Рецепція прози Ігоря Качуровського в англомовному світі (на матеріалі перекладів романів “Шлях невідомого”, “По той бік безодні”) : Круглосуточно прозы Игоря Качуровского в англоязычном мире (на материале переводов романов "Путь неизвестного", "По ту сторону бездны")



  • Название:
  • Рецепція прози Ігоря Качуровського в англомовному світі (на матеріалі перекладів романів “Шлях невідомого”, “По той бік безодні”)
  • Альтернативное название:
  • Круглосуточно прозы Игоря Качуровского в англоязычном мире (на материале переводов романов "Путь неизвестного", "По ту сторону бездны")
  • Кол-во страниц:
  • 188
  • ВУЗ:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
  • Год защиты:
  • 2006
  • Краткое описание:
  • КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА



    На правах рукопису



    Павленко Олена Георгіївна

    УДК 821.ІІІ.І-31.091



    Рецепція прози Ігоря Качуровського в англомовному світі (на матеріалі перекладів романів Шлях невідомого”, По той бік безодні”)






    Спеціальність 10.01.05 порівняльне літературознавство





    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук




    Науковий керівник
    Грицик Людмила Василівна,
    доктор філологічних наук,
    професор




    Київ 2006









    ЗМІСТ
    Вступ.......................................................................................................................3
    Розділ І. Проза І. Качуровського в системі україно -англійських
    літературних взаємин: перекладознавчий аспект.........................9
    1.1.Конгеніальний переклад: межі адекватності...................................9
    1.2.Художній переклад: вияви міжлітературного контакту................19
    1.3. Романи І. Качуровського: концепти авторської самосвідомості
    та схема "прихованих стежок"........................................................31
    Розділ ІІ. Проблема естетичної рівнодії оригіналу та перекладу..............47
    2.1. Автор перекладач реципієнт: варіативність співдії............... 47
    2.2. Особа автора й індивідуальність перекладача..............................55
    2.3. Парадигма перевисвітлення: між Шлейєрмахером і Рікером..64
    Розділ ІІІ. Специфіка відтворення романного тексту в англомовному
    дискурсі ..............................................................................................78
    3.1.Сюжетно-композиційні домінанти прози І. Качуровського в
    силовому полі світового письменства.78
    3.2. Англомовні версії роману І. Качуровського "Шлях невідомого":
    адекватність і деформації .................................................................87
    3.3. "Творча лінза" перекладача в романі "По той бік безодні"........132

    Висновки.............................................................................................................149
    Список використаної літератури та джерел................................................154
    Додатки................................................................................................................173
    Додаток А...................................................................................................173
    Додаток Б...................................................................................................185









    ВСТУП
    Література української еміграції ХХ століття репрезентована яскравими постатями, з-поміж яких творчий геній Ігоря Качуровського. Письменник залишається одним із небагатьох представників надзвичайно трагічного й неоднозначного еміграційного покоління, яке, "попри всі поневіряння та утиски, насильно "переміщене" з масакрованої більшовизмом батьківщини на цілком не гостинну чужину, продовжувало творити і творить українську культуру" [7, с.47].
    На перший план у вивченні текстів, що народжувалися на пограниччі культур, націй і держав, виступає компаративістська методологія, що слушно заакцентовував Р. Гром’як у розвідці "Еміграція і художня література: грані проблеми й аспекти досліджень". Автор, зокрема, зазначив, що "такий підхід до вивчення двополійного і водночас єдиного українського літературного процесу зможе розкрити його гетерогенічність і діалоговість" [52, с.248]. Усвідомлення останнього вбачається найважливішим, оскільки письменство еміграції поволі стає невід’ємною складовою національного літературного дискурсу, зберігаючи водночас свої специфічні риси, розуміння яких уможливлюється лише в загальносвітовому культурно-мистецькому просторі. Засаднича амбівалентність, націленість на різні світи, орієнтація на високі мистецькі критерії робить твори письменників-емігрантів, зокрема
    І. Качуровського, особливими й неповторними в контексті рідної літератури. Водночас вони є джерелом збагачення світового літературного процесу.
    Філософічність та відкритість образної системи, тяжіння до психологічного типу творчої уяви І. Качуровського спричинили велику зацікавленість мистецтвом його слова не лише українських, а й зарубіжних дослідників. Його твори перекладалися англійською, проте донині у вітчизняних літературознавчих студіях бракує належної їх оцінки в англомовному світі. Зокрема, відсутній вичерпний фаховий аналіз англомовних перекладів "великої прози" письменника [243].
    Дослідники, що зверталися до осмислення творчого доробку Ігоря Качуровського, зосібна О. Астаф’єв [8], О. Бросаліна [21], Г. Гордасевич [46], В. Державин [54], І. Костецький [108], А. Кузнєцов [231], М. Нервлий [138], Е. Райс [161], П. Сорока [171] та інші вивчали цю проблему з різних позицій. Серед них особливе місце належить еволюції стильових систем його лірики, художньо-естетичним засадам неокласицизму, психології творчості митця тощо. Тимчасом проблема функціонування прози письменника в англомовному дискурсі й досі залишається недослідженою. Спорадичний характер інформації щодо англомовних перекладів прози І. Качуровського в українському літературознавстві вважаємо однією з причин того, що майже не досліджувлася і якість їх перекладу. Окрім того, сучасне перекладознавство не є виключно лінгвістичною дисципліною, а має синтетичний (літературознавчий та лінгвістичний) характер, застосовуючи до перекладів художніх творів нові підходи, трансформуючи їх у площину герменевтики (Г.Гадамер, В.Гумбольдт, Е.Гуссерль, В.Дільтей, Ф.Шлейєрмахер), рецептивної естетики (Р.Варнінг, М.Бахтін, Г.Ізер, Р.Інгарден, М. Науман, П.Рікер, Г.Яусс), психологічної інтерпретації тексту (М. Арнаудов, М. Бахтін, Л. Виготський, Г. Поспєлов, П. Симонов). Відтак вивчається не стільки мовознавчий аспект перекладу, скільки його рецепція іншомовним читачем, входження в іншомовний дискурс, роль в іншомовному історико-літературному процесі.
    У працях вітчизняних і зарубіжних учених переклади трактуються як особливий "пласт" художніх творів. Їм відводиться певне місце в системі літературних взаємозв’язків, і наділені вони специфічними характеристиками, типологічними ознаками, законами функціонування. Кожен такий твір є цілісним естетичним феноменом, самодостатньою структурою, відкритою для читача. За таких умов реципієнт сприймає інші явища словесного мистецтва у власному читацькому просторі, бо "кінцева мета будь-якого літературного твору пов’язується з її інтелектуальною реалізацією в кожній конкретній свідомості" [200, с.3].
    Спираючись на це, перекладач-інтерпретатор ураховує не лише невідповідності на мовному рівні, а й можливу рецепцію імпліцитного читача, котрий належить до іншої літературної традиції. Процес входження національного твору в іншомовний дискурс надто складний, бо при цьому відбувається переосмислення оригіналу, пристосування його до темпоральних параметрів іншого контексту. Література-переймач, засвоюючи запозичене, відбирає лише те, що є органічним для її мистецького процесу на певному етапі розвитку. Іншомовний реципієнт, сприймаючи перекладений текст, по-своєму його перетворює, трансформує та реінтерпретує.
    Досліджуючи англомовні переклади прози І. Качуровського, маємо на меті відстежити "рівні" сприйняття її в іншому (чужому) світі, адаптацію в семантичному полі нової культури, виявити ті чинники, що сприяли або перешкоджали процесам входження її в інший світ. Саме такий усебічний аналіз перекладів прози письменника, на нашу думку, відкриває нові можливості для розвитку порівняльного літературознавства в аспектах сприйняття твору реципієнтами різних мовних середовищ та історичних епох.
    Актуальність дослідження зумовлена потребою синтетичного осмислення спадщини Ігоря Качуровського, її рецепції в англомовному дискурсі з позиції компаративістики, герменевтики та рецептивної естетики.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконане на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах комплексної теми "Актуальні проблеми філології" (Державний реєстраційний номер 025ФО44 01).
    Мета дослідження дослідити рецепцію прози Ігоря Качуровського в англомовному світі, простежити й проаналізувати динаміку, закономірність та специфіку цього процесу.
    Реалізація цієї мети передбачає розв’язання таких завдань:
    - визначити теоретичні засади вивчення художнього перекладу в
    системі порівняльного аналізу літератур;
    - окреслити найпоказовіші причини англомовної рецепції прози Ігоря Качуровського;
    - виявити сюжетно-композиційні домінанти прозових творів письменника у їх зв’язках із творами інших літератур;
    - проаналізувати англомовні переклади творів прозаїка з позицій конгеніальності оригіналу та перекладу;
    - розкрити форми міжлітературної рецепції, що зумовлюють адаптацію українських творів І. Качуровського до нового культурного середовища.
    Об’єктом дослідження є особливості рецепції прози Ігоря Качуровського в англомовному дискурсі: рецензії, відгуки в англомовних періодичних виданнях, архів та епістолярій письменника і перекладача, специфіка відтворення національної своєрідності оригіналу в англійських перекладах.
    Предмет дослідження прозові твори І. Качуровського Шлях невідомого”, По той бік безодні” та їх англомовні переклади Ю. Ткачем і Л.Качуровською.
    Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних вчених з теорії діалогічності художньої літератури та рецептивної естетики (М.Бахтін, Р.Гром’як, Г.Ізер, Р.Інгарден, Е.Касперський, Г.Клочек, П.Рікер, Г.Яусс), онтологічної герменевтики (Г.Гадамер, В.Гумбольдт, Е.Гуссерль, В.Дільтей, Ф.Шлейєрмахер), порівняльного літературознавства (В.Жирмунський, Б.Бакула, Р.Гром’як, А.Діма, Д.Дюришин, Д.Наливайко), теорії перекладу (О.Гайнічеру, М.Гарбовський, Р.Зорівчак, С.Ковганюк, В.Комісаров, В.Коптілов, П.Топер, А.Попович, Т.Сейворі).
    Спираючись на дослідження авторитетних вчених, обираємо теоретико-методологічну базу, на якій вибудовуємо власну дослідницьку стратегію. Вивчаючи творчість письменника в контексті українського та англомовного літературних дискурсів, ми враховуємо методи інтерпретаційного аналізу, який ґрунтується на висновках герменевтики та рецептивної естетики. Використовуємо також елементи структурального, порівняльного й типологічного методів дослідження художнього тексту.
    Наукова новизна одержаних результатів. Аналіз англомовних перекладів прози Ігоря Качуровського здійснено вперше. Зреалізовано комплексний підхід до вивчення рецепції прози письменника в англомовному світі, проведено типологічне зіставлення творів митця з їх англомовними перекладами із позицій компаративістики, герменевтики та рецептивної естетики, визначено сюжетно-композиційні домінанти роману "Шлях невідомого" та "По той бік безодні" в контексті інших творів світової класики.
    Практичне значення. У дослідженні представлено матеріали, які в подальшому можуть бути використані при вивченні проблеми художнього перекладу, дослідженні творчості І. Качуровського, зокрема, його прози, при підготовці теоретичних курсів і семінарів з історії української літератури, порівняльного літературознавства, теорії та практики художнього перекладу.
    Апробація результатів дослідження. Концептуальні положення дисертації були викладені у формі доповідей на щорічних науково-практичних конференціях викладачів Маріупольського державного гуманітарного університету (2004р. 2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції (м.Харків, 2004), І-й Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми філології та перекладознавства" (м.Хмельницький, 2005).
    За темою дисертації опубліковано чотири статті у наукових фахових виданнях:
    1. До проблеми рецепції в художньому перекладі // Філологічні науки: Вісник Сумського державного університету. Вип. 4. Суми: Видавництво СумДУ, 2004. С. 108 - 113.
    2. Конгеніальний переклад у міжлітературному процесі // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвузівський збірник наукових статей „Лінгвістика і літературознавство”. Вип. Х. К.: Знання України, 2005. С. 186 - 191
    3. До проблеми аналізу літературного перекладу художнього тексту (на матеріалі перекладу роману у новелах І. Качуровського "Шлях невідомого" Ю. Ткачем) // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: Збірник праць та доповідей Всеукраїнської наукової конференції. 12 13 травня 2005 року. Хмельницький: ХНУ, 2005. С. 169 170.
    4. Роман І. Качуровського "Шлях невідомого": "творча лінза" перекладача Ю. Ткача // Літературознавчі студії: Збірник наукових праць. - Вип. 12. К.: Видавничий дім Д. Бураго, 2005. С. 359-364.
    Структура і зміст роботи: дисертація складається зі вступу, трьох розділі, висновків, списку використаної літератури (243 позиції), а також двох додатків (16 сторінок). Обсяг основної частини роботи становить 153 сторінки. Загальний обсяг дослідження 188 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Рецепція прозової творчості І. Качуровського в англомовному світі складний і багатоаспектний процес, що розвивається за законами внутрішньолітературної мотивації засвоєння "чужого" національного досвіду та характеризується психологічним дисбалансом між "Я" та "Іншим". У цьому ланцюгові творче "Я" письменника засвідчує неординарність світобачення, оригінальність стилю, своєрідність художнього досвіду стосовно інших можливих досвідів.
    Ім’я І. Качуровського за кордоном пов’язували зазвичай із поезією, що пояснювалося передовсім з наявністю численних перекладів та автоперекладів. Діаспорне і материкове літературознавство впродовж тривалого часу залишало його прозу поза увагою. Тому її рецепція починається з кінця 1950-х років, після виходу у світ роману в новелах "Шлях невідомого".
    Сприйняття творчості І Качуровського за кордоном визначається насамперед інтенсивною діяльністю української еміграції. Знайомство з працями зарубіжних літературознавців і критиків, зосібна, В.Державина, Е.Райса, І.Костецького, А.Кузнецова, Маргарет Сміт, Марти Тарнавської дає змогу визначити шляхи, що ними входила проза І.Качуровського в англомовний дискурс. Перші кроки цього входження відстежуються в середовищі української діаспори, яка популяризувала прозу автора в іншомовному світі через критичні виступи, рецензії, відгуки в періодичних виданнях, дискусії, літературно-художні часописи і, зрештою, - переклади, що є найбільш промовистою формою сприйняття літературного твору в інонаціональному просторі.
    Сповідуваний останнім часом науковий погляд на переклад як "програмне вираження сприйняття інонаціональних тенденцій розвитку, свідчення реалізації інонаціонального твору у певному національно-культурному середовищі" привертає дедалі більшу увагу порівняльного літературознавства. Це позначається на посиленій увазі до самого тексту (оригіналу), а також можливостей сприйняття (рецепіювання) і відтворення його в чужому світі.
    Діалектика взаємозв’язку оригіналу й перекладу полягає в тому, що переклад породжується оригіналом, залежить від нього, проте водночас має відносну самостійність. Але за умов численних відмінностей між перекладачем і автором першотвору їх індивідуальності в процесі перекладу вступають у складну взаємодію. При цьому переклад витвір духовної діяльності , як і будь-який "продукт" діяльності людини, несе на собі відбиток індивідуальності творця. Відтворення моделі авторського світу в процесі перекладу є однією з найважливіших ланок творчості перекладача. Цей етап передбачає проникнення в структуру оригіналу, де кристалізується витворена автором модель світу. Її розуміння перекладачем зумовлюється декількома чинниками: типами світоглядної орієнтації, соціокультурною детермінантою досвіду, віком, освітою, статтю, естетичними запитами, часовими реаліями, зрештою, усім тим, що Ю.Лотман вважає семіосферою” з властивою їй неоднорідністю.
    Процес сприйняття твору, за М. Бахтіним, конкретизується в тому, що твір має бути не тільки "почутим, зрозумілим", але й передбачає "відповідь" (ідея діалогічності). Ця концепція спілкування письменника з читачем / перекладачем ґрунтується на основі ціннісного ставлення до мистецтва слова і постає як єдність "злиття" і "незлиття" їхніх позицій. Така варіативність розуміння пов’язана з герменевтичною моделлю мовної комунікації, що передбачає відповідну релятивацію змісту тексту, виявлення внутрішнього (індивідуального) мислення (Ф. Шлейєрмахер, Е. Бетті), розуміння "іншого", "переміщення в чужу суб’єктивність" (М. Гайдеггер), злиття з його "духовним і душевним досвідом" (Г. Гадамер). Кінцевим пунктом "діалектики розуміння" є засвоєння смислу тексту як "привласнення" думки, що репрезентує цей текст у сенсі цілого "можливого світу" (П. Рікер), і перекладач може змінювати її лише тоді, коли цього потребує інтерпретація реалій оригіналу. Тимчасом він не може "заступати" власними поглядами чи уподобаннями автора першотвору. Це означає, що індивідуальність перекладача ніколи не накладається на особистість автора оригіналу до повної тотожності, і жодна перекладацька версія, що є перевисвітленням
    (Г. Гадамер), не може бути "абсолютною", а лише "вибірковою особистісною інтерпретацією" (М. Новикова).
    Оскільки процес мислення передбачає "втручання" мови та внутрішнього мовлення, це означає, що в основі різних типів мислення лежить відмінність мов, посередництвом яких відбувається це мислення. Відтак переклад є способом пізнання сутності буття мови оригіналу, деконструювання мови твору, що виражається у здатності інтерпретатора проникати в її внутрішній світ володіти мовним талантом.
    Досліджені англомовні переклади прозових творів І. Качуровського ("Шлях невідомого", "По той бік безодні"), виконані Юрієм Ткачем та Лідією Качуровською, дають підстави стверджувати: принципи цілісного, голістичного підходу до першотвору, природнє відчуття його ("психологічне вживання" в індивідуальність автора) забезпечили адекватний переклад (Лідія Качуровська), підкріплений у Ю. Ткача, наприклад, ще й ґрунтовною роботою в царині української літератури, зокрема тим, що пов’язано з неокласиками загалом і творчістю І. Качуровського зосібна.
    Індивідуальність перекладача (і Лідії Качуровської, і Ю. Ткача), виявлена на всіх рівнях роботи з першотвором, дає підстави підсумувати: про конгеніальність англомовних текстів можна говорити стосовно певних компонентів внутрішньої і зовнішньої форми художніх творів (система образів, сюжет, деякі засоби словотворчого увиразнення мовлення, тропи, стилістичні фігури тощо), а не про переклад в цілому. Більше того, осмислення англомовних перекладів прози І. Качуровського підводить до висновків про конгеніальність перекладу як проблеми, розв’язання якої уможливлюється виключно в аспекті теоретичному. На практиці вона супроводжується багатьма винятками, пов’язаними не лише з талантом перекладача, але й із його розумінням (сприйняттям) оригіналу, а відтак способами його передачі іншою мовою. Насамперед це стосується відтворення лексико-синонімічних засобів увиразнення мовлення (архаїзми, історизми, діалектизми, просторічні слова й словосполучення тощо). У національному контексті кожне слово отримує здатність збільшувати свої асоціативні можливості та збагачуватися додатковою інформацією ззовні. Це породжує в ньому нові конотації, а разом з тим нову художню образність. Для англомовного читача / перекладача це залишається поза межами сприйняття, бо "відчути" та "відтворити" національно-фольклорну традицію оригіналу зі збереженням усіх відповідних акцентів надзвичайно складне завдання. Це пов’язане не лише з тим, що україномовна та англомовна літератури помітно різняться між собою як духовні витвори народів, чиї історичні долі, традиції дуже відмінні одна від одної. Справа ще й у тім, що ці літератури створені мовами різноструктурними, генетично неблизькоспорідненими, з відмінними принципами образотворення. Така різноманітність англійської та української мов на морфемному, морфологічному, лексичному рівнях зумовлювала деякі відхилення від оригіналу і навіть засвідчила моменти, що не піддаються перекладові. Одначе відхилення, зафіксовані нами у перекладах Юрія Ткача та Лідії Качуровської, істотного впливу на рецепцію прозової творчості письменника не мають.
    Власні перекладацькі концепції Лідії Качуровської та Ю. Ткача акумулювали в собі новітні підходи до процесу перекладання, сутність яких полягає в:
    1) дотриманні принципу єдності форми і змісту оригіналу;
    2) естетичній вартісності оригіналу;
    3) відтворенні ритму мелодійних особливостей першоджерела;
    4) входженні в психіку автора оригіналу для передачі духу” вихідного тексту”;
    5) врахуванні тропіки та етики перекладу;
    6) виразному антибуквалізмові;
    7) природності й невимушеності звучання перекладу;
    Узагалі, англомовні переклади Лідії Качуровської та Ю.Ткача принципово розширили теоретичне потрактування перекладу як складного та багатоаспектного феномена словесного мистецтва в сучасному літературознавстві.






    Список використаної літератури та джерел
    1. Актуальные проблемы теории художественного перевода: Материалы Всесоюзного симпозиума. Том 1. М.: Союз писателей СССР, Совет по художественному переводу, 1967. 370 с.
    2. Актуальные проблемы теории художественного перевода: Материалы Всесоюзного симпозиума. Том 2. М.: Союз писателей СССР, Совет по художественному переводу, 1967. 360 с.
    3. Алексеев В. В. Интерпретация стихотворения в свете теории поэтического перевода // Теория и практика перевода: Республиканский межведомственный научный сборник. Вып. 12. К.: Высшая школа, 1985. С. 42-48.
    4. Аннинский Л. А. Выявлять взаимодействие национальных духовных космосов // Теорія і практика перекладу: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Вип. 6. К.: Вища школа, 1989. С. 84-86.
    5. Архипова, Людмила. Переклад як інтерпретація // Записки перекладацької майстерні 2000-2001. Т.3. Львів: Центр гуманітарних досліджень ЛНУ ім. І. Франка, 2002. С. 19-48.
    6. Арутюнова Н.Д. Языковая метафора (Синтаксис и лексика) // Лингвистика и поэтика. Сборник. М.: Наука, 1979. С. 147-173.
    7. Астаф’єв О.Г. Нарис життя і творчості Ігоря Качуровського // Література української діаспори. Вип. 2. Ніжин, 1994. 25 с.
    8. Астаф’єв О. Г. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем. К.: Смолоскип, 1998. 313 с.
    9. Баган, Олег. Із розмов з Ігорем Качуровським // Шлях Перемоги. 1997. 27 березня.
    10. Бажан М.П. Висока місія перекладача // Теория и практика перевода: Республиканский межведомственный научный сборник. Вып. 1. К.: Высшая школа, 1979. С. 5-11.
    11. Байрак, Юрій. З любов’ю до життя на дорозі смерті // Форум. 1996. №2.
    12. Бакула, Богуслав. Кілька міркувань на тему інтегральної компаративістики // Слово і час. 2002. №3. С.50-58.
    13. Бархударов Л.С. Язык и перевод. Вопросы общей и частной теории переводов. М.: Международные отношения, 1975. 239 с.
    14. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Художественная литература, 1975. 502 с.
    15. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1986. 445 с.
    16. Бельгер Г. И. С пользой осмыслить опыт переводчиков // Теория и практика перевода: Республиканский межведомственный научный сборник Вып. 15. К: Высшая школа, 1998. С. 35-41.
    17. Білецький О.І. Українська література серед інших літератур світу // Білецький О.І. Від давнини до сучасності. Т. 2. К., 1960. С. 381-426.
    18. Білодід І.К. Про критерії якості перекладу // Теория и практика перевода: Республиканский межведомственный научный сборник. Вып. 1. К.: Высшая школа, 1979. С. 3-4.
    19. Большой англо-русский словарь: В 2-х т. Ок. 150000 слов. / Под общ. рук. И.Р. Гальперина. 3-е изд. стереотип. М.: Рус. яз., 1979. Т.1. 822 с.; Т.2. 864 с.
    20. Брандес М.П. Стиль и перевод. М.: Высшая школа, 1988. 126 с.
    21. Бросаліна О. Художньо-естетичні засади неокласицизму і творчість Михайла Ореста та Ігоря Качуровського. Автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10.01.06 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. К., 2003. 14 с.
    22. Булаховська Ю. Л. Деякі аспекти українсько-польських літературних взаємин післявоєнних років // Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті. : У п’яти томах. Т. 2. К., 1987. С. 209-229.
    23. Булаховська Ю. Л. Художественный перевод как теоретическая проблема (несколько соображений) // Мова і культура. Науковий щорічний журнал. - Вип. 6. Т.ІV. Міжкультурна комунікація. Теорія і практика перекладу. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2003. С. 190-194.
    24. Вервес Г.Д. Про основні методологічні принципи видання // Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті: У п’яти томах. Т.1. К., 1987. С. 9-28.
    25. Веселовский А.Н. Собр. соч.: В 16 т. Т.16. М., 1938. 376 с.
    26. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. М.: Изд-во Московского университета, 1978. 279 с.
    27. Виссон, Линн. Синхронный перевод с русского на английский. Приемы. Навыки. Пособия. / Перевод с английского. Издание 2-е, исправленное. М.: Р.Валент, 1999. 272 с.
    28. Волков А.Р. Традиційні сюжети та образи: Дослідження. Чернівці: Місто, 2004. 445 с.
    29. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике: Сборник статей / Переводы. Вступительная статья и общая редакция В.Н. Комиссарова. М.: Международные отношения, 1978. 229 с.
    30. Вопросы теории художественного перевода. Сборник статей. М.: Художественная литература, 1971. 254 с.
    31. Выготский Л.С. Психология искусства. М.: Искусство, 1986. 379 с.
    32. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. М., Т.2, 1982. 504с.
    33. Гадамер Г.-Г. Герменевтика і поетика. Вибрані твори: Пер. з нім. К.: Юніверс, 2001. 288 с.
    34. Гадамер Г.-Г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики: В 2 т.: Пер з нім. К.: Юніверс, 2000. Т.1. 464 с.; Т.2. 478 с.
    35. Гайнічеру О.І. Поезія і мистецтво перекладу. К.: Дніпро, 1990. 212 с.
    36. Гайнічеру О.І. Про комплексний підхід до проблеми поетичного перекладу // Радянське латературознавство. 1980. № 10. С. 54-63.
    37. Галич Олександр, Назарець Віталій, Васільєв Євген. Теорія літератури: Підручник / за ред. О. Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
    38. Ганущак, Василь. Син Ремеза син України // Новий Час. 1993. 8 травня.
    39. Гарбовский Н. К. Теория перевода: Учебник. М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. 544 с.
    40. Гаспаров М.Л. Экспериментальные переводы. Санкт-Петербург: Гиперион, 2003. 348 с.
    41. Гачев Г. Национальные образы мира: Космо-Психо-Логос. М.: Советский писатель, 1988. 447 с.
    42. Гачечиладзе Г. Р. Введение в теорию художественного перевода. Тбилиси, 1970. 228 с.
    43. Гачечиладзе Г. Р. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. М.: Советский писатель, 1980 (2-е изд.). 255 с.
    44. О’Генри. Короли и капуста. М.:Художественна литература, 1982. 334 с.
    45. Гольберг М. Порівняльне вивчення слов’янських літератур, проблеми історичної поетики і теорія діалогу // Studia philologica, 2005: Збірник наукових праць. Дрогобич, 2005. С. 207 218.
    46. Гордасевич, Галина. Вічний дім над кручею // Київ. 1995. № 11-12. С. 139-140.
    47. Гординський, Святослав. Шекспірові сонети в українських перекладах // К.: Журнал літератури, науки, мистецтва, критики і суспільного життя. 1959. № 1 (51). С. 17-20.
    48. Гринцер П.А. Эпохи взаимодействия литератур Востока и Запада. М.: Наука, 1997. 150 с.
    49. Грицик Л.В. Літератури Сходу (Середньої Азії, Закавказзя) в українському літературному процесі початку ХХ століття. Проблеми рецепції. Автореф. дис. ... доктора філол. наук. К., 1992. 51 с.
    50. Грицьотенко В.І. До питання про концепцію естетичної рівнодії оригіналу: перекладу // Теорія і практика перекладу: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Вип.1. К.: Вища школа, 2001. С. 3137.
    51. Гром’як Р.Т. До проблеми сприймання літературного твору // Радянське літературознавство. 1967. № 2. С.22-32.
    52. Гром’як Р. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства. Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1997. 272 с.
    53. Дацюк Л.С. Оповідання Голод” В.Винниченка в англомовному світі (Спроба лінгвостилістичного і перекладознавчого аналізу) // Теорія і практика перекладу: Український науковий збірник. Вип.20. К.: Вища школа, 1994. С. 15-26.
    54. Державин В. Ігор Качуровський майстер новели // Україна і світ. Зошит 17. Ганновер, 1957. С.42-44.
    55. Дима А. Принципы сравнительного литературоведения. М.: Наука, 1997. 345 с.
    56. Долинин К.А. Интерпретация текста. М.: Просвещение, 1985. 288 с.
    57. Дудченко М.М. Метафорика першотвору і індивідуальність перекладача // Теорія і практика перекладу: Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Вип.1. К.: Вища школа, 1979. С. 93-97.
    58. Дюришин Д. Перевод как форма межлитературных связей // Сравнительное изучение литератур. Сборник статей к 80-летию академика М.П. Алексеева. Ленинград: Наука, 1976. С. 493-498.
    59. Дюришин Д. Проблемы особых межлитературных общностей. М.: Наука, 1993. 263 с.
    60. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы. М.: Прогресс, 1979. 320 с.
    61. Енциклопедія постмоденрнізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора. К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2003. 503 с.
    62. Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К.: Основи, 1998. 658 с.
    63. Жила, Володимир. Незвичайний переклад // Визвольний шлях. 2003. ч.8. С. 121-127.
    64. Жирмунский В. Проблемы сравнительно-исторического изучения литератур // Взаимосвязи и взаимодействие літератур: Материалы дискуссии 11-15 января 1960 г. М., 1961. С. 52-66.
    65. Жулинський М. До людини і світу з любов’ю // Шевчук В. О. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1989. 562 с.
    66. Загребельний, Павло. Роздуми на іменини // Про Олеся Гончара. К.: Радянський письменник, 1968. С.224-245.
    67. Зорівчак Р.П. Англомовна збірка української прози // Всесвіт. 1972. №5. С. 151-155.
    68. Зорівчак Р.П. Принципи підходу до фразеологічної одиниці в перекладознавчих дослідженнях // Теорія і практика перекладу. Вип.1. К., 1979. С. 108-122.
    69. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). Львів: Видавництво при Львівському університеті, 1989. 216 с.
    70. Зорівчак Р.П. Український художній переклад як націєтворчий чинник // Літературна Україна. 2005. 13 січня.
    71. Зубрицька, Марія. Homo legens: читання як соціокультурний феномен. Львів: Літопис, 2004. 342 с.
    72. Игнатенко М.А. Читач як учасник літературного процесу. К.: Наукова думка, 1980. 172 с.
    73. Ізер В. Процес читання: Феноменологічне наближення // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. Львів: Літопис, 2001. С.349-366.
    74. Ильин И.А. О тьме и просветлении. Книга художественной критики: Бунин Ремизов Шмелев // Собр. соч. : В 10 т. Т. 6. Кн. 1. М.: Русская книга, 1996. С. 183 406.
    75. Інгарден Р. Про пізнавання літературного твору // Слово. Знак. Дискурс. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. Львів: Літопис, 1996. С.138-161.
    76. История американской литературы: В 2 частях. М., 1971. Ч.1. 319 с.
    77. История всемирной литературы: В 9 томах. М.: Наука, 1983. Т.3. 816 с.
    78. Ісаєва Н.С. Українська література в Китаї: проблеми рецепції. Автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10.01.05 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 16 с.
    79. Казакова И.А. Практические основы перевода, English-Russian. Санкт-Петербург: Союз, 2000. 320 с.
    80. Карабан В.І., Мейс Дж. Переклад з української мови на англійську мову: Навчальний посібник-довідник для студентів вищих закладів освіти. Вінниця: Нова книга, 2003. 608 с.
    81. Качуровський, Ігор. Шлях невідомого. Мюнхен: Дніпрова хвиля, 1956. 155 с.
    82. Качуровський, Ігор. Строфіка. Мюнхен: Інститут літератури ім. Михайла Ореста, 1967. 359 с.
    83. Качуровський, Ігор. Фоніка. Мюнхен: CICERO, 1984. 207 c.
    84. Качуровський, Ігор. Перекладачі української діаспори // Всесвіт. 1991. № 11. С.108-113.
    85. Качуровський, Ігор. Основи аналізу мовних форм (Стилістика). Мюнхен-Ніжин: Ніжинський державний педагогічний інститут, 1994. 135 с.
    86. Качуровський, Ігор. По той бік безодні // Перевал. 1994. №2. С. 76-89.
    87. Качуровський, Ігор. Генетика і архітектоніка. К.: Видавничий дім Києво-Могилянська академія”, 2005. 382c.
    88. Качуровський, Ігор. Автобіографія творча (із особистого архіву митця)
    89. Качуровський, Ігор. Нарис компаративної метрики. Мюнхен: CICERO, 1985. 119 c.
    90. Кашкин И. А. Текущие дела (Заметки о стиле переводческой работы) // Мастерства перевода. Сборник 1. М.: Советский писатель, 1959. 510 с. С. 106-152.
    91. Кашкин И. А. Для читателя современника. Статьи и исследования. М., 1977. 516 с.
    92. Келдыш В.А. На рубеже художественных эпох // Вопросы литературы. Вып. 2. К.: Высшая школа, 1993. С. 51-58.
    93. Клочек Г.Д. Поетика і психологія. К.: Знання, 1990. 48 с.
    94. Клочек Г.Д. У світлі вічних критеріїв (Про систему критеріїв оцінок літературного твору). К.: Дніпро, 1989. 221 с.
    95. Ковганюк С.П. Практика перекладу. К.: Дніпро, 1968. 276 с.
    96. Кожевников В.М., Николаев П.А. (ред.) Литературный энциклопедический словарь. М.: Советская энциклопедия, 1987. 752 с.
    97. Коломієць Л.В. Концептуально-методологічні засади сучасного українського поетичного перекладу (на матеріалі перекладів з англійської, ірландської та американської поезії): Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2004. 522 с.
    98. Комиссаров В. Н. Лингвистика перевода. - М.: Международные отношения, 1980. 167 с.
    99. Комиссаров В. Н. Перевод и интерпретация // Тетради переводчика. Вып. 19 / Под ред. проф. С.Бархударова. М.: Высшая школа, 1982. 127 с. С. 3-19.
    100. Комиссаров В. Н. Теория перевода (лингвистические аспекты) - М.: Высшая школа, 1990. 250 с.
    101. Комиссаров В. Н. Современное переводоведение: Курс лекций. М.: Издательство ЭТС”, 1999. 192 с.
    102. Конрад Н.И. К вопросу о литературных связях // Избранные труды. Литература и театр. М.: Наука, 1978. С. 49-59.
    103. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Вид-во Київ. ун-ту, 1971. 129 с.
    104. Коптілов В.В. Першотвір і переклад. К.: Дніпро, 1972. 215 с.
    105. Коптілов В.В. Поетичний світ антології // Всесвіт. 2002. №12. С. 145-147.
    106. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. К.: Вища школа, 1982. 166 с.
    107. Корунець І.В. Переклад поетичної трагедії на рівні його аналізу // Теорія і практика перекладу. Республіканський міжвідомчий науковий збірник. Вип.3. К.: Вища школа, 1980. С. 19-29.
    108. Костецький, Ігор. Рецензії і огляди // Українські вісті. 1957. 14 лютого.
    109. Кудлей О.П. Рецензія байронізму в художньому світі Тараса Шевченка. Автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10.01.06 / Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. К., 2003. 15 с.
    110. Кундзич, Олексій. Творчі проблеми перекладу. К.: Дніпро, 1973. 264 с.
    111. Кухаренко В.А. Интерпретация текста. Л.: Просвещение, 1979. 327 с.
    112. Лановик М.Б. Функціонування художнього образу в різномовних дискурсах. Тернопіль: Економічна думка, 1998. 144 с.
    113. Левидов А. Автор образ читатель. Л.: Изд-во Ленинградского университета, 1983. 349 с.
    114. Левый, Иржи. Искусство перевода / Перевод с чешского и предисловие В.Россельса. М.: Прогресс, 1974. 397 с.
    115. Легкий М.З. Форми художнього викладу в малій прозі І.Франка / Автореф. дис. ... канд. філолог. наук: 10.01.01 / Львів. держ. ун-т. Львів, 1997. 17 с.
    116. Лесик В.В. Композиція художнього твору. К.: Дніпро, 1972. 96 с.
    117. Лилова, Анна. Введение в общую теорию перевода / Перевод с болгарского. Под общей редакцией П.М. Топера. М.: Высшая школа, 1995. 256 с.
    118. Літературна компаративістика. Вип.1. К.: Фоліант, 2005. 363 с.
    119. Літературознавчий словник-довідник / за ред. Р. Гром’яка, Ю. Коваліва, В. Теремка. К.: ВД „Академія”, 2006. 752 с.
    120. Листи І. Качуровського до О. Павленко // Особистий архів О.Павленко.
    121. Листи І. Качуровського до Ю. Ткача // Особистий архів І. Качуровського.
    122. Листи Ю. Ткача до І.Качуровського // Особистий архів І. Качуровського.
    123. Листи Е. Райса до І.Качуровського // Особистий архів І. Качуровського.
    124. Листи М. Ореста до І.Качуровського // Особистий архів І. Качуровського.
    125. Лотман Ю.М. Лекции по структуральной поэтике / Юрий Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. Сборник. М.: Гнозис, 1994. С. 11-263.
    126. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384 с.
    127. Лотман Ю.М. Внутри мыслящих миров. Человек - текст семиосфера история.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины