СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ : Сложноподчиненные предложения с придаточными определительными В современном польском языке

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ МОВОЗНАВСТВА ІМ. О. О. ПОТЕБНІ

На правах рукопису

БАРАНІВСЬКА ОКСАНА СТЕПАНІВНА

УДК 811.162.1 : 81’367. 335.2

СКЛАДНОПІДРЯДНІ РЕЧЕННЯ
З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ
В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ

Спеціальність 10. 02. 03 ― слов’янські мови

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Русанівський Віталій Макарович,
академік Національної академії
наук України

КИЇВ ― 2003

ЗМІСТ
ВСТУП...7
РОЗДІЛ І. ФОРМАЛЬНО-СИНТАКСИЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ
СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ
З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ..
§ 1. З історії вивчення підрядних означальних речень
у славістичній науці16
§ 2. Синтаксичні відношення і семантико-синтаксичні зв’язки
в складнопідрядному реченні з підрядним означальним41
§ 3. Характер зв’язку між головним і підрядним реченнями,
що пов’язані сполучними словами і сполучниками
3.1. Синтаксичні функції означуваного слова
головного речення і сполучного слова в підрядному ..57
3.2. Роль сполучників у творенні складнопідрядних речень
з підрядними означальними..64
§ 4. Особливості побудови складнопідрядних речень
з підрядними означальними в сучасній польській мові
4.1. Місце підрядного речення відносно
означуваного слова головного68
4.2. Позиція означуваного слова в головній
частині складнопідрядного речення з підрядним
означальним і сполучного слова (сполучника)
в підрядній..73
4.3. Співвідносні слова ..85
Висновки до першого розділу91

РОЗДІЛ ІІ. ФУНКЦІОНУВАННЯ СКЛАДНОПІДРЯДНИХ РЕЧЕНЬ
З ПІДРЯДНИМИ ОЗНАЧАЛЬНИМИ В СУЧАСНІЙ ПОЛЬСЬКІЙ МОВІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕКЛАДУ ЇХ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ
§ 1.Вживання підрядних означальних речень у польській мові..93
1.1. Речення з którу.93
1.2. Речення з jaki.....................104
1.3. Речення з że, іż.106
1.4. Речення з co..108
1.5. Речення з kiedy, gdy, gdzie, skąd, dokąd..112
1.5.1. Підрядні означальні речення з kiedy, gdy113
1.5.2. Підрядні означальні речення з gdzie, skąd, dokąd 115
1.6. Речення wszyscy, którzy; tych, którzy; wszyscy, co;
tych, co118
1.7. Речення з żeby, aby119
1.8. Речення з jak..121
1.9. Речення з jakby, jak gdyby.121
1.10. Деякі особливості перекладу підрядних означальних речень.122
1.11. Підрядні означальні речення в науковому стилі124
§ 2. Поширеність складних багатокомпонентних конструкцій
з підрядними означальними...127
2.1. Послідовна підрядність.128
2.2. Супідрядність131
2.3. Багатокомпонентні конструкції, в яких підрядне означальне поєднується з підрядними інших типів 134
2.4. Багатокомпонентні конструкції, в яких підрядне означальне вступає в послідовну підрядність з іншими реченнями..136
2.5. Багатокомпонентні крнструкції з сурядністю і підрядністю, які містять підрядне означальне..139
Висновки до другого розділу..143

РОЗДІЛ ІІІ. ПІДРЯДНІ ОЗНАЧАЛЬНІ РЕЧЕННЯ
І ДІЄПРИКМЕТНИКОВІ ЗВОРОТИ
ЯК ФУНКЦІОНАЛЬНО-СЕМАНТИЧНІ ЕКВІВАЛЕНТИ
§ 1. Граматичні особливості трансформування підрядних
означальних речень у дієприкметникові звороти145
§ 2. Обмеження в трансформуванні підрядних означальних
речень у дієприкметникові звороти..160
Висновки до третього розділу165

ВИСНОВКИ.167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.175
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ......179
ДОДАТКИ..199

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

А. Стас. ─ Анджей Стасюк
Вал. Шевч. ─ Валерій Шевчук
В. Підмог. ─ Валер’ян Підмогильний
В. Руб. ─ Василь Рубан
Г. Зал. ─ Ганна Залізняк
Г. Кас. ─ Георгій Касьянов
День ─ День
Дз. т. ─ Дзеркало тижня
Є. Єндж. ─ Єжи Єнджеєвич
І. Багр. ─ Іван Багряний
І. Фр. ─ Іван Франко

Л. Мас. ─ Лариса Масенко
Н. Кост. ─ Наталя Костенко
О. Гонч. ─ Олесь Гончар

П. Загр. ─ Павло Загребельний
ПіК ─ Політика і культура
Р. Андр. ─ Роман Андріяшик
С. Лем ─ Станіслав Лем
Ю. Андр. ─ Юрій Андрухович
Ю. Ян. ─ Юрій Яновський
Я. Івашк. ─ Ярослав Івашкевич

А. Gozd. ─ Adrianna Gozdecka
A. Korn. ─ Agnieszka Korniejenko
А. Kuśn. ─ Andrzej Kuśniewicz
А. Stas. ─ Andrzej Stasiuk
А. Szczyp. ─ Andrzej Szczypiorski
Antol. ─ Antologia liryki Młodej Polski
B. Schulz ─ Bruno Schulz
Dz. K. ─ Dziennik Kijowski
G P. ─ Gazeta Pomorska
G W. ─ Gazeta Wyborcza
J. Żyl. ─ Jadwiga Żylińska
J. Iwaszk. ─ Jarosław Iwaszkiewicz
J. Lech. ─ Jan Lechoń
J.-J. Szczep. ─ Jan Józef Szczepański
J. Jędrz. ─ Jerzy Jędrzejewicz
J. Parf. ─ Jerzy Parfiniewicz
J. Pilch ─ Jerzy Pilch
J. Andr. ─ Jurij Andruchowycz
Kryn. ─ Krynica
M G. ─ Magazyn Gazety
M. Kunc. ─ Maria Kuncewiczowa
M. Prusz. ─ Mieczysław Pruszyński
Polit. — Polityka
S. Lem ─ Stanisław Lem
T. Konw. ─ Tadeusz Konwicki
W. Gombr. ─ Witold Gombrowicz
W. Od. ─ Włodzimierz Odojewski

ВСТУП

У синтаксичній системі польської мови вагоме місце займають складнопідрядні речення з підрядними означальними як один із найпоширеніших типів складних речень.
Ці речення характерні для всіх слов’янських мов і в багатьох із них уже були предметом дослідження і вивчення, зокрема в сербсько-хорватській мові цьому присвячена дисертація П. Дмитрієва Сложноподчиненное предложение с определительным придаточным в современном сербохорватском языке” [25] та розвідки М. Лалевича [47], М. Стевановича [73]. В богемістиці речення цього типу вивчали Я. Бауер [8], [89], [90], Г. Бєлічова [93], М. Ґрепл [91], В. Шмілауер [192], у словацькій мові Ф. Кочиш [139], [140], Я. Орловський [165], у верхньолужицькій про ці речення частково згадує К. Полянський у своїй монографії Składnia zdania złożonego w języku górnołużyckim” [174], в російській мові ─ Н. В. Кірпічникова [35], [36], М. А. Мкртичева [54]. В українській мові підрядні означальні досліджували K. M. Плiско [60] і О. А. Скоропада [69]; своє віддзеркалення ці речення знаходять в окремих розділах Сучасної української літературної мови” / За ред. І. К. Білодіда [74], Граматики української мови. Синтаксис” І. Р. Вихованця [16], Синтаксисі сучасної української мови: Проблемні питання” І. І. Слинька, Н. В. Гуйванюк, М. Ф. Кобилянської [70] і Теоретичної граматики української мови. Синтаксис ” А. П. Загнітка [27]. Окремо слід відзначити монографію О. С. Мельничука Розвиток структури слов’янського речення” [51], в якій у порівняльно-історичному аспекті висвітлено проблеми становлення та розвитку синтаксичних особливостей і структури речення у слов’янських мовах. У болгаристиці їх вивчали І. Недев [55], М. Рожновська (рос.) [65], у македонській мовi ─ Л. Мінова-Гуркова [52], Д. Мітeва [53]. Втім, це не окремі дослідження про підрядні означальні речення, оскільки останні згадуються фрагментарно.
Що ж стосується цих речень у польській мові, то можемо стверджувати, що серед усього арсеналу синтаксичних розвідок і серед усього розмаїття літератури з цього питання в польському мовознавстві немає ґрунтовної монографії, яка б усебічно схарактеризувала, проаналізувала цей тип речень відносно інших у синтаксичній системі. Про ці речення є немало досліджень. Перші характеристики їх появилися в наукових працях А. Красновольського [146], [147] і Я. Лося [155] (мовознавці описали також і інші типи речень), пізніше до цієї теми в синтаксисі зверталися С. Урбаньчик [205], [206], [207], З. Рисевич [182], В. Маньчак [157], А. Ленговська-Грибосьова (переважно в історичному аспекті) [151], Л. Завадовський [229], С. Йодловський [123], [125], в останні три десятиліття назване синтаксичне явище активно вивчають Я. Вавжиньчик [216], А. Лоясевич [152], [153], Е. Оберлян [164], К. Писаркова [168], [169], [171], І. Табаковська [193], [194], Я. Тварджикова [202]. Найбільший внесок у дослідження польського синтаксису зробив З. Клеменсевич. Аналіз теорій, поглядів, класифікацій тощо здійснено в працях саме цього мовознавця. Його Studia syntaktyczne” [136] i ”Zarys składni polskiej” (кілька видань) [137], Składnia opisowa współczesnej polszczyzny kulturalnej” [134] i Problematyka składniowej interpretacji stylu” [132] стали тією основою, на якій сьогодні ґрунтується більшість системних досліджень із польського синтаксису.
В українському мовознавстві синтаксис польської мови (зокрема історію з’ясувальних сполучників) вивчав О. Б. Ткаченко [75]. Увагу дослідника привернули функції сполучників, які вживаються в з’ясувальних і означальних конструкціях.
Утім, попри наукову базу польського синтаксису (праці А. Красновольського, З. Клеменсевича і С. Йодловського), ґрунтовної монографії про підрядні означальні речення немає. Речення цього типу дослідники класифікують по-різному, звертаючи увагу на термінологію: Їх називають względne ― відносного підпорядкування (Л. Завадовський, З. Клеменсевич, Я. Вавжиньчик, М. Бобран), przydawkowe ― означальні (А. Красновольський, З. Клеменсевич, І. Табаковська, М. Бобран), relatywne ― відносні (Р. Ґжеґорчикова), rozwijające ― поширювальні (З. Клеменсевич, Я. Тварджикова, М. Бобран), restryktywne ― рестриктивні, видільні (Е. Оберлян) тощо. Існують суттєві розбіжності і в класифікації, і в описі цих речень загалом, що зумовлено різними синтаксичними концепціями.
Актуальним видається зіставний аспект вивчення підрядних означальних конструкцій на матеріалі польської та української мов. До сьогодні ні в польському, ні в українському мовознавстві не порівнювали синтаксичні системи обох мов. Варто відзначити порівняльні дослідження польських мовознавців з синтаксису слов’янських мов: М. Бобран Składnia polska i rosyjska zdania złożonego” [98], в якій один із розділів про складнопідрядні речення з підрядними означальними в обох мовах. Цей жешовський синтаксист прихильник і послідовник синтаксичної школи З. Клеменсевича є автором монографії Z badań nad składnią polską i rosyjską” [99] і низки статей, в яких стрижневим є порівняльний аналіз синтаксичних систем. Інша дослідниця ― В. Косеська-Тошева ― характеризує російсько-польські граматичні особливості (монографія Gramatyka konfrontatywna rosyjsko-polska” [144]), де серед них незначне місце посідають підрядні означальні речення. Я. Вавжиньчик теж у своїх статтях O szyku zaimka „kotoryj” w rosyjskim zdaniu względnym” [214], Z problematyki zdań względnych w polskim i rosyjskim” [216] та в монографії Studia nad rosyjskimi zdaniami złożonymi z relatiwum kotoryj”” [215] досліджує польсько-російські синтаксичні аспекти. Польсько-болгарські синтаксичні паралелі висвітлені в монографії М. Коритковської Z problematyki składni konfrontatywnej na przykładzie bułgarskich i polskich zdań bezpodmiotowych” [143].
В українському мовознавстві бракує ґрунтовного дослідження про українсько-польські взаємовпливи в синтаксисі. Маємо праці про чесько-українські синтаксичні особливості монографію Й. Ф. Андерша Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською” [3], сербсько-хорватсько-східнослов’янські синтаксичні аспекти ─ в Типологии сказуемого в сербохорватском и восточнославянских языках” В. В. Чумака [79], про російсько-українські синтаксичні паралелі пишуть В. М. Брицин у моногорафії Сопоставительное исследование синтаксических синонимов в русском и украинском языках” [14] та В. І. Кононенко у Системно-синтаксических связях в синтаксисе русского и украинского языков” [38].
Проте в працях польських мовознавців проаналізовано лише окремі аспекти досліджуваної проблематики, тому актуальним є завдання системного дослідження підрядних означальних речень. Звернення до синтаксису зумовлено і наявністю різних поглядів на граматичні природу підрядного означального речення в польській мові та відсутністю монографічного опису цих синтаксичних структур.
Отже, актуальність дисертаційного дослідження визначається потребою цілісного вивчення складнопідрядних речень з підрядними означальними, встановлення їх системного зв’язку з дієприкметниковими зворотами, а також виявлення співвідносних синтаксичних структур у польській та українській мовах.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов’язана з плановою темою відділу західно- і південнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України Зіставне дослідження західних і південних слов’янських мов”, зокрема є продовженням вивчення синтаксису сучасних слов’янських мов.
Мета дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні специфіки, критеріїв виявлення складнопідрядних речень з підрядними означальними в сучасній польській мові на підставі їхнього комплексного опису та системного аналізу. Автор цієї рзвідки робить спробу розв’язати такі завдання:
1) виявити формально-граматичні і семантико-граматичні ознаки складнопідрядних речень з підрядними означальними в сучасній польській мові;
2) на основі граматичного зв’язку підрядності диференціювати підтипи підрядних означальних речень;
3) встановити структурно-семантичну співвідносність підрядних означальних речень і дієприкметникових зворотів як функціонально-семантичних еквівалентів;
4) дослідити формально-граматичну структуру складнопідрядних речень з підрядними означальними;
5) простежити особливості функціонування підрядних означальних речень у сучасній польській мові і на матеріалі польських художніх творів та їх українських перекладів виявити польсько-українські синтаксичні паралелі.
Об’єктом аналізу є синтаксична система сучасної польської мови (із принагідним зверненням до відповідних структур в українській мові).
Предметом дослідження і безпосереднього аналізу є складнопідрядні речення з підрядними означальними, способи вираження підрядності і різновиди підрядних речень у їх співвіднесенні з відповідними синтаксичними одиницями української мови.
Принципи і методи дисертаційного дослідження випливають із його завдань. Потреба аналізу підрядних означальних речень з метою врахування засадничих синтаксичних положень польських граматистів спонукала до використання методів аналізу і синтезу, аналогії, систематизації та узагальнення. Стрижневим принципом є функціонально-синтаксичний, зате комплексний аналіз вимагає застосування і структурно-семантичного підходу. В інтерпретації матеріалу застосовано описовий метод, який дає змогу інвентаризувати складнопідрядні речення з підрядними означальними і пояснити особливості їхнього функціонування. За допомогою трансформаційного та порівняльного методів виявлено функціонально-синтаксичну і структурно-семантичну співвіднесеність підрядних означальних речень і дієприкметникових зворотів, а також здійснено порівняння відповідних синтаксичних структур польської та української мов. Кількісний аналіз різних підтипів підрядних означальних речень виявив співвідношення цих речень в обох мовах (до уваги бралися підрядні означальні речення з który, jaki, co, że, dokąd, gdzie, skąd, kiedy, jak, żeby в польській мові в зіставленні з їхніми відповідниками в українській). На підставі методу спостереження над функціонуванням підрядних означальних речень у сучасній польській мові (її розмовний стиль), що полягав у безпосередньому спілкуванні з носіями цієї мови, а також кількісного аналізу встановлено, що підрядні означальні речення належать до найпоширеніших типів складних речень у різних стилях сучасної польської мови.
Наукова новизна дисертації в полягає в тому, що в ній уперше на матеріалі сучасної польської художньої прози (ХХ і поч. ХХІ ст.) і публіцистики здійснено комплексний аналіз підрядних означальних речень із урахуванням доробків сучасної польської лінгвістики. Проведено компаративне дослідження речень цього типу. В процесі дослідження обґрунтовано оригінальні авторські положення і висновки, зокрема:
сформульовано теоретичні засади класифікації підрядних означальних речень;
встановлено, що в писемному різновиді сучасної польської літературної мови паралельно функціонують підрядні означальні речення та дієприкметникові звороти; для розмовного її стилю показове вживання тільки підрядних означальних структур;
порівняльний аналіз підрядних означальних речень польської мови і відповідних структур української мови, здійснений на основі зіставлення оригінальних і перекладних текстів, засвідчив не тільки низку подібних синтаксичних конструкцій, але й чимало відмінностей у синтаксисі обох мов.
Теоретична основа та джерельна база дослідження. Дисертація побудована на конкретному лінгвістичному матеріалі, що дало змогу детально розглянути і проаналізувати підрядні означальні речення в сучасній польській мові.
Концептуальним підґрунтям дисертації слугували теоретичні розробки традиційного характеру (як для польської граматики) А. Красновольського, Я. Лося, Л. Завадовського, Е. Оберляна, З. Клеменсевича, Б. Бонецької, С. Урбаньчика, А. Ленговської-Грибосьової, С. Йодловського, Є. Подрацького, К. Писаркової, Я. Тварджикової, Я. Вавжиньчика, І. Табаковської, М. Бобрана, Е. Володзько, А. Лоясевич, Ґ. Вальчака, Д. Буттлер, Г. Врубля, Б. Бартніцької. Використано дослідження чеських синтаксистів Я. Бауера, Г. Бєлічової, Я. Грбачека, М. Грепла, Ф. Данеша, К. Свободи, Я. Седлачека, В. Шмілауера, українських ─ І. Р. Вихованця, А. П. Грищенка, Н. В. Гуйванюк, А. П. Загнітка, О. С. Мельничука, В. М. Русанівського, І. І. Слинька, К. Ф. Шульжука, російських ─ В. А. Бєлошапкової, С. Є. Крючкова, Л. Ю. Максимова, О. М. Пєшковського, М. С. Поспєлова, Н. Ю. Шведової та ін. Досліджуючи зазначену синтаксичну проблему, не можна оминути й сучасні вчення про речення таких мовознавців, як Р. Ґжеґорчикова, &nb

Список литературы

ВИСНОВКИ

Складнопідрядні речення з підрядними означальними, що стали предметом нашого дисертаційного дослідження, як окремий формально-синтаксичний і структурно-семантичний тип є одними з найпоширеніших у сучасній польській літературній мові серед складних речень, зокрема складнопідрядних.
Отримані результати дослідження не можна вважати остаточними, оскільки всі тези, обстоювані в нашій роботі, чи ті, що бралися до уваги, не є остаточно доведеними твердженнями (надалі досліджуються). Тому спробуємо, наскільки це можливо, чітко відокремити результати дослідження від тих проблем, які можуть уважатися перспективами для подальших студій.
Складнопідрядні речення з підрядними означальними в сучасній польській мові не були до цих пір об’єктом спеціальної окремої розвідки через неоднакове тлумачення цих синтаксичних структур у граматиці. Розбіжність у дослідницьких методологіях спричинила значну кількість теорій (деякі з них мають радше характер гіпотез), які, своєю чергою, по-різному трактують досліджуваний нами тип речень, більше того, один із поширених термінів ─ підрядні означальні речення” ─ у синтаксисі складного речення з часом набуває багатозначності. Класифікація складнопідрядних речень, у тому числі складнопідрядних з підрядними означальними, в польській лінгвістиці дещо відрізняється від класифікаційних підходів у східнослов’янському синтаксисі.
Досліджуваний і аналізований нами тип речень у польському мовознавстві розглядається з різних перспектив. На сьогодні маємо ряд учень і розвідок, в основу яких покладено теорії З. Клеменсевича. Це, зокрема, монографія про поширювальне речення Я. Тварджикової, яка теж пізніше стала предметом для дискусій серед мовознавців, зокрема Ґ. Вальчака, І. Табаковської та ін.
В основі нашого дослідження ― синтаксичні теорії і вчення А. Красновольського, С. Йодловського, З. Клеменсевича, М. Бобрана, Я. Тварджикової (сучасних польських синтаксистів).
Запропоновано розглядати й аналізувати підрядні означальні речення за такою класифікацією:
1) присубстантивно-означальні з атрибутивно-видільними і з атрибутивно-приєднувальними відношеннями, які поділяються на: підрядні означально-локальні, підрядні означально-часові, підрядні означально-порівняльні, підрядні зовнішнього узгодження, підрядні неузгодженого підрядного зв’язку, підрядні особової означальності, підрядні означальні речення з że; 2) призайменниково-означальні; 3) приад’єктивно-означальні; 4) підрядні означально-цільові; 5) підрядні означально-результативні. Такий поділ дає змогу всебічно описати граматичні, формальні, структурні і семантичні особливості досліджуваних синтаксичних одиниць.
Щодо самої граматичної природи підрядних означальних речень, то підсумовуємо таке. Основним сполучним засобом, що поєднує головну і підрядну частини, є który.
Оскільки który і jaki змінюються за відмінками, то можуть виступати різними членами речення, найчастіше підметом і додатком, рідше обставиною і тільки в окремих випадках означенням. Так само пояснюють вони означувані слова в головній частині ― підмети, додатки, обставини, рідше означення. Сполучні засоби że і со пояснюють тільки підмет і додаток, займенникові прислівники gdzie, dokąd, skąd, kiedy ― переважно обставини, рідше додатки і підмети.
Для польської мови характерна пост- або інтерпозиція підрядних означальних речень відносно головної частини в складнопідрядному реченні, що зумовлюється місцем означуваного слова. Контактність підрядного означального речення з означуваним словом головного спостерігається і безпосередньо, і опосередковано. Для більшості складнопідрядних підрядних речень з підрядними означальними польської мови характерна контактна підрядна частина, що виявляється в максимальному наближенні означуваного слова головного і підрядного речень. Проте контактність означуваного слова і сполучного засобу часто може перериватися, що й призводить до ряду помилок. Також у польській мові існує чітке правило: підрядне речення завжди розпочинається сполучне слово. Тому в польській мові така контактність, на відміну від української і російської мов, буде міцніша, навіть за умови, що означуване слово відділене від сполучного іншими членами речення, наприклад означенням чи обставиною (в нашому випадку йдеться про który), оскільки в східнослов’янських мовах це сполучне слово може бути і на другому, і на третьому місці в підрядній частині. Втім, у польській мові можуть спостерігатися й винятки, зафіксовані нами в художній літературі і публіцистичних текстах. Деякі конструкції (наприклад w czasie której, w skład którego, w pobliżu którego тощо) настільки прижилися в мові, що вже допускаються граматичними нормами.
Підрядні означальні речення функціонують як еквіваленти дієприкметникових зворотів, проте для цього мають бути витримані певні умови, найперша з яких ― чи ці дві синтаксичні структури можуть взаємозамінюватися або переходити одна в одну. Такий процес можливий тільки за трансформації. Найчастіше підлягають трансформації в дієприкметникові звороти речення відносного підпорядкування, тобто ті підрядні, що поєднуються з головним за допомогою відносного займенника który (рідше jaki). Речення з дієприкметниковими зворотами вважаються результатом трансформації складних речень, одне з яких принаймні є підрядним відносно іншого ─ формально або семантично. При трансформуванні підрядних означальних речень у дієприкметникові звороти до уваги беруться особливості утворення дієприкметників теперішнього і минулого часів активного і пасивного станів. Неперехідні дієслова теперішнього часу утворюють активні дієприкметники теперішнього часу на ący, а перехідне дієслово-предикат у минулому часі ─ зворот із пасивним дієприкметником в основі - ły. Bтім, є виняток, мотивований зміною семантичної ієрархії, ─ це група przez + Acc у функції аргумента при пасивному дієприкметникові.
Однак підрядне означальне речення і дієприкметниковий зворот не є функціонально-семантичними еквівалентами, якщо присудок підрядного означального не утворює відповідної форми дієприкметника (за видом і часом) або дієслово-присудок у підрядному означальному виражений майбутнім часом. Також не вібудеться процес трансформації за умови, якщо сполучне слово підрядного речення має форму іншого відмінка, ніж називний або знахідний, чи в ролі сполучних слів виступають gdzie, dokąd, skąd, kiedy. Не допускається при трансформації і наявність у головній частині вказівного займенника, співвідносного зі сполучним словом підрядного (ten, który).
Досліджений матеріал засвідчує, що в розмовній польській мові частіще вживаються підрядні означальні речення, аніж дієприкметникові звороти, і навіть за всіх трансформативних особливостей і можливостей, перевага перших є очевидною, оскільки другі є більш штучним утворенням (це переважно стосується зворотів з активними дієприкметниками теперішнього часу на ący в основі та форми przez + Acc). Натомість у писемній практиці функціонують і підрядні означальні речення, і дієприкметникові звороти, що робить граматичну і стилістичну системи розгалуженішими і гнучкішими, а мову багатшою.
Семантичні, формальні і структурні особливості складнопідрядного речення з підрядним означальним можна виявити тільки тоді, коли його розглядати комплексно, тобто до уваги слід брати не лише речення із відносним który, а й з іншими сполучними словами.
Фактичний матеріал дав змогу визначити відсоткове співвідношення. Отже, на тлі загальної кількості підрядних означальних речень виявлено 58 % структур із który (не враховуючи тих речень, які порівнювалися з українськими, але беручи до уваги речення з цим сполучним словом у всіх відмінкових формах). Поширені також jaki (12,4 %), дещо рідше трапляються że (12,1 %), co (1,47 %), gdzie, dokąd, skąd, kiedy (6,33 %), żeby (1,03 %), jak, jakby, jak gdyby (0,67 %).
Оскільки підрядні означальні часто часто функціонують у багатокомпонентних конструкціях, то це дало змогу детальніше виявити граматичну і семантичну природу перших. Найбільше таких конструкцій виявлено в художньому стилі ― 60 % (в творчості В. Одоєвського, В. Ґомбровича, частково в С. Лема та ін.), у науковому і публіцистичному стилях їх значно менше ― відповідно 15 % і 25 %.
Найпоширенішими в сучасній польській мові є триступеневі складнопідрядні речення, в якому одне з підрядних є підрядним означальним, поєднуваним із головним за допомогою który i że або że і który.
Щодо особливостей перекладу, то зазначимо, що бажання перекладача якнайточніше, якнаймайстерніше, якнайкраще, якнайвдаліше передати оригінал перекладом має враховувати граматичні закони певної мови, незалежно від того, який текст перекладається ¾ художній, науковий чи публіцистичний. Для перекладу художніх творів характерний, насамперед, творчий характер і свобода, натомість для наукової розвідки ― чіткість, стислість зі збереженням стилю, змісту і елементу науковості (на жаль, ми не проводили спостереження над перекладами наукових текстів, щоб наводити конкретні приклади, проте ґрунтуємося на загальноприйнятих нормах).
Попри те, що і граматично, і семантично підрядні означальні речення польської і української мов суттєво не різняться, природа підрядних означальних речень не є однорідною, і це простежується, зокрема, на прикладі текстів оригіналу і перекладу. Порівнюючи складнопідрядні речення з підрядними означальними в обох мовах, виявляємо низку не тільки подібних синтаксичних характеристик, але й відмінностей, передовсім, коли йдеться про вживання того чи іншого сполучного засобу. В цьому відношенні українська мова є багатшою, оскільки в ній функціонують, крім який, що, котрий (рідше щоб, як), ще такі сполучні засоби, як чий, що його, що її, котрі в сучасній польській мові не є літературною нормою, а трапляються хіба що в діалектах.
За статистикою (дані тільки за чотирма джерелами), майже у 42 % польському który відповідає який, у 30 % випадків ― укр. що, у 9,5 % ― що його (що її, що їх), у 8 % ― котрий, у 8 % ― де, коли, куди, звідки (якщо który вживається з прийменником; перші два сполучні слова є поширенішими), у 1,5 % ― чий.
Переклад польських складнопідрядних конструкцій, що містять jaki, залишається співвідносним, тобто пол. jaki = укр. який (65 %). В українських перекладах польському jaki також може відповідати що (22 %). Шість відсотків (6%) досліджуваних речень зі сполучним словом jaki перекладено з допомогою таких сполучних засобів, як що його (що її, що їх), 4 % ― де, коли, куди, звідки, 2 % ― котрий, 1 % ― чий.
Переклад сполучників że, iż, aż засвідчує, що їм в українській мові відповідають тільки що (як сполучник) ― 96 % і тільки як, ніби, нібито ― 4 % .
Що стосується перекладу українською мовою підрядних означальних речень польської мови, що містять gdzie, dokąd, skąd, kiedy, gdy, то спостерігається, що вони частіше передаються співвідносними українськими де, куди, звідки, коли (81 %), проте характерна і взаємозаміна, тобто польському gdzie відповідає українське в якому (і навпаки), пол. z którego ─ укр. звідки, пол. do którego ─ укр. куди і под. (частіше, власне, трапляється переклад типу z którego, а не skąd ─ з якого) ― 17, 5 %. Також зафіксовано переклади з котрий ― 1,5 %.
Підрядні означальні речення зі сполучним словом со при перекладі відтворюються українським що в 95 % випадків і тільки в 5 % ― сполучним словом який. Нами не зафіксовано можливого перекладу українським котрий.
Для речень, що містять поєднання wszyscy, którzy, wszystkich, co, tych, co, tych, których, в українському перекладі найчастіше використовуємо сполучні слова що (хто) ― 56 %, який ― 24 %, котрий ― 20 %.
Підрядні означальні речення, що містять jak, jakby, jak gdyby, українською мовою останні перекладено сполучними засобами як, ніби, нібито ― 97 % і коли ― 3 %.
Не зафіксовано змін при перекладі польських сполучників żeby, aby. У 100 % випадків їм відповідають українські щоб, аби.
У перекладацькій практиці спостерігаємо використання синонімічних сполучних засобів, а також переклад складнопідрядного речення з підрядним означальним іншою синтаксичною структурою. Наприклад, польський (оригінальний) текст містить складносурядне речення, переклад ¾ складнопідрядне з підрядним означальним або навпаки; для оригіналу характерне складнопідрядне з підрядним означальним, для перекладу ¾ складнопідрядне з підрядним з’ясувальним чи обставинним; в оригіналі маємо складне безсполучникове речення, в перекладі виявляємо складнопідрядне з підрядним означальним; в оригіналі ― багатокомпонентне речення, що містить підрядне означальне, в перекладі ― багатокомпонентне безсполучникове речення тощо. Речень, що засвідчують такого типу синтаксичні відмінності, виявлено менше ― 22 %, натомість 78 % речень при перекладі структурно і синтаксично не змінюються: використання синонімічних сполучних засобів у них не впливає на зміну типу речення чи складної синтаксичної конструкції.
Спільні і відмінні характеристики складнопідрядних речень з підрядними означальними польської та української мов свідчать, що й історичні шляхи розвитку, і міжмовні контакти зумовили особливості побудови цього типу речень у різних мовних стилях і вплинули на їхню поширеність.
Сподіваємося, що одержані результати стануть базою для подальших синтаксичних досліджень складнопідрядних речень з підрядними означальними, оскільки ці речення є тим типом синтаксичних утворень ─ складним і багатим за семантикою і структурою, ─ який потребує подальших мовознавчих студій як на ґрунті польської мови, так і в порівняльному аспекті. Позаяк останній є найменш дослідженою сферою, яка, проте, дала б важливі і цікаві висновки, актуальність і цінність такого компаративного дослідження була б незаперечною не тільки для польського чи українського, а й для слов'янського мовознавства.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андріяшик Р. Думна дорога. — К.: Радянський письменник, 1982. — 264 с.
2. Багряний І. Сад Гетсиманський. К.: Дніпро, 1992. 528с.
3. Гончар О. Перекоп: Роман./ Яновський Ю. Чотири шаблі: Роман. К.: Український Центр духовної культури, 1997. 504 с.
4. Гончар О. Таврія. Перекоп. — Сімферополь: Таврія, 1974. — 688с.
5. День. — 2003.
6. Дзеркало тижня. ― 2002.
7. Загребельний П. Гола душа. К.: Преса України, 1992. 160 с.
8. Загребельний П. Євпраксія. — К.: Радянський письменник, 1975. — 312 с.
9. Зaгребельний П. Переходимо до любові. — K.: Радянський письменник, 1973. — 260 c.
10. Загребельний П. Добрий диявол // Загребельний П. Романи: В 2 т. — К.: Дніпро, 1974. — Т.2. — 720 с.
11. Залізняк Г., Maceнко Л. Moвна cитуація Kиєва: день нинішній та прийдешній. K.: Урoк yкраїнської, 2002. 32c.
12. Єнджеєвич Є. Українські ночі, або Родовід генія: Роман / Пер. з пол. В. Іванисенка. — Львів: Атлас, 1997. — 444 с.
13. Івашкевич Я. Честь і слава: Роман: У 3 т. — К.: Дніпро, 1966. — Т. 1 / Пер. з пол. С. Ковганюка. — 448 с.
14. Івашкевич Я. Честь і слава: Роман: У 3 т. — К.: Дніпро, 1966. — Т. 2 / Пер. з пол. О. Медущенко. — 400 с.
15. Івашкевич Я. Честь і слава: Роман: У 3 т. — К.: Дніпро, 1966. — Т. 3 / Пер. з пол. О. Федосенка. — 356 с.
16. Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960 — 80-x років. — К.: Либідь, 1995. — 224 с.
17. Костенко Н.В. Українське віршування ХХ століття. — К.: Либідь, 1993. — 232 с.
18. Лем С. Соляріс. Едем: Романи / Пер. з пол. Д. С. Андрухова. — К. : Молодь, 1987. — 416 с.
19. Політика і культура. — 2001. — № 5; 7― 12; 15.
20. Підмогильний В. Невеличка драма. ― Дніпропетровськ: Промінь, 1990. ― 328 с.
21. Рубан В. Берегиня. — К.:Український письменник, 1992. — 192 с.
22. Стасюк А., Андрухович Ю. Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу. — Львів: Класика, 2001. —128 с.
23. Шевчук Вал. Дзигар одвічний. — К.: Молодь, 1990. — 264 с.
24. Andruchowycz J., Stasiuk A. Moja Europa. — Wołowiec: Czarne, 2001. — 144 s.
25. Antologia liryki Młodej Polski. — Wrocław etc.: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Wyd-wo PAN, 1990. — 392 s.
26. Bartnicka B. Funkcje semantyczno-składniowe bezokolicznika we współczesnej polszczyźnie. — Wrocław etc.: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Wyd-wo PAN, 1982. — 164 s.
27. Dziennik Kijowski. — 2001.
28. Gazeta Pomorska. 2002; 2003.
29. Gazeta Wyborcza. 2002; 2003.
30. Gombrowicz W. Trans-Atlantyk. — Kraków: Wyd-wo Literackie, 1993. 144 s.
31. Gozdecka A. Zabójstwo w nowej dzielnicy. ― W.: Wyd-wo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1978. ― 208 s.
32. Iwaszkiewicz J. Sława i chwała // Iwaszkiewicz J. Sława i chwała: W 3 t. —W.: Wyd-wo Literackie MUZA SA, 1998. — T. 1. — 680 s.
33. Iwaszkiewicz J. Sława i chwała // Iwaszkiewicz J. Sława i chwała: W 3 t. —W.: Wyd-wo Literackie MUZA SA, 1998. — T. 2. — 584 s.
34. Iwaszkiewicz J. Sława i chwała // Iwaszkiewicz J. Sława i chwała: W 3 t. —W.: Wyd-wo Literackie MUZA SA, 1998. — T. 3. — 560 s.
35. Jędrzejewicz J. Noce Ukraińskie, albo Rodowód Geniusza. — W.: Ludowa Spółdzielnia Wydawnicza, 1970. — 624 s.
36. Korniejenko A. Poezja Wasyla Stusa. — Kraków: UNIVERSITAS, 1996. — 176 s.
37. Konwicki T. Kronika wypadków miłosnych. W.: Czytelnik, 1974. 252s.
38. Krynica. ― 2001. ― № 2 ― 4.
39. Kuncewiczowa M. Tristan 1946. — W.: Książka i Wiedza, 1988. 416s.
40. Kuncewiczowa M. Dwa księżyce. — Lublin: Wyd-wo Lubelskie, 1989. — 264 s.
41. Kuśniewicz A. Znaki zodiaku. — W.: Wiedza і życie, 1997. — 232 s.
42. Lechoń J. Poezje. — Wrocław etc.: Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Wyd-wo PAN, 1990. — 240 s.
43. Lem S. Niezwyciężony. — W.: Wyd-wo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1965. — 320 s.
44. Lem S. Solaris. — W.: Wyd-wo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1961. — 200 s.
45. Magazyn Gazety. ― 2001.
46. Odojewski W. Oksana. — W.: Twój STYL, 1999. ― 568 s.
47. Parfiniewicz J. Skarb geodety. — W.: Wyd-wo Ministerstwa Obrony Narodowej, 1977. ― 216 s.
48. Pilch J. Pod mocnym aniołem. — Kraków: Wyd-wo Literackie, 2001. — 264 s.
49. Poezja polska 1939 1991: Antologia. — W.: Wyd-wa Szkolne i Pedagogiczne, 1994. 488s.
50. Polityka. — 1996; 2002.
51. Pruszyński M. Dramat Piłsudskiego. Wojna 1920. — W.: BGW, 1994. — 298 s.
52. Schulz B. Sklepy cynamonowe. — Kraków: Zielona Sowa, 1996. — 128 с.
53. Szczepański J.-J. Wyspa. — Gdańsk: ATEXT, MARABUT, 1996. — 248 s.
54. Szczypiorski A. Początek. — Poznań: Wyd-wo Instytutu Zachodniego, 1989. 184s.
55. Zahrebelny P. Zostaniesz cesarzową — uszczęśliwisz świat / Tłumacz. z ukr. K. N. Sakowicz. — W.: Czytelnik, 1980. — 448 s.
56. Żylińska J. Kapłanki, Amazonki i Czarownice. — W.: PIW, 1986. — 240 s.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальные проблемы русского синтаксиса / Под ред. К. В. Горшковой, О. С. Клобукова. — М.: Изд-во МГУ, 1984. — 308 с.
2. Ангелова И. Синтаксис на българската разговорна реч / в сопоставка с рус., чеш., пол. език. — София: Св. Климент Охридски, 1994. — 130 с.
3. Андерш Й. Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. — К.: Наукова думка, 1987. — 192 с.
4. Апресян Ю. Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. — М.: Наука, 1967. — 252 с.
5. Баранівська О. С. Основні й периферійні типи підрядних означальних речень у польській мові та їхні відповідники в українській // Мовні і концептуальні картини світу: Збірник наукових праць. — 2002. — № 6. — Книга 1. — С. 43 — 49.
6. Баранівська О. С. Функціональні особливості підрядних означальних речень і дієприкметникових зворотів у польській мові (в зіставленні з українською) // Науковий вісник Волинського державного університету ім. Лесі Українки. —2002. — № 5. — С. 57 — 61.
7. Баранівська О. C. Синтаксичні відмінності української і польської мов (на матеріалі роману П. Загребельного Євпраксія” і перекладі його польською мовою) // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім. Григорія Сковороди: науково-теоретичний збірник. ― Спец. вип. Філологія. ― Переяслав-Хмельницький, 2003. — С. 185 ― 190.
8. Бауэр Я. К развитию относительных придаточных предложений в славянских языках // Вопросы языкознания. — 1967. — № 5. — С. 47 — 59.
9. Бах С. А. Некоторые наблюдения над определительными конструкциями в художественном и научном стилях современного русского литературного языка // Вопросы стилистики. Вып. 1. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1962. — С. 21 — 32.
10. Белошапкова В. А. Сложное предложение в современном русском языке. — М.: Просвещение, 1967. — 160 с.
11. Белошапкова В. А. Современный русский язык. Синтаксис. — М.: Высшая школа, 1977. — 248 с.
12. Бенвенист Э. Относительное предложение как проблема общего синтаксиса // Бенвенист Э. Общая лингвистика / Под ред. Ю. С. Степанова. — М.: Прогресс, 1974. — С. 225 — 240.
13. Білодід І. К. Питання розвитку української радянської художньої прози (переважно післявоєнного періоду, 1945 — 1950 рр.). — К.: Вид-во АН УРСР, 1955. — 328 с.
14. Брицын В. М. Сопоставительное исследование синтаксических синонимов в русском и украинском языках. — К.: Наукова думка, 1980. — 140 с.
15. Виноградов В. В. Основные вопросы синтаксиса предложения // Избранные труды. Исследования по русской грамматике. — М.: Наука, 1975. — С. 254 — 294.
16. Вихованець І. Р. Граматика української мови. Синтаксис. — К.: Либідь, 1993. — 368 с.
17. Вихованець І. Р.