АНГЛІЙСЬКА ТА УКРАЇНСЬКА РОМАНТИЧНА ПОЕЗІЯ (ПОРІВНЯЛЬНА ТИПОЛОГІЯ І ПОЕТИКА) : АНГЛИЙСКАЯ И УКРАИНСКАЯ Романтическая поэзия (Сравнительная типология и Поэтика)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ім. Т.Г.ШЕВЧЕНКА

АРЕНДАРЕНКО ІРИНА ВОЛОДИМИРІВНА

На правах рукопису

УДК 82.091

АНГЛІЙСЬКА ТА УКРАЇНСЬКА
РОМАНТИЧНА ПОЕЗІЯ
(ПОРІВНЯЛЬНА ТИПОЛОГІЯ І ПОЕТИКА)

10.01.05. ПОРІВНЯЛЬНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

ДИСЕРТАЦІЯ НА ЗДОБУТТЯ НАУКОВОГО СТУПЕНЯ
КАНДИДАТА ФІЛОЛОГІЧНИХ НАУК

НАУКОВИЙ КЕРІВНИК
НАЛИВАЙКО ДМИТРО СЕРГІЙОВИЧ,
доктор філологічних наук, професор,
член-кореспондент НАН України

КИЇВ 2003

ЗМІСТ

Вступ.3
Розділ 1. Преромантизм
1. 1. Преромантизм як початковий етап романтизму14
1. 2. Збірники давньої поезії.21
1. 3. Поетичні містифікації...30
1. 4. Поетичні стилізації...38
Розділ 2. Народно-фольклорна течія
2. 1. Поетичні коди народного романтизму...47
2. 2. Романтична балада...51
2. 3. Романтична пісня.78
Розділ 3. Історико-поетична течія
3. 1. Концепція романтичного історизму”95
3. 2. Історичні балади та пісні..98
3. 3. Історична поема..104
Розділ 4. Байронічна течія
4. 1. Байронізм133
4. 2. Байронічна поема ..145
4. 3. Байронічні мотиви, настрої та герой152
4. 4. Орієнталізм.162
Висновки..171
Список використаних джерел ...182

ВСТУП

Останні десятиліття ознаменувалися пожвавленням літературної компаративістики, зокрема у вивченні міжнаціонального контексту письменств. Сказане має пряме відношення й до нинішнього вітчизняного порівняльного літературознавства, значна увага котрого приділяється дослідженню українсько-німецьких, українсько-французьких та інших літературних стосунків. У цьому річищі написана й наша дисертаційна робота, яка присвячена порівняльно-типологічному аналізу англійської та української романтичної поезії.
Романтизм потужний рух, що свого часу охопив майже всі країни, проявляючись у різних сферах духовної культури, у тому числі й літературі. У первинній формі романтичний напрямок виник в англійському та німецькому письменствах, у них же набув і найповнішого розвитку. Так, ще у другій половині XVIII ст. почав формуватися романтизм у Великобританії, перейшовши довгий та яскравий преромантичний етап (Пісні Оссіана” Дж.Макферсона (1761 1763рр.), Пам’ятки давньої англійської поезії” Т.Персі (1765 р.), поезія Т.Чаттертона, готичні романи Г.Волпола, А.Редкліф, Ч.Метюріна тощо). Здобутки англійського романтизму, період розквіту якого припадає приблизно на 1798 1832 рр., художні відкриття загальноєвропейського значення. Приміром, британські митці уможливили світову славу В.Шекспіра, стали основоположниками романтичних течій. Письменниками великого міжнаціонального впливу були англійські романтики Джордж Байрон і Вальтер Скотт. Та цікаво зазначити, що у тогочасній Англії сам термін романтизм” на означення літературної школи не вживався.
Літератури ж інших європейських народів, у тому числі українська, більшою чи меншою мірою, прямо чи опосередковано, зазнавали впливу англійського та німецького романтизму. Проте цей вплив не сходив до наслідування; за трактуванням у сучасній компаративістиці вплив є важливим імпульсом, творчим актом, освоєнням національними літературами того, що відповідало їхнім внутрішнім потребам, сприяло їхньому поступальному рухові.
Романтизм представлений цілим спектром течій, але не всі вони однаковою мірою реалізовані у національних письменствах. В одних літературах набували посиленого розвитку одні течії, в других вони проявлялися слабкіше, а в третіх могли й зовсім редукувати. Це стосується й української літератури, у котрій масштабно розвинулися течії народно-фольклорна й історична; байронічна прослідковується в окремих рисах і тенденціях, які проникали на Україну переважно через російське, польське та німецьке літературне посередництво; а деякі проявлялися спорадично. На генологічному рівні романтизму спостерігається також превалювання лірики, котра спричинила інтенсивний процес ліризації літературних форм. Романтична жанрова система, на противагу замкненій класицистичній, відзначається рухливістю, відкритістю до будь-яких взаємодій між жанрами та родами літератури й іншими мистецтвами, що і призвело до виникнення нових синтетичних жанроутворень: ліро-епічної та драматичної поеми, історичного роману, філософської лірики та ін.
Літературному романтизму притаманна типологічна єдність, але разом з тим у ньому виразно проявляється національна своєрідність. Кожна романтична література того чи іншого народу має як загальні концептуальні, так і специфічні риси, зумовлені суспільно-політичними, культурно-історичними та особистісними чинниками. Інакше кажучи, романтизм активізовував, з одного боку, зв’язки між літературами різних країн, а з другого, увиразнював самобутність окремого письменства.
У цій дисертації, що насамперед є порівняльно-типологічним дослідженням, простежуються типологічні спільності та розбіжності явищ англійської й української романтичної поезії на тематологічному, генологічному, морфологічному, стильовому рівнях. Враховуються й генетико-контактні зв’язки, котрі, однак, підпорядковуються завданням порівняльної типології. Як відомо, вони носять однобічний характер вплив англійських романтичних течій і віянь на український романтизм через посередництво німецької, російської та польської літератур. Охоплюються, представлені як в Англії, так і в Україні, такі романтичні течії: преромантична, народно-фольклорна, історико-поетична і байронічна. Цими факторами й визначається структура дисертаційної роботи, яка складається з 4-х розділів.
Виникнувши в Шотландії у середині XVIII ст., преромантичні тенденції швидко проникли в Англію, а згодом поширилися по всіх європейських країнах. У добу преромантизму підвищилося зацікавлення фольклором, етнографією та історією, надто часами Середньовіччя. Оновилася шкала етичних і естетичних цінностей. Інакшого забарвлення набули поняття живописного”, готичного”, романтичного”; у них із особливою силою проявився преромантичний світогляд, на процес формування котрого значно вплинули ідеї Ж.-Ж.Руссо та Й.Гердера. Водночас акцент змістився на спонтанну творчість, спричинивши пошук нових художніх форм і засобів вираження. З’явилися фольклорно-літературні збірники давньої поезії, містифікації, стилізації.
Об’єктом дослідження першого розділу (Преромантизм”) стали типові для обох літератур преромантичні явища (збірники давньої поезії, поетичні містифікації та стилізації): англійські Пам’ятки давньої англійської поезії” Т.Персі, Пісні Оссіана” Дж.Макферсона, преромантична поезія Е.Вордлоу, В.Гамільтона, Р.Гловера, О.Гольдсміта, Д.Маллета, Т.Чаттертона; українські Опыт собрания старинных малоросийских песней” М.Цертелєва, Запорожская старина” І.Срезневського, преромантична поезія О.Білецького-Носенка, П.Гулака-Артемовського, К.Думитрашка, С.Писаревського та ін.
Найбільшого розквіту народно-фольклорна течія здобула у гейдельберзькому гуртку німецьких романтиків й у колі слов’янських літератур, у тому числі української. Втім, її перші прояви з’явилися саме на англійському ґрунті: публікація В.Вордсвортом і С.Колріджем у 1798 році Ліричних балад”, деякі поетичні твори В.Скотта, Р.Сауті, Т.Мура. Так, В.Вордсворт насамперед у передмовах до Ліричних балад” (1798, 1800, 1802 рр.) виклав важливі положення народно-фольклорної течії: зображення звичайних речей у незвичному вигляді; написання творів адаптованою до поетичних смаків мовою середніх та нижчих прошарків суспільства; добір тематики, пов’язаної з життям простих людей; природна інтонація” та ін. Подібні думки з’являлись і на сторінках праць вітчизняних критиків та письменників романтичного періоду, як-от Є.Філомафітського, О.Склабовського, О.Павловського, П.Гулака-Артемовського, А.Могильницького, А.Метлинського.
Романтична поезія народно-фольклорної течії відкривала безмежну мистецьку цінність народнопоетичної творчості. У творах фольклорної течії, як зауважив М.Яценко, здійснився вихід людини у широкий світ природи, з’явилося в літературі розуміння життя людини і природи як космічного організму в його органічній цілісності. Разом з тим тут проявилося і характерне для романтизму протистояння двох світів реального і фантастичного (міфологічного”), людини і ворожих їй природних сил (нечистої сили”). Фольклорно-романтична поезія не стільки ще творила новий світ, скільки відкривала його як естетичну й етичну цінність у народних звичаях, обрядах, поезії.” [183, 19]. Поети дотримувалися принципів народнопоетичного мислення та знаходили поетичні архетипи у фольклорі. Їхні твори віддзеркалювали природну інтонацію”, емоційну наснаженість, простоту, мелодійність народної творчості. На генологічному рівні народно-фольклорна романтична поезія представлена жанрами фольклорного походження: балада, пісня, казка у віршах, приказка і т. п.
Об’єктом дослідження другого розділу (Народно-фольклорна течія”) стали романтичні балади та пісні: з англійського боку поетів озерної школи” (В.Вордсворта, С.Колріджа, Р.Сауті), В.Скотта, Т.Мура, Дж.Байрона, Дж.Кітса та ін.; з українського романтиків Харківської школи (І.Срезневського, Л.Боровиковського, А.Метлинського, О.Шпигоцького та ін.), Руської трійці” (М.Шашкевича, І.Вагилевича, Я.Головацького) та їхніх послідовників на Західній Україні (М.Устияновича, А.Могильницького, О.Духновича), романтиків Київської школи (М.Костомарова, Т.Шевченка, П.Куліша та ін.), поетів пізнього романтизму (І.Манжури, Я.Щоголіва, Ю.Федьковича та ін.).
Історико-поетична течія стала органічною частиною англійського та українського романтизму, щоправда у різний час: у Великобританії в першій третині ХІХ ст., а в Україні у 20 70-х рр. ХІХ ст. Британець В.Скотт розробив поняття романтичного історизму”, що базується на розумінні часу та простору як історичних категорій, а людини як історичної істоти та створив жанрові моделі історичної поеми й історичного роману. Вальтерскоттівське розуміння історичних процесів вплинуло на формування інших національних концепцій романтичного історизму”, в тому числі й на українську, представлену у працях М.Максимовича, І.Срезневського, О.Бодянського, М.Костомарова, Т.Шевченка, П.Куліша та ін., домінантою якої була репрезентація українського народу як нації з власною історією, культурою та менталітетом. Загалом для обох романтичних літератур характерно поєднання принципів історизму та народності й домінування таких історико-поетичних жанрів, як історичні балада, пісня та поема.
Розпочате ще у часи преромантизму зацікавлення історією призвело до появи великої кількості творів про минувшину. Найбільшою популярністю серед поетів-романтиків користувалися балади та пісні на історичну тематику, а також новоутворений жанр історичної поеми. Саме англійські та українські твори названих жанрових моделей стали об’єктом дослідження третього розділу (Історико-поетична течія”). По-перше, історичні балади: англійські (Король Вогню”, Іванів Вечір”, Битва при Земпахі” В.Скотта, Бленхаймський бій” Р.Сауті, Дуже сумна балада про облогу й завоювання Альхами” Дж.Байрона та ін.) та українські (Брат з сестрою” М.Костомарова, Погоня” М.Шашкевича, Козачая смерть” А.Метлинського, Киртчалі” Ю.Федьковича та ін.). По-друге, історичні пісні: англійські (Ірландські мелодії” Т.Мура) та українські (Туга за родинов”, Лебедка” І.Гушалевича, Далеко од родины” М.Петренка та ін.). По-третє, історичні поеми: англійські (Пісня останнього менестреля”, Пані озера”, Марміон”, Володар островів”, Рокбі”, Видіння дона Родеріка”, Поле Ватерлоо” В.Скотта, Мазепа” Дж.Байрона та ін.) та українські (Ужас на Русі при зближенії монголов в л. 1224” М.Устияновича, Скит Манявський” А.Могильницького, Іван Підкова”, Гамалія”, Гайдамаки”, Невольник”, Тарасова ніч” Т.Шевченка, Богдан” Є.Гребінки, Великі проводи”, Магомет і Хадиза”, Маруся Богуславка” П.Куліша, Павло Полуботок”, Павло Апостол”, Мініх”, Олег князь київський” С.Руданського, Песнь из Дмитрия Донского” М.Маркевича, Сагайдачний”, Мурашка”, Черниця” С.Воробкевича та ін.).
У 10 30-х роках ХІХ ст. виокремилася байронічна течія, котра, що засвідчується її назвою, найбільш повне та завершене втілення отримала у творчості Дж.Байрона. Концепт індивідуалізму став основою байронізму, а ідеалізація заперечення” його головним принципом. Було піднесено на найвищий духовний щабель стани та настрої, породжені розчаруванням навколишнім світом. Повноцінна людина вже не уявлялася без страждань. Загострилося протиставлення реальності й ідеалу, життя та мрії.
Літературний байронізм витворив новий тип ліро-епічної поеми, названої байронічною, та героя (відповідно байронічного). В цій течії провідними ліричними мотивами стали меланхолія, розчарування, сплін, світова скорбота”, депресія і т. п. На художньому рівні байронічної течії домінує поетика контрасту.
Крім Великобританії, байронічна течія літературного романтизму склалася майже в усіх європейських країнах та США. Проявляються байронічні тенденції та віяння і в українській літературі. Об’єктом дослідження четвертого розділу (Байронічна течія”) стали: життєвий і творчий шлях Дж.Байрона та П.Куліша; східні поеми Дж.Байрона та Відьма”, Слепая”, Тризна” Т.Шевченка; мотиви розчарування, туги, спліну, світової скорботи”, меланхолії, ностальгії у поетичній творчості Дж.Байрона та українських романтиків; літературні образи Гяура, Селіма, Корсара, Лари, Альпа, Уго, Манфреда Дж.Байрона та козака, гайдамаки, опришка, поета українських поетів-романтиків; Єврейські мелодії” Дж.Байрона та Давидові псалми”, Саул” Т.Шевченка.
Ще у цьому розділі у компаративному ключі розглянуться рецепції Сходу в таких літературних творах романтичної доби: англійських Кубла Хан” С.Колріджа, Гебір” В.Лендора, Талаба-руйнівник”, Прокляття Кехама” Р.Сауті, Видіння дона Родеріка” В.Скотта, Гяур”, Абідосська наречена”, Корсар” Дж.Байрона, Лалла Рук” Т.Мура, Повстання Ісламу” П.Шеллі; українських Гамалія”, Невольник”, Саул”, Марія” Т.Шевченка, Магомет і Хадиза”, Маруся Богуславка” П.Куліша та ін.
Зауважимо, що у вітчизняному літературознавстві перші спроби вивчення англо-українських романтично-літературних взаємин робилися вже на початку ХХ ст. В.Щуратом [203], В.Петровим [144], М.Зеровим [78], П.Филиповичем [187], Д.Чижевським [193], А.Шамраєм [189], а згодом були продовжені Г.Нудьгою [135], Є.Маланюком [117], Д.Наливайком [126], Р.Зорівчак [181], С.Павличко [139], І.Лімборським [113, 114], І.Девдюк [56] та ін.
М.Грабовський у листі до Ю.Крашевського від 31 липня 1843 року вказав на байронічні риси думи про Самка Мушкета з епопеї Україна” П.Куліша. В.Щурат у науковій розвідці Філософська основа творчості Куліша: В 25-ліття смерті письменника” підкреслив типологічну близькість поем Маруся Богуславка”, Магомет і Хадиза”, Драмованої трилогії” П.Куліша та орієнтальних творів Дж.Байрона й П.Шеллі. Писали про байронічне у постаті П.Куліша й І.Франко [9], В.Петров, М.Зеров та ін. Є.Маланюк у статті До справжнього Шевченка” відзначив окремі риси типологічної подібності Дж.Байрона та Т.Шевченка. Деякі питання генетико-контактних зв’язків і типологічних спільностей поезії Т.Шевченка й англійського романтизму, зокрема творчості Дж.Байрона і В.Скотта, порушуються у книзі Спільність і своєрідність: Українська література в контексті європейського літературного процесу” Д.Наливайка. А.Шамрай у літературознавчій студії Левко Боровиковський як поет-романтик” віднайшов байронівські ремінісценції в поезії Левка Боровиковського.
Аналізуючи жанрові особливості балади, Г.Нудьга у праці Українська балада: З теорії та історії жанру” виокремив деякі типологічні розбіжності між англійськими та українськими романтичними баладами.
У третьому томі праці Українська література в загальнослов’янському і світовому контексті” міститься стаття Українсько-англійські літературні взаємини” Р.Зорівчак, де описані англо-українські генетико-контактні зв’язки, у тому числі й доби романтизму.
Один розділ книги Байрон: Нарис життя і творчості” С.Павличко присвячено висвітленню відносин Дж.Байрона з Україною. Зокрема, дослідниця розглянула вплив поеми Мазепа” Дж.Байрона на творчість українських поетів, виділила деякі байронізми в поезії Т.Шевченка та П.Куліша. Підрозділами дисертаційної роботи І.Девдюк стали Вальтерскоттівська концепція наукового історизму в інтерпретації П.Куліша” та Байронічні мотиви у творчості П.Куліша”.
І.Лімборський у статті Оссіанізм в українській літературі” навів факти генетико-контактного освоєння Пісень Оссіана” Дж.Макферсона в Україні часів романтизму та проаналізував типологічне відбиття оссіанізму в українській преромантичній та романтичній поезії (оссіанівський пейзаж, образ оссіанівського барда як носія історичної пам’яті народу та ін.).
Проте на сьогодні не підлягав ще ґрунтовному науковому вивченню увесь комплекс типологічних зв’язків і співвідношень на матеріалі поетичних текстів англійського та українського романтизму. Цим зумовлена актуальність цієї роботи.
Метою дисертаційного дослідження є виявлення типологічних збігів і розходжень між англійською та українською романтичною поезією, що розглядаються у загальному контексті преромантичного етапу романтизму, народно-фольклорної, історико-поетичної та байронічної течій. Задля досягнення мети потрібно було вирішити зумовлені нею завдання:
провести компаративний аналіз англійських та українських преромантичних збірників давньої поезії, поетичних містифікацій та стилізацій;
розглянути у зіставному аспекті поетичні коди англійської та української народно-фольклорної течії;
здійснити порівняльно-типологічне дослідження романтичних балад та пісень обох літератур;
схарактеризувати концепцію романтичного історизму” та історіософію англійських і українських поетів-романтиків, виявити їхню гомогенність і розбіжності;
здійснити порівняльний аналіз англійських та українських історико-романтичних поем на інтертекстуальному, тематологічному та композиційному рівнях;
розглянути український байронізм як специфічне літературне явище, зумовлене суспільно-історичними умовами та індивідуально-авторськими моментами;
продемонструвати відлуння байронічної поеми, байронічного героя та байронічних ліричних мотивів та виявити специфіку їхньої трансформації у контексті української романтичної поезії;
з’ясувати своєрідність орієнталізму англійських та українських поетів-романтиків.
Методологічною основою дослідження є складові сучасної теорії компаративістики, передусім порівняльно-типологічний метод. Усі явища вивчаються з позицій нинішнього літературознавства та з урахуванням специфіки розвитку англійської та української літератур доби романтизму. Автор дисертації спирається на праці українських і зарубіжних дослідників: Т.Бовсунівської, Г.Вервеса, Р.Гром’яка, Д.Наливайка, С.Павличко, Д.Чижевського, Б.Блекстоуна, Р.Веллека, А.Джонстона, Д.Дюришина, Д.Дюрранта, А.Елліс, В.Жирмунського, Т.Кроуфорда, І.Неупокоєвої, Ф.Рафаеля, Б.Реїзова, К.Сміта та ін. Застосовується типологічний, генетичний, порівняльно-історичний, контекстуальний, системно-цілісний методи аналізу, котрі дозволяють розглянути англійську та українську романтичну поезію у синхронній та діахронній площинах.
Наукова новизна роботи. Дисертація є першим комплексним дослідженням літературних стосунків поетів-романтиків Великобританії та України як явищ одних типологічних рядів. Вперше здійснюється порівняльно-типологічний аналіз англійських та українських: преромантичних збірників давньої поезії, поетичних містифікацій та стилізацій; романтичних балад та пісень; історико-романтичних поем. Отримує подальший розвиток проблема українського байронізму як специфічного літературного явища, зумовленого суспільно-історичними умовами й індивідуально-авторським моментом. Воднораз дається аналіз трансформацій байронічної поеми, байронічного героя та байронічних ліричних мотивів українськими поетами-романтиками. Також уперше комплексно з’ясовується специфіка орієнталізму англійської та української романтичної поезії.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України. Одним із пріоритетних завдань відділу є вивчення міжнаціонального контексту української літератури; у цьому ж руслі виконана дисертаційна робота.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що її положення та висновки, доповнюючи відомості про англійсько-українські літературні взаємини, підкреслюють універсальні (родові) та специфічні (національні) риси української романтичної поезії. Матеріали дослідження можна використати у курсах української літератури ХІХ ст., зарубіжної літератури, спецкурсах із теорії порівняльного літературознавства, історії англо-українських літературних зв’язків, історії романтизму.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дослідження лягли в основу виголошених і опублікованих доповідей: на ІІІ, IV та V Всеукраїнській науково-теоретичній конференції молодих учених (Київ, 2000, 2001 та 2002); на 34-ій Шевченківській конференції (Черкаси, 2001); на Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 130-річчю від дня народження Володимира Гнатюка (Тернопіль, 2001); на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції Українська література в контексті світової літератури” (Одеса, 2001); на Міжнародній науковій конференції Світ романтизму” (Х Гуляєвські читання, Росія, Твер, 2002); на науково-практичному семінарі Поезія в дзеркалі ХХІ століття” (Київ, 2002); на Всеукраїнській науковій конференції Поетика художнього тексту” (Дніпропетровськ, 2002). Повний текст дисертаційної роботи обговорено і схвалено на засіданнях відділу компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України.
Публікації. За темою дослідження опубліковано 6 статей:
1) На межі фольклору і літератури: преромантичні збірники Томаса Персі та Миколи Цертелєва у порівняльно-типологічному розрізі // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2001. Вип.ІХ. С. 363 369 (0,4 др.арк.).
2) Преромантичний етап в історії англійської та української романтичної поезії // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених України. К.: 2001. Вип.2. С. 121 126 (0,5 др.арк.).
3) Фольклорно-міграційний сюжет про прихід мертвого нареченого в інтерпретаціях англійських та українських поетів-романтиків // Слово і час. Січень 2002. №1 (493). С. 68 73 (0,5 др.арк.).
4) Поетичні коди англійської та української народно-фольклорної течії романтизму у порівняльно-типологічному розрізі // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип.8: Матеріали Всеукр. наук.-теорет. конференції Українська література в контексті світової літератури”, Одеса, 21 23 травн. 2001 р. / Редкол.: М.Х. Гуменний (відп. ред.) та ін. К. Одеса: Твім інтер, 2001. С. 124 129 (0,2 др.арк.).
5) Взаимодействие истории и фольклора в исторических поэмах В.Скотта и Т.Шевченка // Романтизм: грани и судьбы: Учен. зап. НИУЛ КИПР ТвГУ. Тверь: Твер. гос. ун-т, 2002. Вып.4. С. 128 136 (0,5 др.арк.).
6) Біблійна поетика англійської та української романтичної поезії // Актуальні проблеми літературознавства. Т.13: Збірник наукових праць / Наук. ред. проф. Н.І. Заверталюк. Дніпропетровськ: Видавництво Навчальна книга”, 2002. С. 132 139 (О,5 др.арк.).

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків і списку використаної літератури. Загальний обсяг її 181 сторінка машинописного тексту. Список використаних джерел налічує 315 позицій.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У цьому дисертаційному дослідженні вивчався комплекс англійсько-українських літературних стосунків на матеріалі романтичної поезії, включеної у загальний контекст преромантичного етапу романтизму, народно-фольклорної, історико-поетичної та байронічної течій. Дисертантом був проведений компаративний аналіз англійських та українських: преромантичних збірників давньої поезії, поетичних містифікацій і стилізацій; романтичних балад, пісень; історико-романтичних поем. Отримала подальший розвиток проблема українського байронізму як специфічного літературного явища, зумовленого суспільно-історичними умовами й індивідуально-авторськими моментами. Було також подано характеристику трансформацій байронічної поеми, байронічного героя та байронічних ліричних мотивів українськими поетами-романтиками. Разом з тим було з’ясовано й специфіку орієнталізму англійської та української романтичної поезії.
У результаті порівняльно-типологічного розгляду англійських й українських преромантичних збірників давньої поезії, поетичних містифікацій і стилізацій були знайдені їхні спільні та специфічні риси. Так, Пам’ятки давньої англійської поезії” Т.Персі й Опыт собрания старинных малоросийских песней” М.Цертелєва фольклорно-літературні збірники давньої поезії, котрі відіграли важливу роль у пробудженні інтересу до стародавньої англійської та відповідно української поезії. Крім того, Пам’ятки” спричинили початок баладного буму” в європейських літературах. Опыт собрания” ж засвідчив великий поетичний потенціал української мови. Порівняльно-тематологічний аналіз народної поезії, представленої Персі та Цертелєвим, виявив: з одного боку, суголосні теми, мотиви, образи й історико-типологічну спорідненість; з іншого ж, різнобарвнішу тематичну палітру Пам’яток” ніж Опыта собрания”. Порівняльно-генологічний аналіз продемонстрував: по-перше, належність балад Персі та дум Цертелєва до пісенної поезії з епічними, ліричними та драматичними елементами; по-друге, подібні підходи до публікації фольклорних текстів. Оскільки Персі та Цертелєв контамінували, скорочували чи додавали рядки до народних балад та дум, повноцінно фольклорними їх назвати не можна. Це й дозволило зарахувати цю оброблену ними лірику до літературних явищ преромантизму.
Поетичні містифікації Пісні Оссіана” Дж.Макферсона та Запорожская старина” І.Срезневського насамперед типологічно зближуються тим, що їхні творчі історії, включаючи пошуки фольклорного матеріалу, видання, всезагальне захоплення, розкриття містифікації й осуд авторів, майже ідентичні. Разом з тим порівняльно-типологічний розгляд цих збірок як явищ преромантичної поезії виявив у них обох наявність образів-символів, деталей емоційного характеру, ліризму й експресивності у відтворенні пейзажу, пластичний ритм, ідеалізацію епічних персонажів, контаміновані конструкції. Втім, якщо провідними темами англійської містифікації стали війна та кохання, то тематика Запорожской старины” торкається лише воєнних дій. Інші ж найхарактерніші ознаки поетики Пісень Оссіана”, приміром таємничість, умовчуваність і перервність оповіді, елегійно-драматичний колорит, патетика, сентиментально-меланхолійна манера нарації, у Запорожской Старине” проявились слабо або взагалі відсутні. Цікаво, що деякі з дум і пісень І.Срезневський подає не у традиційній віршованій формі, а, так само як Дж.Макферсон у Піснях Оссіана”, у стилі метричної прози.
Проведене нами вивчення у компаративному ключі поетичних стилізацій встановило, що більшість із них утворено шляхом комбінування елементів поетики різних стильових тенденцій та віянь. Для обох літератур характерним виявляється вид преромантично-сентиментальної поетичної стилізації. Водночас українському преромантизмові властивий ще і преромантично-бурлескний різновид. На тематологічному рівні англійських та українських поетичних стилізацій простежуються подібні теми, мотиви, образи та сюжети фольклорного, історичного, літературного, а також авторського походження; на генологічному домінування жанрів балади та пісні. Хоча преромантики України не вдавалися до таких прийомів Т.Чаттертона, як написання стилізацій на шматках середньовічного паперу середньовічною лексикою, приписування авторства вигаданій особі. Власне, якщо Т.Чаттертон хотів видати свої твори за середньовічні, то українські поети не намагалися видавати особисту поезію за народну. Просто вони настільки вправно наслідували уснопоетичні жанри, що їхні стилізації самі собою стали сприйматись як зразки фольклору.
Результати другого розділу дисертаційної роботи підтвердили, що багатьма рисами й аспектами англійська та українська романтична поезія народно-фольклорної течії типологічно зближуються. З одного боку, поети-романтики обох країн оперували практично ідентичним набором поетичних кодів, з-поміж яких вирізняються такі, як зображення буденних речей у незвичному вигляді; написання творів адаптованою до поетичних смаків мовою середніх та нижчих прошарків суспільства; добір тематики, пов’язаної з життям простих людей; природна інтонація” та ін. З іншого, вони найбільше розробляли жанри романтичної балади та романтичної пісні.
Зацікавлення баладним жанром у Великобританії доби романтизму виникло під впливом тріумфу Пам’яток давньої англійської поезії” Т.Персі та Ленори”
Г.-А.Бюргера. В Україні ж на формування цієї жанрової моделі вплинули фольклор і творчість європейських романтиків. Основними темами романтичних балад обох літератур стали побутові, любовні, фантастичні й історичні. Втім, названі теми у кожній з балад набували специфічних змістових відтінків, зумовлених суспільно-історичними й індивідуально-авторськими чинниками.
Фабули англійських романтичних балад запозичені переважно не з фольклорних джерел, а з літературних творів, історичних хронік, географічних довідників. Наявна в англійському романтизмі й чимала кількість балад з оригінальними сюжетами, декотрі з них становлять собою літературні перекази реальних подій та ситуацій. Щодо українських романтичних балад, то серед їхніх сюжетів маємо літературні, перейняті від європейських романтиків, оригінальні та передусім фольклорні. Причому здебільшого українські поети переповідали не народні балади, легенди чи перекази, а пісні.
Жанр романтичної пісні розробляли практично всі поети-романтики Великобританії й України. Порівняльно-генологічний аналіз зразків цієї жанрової моделі в обох літературах виявив у їхній поетиці різні комбінування фольклорної та літературної пісенної традицій. Деякі з них, як-от включення народнопісенної поетики в елегію чи романс, типологічно подібні. Та пісні у вигляді елегії-думки властиві лише українському романтизмові. Поети-романтики Великобританії та України часто пісенно обігравали також сюжети балад, легенд, переказів та повір’їв, акцентуючи увагу не на діях, а на почуттях та емоціях людини.
Одні з видів романтичних пісень за своїм генезисом є національними (англійські мисливські, рибальські пісні, пісенні варіації для волинок та українські веснянки, колядки, бурлацькі й козацькі пісні), інші міжнаціональними (колискова, похоронні та весільні пісні). Хоча й в поетиці міжнаціональних проявляється національна своєрідність. В англійській романтичній поезії більше, ніж в українській, стилізацій, імітацій та перекладів пісень інших народів. Але при цьому незмінним залишається принцип наслідування народної пісні, чим і пояснюється те, що ці романтичні літературні пісні нерідко приймали за народнопісенну творчість.
Порівняльно-тематологічний аналіз пісень в англійській і українській романтичних літературах виявив домінування схожих любовних і філософсько-медитативних мотивів. Так, у піснях на любовну тему в обох письменствах переважно йдеться про трагічне кохання. Щодо пісень про щасливе кохання та любовних пісень з елементами гумору, то їх більше в англійському романтизмі, ніж в українському. Співзвучні й англійські та українські романтично-пісенні роздуми про життя, віру, надію, творчість, природу. Однак у англійських пейзажно-романтичних піснях домінує романтичний концепт природи, а в суголосних українських фольклорна концепція людських взаємин з природою.
Історико-поетична течія стала органічною частиною англійського та українського романтизму, щоправда у різний час: у Великобританії в першій третині ХІХ ст., а в Україні у 20 70-х рр. ХІХ ст. Порівнюючи історіософії В.Скотта й українських поетів-романтиків, нами були виявлені не тільки зумовлені індивідуально-авторськими та суспільно-національними особливостями розбіжності, а й певні збіги, як-от схожі оптимістичні пророкування майбутнього та тенденція ідеалізації давнини. Зауважимо, що більшість романтиків обох країн були не лише письменниками, а й істориками. Одначе, з позицій сучасної історичної науки їхні історіографічні розвідки тяжіють до жанру історичної прози”, а не до наукових досліджень. Загалом для обох романтичних літератур характерно поєднання принципів історизму та народності й домінування таких історико-поетичних жанрів, як історичні балада, пісня та поема.
У творенні англійських і українських історико-романтичних балад автори у першу чергу користувалися фольклорними джерелами, а не історичними документами. Персонажами цих баладних поезій є як особистості, котрі реально існували й документально зафіксовані, так і видумані узагальнені образи. Саме за допомогою відомих історичних імен перших, національно-соціальної характеристики других і локалізації подій створюється відчуття справжності вигаданого часопростору. Таким чином у історико-романтичних баладах були здійснені перші спроби запровадження концепту місцевого колориту”.
Англійські й українські історико-романтичні пісні є насамперед лірикою патріотичного звучання, представленою такими тематичними видами, як пісні про батьківщину та її захисників, про боротьбу за незалежність. До речі, поезія цього змісту й звучання творилася англомовними романтиками Ірландії та Шотландії, а не Англії. Для англійських романтиків фольклор і героїчне минуле свого народу значили набагато менше, ніж для ірландських і шотландських письменників. Для цих романтиків першорядним завданням був показ ірландців та шотландців як націй з доблесною історією та самобутною культурою. Аналогічні цілі переслідували й українські митці романтичної доби, що й посприяло появі в обох літературах співзвучних за ідейним духом і художньою системою історико-романтичних пісень. Логічно, що в обох літературах найбільш розробленими виявилися романтичні образи батьківщини та патріота. Серед групи ж героїв-патріотів окреслилася типологічна пара-віддзеркалення, котру складають з англійського боку ірландські барди та середньовічні менестрелі, а з українського бандуристи та кобзарі.
Історико-романтичні поеми двох літератур типологічно зближуються на тематологічному рівні (історична, фантастична, любовна та релігійна теми), за поетичними кодами (місцевий колорит”, історична людина”, авторська присутність у творі), за методами та прийомами відтворення духу минувшини (археологізація історії, введення історичних дат та імен, нагромадження дійсних найменувань та ін.), за використанням фольклорних, літературних та історичних джерел, за сюжетною будовою (простий та складний сюжет), за зовнішнім поділом (частини, пісні, розділи) та за просодією (синтетичність ритмомелодики, наявність фольклорних елементів). Однак, на відміну від англійського, в українському романтизмі більше історичних поем невеликих за обсягом і з простим сюжетом. Стосовно ж поем із складною композиційною побудовою, то простежується декілька яскравих англо-українських типологічних паралелей: по-перше, двох сюжетних ліній історичної та любовної; по-друге, історико-фантастичного сюжету; по-третє, релігійного забарвлення. Разом з тим порівняльно-тематологічний аналіз англійських та українських історичних поем романтичного напрямку виявив також і схожі та розбіжні мотиви. Приміром, окреслюються суголосні мотиви дружби, відданості, батьківської любові, війни, смерті, викрадення дівчини, зради, помсти, таємниці народження, Божого суду, відплати тощо. Проте в українських історико-романтичних поемах відсутні такі улюблені мотиви В.Скотта, як переодягнення жінки у пажа лицаря чи у його зброєносця, кари за згублену коханку; а в англійських мотив убивства батьком малолітніх дітей.
З’ясувалось, що важливу роль у створенні місцевого колориту” історико-романтичних поем відіграють пейзажні малюнки, описи битв та сцени побутового характеру, котрі реконструють історичні час і місце. Одначе, на відміну від англійських, в українських історико-романтичних поемах означених композиційних компонентів зустрічається набагато менше. Водночас в українських зразках цієї жанрової моделі репрезентації баталій, більшість з яких створено у фольклорному ключі та в патріотичному тоні, постають не такими масштабними полотнами як у В.Скотта. В українських історико-романтичних поемах рідко трапляються й детально виписані побутові сцени, котрі притаманні поемам В.Скотта.
Історико-романтичним поемам обох літератур властиві ліричні відступи історичного та філософічного спрямування. Прикметно, що деякі історико-ліричні відступи як у поемах В.Скотта, так і в українських поетів-романтиків були побудовані на зіставленні героїчного минулого та сучасності. Причому часи минувшини зображались ідеальними у порівнянні з теперішніми. Втім, якщо для В.Скотта було табуйованим виражати власне ставлення до зображуваних колізій давнини, то Т.Шевченко відкрито висловлював особисті позиції щодо презентованої історії. Авторські відступи англійських та українських історико-романтичних поем подеколи є античними топосами, як-от звернення до музи.
У репрезентації типу літературного героя, так званої історичної людини”, англійські й українські поети-романтики керувались документальними фактами та рецепціями фольклорно-літературних джерел. До когорти історичних людей” належать як герої, котрі мають реальних прототипів, так і цілковито вигадані персонажі, в яких, проте, зафіксовані певні риси історичних етапів життя їхніх країн. Зауважимо, що декотрі соціально-історичні типи ідеалізовувалися романтиками, як, скажімо, у поемах В.Скотта образи королів, а в українських романтиків образ козака.
Портрет і біографічне резюме першорядні художні компоненти відтворення історико-національного колориту й одночасно характеротворення та індивідуалізації літературної історичної людини”. Приміром, вирізняються живописні портрети героїв історичних поем В.Скотта, у яких автор змалював і риси обличчя, й будову тіла, міміку, пластику, динаміку мовлення, одяг. Українським зразкам цього різновиду поеми детальні портретні замальовки не властиві. Разом з тим в історико-романтичних поемах обох літератур переважають не позачасові, а ситуаційні портрети. Стосовно ж біографічних резюме, то їм, як в англійських, так і в українських історико-романтичних поемах, притаманна пов’язаність з соціальним, національним та культурно-історичним контекстами.
Байронічні віяння та тенденції проявляються й в українському романтизмі. Проте вони не набули такого масштабу, як у Франції чи Росії, а головне більше тяжіють до німецької або італійської літературних рецепцій, що характеризуються відсутністю виразно окреслених байронічних поем та байронічних героїв. Однією з основних причин цього була включеність українських романтиків у рух за відродження соціальної та культурницької незалежності своєї батьківщини. Саме тому українські романтики надали перевагу мистецьким ідеям народно-фольклорної й історичної течій романтизму, які були спрямовані на доведення самобутності, оригінальності національних культур та звеличення героїки минулих часів.
Як відомо, у різних літературах виявилися поети, особливо сприйнятливі до естетики та філософії байронізму. Більшість із них визначні літературні постаті, для яких Дж.Байрон став імпульсом для виявлення їхніх аналогічних творчих інтенцій. На Україні таким митцем був П.Куліш, добре обізнаний з творчістю Дж.Байрона, про що свідчить його перекладацька, поетична, прозова та драматургічна діяльність. Проте саме суголосність вдачі обох романтиків значною мірою посприяла процесові байронізації” П.Куліша. Приміром, вони близькі такими особливостями характеру та поведінки, як меланхолійність, самотність, безкінечне прагнення до незвіданого та нових знань, честолюбство, гіпохондрія, котрі й позначилися на їхньому письменстві. Підкреслимо, що у багатьох випадках твори англійського митця ставали призвідцями для реалізації співзвучних Кулішевих мотивів.
В українському романтизмі риси романтичної поеми, створеної Дж.Байроном, особливо відчуваються у Відьмі”, Тризне” та Слепой” Т.Шевченка. Цим українським поемам властиві такі типологічні відповідності з композиційною побудовою байронічної поеми: новелістичний сюжет; зосередженість оповіді навколо життя однієї дійової особи з акцентом на внутрішньому конфлікті людини; ліричні увертюри, котрі задають емоційну тональність творам; раптовий зачин у вигляді яскравої драматичної картини; уривчастість і недомовленість; ліричні монологи, діалоги та псевдодіалоги; зовнішні та психологічні” портрети героїв; ліричні авторські відступи; мотиви самотності, розчарування, самопожертви. Названі аналогії дозволяють говорити про байронівське відлуння у цих творах Т.Шевченка, але значна кількість типологічних відмінностей, які перш за все відчутні на рівні системи персонажів, не дають достатніх підстав для зарахування їх до жанрової плеяди байронічних поем.
Відчуваються в українській романтичній поезії й такі байронічні мотиви та настрої, як розчарування, туга, сплін, меланхолія, ностальгія, самотність, світова скорбота”. Проте, якщо розчарування багатьох персонажів Дж.Байрона всебічне, то герої української романтичної поезії зневірюються у чомусь одному, наприклад, у коханні чи людях. Одначе, герої українських авторів не втрачають віру у життя, а лише сумують або впадають у тугу. Подеколи типологічно співзвучним із байронівською меланхолійністю виявляється популярний український мотив романтичного болю серця”. Розроблялись українськими поетами-романтиками і теми ностальгії й самотності. По-байронівськи самотніми є постаті поетів у Самотніх співцях” А.Метлинського, Співці Митусі” М.Костомарова, До Кобзи та до Музи”, Сам собі”, Старці” П.Куліша і т. п. Крім того, у деяких випадках, як-от у Н.Маркевичу”, До Основ’яненка” Т.Шевченка чи у Сирітській долі” О.Корсуна, Думі матері руської”, Тузі” М.Устияновича, романтичну самотність уособлює образ сироти. Своєрідним українсько-романтичним вираженням світової скорботи” стала національна туга”.
У площині української романтичної поезії певними рисами байронічного героя, як-от волелюбність, хоробрість, величність, демонічність, наділяються образи козака, гайдамаки, опришка. Втім, якщо бунт байронічного героя ґрунтується на особистих образах, то бунт українських козаків на національних і соціально-політичних кривдах.
Тематологічно та генологічно суголосними з Єврейськими мелодіями” Дж.Байрона постають Давидові псалми” Т.Шевченка. Зокрема, у них були розроблені подібні біблійні мотиви неволі, всепрощення тощо. Цікаво, що обидва романтики переспівали 136-й псалом: Біля вод Вавілона”, Біля рік Вавілону ми сиділи та плакали” Дж.Байрона та На ріках круг Вавілона” Т.Шевченка. Проте у Шевченковому переспіві, на відміну від Байронових, помітно більше нових елементів на рівні композиційної структури, поетичної образності та лексики, як-от мотив кривавого бунту або історична паралель Єрусалим Київ”. Утім, якщо біблійні репрезентації політичного спрямування Дж.Байрона носять універсальний характер, то типологічно-подібні Т.Шевченка проектуються на українське суспільство.
Нами встановлено, що на відміну від англійської, в українській романтичній поезії орієнтального набагато менше. Водночас суттєво різняться і самі концепції орієнталізму англійських та українських поетів-романтиків, оскільки базуються на різних відношеннях до Сходу, зумовлених специфікою національної історії. Таким чином у британському романтизмі домінують елементи екзотики, політичний підтекст, багатогранні орієнтальні образи, символи й алегорії, мотиви інтелектуальної переваги Заходу над Сходом та водночас відчуття зачаєної небезпеки з боку орієнталів. А в українській романтичній поезії фігурують дві репрезентації Сходу, нерідко позбавлені екзотичності й українізовані, ворожий край сліз і страждань бранців та біблійна земля. Прикметно, що поетів-романтиків обох країн цікавила проблема християнсько-ісламського протистояння. Для англійської романтичної поезії властива репрезентація мусульманства як постійної загрози для людей іншої віри. В українській романтичній літературі теж прослідковується мотив небезпечного впливу ісламу, але у туркофільських поемах П.Куліша наявні й моменти ідеалізації магометанського світу.
Отже, англійській та українській романтичній поезії притаманні як типологічні збіги, котрі говорять про спільну векторність розвитку цих літературних явищ, так і зумовлені національними, соціально-політичними та індивідуально-авторськими факторами, типологічні розходження, котрі можна поцінувати як їхні оригінальні риси.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1) Алексеев М.П. Байрон и английская литература // Алексеев М.П. Из истории английской литературы: Этюды, очерки, исследования. М. Л.: Государственное издательство художественной литературы, 1960. С. 347 389.
2) Алексеев М.П. Байрон и фольклор // Алексеев М.П. Из истории английской литературы: Этюды, очерки, исследования. М. Л.: Государственное издательство художественной литературы, 1960. С. 304 346.
3) Альтшуллер М.Г. Эпоха Вальтера Скотта в России: Исторический роман 1830-х годов. Санкт-Петербург: Гуманитарное агентство Академический проект”, 1996. 336 с.
4) Английская и шотландская народная баллада = The English and Scottish popular ballads: Сборник. / Сост. Л.М. Аринштейн. На англ. яз. с параллельным русским текстом. М.: Радуга, 1988. 512 с.
5) Английская поэзия в переводах В.А. Жуковского: Сборник / Сост. К.Н. Атаровой, А.А. Гугнина. На англ. яз. с параллельным русским текстом. М.: Издательство Рудомино”; ОАО издательство Радуга”, 2000. 368 с.
6) Аникст А. История английской литературы. М.: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства Просвещения РСФСР, 1956. 475 с.
7) Багрій Р. Шлях сера Вальтера Скотта на Україну /Тарас Бульба” М. Гоголя і Чорна рада” П. Куліша в світлі історичної романістики В. Скотта/: Пер. з англ. Л. Шарінової. К.: Ред. журн. Всесвіт”, 1993. 296 с.
8) Байрон Д. Дневники. Письма. М.: Издательство АН СССР, 1963. 440 с.
9) Байрон Дж. Чайльд Гарольдова мандрівка: Пер. з англ. П. Куліша. / Вид. з передм. і поясн. І. Франка. Львів: Наклад Укр.-руської вид. спілки, 1905. ХІV, 178 с.
10) Балей С. З психольоґії творчости Шевченка. Черкаси: Брама, 2001. 80 с.
11) Березовський І.П. Іван Манжура (Нарис життя і діяльності). К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 124 с.
12) Берков П. Проблемы исторического развития литератур. Л.: Наука, 1981. 492 с.
13) Бернштейн М.Д. Іван Манжура: Життя і творчість. К.: Дніпро, 1977. 188 с.
14) Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії ХІХ початку ХХ століття: Монографічне дослідження. Zielona Gora, Kijew: Wyzsza szkola pedagogiczna im. Kotarbinskiego, 1999. 160 с.
15) Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: Із мови давньоєврейської та грецької на українську наново перекладена. Б.м.: Б.в., Б.г. 1256 с.
16) Білецький О. Українська література серед інших літератур світу // Білецький О. Від давнини до сучасності. Вибрані твори: В 2 т. К.: Держлітвидав, 1960. Т.2. С. 381 426.
17) Білинська М. Воробкевич І.І.: Нарис про життя і творчість. К.: Держвидав образотворч. м-ва і музліт-ри, 1958. 50 с.
18) Білинська М. Сидір Воробкевич. К.: Муз. Україна, 1982. 46 с.
19) Бовсунівська Т.В. Історія української естетики першої половини ХІХ століття. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2001. 344 с.
20) Бовсунівська Т. Феномен українського романтизму. Ч.1: Етногенез і теогенез. К.: Київський ін-т Слов’янський ун-т”, 1997. 155 с.
21) Бовсунівська Т. Феномен українського романтизму. Ч.2: Ейдетика. К.: Київський ін-т Слов’янський ун-т”, 1998. 109 с.
22) Бородін В.С. Три поеми Т.Г. Шевченка: Сова, Сліпий, Наймичка. К.: Наукова думка, 1964. 132 с.
23) Брандесъ Г. Литература ХІХ вька въ ея главньйшихъ теченіяхъ. Англійская литература: Пер. с нем. М. Іолшина. С.-Петербургъ: Изданіе Ф. Павленкова, 1898. 339 с.
24) Ванслов В.В. Эстетика романтизма. М.: Издательство Искусство”, 1966. 398 с.
25) Великий романтик. Байрон и мировая литература. М.: Наука, 1991. 239 с.
26) Вервес Г.Д. Адам Міцкевич. Життя і творчість. К.: Дніпро, 1979. 142 с.
27) Вервес Г.Д. В інтернаціональних літературних зв’язках: Питання контексту. 2-ге вид., доп. і перероб. К.: Дніпро, 1983. 383 с.
28) Вервес Г.Д. Польська література і Україна: Літературно-критичні нариси. К.: Радянський письменник, 1985. 383 с.
29) Вервес Г.Д. Як література самоутверджується у світі: Дослідження. К: Дніпро, 1990. 452 с.
30) Вертій О.І. Пантелеймон Куліш і народна творчість: Статті та дослідження. Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. 120 с.
31) Вибрані листи Пантелеймона Куліша українською мовою писані. Нью-Йорк Торонто: Укр. Вільна АН у США, 1984. 326 с.
32) Володарская Л. Певец свободы и любви // Мур Т. Избранное. М.: Худож. лит., 1981. С. 3 20.
33) Воробкевич C.І. Вибрані твори. К.: Дніпро, 1987. 358 с.
34) Геник-Березовська З. Історичний елемент в українській романтичній літературі // Геник-Березовська З. Грані культур. Бароко, романтизм, модернізм. К.: Гелікон, 2000. С. 96 112.
35) Герасименко В.Я. Степан Руданський: Життя і творчість. К.: Наукова думка, 1985. 200 с.
36) Герасимчук Л. Часові наперекір // Байрон Дж. Лірика. К.: Дніпро, 1982. С. 5 24.
37) Гердер И.Г. Идеи к философии истории человечества / Пер. и прим. А.В. Михайлова. М.: Наука, 1977. 704 с.
38) Глаголь М. Макаровский М. // Киевская Старина. 1893. Т.40 43, № 2. С. 488 495.
39) Гнатюк В.М. Нарис української міфології. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2000. 264 с.
40) Гнатюк М.П. Олександр Афанасьєв-Чужбинський // О.С. Афанасьєв-Чужбинський. Поезії. К.: Радянський письменник, 1972. С. 3 32.
41) Гнатюк М.П. Микола Петрович Жук (Хрущ) // О.С. Афанасьєв-Чужбинський. Поезії. К.: Радянський письменник, 1972. С. 133 138.
42) Гнатюк М.П. Українська поема першої половини ХІХ століття. Проблеми розвитку жанру. К.: Вища школа”, при КДУ ім. Т.Г. Шевченка, 1975. 168 с.
43) Гоголь Н.В. Собрание сочинений: В 8 т. М.: Правда, 1984. Т.8: Письма. 400 с.
44) Горський В.С. Історія української філософії: Навч. посіб. 4. вид., доп. К.: Наукова думка, 2001. 376 с.
45) Грабович Г. Поет як міфотворець: Семантика символів у творчості Тараса Шевченка: Пер. з англ. С. Павличко. 2 вид., випр. й авторизоване. К.: Часопис Критика”, 1998. 206 с.
46) Грабович Г. Шевченко, якого ми не знаємо: З проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета. К.: Часопис Критика”, 2000. 320 с.
47) Гребінка Є.П. Твори: В 3 т. К.: Наукова думка, 1980. Т.1: Байки. Поезії. Оповідання. Повісті. 560 с.
48) Гром’як Р.Т. Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ століття): Посібник для студентів гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів. Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. 224 с.
49) Гросскурт Ф. Байрон. Падший ангел: Интим. психобиография: Пер. с англ. А. Козинкина и др. Ростов н/Д: Феникс, 1998. 509 с.
50)