Рецепція Ґете у російській літературі кінця XIX – початку XX століть : круглосуточно Гете в русской литературе конца XIX - начала XX веков

Краткое описание

Міністерство освіти та науки України
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди

На правах рукопису
УДК 82.091(09) Ґете

Тарарак Олександр Валентинович

Рецепція Ґете
у російській літературі кінця XIX початку XX століть

Дисертація на здобуття наукового ступеню
кандидата філологичних наук

Спеціальність 10.01.05 порівняльне літературнознавство

Науковий керівник
д.ф.н., проф. О.А.Андрущенко

Харків
2007

зміст

Вступ .................................................................................................. 3
Розділ 1. Історія вивчення проблеми ........................... 9
Висновки ........................................................................... 22

РОЗДІЛ 2. Ґете в перекладах
кінця XIX початку XX століть ......................................................... 24
2.1. Ґете в перекладах Д.С.Мережковського ............................. 25
2.2. Ґете в перекладах В.Брюсова ............................................... 35
2.3. Ґете в перекладах К.Бальмонта ............................................ 54
Висновки ........................................................................... 62

РОЗДІЛ 3. Ґете в працях істориків літератури
кінця XIX початку XX століть....................................................... 64
Висновки ..........................................................................116

РОЗДІЛ 4. Ґете в релігійно-філософській критиці
кінця XIX початку XX століть ..................................... 117
4.1. Ґете в оцінках Д.С.Мережковського й З.М.Гіппіус......... 117
4.2. В.В.Розанов і Ґете ................................................................ 140
4.3. Ґете в критиці К.Д.Бальмонта ............................................ 149
4.4. Ґете й російське штейнеріанство ....................................... 157
Висновки ......................................................................... 168

Висновки ..................................................................................... 172
Список використаної літератури............................... 180

ВСТУП

Актуальність теми. Входження творчості І.-В.Ґете в російську літературу почалося ще наприкінці XVIII століття, на межі XIX XX ст. його спадщина вже була одним з її фактів. Після періоду спаду інтересу до творчості німецького класика і перетворення його в об'єкт уваги в основному істориків літератури й професійних перекладачів, який відбувся в другій половині ХІХ ст., у рецепції Ґете почався новий етап. Відбулося відродження інтересу до його особистості й творчості в релігійно-філософській критиці й у перекладах кінця XIX початку XX ст.
Ця тема вперше уведена в порівняльне літературознавство В.М.Жирмунським, його відомою монографією «Ґете в російській літературі» (1936) [60]. Однак дослідник, звертаючись до широкого кола матеріалів, присвячених рецепції Ґете, переважну увагу приділив сприйняттю Ґете російською літературою XIX ст., а рецепції німецького поета російськими символістами лише торкнувся, намітивши загальні проблеми, пов'язані з дослідженням цього матеріалу. На жаль, дослідник залишив без уваги багато імен і значне коло перекладів Ґете на російську мову.
Ґете виявився в центрі полеміки між представниками нового покоління письменників і мислителів і тими, хто дивився на нього з академічної точки зору. Його спадщина використовувалася символістами й мислителями, які приєднувалися до них, для становлення нової естетики та мистецтва. Ґете також був у центрі уваги російських послідовників Р.Штейнера.
Рецепція Ґете в російській літературі тієї пори значною мірою відбиває особливості й протиріччя російської літературної й суспільної думки, а переклади його творів на російську мову свідчать про прагнення переосмислити досвід минулого, наблизити Ґете до релігійно-філософських шукань епохи. Про це свідчить добір творів для перекладу і їхня своєрідність. Незважаючи на те, що на межі століть проблема «російського Фауста”» так і не була вирішена, переклади цього твору являють собою значні зразки творчої рецепції Ґете, показують основні тенденції, що склалися в художньому житті тієї епохи.
Без вивчення цього матеріалу проблема рецепції Ґете російською літературою кінця XIX початку XX століть не може бути вирішена повноцінно й усебічно. Будучи важливим фактом розвитку російської літератури, спадщина Ґете творчо й теоретично освоювалася на межі XIX -XX століть письменниками й мислителями, творчість яких з ідеологічних причин довгий час не могла бути об'єктом вивчення. Сучасний погляд на проблему відкриває нові, не використані досі можливості дослідження, показує місце й роль Ґете в становленні естетики російського символізму й російської релігійної думки.
Поза полем зору дослідників майже сторіччя залишався й такий аспект рецепції Ґете, як російське штейнеріанство. Звернення М.Богомолова [18] і Г.Обатніна [119] до цієї проблеми далеко не вичерпують тих можливостей, які відкриває вивчення функціонування спадщини Ґете через «посередництво» вчення Р.Штейнера в російському культурному й суспільному житті.
У працях вітчизняних учених В.Гижого [47], І.Заславського [65], В.Затонського [66, 67, 68, 69, 70, 71], О.Кеби [76], Н.Лебеденко [88], Д.Наливайко [107, 108, 109], А.Нямцу [111, 112, 13, 114, 115, 116, 117, 118], В.Силантьєвої [133], Т.Шевчук [88], а також зарубіжних дослідників А.Дмитрик [56], Д.Дюришева [57], В.Жирмунського [59, 60, 61, 62, 63], Н.Конрада [80], В.Кулешова [86], І.Неупокоєвої [110] закладені теоретичні основи й показані широкі можливості порівняльного вивчення літератур, а в колективних збірках «Мастерство перевода» [96] і окремих дослідженнях М.Коренєвої [82], Ю.Левіна [89, 90], А.Лейтеса [91], М.Лозинського [93], Б.Пуришева [124], Н.Соколова [135], Е.Еткінда [151] й інших реалізовані різноманітні підходи до вивчення творчої рецепції в перекладах на російську мову, які враховані нами при підготовці даної роботи. Однак у жодному з попередніх досліджень проблема рецепції Ґете в російській літературі кінця XIX початку XX століть не ставилася й не вирішувалася всебічно й повноцінно.
Проте її вивчення дає можливості глибше збагнути специфіку російського релігійно-філософського руху кінця XIX початку XX ст., краще й точніше визначити своєрідність літературно-критичних пошуків В.Брюсова, К.Бальмонта, З.Гіппіус, В.Розанова, Д.Мережковського, активної творчої рецепції в перекладах Ґете на російську мову того часу, доповнити існуючі уявлення про взаємодію російської й німецької літератур. Функціонування образів творів Ґете в російській літературі тієї пори в даній роботі не розглядається.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане в рамках реалізації планів науково-дослідної роботи кафедри російської й світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.
Мета й завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в тому, щоб виявити своєрідність рецепції Ґете в російській літературі кінця XIX початку XX століть. Відповідно до поставленої мети в дисертації вирішуються такі завдання:
- встановити ступінь вивченості проблеми у вітчизняній і зарубіжній компаративістиці;
- виявити основні принципи творчої рецепції Ґете в перекладах його творів на російську мову;
- дати всебічну характеристику теоретичної рецепції Ґете в працях істориків літератури кінця XIX початку XX століть;
- показати специфіку сприйняття особистості й спадщини Ґете в літературній критиці російських символістів і мислителів, які приєднувались до них;
- окреслити місце й роль Ґете в естетичному дискурсі російського символізму.
Предметом дослідження є теоретична й творча рецепція Ґете в російській літературі кінця XIX початку XX століть.
Об'єктом дослідження є переклади творів Ґете на російську мову, виконані К. Бальмонтом, В. Брюсовим і Д. Мережковським, а також праці істориків російської літератури кінця XIX початку XX століть, літературно-критичні дослідження й дописи К. Бальмонта, В. Брюсова, З. Гіппіус, Д. Мережковського, В. Розанова, книга М. Волошиної (Сабашникової) «Зелена змія».
Методологія дослідження базується на об'єднанні порівняльного, описового, генетичного й типологічного методів. У дисертації використовуються загальнотеоретичні висновки вітчизняної й зарубіжної компаративістики, а також роботи, присвячені аналізу теоретичної й творчої рецепції Ґете в російській літературі.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в ньому вперше здійснений цілісний аналіз художньо-естетичної і теоретичної рецепції Ґете в російській літературі кінця XIX початку XX століть. Уперше встановлюється роль спадщини Ґете в становленні естетичної платформи російського символізму, дається характеристика творчої рецепції його спадщини літературою тієї епохи, визначається специфіка осмислення представниками російського символізму й мислителями, які приєднувалися до них, конкретних творів і образів Ґете, аналізуються маловідомі дослідження істориків російської літератури, присвячені Ґете, у науковий обіг уводяться забуті переклади творів німецького поета на російську мову та статті про нього, які досі жодного разу не перевидавалися.
Практичне значення отриманих результатів. Отримані результати можуть бути використані при підготовці досліджень з історії російсько-німецьких літературних зв'язків, а також у викладанні вузівських історико-літературних курсів, при підготовці спецкурсів і спецсемінарів, присвячених сприйняттю Ґете російською літературою, при написанні магістерських робіт.
Апробація результатів дисертаційного дослідження. Матеріали дисертаційної роботи знайшли відбиття в доповідях на семінарі аспірантів кафедри (Харків, 2003, 2004), Міжнародних читаннях молодих учені пам'яті Л.Я.Лівшиця (Харків, 2005, 2006), на Міжнародній науковій конференції «Література в контексті культури» (Дніпропетровськ, 2005), на III Міжнародному форумі «Дні слов'янської писемності й культури» (Луганськ, 2005). Робота в повному обсязі обговорювалася на засіданні кафедри російської і світової літератури Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Основні положення дисертації викладені в статтях, 5 з яких опубліковані в спеціалізованих наукових виданнях, та тезах наукових доповідей.
Структура роботи. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури, що нараховує 156 найменувань. Повний обсяг дисертації 192 сторінки.
У першому розділі «Історія вивчення проблеми» встановлюється ступінь вивченості проблеми у вітчизняній і закордонній компаративістиці, дається огляд наукових пошуків у галузі російсько-німецьких літературних зв'язків, аналізується внесок В.Жирмунського в постановку й вивчення проблеми, а також принципи порівняльного вивчення літератур, закладені вітчизняними й закордонними дослідниками. Розглядається проблема «російського штейнеріанства» і перші спроби її вирішення в літературознавстві.
У Розділі 2 «Ґете в перекладах кінця XIX початку XX ст.» розглядається творча рецепція Ґете в перекладах його творів на російську мову. У розділі три підрозділи, які присвячені аналізу перекладів творів Ґете, здійснених Д.С.Мережковським, В.Я.Брюсовим і К.Д.Бальмонтом. Визначаються як спільні риси творчої інтерпретації спадщини німецького поета, так і специфічні, пов’язані з індивідуальними естетичними уподобаннями перекладачів.
У Розділі 3 «Ґете в працях істориків літератури кінця XIX початку XX століть» дається характеристика теоретичної рецепції Ґете в працях істориків літератури кінця XIX початку XX століть. Установлено, що в системі розгалужених російсько-німецьких літературних зв'язків тієї пори Ґете посідав особливе місце. Занепад активного інтересу до його особистості й творчості в останній третині XIX століття сприяв зміні його становища в російській культурі: біографія й спадщина Ґете випали зі сфери активної полеміки й стали об'єктом вивчення істориків літератури. У підрозділі проаналізовані дослідження М.Кореліна, С.Юр'єва, Н.Стороженко, В.Спасовича, Л.Шепелевича, П.Вікторова, М.Фрішмут, Н.Котляревського, відтворена полеміка між представниками культурно-історичної (А.Шахов) і психологічної (Д.Овсянико-Куликовський, А.Горнфельд) шкіл у літературознавстві, а також між марксистським (А.Луначарський) і релігійно-філософським (С.Булгаков) підходами до спадщини Ґете.
У розділі 4 «Ґете в релігійно-філософській критиці кінця XIX - початку XX століть» чотири підрозділи. Вони присвячені аналізу сприйняття Ґете в літературно-критичних дослідженнях Д.С.Мережковського й дописах З.М.Гіппіус, у статтях В.В.Розанова, у критиці К.Д.Бальмонта, визначається роль і місце Ґете в становленні й розвитку «російського штейнеріанства».
У Висновках йдеться про головні результати проведеного дослідження.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Рецепція Ґете на межі XIX XX століть проходила декількома шляхами.
Переклади творів Ґете на російську мову поетами-символістами є прикладами творчої рецепції спадщини німецького письменника. Суттєвим для розуміння специфіки творчого сприйняття Ґете є насамперед добір творів для перекладу, який був пов'язаний із власним художнім пошуком й ідейним прагненням російських поетів. Вони багато в чому дотримувались традиції, яка склалася в російському романтизмі, і добирали для перекладів твори, близькі неоромантичним пошукам на межі XIX XX століть. Однак у кожного з них виявляються особисті уподобання та риси національної культурної ментальності, що показують формування особливого образу Ґете містика, пророка, передвісника нового мистецтва й релігії.
Переклад творів Ґете, здійснений поетами-символістами, виявляє їхнє прагнення адаптувати вихідні тексти до власної поетичної системи. Перекладні вірші входили в їхній творчий світ як складова частина, якій властиві подібна до оригінальних віршів лексика й мотиви, а також специфічний добір засобів виразності. Нерідко ускладнюючи поетичну будову творів Ґете, перекладачі-символісти безсумнівно усвідомлювали німецького поета як свого попередника у створенні нової естетики. Переклади його творів були покликані підтвердити близькість, спорідненість символізму та виправданість його творчих пошуків. Утім, переклади В.Брюсова стоять осібно: він як символіст намагався зберігати головні здобутки нової естетичної системи, але віддавав перевагу найвищій точності за рахунок символістської виразності.
Дослідження істориків літератури та вивчення Ґете учасниками релігійно-філософського руху в російській літературі тієї доби є прикладами теоретичної рецепції німецького митця.
Біографія й творча спадщина Ґете вивчалися істориками літератури, які підходили до нього з різних ідейних позицій і використовували такий науковий інструментарій для досліджень, що був зумовлений підходами наукової школи, до якої вони належали.
У вивченні біографії Ґете переважна увага приділялася любовним захопленням поета і їхньому впливу на його творчість, а також його дружбі із Шиллером. Історики літератури були схильні перебільшувати автобіографічний елемент у ліриці Ґете, а, досліджуючи історію творчого союзу Шиллера й Ґете, зосереджувалися на аналізі листування між ними. Такий підхід давав можливість заповнити наявні прогалини в уявленні російських читачів про біографію поета.
Прихильники культурно-історичної школи в літературознавстві відповідно до теорії, розробленої І.Теном, при вивченні творчості Ґете звертали головну увагу на те місце, яке посідають твори письменника в його творчому світі, з’ясовували його роль у розвитку німецької літератури, а також шукали відбиття у творах Ґете звичаїв і світогляду того суспільства, у якому він сформувався. Його походження в зіставленні з походженням, скажімо, іспанських письменників давало підстави для висновків про холодність його художнього темпераменту, а сліди впливу германської раси виявлялися в деяких образах, у тому числі, наприклад, Фауста й Гретхен.
Вивчаючи своєрідність персонажів творів Ґете, прихильники цієї школи були схильні шукати в них відбиття найбільш характерних рис германської раси, певної культури, а все, що виходило в них за ці рамки, не вважалося достоїнством. Через це дослідниками схвалювався відхід Ґете від середньовічних легенд про Фауста, зміна їхнього сюжету, обрисів характеру доктора Фауста. У зв'язку з особливостями такого погляду на велику трагедію її герой нерідко зіставлявся з явищами, що не є рівновеликими йому, а сам твір посідав в історії світової літератури не властиве їй місце.
Полемічними стосовно них були дослідження прихильника психологічної школи в літературознавстві Д.М.Овсянико-Куликовського, який тільки прокладав шляхи для використання нового інструментарію при вивченні особистості творця. Його метою стало виявлення найбільш істотних рис характеру Ґете як людини, особливостей його психіки, що було підставою для нового погляду на життєвий шлях поета, на його творчу спадщину й на еволюцію, яку він переживав.
Вивчаючи Ґете, дослідник розкладав його образ на його характер, учинки, настрій, переживання в різні моменти життя. Це дозволяло краще зрозуміти внутрішній світ поета, що роз'яснює одночасно й особливості його творчості. У результаті такого підходу характер ранньої творчості Ґете усвідомлювався як кризовий, а істотні особливості його інтимної лірики встановлювалися в зіставленні зі створенням віршів іншими поетами, які, на думку Д.Овсянико-Куликовського, ніколи не писали в моменти безпосереднього душевного переживання. Творча еволюція Ґете пояснювалася зміною його характеру, що відбувався під впливом учення Спінози. Достоїнством подібного погляду на Ґете були точні й тонкі спостереження за внутрішнім світом поета, розуміння мотивів його окремих учинків, душевних порухів. До слабкостей належить прагнення в образах персонажів бачити риси їхнього автора, невиправдано зближати сюжет творів Ґете з його людською долею на різних її етапах.
Ґете опинився в центрі полеміки й між представниками двох інших тенденцій у вивченні літератури марксистською й релігійно-філософською. Опираючись на вчення про класи, про особливе соціальне призначення мистецтва, А.Луначарський заперечував думку релігійного мислителя С.Булгакова про спорідненість образу Фауста найвищим художнім шуканням російської літератури, у яких відбилися больові точки російської суспільної свідомості. Відмовляючись бачити в російському суспільстві шукання божественної ідеї, А.Луначарський відокремлював спадщину Ґете як великого класика світової літератури від живого культурного процесу в Росії. С.Булгаков навпаки наполягав на тому, що «Фауст» є глибоко національним явищем і показав, що саме це робить його явищем і загальнолюдським. Теоретична рецепція Ґете в працях істориків літератури стала основою для подальшого наукового вивчення творчості німецького поета, внесла свій значний внесок у розвиток російсько-німецьких літературних зв'язків.
У діяльності російських символістів відбулося ніби друге народження інтересу до Ґете. Після періоду втрати інтересу до нього в останній третині XIX століття й переміщення спадщини німецького поета в галузь занять істориків літератури його ім'я й окремі твори стали брати участь у живому процесі формування нової художньої системи, включатися до числа вагомих попередників російського символізму. Йому присвячувалися окремі дослідження, його твори знову перекладалися на російську мову, стаючи частиною поезії російського символізму.
У свідомість письменників і мислителів тієї епохи Ґете входив поряд з іменами Кальдерона, Данте, Ш.Бодлера, Е.По як одне з найважливіших явищ світової культури, філософ і мислитель. Його спадщина осмислювалася в тісному зв'язку з літературними, культурними й релігійно-філософськими пошуками тієї пори, включалася в російську культуру як цілісне явище, а також у вигляді окремих творів і персонажів.
Один із засновників російського символізму Д.С.Мережковський присвятив Ґете окрему статтю вже в зрілості, але згадував його ім'я й твори майже в кожному літературно-критичному дослідженні. У творчості письменника створений міф про Ґете, подібний до інших міфів про творця (Пушкін, Гоголь, Толстой). Для цього письменник удавався до значущих опозицій: Ґете Л.Толстой, Ґете Пушкін, Ґете Наполеон, а також використовував «ґетевський код», тобто своєрідне сполучення образів, висловлень, окремих фрагментів, перетворених у єдиний текст, єдиний код, який відсилає читача до того, що було сказане про Ґете раніше. У підсумковій статті про письменника узагальнені ранні висловлення, створений стрункий і цілісний образ Ґете олімпійця, гармонійної й титанічної особистості, до якої в російській літературі дорівнюється тільки Пушкін.
У сприйнятті Ґете Мережковським виявилися риси російської культурної ментальності, які позначилися на своєрідності теоретичної рецепції Ґете: намагання шукати у минулому беззаперечних авторитетів, пророків, майже месію, схильність до зайвої емоційності, перебільшень, небажання враховувати факти, зіставлення з незвичними явищами, викривлення рис особистості та ін.
У нотатках З.М.Гіппіус Ґете усвідомлюється як один з попередників російського символізму й ширше нової релігійної свідомості. Тому його авторитет використаний для оцінки сучасних їй художніх явищ. У її творчому світі Ґете існував як один з постійних орієнтирів, за яким звірявся художній рівень нових творів, установлювалася особлива ієрархія цінностей у світі російської літератури. У спадщині З.М.Гіппіус Ґете розглядається в інших, ніж у Д.С.Мережковського, опозиціях: Ґете М.Горький і Ґете А.Луначарський, що давало можливість обґрунтувати думку про малохудожність й низьку цінність творів цих письменників. Але як і Мережковський, Гіпіус відчуває російську літературу пророцкою, покликаною виконувати роль своєрідної церкви та повчати і перевиховувати російське суспільство. Тому Ґете усвідомлюється одним з чинників богобудівництва та складовою нового мистецько-релігійного руху.
В.В.Розанов, який не був символістом і тільки примикав до них, сприймав особистість і спадщину Ґете як найважливішу частину світового літературного процесу. Він виявляв до Ґете насамперед науковий інтерес, уважно вивчав його біографію й історію написання окремих творів. Інтерес до Ґете у В.Розанова також пов'язаний з осмисленням специфіки національної свідомості. Виявляючи риси германського духу у творах німецького поета, він зіставляв його з рисами російського національного духу. У В.Розанова виявився й письменницький інтерес до Ґете: для нього німецький геній дорівнюється за талантом лише діячам італійського Відродження й Бетховену. Розанов використовує ім'я Ґете і як авторитет, зразок, з яким можуть бути зіставлені твори Достоєвського, Полонського, Герцена, Толстого й інших, і як особливий напрямок думки, як стиль. Розанов був учасником того загального процесу, який ми називаємо поверненням Ґете в російську культуру кінця XIX початку XX століть, визначенням його нового місця в ній, переосмисленням його художньої спадщини. Роздуми Розанова є важливою частиною рецепції Ґете в російській культурі тієї пори.
Для К.Бальмонта існувало два образи Ґете. Один це особистість, у якій виявилися особлива велич і гармонія. Другий творець художніх творів, у яких відчувається холодність, інтелектуалізм і відсутність живої творчої сили. К.Бальмонт писав про Ґете не як самостійний філософ і релігійний мислитель, а як поет, у судженнях якого переважає емоційне ставлення. Цінність спадщини Ґете встановлюється К.Бальмонтом порівняно не з тією німецькою й світовою літературою, яка розвивалася після нього, а з тією, яка передувала йому. В опозиції «середньовіччя творчість Ґете» поет обирає перше, близьке йому в художньому відношенні. Для оцінки спадщини Ґете Бальмонт використовує властиве російській культурній ментальності перебільшення, намагається знайти в минулому титана духу, пророка, дає категоричні та прямолінійні оцінки.
Ще один шлях рецепції Ґете в літературі кінця XIX початку XX століть пов'язаний з ученням Р.Штейнера. Ґете входив у творчий світ російських літераторів через тлумачення Р.Штейнером спадщини Ґете й безпосередньо через осмислення творів німецького поета. Особливу роль у світі російської антропософії відігравала казка «Про Прекрасну Лілію й Зелену змію», що була витлумачена як містичне оповідання про життєвий людський шлях. Образи цієї казки входили у світ російських поетів, стаючи його частиною.
Ґете був найважливішою величиною в російському штейнеріанстві, найтіснішим чином пов'язаному із символізмом. І хоча справжніми духовними учнями Р.Штейнера стали лише деякі з російських символістів (А.Бєлий, В’яч. Іванов), про що вже докладно написано в літературознавстві, після подібного тлумачення Ґете й представники «старшого» покоління символістів дивилися на значення німецького поета трохи інакше: за посередництвом Г.Р.Мінцлової до штейнеріанства доторкнулися й Д.С.Мережковський, і З.М.Гіппіус, і К.Д.Бальмонт, і В.Я.Брюсов. Останній у теоретичній рецепції Ґете займає особливе місце: його оцінки залишалися у межах естетики, Брюсов не намагався будувати власну церкву або свідомість, а використовував творчі надбання Ґете у власних художніх пошуках.
В естетичному дискурсі російського символізму Ґете посідав особливе місце, відмінне від тієї ролі, що відігравали в ньому імена найближчих попередників. Ґете усвідомлювався титаном, рівним за силою свого генія біблійним пророкам і Данте. Вивчення його рецепції в літературі тієї пори дозволяє переглянути поширену думку про те, що «старші» символісти були більш залежні від французького символізму, а «молодші» від німецького романтизму. У художній системі Д.С.Мережковського Ґете посідав таке місце, яке дозволило письменникові включити статтю про Ґете в книгу «Вічні супутники», назвати його своїм попередником поряд з Кальдероном, Сервантесом, Пушкіним, Тургенєвим і Достоєвським. З.М.Гіппіус також сприймала Ґете як орієнтир у минулому, з яким вона зіставляла сучасні їй художні явища.
Для В.Я.Брюсова Ґете був однією з вершин світової літератури, до імені й творчості якого він звертався протягом усього творчого шляху, прагнучи зробити спадщину німецького поета близькою й зрозумілою сучасному літературному поколінню. В.Брюсов творчо відчував потребу обпертися на той же матеріал, на якому був створений ґетевський «Фауст». Але його своєрідне уявлення про сутність російського символізму відбивалося й у сприйнятті Ґете: воно позбавлене міфологізації, перебільшень, спроб притягнути німецького поета до сучасної Брюсову естетики через викривлення рис його поетики.
К.Бальмонт сприймав Ґете як титанічну особистість, однак залишався байдужий до його творчості. Лише пізніше за посередництвом штейнеріанства К.Бальмонт сприйняв природничо-наукові шукання Ґете й творчо засвоїв деякі з містично витлумачених образів його творів.

Прийнятий у компаративістиці розподіл на рецепцію Ґете в символізмі до 1905 р. і після нього також може бути переглянуто. У результаті аналізу, проведеного в даному дисертаційному дослідженні, установлено, що процес сприйняття Ґете був пов'язаний не зі зміною суспільно-політичної ситуації, як вважав В.Жирмунський, а із внутрішньою еволюцією кожного з письменників-символістів, про яких ішлося в нашій роботі. Вони зверталися до Ґете на різних етапах свого творчого шляху, писали про нього в літературно-критичних статтях і перекладали його твори, відгукуючись на ювілейні дати, дописи своїх однодумців або опонентів, вели творчий діалог з попередниками й сучасниками.

Список використаної літератури

1. Авраменко А.П. «Русское ницшеанство» и его роль в формировании тезы старших символистов // Русская литература XX XXI веков: проблемы теории и методологии изучения. Материалы Международной научной конференции 10 11 ноября 2004 года. М.: МГУ им. М.В.Ломоносова. С. 20 25.
2. Азадовский К., Купченко В. У истоков русского штейнерианства // Звезда. 1998. № 6. С. 169 196.
3. Аникст А. «Фауст» Гёте // Гёте И.-В. Фауст. Трагедия. Пер. с нем. Б.Пастернака / Вст. ст. и ком. А.Аникста. М.: Художественная литература, 1978. С. 5 26.
4. Аничков Е.В. Западные литературы и славянство: Очерк 1: Перепутье и разрыв XI XV вв. Прага: Пламя, 1926. 135 с.
5. Анненский Ин. Стихотворения и трагедии / Сост., вст. ст., ком. А.Федорова. Большая серия «Библиотека поэта». Л.: Художественная литература, 1990. 639 с.
6. Бальмонт К. Границы человечества // Жизнь. 1899. Т. 9. С. 3 4.
7. Бальмонт К. Избранник земли (памяти Гёте) // Константин Бальмонт. Избранное. Стихотворения. Переводы. Статьи. М.: Правда, 1990. С. 513 518.
8. Бальмонт К. Избранное. Стихотворения. Переводы. Статьи. М.: Правда, 1990. 607 с.
9. Бальмонт К.Д. Гёте. Фауст. Ночь. // Почин. Сб. общества любителей российской словесности на 1896. М.; 1896. 216 с.
10.Бальмонт К.Д. Гёте. Фауст. Рабочий кабинет // Почин. Сб. общества любителей российской словесности на 1895. М.; 1895. 196 с.
11.Бальмонт К.Д. Из чужеземных поэтов. СПб.: Товарищество «Просвещение», 1909. 163 с.
12.Бальмонт К.Д. Несколько слов о типе Фауста // Жизнь. 1899. Кн. 7. СПб. С. 171 177.
13.Бальмонт К.Д. Памяти Гёте // Бальмонт К.Д. Белые зарницы. Мысли и впечатления. СПб.: М.В.Пирожков, 1908. 319 с.
14.Бахтин М.М. К методологии литературоведения // Контекст. Литературно-критические исследования. М.: Наука, 1975. С. 203 212.
15.Білецький О.І. Зібрання праць: У 5-ти т. / Ред. кол. М.К.Гудзій та ін. К.: Наукова думка. Т.4. Російська література та російсько-українські літературні зв'язки / Упордн. та прим. О.О.Білявської. Ред. Н.Є.Крутікова. 679 с.
16.Богомолов Н.А. Жизнь среди стихов // В.Я.Брюсов. Среди стихов: 1894 1924. Манифесты, статьи, рецензии. М.: Современник, 1990. С. 3 32.
17.Богомолов Н.А. Любовь одна. О поэзии Зинаиды Гиппиус // Богомолов Н.А. Русская литература первой трети ХХ века. Портреты. Проблемы. Разыскания. Томск: Водолей, 1999. С. 5 32.
18.Богомолов Н.А. Русская литература начала ХХ века и оккультизм. М.: Новое литературное обозрение, 2000. 550 с.
19.Богомолов Н.А. Спиритизм Валерия Брюсова. Материалы и наблюдения // Богомолов Н.А. Русская литература начала ХХ века и оккультизм. М.: Новое литературное обозрение, 2000. С. 279 310.
20.Болотников А. Переводы // Литературная газета. 1935. № 57. 15 окт. С. 3.
21.Бондарев Г. Ожидающая культура. Эзотерические очерки русской истории и культуры. М.: ЭКСМО, Философско-антропософское издательство, 1996. 527 с.
22.Борев Ю.Б. Художественная направления в искусстве ХХ века: Борьба реализма и модернизма. М.: Мистецтво, 1986. 134 с.
23.[Брюсов В.Я.] В журналах и газетах. В.Жуковский у Гёте // Весы. 1904. № 8. С. 67 71.
24.Брюсов В. Ночная песнь странника. Свободный стих Гёте // Опыты по метрике и ритмике, по рифмам и созвучиям, по строению и формам. Стихи 1912 1918 гг. / Со вступ. ст. автора. М.: Геликон, 1918. 200 с.
25.Брюсов В. Огненный ангел. Повесть в XVI главах // Брюсов В.Я. Собр. соч.: в 7-ми тт. / Под общ. Ред. П.Г.Антокольского и др. М.: Художественная литература, 1974. Т.4. 352 с.
26.Брюсов В.Я. Среди стихов (1894 1924). Манифесты, статьи, рецензии. М.: Советский писатель, 1990. 715 с.
27.Брюсов Валерий. Неопубликованные и незавершенные повести и рассказы. Предисл. и публ. Вл.Б.Муравьева // Валерий Брюсов. Литературное наследство. М.: Наука, 1976. Т. 85. С. 65 103.
28.Брюсов о переводе // Зарубежная поэзия в переводах Валерия Брюсова: Сб. / Сост. С.И.Гиндин. М.: Радуга, 1994. С. 781 787.
29.Булгаков С. Христианский социализм. Новосибирск: Наука, 1991. 348 с.
30.Валерий Брюсов и его корреспонденты. Книга первая // Литературное наследство. Т. 98: В 2-х кн. М.: Наука, 1991. 830 с.
31.Васильева Г.М. «Гёте говорил» (Образ Гёте в прозе И.А.Бунина) // Русская литература XX XXI веков: проблемы теории и методологии изучения. Материалы Международной научной конференции 10 11 ноября 2004 года. М.: МГУ им. М.В.Ломоносова. С. 392 395.
32.Вейнберг П. Парк Лили (К истории любовных увлечений Гёте) // Очерки из истории западных литератур. СПб.; 1907. С. 341 354.
33.Вервес Г.Д. В інтернаціональних літературніх зв’язках: Питання контексту. 2-ое вид., доп. К.: Дніпро, 1983. 383 с.
34.Веселовский А.Н. Историческая поэтика / Вступ. ст. И.К.Горского, сост. и ком. В.В.Мочаловой. М.: Высшая школа, 1989. 406 с.
35.Викторов П.П. Фауст и Мефистофель как основные типы в трагедии общих настроений. Очерк первый. М.; 1901. 59 с.
36.Вл.Н. Среди книг // Вечерняя Москва. 1928. № 92. 20 апр. С. 3.
37.Волошина Маргарита (М.В.Сабашникова). Зеленая Змея. История одной жизни. Пер. с нем. М.Н.Жемчужниковой. М.: Энигма, 1993. 412 с.
38.Гайденко П.П. Владимир Соловьев и философия Серебряного века. М.: Прогресс-Традиция, 2001. 472 с.
39.Гаспаров М. Брюсов и буквализм (По неизданным материалам к переводу «Энеиды») // Мастерство перевода. Сб. восьмой. М.: Советский писатель, 1971. С. 88 128.
40.Гёте И.-В. «Король Дульский», «Ночная песнь странника», «Свидание и разлука», «Талисман», «Что ж еще нам, мандаринам». Пер. В.Брюсова // Гёте И.-В. Собр.соч. / Под ред. А.Габричевского и С.Шервинского М.; Л.: БИКЛ, 1932. Т. 1. 769 с.
41.Гёте И.-В. в творчестве М.Волошина // Русская литература. 1997. № 3. С. 145 155.
42.Гёте И.-В. Фауст. Трагедия. Пер. с нем. Б.Пастернака / Вст. ст. и ком. А.Аникста. М.: Художественная литература, 1978. С. 5 26.
43.Гёте И.-В. Собрание сочинений: В 13-ти тт. Юбилейное издание. М.-Л.; 1932.
44.Гёте И.-В. Фауст. 5 акт, 2 часть // Литературное наследство. Т. 4 6. М.; 1932. С. 690 716.
45.Гёте И.-В. Фауст. Из первой части. Сцена первая. Из сцены второй. Сцена четвертая. Из второй части. Из сцены шестой // Избранные соч.: В 2-х тт. Т.2. Переводы. Статьи. / Ред. и примеч. А.А.Ильинского и Н.С. Анукуна. М.: Гослитиздат, 1955. 631с.
46.Гёте. Фауст. Ч.1 / Ред. и ком. А.В.Луначарского и А.Г.Габричевского М.; Л.: ГИЗ, 1928. 350 с. Изд 2. М.; Л.: БИКЛ, 1932. 220 с.
47.Гижий В.Л. Типологічні відповідності української та анлійської неоромантичної прози кінця XIX початку XX століття (Текстологія та поетика). Автореф. дис. ...канд. філол. наук. 10.01.05. Тернопіль: Тернопільській держ. пед. ун-т ім. В.Гнатюка, 1999. 16 с.
48.Гиндин С.И. Валерий Брюсов // Русская литература рубежа веков. 1890-е начало 1920-х годов: В 2-х кн. - М.: ИМЛИ РАН, М.: Наследие, 2001. Кн. 2. С.3. 63.
49.Гиндин С.И. От составителя. Комментарии // Зарубежная поэзия в переводах Валерия Брюсова: Сб. / Сост. С.И.Гиндин. М.: Радуга, 1994. С. 3 5; 789 894.
50.Гинзбург Л. Вначале было слово // Мастерство перевода. Сборник статей. М.: Советский писатель, 1959. С. 287 294.
51.Гиппиус З.Н. Дневники: В 2-х тт. М.: НПК «Интелвак», 1999.
52.Голубкова А.А. Теоретические предпосылки формирования литературной концепции В.В.Розанова // Русская литература XX XXI веков: проблемы теории и методологии изучения. Материалы Международной научной конференции 10 11 ноября 2004 года. М.: МГУ им. М.В.Ломоносова. С. 430 432.
53.Горнфельд А.Г. Критика и лирика // Русское богатство. 1897. № 3. Март. с. 29 31.
54.Депретто К. Литературная критика и история литературы в России конца XIX начала XX века. Пер. с франц. // История русской литературы: ХХ век: Серебряный век / Под ред. Ж.Нива, И.Сермана, В.Страды и Е.Эткинда. М.: Прогресс «Литера», 1995. С. 242 257.
55.Дзюбенко М.А. Русский Фауст. Мотивы трагедии Гёте в романе И.С.Тургенева «Отцы и дети» // Спасский вестник / Ред.-сост. Е.Н.Левина. Вып. 11. Тула: Гриф и К, 2004. С. 84 99.
56.Дима Александр. Принципы сравнительного литературоведения. Пер. с румынского. М.: Прогресс, 1977. 228 с.
57.Дюришин Диониз. Теория сравнительного изучения литературы. Пер. со словацкого. М.: Прогресс, 1979. 318 с.
58.Ермилова Е. Теория и образный мир русского символизма. М., 1989. 269 с.
59.Жирмунский В. Гёте в русской поэзии // Литературное наследство. М.; 1932. Т. 4 6. С. 644 646.
60.Жирмунский В.М. Гёте в русской литературе. Л.: Наука, 1982. 556 с.
61.Жирмунский В.М. Сравнительное литературоведение: Восток и Запад. Л.: Наука, 1977. 408 с.
62.Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика. Л.: Наука, 1977. 408 с.
63.Жирмунский В.М. Эпическое творчество славянских народов и проблемы сравнительного изучения эпоса. М.: АН СССР, 1958. 613 с.
64.Зарубежная поэзия в переводах Валерия Брюсова: Сб. / Сост. С.И.Гиндин. М.: Радуга, 1994. 896 с.
65.Заславский И.Я. К методике изучения литературных связей // Теория и история литературы: сборник статей. К.: Наукова думка, 1985. С. 27 33.
66.Затонский Д. Модернизм и постмодернизм: мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусств. Харьков: Фолио; М.: ООО «Издательство АСТ», 2000. 256 с.
67.Затонский Д.В. В наше время: Книга о зарубежных литературах ХХ века. М.: Советский писатель, 1979. 432 с.
68.Затонский Д.В. Искусство романа и ХХ век. М.: Художественная литература, 1973. 536 с.
69.Затонский Д.В. Что такое модернизм? // Контекст: литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1975. С. 135 157.
70.Затонський Д. Український Ґете // Йоганн Вольфґанґ фон Ґете. Вибрані твори. Переклад з німецькою. Київ: Юніверс, 1999. 143 с.
71.Затонський Д.В. Про модернізм і модерністів. К.: Дніпро, 1972. 272 с.
72.Иванов Вяч. Борозды и межи. Опыты эстетические и критические. М.: Мусагет, 1916. 216 с.
73.Иванов Вяч. Гёте на рубеже столетий // История западной литературы (1800 1910). М.; 1912. Т.1. Кн. 1. С. 16 59.
74.Ильев И. Русский символизм. Аспекты поэтики. К., 1991. 267 с.
75.История русской литературы: ХХ век. Серебряный век / Под ред. Ж.Нива, И.Сермана, В.Страда и Е.Эткинда. М.: Прогресс «Литера», 1995. 704 с.
76.Кеба А. Андрей Платонов и мировая литература ХХ века: типологические связи. Каменец-Подольский: Абетка-Нова, 2001. 320 с.
77.Клюс Э. Ницше в России: Рецепция морального сознания. СПб.; 1999. 240 с.
78.Козловский А. Валерий Яковлевич Брюсов // Брюсов В.Я. Избранное / Сост., вступ. ст. и прим. А.Козловского. М.: Правда, 1982. С. 3 22.
79.Колобаева Л.А. Русский символизм. М.; 2000. 399 с.
80.Конрад Н.И. Запад и Восток. Статьи. М.: Гл. ред. восточной литературы, 1966. 520 с. Изд. 2, испр. и доп. М.: Гл. ред. восточной литературы, 1972. 496 с.
81.Корелин М. Западная легенда (опыт исторического исследования) // Вестник Европы. 1882. № 11. С. 263 294; № 12. С. 699 734.
82.Коренева М.Ю. Д.С.Мережковский и немецкая культура // На рубеже веков XIX и XX. Л.; 1991. С. 66 93.
83.Котляревский Н. Буря и натиск в мечтах // Мировая скорбь. В конце 18 и начале 19 веков. СПб. 1914. С. 54 124.
84.Крандиевская Н. «Фаусту прикидывался пуделем...» // Русская поэзия ХХ века. Антология русской лирики первой четверти века. / Сост. И.С.Ежов, Е.И.Шамурин. Вст. ст. В.Полянского. М.: Амирус, 1991. С. 288.
85.Крылов В.Н. Книги критических статей: особенности жанровой формы в конце XIX начале XX // Русская литература XX XXI веков: проблемы теории и методологии изучения. Материалы Международной научной конференции 10 11 ноября 2004 года. М.: МГУ им. М.В.Ломоносова. С. 419 423.
86.Кулешов В.И. Литературные связи России и Западной Европы в XIX веке: Первая половина. 2-изд., испр., доп. М.: Изд-во МГУ, 1976. 350 с.
87.Лавров А.В. З.Н.Гиппиус и ее поэтический дневник // З.Н.Гиппиус. Стихотворения. / Вст. статья, сост., подг. текста и прим. А.В.Лаврова. СПб.: Академический проект, 1999. С. 5 68.
88.Лебеденко Н.П., Шевчук Т.С. Рецепция эстетического дискурса французского символизма в раннем творчестве Д.С.Мережковского (К вопросу о русско-французских литературных связях конца XIX начала XX века). Учебно-методическое пособие. Измаил, 2002. 98 с.
89.Левин Ю.Д. Русские переводчики XIX века. Л.: Наука, 1985. 298 с.
90.Левин Ю.Д. Шекспир и русская литература XIX века. Л.: Наука, 1985. 327 с.
91.Лейтес. А. Художественный перевод как явление родной литературы // Вопросы художественного перевода. Сб. статей М.: Сов. писатель. 1955. С. 114 116.
92.Лермонтов М.Ю. Сочинения: В 2-х тт. М.: Правда, 1988. Т. 1. 719 с.
93.Лозинский М. Валерий Брюсов и его перевод «Давида Сасунского» // Мастерство перевода. Сборник статей. М.: Советский писатель, 1959. с. 389 394.
94.Луначарский А. Русский Фауст // Вопросы философии и психологии / Под ред. С.Н.Трубецкого и Л.М.Лопатина. Кн. 3. М.; 1902. Май июнь С. 783 795.
95.Макогоненко Д.Г. К.Д.Бальмонт. Жизнь и судьба // Константин Бальмонт. Избранное. Стихотворения. Переводы. Статьи. М.: Правда, 1990. С. 5 20.
96.Мастерство перевода. Сборник статей. М.: Советский писатель, 1959. 510 с.
97.Мелетинский Е.М. Поэтика мифа: исследования по фольклору и мифологии Востока. М.: Наука, 1976. 407 с.
98.Мережковский Д.М. Стихотворения и поэмы. Серия «Новая библиотека поэта» / Вст. ст., сост., подготовка текста и прим. К.А.Кумпан. СПб: Академический проект, 2000. 927 с.
99.Мережковский Д.С. Гёте // Мережковский Д.С. Л.Толстой и Достоевский. Вечные спутники. Серия «Прошлое и настоящее» / Подг. текста, послеслов. М.Ермолаева. М.: Республика, 1995. С. 408 414.
100. Мережковский Д.С. Ибсен // Мережковский Д.С. Л.Толстой и Достоевский. Вечные спутники. Серия «Прошлое и настоящее» / Подг. текста, послеслов. М.Ермолаева. М.: Республика, 1995. С. 437 451.
101. Мережковский Д.С. Кальдерон // Мережковский Д.С. Эстетика и критика: В 2-х тт. / Вст. ст., подгот. текста и ком. Е.Андрущенко и Л.Фризмана. М.: Искусство, Харьков: Фолио, 1994. С. 320 338.
102. Мережковский Д.С. Лев Толстой и Достоевский. Под. текста, статья, прилож., примеч., указат. им. Е.А.Андрущенко. М.: Наука, 2000. 587 с.
103. Мережковский Д.С. О причинах упадка и о новых течениях современной русской литературы // Мережковский Д.С. Эстетика и критика: В 2-х тт. / Вст. ст., подгот. текста и ком. Е.Андрущенко и Л.Фризмана. М.: Искусство, Х.: Фолио, 1994. Т.1. с. 137 226.
104.