Компаративістська парадигма творчості Юрія Тарнавського (на матеріалі перекладів та прози) : компаративистские парадигма творчества Юрия Тарнавского (на материале переводов и прозы)

Краткое описание

Національна Академія наук україни
інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка

На правах рукопису

Остапчук Тетяна Павлівна

УДК 82.091: 821.161.2.09

Компаративістська парадигма
творчості Юрія Тарнавського
(на матеріалі перекладів та прози)

Спеціальність 10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук
Сиваченко Галина Миколаївна

КИЇВ - 2004

Зміст

Зміст.............................................................................................................. 2
Вступ............................................................................................................. 3
Розділ 1. Перекладацька діяльність Юрія Тарнавського в системі порівняльного вивчення літератур......................... 11
1.1.Теоретичні засади вивчення перекладацької діяльності в системі компаративістики....................................................................................... 11
1.2. Українсько-англійські переклади: парадокси і колізії....................... 22
1.3. Переклади з іспанської та англійської: співставлення ідентичностей 55
1.4. Особливості автоперекладів............................................................... 79
Розділ 2. Проза Юрія Тарнавського в компаративістському дискурсі.................................................. 97
2.1. Україна Європа Америка: у пошуках контекстуальних домінант..................................................................................................................... 97
2.2. Роман Шляхи”: оприсутнення екзистенціалістського дискурсу.... 107
2.3. Роман Менінґіт” як експеримент..................................................... 116
2.4. Роман Три бльондинки і смерть”: текст та інтертекст................... 129
2.5. Літературна автобіографія Босоніж додому і назад”: сповідь культурного скитальця............................................................................ 153
2.6. Літературна творчість Юрія Тарнавського в системі інших видів мистецтв.................................................................................................... 166
Висновки................................................................................................ 179
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................... 183

Вступ

У другій половині ХХ століття українське порівняльне літературознавство зробило значний внесок у справу представлення вітчизняної літератури в європейському та світовому контексті. Серед найвагоміших праць слід назвати роботи Г.Вервеса [28], Д.Наливайка [103; 104], Ю.Булаховської [26], В.Моренця [100], С.Пригодія [120; 121], спільні проекти Українська література в системі літератур Європи і Америки (ХІХ ХХ ст.)” [162] та Українська література в загальнослов’янському і світовому літературному контексті” [163], окремі дослідження Т.Денисової [47], Л.Оляндер [110], І.Арендаренко [4] та ін. Пожвавлення розвитку компаративістських студій спонукало багатьох дослідників осмислювати мистецькі явища та аналізувати художні твори, посутньо враховуючи досвід інших національних літератур і культур. Ця тенденція стала визначальною рисою літературознавчих досліджень, які наразі проводяться в Україні.
Українська література ХХ століття розвивалась у тісному зв’язку загальнонаціональних історичних та соціальних процесів. Через низку обставин вона є не однорідним явищем, а сукупністю окремих літературних епох, стилів, їх своєрідним поєднанням та шляхами взаємозбагачень і взаємовпливів. Перш за все, маємо на увазі українську радянську літературу та літературу української еміграції. Протягом останнього десятиліття робились численні спроби об’єднання цих двох гілок в єдину національну літературу. Тож, завдяки плідним зусиллям багатьох науковців межі усталеного вітчизняного канону були значно розширені. До читацького і літературознавчого обігу повернуто десятки імен, сотні текстів. Величезну роль також відіграли засідання Міжнародного конгресу україністів (1990, 1993, 1996, 1999, 2002), пріоритетним завданням яких було, за висловом М.Жулинського, скласти цілісну картину української культури в світі, знайти способи і можливості для трансляції національних культурних цінностей у світовий культурний масив, виробити принципи та систему інтеграції нашої культури” [56, с. 326]. Одним із результатів цього широкомасштабного процесу стало вивчення творчості письменників-емігрантів у курсі історії української літератури ХХ ст., що знайшло відображення в побудові підручника Українська література ХХ століття” за редакцією В.Дончика (1993; 1998) та хрестоматії Українське слово” (1994; 2001). Тим часом, актуальною залишається проблема засвоєння художнього досвіду письменників-емігрантів.
На перший план у вивченні текстів, які творились на пограниччі культур, націй і держав, виступає компаративістська методологія, на що слушно звернув увагу Р.Гром’як у розвідці Еміґрація і художня література: грані проблеми й аспекти досліджень”, в якій науковець також зазначив: Такий підхід до вивчення двоколійного і водночас єдиного українського літературного процесу зможе розкрити його гетероґенічність, діалоговість” [40, с.248]. Усвідомлення останнього є надзвичайно важливим, оскільки, хоча література еміграції поволі стає невід’ємною часткою національного літературного дискурсу, вона одночасно зберігає й свої специфічні риси, розуміння яких можливе лише в загальносвітовому культурно-мистецькому просторі. Засаднича амбівалентність, націленість на різні світи робить твори письменників-емігрантів особливими і неповторними в контексті рідної літератури. Так, досліджуючи спадщину В.Винниченка доби еміграції з позицій компаративістики, Г.Сиваченко зауважує, що одна з прикметних особливостей літературного процесу ХХ ст. перетворення індивідуальної чи навіть історичної ситуації вимушеної еміграції письменника на явище національної культури” [137, с. 7]. Вагомим відкриттям для української культури на межі століть стала і творчість Юрія Тарнавського, одного з сучасних талановитих письменників української еміграції на Заході.
Ю.Тарнавський представляє третю хвилю еміграції, яка відбулася під час та після ІІ Світової війни. Перебування в таборах DP, які стали для переселенців своєрідними осередками культури, сприяло зміцненню національної свідомості та одночасно спонукало до освоєння нових культурно-мистецьких цінностей, що їх пропонувало західне суспільство. Навчання в німецьких гімназіях, американських університетах збагатило життєвий досвід та творчу уяву митця і спонукало до творення власних текстів. На сьогоднішньому етапі в творчому доробку письменника поетичні, драматичні, прозові твори, ціла низка перекладів, автоперекладів, статті на лінгвістичні та літературознавчі теми. Від перших поетичних та прозових спроб на початку 50х років минулого століття на доробок Тарнавського звернули увагу читачі і літературні критики з кола української діаспори та еміграції: Ю.Лавріненко [82], І.Кошелівець [78], Ю.Шерех [175], Б.Бойчук [19; 22], Б.Рубчак [129; 177], Я.Розумний [126], Г.Грабович [35], В.Кейс [72], І.Фізер [165], Ю.Соловій [140], М.Ревакович [123; 124] та ін. З оформленням Нью-Йоркської групи постать Юрія Тарнавського все частіше асоціювалася з уявленням про сучасного, неординарного, нетрадиційного, авангардного поета-модерніста. Саме в такій якості творчість митця була презентована в Україні широкому читацькому загалу: 1990 року в журналі Україна” з’явилася стаття В.Шевчука У пошуках землі обітованої” [173], 1991 року видавництво Дніпро” випустило в світ збірку поезій Без нічого” з передмовою М.Москаленка [149]. Відтоді на батьківщині починається знайомство з творами Юрія Тарнавського, а відповідно збільшується кількість критичних і літературознавчих праць, присвячених їх аналізові. Етапними стали статті В.Моренця [95 99], Ю.Барабаша [11], Т.Салиги [130], численні публікації М.Ільницького [67 70] та О.Астаф’єва [5 8]. У більшості робіт увага дослідників зосереджується на поетичних текстах Ю.Тарнавського в контексті розвитку Нью-Йоркської групи. Переважають спроби вписати творчість учасників групи в український літпроцес як один з етапів вітчизняної моделі модернізму. Такий же й характер звертання до набутків нью-йоркців С.Павличко [112; 113]. М.Нікула [106] та Г.Сюта [143] зупинилися на аналізові мовного тла поезій Тарнавського знову ж таки в контексті групи. Наразі лише з’являються дослідження, автори яких зосереджуються на феномені творчості Юрія Тарнавського як окремого самодостатнього митця: Т.Гундорова [42], Н.Зборовська [60; 61], Л.Зелінська [63], М.Сорока [141], А.Бондаренко [23].
Таким чином, в українському літературознавстві протягом довгого часу існував значний інтерес до поетичних текстів Юрія Тарнавського, які здебільшого розглядалися в контексті українського літературного дискурсу, а європейський та американський досвід письменника-емігранта часто залишався без належної уваги. Стосовно ж перекладацької спадщини, романів, автобіографії критична інтерпретація у вітчизняному літературознавстві майже відсутня на відміну від помітної зацікавленості з боку американської критики, свідченням якої стали праці Л.Єфімов-Шнейдер [183], Дж.Бойда [182], Г.Пекара [191], Г.Полкінгорна [192].
Відтак наша дисертаційна робота фокусує увагу на малодослідженій частині творчості українсько-американського письменника Юрія Тарнавського перекладах та прозі в порівняльно-типологічному аспекті. Цим зумовлена актуальність роботи для українського літературознавства загалом та компаративістики зокрема.
Мета дисертаційного дослідження полягає в з’ясуванні компаративістської парадигми творчості Юрія Тарнавського. Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
§ визначити теоретичні засади вивчення перекладацької діяльності в системі порівняльного вивчення літератур;
§ провести компаративний аналіз текстів українсько-англійських, англо-українських та іспано-українських перекладів, виконаних Юрієм Тарнавським, та схарактеризувати їх впливи на оригінальну творчість перекладача;
§ розглянути у компаративному аспекті явище автоперекладу як одне з характерних в ситуації еміграції;
§ окреслити контекстуальні домінанти прозових текстів письменника у колі української, американської та європейських літератур;
§ висвітлити своєрідність освоєння досвіду європейського екзистенціалістського дискурсу в творчості Юрія Тарнавського;
§ здійснити аналіз англомовних романів автора на тематологічному, генологічному, композиційному та інтертекстуальному рівнях;
§ продемонструвати своєрідність автобіографізму текстів українських письменників-емігрантів другої половини ХХ ст. в світлі сучасних підходів до мемуарно-автобіографічного жанру;
§ дослідити взаємозв’язок творчості письменника з іншими видами мистецтв.
Об’єктом дослідження є тексти перекладів та автоперекладів, виконаних Юрієм Тарнавським, та його прозовий доробок. До порівняння залучено також оригінальні тексти, які перекладались, та переклади інших авторів, а також низку творів українських, європейських та американських письменників, що можуть вважатись претекстами. Також, в роботі аналізується зв’язок літературної творчості письменника з іншими видами мистецтв живописом, скульптурою, театром, кіно, як таких, що мали значний вплив на формування митця.
Предметом дослідження є складові компаративістської парадигми творчості письменника. До них ми зараховуємо: особливості перекладацького стилю митця у порівнянні з іншими зразками перекладів одного і того ж тексту; творення нових традицій у перекладі з опертям/відштовхуванням від вже існуючих; конкретні шляхи впливу перекладацької діяльності на оригінальну творчість письменника; маневрування між мовами при створенні автоперекладів; причини повторного звертання до власних текстів під час їх перекодування англійською/українською мовою та зміни в текстах, які постають у результаті цього. А також: особливості тематики й проблематики в романі Шляхи” та їх зв’язок з екзистенціалістською філософською концепцією; жанрово-стилістичні пошуки письменника в руслі нових європейських течій; інтертекстуальність творів та виявлення кола читання автора на певних етапах творчості, що формує уявлення про претексти, які не обмежуються лише літературними текстами, а часто включають зразки інших видів мистецтв; авторський підхід до створення автобіографічного тексту на тлі низки автобіографій письменників-емігрантів того ж періоду (Г.Костюка, І.Кошелівця, У.Самчука, Г.Журби, Ю.Луцького, Б.Бойчука та ін.).
Методологічною основою дослідження є складові сучасної теорії компаративістики. Компаративістика як наукова дисципліна у ХХ столітті зазнала значних трансформацій. Так перше, що необхідно зазначити, це її значне зближення з теорією літератури, друге вихід за межі вивчення впливів та прагнення до встановлення ширших закономірностей включно з міжкультурними та міждисциплінарними зіставленнями. За таких умов компаративістика перетворилась на свого роду метатеорію, що на сьогодні плідно послуговується досягненнями американської та європейських літературознавчих шкіл, інтегруючи в порівняльні дослідження напрацювання психоаналізу, архетипної критики, феноменології та герменевтики, рецептивної естетики та літературного екзистенціалізму, структурно-семіотичні дослідження, тематично-інтуїтивні та соціологічні розробки нової критики”, феміністичну критику та постколоніальні студії.
У такій ситуації питання вибору методології компаративного дослідження є одним з принципових. На необхідності чіткої орієнтації та свідомого вибору методу неодноразово наголошувалось останнім часом в Україні (Т.Гундорова [43], Л.Грицик [37], І.Папуша [115], О.Веретюк [29]). Виходячи з предмету та з мети дисертаційного дослідження, вважаємо за доцільне розглянути зазначену частину творчості письменника в контексті українського, американського та європейських літературних дискурсів 2-ої половини ХХ століття із застосуванням:
1) генетичного підходу, який щодо вивчення творчості одного письменника реалізується за допомогою біографічного, культурно-історичного, психологічного і соціологічного методів, які в сукупності дозволяють відстежити процес виникнення і здійснення задуму, встановити стимули до творчості, джерела тематики, пояснити причини існування певних домінант творчості (ідейно-тематичних, жанрово-стилістичних та ін.);
2) контактологічного підходу, який дозволяє виявити наявність різного роду контактів та взаємодій (зовнішніх, внутрішніх, прямих та опосередкованих) між письменником та літературними текстами, письменником та іншими письменниками, між літературами, що розглядаються в цілому, у синхронному, напівсинхронному та подеколи діахронному розрізах;
3) типологічного підходу, зокрема увагу буде приділено конкретно-історичним подібностям, які в змозі пояснити об’єктивну близькість творчості Юрія Тарнавського до ряду письменників того самого часу, подібність їх художніх позицій.
Враховуючи історичні межі та впливи, під які підпадає аналізований матеріал, необхідно зауважити, що посутнього значення в дослідженні набувають філософські концепції екзистенціалізму, постулати мультикультуралізму та постколоніалізму, а також відповідні літературно-критичні течії. Також в дослідженні застосовано методи інтерпретаційного аналізу, який спирається на висновки герменевтики та рецептивної естетики. Значна роль відводиться інтертекстуальному аналізові творів.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що дане дисертаційне дослідження є першою в Україні ґрунтовною спробою представлення творчості Юрія Тарнавського в контексті української, американської та європейських літератур другої половини ХХ століття. Вперше до вивчення творчості письменника застосовано компаративістську методологію. Крім того сам об’єкт вивчення є новим для вітчизняного літературознавства.
Практичне значення роботи. Дослідження є дальшим кроком на шляху до сучасного осмислення місця і ролі літератури української еміграції в загальнонаціональному та світовому контекстах. Матеріали і висновки дисертації можуть бути використані для вивчення літератури української еміграції, для компаративістських наукових праць, а також для розробок курсів української літератури ХХ століття, зарубіжної літератури, спецкурсів з порівняльного літературознавства, теорії і практики перекладу, що зумовлює також практичну цінність дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана у відділі компаративістики Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, науковими пріоритетами якого є застосування і поширення нових методологічних підходів у руслі компаративістики до вивчення міжнаціонального контексту української літератури. Дане дослідження є спробою показати нові перспективи застосування методів компаративістського аналізу до вивчення української літератури в її органічній єдності зі світовими концепціями і течіями.
Апробація результатів дисертації. Тези та висновки дослідження пройшли апробацію на таких наукових конференціях: IV і V Всеукраїнські та VI Міжнародна науково-теоретичні конференції молодих учених (Київ, 2001, 2002, 2003), ІІ Міжнародна конференція з американської літератури Американська література на межі ХХ і ХХІ століть” (Київ, 2002), наукові конференції Традиції слов’янського просвітництва: шлях крізь століття” та Актуальні проблеми славістики як інтегративного напряму науки та освіти” в рамках VI та VII Слов’янознавчих читань (Миколаїв, 2001, 2002), Міжнародна наукова конференція Класична поетика та естетика постмодерної доби: заперечення чи трансформація?” (Львів, 2003), Всеукраїнська наукова конференція Міф у політиці й літературі” (Миколаїв, 2003).

За темою дисертації опубліковано чотири статті основного і дві додаткового характеру.

Список литературы

Висновки

Опрацювання значного теоретичного матеріалу, перекладів та прозових текстів Юрія Тарнавського в компаративному аспекті дає підстави зробити такі висновки:
- З огляду на сучасний стан компаративістики, зокрема тенденцій до розширення наукових кордонів даної дисципліни, існують об’єктивні передумови включення до її компетенції аналізу перекладів. У межах компаративного дослідження переклади розглядаються у невідривних зв’язках із проблемами формування індивідуального стилю перекладача, інтертекстуальності, комунікації між культурами та літературами тощо.
- Українсько-англійські переклади Ю.Тарнавського стали необхідним та важливим етапом його входження в англомовний літературний простір. Тексти перекладів українських дум та прозових зразків з М.Хвильового, М.Коцюбинського, В.Стефаника мають високий літературний рівень і до сьогодні залишаються джерелом ознайомлення для західної англомовної аудиторії з українською фольклорною та літературною традицією початку ХХ ст. Переклади текстів колег із Нью-Йоркської групи, В.Шевчука та В.Цибулька базуються на контактних зв’язках та генетичній спорідненості, що забезпечило їх високий ступінь адекватності. Звертання Ю.Тарнавського до української літератури та її опрацювання англійською мовою стало важливим етапом презентації української літературної школи в західних суспільствах.
- Занурення Ю.Тарнавського в іспанську культуру справило значного впливу на його творчість: від активної перекладацької роботи до широкого засвоєння тем, мотивів, образів, прийомів, характерних для іспаномовної літературної традиції, у власних текстах. Найперше, що необхідно відзначити, це активне творення нових перекладацьких прийомів в колі перекладачів-емігрантів, які постали саме на ґрунті їх зацікавлення іспанською літературою, а відповідно подальше формування іспанської школи” в їх оригінальній творчості. Зачинателем цієї тенденції по праву можна вважати саме Юрія Тарнавського.
- Знаковим стало звертання перекладача до драми абсурду”. Він подав одну з яскравих інтерпретацій тексту С.Беккета Остання стрічка Краппа”, що доведено на тлі співставлення перекладів Ю.Тарнавського та В.Діброви. Одночасно зазначено глибокий вплив даної мистецької течії на творчість самого письменника, зокрема, його звертання до форми драми, в яких однією з провідних висунуто тему абсурдності людського існування.
- Явище автоперекладу розглянуто як типологічно спільне для письменників, які потрапили в ситуацію вигнанців та емігрантів. Саме явище еміграції набуло нечуваних масштабів у другій половині ХХ століття. У такій ситуації автопереклади виконували певні функцій, а саме: забезпечували зв’язок з пракультурою, допомагали засвоїти нову мову, а відповідно й культуру, поглиблювали цілісність тексту та виступали зразками автотекстуальності. Аналіз автоперекладів Юрія Тарнавського також засвідчив шляхи вирішення ним проблеми модернізації української мови шляхом перевтілення лінгвістичного експерименту з англійської мови рідною.
- Перший україномовний роман Юрія Тарнавського Шляхи” за своєю ідейно-тематичною спрямованістю цілком вкладається у русло європейської літературної традиції середини минулого століття, провідними рисами якої стали концентрація уваги на проблемах ідентифікації, самоідентифікації, вибору, цінності та/або абсурдності людського життя, питаннях філософії смерті, самотності, що культивувались у філософських працях екзистенціалістів та знайшли відображення у низці літературних текстів минулого століття. Спорідненість тексту Юрія Тарнавського з філософською концепцією та літературно-мистецькою школою, започаткованою екзистенціалізмом, доведено на образному, тематичному, ідейному, композиційному та сюжетному рівнях.
- Англомовна літературна праця Юрія Тарнавського засвідчує новаторство автора у багатьох напрямках. Заслугою письменника є вдале експериментування з романним жанром в дусі модерних та постмодерних тенденцій. Роман Менінґіт” є зразком розгортання нової моделі письма, в якій значне місце відводиться імпліцитному читачеві, який на основі тексту, створеного з низки фрагментів, повинен вибудовувати власну інтерпретацію. Кількість таких інтерпретацій засадничо безмежна, що узгоджується з новітніми концепціями постмодерністського мистецтва.
- Роман Три бльондинки і смерть” став логічним продовженням творчої еволюції письменника від модернізму до постмодернізму. Інтертекстуальне прочитання на тлі роману Т.Манна Магічна гора” дало змогу проілюструвати особливості індивідуального стилю Тарнавського, своєрідність підходу до творення сюжету, образів, композиції. У контексті американської літератури роман представлено як роман-деміфологізацію, в якому розвінчано засадничі для американського суспільства міфи про невинного Адама, побудову земного раю та американську мрію”.
- Прочитання літературної автобіографії Ю.Тарнавського з урахуванням сучасних теоретичних концепцій мемуарно-автобіографічного жанру та на тлі тогочасних автобіографічних текстів інших українських письменників-емігрантів дало можливість визначити її приналежність до еволюційного поступу української мемуаристики, з одного боку, а, з іншого, чітко артикулювати її відмінність, яка забезпечується орієнтацією автора на модерні літературні взірці.
- Визначення компаративістської парадигми творчості Юрія Тарнавського було б неповним без врахування його захоплення сучасним мистецтвом, яке мало значний вплив на формування його естетичних смаків та поетичної свідомості. Значними визнано впливи театрального та кіномистецтва, візуального та музичного родів мистецтв. Не меншого впливу справили й сучасні інформаційні технології, що сприяли чіткості та лаконічності письма, а також значно вплинули на архітектоніку художніх текстів.
Врахування компаративістської парадигми творчості Юрія Тарнавського є необхідною умовою прочитання текстів письменника у широкому загальномистецькому контексті доби другої половини ХХ століття. Вагомий внесок письменника у світовий літературний процес оприсутнюється завдяки таланту і новаторству в поєднанні досвіду української, американської та європейських культур і літератур.
Творчість Юрія Тарнавського в усьому своєму розмаїтті поезія, драматургія, проза, переклади, літературознавча есеїстика має всі підстави стати рівноправною часткою загальноукраїнського літературного дискурсу та оновленого канону, бо, як зазначає Ю.Барабаш традиція-бо не є чимось застиглим, раз і назавжди канонізованим; та й сам канон величина змінна, і біда для літератури, коли він перетворюється на іконостас” [11, с. 144]. Аналогічно В.Агеєва, характеризуючи творчість В.Підмогильного, В.Домонтовича, І.Костецького, Ю.Косача, робить висновок: Культурну традицію вони розуміли значно ширше, ніж більшість їхніх критиків, і взорувалися не лише на шукання рідного письменства, але й на різноманітні течії та школи, які в нашому мистецтві так і не розвинулися. І, включаючи творчість згаданих майстрів у наш літературний канон, можна нарешті говорити не так про їхню нетрадиційність, як про розширення самих уявлень про національну традицію” [122, с. 15]. Тож, тексти нашого сучасника Юрія Тарнавського, маючи високу мистецько-естетичну якість, відчутно поширюють кордони української літературної традиції, інкорпорують світовий досвід до творчої майстерні майбутніх українських письменників та поширюють уявлення про українську літературу у світовому колі інших літератур, і цим, безумовно, заслуговують на значну увагу з боку українських критиків, літературознавців і, звичайно, читачів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Адамс Г. Воспитание Генри Адамса. М.: Прогресс, 1988. 752с.
2. Андрусів С.М. Модус національної ідентичності: Львівський текст 30-х років ХХст. Монографія. Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2000; Тернопіль:Джура, 2000. 340с.
3. Аникст А.А., Бояджиев Г.Н. 6 рассказов об американском театре. М.: Искусство, 1963. 152с.
4. Арендаренко І. По дорозі й назустріч (англійська та українська романтичні поезії: порівняльна типологія і поетика). К.: ПЦ Фоліант”, 2004. 216с.
5. Астаф’єв О. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем. Монографія. — К.: Смолоскип, 1998. — 313с.
6. Астаф’єв О. Містика смерті в ліриці української еміграції// Сіверянський літопис. 1999. №1. С.128 139.
7. Астаф’єв О. Поети Нью-Йоркської групи”. Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.Гоголя, 1995. 30с.
8. Астаф’єв О. Реляція реальність сон” у поезії модернізму // Слово і час. 2002. №9. С.35 43.
9. Бажанський М. Мемуарна мозаїка. К.: Критика, 1998. 336с.
10.Бакула Б. Кілька міркувань на тему інтегральної компаративістики // Слово і час. 2002. №3. С.50 58.
11.Барабаш Ю. N.Y.Група поза традиції” як традиція // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Харківський державний педагогічний університет; Харківське історико-філологічне товариство. Х., 2002. Т.9. 415с. (Нова серія). С.131 146.
12.Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.:Худ. лит., 1975. 504с.
13.Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. — М.: Искусство, 1979. 423с.
14.Бгабга Г. Націєрозповідність// Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 2001. 832с. С. 738 740.
15.Без Еспанії чи без значення? Інтерв’ю В.Бургардта з Ю.Тарнавським// Сучасність. 1969. Ч.12 (108). С.13 29.
16.Беккет С. Остання стрічка Среча / Пер. з англ. В.Діброви // Всесвіт. 1988. №1. С.134 138.
17.Беккет С. Чекаючи на ґодо і Остання стрічка Краппа. Мюнхен: Сучасність, 1972. 102с.
18.Близнята ще зустрінуться. Антологія драматургії української діаспори./ Упор. та автор передм. Лариса Залеська Онишкевич. Київ-Львів: Виадвництво Час”, 1997. 640с.
19.Бойчук Б. Інтерв’ю з Юрієм Тарнавським про Три бльондинки і смерть”// Світо-вид. 1994. №7-8. С.21 29.
20.Бойчук Б. Спомини в біографії. К.: Факт, 2003. 200с. (Серія Українські мемуари”).
21.Бойчук Б. Тільки про різне інше// Сучасність. 1969. №7. С.68 75.
22.Бойчук Б. Три блондинки і смерть// Сучасність. 1994. №7 8. С.78 80.
23.Бондаренко А. Міфософія актуального життєвого простору в художньому мовомисленні Юрія Тарнавського // Слово і час. 2002. №7. С.21 24.
24.Бродский И. Состояние, которое мы называем изгнанием, или Попутного ретро (из книги эссе «Скорбь и разум») // Иностранная литература. 2003. №1: Новые американцы”. С.169 202.
25.Бронская Л.И. Концепция личности в автобиографической прозе русского зарубежья первой половины ХХ века (И.С.Шмелев, Б.К,Зайцев, М.А. Осоргин). Ставрополь: Изд-во СГУ, 2001. 120с.
26.Булаховська Ю.Л. Типологія польсько-російсько-українських літературних явищ 50-70-х рр. ХХ ст. К.:Наук. думка, 1982. 222с.
27.Ведина В.П. Послевоенная польская проза. Проблематика и поэтика. К.: Наук. думка, 1991. 312с.
28.Вервес Г.Д. В інтернаціональних літературних зв’язках: Питання контексту. 2-е вид., доп й переробл. К.: Дніпро, 1983. 383с.
29.Веретюк О. Наука чи метанаука, або компаративістика в епоху постмодернізму// Матеріали V конгресу Міжнародної асоціації україністів: Літературознавство/ Упоряд. і відп. ред. О.Мишанич. Чернівці: Рута, 2003. Кн. 1. 316с. С.113 116.
30.Вибраний ґарсія Льорка: Поезія, проза, драма. Зред. І.Костецький. Н.Ульм: На горі, 1958. 132с.
31.Вовк В. Поезії. К.: Родовід, 2000. 422с.
32.Вовк В. Про технологічний і метафізичний кшталт мислення // Сучасність. 1970. №12. С.81 86.
33.ґадамер г.-ґ. Герменевтика і поетика/Вибрані твори. К.: Юніверс”, 2001. 288с.
34.ґарсія Льорка Ф. Як кохався дон Перлімплін з Белісою в саду. Пер. з есп. Ю.Тарнавського. Видавництво Сучасність”, 1967. 20с.
35.Грабович Г. Від мітів до критики// Сучасність. 1969. - №5. С.74 87.
36.Грабович Г. Символічна автобіографія у прозі Миколи Хвильового// Критика. 2003. Ч.6(68), червень. С.20-23.
37.Грицик Л. Українська компаративістика ХІХ поч. ХХ ст.: напрями, методика досліджень // Літературознавча компаративістика. Навч. посібник/ Ред. Р.Гром’як. Тернопіль: РВВ ТДПУ, 2002. 334с. С.29 60.
38.Грищенко О. Україна моїх блакитних днів. Мюнхен: Вид-во Дніпрова хвиля”, 1958. 256с.
39.Гром’як Р. Літературознавча компаративістика та перекладознавство: дотичність, перетини, колізії // Слово і час. 2002. №8. С.49 58.
40.Гром’як Р.Т. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства. Тернопіль: ЛІЛЕЯ, 1997. 272с.
41.Гундорова Т. Femina melancholica: Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської. К.: Критика, 2002. 272 с.
42.Гундорова Т. Деконструкції на тлі чоловічого тексту// Критика. 1999, Ч.9. С.18 21.
43.Гундорова Т. Методологічний тиск// Критика. 2002. №12. С.14 17.
44.Дедова О. О гипертекстах: «книжных» и электронных// Вестник Московского университета. 2003. Вып.3. С.106 120.
45.Денисова Т.Н. Історія американської літератури ХХ століття: Навч. посібник для студентів вищ. навч. закладів. К: Довіра, 2002. 318с.
46.Денисова Т.Н. Экзистенциализм и соременный американский роман. — К.: Наук. думка, 1985. — 248с.
47.Денисова Т. Типологія естетики в українській філософії серця та американському трансценденталізмі // Літературознавча компаративістика. Навч. посібник/ Ред. Р.Гром’як. Тернопіль: РВВ ТДПУ, 2002. 334с. С.238 250.
48.Діброва В. Шляхи театрального авангарду: Семюел Беккет // Всесвіт. 1988. №1. С.129 131.
49.Дубовик О. Літопис простору: Живопис. Графіка. Гобелени. Вітражі. К: АТ КоДр”, 1996. 64с.
50.Дудко Ф. Моя молодість. НюЙорк, Джерзі Ситі, 1965. 88с.
51.Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы: Пер. с слов. М.: Прогресс, 1972. 320с.
52.Еремеев Л.А. Критический анализ теории и художественной практики французкого нового романа”. Дис. канд. филол. наук. 10.01.05. К., 1974. 204с.
53.Еремеев Л.А. Французкий новый роман”. К.:Наук. Думка, 1974. 124с.
54.Ерофеев В. «Остаётся одно: произвол» (Философия одиночества и литературно-эстетическое кредо Льва Шестова) // Вопросы литературы. 1975. ‑ №10. С.153 188.
55.Жулинський М. До людини і світу з любов’ю // Шевчук В.О. Вибрані твори: Роман-балада; Оповідання. К.: Дніпро, 1989. 526с.
56.Жулинський М.Г. Заявити про себе культурою: Тези трибунні, позатрибунні, а також роздуми й сповіді за парадною завісою. К.: Генеза, 2001. 645с.
57.Журба Г. Далекий світ: Автобіографічна розповідь. Буенос-Айрес: Перемога”, 1955. 372с.
58.Забужко О. Людина й культура: коментар до одіссеї українського космополіта// Луцький Ю. На перехресті: Передм. В.Шевчука; Післям. О.Забужко. Луцьк: Ініціал, 1999. 160с.
59.Забужко О.С. Хроніки від Фортінбраса. Вибрана есеїстика 90-х. К.: Факт, 1999. 340с.
60.Зборовська Н. Час слізьми котився по зморщених обличчях каменів” (Поетичне й непоетичне Ю.Тарнавського) // Слово і час. 2000. №1. С.88 91.
61.Зборовська Н. Естетичне вбивство жінки // Сучасність. 1999. Ч.3. С.122 127.
62.Зборовська Н., Ільницька М. Феміністичні роздуми: На карнавалі мертвих поцілунків. Львів: Літопис, 1999. 336с.
63.Зелінська Л. Немає нічого поза тілом” (довербальний текст Юрія Тарнавського)// Актуальні проблеми сучасної філології. Літературознавство. Збірник наукових праць Рівненського державного гуманітарного університету. Вип. VIIІ. Рівне: РДГУ, 2000. 240с. С. 33 41.
64.Ильин И.П. Постструктурализм. Деконструктивизм. Постмодернизм. М.: Интрада, 1996. 256с.
65.Ионеско Э. Между жизнью и сновидением. Беседы с Клодом Бонфуа // Иностранная литература. 1997. № 10. С.117 156.
66.Ільницький М. Запах рідного слова серед чужого моря// Дзвін. 1995. №4. С.140 151.
67.Ільницький М. Літературні традиції поезії поза традиції”// Сучасність. 1996. №10. С. 113 122.
68.Ільницький М. Меандри внутрішніх краєвидів: Творчість поетів Нью-йоркської групи// Дзвін. 1995. №7. С.129 144.
69.Ільницький М. Нью-Йоркська група поетів і національна літературна традиція// Літературознавство: Матеріали ІІІ конгресу Міжнародної асоціації україністів (Харків, 26 29 серпня 1996р.)/ Відпов.ред. О.Мишанич. К.: АТ Обереги”, 1996. 496с. С.449 457.
70.Ільницький М.М. Українська повоєнна еміграційна поезія. Львів: Львівський обласний інститут освіти, Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича. НАН України, 1995. 116с.
71.Казакова Т.А. Практические основы перевода. English Russian. Серия: Изучаем иностранные языки. СПб.: «Издательство Союз». 2000. 320с.
72.Кейс В. Азимути// Тарнавський Ю. Ось, як я видужую: Поезії/ Передм. В.Кейса. В-во «Сучасність», 1978. 127с. с.5 15.
73.Ковальчук Л.В. Основные типы немецкого историко-биографического романа ХХ века: Дис. ... канд. филолог. наук: 10.01.05. — К., 1987. — 197с.
74.Козловски П. Культура постмодерна: Общественно-культурные последствия технического развития / П.Козловски; Пер. с нем. Л.В.Федоровой и др. М.: Республика, 1997. 238с. («Философия на пороге нового тысячелетия»).
75.Коптілов В. Теорія і практика перекладу: Навч. посіб. К.: Юніверс, 2002. 280с.
76.Костюк В., Денисенко В. Модерн як поле експерименту (Комічне, фрагмент, гіпертекстуальність). К., 2002. 176с.
77.Костюк Г. Зустрічі і прощання. Спогади. Кн. 1. Едмонтон: Канадський ін-т укр. студій, Альбертський ун-т, 1987. 744с.
78.Кошелівець І. Про переклади й різне інше// Сучасність. 1969. - №4. С.61 75.
79.Кошелівець І. Розмови в дорозі до себе: Фрагменти спогадів та інше. К.: Ред. журн. Всесвіт”, 1994. 320с.
80.Кристева Ю. Болгария, боль моя// Иностранная литература. 1997. №10: Другие берега”. С. 161 168.
81.Кучерява О. Новий роман”: сьогоденне прочитання Алена Роб-ґріє // Всесвіт. 2003. №7 8. С.150 155.
82.Лавріненко Ю. Талант непротоптаної стежки (з поезії і прози Юрія Тарнавського) // Лавріненко Ю. Зруб і парости: Літ.-крит. статті, есеї, рефлекції. Мюнхен: Сучасність, 1971. 334с. С.274 284.
83.Лановик З. Художній переклад як проблема компаративістики // Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник/ Ред. Р.Т.Гром’як, І.В.Папуша. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТДПУ, 2002. 334с. С.256 272.
84.Лановик М. Перекладознавчі проблеми компаративістики крізь призму літературознавчих теорій // Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник/ Ред. Р.Т.Гром’як, І.В.Папуша. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТДПУ, 2002. 334с. С.272 309.
85.Лежен Ф. В защиту автобиографии// Иностранная литература. 2000. №4. С.108 122.
86.Липовецкий М.Н. Русский постмодернизм (Очерки исторической поэтики): Монография. Екатеринбург: Урал.гос.пед.ун-т, 1997. 317с.
87.Літературознавчий словник-довідник/ Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. — К.: ВЦ Академія”, 1997. 752с.
88.Луцький Ю. На сторожі. К.: Критика, 2000. 112с.
89.Ман де П. Вместо заключения: о «Задаче переводчика» Вальтера Беньямина // Весник Московского университета. Сер.9. Филология. 2000. № 5. С.158 185.
90.Манн Т. Собрание сочинений. В 10-ти томах. Т.3. Волшебная гора. М.: Гос. изд-во худ. лит., 1959. 489c.
91.Манн Т. Собрание сочинений. В 10-ти томах. Т.4. Волшебная гора. М.: Гос. изд-во худ. лит., 1959. 544с.
92.Манн Т. Художник и общество: Статьи и письма. Сборник. М.: Радуга, 1986. 440с.
93.Миллер Г. Тропик Рака. М.: Изд-во Культура”, 1992. 240с.
94.Мишанич С.В. Українські народні думи// Народні думи: Збірник. — К.: Дніпро, 1986. 172с.
95.Моренець В. Слово, що випало з мовчання філософів”// Слово і час. 1997. №4. С. 17 28.
96.Моренець В. Монолог без реверансів// Сучасність. 1993. №4. С.155 158.
97.Моренець В. Світло поза світлом// Сучасність. 1992. №5. С.156 159.
98.Моренець В. Суверенне самовираження мистців// Сучасність. 1997. №4. С.49 51.
99.Моренець В. Юрій Тарнавський // Історія Української літератури ХХ століття: У 2х кн. Кн.2. К.: Либідь, 1998. С.192 194.
100. Моренець В.П. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща. К.: «Основи», 2002. 327с.
101. Набоков В. Знаете, что такое быть знаменитым писателем?..” Из интервью 1950 1970-х годов// Иностранная литература. 2003. №7. С.208 219.
102. Наливайко Д. Література в системі мистецтв як галузь порівняльного літературознавства // Слово і час. 2003. №5, №6.
103. Наливайко Д.С. Очима Заходу: Рецепція України в Західній Європі ХІ XVIII ст. К.: Основи, 1998. 578с.
104. Наливайко Д.С. Спільність і своєрідність. Українська література в контексті європейського літературного процесу. К.: Дніпро, 1988. 395с.
105. Нарский И.С. О понятиях ничто” и нигилизм” в философии экзистенциализма // Современный экзистенциализм: Критические очерки. — М.: Мысль, 1966. — 568с. — С.108 — 124.
106. Нікула М. Мова в поезії Нью-Йоркської групи // Слово і час. 1995. № 2. С.42 48.
107. Нудьга Г. Українська дума і пісня в світі. У 2-х книгах. Кн.2. — Львів: Інститут народознавства НАН України, 1998. 512с.
108. Одаренко О. Простір розгалужених шляхів”: знайомство з гіперлітературою // Всесвіт. 2003. №9 10. С.161 164.
109. Олександрів Б. Чи справа лише в гітарах і варениках?// Сучасність. 1969. №7. С.63 67.
110. Оляндер Л. Проблеми міжлітературного діалогізму: компаративістський аспект// Літературознавча компаративістика. Навч. посібник/ Ред. Р.Гром’як. Тернопіль: РВВ ТДПУ, 2002. 334с. С.20 28.
111. Островерха М. Гомін з далека. Нариси. Нйю-Йорк, 1953. 128с.
112. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. 2-ге вид., перероб. і доп. К.: Либідь, 1999. 447с.
113. Павличко С. Нью-Йоркська група в контексті модернізму // Вікно в світ. 1999. № 5. С.155 166.
114. Павлишин М. Постколоніяльна критика і теорія // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст./ За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 2001. 832с. С. 703 707.
115. Папуша І. До методології літературознавчої компаративістики// Літературознавча компаративістика. Навч. посібник/ Ред. Р.Гром’як. Тернопіль: РВВ ТДПУ, 2002. 334с.
116. Пашигорев В. Роман воспитания в немецкой литературе XVIII — XX веков. — Саратов: Изд-во Саратовского университета, 1993. — 144с.
117. Пилипенко Г.-Г. Чого не знає полілінгвіст Юрій-Орест Тарнавський // Україна молода. 2002. 11липня.
118. Пинчон Т. V: Роман/ Пер. с англ. Г.Григорьева и А.Ханина. СПб.: Амфора, 2000. 525с.
119. Плісецький М. Українські народні думи. Сюжети й образи. — К.: Кобза, 1994. 360с.
120. Пригодій С.М. Генеза літературного імпресіонізму України і США/ Київський державний лінгвістичний університет. К., 1996. 172с.
121. Пригодій С.М. Літературний імпресіонізм в Україні та США. (Типологія та національні особливості.) К.: Нора-прінт, 1998. 312с.
122. Проза про життя інших: Юрій Косач: тексти, інтерпретації, коментарі/ Упоряд. В.Агеєва. К.: Факт, 2003. 352с. (Літ. проект «Текст + Контекст». Знакові літ. доробки та навколо них).
123. Ревакович М. Дещо про Нью-Йоркську Групу// Світо-вид. 1996. Число 2 (23). С.102 110.
124. Ревакович М. Еротика в поезії Нью-Йоркської групи: декілька семіотичних і рецептивних міркувань// Слово і час. 2000. - №2. С.28 32.
125. Роб-Грийе А. В лабиринте // Бютор М.Изменение. Роб-Грйе А. В лабиринте. Симон К. Дороги Фландрии. Саррот Н. Вы слышите их?/ Пер. с фр. Предисл. Л.Г.Андреева. М.: Худ. лит., 1983. 671с. С.240 352.
126. Розумний Я. Героїка чи антигероїка: тема війни в поезії шестидесятників і Нью-Йоркської школи// Сучасність. 1986. Ч. 11. С.45.
127. Рубчак Б. Від святих корів” до творчого мислення (Агон з Григорієм Грабовичем).// Сучасність. 1969. №9. С.42 76.
128. Рубчак Б. Кам’яні баби чи Світовид? // Світо-вид. 1996. Ч.2(23). С.89 100.
129. Рубчак Б. Поезія антипоезії: загальні обриси поезії Юрія Тарнавського// Сучасність. 1968. Ч.4(88), квітень. С.44 55.
130. Салига Т. Поема про Україну // Дзвін. 1994. №2-3. С.163 166.
131. Самі про себе: Автобіографії видатних українців ХІХ-го століття/ Ред. Ю.Луцького. Нью Йорк: Укр. Вільна Академія Наук у США. 1989. 328с.
132. Самчук У. На білому коні: Спомини і враження. Вид 3-є. Вінніпеґ: Видання Товариства Волинь”, 1980. 252с.; Самчук У. На коні вороному: Спомини і враження. Вид 2-е. Вінніпеґ: Видання Товариства Волинь”, 1990. 360с.
133. Самчук У. Плянета Ді-Пі. Нотатки й листи. Вінніпеґ: Товариство Волинь”, 1979. 356с.
134. Сартр Ж.-П. Слова // Сартр Ж.-П. Нудота. Мур. Слова. — К.: Основи, 1993. — 464с. — С.329 — 458.
135. Сартр Ж.-П. Экзистенциализм это гуманизм // Сумерки богов/Сост. и общ. ред. А.А.Яковлева: Перевод. М.:Политиздат, 1990. 398с. С.319 344.
136. Сиваченко Г. Модель історичного та су