МИКОЛА ГОГОЛЬ І ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ: ПРОБЛЕМА ТИПОЛОГІЇ ХУДОЖНЬОЇ СВІДОМОСТІ : НИКОЛАЙ ГОГОЛЬ И Пантелеймон Кулиш: ПРОБЛЕМА ТИПОЛОГИИ ХУДОЖЕСТВЕННОЙ СОЗНАНИЯ

Краткое описание

НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

На правах рукопису

Ісаєнко Катерина Петрівна

УДК 82.091

МИКОЛА ГОГОЛЬ І ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ:
ПРОБЛЕМА ТИПОЛОГІЇ ХУДОЖНЬОЇ СВІДОМОСТІ

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук
Михед Павло Володимирович.

Ніжин - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП.................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 М. Гоголь і П. Куліш як представники різних етапів
розвитку художньої свідомості

1.1. Творча спадщина М. Гоголя і П. Куліша:
історіографія питання.............................................................................. 8
1.2. Проблема типології художньої свідомості: теоретичний
аспект дослідження......................................................................................................................... 13
1.3. Своє” і чуже” як рецептивний детермінант у
М. Гоголя та П. Куліша......................................................................................................................... 23
1.4. Художня свідомість П. Куліша та М. Гоголя крізь призму
концепту серця” (типологічний аспект) ......................................................................................................................... 36
1.5. Концепція історії у М. Гоголя і П. Куліша
(порівняльний аспект)......................................................................................................................... 63

РОЗДІЛ 2 Біографічний дискурс у контексті російсько-українських
культурних взаємин ХІХ ст. (П. Куліш про М. Гоголя)

2.1. Біографія М. Гоголя як модель життєпису письменника-пророка ................................................................................................................ .74
2.2. П. Куліш критик М. Гоголя (на матеріалі дискусії
з М. Максимовичем)....................................................................................................................... 101
2.3. Редакційно-видавнича діяльність П. Куліша як спосіб інтерпретації
образу М. Гоголя.......................................................................................................................... 112
2.4. Біографічно-видавничі студії П.Куліша
у рецепції російської критики....................................................................................................................... 132

РОЗДІЛ 3 Гоголівські теми, ідеї, образи у художній свідомості П. Куліша

3.1. Ейдологічна присутність” Гоголя у художньому вимірі П.Куліша.................................................................................... 145
3.2. Вибрані місця із листування з друзями” М. Гоголя і Хуторна
філософія” П. Куліша: проблема інтертекстуальності ............................................................................................................... 156

ВИСНОВКИ....................................................................................................................... 175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................................................................................... 180

ВСТУП

Проблема українсько-російських літературних зв’язків на сьогодні є однією із пріоритетних у сфері української літературної компаративістики. Вітчизняне порівняльне літературознавство має фундаментальні тематичні праці таких науковців як Г. Вервес [38], Н. Крутікова [143], Д. Наливайко [223], Є. Нахлік [234], П. Михед [209] в яких обрано різні аспекти компаративного дослідження літературно-культурних взаємин.
Серед зарубіжних науковців проблемам порівняльного літературознавства на теоретичному і практичному рівнях присвячено роботи Б. Бакули [12], Ю. Барабаша [17; 18], Г. Гра­бо­вича [67], Д. Дюришина [92], С. Козака [128], Ю. Луцького [184].
Виходячи з того, що головною метою літературознавчих порівняльних досліджень має бути з’ясування типологічної і генетичної сутності літературного явища (засобів зображення, специфіки художнього твору, творчої спадщини письменників, літературних шкіл, жанрів, стилів тощо) у межах національної і, в кінцевому підсумку, в масштабі світової літератури”[92, 65], на теренах українсько-російських літературознавчих досліджень у галузі інтегральної компаративістики своєрідною лакуною є проблема типології художньої свідомості. Як відзначає П. Михед: Культурологічний аспект дослідження художньої свідомості сьогодні ще несміливо входить до літературознавчої практики, але можна з певністю стверджувати, що за ним майбутнє”[209,10]. У цьому відношенні творча спадщина М. Гоголя і П. Куліша є показовою і представляє широке поле для багаторівневих досліджень і літературно-критичних зіставлень, починаючи із спільної етнічної належності і завершуючи аналізом творчих контактів”, зумовлених, зокрема, роботою П. Куліша над біографією М. Гоголя і, зворотньо, мірою ейдологічної присутності М. Гоголя у художньому вимірі П. Куліша на рівні впливів на формування та становлення світогляду письменника.
Масштабність постатей обох письменників, обраних для порівняння на рівні літературної типології, зумовлює необхідність аналізу у великому історико-літературному контексті українсько-російських культурних (і вужче - літературних) взаємин крізь призму своєрідного діалогу, що і визначило новизну вирішення проблеми. Цьому сприяє, насамперед, своєрідна семантика пограниччя постатей обох письменників з різною мірою самоідентичності і самосвідомості, хоча обом мисленникам притаманні апостольські візії і месіанські тенденції на рівні естетики художнього слова.
Актуальність теми дисертаційного дослідження зумовлена тим, що постаті М. Гоголя і П. Куліша потребують розгляду у широкому контексті міжкультурних російсько-українських взаємин, дослідження яких сьогодні вимагає нового осмислення і сучасної методології. Пошуки П. Куліша у сукупності його історіософських та гуманістично-етичних уявлень, що знайшли відображення у роботі над біографією і творчістю Гоголя, у своїй еволюції та системності ще не були об’єктом спеціального наукового дослідження. Під час аналізу біографічного, літературно-критичного, видавничого доробку Куліша не приділялося належної уваги діалектичності та процесуальності оцінки одного письменника іншим з урахуванням аспекту спільної етнічної належності, що визначає своєрідність Кулішевої рецепції постаті Гоголя як явища літературного і культурного життя ХІХ століття. Актуальність роботи полягає також у тому, що з’ясування позиції критика відносно розуміння і сприйняття Гоголя як представника українства у російському культурному світі вносить корективи до традиційних уявлень про естетико-теоретичні імперативи П. Куліша, розкриває його як аналітика у царині художньої творчості та розумінні природи художнього таланту М. Гоголя. Значення спадщини і М. Гоголя, і П. Куліша для сучасного культурного життя нації нині підсилює актуальність даного дослідження, в якому основною є категорія національного.
Відповідно до обраного напрямку дисертаційного дослідження об’єктом аналізу є художній, літературно-критичний, науковий, публіцистичний доробок М. Гоголя і П. Куліша. Предметом дослідження є специфіка, шляхи і способи формування і репрезентації художньої свідомості М. Гоголя і П. Куліша у межах українського і російського культурних світів.
Метою дисертаційного дослідження є окреслення особливостей оцінки і аналізу Кулішем творчого доробку Гоголя з урахуванням теоретико-літературної, естетичної програми митців та її еволюції, складної диференціації меж і взаємозв’язків розвитку національної ідеї у контексті російсько-українських відносин другої половини ХІХ ст, а також на основі спільної етнічності дослідника і досліджуваного, визначення міри світоглядової близькості двох письменників та належності їх до різних етапів розвитку художньої свідомості шляхом порівняльного аналізу творчого доробку.
Згідно поставленої мети дисертаційне дослідження потребує вирішення таких завдань:
· визначення на теоретичному і практичному рівнях поняття художня свідомість” у межах методології інтегральної компаративістики, порівняльної типології та рецептивної естетики;
· розгляд у системі художньо-естетичних та філософських основ творчості П. Куліша його роботи над біографією і літературною спадщиною М. Гоголя відповідно до етапів творчості та світоглядової еволюції критика;
· порівняння постатей П. Куліша і М. Гоголя як світоглядно-психологічних типів, доведення їх належності до різних етапів розвитку національної самосвідомості;
· визначення ролі впливів М. Гоголя на творчість П. Куліша на образно-тематичному і семантичному рівнях;
· дослідження способів презентації авторського слова як пошуку наративної стратегії у М. Гоголя і П. Куліша.
Методологічною та теоретичною основою дослідження є праці науковців: Ю. Барабаша, М. Бахтіна, Г. Грабовича, Ю. Лотмана, П. Михеда, Д. Наливайка, Є. Нахліка, Ж. Женнета, Д. Чижевського, К. Ясперса.
Основними методами дослідження є біо-бібліографічний, історико-функціональний, порівняльно-історичний, порівняльно-типологічний, філоло­гічний, системний підхід.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана із загальним напрямком досліджень кафедри історії культури та світової літератури Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя та Гоголівського науково-методичного центру Гоголь у діалозі культур”.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що робота є першим комплексним дослідженням творчих контактів” М. Гоголя і П. Куліша крізь призму порівняльної типології художньої свідомості із залученням методології рецептивної естетики, наратології, а також герменевтичного підходу при аналізі біографічного доробку. Матеріал аналізується на рівні відтворення програмності і концептуальності теоретичних та літературно-критичних вимог П. Куліша, окресленні своєрідності рецепції та інтерпретації творчого доробку М. Гоголя, з’ясуванні особливостей вияву художньої свідомості на різних етапах розвитку національної ідеї.
Практичне значення результатів. Матеріали дослідження можуть бути використані для проведення тематичних спецкурсів із теорії порівняльного літературознавства. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при укладанні курсів лекцій з історії української і російської літератури ти літературної критики ХІХ століття, а також при виданні науково-методичного посібника з теорії сучасного порівняльного літературознавства.
Апробація результатів дослідження відбувалася на конференціях: Міжвузівській науково-практичній конференції Знак, символ, образ у контексті культури” (Черкаси, жовтень 1999), Міжнародній конференції Гоголь у діалозі культур” (Ніжин, 1999), науково-звітних конференціях викладачів Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя (березень 2001, квітень 2002, 2003), Міжнародній науковій конференції Творчість Гоголя: проблеми вивчення та викладання” (Ніжин, 2001), Міжнародній конференції молодих науковців (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, червень 2003), науково-практичній конференції з проблем сучасної компаративістики (Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка, грудень 2003), VII Міжнародних Гоголівських читаннях (Полтава, березень, 2004). Робота обговорювалась на засіданнях кафедри історії культури та світової літератури Ніжинського державного педагогічного університету ім. Миколи Гоголя.
Основні положення дисертації викладено у 7 публікаціях.
Мета і завдання визначили структуру роботи: вступ, три розділи, висновки, список використаних джерел, що налічує 350 позицій. Загальний обсяг 202 сторінки, з них 179 сторінок основного тексту.

Мова викладу матеріалу. Білінгвізм роботи зумовлений тим, що доробок письменників, творчість яких аналізується (епістолярій, публіцистика, художні та літературно-критичні твори) − українсько- та російськомовний.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Порівняльний аналіз постатей М. Гоголя і П. Куліша як представників різних етапів розвитку художньої свідомості згідно поставлених завдань дозволяє зробити наступні висновки:
Рецепція Кулішем постатей Гоголя і Пушкіна засвідчує, що вже у середині ХІХ ст. українська культурна свідомість мала чітку національну орієнтацію. Постать Гоголя, нарівні з україномовною літературою, була своєрідним початком вияву і подальшого формування національної самосвідомості, її дистанціювання від імперського російського первня. Звернення до категорій свого” і чужого” як механізму рецептивної естетики яскраво унаочнює дискурс українського і російського культурних світів як типологічно відмінних. Опозиція свого” та чужого” є рецептивним детермінантом в оцінці Кулішем творчості Гоголя і Пушкіна. Критик приходить до висновку про принципову відмінність і засадничу протилежність позицій двох мисленників, представників різних національних культур.
Аналіз художньої свідомості Гоголя і Куліша крізь призму розвитку концепту серця засвідчує, що кордоцентрична традиція у Гоголя і Куліша відіграє роль своєрідної світоглядної настанови. Відмінність полягає у тому, що Кулішева філософія серця не виходить за межі українського духовного простору і постійно коригується свідомим зверненням до раціоналістичної філософської думки. Кордоцентризм Гоголя спрямовано на чужу культурну площину, що продукує універсальну утопію, але з яскраво вираженим українським пафосом світовідчуття, що чітко проглядається і у його рецепції християнської релігії, у прагненні загальнолюдського універсального ідеалу, головною потенцією якого має стати внутрішня досконалість як запорука суспільної гармонії. У Гоголя образ серця виступає як орган сприйняття Бога, і як аналог внутрішнього емоційного життя, а отже, як центр моральності і духовності, що відповідає загалом українській національній традиції серця як символіко-антропоцентричній світоглядовій настанові, внутрішньо заданій і зумовленій особливостями формування української ментальності.
Рецепція історичного процесу Гоголем і Кулішем визначається суб’єктивно-оцінною рефлексією індивідуальності. У Куліша історичний факт набуває багатоаспектного звучання, всі історичні події піддано перегляду та інвентаризації з урахуванням джерел, що містять інформацію про міжнаціональні стосунки (Україна-Росія, Україна-Польща). Якщо у Гоголя категорія історичного часу має два виміри (минуле об’єкт дослідження, і теперішнє позиція дослідника), то у Куліша історичний час тривимірний, а теперішнє ніби вісь розвитку історії, саме з такої позиції слід оцінювати минуле і прогнозувати майбутнє. За Кулішем, історія України Гоголя написана не як власне історія”, а як художній твір. Гоголеві історичні твори цілком відповідають його загальній рецепції України, і на час появи вони були важливі і показові для презентації” українського культурного світу на теренах російської культури. Рецепція історії у Гоголя і Куліша відмінна своєю сутністю: у першого це приклад романтичного художнього свідчення про історичні події існуючої в минулому країни, у другого історія держави, якій належить відродитися і позбутися статусу провінційної, шляхом виявлення всіх фактів історичного розвитку з позицій сучасної методології.
Біографічний дискурс Гоголя, започаткований Кулішем, презентує широкий спектр смислів біографії митця. Значення біографічних праць Куліша до сьогодні зберігає свою важливість і не втрачає актуальності в українському і російському гоголезнавстві, утримує напругу на рівні дискусій. Роботу над біографією Гоголя використано П. Кулішем як спробу самопрезентації, адже у власній мистецькій і письменницькій долі П. Куліша робота над біографією Гоголя збігається із часом власного становлення і входження у ареал чужої культури” і немалим тут прислужилась постать Гоголя. Аналіз основних біографічних і літературно-критичних праць П. Куліша, присвячених постаті М. Гоголя, яскраво унаочнює своєрідність інтерпретації і моделювання біографії одного письменника іншим з позицій розвитку літературознавчої думки середини і другої половини ХІХ століття з урахуванням спільної етнічної належності і залученням рецептивних механізмів герменевтики і феноменології у дослідженні біографічного матеріалу в літературознавчій науковій практиці. Постать М. Гоголя у біографічних роботах Куліша подається крізь призму оцінки Вибраних місць” як ключового твору, а сам письменник постає як художник-християнин”. Вибрані місця” оцінені Кулішем як перехід письменника на нові естетичні позиції. З цим пов’язана і розробка Кулішем програми” формування ідеалу письменника, митця, який повинен власним прикладом вказати шлях до зміни суспільного ладу через вдосконалення окремої особистості. П. Куліш виступає як критик М. Гоголя, зокрема раннього періоду творчості. На теорії розвитку української культури і літератури Куліша, що стала синтезом багатьох тенденцій, на ранньому етапі творчості позначились просвітительська заданість та романтичний ідеалізм. У відповідності до еволюції світогляду Куліша можемо виділити два етапи у рецепції Гоголя як явища культурного життя ХІХ століття: біографічна і літературно-критична діяльність. В руслі теоретичних настанов відбува­ється і рецепція Кулішем раннього Гоголя. Показовою у цьому плані є дискусія з М. Максимовичем, яка унаочнила належність Куліша до якісно відмінного етапу розвитку національної самосвідомості, ніж Гоголь і Максимович. Тож закономірно творчість М. Гоголя по-різному сприймалась вже його сучасниками. Впровадження Кулішем етнографії та історії до предмету аналітико-критичної розробки творів пов’язане із апробацією творчості Гоголя. Критикуючи раннього Гоголя, Куліш враховує специфіку доби, коли етнографічна та історична науки перебували на етапі становлення, отже, простежується усвідомлення Кулішем різниці епох. Ідея Кулішевого Обзора”, у якому висловлено критичні зауваження відносно ранніх творів Гоголя, - довести спроможність і перспективність розвитку української словесності від Гоголя до Шевченка, що опонувало б сприйняттю української культури як периферійної.
Окремим напрямком роботи П. Куліша над Гоголем була його редакційно-видавнича діяльність. Редагуючи листи Гоголя, Куліш створює своєрідний епістолярно-текстуальний дискурс, позначений змінами різного характеру: редакторська робота створює прогалини” в листі як документі між подією і реальністю, подією і авторським способом відтворення її, формує просторову і стильову відокремленість листа від реального автора, образ якого суголосний власній рецепції. Робота П. Куліша з епістолярієм М. Гоголя є своєрідним продовженням творення образу” письменника, започаткованого ще біографічними студіями.
Аналіз художнього спадку Куліша в межах обраного напрямку дослідження дозволяє зробити висновок про те, що у художньому вимірі П. Куліша присутній ейдос Гоголя і як факт біографії, і як предмет художнього діалогу, в якому Гоголю відведено роль смислотворчої домінанти. Ейдологічну присутність розглядаємо як вид ускладненої багаторівневої рецепції постаті Гоголя у художньому вимірі П. Куліша, який витворює особливий дискурс на рівні авторської самоідентич­ності і утримує кілька векторів (чи напрямів) розвитку: від запозичення псевдоніма до реальної” присутності образу Гоголя у художніх і художньо-публіцистичних творах П. Куліша. Окреслення особливостей пошуку наративної стратегії М. Гоголя і П. Куліша з акцентуванням на категоріях автореференційності та точки зору як знаку формування національної нарації дозволяє зробити висновок, що, з огляду на ідеологічну і хронологічну різницю епох, індивідуальних особливостей та належності мисленників до різних етапів розвитку художньої свідомості, тип наративної стратегії кожного має свої яскраво виражені вектори розгортання. У Гоголя це перевага індивідуальних, особистісних інтенцій з домінантою дотримання пророчого пафосу і претендування на слово з відповідними семантичним спрямуванням, учительне слово, з перевагою монологічно-пророчого виду наративної манери, тоді як у Куліша це якісно інший тип нарації, зумовлений скерованістю на національну ідентичність, з розгортанням художньої і соціокультурної реальності під кутом зору уявної спільноти, що мислиться як нація.
Проаналізований прийом автореференційності на рівні його вияву і особливостей в обох письменників засвідчує, що звернення авторів до свого попереднього доробку є особливим літературно-художнім прийомом метатек­стуальності, в якому автор і його поетика стають постійним предметом власного тексту. Автореференційність виділяється поетична (діалог автора зі своїми творами) і біографічна (коли в центрі уваги текст життя автора). У Гоголя синтез персональної і художньої автореферен­ційності, у Куліша поєднання персональної, есеїстично-наукової, художньої автореференційності. Порівняння Вибраних місць із листування з друзями” М. Гоголя і Хуторської філософії” П. Куліша на рівні інтертекстуальності унаочнює близькість обох митців і своєрідну генезу ідей з позицій різних етапів розвитку художньої національної свідомості з урахуванням фактору розмежування культурно-історичних епох.
Таким чином, аналіз творчих контактів” двох постатей ХІХ ст., належних різним культурним площинам і епохам розвитку національної самосвідомості, унаочнює той факт, що аспект етнічної спільності є досить важливим для визначення особливостей кожної культурної епохи в контексті її взаємозв’язків з іншими культурами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Автономова Н.С. Рассудок. Разум. Рациональность. М.: Наука, 1988.- 214 с.
2. Аксаков И. С. в его письмах. В 3 т. Т.3: Письма 1851-60-х гг. М., 1892.
3. Аксаков С. Сочинения: В 5 т. Т. 3: Письмо редактору «Молвы». М.: Правда, 1966.
4. Аксаков С.Т. История моего знакомства с Гоголем. М.: Изд-во АН СССР, 1960. 294 с.
5. Анненков П.В. Литературные воспоминания. М.: Худ.лит.,1983. 694 с.
6. Анненкова Е. Католицизм в системе воззрений Гоголя // Гоголь: материалы и исследования. М., 1995.
7. Архив: Гоголиана. - ЦНБ ім. Вернадського. Гог. 347. арк. 3-4.
8. Архив: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 18. - № 184. Арк. 1,2.
9. Архив: Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Ф. 18. - № 184. Арк. 19 - 21.
10. Архив: Ростовський архів Бодянського-Тітова. Ч. 5136. Недатований лист Куліша до Ол. Гатцука - С. 36.
11. Астафьев В. Во что верил Гоголь? // Москва. 1989. - № 4. С. 42-57.
12. Бакула Б. Кілька міркувань на тему інтегральної компаративістики // Слово і час. 2002. - №.2. С. 50-70.
13. Барабаш Ю. Бінарна опозиція батьківщина чужина” у Гоголя і Шевченка // Гоголезнавчі студії. Вип. 2. Ніжин, 1997. С. 22-24.
14. Барабаш Ю. Гоголь і Сковорода // Слово і час. 1992. - № 9. С. 11-22.
15. Барабаш Ю. Гоголь і українське літературне бароко (генезис і типологія) // Слово і час. 1992. - № 9. - С. 19-29.
16. Барабаш Ю. Духовним прагненням пойнятий//Слово і час. 1994. - № 6. С. 18-26.
17. Барабаш Ю. Коли забуду тебе, Єрусалиме” Гоголь і Шевченко. Порівняльно-типологічні студії. Харків: Акта”, 2001. 375 с.
18. Барабаш Ю. Почва и судьба. Гоголь и украинская литература: у истоков. - М.: Наследие, 1995. 224 с.
19. Барабаш Ю. Самотність Гоголя (причинки до теми) // Сучасність. 1995. - № 10. С. 83-90.
20. Барсуков М. Жизнь и труды М. П. Погодина.- СПб., 1893. - Т. VII.
21. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1991. 596 с.
22. Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Худож. лит., 1975. 504 с.
23. Бахтин М. К вопросам об исторической традиции и о народных источниках гоголевского смеха // Бахтин М.М. Собрание сочинений. Работы 1940 нач. 1960-х гг. М., 1996.
24. Бахтин М. Проблемы содержания, материала и формы в словесном художественном творчестве // Литературно-критические статьи. М.: Искусство, 1957. С. 26-90.
25. Бахтин М. Эстетика словесного творчества. М., 1979. 424 с.
26. Бахтин М. Литературно-критические статьи. М.: Худож. лит., 1986. 543 с.
27. Белинский В. Г. Собр. соч.: В 9-ти т. М.: Худож. лит., 1982.
28. Белый А. Мастерство Гоголя. - М.: МАЛТ, 1934.
29. Бердяев Н. А. Русская идея. Основные проблемы русской мысли ХІХ и ХХ веков: судьба России. М.: Сварог, 1997. 637 с.
30. Бердяев Н. Самопознание (опыт философской автобиографии). - М.: Книга, 1991. 446 с.
31. Бернштейн М. П. Куліш // Історія української літературної критики. К.: Дніпро, 1988.
32. Бичко М. Моральний зміст менталітету українців // Національна культура в сучасній Україні. К., 1995. С. 240-260.
33. Білецький Л.Т. Основи української літературно-наукової критики. К.: Либідь, 1998. 409 с.
34. Білий О. Поняття просвітництва в естетиці пізнього Куліша // Радянське літературознавство. 1989. - № 8. С. 32-37.
35. Бойко М. П. Куліш. Осмислення творчого спадку. Дніпродзер­жинськ, 1997. 180 с.
36. Брокмейер Р., Харре Р. Нарратив: проблемы и обещания одной альтернативной парадигмы // Философия и наука. Сб. ст. - М., 2003 С. 29-42.
37. Валевский А.Л. Основания биографики. К.: Наукова думка, 1993.110 с.
38. Вервес Г. Д. Українська література в загальнослов’янському контексті. К.: Дніпро, 1978. 230 с.
39. Вересаев В. Гоголь в жизни. Систематический свод подлинных свидетельств современников. Харьков: Прапор, 1990. 680 с.
40. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: 1971. 238 с.
41. Виноградов В.В. О художественной прозе // Избранные труды. М.: Наука, 1980. 360 с.
42. Виноградов В. Проблема сказа в стилистике // Виноградов В.В. О языке художественной прозы. М., 1980. С. 42-54.
43. Виноградов И.А. Гоголь - художник и мыслитель: христианские основы миросозерцания. М.: Наследие, 2000. 448 с.
44. Виноградов И. Первый биограф Гоголя // Вторые Гоголевские чтения. М., 2003. - С. 42-51.
45. Винокур Г. Биография и культура. М., 1927. 189 с.
46. Вібе Г. Куліш як гоголезнавець. УВАН. - Вінніпег, 1972. 24 с.
47. Владимирова В. Етнографічна та історична істини (два типи дискурсу П. Куліша) // Слово і час. 1998. - № 11. С. 58-61.
48. Возняк М. Листування П. Куліша з Олександром Кониським // Нова Україна. 1923. - № 7-8. С. 45-56.
49. Возняк М. Псевдо-Кониський і псевдоПолетика (Історія Русів” у літе­ра­турі і науці ). Львів Київ, 1939.
50. Войтюк А. Символ віри Пантелеймона Куліша // Віче. 1997. - №3.
51. Воропаев В. Духом схимник сокрушенный” Гоголь в свете правосла­вия - М.: Московский рабочий, 1994. 159 с.
52. Выготский Л.С. Исторический смысл психологического кризиса: Методологическое исследование. М.: Наука, 1982. 384 с.
53. Вяземский П.А. Гоголь и Языков // Эстетика и литературная критика. М., 1984.
54. Гадамер Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. - М.: Прогресс, 1989. 700 с.
55. Гегель Г.-В.-Ф. Эстетика. В 4-х тт. - М.: Искусство, 1973.
56. Гинзбург Л. Литература в поисках реальности. Статьи. Эссе. Заметки. Л.: Советский писатель, 1987. 399 с.
57. Гинзбург Л. О психологической прозе. Л.: Советский писатель, 1977. 220 с.
58. Гоголь Н. В. Полн. собр. соч.: В 14 т. М.: АН СССР, 1938-49.
59. Гоголь Н. В. Собр. соч.: В 9-ти томах / Ред., сост. и комент. Воропаева В., Виноградова И. М., 1994.
60. Гоголь Н.В. Собр. соч.: В 7 т. / Ред. и сост. Машинский И.С., Храпченко М.Б. М.: Худож. лит., 1978.
61. Гоголь Н.В. Сочинения и письма. В 6 т. / Ред и сост. Кулиш П.А. СПб., 1857.
62. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин. К.: Дніпро, 1991.- 448 с.
63. Гончаренко І. Уваги до українського національного характеру. Новий Ульм: Укр. вісті, 1961. 29 с.
64. Гончаров С. Творчество Гоголя в религиозно-мистическом контексте. СПб.: Образование, 1999. 156 с.
65. Гончаров С.А. Творчество Н.В. Гоголя и традиции учительной культуры. СПб.: Изд-во РГПУ им. А. И. Герцена, 1992. 338 с.
66. Грабович Г. Гоголь і міф України // Сучасність.1994.-№ 9-10. С. 77-110.
67. Грабович Г. До історії української літератури. Дослідження, есе, полеміка. К.: Основи, 1997. 605 с.
68. Грабович Г. Шевченко як міфотворець. К.: Радянський письменник, 1991. 212 с.
69. Грабовська І. І знову про поняття «ментальність» // Філософські студії. 1995. С. 78-82.
70. Григоріїв Н. Українська національна вдача. Вінніпег: Українська видавнича спілка в Канаді, 1941. 41 с.
71. Грінченко Б. П.А. Кулиш. Биографический очерк. Чернігів, 1899. -190 с.
72. Гром’як Р. Літературна рецепція в компаративістичних студіях // Слово і час. 2002. - №2. - С. 28-50.
73. Грушевський М. Етнопсихологічні та соціально-традиційні підосно­ви Ку­лі­шевої творчості. К., 1927. 184 с.
74. Грушевський О. Історичні студії П.Куліша // Літературно-науковий віс­ник. 1919. - кн. VII IX. С. 89-108.
75. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть. К.: Т-во Знання”, 1991. - 240 с.
76. Гудзій І. Невидані листи П. О. Куліша до Аксакових // Радянське літера­туро­знавство. 1957. - № 19. С. 64-120.
77. Гуляк А. Становлення українського історичного роману (Чорна рада” П. Куліша). Автореф канд. дис. К., 1998. 20 с.
78. Гундорова Т. Дещо про мінус-присутність” української літературної теорії // Слово і час. 1994. - № 7. С. 61-62.
79. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модер­нізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 297 с.
80. Данилов В. П.А. Куліш і М.О. Максимович // Україна. 1926. - № 5.
81. Дзюба Т.А. Літературно-естетична концепція Пантелеймона Куліша. Автореф.дис.канд.філолог.наук.К.:Інст. л-ри ім. Т.Г.Шевченка,1999.-18 с.
82. Дзюба Т.А. Хутірська концепція Пантелеймона Куліша // Слово і час. 1998. - № 4-5. С. 43-46.
83. Донцов Д. Роздвоєння душі // Дві літератури нашої доби. Львів, 1991.
84. Дорошенко Д. Пантелеймон Куліш. Літературні характеристики письмен­ників. Ляйпціг, 1923. 207 с.
85. Дорошкевич О. Евгений Онегин нашего времени” П.Кулиша // Збірник праць Комісії для видавання пам’яток новітнього письменства / За ред. С. Єфремова та О. Дорошкевича - № 53. П. Куліш. К., 1927. С. 157-170.
86. Дорошкевич О. Куліш на засланні // Збірник праць Комісії для видавання пам’яток новітнього письменства / За ред. С. Єфремова та Ол. Дорошкевича - № 53. П. Куліш. К., 1927. С. 12-72.
87. Драгоманов М. Чудацькі думки про українську національну справу // Вибране. К., 1991. 350 с.
88. Достоевский Ф.М. Полное собр сочинений. В 30-ти т. Л., 1896. Т. 29.
89. Дубравка Ораич Толич. Автореференциальность как форма мета­текс­туальности // Авторинтерпретация: Сб.Статей. СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1998. 208 с.
90. Дудышкин С.С. Опыт биографии Н.В.Гоголя со включением до сорока его писем. Сочинение Николая М. СПб., 1854 // Отечественные записки. 1854. - №11. Отд. 3. С. 1-5.
91. Духовная культура и этническое самосознание.- М.: Наука, 1990. 240 с.
92. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы. М.: Прогресс, 1979. 320 с.
93. Елина Е. К теории эпистолярия // Поэтика и стилистика. Саратов, 1980.
94. Енциклопедія українознавства. - Т.1. К.: Глобус, 1993. 400 с.
95. Ефименко А. П.А. Кулиш как историк // Библиотека самообразова­ния. 1904. - № 44.
96. Єфремов С. Без синтезу // Записки іст.-філолог. відділу ВУАН. К., 1919-24. кн. IV.
97. Єфремов С. Біля початків української критики. Куліш як літера­турний критик // Книгар. 1919. - № 23-24. С. 1529-1537.
98. Єфремов С. Історія українського письменства. К.: Femina, 1995. 686 с.
99. Єфремов С. Історія українського письменства. Від початків до 1920-х рр. У 2-х тт. Укр. Вільний У-т. Мюнхен, 1989.
100. Єфремов С. Між двома душами // Літературно-критичні статті. К., 1993. 560 с.
101. Єфремов С. Провіяний Куліш. Характер і завдання дослідів про Куліша // Збірник історично-філологічного відділу ВУАН. - № 53. - П. Куліш. К., 1927. С. 5-11.
102. Женнет Ж. Фигуры. В 2-х т. М.: Изд-во Сабашниковых. 1998.
103. Жулинський М. Пантелеймон Куліш // Із забуття в безсмертя. К.: Дніпро, 1990. С. 43-70.
104. Забужко О. Шевченків міф України. Спроба філософського аналізу. К.: Абрис, 1997. 142 с.
105. Закидальський Т. Досліди в діаспорі над історією української філо­софії серця // Філософська і соціологічна думка. 1993. - № 4.
106. Звиняцковский В. Я. Николай Гоголь. Тайны национальной души. К.: Ликей, 1994. 544 с.
107. Зеров М. К. Українське письменство ХІХ ст. // Твори: У 2 т. К., 1990. Т. 2. С. 267-274.
108. Золотусский И. Н.В. Гоголь. ЖЗЛ. М.: Молодая Гвардия, 1984.320 с.
109. История феодального общества в Западной Европе: проблемы культуры и социально-культурных представлений в современной зарубежной историографии. М.: Изд. Дом «Арго», 2003. 456 с.
110. Івашків В. П. Куліш і його художньо-історіософська концепція України // Другий міжнародний конгрес україністів. Львів, 1993. С. 105-109.
111. Ігнатенко М.А. Генезис сучасного художнього мислення. - К.: Наукова думка, 1986. 286 с.
112. Історія філософії України. Хрестоматія. К.: Либідь, 1993. 560 с.
113. Казаков Н. И. Об одной идеологической формуле николаевской эпохи // Контекст. Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1989. С. 5-24.
114. Карпов В. Н. Введение в философию. СПб., 1840.
115. Касьянов Г .В. Теорії нації та націоналізму: Монографія. К.: Либідь, 1999. 352 с.
116. Каухчишвили Н. Некоторые моменты культурного взрыва” в России // Свое и чужое в литературе и культуре. Тарту, 1995. С. 25-45.
117. Кебало М. Художня специфіка наративної стратегії в натуралістичному творі останньої третини ХІХ ст. // Наукові записки ТДПУ. Серія: Літературо­знавство. Вип. 10. Тернопіль: ТДПУ, 2001. С. 241-247.
118. Киевская старина. 1898. - №2.
119. Киреевский И.В. Критика и эстетика. М.: Искусство, 1979. 440 с.
120. Кирило-Мефодіївське товариство. У 3-х тт. К., 1990.
121. Кирилюк Є. Бібліографія праць Пантелеймона Куліша та писань про нього. К., 1922. 127 с.
122. Ковальчук О. Авторська сповідь” М. Гоголя (своєрідність бачення світу українською людиною”) // Гоголезнавчі студії. Вип. 2. Ніжин, 1997. С. 13-22.
123. Ковальчук О. Гоголь: Буття і страх // Гоголезнавчі студії. Вип. 10. Ніжин, 1997. - 86 с.
124. Ковальчук О. Історіософські пошуки П.Куліша: особливості моделю­вання історії // Київська старовина. 1999. - № 2. С. 116-123.
125. Ковальчук О. Любов порятунок від страху // Гоголезнавчі студії. -Вип. 1. Ніжин, 1996. С. 30-38.
126. Ковальчук О. Гоголь русский Христос”? (Текст поеми Мертві душі”) як засіб самоідентифікації автора // Гоголезнавчі студії. - Вип. 4. Ніжин, 1999. С. 74-86.
127. Кожевникова Н.А. Типы повествования в русской литературе ХІХ-ХХ вв. М., 1994. 128 с.
128. Козак С. Український діалог з традицією національної культури // IV Міжнародний конгрес україністів. Серія: Літературознавство. Кн. ІІ. К.: Обереги, 2000. С. 34-42.
129. Кононенко І. Національно-мовна картина світу: зіставний аспект (на матеріалі української і російської мов) // Мовознавство. 1996. - № 6. С. 39-45.
130. Кононенко М. Безмежність і обмеженість хутірської філософії Пантелей­мона Куліша // Рідна школа. 1999. - № 9. С. 12-17.
131. Кононенко П. Сутність феномену П. Куліша // Рідна школа.1999.-№ 4. С. 8-15.
132. Корман Б. Изучение текста художественного произведения. М.: Наука, 1972. 220 с.
133. Корман Б. Целостность литератур­ного произведения и эксперимен­тальный словарь литературоведческих терминов // Корман Б. Избранные труды по теории и истории литературы. Ижевск, 1992. С. 172-189.
134. Корнієнко Н. Українська і російська ментальність: проекція в сучасне // Слово і час. 1991. - № 7. С. 3-9.
135. Коробка Н. Кулиш о малорусских повестях Гоголя // Литературный вест­ник. Т. ІІІ. Кн. 1. СПб., 1902. С. 73-85.
136. Корольова А.В. Типологія наративних кодів інтимізації в художньому тексті. К.: Вид. центр КНЛУ, 2002. 267 с.
137. Костомаров М. Закон Божий. К., 1991.
138. Костомаров М. Книги битія українського народу // Українознавство. Хрестоматія. К.: Либідь, 1993. 490 с.
139. Костомаров Н. Две русские народности. Киев Харьков, 1991. 97 с.
140. Коцюбинська М. Свідки доби. Лист як художній феномен // Дух і літера. К., 2001. - № 7-8. С. 146-179.
141. Кривонос В. Попытка жития // Филологические записки. Вып. 7. Воронеж, 1996. С. 225-229.
142. Кристева Ю. Семиотика поведения. Текст и идея // Новое литературное обозрение. 1996. - № 46. С. 189-210.
143. Крутікова Н.Є. Гоголь та українська література (30-80 рр. ХІХ сторіччя). К.: Худ. лит, 1957. 551 с.
144. Крутікова Н.Є. М.В.Гоголь: Життя і творчість.- К.: Держвидав, 1952. 155 с.
145. Крутикова Н.Е. Н.В.Гоголь. Исследования и материалы. К.: Наукова думка,1992. 312 с.
146. Крутікова Н., та ін. Пушкін і слов’янські літератури // Слов’янські літератури. Доповіді. ХІІ міжнародний з’їзд славістів. Краків, 1998.
147.