуватися для створення зведених описів слов’янської лексики у працях компаративного, історико-дериваційного та типологічного спрямування. Матеріалами дисертації можна скористатися, читаючи такі курси та спецкурси, як "Порівняльно-історична граматика слов’янських мов", "Історико-типологічна характеристика слов’янських мов", "Слов’янська етимологія", "Історія українського слов’янознавства", а також для написання відповідних підручників та посібників.
Апробація положень і висновків дисертації відбувалася на засіданнях кафедри слов’янської філології та кафедри полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1987-2002), на засіданні Семантичного семінару в Інституті Польської філології у Варшавському університеті (Варшава, 1996), на зібранні співробітників Інституту славістики ПАН (Варшава, 1997), а також на ХІІ Міжнародному з’їзді славістів (Краків, 1998), на конференціях "Семантика мови і тексту" (Івано-Франківськ 1990, 1993, 1996, 2002, 2003), на конференціях "Гуманісти й гуманістика в країнах Центральної й Східної Європи в кінці ХХ ст." (Варшава,1998), "Контакти польської мови на південно-східному пограниччі: на честь 65-ліття з дня народження проф. Я.Рігера" (Варшава, 1999), "2000-ліття християнства та філологічні науки" (Київ, 2000), "Історія слов’ян у світлі лексики: пам’яті проф. Ф.Славського" (Краків, 2001), "Східні слов’яни: Україна між мовою й культурою" (Краків, 2001), "Мова й культура" (Київ, 1998-2003), "Наукові читання, присвячені пам’яті акад. Л.Булаховського" (Київ, 1998-2002), "Наукова спадщина проф. С.В.Семчинського й сучасна філологія" (Київ, 2001), "Наукові читання, присвячені пам’яті акад. О.С.Мельничука: до 80-ліття з дня народження" (Київ, 2001), "В.І.Даль і сучасні філологічні дослідження" (Київ, 2002), "Актуальні проблеми українського словотвору: до 95-ї річниці проф. І.І.Ковалика" (Івано-Франківськ, 2002), "Актуальні проблеми сучасного слов’янського, германського та романського мовознавства" (Рівне, 2003), "Проблеми зіставної семантики" (Київ, 1995, 2003) та ін.
Публікації. Результати дисертації викладено в 44 публікаціях (основний список включає індивідуальну монографію "Слов’янська лексика в історико-етимологічному висвітленні (Гніздовий підхід)" (30 д.а.) і 25 статей, надрукованих у вітчизняних і зарубіжних фахових виданнях; додатковий вісімнадцять публікацій).

[11]Щось таке у Степанова укрупнення однинць аналізу?

[12]Цточнити; додати, шр чим більша гетерогенність (морфоноолгічна варіативність), тим більша здатність до поєджання, поза гнізом до паронімічної взаємодії

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертації комплексне [11]компаративно-типологічне дослідження групи історико-етимологічних гнізд псл. *pek-, псл. *vī̌r-/*vō̌r-, псл. *kyp-/*kvap-/*kop- зі спільним значенням високотемпературного процесу дозволило зробити наступні узагальнені висновки як щодо будови й характеру взаємовідношень цих гнізд, так і відносно теорії та методології відповідних студій у царині лексики споріднених, передовсім слов’янських, мов.
1. Оскільки лексичні гнізда в будь-якому своєму різновиді (історико-етимологічному, історико-дериваційному, словотвірному) становлять угруповання генетично споріднених словесних одиниць, то основним і вихідним завданням гніздового підходу є генеалогічна класифікація лексики у плані співвіднесеності її словесних складників із тим або іншим коренем (основою), а також у плані дериваційних та інших генетичних зв’язків, які об’єднують лексичні одиниці, даючи підстави відносити їх до того чи іншого спільного гніздового угруповання. Виконання цього завдання у повному обсязі, тобто поділ відповідного лексичного інвентарю між гніздами (ясна річ, за винятком генетично ізольованих лексем, які, втім, можуть розглядатися як експоненти потенційних гнізд [Карпіловська 11]), природно пов’язувати з лексикографічними джерелами; натомість на долю (індивідуальних) монографічних праць із властивим їм способом викладу та витлумачення матеріалу залишається тут розгляд одного чи принаймні декількох гніздових утворень.
2. Якщо пов’язувати конкретний вияв мовного існування з рівнем ідіолектів, то в такому разі гнізда, співвіднесені з ідіомами вищих рівнів, неминуче матимуть абстрактний характер як такі, що не співвідносяться з "мовною компетенцією" окремого мовця. Тим більше це стосується історико-етимологічних гнізд, які розглядаються на матеріалі не однієї мови, а цілої групи споріднених мов, причому взятих більш ніж на одному синхронному зрізі. Можна сказати, використовуючи запропоновані свого часу А.О.Білецьким термінологічні окреслення [21: 31-32], що таке гніздо є діаглотичним, діахронічним та діатопічним, а також і діациклічним (тобто таким, що характеризується приналежністю до різних культурно-історичних циклів).
Тим не менш, ця абстрактність гнізд не стає на заваді їхній онтологічній реальності. Гніздова класифікація лексики, тобто її розподіл між гніздами та всередині цих останніх, спирається на реальні, а не умовно відібрані критерії, оскільки словесні гнізда, як і будь-які інші генетичні структури, є у високому й навіть найвищому ступені природними мовними формаціями, і конструювання мовознавцем їхніх моделей належить до тих різновидів лінгвістичної діяльності, наслідком котрих не є створення штучних і суто умовних наукових побудов та об’єктів (підкреслимо, що окреслення таких об’єктів та побудов як штучних не обов’язково пов’язане з відсутністю в них певного істотного сенсу: так, класифікація лексичного складу мови за алфавітом сама по собі не відображає істотних характеристик відповідних одиниць, але виявляється дуже доцільною для впорядкування цих одиниць у вигляді словника). Водночас необхідно мати на увазі й те, що власне завдяки своєму вторинному, модельному характерові конструйоване гніздо не може не мати умовного характеру, зокрема, внаслідок вибору тих чи інших дослідницьких аспектів як профілюючих, а також ступеню доступності матеріалу для дослідження (причому як у плані його наукового опрацювання, так і безпосередньо у плані його мовної онтології), (більшої чи меншої) гіпотетичності реконструкцій тощо.
3. Як гніздова класифікація словникового складу в цілому, так і окреслення меж та структури окремо взятого гнізда дає можливість простежити й відтворити дійсну картину історичної еволюції й функціонування конкретного кореня та слова як генеруючої одиниці. При цьому унікальність евристичних можливостей, що їх надає гніздовий підхід у порівняльно-історичній лексикології, розкривається у протиставленні одиничності конститутивного для гнізда утворення, тобто кореневої морфеми, з одного боку, та вимоги по можливості якнайповнішого чи принаймні послідовного врахування та висвітлення лексичної, лексико-дериваційної та лексико-семантичної реалізації цієї морфеми за сукупністю релевантних параметрів, з іншого. Конструюючи генетичне гніздо як єдинороздільну (тобто водночас цілісну й поділену на складники) системну формацію, котра є приналежністю тих чи інших мовних ідіомів, від наймасштабніших до ідіолектів, і водночас існує понад часовою плинністю та змінністю й понад межами ареалів та сфер цих останніх, відтворюючи таке узагальнене й, з іншого боку, конкретне, глобально цілісне й водночас внутрішньо різноманітне системне угруповання мовних одиниць, фахівець-філолог отримує можливість побачити роботу творчого механізму мови як суверенного партнера людини у процесах інтелектуального засвоєння дійсності.
4. Завдання встановлення складу й структури гнізда, визначальне для будь-яких праць, здійснюваних у рамках гніздового підходу, у компаративістично спрямованих студіях набуває особливого значення як таке, що є підпорядкованим більш загальній меті відтворення єдності та змінності гнізда у часі й просторі, у його різномовних і різнокультурних проявах, зокрема, в ареальних зв’язках рефлексів та їхнього прамовного підґрунтя. Простежуючи життя давніх коренів у паростках і розгалуженнях похідних, відтворюючи їхню первісну багатозначність, застосовуючи необхідні для цього дослідницькі процедури та прийоми, ми відтворюємо й ту первісно задану перспективу сприйняття й осягнення дійсності, яка знаходить свій вияв в аналізованих утвореннях. Відновлюючи єдність гнізда, фіксуючи чи реконструюючи метаморфози первісної одиниці на все дальших і дальших ступенях її дериваційного й смислового розвитку, зокрема, пов’язуючи деетимологізовані, позірно генетично ізольовані й масивні утворення з їхнім твірним підґрунтям, ми бачимо, як відображається праформа у своїх безпосередніх та опосередкованих континуантах, у який спосіб залишається одиниця історично тотожною своєму першообразу, визначаючись ним й у свою чергу визначаючи свої подальші втілення. При цьому сенс вихідних для гнізда реконструйованих одиниць постає вже не як дифузний інваріант, що покриває, як множина об’єднання значеннєвих ознак, семантичні рефлекси відповідної пралексеми чи пракореня, а як лексико-семантична структура, що є співвідносною у структурно-типологічному стосунку з аналогічними структурами у сучасних мовах, становлячи набір ієрархічно впорядкованих семем, поєднаних через властиву їм внутрішню форму стосунками смислової мотивації.
5. Явищем, до певної міри співвідносним із семантичною еволюцією етимона у похідних одиницях, є еволюція й діахронічна чи синхронна варіативність ономасіологічного використання формальних дериваційних моделей, тобто розвиток співвідносного з ними словотвірного значення (і, відповідно, вираження однокореневими словами, утвореними за однаковою формально-словотвірною моделлю, різних значень): мається на увазі зміна дериватом свого лексичного значення й наступне набуття його формально-словотвірною моделлю відповідного нової дериваційної функції. При цьому трапляється так, що ці тотожні у формально-дериваційному стосунку значеннєві варіанти виявляються рознесеними між різними ідіомами, у межах яких відповідні слова виступають як однозначні (історико-етимологічне витлумачення подібних випадків передбачає оцінку можливості віднесення до рівня праслов’янської мови не лише реконструйованої праформи як такої, а й тих чи інших семантичних різновидів її континуантів).
6. Залучення до розгляду не одного, а одразу кількох історико-етимологічних гнізд, споріднених у плані свого вихідного значення, є у кінцевому рахунку продиктованим саме міркуваннями, пов’язаними власне з таким інтегральним баченням семантики гнізда. Тут, однак, пошуки єдинороздільної смислової цілісності набувають ще масштабнішого характеру, а спостереження й висновки, зроблені у комплексному компаративно-типологічному евристичному контексті, є ще ширшими й водночас конкретизованими й, відповідно, доказовими.
При цьому вивчення гнізд із близькозначними (чи, якщо завгодно, семантично близькоспорідненими) коренями ставить складніші завдання, ніж дослідження гнізд із синонімічними (семантично тотожними) етимонами, оскільки різниця у співвідношеннях між вихідними кореневими елементами відображається й у різниці співвідношень, зокрема, взаємодії, між приналежними до різних гнізд вторинними утвореннями.
7. Для гнізд із синонімічними етимонами характерним є ідентичне функціонування коренів у ролі внутрішньої форми й, таким чином, широко розповсюджений паралелізм смислового розвитку та, як його наслідок, синонімія різно- , а також і одногніздових похідних, унаслідок чого їх протиставлення може набувати характеру додаткової міжідіомної дистрибуції (тобто такої, коли в якомусь одному ідіомі (провідним) засобом вираження відповідного значення є лише одна із семантично еквівалентних одиниць, а в іншому інша), а відповідне місце у логіко-поняттєвій класифікації, проектованій на конкретний мовний ідіом, виявляється у той чи інший спосіб заповненим. Альтернативою такому співвідношенню є спеціалізація і відтак диференціація спільного значення.
8. Натомість взаємообмеження, взаємодоповнення й взаємоконкретизація, що мають місце у стосунках між гніздами з близькозначними етимонами, не виключаючи відношень конкретної значеннєвої еквівалентності, відбуваються в межах певних ширших, абстрактніших семантичних та логіко-поняттєвих категорій, зокрема, шляхом диференційованого вираження цих останніх. І хоча подібна синонімія тут також є, міжгніздовий [12]паралелізм у розвитку вторинних формацій яскраво виявляється у формі ширшої аналогії, а не тотожності значень. Особливість такого міжгніздового паралелізму у нашому випадку полягала у тому, що поєднувані ним утворення можуть належати як до різнокореневих, так і до однокореневих гнізд, виступаючи як у генетично неспоріднених угрупованнях, так і в угрупованнях, співвідносних із кореневими варіантами-осердями (мікро)гнізд у межах макрогніздових генетичних систем.
9. Досліджені в дисертації гнізда виявляють, з одного боку, певну подібність своєї семантичної структури, а а з другого й значні і навіть істотні відмінності у цьому плані. Ці збіги й розбіжності є детермінованими передусім характером відповідних етимонів та вихідних для гнізд лексичних одиниць на позначення високотемпературних процесів. У свою чергу співвідношення між зазначеними утвореннями є пов’язаними як із діалектним членуванням праслов'янського мовного ареалу, так і з важливим і різноманітним значенням термічних процесів, амбівалентністю тієї (цивілізаційної) ролі, що її відігравали й далі відіграють вогонь і тепло та співвідносні з ними реалії. Проаналізовані гнізда відобразили у своїй будові, у семантиці їхніх лексичних конституентів це багатство різносторонніх, часом суперечливих змістів (іноді водночас і позитивно, й негативно маркованих), пов’язаних із відповідними культурними концептами.
Фіксація спільного у структурі й розвитку семантично пов’язаних гнізд диктує водночас і необхідність виявлення їхньої характерологічної специфіки: гніздо з коренем псл. *pek- базується на ідеї сухого жару, що ж до решти аналізованих гнізд, то вони в той чи інший спосіб первинно (на праслов’янському рівні) співвідносяться з рідиною.
10. Крім того, індивідуальна специфіка проаналізованих гніздових утворень виявляється пов’язаною і з формальною гомогенністю чи, навпаки, варіативністю генетичного первісного компонента гнізда, що у свою чергу відображається в гомо- та гетерогенності самого гнізда, у відсутності чи наявності в його первинній зоні кількох гніздових угруповань, зосереджених довкола кореневих варіантів.
10.1.Перший випадок представлений моноцентричним гніздом псл. *pek-, яке відзначається моноцентричністю своєї формальної організації (псл. *pek- є провідним етимоном, оскільки варіант псл. *pok- є дериваційно не активним і представленим поодинокими утвореннями) і, відповідно, "щільністю" своєї семантичної структури, її майже суцільною орієнтованістю на специфічно людський світ, на середовище, творцем та центром якого є сама людина.
10.2. Натомість до другого випадку належать макрогнізда псл. *vī̌r-/*vō̌r- та псл. *kyp-/*kvap-/*kop-, для яких є характерною поліцентричність і, крім того, "багатовекторність" смислової структури. Макрогніздо псл. *vī̌r-/*vō̌r-, при своїй загальній спрямованості на позначення об’єктів та явищ, пов’язаних із рідиною, водночас виявляє співвіднесеність гнізд-складників псл. *vī̌r- і псл. *vō̌r- відповідно з фізіогенним та антропогенним довкіллям; його лексико-дериваційне підґрунтя утворюють передовсім дієслова (первинне статальне псл. *vьrĕti і вторинний каузатив псл. *variti), а також кореневий субстантив псл. *virъ.
10.3. У макрогнізді псл. *kyp-/*kvap-/*kop- риси, присутні у синкретичному образі кипіння, по-різному і, крім того, різною мірою відтворюються семантичними домінантами відповідних гнізд, даючи в результаті найбільшу серед усіх досліджених у праці гнізд семантичну різнорідність твірних та похідних, чому відповідає й найскладніша за рівневою стратифікованістю поліцентрична гніздова структура, яка включає не лише гнізда, а й мікрогнізда. Відповідно вихідними твірними лексичними складниками цих належних до даного макрогнізда гніздових та мікрогніздових утворень є 1) статальне дієслово псл. *kypĕti; 2) кореневий субстантив псл. *kvapъ(і вторинний вербатив *kvapiti); 3) субстантив псл. *kopъ; 3а) субстантив псл. *kopьtъ; 3б) субстантив псл. *koprъ.
11. Водночас гетерогенність гнізд може співіснувати з тіснішим синонімічним зближенням та семантичним паралелізмом утворень з альтернативними коренями (не кажучи вже про синонімію та значеннєву подібність однокореневих дериваційних різновидів).
12. Разом із цим, говорячи в цілому про всі три описані в нашій дисертаційній праці (макро)гнізда, можна констатувати, що спільним для них є загальний напрям семантичної еволюції від природи до людини, від природного до синтетичного середовища, від царини матеріальних явищ до сфери, пов’язаної з внутрішнім світом людини та міжособистісними стосунками; цю загальну скерованість супроводять, проте, спорадичні явища протилежної орієнтації, такі як мотивація назв суто природних об’єктів за допомогою культурно маркованих найменувань тощо. Цікаво відзначити, що амбівалентність значення термічного впливу як такого, можливість для нього відігравати як деструктивну, так і конструктивну роль досить своїстим чином (далеко не безпосередньо) відтворюється у розподілі рис позитивної та негативної оцінної конотації між значеннями похідних складників досліджуваних гнізд, співвідносних із емоційно-етичною сферою. Попри певну різницю, що існує у даному плані між окремими гніздами, можна в цілому твердити, що у слів із коренями зі значенням культурно маркованого термічного впливу ця конотація є здебільшого негативною, на відміну від лексем із коренями з первісною семантикою горіння).
Для всіх обстежених у дисертації гнізд (як і для гнізд із вихідною семантикою горіння) вдається встановити, як достатньо типову модель дериваційного розвитку, мотивацію дієслівними коренями із семантичною рисою "фактитивність" назв інструментів, позначуваних за відповідною дією.
13. Структурно-семантичні стосунки, які об’єднують гніздові конституенти, можуть, узагалі кажучи, бути достатньо різними, водночас підпадаючи під такі загальні типи, як "стосунок за подібністю", "стосунок за суміжністю", "стосунок генералізації", стосунок конкретизації" тощо. Водночас тут можна спорадично зустріти й випадки множинної екстралінгвістичної мотивації; крім того, серед тематично співвідносних лексем можна знайти приклади різної, прямої чи опосередкованої і навіть і подвійної співвіднесеності зі змістом твірної основи.
14. Максимально послідовне проведення засади системності у висвітленні близькозначних історико-етимологічних гнізд вимагає, крім їх суто генетичної та зіставно-типологічної характеристики, також й урахування їхнього внутрішньосистемного оточення, відношень синонімії (близькозначності), антонімії та паронімії тощо, які існують між ним та лексичними складниками гнізд. Такий аспект розгляду внаслідок своєї особливої масштабності в цілому виходить за межі даної праці (а можливо, й індивідуальних досліджень взагалі як такий, що вимагає колективних зусиль). Проте в нашій дисертаційній праці питанню про взаємовідносини гнізда та його мовного оточення також було приділено увагу: це питання розглядалося у зв’язку з випадками взаємопроникнення гнізд із омонімічними коренями (псл. *vьr-/ *ver-/ *vor- "гнути, вертіти, з’єднувати, всовувати" псл. *kap- (*kapati"капати"), псл. *kop- (*kopiti"нагромаджувати"), *kup- (*kupъ/*kupa "купина, велика кількість"), *kyd- (*kydnǫti"кинути"), *krop- (*kropiti"кропити"), *kop- (*kopati) "копати"), прикладами суміщення та взаємодії матеріально подібних різно-, а також й однокореневих[13], але різногніздових (у межах спільного макрогнізда) лексем і, нарешті, у стосунку до випадків вторинного паронімічного внутрішньо- чи зовнішньогніздового переосмислення (таких як асоціація печі з однокореневою печаллю чи пов’язання пекла з пекти). Деякі такі випадки, пов’язані з конституентами макрогнізд псл. *vī̌r-/*vō̌r- та псл. *kyp-/*kvap-/*kop-, можливо, слід розглядати як непряме свідчення на користь гіпотези про те, що паронімічне пов’язання на праслов’янському рівні може бути відображенням генетичної спорідненості на глибших хронологічних зрізах.
15. Гніздовому підходові до вивчення генетичних гнізд є притаманними як ретроспективна, так і проспективна точки зору на досліджуваний матеріал. Висвітлення гніздових угруповань з етимонами, приналежними до праслов’янського рівня, є підпорядкованим завданню реконструкції та аналізу лексичної (зокрема, лексико-семантичної та лексико-дериваційної) системи праслов’янської мови як підґрунтя сучасних слов’янських мов. Згідно з цим завданням у роботі було реконструйовано фрагмент праслов’янського словникового складу у вигляді самих пралексем та їх основ, а також і тих стосунків формальної та смислової похідності, які існували між ними; усього було відновлено близько 250 праформ (включно з їхніми значеннями).
Але водночас ці формації постають перед нами у своїй зверненості до майбутнього, даючи можливість уявити й передбачити шляхи подальшого розвитку лексики слов’янських мов.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ

Абабурка Абабурка М.В. Экспрэсівныя назвы ў гаворцы вёски Морач Клецкага раёна // Народная лексіка. Мінск: Навука і тэхніка, 1977. С. 199-212.
Аляхновіч Аляхновіч М.М. З лексікі вёскі Валішча Пінскага раёна // Народная лексіка. Мінск: Навука і тэхніка, 1977. С. 100-104.
Аникин Аникин А.Е. Этимология и балто-славянское лексическое сравнение в праславянской лексикографии / Материалы для балто-славянского словаря . Вып. 1. Новосибирск: Сибирский хронограф, 1998. 478 с.
АУМ Атлас української мови : в 3-х томах. К.: Наукова думка, 1984- 2000. Т. 1-3.
БгРС Болгарско-русский словарь. Сост. С.Б.Бернштейн. М.: Сов. энциклопедия, 1966. 768 с.
БЕР Български етимологичен речник. Съст. В.Георгиев, И.Заимов, Ст. Илчев. София: БАН, 1971-2002. Т. 1-6.
Біл.-Носенко Білецький-Носенко П.П. Словник української мови. К.: Наукова думка, 1966. 423 с.
БлРС Белорусско-русский словарь в двух томах. Минск: Сов. энциклопедия, 1988-1989. Т. 1-2.
БПРС Гессен Д., Стыпула Р. Большой польско-русский словарь. М.: Русский язык, 1988. Т. 1-2.
БРС Беларуска-рускі слоўнік. Пад рэд. К. Крапівы. М.: Гос. изд. иностранных и национальных словарей, 1962. 1048 с.
БТР Български тълковен речник. Съст. Л. Андрейчин, В. Георгиев, Ст. Илчев. София: БАН, 1963. 1133 с.
БУС Стоянов І.А., Чмир О.Р. Болгарсько-український словник. К.: Наукова думка, 1988. 780 с.
Бялькевіч Бялькевіч І.В. Краёвы слоўнік усходняй Магілёўшчыны. Мінск: Навука і тэхніка, 1970.- 509 с.
Верхратський Верхратський І. Говір батюків. Львів, 1913. 307 с.
Г Грінченко Б. Д. Словарь української мови. К., 1907-1909 (перевид. фотоспособом К., 1958). Т. 1-4.
Геров Геров Н. Речник на българския език. София: Български писател, 1975-1978. Т .1-6.
Горяев Горяев Н.В. Сравнительный этимологический словарь русского языка. Тифлис, 1896. 451 с.
Григорян Григорян Э.А. Словарь местных географических терминов болгарского и македонского языков. Ереван, 1975.
ГСБМ Гістарычны слоўнік беларускай мовы. Мінск: Навука і тэхніка, 1982-1991. Т. 1-11.
Даль Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. Спб. - М., 1880 ( перевид. фотоспособом. М.: Русский язык, 1981). Т. 1-4.
Данилюк Данилюк О.К. Словник народних географічних термінів Волині. Луцьк: Надстир’я, 1997. 103 с.
Дворецкий Дворецкий И.Х. Древнегреческо-русский словарь. М.: Государственное издательство национальных и иностранных словарей, 1958. Т. 1-2.
ДСБ Дыялектны слоўнік Брэстчыны. Мінск: Навука і тэхніка, 1989. 280 с.
Дубровский Дубровский П.П. Полный словарь польского и русского языка. Часть польско-русская. Варшава, 1908. 863 с.
Дювернуа Дювернуа А. Словарь болгарского языка по памятникам народной письменности и произведениям новейшей печати. М.: Университетская типография, 1889. Вып. VII-XIX. C. 1793-2622.
ЕСЛГН Етимологічний словник літописних географічних назв Південної Русі / Відп. ред. О.С.Стрижак. К.: Наукова думка, 1985. 253 с.
ЕСУМ Етимологічний словник української мови: В 7-ми т. / Гол. Ред О.С. Мельничук. К. : Наукова думка, 1982-2002. Т. 1-4.
Жел. Желехівський Є., Недільський С. Малорусько-німецький словар. Львів, 1886. Т. 1-2.
ЗНС З народнага слоўніка. Мінск: Навука і тэхніка, 1975. 352 с.
Иванова Иванова А.Ф. Словарь говоров Подмосковья. М.: МОПИ им. Н.Крупской, 1969. 598 с.
Іларіон Іларіон, митрополит (Огієнко І.І.) Етимологічно-семантичний словник української мови. Вінніпег, 1979-1982. Т. 1-2.
Jовановић Jовановић Р., Атанацковић Л. Систематски речник српскохрватскога jезика. Нови Сад: Матица српска, 1980. 543 с.
Караđић Караđић В. Ст. Српски рjечник истлумачен немацкиjем и латинскиjем реjечима. Београд, 1898. 880 с.
Карпіловська Карпіловська Є.А. Кореневий гніздовий словник української мови: Гнізда слів з вершинами-омографічними коренями. К.: Українська енциклопедія, 2002. 912 с.
Касьпяровіч Касьпяровіч М.І. Віцебскі краёвы слоўнік. Віцебск: Заря Запада, 1927. 371 с.
КДА Бернштейн С.Б., Иллич-Свитыч В.М., Клепикова Г.П., Попова Т.В., Усачева В.В. Карпатский диалектологический атлас. М.: Наука, 1967.
Краўчанка Краўчанка З.Ф. З лексікі вёски Глухавічы Брагінскага раёна // Народная словатворчасць. Мінск: Навука і тэхніка, 1979. С. 126-132.
КЯОС Мельниченко Г.Г. Краткий ярославский областной словарь. Ярославль, 1961. 223 с.
Лавровский Лавровский П. Сербско-русский словарь. Спб.: Изд-во ОРЯС, 1870. 806 с.
ЛАРНГ Лексический атлас русских народных говоров. Материалы и исследования 1995. Санкт-Петербург, 1998. 245 с.
Лаучюте Лаучюте Ю.А. Словарь балтизмов в славянских языках. Л.: Наука, 1982. 210 с.
Левицкий Левицкий В.В. Сравнительно-этимологический словарь германских языков. Черновцы, 1994. 312 с.
Лекс. Пол. Лексика Полесья. Материалы для полесского диалектного словаря. М.: Наука, 1968. 476 с.
Лемцюгова Лемцюгова В.П. Украінска-беларускі слоўнік. Мінск: Вышэйшая школа, 1980. 687 с.
Лепешаў Бершты Лепешаў І.Я. З лексікі вёскі Бершты Шчучынскага раёна // З народнага слоўніка. Мінск: Навука і тэхніка, 1975. 36-53 с.
Лепешаў Лепешаў І.Я. У дыялектны слоўнік Гродзеншчыны // Народная лексіка. Мінск.: Навука і тэхніка, 1977. С. 39-47.
Лис. Лисенко П.С. Словник діалектної лексики Середнього і Східного Полісся. К.: Видавництво АН УРСР, 1961. 72 с.
Лисенко Лисенко П.С. Словник поліських говорів. К.: Наукова думка, 1974.260 с.
Магрицька Магрицька І. Словник весільної лексики українських східно-слобожанських говірок (Луганська область). Луганськ: Знання, 2003. 171 с.
Миртов Миртов А.В. Донской словарь. Материалы к изучению лексики донских казаков. Ростов-на-Дону, 1929. 415 с.
Міхайлаў Міхайлаў П.А. Назвы гліны ў беларускіх ганчароў // Народная словатворчасць. Мінск: Навука і тэхніка, 1979. С. 288-295.
Младенов Младенов С. Етимологически и правописен речник на българския книжовен език. София, 1941. 704 с.
МНМ Мифы народов мира. Энциклопедия / Гл. ред. С.А.Токарев. М.: Советская энциклопедия, 1991. Т. 1-2.
Москаленко Москаленко А.А. Словник діалектизмів українських говірок Одеської області. Одеса: ОПІ, 1958. 78 с.
МРР Гавриш К. Македонско-руски речник. Скопjе: Просветно дело, 1969. 916 с.
МС Мифологический словарь. Гл. ред. Е.М.Мелетинский. М.: Советская энциклопедия, 1991. 736 с.
МСБГ Матеріали до словника буковинських говірок. Чернівці: ЧДУ, 1971. 60 с.
Мука Мука Э. Словарь нижнелужицко