СТАТИЧНІ ПОСЕСИВНІ ДІЄСЛОВА ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ : Статические ПОСЕСИВНЫЕ глаголы со значением ВОЗРАЖЕНИЕ В НЕМЕЦКОГО И УКРАИНСКОГО ЯЗЫКАХ

Краткое описание

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КОНСТАНТІНОВА ОЛЕНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 81′371+81′367.625=811.112.2=811.161.2

СТАТИЧНІ ПОСЕСИВНІ ДІЄСЛОВА ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ЗАПЕРЕЧЕННЯ В НІМЕЦЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ
10.02.17 порівняльно-історичне та типологічне мовознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Каліущенко Володимир Дмитрович

Донецьк 2006

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

4

ВСТУП.

5

РОЗДІЛ 1 КАТЕГОРІЯ ЗАПЕРЕЧНОЇ ПОСЕСИВНОСТІ ..

16

1.1. Основні напрямки дослідження категорії посесивності...

16

1.2. Поняття посесивного суб’єкта...

18

1.3. Поняття посесивного об’єкта..

19

1.4. Основні напрямки дослідження категорії заперечення................

23

1.5. Категорія заперечної посесивності..

30

1.6. Посесивні дієслова у сучасній лінгвістичній науці

36

1.7. Взаємозв’язок локативних, екзистенціальних та посесивних відношень..

40

1.8. Ознаки статичних дієслів..

42

1.9. Ідентифікація одиниць дослідження.....................................

45

Висновки до розділу 1.......

48

РОЗДІЛ 2 ДІЄСЛОВА НЕВОЛОДІННЯ.

51

2.1. Власне посесивні дієслова неволодіння..

52

2.2. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом повинності...

70

2.3. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом імовірності................................................................................................

87

2.4. Квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом бажання...

95

2.5. Квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття посесивного суб’єкта....

121

2.6. Відображення ситуації неволодіння у німецькій та українській мовах.........................................................

141

Висновки до розділу 2 .

145

РОЗДІЛ 3 ДІЄСЛОВА НЕДОСТАЧІ.

150

3.1. Синтаксичні конструкції дієслів недостачі у німецькій та
українській мовах

150

3.2. Власне посесивні дієслова недостачі...

152

3.3. Квазіпосесивне дієслово недостачі з модальним компонентом повинності...

179

3.4. Відображення ситуації недостачі у німецькій та українській мовах.........................................................

184

Висновки до розділу 3.

189

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.

192

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...

196

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

висок.

високий стиль

ВТС

Великий тлумачний словник сучасної української мови

дав.

давальний відмінок

діал.

діалектний

застар.

застарілий

знах.

знахідний відмінок

ІЛС

Інтегрована лексикографічна система «Словники України»

ЛСВ

Лексико-семантичний варіант

ПО

Посесивний об’єкт

ПС

Посесивний суб’єкт

род.

родовий відмінок

розм.

розмовний стиль

СО

Семантична ознака

СУМ

Словник української мови

ФТ

Формула тлумачення

Akk.

Akkusativ

Dat.

Dativ

DGW

Duden. Das große Wörterbuch der deutschen Sprache

DS

Duden. Das Stilwörterbuch der deutschen Sprache

DSSW

Duden. Sinn- und Sachverwandte Wörter und Wendungen

DW

Wahrig G. Deutsches Wörterbuch

DWDS

Digitales Wörterbuch der deutschen Gegenwartssprache

etw.

etwas

G.

Genitiv

geh.

gehobener Stil

jmdm.

jemandem

Х

Посесивний суб’єкт

У

Посесивний об’єкт

ВСТУП

Дисертацію присвячено зіставленню статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, тобто дієслів, які відображають ситуації неволодіння та недостачі, наприклад нім. fehlen ‘не мати’, mangeln ‘не вистачати’; укр. бракувати, недораховуватися. Їм протиставляються статичні дієслова зі стверджувальним посесивним значенням, які слугують для відображення ситуації володіння, наприклад, нім. haben ‘мати’, besitzen ‘володіти’; укр. мати, володіти, а також динамічні посесивні дієслова зі стверджувальним та заперечним значенням, які позначають відношення придбання, позбавлення, втрати тощо, наприклад, нім. bekommen ‘отримувати’, verlieren ‘втрачати’; укр. здобувати, позбавляти, витрачати. Протиставлення статичних та динамічних посесивних відношень широко відоме у лінгвістичній літературі. Нерухомі” посесивні відношення позначаються як статичні (наприклад, володіння, неволодіння), а порушення одних посесивних зв’язків та виникнення інших, вплив одного із членів посесивного відношення на другий як динамічні посесивні відношення (наприклад, придбання, втрата, позбавлення) [38:44]. До статичних посесивних дієслів зараховуються дієслова, що відображають ситуації володіння та неволодіння, а до динамічних інхоативні та каузативні, тобто такі дієслова, що позначають відношення придбання або втрати [221:22-23]. Взагалі розподіл на предикати дії і предикати стану Т.Б.Алісова, Н.Ф.Баландіна визначають як основне семантичне протиставлення всередині предикатних знаків [4:37-38; 13:119-120].
Вивчення значення мовних одиниць, дослідження їхнього мовного потенціалу з погляду багатоаспектності мовного знака привертає увагу багатьох учених [78; 209; 235]. Взаємодія різних рівнів мови та їх вплив на значення мовних одиниць досліджуються у роботах Д.Вундерліха [261; 262], В.Г.Ґака [32; 33], Ґ.Гаррас [202], Дж.Лайонза [85; 233; 234], проблеми лексичної семантики вивчаються Ю.Д.Апресяном [5; 6; 7; 8], А.Вєжбицькою [23; 258; 259], Г.Е.Вігандом, В.Вольськім [257], Г.А.Уфімцевою [152; 153; 154], Ґ.Фанзело, П.Штаудахером [194] та іншими дослідниками. Серед лінгвістичних студій особливе місце посідає вивчення значення мовних одиниць у зіставному аспекті.
Зіставне та типологічне дослідження мовних явищ визнається одним з найпродуктивніших напрямків у лінгвістиці останніх десятиліть. Зіставному вивченню граматики, лексики, синтаксису присвячено роботи Ю.О.Жлуктенка [55], М.П.Кочергана [82; 83], В.М.Манакіна [95], О.М.Селіверстової [135]. Категорія посесивності з типологічної точки зору аналізується В.В.Івановим [61; 63], В.М.Топоровим [151], заперечення Л.Р.Горном [211; 212], А.Й.Паславською [116]. Зіставне та типологічне дослідження дієслова проводиться у роботах Ш.Р.Басирова [15], Ґ.Йеґера [216], Й.Панєнової та П.Сґалла [242]. Відіменні дієслова на широкому типологічному матеріалі вивчаються у працях В.Д.Каліущенка [67; 221].
Попри високий ступінь розробленості проблем семантики у типологічному та зіставному аспекті одним із актуальних питань залишається дослідження категорії заперечної посесивності у різних мовах.
Заперечна посесивність це складна категорія, у якій поєднуються відношення посесивності (тобто володіння) та відношення заперечення.
У сучасних лінгвістичних дослідженнях посесивність розглядається як відношення між об’єктами зовнішнього світу, коли один із них (посесивний об’єкт) включається” до іншого (посесивний суб’єкт) [38:44; 151:149], або коли один з об’єктів розглядається як елемент персональної” сфери якогось суб’єкта [14:38].
Заперечення це складне, до кінця не пізнане явище, що вивчається у філософії, логіці та лінгвістиці [10; 16; 20:3-55; 75:82-84; 174; 186]. Мовна категорія заперечення є універсальною та властива всім мовам світу [212; 227:1; 256]. Опозицію заперечення становить категорія ствердження, яка відображає предмети, явища, їх ознаки, що існують у реальній дійсності. Заперечення виражає відсутність, неіснування цих предметів, явищ, ознак тощо [18:58; 113:354; 115:4]. Крім того, за допомогою заперечення мовець може спростувати, відхилити, відкорегувати якесь судження [253:53-55; 254:864]. Р.Ібан’єс, О.В.Падучева, І.В.Толстой розглядають заперечення як елемент значення, як одну з вихідних значеннєвих категорій, що неможливо визначити за допомогою простіших семантичних елементів [113:354; 150; 213:2].
Заперечна посесивність виражається за допомогою різнорівневих засобів: морфологічних (наприклад, афіксів: нім. un-, -los; укр. не-, без-), лексичних (пор., нім. abwesend sein ‘бути відсутнім’, fehlen ‘не мати’; укр. бракувати, відсутність), синтаксичних та граматичних (наприклад, нереальне бажання нім. Wenn er doch viel Geld hätte! ‘Якби у нього було багато грошей!’, укр. Якби вона мала той будинок!). У цьому дослідженні увага зосереджується на вивченні лексичних засобів вираження заперечної посесивності, а саме на заперечних посесивних дієсловах.
І.Р.Вихованець, К.Г.Городенська, Л.Теньєр, У.Л.Чейф визнають дієслово центром, який організовує висловлювання, тому що його внутрішня характеристика зумовлює зміст усього речення [27:217-218; 148; 158:190]. Вивчення дієслова викликає певні труднощі, що підкреслюється у дослідженнях П.Мразовича, К.Оса, А.Г.Совгири, К.Фабріціус-Гансен [137:149; 192:693; 239:30; 241:71]. Як складну семантичну одиницю із широкою поняттєвою основою дієслово розглядають такі вчені, як К.Е.Гайдольф, М.Дж.Кресвел, В.Моч, В.Флеміг [185:25; 205:500]. Є.Лейзі, І.П.Сусов, Ґ.Цифонун, А.П.Чудінов вважають, що у визначенні обсягу значення дієслова важливу роль відіграють його суб’єктно-об’єктні зв’язки [144:95; 161:38; 228:68-89; 264:1298], тому особливого значення набуває системний аналіз семантичної сполучуваності та синтаксичної структури дієслова, на важливість якого вказують Н.Д.Арутюнова, А.П.Загнітко, І.О.Мельчук та інші вчені [11:291-292; 59:94; 96:7-8]. М.П.Кочерган, досліджуючи взаємодію лексичної сполучуваності і значення слова, робить висновок, що семантика дієслова обумовлює потенції його сполучуваності, яка є транспонентом значення слова. Кореляція між значенням слова і його сполучуваністю дозволяє використовувати останню для виділення окремих значень дієслова [80:17].
На думку Т.Бальмера, Г.Е.Брекле, В.Бренненштуль, Г.Г.Почепцова, найбільш повного вивчення значення слова, і насамперед дієслова, можна досягнути тільки за умови комплексного вивчення семантичних, прагматичних та синтаксичних факторів [126:16-17; 176:17; 181:27, 99]. На цій підставі, досліджуючи статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення, слід враховувати глибинну семантичну структуру цих лексем, особливості їхньої сполучуваності з різними семантичними типами об’єкта та суб’єкта, їхні синтаксичні конструкції, а також деякі прагматичні фактори (стиль, актуалізацію значення у мовленні та ін).
У лінгвістичних дослідженнях заперечні дієслова визначаються як лексичний засіб вираження заперечення. Одними з перших цю тему порушили О.Бехаґель [177:87] та О.Єсперсен [217:43]. Але у подальших мовознавчих студіях вивчення дієслів зі значенням заперечення має другорядний характер [7:292; 196:520; 208:526; 223; 245:265-267; 249:153; 263:11]. Наявність такого засобу вираження заперечення у великій кількості мов відзначається також у типологічних працях В.М.Бондаренка, Л.Р.Горна, В.Д.Каліущенка [18:104; 211:143; 221:23-43]. Докладний аналіз дієслів зі значенням заперечення на матеріалі німецької мови міститься у працях Л.І.Кислякової [74] та І.Я.Харитонової [155].
Актуальність дисертації обумовлена необхідністю подальшого системного дослідження категорії заперечної посесивності та засобів її вираження у різних мовах. Відсутність комплексного зіставного аналізу посесивних дієслів зі значенням заперечення, який би враховував їхні семантичні, синтаксичні та стилістичні особливості і містив статистичні дані щодо їх семантичної сполучуваності, також є вагомою підставою вважати здійснене дослідження новим та корисним для розробки емпіричних засад вивчення семантики лексичних одиниць.
Зв’язок з науковими темами. Дисертація виконана в межах наукової теми факультету іноземних мов Донецького національного університету Діахронічне, типологічне і зіставне дослідження лексики і словотвору германських, романських і слов’янських мов”. Шифр теми: № 04-1вв/74.
Об’єктом дослідження є статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, у семантичній структурі яких поєднуються три елементарні значення: стан, володіння та заперечення.
Предметом вивчення виступають семантичні, синтаксичні, сполучувальні та стилістичні ознаки статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах.
Матеріал дослідження становить суцільна вибірка статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення з тлумачних словників німецької та української мов: Великий тлумачний словник сучасної української мови [265, далі ВТС]; Словарь української мови Б.Грінченка [268]; Словник української мови у 10 т. [269, далі СУМ]; Великий тлумачний словник сучасної української мови онлайн [334]; Duden. Das große Wörterbuch der deutschen Sprache [271, далі DGW]; Duden. Das Stilwörterbuch der deutschen Sprache [272, далі DS]; Duden. Sinn- und Sachverwandte Wörter und Wendungen. Synonymwörtebuch der deutschen Sprache [273, далі DSSW]; Wahrig G. Deutsches Wörterbuch [274, далі DW]; Digitales Wörterbuch der deutschen Gegenwartssprache [340, далі DWDS].
У результаті проведеної вибірки отримано 2 моносемантичних дієслова й 15 посесивних ЛСВ полісемантичних дієслів у німецькій мові та 4 моносемантичних дієслова й 7 посесивних ЛСВ полісемантичних дієслів в українській мові.
Корпус матеріалу, на якому вивчалися семантична структура дієслів, особливості їхньої семантичної сполучуваності та синтаксичні конструкції, включає близько 4000 прикладів їх вживання у текстах різних жанрів, тобто близько 2000 прикладів у кожній із зіставлюваних мов. Як джерела прикладів використовувались тексти художньої літератури і публіцистики, а також ресурси пошукових систем в Інтернеті Google, Yahoo і Yandex [374; 450; 451] і бази даних Електронного словника сучасної німецької мови [340], Бібліотеки української літератури [333], української онлайн бібліотеки «Весна» [445].
Використання електронних джерел для лінгвістичних досліджень є загальносвітовою тенденцією та вимогою часу [166:1-2]. Це дозволило проаналізувати широкий мовний матеріал, що відповідає принципам емпіричних семантичних досліджень, основу яких повинні складати не репрезентативні приклади, а масовий матеріал природної мови [8:4]. Крім того, застосування електронно-інформаційних систем допомогло знайти приклади вживання дієслів із низькою частотністю.
Метою дослідження є встановлення спільних і відмінних рис у семантичній структурі статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах.
Мета роботи передбачає розв’язання наступних завдань:
1) розробка моделі зіставного опису статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення;
2) здійснення семантичної класифікації статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення;
3) виявлення інтегральних СО дієслів досліджуваної групи (тобто СО «стан», «володіння» і «заперечення» і), а також додаткових СО, властивих тільки одній семантичній групі або одному дієслову (диференційні СО);
4) опис особливостей семантичної сполучуваності статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у зіставлюваних мовах;
5) аналіз синтаксичних конструкцій із дієсловами досліджуваної групи;
6) встановлення міжмовних лексико-семантичних відповідностей між статичними посесивними дієсловами зі значенням заперечення.
Методи дослідження. Мета й завдання роботи, специфіка її об’єкта й фактичного матеріалу, різноплановий характер проблеми зумовили необхідність застосування комплексної методики:
- Описовий метод, за допомогою якого вивчаються, описуються та класифікуються одиниці аналізу. Серед прийомів описового методу у цій дисертації використовується синтагматична методика, тобто вивчення сполучуваності статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення, їх контексту [81:211-213].
- Зіставний метод, на основі якого проводиться аналіз досліджуваних дієслів у німецькій та українській мовах і встановлюються їх подібні та відмінні ознаки [54; 81:219-224; 95; 226:13-33].
- Структурний метод, спрямований на вивчення зв’язків і відношень між мовними елементами [5; 22; 86:117-146; 139; 152; 158; 224], який дозволяє простежити процес взаємодії семантичної та синтаксичної структур статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення.
- Методика компонентного аналізу, на основі якого виділяються інтегральні та диференційні ознаки в семантичній структурі досліджуваних дієслів [42; 153:32-33; 179; 180; 189:244-246; 231; 260].
- Трансформаційний аналіз, який дозволяє встановити наявність інтегральних сем стану, заперечення та володіння у семантиці статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення [34:46; 81:233; 90:4; 202; 207].
- Моделювання семантики досліджуваних дієслів за допомогою формул тлумачення (ФТ), у процесі складання яких використовується семантична метамова опису семантики [6; 7; 76; 96; 176; 203; 259], що враховує семантичні, синтаксичні, стилістичні, прагматичні, сполучувальні та морфологічні ознаки дієслова [8:21; 67; 220; 221].
- Кількісний аналіз, на основі якого здійснюється вивчення закономірностей лексичної сполучуваності досліджуваних дієслів [34:48; 81:247].
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше було:
- запропоновано змістове визначення типових ситуацій неволодіння та недостачі, виявлено специфіку їх відображення за допомогою дієслів у німецькій і українській мовах;
- проаналізовано семантичний і синтаксичний рівні статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення, а також їхні сполучувальні та стилістичні ознаки;
- системно описано семантику статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах і класифіковано зазначені лексичні одиниці за наявністю інтегральних і диференційних сем.
Теоретичне значення дисертації полягає у створенні моделі зіставного опису семантики статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій і українській мовах, у комплексному підході до аналізу семантичних, синтаксичних, сполучувальних і стилістичних ознак зазначених лексичних одиниць, у змістовому визначенні ситуацій неволодіння та недостачі, опрацюванні опису засобів їхнього вираження у мовах, що зіставляються. Дослідження робить певний внесок у лексичну семантику, сприяє подальшому з’ясуванню методики зіставного вивчення семантичних особливостей лексики різноструктурних мов.
Практичне значення дисертації визначається можливістю використання отриманих висновків, а також запропонованої методики аналізу у лексикографічній практиці та в навчальному процесі в курсах зіставної лексикології німецької та української мов, теорії і практики перекладу, на семінарських заняттях із зіставної лексикології, а також у науковій діяльності студентів, магістрів і аспірантів.
Особистий внесок дисертанта полягає у розробці зіставної моделі опису семантики статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах з урахуванням їхніх синтаксичних конструкцій, особливостей семантичної сполучуваності та стилістичних ознак, у виділенні семантичних груп досліджуваних одиниць, у змістовому визначенні ситуацій неволодіння та недостачі, у дослідженні особливостей відображення цих ситуацій за допомогою дієслів.
Апробацію результатів дисертації було здійснено у доповідях на аспірантському семінарі факультету іноземних мов Донецького національного університету, на конференції професорсько-викладацького складу ДонНУ (2002 р.), на II Міжнародному лінгвістичному семінарі Компаративiстика i типологія у сучасній лiнгвiстичнiй науці: здобутки i проблеми” (Донецьк, ДонНУ, 2003 р.), на Міжнародній науковій конференції Проблеми зiставної семантики” (Київський національний лінгвістичний університет, 2003 р.), на XIII Міжнародній науковій конференції Мова і культура” ім. проф. Сергія Бураго (Київ, Інститут філології КНУ, 2004 р.), на II і IV Міжвузівських конференціях молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, ДонНУ, 2004 р., 2006 р.), на VI Українсько-баварському конгресі германістів (Львів, ЛНУ, 2006 р.).
Публікації. Головні напрямки та основні положення дисертації викладені у 5 статтях автора, надрукованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також у тезах доповідей:
1. Константинова Е.А. Взаимосвязь экзистенциальных, локативных и посессивных конструкций в семантической структуре немецкого отрицательного глагола fehlen ‘не иметь, не существовать’ // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Збір.наук.праць. Донецьк: ДонНУ, 2003. Вип. 8. С. 153-160.
2. Константінова О.О. Зіставний аналіз німецьких і українських дієслів неволодіння // Типологія мовних значень у діахронічному та зіставному аспектах. Збір.наук.праць. Донецьк: ДонНУ, 2004. Вип. 9. С. 17-27.
3. Константінова О.О. Зіставний аналіз дієслів нестачі у німецькій та українській мовах // Мова і культура. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип.7. Т.2. С. 291-298.
4. Константінова О.О. Статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення в німецькій та українській мовах // Studia Germanica et Romanica: Іноземні мови. Зарубіжна література. Методика викладання. Донецьк: ДонНУ, 2005. Т.2. № 2(5). С. 67-78.
5. Константінова О.О. Відображення ситуації нестачі за допомогою посесивних дієслів у німецькій та українській мовах // Мова і культура. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2005. Ви

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. У роботі здійснено зіставний аналіз статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій та українській мовах, які містять у своїй семантичній структурі семи заперечення та володіння і мають загальну ФТ „Х не має У”. Ці дієслова розподіляються на дві основні семантичні групи: а) дієслова неволодіння, які вказують на повну відсутність у посесивного суб’єкта Х посесивного об’єкта У і мають ФТ „Х не має У” (див. розд. 2); б) дієслова недостачі, які вказують на те, що посесивний суб’єкт Х не має посесивний об’єкт У у достатній кількості, і мають ФТ „Х не має У у достатній кількості” (див. розд. 3).
2. Статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення розподіляються на 1) власне посесивні дієслова неволодіння або недостачі та 2) квазіпосесивні дієслова неволодіння або недостачі. Власне посесивні дієслова слугують виключно для передачі відношення неволодіння або недостачі й описують ситуацію відсутності різних посесивних відношень (див. п.п. 2.1., 3.2.). Квазіпосесивні дієслова передають відношення неволодіння або недостачі як додаткове і містять у своїй семантичній структурі такі СО, як модальні компоненти повинності, ймовірності, бажання, а також позначення почуття посесивного суб’єкта (див. п.п. 2.2.-2.5., 3.3.).
3. Ситуація неволодіння визначається як статична посесивна ситуація, у якій посесивний суб’єкт зовсім не має посесивний об’єкт. До особливостей відображення ситуації неволодіння в німецькій та українській мовах належать: а) наявність великої кількості квазіпосесивних дієслів в обох зіставлюваних мовах (див. розд. 2); б) можливість використання різних семантичних типів ПС і ПО у конструкціях з дієсловами неволодіння (див. Додатки Б, В).
4. Під ситуацією недостачі розуміється така статична посесивна ситуація, коли посесивний суб’єкт Х не має достатньої кількості посесивного об’єкта У, якщо У істота, предмет або речовина, або достатньої міри виявлення У-а, якщо У абстрактне поняття. Визначальними рисами відображення ситуації недостачі в німецькій та українській мовах є вживання назв окремих істот і предметних іменників у ролі посесивного об’єкта тільки у формі множини, а також неможливість уживання речовинних іменників у ролі посесивного суб’єкта (див. п. 3.4.). До особливостей передавання цієї ситуації в обох зіставлюваних мовах належить використання доволі високої кількості власне посесивних дієслів як у німецькій, так і в українській мовах, а також майже повна відсутність квазіпосесивних дієслів.
5. Більшість статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення передають виключно або відношення неволодіння, або відношення недостачі. Низка досліджуваних дієслів може відображати як ситуацію неволодіння, так і ситуацію недостачі. Для передавання відношень недостачі і неволодіння у німецькій мові використовуються специфічні синтаксичні конструкції (див. п.п. 2.1.1., 2.2.1., 3.1.), а в українській одна синтаксична конструкція (див. п.п. 2.4.2., 3.2.2.1.).
6. До спільних рис статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у зіставлюваних мовах належать такі: 1) оформлення ПС у конструкціях із власне посесивними дієсловами неволодіння та недостачі давальним відмінком, який підкреслює мимовільність стану, незалежність від волі або бажання особи (див. п.п. 2.1.1., 3.1.); 2) статичні посесивні дієслова зі значенням заперечення в обох зіставлюваних мовах виявляють спільні тенденції щодо сполучуваності з різними семантичними типами посесивного суб’єкта і посесивного об’єкта, проте простежуються відмінності у частотності вживання того чи іншого семантичного типу ПС і ПО; 3) домінуюча позиція ПС, виражених назвами істот, у конструкціях майже з усіма дієсловами неволодіння та недостачі, що пов’язано з антропоцентричністю категорії посесивності (див. п. 1.2.). В українській мові ця тенденція виражена яскравіше, ніж у німецькій (пор. Додатки Б, Е і В, Ж).
7. У німецькій і українській мовах виявлено спільні семантичні групи статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення, до яких належать власне посесивні дієслова недостачі (див. п. 3.2.), квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом бажання (див. п. 2.4.) та квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття посесивного суб’єкта (див. п. 2.5.). Проте кількісний розподіл дієслівних одиниць у цих семантичних групах є асиметричним. У німецькій мові найчисленнішу семантичну групу складають квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом бажання, а в українській квазіпосесивні дієслова неволодіння на позначення почуття посесивного суб’єкта, що можна пояснити відомою детальною градацією назв почуттів, яка властива українській мові.
8. До відмінних рис між статичними посесивними дієсловами зі значенням заперечення в німецькій і українській мовах належать такі: 1) оформлення посесивного об’єкта у конструкціях з власне посесивними дієсловами недостачі у називному відмінку в німецькій мові та у родовому відмінку в українській. Вживання родового відмінка в заперечних конструкціях є характерною рисою слов’янських мов взагалі (див. п. 2.3., 3.1.); 2) наявність високої кількості дієслів, які належать до високого стилю, у німецькій та їх повна відсутність в українській мові (пор. табл. 2.1-2.5, 3.1).
9. Специфічними семантичними групами статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення у німецькій мові є власне посесивні дієслова неволодіння (див. п. 2.1.), квазіпосесивні дієслова неволодіння і недостачі з модальним компонентом повинності (див. п.п. 2.2., 3.3.); в українській квазіпосесивні дієслова неволодіння з модальним компонентом імовірності (див. п. 2.3.).
10. Центральну позицію серед німецьких статичних посесивних дієслів зі значенням заперечення посідає дієслово fehlen ‘не мати, не вистачати’, яке характеризується найвищою частотністю вживання, нейтральним стилістичним забарвленням та вільною семантичною сполучуваністю. Це дієслово здатне відображувати як ситуацію неволодіння, так і ситуацію недостачі, використовуючи при цьому різні синтаксичні конструкції (див. п.п. 2.1.1., 2.4.1.4., 3.2.1.2.). В українській мові еквівалентів дієслову fehlen ‘не мати, не вистачати’ не виявлено.
11. Найближчу семантичну відповідність у німецькій та українській мовах виявляють дієслова нім. mangeln ‘не вистачати, не мати’, укр. бракувати. Вони характеризуються низкою спільних рис: високою частотністю вживання та здатністю передавати як відношення недостачі, так і відношення неволодіння. Для передачі цих посесивних відношень німецьке дієслово використовує різні синтаксичні конструкції, а українське одну (див. п.п. 2.2.4., 2.4.2., 3.2.1.1., 3.2.2.1.).
Аналіз інших засобів відображення ситуацій володіння та недостачі й інших семантичних груп посесивних дієслів зі значенням заперечення (інхоативні та каузативні дієслова), докладне вивчення їх прагматичних характеристик та функціонування в текстах різних жанрів відкривають нові можливості подальшого дослідження.

CПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адмони В.Г. Введение в синтаксис современного немецкого языка. М.: Наука, 1956. 247 с.
2. Адмони В.Г. Синтаксис современного немецкого языка. Л.: Наука, 1973. 366 с.
3. Алиева Н.Ф. Типологические аспекты индонезийской грамматики. Аналитизм и синтетизм. Посессивность. М.: Фонд «Новое тысячелетие», 1998. 328 с.
4. Алисова Т.Б. Очерки синтаксиса современного итальянского языка: Семантическая и грамматическая структура простого предложения. М.: Изд-во МГУ, 1971. 293 с.
5. Апресян Ю.Д. Идеи и методы современной структурной лингвистики. М.: Наука, 1966. 294 с.
6. Апресян Ю.Д. Экспериментальное исследование семантики русского глагола. М.: Наука, 1967. 347 с.
7. Апресян Ю. Д. Лексическая семантика. М.: Наука, 1974. 237 с.
8. Апресян Ю.Д. О Московской семантической школе // Вопросы языкознания. 2005. № 1. С. 3-30.
9. Аристотель. Категории. М.: Наука, 1939. 330 с.
10. Аристотель. Первая аналитика // Сочинения в четырех томах. М.: Мысль, 1978. Т. 2. С. 119-126.
11. Арутюнова Н.Д. Синтаксис // Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Под ред. Б.А.Серебренникова. М.: Наука, 1972. С. 259-343.
12. Арутюнова Н.Д., Булыгина Т.В. Морфология // Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Под ред. Б.А.Серебренникова. М.: Наука, 1972. С. 210-258.
13. Баландіна Н.Ф. Статичні відношення, виражені структурною моделлю з правосторонньою валентністю у формі знахідного відмінка // Слово в лексичній та граматичній системі мови: Зб. наук. пр. Полтава, 1994. С. 119-125.
14. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. М.: Изд-во иностр. лит., 1955. 416 с.
15. Басыров Ш.Р. Типология глаголов с рефлексивным комплексом в индоевропейских языках // Типологічні, зіставні, діахронічні дослідження. Донецьк: ДонНУ, 2004. Т. 1. 333 с.
16. Бахарев А.И. Отрицание в логике и грамматике. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1980. 75 с.
17. Бенвенист Э. Общая лингвистика. М.: Прогресс, 1974. 447 с.
18. Бондаренко В.Н. Отрицание как логико-грамматическая категория. М.: Наука, 1983. 212 с.
19. Бондарко А.В. Посессивность. Вступительные замечания // Теория функциональной грамматики. Локативность. Бытийность. Посессивность. Обусловленность. СПб.: Наука, 1996. С. 99-100.
20. Бродский И.Н. Отрицательные высказывания. Л.: Изд-во ЛГУ, 1973. 104 с.
21. Булыгина Т.В. К построению типологии предикатов в русском языке // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 7-85.
22. Булыгина Т.В., Климов Г.А. Уровни языковой структуры // Общее языкознание. Внутренняя структура языка / Под ред. Б.А.Серебренникова. М.: Наука, 1972. С. 92-119.
23. Вежбицкая А. Семантические универсалии и описание языков. М.: «Языки русской культуры», 1999. 779 с.
24. Вихованець І.Р. Синтаксис знахідного відмінка в сучасній українській літературній мові. К.: Наук. думка, 1971. 120 с.
25. Вихованець І.Р. Система відмінків української мови. К.: Наук. думка, 1987. 232 с.
26. Вихованець І.Р. Частини мови в семантико-граматичному аспекті. К.: Наук. думка, 1988. 256 с.
27. Вихованець І.Р., Городенська К.Г. Теоретична морфологія української мови: Академічна граматика української мови. К.: Унів. вид-во «Пульсари», 2004. 400 с.
28. Вихованець І.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-синтаксична структура речення. К.: Наук. думка, 1983. 219 с.
29. Волоцкая З.М. К вопросу о прагматическом аспекте категории посессивности (ее роль в организации текста загадки) // Славянское и балканское языкознание. Проблемы диалектологии. Категория посессивности. М.: Наука, 1986. С. 230-240.
30. Вольф Е.М. Некоторые особенности местоименных посессивных конструкций (иберо-романские языки) // Категории бытия и обладания в языке. М.: Наука, 1977. С.144-193.
31. Вольф Е.М. Состояния и признаки. Оценки состояний // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 320-339.
32. Гак В.Г. К проблеме синтаксической семантики // Инвариантные синтаксические значения и структура предложения. М.: Наука, 1969. С. 72-87.
33. Гак В.Г. К диалектике семантических отношений в языке // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С. 73-92.
34. Гак В.Г. Теоретическая грамматика французского языка. М.: Добросвет, 2000. 832 с.
35. Гастилене Н.А. Экспрессивные средства выражения утверждения и отрицания в современном немецком языке: Автореф.дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. М., 1972. 20 с.
36. Головачева А.В. К вопросу о соотношении категорий неотчуждаемости и определенности // Славянское и балканское языкознание. Проблемы диалектологии. Категория посессивности. М.: Наука, 1986. С. 192-201.
37. Головачева А.В. К проблеме референции имени объекта обладания в тексте (на материале польских, чешских и русских художественных текстов) // Исследования по структуре текста. М.: Наука, 1987. С.182-192.
38. Головачева А.В. Категория посессивности в плане содержания // Категория посессивности в славянских и балканских языках. М.: Наука, 1989. С. 44-111.
39. Головачева А.В. Семантические функции падежа в посессивных структурах // Проблемы сопоставительной грамматики славянских языков. М.: АН СССР. Ин-т славяноведения и балканистики, 1990. С. 155-167.
40. Горпинич В.О. Морфологія української мови: Підручник для студентів вищих навчальних закладів. К.: ВЦ «Академія», 2004. 336 с.
41. Гуйванюк Н.В. Засоби вираження присвійності в українській мові: Навчальний посібник. Чернівці: Чернів. держ. університет, 1975. 19 с.
42. Гулыга Е.В., Шендельс Е.И. О компонентном анализе значимых единиц языка // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С. 291-314.
43. Данильчук І.Г. Функціонально-семантичне поле посесивності в сучасній українській мові: Дис... канд. філол. наук: 10.02.01 / Одес. держ. ун-т. Одеса, 1995. 245 с.
44. Демина Е.И. Из болгарского исторического синтаксиса. Способы выражения посессивных отношений: действующее лицо объект обладания в языке новоболгарских дамаскинов XVII в. // Славянское и балканское языкознание. Проблемы диалектологии. Категория посессивности. М.: Наука, 1986. С. 208-219.
45. Долинина И.Б. Конструкции с «посессивными актантами» // Теория функциональной грамматики. Локативность. Бытийность. Посессивность. Обусловленность. СПб.: Наука, 1996. С. 127-137.
46. Домброван Т.И. Проблема грамматической классификации глагола в современном английском языке: Дис канд. филол. наук: 10.02.04 / ОГУ. Одесса, 1996. 288 с.
47. Дрогомирецкий П.П. Интенционно-валентная структура глаголов состояния (на материале украинского, немецкого и английского языков): Автореф.дис... канд. филол. наук: 10.02.19 / КНУ. К., 1991. 16 с.
48. Елисеева А.Г., Селиверстова О.Н., Ишевская Н.А. Семантические типы предикатов в английском языке // Семантические типы предикатов. М.: Наука, 1982. С. 158-216.
49. Ермакова М.И. Категория посессивности в серболужицком языке. Некоторые особенности ее выражения // Славянское и балканское языкознание. Проблемы диалектологии. Категория посессивности. М.: Наука, 1986. С. 220-229.
50. Ерхов В.Н. Семантическое варьирование глагольной лексемы и ее семантико-синтаксическое окружение // Значение и смысл речевых образований: Межвуз. темат. сб. Калинин, 1979. С. 25-34.
51. Ерхов В.Н. Функционально-семантическое поле субстантивной реляционности и реляционная структура предложения // Коммуникативно-прагматические и семантические функции речевых единств: Межвуз. темат. сб. Калинин, 1980. С. 39-48.
52. Ерхов В.Н. К проблеме подлежащего // Прагматические и семантические аспекты синтаксиса: Сб. науч. тр. Калинин, 1985. С. 42-54.
53. Есперсен О. Философия грамматики. М.: Наука, 1958. 410 с.
54. Жлуктенко Ю.О. Синхронно-порівняльна, або конфронтативна лінгвістика // Німецько-українські мовні паралелі (Порівняльно-типологічна граматика) / За ред. Ю.О.Жлуктенка. К.: Вища шк., 1977. С. 5-13.
55. Жлуктенко Ю.О. Порівняльні дослідження з граматики англійської, української, російської мов. К.: Наук. думка, 1981. 352 с.
56. Журинская М.А. Именные посессивные конструкции и проблема неотторжимой принадлежности // Категории бытия и обладания в языке. М.: Наука, 1977. С. 194-258.
57. Журинская М.А. Посессивность // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Под. ред. В.Н. Ярцевой. М.: БРЭ, 1998. С. 338-339.
58. Загнітко А.П. Система і структура морфологічних категорій сучасної української мови (проблеми теорії): Навч. посібник. К.: ІСДО, 1993. 343 с.
59. Загнітко А.П. Основи українського теоретичного синтаксису. Частина 1. Горлівка: ГДПІІМ, 2004. 228 с.
60. Задорожный Б.М. Первичное значение конструкции «причастие ІІ + глагол иметь» в древнегерманских языках // Задорожний Б.М. Проблеми загального та германського мовознавства: Збірка праць. Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000. С. 22-34.
61. Иванов В.В. Типология посессивного спряжения и посессивного типа конструкции // Славянское и балканское языкознание. Проблемы диалектологии. Категория посессивности. М.: Наука, 1986. С. 132-142.
62. Иванов В.В. Предисловие // Категория посессивности в славянских и балканских языках. М.: Наука, 1989а. С. 3-4.
63. Иванов В.В. Синхронная и диахроническая типология посессивности // Категория посессивности в славянских и балканских языках. М.: Наука, 1989б. С. 5-43.
64. Иванова Т.А. Некоторые особенности употребления родительного принадлежности в современных славянских языках // Вопросы филологии. 1974. Вып. 4. С. 33-40.
65. Иванова Т.А. Некоторые аспекты сопоставительного анализа посессивных конструкций (на материале современных славянских литературных языков) // Славянская филология: Сб. статей. Л.: ЛГУ, 1975. Вып. 3. С. 148-152.
66. Калиущенко В.Д. Типология локативных, посесессивных и атрибутивных отсубстантивных глаголов // Вопросы языкознания. М.: Наука, 1987. № 1. С. 93-105.
67. Калиущенко В.Д. Типология отыменных глаголов: Монография. Донецк, 1994. 422 с.
68. Камова И.М. Типология посессивного значения: Автореф.дис канд. филол. наук: 10.02.21 / МГУ. М., 1980. 27 с.
69. Кацнельсон С.Д. Типология языка и речевое мышление. Л.: Наука, 1972. 352 с.
70. Кацнельсон С.Д. Общее и типологическое языкознание. Л.: Наука, 1986. 298 с.
71. Кибрик А.Е. Внешний посессор как результат расщепления валентностей // Слово в тексте и словаре: Сб. ст. к 70-летию Ю.Д.Апресяна. М.: Языки русской культуры, 2000. С. 434-446.
72. Кибрик А.Е. Русский синтаксис в свете когнитивной сферы «посессивности» // Русский язык: исторические судьбы и современность. Международный конгресс: Сб. тезисов. М., 2001. С. 45-46.
73. Кислякова Л.И. Высказывания с глаголами ингерентного и полускрытого отрицания // Коммуникативно-прагматические и семантические функции речевых единств: Межвуз. темат. сб. Калинин, 1980. С. 120-126.
74. Кислякова Л.И. Высказывания со скрытым отрицанием в современном немецком языке: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Калинин, 1981. 236 с.
75. Клаус Г. Введение в формальную логику. М.: Изд-во иностр. лит-ры, 1960. 200 с.
76. Клименко Н.Ф., Пещак М.М., Савченко І.Ф. Формалізовані основи семантичної класифікації лексики. К.: Наук. думка, 1982. 250 с.
77. Колечко М.Д. Посессивные конструкции в украинском и русском языках: Дис канд. филол. наук: 10.02.01., 10.02.02 / Киев. пед. инст. К., 1995. 120 с.
78. Колшанский Г.В. Некоторые вопросы семантики языка в гносеологическом аспекте // Принципы и методы семантических исследований. М.: Наука, 1976. С. 5-31.
79. Коростелева Н.В. Грамматико-стилистическая характеристика притяжательных местоимений в современном немецком языке: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИИЯ. М., 1973. 28 с.
80. Кочерган М.П. Лексическая сочетаемость и значение слова (на материале украинского и других восточнославянских языков): Автореф. дис д-ра филол. наук: 10.02.02 / АН УССР. К., 1983. 27 с.
81. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. К.: Видавничий центр „Академія”, 1999. 288 с.
82. Кочерган М.П. Зіставне мовознавство в колі суміжних наук // Вісник Київського національного лінгвістичного університету. Серія Філологія. К.: Видавничий центр КНЛУ, 2004. Т. 7. № 2. С. 23-35.
83. Кочерган М.П. До питання про одиницю зіставного дослідження словотвору // Проблеми зіставної семантики: Збір. наук. статей. К.: КНЛУ, 2005. Вип. 7. С. 302-308.
84. Кущ О.П. Категорії ствердження і заперечення в українській мові (на матеріалі синтаксично нечленованих речень): Автореф.дис... канд. філол. наук / ДніпНУ. Дніпропетровськ, 2002. 16 с.
85. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. М.: Прогресс, 1978. 543 с.
86. Лайонз Дж. Лингвистическая семантика: Введение. М.: Языки славянской культуры, 2003. 400 с.
87. Ленца А.Л. Функционально-семантическая характеристика глагола avoir в современном французском языке: Автореф.дис канд. филол. наук: 10.02.05 / МГУ. М., 1975. 23 с.
88. Леута О.І. До питання про лексичне вираження предикатів стану в сучасній українській мові // Граматичні аспекти української мови: Зб. наук. пр. К., 1985. С. 83-88.
89. Леута А.И. Семантико-синтаксическая структура предложений с глагольными предикатами состояния в современном украинском литературном языке: Автореф.дис... канд. филол. наук: 10.02.02 / КПГИ К., 1988. 22 с.
90. Лисиченко Л.А. Лексико-семантична система української мови. Харків: Харків. держ. ун-т, 1997. 129 с.
91. Лухт Л.И. Категории бытия и обладания (французско-румынские параллели) // Категории бытия и обладания в языке. М.: Наука, 1977. С. 125-143.
92. Львов Л.А., Ширякин А.В. О понятии бенефактива в семантическом синтаксисе (на материале современного английского языка) // Структура и функция синтаксических единиц в германских языках: Межвуз. сб. науч. тр. Горький, 1983. С. 85-97.
93. Ляховицкая Л.М. Структура и семантика имен существительных с отрицанием (на материале украинского и других славянских языков): Автореф.дис д-ра филол. наук: 10.02.19 // КГУ. К., 1976. 24 с.
94. Малина А.В. Отрицание в древних германских языках: Дис канд. филол. наук: 10.02.04. Харьков, 1998. 156 с.
95. Манакин В.Н. Сопоставительная лексикология. К.: Знання, 2004. 326 с.
96. Мельчук И.А. Толково-комбинаторный словарь русского языка [=ТКС] // Мельчук И.А. Русский язык в модели «Смысл-Текст». Москва, Вена: Школа «Языки русской культуры», 1995. С. 3-16.
97. Молошная Т.Н. Посессивные синтаксические конструкции в сербохорватском языке // Славянское и балканское языкознание. Проблемы диалектологии. Категория посессивности. М.: Наука, 1986а. С. 179-188.
98. Молошная Т.Н. Сложные и производные слова с посессивным значением в болгарском и сербохорватском языках // Славянское и балканское языкознание. Проблемы диалектологии. Категория посессивности. М.: Наука, 1986б. С. 189-191.
99. Молошная Т.Н. План выражения категории посессивности // Категории посессивности в славянских и балканских языках. М.: Наука, 1989. С. 112-215.
100. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса. М.: Наука, 1974. 270 с.
101. Музейник І.В. Семантичні, прагматичні та структурні особливості висловлювань із запереченням заперечення (на матеріалі сучасної французької мови): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.05 / Київський національний лінгвістичний університет. К., 2003. 19 с.
102. Недялков В.П. Каузативные конструкции в немецком языке. Аналитический каузатив. Л.: Наука, 1971. 178 с.
103. Недялков В.П. Заметки по типологии результативных конструкций (перфектив, результатив, перфект, пассив) // Коммуникативно-прагматические и семантические функции речевых единств: Межвуз. темат. сб. Калинин, 1980. С. 143-151.
104. Недялков В.П. К типологии соотношения результатива и пассива // Семантика и прагматика синтаксических единиц: Межвуз. темат. сб. Калинин, 1981. С. 27-40.
105. Недялков В.П., Сильницкий Г.Г. Типология каузативных конструкций // Типология каузативных конструкций. Морфологический каузатив. Л.: Наука, 1969. С. 5-19.
106. Николаева Т.М. Посессивность и другие содержательные категории в высказывании // Категория посессивности в славянских и балканских языках. М.: Наука, 1989. С. 216-246.
107. Новиков Е.А. Аффиксы современного немецкого языка со значением отрицания: Автореф. дис канд. филол. наук: 10.02.04 / МГПИ. М., 1976. 22 с.
108. Огрихина Е.В. Отрицание в современном немецком словообразовании. Дериваты с морфемой un-: Автореф.дис канд. филол. наук: 10.02.04. СПб., 1999. 18 с.
109. Одарчук Н.А. Семантика та прагматика висловлень відмови в англомовному художньому дискурсі: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний лінгвістичний університет. К., 2004. 20 с.
110. Озерова Н.Г. Средства выражения отрицания в русском и украинском языках. К.: Наук. думка, 1978. 118 с.
111. Ольхова Л.Н. Как сказать «нет». Выражение отрицания в русском языке. СПб.: Златоуст, 2001. 87 с.
112. Осикова Л.Н. Семантико-синтаксическая структура предложений с глаголами, выражающими понятие хищения (на материале английского языка) // Структура и функция синтаксических единиц в германских языках: Межвуз. сб. науч. тр. Горький, 1983. С. 104-110.
113. Падучева Е.В. Отрицание // Языкознание. Большой энциклопедический словарь / Под ред. Ярцевой В.Н. М.: БРЭ, 1998. С. 354-355.
114. Панина Н.А. Имплицитность языкового выражения и ее типы // Значение и смысл речевых образований: Межвуз. темат. сб. Калинин, 1979. С. 48-59.
115. Паславская А.И. Эксплицитное и имплицитное отрицание в немецком языке (на материале производной и непроизводной лексики): Автореф.дис канд. филол. наук: 10.02.04 / ЛГУ. Львов, 1990. 16 с.
116. Паславська А.Й. Заперечення як мовна універсалія: принципи, параметри, функціонування. Львів: Львівський національний університет, 2005. 289 с.
117. Паславська А.Й. Типологія способів реалізації імпл