ГЕРМАН МЕЛВІЛЛ І ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ. АВТОРСЬКІ МІФИ В РОМАНАХ «МОБІ ДІК» ТА «ЗЛОЧИН І КАРА» : Герман Мелвилл и Федор Достоевский. АВТОРСКИЕ МИФЫ В романе «МОБИ ДИК» И «ПРЕСТУПЛЕНИЕ И НАКАЗАНИЕ»

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний
Університет імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

КАЛІНІЧЕНКО МИХАЙЛО МИХАЙЛОВИЧ

УДК 82.091(821(73)+821.161.1)+82-343:17

Герман Мелвілл і Федір Достоєвський.
Авторські міфи в романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара»

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Гром'як Роман Теодорович

Тернопіль 2008

ЗМІСТ
Вступ...................................................................................................................3
Розділ 1. Історія, проблеми і перспективи порівняльного дослідження авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара»............................................................................................................10
1.1. Компаративістська складова сучасного мелвіллознавства: витоки проблеми «Мелвілл і Достоєвський».........................................................10
1.2. Романи «Мобі Дік» та «Злочин і кара» в сучасній міфокритиці і міфопоетиці..................................................................................................30
Висновки до розділу 1.................................................................................60
Розділ 2. Типологія авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара»..........................................................................................62
2.1. Соціокультурні та індивідуально-психологічні витоки авторських міфів Мелвілла і Достоєвського.................................................................62
2.2. Децентрованість та інтерсуб’єктність авторських міфів Мелвілла і Достоєвського...............................................................................................81
2.3. Художня онтологія авторських міфів в романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара».............................................................................................90
Висновки до розділу 2...............................................................................123
Розділ 3. Авторські міфи і типологічні виміри міфопоетики романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара».................................................................127
3.1. Авторський міф і родова рефлексія..................................................127
3.2. Авторський міф і хронотоп................................................................150
3.3. Авторський міф і стратегія тексту.....................................................165
Висновки до розділу 3...............................................................................176
Висновки......................................................................................................179
Бібліографія................................................................................................185

Вступ

Виявлення типологічних збігів, схожостей і відмінностей авторських міфів у романах Германа Мелвілла «Мобі Дік» та «Злочин і кара» Ф.М.Достоєвського відповідає тенденції сучасного українського літературознавства, яка спрямована на перегляд концепції історії світової літератури. Вихід за вузькі межі дослідницької парадигми радянських часів з її соціально заанґажованими принципами розгляду літературних явищ передбачає інтеґрацію у світовий культурно-інтелектуальний простір, застосування сучасних наукових теорій.
Вивчення типологічних збігів, подібностей і аналогій у новітній компаративістиці здійснюється не лише за умови існування безпосередніх творчих, особистих контактів між митцями і різнобічних проявів художньо-естетичного впливу (контактно-генетичний аспект) − тобто не лише тоді, коли аналіз охоплює «близькі» літературні явища. Праці відомих українських (Г.Вервеса, Д.Наливайка) і зарубіжних науковців (М.Конрада, В.Жирмунського, І.Неупокоєвої, Д.Дюришина та ін.) засвідчують продуктивність типологічного дослідження творчості «далеких» (з огляду на їх історичну та національну відмінність) письменників. Таку продуктивність мав на увазі Ю.Лотман, коли писав, що зіставлення «далеких» (хронологічно й етнічно) літературних явищ уможливлює бачення типологічних рис з більшою виразністю, ніж це буває при зіставленні близьких [89, с. 450].
У тому літературно-критичному дискурсі, що впродовж сторіччя обабіч Атлантики створювався довкола романів «Мобі Дік» і «Злочин і кара», вже склалася традиція їх сприйняття як творів, що структурно й змістовно орієнтовані на міф. Однак динаміка розвитку, сучасні засади міфокритичних і міфопоетичних студій зобов'язують сьогодні не задовольнятися лише визначенням міфологічного субстрату обох романів. На черзі завдання вивчення й зіставлення індивідуального митецького міфотворення Мелвілла і Достоєвського − завдання типологічного дослідження авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара».
Зростаюча увага саме до індивідуального, авторського міфу є однією з провідних особливостей сучасного стану міфокритики (назва впливового напряму в англо-американському літературознавстві ХХ сторіччя) і міфопоетики (термін, що відповідає традиції окреслення наукового доробку, який всупереч постулатам офіційного радянського літературознавства створювався у працях Ю.Лотмана, Б.Успенського, З.Мінц, Є.Мелетинського, В.Топорова, С.Аверинцева та ін., починаючи ще з 60-70-х років ХХ століття). Українські науковці кінця ХХ сторіччя (Г.Грабович, О.Забужко, Т.Мейзерська, В.Нарівська, Я.Поліщук, І.Зварич, О.Киченко та ін.) також визнали актуальність питань авторизації міфу, індивідуального міфотворення, специфіки авторських міфопоетичних моделей світу. Відкрилися нові можливості розуміння спільного й відмінного у творчості національних письменників як носіїв окремого, індивідуально-авторського міфологічного коду, та водночас як таких, що втілюють загальні міфічні першооснови, загальнолюдські архетипи.
У практиці сучасних досліджень поняття «авторський міф» набирає певних термінологічних окреслень. Реалізуються уявлення про те, що авторський міф виникає внаслідок складної взаємодії позасвідомого (неусвідомленого відтворення міфологічних моделей, схем і структур) і зумисної творчої орієнтації митця на міфологізацію буття. Генезис авторського міфу зумовлений і наслідуванням прадавнього міфу, і його митецькою творчою рецепцією (модуси інтерпретації, деміфологізації, реміфологізації або неоміфологізму). Авторський міф втілює не лише міфологічну жанрову «пам’ять» (у сенсі загального бахтінського визначення «пам’яті жанру» в індивідуальній творчості і літературному процесі). Він вбирає ще й «пам’ять жанрів» літературної традиції та перебуває у стані відкритості щодо впливів, які справляють на нього дискурсивні практики соціального, національного, культурного середовищ. У творчому процесі авторський міф зумовлює ідейні концепти і художні форми, творить міфопоетику як окремих компонентів художніх творів або всієї їх художньо-образної структури, так і загальну міфопоетику творчості конкретних митців. Увага до авторського міфотворення в українському літературознавстві значною мірою вплинула на сучасне прочитання багатьох шедеврів національної класики (наприклад, творів Кобзаря у книгах Г.Грабовича «Шевченко як міфотворець», О.Забужко «Шевченків міф України»), а також новітньої української й світової літератури.
Важливою особливістю сучасних українських міфопоетичних досліджень стала їх орієнтованість на комплексне використання не лише досягнень міфологізму ХІХ сторіччя, англійської, американської міфокритики ХХ століття, теоретичних і практичних засад російського формалізму початку минулого сторіччя, тартусько-московської семіотичної школи, герменевтики, рецептивної естетики, наратології, структуралізму й постструктуралізму. У теорії й практиці сучасних досліджень здійснюється розробка нових і важливих питань: міфопоетика літературного твору як індивідуальна, цілісна та ієрархічно впорядкована система; специфіка авторського відтворення загальних архетипів, міфологем і міфопоетичних мотивів (авторизація міфу); створення авторської міфопоетичної моделі світу в її специфічних часопросторових параметрах; авторський міф і механізми жанротворення; авторський міф і стратегія тексту тощо. Цей науковий контекст зумовлює актуальність теми дослідження: вперше в українському літературознавстві здійснюється спроба розгляду типологічних паралелей між романами «Мобі Дік» та «Злочин і кара» як творів, сумірних у аспекті авторського міфотворення і функціонування авторського міфу в таких компонентах міфопоетики обох творів, як родова рефлексія, особливості хронотопу і стратегій тексту.
Зв’язок праці з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася протягом 2006-2008 років на кафедрі теорії та історії світової літератури Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету в руслі колективної теми «Терміносистема слов’янського літературознавства». Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Наукової Ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 4 від 2 листопада 2006 року).
Мета дослідження: встановити типологічні збіги й відмінності авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара», виявити типологічні трансформації їх художньої онтології, дослідити зумовленість родової рефлексії, хронотопу і стратегій текстів обох творів авторським міфотворенням.
Мета роботи реалізується у вирішенні таких завдань:
− проаналізувати історію розвитку північноамериканських досліджень роману Германа Мелвілла «Мобі Дік» з метою виявлення її компаративістської складової; охарактеризувати наукову значущість нового вектора спрямування компаративістських мелвіллівських студій: типологічного дослідження творів Г.Мелвілла та Ф.М.Достоєвського;
− розглянути теоретичні засади міфокритичних і міфопоетичних досліджень романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара». Увиразнити наукове значення переходу сучасних науковців від завдань пошуку міфологічної основи літературних творів до вивчення конкретики процесів авторизації міфу, індивідуального міфотворення, сутності й функціонування авторських міфів у романах Мелвілла і Достоєвського;
− визначити соціокультурні й індивідуально-психологічні витоки авторських міфів Мелвілла і Достоєвського в романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара»;
дослідити типологічну подібність авторських міфів Мелвілла і Достоєвського як міфів децентрованих та інтерсуб’єктних;
− окреслити типологічну подібність художньої онтології авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара»;
− простежити збіги й відмінності впливу авторських міфів на процеси родової рефлексії в обох романах;
− визначити типологічні особливості хронотопів та їх залежність від авторських міфів;
− виявити зумовлені авторськими міфами типологічні параметри стратегій тексту у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара».
Об'єкт дослідження авторський міф як явище творчої свідомості й художньої практики; типологічні виміри авторського міфотворення.
Предметом дослідження є світоглядні, естетичні і художні процеси виникнення авторських міфів Мелвілла і Достоєвського, їх художня онтологія і функціонування у міфопоетиці романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара».
Матеріалом дослідження обрано романи Германа Мелвілла «Мобі Дік, або Білий Кит» і Федора Достоєвського «Злочин і кара». На певних етапах вирішення конкретних завдань розвідки аналізуються повість Г.Мелвілла «Тайпі» та «Нотатки з підпілля» Ф.М.Достоєвського, публіцистичні, літературно-критичні твори і листи обох письменників.
Методологічну основу праці складає комплексний підхід до типології авторського міфу та міфопоетики літературних творів. У компаративістських аспектах дослідження провідним є типологічний метод. Використано досягнення українських (Д.Наливайко, К.Шахова, Т.Бовсунівська, А.Волков, Р.Гром'як, С.Пригодій, М.Наєнко) та зарубіжних (Д.Дюришин, Ю.Лотман, І.Неупокоєва) науковців. Міфопоетична проблематика зумовлює звернення до структурно-семіотичної, міфопоетичної методології та елементів феноменологічного, герменевтичного, рецептивного, постструктуралістського наукових дискурсів. Методологічною базою дослідження авторського міфу є положення теорії міфу (Дж.Фрейзер, К.-Ґ.Юнґ, Е.Тейлор, Н.Фрай, Р.Чейз, М.Бахтін, О.Лосєв, Є.Мелетинський, В.Топоров, С.Аверинцев, О.Козлов, А.Нямцу), структурального (К.Леві-Строс, Ю.М.Лотман, В’яч.В.Іванов) та деконструктивістського аналізу (Ж.Дерріда, північноамериканські дослідники П.де Ман, Р.Сальдівар, В.Спейнос) міфічних компонентів у літературі.
Наукова новизна праці полягає у виборі об’єкта та методології аналізу, а також у досягненні таких основних результатів:
виявлено типологічну спорідненість психологічних і світоглядних витоків авторського міфотворення Мелвілла і Достоєвського;
доведено, що заперечення обома митцями панівної у ХІХ сторіччі логоцентричної парадигми зумовило створення в романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара» децентрованих та інтерсуб’єктних авторських міфів;
визначено принципову спільність семантичного, змістового осереддя цих авторських міфів: віддзеркалення в них уявлень про одвічну неподільність і незлиття добра й зла в світі і людській душі;
описано типологічну подібність художньої онтології децентрованих, інтерсуб’єктних авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара»; доведено, що їх художнє буття зумовлене єднанням суперечливих ідей і мотивів за умови внутрішнього нескінченного діалогу (у бахтінському розумінні діалогічного буття ідей) або «невирішувальної антиномії» (за термінологією Ж.Дерріди);
розкрито типологічну подібність зумовленості авторськими міфами таких компонентів міфопоетики романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара», як родова сутність, хронотоп і стратегії тексту.
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані в історико-літературних і теоретико-літературних дослідженнях творчості Г.Мелвілла та Ф.М.Достоєвського; здобутими результатами можна також послуговуватися у межах лекційного курсу, спецкурсів і спецсемінарів з історії світової літератури ХІХ сторіччя.
Апробація результатів дисертації. Дисертація обговорювалася на засіданнях кафедри теорії та історії світової літератури Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету. Результати дослідження були викладені у вигляді доповідей на Міжнародній науковій конференції «Достоєвський і слов’янський світ» (Луцьк, 2006 рік), Міжнародній науковій конференції «Етнокультурні цінності та сучасна філологія» (Рівне, 2006 рік), на Міжнародній науковій конференції «Кондратьєвські читання» (Рівне, 2007 рік), на ІV V етапах Міжвузівського наукового семінару «Терміносистема слов’янського літературознавства» (Житомир, 2006 рік; Рівне, 2007 рік), на Міжвузівському славістичному семінарі (Рівне, 2008 рік).
Публікації. Основні положення дослідження викладено у 12 статтях (6 основних, надрукованих у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, та 6 додаткових).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури (261 позиція, з них 106 англійською мовою). Обсяг основного тексту дисертації 184 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації виявлено та проаналізовано типологічні паралелі авторського міфотворення і функціонування авторського міфу в міфопоетиці романів «Мобі Дік» Г.Мелвілла та «Злочин і кара» Ф.М.Достоєвського. Простежена історія формування компаративістської складової північноамериканського мелвіллознавства, розвиток і сучасний стан міфокритичних і міфопоетичних досліджень романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара». Окреслено типологічні збіги реалізованих у цих творах авторських міфів, їх художньої онтології і функціонування на таких рівнях міфопоетики, як родова сутність, хронотоп і стратегії тексту. Результати дослідження підсумовані у таких висновках.
1. Огляд наукового дискурсу з приводу історії вивчення роману «Мобі Дік» дозволив обґрунтувати актуальність теми «Мелвілл і Достоєвський» і наукове значення типологічних зіставлень двох уславлених романів − «Мобі Дік» та «Злочин і кара» в аспекті авторського міфотворення. Компаративістська складова, як засвідчив аналіз, притаманна дослідженням північноамериканських науковців уже з перших років повернення художньої спадщини Германа Мелвілла у світову культуру. Однак від самого їх початку порівняльним студіям цього шедевру властива суттєва обмеженість зосередженість на контактно-генетичних зв’язках роману «Мобі Дік» з творами північноамериканських і західноєвропейських митців. Ця обмеженість є одним з чинників виникнення кризових тенденцій в американському мелвіллознавстві, які відобразились, зокрема, в появі іронічної формули «індустрія «Мобі Діка» і не менш іронічної оцінки «Кита» як «неминучого осереддя американської традиції». Частина північноамериканських науковців і дослідників з пострадянського простору вже визнала необхідність нового вектора компаративістських підходів до мелвіллівських досліджень: вивчення типологічних подібностей творчої свідомості автора «Білого Кита» і митців, з якими його не пов'язували прямі чи опосередковані літературні зв’язки. Тема «Мелвілл і Достоєвський» і зосередженість на типологічному розгляді авторського міфотворення в романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара» відповідають кардинальним завданням сучасної гуманітарної думки − завданням осягнення світового літературного процесу в його єдності, безперервності й неподільності.
2. Розгляд теоретичних засад міфокритичних і міфопоетичних досліджень романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара», здійснених по обидві сторони Атлантики, увиразнив наукове значення нашої зосередженості на вивченні типології індивідуального міфотворення і функціонування авторських міфів у романах і дозволив наголосити на необхідності, науковій актуальності дослідження типології децентрованих інтерсуб’єктних авторських міфів, змодельованих у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара».
3. Виявлено спільні психологічні і світоглядні витоки авторського міфотворення Мелвілла і Достоєвського. Обом митцям притаманне загострене відчуття неможливості абсолютного знання, абсолютних ідей, або, мовою сучасного деконструктивізму, відчуття неможливості ідейного, морального центру в суспільстві, в якому вони існували. Позитивістськи-детерміністська, логоцентрична парадигма мислення, що панувала в ХІХ сторіччі, ідеологічні й художні намагання створювати несуперечливі, остаточні концепції буття, прогресистські теорії історичного і духовного розвитку все це викликало спротив і Мелвілла, і Достоєвського. Заперечення логоцентричної парадигми мислення зумовило другу спільну іпостась їх творчих особистостей: обидва потрактували людську свідомість як утворення інтерсуб’єктне за його природою і сутністю.
Децентроване й інтерсуб’єктне сприйняття людини і буття ідей закономірно провадило обох митців до міфотворчості як антитези логоцентричній традиції. Міф, який за своєю онтологічною сутністю є явищем децентрованим й інтерсуб’єктним, відкривав горизонти їх власного митецького міфотворення, що руйнувало логоцентричне розуміння світу і усталені форми його художнього моделювання. Здійснений у дисертації аналіз текстів «Тайпі» і «Нотаток з підпілля» дав підстави стверджувати, що вже в цих ранніх творах Мелвілл і Достоєвський вдалися до творення авторських міфів, змістова наповненість, семантичне ядро яких відбивали уявлення про одвічну, неподільну єдність і незлиття добра й зла в людській душі.
4. Визнана правомірність і окреслені межі застосування до авторських міфів Мелвілла і Достоєвського понять «змістова наповненість» і «семантичне ядро», які у трактуванні дисертанта спираються на ідеї Михайла Бахтіна та Жака Дерріди. У їх світлі ядро авторського міфу постає як художня реалізація нескінченного і незавершеного внутрішнього діалогу (у бахтінському сенсі) складових авторського міфу або (за термінологію Дерріди) як поле вільної, нескінченної гри відмінностей («заміщень») їх змісту і значень у певних межах. Семантичне осереддя авторського міфу втілюється в онтологічних умовах постійного оприсутнення своєї відсутності. Воно перебуває у стані внутрішньої нестабільності, допускає «вільну гру» (діалог) своїх складових, їх взаємне витіснення і заміщення, руйнацію ідентичності та провокування багатозначних відмінностей. Змістове, семантичне ядро авторського міфу уможливлює, зумовлює різні міфічні мотиви, кожен з яких спроможний руйнувати власну ідентичність. Кожен міф, що охоплюється семантикою авторського міфу, вступає в таку «вільну гру», нескінченний і незавершений діалог з іншими міфами і міфічними мотивами.
5. Виявлено та простежено типологічні подібності художньої онтології децентрованих, інтерсуб’єктних авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара». По-перше, в авторських міфах Мелвілла і Достоєвського не існує і не може існувати чітко окресленого, одномірного семантичного центру. Ядро, змістове осереддя авторських міфів перебуває у стані заперечення будь-якої можливості стати одновимірним, завершеним. На різних сторінках кожного з романів авторські міфи постають різними, вони нескінченно змінюють свою внутрішню змістовість і семантику. Ядром кожного з авторських міфів виступає принципово нестабільний, постійно плинний семантичний комплекс. Він вбирає в себе різні міфічні мотиви: мотиви протистояння людини і сил Бога, мотиви гріхопадіння, егоїзму, індивідуалістичного воління. До цього комплексу долучаються також мотиви класичних античних і християнських міфів, літературні й суспільні міфологеми, що відбивають уявлення про двоїсту сутність людини (її тяжіння водночас і до добра, і до зла). Наявні також певні розбіжності: Мелвілл більшою мірою, ніж Достоєвський, використовує класичну міфологію; у зверненні до християнської міфології автор «Кита» вдається до експліцитних та імпліцитних форм, Достоєвський віддає перевагу імпліцитним формам.
По-друге, художня онтологія авторських міфів у цих романах є інтерсуб’єктною у своїх проявах і своїй сутності. Художнє буття авторських міфів зумовлене тим, що вони поєднують суперечливі ідеї й мотиви на умовах їх внутрішнього нескінченного діалогу (у бахтінському розумінні діалогічного буття ідей), децентрованості та інтерсуб’єктності (за постструктуралістською термінологією). Саме тому семантичне ядро авторських міфів втілюється як складне, полівалентне утворення, що зумовлює складність, амбівалентність усіх змістових і формальних компонентів обох романів. Насамперед це позначається на складності і суперечливості ідейного змісту. Головний герой Мелвілла, капітан Ахаб, у своїй боротьбі проти Білого Кита постає і як носій руйнівного індивідуалізму, що прирікає на загибель всю команду «Пеквода», і як герой, що жертвує собою та іншими заради благих цілей, заради подолання Зла, втіленого у киті-убивці. Жодна з цих складових образу Ахаба (чи індивідуалістична, чи альтруїстична) у романі не переважає − і це відповідає децентрованій, інтерсуб’єктній сутності і художній онтології авторського міфу. У романі «Злочин і кара» семантична полівалентність авторського міфу призводить до ідентичної невизначеності (у сенсі відсутності остаточного рішення) у протиборстві антитетичних складових «теорії» Раскольникова: егоїстичної (злочин заради ствердження особистості) і альтруїстичної (бажання утвердити у світі справедливість). Ці складові його «теорії» реалізуються у діалогічному, інтерсуб’єктному взаємовисвітленні і взаємозапереченні, у їх невирішувальній антиномічності, яка збережена навіть в епілозі роману. Типологічну близькість художньої онтології авторських міфів у романах «Мобі Дік» та «Злочин і кара» яскраво ілюструють слова з роману «Брати Карамазови»: «...Тут берега сходятся, тут все противоречья вместе живут...». Добро й зло у художній онтології авторських міфів Мелвілла і Достоєвського, справді, постають немов протилежні береги однієї ріки. Вони можуть існувати лише так: водночас у абсолютній відокремленості та у граничному незлитті.
6. Типологічна подібність художньої онтології авторських міфів зумовлює принципову спорідненість міфопоетики романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара». Одним з важливих проявів подібності їх міфопоетики є рефлексія родової змістово-формальної сутності обох творів. Епічна й драматична складові у кожному з романів реалізуються не як сталі й естетично незмінні модуси художнього освоєння буття, вони втілюються на умовах взаємного витіснення і заміщення на умовах родової рефлексій художнього тексту. Родова сутність обох романів постає як внутрішньо необмежена сутність. Їй не властиві та не є необхідними завершеність, остаточна визначеність.
Типологічно спорідненими проявами родової рефлексії в обох романах є процеси постійного внутрішнього «діалогу» між різними родовими складовими, процеси драматизації епічного зображення і привнесення епічних елементів в драматизоване відтворення подій і психологічних станів героїв. Виявлені та описані прояви родової рефлексії є безпосереднім втіленням децентрованого, інтерсуб’єктного семантичного ядра авторських міфів.
7. Децентрована, інтерсуб’єктна семантика авторських міфів вплинула на часопросторові параметри художнього світу романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара». Невирішувальні антиномії семантики авторських міфів зумовили в хронотопах обох романів відсутність завершених і незмінних часопросторових художніх вимірів. Конкретні реалії історичного і біографічного буття героїв співіснують на умовах обопільного витіснення і заміщення з часопросторовими координатами, які репрезентують міфічний хронотоп з циклічними ознаками часу і простору, із зануренням героїв у «плинну вічність» (Мелвілл) і в прадавнє буття «Авраама и стад его» (Достоєвський). Важливою типологічною прикметою хронотопів у романах є здатність їх часу й простору до взаємозаміщення, спроможність часу перетворюватися на простір і навпаки. Така їх «вільна гра» наближає хронотопи романів до онтології вічності, в якій ані час, ані простір не можуть мати конкретних ознак свого існування.

8. Досліджені у дисертації типологічні збіги авторських міфів і міфопоетики віддзеркалюються у принциповій подібності стратегій тексту, що формують важливі особливості читацької рецепції обох романів. Стратегії тексту провокують читацьку готовність до сприйняття «вільної гри» семантичних компонентів авторських міфів, скеровують читацьку рецепцію до усвідомлення невирішувальності антиномій добра й зла в художньому світі. Тексти романів «Мобі Дік» та «Злочин і кара» посилають рецептивній свідомості читачів особливі «сигнали», які підказують і унаочнюють наявність у тексті протиріч, що підривають, руйнують можливості цілісного, одномірного й вичерпного розуміння обох творів. Стратегії тексту скеровують вектори читацької рецепції: в ній виникають протиріччя і внутрішні конфлікти, пов’язані з постійним виникненням певних очікувань. Такі стратегії тексту є безпосереднім проявом типологічної спорідненості децентрованих, інтерсуб’єктних авторських міфів Мелвілла і Достоєвського.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.

Аверинцев C.С. «Великий инквизитор» с точки зрения advocatus diaboli / Сергей Сергеевич Аверинцев // София Логос. Словарь / [упоряд. та післямова К. Сігов]. К. : Дух і Літера, 1999. 464 c. (Бібліотека ХХІ сторіччя).

2.

Академические школы в русском литературоведении / [Баландин А.И., Гришунин А.Л., Гуральник У. А. и др.] ; ред. коллег. Бельчиков Н.Ф. и др. М. : Наука, 1975. 515 с.

3.

Американські літературні студії в Україні. «Дискурс романтизму в літературі США» : зб. наук. праць / [ред. С.Онісенко]. К. : Факт, 2007. Вип. 4 232 с.

4.

Анастасьев Н. Американцы: [роман] / Николай Анастасьев. М. : РИК «Культура», 2002. 432 с.

5.

Анненский И. Книги отражений / Иннокентий Анненский. М. : Наука, 1979. 679 с. (Литературные памятники).

6.

Бакула Б. У напрямі до інтегральної компаративістики / Богуслав Бакула // Теорія літератури в Польщі : антологія текстів / [упорядкув. Б. Бакули ; за заг. ред. В. Моренця ; пер. з польськ. С. Яковенка]. К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2008. С. 503 515.

7.

Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики: исследования разных лет / Михаил Михайлович Бахтин. М. : Худож. лит., 1975. 504 с.

8.

Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского / Михаил Михайлович Бахтин. М. : Худож. лит., 1972. 470 с.

9.

Бахтин М.М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанас / Михаил Михайлович Бахтин. М. : Худож. лит., 1990. 543 с.

10.

Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / Михаил Михайлович Бахтин. М. : Искусство, 1986. 549 с.

11.

Беликова Е.В. Мифопоэтика романа Г.Мелвилла «Моби Дик, или Белый Кит» : дис. ... канд. филол. наук : 10.01.03 / Беликова Екатерина Виталиевна. Омск, 2004. 161 с.

12.

Бочаров С.Г. Филологические сюжеты / Сергей Георгиевич Бочаров. М. : Языки славянских культур, 2007. 656 с. (Studia philologica).

13.

Буданова Н.Ф. Достоевский и Тургенев : творческий диалог / НинаФедотовна Буданова. Л. : Наука, 1987. 198 с.

14.

Вейман Р. История литературы и мифология : очерки по методологии и истории литературы / Роберт Вейман ; [пер. с немецкого Л. Михеева]. М. : Прогресс, 1975. 344 с.

15.

Венедиктова Т.Д. «Разговор по-американски» : дискурс торга в литературной традиции США / Татьяна Дмитриевна Венедиктова. М. : Новое литературное обозрение, 2003. 328 с. (Новое литературное обозрение. Научное приложение : вып. XXXII).

16.

Викторович В. «Брошенное семя возрастет» (Еще раз о «завещании» Достоевского) / Владимир Викторович // Вопросы литературы. 1991. №5. С. 142 168.

17.

Волгин И.Л. «Родиться в России...» Достоевский и современники: жизнь в документах / Игорь Леонидович Волгин. М. : Книга, 1991. 607 с. (Писатели о писателях).

18.

Волгин И.Л. Последний год Достоевского. Исторические записки / Игорь Леонидович Волгин. М. : Сов. писатель, 1986. 544 с.

19.

Гаспаров Б.М. Литературные лейтмотивы. Очерки по русской литературе ХХ века / Борис Михайлович Гаспаров. М. : Наука, 1994. 304 с.

20.

Гачев Г. Образ в русской художественной культуре / Георгий Гачев. М. : Искусство, 1981. 247 с.

21.

Гачев Г.Д. Ментальности народов мира / Георгий Дмитриевич Гачев. М. : Эксмо, 2008. 544 с. (Серия «Философский бестселлер»).

22.

Грифцов Б.А. Психология писателя / Борис Александрович Грифцов. М. : Худож. лит., 1988. 452 с.

23.

Гром’як Р.Т. Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ століття) : посібник для студентів гуманітарн. факультетів вищих навч. закл. / Роман Теодорович Гром’як. Тернопіль : Підручники та посібники, 1999. 224 с.

24.

Денисова Т.Н. Нариси про американську компаративістику / Тамара Наумівна Денисова // Літературна компаративістика : зб. наук праць / [ред. кол. Д. С. Наливайко та ін.] К. : ПЦ Фоліант, 2005. Вип. 2. С. 27 40.

25.

Денисова Т.Н. Наука «компаративістика» в сучасному потрактуванні / Тамара Наумівна Денисова // Літературна компаративістика : зб. наук. праць / [ред. кол. Д. С. Наливайко та ін.] К. : ПЦ Фоліант, 2005. Вип. І. С. 10 26.

26.

Денисова Т.Н. Про романтичне у реалізмі (Із спостережень над сучасним романом США) / Тамара Наумівна Денисова. К. : Наукова думка, 1973. 236 с.

27.

Дерріда Ж. Структура, знак і гра в дискурсі гуманітарних наук / ЖакДерріда ; [пер. М. Зубрицької та Х. Сохоцької] // Слово. Знак. Дискурс : Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / [за ред. Марії Зубрицької]. 2-е вид., доповнене. Львів : Літопис, 2001. С. 617 638.

28.

Джоунс М.В. Достоевский после Бахтина. Исследование фантастического реализма Достоевского / Малькольм В. Джоунс ; [пер. с англ. А.В.Скидана]. СПб. : Академический проект, 1998 256 с. (Серия «Современная западная русистика», т. 18).

29.

Дима А. Принципы сравнительного литературоведения / Александр Дима. М. : Прогресс, 1977. 229 с.

30.

Днепров В.Д. Идеи, страсти, поступки: Из художественного опыта Достоевского / Владимир Давыдович Днепров. Л. : Сов. писатель, 1976. 382 с.

31.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 14, кн. 1 10 : Братья Карамазовы : [роман]. 1976. 511 с.

32.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В.Г.Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 22 : Дневник писателя за 1876 год. Январь апрель. 1981. 407 с.

33.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 21 : Дневник писателя, 1873 ; Статьи и заметки, 1873 1878. 1980. 551 с.

34.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 5 : Записки из подполья. 1973. С. 99 179.

35.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 28, кн. 1. : Письма, 1832 1859. 1985. 552 с.

36

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 28, кн. 2. : Письма, 1860 1868. 1985. 616 с.

37.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 13 : Подросток [роман]. 1975. 456 с.

38.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 6 : Преступление и наказание [роман]. 1973. 423 с.

39.

Достоевский Ф.М. Полн. собр. соч. : в 30 т. / Ф.М.Достоевский ; [ред. кол.: В. Г. Базанов (гл. ред.) и др.]. Л. : Наука, Ленинг. отд-ние, 1972 .
Т. 7 : Преступление и наказание: Рукописные редакции. 1973. 416 с.

40.

Достоєвський Ф.М. Злочин і кара : [роман] / Федір Михайлович Достоєвський ; [пер. з рос. І. М. Сергеєва]. К. : Держлітвидав, 1958. 545с.

41.

Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы / Диониз Дюришин. М. : Прогресс, 1979. 320 с.

42.

Егоров Б.Ф. Жизнь и творчество Ю.М. Лотмана / Борис Федорович Егоров. М. : Новое литературное обозрение, 1999. 384 с. (Новое литературное обозрение. Научное приложение : вып. ХIX).

43.

Еліаде М. Священне і мирське ; Міфи, сновидіння і містерії ; Мефістофель і андрогін ; Окультизм, ворожбитство та культурні уподобання / Мірча Еліаде ; [пер. з нім., франц., англ. Г. Кьорян, В. Сахно]. К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи» , 2001. 591 с.

44.

Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В.Тейлора; [пер. з англ. В.Шовкун; наук. ред. пер. О.Шевченко]. К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2003. 503 с.

45.

Жожикашвили С. Заметки о современном достоевсковедении / Cергей Жожикашвили // Вопросы литературы. 1997. № 4. С. 126 161.

46.

Забужко О.С. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу / Оксана Степанівна Забужко. К. : Абрис, 1997. 144 с.

47.

Западное литературоведение ХХ века : энциклопедия / [главный научный ред. Е.А.Цурганова]. М. : Intrada, 2004. 560 с. (ИНИОН РАН. Центр гуманитарных научно-информационных исследований. Отдел литературоведения).

48.

Зверев А.М. Герман Мелвилл и ХХ век / Алексей Матвеевич Зверев // Романтические традиции американской литературы и современность : сб. статей / [ред. Я.Н. Засурский]. М. : Наука, 1982. С. 205 265.

49.

Иваньо И.В., Колодная А.И. Эстетическая концепция А.Потебни / И.В.Иваньо, А.И.Колодная // Потебня А.А. Эстетика и поэтика / А.А.Потебня. М. : Искусство, 1976. С. 9 31. (История эстетики в памятниках и документах).

50.

Ільницький М., Будний В. Порівняльне літературознавство : Лекційний курс : В 2 ч. Частина І : Навчальний посібник / М. Ільницький, В. Будний. Львів : Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. 280 с.

51.

Карякин Ю. Самообман Раскольникова (Роман Ф.М.Достоевского «Преступление и наказание») / Юрий Карякин. М. : Худож. лит., 1976. 158 с. (Массовая историко-литературная библиотека).

52.

Касаткина Т.А. Художественная реальность слова : Онтологичность слова в творчестве Ф. М. Достоевского как основа «реализма в высшем смысле» : автореф. дис. на соискание уч. степени доктора филолог. наук : спец. 10.01.08 «Теория литературы» / Татьяна Александровна Касаткина. М. , 2000. 43 с.

53.

Катто Ж. Пространство и время в романах Достоевского / Жак Катто // Достоевский : Материалы и исследования : сб. науч. трудов / Институт рус. лит. (Пушкинский Дом) Т. 1 (1974) . Л. : Наука, 1978 .
Т. 3. 1978. С. 72 88.

54.

Келлер Дж. Теория литературы: краткое введение / Джонатан Келлер ; [пер. с англ. А. Георгиева]. М. : Астрель : АСТ. 2006. 158 с.

55.

Ким Су Кван. Основные аспекты творческой эволюции Ю. М. Лотмана: «иконичность», «пространственность», «мифологичность», «личностность» / Ким Су Кван. М. : Новое литературное обозрение, 2003. 176 с. (Новое литературное обозрение. Научное приложение : вып. ХХХI).

56.

Кирпотин В.Я. Разочарование и крушение Родиона Раскольникова (Книга о романе Достоевского «Преступление и наказание») / Валерий ЯковлевичКирпотин. 4-е изд. М. : Худож. лит., 1986 414 с.

57.

Киченко О.С. Міфопоетична інтерпретація літературного і фольклорного твору: тенденції в історії російської літератури ХІХ століття: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора філолог. наук : спец. 10.01.02 «Російська література» та 10.01.07 «Фольклористика» / Олександр Семенович Киченко. К., 2004. 40 с.

58.

Книги Нового Заповіту // Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / [із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена]. Українське Біблійне товариство : 1992. С. 3 296 (1-ша паг.).

59.

Книги Старого Заповіту // Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту / [із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена]. Українське Біблійне товариство : 1992. С. 1 959 (2-га паг).

60.

Книги Нового Завета // Библия. Книги Священного Писания Ветхого и Нового Завета. Канонические / [в русском переводе; с параллельными местами. Перепечатано с Синодального издания]. М. : Всесоюзный Совет Евангельских христиан-баптистов, 1989. С. 1 296 (2-я паг.).

61.