ПАРЦЕЛЯЦІЯ В СУЧАСНІЙ ЧЕСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ : Парцелляция В СОВРЕМЕННОМ чешском литературном языке

Краткое описание

Інститут мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України

На правах рукопису

Федонюк Валентина Євгенівна
УДК 811.162.3

ПАРЦЕЛЯЦІЯ В СУЧАСНІЙ ЧЕСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРНІЙ МОВІ

Спеціальність 10.02.03 слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Чумак Володимир Васильович кандидат філологічних наук, старший науковий співробітник віддлілу південно- і західнослов’янських мов Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України

Київ - 2002

Зміст

ВСТУП

1-10

РОЗДІЛ 1. Парцеляція як явище чеського синтаксису

11

1.1 Історія дослідження питання у чеській лінгвістиці

11-17

1.2. Граматично-синтаксичні основи парцеляції.Поняття про мінімальну та поширену реченнєву структуру

17-37

1.2.1.Парцеляція у структурі елементарного речення

27-29

1.2.2.Парцеляція у структурі простого елементарного речення

29-37

1.3. Співвідношення між парцеляцією та іншими синтаксичними явищами

38-50

1.3.1. Парцеляція і приєднання

39-42

1.3.2. Парцеляція та інші експресивні синтаксичні конструкції в художніх текстах

42

1.3.3. Парцеляція і еліпсис

42-44

1.3.4. Парцельовані структури та реченнєві еквіваленти

44-46

1.3.5. Парцельовані конструкції та перервані речення

46-47

1.3.6. Парцельовані конструкції і повтор.

47-50

РОЗДІЛ 2. Парцеляція у простому реченні.

51

2.1.Парцеляція членів речення

51-59

2.1.1. Парцеляція підмета.

59-62

2.1.2. Парцеляція присудка.

62-77

2.1.3. Парцеляція додатка у реченні.

77-95

2.1.4. Парцеляція обставини.

95-127

2.1.5. Парцеляція означень у чеському реченні.

127-133

2.1.6. Парцеляція синтаксично ізольованих компонентів речення.

133-136

2.1.7. Парцеляція дуплексива.

136-140

2.2. Парцеляція членів речення у багатокомпонентних структурах.

140

2.2.1.Парцеляція підмета у багатокомпонентних структурах.

140-144

2.2.2.Парцеляція додатків у багатокомпонентних структурах.

144-167

2.2.3.Парцеляція обставин у багатокомпонентних структурах.

168-185

2.2.4.Парцеляція означень у багатокомпонентних структурах.

185-192

ВИСНОВКИ до другого розділу.

192

РОЗДІЛ 3. Парцеляція речення у багатокомпонентних структурах.

193

3.1. Парцеляція на базі структур з одним підрядним першого ступеня підрядності.

193-196

3.1.1. Парцеляція на базі структур з одним підрядним першого ступеня підрядності та підрядними того ж ступеня у дублюючій позиції.

196-203

3.1.2. Парцеляція на базі структур з більш ніж одним підрядним першого ступеня підрядності (у відношеннях координації).

203-205

3.1.3. Парцеляція на базі структур з більш ніж одним підрядним першого ступеня підрядності (у відношеннях субординації).

205-206

3.1.4.Парцеляція на базі речень, побудованих за моделлю при наявності речень у дублюючій позиції.

207-211

3.1.5.Парцеляція у структурі Н→V-,коли підрядні обох ступенів мають члени у дублюючій позиції.

211-212

3.1.6.Парцеляція на базі структури з трьох підрядних у субординаційному відношенні: H→V→V→V.

212-213

3.1.7.Парцеляція у реченнях з низками підрядних у субординаційному зв’язку.

213-214

3.1.8.Парцеляція речень з підрядними у відношеннях координації і субординації.

214-215

3.2.Парцеляція на базі складносурядних і складних безсполучникових речень.

215-217

3.2.1. Парцеляція речення у складносурядних структурах.

217-220

3.3. Парцеляція у безсполучникових складних реченнях.

220-221

3.4. Парцеляція складних речень ускладненого типу.

221-227

3.5. Парцеляція порівняльних зворотів.

227-234

ВИСНОВКИ до третього розділу.

234-236

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

236-239

Cписок джерел

240-241

Література.

242-267

ВСТУП
У cучасній чеській літературній мові спостерігається активне використання слів, форм та синтаксичних конструкцій, джерелом яких є розмовна мова. Проникнення розмовної мови в писемно-літературну супроводжується руйнуванням стандартних схем, які організовують речення. Внаслідок цього виникають якісно нові, не схожі на традиційні, актуалізовані типи висловлення, побудовані на явищах синтаксичного перерозподілу, перерозкладу фразових структур, розчленування і відокремлення деяких компонентів. Найбільш виразним серед них є парцеляція, тобто сильне (смислове і формальне) відокремлення слів, словосполучень, речень, позначуване у тексті крапкою, знаком оклику або питання.
АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ. Незважаючи на широке вживання парцельованих конструкцій у текстах сучасної чеської художньої прози, їх вивченню в чеській лінгвістиці досі не приділялося належної уваги. Спеціального монографічного дослідження явища парцеляції на матеріалі чеської літературної мови в богемістиці немає. Її опис проводився переважно у формі невеликих розвідок в окремих синтаксичних працях, що розв’язували більш широке коло питань.
Дане дослідження являє собою спробу системного комплексного опису парцеляції у сучасній чеській літературній мові з урахуванням результатів, досягнутих ученими при вивченні парцельованих конструкцій в інших сучасних слов’янських (українській, російській, словацькій) та неслов’янських (англійській, французькій тощо) мовах. Актуальність дослідження визначається й тим, що, незважаючи на великий інтерес у світовому мовознавстві до цього явища, про що свідчать праці вітчизняних і зарубіжних лінгвістів, зокрема Ваннікова Ю.В., Рибакової Г.Н., Скоробогатової О.О., Марича С.М., Іванчикової Є.А., Щитова В.А., Устинова А.М., Турсунова Б.Т., Лисиченко Р.П., Витман Ж.А., Петрашевської Н.Є., Богуславської Г.П., Бєлошапкової В.А., Стрельцова В.М., Рижикової Л.М. та ін., деякі вагомі аспекти залишаються все ще поза увагою дослідників.
У зв’язку з тим, що парцеляція як лінгвістичне явище докладно досліджена на матеріалі східнослов’янських мов, дане дослідження може розглядатися як закономірний етап в описі цього синтаксичного феномену на західнослов’янському ґрунті.
При вивченні парцеляції у простому і складному речення найчастіше дослідники звертались до аналізу структурно-семантичних особливостей зазначених конструкцій або до опису окремих стилістичних та текстових аспектів їх функціонування. Загальна спрямованість сучасного мовознавства в бік вивчення синтаксичних явищ з точки зору лінгвістики тексту та комунікативного синтаксису зумовлює необхідність комплексного дослідження парцеляції як в структурно-семантичному плані, так і з точки зору парцеляційного членування в процесах комунікації та текстотворення.
ЗВ’ЯЗОК РОБОТИ ІЗ НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Дисертація пов’язана із плановою темою відділу Зіставне дослідження західних і південних слов’янських мов”, зокрема є продовженням вивчення семантико-синтаксичної структури чеського речення, що розглядалось у межах підготовленої співробітниками відділу (В.М. Русанівським, Й.Ф. Андершем, Г.І. Неруш та ін.) колективної монографії Граматика чеської мови” (К.: Наукова думка, 1992). Використаний у праці спосіб розгляду парцельованих речень як експресивних варіантів до нейтральних інваріантів та модельний підхід до них дозволив пояснити як природу виникнення подібних трансформацій на базі структур різних типів простого і складного чеського речення, так і велику їх різноманітність.
МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Метою дослідження є комплексний опис та аналіз парцельованих конструкцій, утворених на базі простого та складного речення в чеській літературній мові; виявлення особливостей структури різних моделей простого та складного речень, що впливають на можливість утворення на їх основі парцельованих конструкцій; визначення текстотворчої ролі парцеляції в структурі чеського художнього тексту.
У відповідності до мети дослідження розв’язуються такі завдання:
1. Висвітлюється природа парцельованих конструкцій в сучасній чеській літературній мові;
2. Визначаються основні реченнєві моделі, на базі яких можливе утворення парцельованих конструкцій;
3. Виявляються структурно-семантичні особливості простих речень, які трансформуються у парцельовані конструкції;
4. Встановлюються семантичні та функціональні особливості конструкцій, що виникають при парцеляційній трансформації різних типів простого і складного речення;
5. Описуються функції парцеляції різних видів у процесі комунікації та текстотворення.
НОВИЗНА ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ. Новизна роботи перш за все полягає у виборі об’єкта даного славістичного дослідження. Вперше в українській лінгвістиці на матеріалі чеської мови проводиться двоаспектний аналіз парцельованих конструкцій з точки зору динамічного і статичного синтаксису, розглядається специфіка їх функціонування у чеській прозі останніх десятиліть ХХ ст. Новим є також підхід до явища парцеляції як до одиниці синкретичного плану, яка об’єднує в собі риси речення і тексту. Вперше проводиться детальний аналіз парцельованих конструкцій, які виникли на базі моделей простого і складного речення, характерних для сучасної чеської літературної мови. Крім того, в даному дослідженні вперше розглядається функціонування парцельованих конструкцій у текстах, що відносяться до різних стилів та жанрів; аналіз структури парцельованих одиниць подається з позицій компонентів речення.
ОБ’ЄКТОМ ДОСЛІДЖЕННЯ стали 4 тисячі одиниць парцельованих конструкцій, вилучених шляхом суцільної вибірки з творів сучасної чеської прози.
МАТЕРІАЛОМ ДОСЛІДЖЕННЯ стали тексти прозових творів (романів, повістей, оповідань), написані протягом 60-90-х років ХХ ст. Серед авторів творів такі відомі письменники, як Я.Козак, Е.Петішка, О. Халоупка, а також представники легкого жанру” В.Боровічка, В.Парал та ін.
МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА ТА МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ ДОСЛІДЖЕННЯ. В основу даної праці покладено принципи діалектичного сприйняття світу, в межах якого існування мови і мовлення вважається втіленням таких базових філософських категорій, як загальне і часткове, суть і явище, форма і зміст, абстрактне і конкретне. Мова і мовлення з такої точки зору представляють собою взаємопов’язані, взаємообумовлені явища, в першому з яких (у мові) узагальнюються конкретні, часткові факти мовлення, а в другому (у мовленні) конкретизуються основні явища мови. Мова таким чином уособлює в собі ту узагальнену суть, яка реалізується через окремі мовленнєві вияви, а мовлення у всій різноманітності його форм і видів виражає суть мови.
Одним з найважливіших інструментів для комплексного дослідження явищ мови та мовлення під кутом їх типології, що спирається на принципи діалектики, є варіантний підхід. Він належить до провідних у сучасному мовознавстві й узгоджується з характерною для лінгвістики останніх десятиліть і поміченою В.Г.Адмоні2 тенденцією перенесення центру уваги у теорії мови із звукової системи на граматичну як таку, що має більш цілісний, узагальнений підхід до розуміння мови. З точки зору варіантного підходу синтаксичні мовленнєві явища, до яких ми відносимо й парцельовані конструкції, виступають варіантами мовної одиниці речення, що на правах інваріанта включає конститутивні ознаки окремих реалізацій. Конкретні синтаксичні одиниці мовлення як варіанти речення в свою чергу додатково до конститутивних якостей мають ще функціональні, мінливі неконститутивні характеристики. Речення (інваріант) виступає при цьому мовною структурно-семантичною моделлю, а одиниця мовлення висловлення (варіант) конкретною реалізацією цієї моделі у тексті.
Крім реалізації структурно-синтаксичної моделі (інваріанта) у вигляді регулярних мовленнєвих варіантів можуть зустрічатися в текстах ще й модифікації, які представляють собою реалізацію моделі речення - інваріанта не у вигляді одного з регулярних варіантів, а у вигляді трансформованого варіанта, утвореного в результаті ускладнення комунікативного завдання. Найчастіше воно полягає в необхідності передати додатковий, оцінний зміст, котрий не відтворюється регулярними варіантами речень. Можливості виникнення таких трансформацій потенційно існують на двох рівнях на структурно-граматичному і семантичному. Фоном трансформацій, до яких ми відносимо і парцельовані конструкції, завжди стає текст з певними комунікативними особливостями.
Парцеляція як багатопланове мовленнєве явище може бути об’єктом вивчення у кількох аспектах формально-граматичному, функціональному, стилістичному, семантичному тощо, аналізуватися при цьому в межах синхронії та діахронії. В даній роботі парцельовані конструкції розглядаються на синхронному рівні чеської літературної мови. Вимоги комплексного дослідження явища спонукало нас до застосування таких аспектів формально-граматичного, семантичного, комунікативного, текстотворчого тощо.
Основними методами дослідження стали описовий та зіставний, які передбачають спостереження, детальний аналіз та узагальнення мовного матеріалу. Принагідно використовуються методи статистичного аналізу та лінгвістичного експерименту. Широко застосовується й метод структурно-семантичного моделювання, який дозволив виявити низку певних структурно-семантичних моделей, що є базовими для парцеляції.
ПРАКТИЧНЕ ТА ТЕОРЕТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ. Матеріали та результати праці можуть бути використані при вивченні синтаксису простого та складного речення слов’янських мов та лінгвістики тексту, у спецкурсах та спецсемінарах із синтаксису та лінгвостилістики, при викладанні синтаксису чеської мови на слов’янознавчих факультетах університетів, а також при написанні узагальнюючої праці про взаємодію розмовного та літературного мовлення у сучасних слов’янських мовах.
АПРОБАЦІЯ РОБОТИ. Основні питання і результати дослідження були викладені у доповідях і повідомленнях на:
1. Міжнародній конференції, присвяченій Дню слов’янської писемності і культури (Київ, 1995).
2. V-й Міжнародній науковій конференції Семантика мови і тексту” (Івано-Франківськ, 1996);
3. III-й Міжнародній Кирило-Мефодіївській славістичній конференції (Одеса, 1997);
4. Міжнародній науковій конференції з проблем зіставної семантики (Київ, 1997);
5. ІІІ-й Міжнародній конференції з питань комунікації Ретроспективні та перспективні погляди на мовну комунікацію” (Банска Бистриця, Словаччина, 1997);
6. V-й Міжнародній науковій конференції СловоСвіт 98” (Львів, 1998).
Зміст дисертації представлено у одинадцяти публікаціях.
СТРУКТУРА РОБОТИ. ПОРЯДОК ОПИСУ МАТЕРІАЛУ.
Дисертація складається із Вступу, трьох розділів та Висновків. У Вступі обґрунтовується вибір теми, її актуальність та новизна, визначається мета та завдання дослідження, розкривається практичне та теоретичне її значення.
Перший розділ Парцеляція як явище чеського синтаксису” відображає авторське розуміння відношень між поняттям речення, фраза, висловлення і парцеляція, модель і речення та інших, що дають змогу говорити про структурно-семантичну базу виникнення явища парцеляції та можливі й реально існуючі в мовленні парцельовані конструкції, що утворилися на базі моделей простого і складного речень у чеській літературній мові.
Другий розділ Парцеляція у простому реченні” дає уявлення про можливості створення парцельованих конструкцій на базі різних типів простого речення у чеській літературній мові, як самостійного так і такого, що представляє собою частину складної структури. Найбільша увага приділена парцельованим конструкціям, що утворилися при трансформації двоскладного дієслівного речення основного типу простого речення у сучасній чеській літературній мові.
Третій розділ Парцеляція у складному реченні” присвячений парцельованим конструкціям, що виникають як результат трансформацій складносурядних та складнопідрядних структур.
У висновках описуються основні результати дослідження.

І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, В.М.Русанівський. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1982. С. 99.
2 В.Г.Адмони. Структура грамматического значения и его статус в системе языка. У кн.: Структура предложения и словосочетания в индоевропейских языках. Л., Наука, C. 9.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Таким чином, аналіз парцеляції і способів її реалізації у сучасній літературній чеській мові дозволяє встановити закономірності парцелювання синтаксичних одиниць на рівні простих та складних реченнєвих утворень і виявити динаміку частотності їх вживання у чеському художньому мовленні.
Комплексний підхід до парцеляції як мовленнєвого явища дозволяє кваліфікувати його як особливий синтаксичний засіб актуалізації компонентів прагматично-комунікативного рівня мовленнєвої системи, які використовуються з метою відтворення авторського сприйняття подій чи явищ навколишньої дійсності й реалізується в різних структурно-семантичних типах двоскладних речень чеської мови з неоднаковою активністю.
Граматичною передумовою парцеляції як мовленнєвого явища у чеській мові є будова її синтаксичної підсистеми, яка у потенціалі зберігає можливості для різних структурних трансформацій, в тому числі й тих, що призводять до парцеляції на базі більшості моделей чеського речення.
Поширеність парцеляції у двоскладних простих та різних типах складного речення свідчить про те, що в основі парцеляції як мовленнєвого явища лежить не фактор економії мовного знака, який активно впливає на скорочення довжини висловлювань у мовленні, а фактор комунікативної обумовленості, що реалізується за допомогою спеціальних знаків смислово-функціональної актуалізації.
У простому реченні сучасної літературної чеської мови парцеляційної трансформації зазнають переважно речення з дієслівним присудком, сформовані з трьох п’яти компонентів. При цьому, зважуючи на семантико-структурну специфіку дієслівного присудка у чеській мові, найбільш активно парцелюються не головні члени речення, а другорядні, які виступають конкретизаторами дієслів-присудків. Найпоширенішими парцельованими конструкціями елементарного речення у досліджуваних чеських текстах є речення з парцеляцією додатка та обставини у формі прийменниково-іменних словосполучен.
На можливість парцеляції будь-якого члена речення у чеській мові, крім способу вираження, суттєво впливає його позиція, яка може бути вакантною при відсутності однорідних їм членів речення, або дублюючою при їх наявності. Парцеляція головних членів речення при їх перебуванні у вакантній позиції у зв’язку з функціональними особливостями предикативного центру речення відбувається вкрай рідко, і навпаки, активізується при дублюючій позиції парцельованих головних членів речення.
Парцеляція другорядних членів речення також відбувається у вакантній і дублюючій позиції. При вакантній позиції другорядних членів простого речення парцеляція проходить переважно у чотири-п’яти­компонентних структурах, а при дублюючій робочою” для парцельованих конструкцій стає модель трикомпонентного речення.
Парцеляційне виділення членів простого речення потенційно залежить від трьох основних факторів синтаксичної, семантичної та комунікативної обов’язковості наявності компонента у структурі речення, у зв’язку з чим парцелюються, як правило, потенційні та факультативні члени речення. Семантико-синтаксичний вплив парцелята на структурне компонування реченнєвої конструкції пояснюється взаємодією парцельованої конструкції з глибинними семантичними і функціональними характеристиками речення. У випадках наголошування суттєвості парцельованого потенційного чи факультативного компонента речення парцеляція стає засобом комунікативного виділення семантики цього компонента без перебудови реченнєвої структури. Взаємовідношення цих факторів у різних типах простого та складного речення стають умовами, що дозволяють або перешкоджають парцеляційним виділенням окремих компонентів.
У складному реченні сучасної чеської літературної мови парцеляція може проводитися як на базі складнопідрядних, так і складносурядних та безсполучникових речень, при чому найвищим ступенем парцеляційної трансформації характеризуються складнопідрядні речення з уточнюючою семантикою, що конкретизують дієслівний присудок у головному реченні, вказуючи на додаткові характеристики основної дії з точки зору способу її здійснення, мети, місця тощо. Активність такої парцеляції базується на семантичних особливостях, які виражаються в наявності кількох предикативних центрів (кожне речення має предикативне ядро), а також особливо міцному семантичному зв’язку між частинами речення порівняно з складносурядними і, особливо, безсполучниковими конструкціями.
На відміну від парцельованих конструкцій в простому реченні у складних парцеляція відбувається як на рівні міжреченнєвих зв’язків, так і зв’язків між компонентами окремих речень, що дозволяє виділити два типи парцеляції а) парцеляцію речень та б) парцеляцію частин речень, що проходить при спеціальному виділенні окремих членів речення чи конструкцій з ними. Крім того, у складному реченні більш активно здійснюється парцеляція елементів у вакантній позиції, що обумовлюється поліпредикативністю складних структур, наслідком якої стає одночасна активна парцеляція кількох підрядних речень у складних структурах.
Порівняння парцельованих конструкцій, що утворилися на основі різних типів складного речення у чеській літературній мові дозволяє виявити певні особливості протікання цього процесу в них:
на базі складно­підрядного речення парцеляція може здійснюватися однаковою мірою як при вакантній, так і при дублюючій позиції підрядного речення, у різних позиціях щодо інших частин конструкції: у постпозиції, препозиції та інтерпозиції, які впливають на форму парцелята, що може бути як одиничним підрядним реченням, так і низкою підрядних речень з послідовним залежним зв’язком;
при парцеляції головних речень у складнопідрядних конструкціях спостерігається кілька типів їх парцеляційного розриву: а) по лінії зв’язку головного і підрядного речень, б) в середині головного при наявності співвідносного слова, семантика якого розкривається підрядним;
на базі складносурядного речення парцеляція більшою мірою залежить від валентності дієслівного присудка; як правило, парцелюється передостання чи постпозиційна структура. Крім таких сполучників, засобами зв’язку, в конструкціях подібного типу виступають інші експресивні засоби лексичні, в якості яких використовуються лексичні повтори членів речення базової частини та еліпсис компонентів парцелята, які впливають на відновлення змісту нульової, еліптичної частини, зокрема у випадках співвіднесення її з базовою частиною. Особливо велике значення ці засоби набувають у безсполучникових складних реченнях, де зв’язок між частинами конструкції головним чином зберігається за рахунок різних видів повторів як у зміненій формі, так і без її змін.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ

1.

Boček J. Případ doktora Karpety. Praha, 1982. 255s.

2.

Bonhardová N. Tanec rabů. Praha, 1981. 258s.

3.

Borovička V. Velké kriminální případy (1). Praha, 1987. 366s.

4.

Borovička V. Velké kriminální případy (3). Praha, 1991. 359s.

5.

Freiová L. Datum narození nula. Praha,1990. 217s.

6.

Chaloupka O. Živé rekviem. Praha, 1985. 301s.

7.

Kadlec J. Balada o smrtném boxerovi. Praha, 1981. 206s.

8.

Kadlec J. Dvojí světlo. Praha, 1975. 179s.

9.

Kapek M. Hrdinové z Průvanu. Praha, 1980. 282s.

10.

Klíma I. Čekání na tmu, čekání na světlo. Praha, 1993. 211s.

11.

Kozák J. Adam a Eva. Praha, 1986. 258s.

12.

Kozák J. Čapí hnízdo. Praha, 1986. 469s.

13.

Kozák J. Svatý Michal. Praha, 1986. 208s.

14.

Kozák J. Mariana a jiné osudy. Praha, 1986. 378s.

15.

Kozák J. Lovci v tajze. Praha, 1976. 270s.

16.

Koževníková K. Aby řeč nestala. Praha: Mladá fronta, 1984. 259s.

17.

Kundera M. Žert. Praha, 1967. 293s.

18.

Kundera M. Nesmrtelnost. Praha, 1990. 351s.

19.

Marek J. Noční jízda. Praha, 1972. 175s.

20.

Marek J. Můj strýc Odysseus. Praha, 1974. 268s.

21.

Nesvadba J. Tajná správa z Prahy. 1981. 261s.

22.

Páral V. Playgirls 1. Praha, 1994. 341s.

23.

Páral V. Playgirls 2. Praha, 1994. 287s.

24.

Páral V. Muka obraznosti. Praha, 1986. 382s.

25.

Pašek V. Ostrov krásy. Praha, 1975. 318s.

26.

Petiška E. Štěstí, noc a hvězdy. Praha, 1991. 187s.

27.

Petiška E. Srdce, ve kterém bydlím. Praha, 1991. 207s.

28.

Petiška E. Hotel pro cizince. Praha, 1964. 192s.

29.

Pluhař Z. Koneční stanice. 254s.

30.

Říha B. Doktor Meluzin. Praha, 1985. 188s.

31.

Říha B. Učitel Victor Pelc. Praha, 1984. 256s.

32.

Říha B. Venkovan. Praha, 1984. 701s.

33.

Šubrt V. Zlé lásky. Praha, 1984. 280s.

34.

Vostrá A. Medium. Praha, 1991. 357s.

35.

Vážný J. Zlatá smrt. Praha, 1966. 237s.

ЛІТЕРАТУРА

1.

Авласевич М.А. О парцелляции в современном русском литературном языке //Вестник Белорусского университета, 1973, cерия 4, №1. С.52 58.

2.

Агаева Е.А. Лингвистическая природа и стилистическая функция оксюморона. АКД. М., 1975. 18с.

3.

Акимова В.Г. Наблюдения над сегментированными конструкциями в современном русском языке // Синтаксис и норма. Отв. ред. Г.А.Золотова М.: Наука, 1974. 283с.

4.

Акимова Г.Н. Новое в синтаксисе современного русского языка. М.: Высш. школа, 1990. 162с.

5.

Акимова Г.Н. Развитие конструкций экспрессивного синтаксиса в русском языке //ВЯ, 1981, №6. С.109-120.

6.

Акимова Г.Н. Новые явления в грамматическом строе современного русского языка // Русский язык в национальной школе. 1980. №5, С.14-16.

7.

Александрова О.В. Проблемы экспрессивного синтаксиса. М.: Просвещение, 1984. 211с.

8.

Александрова О.В., Куницина В.А. Принципы сегментации речевого потока (текста). М.:МГУ, 1982. 93с.

9.

Андерш Й.Ф. Проблеми синтаксичної семантики в сучасному зарубіжному мовознавстві // Мовознавство, 1983. №1. С.11.

10.

Андерш Й.Ф. Типологія простих дієслівних речень у чеській мові в зіставленні з українською. К.: Наукова думка, 1987. 191с.

11.

Андриевская А.А. Явление «сепаратизации» в стилистическом синтаксисе современной французской художественной прозы // Филологические науки. 1963. №3. С.78-83

12.

Андриевская А.А. Несобственно-прямая речь в художественной прозе Луи Арагона. К., 1967. С.144, 158159.

13.

Андриевская А.А. Внутренняя речь и приемы ее художественного изображения //Вісник Київського університету. 1965, серія філології та журналістики, №7. С. 44-50.

14.

Анніна І.О. Експресія та художня образність у рекламі // Взаємодія художніх і публіцистичних стилів української мови. К.: Наук. думка, 1990. 216с.

15.

Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Семантические средства языка. М.: Наука, 1974. 387с.

16.

Арутюнова Н.Д. О синтаксических типах художественной прозы //Общее и романское языкознание. М.: МГУ, 1872. С.189 192.

17.

Ахманова О.С.Словарь лингвистических терминов. М.: Советская энциклопедия, 1966. 606с.

18.

Бабайцева В.В. Синкретизм парцеллированных и присоединенных субстантивных фрагментов текста. // Филологические науки. 1997. №4. С.56 65.

19.

Багмут А.Й. Семантика і інтонація в українській мові. К.: Наук. думка, 1991. 168с.

20.

Балли Ш. Французская стилистика. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1961. 394с.

21.

Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1955. 416с.

22.

Басова Г.М. Лингвистические средства выражения антитезы. АКД. М., 1970. 25с.

23.

Белошапкова В.А. Современный русский язык. Синтаксис. М.: Высш. школа, 1977. 248с.

24.

Белошапкова В.А. Сложное предложение в совр. русск. лит. языке. М.: Высш. школа, 1967. 160с.

25.

Береговская Э.М. Экспрессивный синтаксис. Смоленск: Смоленск. гос. пед. ін-т, 1984. 94с.

26.

Богуславская Г.П. Парцеллированные сложноподчиненные предложения в современном английском языке// Вопросы романо-германского языкознания. Материалы межвузовской конференции. Вып. 2. Ч. 2. Челябинск, 1971. С.56-60.

27.

Ванников Ю.В., Котляр Т.Р. Вопросы строения предложения. Саратов, 1960. С.41.

28.

Ванников Ю.В. Существует ли присоединительная связь предложений //Труды ун-та Дружбы народов им. П.Лумумбы. 1965, 8. С.133-150.

29.

Ванников Ю.В. Явление парцелляции в современном русском языке. М.: УДН, 1965. 18с.

30.

Ванников Ю.В. Высказывание как синтаксическая единица //Вопросы грамматики и словообразования. М.,: УДН, 1968. 161с.

31.

Ванников Ю.В. Психолингвистический аспект явления парцелляции //Труды ун-та Дружбы народов им. П.Лумумбы, т. XXIХ. Языкознание, вып. 3. М., 1968. С. 198-219.

32.

Ванников Ю.В. Высказывание как лингвистический объект и некоторые принципы типологии высказывания //Международная конференция преподавателей русского языка и литературы. Тезисы докладов и выступлений. М., 1969.

33.

Ванников Ю.В. Синтаксические особенности русской речи: явление парцелляции. М., 1969 // Филологические науки. 1978. №2. С.5-8.

34.

Ванников Ю.В. Синтаксис речи и синтаксические особенности русской речи. М., 1979. 296с.

35.

Ванько Ю; Дослідження мови і стилю художнього твору в контексті сучасного словацького мовознавства // Мовознавство. 1990. №1. С.50 53.

36.

Васильев Л.М. К вопросу об экспрессивности и экспрессивных средствах (на материале славянских языков) // Славянский филологический сборник. Уфа, 1962. С.107-118.

37.

Вейль Г. Симметрия. М.: Наука, 1968. 301с.

38.

Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л.: Гослитиздат, 1940. С.94, 115,124.

39.

Виноградов В.В. Стиль «Пиковой дамы»// Пушкин. Временник пушкинской комиссии, №2. М.-Л., 1936. С.140-141.

40.

Витман Ж.А. О синтаксической функции парцеллированных конструкций в современном русском языке// 19-е Герценовские чтения. Филологические науки. Программа конференции. Тезисы докладов ЛГПИ им. Герцена. 1966.

41.

Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. К.: Либідь, 1993. 384с.

42.

ВихованецьІ.Р., Городенська К.Г., РусанівськийВ.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1982. 219с.

43.

ВолковаС.С.Парцелляция или эллипсис// Исследования по романской и германской филологии. К., 1977. С.36 40.

44.

Вопросы структуры предложения. Сб. научн. тр. Днепропетровск: ДГУ, 1980. 226с.

45.

Выготский Л.С.Мышление и речь. Психологические исследования. М-Л.: Огиз: Соцэгиз, 1934. 324с.

46.

Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. Синтаксис. М., 1981. С.202203.

47.

Гак В.Г. Об использовании идеи симметрии в языкознании //Лингвистическая и грамматическая семантика романских языков. Калинин, 1980.

48.

Галкина-ФедорукЕ.М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке//Сб. статей по языкознанию. Проф. Моск. ун-та акад. В.В.Виноградову в день его 60-летия. М.: МГУ, 1963. 371с.

49.

Ганбова М.Т. Некоторые наблюдения над лингвистической природой присоединения // УЗ Азерб. У, 1972, Сер. яз. и лит., №6. С.87 -92.

50.

Ганбова М.Т. Присоединительные конструкции и их стилистические функции в художественной прозе. АКД, 1973. 23с.

51.

Ганич Д.І., ОлійникІ.С.Словник лінгвістичних термінів. К.: Вищ. школа, 1975. 260с.

52.

Гарузова Л.В. Лингвистическая природа и стилистические функции полисиндетона. АКД. М., 1977.

53.

Гаспаров М.Л. Цицерон и античная риторика //Цицерон М.Т. Три трактата об ораторском искусстве. М., 1972.

54.

Гастилене Н.А. Экспрессивность как одна из языковых функций // Сб. научн. трудов МГПИИЯ им. М.Тореза, 1972. Вып. 65.

55.

Гвоздев Л.Н. Современный русский литературный язык. Ч. II. М., 1958.. С.164, 190.

56.

Голоюх В.Г. Еліптичні речення з невербалізованими головними членами //Мовознавство. 1982. №1. С.21-25.

57.

ГорянийВ.Д. Синтаксис односкладних речень. К.: Рад. школа, 1984. 128с.

58.

Грамматика современного русского литературного языка. Под ред. Н.Ю.Шведовой. М., 1970. С.621-622.

59.

Граматика чеської мови. К.: Наук. думка, 1992. 376с.

60.

Грищенко А.П. Напрями досліджень усного мовлення у сучасному мовознавстві //Мовознавство. 1968. №5. С.11-16.

61.

Гумилевская О.А. Эллиптические обороты в английском предложении //Иностр. языки в школе. 1952. №5.

62.

Долгова О.В. Семиотика неплавной речи. М.: Высш. школа, 1975. 264с.