Лексичні особливості польських говірок на території Хмельницької та Житомирської областей : Лексические особенности польских говоров на территории Хмельницкой и Житомирской областей

Краткое описание

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

Непоп Лідія Василівна

УДК 811.162.1´282.4 : 81´373

Лексичні особливості польських говірок
на території Хмельницької та Житомирської областей

10.02.03 слов’янські мови
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Черниш Тетяна Олександрівна
канд. філол. наук, доцент

Київ 2003

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень5

Вступ.7

Розділ 1
Теоретичні та методологічні питання вивчення лексики польських говірок в Україні13
1.1. Стан дослідження польських острівних говірок.....13
1.2. Поняття мовних контактів та їх типологія...18
1.3. Принципи класифікації та методи аналізу лексичного матеріалу.24

Розділ 2
Історико-соціологічний опис польських сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки в Україні та лінгвістична характеристика їх говірок...50
2.1. З історії польських поселень в Україні.50
2.2. Села Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки.56
2.3. Мовна ситуація у селах Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки.66
2.4. Фонетичні та морфологічні особливості польських говірок сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки...75

Розділ 3
Лексика польських говірок сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки...79
3.1. Власне польська лексика....79
3.1.1. Говіркова лексика, яка має польські діалектні відповідники..79
3.1.1.1. Говіркова лексика, яка має периферійно-діалектні відповідники...79
3.1.1.2. Говіркова лексика, яка має відповідники в материкових діалектах79
3.1.1.3. Говіркова лексика, що має відповідники в інших польських діалектах, а в загальнонаціональній мові її відповідники є архаїзмами..82
3.1.2. Архаїзми...85

3.2. Говіркова лексика, яка має східнослов’янські етимологічні паралелі..87
3.2.1. Говіркова лексика, яка має діалектні та східнослов’янські відповідники.87
3.2.1.1. Говіркова лексика, яка має східнослов’янські етимологічні паралелі та периферійно-діалектні відповідники...87
3.2.1.2. Говіркова лексика, яка має східнослов’янські етимологічні паралелі та відповідники в материкових діалектах89
3.2.1.3. Говіркова лексика, яка має східнослов’янські етимологічні паралелі та відповідники в інших польських діалектах, а в загальнонаціональній мові їх відповідники є архаїзмами..105
3.2.2. Архаїзми, що мають східнослов’янські етимологічні паралелі...121

3.3. Запозичені лексичні елементи.131
3.3.1. Лексичні запозичення131
3.3.1.1. Неадаптовані запозичення.131
3.3.1.1.1. Неадаптовані запозичення з української мови.131
3.3.1.1.2. Неадаптовані запозичення з російської мови...142
3.3.1.1.3. Неадаптовані східнослов’янські запозичення..145
3.3.1.1.4. Російські запозичення з українською фонетикою147
3.3.1.1.5. Українські запозичення з російською фонетикою...150
3.3.1.2. Адаптовані запозичення.150
3.3.1.2.1. Проста адаптація..150
3.3.1.2.1.1. Акцентуаційна адаптація.151
3.3.1.2.1.2. Фонетична адаптація154
3.3.1.2.1.3. Морфологічна адаптація..159
3.3.1.2.1.4. Фономорфологічна адаптація..162
3.3.1.2.2. Комплексна адаптація.162
3.3.1.2.2.1. Фонетично-морфологічна адаптація .162
3.3.1.2.2.2. Акцентуаційно-морфологічна адаптація....167
3.3.1.2.2.3. Акцентуаційно-фонетична адаптація.168
3.3.1.2.2.4. Акцентуаційно-фономорфологічна адаптація...170
3.3.1.2.2.5. Акцентуаційно-фонетично-морфологічна адаптація ...170
3.3.2. Словотвірні кальки172
3.3.3. Гібридні запозичення174
3.3.4. Семантичні запозичення...176
3.3.5. Семантичні кальки.178
3.3.6. Запозичення, що мають польські архаїчні відповідники...181

3.4. Слова, що допускають множинну інтерпретацію.182

3.5. Польські лексеми, що відрізняються частотністю вживання...187

3.6. Інновації.189

Висновки...196

Список скорочень назв словників та іншої довідкової літератури202
Список використаної літератури205

Додаток А. Карта.251
Додаток Б. Індекс слів252

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ
Мови, діалекти
бр. білоруська
іє. індоєвропейська
пол. польська
псл. праслов’янська
рос. російська
укр. українська
Назви населених пунктів
Б Буртин
Г Гречани
З Зелена
О Олешківці
Ч Червоні Хатки
Інші скорочення
архіт. архітектурне
в. відмінок
вет. ветеринарне
дав. давальний
діал. діалектне
жін. жіночий
загпол. загальнопольське
заст. застаріле
згруб. згрубіле
зменш.-пестл. зменшувально-пестливе
знах. знахідний
іст. історизм
к. карта
клич. кличний
майб. майбутній
мин. минулий
місц. місцевий
мн. множина
наз. називний
наказ. наказовий
одн. однина
оруд. орудний
ос. особа
перев. переважно
под. подібне
прийм. прийменник
прикм. прикметник
простор. просторічне
р. рід
род. родовий
розм. розмовне
с. село
сер. середній
теп. теперішній
техн. технічне
тс. те саме
ф. форма
фарм. фармацевтичне
ч. частина
чол. чоловічий

m. mapa
pl. t. pluralia tantum

ВСТУП

Дисертація присвячена генетико-типологічному та ареальному аналізу лексичних особливостей польських говірок на території Хмельницької та Житомирської областей, а також пов’язаним із цим теоретико-методологічним проблемам.
Актуальність теми. Наукове представлення польської мови в усій повноті її структури та функціонування може бути забезпечене лише вивченням усіх польськомовних теренів незалежно від часу їх побутування. В українському мовному морі існують польські острівки, опис яких є необхідною складовою такого вивчення. Лексика говірок південного варіанта польського периферійного діалекту привертає увагу дослідників із другої половини ХІХ століття, однак до цього часу ще не існує вичерпного її опису. На сьогодні немає узагальнюючих описових праць про лексичний склад польських острівних говірок в Україні, шляхи та динаміку його розвитку, а також не вироблено теоретичних схем та моделей його аналізу. У цьому полягає актуальність обраної нами теми дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наше дисертаційне дослідження є продовженням ряду робіт, спрямованих на вивчення, опис та аналіз особливостей південного варіанта польського периферійного діалекту. Вивчення курсу польської діалектології у вищих навчальних закладах України було б неповним, якби не враховувало результатів таких досліджень. Отже, наше опрацювання здійснюється не просто у відповідності до існуючих програм та планів, але й служить їх поглибленню та розширенню. Крім того, оскільки в роботі висвітлюються механізми функціонування польських острівних говірок в українському мовному оточенні, проблеми польсько-української мовної взаємодії та питання теорії мовних контактів узагалі, результати цього дослідження можуть бути впроваджені в курси та спецкурси з історії польської мови, а також в курси Вступ до мовознавства” та Загальне мовознавство”.
Метою нашого дисертаційного дослідження є встановлення, опис та аналіз особливостей лексичного складу польських говірок сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці, Червоні Хатки в Україні (див. карта додаток А), що функціонують в умовах сталого контакту з українською та російською мовами.
Ми ставимо перед собою ряд таких завдань. Оскільки в існуючій науковій літературі, присвяченій тематиці, яка нас цікавить, немає теоретичних та аналітично-дослідницьких моделей, які могли б бути використані при вивченні лексичних явищ польських острівних говірок у готовому вигляді”, першим із завдань є визначити та проаналізувати коло теоретичних і методологічних проблем опису лексики польських говірок в Україні та внести уточнення і доповнення до відповідної ділянки категоріального апарату.
Для говірок південного варіанта польського периферійного діалекту характерною є ситуація існування за законами мовно-культурного острівця, без підживлення з боку польської культури, без контакту з польською літературною мовою. Отже, опис польських говірок в Україні неможливий без урахування екстралінгвальних факторів їх функціонування. З огляду на це, необхідним є подання історико-соціологічного коментарю. Коротка фонетична та морфологічна характеристика обстежуваних говірок, а також визначення мовної ситуації у селах Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки становлять наше наступне завдання.
Ознайомлення з лексикою говірок названих сіл показало, що частина лексем має надійні відповідники в польських базових діалектах і в літературному стандарті, частина лише в говірках, а частина в українському мовному довкіллі. Саме ця багатоплановість і неоднорідність лексики (у відношенні до інших мовних ареалів) спонукала до її аналізу в генетико-типологічному аспекті. Основна увага приділяється проблематиці генези говіркової лексики, її співвідношенню з польською (літературною, архаїчною, діалектною), українською (літературною, діалектною) і російською лексикою, а також питанню класифікації тих змін, яких зазнає лексема внаслідок міжмовної взаємодії.
Об’єктом дисертаційного дослідження є лексика польських говірок сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки в Україні.
Предметом вивчення є генетичні, типологічні та ареальні особливості лексичного складу обстежуваних говірок. Дослідження здійснюється на матеріалі магнітофонних записів діалектного мовлення, які зберігаються в архіві відділу вивчення польського периферійного діалекту Інституту польської мови ПАН (керівник Я. Ріґер). Записи складаються як із відповідей респондентів на питання діалектологічного питальника К. Дейни, так і з їх вільних розповідей.
У дисертаційному дослідженні використано зіставно-типологічний та ареалогічний методи. За допомогою методів лінгвістичної географії аналізовані лексичні явища локалізуються в їх міжмовній та міждіалектній взаємодії. Зіставно-типологічний метод передбачає дослідження та опис лексики польських острівних говірок у її зіставленні з лексикою інших мов (у нашому випадку української та російської).
Наукова новизна роботи полягає насамперед у тому, що нами було розроблено багатоаспектну генетико-типологічну класифікацію лексичного складу польських говірок в Україні і використано її для аналізу лексики польських говірок п’яти сіл. Одержані результати дозволяють по-новому підійти до розуміння лексичних явищ, властивих польським говіркам в Україні.
Найчастіше діалектна лексика вивчається у межах тематичних груп. У нашому дисертаційному дослідженні об’єднується ареалогічний, синхронічний та діахронічний підходи. Лексика польських острівних говірок аналізується в генетико-типологічному аспекті. Специфіка нашого дослідження полягає ще й у тому, що діалектологічне вивчення лексичного матеріалу поєднується в ньому з розробкою теоретичної та методологічної проблематики вивчення мовної взаємодії. Запропоновані класифікаційні схеми проектують говіркову лексику на польське (диференційоване ареально, історично і соціолінгвістично) та східнослов’янське мовне тло. Ця проекція, що має синхронічний характер, отримує діахронічне витлумачення, оскільки дані інтерпретуються за історичними та етимологічними джерелами.
Одним із результатів дисертаційного дослідження є представлення лексики польських острівних говірок в окресленому просторовому та часовому вимірі. З огляду на те, що діалектологія це наука зафіксованого факту, важливість даної роботи полягає ще й у самій фіксації лексичних явищ, оскільки таким чином відбувається розширення емпіричної бази польської діалектографії. Завдяки здійснюваному аналізові встановлюються внутрішньомовні та позамовні чинники співвідношення статики та динаміки в еволюції лексичного складу південного варіанта польського периферійного діалекту.
Наукове значення роботи. Результати нашого дисертаційного дослідження можуть бути використані в польській діалектології і діалектографії, у лексикології, соціолінгвістиці, теорії мовних контактів та порівняльних польсько-українських мовних студіях. Крім того, вони можуть бути реалізовані у лінгвогеографії (при укладанні діалектних атласів та карт), діалектологічній лексикографії (для Словника польських говорів, а можливо, для створення Словника польських говірок України чи Словника польського периферійного діалекту). Зафіксовані діалектні тексти є підставою для створення текстотеки польських острівних говірок України та їх аналога у вигляді збірника текстів.
Практичне значення роботи. Результати нашого дослідження можуть бути використані при викладанні курсів і спецкурсів з польської діалектології, лексикології, історії польської мови, а також при укладанні відповідних підручників та навчальних посібників із цих дисциплін. Матеріали дисертації становлять інтерес для курсів Вступ до мовознавства” та Загальне мовознавство” у тих їх частинах, де висвітлюються проблеми мовних контактів, інтерференції мов тощо.
Структура дисертації. Наше дисертаційне дослідження складається з переліку умовних скорочень, вступу, трьох розділів, висновків, списку скорочень назв словників та іншої довідкової літератури, списку використаної літератури, двох додатків (карта та індекс слів).
Результати дисертаційного дослідження були апробовані на таких міжнародних наукових конференціях, мовознавчих практикумах та семінарах: Мова і культура” (VIII Міжнародна наукова конференція Київ, червень 1999 р.), Humanistyka i humaniści w Europie Środkowej i Wschodniej w okresie transformacji ustrojowych” (Гуманітарні науки і гуманітарії в Центральній та Східній Європі в період суспільних трансформацій” Міжнародний круглий стіл, Варшава, 27.11-28.11.1998 р.), Kontakty językowe polszczyzny na pograniczu wschodnim” (Мовні контакти польської мови на східному пограниччі” Міжнародна наукова конференція, Варшава, 4. 11. 6. 11. 1999 р.), Język mniejszości narodowych” (Мова національних меншин” Міжнародний мовознавчий практикум, Варшава, 27. 10. 10. 11. 1999 р.), Język polski w Europie Środkowo-Wschodniej” (Польська мова у Центральній та Східній Європі” Міжнародний мовознавчий практикум, Варшава, 4. 05. 27. 05. 2000 р.), Славістичні читання, присвячені пам’яті Л. А. Булаховського (Міжнародна наукова конференція, Київ, 25. 05. 2000 р.), Мова і культура” (ІХ Міжнародна наукова конференція, Київ, червень 2000 р.), Językoznawstwo współczesne” (Сучасне мовознавство” Міжнародний мовознавчий практикум, Варшава, 19. 02. 10. 03. 2001 р.), Наукова спадщина проф. С. В. Семчинського і сучасна філологія (Міжнародна наукова конференція, Київ, травень 2001 р.), Мова і культура” (Х Міжнародна наукова конференція, Київ, червень 2001 р.), Східні слов’яни: Україна між мовою і культурою” (Міжнародна наукова конференція, Краків, листопад-грудень 2001 р.), Мова і культура” (ХІ Міжнародна наукова конференція, Київ, червень 2002 р.), Семантика мови і тексту” (VIII Міжнародна наукова конференція, Ялта, 30. 09. 4. 10. 2002 р.), Теоретичні та методологічні засади сучасної діалектології” (Міжнародна наукова конференція, Житомир, 4. 10. 6. 10. 2002 р.), Славістика в університетах Центральної і Східної Європи” (Міжнародна наукова конференція, Київ, 20 грудня 2002 р.).
Публікації. Основні положення дисертації висвітлено у дванадцяти публікаціях.
* * *
Основні поняття та їх визначення.
Говірка (пол. gwara) найменша одиниця територіальної диференціації діалектної мови [УМ, 94]. Говірка основного мовного масиву, материкова, базова говірка пол. gwara rdzenna.
Говір (пол. gwara) одиниця територіальної диференціації діалектної мови, що становить об’єднання говірок, близьких за фонетичними, акцентуаційними, граматичними та лексичними ознаками [УМ, 94].
Діалект (пол. dialekt, gwara) різновид національної мови, якому властива відносна структурна близькість і який є засобом спілкування людей, об’єднаних спільністю території, а також елементів матеріальної і духовної культури, історико-культурних традицій, самосвідомості. Діалект територіальний ототожнюють із говором [УМ, 134].
Термін укр. польський периферійний діалект (пол. polszczyzna kresowa) прийнято використовувати на означення польських говірок, що функціонують на території України, Білорусі та Литви (пол. gwara kresowa). Цей термін має історичну спрямованість. Стосовно ж сучасного стану мовного розвитку польських говірок України правомірним є уживання терміна польські острівні говірки, оскільки вони функціонують в українському мовному оточенні, не прилягаючи до польського мовного материка. Ми будемо використовувати обидва терміни з огляду на те, що вони представляють зазначені ідіоми як у діахронічному, так і в синхронічному аспектах. У межах польського периферійного діалекту розрізняють два його варіанти: північний (пол. polszczyzna północnokresowa) той, що об’єднує польські говірки Білорусі й Литви, та південний (пол. polszczyzna południowokresowa) той, що об’єднує польські говірки України.
Двомовність (багатомовність), білінгвізм (полілінгвізм) використання двох (кількох) мов у рамках однієї державної чи соціальної спільності у відповідних комунікативних сферах [УМ, 122].

Atlas gwar polskich. Kwestionariusz-notatnik.- Łódź, 1986.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Описавши стан вивчення південного варіанта польського периферійного діалекту та розглянувши питання типології мовних контактів, ми визначили, що польські острівні говірки сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки функціонують в умовах перманентного внутрішнього контакту з українською та частково російською мовами.
2. Лінгвістичний опис польських говірок в Україні вимагає урахування екстралінгвальних факторів. Отож, нами подано історико-соціологічний коментар, а також описано мовну ситуацію в обстежуваних селах. Польська колонізація українських земель здійснювалася двома хвилями: у ХV-ХVІ ст. та у ХІХ на початку ХХ ст. Села Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці, що на Хмельниччині, та село Червоні Хатки, розташоване на території Житомирської області, були засновані в різний час. Буртин та Червоні Хатки походять із другої хвилі колонізації, а решта сіл із першої. Саме в останніх селах польська є мовою повсякденного спілкування, а у двох перших функції польської мови дуже обмежені. Для всіх п’яти сіл характерною є ситуація польсько-українського білінгвізму, а швидше польсько-українсько-російського трилінгвізму.
3. Функціонуючи в іншомовному оточенні, польські острівні говірки значно відрізняються від материкових. Спільним для обох типів говірок є процес перекодування, відмінність же полягає в його сутності. Якщо в польських материкових говірках відбувається зміна коду польської говірки на код літературної мови (тобто відбувається перекодування у межах однієї мови), то в польських острівних говірках цей тип перекодування відсутній, натомість з’являється інший тип, коли носії говірки в залежності від того, в якій ситуації відбувається спілкування, можуть користуватися польською говіркою, українською говіркою, українською літературною чи російською мовою. Процес перекодування набуває таким чином якісно нових ознак, оскільки в ньому активізуються уже не варіанти однієї мови, а різні мови, які є генетично спорідненими та ареально суміжними. За таких умов острівні говірки підлягають дії двох протилежноспрямованих тенденцій: тенденції до збереження власної іншості”, тобто своєрідних, специфічних рис говірки, та тенденції до взаємопроникнення, викликаної прагненням носіїв говірок досягнути порозуміння з носіями українських говірок.
4. Польським острівним говіркам на фонетичному та морфологічному рівнях їхньої структури притаманні риси, поява яких найчастіше викликана взаємодією з українською мовою. Зокрема, під впливом української мови польські говірки набули співучості”, що виявляється у підсиленій та довшій, порівняно із загальнопольською, артикуляції наголошених голосних та звуженні ненаголошених голосних середнього підняття. Системі консонантизму обстежуваних польських говірок властивий фрикативний приголосний h, відсутній у загальнопольській мові, але наявний в українській.
Характерні риси в системі словозміни досліджуваних говірок, які є відмінними від загальнопольських (напр., відсутність категорії чоловічоособовості, творення форм минулого часу дійсного способу та форм умовного способу за допомогою аналітичних структур тощо), з’явилися та підтримуються під впливом української мови.
5. З метою адекватного витлумачення досліджуваного лексичного матеріалу нами була розроблена комплексна класифікаційна схема, характерними рисами якої є поєднання ареального, типологічного та генетичного критеріїв. Згідно з переліченими критеріями в лексиці польських острівних говірок ми розрізняємо
- власне польську лексику;
- говіркову лексику, яка має східнослов’янські етимологічні паралелі;
- запозичені лексичні елементи;
- слова, які допускають множинну інтерпретацію;
- польські лексеми, що відрізняються частотністю вживання;
- інновації.
Власне польська лексика нами поділяється на говіркову лексику, яка має польські діалектні відповідники (це можуть бути периферійно-діалектні, материкові чи архаїчні діалектні відповідники) та польські архаїчні відповідники.
Говіркова лексика, яка має східнослов’янські етимологічні паралелі, складається із тих самих підгруп, що й попередня група лексичних одиниць. Відмінність полягає лише в наявності східнослов’янських відповідників.
До запозичених лексичних елементів зараховуємо власне лексичні запозичення, словотвірні кальки, гібридні запозичення, семантичні запозичення, семантичні кальки та запозичення, що мають польські архаїчні відповідники. Серед лексичних запозичень виділяються неадаптовані та адаптовані. Клас неадаптованих запозичень складається із запозичень з української та з російської мови, східнослов’янських запозичень, російських запозичень з українською фонетикою та українських запозичень із російською фонетикою. Адаптовані запозичення поділяються на запозичення, які зазнали простої та комплексної адаптації. Ми виділяємо такі різновиди простої адаптації: акцентуаційна, фонетична, морфологічна, фономорфологічна. У межах комплексної адаптації розрізняється фонетично-морфологічна, акцентуаційно-морфологічна, акцентуаційно-фонетична, акцентуаційно-фономорфологічна, акцентуаційно-фонетично-морфологічна.
6. Таким чином, у дисертації було проаналізовано лексику п’яти польських говірок з точки зору відношень, що поєднують її з польською мовою (різними її ідіомами) та мовами, які складають реальне оточення говірок українською та російською.
7. Ареальний підхід до явищ, аналізованих у компаративно-типологічному плані, також засвідчує свою ефективність. Завдяки вивченню особливостей лексичного складу польських острівних говірок картина сучасних відносин генетично споріднених польської, української та російської мов доповнюється і значною мірою збагачується за рахунок ареальної проекції.
Ареально співвідносні елементи є ніби атмосферою, що оточує планету лексики польських острівних говірок. У цій атмосфері є різні складові, котрі пов’язані з говірковою лексикою відмінними відношеннями: синхронічними, діахронічними, типологічними, генетичними.
8. Аналіз діалектної лексики показав доцільність застосування генетико-типологічного аспекту для вивчення лексичного складу польських острівних говірок в Україні.
Необхідно зазначити, що наші висновки стосуються аналізованої лексики, взятої у системному плані (як структурний рівень відповідних говірок). Текстова ж реалізація цієї лексичної підсистеми становить окремий предмет дослідження.
9. Завдяки проведеному аналізові встановлюються внутрішньомовні та позамовні чинники співвідношення статики та динаміки в еволюції лексичного складу південного варіанта польського периферійного діалекту. Так, зокрема, було встановлено, що у трьох селах (Гречани, Зелена, Олешківці) польська говірка є мовою повсякденного спілкування, а в інших двох селах (Буртин, Червоні Хатки) функції польської говірки обмежені. Однак чинник (ширшої чи вужчої) сфери використання говірки не мав істотного впливу на ступінь збереження власне польської лексики та запозичення східнослов’янських лексичних елементів. Вирішальну роль у цьому випадку відіграла ситуація мовного контакту з українською мовою та польсько-український білінгвізм носіїв польських говірок. Підтвердженням сказаного вище є такі дані: в усіх п’яти говірках власне польська лексика становить 4-6%, говіркова лексика, що має східнослов’янські етимологічні відповідники 26-37 %, а запозичені лексичні елементи 53-67 % (див. таб. 3.2.); отже, незалежно від того, чи є польська говірка мовою повсякденного спілкування, чи ні, кожна з п’яти обстежуваних говірок однаковою мірою піддається дії інтерференційних процесів.
10. У межах відмінної від літературного стандарту лексики досліджуваних польських острівних говірок клас запозичених лексем, як і клас власне польських лексем, що мають східнослов’янські етимологічні паралелі, кількісно переважають над класом власне польської лексики, що не має східнослов’янських відповідників.
11. Лексичні запозичення, виявлені у словниковому складі польських говірок сіл Буртин, Гречани, Зелена, Олешківці та Червоні Хатки, показали, що інтерференційні процеси у південному варіанті польського периферійного діалекту є складними, різноманітними та різноплановими. Крім власне лексичного запозичення, в досліджуваних говірках відбувається словотвірне калькування, гібридне запозичення (напівкалькування), семантичне запозичення та семантичне калькування.
12. Аналізуючи лексику польських острівних говірок за діахронічним критерієм, ми виявили в її складі клас польських архаїчних лексем. Важливим чинником їх збереження в системі обстежуваних говірок є наявність паралельних східнослов’янських лексем.
13. За ареальним критерієм у лексиці досліджуваних говірок були виділені діалектизми, а в їх межах діалектизми, що вживаються в материкових говірках, та діалектизми, притаманні лише польським острівним говіркам. Діалектизми так само, як архаїзми, зберігаються в структурі говірок у тому випадку, коли в українській (та російській) мові функціонують їх етимологічні відповідники.
14. Як видно з попередніх висновків, аналіз лексики на підставі лише якогось одного окремо взятого критерію є евристично невиправданим. Саме тому ми вдаємося до багатоаспектного аналізу особливостей лексики з використанням синхронічного, діахронічного, ареального та генетико-типологічного підходів. У цей спосіб кожен аспект дослідження у свою чергу набуває кількох вимірів.
15. Генетичний аспект у нашій роботі має два виміри, оскільки, з одного боку, лексеми проектуються на праслов’янське тло, а з іншого, диференціюються на власне польські чи запозичені елементи, що ставить дослідження в контекст теорії мовних контактів. З огляду на це, двовимірності набувають також такі поняття як власне польська лексема та східнослов’янський відповідник. Власне польські лексеми поділяються на такі, що мають східнослов’янські етимологічні відповідники, та такі, що їх не мають. Східнослов’янські відповідники, у свою чергу, можуть існувати у вигляді етимологічних паралелей та у вигляді джерела запозичення (якщо йдеться про інтерференційні процеси).
Запозичення та власне польські лексеми в генетичному плані є двома крайніми параметрами, між якими знаходиться лексика, яку можна розглядати як власне польську, але котра одночасно має східнослов’янські етимологічні паралелі.
16. Щодо ситуації польських говірок в Україні, котрі виступають на українській мовній території у вигляді островів, правомірним є використання понять (і, відповідно, термінів) континент (за А. Непокупним) для позначення усієї території українського і польського ідіомів та субконтинент для називання окремих частин континенту української чи російської. Нарешті, третьою частиною польсько-українського (польсько-східнослов’янського) мовного континенту є міжконтинентальний ареал.
Відтак ареальні відносини польського та східнослов’янських ідіомів можна розглядати у трьох аспектах: острівному, континентальному та міжконтинентальному.
Представлене нами у вигляді схем співвідношення польських та східнослов’янських лексичних елементів демонструє, наскільки багатоманітними можуть бути явища, що виникають унаслідок острівного положення однієї мови на території іншої. Це пояснюється тим, що острівний ареал, якщо він є двомовним (як у досліджуваному нами випадку), фактично є місцем перетину двох більших субконтинентальних мовних ареалів, а оскільки кожен із них може містити ще й елементи третього, міжконтинентального рівня, останній тим самим відбивається і у двомовному ареалі острова.
17. При ареальному підході до вивчення лінгвістичних явищ питання про запозичений характер тієї чи іншої риси має значення тільки тією мірою, якою це виявляється у специфіці ареала.
18. Результати нашого дисертаційного дослідження можуть бути використані у польській діалектології та діалектографії, у лексикології, соціолінгвістиці, теорії мовних контактів, порівняльних польсько-українських мовних студіях, лінгвогеографії та діалектологічній лексикографії. Слід також відзначити, що деякі представлені у роботі дані можуть бути важливими для уточнення рефлексації тих чи інших праслов’янських форм.

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ
НАЗВ СЛОВНИКІВ ТА ІНШОЇ ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

АУМ

Атлас української мови: в 3-х т.- Київ: Наукова думка, 1984-2001.- Т. 1-3.

ВТС

Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел.- Київ, Ірпінь: ВТФ Перун”, 2002.- 1440 с.

Гр

Словарь української мови / Упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко: В чотирьох томах.- Київ: Наукова думка, 1996-1997.- Т. 1-4.

ЕСУМ

Етимологічний словник української мови: В семи томах / Редкол.: О.С. Мельничук (відп. ред.), І.К. Білодід, В.Т.Коломієць, О.Б. Ткаченко.- Київ: Наукова думка, 1982-1989.- Т. 1-3.

ЛЕС/ ЛЭС

Языкознание: Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н.Ярцева.- 2-е изд. Лингвистического энциклопедического словаря”.- Москва: Большая энциклопедия, 1998.- 685 с.

Ожегов

Ожегов С. Словарь русского языка. Около 57 000 слов / под ред. Н.Ю. Шведовой.- 20-е изд., стереотипное.- Москва: Русский язык, 1988.- 750 с.

ОС

Орфоепічний словник / Укладач: М.І. Погрібний.- Київ: Радянська школа, 1984.- 629 с.

ОСРЯ

Орфоэпический словарь русского языка. Произношение, ударение, грамматические формы. Около 65 000 слов / Под ред. Р.И. Аванесова.- 6-е изд., стереотипное.- Москва: Русский язык, 1999.- 688 с.

СУМ

Словник української мови. К.: Наукова думка, 1970 1980. Т. 1-11.

УМ

Українська мова. Енциклопедія / Редкол.: Русанівський В.М., Тараненко О.О. (співголови), М. П. Зяблюк та ін.- Київ: Українська енциклопедія”, 2000.- 752 с.

Фасмер

Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: Пер. с нем.- Москва: Прогресс, 1964-1973.- Т. 1-4.

Шипова

Шипова Е. Словарь тюркизмов в русском языке.- Алма-Ата: Наука, 1976.- 444 с.

ЭСБМ

Этымалагічны слоўнік беларускай мовы / В.У. Мартынаў, А.Я.Супрун, Г.А. Цыхун, Р.У. Краўчук.- Мінск: Навука і тэхніка, 1978.- Т. 1-2.

ЭССЯ

Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд / под ред. О.Н. Трубачева.- Москва: Наука, 1974-2001.- Вып. 1-28.

AGP Dejna

Dejna K. Atlas gwar polskich.- Warszawa: Upowszechnianie Nauki Oświata UN-O”, 1998.- T. 1: Małopolska.- 405 s.
Dejna K., Gala S., Zdaniukiewicz A., Czyżewski F. Atlas gwar polskich.- Warszawa: Upowszechnianie Nauki Oświata UN-O”, 2000.- T. 2: Mazowsze.- 408 s.
Dejna K., Gala S. Atlas gwar polskich.- Warszawa: Upowszechnianie Nauki Oświata UN-O”, 2001.- T. 3: Śląsk.- 390 s.

Bańkowski

Bańkowski A. Słownik etymologiczny języka polskiego.- Warszawa: PWN, 2000.- T. 1-2.

Brückner

Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego / wydanie IX.- Warszawa: Wiedza Powszechna, 2000.- 806 s.

Indeks SGP PAN

Indeks alfabetyczny wyrazów z kartoteki Słownika gwar polskich” / Pod red. J. Reichana.- Kraków: Instytut Języka Polskiego PAN, 1999.- T. 1-2.

ISJP

Inny słownik języka polskiego / Redaktor naczelny: M. Bańko.- Warszawa: PWN, 2000.- T. I-II.

Linde

Linde M.S.B. Słownik języka polskiego.- Wydanie drugie, poprawione i pomnożone.- Lwów: W drukarni Zakładu Ossolińskich, 1854-1860.- T. I-VI.

MAGP

Mały atlas gwar polskich / pod kier. K Nitscha, M. Karasia.- Wrocław, Warszawa, Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Wydawnictwo PAN, 1957-1970.- T. I-XII.

SGPK

Karłowicz J. Słownik gwar polskich.- Kraków: Nakładem Akademii Umiejętności Drukarnia Uniwersytetu Jagiellońskiego, 1900-1911.- T. I-VI.

SJPD

Słownik języka polskiego / Pod red. W. Doroszewskiego.- Warszawa: Wiedza Powszechna, 1958-1962.- T. 1-11.

Sł. stpol.

Słownik staropolski / Pod red. S. Urbańczyka.- Wrocław, Warszawa, Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich.- 1953-1989.- T. I-IX.

Sławski

Sławski F. Słownik etymologiczny języka polskiego.- Kraków: PWN, 1952-2000.- T. 1-8.

SP

Słownik prasłowiański / opracowany przez zespół Zakładu słowianoznawstwa PAN pod red. F. Sławskiego.- Wrocław, Warszawa, Kraków, Gdańsk: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1974-1979.- T. 1-3.

SP XVI

Słownik polszczyzny XVI wieku / Komitet redakcyjny: S. Bąk, S.Hrabec, W. Kuraszkiewicz, M. R. Mayenowa, S. Rospond, S.Saski, W. Taszycki, J. Woronczak.- Wrocław, Warszawa, Kraków: Zakład Narodowy imienia Ossolińskich, 1966-1999.- T. I- XXVII.

SW

Słownik języka polskiego / Ułoż. pod red. J. Karłowicza, A.Krańskiego i W. Niedźwiedzkiego.- Warszawa: Nakładem prenumenatorów W drukarni E. Lubowskiego i S-ki, 1900-1927.- T. 1-8.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Абрагімовіч М., Волкава Я., Казлоўская-Дода Я., Лучыц-Федарэц І., Малько Р., Осшчык А., Цыхун Г. Міжславянскія ізалексы ў беларускіх этымалагічных слоўніках.- Мінск: Тэрмаскан, 1998.- 16 с.
2. Ананьева Н. История и диалектология польского языка.- Москва: Наука, 1994.- 296 с.
3. Aнаньева Н. Некоторые итоги и перспективы изучения польского периферийного диалекта. Конфронтативная грамматика двух его разновидностей. Словарь. Атлас // Научные доклады филологического факультета МГУ.- Москва: МГУ, 1998.- Вып. 3.- С. 3-22.
4. Анісімова Л. Назви верхнього одягу у поліських, волинських та подільських говірках // Дослідження з української діалектології: Зб. наук. пр. / Редкол.: П.Ю. Гриценко (відп. ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1991. С. 126-140.
5. Апресян Ю. Избранные труды.- 2-е изд., исправленное и дополненное.- Москва: Восточная литература, 1995.- Т. 1: Лексическая семантика.- 472 с.
6. Аркушин Г. Словник західнополіських говірок / У двох томах.- Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Вежа” Волинського державного університету ім. Лесі Українки, 2000.- Т. 1-2.
7. Атлас української мови: в 3-х т.- Київ: Наукова думка, 1984-2001.- Т. 1-3.
8. Ахманова О. Словарь лингвистических терминов.- Москва: Советская энциклопедия, 1969.- 607 с.
9. Ахунзянов Э. Русские кальки в татарском литературном языке // Вопросы татарского языкознания.- 1965.- Кн. 2.- С. 38-39.
10. Бевзенко С. П. Нариси з історичної граматики української мови. Морфологія.- Київ: Вища школа, 1953.- 246 с.
11. Бовуа Д. Шляхтич, кріпак і ревізор. Польська шляхта між царизмом та українськими масами (1831-1863).- Київ: АртЕк, 1996.- 247 с.
12. Бодуэн де Куртенэ И. О смешанном характере всех языков // Бодуэн де КуртенэИ. Избранные труды по общему языкознанию. Москва: Наука, 1963.- Т. 1.- С. 341-365.
13. Булаховский Л. Введение в языкознание.- Москва: Наука, 1953.- Ч. ІІ.- С. 1-156.
14. Булаховський Л. Вибрані праці в п’яти томах.- Київ: Наукова думка, 1975.- Т. 1: Загальне мовознавство.- 789 с.
15. Вайнрайх У. О совместимости генеалогического родства и конвергентного развития // Новое в лингвистике.- Москва: Прогресс, 1972.- Вып. VI: Языковые контакты.- С. 501-507.
16. Вайнрайх У. Одноязычие и многоязычие // Новое в лингвистике.- Москва: Прогресс, 1972.- Вып. VI: Языковые контакты.- С. 25-60.
17. Вайнрайх У. Языковые контакты. Состояние и проблемы исследоваия: Пер. с англ.- Киев: Издательство при Киевском государственном университете издательского объединения Вища школа”, 1979.- 263 с.
18. Ващенко В. Переселенські говори як джерело вивчення міжслов’янських взаємин // Тези доповідей V Міжвузівської республіканської конференції. 25-3О вересня 1962 року.- Ужгород: Ужгородський університет, 1962.- С. 1-25.
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.- Київ, Ірпінь: ВТФ Перун”, 2002.- 1440 с.
20. Веренич В. Задачи изучения польских говоров на территории СССР // Тези доповідей V Міжвузівської республіканської конференції. 25-3О вересня 1962 року.- Ужгород: Ужгородський університет, 1962.- С. 26-42.
21. Веренич В. К историко-социологической характеристике польских переселенческих говоров в Полесье // Польские говоры в СССР: В 2-х ч.- Минск: Наука и техника, 1973.- Ч. 2: Исследования и материалы 1969-1971 гг.- С. 128-159.
22. Веренич В. Л. Состояние и перспективы исследования польщизны кресовой” // Польские говоры в СССР: В 2-х ч.- Минск: Наука и техника, 1973.- Ч. 2: Исследования и материалы 1969-1971 гг.- С. 184-19О.
23. Веренич В. Этноязыковое смешение: поляки на Украине, в Беларуси и Литве // Język a tożsamość na pograniczu kultur / Pod red. E. Smułkowej i A. Engelking.- Białystok: WUB, 2000.- S. 115-128.
24. Взаємовплив слов’янських мов і літератур (До VІІ Міжнародного з’їзду славістів) / Редкол.: В.І. Масальський (відп. ред.), А.О. Білецький, С.Й. Левінська, В.К.Житник.- Київ: Видавництво Київського університету, 1972.- 204 с.
25. Видугирис А. Влияние языковых контактов на развитие лексической семантики // Badania dialektów i onomastyki na pograniczu polsko-wschodniosłowiańskim / Pod red. M. Kondratiuka.- Białystok: WUB, 1995.- С. 175-180.
26. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов / за ред. О.С.Мельничука.- Київ: Наукова думка, 1966.- 595 с.
27. Вярэніч В. Польскія перыферыйныя гаворки на ўсходзе // Польские говоры в СССР: В 2-х ч.- Минск: Наука и техника, 1973.- Ч. 2: Исследования и материалы 1969-1971 гг.- С. 5-21.
28. Гавранек Б. К проблематике смешения языков // Новое в лингвистике.- Москва: Прогресс, 1972.- Вып. VI: Языковые контакты.- С. 94-107.
29. Ганудель З. Польські запозичення в українських говорах Східної Словаччини // Badania dialektów i onomastyki na pograniczu polsko-wschodniosłowiańskim / Pod red. M. Kondratiuka.- Białystok: WUB, 1995.- С. 61-66.
30. Гачечиладзе Н.В. Кальки из русского языка в современном итальянском языке // Ученые записки Бельцкого государственного педагогического института, вып. 4, 1960.- С. 26-37.
31. Герман К. Атлас українських говірок Північної Буковини.- Чернівці: Прут, 1998.- Т. 2: Словозміна. Службові слова.- 215 с.
32. Герман К. Атлас українських говірок Північної Буковини: фонетика, фонологія.- Чернівці: Час, 1995.- 410 с.
33. Гримашевич Г. Словник назв одягу та взуття середньополіських і суміжних говірок.- Житомир: Північноукраїнський діалектологічний центр Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка, 2002.- 184 с.
34. Гриценко П. Ареальне варіювання лексики.- Київ: Наукова думка, 1990.- 272 с.
35. Гриценко П. Лексична система говорів і картографування / Українська діалектна лексика: Зб. наук. пр.- Київ: Наукова думка, 1987.- С. 10-20.
36. Гриценко П. Моделювання системи діалектної лексики.- Київ: Наукова думка, 1984.- 227 с.
37. Гриценко П. Українсько-західнослов’янські паралелі і зв’язки: контактні і дистантні зони // Badania dialektów i onomastyki na pograniczu polsko-wschodniosłowiańskim / Pod red. M. Kondratiuka.- Białystok: WUB, 1995.- С. 75-85.
38. Гуцульські говірки. Короткий словник / відповідальний редактор Я. Закревська.- Львів: Інститут українознавства, 1997.- 232 с.
39. Дзендзелівський Й. Лінгвістичний атлас українських народних говорів Закарпатської області УРСР. Лексика.- Ужгород: Ужгородський державний університет, 1958.- 270 с.
40. Дзендзелівський Й. Українське і слов’янське мовознавство: Збірник праць.- Львів: Наукове товариство імені Шевченка, 1996.- 519 с.
41. Дзендзелівський Й. Українські рукописні регіональні лінгвістичні атласи як джерело для дослідження мовної інтерференції в галузі лексики на українсько-польському пограниччі // Badania dialektów i onomastyki na pograniczu polsko-wschodniosłowiańskim / Pod red. M. Kondratiuka.- Białystok: WUB, 1995.- С. 33-40.
42. Дзендзелівський Й. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі.- Київ: Наукова думка, 1969.- 221 с.
43. Добродомов И. Заимствование // Языкознание: Большой энциклопедический словарь / Гл. ред. В.Н. Ярцева.- 2-е изд. Лингвистического энциклопедического словаря”.- Москва: Большая энциклопедия, 1998.- С. 158-159.
44. Дослідження з української діалектології: Зб. наук. пр. / Редкол.: П.Ю. Гриценко (відп. ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1991. 264 с.
45. Етимологічний словник української мови: В семи томах / Редкол.: О.С.Мельничук (відп. ред.), І.К. Білодід, В.Т. Коломієць, О.Б. Ткаченко.- Київ: Наукова думка, 1982-1989.- Т. 1-3.
46. Ефремов Л. Основы теории лексического калькирования: Учебное пособие.- Алма-Ата, 1974.- 185 с.
47. Євтушок О. Ареалогія будівельної лексики західнополіського говору // Дослідження з української діалектології: Зб. наук. пр. / Редкол.: П.Ю. Гриценко (відп. ред.) та ін. Київ: Наукова думка, 1991. С. 81-93.
48. Євтушок О. Народна будівельна лексика Західного Полісся.- Рівне: Ровенський державний педагогічний інститут імені Д.З. Мануїльського, 1990.- 145 с.
49. Єрмоленко С., Бибик С., Тодор О. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів.- Київ: Либідь, 2001.- 224 с.
50. Жилко Ф. Говори української мови.- Київ: Радянська школа, 1958.- 171 с.
51. Жилко Ф. Нариси з діалектології української мови.- Київ: Радянська школа, 1966.- 307 с.
52. Жлуктенко Ю. Мовні контакти. Проблеми інтерлінгвістики.- Київ: Видавництво Київського університету, 1966.- 125 с.
53. З історії української та інших слов’янських мов / Збірник статей.- Київ: Вища школа, 1965.- 276 с.
54. Закревська Я. Українсько-польські мовні контакти у світлі даних ІІ т. Атласу української мови // Badania dialektów i onomastyki na pograniczu polsko-wschodniosłowiańskim / Pod red. M. Kondratiuka.- Białystok: WUB, 1995.- С. 53-59.
55. Залеський А. Діалектна основа фонологічної системи сучасної української літературної мови // Українська літературна мова в її взаємодії з територіальними діалектами / Редкол.: М.А. Жовтобрюх, І.Р. Вихованець, Н.Й. Марчук, І.Г.Матвіяс, Т.В. Назарова.- Київ: Наукова думка, 1977.- С. 50-96.
56. Зілинський І. Взаємовідносини між українською та польською мовою // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.- 1937.- Т. CLV (155).- С. 203-216.
57. Исследования по польскому языку. Сборник статей- Москва: Наука, 1969.- 327 с.
58. Историческая типология славянских языков / Под ред. А.С. Мельничука.- Київ: Наукова думка, 1986.- 301 с.
59. История русской диалектологии.- Москва: АН СССР, 1961.- 127 с.
60. Історія міст і сіл Української РСР у 26 томах.- Київ: Інститут історії Академії Наук УРСР, 1971.- Т. Хмельницька область.- 706 с.
61. Історія міст і сіл Української РСР у 26 томах.- Київ: Інститут історії Академії Наук УРСР, 1973.- Т. Житомирська область.