ПОЕЗІЯ УКРАЇНСЬКИХ СИМВОЛІСТІВ ПЕРШИХ ДЕСЯТИЛІТЬ ХХ СТОЛІТТЯ В ТИПОЛОГІЧНОМУ ЗВ’ЯЗКУ З АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКОЮ СИМВОЛІСТСЬКОЮ ЛІРИКОЮ : ПОЭЗИЯ УКРАИНСКИХ символистов Первых десятилетий XX века В типологических связях С англо-американской символистской лирикой

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Тернопільський державний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

Авраменко Наталія Володимирівна

УДК

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
із спеціальності 10.01.05 порівняльне літературознавство

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Ткачук Микола Платонович

Тернопіль - 2002

ЗМІСТ
ВСТУП.3
РОЗДІЛ 1. ЕСТЕТИЧНИЙ ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОГО СИМВОЛІЗМУ В ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКОМУ КОНТЕКСТІ8
1.1. Дискусійність означення модернізму в українській літературі.8
1.2. Дискурсія естетичної природи символізму в історії світової культури11
1.3. Програмові засади символізму кінця 19 початку 20 століття..16
1.4. Структура символу .33
1.5. Поетична стилістика символізму межі століть ...42
1.6. Історія формування символізму на Україні.55
РОЗДІЛ 2. ДИСКУРС УКРАЇНСЬКОГО СИМВОЛІЗМУ В ПОРІВНЯННІ З СИМВОЛІСТСЬКОЮ МОДЕЛЛЮ СВІТУ ВІЛЬЯМА БАТЛЕРА ЄЙТСА ТА ЛУЇЗИ БОҐАН.77
2.1. Візійний світ символістської лірики. Роль суб’єктивних настроїв та уяви при творенні образів.77
2.2. Художній світ лірики Вільяма Батлера Єйтса..106
2.3. Луїза Боґан як представниця американської школи символізму. Система образів її поезій. Засоби творення символістського дискурсу116
РОЗДІЛ 3. МІФОПОЕТИЧНИЙ СВІТ ЛІРИКИ ПОЕЗІЙ УКРАЇНСЬКИХ ТА АНГЛО-АМЕРИКАНСЬКИХ СИМВОЛІСТІВ.140
3.1. Фольклорні джерела міфопоетики англійського та українського символізму.143
3.2. Міфопоетика античності в системі образів символістської лірики.159
3.3. Міфологеми природних стихій, їхній зв’язок із образами язичницької міфопоетики..169
3.4. Експлікація образів буддизму, іудаїзму, християнства як складових міфологічних систем.178
ВИСНОВОК.188
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ192

В С Т У П
Зміна суспільно-політичної ситуації в Україні за останні 11 років спричинила і зміну духовних та культурних орієнтирів. Вітчизняне літературознавство, яке до цього часу переважно розвивалось у замкненому просторі, отримало можливість ознайомитись із новітніми дослідженнями західно-європейських та американських учених, долучитися до потоку інформації з міжнародних джерел. Цей процес збагатив літературознавчу методологію, внаслідок чого виникла необхідність реінтерпретації цілих епох літературного процесу, не кажучи вже про окремі течії та напрями в межах цих періодів. Звідси постала потреба нового дослідження місця українського символізму в контексті європейського та світового модернізму, застосувавши міждисциплінарний підхід та синтез усієї наявної інформації.
Український символізм складне і багатогранне явище, що свого часу викликало неабияку полеміку у літературознавців. Питання онтології українського символізму як літературного феномену залишалося нерозв’язаним радянськими критиками і літературознавцями впродовж багатьох років. Ґенеза символізму в Україні довгий час замовчувалася, не визнавалася. Імена таких поетів-символістів, як Павло і Яків Савченки, Дмитро Загул, Володимир Ярошенко, Олекса Слісаренко, були маловідомими як для читачів, так і для професійних критиків. Твори цих письменників заборонялось друкувати і перевидавати. Тільки з кінця 80-х років літературознавці та критики знову отримали змогу звернутись до творчості символістів.
Розв’язати питання, пов’язане зі становленням та особливостями розвитку українського символізму, намагались у своїх дослідженнях П.Филипович, С.Єфремов, І.М.Лисенко, О.Білецький, М.Неврлий, Г.Касьянов, Ю.Лавріненко, М.Жулинський, М.Ільницький та ін. Однак в опублікованих досі матеріалах немає вичерпної характеристики символістської образності, тем і мотивів ліричних поезій, міфопоетики їхніх творів. Іще один аспект, який залишився поза увагою дослідників це те, що творча спадщина українських поетів-символістів вивчається без докладних порівняльно-типологічних зіставлень з іншими національними літературами. У такій ситуації актуальним є компаративістичний підхід до розгляду творчості символістів крізь призму модерністського дискурсу початку ХХ століття.
Першорядне значення для розкриття нашої теми мають праці Д.Обломієвського, Д.Наливайка, А.Лейтеса, М.Яшека, Соломії Павличко, Тамари Гундорової, Марії Моклиці, Юлії Крістевої, Глорії Боулз, Елізабет Франк, Марти Коллінз, Дебори Поуп, Джона Антерекера, Елізабет Каллінгфорд, Едмонда Уілсона, в яких представлена біографія письменників, бібліографія їхньої творчості і праць про них, спроби проблемно-тематичного та структурального аналізу поезії у світлі методологічної практики їх авторів. Ці критичні розвідки становлять методологічну базу нашого наукового дослідження.
Джерельною базою для нашого дослідження є видання творів Павла Савченка, прокоментоване Іваном Лисенком, архівні матеріали: збірки поезій Якова Савченка Поезії” (1918р.) Земля” (1921р.); В.Ярошенка Світотінь” (1918р.), Луни”(1919р.); Д.Загула На грані”(1919р.); П.Тичини Панахидні співи” поезії 1915-1916рр, які, однак, були вперше видані лише у 1993 році; англомовні видання зібрань поезій В.Б.Єйтса та Луїзи Боган.
Актуальність теми полягає у необхідності детального вивчення специфіки художнього світу символістів, самобутності їх поезій, своєрідності моделювання дійсності, здійснення аналізу міфопоетики їх творів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконувалася як складова частина комплексної теми Проблеми рецептивної естетики, поетики і наратології в українсько-зарубіжних літературних зв’язках”, яку розробляють літературознавці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тему дисертації погоджено з Науково-координаційною радою НАН України Класична спадщина і сучасна художня література” при Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України.
Мета і завдання дисертаційного дослідження.
Мета нашої роботи розкрити особливості символістського моделювання дійсності, виявити типологічні відповідності у ліриці українських (Павло Савченко, Яків Савченко, Дмитро Загул, Андрій Головко, Володимир Ярошенко, Павло Тичина) і англо-американських (Вільям Батлер Єйтс та Луїза Боґан) символістів.
Для цього вирішувалися наступні завдання:
- проаналізувати матеріали, що стосуються дискурсії українського модернізму;
- узагальнити та систематизувати наявну інформацію про творчу діяльність українських та англо-американських символістів;
- здійснити експлікацію поняття символ;
- з’ясувати особливості розвитку символізму в Україні;
- охарактеризувати засоби текстуального вияву символістського дискурсу, особливості його функціонування в українській, англійській, американській літературах;
- з’ясувати вплив авторської уяви та суб’єктивних настроїв на творення образів;
- виявити та проаналізувати міфологеми, міфологічні сюжети, образи, мотиви у ліриці українських та англо-американських символістів;
- розкрити типологічні відповідності лірики.
Об’єктом дослідження є поезія українських та англо-американських символістів перших десятиліть ХХ століття в контексті дискурсу європейського модернізму. Предметом нашого аналізу та узагальнень є виявлення збігів і розбіжностей, національних рис (або спільних та відмінних рис) у структурі, особливостях і засобах творення символістського дискурсу в межах літературної традиції трьох літератур.
Теоретико-методологічна основа дисертації ґрунтується на ідеях класиків літературознавчої компаративістики, викладених в наукових збірниках Comparative Literature. Method and Perspective” (1961), упорядник В.Веллек, та Comparative Literature as Academic Discipline” (1978), упорядник Р.Дж.Клеменс, теорії яких продовжували висвітлювати у своїх працях українські та словацькі науковці (Д.Наливайко, А.Нямцу, В.Пригодій, Д.Дюришин), а також на працях вітчизняних учених з проблем дискурсу (Солмія Павличко, Тамара Гундорова, Марія Моклиця) та з теорії літературознавства (Р.Гром’як, Цв.Тодоров). Беручи до уваги стратегію дослідження, варто зауважити важливість його фокусування на аналізові відповідностей, перегуків у творах досліджуваних авторів, розгляду їх творчості в перспективі європейської спільності при збереженні ними індивідуального стилю та національної своєрідності.
Зважаючи на необхідність системного аналізу творчості українських та англо-американських поетів-символістів, можемо виділити так звані аспекти взаємозв’язку і взаємодії: твір система (своєрідність символізму як напряму модернізму на початку ХХ століття), твір творчість, компонент твір (тема, мотив твори П.Савченка, В.Б.Єйтса та ін.).
Здійснюючи докладний розгляд вищевказаних аспектів, співвідносячи їх між собою, приходимо до певного узагальнення, яке служитиме експлікацією складної естетичної системи, яка, в контексті літературного процесу початку ХХ століття, задекларувала себе творами П.Тичини, А.Головка, П.Савченка, Д.Загула, Я.Савченка, В.Ярошенка, В.Б.Єйтса, Луїзи Боґан. При цьому у різних частинах дисертаційного дослідження використовуємо такі методи, як порівняльно-історичний, типологічний, біографічний, структуральний, а також елементи методу дискурсивного аналізу.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві зроблено спробу докладного зіставлення лірики українських та англо-американських поетів-символістів на тематичному, образотворчому та міфопоетикальному рівнях. Автор дисертації доводить, що український символізм мав автентичні національні характеристики, хоча за основні засади він використав положення західноєвропейської символістської школи. Для українського символізму характерне моделювання власного візійного світу, міфопоетична образність, здатність до міфотворчості. Разом з цим український символізм має спільні риси із європейським та англо-американським символізмом, а саме: символи суґестіюють різноманітні образи, настрої та почуття, при передачі вражень від довколишньої дійсності на перше місце висувається суб’єктивний чинник (бачення зовнішнього світу подається крізь призму власного я”), велика увага звертається на передачу настроєвої гами, архетипне мислення експлікується в міфопоетичній образності, у власній міфотворчості.
Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що його спостереження, узагальнення і висновки можуть бути використані в курсах історії літератури, компаративістики та лінгвостилістики.

Дисертація складається з трьох розділів (1.Естетичний дискурс українського символізму в західноєвропейському контексті; 2.Особливості візійного світу українських символістів в порівнянні з символістською моделлю світу Вільяма Батлера Єйтса та Луїзи Боґан; 3.Міфопоетичний світ лірики українських та англо-американських поетів-символістів), в яких реалізується задум дослідження.

Список литературы

ВИСНОВОК
Дисертація Поезія українських символістів перших десятиліть ХХ століття в типологічному зв’язку з англо-американською символістською лірикою” виконана як міждисциплінарне дослідження. Її тема розкрита в руслі літературознавчої компаративістики крізь призму категорій естетичний дискурс”, художня практика”, інтертекстуальність”, символ”, архетип”, міфопоетика”, уява”, аперцепція”, суґестивність”. Обраний період окреслено трьома першими десятиліттями ХХ століття роками виходу в світ перших збірок поезій українських, англійських та американських поетів-символістів.
У дисертації узагальнено як інформацію про ґенезу символізму як літературного напряму в країнах Європи і Україні, так і відомості про творчу діяльність окремих представників цієї течії. Для цього були використані спогади їхніх сучасників, епістолярна спадщина (листи Луїзи Боґан та В.Б.Єйтса), твори цих письменників, архів Національної бібліотеки України імені Вернадського, основні праці про життя та їх творчість (С.Єфремов, П.Филипович, О.Білецький, А.Шамрай, А.Лейтес, М.Яшек, Ю.Лавріненко, М.Жулинський, О.Дорошкевич, М.Ільницький, М.Неврлий, Езра Павнд, Елізабет Франк, Жаклін Ріджвей).
Новизна дисертації полягає в тому, що в ній вперше у вітчизняному літературознавстві зіставлено поезії відомих символістів Англії і Америки (В.Б.Єйтс, Луїза Боґан) і українських символістів в типологічному аспекті на образно-стильовому та тематично-проблемному рівнях, у цілому реінтерпретовано художню семантику аналізованих ліричних творів.
Підсумовуючи розвідки, здійснені в першому, другому і третьому розділах, вважаємо за необхідне ще раз наголосити на наступних тезах. Основоположники символізму, формуючи засади цієї літературної течії, брали за основу ідеалістичні вчення, які були за своїми філософсько-естетичними критеріями опозиційними до позитивізму та натуралізму. Внаслідок цього виробилися нові критерії в ціннісному ставленні до дійсності, в сприйнятті ролі і місця людини у всесвіті, багатства її внутрішнього світу, в інтерпретації функцій мистецтва і літератури. Навколишній світ, людська сутність і суспільні відносини стали уявлятися по-новому, зв’язок між ними часто містифікується, їхнє сприйняття стає надзвичайно суб’єктивізованим, а вираження отриманих внаслідок цього вражень здійснюється крізь призму внутрішнього я” особистості. Велика увага приділяється і творенню якісно нового рівня літературної техніки наближеного до європейського.
Таким чином, початок ХХ століття започаткував якісно новий етап у розвитку літератури, естетики і культури. Роблячи акцент на автономності літератури, її відстороненості від грубої матеріалістичності, митці захищають право конституювати реальність самостійно. Для цього, вважали вони, необхідно було створити і новий спосіб комунікації, відмінний від усталених канонів, який народжується кожної миті і на кожному рівні смислових систем. Cимволісти по-новому визначили передумови мистецької практики, завдання мистецтв змістилось із презентації теми, про яку необхідно було висловити судження з точки зору її моральних цінностей на дослідження форми і умов інноваційної елегантності і вишуканості. Вони запропонували методи, за допомогою яких форма створювала відчуття реальності і сентиментальності, різноманітних настроїв. Поети вивчали взаємовідносини мови, емоцій і вражень, щоб виявити і категоризувати найбільш загальні риси людського існування. Митці-символісти ускладнювали значення, тимчасово блокуючи зміст за допомогою вербальних технік, які вивільняли асоціативні аспекти мови, розширюючи цим семіосферу лірики.
Велика увага звертається на символ як засіб творення образності. Дослідники літератури розприділяють тепер символи на дві категорії: у першій символи мають уже готову форму, будучи просто вибраними із готових культурних систем, як, наприклад, античні символи. Це категорія так званих класичних” символів затверджених та загальноприйнятих. Другу категорію становлять символи, створені спонтанно, довільно, що виникли із досвіду тільки однієї особи, тобто особисті” або авторські”.
Зображенню дійсності надається додатковий вимір, заснований на суб’єкт-об’єктних відносинах. Це виражається в тому, що за даним явищем ніби проглядається ще щось, що перетворюється у символ чогось іншого. Символістські образи набувають двоплановості, а символи амбівалентності.
У своїй творчості символісти виходили із спільного моменту, коли мова, на їх погляд, є водночас і грою для розваги, і світом, який необхідно було завойовувати. Мова у своєму формальному вияві літературі перетворилась на засіб, яким митці прагнули об’єднати музику, філософію, релігію, живопис.
Експериментування з екстремальними можливостями поетики, індивідуальна психологія, моделювання чуттєвих образів, їхня рухливість і динамічність, амбівалентність сприйняття життя і смерті, трансцендування я” за межі повсякденної реальності створювали ту дивовижну палітру літературної практики, яку представив на розгляд читачам український символізм.
Тепер мета твору полягала у передачі моментів психічного стану: натхнення і дисгармонії, ейфорії і нав’язливих страхів, творчого натхнення і крайнього песимізму, ніжної меланхолійності і шаленості руйнівництва, алієнації і пантеїстичної еманації, розриву із традиціоналізмом і пошуку усталених моделей світосприйняття і поведінки.
Символізм утвердив нову сферу людського переживання сферу суб’єктивності. В зв’язку з цим народжується новий спосіб комунікації, сконцентрований на конституюванні амбівалентної реальності.
Символісти наділяють мову такими рисами, як мелодійність, музичність, метафоричність, а основну функцію мови в поезії вони вбачають у суґестіюванні.
Початковий етап еволюції українського символізму можна пов’язати із творчістю М.Вороного, О.Олеся, виходом у 1901 році Літературно-наукового вісника” та літературного альманаху З-над хмар і долин” (1903), а також із творчістю молодомузівців” 1906-1909 років та хатян” (1909-1914). Другий етап становлення символізму пов’язується із роками 1918-1919, а саме: виходом у світ Літературно-критичного альманаху” (1918) та журналу Музагет” (1919), що сприймалось як утвердження цього напряму в Україні. Естетика символізму була найповніше розкрита у поезіях Павла Савченка (1910-1918р.р.) Мій сміх, моя задума” (1913), Пение пуль”(1918)

ПРИМІТКИ
2. Сім Лісів частина парку Кул, що був помістям леді Грегорі, близької подруги Єйтса, його наставниці і співавтора.
3. Тара (графство Міт) місце інавгурації королів династії О’Ніл з 5 століття і далі, які прагнули керувати усією Ірландією, а також сприяли утвердженню культу Тари, як споконвічної столиці.
4. Па-на-лі (поле телят”) один із Семи Лісів.
5. Леда була дружиною спартанського царя Тіндарея. Міф розповідає, що Зевс, зачарований вродою Леди, з’явився перед нею в постаті лебедя, коли вона купалася, і від їхнього зв’язку народилися Полідевк та Єлена.
6. Красуня Даная, донька царя Акрісія, була замкнена під землею своїм батьком. (Акрісій колись дізнався від оракула, що загине від руки сина Данаї). Але великий громовержець Зевс покохав Данаю і проник у підземні покої Данаї у вигляді золотого дощу. Даная понесла від Зевса і народила сина Персея.
7. Пігмаліон, великий кіпрський митець, одного разу зробив з блискучої слонової кістки статую дівчини незвичайної краси і закохався в неї. Під час днів святкувань на честь Афродіти Пігмаліон приніс жертву богині і висловив прохання дати йому за дружину дівчину, яка була б такою ж прекрасною, як створена ним статуя. Афродіта виконала його бажання, ожививши прекрасну статую.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
І. Головко Андрій. Самоцвіти. Поезії. Креміньчук: Молодик”, 1919, -32с.
ІІ. Загул Дмитро. На грані. Поезії. Київ, 1919, -104с.
ІІІ. Загул Дмитро. Мотиви. Поезій збірка IV. Київ, 1927, -184с.
IV. Савченко Павло. Червоний вечір. Поезії. Київ, 1991, -207с.
V. Савченко Яків. Поезії. Кн.1. Житомир, 1918, -104с.
VI. Савченко Яків. Земля. Житомир, 1921, -76с.
VII. Тичина Павло. Панахидні співи. Одеса: Хайтех”, 1993, -114с.
VIIІ. Ярошенко Володимир. Світотінь. Поезії. Книга перша. Київ: Сяйво,
1918, -46с.
IX. Ярошенко Володимир. Луни. Поезій книга друга. Київ, 1919, -71с.
X. Bogan Louise. The Blue Estuaries. New York: The Noonday Press, 1995,
-136p.
XI. Yeats William Butler. The Collected Poems of W.B.Yeats. ed. By Richard J.
Finneran. New York, 1989. 544p.

1. Наливайко Д.С. Искусство: направления, течения, стили. К., 1988.
2. Ільницький М. Література українського відродження. Напрями і течії в українській літературі 20-х початку 30-х років ХХст., Львів, 1994, -С.9-10.
3. Гундорова Т. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів, 1997. 297с.
4. Павличко С. Дискурс модернізму в укр.л-рі : Монографія, - К.: Либідь, 1999. 447с.
5. Павличко С. Теоретичний курс українського модернізму: Дис. д-ра філол. наук (10.01.0?)/ НАН України; Інститут літератури ім.Т.Г. Шевченка. К., 1995. - 399с.
6. Кирова Лилия. Към въпроса за модернизма на словянския юг. //Литературна мисъл. 1989. -№3. С.28.
7. Виноградов В.В. О поэзии Анны Ахматовой. Л., 1925. - С.164.
8. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. Л., 1971. - С.412.
9. Гуревич А. Категории средневековой культуры. М.,1972. С.265-266.
10.Обломиевский Д.Д. Французский символизм. М., 1973 - С.300.
11.Peyre H. Qu’est-ce-que le Symbolisme? Paris, 1974. - P.262.
12.Courrier social”, La Vogue, 1886, -P.27.
13.Неврлий М. Українська радянська поезія 20-х років. К., 1991. - С.271.
14.Baudlaire Ch. Curiosités esthetinques. Paris, 1962. З.147.
15.Еремеев Л.А. Французский литературный модернизм: традиция и современность. К., 1991.
16.W.B.Yeats. Essays and Introductions, London, 1961. - P.95
17.Kristeva J. Revolution in poetic language. Columbia Univ.Pr. ISBN, 1984, 271 pages. P.80-83.
18.Smith R.K. Mallarme’s children: symbolism and the renewal of experience. University of California Press, 1999. 304p.
19.Kristeva J. La Revolution du langage poetique. 1994. P.114.
20.Po, Edgar. Complete poems and selected essays. London, 1990. 306p.
21.Ревалд Д. Постимпрессионизм. М., 1962. С.92.
22.Филиппов М.М. Очерки о Западной литературе XVIII XIX вв. М., 1985. С.164.
23.Михайловский В.Б. Творчество М.Горького и мировая литература. М., 1965. 647С.
24.Белый А. Символизм. М., 1910. 633с.
25.Шлемкевич М. Загублена українська людина. Нью Йорк, 1954, - С.57
26.Недошивин Г.А. Теоретические проблемы современного изобразительного искусства. М., 1972. 343с.
27.Моклиця М. Модернізм у творчості письменників ХХ ст. Част.1. Українська література. Луцьк, 1999, - 154с.
28.Podrasa-Kwiatkowska M. Symbolizm i symbolika w poezji Mlodej Polski. Krakow, 1975. 424 s.
29.Роллан Р. Собрание сочинений. В 17-ти т. Т. 12. Л., 1932. 406с.
30.Мандельштам О.Е.
31.Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М., 1976. 364с.
32.Франко І.Я. Твори: В 20-и т. К., 1950-1956. Т.1-20; Т.12. С.547.
33.Шиллер Ф. Собрание сочинений: В 7-ми т. М., 1955-1957. Т.1-7; Т.6. - C.657-659.
34.Яроцинський С. Дебюсси, импрессионизм и символизм. М., 1978. 231с.
35.Huret J. Enquete sur lévolution littéraire. Paris, 1981. 892p.
36.Балашов Н.И. Сандрар и поэтический реализм ХХ века. //Сандрар Блэз. По всему миру. - М., 1974. - с.143-202.
37.Михайлова А.О. О художественной условности. М., 1970. С.200-201.
38.Zerer Zenet. Valeri i poetica jezika //Mehanizmi knjiženne komynikacije. Beograd, 1983. S.95.
39.Kristeva J.,Milner J., Puwet N. Lanque discours, société: Pour Emile Benveniste. Paris, 1975. S.142.
40.Chrzastovska B., Wysotouch S. Poetyka stosowana. Warszawa, 1978. S.106-108.
41.Флоренский П.А. Сочинения. М., 1990. Т.2. - С.80-81.
42.Флоренский П. Символическое описание / Феникс. М., 1922. Кн.1. С.90-91.
43.Ермилова Е.В. Теория и образный мир русского символизма. М., 1989,
44.Краткая литературная энциклопедия: В 9-ти т. М., 1962-1968. Т.7 - C.224.
45.Франко Іван. Із секретів поетичної творчості. К., 1969. С.118.
46.Астаф’єв О.Г. Лірика української еміграції: еволюція стильових систем.- дис доктора філол.наук. 10.0101 Українська література., К.: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка, 1998. 400с.
47.Клинг О.А. Латентный” символизм в Камне”(1) (1913г.) О.Мандельштама //Филологические науки. 1998. №2. - С.28.
48.Великовский С.И. Верлен. Проклятые поэты. Рэмбо. Малларме и символизм //История всемирной литературы. М., 1994. Т.8. - С.322.
49.Lehmann A.G. The aesthetics in France 1885-1895. Oxford, 1968. 328p.
50.Томашевский Б. Теория литературы. Поэтика. М. Л., 1930. С.189.
51.Baudelaire Ch. Oeuvres complète. Paris, 1956. 575p.
52.Stephane Mallarme. Le Mystere dans les lettres //Euvres completes, ed. Henri Mondor and Georges Jean-Aubry. Paris: Gallimard, 1945. P.385.
53.Souriau P. La Suggestion dans l’art. Paris, 1893. 219p.
54.Андреев Л.Г. Импрессионизм. М., 1980. 244с.
55.Храповицкая Г.Н. Двоемирие и символ в романтизме и символизме.//.. с.35-41.
56.Edmund Wilson. Axel’s Castle. A Study of the Imaginative Literature of 1870 1930. New York, 1996. - 363р.
57.W.B.Yeats. Ideas of Good and Evil. //The Symbolism of Poetry”. London, 1946. - P.160.
58.Symons Arthur. The Symbolist movement in Literature. London, 1958. P.72.
59.Todorov Tzvetan. Symbolism and interpretation. New York, 1982. 175p.
60.Strauss Leo. Persecution and the Art of Writing. Westport, conn., 1973.
61.Ducrot Oswald. Dire et ne pas dire. Paris, 1970, p.10-11.
62.Grice H.P. Logic and Conversation. //P.Cole and J.L.Morgan, ed., Syntax and Semantics, vol. III, Speech Acts. New York, 1975. - P.41-58.
63.Український альманах //Літературно-науковий вісник. 1901. Т.16. Кн.11. С.14.
64.Данько М. Життя духа //Неділя. 1912. Ч.23. С.2.
65.Євшан М. Михайло Яцків //Українська хата. 1909. Ч.3. С.161.
66.Якубський Б. Яцків і його критик //Книгарь. 1919. Ч.28. С.1903.
67.Рудик Дмитро. Молодомузівці” //Життя й Революція. 1925. - №12. С.43.
68.Сріблянський М. Нове слово в українській критиці //Українська хата. 1910. Кн.7-8.
69.Сріблянський М. Ірраціональна поезія. Пелюстки надій” Ол.Нерпицького-Грановського //Українська хата. 1910. Кн.11. С.694-696.
70.Білецький О. Микола Вороний. //Вороний М. Поезії. Х., 1926. - C.26.
71.Салига Т. Імператив (Літературні статті, критика, публіцистика). Львів, 1997. 352с.
72.Степняк Микола. Західноукраїнська модерна поезія //Сучасність. 1969. Ч.10. С.69.
73.Савченко Я. Поети й белетристи. К., 1927. с.105-106.
74.Білецький Ол. Двадцять років нової української лірики (1903 1923). Харків, 1924. 38с.
75.Євшан М. Під прапором мистецтва. К., 1910. C.35.
76.Франко І. Зібрання творів: У 50 т. Т.37. - С.133.
77.Рубчак Б. Пробний лет //Остап Луцький молодомузець. Нью Йорк, 1968. С.37-38.
78.Назустріч. 1934. 1 лютого.
79.Іванов-Меженко Ю. П.Тичина. Сонячні кларнети” //Музагет. 1918. С.134.
80.Іванов-Меженко Ю. Творчість індивідуума і колектив // Музагет. 1918. С.3-4.
81.Бобинський Василь. Від символізму на нові шляхи //Митуса. Львів, 1922. №1. С18.
82.Літературно-критичний альманах”, Кн.1. К., 1918. С.1.
83.Історія української літератури кінця ХІХ початку ХХ ст. К., 1989. С.17,65.
84.Зеров М. Нова українська поезія. К., 1921. С.26.
85.Гординський Я. Літературна критика підсовєтської України. Львів-Київ, 1939. С.39.
86. З порога смерті Письменники України жертви сталінських репресій. К., 1991.
87.James William. The Principles of Psychology. Harvard University Press, 1981, -p.212.
88.Юнг К.Г. Человек и его символы”. М., 1998, - р.39.
89.The Herder Dictionary of Symbols. Wilmette, Illinois, 1993, - p.152, 157-158.
90.Symbolist movement. //The New Encyclopedia Britannica. 15th Edition.- Volume 8. - USA, 1993. - P.458.
91.Филиппов М.М. Очерки о западной литературе ХVIII-XIX в.в. -М., 1985. - С.164.
92.Todeschi Kevin J. The Encyclopedia of Symbolism. New York, 1995, -p.73].
93.Клинг О. В.Хлебников и символизм //Вопросы литературы. Сентябрь-Октябрь. 1998, - С.93-121.
94.Bowles Gloria. Louse Bogan’s Aesthetic of Limitation. Bloomington: Indiana University Press, 1987. p.1.
95.Bogan to Sister M.Angela, 20 Aug.1966.//What the Woman Lived: Selected Letters of Louise Bogan, 1920-1970. New York: Harcourt Brace, 1973.- p.368.
96.Deutsch Babette. Poetry in Our Time. New York: Columbia University Press, 1956. p.239].
97.Lechlitner Ruth. Mistress of Poetic Forms. // Collins Martha. Critical Essays on Louise Bogan. Boston:G.K.Hall, 1984.-p.43.
98.What the Woman Lived: Selected Letters of Louise Bogan, 1920 1970. New York: Harcourt Brace, 1973. p.238.
99.Bogan Louise. Poetesses in the Parlor. // New Yorker, 1936, №12(5Dec.) p.48.
100. Bogan Louise. Achievements in American Poetry. Chicago: Henry Regnery, 1951. pp.22-23.
101. Journey Around My Room: The Autobiography of Louise Bogan, a Mosaic. Edited by Ruth Limmer. New York: Viking, 1980. p.119.
102. Roethke Theodore. Poetry of Louise Bogan. Boston: G.K.Hall, 1984. p.90.
103. Pope Deborah. A Separate Vision: Isolation in Contemporary Women’s Poetry. Baton Rouge: Louisiana State University Press, 1984. p.10.
104. Pope Deborah. Music in the Granite Hill: The Poetry of Louise Bogan. //Collins Martha. Critical Essays on Louise Bogan. Boston: G.K.Hall, 1984.- p. 151.
105. Frank Elizabeth. Louise Bogan: A Portrait. New York: Knopf, 1985.-p. 67.
106. Giles Ronald. The Ironic Voice in Louise Bogan’s Women” //Poesis: A Journal of Criticism 7, no.5., 1987. p. 37.
107. Осипова Н. Мифопоэтика лирики М.Цветаевой. Киров, 1995. - 117c.
108. Яковлев Е. Г. Искусство и мировые религии: Учебное пособие по спецкурсу для философских факультетов университетов и вузов искусств. М.: Высшая школа.-1985.-287с.
109. Лосев А.Ф. Философия имени. М.: Изд-во МГУ, 1990. 269 с.
110. Лосев А.Ф. Миф. Символ. Сущность. Число. -с. 10.
111. Лосев А.Ф. Философия. Мифология. Культура. М.: Изд-во политической литературы. 1991. с.221.
112. Словник іншомовних слів. за ред. О.С.Мельничука. К., 1985. с.796.
113. Исматов Б. Пантеистическая философская традиция в персидско-таджикской поэзии IX-XV вв.- Душанбе: Донши. 1986.-256 с.

114. Біблія або Книги святого письма Старого і Нового заповіту. Druckhaus Gummersbach. West Germany. 1988. cт.1395.