Закономірності еволюції образу Дон Жуана в європейській літературі XVII-XX століть : Закономерности эволюции образа Дон Жуана в европейской литературе XVII-XX веков

Краткое описание

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

ІВАШИНА Тетяна Михайлівна

УДК 82.091

Закономірності еволюції образу
Дон Жуана в європейській літературі XVII-XX століть

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Волкова Тетяна Сергіївна,
доктор філологічних наук, професор

Тернопіль 2002

ЗМІСТ

ВСТУП. .......................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ОБРАЗУ ДОН ЖУАНА
1.1. З історії донжуанівських студій...................................................... 14
1.2. Теоретичні аспекти вивчення еволюції образу Дон Жуана........... 31
1.3. Донжуанізм: культурологічний та філософсько-світоглядний аспекти............................................................................................... 40
1.4. Висновки до 1 розділу..................................................................... 50
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ ДРАМАТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ ОБРАЗУ ДОН ЖУАНА У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХVІІ ХVІІІ СТОЛІТЬ
2.1. Зародження літературної традиції теми Дон Жуана. «Севільський ошуканець» Тірсо де Моліни як протосюжет.................................. 52
2.2. Особливості ідейно-естетичної рецепції образу Дон Жуана у комедії Мольєра «Don Juan on Festin de Pierre». Конкретно-історичне і вічне в образі героя........................................................ 62
2.3. Лібретто опери В.А.Моцарта «Don Jiovanni» в контексті літературної традиції образу Дон Жуана......................................... 73
2.4. Висновки до 2 розділу..................................................................... 85
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ДРАМАТИЧНОЇ ТРАДИЦІЇ НОВИХ ЧАСІВ
3.1. Шляхи реалізації трагедійного начала образу Дон Жуана у драматичній традиції ХІХ століття.................................................. 87
3.2 Формування основних шляхів модернізації образу Дон Жуана у європейський драмі ідей кін. ХІХ-поч. ХХ ст. («Людина і Надлюдина» Б.Шоу та «Камінний господар» Лесі Українки)....... 105
3.3. Парадокс як основний засіб переосмислення матеріалів про Дон Жуана у драматичній традиції ХХ століття................................... 124
3.4. Висновки до 3 розділу................................................................... 139
РОЗДІЛ 4. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК ЕПІЧНОГО, ЛІРИЧНОГО ТА ЗМІШАНОГО РОДОВОГО ОФОРМЛЕННЯ ХУДОЖНІХ МАТЕРІАЛІВ ПРО ДОН ЖУАНА У ЛІТЕРАТУРІ ХІХХХ СТОЛІТЬ
4.1. Формування традиції епічного, ліро-епічного, лірико-драматичного оформлення матеріалів про Дон Жуана у літературі європейського романтизму............................................................. 141
4.2.Формування ліричної традиції теми Дон Жуана в художній практиці поетів європейського модернізму кінця XIX початку XXст................................................................................................ 157
4.3. Особливості використання образу Дон Жуана в умовах суспільно-політичних реалій ХХ століття....................................................... 171
4.4. Висновки до 4 розділу................................................................... 185
ВИСНОВКИ.............................................................................................. 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................... 194

ВСТУП
В епоху зміни тисячоліть вивчення феномену традиційних сюжетів і образів набуває особливого сенсу. Будучи такими естетичними сутностями, що не втратили свого значення в обігу людської історії і відобразили найбільш істотні прояви матеріального і духовного життя людства, традиційні сюжетно-образні утвори допомагають повніше осягнути шлях, пройдений людською цивілізацією за минулі століття, оцінити її надбання і втрати, рельєфніше окреслити пріоритетні напрямки розвитку самосвідомості і самопізнання людства.
Особливо широкі можливості для наукових розвідок у галузі традиційних сюжетів і образів пропонує література. Завдяки особливостям структури літературного образу, потенційній універсальності використовуваних цим видом мистецтва зображувально-виражальних засобів саме в літературі явище повторюваних сюжетно-образних утворень майже в кожному випадку оприявнилося повніше й багатогранніше, ніж у інших сферах творчої діяльності людини. Аналіз закономірностей функціонування традиційного сюжетно-образного матеріалу саме у літературі має особливе значення і з огляду на традиційно тісний зв’язок літератури і суспільства, розуміння літератури як відображення суспільного життя.
Своє дисертаційне дослідження ми присвятили вивченню закономірностей еволюції образу одного з визнаних лідерів світової літературної традиції знаменитого іспанського перелюбника Дон Жуана, який становить особливий інтерес в означеному сенсі. Ставши за чотириста років свого життя на літературній арені невід’ємним атрибутом культурного розвитку Європи, образ вельможного звабника у розмаїтті своїх мистецьких інтерпретацій відобразив матеріальні й духовні реалії кількох століть і екзистенційні конфлікти різних національно-історичних епох. За віки, що минули відтоді, як образ підступного ошуканця вперше з’явився у культурно-мистецькому обігу людства, понад двісті авторів різних часів і народів випробовували на ньому свій поетичний хист, накладаючи на постать середньовічного рицаря-перелюбника характерний відбиток своєї доби, свого бачення світу, власного життєвого досвіду і естетичних уподобань.
Виняткова інтенсивність мистецького вжитку, яскравий трансісторизм та інтернаціональність образу знаменитого спокусника обумовлюють гносеологічну значимість вивчення закономірностей зміни його основних функціональних характеристик у процесі історичного розвитку суспільства: аналіз магістральних шляхів та кінцевих результатів кількавікової еволюції цього віковічного” образу дає унікальну можливість рельєфно окреслити ті зміни онтологічного континууму, поведінкових стереотипів, аксіологічної орієнтації, естетичних смаків людства, що відбулися за цей час.
Сьогодні дослідження такого спрямування видається нам доцільним і своєчасним, насамперед, з огляду на ту значну історичну дистанцію, яку образ хтивого гранда пройшов у своєму розвитку. Це дозволяє розглядати його (образу) еволюцію як процес достатньо тривалий і відносно завершений, що дає цілісне уявлення про його основні етапи та пріоритетні напрямки, а також робить предметною розмову про специфіку наскрізних трансформаційних явищ у царині літературної донжуаніани.
Ми цілком свідомі того, що вивчення історичних модифікацій образу знаменитого звабника не найновіша у літературознавстві тема. За більше як сто років інтенсивних донжуанівських студій накопичена така кількість праць, що їх докладний перелік зайняв би кілька десятків сторінок.
За характером висвітлення фактів літературно-мистецької донжуаніани усі наявні матеріали літературознавчих розві­док у цій галузі можна розподілити на три категорії.
До першої з них слід віднести численні статті, есе, розділи з монографій та підручників, рецензії, відгуки [1, 3, 10, 12, 15, 16, 17, 19, 20, 22, 23, 26, 31, 35, 36, 57, 60, 62, 64, 72, 74, 77, 78, 79, 80, 84, 85, 89, 93, 98, 100, 103111, 113, 114, 118, 127, 128, 137, 138, 145, 146, 148, 150, 152, 155, 157, 158, 160, 171, 181, 183, 187, 190193, 199, 203, 204207, 210, 213, 221, 224, 232234, 238, 247, 257, 260262, 264, 265, 274, 281, 288, 303, 305, 306, 310, 315 та ін.], зорієнтовані, головним чином, на історико-літературне висвітлення концептуально важливих аспектів окремої версії теми іспанського перелюбника і визначення її місця у творчому доробку конкретного письменника.
До другої категорії увійшли праці фрагментарно-порівняльного характеру [2, 81, 91, 117, 119, 129, 136, 166168, 180, 182, 223, 241, 263, 275, 278, 301 та ін.], у яких на матеріалі однієї чи кількох вибраних версій розглядаються окремі грані процесу міжнародних літературних взаємин в царині художньої донжуаніани й аспекти трансформації традиційного матеріалу при засвоєнні його тією чи іншою національною літературою.
Третю найменш численну і найбільш цікаву в контексті нашого дослідження категорію становлять фундаментальні праці наскрізного” характеру [21, 37, 45, 7071, 172, 173, 176, 284, 300, 312], автори яких ставили за мету охопити весь процес розвитку літературної донжуаніани, відтворити історію” цього ренесансного героя, ретельно занотувавши” факти його мистецької біографії”. Саме ці праці мали для нас першочергове значення при визначенні аспектів актуальності та новизни дисертації.
Однак, слід констатувати, що й у цих роботах навіть таких ґрунтовних і авторитетних з них, як монографія L.Wenstein-a The metamorphoses of Don Juan” [312], найчастіше лише фіксувався оригінальний внесок окремого письменника до розробки популярної теми іспанського шукача любовних насолод, у той час як узагальнюючий аналіз трансформаційних процесів у царині літературної донжуаніани залишався фактично поза увагою дослідників.
Істотним недоліком більшості названих досліджень можна вважати також невідповідність термінологічного забезпечення наукового апарату та застарілі теоретико-методологічні підходи до осмислення явищ повторюваності художніх матеріалів про Дон Жуана.
Крім цього, майже усі праці останньої категорії більш чи менш віддалені за часом написання, а відтак не відбивають усіх (особливо найновіших) набутків літературної донжуаніани, врахування яких, на нашу думку, є принципово важливим для відтворення цілісної картини історичного розвитку теми іспанського звабника й усвідомлення його (розвитку) глобальних тенденцій.
У світлі викладених вище зауважень винятком є найновіша у галузі донжуанівських студій робота узагальнюючого характеру «Легенда про Дон Жуана у світовій літературі» сучасного українського дослідника А.Нямцу[176]. Тут проаналізовано деякі загальні тенденції переосмислення образу знаменитого перелюбника переважно в епічних та драматичних версіях другої половини ХІХ і ХХ століть. Однак і у цій надзвичайно цінній роботі наскрізні явища діа­хронії на ниві літературної донжуаніани висвітлені не повною мірою.
Саме тому доцільним є спеціальне дослідження літературного феномену Дон Жуана, у якому факти багатовікового розвитку теми іспанського звабника було б узагальнено до рівня найбільш характерних закономірностей як сукупності однакових тенденцій, подібних ситуацій, близьких явищ” [25,82], осмислено з позицій сучасної компаративістичної науки і ви­користано для усвідомлення основних шляхів розвитку духовної куль­тури людства.
Водночас докладного вивчення вимагає проблема естетичної рецеп­ції образу шляхтича-ошуканця на різних етапах його (образу) істо­ричного розвитку, а також дослідження закономірностей еволюції жанрової системи літературної донжуаніани. Стосовно останнього потрібно зауважити, що дослідники неодноразово вказували на появу нових жанрово-родових модифікацій сюжету про іспанського шукача любовних насолод в процесі його історичного розвитку [10,49] і зміну змістових характеристик даного традиційного матеріалу [176] як головну запоруку явища жанрово-естетичної переорієнтації, що найяскравіше проявилася у драматичній традиції. Однак жодного разу жанрова система літературної донжуаніани і чинники, що обумовили її розвиток, не ставали предметом цілісного вивчення і на сьогоднішній день є білою плямою” у відповідній галузі літературознавства.
Нове звертання до проблем функціонування образу знаменитого іспанського звабника має додатковий сенс також з огляду на ті якісні зміни, що відбулися у житті європейського соціуму в останні десятиліття (па­діння тоталітарних режимів і руйнування ідеологічних бар’єрів, син­дром” науково-технічного прогресу і формування техногенного суспіль­ства, наростання процесів національного відродження на сході Європи, у тому числі й колишніх республіках СРСР тощо). Ці зміни закономірно диктують необхідність переосмислення деяких відомих фактів літературної біографії” ренесансного героя.
Взяті у сукупності, відзначені аспекти обумовлюють актуальність теми дисертації, яка полягає у тому, що в ній проблеми еволюції об­разу Дон Жуана розглядаються з позицій нового етапу суспільно-історичного і культурно-мистецького розвитку з врахуванням найновіших набутків літературної донжуаніани й використанням нових теоретико-методологічних підходів і висвітлюють нові грані процесу пе­реосмислення даного традиційного матеріалу у літературі.
Предметом дослідження дисертації є процеси виникнення спільних тенденцій зміни семантико-смислових характеристик, естетичної природи, функціонального призначення (коду) образу середньовічного іспанського перелюбника в умовах інонаціонального та інокультурного середовища-реципієнта. Докладно вивчалися явища жанро­во-естетичної переорієнтації та зміни родового рішення сюжету про Дон Жуана, а також аспекти трансформації усталеної структури даного традиційного утвору в процесі розвитку суспільних відносин, матері­альної культури та художньої свідомості Європи загалом і конкретних народів (країн, держав), взятих у сукуп­ності визначальних соціокультурних, морально-побутових, ментально-психологічних, політико-ідеологічних факторів.
Об’єкт дослідження. Враховуючи, що архетипні константи Дон Жуана є надзвичайно поширеним явищем у європейській та світовій літературі, ми обмежили коло творів, що вивчаються, тими, у яких Дон Жуан фігурує як персонаж, виходячи, в разі потреби, й на інші рівні функціонування цього традиційного утвору. Беручи до уваги, що власне Дон Жуан належить до героїв безсмертних творів, які створили цілі літератури” [цит. за: 5,87], ми зупинились лише на тих зразках літературної донжуаніани, які є вершинними з точки зору концептуальної викінченості та естетичної досконалості й етапними для еволюції образу середньовіч­ного перелюбника. У поодиноких випадках до аналізу за­лучалися версії, які не сповна відповідають названим критеріям, але завдяки нетрадиційному концептуальному вирішенню образу іспанського шукача любовних пригод дають вигідну можливість рельєфно відтінити метаморфози цього героя в умовах специфічного етапу суспільно-історичного та культурно-мистецького розвитку.
Мета дослідження виявити і вивчити основні закономірності структурно-змістової трансформації сюжету про Дон Жуана у європейській літературі ХУІІХХ ст. і процесу видозміни (переродження) власне образу Дон Жуана як семантико-смислового центру даного естетичного утвору, а також дослідити вплив чинників загальнокультурного, національно-специфічного та індивідуально-авторського характеру на специфіку інтерпретаційно-адаптаційних процесів при входженні цього традиційного матеріалу до конкретної національної літератури і неповторного творчого доробку окремого пи­сьменника.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання:
окреслити комплекс ознак художніх матеріалів про Дон Жуана як традиційних;
з’ясувати характер адаптаційних процесів при використанні традиційного матеріалу в умовах інокультурного та інонаціонального середовища реципієнта;
виявити вплив факторів суспільно-історичного розвитку на характер трансформаційних процесів у художній структурі та змістових характеристиках даного традиційного матеріалу;
простежити вплив панівних мистецьких систем, літературних напрямків та стилів на зміну усталеної структури сюжету про іспанського шукача любовних насолод та естетичної природи власне образу Дон Жуана;
проаналізувати (в ключових аспектах) наявні варіанти жанрово-родового оформлення художніх матеріалів про Дон Жуана й окреслити загальні тенденції еволюції жанрової системи літературної донжуаніани;
з’ясувати зміни функціонально-естетичного призначення (функціонального коду) образу Дон Жуана на кожному з етапів його історико-літературної еволюції;
дослідити зміни основних онтологічних, психоповедінкових, аксіологічних характеристик образу іспанського гедоніста в процесі його історичного розвитку;
окреслити явище універсалізації психо-поведінкових домінант образу Дон Жуана й визначити його основні рівні;
виявити основні типи модернізації образу (сюжету про) середньовічного шукача любовних насолод в умовах радикальної зміни онтологічного континууму і з’ясувати при цьому характер адаптаційних процесів.
У процесі дослідження були використані такі методи як порівняльно-історичний, порівняльно-типологічний, історико-літературний, біографічний, а також принципи архетипної (міфологічної) критики.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних дослідників у галузі порівняльного літературознавства і теорії традиційних сюжетів М.Алексєєва, М.Бахтіна, О.Білецького, Олександра Веселовського, А.Волкова, І.Горського, А.Дабеза, О.Діми, Д.Дюришина, В.Жирмунського, М.Конрада, Є.Мелетинського, Д.Наливайка, І.Неупокоєвої, А.Нямцу, Л.Пінського, а також матеріали донжуанівських студій Ж.Бевота, Е.Браун, Л.Венстейна, Олексія Веселовського, О.Дейча, В.Ейкокка, І.Журавської, Р.Менендеса Підаля, Софії Наумович, І.Нусінова, А.Нямцу, М.Овчаренко, М.Саломон, П.Томанека, О.Файка, А.Фарінеллі, С.Чорнія та ін. У процесі роботи було також використано праці з теорії архетипів і архетипної критики К.-Г.Юнга і Н.Фрая.
Для увиразнення найбільш загальних тенденцій переосмислення образу Дон Жуана ми використали поняття коду”, розуміючи його як однотипність творчих установок” авторів щодо функціонально-естетичного призначення образу вельможі-перелюбника і розробивши концепцію перекодування цього образу в процесі його історичної еволюції.
Наукова новизна даної дисертації полягає у тому, що тут
вперше проведено комплексний і послідовно-узагальнюючий аналіз фактів повторюваності художніх матеріалів про Дон Жуана у літературі протягом усього періоду існування даного естетичного феномену;
запропоновано власну концепцію функціонально-естетичного коду образу Дон Жуана і висвітлено основні аспекти його (образу) перекодування в процесі суспільно-історичного та культурно-мистецького розвитку;
вперше виявлено найбільш загальні напрямки структурно-змістової трансформації сюжету про іспанського шукача любовних насолод і розглянуто явища видозміни у царині літературної донжуаніани;
окреслено історично стійкі та семантично активні структурно-змістові компоненти сюжету про Дон Жуана і вивчено зміни їх функціонального призначення в процесі переосмислення традиційного матеріалу;
розглянуто основні аспекти семантико-змістової адаптації художніх матеріалів про Дон Жуана при використанні їх в умовах конкретного культурно-історичного і національного середовища-реципієнта;
окреслено зміни в усталеній структурі даного традиційного сюжетного утвору в процесі його обробки під впливом чинників загальнокультурно­го і національно-специфічного характеру;
вперше проведено системний і цілісний аналіз жанрово-родових модифікацій сюжету про іспанського аматора любовних пригод, розроблено власну концепцію шляхів розвитку жанрової системи літературної донжуаніани з врахуванням типології жанрового оформлення матеріалів про Дон Жуана на кожному з окреслених етапів її еволюції;
вперше в контекст широкого наскрізного” дослідження вписано найновіші версії теми знаменитого перелюбника, у тому числі й ті, що з’явилися в останні десятиліття на східнослов’янських теренах, а також по-новому осмислено проблему генетичних зв’язків стосовно деяких вже відомих фактів літературної донжуаніани.
Теоретичне значення даної роботи полягає у тому, що в ній на прикладі образу одного з титанів світової літературної традиції висвітлено нові грані процесу переосмислення традиційних матеріалів у літературі.
Практичне значення роботи полягає в тому, що результати дослідження можуть бути використані при розробці навчальних курсів з історії зарубіжної літератури (від літератури середніх віків і Відродження і до сучасної зарубіжної літератури), з історії української літератури кінця XIX поч. XX ст. (творчість Лесі Українки), з історії російської літератури ХІХ ХХ ст., а також у спецкурсах, навчальних посібниках для студентів-фі­лологів, у працях з історії світової літератури, теорії літератури та порівняльного літературознавства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконувалася протягом 19972000 років на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка в руслі колективної теми: Проблеми рецептивної поетики і наратології в українсько-зарубіжних літературних зв’язках”, яку розробляє колектив цієї кафедри.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації були апробовані у виступах та повідомленнях на щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (19962000), ІІІ Міжнародній конференції Франція та Україна: науково-практичний досвід у контексті діалогу національних культур” (Дніпропетровськ, 1996), Міжнародній науковій конференції Українська еміграція в історії та літературі” (Тернопіль, 1996), Міжнародній науково-практичній конференції, присвяченій 105-річчю від дня народження М.Цветаєвої Творчість М.Цветаєвої в контексті культури Срібного віку” (Дрогобич, 1998), Міжнарод­ній науковій конференції Міф і легенда у світовій літературі” (Чернів­ці, 2000). За темою дисертації зроблено 8 публікацій. Дисертація обговорена і рекомендована до захисту на засіданні кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка

Список литературы

ВИСНОВКИ
Образ Дон Жуана є одним з найпомітніших явищ у галузі повторюваних художніх утворів. Тяглість та інтенсивність розвитку донжуанівської традиції перетворили образ легендарного звабника на невід’ємний атрибут культурно-мистецького і духовного життя Європи впродовж кількох століть і визначили його багатоаспектність та поліфункціональність.
В результаті вивчення основних закономірностей повторюваності у літературі художніх матеріалів про Дон Жуана ми дійшли таких висновків.
1.Літературно-мистецький феномен Дон Жуана функціонує у кількох парадигмах.
1.1.З точки зору просторової структури явище повторюваності у літературі комплексу традиційних матеріалів про середньовічного іспанського звабника може оприявнюватись як традиційний сюжет, мотив, образ, тема.
1.2.Залежно від рівня універсалізації домінантних психоповедінкових властивостей цього ренесансного героя даний естетичний утвір може функціонувати як традиційний образ, тип, архетип і завдяки наявності елементів архетипно-символічної семантики трансформуватись у знакові коди різних рівнів (загальні поняття, символи, емблеми).
1.3.У культурологічній парадигмі образ Дон Жуана постає як синкретичне явище, що відображує особливості онтолого-аксіологічних пріоритетів та звичаєвого права двох суміжних культурно-історичних епох Середньовіччя та Відродження. Зіткнення систем ціннісних орієнтацій цих відмінних культурно-історичних формацій обумовило закарбоване у даному «вічному» образі онтологічне протиріччя між духовним і чуттєвим у людині, яке з огляду на свою екзистенційну актуальність стало «першоджерелом», «внутрішнім імпульсом» для появи численних інтерпретацій теми легендарного звабника як у літературі, так і в інших видах мистецтва (опера, балет, кінематографія).
1.4.Як вираження специфічних морально-психологічних та поведінкових властивостей образ Дон Жуана функціонує у двох проекціях. На рівні буденної свідомості постать легендарного перелюбника стереотипізується як «вульгарний символ», як знакове вираження поведінкової настанови на пошук нових любовних насолод, що на архетипному рівні зближує героя середньовічних іспанських переказів з Казановою, Ловеласом та іншими відомими донжуанами європейської історії та літератури. У філософському розумінні настанова на «пошук кількості задоволення», визначальна для закарбованої в образі Дон Жуана поведінкової моделі, виступає як «єресь плоті» онтологічно і психологічно виправдана форма вияву духовного та світоглядного протесту. Це ставить образ середньовічного аматора любовних пригод в один ряд з такими героями європейської міфології та літератури як Прометей, Ікар, Каїн, Манфред, Фауст, Антігона, Ніобея та інші.
1.5.Глибинний зміст образу легендарного іспанського звабника обумовлює двоїсте значення поняття «донжуанізм»:
а)звужене, при якому донжуанізм мислиться як банальний перелюб, донжуанство побутовий феномен пошуку нових чуттєвих насолод;
б)розширене, філософське, при якому донжуанізм витрактовується як різновид прометеїзму конкретизоване та індивідуалізоване втілення ідей «бунту» проти авторитарної влади (в межах сюжету про Дон Жуана уособлюваної за звичай статуєю Командора), проти нав’язування невластивих природі даного індивида стереотипів поведінки та/чи мислення.
2.Аналіз явищ структурно-змістової трансформації сюжету про Дон Жуана в процесі історичної еволюції даного художнього утвору, зміни естетичної візії постаті вельможного розпусника, а також з’ясування шляхів формування жанрової системи літературної донжуніани дозволив почленувати розвиток образу легендарного іспанського звабника на два основних етапи:
традицію феодальної доби XVIIXVIIIст.;
традицію Нових часів (XIX XXст.).
3.Літературна донжуніана XVIIXVIIIст. представлена виключно театрально-драматичними версіями теми «рицаря-розкішника» (версії Тірсо де Моліна, комедії dell’ arte, Мольєра, Шодвела, Моцартада Понте). У цих творах легендарний образ постає у його конкретно-історичному значенні як уособлення соціально-побутового типу розпусного вельможі і функціонує виключно в межах усталеного подієво-змістового комплексу сюжету про Дон Жуана як його структурно-семантичний центр. На цьому етапі розвитку традиції явища діахронії найбільш помітні у версіях Мольєра (поява аспектів філософсько-психологічного змісту образу) та Моцартада Понте (відчутна естетизація та універсалізація провідних психоповедінкових властивостей Дон Жуана, драматизація змістових характеристик даного традиційного матеріалу, зміна узвичаєних жанрових домінант).
4.Найбільш інтенсивно процеси оновлення семантико-змістових та жанрово-естетичних характеристик матеріалів про Дон Жуана відбуваються у традиції Нових часів:
4.1.Виникають явища просторово-структурної трансформації власне сюжету про Дон Жуана з виходом за межі драматичного способу оформлення даного традиційного матеріалу і поступовим освоєнням усіх типів родового оформлення літературних творів (драма, епос, лірика, змішані жанри).
4.2.У процесі руйнації сюжету про Дон Жуана як стійкої структурно-змістової єдності вичленовуються його семантично значимі компоненти образ Дон Жуана та тема (мотив) його любовних походеньок, що починають активно використовуватись для формування нових подієвих схем і утворення нових завершених структурно-змістових єдностей. При цьому основним засобом заміщення втрачених структурних компонентів сюжету про Дон Жуана стає авторське мовлення, що призводить до виникнення на поч.ХІХст. епічної традиції теми Дон Жуана, представленої надалі такими жанрами як романтична новела ХІХст. (Гофман, Бальзак, В.Ірвінг, Пр.Меріме), а у традиціх ХХст. роман (Й.Томан, Л.Юленсен), повість (Г.Аполінер, Х.Лампо), апокриф (К.Чапек), оповідання (Л.Мештерхазі). Паралельно з епічною розвивається ліро-епічна традиція (Дж.Байрон, Р.Бєрвінський, Г.Жункейро) та ліро-епіко-драматична (О.Толстой, М.Гумільов, Едм.Ростан та ін.). З середини ХІХст. (Ш.Бодлер) викристалізовується власне лірична традиція теми Дон Жуана, що найбільше інтенсивно розвивається у перші десятиліття ХХст. у творчості поетів європейського модернізму.
4.3.Поряд з використанням художніх можливостей епосу та лірики для оформлення матеріалів про середньовічного іспанського перелюбника у Нові часи продовжує розвиватись традиція драматичного вирішення цієї теми, що іноді також супроводжується процесами сюжетно-змістової реструктуризації, у тому числі й за рахунок контамінації з подієвими і семантичними комплексами інших традиційних структур («фаустизація» змістових характеристик матеріалів про Дон Жуана у німецькомовній та східнослов’янській традиції). Розвиток драматичної донжуніани Нових часів позначений процесами поетапної жанрово-естетичної переорієнтації
4.3.1.На початку ХІХст. в руслі загальної драматизації змістових характеристик матеріалів про Дон Жуана спостерігається жанрова переорієнтація драматичних версій відповідно до естетичних канонів трагедії (О.Пушкін) чи драми (Х.Д.Граббе, Х.Сорілья та ін.).
4.3.2. У ХХст. відроджується практика комедійного оформлення художніх матеріалів про Дон Жуана, що найбільш активно використовується представниками європейської «драматургії парадоксу» (Б.Шоу, М.Фріш, Е.Радзінський та ін.). При цьому драматизм суспільних колізій особистості в умовах новітнього соціуму знімається за рахунок включення іронії до емоційно-образної структури цієї групи версій.
4.4.Драматична традиція з огляду на свою первинність, безперервність і тривалість розвитку найбільш чітко оприявнює закономірності зміни функціонально-естетичного коду образу Дон Жуана. У традиції XVIIXVIIIст. основна увага митців зосереджена на виявленні іманентної сутності образу ласого до любощів вельможі, змалюванні його негативних особистісних якостей. Сукупна авторська інтенція митців даного періоду позначена тяжінням до відображення конкретно-історичного, соціального у образі легендарного шукача любовних насолод. У традиції ХІХст. особистісний феномен Дон Жуана продовжує залишатись у центрі уваги митців, однак акценти переносяться на розкриття загальнолюдського, позачасового, філософсько-психологічного змісту образу. У традиції ХХст. основним об’єктом зображення стає феномен суспільного життя Новітньої доби. Тому особистісні властивості модерного Дон Жуана розкриваються на тлі широкого соціумного загалу, а пріоритетним стає виявлення антисуспільного, суспільно-критичного змісту образу невтомного шукача любовних насолод.
5.Виявлені закономірності змінюваності ідейно-естетичної природи образу Дон Жуана, художньо-просторової структури даного традиційного матеріалу, а також способу його жанрово-родового оформлення зумовлені чинниками як літературного, так і позалітературного характеру. Серед літературних чинників пріоритетним є вплив художньо-мистецьких систем, літературних стилів, напрямків, течій, шкіл, а також національних художніх традицій (у тому числі й щодо способу осмислення теми іспанського звабника). Серед чинників позалітературного характеру домінантними виявляються особливості творчої індивідуальності митців (включаючи також і її ґендерні виміри), національної психології та менталітету, національної духовної традиції, рівень матеріальної культури, що обумовлюють відмінності естетичної візії постаті аристократа-лібертена та способу жанрового оформлення даного традиційного матеріалу навіть за умови локалізації версій у одному часовому й онтологічному континуумі. Вплив групи факторів суспільно-історичного характеру активно стимулює процеси модернізації семантико-змістового комплексу матеріалів про Дон Жуана, що може оприявнюватис як а)прихована, часткова, внутрішня адаптація-осучаснення (Леся Українка, Й.Томан та ін.), надаючи образові середньовічного перелюбника символічно-алегоричного значення, чи б)відкрите, повне, подекуди «демонстративне» пристосування комплексу традиційних матеріалів про середньовічного звабника до контексту синхронних онтологічних реалій середовища-реципієнта.
6.Результати спостережень дозволили окреслити такі явища трансформації та адаптації, що виникають на ниві літературної донжуаніани при входженні даного традиційного матеріалу до відповідного національно-культурного та індивідуально-авторського контексту:
процеси націоналізації/перенаціоналізації і денаціоналізації змістових характеристик матеріалів про Дон Жуана за рахунок включення чи вилучення образу ренесансного героя з контексту етно-побутових та ментально-психологічних реалій середовища-реципієнта;
переосмислення системи логіко-смислових зв’язків даного традиційного матеріалу, у тому числі й за принципом іронічного парадоксу (Б.Шоу, Леся Українка, С.Альошин, М.Фріш, Е.Радзінський та ін.);
адаптацію комплексу часо-просторових характеристик даного традиційного матеріалу і змісту (позачасовий чи конкретно-історичний) поведінкових констант легендарного персонажа, що відбувається відповідно до трьох функціонально-активних моделей:
а)архаїзована: архаїзована реальність архаїзований герой;
б)проміжна: синхронізована реальність позачасовий герой;
в)синхронізована: синхронізована реальність синхронізований герой.
7.В літературі ХІХХХст. відбувається процес перманентного концептуального оновлення образу легендарного перелюбника (зміна середньовічного «міфу» про Дон Жуана романтичним і модерністським, формування культурно-історичної концепції, числених варіантів концепції «героя часу»).
8.Вплив онтологічних реалій Новітньої доби викликає наростання процесів деміфологізації, деромантизації і дегероїзації образу Дон Жуана, а також явищ десакралізації, прозаїзації, профанації змістових характеристик даного традиційного матеріалу загалом.
9. У процесі еволюції відбувається кардинальне оновлення комплексу ментально-психологічних, морально-поведінкових, аксіологічних домінант Дон Жуана (естетизація, інтелектуалізація, втрата активного (агресивного) характеру, інверсія узвичаєних ґендерних ролей, поява нових екзенстеційних альтернатив), а також загальна гуманізація змісту даного традиційного образу.
Таким чином, кількавіковий шлях перевтілень і видозмін, який пройшов ренесансний герой, спричинився до появи у цьому образі таких рис і властивостей, що невпізнавано відрізняють його новіші модифікації від первинних зразків. Незважаючи на це, літературна донжуаніана залишається безцінним культурним набутком людства і є важливою сферою для подальшого розвитку міжнаціональних літературних взаємин.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аберт Г. В.А.Моцарт: в 2-х ч. М.: Музыка, 1978-1985.
2. Агапова Л.А. К проблеме интерпретации образа Дон Жуана в европейской драме ХХвека (Э. фон Хорват, Б.Брехт, М.Фриш) // Традиции и новаторство в зарубежном театре: Сб. научных трудов. Л.: Ленинградский гос. ин-т театра, музыки и кинематографии им. Н.К.Черкасова, 1986. С.67-77.
3. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. К.: Либідь, 1999. 263с.
4. Алексеев М.П. В.М.Жирмунский теоретик сравнительного литературоведения // Жирмунский В.М. Сравнительное литературоведение. Восток и Запад. Л.: Наука, 1979. С.5-17.
5. Алексеев М.П. Очерк истории испано-русских литературных отношений XVI-XIX вв. М.-Л.: Наука, 1961. 494с.
6. Алексеев М.П. Пушкин: Сравнительно-исторические исследования: Избранные труды / Отв.ред. Г.В.Степанов, В.Н.Баскаков / Вступ.ст. В.Н.Баскакова, А.С.Бушмина. Л.: Наука, 1984. 478с.
7. Алексеев М.П. Сравнительное литературоведение. Л.: Наука, 1983. 446с.
8. Алешин С. Тогда в Севилье // Алешин С. 6 пьес. М.: Искусство, 1968. С.49-126.
9. Амусин М. Макс Фриш: Между мечтой и моделью // Вопросы литературы. Март Апрель. 2002. С.182-199.
10. Амфитеатров А.В. Дон Жуан в Неаполе: Шутка в 3-х действиях // Амфитеатров А.В. Собр.соч. Т.19. Драматические произведения. СПб.: Просвещение, 1912. С.167-286.
11. Анненский И. Книги отражений. М.: Наука, 1979 (Серия: Литературные памятники). 680с.
12. Антокольский П. Поэты и время. М.: Сов. писатель, 1957. 378с.
13. Антофійчук В.І., Нямцу А.Є. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. Чернівці: Рута, 1997. 200с.
14. Арістотель. Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 130с.
15. Архипов Ю. Эден фон Хорват драматург // Хорват Э. Пьесы. М.: Искусство, 1980. С.3-45.
16. Ахматова А. «Каменный гость» Пушкина // Анна Ахматова. Сочинения: в 2 т. М.: Правда, 1990. Т.2. С.111-126.
17. Бабишкін О., Курашова В. Леся Українка. Життя та творчість. К.: АН УРСР,1955. 476с.
18. Байрон Д.Г. Собр.соч.: в 4-х т. М.: Правда, 1991.
19. Баканов А. Современный зарубежный исторический роман. К.: Вища шк., 1989. 184с.
20. Балашов Н. Испанская классическая драма. М.: Наука, 1975. 336с.
21. Бальмонт К. Тип Дон Жуана в мировой литературе // Бальмонт К.Д. Горные вершины: Сб.ст. М.:Гриф, 1904. Кн.1. С.173-205.
22. Белинский В.Г. Полн. собр.соч.: в 13-ти т. М.: АН СССР, 19531956.
23. Бент М. Немецкая романтическая новелла и проблемы ее изучения // Научн. докл. высш. шк. Филол.науки. 1989. №1. С.23-30.
24. Бервинский Р. Познанский Дон Жуан // Польская романтическая поэма ХІХ века. М.: Худож. лит., 1982. С.303-324.
25. Берков П. Проблемы исторического развития литератур. Л.: Худож. лит., 1981. 496с.
26. Берковский Н. Романтизм в Германии. Л.: Худож. лит., 1973. 568с.
27. Берштейн И. Новая жизнь вековых образов // Вопросы литературы. 1985. С.87-113.
28. БидерманГ. Энциклопедия символов. М.: Республика, 1996. 335с.
29. Білецький О. В мастерской художника слова. ІІ. Выбор сюжета. // Білецький О.І. Зібр. праць: у 5 т. К.: Наук. думка, 1965. Т.2. С.321-324.
30. Білецький О. Українська література серед інших літератур світу // Білецький О.І. Зібр. праць: у 5 т. К.: Наук. думка, 1965. Т.5. С.5-50
31. Благой Д. Творческий путь Пушкина: 1825-1830. М.: Сов. писатель, 1967. 724с.
32. Благой Д. Тип // Литературная энциклопедия. Словарь литературных терминов: в 2-т. Т.2. М.-Л., 1925. Ствп.955-956.
33. Блок А. Избранные сочинения / Вступ. ст. и сост. А.Туркова. М.: Худож. лит., 1988. 687с. (Б-ка классики).
34. Бодлер Ш. Поезії: Пер. з фр. / Передм. Д.С.Наливайка. Післямова І.І.Карабутенка. К.: Дніпро, 1989. 388с.
35. Ботникова А. Э.Т.А.Гофман и русская литература (Первая половина ХІХ века): К проблеме русско-немецких литературных связей. Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1977. 142с.
36. Бояджиев Г. Мольер. Исторические пути формирования жанра высокой комедии. М.: Искусство, 1967. 556с.
37. Браун Е. Литературная история типа Дон Жуана. Историко-литературный этюд. СПб., б.в., 1889. 144с.
38. Брехт Б. Дон Жуан // Брехт Б. Обработки.- М.:Искусство, 1967. С.331-392.
39. Брюсов В. Собр. соч.: в 7 т. М.:Худож. лит., 1973.
40. Буало Н. Поэтическое искусство. М.: ГИХЛ, 1957. 230с.
41. Бэнтли Э. Жизнь драмы. Пер. с англ. М.: Искусство, 1978. 420с.
42. Васильєв Є. Драматургія парадоксу: проблеми типології: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06. Дніпропетровськ, 1998. 16с.
43. Вейман Р. История литературы и мифология. М.: Прогресс, 1975. 344с.
44. Веселовский А. Историческая поэтика. М.: Высш. шк., 1989. 406с.
45. Веселовский А. Легенда о Дон Жуане // Веселовский А.Н. Этюды и характеристики. М.: [б.в.], 1907. С.46-77.
46. Влизько О. Вибране: Поезії. К.: Дніпро, 1988, 174с.
47. Волков А. Переробки як особливий вид міжлітературної взаємодії // Радянське літературознавство. 1984. №6. С.13-24.
48. Волков А. К теории традиционных сюжетов // Сравнительное изучение славянских литератур: М-лы конференции 14-20 мая 1971 года. М.: Наука, 1970. С.303-314.
49. Волков А. Традиційні сюжети та образи (нарис теорії ТСО) // Бібліотека тижневика «Зарубіжна література». 1998. № 25-28 (89-92).
50. Вороний М. Театр і драма. К.: Мистецтво, 1989. 406с.
51. Вороний М. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. К.: Наук. думка, 1996. С.657-660.
52. Всемирная история: Учебн. для вузов / Под ред. Г.Поляка. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. 742с.
53. Всеобщая история искусств: в 6-ти т. / Под. ред. Б.В.Вейнмарна. М.: Искусство, 1956-1966.
54. Гачев Г. Национальные образы мира. М.: Сов. писатель, 1988. 448с.
55. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: в 4-х т. М.: Искусство, 1968-1973.
56. Гейзе П. Смерть Дон Жуана. М.: [б.в.], 1903. 63с.
57. Гозенпуд А. Поетичний театр: Драматичні твори Лесі Українки. К.:Мистецтво,1947.-302с.
58. Горский И. Александр Веселовский и современность. -М.: Наука, 1975. 240с.
59. Гофман Э.Т.А. Дон Жуан // Эрнст Теодор Амадей Гофман. Житейские воззрения кота Мурра. Повести и рассказы / Вступ.ст. И.Миримского. М.: Худож. лит., 1972 (Библиотека всемирной литературы, т.78). С.385-396.
60. Гражданская З. Бернард Шоу. Очерк жизни и творчества. М.: Просвещение, 1965. 212с.
61. Гром’як Р. Естетичне сприймання п’єси // Гром’як Р.Т. Давнє і сучасне. Тернопіль: Лілея, 1997. С.75-85.
62. Гронова Н. «Дон-Жуан» Й.Томана: история создания и проблематика // Проблеми слов’янознавства. Вип.19. Львів, 1979. С.42-49.
63. Губер П. Донжуанский список Пушкина. Харьков: Дельта,1993. 218с.
64. Гуковский Г. Пушкин и проблемы реалистического стиля. М.: ГИХЛ, 1957. 413с.
65. Гульченко В. Дон Жуан устал, или В ожидании августа // Искусство кино. 1991. №12. С.63-65.
66. Гумилев Н. Сочинения: в 3-х т. М.: Худож.лит., 1991.
67. Гундорова Т. Леся Українка: християнство — екзистенціалізм — фемінізм // Слово і час. 1996. №8-9.
68. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 300с.
69. Дейч А. Леся Украинка / Критико-биографический очерк. М.: ГИХЛ, 1954. 176с.
70. Дейч А. Тип Дон-Жуана в мировой литературе // Ежемесячные литературные приложения к журналу «Нива». 1911. Октябрь.- С.251-272.
71. Дейч А. Тип Дон-Жуана в мировой литературе // Ежемесячные литературные приложения к журналу «Нива». 1911. Ноябрь.- С.383-402.
72. Демська Л. «Жертва» і «помста»: два обличчя однієї жїнки // «Камінний господар» Лесі Українки і феномен середньовіччя. Рівне: Перспектива, 1998. С.76-89.
73. Дима А. Принципы сравнительного литературоведения. М.: Прогресс, 1977. 232с.
74. Довгий О. Об одном источнике «маленьких трагедий» (драматическая сцена «Хуан» Барри Корнуолла) // Вестник Московского ун-та. Серия 9. Филология. 1990. №6. С.41-51.
75. Долгов К. От Киркегора до Камю: Философия. Эстетика. Культура. М.: Искусство. 1991. 398с.
76. «Дон-Жуан» В.-А. Моцарта. М.: Музгиз, 1959 (Серия «Оперные либретто»). 154с..
77. Донцов Д. Поетка-пророчиця // Донцов Д. Туга за героїчним. Постаті та ідеї літературної України. Лондон: Вид. СУМ, 1953. С. 5-28.
78. Донцов Д. Поэзия индивидуализма // Украинская жизнь. 1913. № ІХ-Х.
79. Дубашинский И. Поэма Байрона «Дон-Жуан»: Учеб.пособие. М.: Высш. шк., 1976. 112с.
80. Дубинский М.И. Дон Жуан на русской почве // За дружеской беседой. СПб.: [б.в.], 1901. С.60-100.
81. Дудар Є.М. Дон-Жуан у спідниці: Гумористичні оповідання і повісті. К.: Дніпро, 1988 / (Серія «Романи й повісті») 240с.
82. Драгомирецкая Н. А.С.Пушкин. «Евгений Онегин»: манифест диалога-полемики с романтизмом. М.: Наследие, 2000. 256с.
83. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы. М.: Прогресс. 1979. 320с.
84. Євшан М. Леся Українка // Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К.: Основи, 1998. С.153-159.
85. Євшан М. Леся Українка // Літературно-науковий вісник. 1913. № Х. Т.64. С. 50-55.
86. Егер О. Новая история (Всемирная история, т.3). СПб.:«Специальная литература», 1999. 720с.
87. Егер О. Новейшая история (Всемирная история, т.4). СПб.:«Специальная литература», 1999. 768с.
88. Егер О. Средние века (Всемирная история, т.2). СПб.:«Специальная литература», 1997. 824с.
89. Елистратова А. Байрон. М.: АН СССР, 1956. 264с.
90. Елистратова А. Джордж Гордон Байрон // Джордж Гордон Байрон. Паломничество Чайльд-Гарольда. Дон-Жуан. М.: Худож. лит., 1972 (Б-ка всемирной лит-ры, т.67). С.5-24.
91. Жанры в историко-литературном процессе / Под ред. проф. В.В.Гуры. Вологда: Изд-во Вологодского гос. пед. ин-та, 1985. 150с.
92. Жирмунский В. Байрон и Пушкин. Пушкин и западные литературы. Л.: Наука, 1978. 423с.
93. Жирмунский В. К вопросу о странствующих сюжетах. Литературные отношения Франции и Германии // Жирмунский В.М. Сравнительное литературоведение. Восток и Запад. Л.: Наука, 1973. С.344-376.
94. Жирмунский В. Проблемы сравнительно-исторического изучения литератур // Жирмунский В.М. Сравнительное литературоведение. Восток и Запад. Л.: Наука, 1973. С.66-82.
95. Журавская И. Леся Украинка и зарубежные литературы. М.: Наука, 1968. 176с.
96. Жуховицкий Л. Последняя женщина сеньора Хуана // Жуховицкий Л. Трубач на площади. М.:Искусство, 1987. С.352-412.
97. Забужко О. Взаимодействие философии и искусства в новоевропейской культуре // История философии и культура. К., 1989. С.27-40.
98. Забужко О. Une princesse lointaine: Леся Українка як культурно-інтерпретаційна проблема // Слово і Час. 2001. №2-3.
99. Званцев К. Библиография Дон Жуана. Театральный и музыкальный вестник. 1859. № 6-9.
100. Зелінська Л. Середньовічна теологія вільної волі і трансєвропейська авантюра Дон Жуана // «Камінний господар» Лесі Українки та феномен середньовіччя. Рівне: Перспектива, 1998. С.67-76.
101. Зингерман Б. Очерки истории драмы ХХ в. М.: Искусство, 1979. 520с.
102. Зубков Ю. Герой и конфликт в драме. М.: Сов. писатель, 1975. 280с.
103. Зубрицька М. Проблема індивідуалізму у творчості Лесі Українки // Сучасність. -1991.- Ч.12. С.22-25.
104. История всемирной литературы: в 9-ти т. Т. 1-7. М.: Наука, 1983-1991.
105. История зарубежного театра: в 4 ч. / Ред.Г.Н.Боярышев, Г.Н.Образцова и др. М.: Просвещение, 1971-1986.
106. История зарубежной литературы ХІХ века / Под ред. А.С.Дмитриева. М.:Изд-во Моск. ун-та, 1979. 572с.
107. История зарубежной литературы ХІХ века: Учеб. для филол. спец. вузов / В.Н.Богословский, А.С.Дмитриев, Н.А.Соловьева и др. М.: Высш.шк., 1991. 637с.
108. История зарубежной литературы ХІХ века: Учеб. пособие / Под ред. Я.Н.Засурского, С.В.Тураева. М.:Просвещение, 1982. 320с.
109. История немецкой литературы: в 3-х т. / Общ.ред. А.Дмитриева. М.: Радуга, 1985-1986.
110. История немецкой литературы: в 5-ти т. / Н.Н.Балашов, В.М.Жирмунский и др. М.: Наука, 1962-1966.
111. История французской литературы: в 4-х т. М.: АН СССР, 1956-1963.
112. Камю А. Миф о Сизифе. Эссе об абсурде // Сумерки богов. М.: Изд-во полит. лит., 1990. С.222-318.
113. Карельский А. Драма немецкого романтизма. М.: Медиум, 1992. 336с.
114. Киканс В. Современная советская поэма. Рига: Сов. писатель, 1982. 243с.
115. Кино: Энциклопедический словарь / Гл.ред.С.И.Юткевич. М.: Сов. энциклопедия, 1987. 640с.
116. Киркегор С. Наслаждение и долг. К.: Air Iand, 1994. 456с.
117. Кобринский В. «Легенда о Дон Жуане де Маранья» и поэма И.Франко «Похороны» // Вопросы русской и зарубежной литературы. Хабаровск: Хабаровск. гос. пед. ин-т, 1966. С.176-188.
118. Козак С. Неоромантизм Лесі Українки // Вісник АН України. №5. 1992. С.31-37.
119. Колобаева Л. Символ как хранитель и возмутитель классических традиций (Образ Дон-Жуана в русской литературе кон. ХІХ нач. ХХ в.) // Классика и современность. М.: Изд-во МГУ, 1991. С.207-216.
120.