ТИПОЛОГІЯ ЖАНРУ ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ (французька та українська літератури кінця ХІХ – поч. ХХ ст.) : Типология ЖАНРА ПОЭЗИИ В прозе (французской и украинской литературы конца XIX - нач. ХХ в.)

Краткое описание

Прикарпатський національний університет
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

БІГУН Ольга Альбертівна

УДК 82.091:82-1/-9:821.133.1+821.161.2

ТИПОЛОГІЯ ЖАНРУ ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ
(французька та українська літератури кінця ХІХ поч. ХХ ст.)

Спеціальність 10.01.05 порівняльне літературознавство

ДИСЕРТАЦІЯ

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Яцків Наталія Яремівна

Івано-Франківськ 2008

ЗМІСТ

ВСТУП ....................................................................................................................3
РОЗДІЛ1.ПОЕЗІЯ В ПРОЗІ У ФРАНЦУЗЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРАХ КІНЦЯ ХІХ ПОЧ. ХХ СТ.: ЖАНР, ГЕНЕЗА, СТАНОВЛЕННЯ...................................................................................................10
1.1.Поезія в прозі як теоретична проблема........................................................11
1.2.Генеза та становлення поезії в прозі: західноєвропейський досвід й український контекст............................................................................................47
РОЗДІЛ2.СПЕЦИФІКА ТИПОЛОГІЧНОГО ЗІСТАВЛЕННЯ ЖАНРУ ПОЕЗІЇ В ПРОЗІ....... 84
2.1.Генологічні ознаки ліризму поезій у прозі..85
2.2.Компаративне осмислення тематичних різновидів поезій у прозі..110
2.3.Стилістичний та інтертекстуальний аспекти жанру поезії в прозі..134
ВИСНОВКИ.........................................................................................................155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................161

ВСТУП

Актуальність теми і стан її наукової розробки. Європейські модерністські парадигми, розширюючи географічний ареал свого впливу, демонстрували здатність поєднання новітнього мислення й естетики з особливостями національних поетик. Літературні візії межі ХІХ ХХ ст. характеризуються зняттям певних обмежень щодо індивідуальності мислення, свідомості, мовних аспектів, естетичних засад. Перенесення кута зору на внутрішній світ людини, відтворення її духовного й психологічного світу сприяє активізації поетичного дискурсу, ліризації прози. Звернення до сфери „інтерсуб’єктивного” сприяло особливій популярності малих жанрових форм (оповідання, новели, нариси, есе), серед яких поезія в прозі й досі залишається малодослідженим явищем літератури кінця ХІХ поч.ХХст.
За умов невизначеності жанрових ознак і складності тенденцій розвитку, історична та теоретична поетика не дає відповідей на запитання щодо типологічних характеристик поезії в прозі, яка в європейському літературознавстві асоціюється з модерною художньою формою. Синтез її формально-змістових елементів ґрунтувався на синкретизмі, інтеграційних тенденціях, супроводжуваних елементами дифузії, наближенням до суміжних мистецтв (музики, малярства, скульптури, кіно), поєднанням родових, жанрових характеристик та свободі прозового викладу. Такі жанрово-поетикальні ознаки сприяли надзвичайній популярності поетично-прозових мініатюр серед письменників-модерністів.
Європейські та російські літературознавці (С.Бернар, Л.Декон, Б.Джонсон, М.Балашов та ін.) родоначальником жанру вважають французького поета Алоїзіюса Бертрана, збірка якого „Гаспар із пітьми” (1842) започаткувала оригінальне літературне явище. Згодом Шарль Бодлер уводить термін „poème en prose” „поезія в прозі” для цього жанру. Використовуючи у своїй творчості поетично-прозові мініатюри, Ш.Бодлер вносить певні зміни: додає внутрішнього ліризму та скорочує деякі формальні елементи, а також ритмічні й звукові характеристики, що призводить до більш вільної форми. Поет забарвлює твори трагічним світовідчуттям, чорним гумором, зверненням до життя сучасного міста.
Особливої популярності жанр зажив у французьких поетів кінця ХІХ поч. ХХ ст.: Т.де Банвіля, П.Верлена, Ш.Кро, С.Малларме, А.Рембо, Лотреамона (Ізидора Дюкасса). Характеристики жанрової структури поезії в прозі, суб’єктивізація художнього дискурсу, наближення до суміжних видів мистецтва стали суголосними естетичним поглядам модернізму. Вивільнення модусу поетичного з-під канонів метру та ритму в творах сформувало виняткову модель ліричності, орієнтовану на внутрішній світ людини з найтоншими душевними порухами.
У процесі дослідження типології поезії в прозі увагу привертає саме французька література, причетна до витоків цієї художньої форми, тому важливою проблемою постає типологія жанру в порівняльному аспекті: французька українська літератури. Перебуваючи в єдиному європейському мистецькому просторі, українська література залишила в спадок досить вагому низку поезій у прозі провідних майстрів слова на межі століть, хоча й досі вітчизняне літературознавство обходить увагою цей жанр, трактуючи захоплення письменників поетично-прозовими мініатюрами прагненням наслідувати чужі зразки. Тяжіння до естетизації ідеї та десакралізації реальності, метафізика душевних переживань, психологічні ілюзії стали провідними мотивами творів О.Кобилянської, В.Стефаника, М.Коцюбинського Г.Хоткевича, МаркаЧеремшини, Б.Лепкого, М.Яцкова, С.Яричевського та ін.
Український критичний дискурс поезії в прозі позначений різноплановістю. Зародження та становлення жанру на вітчизняних теренах викликало у літературознавців неоднозначні відгуки: від захоплення Б.Данчицького, М.Євшана, М.Сріблянського до різко негативних оцінок С.Єфремова, Д.Лукіяновича, І.Труша та ін. Протягом довгого періоду жанр залишається недослідженим, що зумовлюється трактуванням його як літератури декадентства. Окремі дослідження, що здійснювала українська літературна критика, були спорадичними чи зумисне ретардованими через певні ідеологічні перепони (цей жанр аж ніяк не вписувався в канони соцреалізму).
На сучасному етапі вітчизняні науковці відновлюють критичний дискурс щодо жанру, який на зламі ХІХХХ ст. був вісником прозового модерну. Принагідно цю тему розглядали Г.Вервес, О.Гнідан, С.Григоровська, І.Денисюк, О.Івасюк, Ю.Кузнєцов, О.Кривуляк, С.Павличко, А.Підпалий, М.Хороб, Н.Шумило, в працях яких вибірково зверталась увага на естетичні концепції та стилістичні новації українських письменників, що використовували поезії в прозі у своїй творчості.
Однак у вітчизняному літературознавстві практично відсутні наукові розвідки, у яких розглядається генологічна структура поезій у прозі. Чи не вперше в українському літературознавстві в цьому дослідженні жанр поезії в прозі стає предметом детального аналізу під кутом зору типологічних студій як свідчення прояву загальноєвропейських тенденцій у нашому красному письменстві.
Становлення та еволюція поезії в прозі в українській літературі супроводжувалися невизначеністю загальних тенденцій розвитку, прикметних ознак, особливостями культурно-історичних передумов та національних дискурсів, що визначає потребу в детальнішому розгляді цієї проблеми. Оскільки поезія в прозі в українській літературі пов’язана ще й з першими модерними літературними спробами, то стає необхідним нове її дослідження в контексті європейських мистецьких напрямів кінця ХІХ поч.ХХ ст. на ґрунті міждисциплінарного підходу й синтезу наявної інформації. Тим більш актуальними є дослідження типології жанру в контексті зіставлення поезій у прозі французьких митців, які долучились до творення перших зразків поетично-прозових мініатюр, та творів українських майстрів слова, у яких простежується низка спільних формально-змістових ознак та відмінностей поетикального рівня. У такий спосіб аналізується й відстежується динаміка змін, схожостей, відмінностей у діахронній та синхронній площинах з метою встановлення сталих типологічних характеристик на генологічному, тематичному, стилістичному, інтертекстуальному рівнях. Хронологічні рамки кінця ХІХ поч.ХХ ст. зумовлені тим, що саме цей період означений розквітом жанру. Зосередження на літературно-художній спадщині французьких та українських письменників випливає з того, що жанр поезії в прозі ще й досі не вивчався системно й контекстуально крізь призму компаративістської методології та теорії з проекцією на українську літературу.
Зв’язок роботи з науковими планами, темами. Дисертація виконувалась у контексті науково-дослідної роботи кафедри світової літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника: „Літературний процес та творча індивідуальність письменника: компаративний аспект”. Тема дисертації затверджена вченою радою Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (протокол № 5 від 31 січня 2006 року) та координаційною радою „Класична спадщина та сучасна українська література” Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 2 від 24 квітня 2007 року).
Мета дослідження полягає у визначенні типології жанру поезії в прозі в площині компаративного зіставлення французька українська літератури кінця ХІХ поч.ХХ ст. Дотримуючись сучасного спрямування літературознавчої науки, для реалізації поставленої мети визначаємо такі завдання:
системно проаналізувати витоки поезії в прозі;
з’ясувати етимологію та семантику назви жанру „поезія в прозі” з метою усунення неточності термінологічного тлумачення „поезія в прозі, вірш у прозі” у вітчизняних довідкових літературознавчих виданнях;
на основі сучасної теорії літератури та історичної поетики систематизувати конститутивні жанротворчі елементи поезії в прозі та виокремити її з когорти жанрів малої прози як самостійне, цілком сформоване, самодостатнє жанрове утворення;
виявити взаємопов’язаність естетики модернізму зі становленням типологічних ознак поезій у прозі;
всебічно простежити сукупність спільних та відмінних рис поезій у прозі французьких поетів А.Бертрана, Ш.Бодлера, П.Верлена, Ш.Кро, С.Малларме, А.Рембо та українських письменників О.Кобилянської, М.Коцюбинського, В.Стефаника, Марка Черемшини, М.Яцкова на генологічному рівні, зокрема в семантичній, тематичній, стильовій, інтертекстуальній площинах.
Об’єктом дослідження є тексти поезій у прозі французьких поетів А.Бертрана, Ш.Бодлера, Т.деБанвіля, П.Верлена, С.Малларме, А.Рембо, Лотреамона (Ізидора Дюкасса) і низки українських письменників кінця ХІХ поч.ХХ ст., а саме: О.Кобилянської, М.Коцюбинського, В.Стефаника, МаркаЧеремшини, Г.Хоткевича, М.Яцкова.
Предметом осмислення дослідження є з’ясування типології жанру поезії в прозі у компаративних зіставленнях на прикладах творів французьких та українських митців кінця ХІХ поч.ХХ ст.
Теоретико-методологічна основа дисертації ґрунтується на ідеях представників літературознавчої компаративістики Г.Вервеса, Р.Гром’яка, А.Діми, Д.Дюришина, Е.Касперського, В.Матвіїшина, Д.Наливайка, І.Неупокоєвої. На підставі поєднання загальнотеоретичного аспекту і площини історичної поетики порівняльний метод в дисертації охоплює три площини компаративних досліджень: сферу діахронії, синхронії, а також семіотично відмінні дискурси та форми культури. Використано класичні праці І.Франка, М.Євшана, О.Білецького та новітні здобутки наукового доробку І.Денисюка, Т.Гундорової, Ю.Кузнєцова, М.Наєнка, Н.Шумило та ін. Дослідження спирається на розвідки з теорії та жанрології українських (М.Гіршман, І.Козлик, Н.Копистянська, В.Марко) і російських (М.Гаспаров, Л.Гінзбург, Г.Поспєлов, Т.Сільман, Б.Успенський, Л.Чернець) вчених. Особливе місце відведено студіям, присвяченим вивченню жанру поезії в прозі (М.Балашов, С.Бернар, О.Гінда, Ж.Зельдхеї-Деак, С.Павличко, Ц.Тодоров).
У системному описі феномену „поезії в прозі” для впорядкування конститутивних жанрових ознак застосовано метод систематизації та класифікації. У компаративному аналізі творів французьких й українських авторів використано ключові складові, прийоми інтертекстуального та контекстуального прочитання, елементи дискурсивного аналізу. Також у роботі враховані методологічні зауваги герменевтичних підходів В.Ізера, П.Рікера, постструктуральних візій Ц.Тодорова, М.Мруґальського, філософії „відкритого тексту” У.Еко.
Наукова новизна. У дисертації вперше в українському літературознавстві здійснено компаративно-типологічні студії жанру поезії в прозі у французькій та українській літературах. У роботі визначено теоретичні підходи щодо жанрової природи поезії в прозі. Для компаративного зіставлення обґрунтовано типологічні площини дослідження. У науковий обіг уведено маловідомі в Україні прозові мініатюри французьких авторів, досі не перекладені українською мовою.
Практичне значення. Результати праці можуть бути використані при розробці навчальних курсів з історії та теорії української та французької літератур кінця ХІХ поч.ХХ ст., при укладанні підручників і навчальних посібників, фахових довідкових видань, а також у спецкурсах для студентів-філологів, при подальших компаративних дослідженнях типології жанрів, при написанні курсових, дипломних робіт, предметом яких є відповідні аспекти літературного процесу кінця ХІХ поч.ХХ ст. тощо.
Апробація результатів дисертації відбувалась під час її обговорення на кафедрі світової літератури Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей на щорічних наукових конференціях викладачів і аспірантів Прикарпатського національного університету імені ВасиляСтефаника (2006, 2007, 2008), на Міжнародних наукових конференціях „Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики” (Кам’янець-Подільський, 2006), „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 2007), „Криза теорії” (Чернівці, 2007), „Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті” (Луцьк, 2007), на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції „Українська література в контексті світової літератури” (Одеса, 2007), Міжнародній конференції молодих учених (Київ, Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2007), на Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2007), Всеукраїнській науковій конференції „Актуальні проблеми сучасної компаративістики” (Бердянськ, 2007).
Публікації. Головні положення дисертації викладені в десяти публікаціях, з яких вісім статей опубліковані у фахових виданнях, ліцензованих ВАК України, дві в інших наукових виданнях. Всі статті одноосібні.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків і списку використаної літератури (206 позицій). Загальний обсяг дисертації 181 сторінка, з них 160 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Жанр поезії в прозі, починаючи з перших зразків, тісно взаємодіяв з естетичними платформами літературних течій та напрямів, але утвердження саме модерного художнього мислення сприяло актуалізації його типологічних характеристик в період становлення новітніх мистецьких візій у Європі.
Незаперечним є той факт, що на європейських теренах поезія в прозі асоціюється саме з першими зразками модерних літературних творів. Свої мистецько-естетичні погляди в цьому жанрі виявляли не тільки французькі поети, але й англійський письменник О.Уайльд, скандинавські поети Е.‑П.Якобсен, Г.‑Х.Андерсен, австрійські та німецькі письменники П.Альтенберг, Р.Шай, Й.Шлаф, польські митці ВладиславОркан, Т.Міцінський, С.Пшибишевський, Я.Каспрович, чех А.Прохазка, білоруси Я.Колас, М.Богданович, російські письменники І.Тургенєв, Л.Андреєв, І.Анненський та ін.
Жанр поезії в прозі це полівекторна динамічна форма з великими структурними можливостями щодо художнього синтезу, яка утверджується в європейському модерному просторі кінця ХІХ поч. ХХ ст. і в тогочасній українській літературі. Поезії в прозі зазвичай мають малий обсяг і відзначені рефлективно-медитативною ліричністю, що характеризується експресивністю семантичних зображально-виражальних засобів та сентиментальним пафосом. Номінативна дуальність жанру корелює з загальною композицією мініатюри, яка відзначається фрагментарністю, відсутністю оповідної наративної манери. Інтонаційно-синтаксичний стрій організує особливу мелодику, що експонує підвищену чуттєвість, спричинену суб’єктивними рефлексіями. Двопланова концепція структури жанру будується за формулою: асоціація-символ. Ритмомелодика поезій у прозі виражена різноманітними синтаксичними засобами.
Появі цього жанру в європейському літературному просторі сприяли: ідеалістична суб’єктивність романтичної естетики, потреба вираження почуттів у вільній та пластичній жанровій формі, процеси зближення й міграції суміжних видів мистецтва, особливості перекладацької специфіки поетичних творів у Франції. Згідно з науковими розвідками європейських літературознавців, засновником жанру поезії в прозі вважають Алоїзіюса Бертрана та його цикл мініатюр „Гаспар із пітьми” (1842).
Культурний геопростір України сприяв проникненню мистецької ідеології модернізму західноєвропейського зразка та асиміляції в українській літературі жанру поезії в прозі. Поряд із західною традицією спостерігається вплив російської літератури, зокрема поезій у прозі І.Тургенєва в аспекті формотворчого досвіду.
Естетика жанру на вітчизняних літературних теренах була співзвучна новітнім мистецьким тенденціям. Ознаки модерності вбачаємо у свободі мистецького самовияву, прикметних елементах ліризму, психологізму, емоційності, максимальній настроєвості, засобах імпресіоністичного відтворення.
Закономірність появи поезій у прозі на українському літературному ґрунті вбачаємо і в контактно-генетичних зв’язках, серед яких знайомство українських митців з доробком французьких поетів. На противагу думці науковців про поширення серед українських письменників французьких поезій у прозі виключно в польських перекладах виявлено факт перекладів М.Яцковим з оригіналу мініатюр Ш.Бодлера „Медівник”та „Очі бідаків”.
У французьких поетів кінця ХІХ поч. ХХ ст. поезія в прозі забарвлена модерним світовідчуттям. Починаючи з Ш.Бодлера, а згодом у його послідовників (Т.деБанвіля, П.Верлена, А.Рембо, Ш.Кро, С.Малларме, Лотреамона (Ізидора Дюкасса) та ін.), у творах домінує внутрішня фокалізація, посилена увага до рефлексій, відтворення настроїв, почуттів, станів. Простежується зменшення навантаження на зовнішнє зображення, натомість зростає роль внутрішнього монологу, що сприяє суб’єктивізації вражень. Ліризація поетичної сфери жанру гармонійно компонується з лінійним викладом.
Розкриваючи своєрідність та специфіку власне українських поезій у прозі, відзначимо природну кореляцію цієї художньої форми з національним підґрунтям, що надає вітчизняним зразкам своєрідної тональності та забарвлення. Поезія в прозі на українських теренах не набула такого поширення, як у Франції, все ж творчо виявилась як органічне і самодостатнє явище мистецького самовиразу. Більше того, українські митці не тільки творчо реципіювали основні формально-змістові характеристики західноєвропейської моделі цього жанру, а й були послідовними у відтворенні абсолютно оригінальних, національно-самобутніх рис. Насамперед, у поезіях у прозі українських митців розпізнаємо національні філософсько-історичні, культурологічні, релігійно-етичні традиції, що знаходять своє втілення в поетикальному аспекті жанру.
На часі повернення в сучасне українське літературознавство саме терміна „поезія в прозі”, що з погляду перекладознавства має більш точну семантичну характеристику та історично підтверджене вживанням у самих митців межі ХІХ ХХ ст. і в тогочасній, і в сучасній критичних рецепціях. З методолого-теоретичного погляду термін „вірш у прозі” слугує критерієм для розгляду цього літературного явища як „межевої” форми у віршознавстві і належить, на нашу думку, для означення поетичних творів сучасних адептів авангардних течій.
Компаративне зіставлення поезій у прозі французьких та українських авторів, зокрема мініатюр С.Малларме „Осіння пісня” та М.Коцюбинського „Самотній”, Ш.Бодлера „Твоє волосся пів світу” і В.Стефаника „Раненько чесала волосся” на генологічному рівні дозволяє вирізнити диференційні характеристки означених творів, до яких зараховуємо символічну поетику з посутніми відмінностями трактування (екзотично-фантазійна символіка у Ш.Бодлера й С.Малларме та народнопоетична у В.Стефаника); французьким мініатюрам притаманна імпресіоністична манера викладу з елементами сугестії, а українські побудовані на символічно-фольклорному каркасі. Монологічний виклад поезій у прозі Ш.Бодлера та С.Малларме сприяє фрагментарності твору, віртуально поєднуючи картини-фантазії в одне ціле. Мініатюри В.Стефаника та М.Коцюбинського включають і монологічний, і діалогічний виклад, структуруючись на дві частини за принципом контрасту. Французькі та українські поезії в прозі забарвлені високою емоційністю, яка знаходить відображення в запитально-окличних конструкціях.
Особливим складником семантичної системи жанру стає образ ліричного „я” та наявність ліричного сюжету з послабленою подійністю та внутрішньою фокалізацією. Пафос поезій у прозі тяжіє до динамічної експресивності, що має стосунок передусім до настроєвості. Експресивність ліричної семантики потребує для своєї реалізації відповідних зображально-виражальних засобів. Такими засобами стають метафори, порівняння, символи, які згідно з розвитком літературних традицій знайшли своє застосування саме в ліриці. Засоби інтонаційно-синтаксичного увиразнення, фігури, словесні повтори, інверсії, антитези, паралелізми, емоційно-риторичні звороти мови отримують у творах особливі дієві функції та трансформують елементи ритмомелодики в специфічні когнітивно-емоційні чинники активізації смислової енергії цього жанру. Отже, ліричність як генологічна особливість поезій у прозі формулювала не тільки спільність тематики та образно-емоційних конструктів у французькій та українській літературах, а й генерувала такі характеристики, як глибокий психологізм, чуттєвість, сентиментальний пафос, фрагментарність, техніку поетичного слова, ритмомелодику.
У результаті дослідження тематичних різновидів поезій у прозі у французькій та українській літературах виявлено низку спільних та відмінних характеристик. Тематичні збіги в поезіях у прозі зумовлені генологічними чинниками, зокрема ліричною семантикою жанру. Іншим важливим чинником у тематичних подібностях виявилась естетика модернізму, яка проектувала суб’єктивні проекції особистісних вражень індивіда у художньому дискурсі. Тому для французьких і українських митців у поезіях у прозі стали спільними наступні теми: інтимна лірика, соціальні мотиви, теми смерті, що часто пов’язують з декадентством, філософські медитації, природа, теми митця та мистецтва.
Зокрема, в дослідженні проаналізована флористична тематика поезій у прозі. З’ясовано, що квіти як образ, символ чи художня деталь активно фігурують у поезіях у прозі у французькій літературі. Цей образ асоціювався з красою, яку кожен з поетів трактував по-своєму. Флористична тематика трапляється у творах П.Верлена („Штучні квіти”), С.Малларме („Біла лілея”), А.Рембо („Квіти”). Квіти використовують у мініатюрах і українські автори („Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами” Лесі Українки, „Рожі”, „Лілеї” Ольги Кобилянської, „Городчик до Бога ридав” Василя Стефаника, „Заморожені фіалки”, „Ледові цвіти” Марка Черемшини та ін.). І французькі, і українські митці творили особливе змістове наповнення творів, у яких квіти є концентрацією переносного значення, довкола якого твориться композиція.
До тематичних відмінностей поезій у прозі належать екзотичні й урбаністичні мотиви французьких авторів та установку на фольклор вітчизняних письменників. Патріотичні мотиви, що мають місце в тематичному спектрі українських поезій у прозі, відзеркалюють соціально-історичні погляди тогочасної інтелігенції, що демонструє специфічний зміст літератури періоду зламу століть.
Для поетично-прозових мініатюр у французькій та українській літературах кінця ХІХ поч.ХХ ст. був притаманний спектр стилістичних прийомів і засобів, що поєднував спільність характеристик „пам’яті жанру” з впливами модерних течій. До стилістичних домінант можна зарахувати монологічний виклад, низку художніх засобів, зокрема метатафори, порівняння, асонанси, полісиндетон, асиндетон, засоби інтертексту, сугестія, ритмомелодика тощо. До відмінностей на стилістичному рівні необхідно додати особливості національних поетик.
Певної неповторності та оригінальності в українській літературі поезія в прозі набула завдяки органічному поєднанню національної поетики з канонами нової жанрової форми. До стилістичної специфіки українських поезій у прозі належить стилістично маркована лексика (діалектизми, просторіччя), елементи народнопоетичної, фольклорної символіки, жанрові підзаголовки, що експлікують авторське бачення твору, синтаксичні конструкції ідіолекту та ритмомелодичні інвенції, наближені до народної думи, пісні.
Засоби інтертексту у французьких та українських поезіях у прозі стали невід’ємним атрибутом художнього дискурсу нової модернової реальності. Спираючись на символістсько-імпресіоністичну манеру, застосовуючи у своїй творчості інтертекстуальні засоби, як-от: заголовки, підзаголовки, ремінісценсії, епіграфи, алюзії, метатекстуальні кометарі тощо, українські письменники вибудовували новітню естетичну образність творів, послуговуючись певною мовною грою, умовністю, відсиланням до інших культурних значень, текстів, фігур.
Вказані типологічні рівні компаративного дослідження жанру поезії в прозі не є єдиноможливими. Проблемне коло літературознавчих студій щодо жанру можна доповнити науковими розвідками на морфологічно-типологічному рівні, застосовуючи семіотико-структуралістську методологію. Спеціального дослідження потребують й переклади французьких поезій українськими майстрами слова, а також франкомовні переклади українських поетично-прозових мініатюр.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Агеєва В.П. Українська імпресіоністична проза / ВіраПавлівнаАгеєва. К.: Віпол, 1994. 158 с.
2. Андреев Л. Г. Феномен Рембо / Л.Г. Андреев // Рембо А. Поэтические произведения в стихах и прозе: сборник; [пер. с франц., составление Л.Г.Андреева]. М.: Радуга, 1988. С. 330344.
3. Астаф’єв О. Інтертекстуальність як літературна стратегія / О.Астаф’єв// Дивослово. 2000. №2. С.57.
4. Бабій В. Портрет на тлі часу (М.Яцків) /В.Бабій // Тижневик Галичини. 1998. 15 жовт. С. 3.
5. Балашов Н.И. Алоизиюс Бертран и рождение стихотворений в прозе / Н.И.Балашов // Бертран А. Гаспар из тьмы: Фантазии в манере Рембрандта и Калло; [пер. с франц. Е.И.Гунста]. М.: Наука, 1981. С.235284.
6. БалашовН.И. Рембо и связь двух веков поэзии / Н.И.Балашов // РембоА. Стихи. Последние стихотворения. Озарения. Одно лето в аду; [пер. с франц., изд. подгот. Н.И.Балашов и др.]. М.: Наука, 1982. С.252296.
7. Банвилль Т. Дно / Теодор де Банвилль // Бертран А. Гаспар из тьмы: Фантазии в маненре Рембрандта и Калло; [пер. с франц. Е.А.Гунста]. М.:Наука, 1981. С. 162166.
8. Бахтин М.М. Вопросы литературы / МихаилМихайловичБахтин. М.: Худ. литература, 1975. 235 с.
9. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. [2-е изд]. М.: Искусство, 1986. 445с.
10. Бертран А. Гаспар из тьмы: Фантазии в маненре Рембрандта и Калло / Алоизиюс Бертран; [пер. с франц. Е.А.Гунста]. М.: Наука, 1981. 351, [8]с. (Лит. памятники).
11. БігунО.А.Алюзія як засіб інтертекстуальності поезій у прозі Ш.Бодлера та М.Яцкова / О.А.Бігун // Актуальні проблеми слов’янської філології: [міжвуз. зб. наук. ст. / відп. ред. В.А.Зарва]. К.: Освіта України, 2008. Вип. XVI: Лінгвістика і літературознавство. С. 366374.
12. БігунО.А. Вираження естетичного кредо засобами поезії в прозі у творчості А.Рембо та М.Яцкова / О.А. Бігун // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету: Філологічні науки: [зб. наук. праць / відп. ред. Ю.О.Маркітанов]. Вип. 14, т.1 Кам’янець-Подільський: АбеткаНОВА, 2007. С. 5161.
13. Бігун О. Генеза та розвиток жанру поезії в прозі: західноєвропейський досвід / О.Бігун // Вісник Прикарпатського національного університету імені ВасиляСтефаника. Серія: Філологія (літературознавство): [зб. наук. праць / ред. кол.: В.Г.Матвіїшин (гол. редколегії) та ін.]. Івано-Франківськ: Видавничо-дизайнерський відділ ЦІТ, 20062007. Вип. ХІІХІV. С. 152157.
14. Бігун О. Генологічна специфіка ліричності жанру поезії в прозі кінця ХІХ початку ХХ ст. Компаративний аспект / О.Бігун // Питання літературознавства: [зб. наук. праць / ред. кол.: О.В.Червінська (гол. редактор) та ін.]. Чернівці: Рута, 2007. Вип. 74. С. 91101.
15. БігунО. А. Модерний дискурс жанру поезії в прозі в культурно-історичному просторі України кінця ХІХ початку ХХ століття / О.А.Бігун // Мова і культура. (Науковий журнал). К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2008. Вип. 10, т. VII (107). С. 199206.
16. Бігун О. Настроєві мотиви поезій у прозі Стефана Малларме та Михайла Коцюбинського / О.Бігун // Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство: [зб. наук. праць / pед. кол.: Я.О.Поліщук та ін.]. Рівне: РДГУ, 2007. Вип. XVII. С. 177184.
17. Бігун О. Особливості типології жанру поезії в прозі кінця ХІХ початку ХХ століття / О.Бігун // Література. Фольклор. Проблеми поетики: [зб. наук. праць / ред. кол.: М.Х.Гуменний (відп. ред.) та ін.]. Вип. 26. К.: Акцент, 2007. С. 228237.
18. Бігун О. Поезії в прозі Поля Верлена та Марка Черемшини: жанрово-стилістичний аспект / О.Бігун // Волинь філологічна: текст і контекст. Польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті: [зб. наук. праць / yпоряд. Л.К.Оляндер]. Вип. 6: у 2 ч. Ч.1. Луцьк: РВВ „Вежа” Волинського нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. С.157166.
19. Бігун О. Поезія в прозі у французькій та українській літературах кінця ХІХ початку ХХ ст. До проблеми жанру / О.Бігун // Література. Фольклор. Проблеми поетики: [зб. наук. праць / ред. кол.: А.В.Козлов (відп. ред.) та ін.]. Вип. 28, ч. 1. К.: Твім інтер, 2007. С. 348358.
20. БігунО.А. Художньо-образна система поезії в прозі у французькій літературі другої половини ХІХ століття / О.А. Бігун // Актуальні проблеми філології та перекладознавства: [зб. наук. праць / pед. колегія В.В.Левицький, Л.І.Бєлєхова та ін.]. Ч. 1, вип. 3. Хмельницький: ХНУ, 2007. С. 2933.
21. БилецкийА.И. Избранные труды по теории литературы / АлександрИвановичБилецкий. М.: Просвещение, 1964. 438 c.
22. БілітюкЛ. А. Жанр і зміст художнього твору / Лариса Анатоліївна Білітюк. Луцьк: ВАД, 1998. 30 с.
23. Бодлер Ш. Вікна / ШарльБодлер; [пер. з франц. І.Петровцій]. // Тема. 2001. № 1. С. 5758.
24. Бодлер Ш. Дневники / Шарль Бодлер // Бодлер Ш. Проза поэта; [пер. с франц., Л.Токарев, составление, предисловие]. М.: Вагриус, 2001. С.201267.
25. Бодлер Ш. Парижский сплин. Стихотворения в прозе / Шарль Бодлер // Бодлер Ш. Проза поэта; [пер. с франц., Л.Токарев, составление, предисловие]. М.: Вагриус, 2001. С.10110.
26. БодлерШ. Письма / ШарльБодлер; [пер. с франц., вступ. статья и примеч. И.Карабутенко]. // Вопросы литературы. 1975. № 4. С. 215 253.
27. Бодлер Ш. Стихотворения в прозе / Шарль Бодлер // Бертран А. Гаспар из тьмы: Фантазии в маненре Рембрандта и Калло; [пер. с франц. Е.А.Гунста]. М.: Наука, 1981. С. 148164.
28. Бодлер Ш. Confiteor / Шарль Бодлер; [пер. з франц. І.Петровцій]. // Тема. 2001. №1. С. 5051.
29. Будний В. Порівняльне літературознавство: підручник / В.Будний, М.Ільницький. К.: Вид. дім „Києво-Могилянська академія”, 2008. 430с.
30. Васильєва М.Б. Українська модерна новела кінця ХІХ початку ХХ століть: розвиток і модифікації в їх обумовленості метафоризацією як провідною рисою художнього мислення доби: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук: спец. 10. 01. 01 „українська література”/ Васильєва Майя Борисівна. Одеса, 2004. 20 с.
31. Венгуренко Н. Художній світ О.Кобилянської у контексті проблеми синтезу музики та живопису в українській літературі / Н.Венгуренко // Київська старовина. 2003. № 4. С. 5559.
32. Вервес Г.Д. Владислав Оркан і українська література / Григорій Давидович Вервес. К.: Дніпро, 1962. 188 с.
33. Вервес Г.Д. В інтернаціональних літературних зв’язках: Питання контексту / Григорій Давидович Вервес. К.: Дніпро, 1983. 383 с.
34. Веретейченко І.А. Модерна концепція мистецтва у творчості Лесі Українки: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філолог. наук: спец. 10.01.01 „українська література” / Веретейченко Ірина Антоліївна. Київ, 2003. 20 с.
35. Верлен П. Записки вдовца / Поль Верлен // Верлен, Рембо, Малларме. Стихотворения. Проза; [пер. с франц., О.А.Дорофеев, составление, предисловие]. М.: Рипол классик, 1998 С. 213266.
36. Веселовский А.Н. Историческая поэтика / Олександр Николаевич Веселовский. М.Высш. школа, 1989. 406 с.
37. ВинокурГ.О. О языке художественной литературы / ГригорийОсиповичВинокур. М.: Выс. школа, 1991. 448 с.
38. ВознякС.М. Філософська думка України: імена та ідеї / СтепанМихайловичВозняк. Івано-Франківськ: Плай, 1996. 42 с.
39. Войтюк А. Марко Черемшина майстер ліричної прози / А.Войтюк // „Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст.: До 130-річчя від дня народження В.Стефаника і Л.Мартовича; [матеріали наук. конференції, Дрогобич, 1415травня 2001 р.]. Дрогобич: Вимір, 2001. С. 4348.
40. Волков А. Традиційні сюжети та образи / А.Волков // Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник; [ред. Р.Т.Гром’як, упоряд.: Р.Т.Гром’як, І.В.Папуша]. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТДПУ, 2002. С. 181216 с.
41. Гак В. Г. Новый французско-русский словарь: Ок. 70000 слов, 200000 единиц пер. / В. Г.Гак, К.А.Ганшина. М.Рус. язык, 1993. 1194 с.
42. Галич О. Теорія літератури: підручник / Галич О., Назарець В., ВасильєвЄ. Київ: Либідь, 2001. 448 с.
43. ГаспаровМ.Л. Очерк истории европейского стиха / МихаилЛеоновичГаспаров. М.: Наука, 1989. 302, [1] с.
44. Гаспаров М.Л. Очерк истории русского стиха: Метрика. Ритмика. Рифма. Строфика / Михаил ЛеоновичГаспаров. М.: Фортуна, 2000. 352 с.
45. ГаспаровМ.Л. Русский стих / МихаилЛеоновичГаспаров. Даувгавпилс, 1989. 54с.
46. Гачев Г. Д. Развитие образного сознания в литературе / Г.Д.Гачев // Теория литературы. Основные проблемы в историческом освещении. Образ, метод, характер. М.: Изд. АН СССР, 1962. 451с.
47. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика: в 4 т. / Г.-В.-Ф. Гегель. М.: Искусство, 1971.
Т. 3. 1971. 621 с.
48. Генис А. Модернизм как стиль ХХ века / А. Генис. // Звезда. 2000. №11. С. 202207.
49. ГіндаО.М.Прозова мініатюра в контексті східнослов’янської літературознавчої жанрології (60-80 роки ХХ ст.) / О.М.Гінда // Проблеми слов’янознавства: [зб. наук. праць]. Львів: ЛНУ, 1999. Вип.50. С. 111117.
50. Гинзбург Л.Я. О лирике / Лидия Яковлевна Гинзбург. [изд. 2-е, доп.]. Л.: Ленинградское отделение „Советский писатель”, 1974. 405 с.
51. ГиршманМ.М. Ритм художественной прозы / Михаил МоисеевичГиршман. М.: Советский писатель, 1982. 367 с.
52. ГніданО.Д. Василь Стефаник. Життя та творчість / ОленаДмитрівнаГнідан. К.: Радянська школа, 1991. 222 с.
53. ГніданО.Д. Марко Черемшина. Нарис життя і творчості / ОленаДмитрівнаГнідан. К.: Дніпро, 1985. 167 с.
54. ГордієнкоО. Компаративістика як метод вивчення літератури: її становлення і актуальні питання / О.Гордієнко / Українська література в загальноосвітніх школах. 2007. №12. С. 2729.
55. Григоровська С. Поезії в прозі Василя Стефаника та Марка Черемшини / С.Григоровська // „Покутська трійця” й літературний процес в Україні кінця ХІХ початку ХХ ст.: До 130-річчя від дня народження В.Стефаника і Л.Мартовича; [матеріали наук. конференції, Дрогобич, 1415 травня 2001 р.]. Дрогобич: Вимір, 2001. С. 6475.
56. Грицик Л. Українська компаративістика ХІХ поч. ХХ ст..: напрями, методика досліджень / Л.Грицик // Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник; [ред. Р.Т.Гром’як, упоряд.:Р.Т.Гром’як, І.В.Папуша]. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТДПУ, 2002. С. 2933.
57. Гром'як Р.Т. Естетика і критика: філософсько-естетичні проблеми художньої критики / РоманТеодорович Гром’як. К.: Наукова думка, 1975. 224 с.
58. Гром’як Р.Т. Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ століття): посібник [для студентів гуманітарних вузів вищих навчальних закладів] / Р.Т.Гром’як. Тернопіль: Підручники і посібники, 1996. 118 с.
59. Гром’якР.Т. Літературознавчий словник-довідник /Гром’якР.Т., КовалівЮ.І.,ТеремкоВ.І. К.: ВЦ „Академія”, 2006. 752 с.
60. Гундорова Т.І. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Тамара Іванівна Гундорова. Львів: Літопис, 1997. 297 с.
61. Ґрещук В. Мовний феномен новел Марка Черемшини / В.Грещук // Українознавчі студії. 20022003. № 45. С. 314.
62. Данько М. Життя духа / М. Данько // Неділя. 1912. Ч. 23. С. 2.
63. Денисюк І. О. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. / ІванОвксентійовичДенисюк. [2-е вид., допов.]. Львів: Науково-видавниче товариство „Академічний експрес”, 1999. 280 с.
64. Дзись Г. Феномен синтезу в жанрі прозової мініатюри / Г.Дзись // Література. Фольклор. Поблеми поетики: [зб. наук. праць / редкол.: А.В.Козлов (відп. ред.) та ін.]. Вип. 28, ч. 1. К.: Твім інтер, 2007. С. 414425.
65. ДимаА. Принципы сравнительного литературоведения / АлександрДима; [пер. с румын. М.В.Фридмана]. М.: Прогресс, 1977. 212 с.
66. ДюришинД. Теория сравнительного изучения литературы / ДионизДюришин; [пер. со словац.]. М.:Прогресс, 1979. 319с.
67. ЕкоУ. Поетика відкритого твору / У.Еко // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст.; [за ред. Марії Зубрицької]. [2-е вид., доповнене]. Львів: Літопис, 2001. С. 525539.
68. ЄвшанМ. Михайло Яцків / М.Євшан // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К.Основи, 1998. С. 168175.
69. ЄфремовС. Михайло Коцюбинський / СергійЄфремов. Львів: Українська накладня Київ Ляйпціг, 1923. 173 с.
70. Жирмунский В.М. Сравнительное литературоведение: Восток и Запад. Избр. тр. / ВикторМаксимовичЖирмунский. Л.: Ленинградское отделение „Наука”, 1979. 493, [1] c.
71. ЖирмунскийВ.