Рецепція творчості Марини Цвєтаєвої в Росії та Україні : Круглосуточно творчества Марины Цветаевой в России и Украине

Краткое описание

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

ГРИЦАК НАТАЛІЯ РУСЛАНІВНА

УДК 82.091

Рецепція творчості Марини Цвєтаєвої в
Росії та Україні

Спеціальність 10.01.05. порівняльне літературознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічний наук

Науковий керівник:

ВОЛКОВА ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА,
доктор філологічних наук, професор

Тернопіль 2006

ЗМІСТ
ВСТУП ..4

РОЗДІЛ І
ПроблемА рецепції художнього твору ..11
1.1. Еволюція проблеми рецепції художніх творів у літературознавстві ХХ століття .11
1.2. Концепція ідеального читача у світобаченні М.Цвєтаєвої .23
1.3. Особливість рецепції поетичних творів 28

РОЗДІЛ ІІ
Своєрідність рецепції творчості М.Цвєтаєвої
у Іій половині ХХ століття..35
2.1. Творчий шлях М.Цвєтаєвої у сприйнятті її родиною .35
2.2. Рецепція творчості М.Цвєтаєвої поетами-сучасниками..48
2.2.1. Рецепція творчості М.Цвєтаєвої М.Волошиним, К.Бальмонтом
та Б.Пастернаком50
2.2.2. Сприйняття творчого шляху М.Цвєтаєвої В.Брюсовим
і О.Мандельштамом ..68
2.2.3. Рецепція В.Маяковського та І.Еренбурга 80
2.2.4. Сприйняття А.Ахматової поезії М.Цвєтаєвої .88
2.3. М.Цвєтаєва у літературно-критичній рецепції у
1-й половині ХХ ст. 95

РОЗДІЛ ІІІ
Рецепція творчого доробку М.Цвєтаєвої
у 2й половині ХХ століття 110
3.1. Специфіка цвєтаєвознавства на Заході у
2-й половині ХХ століття .110
3.2. Сприйняття творчості та постаті М.Цвєтаєвої в контексті
суспільно-політичного розвитку Росії 1950-х2004 років 122
3.3. Роль А.Цвєтаєвої та А.Ефрон у повернені імені
М.Цвєтаєвої у 5070ті роки ХХ ст. ..127

РОЗДІЛ ІV
М.Цвєтаєва і Україна: проблема рецепції .153
4.1. Творчість М.Цвєтаєвої в українських перекладах..153
4.2. Рецепція творчої спадщини в Україні М.Цвєтаєвої на сучасному
етапі ....174

ВИСНОВКИ ..180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .189

ВСТУП
Актуальність теми і стан її наукової розробки. Марина Іванівна Цвєтаєва (18921941) один із найяскравіших поетів ХХ століття. З її віршів можна зрозуміти, що ж це таке поезія ХХ століття. Поезія не лише російська, але й світова. Її мистецтво зачаровує силою таланту, приголомшує глибиною та складністю. Лише в поезії Марина Цвєтаєва бачила сенс свого життя і вона давала їй натхнення і була джерелом її життєвої енергії.
Як особистість і поет М.Цвєтаєва сформувалася на зламі ХІХХХ століть. Особливою прикметою літературного процесу цього періоду було, як відомо, розмаїття літературних течій і напрямків. У літературі співіснували водночас реалізм, символізм, акмеїзм, футуризм, а також імпресіоністичні та експресіоністичні тенденції. Феномен М.Цвєтаєвої полягав у тому, що вона не належала до жодної з перелічених течій, оскільки вважала, що творчість не піддається ніяким впливам і тенденціям.
Поезію Марини Цвєтаєвої неможливо вписати у рамки окремої літературної течії, у межі окремого історичного відрізку. Вона дуже своєрідна і виходить за рамки звичних нам понять. Це обумовлює той факт, що одним близька її рання лірика, іншим ліричні поеми, третім філософська лірика 20-х років, хтось захоплюється трагедіями на античні теми, але це все об’єднується силою її слова, її душі.
Після смерті М.Цвєтаєвої наступив час забуття і заборони її творчості, який тривав майже до 1956 року. Промовистим фактом є те, що лише у 1994 році було опубліковано зібрання творів Марини Цвєтаєвої у 7 томах. Проте зацікавлення творчою спадщиною російського поета зростає у світі від року до року. Її поезія та проза, сама її особистість стали предметом ретельного вивчення літературознавців протягом останніх десятиріч. Свідченням цього є величезна бібліографія та десятки самих найрізноманітніших статей, виданих як у центральній, так і регіональній пресі Росії та України. Бажання ознайомити сучасного читача з постаттю, характером і творчістю М.Цвєтаєвої дає поштовх для народження нових художньо-біографічних творів про неї, а саме: Є.Айзенштейн Борису Пастернаку навстречу! Марина Цветаева” (2000) [5], І.Кудрова Путь комет. Жизнь Марины Цветаевой” (2002) [91], А.Саакянц Твой миг, твой день, твой век: Жизнь Марины Цветаевой” (2002) [167], І.Кудрова Просторы Марины Цветаевой” (2003) [92].
Питання рецепції творчості М.Цвєтаєвої до сьогодні вивчалося, і головним чином на теренах російського літературознавства, досить фрагментарно. Вперше спробував з’ясувати деякі особливості сприйняття творчості М.Цвєтаєвої Ю.Іваск. Результати своїх досліджень він опублікував у статті О читателях Цветаевой” (1957) [73], де крізь призму власної рецепції творчості російського поета намагався простежити і відобразити еволюцію масового читацького сприйняття цвєтаєвської поезії. Приблизно через десять років (1966 рік) вийшла стаття В.Швейцер Маяковский и Цветаева” [226], у якій в контексті літературного процесу ХХ століття і поетичного кредо поетів зіставлявся їхній характер і темперамент, а також з’ясовувалися особливості взаємин між поетами. Лише майже через двадцять років до проблеми рецепції творчості Марини Цвєтаєвої звернулась у своїх спогадах Анастасія Цвєтаєва (1983). Автор у книзі намагалась відтворити картину сприйняття поезії знайомими, друзями, критиками і поетами початку ХХ століття. У цей же період було опубліковано серію праць, присвячених дослідженню життєвого та творчого шляху поета, зокрема, А.Саакянц Марина Цветаева: Страницы жизни и творчества (19101922)” (1986) [165]; М.Бєлкіна Скрещение судеб” (1988) [18]; О.Павловський Куст рябины: О поэзии Марины Цветаевой” (1989) [138]; І.Кудрова Версты, дали Марина Цветаева: 19221939” (1991) [88], В.Швейцер Быт и бытие Марины Цветаевой” (1992) [227], Разумовська М. Марина Цветаева: Миф и действительность” (1994) [150].
Окрему ланку в сучасному російському цвєтаєвознавстві займають дві книги критичних відгуків, що присвячені творчості М.Цвєтаєвої (Марина Цветаева в критике современников”, 2003) [117118]. У першу частину увійшли фактично усі прижиттєві відгуки на її твори. Крізь призму різних точок зору, інколи доволі суперечливих і полемічних, можна побачити, яким чином здійснювалося входження Марини Цвєтаєвої у літературу, як формувалась її поетична репутація і як сприймали її у якості митця слова сучасники: Г.Адамович, В.Брюсов, М.Волошин, О.Мандельштам, В.Маяковський, М.Слонім та інші. У другій частині містяться матеріали, що охоплюють період сорока п’яти років і відносяться до посмертних публікацій творів поета. Рецензії, відгуки, статті відображають повну картину того, як складалась доля творчої спадщини Марини Цвєтаєвої за кордоном і на теренах Радянського Союзу. Р.Гуль, О.Бахрах, В.Орлов, Вс.Рождественський, Ф.Степун, О.Твардовський, А.Ефрон та інші у контексті біографічного і літературознавчого дискурсу здійснили глибокий та ґрунтовний аналіз поетичних і прозових творів Марини Цвєтаєвої.
Доробок російського літературознавства з проблем рецепції творчості Марини Цвєтаєвої здебільшого вичерпується згаданими працями, що свідчить про наукову необхідність спеціального вивчення цієї проблеми.
На актуальність дослідження вказує й той факт, що філологи в Україні переважно не торкалися проблеми рецепції творчості Марини Цвєтаєвої.
Перші спроби щодо рецепції творчості Марини Цвєтаєвої в Україні належать Євгену Маланюку. Так, у контексті аналізу російської літератури він розглянув й творчість Марини Цвєтаєвої (1925). Євген Маланюк вважав її доволі цікавою поеткою, проте констатував, що їй бракує вольової скупченості і саме у цьому вбачав її жіночу трагедію [110, с. 322].
Відомо також, що Павло Тичина був добре обізнаний із поезією Марини Цвєтаєвої [190, с. 210]. Дещо він читав у Радянському Союзі, з деякими книгами познайомився у Парижі, чимало про життя та творчість М.Цвєтаєвої розповідали йому знайомі поети і письменники. Йому ж належить перша спроба україномовного перекладу цвєтаєвських віршів, які він увів до своєї поеми Зустріч з Мариною” (1967 р.). Проте в період тоталітаризму він не міг відкрито висловити свої думки.
З кожним роком в Україні зростає зацікавленість творчою спадщиною М.Цвєтаєвої. Про це свідчить й все зростаюча кількість перекладних версій поезії М.Цвєтаєвої. Також на сучасному етапі в Україні можемо говорити про ще один вид рецепції творчої спадщина М.Цвєтаєвої, зокрема, постановку театральних вистав, які написані за мотивами її поезії. Таким чином, вивчення рецепції творчості Марини Цвєтаєвої в Україні є на часі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у руслі комплексної теми Проблеми рецептивної поетики, наратології та трансляторики в українськозарубіжних літературних зв’язках”, яку розробляють літературознавці кафедри теорії літератури, порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тему дисертації погоджено з науково-координаційною радою при Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України (протокол № 1 від 06.02.2003 р.).
Мета пропонованої праці виявити особливості сприйняття творчості М.Цвєтаєвої в Росії та Україні в єдності різних форм рецепції.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких конкретних завдань:
розглянути еволюцію рецепції художнього тексту у літературознавстві;
окреслити головні прикмети рецепції поетичних творів;
використовуючи засади рецептивної естетики, виявити домінантні ознаки концепції ідеального читача” у світобаченні М.І.Цвєтаєвої;
розкрити рецепцію творчого доробку М.І.Цвєтаєвої її родиною та охарактеризувати процес сприйняття творчості М.І.Цвєтаєвої поетами та критиками в період становлення та розквіту її поетичного дару (доемігрантський та емігрантський періоди), пояснити його особливості, враховуючи суспільно-історичний контекст;
з’ясувати еволюцію поглядів на творчість М.І.Цвєтаєвої шляхом аналізу літературно-критичних статей, рецензій та передмов до поетичних збірок М.І.Цвєтаєвої у 2-й половині ХХ століття;
проаналізувати українські переклади поезії М.Цвєтаєвої, простежити їх історію, провести порівняльну характеристику із першотворами та розкрити адекватність перекладних текстів;
охарактеризувати шляхи переосмислення творчої спадщини М.І.Цвєтаєвої в Україні на сучасному етапі.
Об’єктом дисертаційного дослідження є історико-літературні праці російських, українських та західних вчених, які синхронно та ретроспективно фіксують рецепцію творчості М.Цвєтаєвої, її творча спадщина, а також ті перекладні версії, які з’явилися українською мовою.
Предметом наукового осмислення стали різноманітні типи рецепції творчого доробку М.Цвєтаєвої.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять досягнення сучасної компаративістики. Теоретичною базою дисертації є праці теоретиків компаративістики та літературознавців, які розглядали проблеми рецептивної естетики: В.Асмуса, М.Бахтіна, Ю.Борєва, О.Білецького, В.Букатова, Р.Гром’яка, Д.Дюришина, М.Ігнатенка, В.Ізера, І.Ільїна, М.Левідова, Б.Мейлаха, В.Молчанова, О.Потебні, В.Прозорова, М.Храпченка, О.Цурганової, О.Червинської, І.Франка, Г.Р.Яусса; праця Л.Виготського Психологія мистецтва”; роботи О.Гайнічеру, М.Лановик, А.Ткаченка, П.Топера, М.Рильського, що стосуються питань теорії і практики художнього перекладу.
У процесі дослідження використано різні наукові методи. Аналіз рецепції творчості М.Цвєтаєвої у 1-й половині ХХ століття здійснено з опорою на біографічний, історико-літературний методи. Порівняльно-історичний метод використовувався при аналізі рецепції творчого доробку М.Цвєтаєвої у 2-й половині ХХ століття.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що в ній уперше окреслені чинники, які зумовили специфіку рецепції творчості М.Цвєтаєвої в російському та українському літературному контексті, простежено динаміку процесу рецепції творчості російського поета від 1910-х років ХХ століття до 2004 року. Уперше детально проаналізовано українські переклади поезії М.Цвєтаєвої, розглянуто їх історію та значення для українського письменства.
Практичне й теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у тому, що висновки та узагальнення слугуватимуть подальшому вивченню порушеної проблеми. Матеріали дослідження можуть знайти практичне використання в процесі вивчення курсу російської літератури ХХ століття, курсу теорії та практики художнього перекладу, при розробці спецкурсів та спецсемінарів для студентів філологічних факультетів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дослідження. Роботу обговорено на засідання кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка. За темою дослідження прочитані доповіді на міжнародній конференції Наративні виміри літератури” (Тернопіль, 2003), щорічних конференціях Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка (2003, 2004, 2005) та на засіданнях аспірантів міжкафедральної лабораторії славістично-методологічних студій Тернопільського національного університету імені Володимира Гнатюка. Основні положення й висновки дисертаційного дослідження відбиті у 7 статтях, уміщених у фахових виданнях.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел, що нараховує 254 позицій. Загальний обсяг роботи становить 209 сторінок машинопису. Основний текст складає 188 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Питання рецепції художнього твору актуальне. Огляд теретичних праць з цієї проблеми (Ю.Борєва, В.Букатова, Р.Гром’яка В.Ізера, Г.Клочека, А.Левідова, Б.Мейлаха, М.Наумана, О.Потебні, В.Прозорова, Г.Сивокіня, А.Тупицької, І.Франка, О.Червінської, Є.Цурганової, Г.Р.Яусса та ін.) продемонстрував, як поступово нагромаджувалися спостереження, ідеї та гіпотези, що згодом втілилися у ґрунтовні висновки та узагальнення. Саме вони тепер є підмурівком рецептивної теорії у двох її виявах загальноестетичному та конкретно-поетикальному. Це спонукало нас провести у першому розділі дисертаційного дослідження історіографічний огляд, який дозволив виявити і охарактеризувати основні характерні риси рецепції художнього твору. На основі даного аналізу ми виявили, що літературний твір аналізується як структура, а всі елементи цієї структури здатні пробуджувати активність читача і взаємодіяти з його свідомістю. Сприйняття формується під впливом різноманітних факторів. Їх можна об’єднати у такі групи: особистісно-психологічні, естетичні, суспільно-історичні, ситуативні. На цій багатошаровій основі й будується варіативність сприйняття художнього тексту.
2. Особливу увагу ми приділили розкриттю концепції ідеального читача у світобачення Марини Цвєтаєвої. Через огляд літературознавчих статтей Поэт о критике” (1926), Поэт и время” (1932) та прозового твору Мой Пушкин” (1937) ми докладно розгорнули основні положення концепції ідеального цвєтаєвського читача. Отож, уява читача має працювати в унісон з авторською уявою (так звана читацька співтворчість), він повинен мати бажання зрозуміти політ творчої думки митця, це дозволить читачеві піднятись на вищий рівень розуміння художнього образу, народженого асоціативним мисленням поета. Концепція ідеального читача М.Цвєтаєвої у плані нашого дослідження є основою, без якої неможливо аналізувати різні форми рецепції (критичне сприйняття, літературний образ М.Цвєтаєвої, переклади, театральні вистави за мотивами її поезії) творчості цього поета у різні періоди.
3. Наукові концепцій аналізу поетичного тексту у своєму зв’язку становлять основу для цілісного дослідження обраної дисертаційної проблеми. Досягнення структуралістської поетики для нас відкрили новий простір для осмислення українських версії поезії М.Цвєтаєвої, з їх допомогою ми виявили чи україномовні переклади за своєю внутрішньої структурою відповідають першотворам, оскільки значення на кожному ієрархічному рівні (фонетичному, морфемному, лексичному, граматичному і синтаксичному) повинен відтворювати іншомовний респондент. Спираючись на основні постулати теорії Б.Гончарова про системний аналіз поетичного тексту, ми змогли розкрити та виявити різні типи рецепції доробку М.Цвєтаєвої (у 1-й половині ХХ століття) та простежити еволюції та динаміку рецепції у Росії у період 1950-х2004 років. Ми переконалися, що у сприйнятті складного” вірша значну роль буде відігравати ступінь підготовленості читача і його літературна компетенція, яка виражається у навичках читання поезії загалом. Читач готується до реконструкції поетичного тексту: з осягненням та подоланням кожного етапу (за С.Медведєвою і Є.Феновою) вірш набуває для реципієнта нового значення. Ці положення чималу роль відіграють у сприйнятті цвєтаєвського поетичного світу.
4. Використовуючи теоретико-методологічні засади сучасної компаративістики, ми систематизовули і комплексно розгляднули різні форми рецепції доробку поета. Тому в дисертаційному дослідженні основну увагу зосереджено, з одного боку, на сприйнятті творчості Марини Цвєтаєвої митцями слова та критиками у різні часи, з іншого боку, на сприйнятті її творчості родиною, а також на тій ролі, яку відіграла її родина у поверненні пам’яті великого поета.
У рецепції поетами-сучасниками творчості М.Цвєтаєвої виділили чотири типи, кожен з яких характеризується певними ознаками.
Рецепція творчості М.Цвєтаєвої М.Волошиним, К.Бальмонтом та Б.Пастернаком відображає об’єктивність і масштабність поглядів реципієнтів, хоч і базувалось таке сприйняття на позитивному особистому ставленні. Цей зразок рецепції осягається крізь призму дружби і любові до поета. Характерні прикмети цього типу рецепції: оцінка й аналіз окремих віршів чи всієї цвєтаєвської творчості вражає професіоналізмом і баченням у постаті М.Цвєтаєвої великого поета ХХ століття.
Сприйняття творчого шляху М.Цвєтаєвої О.Мандельштамом і В.Брюсовим теж формувалось під впливом особистісно-психологічних факторів. Та ми переконались, що їхнє сприйняття займає іншу нішу, адже у процесі рецепції цвєтаєвської поезії чималу роль і це головне! відігравало негативне ставлення власне до постаті М.Цвєтаєвої. О.Мандельштам у своєму варіанті рецепції залишився у полоні суперечностей. Декларуючи ідею про явного антицвєтаєвця”, він не зміг позбутися власної суб’єктивності. Для Мандельштама-критика не були рідкістю несправедливі висловлювання про поетів-сучасників, оскільки вони досить часто базувалися на закоханості незакоханості”. У сприйнятті О.Мандельштама велику роль відігравав момент явно не професіоналізму, зумовленого неприйняттям деяких рис характеру М.Цвєтаєвої, що автоматично проявилось у неприйнятті її загалом як людини, а це, у свою чергу, знайшло відбиток на неприйнятті її і як поета.
Дещо під іншим кутом зору формувалась рецепція В.Брюсова. На противагу М.Волошину, К.Бальмонту, Б.Пастернаку і О.Мандельштаму, В.Брюсова ніколи не єднали з М.Цвєтаєвою дружні стосунки чи закоханість. Проте його сприйняття перебувало під впливом подвійної суб’єктивності: особистісної та літературної. Особистісно-психологічний чинник проявився у контексті неприйнятті М.Цвєтаєвою його критичних зауважень, що були зумовлені поетичними поглядами В.Брюсова. На відміну від М.Цвєтаєвої, яка ніколи не належали до жодного поетичного цеху”, він був прихильником символізму. Отже, головною прикметою літературної рецепції В.Брюсова є вплив особистого мистецького кредо, що не дозволяло побачити і осягнути радикально іншу поетичну систему.
Рецепція В.Маяковського та І.Еренбурга була зумовлена політичними поглядами та переконаннями митців. Для поета і громадянина” В.Маяковського соціально-політичні уподобання М.Цвєтаєвої були вирішальними в оцінці її творчості. Соціально-класовий підхід, розуміння поезії як засобу будівництва нового життя і відповідно сформованої ролі поезії, яка на думку В.Маяковського, полягала у агітаційній революційній перебудові світу і людини, завадили об’єктивному сприйняттю поезії М.Цвєтаєвої.
Аналіз досліджуваного матеріалу показав, що рецепція І.Еренбурга за своїми ознаками досить суперечлива, оскільки, з одного боку, деякий час їх єднали дружні стосунки, він позитивно оцінював її поезію, але, з іншого боку, у певний час не був спроможній позбутися політичної та ідеологічної заангажованості. У його рецепції виділяємо три етапи: 1) схвальне ставленні до цвєтаєвської поезії (період з 1910-х до 1923 рр.); 2) політична та ідеологічна спрямованість, що породжувала несприйняття її віршів (з 1923 до 1955-х рр.); 3) розуміння та визнання поетичного таланту М.Цвєтаєвої (1960-ті рр.).
А.Ахматова. Головні прикмети рецепції стриманість і стабільність. А.Ахматова, на противагу В.Брюсову, хоча й не приймала і не погоджувалася із творчою системою М.Цвєтаєвої, побачила у ній великого поета ХХ століття. Дружні стосунки з М.Цвєтаєвою їх не поєднували, не виникали суперечки і непорозуміння, які б сприяли негативному ставленню не лише доїї постаті, але й до її творчості. Не стояв на заваді і політичний бар’єр. Вона не була очарована її ранніми віршами, з якими була добре знайома. Доволі стримано висловлювала свої думки й до творів періоду 20-х і 30-х років. А.Ахматова у своїх досить рідких розмовах про М.Цвєтаєву неодноразово називала її могутнім поетом і без всіляких сумнівів додавала її у той короткий список поетів, яких вона найбільше цінувала. А.Ахматова була здатна переступити через власне поетичне кредо і за таких умов зрозуміти іншу поетичну манеру. Спостереження й узагальнення А.Ахматової щодо поетичної манери М.Цвєтаєвої суголосні в основних своїх ланках із поглядами поетів, критиків, літературознавців в останній треті ХХ століття.
5. Критична рецепція творчості М.Цвєтаєвої 1910-х кінця 1930-х років ХХ століття відзначається численними публікаціями. З виходом у світ першої поетичної збірки Вечерний альбом” (1910) з’являються й перші праці, у яких поряд із захопленнями цвєтаєвською поезією була наявна гостра критика на її адресу. Причини негативного ставлення криються у загальній літературній та суспільно-політичній ситуації в той період. По-перше, цвєтаєвська поетична мова була новаторською, незрозумілою, а також із складним поетичним синтаксисом у поєднанні з новим значенням розділових знаків. По-друге, М.Цвєтаєва ніколи не належала до жодного поетичного цеху”, оскільки була переконана у відсутності будь-яких літературних впливів. Третім чинником була принциповість позиції М.Цвєтаєвої у питаннях політики: усе своє життя вона була аполітичною людиною. Водночас як великий поет вона не змогла обминути своєю увагою трагізм політичних подій, що виявилося у її творах.
Найповніше творчість російського поета представлена у працях Г.Адамовича, Ю.Іваска та М.Слоніма. Здійснений аналіз дозволив нам виділити спільне для них риси. По-перше, цвєтаєвська поезія є синтезом логічності, стихійності, романтичності та класичності. По-друге, її поезія приваблює наявністю народної лінії. По-третє, цвєтаєвська проза завжди емоційна й експресивна, у ній читач спостерігає накал почуттів, пристрасті і високих емоцій. По-четверте, її творчість надзвичайно складна для сприйняття і розуміння, вона вимагає зосередженості, аналізу та потребує вдумливого читання.
Розглянутий зміст й характер публікацій, простеженння частотності та хронології критичних праць, що дозволив нам стверджувати, що праці цих критиків віддзеркалюють ставлення до творчості М.Цвєтаєвої як у до емігрантській, так і в емігрантський періоди її життя. Вони сприяли трансформації естетичної свідомості майбутнього покоління літераторів і стали підмурівком для літературознавчої галузі цвєтаєвознавства”.
6. У 2-й половині ХХ століття повернення пам’яті про Марину Цвєтаєву бере свій початок на Заході. Там же вийшла й перша ґрунтовна біографічна праця (1966), яка започаткували систематичний вихід у світ книг про життєвий та творчий шлях М.Цвєтаєвої. З виходом у світ збірок поета з’являлись різноманітні, як за структурою, так й за обсягом рецензії. Більшість рецензентів (Н.Бернер, И.Бродський, В.Вейдле, Р.Гуль, Г.Елькан, Ю.Іваск, С.Сокольніков, Ф.Степун, Ю.Терапіано, Б.Ширяєв, Є.Яконовський та ін.) відзначали новаторський характер цвєтаєвської мови, складність словесної форми, яка поєднувалась із неймовірною технічною винахідливістю. Автори рецензій звертали увагу читача на ритміку і мелодійність вірша М.Цвєтаєвої, що нагадував музичну композицію.
7. Рецепція творчості М.Цвєтаєвої її А.Цвєтаєвої і А.Ефрон ґрунтується на визначенні основних рис творчої спадщини, на узагальненні і систематизації характеру поезії М.Цвєтаєвої. Літературна рецепція А.Цвєтаєвої і А.Ефрон синтезує у собі суб’єктивні та об’єктивні риси. Суб’єктивність сприйняття неминучий, оскільки їхня рецепція формувалась на родинних засадах. У їхньому сприйнятті помітне не лише намагання розкрити постать російського поета, але й покладена основа для аналізу цвєтаєвського художнього світу, її поетики, її відношення до мистецтва. А.Ефрон намагалася застерегти цвєтаєвських читачів, а також літературознавців від ідеологічної заангажованості та від однозначних категоричних оцінок. А.Цвєтаєва і А.Ефрон до певної міри впливали на рецепцію творчого доробку М.Цвєтаєвої не лише на теренах Радянського Союзу, але й поза його межами. Їх спогади ставали факторами культурного надбання читачів, сприяли трансформації естетичної свідомості, формування нового покоління дослідників і читачів.
8. Складний і суперечливий характер рецепції творчості М.Цвєтаєвої, для якої були притаманними періоди нерозуміння, несприйняття, замовчування, повернення у наукові та читацькі кола, надуваги, значною мірою зумовлений особистісно-психологічними та естетичними причинами, а також втручанням у процес міжлітературної комунікації нелітературних чинників.
У період з 1956 року до 1980-х років виділяємо три періоди рецепції творчості Марини Цвєтаєвої: 1-ий 19561986 рр.; 2-ий 19862000 рр. і 3-ій 2000 р. до сьогодення.
Рецепція першого періоду відзначається тривалістю у забутті доробку М.Цвєтаєвої, що була зумовлена позалітературними чинниками. Вплив ідеології відчули на собі такі форми рецепції, як критичне засвоєння та переклади (цензурний підхід у доборі творів поета, гальмування друку, приховування біографічних фактів, відсутність творів у навчальних програмах шкіл та вищих навчальних закладів), результатом чого стало неповне, однобоке представлення творчого доробку та постаті Марини Цвєтаєвої.
Другий період відсутність політичних поглядів у дослідженнях. Рецепція спрямовується історико-літературними засадами та принципами. У працях другого періоду спостерігаємо огляд здобутків радянської/російської літературної критики, а також детальний аналіз поетичних та прозових творів. Цей же період характеризується більш повним і точним аналізом життєвого та творчого шляху поета.
Характерною прикметою третього періоду рецепції є розгляд усіх без винятку етапів творчості М.Цвєтаєвої, як з літературознавчих, так й з мовознавчих позицій. Цвєтаєвський” бум (останнє десятиліття ХХ століття) дав поштовх до чисельних літературознавчих та мовознавчих досліджень, а також появи літературного образу М.Цвєтаєвої. Відкриття цвєтаєвського архіву (2000 р.) дає право стверджувати, що сьогодні творча спадщина М.Цвєтаєвої ґрунтовно засвоєна: її творчість добре відома російському, українському та західному читачеві, детально вивчені життєві колізії, поетична та прозова творчість, яка поступово стає об’єктом компаративістських досліджень.
9. В Україні більшість творів М.Цвєтаєвої не перекладена українською мовою, хоч перекладачі (П.Тичина, В.Стус, Р.Скиба, М.Борецький, В.Богуславська та інші) намагались не лише у тій чи іншій формі зберегти та відтворити еквілінеарність і ритмічний малюнок першотворів, особливості цвєтаєвського індивідуально-авторського стилю, а також передати їх ідейно-естетичну своєрідність як цілісного явища та характер образного мислення російського поета ХХ століття. На прикладах поодиноких перекладів цвєтаєвських віршів та збірки В.Богуславської бачимо, що перекладина поезія стала набутком української літератури. Перекладачі продемонстрували, що поезія М.Цвєтаєвої вписалась в український контекст, збагатила її новими мотивами, темами, образами, складниками художньої форми.
10. Різні форми рецепції (наукові праці, театральні вистави, поява літературно-художнього образу М.Цвєтаєвої) творчого доробку російського поета представлені в Україні. На противагу російським науковцям, українські філологи фактично не досліджують життя поета, спираючись на російські праці. Проте широко вивчають різноманітні аспекти (літературознавчі й мовознавчі) творчості російського поета ХХ століття.
На сучасному етапі розвитку цвєтаєвознавства в Україні маємо також зразок рецепції, що представлена сценічними творами за мотивами віршів та біографії М.Цвєтаєвої. Театральні вистави дозволяють читачеві крізь творче осмислення актора побачити багатогранний світ цвєтаєвської душі і творчості.
Отже, у процесі інтеграції, ускладненого різними літературними та позалітературними чинниками, творча спадщина поступово входить у духовне життя українського суспільства і стає невід’ємною складовою українського мистецтва слова.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Адамович Г. Литературные заметки // Звено. 1924. № 88. С. 110.
2. Адамович Г. Невозможность поэзии // Опыты. 1958. № 9. С. 4050.
3. Адамович Г. Памяти М. Цветаевой // Новый журнал. 1971. № 102. С. 5567.
4. Азадовский К. Цветаева и Бальмонт (К истории знакомства) // Звезда. 1992. № 10. С. 181186.
5. Айзенштейн Е.О. Борису Пастернаку навстречу! Марина Цветаева: О книге Марины Цветаевой После России” (1928). СПб.: Журнал Нева”: Летний сад, 2000. 384 с.
6. Антокольский П. Книга Марины Цветаевой // Новый мир. 1966. № 4. С. 213224.
7. Асмус В.Ф. Чтение как труд и творчество // Вопросы литературы. — 1961. — № 2. — С. 3646.
8. Астапова Т. Когда Марина была юной // Юность. 1984. № 8. С. 9598.
9. Ахматова А.А. Собр. соч.: В 2 т. М.: Худож. лит., 1986. Т. 2: Проза. Переводы. 462 с.
10. Ахматова А.А. Собр. соч.: В 2 т. М.: Правда., 1990. Т. 1: Стихотворения и поэмы. 526 с.
11. Ахматова А.А. Собр. соч.: В 2 т. М.: Правда., 1990. Т. 2: Проза. Воспоминания. 548 с.
12. Бальмонт К. Марина Цветаева // Современные записки. 1921. № 7. С. 8192.
13. Бальмонт К. Где мой дом? Прага, 1924. 190 с.
14. Бальмонт К. Три встречи с Блоком // Лит. обозрение. 1980. № 11. С. 109110.
15. Бахрах А. Звуковой ливень // Русский сборник. 1946. Кн.1. С. 183186.
16. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 423 с.
17. Белецкий А.И. В мастерской художника слова. М.: Высш. шк., 1989. 160 с.
18. Белкина М.О. Скрещение судеб: Попытка Цветаевой, двух последних лет ее жизни. М.: Книга, 1988. 447 с.
19. Бернер Н. Рец.: Марина Цветаєва. Лебединый стан: Стихи 19171921гг. // Библиографический бюллетень: Советская и зарубежная литература. Мюнхен, 1959. № 15. С. 1921.
20. Библиография по чтению, анализу и интерпретации поэтических текстов М.И.Цветаевой. / Сост. Е.Л.Кудрявцева. М.: Книга, 2002. 55с.
21. БондарВ., Гром’якР. Проблеми рецептивної естетики і поетики у літературознавчий спадщині Івана Франка // Іван Франко письменник, мислитель, громадянин: матеріали міжнар. наук. конф. Львів.: Світ, 1998. С. 247255.
22. Боднар В.Т. Проблеми рецептивної естетики і поетики у творчій спадщині І.Я.Франка. Тернопіль: ТДПУ, 2000. 168 с.
23. Борев Ю. Эстетика. 2-е изд. М.: Политиздат, 1975. 399с.
24. Борецький М.І. Василь Стус як перекладач вірша Марини Цвєтаєвої „Неподражаемо лжет жизнь” // Творчість Марини Цвєтаєвої в контексті культури Срібного віку матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 105-річчю від дня народження М.Цвєтаєвої. Дрогобич, 1998. Частина 2. С. 9699.
25. Борецький М.І. Вірші Марини Цвєтаєвої в перекладах Мирона Борецького // Творчість Марини Цвєтаєвої в контексті культури Срібного віку матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 105-річчю від дня народження М.Цвєтаєвої. Дрогобич, 1998. Частина 2. С. 99107.
26. Бродский И. О Марине Цветаевой. Поэт и проза // Новый мир. 1991. № 2. С. 151181.
27. Бродский И. Вершины великого треугольника // Звезла. 1996. №1. С. 225233.
28. Брюсов В. Сегодняшний день русской поэзии // Русская мысль. 1912. № 7 С. 2029
29. Брюсов В. Художественная литература. Среди книг // Печать и революция. 1922. Кн. 6. С. 290293.
30. Брюсов В. Собр. соч.: В 7 т. М.: Худож. лит., 1975. Т. 6: Статьи и рецензии. 18931924. Из книги Далекие и близкие”. Miscellanea. 652 с.
31. Брюсов В.Я. Ремесло поэта. М.: Современник, 1981. 400 с.
32. Брюсов В.Я. Среди стихов: 19841924: Манифесты, статьи, рецензии. М.: Сов. писатель, 1990. 720 с.
33. Букатов В.М. Тайнопись Бессмыслиц” в поэзии Пушкина: очерки по практической герменевтике. М.: Флинта, 1999. 126 с.
34. Буніна С.В. Автобіографічна проза М.І.Цвєтаєвої: поетика, жанрова своєрідність, світосприйняття: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.02 / Харківський держ. педагогічний ун-т ім. Г.С.Сковороди. Х., 2000. 19 с.
35. Введение в литературоведение. Литературное произведение: основные понятия и термины. / Под ред. Чернец Л.В. М.: Высш. шк.: Изд. центр Академия”, 1999. 556 с.
36. Вейдле В. Проза Цветаевой // Опыты 1955. № 4. С. 7375.
37. Виленкин В.Я. В сто первом зеркале (Анна Ахматова). М.: Сов. писатель, 1987. 320 с.
38. Волков С. О Марине Цветаевой: Диалог с Иосифом Бродским // Звезда. 1997. № 1. С. 7279.
39. Волкова Т.С. Фольклорные истоки и их трансформация в поэме Марины Цветаевой Переулочки” // Творчість Марини Цвєтаєвої в контексті культури Срібного віку матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 105-річчю від дня народження М.Цвєтаєвої. Дрогобич, 1998. Частина 1. С. 102105.
40. Волошин М. Женская поэзия // Утро Россіи. 1910. 11 декабря. № 323. С. 6.
41. Волошин М. Коктебельские берега: Стихи, рисунки, акварели, статьи. Симферополь: Таврия, 1990. 248.
42. Волошин М. Избранное: Стихотворения, воспоминания, переписка. Мн.: Маст. літ., 1993. 479 с.
43. Вороновская И.В. Марина Цветаева в украинских переводах // Творчість Марини Цвєтаєвої в контексті культури Срібного віку матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 105-річчю від дня народження М.Цвєтаєвої. Дрогобич, 1998. Частина 2. С. 8896.
44. Врублевская В. Окаянные женщины?.. Любовная драма. К.: ИИЦ Интеллект”, 2003. 160 с.
45. Выготский Л.С. Психология искусства. 2-е изд. — М.: Искусство, 1968. — 576с .
46. Гадамер Г. Істина і метод. К.: Юніверс, 2000. Т.2: Герменевтика ІІ: Доповнення. Покажчики. 478 с.
47. Гайнічеру О.І. Поезія і мистецтво перекладу: Літературно-критичний нарис. К.: Дніпро, 1990. 212 с.
48. Гарин И.И. Пророки и поэты. М.: ТЕРРА, 1994. 688 с.
49. Гарин И.И. Серебряный век: В 3 т. М.: Терра, 1999. Т.3: Гумилев, Мандельштам, Цветаева. 816 с.
50. Геворкян Т. Несколько холодных великолепий о Москве” Марина Цветаева и Осип Мандельштам // Континент. 2001. № 3. С.386410.
51. Гончаров Б.П. Анализ поэтического произведения. М.: Знание, 1987. 61 с.
52. Гончаров Б.П. Стихотворная речь: Методология изучения. Становление. Художественная функция. М.: ИМЛИ РАН, Наследие, 1999. 344 с.
53. Гордон Н. О Марине Цветаевой // Вопросы литературы. 1988. № 12. С. 176187.
54. Горнфельд А.Г. О толковании художественного произведения // Вопросы теории и психологи творчества: Непериодическое издание, выходящее под ред. Б.А.Лезина.— Харьков: Научная мысль. 1916. Т. 7. — 262 с.
55. Горнфельд А.Г. Пути творчества. Статьи о художественном слове. — ПТб.: Колос, 1922. — 232 с.
56. Горький и советские писатели: Неизданная переписка. М.: АН СССР, 1963. Т.70: Литературное наследство. 736 с.
57. Гром’як Р. Грані і глибини Франкового трактату // Жовтень. 1971. № 5. С. 143145.
58. Гром’як Р. Проблеми естетичного сприймання в літературній критиці І.Я.Франка // Українське літературознавство. 1966. Вип. 1. С. 3338.
59. Гром’як Р. Повість Івана Франка „Перехресні стежки” у світлі його праці „Із секретів поетичної творчості” // Українське літературознавство. 1969. Вип. 7. С. 913.
60. Гром’як Р. Про визначення поетики в світлі естетичної концепції І.Я.Франка // Поетика. К.: Наукова думка, 1992. С. 1621.
61. Гудошник О.В. Діалог у жанрово-стильовій лірики (на матеріалі творчості М.Цвєтаєвої 10-20-хх рр.): Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.06 / Дніпропетровський держ. ун-т. Дніпропетровськ, 1996. 21 с.
62. Гуль Р. Цветаева и ее проза // Новый журнал. 1954. № 37. С. 129140.
63. Дементьев А. Заметки о журнальной критике // Вопросы литературы. 1957. № 1. С. 172.
64. Дмитриев А.С. О сборнике „Литературная Москва” // Правда. 1957. 20 марта. С. 5.
65. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы: Пер. со слов. М.: Прогресс, 1979. 320 с.
66. Еремин Д. Заметки о сборнике Литературная Москва” // Литературная газета. 1957. № 28. С. 2.
67. Замятин Е.И. Мы: роман, повести, рассказы, пьесы, статьи и воспоминания. Кишинев: Лит. Артистикэ, 1989. 639 с.
68. Зубова Л.В. Поэзия Марины Цветаевой: Лингвистический аспект. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. 264 с.
69. Зубова Л.В. Цветаева в прозе и поэзии Бродского („Новогоднее” Цветаевой, „Об одном стихотворении” и „ Представление” Бродского) // Звезда. 1999. №5. С. 196 204.
70. Зубова Л.В. Язык поэзии Марины Цветаевой (фонетика, словообразование, фразеология). СПб.: Изд-во С.-Петер. ун-та, 1999. 232 с.
71. Иваск Ю. Благородная Цветаева. Поэзия Цветаевой поэзия хвалы и хулы // Цветаева М. Лебединый стан. Стихи 19171921 гг. Мюнхен: Inh. Baschkirzew, 1957. С. 5962.
72. Иваск Ю. Цветаева // Звезда. 1992. № 10. С. 7377.
73. Иваск Ю. О читателях Цветаевой // Марина Цветаева в критике современников: В 2 ч. Ч. ІІ. 19421987 годы. Обреченность на время. М.: Аграф, 2003. С. 124133.
74. Ивашина Т.М. Лирический цикл Марины Цветаевой Дон Жуан