ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РОМАНТИЧНОГО ЕРОСУ (на матеріалі творчості лейкістів та харківської школи романтиків)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Канова Ганна Олександрівна

УДК 82-146.2:130.121

ФЕНОМЕНОЛОГІЯ РОМАНТИЧНОГО ЕРОСУ
(на матеріалі творчості лейкістів та харківської школи романтиків)

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник доктор філологічних наук, професор Бовсунівська Тетяна
Володимирівна

Київ 2007

Зміст

Вступ
Розділ 1. САКРАЛЬНИЙ ЕРОС ЕПІСТЕМОЛОГІЯ СВЯЩЕННОГО.......................
1.1. Філософське тлумачення феномена любові: послідовна зміна світоглядних парадигм.
1.2. Ерос сакральний і профанний у середньовічних канонах тлумачення любові.............
1.3. Поетичні стратегії втілення еросу у поезії лейкістів та харківської школи романтиків...
Розділ 2. ІНВАРІАНТНІ СТРУКТУРИ РОМАНТИЧНОГО ЕРОСУ ТА СПЕЦИФІКА ЇХ ХУДОЖНЬОГО ФОРМОВТІЛЕННЯ У ПОЕЗІЇ ЛЕЙКІСТІВ ТА ХАРКІВСЬКОЇ ШКОЛИ РОМАНТИКІВ.
2.1. Міфопоетика романтичного еросу...
2.2. Танатографія романтичного еросу: поетика смерті / хвороби / рани / сліз...........................
2.3. Романтична символізація тілесності у дзеркалі поетики божественного / демонічного..........
2.4. Ерос і поетика таємниці у поезії романтизму.
2.5. Модифікації коханого у ліриці романтиків
Розділ 3. ІНТИМІЗАЦІЯ РОМАНТИЧНОГО УНІВЕРСУМУ
3.1. Романтична особистість у контексті процесу інтимізації культури.........................................................................................................
3.2. Особливості романтичної комунікації у поезії лейкістів та харківської школи романтиків......
Висновки...
список використаних джереЛ......

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. До недавнього часу еротична тематика лірики українських романтиків трактувалась лише у річищі фольклорного сприйняття, зокрема, поза існуючими феноменологічними тлумаченнями аналогічних явищ у творчості романтиків «озерної школи». Дане дослідження спрямоване на узгодження світоглядної парадигми еросу українських та англійських романтиків. Типологія художніх втілень еросу у поезії романтиків харківської та «озерної» шкіл є одним із аспектів актуалізації типологічної спільності романтичного художнього поля, вивчення якого на часі.
Понад століття у літературознавчих студіях вітчизняних та зарубіжних авторів досліджувався романтизм як багатогранний історико-культурний та літературно-філософський феномен. Започатковані на початку ХХ ст. М. Зеровим [57], В. Жирмунським [52], В. Петровим [125], П. Филиповичем [173], А. Шамраєм [195], В. Щуратом [204] дослідження специфіки літературних взаємин між західноєвропейськими та слов’янськими літературами доби романтизму були згодом продовжені Т. Бовсунівською [18-24], Д. Наливайком [112, 113], Г. Нудьгою [117], С. Пригодієм [134] та ін. Проте не була утворена типологія художніх модифікацій еросу в поезії англійських та українських романтиків, як не існувало її у парадигмі інших компаративних досліджень українського романтизму.
У дисертації здійснено декодування романтичного еросу як поетично втіленого варіанту сакрального еросу, що має посприяти уточненню загальної картини романтизму, його світоглядних засад, увиразнити параметри ідентифікації саме українського романтизму, зокрема у його концепції ліричного героя-шукача любові, романтичної туги, любовного страждання тощо. Актуальність даного дослідження також зумовлена потребою конкретизації світоглядних засад романтизму як українського, так і західного, зокрема у плані форм поетичного виявлення еросу як специфічного романтичного способу пізнання божественного. Дослідження даного світоглядного аспекту романтизму засвідчило ієрархізованість форм сакрального сприйняття, маючи також посприяти на користь структуризації сакрального у світоглядній картині як західного, так і українського романтизму. Ерос є формою активізації медитативно-рецептивного рівня поетичного мислення романтиків, що спирається та тривку традицію середньовічного теологічного тлумачення цього поняття, сягає до платонізму, містеріальних культів та архетипних впливів. Актуальним є дослідження цих смислових пластів тексту, а його змістовні рівні проявляються у творчості романтиків у залежності від того рецептивного кореня, який у кожному конкретному творі виявляє свою силу. Тож з’ясування та впорядкування цих смислових витоків романтичного еросу додасть нове до уявлень про художню природу романтизму.
Предмет дослідження романтичний ерос, феноменологія та рівні його художнього втілення, джерела та форми виявлення якого досліджуються за текстами поезії лейкістів та харківської школи романтиків. Поетика романтичного еросу спрямовується на вираження внутрішнього я автора, тому для аналізу взято переважно інтимну лірику поетів-романтиків, у якій відображено повний спектр романтичних почуттів.
Матеріалом дослідження слугувала поезія харківської школи романтиків (Л. Боровиковського, А. Метлинського, М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка, О. Корсуна, О. Афанасьєва-Чужбинського, О. Шпигоцького, С. Писаревського та інших) та поезія «озерної школи» (В. Вордсворта, С.Т. Колріджа, Р. Сауті). Залучені також теоретичні розвідки романтиків, зокрема, М. Костомарова («Про історичне значення руської народної поезії», «Дві руські народності»), А. Метлинського («Замітки відносно южноруської мови», «Погляд на історичний розвиток поезії і прози»), С.Т. Колріджа («Biographia Literaria»), авторські передмови до збірок («Ліричні балади» С.Т.Колріджа і В. Вордсворта, «Що було на серці» О. Афанасьєва-Чужбинського тощо) та приватне листування, вивчення яких посприяло з’ясуванню світоглядних настанов поетів, почасти внутрішньої мотивації та мети їх творчої діяльності, що відбились на інтимній ліриці.
Метою дисертації є визначення та характеристика провідних параметрів романтичного еросу в поезії романтиків «озерної школи» і харківської школи та концептуалізація його окремих рівнів, образних структур та інших форм художнього втілення. Окреслення типологічних сходжень та розбіжностей має на меті виявити найбільш ґрунтовні закономірності функціонування формовтілень еросу в романтизмі та з'ясування їх походження у світлі феноменологічної рецепції еросу.
Задля досягнення мети окреслимо коло завдань, що постають:
· з’ясувати рецептивну природу романтичного еросу як сакрального духовно-естетичного феномена у творчості лейкістів та харківської школи романтиків;
· зіставити поетичні коди еросу, що функціонували у художніх світах українських та англійських поетів-романтиків;
l виявити оригінальність трактування романтичного еросу у поезіях представників «озерної» та харківської шкіл із врахуванням національних відмінностей у традиційній християнській ментальності (православної та євангелістської) та фольклорному підґрунті;
· висвітлити ґенезу та формування мотивної структури у площині «образного поля» романтичного еросу;
· виявити та проаналізувати явище інтимізації романтичного універсуму у поезіях лейкістів та харківської школи романтиків.
Наукова новизна. Західне літературознавство має значний доробок у дослідженні феномена любові у творах англійських поетів-романтиків, у той час, як у вітчизняній науці аналіз феноменології романтичного еросу як явища, притаманного світовідчуттю українських поетів-романтиків здійснювався спорадично Т. Бовсунівською [20-22], В. Луковим [30], Є. Нахліком [114]. Праці, спрямовані на компаративне вивчення феномена еросу в поезії лейкістів та харківської школи романтиків, взагалі відсутні.
(1) У дисертації вперше проводиться компаративне дослідження з наміром ідентифікувати / впорядкувати типологію художніх втілень романтичного еросу.
(2) Наукову новизну даного дослідження складає спроба подати градацію смислових розгалужень романтичного еросу, яка у річищі методології структуризації сакрального становить одну із малодосліджених сторінок.
(3) Особливості романтичного еросу вперше розглядаються на матеріалі творчості лейкістів та романтиків харківської школи.
(4) Вперше на матеріалі двох різних національних шкіл романтизму аналізується медитативно-рецептивна природа тексту, з'ясовуються закономірності функціонування образного поля еросу.
(5) Вперше обґрунтовуються прийоми та засоби інтимізації тексту в творчості романтиків харківської школи та лейкістів. Дослідження романтичного еросу пов'язується передусім з феноменом інтимізації різних рівнів романтичного універсуму, у центрі якого знаходиться особистість.
(6) Здійснюєтья спроба утворення типології комунікативних актів, репрезентованих інтимною лірикою лейкістів та романтиків харківської школи.
(7) У дисертації пропонується ієрархічно організована структура художніх втілень еросу у творчості романтиків, з огляду на сакральне походження романтичного еросу.
Метод та методика. Дисертація виконана у річищі літературної компаративістики І. Арендаренко [10], Р. Гром'яка [37, 38], Д. Наливайка [112, 113], А. Нямцу [118, 119], С. Пригодія [134], а також західних сучасних компаративістів Г. Блума [226], К. Коелба і С. Ноейкес [253], Дж. Крнкович [232], М. Маковскі [257] та ін., із застосуванням кількох сучасних методик літературознавчого аналізу: когнітивної теорії «образного поля» Л. Гудкова [40], І. Осиновської [121], розширеної синтезом феноменологічного (Ґ.-Ґ. Гадамер [33, 34], Г. Зіммель [58, 59], Ф. Шеллінг [199],) та герменевтичного (переважно біблійна герменевтика М. Вайса [28], Е.Д. Хірша [245], Ф. Шлейєрмахера [202] та ін.) підходів. Використані також здобутки біографічного та культурно-історичного підходів при вивченні феномена романтичного еросу на матеріалі поезії лейкістів та харківської школи романтиків. У дисертації широко застосований контекстуально-інтерпретаційний метод реконструкції авторського задуму оригінального поетичного матеріалу у творах лейкістів та романтиків харківської школи. Обрана літературознавча методика дозволила з'ясувати ґенезу та типологію поетичних кодів романтичного еросу.
У дисертації також були використані праці українських та зарубіжних дослідників, які вивчали різні аспекти сакральної типології, архетипної подібності, рецептивних сходжень у площині романтичного еросу: М. Абрамса [219, 220], К. Беррі [221], Дж. Барта [222], Ф. Біті [224], Т. Бовсунівської [18-24], Дж. Веллі [282], М. Джейкобас [249], Е. Джей [250], Дж. Енскоу [235], В. Жирмунського [52, 53], А. Калхеда [233], К. Коеніг-Вудіарда [254], А. Ліндгрен [256], Н.Дж. Перелли [264], Р. Полхемуса [268], С. Пригодія [134], Х. Ріда [272], Д. де Ружмона [140], Дж. Хагстрам [241], А. Хардінга [243], К. Хоуелса [248] та ін.
Теоретичну базу дослідження склали філософські, теологічні, культурологічні, психологічні та літературознавчі студії, предметом наукового аналізу яких став феномен любові у європейській культурі. Теоретичні аспекти розроблені в працях Платона [128], Плотіна [129], Псевдо-Діонісія Ареопагіта [43], Симеона Нового Богослова [147], Бернара Клервоського [5], Ріхарда Сен-Вікторського [5], Раймунда Луллія [5], Г. Сковороди [150], А. Сурожського [164], М. Бердяєва [14-17], В. Соловйова [156], Б. Вишеславцева [31, 32], М. Шелера [197], Г. Зіммеля [59], Д. фон Гільдебранда [36], П. Тілліха [165, 166], Х. Яннараса [217, 218] та інших, сприяли виробленню концепції дослідження феноменології романтичного еросу у творах лейкістів та харківської школи романтиків. При осмисленні сакральної природи романтичного еросу дисертант виходив із засади, що релігійні уявлення поетів були органічною складовою створеної ними поетичної картини світу.
Теоретично вагомою для даного дослідження є також розробка у річищі сучасної філософської думки поетики «образного поля» еросу І. Осиновською [121] та спостереження над феноменом «інтимізації» культури та світогляду у працях Б. Шифріна [200], Ю. Лотмана [93, 94], І. Кона [76]. Феномен романтичного еросу у дисертації розглядається як варіант об’єктивації (за М. Бердяєвим [16]) у певний історичний період інваріантного цивілізаційного феномена еросу (за І. Осиновською [121]), що пронизує товщу європейської культури.
Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана на кафедрі зарубіжної літератури Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки України в річищі комплексної науково-дослідної теми Історія та полікритика зарубіжної літератури”, затвердженої Вченою радою Інституту філології КНУ протокол №3 від 15 листопада 2004 року.
Практична цінність праці. Матеріали дисертації можуть бути використані при розробці нормативних і спеціальних курсів з історії зарубіжної літератури та історії української літератури доби романтизму, у спецкурсах і спецсемінарах присвячених проблемам інтерпретації поетичного тексту.
Апробація роботи. Основні положення дисертації обговорювалися під час роботи науково-практичних конференцій і наукових читань: «Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації» (12 квітня, 2005. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології), «Київські філологічні школи: історико-теоретичний спадок і сучасність» (11 жовтня, 2005. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології), наукові читання присвячені 130-річчю від дня народження професора Івана Васильовича Шаровольського (3 жовтня, 2006. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології), «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (11 квітня, 2007. Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Інститут філології). Матеріали дослідження представлені у чотирьох публікаціях автора у фахових виданнях ВАК України та однієї міжнародної публікації.
Обсяг і структура роботи. Пропонована дисертація складається зі вступу, основної частини, загальних висновків та списку використаної наукової літератури. Основна частина складається з трьох розділів: розділ І «Сакральний ерос епістемологія священного», розділ ІІ «Інваріантні структури романтичного еросу та специфіка їх художнього формовтілення у поезії лейкістів та харківської школи романтиків», розділ ІІІ «Інтимізація романтичного універсуму». Бібліографічний список містить 287 джерел. Загальний обсяг дисертації становить 194 сторінки комп’ютерного набору.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Синтезуємо значеннєві характеристики романтичного еросу, вироблені на основі творчості лейкістів та романтиків харківської школи. Сакральна природа феномена любові, що творить його архетипне ядро, виявляє тенденцію до вільного відтворення незалежно від епохи, утруднюючи його раціональне осягнення і стверджуючи непізнаваність цього феномена. Сакральне ядро феномена на символічному рівні втілено у образі платонівського Андрогіна (як ідею первинної єдності, гармонії і неподільності) і процесуально відтворено у біблійній оповіді про створення перших людей.
Довга галерея різноманітних концепцій любові, презентована європейською культурою, лише описує феномен любові / еросу (відповідаючи на питання якою є любов у рамках певної епохи), а не відповідає на питання, чим насправді є любов. Унікальність та багатоманітність проявів феномена любові у житті людини була повсякчасно наголошена у філософських роздумах віддавна і кожна епоха визначала свою емпіричну «правду» на шляху пошуків істини.
Дослідження корпусу тлумачень сакральних текстів біблійної Пісні Пісень і філософських діалогів Платона («Бенкет» і «Федр») та, відповідно, образно-символічного рівня, почерпнутого з названих джерел у теологічній думці протягом першого тисячоліття християнства, збагатило уявлення про загальні принципи міграції і рецепції провідних любовних образів та мотивів, які були засвоєні та творчо інтерпретовані у поезії лейкістів та романтиків харківської школи.
Стадіально відмінний процес розвитку національних літератур, обумовив певні відмінності у типологічно тотожних процесах парадигмального відтворення сакрального еросу. Нашим дослідженням виявлено органічну єдність форм елліно-християнського та куртуазного (гностичного) еросу у межах любовної символіки та поетичних стратегіях втілення любовних почувань.
Неодноразово наголошені джерела романтичного еросу антична лірика, платонізм та християнськиї неоплатонізм, середньовічна релігійна поезія, куртуазна лірика середньовічної Європи (зокрема, культ Прекрасної Дами як її найвагоміша складова), готичний роман, з одного боку, та національна міфопоетика з іншого, мали свою специфіку у сфері засвоєння символіки та витворення романтичної любовної образності у загальному контексті романтизму.
У поезії лейкістів та романтиків харківської школи нами виявлено низку типологічних відповідностей з урахуванням національної специфіки рецептивних джерел поезії. Точкою типологічних сходжень виявляється неоплатонічний християнський ерос, оспіваний у середньовічній релігійній поезії та містичних християнських практиках. Як показали результати дослідження, мотиви любовної лихоманки, смерті від кохання, сну (як екстатичного / візійного стану закоханого), розділення з коханою, шукання коханої, доповнені на образному рівні символами серця, крові, рани, стріл, крил, сліз, раю, саду тощо сукупно творять статику (сон / марення / мрію) й динаміку (сердечне нуртування, журбу, смуток, тугу тощо) романтичних почувань і є повністю засвоєними й плідно використаними як українськими так і англійськими поетами-романтиками.
Звертає на себе увагу також романтична філософія серця, що має відмінні стадіальні етапи розвитку всередині національних шкіл романтизму. Зазначимо, що естетика сердечного вчування (кордоцентричність) є невід’ємною світоглядною рисою української лірики і черпається українськими романтиками безпосередньо з богословської традиції у готовому вигляді (згадаймо філософію серця Г. Сковороди). Натомість, у любовній ліриці лейкістів традиційна естетизація сердечних почувань з одного боку представлена сакральними канонами євангелістської церкви, а з іншого боку секулярним каноном куртуазного кохання.
Пов'язані з куртуазним каноном, наявні у ліриці лейкістів мотиви любовного рабства / (сердечного) полону / домагання прихильності тощо, які відтворюють куртуазну гру любовними почуттями, абсолютно відсутні у ліриці романтиків харківської школи. Зовні мотивна структура таких поезій схожа з фольклорними жартівливими віршами-стилізаціями українських романтиків (М. Костомарова, В. Забіли, М. Петренка), але генетично є абсолютно відмінною.
Іншою площиною розбіжностей між лейкістами та поетами харківської школи у поетичному тлумаченні сакрального еросу є його зв'язок з поетикою демонічного. Традиції англійського готичного роману були підхоплені лейкістами (у баладах С.Т. Колріджа, Р. Сауті), натомість в українській ліриці поетика демонічного, міцно закорінена у фольклорних традиціях, постала позбавленою негативних емоційних нашарувань готичних жахів. У плані зображення демонічної тілесності у поезії романтиків харківської школи знаходимо традиційний міфопоетичний образ русалки. Українські романтики сакралізують цей образ, спрямовуючи демонічну тілесність у площину родинних стосунків, називаючи русалок сестрицями.
У дисертації подано розгалужену систему поетик, яка функціонує всередині єдиного інваріантного образного поля романтичного еросу. Поетика стихій, поетика божественного / демонічного, поетика смерті / хвороби / рани / сліз, поетика сну / марення / божевілля / сп’яніння, поетика таємниці / чудесного творить внутрішньосистемні мотивні сплетіння, які, на матеріалі творчості лейкістів та романтиків харківської школи, виявляють спільні та поглиблюють відмінні риси у потрактуванні того чи іншого образу / мотиву.
Згідно з християнським світоглядом, світ ґрунтується на любові до Бога і ближнього. Романтики у своїх поезіях витворюють ієрархію форм любові, спрямовуючи свої поривання від земного до небесного, романтичний ерос підноситься до найвищого формовтілення любові до Бога / природи. Любов до жінки (коханої), змальовується романтиками у формі платонічного християнізованого еросу, що супроводжується творенням іконічної тілесності коханої на фоні сталих вербальних заборон використання надмірно чуттєвої лексики. Однією з варіацій платонічного кохання є братсько-сестринський ерос (у поезіях С.Т. Колріджа, В. Вордсворта, М. Костомарова), який є формою поетизації чистоти подружніх і родинних стосунків.
Романтики, мінімізуючи зображення тілесності коханої, іноді таке зображення відсутнє взагалі (у поезіях М. Петренка, О. Афанасьєва-Чужбинського, В. Вордсворта, Р. Сауті), послуговуючись відповідною міфопоетичною та християнською символікою, сакралізують образ коханої. Поети розчиняють чисту, довершену тілесність коханої у навколишній світокартині, знаходячи її в усіх стихіях і явищах природи. Часто така стратегія поетизації тілесності пов’язується з мотивом смерті / розлуки з коханою (у поезіях В. Вордсворта, М. Костомарова).
Кохана жінка у поезії лейкістів та романтиків харківської школи підноситься до рівня сакрального божественного еросу, але не дорівнює йому. Романтики сприймають навколишній світ дикої природи як божественну еманацію (природа величні шати божества), у якій містяться творчі потенції, еротичні животворні першоімпульси, що надихають поетичний геній, тому часто спостерігаємо явище накладання двох поетичних стратегій: ототожнення жінки і природи; ототожнення Бога і природи, що творять спільний процес сприйняття першоімпульсів від природи і жінки (у поезіях В. Вордсворта, С.Т. Колріджа, М. Костомарова, М. Петренка, О. Афанасьєва-Чужбинського). У такий спосіб романтики демонструють розмитість меж внутрішнього і зовнішнього світів та перетікання любові (шляхом творчої сублімації) від жінки до космосу / природи / Бога.
У поезії романтиків харківської школи іноді зустрічаємо фольклорний за походженням мотив, який повністю відсутній у поезії лейкістів, мотив зрадливості / облудності жіночого кохання, що спонукає закоханого романтика шукати і прагнути доторкання до найвищого рівня божественної любові (у поезіях М. Петренка, почасти О. Афанасьєва-Чужбинського). Натомість, відсутній у поетичній творчості харків’ян (лише фрагментарно у М. Костомарова) ерос творчості, який сягає найвищого рівня сублімації у вченні про сакральну / магічну природу творчого генія, апологізується лейкістами (С.Т. Колріджем).
Складний процес кристалізації, адаптації та переосмислення біблійної, платонічної / неоплатонічної та гностичної символіки (первинно виробленої на засадах християнської біблійної екзегези у часи середньовіччя), тлумачиться нами як єдиний процес поступової інтимізації внутрішнього світу особистості (усвідомлення психологічних глибин та цінності особистісних переживань ліричного я). Неодноразово наголошений у наукових розвідках загальний процес самоусвідомлення і народження «я» у європейській культурі, спричинений зміною теоцентричної парадигми на антропоцентричну, врешті-решт, секуляризував та спрофанував сакральний ерос шляхом секулярної інтимізації світосприйняття.
Поетика еросу у поезії романтизму сприяла інтимізації культури романтизму в цілому. Ліричний герой поезій лейкістів та романтиків харківської школи інтимізує у внутрішній простір своєї особистості найширші космічний обшири, але внутрішній світ Іншого так і залишається для нього таємницею. Нерозгаданою лишається також природа народження творчого генія, в основу якої романтики також покладають сакральні першоімпульси. Первісна дика природа тлумачиться романтиками як животворна ієрофанія, творче наслідування якої живиться сакральним еросом, розлитим у природі.
Комунікативні стратегії у поезії харків’ян та лейкістів функціонують згідно з визначеною ієрархію романтичних почувань. На мікрорівні романтична комунікація твориться за моделлю я → Інший (кохана), на макрорівні за моделлю я → Бог / природа. Поетика звертання у інтимній ліриці сакралізується романтиками (пісня / молитва / заклинання стають провідними формами текстової реалізації звертання; поетика благоговіння перед жінкою реалізується романтиками шляхом замовчування імені коханої).
Романтичний ерос у поезії англійських та українських романтиків має сакральний сенс, хоча й вжитий у світському значенні. У творах лейкістів та романтиків харківської школи, романтичний ерос є формою перетворення дійсності на усіх її рівнях. Ерос обґрунтовується романтиками як теоретична категорія (перманентно викладена у теоретичному спадку В. Вордсворта, С.Т. Колріджа, М. Костомарова, А. Метлинського) центральне поняття романтичного мислення сутність його полягає у виробленні нової картини світу, де людина, маючи тварну природу, одночасно наділена потенцією творчого генія. У творчості лейкістів та романтиків харківської школи любов є не тільки мотиваційною силою мистецтва, а й основою своєрідної онтології буття.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абрамович С. Біблія як форманта філологічної культури. К., Чернівці, 2002. 230 с.
2. Августин (Святий). Сповідь. К.: Основи, 1999. 319 c.
3. Аверинцев С.С. Софія-Логос. Словник. 2-ге видання К.: Дух і Літера, 2004. 640 с.
4. Аверинцев С.С. Судьбы европейской культурной традиции в эпоху перехода от античности к средневековью // В сб.: Из истории культуры Средних веков и Возрождения. М., 1976. С. 17-64.
5. Антология средневековой мысли (Теология и философия европейского Средневековья): В 2 т. / Под ред. С.С. Неретиной; сост. С.С. Неретиной, Л.В. Бурлака. СПб.: РХГИ, 2001. http://www.krotov.info/acts/05/3/2001anto.htm
6. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. 2-е вид., доповнене. Львів: Літопис, 2001. 832 с.
7. Антологія української поезії: В 6-ти т. Т.2. / Упоряд. М. Грицай, Н.Жук, П.Сіренко. К.: Дніпро, 1984. 327 с.
8. Апресян Р.Г. Идеал романтической любви в «постромантическую эпоху» // Этическая мысль. Вып. 4. М.: ИФ РАН, 2003. http://ethics.iph.ras.ru/em/em6/9.html
9. Апресян Р.Г. Принцип наслаждения и интимные отношения // Человек. 2005. № 5. http://ethicscenter.ru/biblio/apr_4.htm
10. Арендаренко І. По дорозі й назустріч (англійські та українські романтичні поезії: порівняльна типологія і поетика). К.: ПЦ «Фоліант», 2004. 216 с.
11. Бальмонт К. Лирика пола // Русский Эрос, или Философия любви в России / Сост. и авт. вступ. ст. В.П. Шестаков; коммент. А.Н. Богословского. М.: Прогресс, 1991. С. 96-99.
12. Башляр Г. Вода и грезы. Опыт о воображении материи / Пер. с франц. Б.М. Скуратова. — М.: Издательство гуманитарной литературы, 1998 (Французская философия XX века). 268 с.
13. Бердяев H.A. Смысл творчества: Опыт оправдания человека // Бердяев H.A. Философия творчества, культуры и искусства: В 2 т. М.: Искусство, 1994. Т. 1. С. 214.
14. Бердяев Н.А. Любовь и сострадание // О назначении человека. М.: Республика, 1993. С.167-172.
15. Бердяев Н.А. Метафизика пола и любви // Эрос и личность: Философия пола и любви. М.: Прометей, 1989. С. 17-51.
16. Бердяев Н.А. Опыт эсхатологической метафизики. Творчество и объективация // Бердяев H.A. Царство Духа и царство Кесаря. М.: Республика, 1995. С. 282-283.
17. Бердяев Н.А. Прельщение и рабство эротическое // О рабстве и свободе человека. Опыт персоналистической метафизики. http://www.vehi.net/berdyaev/rabstvo/033a.html
18. Бовсунівська Т.В. Історія української естетики першої половини ХІХ століття. К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2001. 344 с.
19. Бовсунівська Т.В. Сакральне як теоретична категорія в українському та європейському романтизмі // Вісник Київського інституту «Слов’янський університет». К., 2000. № 9. С. 47-54.
20. Бовсунівська Т.В. Феномен українського романтизму. Ч 1: Етногенез і теогенез. К., 1997. 155 с.
21. Бовсунівська Т.В. Феномен українського романтизму. Ч 2: Ейдетика. К., 1998. 109 с.
22. Бовсунівська Т.В. Феноменологія любові у лейкістів // Літературознавчі студії. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2004. Вип. 11. С. 65-70.
23. Бовсунівська Т.В. Формотворча роль містики в українській естетиці першої половини ХІХ століття // Мова і культура (матеріали шостої міжнародної наукової конференції). Т.1. К.: «Collegium», 1998. С. 18-29.
24. Бовсунівська Т.В. Художній гнозис і софіологія романтизму // Вісник Київського інституту «Слов’янський університет». К., 1999. № 3. С. 5-20.
25. Бонавентура. Молитва на хлібопреломляння. http://uets.net/research_center/Library/bonaventura.htm
26. Брандес Г. Литература ХІХ века в ее главнейших течениях. Английская литература: Натурализм в Англии. Озерная школа. Байрон и его группа. Пер. с нем. М. Иолшина. СПб.: Изд. Ф. Павленкова, 1898. 340 с.
27. Брунева Ю.А. Мотив в системе автокоммуникации в лирике М.Ю. Лермонтова: Слово, молчание, взгляд: Дис. канд. филол. наук: 10.01.01. Барнаул, 2004. 203 с.
28. Вайс М. Библия и современное литературоведение: Метод целостной интерпретации / Т.Б. Менская (пер.с англ.). М.: Мосты культуры, 2001. 445с.
29. Василенко Л.И. Краткий религиозно-философский словарь. Истина и Жизнь. М., 1996.
30. Вершинин И.В., Луков В.А. Предромантизм в Англии: Монография. М.: «Наука», 2006. 683 с.
31. Вышеславцев Б. Значение сердца в религии // Журнал «Путь». № 1, 1925. Париж, 1925. С. 79-98.
32. Вышеславцев Б.П. Этика преображенного Эроса. М.: Республика, 1994. 368 с.
33. Гадамер Г.-Г. Диалектическая этика Платона. Феноменологическая интерпретация «Филеба» / О.А. Коваль (пер.с нем. и предисл.). СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. 256с. (Горизонты Феноменологии).
34. Ґадамер Ґ.-Ґ. Герменевтика і поетика / Вибрані твори / Пер. з нім. К.: «Юніверс», 2001. 288 с.
35. Гегель. Лекции по эстетике / Соч., т. 13. М., 1940. С. 107.
36. Гильдебранд Д. фон. Метафизика любви / А. Смирнов (пер. с нем.). СПб.: Алетейя, Ступени, 1999. 629 с.
37. Гром’як Р.Т. Методика реалізації рецептивного підходу до міжнаціональних літературних контактів // Літературна компаративістика. Вип. І. К.: ПЦ «Фоліант», 2005. С. 64-73.
38. Гром’як Р.Т., Боднар В.Т., Бубняк Р.А., Папуша І.В., Царик О.М. Літературознавча рецепція і компаративістичний дискурс. Т.: Підручники і посібники, 2004. 368 с.
39. Грушевський М. З історії релігійної думки на Україні. К.: Освіта, 1992. 192 с.
40. Гудков Л.Д. Метафора и рациональность как проблема социальной эпистемологии. М.: РУСИНА, 1994. 430 с.
41. Демичев А.В. Дискурсы смерти. Введение в философскую танатологию. СПб.: Инапресс, 1997.
42. Джонсон Р.А. МЫ. Глубинные аспекты романтической любви. М.: Гиль-Эстель, 1998. 158 с.
43. Дионисий Ареопагит. О небесной иерархии / Вступ. ст. Г.В. Фроловского; пер. М.Г. Ермаковой. СПб., 1997. http://www.vehi.net/areopagit/nebesnaja.html
44. Дмитренко М., Іванникова Л., Лозко Г., Музиченко Я., Шалак О. Українські символи. К., 1994.
45. Дюби Ж. Куртуазная любовь и перемены в положении женщин во Франции XII в. // Одиссей. Человек в истории. М., 1990. С. 90-96.
46. Дьяконова Н.Я. Английский романтизм: Проблемы эстетики. М.: Наука, 1978. 208 с.
47. Дьяконова Н.Я., Яковлева Г.В. Кольридж и его литературные современники // Филологические науки. М., 1994. № 5/6. С. 46-55.
48. Елистратова А. Наследие английского романтизма и современность. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1960. 505 с.
49. Елистратова А. Поэмы и лирика Кольриджа // Кольридж С.Т. Стихи. М., 1974. С. 203-245.
50. Єфремов С. Історія українського письменства. Київ: Femina, 1995. 688 c.
51. Жерлицын М. Кольридж и английский романтизм. О., 1914. ХV, ІІ, 300 с.
52. Жирмунский В. Из истории западноевропейских литератур: Избранные труды. Л.: Наука, ЛО, 1981. 303 с.
53. Жирмунский В. Немецкий романтизм и современная мистика / А. Аствацатуров (предисл. и коммент.). СПб.: Аксиома, Новатор, 1996. 232 с.
54. Забіла В. М., Петренко М. М. Поезії / Упоряд., вступ. ст. і прим. Г.А. Нудьги. К.: «Радянський письменник», 1960. 216 c.
55. Забіла В. Співи крізь сльози. Поезії. / Видане з передмовою І. Франка. Львів: Друк. Товариства ім. Шевченка, 1906. 44 с.
56. Западная поэзия конца ХVІІІ начала XIX веков / Ред. Ю.С. Рассказова. М.: Изд-во «Лабиринт», 1999. С.40-56.
57. Зеров М.К. Лекції з історії української літератури: 1798 1870 / Під ред. Д.В. Горзлін, О. Соловей. Едмонтон: Мозаїка, 1977. 271 с.
58. Зиммель Г. Избранные работы / Пер. с нем. / А. Юдин (ред.), А. Жаровский (сост.). К.: Ника-Центр, 2006. 440 с. (Серия «Сдвиг парадигмы»).
59. Зиммель Г. Фрагмент о любви // В кн.: Трактаты о любви: Сборник текстов / Сост О.П. Зубец. М., 1994. С. 104-121.
60. Иванченко Г.В. Три грани совершенной любви // Человек. 2006, № 2. http://www.courier.com.ru/homo/ho0206ivanchenko.htm
61. Ингарден Р. Очерки по философии литературы / А. Ермилов, Б. Федоров (пер. с польск.); А. Якушев (ред.); В. Разумный (предисл.). Благовещенск: Благовещенский гуманитарный колледж им. И.А. Бодуэна де Куртенэ, 1999. 184 с.
62. Камінчук О. Поетика української романтичної лірики (проблеми просторової організації поетичного тексту): Автореф. дис. к.ф.н. К.,1996. С.15.
63. Канунова Ф.З. Нравственно-эстетические искания русского романтизма и религия (1820 1840-е годы) / Ф.З. Канунова, И.А. Айзикова. Новосибирск: Сибирский хронограф, 2001. 303 с.
64. Каюа Р. Людина та сакральне: Видання, доповнене трьома додатками, про секс, гру, війну в їхньому відношенні до сакрального: Пер. з франц. / С. Удовик (відп. ред.). К.: Вакляр, 2003. 238 с.
65. Керлот Х.Э. Словарь символов / Отв. ред. С.В. Пролеев. М.: REFL-book, 1994. 608 с.
66. Кирилюк Є. Український романтизм у типологічному зіставленні з літературами західно- і південнослов’янських народів. К., 1973 34 с.
67. Кісь О. Дівчина-русалка: зваба безодні (імпліцитний код) // Студії з інтегральної культурології. Вип. 1. THANATOS. Львів, 1996. С. 105-112.
68. Кісь О. Стереотип фемінності українців у фольклорних та етнографічних джерелах // Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчого музею. Вип. 5-6. Івано-Франківськ, 2001. С. 88-97.
69. Кісь Р. Ерос і водна стихія (Первісна семіотичність шлюбної магії) // Сучасність. 1994. №1. С.84-93.
70. Кобелева Е.В. Роберт Саути теоретик поэзии и литературный критик: Дис. канд. филол. наук: 10.01.03. Киров, 2004. 230 с.
71. Кольридж С.Т. Избранные труды: [Перевод] / Редкол.: М.Ф. Овсянников (пред.) и др.; вступ. ст. Н.Я. Дьяконовой, Г.В. Яковлевой; коммент. Г.В. Яковлевой. М.: Искусство, 1987. 347 с.
72. Кольридж С.Т. Стихи / Изд. подгот. А. Елистратова, А. Горбунов. М.: Наука, 1974. 280 с.
73. Кольридж С.Т. Стихотворения: Сборник / Составл. А. Горбунова. М.: ОАО Издательство «Радуга», 2004. На английском языке с параллельный русским текстом. 512 с.
74. Комаринець Т.І. Ідейно-естетичні основи українського романтизму. Львів: Вища школа, 1983. 223 с.
75. Комариця М.М. Еволюція фольклорної символіки в українській баладі: Автореф. дис. к.ф.н. К., 1994. 16 с.
76. Кон И.С. В поисках себя: Личность и ее самосознание. М.: Политиздат, 1984. 335 с.
77. Кон И.С. Открытие «Я» // Новый мир М., 1977. № 8. http://vivovoco.rsl.ru/VV/PAPERS/ECCE/VV_EH11W.HTM
78. Корнилова Е.Н. Мифологическое сознание и мифопоэтика западноевропейского романтизма: Дис. д-ра филол. наук: 10.01.03. М.: МГУ, 2002.
79. Корнилова Е.Н. Руссоизм как философское обоснование романтических мифологем и Ж. де Сталь http://natapa.msk.ru/biblio/sborniki/XVIII/ kornilova.htm
80. Корольова А.В. Лінгвопоетичний і наративний коди інтимізації в художньому тексті (на матеріалі української та російської прози другої половини ХІХ першої половини ХХ століть): Автореф. дис. д-ра філол. наук: 10.02.01; 10.02.02. К., 2003. 35 с.
81. Корш Ф.Е. Римская элегия и романтизм. М., 1899. 112 с.
82. Костомаров М.І. Твори. Том 1. / Вступ. ст. Є.С. Шабліовського. Київ: «Дніпро», 1967. 414 с.
83. Костомаров М. Дві рускі народности // Твори Амврозия Метлиньского і Миколи Костомарова. Виданє товариства «Просьвіта» у Львові, 1906. С. 425-490.
84. Костомаров Н.И. Верования // Костомаров Н.И. Собр. Соч. Т. 19. СПб., 1906. Кн. 8. С. 146-175.
85. Костомаров Н.И. Об историческом значении русской народной поэзии // Слов’янська міфологія: Вибрані праці з фольклористики й літературознавства. К.: Либідь, 1994 С. 44-200.
86. Краснухина Е.К. Эрос смерти // Фигуры Танатоса. Философский альманах. Пятый специальный выпуск. СПб.,1995.
87. Кристева Ю. Дискурс любви // Танатография эроса. Жорж Батай и французская мысль ХХ века. СПб., 1994. С. 103-109.
88. Куліш П.А. Хуторна поезія. Львів, 1882. С. 19.
89. Либера Ален де. Средневековое мышление. М.: Праксис, 2004. С. 134-206.
90. Литвинова Т.В. Религиозная ментальность в культуре западноевропейского романтизма: Дис. канд. филос. наук: 09.00.13. Ростов на Дону, 2004. 144 с.
91. Литературные манифесты западноевропейских романтиков / Общ. ред. А. Дмитриева. М.: Московский ун-т. 1980. 638 с.
92. Лосев А.Ф. Эрос у Платона // Вопросы философии. 1988, № 12. С. 121-139.
93. Лотман Ю.М. Автокоммуникация: «Я» и «Другой» как адресаты (О двух моделях коммуникации в системе культуры) // Семиосфера. СПб: «Искусство СПБ», 2004. С.163-176.
94. Лотман Ю.М. Феномен культуры // Лотман Ю. М. Избр. статьи. В 3 тт. — Таллинн, 1992. — Т. 1.
95. Льюис К. Любовь. http://www.krotov.info/library/l/lewis/003love.html
96. Маєрчик М. Орнітоморфні уявлення про душу (проблеми ґенези та семіозису) // Студії з інтегральної культурології 1. THANATOS. Львів, 1996. С.92-104.
97. Маковей Г.В. Інтимна лірика як духовний феномен (чоловічий і жіночий дискурси): Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01 / Кіровоградський держ. педагогічний ун-т ім. Володимира Винниченка. Кіровоград , 2003. — 20с.
98. Маламура О.О. Концепція естетизму в контексті західноєвропейського романтизму: Автореф. дис. к. філос. н. К., 2003. 19 с.
99. Малышева Е.И. Функция образа-символа в поэзии С.Т. Кольриджа: Дис. канд. филол. наук: 10.01.03. Нижний Новгород, 2003. 211 с.
100. Маркузе Г. Эрос и цивилизация. Одномерный человек: Исследование идеологии развитого индустриального общества / Пер. с англ., послесл., примеч. А.А. Юдина; Сост., предисл. В.Ю. Кузнецова. М.: ООО "Издательство ACT", 2002. 526, [2] с.
101. Махов А.Е. Звукомузыкальная эротика романтиков // Апокриф. № 1. Культурологический журнал А. Махова и И. Пешкова, С. 35-46. http://ec-dejavu.ru/m/Music_romanticism.html
102. Махов А.Е. Любовная риторика романтиков. М., 1991. 64 с.
103. Метлинский Амвросий. Взгляд на историческое развитие прозы и поэзии. Харьков: Университетская типография, 1850. 79 с.
104. Метлинський, Амвросій. Костомаров, Микола. Твори. 2-ге вид. Львів: Просвіта, 1914. 510 с.
105. Минин П. Главные направления древне-христианской мистики. http://telo-sveta.narod.ru/Library/hristianstvo/direct.htm
106. Мир и эрос: Антология философских текстов о любви / Сост. Р.Г. Подольный. М.: Политиздат, 1991. 335 с.
107. Мифология Британских островов: энциклопедия. М: Изд-во Эксмо; СПб.: Terra Fantastica, 2003. С. 212.
108. Мікушев В. Михайло Петренко «Дивлюсь я на небо»: Хронікально-документальна розповідь / В. Мікушев, О. Добровольський. Слов’янськ: Печатний