СЕМАНТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ ФІТОНІМІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ: ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ : Семантическая стратификация ФИТОНИМИЧНОИ НОМЕНКЛАТУРЫ восточнославянских языков: Сравнительно-историческое АСПЕКТ



  • Название:
  • СЕМАНТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ ФІТОНІМІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ: ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
  • Альтернативное название:
  • Семантическая стратификация ФИТОНИМИЧНОИ НОМЕНКЛАТУРЫ восточнославянских языков: Сравнительно-историческое АСПЕКТ
  • Кол-во страниц:
  • 201
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    На правах рукопису
    Пащенко Олена Михайлівна
    УДК 811.161 115
    СЕМАНТИЧНА СТРАТИФІКАЦІЯ ФІТОНІМІЧНОЇ НОМЕНКЛАТУРИ СХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКИХ МОВ: ПОРІВНЯЛЬНО-ІСТОРИЧНИЙ АСПЕКТ
    Спеціальність 10.02.17 порівняльно-історичне та типологічне мовознавство
    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
    Науковий керівник академік АН ВШ України, доктор філологічних наук, професор Р.В. Болдирєв
    Київ 2006








    ЗМІСТ

    Перелік УМОВНИХ Скорочень ..................................................4
    Вступ ........................................................................................................................7
    Розділ 1. східнослов’янська ботанічна номенклатура в ракурсі сучасних досліджень .................................15
    1.1. Основні напрями дослідження східнослов’янських фітонімів.15
    1.2. Принципи моделювання семантичних змін фітонімічних назв у східнослов’янських мовах...................................24
    1.3. Етимологія ботанічної номенклатури у слов’янській лексикографічній традиції .......................................................................26
    Висновки до розділу 1...................................................................................36
    Розділ 2. Моделі семантичних змін
    праіндоєвропейських основ (коренів) у Східнослов’янській фітонімічній номенклатурі.......................38
    2.1. Діахронічні моделі формування віддієслівних східнослов’янських фітонімів.....38
    2.1.1. Група праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням фізичної дії .......39
    2.1.2. Група праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням присвоєння”.74
    2.1.3. Група праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням почуття” ......76
    2.1.4. Група праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням збільшення” ....77
    2.1.5. Група праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням існування” ...79
    2.1.6. Група праіндоєвропейських основ (коренів) із значенням сприйняття” ....81
    2.2. Діахронічні моделі формування відіменних східнослов’янських
    фітонімів.........................................................................................................82
    2.2.1. Східнослов’янські фітоніми, мотивовані
    праіндоєвропейськими субстантивними основами (коренями) ..........83
    2.2.2. Східнослов’янські фітоніми, мотивовані
    праіндоєвропейськими ад’єктивними основами (коренями).......93
    Висновки до розділу 2 ............................................................................................105
    Розділ 3. Східнослов’янські Фітоніми-запозичення
    індоєвропейського та неіндоєвропейського походження .......................................................................................109
    3.1. Запозичені фітоніми відапелятивного походження..........110
    3.1.1. Східнослов’янські фітоніми індоєвропейського
    походження ..................111
    3.1.2. Східнослов’янські фітоніми неіндоєвропейського
    походження ..............142
    3.2. Запозичені фітоніми відономастичного походження...............155
    3.2.1. Назви рослин, мотивовані іменами осіб...155
    3.2.2. Назви рослин, мотивовані топонімами.....158
    Висновки до розділу 3 ............................................................................................160
    Загальні висновки......................................................................................162
    Список використаних джерел.......................................................168
    список доВІДкової літератури ..187
    ДОДАТКИ ..........................................................................................................191
    Додаток А. Українська ботанічна номенклатура.........192
    Додаток Б. Російська ботанічна номенклатура ....................198
    Додаток В. Білоруська ботанічна номенклатура .....................201






    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    ав. авестійська
    аз. азербайджанська
    алб. албанська
    англ. англійська
    ар. арабська
    арам. арамейська
    балт. балтійські
    бенг. бенгалі
    болг. болгарська
    білор. білоруська
    вл. верхньолужицька
    вн. верхньонімецька
    гебр. гебрайська
    герм. германські
    гінді гінді
    дінд. давньоіндійська
    дірл. давньоірландська
    дісл. давньоісландська
    дтюрк. давньотюркська
    єг. єгипетська
    ід. ідиш
    іє. індоєвропейська
    ір. іранські
    ісп. іспанська
    іт. італійська
    каз. казахська
    калм. калмицька
    кар. караїмська
    каш. кашубська
    кельт. кельтські
    кирг. киргизька
    кит. китайська
    крим.-тат. кримськотатарська
    лат. латинська
    лит. литовська
    м. македонська
    молд. молдавська
    н. (нім.) німецька
    нар.-лат. народнолатинська
    нвн. нововерхньонімецька
    нгр. новогрецька
    нл. нижньолужицька
    нлат. новолатинська
    нн. нижньонімецька
    п. польська
    пгерм. прагерманська
    перс. перська
    пізьнолат. пізньолатинська
    пкельт. пракельтська
    полаб. полабська
    праслов. праслов’янська
    рос. російська
    рум. румунська
    р.-цсл. русько-церковнослов’янська
    с.-англ. середьноанглійська
    сболг. середньоболгарська
    свн. середньоверхньонімецька
    сгр. середньогрецька
    сем. семітські
    сир. сирійська
    сл. слов’янські
    слат. середньолатинська
    слн. словенська
    слц. словацька
    сперс. середньоперська
    стсл. старослов’янська
    серб. сербська
    с.-цсл. сербо-церковнослов’янська
    там. тамільська
    тат. татарська
    тур. турецька
    туркм. туркменська
    тюрк. тюркські
    уг. угорська
    узб. узбецька
    уйг. уйгурська
    укр. українська
    умбр. умбрська
    фр. французька
    хам. хамітські
    хет. хетська
    хорв. хорватська
    цсл. церковнослов’янська
    ч. чеська
    шумер. шумерська










    ВСТУП
    Порівняльно-історичне дослідження семантичних змін словникового складу східнослов’янських та інших індоєвропейських мов розширює можливості визначення специфіки розвитку лексичних значень, зокрема, виявлення шляхів формування різних тематичних шарів лексики. У цьому пошуковому просторі найбільш результативними є дослідження [65, 108, 114, 156, 168 та ін]. Останнім часом увага приділяється аналізу тих лексичних груп, яким властива значна семантична мінливість. Однією з таких груп є східнослов’янські назви рослин. Ключовими поняттями дисертаційного дослідження є фітоніми та номенклатура. Номенклатура (від латинського іменника nōmenclātūra перелік, список”) використовується у значенні сукупності назв (номенів) певної галузі науки. Фітоніми (від основ іменників грецької мови φυτόν рослина, пагін” та όνομα ім’я, назва”) це та частина словникового складу східнослов’янських та інших індоєвропейських і неіндоєвропейських мов, що відображає рослинний світ.
    У працях, присвячених дослідженню закономірностей становлення східнослов’янської фітонімії, переважно аналізується символічні конотації назв лікарських рослин [60, 72, 136, 171 та ін.], семантика ботанізмів, їх психолінгвістичні властивості [148], стилістичні й словотвірні особливості [155], розглядаються також різні тематичні групи назв рослин [87, 177, 178 та ін.], семантична деривація фітонімів [85], семантичні моделі їхнього утворення [53, 155], мотивації назв рослин [105, 154, 173, 178].
    Протягом останніх десятиліть особливості формування ботанічної номенклатури слов’янських мов розглядалися передусім на матеріалі окремих мов української [61, 151, 171, 178 та ін.], російської [117, 179 та ін.], білоруської [70, 80 та ін.], серболужицьких мов [2, 110], сербської та хорватської мов [103].
    При значній кількості ґрунтовних наукових праць у галузі індоєвропейської компаративістики слід зауважити, що на сучасному етапі її розвитку бракує досліджень, у яких регулярні семантичні зміни детально аналізуються в діахронічному аспекті з урахуванням закономірностей історичного розвитку лексико-семантичних систем споріднених мов, зокрема. Також залишаються недостатньо дослідженими проблеми семантичних змін східнослов’янських назв рослин у діахронії. До того ж не отримали дотепер належного ступеня систематизації наявні дані щодо обсягу, реальних історичних меж і різних етапів формування складу цього класу лексики на рівні народних (діалектних і просторічних форм) та літературних назв рослин. Все ще недостатньо узагальнені результати сучасних етимологічних студій фітонімічних лексиконів української, російської і білоруської мов у зіставленні зі словником праслов’янської мови й традиційно реконструйованими праіндоєвропейськими основами (коренями).
    Саме тому порівняльно-історичне й типологічне дослідження семантичних змін праслов’янських словоформ і праіндоєвропейських основ (коренів) у складі східнослов’янських фітонімів набуває особливої актуальності. Актуальність теми представленої дисертації зумовлюється також необхідністю поглиблення й систематизації даних етимологічних досліджень щодо східнослов’янських фітонімів-запозичень індоєвропейського та неіндоєвропейського походження.
    Зв’язок роботи з науковими темами. Дисертацію виконано в межах тематики держбюджетних тем Міністерства освіти і науки України Генезис, типологія й функціонування слов’янських мов і принципи побудови педагогічної граматики іноземної мови” (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 5 від 24 грудня 2001 року) та Слов’янське і балканське мовознавство: мова в етнокультурному та діахронічному аспектах” (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 8 від 25 березня 2002 року).
    Метою дослідження є встановлення шляхів формування однієї з найбільш архаїчних груп лексики сучасних східнослов’янських мов назв рослин.
    Для досягнення поставленої мети необхідне розв’язання таких основних завдань:
    охарактеризувати сучасні етимологічні підходи вивчення семантичних зв’язків фітонімів східнослов’янських мов і лексики праслов’янської мови та традиційно реконструйованих праіндоєвропейських основ (коренів);
    виявити основні лексико-семантичні групи праіндоєвропейських основ (коренів), з якими через праслов’янську мову етимологічно зближуються східнослов’янські фітоніми;
    розробити методику етимологічного аналізу динамічних процесів у семантичній структурі праіндоєвропейських основ (коренів) й виявити їх кореляцію через праслов’янську мову із семантикою українських, російських і білоруських назв рослин;
    уточнити динаміку семантичних рефлексів праіндоєвропейських основ (коренів) ботанічної номенклатури східнослов’янських мов у координатах: праіндоєвропейська мова праслов’янська мова східнослов’янські мови;
    визначити діахронічні моделі семантичних змін праіндоєвропейських основ (коренів), до яких зводяться сучасні східнослов’янські назви рослин;
    встановити шляхи запозичення фітонімічної номенклатури у східнослов’янські мови, переважно з інших індоєвропейських мов.
    Об’єктом дослідження є східнослов’янські фітоніми та їх генетичні праіндоєвропейські основи (корені).
    Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні того, що динамічні процеси в семантичній структурі праіндоєвропейських основ (коренів) у напрямі формування фітонімічної семантики мають певні закономірності, зумовлені лексико-семантичними характеристиками вихідних праформ. Крім того, стратифікація назв рослин відповідає основним етапам формування східнослов’янських мов.
    Предметом дослідження є процеси утворення у східнослов’янських мовах фітонімічних назв, що походять від праіндоєвропейських і неіндоєвропейських основ (коренів).
    Матеріалом дослідження слугували фітонімічні назви, відібрані шляхом суцільної і цільової вибірки з етимологічних словників слов’янських мов: Етимологічний словник української мови. ­ Т.І-ІV. К.,1982-2003; Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. Т. І-ІV. М., 1964-1973; Черных П.Я. Историко-этимологический словарь современного русского языка. Т. І-ІІ. М., 1999; Этымалагічны слоўнік беларускай мовы. Т.І-VІІІ. Мінск, 1978-1993; Этимологический словарь славянских языков. Вып. 1-23. М., 1974-1991; Słownik prasłowiański. T. І-V. Wrocław; Warszawa; Kraków; Gdańsk, 1974-1984.
    З історичних джерел було використано також матеріали переважно таких словників, як: Словник староукраїнської мови ХІV-ХV ст. Т. І-ІІ. К., 1977-1978; Гістарычны слоўнік беларускай мовы. Вып. 1-17. Мінск, 1982-1998; Срезневский И.И. Материалы для словаря древнерусского языка по письменным памятникам. Т.І-ІІІ. М., 1958; Словарь древнерусского языка (ХІ ХІV вв.). Т. I-IV. М., 1988-1991.
    Загальна кількість проаналізованих лексичних одиниць становить 1800 фітонімів, зафіксованих у сучасних східнослов’янських мовах.
    Методологічною основою дослідження є фундаментальні теоретичні положення загального й порівняльно-історичного індоєвропейського та слов’янського мовознавства, ґрунтовно розроблені й викладені у численних працях з історичної лексикології та етимології слов’янських мов, зокрема східнослов’янських. Передусім це положення про системність лексичного складу мови, про послідовність його семантичних змін, про принципи й наукові засади укладання етимологічних словників слов’янських та інших індоєвропейських мов.
    Методи дослідження. Досягнення поставленої мети й розв’язання конкретних завдань дисертаційного дослідження ґрунтуються на загальних принципах системного аналізу мовних явищ. Установлення особливостей формування складу фітонімів у сучасних східнослов’янських мовах базується переважно на таких методах, як порівняльно-історичний аналіз, компонентний аналіз та прийоми кількісного аналізу. За допомогою порівняльно-історичного методу виявлено спільні та специфічні параметри формування фітонімів від праіндоєвропейських основ (коренів) та праслов’янських словоформ. Для встановлення взаємозв’язку семантики та походження ботанічних назв було використано компонентний аналіз, що дозволило виявити семантичні компоненти східнослов’янських фітонімів і мотивуючих їх праслов’янських словоформ та праіндоєвропейських основ (коренів), а також побудувати основні семантичні моделі становлення фітонімічного лексикону у східнослов’янських мовах. У результаті кількісного аналізу лексичного матеріалу визначено поширеність основних тенденцій розвитку фітонімів у східнослов’янських мовах.
    Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше у східнослов’янському мовознавстві розглянуто проблему семантичних перетворень праслов’янських словоформ і праіндоєвропейських основ (коренів) з урахуванням даних про семантичні парадигми східнослов’янських фітонімів. Визначено основні лексико-семантичні групи праіндоєвропейських основ (коренів), що стали базою для утворення східнослов’янських назв рослин. Новим у роботі є встановлення семантичних переходів у структурі праіндоєвропейських основ (коренів) на різних етапах їхнього розвитку (праіндоєвропейський праслов’янський східнослов’янський), моделювання процесів фітонімізації праіндоєвропейських основ (коренів) у східнослов’янських мовах, виявлення залежності моделей семантичних змін праслов’янських словоформ і праіндоєвропейських основ (коренів) від їхньої належності до певних лексико-тематичних мікросистем.
    Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що його висновки є певним внеском в історію праіндоєвропейської, праслов’янської та східнослов’янської лексичної семантики та в порівняльно-історичне вивчення розвитку лексичних систем східнослов’янських мов. Результати дослідження доповнюють наявні теоретичні погляди на динаміку розвитку семантичної структури слів у східнослов’янських мовах, про критерії визначення типологічних подібностей та розбіжностей в організації їх лексики. Встановлені особливості формування окремої лексичної мікросистеми східнослов’янських мов фітонімів на різних етапах їх виникнення розширюють можливості етимологічних студій у слов’янському мовознавстві, поглиблюють сучасні уявлення про семантичні зміни в різних лексичних підсистемах слов’янських мов. Теоретично важливим є також запропонований у роботі принцип етимологічного моделювання лексико-семантичних змін у мовах: праіндоєвропейська праслов’янська східнослов’янські.
    Практичне значення дослідження полягає у можливості використання основних положень і висновків дисертації у теоретичних курсах порівняльної граматики індоєвропейських мов (розділ Порівняльно-історичний і типологічний методи вивчення індоєвропейських мов”), загального мовознавства (розділ Методи дослідження мови”), вступу до слов’янської філології (розділ Слов’янське мовознавство”), у спецкурсах і курсах за вибором з історичної лексикології та лінгвокультурології, в науковій роботі студентів, магістрів, аспірантів і здобувачів наукових ступенів.
    На захист винесені такі положення:
    1. Масив ботанічної номенклатури східнослов’янських мов є наслідком тривалого розвитку праіндоєвропейських основ (коренів) та неіндоєвропейських запозичень, який мав закономірності, зумовлені їх семантичною структурою, етапом їхнього формування та віднесеністю їх до певної лексичної мікросистеми.
    2. Праіндоєвропейські основи (корені), що на східнослов’янському тлі семантично видозмінилися у назви рослин, належать до трьох груп: віддієслівні, відсубстантивні та відад’єктивні. У свою чергу, віддієслівні слов’янські фітоніми поділяються на підгрупи способів дії: переміщення”, деформація”, ушкодження”, відділення”, бажання, почуття”, присвоєння”, звучання” тощо; відсубстантивні: назви рослин”, назви тварин”, назви птахів”, назви продуктів харчування”, назви частин тіла”, назви місцевості” та ін; відад’єктивні: позначення якості”, позначення кольору”, позначення форми”, позначення розміру” та ін.
    3. Семантичні зміни праіндоєвропейських основ (коренів), співвідносних із сучасними фітонімами, являють собою переходи, що їх схематично можна відобразити у моделях. Складовими цих моделей є елементи значення, що в процесі розвитку того чи іншого слова актуалізувалися або деактуалізувалися на певному етапі семантичної деривації.
    4. Основними етапами вказаних видозмін у структурі праіндоєвропейських основ (коренів) є праслов’янський, спільний східнослов’янский та сучасні українська, російська і білоруська мови.
    5. Запозичені фітоніми становлять засвоєні східнослов’янським мовним ареалом одиниці, що походять не лише безпосередньо з індоєвропейської кореневої бази, але і з таких мов: латинської, грецької, західнослов’янських, германських, тюркських, афроазійських, китайсько-тибетських мов тощо. Процес засвоєння східнослов’янським мовним середовищем фітонімів з інших мовних об’єднань також супроводжувався специфічними семантичними модифікаціями, властивими відповідним лексико-семантичним групам.
    Апробація результатів дослідження здійснена на восьми наукових конференціях, у тому числі: на п’яти міжнародних конференціях: кафедри ЮНЕСКО КНЛУ Мова, освіта і культура в сучасному світі” (в рамках відзначення Європейського року мов) (Київ, 2001); Методологічні проблеми сучасного перекладу” (Гурзуф, 2003; Суми, 2005); Мова і культура” (Київ, 2005), Російська мова і література: проблеми вивчення та викладання в Україні” (Київ, 2005); на двох республіканських конференціях: Методологічні проблеми перекладу на сучасному етапі” (Суми, 2001), Лексико-граматичні категорії у функціональному аспекті” (Херсон, 2002); на науково-практичній конференції Київського національного лінгвістичного університету Мови і культури у сучасному світі” (Київ, 2003).
    Публікації. Основні положення дисертації висвітлено в семи статтях, опублікованих у фахових наукових виданнях ВАК України. Загальний обсяг публікацій 2,5 др. арк.
    Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної наукової літератури, довідкової літератури та додатків. Обсяг тексту дисертації 167 сторінок, загальний обсяг роботи 205 сторінок. Список використаних джерел нараховує 263 праці, у тому числі 45 іноземними мовами.
    У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, визначено його об’єкт і предмет, мету і завдання, сформульовано положення, що виносяться на захист, описано методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, подано дані про апробацію результатів дослідження.
    У першому розділі узагальнено здобутки сучасної лінгвістики в галузі досліджень загальних проблем лексико-семантичної деривації та проблем, пов’язаних з інтерпретацією еволюції семантики окремих тематичних груп лексики, зокрема ботанічної номенклатури. Теоретично обґрунтовано вагомість діахронічних моделей семантичних змін у структурі лексико-семантичних груп східнослов’янських та інших індоєвропейських мов.
    У другому розділі розглянуто семантичні зміни праіндоєвропейських основ (коренів) та праслов’янських словоформ, від яких було утворено східнослов’янські фітоніми та визначено семантичні моделі цих перетворень.
    У третьому розділі визначено шляхи семантичної адаптації запозичених фітонімічних назв на східнослов’янському ґрунті з урахуванням переважно індоєвропейських, а також неіндоєвропейських джерел походження.
    У загальних висновках підведено підсумки роботи, викладено основні результати дисертаційного дослідження, окреслено перспективи подальшого опрацювання зазначеної проблеми.

    У додатках представлено індекс східнослов’янських фітонімів.
  • Список литературы:
  • ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
    Розглянувши проблему трансформації у структурі праіндоєвропейських основ (коренів), що внаслідок тривалого розвитку дали у сучасних східнослов’янських мовах назви рослин, зроблено такі загальні висновки.
    Дослідження літератури з проблем походження та формування східнослов’янських назв рослин дозволяє встановити такі особливості цього дослідницького процесу: домінуючими тенденціями у вивченні історії української, російської та білоруської ботанічної номенклатури є словотвірний, етимологічний та семантичний підходи; залишаються недостатньо дослідженими проблеми семантичних змін східнослов’янських назв рослин у діахронії; до того ж не отримали дотепер належного ступеня систематизації наявні дані щодо обсягу, реальних історичних меж і різних етапів формування складу цього класу лексики на рівні народних (діалектних і просторічних форм) та літературних назв рослин; все ще недостатньо узагальнені результати сучасних етимологічних студій фітонімічних лексиконів української, російської і білоруської мов у зіставленні зі словником праслов’янської мови й традиційно реконструйованими праіндоєвропейськими основами (коренями). Завершальним етапом досліджень семантичних змін у структурі твірних лексем не стало моделювання семантичних переходів, а етимологічні дані про становлення цього масиву лексики нерідко ігноруються. У зв’язку з цим набули актуальності питання про детальний розгляд семантичних процесів, що лягли в основу утворення східнослов’янських фітонімічних назв: виявлення параметрів, що відрізняють твірні праіндоєвропейські основи (корені); встановлення моделей семантичних процесів утворення назв рослин за участю конкретних елементів семантичної структури.
    Семні перетворення в праіндоєвропейських основах (коренях) та праслов’янських словоформах проаналізовано у напрямах: виявлення в семантичній структурі кожної основи (кореня) інтегральних, диференційних та потенційних сем; встановлення змін в структурі твірних основ (коренів) у порівнянні з похідними праслов’янськими та, далі, східнослов’янськими; побудування ланцюжка успадкування домінуючих позицій вказаними семами, тобто встановлення схеми семних трансформацій.
    Розгляд семантики ботанічної номенклатури сучасних східнослов’янських мов у порівнянні з ранніми історичними етапами їх розвитку, а саме, зі словоформами праслов’янської мови пізнього періоду і праіндоєвропейськими основами (коренями), зумовив поділ основного масиву східнослов’янської ботанічної номенклатури на такі групи: назви рослин, успадковані східнослов’янськими мовами через праслов’янську від праіндоєвропейської доби (1100 61,11%); запозичені фітоніми відапелятивного походження: індоєвропейського (380 21,11%) та неіндоєвропейського (170 9,45%); запозичені фітоніми відономастичного походження (150 8,33%).
    Результати дослідження довели, що українські, російські і білоруські фітоніми за дериваційною характеристикою поділяються на три ЛСГ: віддієслівні, відсубстантивні, відад’єктивні. Утворення східнослов’янських віддієслівних фітонімів має такі особливості: 1) базою для формування даної групи фітонімів стали дієслівні праіндоєвропейські основи (корені), що складають 35,95% і нараховують 647 одиниць; 2) у семантичній структурі праіндоєвропейських основ (коренів), до яких генетично зводяться через праслов’янську мову східнослов’янські фітоніми, існує складна ієрархічна співвіднесеність сем: інтегральна сема дія”, диференційні семи переміщення”, вплив”, стан”, звучання”, а також потенційні семи суб’єкт дії”, об’єкт дії”, знаряддя дії” та ін. Серед основних лексико-семантичних груп дієслівних праіндоєвропейських основ (коренів), що брали участь у фітонімічному утворенні, у подальшому на слов’янському, власне східнослов’янському рівні, є найбільш продуктивними лексичні підгрупи на позначення переміщення, деформації, ушкодження, звучання, почуття, існування, збільшення, випромінювання, присвоєння, поглинання, сприйняття, поверхневої фізичної дії. Формування ботанічної номенклатури здійснювалося переважно за такими динамічними семантичними моделями: дія → назва за дією, дія → суб’єкт дії → назва за суб’єктом, дія → об’єкт дії → назва за об’єктом, дія → суб’єкт дії → об’єкт дії → назва за об’єктом, дія → знаряддя дії → назва за знаряддям, дія → об’єкт → форма об’єкта → назва за формою; найбільший ступінь регулярності демонструють моделі: дія → назва за дією, дія → суб’єкт дії → назва за суб’єктом, дія → об’єкт дії → назва за об’єктом, найменш регулярні моделі: дія → суб’єкт дії → об’єкт дії → назва за об’єктом дії, дія → знаряддя дії → назва за знаряддям, дія → об’єкт → форма об’єкта → назва за формою.
    Досліджений матеріал показав, що семантичні зміни праіндоєвропейських основ (коренів) характеризуються актуалізацією потенційних сем суб’єкт”, об’єкт”, ознака”, мета” та ін. Структура моделей розвитку праіндоєвропейських дієслівних основ (коренів) залежить від того, до якої лексико-семантичні групи вони належать. Наприклад, особливістю семантичних моделей підгрупи праіндоєвропейських основ (коренів) із спільним значенням переміщення” були такі моделі переміщення → засіб переміщення → назва за засобом, переміщення → суб’єкт переміщення → місце переміщення → назва за місцем, переміщення → місце дії → назва за місцем дії та под. Якщо в праіндоєвропейський період у структурі дієслів певної групи поширеними були семи фізичної дії, впливу, динаміки і подібних, то на етапі праслов’янської мовної єдності більшість розглянутих дієслівних словоформ субстантивувалися власне тут домінантними стали такі семи, як суб’єкт фізичної дії”, об’єкт фізичної дії”, знаряддя фізичної дії” тощо.
    Аналіз відсубстантивних східнослов’янських фітонімів виявив, що базою для утворення стали виключно іменні праслов’янські та праіндоєвропейські основи (корені). Кількість назв рослин цієї групи складає 13,5% і нараховує 243 лексичні одиниці. Вони поділяються на шість ЛСГ за різними домінантними семами, що позначають різні фізичні об’єкти природнього світу, який оточує людину (назви рослин, тварин, птахів, продуктів харчування, частин тіла, місцевості). Формування ботанічної номенклатури сучасних східнослов’янських мов відбувалося за такими моделями семантичного розвитку, як: рослина → форма → назва за формою, рослина → форма плоду → назва за формою плоду, рослина → рослина, птах → форма → назва за формою, птах → колір → назва за кольором, птах → суб’єкт дії → об’єкт дії → назва за об’єктом, тварина → форма → назва за формою, частина тіла → форма → назва за формою, місцевість → назва за місцевістю, продукт → об’єкт дії → суб’єкт дії → назва за суб’єктом дії, продукт → вміст → назва за вмістом, продукт → плід → назва за плодом; найбільш регулярними є такі моделі: рослина → форма → назва за формою плоду, птах → форма → назва за формою, птах → колір → назва за кольором, тварина → форма → назва за формою; найменш частина тіла → форма → назва за формою, місцевість → назва за місцевістю, продукт → об’єкт дії → суб’єкт дії → назва за суб’єктом дії, продукт → вміст → назва за вмістом, продукт → плід → назва за плодом.
    Виявлено, що східнослов’янські відад’єктивні фітоніми складають 11,66% і нараховують 210 лексичних одиниць. Лексеми цієї групи виникли на базі праіндоєвропейських основ (коренів), що позначали різні види узагальнених, переважно фізичних ознак, які стали домінантними семами для чотирьох ЛСГ (стану, кольору, форми, розміру). Формування корпусу назв рослин здійснювалося передусім за такими семантичними моделями: ознака → назва за ознакою, ознака → суб’єкт дії → об’єкт дії → назва за об’єктом, форма → частина тіла → назва за формою, форма → предмет → назва за формою, ознака → місце зростання → назва за місцем, колір → метал → назва за кольором металу, розмір → назва за розміром, ознака → носій ознаки (дупло) → назва цілого за частиною; найбільш регулярними є: ознака → назва за ознакою, ознака → суб’єкт дії → об’єкт дії → назва за об’єктом дії, форма → частина тіла → назва за формою, форма → предмет → назва за формою; найменш - ознака → місце зростання → назва за місцем зростання, колір → метал → назва за кольором металу, розмір → назва за розміром, ознака → носій ознаки (дупло) → назва цілого за частиною.
    Семне перегрупування у структурі праіндоєвропейських основ (коренів), що стали базою при формуванні українських, російських та білоруських назв рослин мало такі етапи свого розвитку: індоєвропейський, праслов’янський та східнослов’янський періоди.
    Аналіз запозичених відапелятивних фітонімів продемонстрував, що вони етимологічно пов’язані з ботанічною номенклатурою таких індоєвропейських мов: західнослов’янські, грецька, латинська, германські, балтійські, кельтські, індоарійські, іранські. Джерелами запозичених відапелятивних фітонімів неіндоєвропейського походження, зафіксованих у східнослов’янських мовах, є такі мови: тюркські, афро-азіатські, китайсько-тибетські, дравідійські, уральські, індіанські. Тут представлено такі основні динамічні мотиваційні моделі семантичних змін фітонімічної лексики: форма → назва за формою; рослина → рослина; рослина → рослина1; дія → суб’єкт дії → назва за суб’єктом; дія → назва за дією; дія → об’єкт дії → назва за об’єктом; частина тіла → форма → назва за формою.
    Визначено групу фітонімів-запозичень відономастичного походження. Встановлено, що вони поділяються на дві підгрупи: назви рослин, мотивовані іменами осіб та топонімами. Формування складу східнослов’янських запозичених фітонімів відбувається за двома моделями семантичного розвитку: ім’я → назва за ім’ям; місце → назва за місцем.
    Порівняльно-історична характеристика семантики назв рослин у сучасних східнослов’янських мовах засвідчила, що склад цієї тематичної групи лексики утворювався в кожній з названих мов за подібними або іноді майже тотожними динамічними мотиваційними семантичними моделями. Водночас у цьому процесі формується також історично зумовлена своєрідність ботанічної номенклатури східнослов’янських мов.
    Дослідження процесів формування ботанічної номенклатури, що походить з вказаних джерел, дозволяє стверджувати, що процес називання оточуючих людину об’єктів (у даному випадку рослинного світу) враховує взаємодію рослинного світу з людиною: сприйняття, використання тощо.
    До перспективних напрямів подальших досліджень у розв’язанні проблеми походження та формування східнослов’янської ботанічної номенклатури слід віднести: визначення поняття праіндоєвропейської основи (кореня) як базової одиниці для виявлення певних семантичних змін у лексичній системі мови; встановлення семантико-словотвірних універсалій на позначення семантичних змін окремих шарів ботанічної номенклатурної лексики близькоспоріднених мов, зокрема, слов’янських; поглиблення етимологічного аналізу лексичних запозичень і виявлення при цьому ролі мови-посередниці на різних етапах історичного розвитку східнослов’янських мов; розширення аспектів типологічної інтерпретації складу ботанічної номенклатури різних індоєвропейських, зокрема українських, російських і білоруських мов.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Абрамова Е.И. Параллельные семантические ряды в русском и белорусском языках: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01, 10.02.02 // Минск. гос. пед. ин-т им. А.М.Горького. Минск, 1990. 19 с.
    2. Адаменко С.Л. Серболужицька ботанічна номенклатура: її формування та специфіка (на матеріалі назв лікарських рослин): Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.03. Львів, 1999. 208 с.
    3. Азарх Ю.С. Словообразование и формообразование существительных в истории русского языка. М.: Наука, 1984. 247 с.
    4. Аникин А.Е. К семантическому анализу некоторых славянских слов // Этимология 1982. М.: Наука, 1985. С. 65-83.
    5. Аникин А.Е. Опыт семантического анализа праславянской омонимии на индоевропейском фоне. Новосибирск: Наука, 1988. 236 с.
    6. Антропов Н.П. Названия птиц в белорусском языке на общеславянском фоне: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.03 // Белорус. ун-т им. В.И.Ленина. Минск, 1982. 21 с.
    7. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. М.: Наука, 1979. С. 147-173.
    8. Ашиток Н.И. Псковско-прикарпатские фитонимические параллели: Дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01, 10.02.02. К., 1988. 259 с.
    9. Балалыкина Э.А. К истории слов, восходящих к и.е. *kel-//*kol- в русском и польском языках // История русского языка. Лексикология и грамматика // Ред. Николаев Г.А. Казань: Изд-во Казан. ун-та, 1991. С. 25-30.
    10. Батожок Н.И. Историческое развитие значений исходных рефлексов корня *lik- в праславянском и русском языках (опыт семантической реконструкции): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.01 // ЛГУ им. А.А.Жданова. Л., 1979. 24 с.
    11. Батожок Н.И. К реконструкции процессов семантического развития в этимологическом гнезде // Диахрония и типология языков. М.: Наука, 1980. С. 34-46.
    12. Белорусский и другие славянские языки: семантика и прагматика: Материалы международной научной конференции Вторые супруновские чтения” // Ред. А.А.Копсинова и др. Минск: БГУ, 2002. 188 с.
    13. Бенвенист Э. Индоевропейское именное словообразование: Пер. с франц. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 260 с.
    14. Бернштейн С.Б. Очерк сравнительной грамматики славянских языков. Чередования. Именные основы. М.: Наука, 1974. 378 с.
    15. Бернштейн С.Б. К этимологии праславянского *degъtь pix, axungia” // В чест на академик Владимир Георгиев: Езиковедски проучвания: по случай седемдесет години от рождението му. София, 1980. С. 206-212.
    16. Бирнбаум Х. Праславянский язык: Достижения и проблемы в его реконструкции: Пер. с англ. М.: Прогресс, 1986. − 512 с.
    17. Білоусенко П.І., Німчук В.В. Нариси з історії українського словотворення (суфікс иця). К. Запоріжжя: ЗДУ, 2002. 206 с.
    18. Блинова О.И. Термин и его мотивированность // Терминология и культура речи. М.: Наука, 1981. С. 28-37.
    19. Блинова О.И. Явление мотивации слов. Томск: Изд-во Томского ун-та, 1984. 191 с.
    20. Боброва Т.А. Ягодные наименования на -ик(а) в русском литературном языке // Исследования по исторической грамматике и лексикологии. М.: Изд-во АН СССР, Ин-т. рус. яз., 1990. С. 95-131.
    21. Бодуэн де Куртене И.А. Избранные труды по общему языкознанию. М.: Изд-во АН СССР, 1963. Т.1. 383 с.
    22. Болдирєв Р.В. Праіндоєвропейські лексичні реконструкції і слов’янська етимологія // Система і структура східнослов’янських мов. К.: Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова, 1999. − С. 119-124.
    23. Болдирєв Р.В. Слов’янська етимологія і семантичні трансформації лексичних орієнталізмів // Проблеми зіставної семантики. К.: КДЛУ, 1999. С. 44 - 47.
    24. Болдирєв Р.В. Праслов’янська мова й індоєвропейська етимологія // Наука і освіта: Зб. наук. пр. К.: Хрещатик, 1997. С. 112-120.
    25. Болдирєв Р.В. Лексична Палеославія у координатах індоєвропейської та неіндоєвропейської етимології (аспекти стратифікації) // Науковий вісник кафедри ЮНЕСКО КНЛУ Вип. 5. К.: КНЛУ, 2001. С. 61-71.
    26. Болдирєв Р.В. Лінгвістична Славія і запозичення з західноєвропейських мов // Слов’янська культура у сучасному світі . К.: КДЛУ, 1994. С. 14-19.
    27. Болдирєв Р.В. Пробні статті Історико-етимологічного словника тюркізмів української мови” // А.Ю.Кримський україніст і орієнталіст. К.: Наук. думка, 1974. С. 25-30.
    28. Бородина М.А., Гак В.Г. К типологии и методике историко-семантических исследований. Л.: Наука, 1979. 232 с.
    29. Булахаў М.Г. Аб некаторых пытаннях нармалізацыі і развіння беларускай літаратурнай мовы // Працы Інстытута мовазнаўства АН БССР. Вып. 1. Мінск, 1954. С. 54-57.
    30. Булаховский Л.А. К истории взаимоотношений славянских литературных языков // Изв. АН СССР. Отд. лит и яз. Т. 10. Вып. 1. − 1951. С. 100-105.
    31. Булаховський Л.А. Семасіологія // Нариси з загального мовознавства. К.: Радянська школа, 1955. С. 1-69.
    32. Бунцевич Л.М. Образования с праславянским префиксом *bez- в русском и белорусском языках: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.02, 10.02.01 // Белор. гос. пед. ун-т. им. Максима Танка. Минск, 2001. 20 с.
    33. Варбот Ж.Ж. Связи значений и семантическая реконструкция в этимологии // Wiener Slawistischer Jahrbuch. 1992. B. 38. S. 233-241.
    34.Варбот Ж..Ж. История славянского этимологического гнезда в праславянском словаре // Славянское языкознание: ХІ Международный съезд славистов. Доклады российской делегации. М.: Наука, 1993. С. 23-35.
    35. Варбот Ж.Ж. Морфо-семантическое поле лексемы в этимологическом словаре и возможности его реконструкции // Известия РАН. СЛЯ. 1995. Т. 54. - № 4. С. 60-66.
    36. Варбот Ж.Ж. Славянские представления о скорости в свете этимологии (к реконструкции славянской картины мира) // Славянское языкознание: ХІІ Международный съезд славистов. Доклады российской делегации. М.: Наука, 1998. С. 115-129.
    37. Варбот Ж..Ж. Русские диалектные дополнения к праславянским реконструкциям и этимологиям // Dzieje Słowian w świetle leksyki. Pamięci Profesora Franciszka Sławskiego. Krakόw: Wydawnictwo UJ, 2002. S. 205-208.
    38. Виноградов В.А. Словосложение // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Изд-во Большая Российская энциклопедия”, 2002. С. 469-470.
    39. Вступ до порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов // За ред. О.С.Мельничука. К.: Наукова думка, 1966. 595 с.
    40. Гаврилюк Е.Є. Рослинна символіка в контексті української календарної обрядовості: проблема семантико-функціонального аспекту. Автореф. дис.... канд. філол. наук: 10.01.07 // Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. К., 1999. 18 с.
    41. Гак В.Г. Лексикология // Лингвистический энциклопедический словарь. М.: Изд-во Большая Российская энциклопедия”, 2002. С. 259-263.
    42. Гамкрелидзе Т.В., Иванов Вяч.Вс. Индоевропейский язык и индоевропейцы. Реконструкция и историко-типологический анализ праязыка и протокультуры Тбилиси: ТбГУ, 1984. Т. І, ІІ. 1328 с.
    43. Гамкрелидзе Т.В. Лингвистическая типология и индоевропейская реконструкция // Известия АН СССР. СЛЯ. 1977. № 3. С. 195-200.
    44. Гаценко І.О. Класифікація звуконаслідувальних слів за їх семантичними ознаками (на матеріалі англ.мови) Вісник КНЛУ. Серія Філологія. Т. 6.
    № 1. 2003. С. 87-91.
    45. Гаценко І.О. Типологічні особливості звуконаслідувальних слів (на матеріалі української, російської та англійської мов): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15 // Ін-т мовознавства ім. О.О.Потебні НАН України. К., 2003. 19 с.
    46. Георгиев В. Проблема возникновения индоевропейских языков // Вопросы языкознания. 1956. № 1. С. 43-68.
    47. Гиндин Л.А. Из истории названий некоторых культурных растений // Этимология. Исследования по русскому и другим языкам. М.: АН СССР,
    Ин-т рус. яз., 1963. С. 52-71.
    48. Головин В.Г. Принципы выделения словообразовательных частей слова и их характеристика: Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.01. // Санкт-Петербургский ун-т. СПб, 1991. 44 с.
    49. Головкин Б.Н. О чем говорят названия растений. М.: Колос, 1992. 191 с.
    50. Гринкова Н.П. О названиях некоторых ягод в восточнославянских языках // Славянская филология (ІV международный съезд славистов). Вып. 3. М., 1958. С. 21-27.
    51. Гумбольдт В. фон. Избранные труды по языкознанию: Пер. с нем. М.: Прогресс, 1984. 397 с.
    52. Дзендзелівський Й.О. Українсько-західнослов’янські лексичні паралелі. К.: Наук. думка, 1969. 212 с.
    53. Довбня Л.Е. Семантична трансформація спільнослов’янських слів в російській та українській мовах: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 // 10.02.02. К., 1993. 209 с.
    54. Дубовик А.Ю. Образы флористики в художественном тексте: Дис. канд. фил. наук: 10.02.04. Одесса, 1997. 239 с.
    55. Дыбо В.А. Книга Хенрика Бирнбаума и современные проблемы праязыковой реконструкции // Бирнбаум Х. Праславянский язык: Достижения и проблемы в его реконструкции. М.: Прогресс, 1996. С. 5-16.
    56. Журавлев В.К. Наука о праславянском языке: эволюция идей, понятий и методов // Х.Бирнбаум. Праславянский язык: достижения и проблемы в его реконструкции. М.: Прогресс, 1987. С. 453-493.
    57.Забинкова Н.Н. Некоторые вопросы современной ботанической терминологии и принципы составления латино-русского словаря. Л.: Наука, 1958. 45 с.
    58. Заверуха Б.В. У світі рослин. К.: Урожай, 1991. 252 с.
    59. Задорожная Н.А. Словообразование имен существительных украинского языка (исторический анализ): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 // Киевский пед. ин-т им. А.М. Горького. К., 1990. 25 с.
    60. Зайковская Т.В. Растения в языковой картине мира русских, румынских и болгарских // ХII Международный симпозиум по психолингвистике и теории коммуникации «Языковое сознание и образ мира» // Ред. Григорьев А.А. и др. М., 1997. 180 с.
    61. Закревская Я.В. Украинское диалектное словообразование в ареальном аспекте (Субстантивная суффиксация): Автореф. дис. д-ра филол. наук: 10.02.02 // Львовский гос. ун-т им. И.Франко. Львов, 1984. 55 с.
    62. Зализняк А.А. Семантическая деривация в синхронии и диахронии // Вопр. языкознания. 2001. − № 2. С. 13-26.
    63. Золотницкий Н.Ф. Цветы в легендах и преданиях. К.: Мистецтво, 1999. 383 с.
    64. Иванов В.А., Топоров В.Н. Этимологическое исследование семантически ограниченных групп лексики в связи с проблемой реконструкции праславянских текстов // Славянское языкознание: Материалы VII Международного съезда славистов. М.: Наука, 1973. С. 153-169.
    65. Иванов В.А., Топоров В.Н. Славянские языковые моделирующие семиотические системы (древний период). М.: Наука, 1965. 246 с.
    66. Историческая типология славянских языков: Фонетика, словообразование, лексика и фразеология // Под ред. А.С.Мельничука. К.: Наук. думка, 1986. 285 с.
    67. Іліаді О.І. Етимологічне гніздо з коренем *ver- у праслов’янській мові. Кіровоград: ДЛАУ, 2001. 162 с.
    68. Історія української мови. Лексика і фразеологія. К.: Наук. думка, 1983. 739 с.
    69. Їжакевич Г.П. Зіставно-типологічний аспект вивчення лексики східнослов’янських мов // Мовознавство. 1979. № 2. С. 3-13.
    70. Казаченок Т.Г. Огородная и садовая лексика в старобелорусском языке (на материале письменных памяток ХV XVII вв.): Автореф. дис. канд. филол. наук: 10.02.02 // Белорус. ун-т им. В.И.Ленина. Минск, 1976. С. 13-14.
    71. Казимир В.А. Лексико-семантический аспект индоевропеизмов в их динамике (на материале анимализмов в немецком языке): Дис. канд. филол. наук: 10.02.04 К., 1994. 203 с.
    72. Калько В.В. Когнітивно-ономасіологічний аналіз назв лікарських рослин в українській мові: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.01 // Одес. нац. ун-т. ім. І.І.Мечнікова. Одеса, 2003. 20 с.
    73. Канделаки Т.Л. Семантика і мотивованість термінів. М.: Наука, 1977. 178 с.
    74. Карпенко М.О. Семантична трансформація серед інших інноваційних лексичних процесів у східнослов’янських мовах // Проблеми зіставної семантики: Матеріали республіканської наукової конференції К.; Черкаси, 1992. С. 49-52.
    75. Карпова В.Л. Семантична еволюція назв рослин в староукраїнській мові // Мовознавство. 1982. № 2 С. 43-51.
    76. Карпова В.Л. Староукраїнські назви рослин (асоціативно пов’язані із сферою живої природи) // Мовознавство. 1984. − № 2. С. 40-54.
    77. Карский Е.Ф. Труды по белорусскому и другим славянским языкам. М.: Наука, 1962. 712 с.
    78. Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, 1986. 298 с.
    79. Квачадзе В.В. Праславянские элементы в русском и древнеславянском языках: Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.01 // Тбилисский гос. пед. ин-т. им. А.С.Пушкина. Тбилиси, 1973. 30 с.
    80. Киселевский А.И. Образование ботанической терминологии в белорусском языке. Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.03 // Белор. гос. ун-т. Минск, 1962. С. 7-15.
    81. Коваленко І.Д. Праіндоєвропейські основи (корені) на позначення непрямого руху з кореневим архетипом (S)KЕR(T)- та їх рефлекси: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.17 // Донец. нац. ун-т. Донецьк, 2002. 20 с.
    82. Ковалик І.І. Питання іменникового словотвору східнослов’янських мов у порівнянні з іншими слов’янськими мовами. К.; Львів, 1960. С. 15-20.
    83. Козлова Р.М. Праславянское слово в генетическом гнезде (структура праславянского слова): Автореф. дис. ... д-ра филол. наук: 10.02.03 // Ин-т языкознания им. Я.Коласа АН БССР. Минск, 1991. 42 с.
    84. Козлова Р.М. Структура праславянского слова: Праславянское слово в генетическом гнезде. Гомель: ГГУ, 1997. 412 с.
    85. Козловская М.М. Семантическая деривация как источник новых обозначений (на материале словарей новых слов и значений): Автореф. дис. ... канд. филол. наук: 10.02.19 // Белорус. гос. ун-т. Минск, 1995. 21 с.
    86. Коломієць В.Т. Етимологічне гніздо (до)точити приєднати” в слов’янських мовах // Мовознавство. 1992. № 1. С. 41-45.
    87. Коломієць В.Т., Шамота А.М. Семантична мотивація українських назв рослин // Мовознавство. − 1979. № 4. С. 20-25.
    88. Копорская Е.С. Семантическая история славянизмов в русском литературном языке нового времени. М.: Наука, 1988. 232 с.
    89. Косовский Б.И. Общее языкознание. Учение о слове и словарном составе языка. Минск: Изд-во Белорус. гос. ун-та, 1974. 270 с.
    90. Кочерган М.П.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины