ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ КОРЕНІ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕПРЯМОГО РУХУ З КОРЕНЕВИМ АРХЕТИПОМ (S)KER(T)- ТА ЇХ РЕФЛЕКСИ : индоевропейские корни НА обозначения НЕПРЯМОГО ДВИЖЕНИЯ из корневого архетипа (S) KER (T) - И ИХ РЕФЛЕКСЫ



  • Название:
  • ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ КОРЕНІ НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕПРЯМОГО РУХУ З КОРЕНЕВИМ АРХЕТИПОМ (S)KER(T)- ТА ЇХ РЕФЛЕКСИ
  • Альтернативное название:
  • индоевропейские корни НА обозначения НЕПРЯМОГО ДВИЖЕНИЯ из корневого архетипа (S) KER (T) - И ИХ РЕФЛЕКСЫ
  • Кол-во страниц:
  • 237
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2002
  • Краткое описание:
  • Київський національний університет
    імені Тараса Шевченка



    На правах рукопису



    Коваленко Ірина Дмитрівна



    УДК 811.1’81 115.81’373.424



    ІНДОЄВРОПЕЙСЬКІ КОРЕНІ
    НА ПОЗНАЧЕННЯ НЕПРЯМОГО РУХУ З КОРЕНЕВИМ АРХЕТИПОМ (S)KER(T)- ТА ЇХ РЕФЛЕКСИ



    10.02.17 порівняльно-історичне
    і типологічне мовознавство

    Дисертація на здобуття
    наукового ступеня кандидата філологічних наук















    С.В.Семчинський










    д. філол. н., проф.









    Науковий керівник:



    М.А.Собуцький
    д. філол. н., проф.




    Київ 2002









    ЗМІСТ


    Сторінка







    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ


    4







    ВСТУП


    8







    РОЗДІЛ 1
    Фонетична та морфологічна характеристика індоєвропейських кореневих морфем з кореневим архетипом (S)KER(T)-





    17




    1.1.


    Корінь та його дослідження у порівняльно-історичному індоєвропейському мовознавстві



    17




    1.1.1


    Корінь як предмет компаративістичних студій


    17




    1.1.2.


    Витоки формування вчення про корінь у порівняльно-історичному індоєвропейському мовознавстві



    20




    1.1.3.


    О.О.Потебня і його радиксологічні погляди


    24




    1.1.4.


    Теорія індоєвропейського кореня Е.Бенвеніста


    25




    1.1.5.


    Критика теорії індоєвропейського кореня Е.Бенвеніста


    27




    1.1.6.


    Фонетична та морфонологічна структура індоєвропейського кореня



    30




    1.1.6.1.


    Характеристика приголосних у складі кореня.
    Артикуляційні ознаки



    31




    1.1.6.2.


    Характеристика голосних у складі кореня.
    Чергування голосних у корені



    32




    1.1.6.3.


    Метатеза і синкопа у корені


    34




    1.1.7.


    Списки індоєвропейських коренів


    35




    1.1.8.


    Сегментація кореня


    37




    1.1.8.1.


    Формування ідей про сегментацію кореня у
    європейській індоєвропеїстиці



    38




    1.1.8.2.


    Структурні елементи кореня
    (детермінанти, преформанти, інфікси)



    41




    1.1.9.


    Висновки


    42




    1.2.


    Фонетична та морфологічна характеристика сегментів індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)- на позначення непрямого руху




    44




    1.2.1.


    Явище індоєвропейського рухомого s- з точки зору морфології та синтаксичної фонетики



    44




    1.2.2.


    Характер гутуральних у складі індоєвропейських коренів


    55




    1.2.3.


    Сонанти та голосні у складі індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(Т)-



    64




    1.2.4.


    Висновки
    РОЗДІЛ 2
    Семантична характеристика рефлексів індоєвропейських кореневих морфем з кореневим архетипом (S)KER(Т)-


    69


    72




    2.1.


    Проблеми досліджень семантики у порівняльно-історичному мовознавстві



    72




    2.1.1.


    Співвідношення фонетики і семантики у порівняльно-історичних мовознавчих дослідженнях



    73




    2.1.2.


    Розвиток уявлень про методи та прийоми семантичних досліджень у порівняльно-історичному мовознавстві



    78




    2.1.2.1.


    Прийом ізосемантичних рядів в етимології


    85




    2.1.3.


    Дослідження семантики в українському мовознавстві


    91




    2.1.4.


    Висновки


    96




    2.2.


    Напрями та механізми розвитку значень похідних від індоєвропейських коренів з архетипом (S)KER(Т)- на позначення непрямого руху




    98




    2.2.1.


    Проблема кореневої омонімії та етимологізація тематичних груп індоєвропейської лексики, утвореної від коренів з архетипом (S)KER(Т)- на позначення непрямого руху




    98




    2.2.2.


    Основні групи лексики індоєвропейських мов, утвореної від індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(Т)-



    104




    2.2.3.


    Моделі семантичної деривації похідних від індоєвропейських коренів з архетипом (S)KER(T)- на позначення непрямого руху




    151




    2.2.3.1.


    Семантичні зв’язки між групами значень, виділеними у масиві похідних від індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)- на позначення непрямого руху




    151




    2.2.4.


    Основні види семантичних змін


    153




    2.2.4.1.


    Метафоризація у розвитку значень груп рефлексів індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)- гнути; кривити”




    156




    2.2.4.2.


    Роль табу у розвитку значень континуантів індоєвропейських кореневих морфем з архетипом (S)KER(T)- на позначення непрямого руху




    163




    2.2.4.3.


    Метонімія у розвитку значень похідних від індоєвропейських кореневих морфем з архетипом (S)KER(T)- на позначення непрямого руху




    167




    2.2.4.4.


    Звуження та розширення значень. Розвиток абстрактних значень із конкретних



    169




    2.2.4.5.


    Розвиток нейтральних та конотативних значень


    171




    2.2.5.


    Фонетичне символічне значення звукосполуки skr- в ідеофонічних рефлексах індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)-




    178




    2.2.6.


    Висновки


    185








    ВИСНОВКИ



    189







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    193







    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    ДОДАТОК А


    200

    226







    ДОДАТОК Б


    230







    ДОДАТОК В


    234

    ДОДАТОК Г


    235








    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    авест. авестійський
    алб. албанський
    англ. англійський
    англ.-сакс. англосаксонський
    ар. арійський
    блр. білоруський
    болг. болгарський
    брет. бретонський
    в.-луж. верхньолужицький
    вал. валійський
    відм. відмінок
    вірм. вірменський
    волин. волинський
    волин. волинський
    волог. вологодський
    герм. германський
    гол. голландський
    гот. готський
    гр. грецький
    д.-англ. давньоанглійський
    д.-болг. давньоболгарський
    д.-брет. давньобретонський
    д.-в.-нім. давньоверхньонімецький
    д.-вал. давньовалійський
    д.-герм. давногерманський
    д.-гр. давньогрецький
    д.-дат. давньодатський
    д.-інд. давньоіндійський
    д.-ір. давньоіранський
    д.-ірл. давньоірландський
    д.-ісл. давньоісландський
    д.-лит. давньолитовський
    д.-нід. давньонідерландський
    д.-прус. давньопруський
    д.-рус. давньоруський
    д.-сканд. давньоскандинавський
    д.-фр. давньофранцузький
    д.-фриз. давньофризький
    д.-швед. давньошведський
    дат. датський
    діал. діалектний
    дієсл. дієслово
    ж.р. жіночий рід
    заст. застарілий
    і.-є. індоєвропейський
    ім. іменник
    ір. іранський
    ісп. іспанський
    іт. італійський
    калузьк. калузький
    кауз. каузальний
    кашуб. кашубський
    кімр. кімрський
    корн. корнійський
    костр. костромський
    лат. латинський
    латв. латвійський
    лит. литовський
    мн. множина
    н.-ір. новоіранський
    н.-ісл. новоісландський
    н.-луж. новолужицький
    напр. наприклад
    нід. нідерландський
    нім. німецький
    норв. норвезький
    перен. переносний
    перен. переносний
    перм. пермський
    пол. польський
    полаб. полабський
    поліс. поліський
    пор. порівняти
    порт. португальський
    прет. претерит, форма минулого часу
    прийм. прийменник
    прикм. прикметник
    присл. прислівник
    псл. праслов’янський
    реліг. релігійний
    ретором. ретороманський
    род. родовий
    розм. розмовний
    рос. російський
    ряз. рязанський
    с.р. середній рід
    с.-хорв. сербо-хорватський
    сард. сардинський
    сер. середньовічний
    сер.-в.-нім. середньоверхньонімецький
    сер.-вал. середньовалійський
    сер.-ір. середньоіранський
    сер.-нід. середньонідерландський
    серб. сербський
    серб.- хорв. сербохорватський
    сиб. сибірський
    симб. симбірський
    слов. слов’янський
    словац. словацький
    словен. словенський
    ст.-слов. старослов’янський
    суч. сучасний
    тамб. тамбовський
    твер. тверський
    тех. технічний
    тул. тульський
    укр. український
    умбр. умбрський
    фр. французький
    флам. фламандський
    фриг. фригійський
    фриз. фризький
    хет. хетський
    ч.р. чоловічий рід
    чес. чеський
    швед. шведський
    швейц. німецький швейцарський
    яросл. ярославльський







    СПЕЦІАЛЬНІ ТЕРМІНИ, ВИКОРИСТАНІ У ДИСЕРТАЦІЇ


    Кореневий архетип узагальнений схематичний вираз сукупності індоєвропейських діахронічних кореневих інваріантів, див. с. 18, Схему 1
    Кореневий інваріант див. с. 18, Схему 1
    Кореневий варіант див. с. 18, Схему 1
    Радиксологія вчення про корінь у порівняльно-історичному мовознавстві (від лат. radix корінь”), див. с. 20, 24, 31





    ІНШІ СХЕМАТИЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ

    С умовне позначення приголосного звука (від лат. consonans приголосний”)
    V умовне позначення голосного звука (від лат. vocalis голосний”)
    (S)KER(T)- умовне позначення індоєвропейського кореневого архетипу, де
    (S) рухомий елемент s- (s-mobile), який може зустрічатися на початку слова,
    K будь-який задньоязиковий приголосний (палатальний, чистий велярний або лабіовелярний),
    E будь-який голосний звук,
    R плавний сонант r або l,
    (T) поширювач кореня, будь-який із передньоязикових приголосних.

    Елементи, взяті в круглі дужки, означають, що репрезентовані ними звуки є факультативними.


    ДЕЯКІ ФОНЕТИЧНІ ПОЗНАЧЕННЯ


    ~ назалізація
    ¯ гемінація
    , какумінальність (ç)
    ˆ нескладовий характер голосного; з огляду на технічні причини позначається
    надрядковим, а не підрядковим знаком; û, î приклади позначення нескладових голосних
    ˆ глухість приголосного
    ˚ складовий характер приголосного (r˚)
    ‛ аспірація
    ’ імплозивність
    ′ напруженість
    ` ненапруженість
    ˘ короткість голосного
    ˉ довгота голосного









    ВСТУП
    У сучасній порівняльно-історичній індоєвропеїстиці зростає інтерес до вивчення діахронічних процесів семантичного розвитку лексики, когнітивних аспектів еволюції різних структурних рівнів індоєвропейських мов за допомогою порівняльно-історичного методу, що пояснюється активізацією формування когнітивної парадигми у лінгвістиці та лінгвофілософському дискурсі.
    Тенденції розвитку сучасного порівняльно-історичного мовознавства засвідчують, що компаративісти, поряд з вивченням тих питань індоєвропейської фонетики та морфології, які були актуальними протягом усього століття, ларингальна гіпотеза і аблаут, гетероклітики і дієслівні закінчення, все частіше приділяють належну увагу проблемам семантичного розвитку споріднених мов.
    Водночас у лінгвістиці стає цілком очевидною відсутність неперервної традиції у вивченні семантики індоєвропейських мов в діахронії та недостатня розробленість методики здійснення таких досліджень. Індоєвропейська компаративістика має, безперечно, свої досягнення у галузі вивчення семантики. Так, помітними явищами в лінгвістичній науці стали дослідження індоєвропейської лексики у вірменській мові Г.Б.Джаукяна [51], семантичний словник синонімів індоєвропейських мов К.Д.Бака (Buck), реконструкція семантичного розвитку лексико-семантичних систем індоєвропейських мов Т.В.Гамкрелідзе, В.В.Іванова, В.М.Топорова [42; Топоров]. Багато цінних спостережень, пов’язаних із специфікою семантичного розвитку індоєвропейських мов, знаходимо у працях О.М.Трубачова, Ю.В.Откупщикова, В.В.Мартинова, Р.М.Козлової, А.П.Шальтяніте [185; 186; 139; 140; 141; 103; 104; 78; 200]. Серед досліджень, присвячених вивченню методології та методики цього питання, важливе місце посідають спроби розширення можливостей компаративістики та збільшення ефективності лексико-семантичної реконструкції, внутрішньої і зовнішньої реконструкції, представлені у працях Е.А.Макаєва, Ж.Ж.Варбот, Г.К.Флусової [95; 29; 30; 193].
    В українському мовознавстві ХХ ст. порівняльно-історичні студії семантики індоєвропейських мов пов’язані з іменами Л.А.Булаховського, А.О.Білецького, О.С.Мельничука, В.В.Левицького, Р.В.Болдирєва, Ю.Л.Мосенкіса, Т.А.Харитонової (етимологічні та історико-семантичні дослідження) [21; 11; 108; 114; 116; 86; 18; 126; 196], А.П.Непокупного, С.В.Семчинського (вивчення германо-балто-слов’янських та романо-слов’янських мовних контактів) [129; 130; 135; 163], В.М.Русанівського, О.О.Тараненка, О.С.Снітко, Т.В.Радзієвської (семантичні дослідження у галузі україністики, русистики, славістики) [156; 179; 167; 153], Є.С.Отіна, І.М.Желєзняк, В.П.Шульгача (дослідження ономастикону) [138; 54; 202].
    Незважаючи на ґрунтовні наукові праці в галузі індоєвропейської ком-паративістики, на сучасному етапі її розвитку бракує досліджень, у яких детально аналізуються регулярні семантичні транспозиції в діахронічному аспекті, законо-мірності історичного розвитку лексико-семантичних систем споріднених мов.
    Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена необхідністю поглибленого комплексного дослідження окремих семантичних груп індоєвропейської лексики та потребою встановлення специфіки впливу найдавнішого шару індоєвропейської лексики на розвиток лексико-семантичних систем індоєвропейських мов, на формування мовних картин світу їх носіїв.
    Концепт руху належить до філософських категорій, які демонструють надзвичайно велику кількість підходів до їх інтерпретації та існують у різноманітних формах і проявах.
    Ідею руху можна розгортати у різних напрямках: фізичний рух, тобто, переміщення живих істот і предметів, жести, міміка і пантоміма; рух як спосіб існування матерії, її головний атрибут; рух у метафоричному сенсі, тобто, зміна, яка може стосуватися суспільного устрою, традицій, ментальності, мови, культури. Можна говорити про рух у часі і про рух у просторі, про рух як вимір часу і про рух як основний спосіб комунікації у просторі і у часі. Можна розглядати міфологізуючі функції руху в архетиповій моделі світу, а також застосовувати багато інших підходів до аналізу руху, які навіть важко перерахувати з огляду на їх потенційно необмежену кількість.
    Рух є універсальною властивістю матерії, неорганічної і органічної природи та людського суспільства. Рух це головна властивість, головна ознака життя, і в філософському, семіотичному, історичному сенсі, і в побутовому смислі. Різноманітні прояви руху зафіксовані у словниковому складі мови. Причому, слід відзначити, що у мові та у міфології засвідчений великий інтерес до непрямих видів руху, таких, як згинання, обертання, виття, кручення, стягування, всихання тощо. Ці види руху були обрані нами для дослідження як такі, які є надзвичайно інформативними як з точки зору характеристики суб’єктів руху, так і з точки зору характеристики основних концептуальних досягнень матеріальної та духовної культури індоєвропейців.
    У дисертації поняття непрямого руху” тлумачиться, по-перше, інтранзитивно, як рух суб’єкта по непрямій (нелінійній) траєкторії, наприклад, повзання, вистрибування, обертання, вібрація або тремтіння та, по-друге, транзитивно, як дія приведення суб’єкта об’єктом у рух по непрямій траєкторії, наприклад, згинання, викручування, сплітання тощо.
    Зв’язок роботи з науковими планами. Тема дисертації пов’язана із напрямом компаративних досліджень індоєвропейських мов, які проводяться на кафедрі загального мовознавства та класичної філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (тема 585 Мови світу”).
    Мета і завдання роботи. Головною метою дисертації є визначення особливостей семантичного розвитку гнізд лексем, похідних від індоєвропейських коренів на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S)KER(T)-, з урахуванням фонетичної та морфологічної специфіки споріднених кореневих варіантів.
    Досягнення поставленої в дисертації мети передбачало виконання таких завдань:
    виявлення континуантів індоєвропейських коренів з архетипом (S)KER(T)- на позначення непрямого руху;
    встановлення фонетичної та морфологічної специфіки сегментів індоєвропейських коренів, які зводяться до одного кореневого архетипу (S)KER(T)-;
    проведення семантичної класифікації індоєвропейської лексики, утвореної від індоєвропейських коренів з архетипом (S)KER(T)- у значенні гнути, кривити; вертіти, обертати”;
    визначення основних процесів семантичного розвитку лексики, похідної від індоєвропейських коренів з архетипом (S)KER(T)- на позначення непрямого руху.
    Об’єкт дослідження ­­­ індоєвропейська лексика, що належить до гнізд континуантів споріднених індоєвропейських коренів на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S)KER(T)-.
    Предмет дослідження кореневі морфеми індоєвропейських мов, співвіднесені з кореневим архетипом (S)KER(T)- із значенням виття, обертання, згинання.
    Методи дослідження. Основним лінгвістичним методом, використаним у дисертації, став порівняльно-історичний метод, а допоміжним метод семантичного поля. Мета та завдання роботи зумовили застосування таких дослідницьких прийомів: реконструкція архетипів слів, коренів, формантів, значень; зовнішня реконструкція, внутрішня реконструкція; семантична класифікація лексики та моделювання семантичних зв’язків між групами лексики; елементи компонентного, кількісного та статистичного аналізу.
    Джерела. Дослідження базується на матеріалах таких етимологічних словників індоєвропейських мов: Vergleichendes Wörterbuch der Indogermanischen Sprachen А.Фіка, Vergleichendes Wörterbuch der Indogermanischen Sprachen” А.Вальде Ю.Покорного, Isländisches Etуmologisches Wörterbuch А.Йоганнессона, Vergleichendes Wörterbuch der Gotischen Sprache” З.Файста, Altnordisches Etymologisches W
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Хоча в індоєвропейській компаративістиці традиційно домінуючою дисципліною була порівняльно-історична фонетика, а основним критерієм при визначенні спорідненості мов вважалася наявність фонетичних відповідностей, однак у сучасній лінгвістиці все більшого значення набувають семантичні порівняльно-історичні дослідження, що привертають увагу все більшої кількості дослідників. Одним із чинників, які сприяють цьому, є поява у мовознавстві нових методів вивчення семантики споріднених мов у діахронії. Визначаючи стан розвитку порівняльно-історичного індоєвропейського мовознавства останніх десятиліть, В.В.Іванов у виступі на ХІ конференції з індоєвропеїстики (Каліфорнійський університет, Лос Анжелес) писав, що наприкінці століття у індоєвропеїстиці знову перемагає атмосфера бурі та натиску”, яка й передвіщає їй нові досягнення [133, 336]. Аналогічну характеристику доцільно дати галузі порівняльно-історичних семантичних досліджень індоєвропейських мов.
    У результаті вивчення індоєвропейських коренів на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S)KER(T)- та дослідження особливостей розвитку їх рефлексів у давніх та сучасних індоєвропейських мовах були зроблені висновки, що підсумовані у наступних пунктах.
    1. Кожна індоєвропейська коренева морфема в діахронії становить цілу серію послідовних репрезентацій, які варіюються залежно від лінгвохронологічних та лінгвогеографічних факторів. Відношення між ретроспективним образом кореневої морфеми та її мовленнєвими реалізаціями визначається ієрархічним підпорядкуванням термінологічного ряду індоєвропейський кореневий варіант”, індоєвропейський кореневий інваріант”, індоєвропейський кореневий архетип”. Виділення індоєвропейського кореневого архетипу як узагальненого виразу низки споріднених кореневих морфем сприяє залученню до комплексного етимологічного аналізу великої кількості гнізд похідних від кореневих варіантів, що є засобом підвищення ефективності компаративних досліджень.
    2. Історичний ізоморфізм кореневих морфем, репрезентованих архетипом (S)KER(T)-, пояснюється фонетичними та морфологічними властивостями його сегментів (генетичною пов’язаністю гутуральних незалежно від їх рефлексів у мовах кентумної чи сатемної групи, функціональним паралелізмом плавних інфіксів r, l, факультативним характером преформанта s- (S) та детермінанта (T), а також аналогічними напрямами семантичного розвитку гнізд похідних).
    3. Розгалужена омонімія реконструйованих індоєвропейських кореневих морфем, співвіднесених з архетипом (S)KER(T)-, спричиняє виникнення багатьох суперечностей в етимологічній інтерпретації великої кількості індоєвропейських слів похідних від матеріально тотожних коренів з різними значеннями. Для подолання таких суперечностей доцільно проводити порівняльно-історичний семантичний аналіз великих масивів індоєвропейської лексики, що дає можливість внаслідок залучення до етимологічного аналізу похідних від реконструйованих індоєвропейських кореневих омонімів і.-є. *(s)ker- гнути” та і.-є. *(s)ker- різати” встановити потенціал семантичного зближення цих значень.
    4. Структурно-семантичні особливості гнізд континуантів споріднених індоєвропейських кореневих варіантів на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S)KER(T)- визначаються, з одного боку, наявністю у складі гнізд лексики на позначення різноманітних статичних і динамічних, рефлексивних і каузальних аспектів та наслідків дій виття, згинання, обертання, а з іншого спільними типами семантичних мотивацій, що реалізуються за допомогою механізмів метафоризації, метонімізації, табуїзації та інших семантичних діахронічних процесів.
    5. На основі авторської класифікації рефлексів індоєвропейських кореневих варіантів з архетипом (S)KER(T)- у значенні гнути, кривити; вертіти, обертати” виділено шістнадцять тематичних груп лексики, дев’ять з яких охоплюють слова на позначення динамічних аспектів непрямого руху (плетіння, виття; рух, біг; згинання; стрибок; удар; обертання; розкидання; стягування, всихання; закривання, стискання), а сім груп репрезентують індоєвропейську лексику на позначення статичних аспектів непрямого руху (елементи рельєфу; елементи архітектури та предметів побуту; предмети круглястої форми; частини тіла людини; елементи флори і фауни; таємниця, ускладнення; дефекти та особливості організму).
    6. Категоріальна сема кривизни виявляє себе при формуванні відповідних значень лексичних одиниць індоєвропейських мов, що належать до тематичних груп частин тіла людини, елементів флори і фауни, елементів рельєфу, предметів побуту, кола, круга і предметів круглястої форми, дефектів та особливостей організму, ускладнення, таємниці. Активність семи кривизни у процесах творення широкого спектру значень виділених груп індоєвропейських слів вказує на їх спорідненість, врахування якої дає змогу переглянути, розширити й уточнити етимологічні пояснення багатьох назв дій виття, обертання і співвіднесених з ними явищ матеріальної та духовної культури індоєвропейців.
    7. В індоєвропейських мовах поняття кривизни, співвіднесене з кореневим архетипом (S)KER(T)-, засобом метафоричної та метонімічної смислової транспозиції закріплювалося у власних і загальних назвах гідронімічних, топонімічних об’єктів, які відбивали особливості конфігурації елементів рельєфу.
    8. За допомогою табуїзації від споріднених кореневих варіантів, що зводяться до одного кореневого архетипу (S)KER(T)-, в індоєвропейських мовах утворюються негативні символічні значення, які належать до сфери назв демонів і їх нищівних дій, назв фізіологічних процесів, назв хвороб і особливих станів організму. Реалізація моделей номінації та семантичної мотивації за принципом табу супроводжується актуалізацією пейоративних, а не меліоративних значень.
    До шляхів подальшого розвитку теми дисертаційного дослідження належить вивчення семантичного синкретизму гнути” / різати” на матеріалі індоєвропейських та неіндоєвропейських мов; встановлення синкретизму інших груп значень, ідеофонічна характеристика рефлексів досліджуваного кореневого архетипу (S)KER(T)-. Перспективним є вивчення рефлексів індоєвропейського кореневого архетипу (S)KER(T)- та інших індоєвропейських кореневих архетипів на позначення непрямого руху в когнітивному, ономасіологічному та культурологічному аспектах, розробка проблеми номінації предметів чи явищ з використанням ознаки кривизни. Дослідження індоєвропейських кореневих морфем на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S)KER(T)- та їх рефлексів є основою для проведення аналізу мовних засобів вираження ідеї кривизни та її сприйняття з точки зору мовної картини світу індоєвропейців.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ





    БЕР





    Български етимологичен речник / Съставили Геогриев В., Заимов Й. и др. Т. І ІІІ. София: БАН, 1971, 1979, 1986. 679, 740, 800 с.





    Вейсман





    Вейсман А.Д. Греческо-русский словарь. Репринт V-го изд. 1899 г. М., 1991. 1370 с.





    Грінченко





    Грінченко Б.Д. Словарь української мови. Т. I IV. К., 1908 1909 (Перевидано фотоспособом. К., 1996 1997). 494; 573, VI; 508; 563, XXXIV с.





    Дворецкий





    Дворецкий И.Х. Латинско-русский словарь: ок. 50000 слов. 3-е. испр. изд. М.: Русский язык, 1986. 840 с.





    ЕСУМ





    Етимологічний словник української мови: В 7-и т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні / Гол. ред. О.С.Мельничук. К.: Наукова думка, 1983, 1985, 1989. 631, 570, 552 с.





    Иллич-Свитыч





    Иллич-Свитыч В.М. Опыт сравнения ностратических языков (семитохамит., картвельск., индоевроп., уральск., дравид., алт.). Сравнительный словарь: В 3 т. / АН СССР, Ин-т славяноведения и балканистики / Под ред. В.А.Дыбо. М.: Наука, 1971, 1976, 1984. 370, 156, 137 с.





    ЛРС





    Латинско-русский словарь / Сост. А.М.Малинин: ок. 20000 слов. М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1952. 763 с.





    Левицкий СЭСГЯ



    Левицкий ЭСГЯ









    Левицкий В.В. Сравнительно-этимологический словарь германских языков. Черновцы, 1994. 312 с.

    Левицкий В.В. Этимологический словарь германских языков: В 3 т. Черновцы: Рута, 2000. 263, 260, 237 с.















    НРАС





    Новый русско-армянский словарь: В 2 т. / Сост. Т.Авдалбегян, П.Сотникян, Е.Тер-Минасян, В.Потэян. Ереван, 1933, 1935. 1166, 1724 с.





    Преображенский





    Преображенский А. Этимологический словарь русского языка: В 3 т. М.: Типография Лисснера и Д.Совко, 1910-1914 / Репродуцировано с вып. 1910 1914 г. и посл. вып. 1944 г. М.: Изд-во АН СССР, 1958. 717, 721 1139, 144 с.





    РСС





    Русский семантический словарь. Опыт построения тезауруса: от понятия к слову / Отв. ред. С.Г.Бархударов. М.: Наука, 1982. 564 с.





    РАС





    Русско-армянский словарь: В 4 т. Ереван, Изд-во АН АрмССР, 1954 1958. Т. 1: А Й. Ереван, 1954. 742 с. Т. 4: С Я. Ереван, 1958. 808 с.





    СлДРЯ XIXIV





    Словарь древнерусского языка XI XIV вв.: В 4 т. / Гл. ред. Р.И.Аванесов. М.: Наука, 1988 1991. Т.4. М., 1991. 557с.





    СРНГ





    Словарь русских народных говоров / Сост. Ф.П.Филин. Вып. 1 17. М.-Л.: Наука, 1965 1991.





    ССУМ





    Словник староукраїнської мови XIV XV: В 2 т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наукова думка, 1977, 1978. 630, 592 с.





    СУМ





    Словник української мови: В 11 т. / АН УРСР, Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Наукова думка, 1970 1980.





    Топоров





    Топоров В.Н. Прусский язык: Словарь: В 5 т. / АН СССР. Ин-т славяноведения и балканистики. M.: Наука, 1975, 1979, 1980, 1984, 1990. 399, 352, 384, 439, 424 с.





    Фасмер Трубачев





    Фасмер М. Этимологический словарь русского языка: В 4 т. / Пер. с нем. и доп. О.Н.Трубачева / Под ред. и с предисл. Б.А.Ларина. 2-е изд., стер. М.: Прогресс, 1986 1987. 576, 672, 832, 864 с.





    ЭССЯ





    Этимологический словарь славянских языков. Праславянский лексический фонд / Под ред. чл.-корр. АН СССР О.Н.Трубачева. Вып. 1 17. М.: Наука, 1974 1990.





    AS





    American slang / Ed. by R.Chapman. N.Y.: Harper Collins Publishers, 1987. 499 p.





    AHD





    The American Heritage Dictionary of the English Language / J.Pickett, et al., eds. 4th ed. Boston: Houghton Mifflin Co., 2000. XXXVIII, 2074 p.





    Berneker





    Berneker E. Slavisches Etymologisches Wörterbuch: 2 Bd. Heidelberg: Carl Winter Universitätsbuchhandlung, 1924. Bd. 1: A - L. 760 S. Lief. 2. 80 S.





    Boisacq





    Boisacq E. Dictionnaire étymologique de la langue Grecque. 2de édition. Heidelberg Paris: Carl Winter’s Universitätsbuchhandlung et Librairie C. Klinckieck, 1916. 1124 p.





    Brückner





    Brückner A. Słownik etymologiczny języka polskiego. Warszawa, Wiedza Powszechna, 1957. XIV, 805 s.





    Buck





    Buck C.D. A dictionary of selected synonyms in the principal indo-european languages. Chicago: The University of Chicago press, 1949. 1515 p.





    Ernout Meillet





    Ernout A., Meillet A. Dictionnaire étymologique de la langue latine. 4me édition, revue et corrigée. Paris: Librairie C. Klincksieck, 1959. Tome 1: A Met. 400 p.





    Falk Torp





    Falk H.S., Torp A. Norwegisch-Dänisches Etymologisches Wörterbuch: 2 Teile. Carl Winter’s Universitätsbuchhandlung, 1911. 808, 809 1722 S.





    Feist





    Feist S. Vergleichendes Wörterbuch der Gotischen Sprache. Leiden: E.J.Brill, 1939. 710 S.





    Fick Torp





    Fick A. Vergleichendes Wörterbuch der indogermanischen Sprachen. III Teil. Wortschatz der germanischen Spracheinheit, unter Mitwirkung von Hj. Falk, gänzlich umgearbeitet von A.Torp. Göttingen, 1909. 964 S.





    Fick





    Fick A. Vergleichendes Wörterbuch der indogermanischen Sprachen: 3 Bd. 3-te Auflage. Göttingen, 1874, 1876, 1874. 844, 802, 503 S.





    Fraenkel





    Fraenkel E. Litauisches Etymologisches Wörterbuch. Heidelberg Göttingen: Carl Winter’s Universitätsbuchhandlung und Vandenhoeck & Ruprecht, 1962. Bd. 1: A privekiúoti. 352 S.





    Jóhannesson





    Jóhannesson A. Isländisches Etуmologisches Wörterbuch. Bern: Francke Verlag, 1956. 1406 S.





    Holub- Kop.





    Holub J., Kopečný F. Etymologický slovník jazyka českého. Praha, 1967. 576 s.





    Klein





    Klein E. A comprehensive etymological dictionary of the English language. 2 Vol. Amsterdam, London, New York: Elsevier Publishing Company, 1966, 1967. 854, 855 1776 p.





    Kluge





    Kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutsche Sprache. 21 unveränderte Auflage. Berlin, New York: Walter de Gruyter, 1975. XVI, 915 S.





    Machek





    Machek V. Etymologický slovník jazyka českého a slovenského. Praha, Nakladatelství československé Akademie Vĕd., 1957. 627 s.





    Mann





    Mann S.E. An Indo-European comparative dictionary. Hamburg: Helmut Buske Verlag, 1984 1987. XIV, 1682 S.





    Mayrhofer





    Mayrhofer M. Kurzgefasstes etymologisches Wörterbuch des Altindischen. Bd. 1 3. Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 1956, 1963, 1976.





    Miklosich





    Miklosich F. Etymologisches Wörterbuch der Slavischen Sprachen. Wien, 1886. VIII, 547 S.





    Skeat





    Skeat W. An etymological dictionary of the English language. Oxford University Press, 1961. 780 S.





    CODCE





    The Concise Oxford Dictionary of Current English / First edited by H.W.Fowler and F.G.Fowler / Ed. by D.Thompson. 9th ed. Oxford: Clarendon Press, 1995. 1673 p.





    Trautmann





    Trautmann R. Baltisch-Slavisches Wörterbuch. 2te, unveränderte Auflage. Göttingen: Vandenhoeck & Ruprecht, 1970. 382 S.





    Turner





    Turner R.L. A Comparative Dictionary of the Indo-Aryan languages: 2 vol. London: Oxford University Press, 1963. Vol. 2. P.81 160.





    Vries AEW





    Vries J. de. Altnordisches Etymologisches Wörterbuch. 2te verbesserte Auflage. Leiden: E.J.Brill, 1962. 1260 S.





    Vries NEW





    Vries J. de. Nederlands Etymologisch Woordenboek. Leiden: E.J.Brill, 1964. 512 S.





    Walde Hofmann





    Walde A. Lateinisches Etymologisches Wörterbuch: 2 Bd. 3-te neubearbeitete Aufl. von J.B.Hofmann. Heidelberg: Carl Winter’s Universitätsbuchhandlung, 1938, 1954. 872, 852 S.





    Walde Pokorny





    Walde A., Pokorny J. Vergleichendes Wörterbuch der Indogermanischen Sprachen: Bd 1 2. Berlin, Leipzig, 1927 1939. 877, 716 S.





    Watkins





    Watkins C. American Heritage Dictionary of Indo-European Roots. 2nd rev. ed. Boston: Houghton Mifflin Co., 2000. 114 p.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

    1. Абаев В.И. Как можно улучшить этимологические словари // Этимология. 1984 / АН СССР. Ин-т рус. яз. / Отв. ред. О.Н.Трубачев. М.: Наука, 1986. С. 3 21.
    2. Актуальные вопросы сравнительного языкознания / сборник АН СССР. Ин-т языкознания, ЛО. Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1989. 239 с.
    3. Алпатов В.М. История лингвистических учений. 2-е изд., исправленное. М.: Языки русской культуры, 1999. 368 с.
    4. Андреев Н.Д. Раннеиндоевропейский праязык / АН СССР. Ин-т языкознания / Отв. ред. Э.Г.Туманян. Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1986. 328 с.
    5. Античные теории языка и стиля (антология текстов) / Общ. ред. О.М.Фрейденберг. С.-Пб.: Алетейя, 1996. 364 с.
    6. Апресян Ю.Д. Избранные труды: В 2 т. 2-е изд., испр. и доп. М.: Языки русской культуры, 1995. Т. 1: Лексическая семантика. Синонимические средства языка. 472 с. Т. 2: Интегральное описание языка и системная лексикография. 766 с.
    7. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка. М.: Наука, 1974. 367 с.
    8. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. М.: Языки русской культуры, 1998. 896 с.
    9. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. Изд. 2-е стереотипное. М.: Советская энциклопедия, 1969. 607 с.
    10.Белецкий А.А. Задачи дальнейшего сравнительно-исторического изучения языков // Вопросы языкознания. 1955. № 2. С. 3 27.
    11.Белецкий А.А. Принципы этимологических исследований. (На материале греческого языка). К.: Изд-во Киевск. ун-та, 1950. 268 с.
    12.Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование: Пер. с франц. Н.Д.Андреева / Ред., предисл. и примеч. Б.В.Горнунга. М.: Изд. иностр. лит., 1955. 260 с.
    13.Білецький А.О. Основні методи дослідження в сучасному мовознавстві // Методологічні питання мовознавства. К.: Наукова думка, 1966. С. 12 22.
    14.Білецький А.О. Про мову і мовознавство. К.: АртЕк, 1996. 223 с.
    15.Білецький А.О. Сучасне порівняльно-історичне мовознавство (проблеми та аксіоми) // Мовознавство. 1975. № 3. С. 3 12.
    16.Блинов А.В. Некоторые аспекты сравнительно-исторических исследований в Германии ХІХ в. // Вестник Московского университета. Сер. 9. Филология. 1987. № 1. С. 52 59.
    17.Блумфильд Л. Язык: Пер. с англ. Е.С.Кубряковой и В.П.Мурат / Под ред. и с предисл. М.М.Гухман. М.: Прогресс, 1968. 608 с.
    18.Болдырев Р.В. Индоевропейские предлоги в функционально-генетических парадигмах (генезис корреляции предлог послегог префикс) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО Київського державного лінгвістичного університету. Серія Філологія. Педагогіка. Психологія. К.: Видавничий центр КДЛУ, 2000. С. 101 110.
    19.Будагов Р.А. Сравнительно-семасиологические исследования. (Романские языки). М.: Изд. Московского ун-та, 1963. 302 с.
    20.Булаховський Л.А. Болгарский язык как источник реконструкции древней славянской акцентологической системы. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1958. 47 с.
    21.Булаховський Л.А. Вибрані праці в п’яти томах. Т. 1: Загальне мовознавство. К.: Наукова думка, 1975. 496 с. Т. 3: Славістика. Російська мова. К.: Наукова думка, 1978. 561 с.
    22.Булаховський Л.А. Вступ до порівняльної граматики слов’янських мов. Фонетика праслов’янської мови / Додаток до наукових записок ХІНО. Харків: Харківський Ін-т народної освіти, 1927. 82 с.
    23.Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. Вид. 2-е, виправлене та доповнене. К.: Радянська школа, 1959. 308 с.
    24.Булаховський Л.А. Питання походження української мови / АН УРСР. Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні. К.: Вид-во АН УРСР, 1956. 220 с.
    25.Бурковський І.З. Значення порівняльно-історичного мовознавства для практичного вивчення іноземних мов: Автореф. дис к. філол. н.: 10.02.15 / Ін-т укр. мови, НАН України. К., 1996. 26 с.
    26.Вандриес Ж. Язык: Пер. с франц. / Предисл. Р.О.Шор, примеч. П.С.Кузнецова. М.: Соцэкгиз, 16 тип. треста Полиграфкнига”, 1937. 410 с.
    27.Варбот Ж.Ж. Древнерусское именное словообразование. Ретроспективная форм. характеристика. М.: Наука, 1969. 230 с.
    28.Варбот Ж.Ж. К реконструкции и этимологии некоторых праславянских глагольных основ и отглагольных имен. ХIV* // Этимология. 1986-1987 / АН СССР. Ин-т рус. яз. / Отв. ред. О.Н.Трубачев. М.: Наука, 1989. С. 55 63.
    29.Варбот Ж.Ж. О возможностях реконструкции этимологического гнезда на семантических основаниях // Этимология.1984 / АН СССР. Ин-т рус. яз. / Отв. ред. О.Н.Трубачев. М.: Наука, 1986. С. 33 39.
    30.Варбот Ж.Ж. Праславянская морфонология, словообразование и этимология / Отв. ред. О.Н.Трубачев. М.: Наука, 1984. 555 с.
    31.Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: Языки русской культуры, 1999. 780 с.
    32.Виноградов В.В, Серебренников Б.А. О состоянии и задачах советского языкознания // АН СССР. Известия. Сер.: Отдел литературы и языка. Т. 13, вып. 4. М., 1954. С. 317 329.
    33.Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наукова думка, 1983. 219 с.
    34.Вопросы методики сравнительно-исторического изучения языков / В.И.Абаев, Б.В.Горнунг, М.М.Гухман, П.С.Кузнецов. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1956. 323 с.
    35.Вопросы описания лексико-семантической системы языка // Тезисы докладов: В 2 ч. М.: Моск. Гос. пед. ин-т иностр. яз. им. Мориса Тореза. 197
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины