ЕНАНТІОСЕМІЯ В СУЧАСНІЙ БОЛГАРСЬКІЙ МОВІ : Энантиосемия В СОВРЕМЕННОМ болгарском языке

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ЧЕРВОНОЖКА ВАЛЕНТИНА СЕМЕНІВНА

УДК 811`163.2`06: [81`373.42 + 81`373.7]

ЕНАНТІОСЕМІЯ В СУЧАСНІЙ БОЛГАРСЬКІЙ МОВІ

10.02.03 слов’янські мови

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Коваль-Костинська Оксана Володимирівна

Київ 2001

ЗМІСТ

ВСТУП.5

РОЗДІЛ 1. ЕНАНТІОСЕМІЯ ЯК ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНЕ ЯВИЩЕ. ПРИЧИНИ ЇЇ ПОЯВИ12
1.1. Огляд літератури за темою і визначення аспектів дослідження....12
1.2. Енантіосемія серед інших лексико-семантичних категорій..28
1.2.1. Енантіосемія та антонімія...34
1.2.2. Енантіосемія та омонімія.39
1.2.3. Енантіосемія та полісемія...43
1.2.4. Енантіосемія та конверсія...44
1.3. Причини появи енантіосемії в сучасній болгарській мові..47
1.3.1. Екстралінгвістичні причини появи енантіосемії......48
1.3.1.1. Особливості людського мислення..48
1.3.1.2. Емоційний фактор..52
1.3.1.3. Причини культурно-історичного характеру....53
1.3.1.4. Різне переосмислення ситуації, що лежить в основі образу фразеологізму56
1.3.1. Лінгвістичні причини виникнення енантіосемії...56
1.3.1.1. Протилежні значення словотворчих морфем..56
1.3.1.2. Морфологічний словотвір незалежно від значень словотворчих формантів61
1.3.1.3. Семантична аналогія....62
1.3.1.4. Фонетичні зміни ..65
1.4. Висновки до першого розділу..67

РОЗДІЛ 2. СЕМАНТИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ЛЕКСИЧНИХ І ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ЕНАНТІОСЕМІВ СУЧАСНОЇ БОЛГАРСЬКОЇ МОВИ....69
2.1. Принципи класифікації енантіосемічних слів та фразеологізмів сучасної болгарської мови..69
2.2. Номінативна енантіосемія в сучасній болгарській мові72
2.2.1. Енантіосемічні слова, значення яких виражають векторну протилежність..72
2.2.2. Енантіосемічні фразеологізми, значення яких виражають векторну протилежність.....84
2.2.3. Градуальні лексичні енантіосеми87
2.2.4. Градуальні фразеологічні енантіосеми..99
2.2.5. Енантіосемічні слова, значення яких виражають комплементарну протилежність..100
2.2.6. Комплементарна енантіосемія у фразеологічній сфері...105
2.2.7. Конверсивна енантіосемія у сфері лексики107
2.2.8. Конверсивна енантіосемія у сфері фразеології .116
2.3. Емоційно-оцінна енантіосемія в сучасній болгарській мові..118
2.3.1. Емоційно-оцінна лексична енантіосемія...118
2.3.1.1. Векторні енантіосеми...120
2.3.1.2. Градуальні енантіосеми.....124
2.3.1.3. Комплементарні енантіосеми...124
2.3.2. Емоційно-оцінна енантіосемія у фразеологічній сфері..127
2.3.2.1. Векторні енантіосемічні фразеологізми....128
2.3.2.2. Градуальні енантіосемічні фразеологізми...130
2.3.2.3. Комплементарні енантіосемічні фразеологізми....131
2.4. Іронічні стійкі порівняння в сучасній болгарській мові.132
2.4.1. Структурні типи іронічних стійких порівнянь сучасної болгарської мови134
2.4.2. Джерела експресивності болгарських іронічних компаративних фразеологізмів.136
2.4.3. Джерела образності болгарських іронічних стійких порівнянь.138
2.4.3.1. Іронічні стійкі порівняння болгарської мови, створені на основі реальної дійсності139
2.4.3.2. Іронічні компаративні фразеологізми болгарської мови, створені на основі розумової діяльності людини...143
2.4.4. Особливості сполучуваності болгарських іронічних стійких порівнянь..144
2.5. Висновки до другого розділу.145

РОЗДІЛ 3. СИНТАГМАТИЧНІ, ПАРАДИГМАТИЧНІ ТА ЕПІДИГМАТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ТА ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ЕНАНТІОСЕМІВ СУЧАСНОЇ БОЛГАРСЬКОЇ МОВИ.149
3.1. Синтагматичні особливості енантіосемів у сфері лексики і фразеології сучасної болгарської мови...149
3.1.1. Синтаксичний контекст..151
3.1.1.1. Синтаксична функція енантіосемічної мовної одиниці.151
3.1.1.2. Синтаксичні функції уточнювальних контекстуальних засобів...155
3.1.2. Морфологічний контекст..175
3.1.2.1. Морфологічна форма енантіосема..176
3.1.2.2. Морфологічна природа уточнювальних засобів контексту...178
3.1.3. Лексичний контекст...179
3.2. Парадигматичні та епідигматичні характеристики болгарських енантіосемічних слів і фразеологізмів..191
3.3. Висновки до третього розділу..193

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..195

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.200

ВСТУП

Основним напрямом сучасних семасіологічних досліджень є вивчення проблеми системності у лексичній сфері мови. Мовні одиниці у лексиці не існують ізольовано. Між ними спостерігаються різні семантичні процеси, які пов`язують співвідносні за певними параметрами мовні одиниці. Такі процеси визначаються як лексико-семантичні категорії або явища. Уже досить детально на матеріалі різних мов вивчені прояви найбільш поширених лексико-семантичних категорій полісемії, синонімії, антонімії, омонімії, лексико-семантичних груп. Менш помітним і розповсюдженим, але досить цікавим явищем є енантіосемія, розвиток протилежних значень у семантичній структурі однієї мовної одиниці.
Уперше на це явище звернули увагу понад століття тому В.Шерцль і К.Абель. Але його поглиблене вивчення починається лише з середини 70-х р.р. ХХ ст., коли з`являються спеціальні дослідження, присвячені вивченню лексичних енантіосемів у російській (Л.І.Климова, Г.Н.Гочев, О.І.Смирнова), українській (Т.О.Федоренко) та німецькій (Г.В.Яцковська) мовах.
У сучасній болгаристиці це явище залишається майже невивченим. Існує лише кілька невеликих статей, присвячених окремим проявам енантіосемії на обмеженому мовному матеріалі. Не розглядалися причини появи цього явища у болгарській мові, його характеристики у синтагматичному та парадигматичному планах. Крім того, все ще є спірним питання про сутність енантіосемії. Взагалі не досліджені енантіосемічні факти у фразеологічній сфері мови, зокрема, болгарської. Усе це зумовило актуальність вибору теми цього дисертаційного дослідження.
Тема дисертації пов`язана з науковими планами і науковою методичною роботою кафедри слов`янської філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, які спрямовані на вивчення слов`янських мов та літератур, встановлення закономірностей і типології їхнього функціонування.
Метою дослідження є подати системний опис проявів енантіосемії у лексичній та фразеологічній сферах сучасної болгарської мови на широкому і цілісному мовному матеріалі. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
1. Визначити сутність енантіосемії та особливості її взаємозв`язку з іншими лексико-семантичними явищами.
2. Встановити причини появи енантіосемії у лексико-семантичній системі сучасної болгарської мови.
3. Виявити принципи семантичної класифікації енантіосемічних фактів (слів та фразеологізмів) сучасної болгарської мови.
4. Класифікувати лексичні та фразеологічні енантіосеми сучасної болгарської мови на основі цих принципів.
5. Описати парадигматичні, синтагматичні та епідигматичні характеристики енантіосемії на болгарському мовному ґрунті.
Об`єктом дослідження є слова та фразеологізми сучасної болгарської мови, семантичні структури яких містять протилежні значення.
Предмет дослідження становлять особливості прояву енантіосемії як семантичного явища в сучасній болгарській мові у сфері лексики та фразеології; умови реалізації протилежних значень мовних одиниць цих сфер; фактори, що приводять до появи полярних значень у семантичній структурі однієї мовної одиниці; системні відношення енантіосемів з мовними одиницями одного з ними семантичного поля.
Методи дослідження. Відповідно до визначеної мети і завдань цієї роботи основними методами є метод компонентного і контекстного аналізу. На основі компонентного аналізу виділяються полярні семи у структурах значень енантіосемів і здійснюється семантична класифікація цих мовних одиниць. За допомогою контекстного аналізу виявляються і характеризуються типові умови реалізації (типові контексти) протилежних значень енантіосемічних слів і фразеологізмів сучасної болгарської мови. При вивченні фактичного матеріалу застосовуються методики опису, зіставлення і позамовного співвіднесення. При визначенні природи енантіосемії, а також парадигматичних та епідигматичних характеристик енантіосемів використовуються метод підбору синонімів і аналіз словотвірних зв`язків енантіосемічних мовних одиниць.
Джерелами матеріалу дисертації стали Речник на българския език”, якого на сьогоднішній день вийшло десять томів (від А до Н) [РБЕ]; двохтомний Фразеологичен речник на българския език”, який уклали К.Ничева, С.Спасова-Михайлова та Кр.Чолакова [ФРБЕ]; однотомні Български тълковен речник” за редакцією Д.Попова [БТР]; Съвременен тълковен речник на българския език” за редакцією С.Бурова [СТРБЕ] та Болгарсько-український словник”, авторами якого є І.А.Стоянов та О.Р.Чмир [БУС]; дослідження М.Філіпової-Байрової Гръцките заемки в съвременния български език”, де подається і словник таких запозичень [Филипова-Байрова]; картотека Інституту болгарської мови Болгарської академії наук, а також власні спостереження автора над сучасною болгарською розмовною мовою. Болгарські іронічні стійкі порівняння, крім Фразеологичен речник на българския език”, були зібрані і з Български притчи или пословици и характерни думи. Събрани от П.Р.Славейков” [Славейков] та дослідження з відповідним словником В.Кювлієвої-Мішайкової Устойчивите сравнения в българския език” [Кювлиева-Мишайкова 1986 УС].
Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні вперше:
1) здійснено системний аналіз енантіосемічних слів та фразеологізмів сучасної болгарської мови на цілісному мовному матеріалі;
2) встановлені основні характеристики енантіосемії як окремого лексико-семантичного явища, виділені точки дотику, а також розбіжності із суміжними категоріями лексико-семантичної системи мови (полісемією, антонімією, омонімією, конверсією), її місце серед них.
3) розглянуті причини появи енантіосемії в сучасній болгарській мові у сфері лексики і фразеології та розкрито їхній характер;
4) подана семантична класифікація енантіосемічних фактів лексико-семантичної системи сучасної болгарської мови (слів та фразеологізмів);
5) докладно вивчені умови реалізації протилежних значень болгарських лексичних і фразеологічних енантіосемів, а також їхні взаємозв`язки з одиницями того самого семантичного поля.
6) запропонований спосіб подачі енантіосемічних фактів у лексикографічній практиці.
Теоретична цінність дослідження полягає в тому, що у лексико-семантичній системі мови була виділена ще одна категорія енантіосемія, яка поряд з полісемією та омонімією виступає як один з процесів збагачення лексичної сфери мови за рахунок власних ресурсів, відображаючи закон асиметричного дуалізму мовного знака.
Практична значимість одержаних результатів. Результати цієї роботи можуть бути використані при викладанні курсу лексикології, при розробці спецкурсів, присвячених окремим лексикологічним проблемам, при подальших дослідженнях лексико-семантичної системи мови, у лексикографічній практиці.
Апробація результатів дисертації відбувалася на спільному засіданні кафедри слов`янської філології та кафедри полоністики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Матеріали дослідження обговорювались на конференції Българският език през ХХ век”, яка проходила у Софійському університеті імені Святого Климента Охридського (Болгарія) 3-4 грудня 1999 р.
Основні положення дисертаційного дослідження відображені в чотирьох публікаціях (статті), які надруковані у наукових фахових виданнях:
1. Ироничните устойчиви сравнения в българския и украинския език // Съпоставително езикознание. 1999. - №2-3. С.13-23.
2. Синтагматичні особливості енантіосемічних слів сучасної болгарської мови // Наука і сучасність: Зб. наук. пр.- К.: Логос, 2001. Т.24. С.249-263.
3. Місце енантіосемії серед інших лексико-семантичних явищ (на матеріалі болгарської мови) // Вісник Київс. держ. лінгв. ун-ту. Сер. Філологія. 2001. Т.4. - №1. С.
4. Причини появи енантіосемії в сучасній болгарській мові // Наукові записки Києво-Могилянської академії. 2001.
На захист виносяться такі положення:
1. Енантіосемія це окрема категорія у лексико-семантичній системі мови, яка є суміжною з антонімією, полісемією, омонімією та має певну зону перетину з конверсією.
2. Фактори, що привели до виникнення енантіосемії в сучасній болгарській мові, мають лінгвістичний та екстралінгвістичний характер. Екстралінгвістичними причинами є особливості людського мислення, емоційний та культурно-історичний фактори. Лінгвістичні причини визначаємо такі: протилежні значення словотворчих морфем, морфологічний словотвір незалежно від значень словотворчих формантів, семантична аналогія у парадигматичному та синтагматичному планах, фонетичні зміни. Найбільший вплив на формування енантіосемічного значення у семантичній структурі мовної одиниці на сучасному етапі розвитку болгарської мови має емоційний фактор.
3. Існування різних семантичних типів болгарських лексичних та фразеологічних енантіосемів зумовлюється різним характером полярних сем у структурах протилежних значень, неоднорідністю відношення протилежності, що лежить в основі енантіосемії, характером зв`язку значень з позамовною дійсністю. Для класифікації енантіосемів у фразеологічній сфері є важливим, яким шляхом з`явилися протилежні значення у семантичній структурі одного фразеологізму паралельного чи повторного переосмислення фразеологічного образу.
4. Енантіосемія у сфері лексики і фразеології сучасної болгарської мови є повною або неповною. Неповна спостерігається частіше за повну.
5. У синтагматичному плані енантіосемія не відрізняється від омонімії, полісемії та конверсії: протилежні значення енантіосемів мають різні контекстуальні умови реалізації, що знімає можливість двозначного розуміння змісту.
6. За парадигматичними та епідигматичними характеристиками енантіосемія наближається до антонімії. Енантіосеми мають складні взаємозв`язки з мовними одиницями, близькими за семантикою: синоніми до одного з протилежних значень мовної одиниці є одночасно антонімами до іншого, і навпаки; деривати від енантіосемічної мовної одиниці часто також є енантіосемічними з тим самим семантичним відношенням між значеннями. Енантіосемія є однією зі складових, що поряд з антонімією, синонімією та дериваційними зв`язками впорядковує і систематизує мовні одиниці у межах семантичного поля.
Мета, завдання і методи дослідження визначили структуру роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає сторінок, з них сторінок становить текст дисертаційного дослідження, а список використаної літератури.
У вступі обґрунтовано актуальність вибору теми дослідження, визначено мету, завдання, методи дослідження, наукову новизну, теоретичне та практичне значення роботи, зазначено про апробацію результатів дослідження.
Перший розділ роботи складається з трьох підрозділів. Перший підрозділ присвячений огляду літератури з проблеми енантіосемії і визначенню аспектів дослідження. У другому підрозділі автор обґрунтовує свою точку зору на сутність енантіосемії та її місце у лексико-семантичній системі мови. Особливості енантіосемії розглядаються й аналізуються у порівнянні з іншими суміжними явищами (антонімією, омонімією, полісемією, конверсією), бо на тлі спільного між ними найяскравіше помітна специфіка енантіосемії як окремої категорії. У третьому підрозділі описуються фактори, що приводять до виникнення протилежних значень у семантичній структурі слова (фразеологізму) в болгарській мові.
У другому розділі класифікуються болгарські енантіосемічні слова та фразеологізми. Класифікація проводиться на основі трьох критеріїв: 1) різних видів відношення протилежності, унаслідок чого виділяється векторна, градуальна, комплементарна та конверсивна енантіосемія; 2) характеру зв`язку значень енантіосемічних мовних одиниць з явищами позамовної дійсності, на основі якого здійснюється поділ на номінативну та емоційно-оцінну енантіосемію; 3) характеру полярних сем у структурах протилежних значень болгарських енантіосемів, унаслідок чого виявляються семантичні типи цих мовних одиниць у межах номінативної й емоційно-оцінної енантіосемії та групах енантіосемічних одиниць за типами протилежності.
У третьому розділі розглядаються характеристики енантіосемічних слів і фразеологізмів сучасної болгарської мови, які виділяються на основі трьох основних типів структурних відношень одиниць лексико-семантичної системи мови парадигматичних, синтагматичних та епідигматичних.
У загальних висновках подаються результати дослідження відповідно до поставленої мети й завдань, а також перспективи подальшого розроблення проблеми.
Список використаної літератури складається з 215 джерел, з них 195 становлять науково-критичні праці , а 20 лексикографічні.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Явище енантіосемії все ще залишається у мовознавстві одним з найменш вивчених. Через неоднорідність енантіосемічних фактів учені по-різному трактують сутність енантіосемії як лексико-семантичного явища. У цьому дисертаційному дослідженні визначено місце енантіосемії у лексико-семантичній системі мови, проаналізовані енантіосемічні факти в лексичній та фразеологічній сферах сучасної болгарської мови й виявлені основні фактори, що приводять до появи протилежних значень у семантичній структурі однієї мовної одиниці в болгарській мові. Основними методами, які застосовуються у дослідженні, є компонентний аналіз, за допомогою якого виділяються полярні семантичні компоненти у структурах протилежних значень мовної одиниці і здійснюється семантична класифікація болгарських енантіосемів (слів і фразеологізмів), а також контекстний аналіз, на основі якого визначаються синтагматичні особливості болгарських енантіосемічних слів та фразеологізмів. Крім того, у роботі використовуються методики зіставлення (при визначенні особливостей енантіосемії як лексико-семантичного явища), позамовного співвіднесення (при виявленні причин появи енантіосемії), метод підбору синонімів до кожного з протилежних значень й аналіз словотворчих можливостей (при розгляді парадигматичних особливостей енантіосемів).
2. Детально вивчивши прояви енантіосемії у сфері лексики та у фразеологічній сфері сучасної болгарської мови (проаналізовані 560 лексичних фактів енантіосемії та 86 фразеологічних), ми дійшли висновку, що енантіосемія становить самостійну лексико-семантичну категорію, яка є суміжною з антонімією, полісемією та омонімією і має зону перетину з конверсією. Оскільки семантичне відношення енантіосемії спостерігається між значеннями однієї мовної одиниці, які пов`язані як протилежні, і до того ж у семантичній структурі цієї мовної одиниці, крім протилежних, можуть бути наявні й інші значення, на наш погляд, у лексикографічній практиці енантіосеми слід подавати як багатозначні слова та фразеологізми[1]. Спірним питанням залишається те, як кваліфікувати слова, які є енантіосемічними лише у формі недоконаного виду (подмладявам та подібні), бо форми доконаного виду мають різне формальне вираження. Традиційно в болгарській лексикографії такі слова трактуються як омоніми. Вважаємо, що і в цьому випадку протилежні конверсивні значення мають бути подані як належні семантичній структурі однієї мовної одиниці. Форми доконаного виду в такому випадку подаються перед тлумаченням значення, як, наприклад, різні форми множини до різних значень полісемічного іменника (дърво дерево” дървета дерева”, дърва дрова”). Енантіосемічні мовні одиниці мають багато спільного у структурах своїх значень і тому вони не можуть трактуватися як омоніми.
3. Поява енантіосемічних значень у семантичних структурах слів та фразеологізмів сучасної болгарської мови є частковим виявом загальних процесів у мові, що спрямовані на збагачення лексичної та фразеологічної сфери за рахунок власних матеріальних ресурсів. Причини виникнення енантіосемії в лексико-семантичній системі сучасної болгарської мови мають лінгвістичний та екстралінгвістичний характер. До екстралінгвістичних відносимо особливості людського мислення, емоційний і культурно-історичні фактори; до лінгвістичних протилежні значення словотворчих морфем, морфологічний словотвір незалежно від значень словотворчих формантів, семантичну аналогію у парадигматичному та синтагматичному плані, фонетичні зміни. Найбільший вплив на розвиток енантіосемії в сучасній болгарській мові має емоційний фактор, прагнення до експресивного вираження думок і почуттів. У сфері дієслівної лексики основними причинами появи протилежних значень у семантичній структурі одного слова є лексико-семантичний словотвір на основі імплікаційних зв`язків понять і явищ навколишньої дійсності, морфологічний словотвір незалежно від значень словотворчих формантів та протилежні значення словотворчих префіксів. Такі фактори появи енантіосемічних мовних одиниць, як особливості людського мислення та прагнення до експресивного вираження думок, є універсальними, бо вони зумовлюють розвиток протилежних значень у семантичній структурі однієї мовної одиниці у різних мовах. Особливості їхнього прояву в сучасній болгарській мові, а також вплив лінгвістичних причин та факторів культурно-історичного характеру визначають специфіку виявлення семантичних відношень енантіосемії у сфері лексики та фразеології сучасної болгарської мови.
4. За характером зв`язку значень досліджуваних мовних одиниць з явищами позамовної дійсності розрізняємо дві великі групи енантіосемів: номінативні, де протилежність зумовлена полярними номінативними елементами значень, та емоційно-оцінні, значення яких протиставляються за полярними видами (позитивна та негативна) емоційної оцінки. Оскільки фразеологічна номінація безпосередньо пов`язана з вираженням певної оцінки, до номінативної енантіосемії відносимо фразеологізми, протилежні значення яких протиставляються за номінативними елементами значень. Усі вони з`явилися шляхом паралельного переосмислення фразеологічного образу. Емоційно-оцінну енантіосемію становлять фразеологізми, полярні значення яких виникли внаслідок повторного переосмислення фразеологічного образу і пов`язані як первинне й вторинне (результат одного з видів семантичної деривації перенесення назви на основі протилежності), а також частина фразеологізмів, протилежні значення яких з`явилися через паралельне переосмислення вільного словосполучення і містять полярні емоційно-оцінні елементи (позитивну або негативну емоційну оцінку).
5. Відношення протилежності, яке лежить в основі енантіосемії, не є однорідним. Залежно від наявності або відсутності певних загальних ознак (співвіднесеність з одним/ з різними денотатами, спрямованість/ неспрямованість, градуальність/ неградуальність), ми, слідом за мовознавцями, які вивчають явище антонімії, виділяємо чотири типи (види) відношення протилежності векторний, градуальний, комплементарний та конверсивний. Останній становлять мовні одиниці, які є як енантіосемами, так і конверсивами, тобто представляють зону перетину цих двох явищ. Найбільш представленими у сфері лексики є градуальний та конверсивний види енантіосемії, у сфері фразеології векторний. За характером полярних сем у структурах значень енантіосемів визначаємо детальніші семантичні типи, які складаються з семантично однорідних мовних одиниць, що нерідко мають й однакові контекстуальні умови реалізації протилежних значень.
6. Енантіосемія у сфері лексики і фразеології сучасної болгарської мови може бути повною і неповною. Повна спостерігається тоді, коли протилежні значення слів (фразеологізмів) розрізняються за однією диференційною семою. При неповній енантіосемії, яка спостерігається частіше за повну, одне з енантіосемічних значень містить додаткову сему, яка не має семантичного відповідника в іншому, і це порушує симетричність їхньої протилежності.
7. Протилежні значення болгарських енантіосемів можуть розрізнятися за сферами вживання (загальновживані, діалектні, термінологічні) та стильовою співвіднесеністю (стилістично нейтральні, розмовні, поетичні). У семантичних структурах окремих лексичних енантіосемів виявляються два семантичні відношення протилежності (як однотипні, так і різнорідні).
8. Одним із стилістичних прийомів, що приводить до лексичної мовленнєвої енантіосемії, є антифразис. У фразеологічній сфері він став основою мовного явища іронічних стійких порівнянь, абстрактна ознака яких є логічно несумісною з їхнім образом і набуває під його впливом протилежного значення. Завдяки цьому створюється сильний іронічний ефект.
9. Енантіосемічні значення слів та фразеологізмів сучасної болгарської мови мають різні контекстуальні умови реалізації. Розбіжність у контекстах знімає можливість двозначного розуміння змісту. У синтагматичному плані енантіосемія не відрізняється від омонімії та полісемії.
10. Для емоційно-оцінних лексичних і фразеологічних енантіосемів у більшості випадків при актуалізації протилежних значень визначальну роль відіграють екстралінгвістичні засоби контексту. Значення номінативних лексичних та деяких фразеологічних енантіосемів виявляються за допомогою різних видів лінгвістичного контексту: найчастіше при своїй реалізації вони залежать від синтаксичних та лексичних контекстуальних засобів, які можуть взаємодіяти, рідше актуалізуються за допомогою морфологічного контексту.
11. Значення енантіосемічних мовних одиниць є протилежними, вони своєрідним чином пов`язані зі значеннями інших членів одного з ними семантичного поля: синоніми до одного з протилежних значень є одночасно антонімами до іншого; багато лексичних і особливо фразеологічних енантіосемів пов`язані синонімічними відношеннями з іншими енантіосемами; у багатьох випадках дериваційні утворення від енантіосемів також є енантіосемічними, значення яких пов`язані тим самим семантичним відношенням, що і значення мотивуючих мовних одиниць. Якщо у синтагматичному плані енантіосемія не відрізняється від омонімії та полісемії, то за парадигматичними характеристиками це явище наближається до антонімії. Енантіосемія, таким чином, виявляється як системне явище, яке разом з антонімією та синонімією, а також дериваційними зв`язками впорядковує і систематизує мовні одиниці за їхньою сематикою, об`єднуючи слова (фразеологізми) з певним інваріантним значенням в одне семантичне поле.
Проблеми, порушені в роботі, можуть набути подальшого розвитку у дослідженнях лексико-семантичної системи мови, зокрема:
у дослідженнях причин зміни значення слова та розкритті їхнього характеру;
у вивченні семантичної структури слова і фразеологізму;
у детальних дослідженнях денотативного і сигніфікативного аспектів лексичного значення слова;
у вивченні прагматичного аспекту значення слова і фразеологізму особливостей взаємозв`язку номінативних і конотативних компонентів значення (сем), а також їхньої ролі при семантичній деривації;
у дослідженні семантичних об`єднань слів і фразеологізмів на основі парадигматичних відношень, особливо зони периферії, перехідних випадків між різними лексико-семантичними явищами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Науково-критичні праці

1. Абаев В.П. О подаче омонимов в словаре // Вопр. языкознания. 1957. - №3. С.31-43.
2. Алексич М. Наблюдения върху българо-сръбската енантиосемия // Българистични проучвания. Междунар. семинар по български език и култура. Велико Търново: Пик, 1996. С.161-168.
3. Амосова Н.Н. Основы английской фразеологии. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1963. 198 с.
4. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
5. Армянов Г. Българският жаргон. София: Университетско изд-во Св. Климент Охридски”, 1995. 220 с.
6. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие. Факт. М.: Наука, 1988. 340с.
7. Ахманова О.С. Очерки по общей и русской лексикологии. М.: Учпедгиз, 1957. 296 с.
8. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. 2-е изд., стереотип. М.: Советская энциклопедия, 1969. 608 с.
9. Бабич Н.Д. Фразеологія української мови: Навчальний посібник: В 2 ч.. Чернівці, 1971. Ч.2 92 с.
10. Балкански Т. Явлението енантиосемия в съвременния български език // Български език. 1979. Кн.2. С.111-119.
11. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка: Пер. с фр. М.: Изд-во иностр. л-ры, 1955. 416 с.
12. Баран Я.А. Основні питання загальної та німецької фразеології. Львів: Вища школа, вид-во при Львів. ун-ті, 1980. 156 с.
13. Баран Я.А. Фразеологія у системі мови. Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. 176с.
14. Бацевич Ф.С. Функционально-отражательное изучение лексики: теоретические и практические аспекты (на материале русского глагола): Текст лекций. Львов: Ред.-изд. отдел Львов.ун-та, 1993. 171 с.
15. Бацевич Ф.С., Космеда Т.А. Очерки по функциональной лексикологии. Львов: Світ, 1997. 392 с.
16. Бессонова Л.Е. Энантиосемия как особый тип в системе лексических противопоставлений // Проблемы лексической и категориальной семантики / Отв. ред. проф. О.М. Соколов. Симферополь: Изд-во Симферопольского ун-та. 1982. С.27-31.
17. Благоева Д. Енантиосемията в съвременния български език // За думите и речниците. Лексикографски и лексиколожки четения’98. София: Изд-во на БАН, 2000. С.317-323.
18. Бобух Н.М. Антоніми та фразеологізми з семантично протилежними компонентами // Мовознавство. 1992. - №4. С.62-67.
19. Бояджиев Т. Българска лексикология: Учебник. София: Наука и изкуство, 1986. 300 с.
20. Бояджиев Т., Куцаров Ив., Пенчев Й. Съвременен български език: Учебник. София: Петър Берон, 1999. 656 с.
21. Будагов Р.А. Очерки по языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1953. 280 с.
22. Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования (романские языки). М.: Изд-во Моск. ун-та, 1963. 304 с.
23. Будагов Р.А. Введение в науку о языке: Учебное пособие. 2-е изд., перераб. и доп. М.: Просвещение, 1965. 492 с.
24. Булаховский Л.А. Введение в языкознание: Учебное пособие: В 2 ч. 2-е изд., испр. М.: Изд-во минист. просв. РСФСР, 1954. Ч.2. 176 с.
25. Буслаев Ф.И. Историческая грамматика русского языка. М.: Учпедгиз, 1959. 624с.
26. Българско народно творчество: В 13 т. София: Български писател, 1963. Т.9-10.
27. Вахек Й. Лингвистический словарь Пражской школы: Пер. с фр., нем., англ. и чешс. М.: Прогресс, 1964. 350 с.
28. Викторова К. Към въпроса за антонимията // Български език. 1981. Кн.5. С.439-443.
29. Виноградов В.В. О некоторых вопросах русской исторической лексикологии// Изв. АН СССР. Отд. лит. и яз. 1953. Т.12. Вып.3. С.185-210.
30. Виноградов В.В. Основные типы лексических значений слова // Вопр. языкознания. 1953. - №5. С.3-29.
31. Виноградов В.В. О процессах развития и разрушения омонимии в кругу соотносительных русизмов и древнеславянизмов // Studia Slavica. 1966. Т.12. С.433-451.
32. Виноградов В.В. Об омонимии и смежных явлениях // Избранные труды. Исследования по русской грамматике. М.: Наука, 1975. С.295-312.
33. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис: Підручник. К.: Либідь, 1993. 368с.
34. Вороничев О.Е. К вопросу об омонимии и смежных явлениях // Рус. язык в школе. 1999. - №4. С.71-77.
35. Вътов В. Основен курс по съвременен български език: Учебник: В 2 ч. Велико Търново: Издат. къща АСТА, 1993. Ч.2: Лексикология и фразеология. 248 с.
36. Вътов В. Фонетика и лексикология на българския език: Учебник. Велико Търново: Абагар, 1995. 480с.
37. Вътов В. Лексикология на българския език: Учебник. Велико Търново: Абагар, 1998. 424 с.
38. Галкина-Федорук Е.М. К вопросу об омонимах в русском языке // Рус. язык в школе. 1954. - №3. С.14-19.
39. Галкина-Федорук Е.М., Горшкова К.В., Шанский Н.М. Современный русский язык: Учебное пособие: В 2 ч. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1962. Часть 1: Лексикология. Фонетика. Словообразование. 344 с.
40. Гельблу Я.И. К вопросу о внутренней антонимии в немецком языке // Учёные записки Башкир. ун-та. Сер. филол. наук. 1963. Вып. 13. С.19-23.
41. Гельблу Я.И. Антонимия и антитеза (на материале немецкого языка) // Там же. 1964. Вып. 15. С.153-159.
42. Георгиев Ст. Българска семасиология. Велико Търново: Абагар, 1993. 272 с.
43. Головин Б.Н. Введение в языкознание: Учебное пособие. 4-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1983. 231 с.
44. Гочев Г. К вопросу об энантиосемии // Проблемы интерференции при обучении русскому языку. Второй симпозиум. Велико Търново: Великотърновски ун-т. 1975. С.87-91.
45. Гочев Г. О семантических типах энантиосемических слов // Аспирантски сборник. Кн.3. Свитък 2. Велико Търново: Великотърновски ун-т, 1976. С.99-106.
46. Гочев Г. Энантиосемия в современном русском литературном языке: Автореф. дис. канд. филол. наук / Великотърновски ун-т Кирил и Методий”. Велико Търново, 1977. 27 с.
47. Гочев Г. К вопросу о сущности энантиосемии // Болгарская русистика. 1979. - №4. С.35-46.
48. Гочев Г. К вопросу о некоторых синтагматических особенностях энантиосемии // Трудове на Великотърновския ун-т Кирил и Методий”. 1980. Т.15. Кн.2. С.137-166.
49. Гочев Г. О структурной классификации и причинах возникновения энантиосемических слов в русском языке // Достижения советской русистики за 60 лет. Доклады Юбилейной научной конф. русистов Болгарии. София. 1984. С.133-140.
50. Граматика на съвременния български книжовен език: В 3 т. София: Изд-во на БАН, 1983. Т.3: Синтаксис. 466 с.
51. Гуторанова И. Българският предлог за и неговите съответствия в руски език // Български език. 1996. Кн.4. С.77-80.
52. Демський М.Т. Системні зв’язки в сфері фраземіки // Мовознавство. 1991. - №2. С.36-43.
53. Денисова С.П. Типологія категорій лексичної семантики. К.: ВІПОЛ, 1996. 294 с.
54. Жуков В.П. Семантика фразеологических оборотов: Учебное пособие. М.: Просвещение, 1978. 160 с.
55. Жуков В.П. Русская фразеология: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1986. 310 с.
56. Журавлёв А.Ф. Технические возможности русского языка в области предметной номинации // Способы номинации в современном русском языке: Сб. ст. М.: Наука, 1982. С.45-108.
57. Звегинцев В.А. Семасиология. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1957. 324 с.
58. Иванов Й. Българските тайни занаятчийски говори: Автореф. на дис. д-р на филол. науки / Ин-т за български език на БАН. София, 1986. 36 с.
59. Иванов Й. Принципи на номинацията в българските тайни занаятчийски говори // Български език. 1987. Кн.1-2. С.118-122.
60. Иванова В.А. Антонимия в системе языка. Кишинёв: Штиинца, 1982. 164 с.
61. История на България: Учебник / Гюзелев В., Саздов Д., Спасов Л. и др. Под ред. на В. Гюзелев. София: Академично изд-во Проф. Марин Дринов”, 2000. 328с.
62. Історія української мови. Лексика і фразеологія / Винник О.В., Горобець В.Й., Карпова В.Л. та ін. К.: Наукова думка, 1983. 744 с.
63. Калдиева-Захариева С. Някои семантични паралели в областта на българската и румънската фразеология // Български език. 1993-1994. Кн.5-6. С.441-446.
64. Карастойчева Цв. Лексико-семантична индукция в плана на парадигматиката // Пак там. 1985. Кн.4. С.384-391.
65. Карастойчева Цв. Лексико-семантична индукция в плана на синтагматиката // Пак там. 1985. Кн.1. С.42-49.
66. Ким Л.Л. Смысловые трансформации слова при ироническом употреблении // Научные труды Ташкент. ун-та. 1967. Вып. 299. С.42-47.
67. Климова Л.И. Антонимические значения полисемантичных слов в современном русском языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 / Ленингр. гос. пед. ин-т. Л., 1975. 22 с.
68. Кодухов В.И. Введение в языкознание: Учебник. М.: Просвещение, 1979. 351с.
69. Кодухов В.И. Контекст как лингвистическое понятие // Языковые единицы и контекст: Сб. науч. тр. Л.: Ленингр. гос. пед. ин-т, 1973. С.7-32.
70. Колшанский Г.В. Контекстная семантика. М.: Наука, 1980. 150 с.
71. Комиссаров В.Н. Проблема определения антонима // Вопр. языкознания. 1957. - №2. С.49-58.
72. Корнеева Л.Т. Глаголы-антонимы в современном немецком языке: Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.04 / Моск. гос. пед. ин-т иностр. языков. М., 1973. 24 с.
73. Космеда Т.А. Энантиосемия агентивных существительных с семантикой морально-этической оценки // Вісник Львів. ун-ту. Сер. філол. 1987. Вип.18. С.41-45.
74. Косовский Б.И. Общее языкознание. Учение о слове и словарном составе языка: Учебное пособие. Минск: Вышэйшая школа, 1974. 270 с.
75. Коспартова М. По въпроса за антонимията // Изв. на Ин-та за български език. 1970. Кн.19. С.371-380.
76. Коспартова М. Речникови антоними в поезията на П.К. Яворов // Български език. 1974. Кн.4. С.305-313.
77. Кочева А. За неутрализация на енантиосемията в българските диалекти // Пак там. 1988. Кн.4. С.311-312.
78. Кочерган М.П. Лексико-семантична система мови // Енциклопедія Українська мова”. К., 2000. С.282-284.
79. Кудрявцева Л.А. Моделирование динамики словарного состава (на материале лексических новаций русского языка): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.19, 10.02.01 / Киев. гос. у-т. К., 1992. 46 с.
80. Кузнецова Э.В. Лексикология русского языка: Учебное пособие. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1989. 216 с.
81. Кунин А.В. Фразеология современного английского языка. М.: Международные отношения, 1972. 289 с.
82. Кунин А.В. Курс фразеологии современного английского языка: Учебник. М.: Высшая школа, 1986. 336 с.
83. Кювлиева-Мишайкова В. Фразеологизмите в българския език. София: Народна просвета, 1986. 96 с.
84. Кювлиева-Мишайкова В. Устойчивите сравнения в българския език. София: Изд-во на БАН, 1986. 276 с.
85. Лейкина Б.М. К вопросу о грамматическом контексте // Вопросы синтаксиса романо-германских языков: Сб. ст. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1961. С.35-52.
86. Лейкина Б.М. Средства грамматического контекста // Учёные записки Ленингр. ун-та. Сер.филол. наук. 1961. Вып.60. №301. С.125-139.
87. Лилов М. Семантичен развой на глаголната представка по в българския език // Изв. на Ин-та за български език. 1964. Кн.10. С.65-157.
88. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система мови. Харків: Харк. держ. пед. ун-т, 1997. 131 с.
89. Лукьянова Н.А. Экспрессивная лексика разговорного употребления (проблемы семантики). Новосибирск: Наука, 1986. 231 с.
90. Македонска Цв. Към въпроса за изграждането на фразеологичната система на българския книжовен език // Славистичен сборник. София: Изд-во на БАН, 1968. С.145-153.
91. Марузо Ж. Словарь лингвистических терминов. Пер. с фр. М.: Изд-во иностр. лит., 1960. 436 с.
92. Меликян В.Ю. Внутренняя антонимия” и способы её выражения в языке // Рус. язык в школе. 1998.- №2. С.82-88.
93. Минчева А. За произхода и употребата на глагола споря и съществителното спор в българския книжовен език // Език и литература. 1955. Кн.6. С.460-461.
94. Михайлова Д. Представката за в някои диалектни думи // Български език. 1978. Кн.5. С.464-465.
95. Михайловская В.Н. Эмоциональный компонент лексического значения слова и контекст // Учёные записки Ленингр. гос. пед. ин-та. 1972. Т.533. С.89-109.
96. Мокиенко В.М. Славянская фразеология: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1980. 207с.
97. Молотков А.И. Фразеологизмы русского языка и принципы их лексикографического описания // Фразеологический словарь русского языка / Под ред. А.И. Молоткова. 3-е изд., стереотип. М.: Русский язык, 1978. С.7-23.
98. Назарян А.Г. Образные сравнения французского языка. Фразеологизмы. М.: Наука, 1965. 200 с.
99. Никитин М.В. Лексическое значение слова (струк