ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ МЕНТАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ТА ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКИ : ПОЛЬСКИЕ ФРАЗЕОЛОГИЧНЫЕ единицы для обозначения ментальных СВОЙСТВ ЧЕЛОВЕКА: СТРУКТУРНО-семантические и ФОРМАЛЬНО-грамматические характеристики

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Тараса Шевченка

Інститут філології

ДЕМ’ЯНЕНКО НАТАЛІЯ БОРИСІВНА

На правах рукопису

ПОЛЬСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЧНІ ОДИНИЦІ НА ПОЗНАЧЕННЯ МЕНТАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЛЮДИНИ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНА ТА ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКИ

10.02.03 - слов’янські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Київ - 2003

ЗМІСТ
ВСТУП4
РОЗДІЛ 1 ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ МОВНОЇ
КАРТИНИ СВІТУ У СПРИЙНЯТТІ ЛЮДИНИ13
1.1. Картина світу та основні засади її моделювання. Картина світу у працях сучасних дослідників13
1.2. Національна мовна особистість24
1.3. Фразеологізм, його риси та шляхи формування26
1.4. Категорія конотації29
РОЗДІЛ 2 СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКСИКО-
ФРАЗЕОЛОГІЧНОГОПОЛЯ МЕНТАЛЬНОЇ
ХАРАКТЕРИСТИКИ..34
2.1. Класифікація внутрішніх рис людини39
2.1.1. Фразеологічні одиниці на позначення
інтелектуальних властивостей людини43
2.1.2. Фразеологічні одиниці на позначення
вольових якостей особистості53
2.1.3. Фразеологічні одиниці на позначення почуттів та емоцій
людини64
2.1.4. Фразеологічні одиниці на позначення морально-етичних рис людської особистості..74
РОЗДІЛ ІІІ ФОРМАЛЬНО-ГРАМАТИЧНА БУДОВА ФРАЗЕМ НА
ПОЗНАЧЕННЯ МЕНТАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
ЛЮДИНИ..84
3.1. Структурний тип Snom + Adj/ Adj + Snom...86
3.2. Структурний різновид Snom + jak + Adj89
3.3. Структурний тип V + Sacc91
3.4. Структурний різновид V + Sinstr.92
3.5. Структурний тип V + Sacc + w + Sloc94
3.6. Структурний тип Snom + w + Sloc..97
3.7. Структурний тип V + na + Adj + Sloc.97
3.8. Іменникові структурні типи..98
3.9. Структурні схеми, властиві
окремим фразеологічним одиницям104
РОЗДІЛ ІУ ВНУТРІШНЯ ФОРМА ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ НА
ПОЗНАЧЕННЯ МЕНТАЛЬНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ
ЛЮДИНИ113
4.1. Іменникові фразеологічні одиниці.117
4.1.1. Фразеологічні одиниці, у яких головне слово
метафорично позначає особу, а у прямому є
назвою тварини...119
4.1.2. Фраземи, головне слово яких іменник, що
метонімічно позначає особу, а у прямому
значенні є назвою частини тіла129
4.1.3. Фраземи, що вживаються для характеристики
людини, але головний компонент-іменник
позначає предмет чи абстрактне поняття..139
4.1.4. Фразеологічні звороти, у яких головний
компонент-іменник позначає особу.144
4.1.4.Фразеологізми, у яких головний компонент-
іменник міфологічна істота.149
4.2. Дієслівні фразеологічні одиниці151
ВИСНОВКИ158
ЛІТЕРАТУРА....169
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ190

ВСТУП

Дослідження останніх років зосереджують увагу на мовних засобах у плані вираження картини світу. Одне з центральних місць тут належить фразеологічним одиницям, які, відображаючи особливості світосприймання, різні способи мислення про ті чи інші фрагменти дійсності, є засобом створення мовних образів.
Інтенсивний розвиток слов’янської фразеології за останні роки перетворив її на самостійну дисципліну з власним предметом і методами дослідження. При цьому одним із актуальних завдань у руслі фразеологічних студій лишається визначення основних засад моделювання картини світу одиницями даного рівня. Важливим когнітивно-орієнтованим напрямком дослідження семантики фразеологізмів є аналіз їхньої внутрішньої форми. Адже саме з урахуванням внутрішньої форми найбільш повно і яскраво розкривається цілісна семантика фразеологічних одиниць.
Стан розробки наукової проблеми. Поняття мовної картини світу і термін на його позначення є одним із концептуальних понять теорії пізнання, воно визначає роль мови у пізнавальних процесах.
Початкові тези про мовний образ світу можна простежити ще з часів М.Лютера (1530 р.). Теоретичні і філософські засади теорії мовного образу світу сформулювали також Й.Гамман, Й.Гердер.
Однак грунтовні розробки поняття мовного образу беруть початок з моменту праць Вільгельма фон Гумбольдта. Він зауважив, що різні мови - це зовсім не різні позначення однієї і тієї ж речі, а різне бачення її []. Мова завжди втілює в собі своєрідність цілого народу”[43, 349]. В іншій праці німецький дослідник зазначив: Мова це світ, що лежить між світом зовнішніх явищ і внутрішнім світом людини”[44, 330]. За Гумбольдтом, кожна мова відображає тільки їй властивий погляд на світ, тобто кожна лінгвокультурна спільність має своє неповторне світобачення.
Мова має величезний вплив на людину, бо з вивченням мови отримуємо великий досвід, який народ накопичив протягом тисячоліть, це є спосіб, за допомогою якого народ переосмислював зовнішній світ духовно, інтелектуально та за допомогою релігії [168, 303].
Мовна картина світу це передусім розуміння, інтерпретація цілого світу з точки зору філософії здорового глузду, зіставлення й підсумування щоденних спостережень та прийнятих даною мовною спільнотою норм, способів, оцінки та уявлень, а також відношень до матеріальної та позаматеріальної, духовної дійсності.
Погляди В. фон Гумбольдта розвинув Л.Вайсгербер. Він стверджував, що кожна мова це якийсь спосіб підходу до світу; кожна мовна спільнота створюється за допомогою спільної картини світу, вміщеною у рідній мові” [168, 32].
Незалежно від існуючих теорій мовної картини світу, що з’явилися головним чином у німецькій та американській лінгвістиці на зламі ХІХ і ХХст., було також сформульовано тезу про мовну картину світу на грунті антропологічної лінгвістики, інакше, етнолінгвістики, яка досліджує залежність між мовою і культурою у даному суспільстві. Ці дослідження були розпочаті Ф.Боасом, продовжені Е.Сепіром і Б.Уорфом. Згідно з Уорфом, мова це не лише спосіб порозуміння між людьми, вона вміщує у собі певну картину світу, тому що мисленнєвий світ людини тісно пов’язаний із структурою її мови.
Однією з основних тез психолінгвістичної теорії О.Потебні є думка про пізнавальну діяльність мови: мова не є засобом вираження готової думки, [] не відображає світоспоглядання, яке склалося, а діяльність, яка його складає” [129, 23]. Вчений наголошує на тому, що мова є умовою прогресу народів, вона є органом думки окремої особи” [101, 26].
У польському мовознавстві термін мовна картина світу” визначений у Енциклопедії науки про польську мову [208], у статті, яку опрацював В.Пісарек. У 80-х роках опубліковані перші праці, присвячені проблематиці мовного образу світу: Й.Бартмінського [170], Р.Токарського [202], І.Мацькевич [186], І.Анушевіч [168], А.Пайдзінської [189] та ін.
За останні роки у лінгвополоністиці з’явився цілий ряд праць, присвячених висвітленню відповідного мовного матеріалу з когнітивнолінгвістичної, етнолінгвістичної, етнопсихологічної та інших теоретично споріднених точок зору.
У світовій лінгвістичній науці можна виділити напрямки, що розвиваються у кількох наукових осередках:
- американський центр із Лакофом, Філмором, Лангакером та Елеонорою Рош, що займається психолінгвістикою;
- польсько-австралійська школа А.Вєжбіцької, що намагається виявити універсалії та культурно зумовлені особливості мов;
- люблінська школа, головними представниками якої є Є.Бартмінський, Р.Токарський;
- французькі мовознавці Рост’є (автор праці Stmantique et reachearches cognitives”) і Клейбер (автор книги La semantique du prototype”).
Якщо зарубіжні лінгвісти акцентують увагу на національній картині світу, то російським дослідникам належить пріоритет у розробці теоретичної концепції мовної картини світу як відтворення концептуальної картини світу мовними засобами. Дослідження проблематики мовної картини світу започаткували у російській науці філософи Г.Брутян та Р.Павільоніс. Лінгвістичну розробку цього питання пов’язують із працями Ю.М.Караулова [68, 69, 70], Г.В.Колшанського [73], Б.О.Серебреннікова [119] та ін.
Окремі характеристики картини світу представлені у роботі Т.В.Цив’ян [152]. Дослідниця аналізує, як у мові відображається картина світу і як вона впливає на формування уявлень про світ.
В українській мовознавчій науці деякими проблемами мовної картини світу займаються Ф.Бацевич [16], О.В.Кровицька [77], Н.В.Лобур [85] та деякі інші. Однак, докладного дослідження фразеологічних одиниць як засоба творення мовної картини світу, наскільки нам відомо, немає.
Актуальність теми дослідження. Фразеологічні одиниці це найконденсованіше вираження у мові національно-культурного компоненту, а, отже, їх аналіз під кутом мовної картини світу дає можливість простежити взаємозв’язок мови, світобачення і ментальності нації. Слов’янська, зокрема, польська фразеологія досліджена нерівномірно. Клас польських фразеологізмів, які позначають ментальну характеристику людини, ще не був предметом спеціального вивчення. У польській лінгвістичній літературі відомі фрагментарні спостереження над фразеологічними одиницями (праці, що присвячені фразеологізмам з різним компонентом [191, 192]). Монографічних праць, присвячених окремим тематичним групам фразеологічних зворотів, наскільки нам відомо, немає.
Зв’язок роботи з науковими темами. Тема дослідження пов’язана із загальним напрямом лінгвістичних досліджень кафедри слов’янської філології і кафедри полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Авторка протягом років брала активну участь у розробці кафедеральної теми. Результати роботи узагальнені у кафедеральних збірниках.
Об’єкт дослідження. У об’єм поняття фразеологічної одиниці включаються не лише її формальні та семантичні, а й функціональні властивості. Як синонім до терміну фразеологічна одиниця” у роботі вживаються терміни фразеологізм”, фразеологічний зворот”, фразема”, хоча деякі дослідники застосовують частину із них лише по відношенню до певних типів фразеологічних одиниць.
Фактичним матеріалом дослідження стали фразеологічні одиниці із значенням ментальної діяльності людини. Джерелом дисертаційного дослідження стали дані фразеологічних (Słownik frazeologiczny języka polskiego” /pod red. S.Skorupki; Mały słownik frazeologiczny języka polskiego” /pod red. S.Bąby, J.libereka; Wielki frazeologiczny polsko-rosyjski a rosyjsko-polski” /pod red. J.Luksina) та тлумачних (Słownik współczesnego języka polskiego” /pod red. B.Dunaja) словників. Загалом проаналізовано 978 фразеологічних одиниць із загальним значенням ментальної характеристики людини.
Мета і завдання дослідження. Фразеологічні одиниці це найконденсованіше вираження національно-культурного компоненту, відповідно, їх аналіз під кутом мовної картини світу дає можливість простежити взаємозв’язок мови і ментальності нації. Висвітлення фразеологізмів у роботі має комплексний характер, дослідження має на меті визначити семантику, структурно-граматичну будову і внутрішню форму фразеологізмів, що позначають ментальну характеристику людини.
Для досягнення цієї цілісної мети нами було сформульовано ряд підпорядкованих їй конкретних завдань, які включають: 1) опис на основі теоретичних розробок відомих лінгвістів, психологів, філософів основних параметрів відповідного фрагменту польської мовно-національної картини світу; 2) визначення складу зазначеного класу фразем, зокрема, окреслення його меж та визначення особливостей його взаємовідносин із деякими іншими суміжними” семантичними класами фразеологічних одиниць; 3) встановити семантичну структуру класу фразем на позначення ментальних властивостей, тобто визначити ті більш та менш загальні семантичні групи та підгрупи фразем у її складі, а також ієрархічні відношення між ними; 4) дослідити аналізовані фраземи у плані типології їхніх формально-граматичних характеристик, виділити їхні структурно-граматичні моделі та варіанти останніх, встановити їхній профілюючий чи, навпаки, маргінальний характер у цьому аспекті, а також простежити ті граматично релевантні відношення, які існують між тими чи іншими формально-структурними модельними типами аналізованих одиниць, зокрема, у плані їхньої варіативності; 5) проаналізувати польські фразеологізми ментальної характеристики з точки зору їхньої мотиваційної структури, тобто у плані їхньої внутрішньої (семантичної) форми, здійснити структурно-семантичний аналіз цієї форми за такими параметрами як композитивність/ідіоматичність цілісного значення фраземи, семіотичний характер мотивації цього зв’язку (асоціація за подібністю/асоціація за суміжністю), типологія інтерпретації ментальних характеристик шляхом їх пов’язання з іншими семантичними класами тощо.
Методи дослідження. Фактичний матеріал зібраний методом суцільної вибірки з авторитетних лексикографічних джерел. Після формування корпусу фразеологічних одиниць їх було досліджено методами структурного та семантичного (зокрема, компонентного) аналізу, з акцентом на змістове навантаження.
Наукова новизна одержаних результатів. У результаті аналізу була запропонована класифікація за структурою та за семантикою фразеологічних одиниць. Було уперше проаналізовано і подано класифікацію фразеологічних одиниць на позначення ментальної діяльності, виділено основні групи. Виділено типи фразеологічних одиниць за змістом та за структурою. Дослідження проводилося із залученням даних польської етнографії, психології, етнопсихології.
Обгрунтованість і достовірність наукових положень, висновків і рекомендацій. Робота базується на послідовному використанні лексикографічних джерел мовного матеріалу (підручна картотека нараховує 978 карток) і виконана з використанням теоретичних та методологічних розробок вітчизняних та зарубіжних дослідників, як сучасних, так і їх попередників, які найбільш відповідають поставленим перед нами завданням. Класифікація проведена, спираючись на положення психологів. Окремі моменти перевірялися на основі залучення матеріалу художньої літератури тощо.
Наукове значення. Матеріал роботи, зроблені в ній спостереження та отримані результати мають безпосереднє значення для подальшого дослідження ряду актуальних проблем польської, слов’янської, а також загальної фразеології та етнолінгвістики, для вивчення картини світу, властивої польській мові, та для опрацювання методик дослідження у цій галузі. Теоретичні висновки роботи доповнюють і систематизують загальні положення про мовну картину світу і про фразеологічні одиниці як засіб її творення.
Практичне значення роботи. У дослідженні змодельоване антропометричне поле фразеологічних одиниць, визначена типологія фразеологізації польської мови. У дисертації вперше використаний і систематично описаний значний фразеологічний пласт польської мови. Теоретичні положення та ілюстративний матеріал дисертації можуть бути використані у лекційних курсах та спецкурсах для студентів філологічного факультету.
Наукова новизна. Полягає у тому, що у дисертації було здійснено дослідження класу польських фразем, які ще не були предметом спеціального, зокрема, подібного, розгляду ані у польській науці про мову, ані у світовій лінгвополоністиці. Було вперше реалізовано програму комплексного аналізу значного за своїм кількісним складом класу польських фразем, яка передбачала урахування та послідовне вивчення їхніх основних іманентно- та зовнішньомовних, зокрема, когнітивно-лінгвістичних аспектів. Було розроблено семантичну типологію одиниць ментальної характеристики і простежено, яким чином ця загальна типологічна схема втілюється у польському фразеологічному матеріалі, тобто, як членується відповідна семантична зона відповідним сегментом лексико-фразеологічної системи польської мови. Встановлено шлях й типи граматичного оформлення фразем відповідного семантичного класу, виявлено те, як сполучаються у цих типах інваріантні та варіантні риси, як відбувається трансформаційне розгортання базових структур. У плані структурно-семіотичних характеристик вперше показано, як саме, за допомогою яких лінгвістичних моделей репрезентує та витлумачує польська мова ті чи інші внутрішні характеристики людини.
Особистий внесок. Автором вперше проаналізовано фразеологічний матеріал польської мови, створено корпус польських фразеологізмів на позначення ментальної діяльності людини і описано його з точки зору структури, семантики і внутрішньої форми.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження були обговорені на засіданнях кафедри слов”янської філології та кафедри полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріал дослідження став основою для доповідей на міжнародних конференціях та конференціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Київського державного лінгвістичного університету. Остаточний варіант роботи було обговорено на розширеному засіданні кафедри полоністики Київського національного університету.
Публікації. Результати дисертації та її основні положення відображені у 12-ти публікаціях.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У Вступі обгрунтовано актуальність дослідження, з’ясовано стан досліджуваної проблеми, мету і завдання, методологічну основу, новизну дисертації та її теоретичне і практичне значення.
У першому розділі викладено основні засади картини світу, з’ясовано характеристики мовної картини світу. У підрозділі Структура мовної особистості” описано ієрархічні рівні мовної особистості і визначено роль національного елемента в структурі мовної особистості. Окремий підрозділ присвячений проблемам вивчення фразеологізмів, аналізу їхніх властивостей та шляхів формування.
Другий розділ дисертації присвячений семантичній характеристиці фразеологічних одиниць на позначення ментальних властивостей людини. На основі опрацьованого матеріалу з використанням існуючих схем, представлених у ідеографічних словниках та деяких інших джерелах була побудована класифікація внутрішніх рис ментальності людини.
У третьому розділі фразеологічні одиниці із загальним значенням ментальності проаналізовано із структурно-граматичної точки зору. Були виділені найбільш уживані структурні схеми фразеологізмів даного типу.
У четвертому розділі визначено основні напрями утворення внутрішньої форми фразеологічних одиниць ментальної характеристики. Було охарактеризовано природу відповідних фразеологічних образів і показано, як саме реалізується ця схема відповідним класом польських фразем.

Список литературы

Ментальність визначає ієрархію вартостей і ідеалів. Моделювання структури національної мовної особистості та виявлення національного елементу на всіх трьох рівнях дає підстави для подальшого вивчення національної мовної особистості як глибоко національного феномена.
Концептуальна картина світу базується в результаті всієї відображувальної діяльності людини. У генетичному аспекті це результат певного пізнавального досвіду етнокультурної спільності, у прагматичному таке моделювання світу, яке робить можливим людське існування.
Лінгвокультурна спільнота виражає особливості свого світосприйняття. Народ не тільки „фотографує”, а й інтерпретує світ засобами мовних символів, створюючи у такий спосіб ментальний портрет світу. Національна мова є універсальною філософською системою, в який по-своєму занурений світ і людство в цілому. Мовні образи, складові мовної картини світу виражають народний дух, національне відчуття, сприймання і розуміння світу.
Одним із основних засобів збереження та вираження мовної картини світу є фразеологічна одиниця. Нами було проаналізовано значний корпус польських фразеологізмів на позначення ментальної характеристики людини і виявлено, з яких внутрішніх рис складається характеристика ментальності, що її дають польські фразеологізми.
Нами була побудована класифікація внутрішніх рис ментальності людини, яка опиралась на опрацьований матеріал з використанням існуючих схем, представлених у ідеографічних словниках та інших джерелах. Проте застосування цих апріорних схем у семантичній класифікації аналізованого нами матеріалу викликало потребу їх евентуальної модифікації, зокрема, введення нових додаткових рубрик. Усі фразеологізми польської мови можна класифікувати у чотири великих групи, серед яких найчисленнішим є клас фразем на позначення вольових якостей особистості, крім цього, наявні також класи фразеологізмів, що позначають морально-етичні риси людини, афективно-психічні і інтелектуальні властивості особистості. Кожен із зазначених класів об’єднує певну кількість груп, що більш детально характеризує означений клас.
Ми виділили наступні групи інтелектуальних властивостей людини
На основі опрацьованого нами матеріалу польської мови ми виявили, з яких класів внутрішніх рис складається особистісна ментальність. У фразеології польської мови найчисленнішим є клас вольових якостей особистості. Його репрезентують 372 фразеологічні одиниці, із яких 205 мають позитивне і 167 негативне забарвлення. Другий за кількістю є клас морально-етичних рис людини, у складі якого 221 фразеологізм; 80 з них мають позитивне забарвлення і 141 негативне. Клас почуттів та емоцій складається з 203 зворотів (103 негативних і 100 позитивних). І, нарешті, клас інтелектуальних властивостей об’єднує 176 фразем, серед яких 130 мають негативне забарвлення, а 46 позитивне. Загальна кількість досліджених нами зворотів складає 978 фразеологічних одиниці, що поділяються на 454 позитивно забарвлених та 544 таких, що мають негативну оцінку.
Серед зворотів, що входять до того чи іншого класу, можуть бути випадки неоднозначної відповідності певним рубрикам. Наприклад, фразеологізми skromny jak fiołek, żywy jak skra, uparty jak kozioł відносяться лише до однієї, певної рубрики: skromny jak fiołek відноситься до групи „скромність”, що входить до класу морально-етичних рис людської особистості; żywy jak skra належить до групи „енергійність”, uparty jak kozioł до групи „впертість”, які входять до складу вольових якостей особистості, тоді як інші фразеологічні звороти можуть підпадати і під значну кількість груп, як у межах свого класу, так і виходячи за його рамки. Наприклад, фразеологізм dureń skończony, ostatni dureń, potężny głupiec, bezdenny głupiec, patentowany głupiec, patentowany niezdara відносяться до рубрики дурень”, проте їх можна водночас віднести і до таких груп, як відсутність інтелекту”, відсутність думки”, нецікавість”, невігластво”, оскільки всі ці вказані поняття є складовими частинами явища дурень”. Крім того, двозначність у плані віднесення до класифікаційних рубрик може мати й інший характер. Так, фразеологізми (ktoś) jak pies має три несумісні значення, кожне з яких відноситься до різної групи: 1) wierny jak pies позначає позитивну морально-етичну рису характеру вірність; zły jak pies належить до негативних морально-етичних рис характеру; bezwstydny jak pies теж указуує наа негативну, але іншу морально-етичну якість людини. Як бачимо, перед нами фразеологічна одиниця (ktoś) jak pies, яка є багатозначною у плані прина лежності класифікаційним рубрикам.
Про певні фраземи на позначення ментальної діяльності можемо говорити як про такі, що характеризуються безвідносною оцінною конотацією (chorować na wielką panią, tępy jak pień негативно забарвлені звороти, logiczna głowa, złote ręce фраземи, що мають позитивне забарвлення), а є і ряд таких, де така конотація є відносною, тобто може бути і позитивною, і негативною (mieć sztywny kark, mieć ambicję, zadzierać nos do góry).
Усі внутрішні характеристики можуть бути дані у своєму прояві, тобто у тих чи інших діях, вчинках людини, таким чином, діяльнісні характеристики можуть витлумачуватися двояким чином: 1) як такі, що вказують на зовнішні характеристики і 2) такі, які є свідченням людської ментальності, тобто позначають внутрішні характеристики. Зовнішня і внутрішня характеристики людини знаходяться у тісному взаємозв’язку. Зовнішня характеристика може служити для позначення внутрішньої характеристики і служити засобом вираження внуутрішньої характеристики. Наприклад, siedzieć jak tabaka w rogu mówić jak ślepy o kolorach можуть позначати в залежності від контексту як сталі риси характеру людини, так і її окремо взяті дії. Словник не подає нам таких контекстуальних прикладів, але є очевидним, що про людину можна сказати, що вона сидить tabaka w rogu, бо вона взагалі є невігласом і нічого не розуміє. Проте, можлива й інша ситуація, коли людина просто не орієнтується в певному питанні, хоча при цьому є достатньо освіченою і розумною. Це ж саме можна сказати і про фразеологізм mówić jak ślepy o kolorach. Якщо така риса, як невігластво є для людини сталою і не залежить від ситуації, то її можна віднести до внутрішньої характеристики людини.
Фразеологізми із загальним значенням ментальної характеристики людини у польській мові є достатньо різноплановими з точки зору їх формальної будови. Разом із тим, їхня формально-граматична структура не є обмежено варіативною, оскільки у ній простежуються більш чи менш часто повторювані структурні схеми. У своєму дослідженні цих одиниць ми поставили перед собою завдання виділити ці характерні для аналізованих нами одиниць типи їхньої формальної будови.
У результаті нам удалося виділити найбільш уживані структурні схеми. Це такі схеми як:
Поряд із цими більш або менш поширеними структурними схемами нами було встановлено і індивідуальні структурні типи, реалізовані лише однією фразеологічною одиницею. Їх ми виділили й проаналізували окремо. Також нами було встановлено співвідношення між окремими структурними типами, як, наприклад, двопланове співвідношення між атрибутивними та порівняльними зворотами:
1) Snom + Adj ↔ Adj + jak + Snom
2) Snom + Adj ↔ Adj1 + jak+ Adj2+ Snom
Зазначимо також синтаксичний діапазон фразеологічних одиниць: від окремих слів словосполучення (в тому числі із предикативними компонентами) речення.
При визначенні внутрішньої форми того чи іншого звороту важливе місце займає опорне слово, на якому лежить основне смислове навантаження і на підставі якого базується образ. Серед досліджуваних нами фразеологізмів основну масу складають іменникові і дієслівні звороти.
Іменниковими, або субстантивними, фразеологічними зворотами слід вважати лише такі, у яких головний компонент зберігає своє предметне значення і можливість змінюватися за відмінками.
Аналізуючи семантичну структуру польських фразем із загальним значенням ментальної діяльності людини, ми звернули увагу на те, що у субстантивних фразеологічних одиницях лексично-категоріальна приналежність їхнього опорного складника може бути досить різною, відповідно до чого різною виявляється їхня функція у вираженні цілісного значення фраземи, і характер її внутрішньої форми. Говорячи конкретно, нам вдалося виділити такі групи серед субстантивних фразеологічних зворотів: 1) фразеологізми, у яких головне слово метафорично позначає особу, а у прямому значенні є назвою тварини: zwierz ludzki, dzika bestia, głupie cielę, chytry jak wąż, prosię nieskrobane; 2) фраземи, головне слово яких іменник, що метонімічно позначає особу, а у прямому значенні є назвою частини тіла: miękkie serce, słaba ręka, przyjacielska dłoń, zakuta głowa, dobre serce; 3) фразеологічні одиниці, що вживаються для характеристики людини, але головний компонент-іменник позначає неістоту, а саме, предмет чи абстрактне поняття: ogień młodzieńczy, łagodny charakter, wiatr w polu, ciężki jak kłoda, słodki jak miód; 4) фразеологічні звороти, у яких головний компонент-іменник позначає особу: dziewczyna upadła, skończony człowiek, złota dziewczyna, człowiek płytki, rycerz spod ciemnej gwiazdy; 5) фразеологізми, у яких головний компонент міфологічна істота: zły jak czort, diabeł wenecki, aniołek z różkami. Значення внутрішніх рис ментальної характеристики людини може утворюватися шляхом метафоризації головного компоненту (у групах, головний компонент яких назва тварини, особи чи міфологічної істоти) або ж шляхом метонімізації (у групі зворотів, головний компонент яких є назвою частини тіла).
Поряд з іменниковими фразеологічними зворотами центральне місце у загальному пласті стійких словосполучень займають дієслівні фразеологічні одиниці. Умови творення дієслівних фразеологічних зворотів можуть бути різними. Семантичні зміни полягають у наступному: 1) у розширенні семантики вільного словосполучення, у результаті чого словосполучення набуває переносного, образного значення, яке вказує не на будь-яку фізичну дію людини, а на її поведінку, риси характеру, ставлення до інших людей, тобто на його ментальні характеристики: mieć grunt pod nogami, oddychać szeroką piersią, zadzierać nos do góry; 2) внаслідок утворення з вільних словосполучень, що позначали фізичні дії людей, пов’язані з їх стосунками: zaglądać, zajrzeć (komu) do garnka, nie dać sobie w kaszę dmuchać; 3) внаслідок перенесення значення словосполучення із більш вузького, професійного вживання у область широкого ужитку, пов’язаної із становленням внутрішньої характеристики людини: trzymać rękę na pulsiе (з медичної справи), dawać sobie większe tony (з області музики), odegrać odgrywać rolę nieczystą, sromotną (з театральної діяльності); 4) у результаті вживання для позначень дій і поведінки людини словосполучень, що у своєму прямому значенні є назвами дій тварин, птахів чи комах: mieć żółto w dziobku, bujać z kwiatka na kwiatek, komuś wyrastają rogi; 5) внаслідок образного порівняння. У більшості випадків такі фразеологізми не мають омонімічних вільних словосполучень, оскільки сукупність компонентів фразеологізму суперечила б реальним співвідношенням предметів і явищ дійсності: nie mieć własnej twarzy, trzymać nerwy w garści, krew kipi warem. Окремо виділяємо порівняльні дієслівні фразеологічні одиниці, які мають у своєму складі вказівку на порівняння дії людини із назвою тварини, предмета чи особи: orać jak wół, uczepić się jak pijany płotu, coś spływa po kim jak woda po gęsi. Дія, зосереджена у дієслівних фразеологічних зворотах, є засобом вираження внутрішньої ментальної характеристики людини.
Фразеологічна система польської мови є важливим складовим елементом мовної картини світу, засобом її відтворенням і водночас відображенням духу народу, його ментальності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

І. Монографії. Статті

1. Абрамян Н.Л. Гносеалогические аспекты языкового значения //АН Арм.ССР. Ин-т фил. И права. Ереван: Изд-во АН Арм.ССР, 1986. 101 с.
2. Авалиани Ю.Ю., Эмирова А.М. К семантической структуре фразеологических единиц //Вопросы фразеологии: Тр.Самарканд.ун-та им.А.Навои. Нов.сер., вып.217. Самарканд, 1971. С.29-34.
3. Аксамитаў А.С. Беларуская фразеологія. Мінск: Вышэйшая школа, 1978. 311 с.
4. Аксамитаў А.С. Идеографический словарь и сопоставительная фразеология. РЯНШ. 1978. № 4. С.73-76.
5. Алефіренко М.Ф. Теоретичні питання фразеології. Харків: Вища школа, 1987. 135 с.
6. Алефіренко М.Ф. Моделювання фразеосемантичної системи як лінгвістична проблема //Мовознавство 1992. № 1. С.21-26.
7. Алехина А.И. Фразеологическая единица и слово: К исследованию фразеологической системы. Минск: Изд-во БГУ, 1979. 152 с.
8. Амосова Н.Н. основы английской фраазеологии. Л.: Изд-во ЛГУ, 1963. 186 с.
9. Анисимова З.Н. К вопросу о семантической членимости фразеологических единиц //Сб.научн.тр.МГПИИЯ им.М.Тореза. Вып.131. М., 1978. С.3-15.
10. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений (Оценка, событие, факт) /Отв.ред. Г.В.Степанов. АН ССР Ин-т языкознания. М.: Наука, 1988. 338 с.
11. Арутюнова Н.Д., Падучева Е.В. Истоки, проблемы и категории прагматики //Новое в зарубежной лингвистике. М.: Прогресс, 1985. Вып.16. С.2-42.
12. Ахманова О.С.Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 295 с.
13. Бабкин А.М. Русская фразеология, ее развитие и источники. Л.:Наука, 19780. 173 с.
14. Бакерина В.В. О национально-культурном менталитете и его лексикографической репрезентации //Язык и культура. К.: Изд-во Киевского ун-та, 1994. С.65-66.
15. Балли Ш. Французская стилистика. Перевод с франц. К.А.Долинина. М.: Изд.иностр.лит., 1961. 394 с.
16. Бацевич Ф.С. Національно-культурний аспект семантики одиниць мови і деякі проблеми теорії мовленнєвої діяльності //Мова і культура нації. Львів: Ред.від. Львівського університету, 1990.
17. Бацевич Ф.С. Функционально-ономасиологическое изучение лексики: теоретические и практические аспекты /на материале русского глагола/: Текст лекций. Львов: Ред.-изд. отдел Львовского университета, 1993. 136 с.
18. Білоноженко В.М., Гнатюк І.С. Функціонування та лексикографічна розрбка українських фразеологізмів. К.: Наукова думка, 1989. 154 с.
19. Бичко З.М. Лексика української мови, пов’язана з темою інтелект” //Мова і культура нації. - Львів: Ред.від. Львівського університету, 1990.
20. Брутян Г.А. Языковая картина мира и ее роль в познании //Методологические проблемы анализа языка. Ереван: Изд-во Ереван.ун-та, 1976. 294 с.
21. Брутян Г.А. Язык и картина мира //НДВШ. Философские науки. М.: Изд-во МГУ, 1973. № 1. С.23-37.
22. Ван Дейк Т.А. Язык. Познание. Коммуникация. М.: Прогресс, 1989. 312 с.
23. Васильев С.А. Философский анализ гипотезы лингвистической относительности. К.: Наукова думка, 1974. 215 с.
24. Варина В.Г. Лексическая семантика и внутренняя форма языковых единиц //Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С.241-246.
25. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. М.: Изд-во МГУ, 1982. 336 с.
26. Взаємовплив слов’янських мов і літератур /до УП Міжнародного з”їзду славістів/. К.: Вид-во Київського університету, 1972. 204 с.
27. Визгалов П.И. Некоторые вопросы диалектики соотношения языка и мышления. Казань: Изд-во Казан. Ун-та, 1962. 50 с.
28. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины //Тр. Юбилейной научн. сессии Ленинградского университета: Секция филол. Наук. Л., 1946. с.12-35.
29.