ГАМЛЕТ І ГАМЛЕТИЗМ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ



  • Название:
  • ГАМЛЕТ І ГАМЛЕТИЗМ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ
  • Альтернативное название:
  • ГАМЛЕТ И гамлетизм В европейской литературе ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ XX ВЕКА
  • Кол-во страниц:
  • 222
  • ВУЗ:
  • ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
    ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

    На правах рукопису


    ГОРЕНОК ГАЛИНА ЮРІЇВНА

    УДК 82.091 Г69

    ГАМЛЕТ І ГАМЛЕТИЗМ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ
    ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ


    Спеціальність 10. 01. 05. Порівняльне літературознавство”


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата філологічних наук


    науковий керівник:
    Мних Роман Володимирович,
    кандидат філологічних наук,
    доцент



    ДРОГОБИЧ 2007








    ЗМІСТ

    ВСТУП_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 3-9

    РОЗДІЛ 1.
    Гамлет як традиційний образ і гамлетизм як вічне” явище _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 10-67
    1.1. Традиційний образ як проблема сучасного літературознавства _ _ _ _ _ _ 10-27
    1.2. Трагедія про Гамлета та її життя у часі _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _27-44
    1.3. Європейські Гамлети та європейський гамлетизм
    до початку ХХ століття _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _44-67

    РОЗДІЛ 2.
    Образ Гамлета та явище гамлетизму між літературою і психологією_ _ _ _ _ _ 68-104
    2.1. Гамлет та гамлетизм у дзеркалі психоаналізу_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 69-79
    2.2. Два Гамлети Лева Виготського_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _80-104

    РОЗДІЛ 3.
    Європейські Гамлети та європейський гамлетизм першої половини ХХ століття_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _105-183
    3.1. Український Гамлет та проблема українського гамлетизму_ _ _ _ _ _ _ _ 106-131
    3.2. Образ Гамлета в російській літературі_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 131-153
    3.3. Гамлет і гамлетизм у творчій свідомості англійських модерністів_ _ _ _ _153-183
    3.3.1. Гамлет у поетичній та критичній спадщині Томаса Стернза Еліота _ _ 155-165
    3.3.2. Шекспіровий Гамлет і творчість Джеймса Джойса _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _165-183

    ВИСНОВКИ_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _184-191
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ 192-222









    ВСТУП



    У світовій літературі є твори, поява яких не тільки символізувала магістральні тенденції розвитку тієї чи іншої літературної епохи, але й визначала подальший розвиток мистецтва слова, відкриваючи та художньо інтерпретуючи вічні аспекти людської екзистенції. Такими творами стали Іліада” та Одіссея” Гомера для епохи античності, Сповідь” Августина і Божественна комедія” Данте для епохи Середніх віків, Життя це сон” Кальдерона для епохи бароко, Дон Кіхот” Сервантеса та Гамлет” Шекспіра для епохи Відродження тощо. При справжньому тлумаченні їх ідейно-художнього світу перед нами розкривається конкретне і вічне людської культури, праджерела нашої цивілізації та існування. Одночасно ці твори накреслюють таку смислову перспективу інтерпретації, котру кожне покоління намагається зрозуміти по-своєму, відповідаючи на віковічні проблеми людського буття.
    Трагедія Шекспіра Гамлет” у контексті зазначених думок посідає особливе місце, яке зумовлене передусім суперечками дослідників про справжній сенс цього твору і наявністю абсолютно протилежних інтерпретацій дій, вчинків та ідеології центральної постаті твору принца Гамлета. Різноманітне тлумачення і нове ідейне наповнення образу Гамлета у європейській літературі першої половини ХХ століття вказує на те, що твір відповідає потребам епохи, що закладені в ньому проблеми є особливо актуальними. Гамлет і гамлетизм функціонували в європейській літературі і у попередні епохи, але саме перша половина ХХ століття актуалізувала гамлетизм як проблему у літературі; у цей час по-новому інтерпретуються вічні гамлетові питання.
    Європейська гамлетологія” у XX столітті перетворюється в окрему літературознавчу дисципліну, що формується у кожному національному літературознавстві. Смислове поле гамлетології розгортається між двома полюсами: інтерпретацією ренесансної ідеології центральної постаті трагедії Шекспіра (як і ідейного змісту Гамлета” у цілому), з одного боку, та інтерпретацією гамлетизму як певного екзистенціального явища європейської культури і цивілізації, з боку іншого. Практично кожна національна європейська література має свого” Гамлета і свій національний тип гамлетизму, причому дуже часто явище гамлетизму характеризує літературних персонажів без прямих алюзій чи цитат з трагедії Шекспіра.
    Дослідження інтерпретації образу Гамлета в літературі першої половини ХХ століття вимагає компаративістичного підходу, який передбачає вивчення сутності, типології різних національних Гамлетів, розгляд функціонування цього образу в синхронії та діахронії, в історичній еволюції. Вивчення явища гамлетизму в англійській і в інших європейських літературах першої половини ХХ століття дає змогу краще пізнати ці літератури, закономірності та особливості їх розвитку, що є важливими проблемами компаративістики.
    В Україні рецепція та інтерпретація трагедії Гамлет” розглядалася в дослідженнях, присвячених творчості Шекспіра. Зокрема такі літературознавці, як І.Ваніна [10 11], М.Ільницький [47], М.Шаповалова [107], звертали увагу на основні етапи ознайомлення з творчістю драматурга в Україні, історію драматичних постановок, інтерпретацію спадку. Внесок українських шекспірознавців переконливо визначний. Однак у цих дослідженнях не аналізувалися ні причини виникнення гамлетизму в творчості того чи іншого митця, ні особливості українського гамлетизму.
    Український гамлетизм це сторінка з історії нашої культури, що зображує трагічну епоху в її літературному, громадському та ідейному житті. Образ Гамлета в українській поезії першої половини ХХ століття передає передусім тривоги українського інтелігента та відображає суспільно-культурну ситуацією країни, а вже потім є переосмисленням трагедії Шекспіра. Саме тому гамлетизм в творчості митців радянської України не аналізувався об’єктивно, причини існування гамлетових настроїв замовчувались. Сприйняття Гамлета в українській літературі першої половини ХХ століття характеризує особливості розвитку вітчизняного літературного процесу. Тому сучасний український читач потребує нового розуміння інтерпретації традиційного образу Гамлета в Україні цієї доби, що визначає актуальність нашого дослідження.
    У російських літературно-критичних статтях ХХ століття термін гамлетизм переважно вживався, коли йшлося про соціально-культурне явище. Проблематика російського гамлетизму ХІХ століття була докладно висвітлена відомим шекспірознавцем Юрієм Левіним [232 234]. Літературознавець стверджував, що гамлетизм вичерпав себе на межі XIX-XX століття. Зосередивши дослідницьку увагу на російських Гамлетах у художніх творах першої половини ХХ століття, можна переконатись, що гамлетизм у цю добу стає основою для моделювання художніх дійсностей.
    В Англії першої половини ХХ століття теж має місце нове прочитання Гамлета”, що потребує переосмислення. На батьківщині Шекспіра проблематики гамлетизму торкалися передусім літературознавці М.Скофілд [380] та В.Квілліан [378 379], однак не було звернено достатньої уваги на вплив психологічних концепцій на розуміння та інтерпретацію традиційного образу Гамлета в Англії першої половини ХХ століття.
    Розгляд інтерпретацій традиційного образу Гамлета та явища гамлетизму в різних національних літературах це можливість дослідити у цьому контексті контактні, генетичні зв’язки та типологічні сходження. Компаративне зіставлення рецепції та інтерпретації Гамлета” у російській, українській і англійській літературах першої половини ХХ століття розкриває нові грані трагедії, визначає місце цієї трагедії та творчості Шекспіра в європейській літературі, збагачує українську компаративістику новим знанням про традиційне і новаторське в літературі, закономірності європейського літературного процесу.
    Актуальність роботи зумовлена тим, що тема Гамлета і гамлетизму у кожній національній літературі складає окрему галузь дослідження, а такої розвідки немає в українському літературознавстві. Ми зазначаємо принципову важливість цього питання в аспекті національної (української) рецепції і специфіки Гамлета як традиційного образу та українського варіанту гамлетизму, над яким свого часу замислювались Іван Франко, Дмитро Донцов, Євген Маланюк, Максим Рильський. Актуальність обраної проблеми зумовлена також контекстом широко презентованих у сучасному українському літературознавстві досліджень, присвячених сутності, типології та функціонуванню так званих традиційних образів, оскільки йдеться про доцільність вивчення літературознавчих процесів на матеріалі їх функціонування.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами та темами полягає у тому, що інтерпретацію образу Гамлета та явища гамлетизму в європейській літературі у дисертації здійснено у річищі комплексної наукової теми Художній твір як символічна форма та проблеми його інтерпретації”, над якою працює кафедра іноземних мов та компаративістики Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка.
    Метою дисертаційної роботи є інтерпретація образу Гамлета у різних літературах (українській, російській та англійській) і встановлення національних тенденцій та загальних закономірностей функціонування цього традиційного образу і явища гамлетизму в європейській літературі першої половини ХХ століття.
    Характер дисертації та її мета передбачають розв’язання таких завдань:
    1) з’ясування основних теоретичних позицій сучасного літературознавства у галузі дослідження традиційних образів та мотивів;
    2) аналіз основних досліджень, присвячених інтерпретації образу Гамлета в європейських літературах[1];
    3) окреслення та інтерпретація явища гамлетизму як пограничного між літературою, філософією і психологією;
    4) аналіз окремих аспектів концепції Гамлета і гамлетизму у психології та психоаналізі на початку ХХ століття;
    5) інтерпретація європейських (національних) Гамлетів та європейського гамлетизму (українського, російського, англійського) першої половини ХХ століття.
    Поставлені мета та завдання зумовили структуру роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків.
    Об’єктом дослідження у роботі стали передусім твори європейських митців кінця ХІХ першої половини ХХ століття (І.Франко, Леся Українка, М.Рильський, М.Бажан, І.Анненський, М.Цвєтаєва, А.Ахматова, Б.Пастернак, Т.С.Еліот, Дж.Джойс), науково-теоретичні розвідки про Гамлета і гамлетизм З.Фройда та Л.Виготського.
    Предметом дослідження є образ Гамлета як традиційний образ європейської літератури та явище гамлетизму в європейській літературі в його символіко-семантичних зв’язках з філософією та психологією відповідної епохи. Діалектичний зв’язок між предметом та об’єктом дослідження у дисертації презентовано на прикладах інтерпретації рецепції образів В.Шекспіра в українській, англійській, німецькій, російській, французькій та частково польській літературах.
    Методологія дисертації базується на діалектичному поєднанні декількох методологічних стратегій. У першому розділі дисертації використано засади історичної та теоретичної поетик (М.Драгоманов, І.Франко, О.Потебня, О.Веселовський, В.Жирмунський), а також досягнення українського і російського порівняльного літературознавства (М.Алексєєв, Ю.Левін, І.Журавська, М.Шаповалова, М.Гольберг, М.Ільницький, А.Волков, Д.Наливайко, Р.Гром’як, А.Нямцу). У другому розділі критично осмислюються психологічні та психоаналітичні підходи до тлумачення літературознавчих явищ (Л.Виготський, З.Фройд). Третій розділ роботи базується на засадах герменевтики і символології як найбільш адекватних підходах до інтерпретації образу Гамлета та явища гамлетизму (це праці М.Бахтіна, С.Аверинцева, М.Гольберга, Д.Наливайка, Р.Мниха). Використані зіставний, генетичний, контактологічний і типологічний методи дослідження при розгляді рецепції та інтерпретації традиційного образу Гамлета і явища гамлетизму.
    Наукова новизна роботи визначається тим, що у дисертації вперше в українському літературознавстві систематизується і зіставляється рецепція та інтерпретація традиційного образу Гамлета, досліджується явище гамлетизму в його різноманітних символічних аплікаціях в українській, російській та англійській літературах першої половини ХХ століття. У роботі вперше здійснено спробу порівняння національних типів гамлетизму першої половини ХХ століття з огляду на специфіку історичного розвитку тієї чи іншої літератури європейського реґіону. Новою для українського літературознавства є спроба узагальнюючої інтерпретації образу Гамлета та явища гамлетизму у Лева Виготського та Зігмунда Фройда в їх налаштуванні на літературознавчу проблематику.
    На захист виносяться два основні положення:
    1. Гамлетизм як явище остаточно оформлюється у європейській літературі доби романтизму, що пов’язано з художньою інтерпретацією Й.В.Ґете. Пізніше до цієї інтерпретації долучаються філософські та психологічні інтерпретації. У такому контексті гамлетизм розглядається у дисертації як своєрідна естетична, психологічна і філософська категорія, що дозволяє нам глибше зрозуміти сутність не тільки літературної еволюції образу Гамлета та специфіку національних форм гамлетизму, але й загальні закономірності розвитку європейського літературного процесу. Усі три згадані аспекти літературно-естетичний, психологічний і філософський у кожному випадку визначаються суспільно-культурною ситуацією конкретного часу у певній країні.
    2. Літературознавчий та власне культурологічний розвиток образу Гамлета у європейській літературі від епохи романтизму до першої половини ХХ століття пройшов три етапи, які умовно можна визначити геґелівськими термінами як тезу, антитезу та синтез:
    а) тезою у цьому процесі стало тлумачення образу Гамлета Й.В.Ґете, яке частково перегукувалось із вертеризмом, доповнювалось різнонаціональними тлумаченнями і набуло широкої популярності у літературі першої половини ХІХ століття;
    б) антитезою до літературного тлумачення образу Гамлета стали психологічні та психоаналітичні інтерпретації кінця ХІХ початку ХХ століть, які повернули ідейний сенс образу Гамлета та гамлетизму до біографії Шекспіра і біографій тих авторів, що писали про Гамлета;
    в) своєрідні синтетичні образи Гамлета та гамлетизму як синтез двох попередніх дала епоха ХХ століття (особливо доба модернізму) у різних національних варіантах.
    Теоретичне значення дослідження полягає перш за все у впровадженні в українське літературознавство матеріалу про життя” образу Гамлета в європейській культурі, а також в осмисленні явища гамлетизму як літературного лейтмотиву і гамлетизму як своєрідної категорії при інтерпретації художніх творів.
    Практичне значення дослідження базується на можливостях використання матеріалу дисертації для історико-літературних курсів, спецкурсів, теоретичних спецсемінарів, присвячених як творчості В.Шекспіра взагалі, так і образу Гамлета та гамлетизму зокрема.
    Апробація результатів дослідження. Результати дослідження відображені у виступах на наукових зібраннях: 1) Міжнародна наукова конференція Мова і культура” ім. професора Сергія Бураго (Київ, 2005); 2) IV Міжвузівська конференція молодих учених Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006); 3) науково-теоретичні семінари кафедри іноземних мов та компаративістики Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка (Дрогобич, 2004-2006).
    Результати дисертаційного дослідження опубліковані у відповідних фахових виданнях ВАК України [23; 25; 26; 28; 29], а також в інших наукових збірниках [24; 27].





    [1] Тут і далі вживатимемо два поняття: 1) європейська література”, коли йдеться про єдність літературного процесу у Європі і 2) європейські літератури”, коли маємо на увазі факти з історії розвитку конкретних національних літератур.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    Трагедію В.Шекспіра Гамлет” чекала цікава та дуже різноманітна рецепція у європейській літературі. Цей твір виявився своєрідним згустком проблем та питань, над якими замислювалося кожне покоління після В.Шекспіра. Вивчення та інтерпретація тексту твору перетворилися у своєрідну галузь літературознавства гамлетологію. У нашій роботі ми виокремили три проблеми гамлетології: по-перше, це різноманітні літературознавчі, філософські та психоаналітичні тлумачення образу Гамлета у трагедії В.Шекспіра; по-друге, це рецепція та художня інтерпретація образу Гамлета у європейських літературах (йдеться про національну специфіку щодо сприйняття Шекспірового персонажа у певній національній культурі англійській, німецькій, французькій, українській); нарешті, третім важливим аспектом нашої роботи стала проблема гамлетизму як явища у культурі та своєрідної категорії при інтерпретації культури.
    Щоб виявити характеристики традиційного образу Гамлета у європейській літературі початку ХХ століття, ми взяли до уваги тенденції функціонування цього образу у попередні епохи (і це зумовило хронологічну послідовність матеріалу у дисертації). У першому розділі дисертації розглядаються європейські Гамлети епохи романтизму, оскільки інтерпретації саме цього періоду мали неабиякий вплив на рецепцію та інтерпретацію образу героя Шекспіра у культурі початку ХХ століття та спричинили появу гамлетизму. Використання порівняльно-історичного підходу при вивченні європейських Гамлетів доби романтизму дає змогу краще зрозуміти генетичну суть гамлетизму. Подібність різних національних Гамлетів та національних моделей гамлетизму обумовлена генетичною спільністю об’єкта рецепції та інтерпретації, тобто зверненням до тексту Гамлета” В.Шекспіра.
    Розглянувши художні та теоретико-критичні інтерпретації образу Гамлета в епоху романтизму, ми виокремлюємо певні, типологічно близькі тлумачення. Саме подібність ситуації інтерпретаторів та їх сучасників до ситуації Гамлета Шекспіра і є причиною типологічних сходжень в інтерпретаціях різних країн. Спільні риси розуміння образу Гамлета є також результатом контактних зв’язків, оскільки ідейно-естетична думка Англії, Франції, Росії була означена художньою інтерпретацією Й.В.Ґете та ідейно-естетичними тлумаченнями німецьких романтиків. Зазначимо, що у ХІХ столітті гамлетизм є не лише характеристикою літературних персонажів, а стає певним соціальним явищем, що характеризує суспільну позицію людини та її моральні пріоритети. Вивчення інтерпретацій Гамлета та явища гамлетизму у різних культурно-історичних контекстах дає змогу вести мову про своєрідність різних національних моделей гамлетизму.
    У другому розділі роботи ми розглянули психологічні тлумачення постаті Гамлета, які мали вирішальний вплив на художні інтерпретації цього образу в європейській літературі першої половини ХХ століття. Психологічний підхід до художньої творчості, здійснений австрійським психоаналітиком З.Фройдом, це інтерпретація смислу постаті Гамлета як відображення психіки і свідомості, психологічних мотивів та механізмів діяльності самого В.Шекспіра. Ця інтерпретація є не лише застосуванням психоаналізу в галузі літератури, але й обґрунтуванням гамлетизму як психологічної категорії, що використовувалася психоаналітиком для мотиваційного пояснення поведінки людини.
    Другим у нашій роботі прикладом психилогічного тлумачення трагедії В.Шекспіра стали праці Л.Виготського, який свої погляди на Гамлета змінював впродовж життя. Перша інтерпретація психолога філософське осмислення буття через призму образу Гамлета. Друге дослідження про Гамлета” це соціально-психологічний підхід до трагедії Шекспіра. Інтерпретатор торкався важливих питань теорії літератури та розглядав естетичний вплив образу Гамлета на психіку реципієнта.
    У зв’язку з зазначеними дослідженнями, підкреслимо, що психологічна (і психоаналітична) інтерпретації повернули” ідейне та символічне значення образу Гамлета вбік психології людини: або самого Гамлета як людини, або внутрішньої (психологічної) біографії В.Шекспіра, або ж особистих біографій інтерпретаторів англійського драматурга. У другому розділі також підкреслюється, що психологічні аспекти в інтерпретації образу Гамлета були властиві не тільки психологам, але й навіть літературознавцям та філософам, зокрема М.Бахтіну.
    У третьому розділі дисертації ми дослідили рецепцію та інтерпретацію образу Гамлета і явище гамлетизму на конкретних прикладах у європейських літературах першої половини ХХ століття. Розглянувши специфіку сприйняття Шекспірового персонажа у різних національних літературах, ми прослідковуємо, що образ Гамлета породжує різноманітні види гамлетизму, що позначені суспільно-культурною ситуацією країни в певний історичний момент. Наближення образу Гамлета до конкретних культурно-історичних подій є причиною його різноманітних трансформацій. Гамлет отримує національно-психологічні характеристики народу, який осмислює закономірності своєї дійсності у фокусі цього образу. Гамлет і гамлетизм вбирає” у себе дух часу та індивідуальні переживання митця. Така полярність індивідуальне Я” і дух епохи стає необхідною характеристикою майже кожного Гамлета у літературі та культурі ХХ століття.
    Щодо явища гамлетизму, то воно у роботі розглядається передусім як особистісна та соціально-побутова персоніфікація образу героя Шекспіра, що є причиною появи різноманітних Гамлетів у літературі. При особистісній персоніфікації інтерпретатор у певний момент життя знаходить віддзеркалення свого я” в образі Гамлета. Тому для когось Гамлет стає символом самотності, для іншого втрати ідеалу, хтось бачить у ньому своє прагнення до дії, хтось свою тугу за кращим, а хтось свою збентеженість перед життям. При особистісній персоніфікації Гамлет стає тим, ким є його інтерпретатор, який прирівнює себе до нього. Інтерпретатор-Гамлет змінює аксіологічні домінанти традиційного образу Гамлета, актуалізуючи смисли, які суголосні його особистості.
    При соціально-побутовій персоніфікації образу Гамлета інтерпретатор бачить своїх сучасників Гамлетами, розглядає вже їх ситуацію як ситуацію героя Шекспіра. Автор, поетично осмислюючи образ Гамлета Шекспіра, підкреслює подібність свого героя до Гамлета, надає образу Гамлета морально-психологічних характеристик свого сучасника. Стаючи співавтором Шекспіра, інтерпретатор, водночас, також відображує у своєму розумінні Гамлета стан епохи, представником якої він є. Саме тому гамлетизм є характеристикою не лише внутрішнього стану людини, а явищем і поняттям, що характеризує цілі суспільні настрої.
    Персоніфікація образу Гамлета це ідентифікація з психолого-філософськими характеристиками особистості Гамлета, що обумовлені ситуацією Гамлета. Особистість Гамлета втілює ситуацію, що є типовою для людини взагалі: пошук відповіді на питання to be or not to be”, пошук сенсу людського буття та визначення зі своїми морально-етичними нормами. Характеристики героя Шекспіра, що виявляються в ситуації Гамлета, є тією домінантою у змістовій структурі цього традиційного образу, що спричиняє та визначає його традиціоналізацію в літературі. Сприймання дійсності, сконцентроване Шекспіром в образі Гамлета, є одвічним. Виходячи з таких міркувань, ми можемо твердити, що традиційний образ Гамлета абсорбував явище, яке хронологічно виходить далеко за межі епохи Відродження.
    Гамлетизм як певне вічне” явище людської культури є причиною і того, що ми часто знаходимо роздуми і міркування данського принца у творах та записах письменників, де немає прямих паралелей до трагедії Шекспіра, але герой проходить через ситуацію Гамлета, вирішує особистісно Гамлетові питання. Зокрема у щоденниках Л.Толстого, який, як відомо, категорично не сприймав трагедію Гамлет” та її героя, знаходимо Гамлетове зізнання: мучив, раптом огорнувши мене, сумнів у всьому (курсив Л.Толстого. Г.Г.)”, і зараз, хоча він не мучить мене, він сидить у мені”, навіщо? і що я таке?” [307, 182]. Поява персонажів, що мають схожі з Гамлетом характеристики, також пов’язана з поетичним переосмисленням культурного надбання традиції.
    Для інтерпретацій постаті Гамлета у першій половині ХХ століття є характерним включення у смислову структуру образу психоаналітичних (З.Фройд, Т.С.Еліот, Дж.Джойс, М.Бахтін), психологічних (пізній Л.Виготський), релігійних (П.Флоренський, ранній Л.Виготський, Г.Гауптман), морально-етичних (С.Виспянський) та філософських теорій. У дисертації ми виділяємо окремі риси, характерні для різних національних літератур, що залежали від особливостей національного менталітету та конкретних культурно-історичних обставин. Зокрема українські інтерпретації образу Гамлета це насамперед віддзеркалення ідеологічних позицій інтерпретатора, колізій української дійсності, а вже потім переосмислення власне образу героя Шекспіра. Ставлення до гамлетизму не було однозначним в Україні. При особистісній персоніфікації образу для українського поета-Гамлета була актуальною дилема співати хвалу новій добі, спираючись на принципи соціалістичного реалізму, чи залишатися самим собою, не приховувати свої сумніви, викликані ідеологічною атмосферою тогочасної української дійсності. Тому дехто вбивав Гамлета в собі (М.Бажан), реконструюючи себе за вимогами влади, а дехто не приховував свою розгубленість перед новою гуманністю”, відмовлявся бути флейтою тоталітарного режиму, що призводило до арештів та заслань (Є.Плужник, З.Красівський). Зауважимо, що Є.Маланюк вважав гамлетизм взагалі характерною рисою української нації і бачив у ньому причину її поневолення, причини національних трагедій та поразок у визвольних змаганнях. Такі міркування Є.Маланюка були суголосними роздумам Д.Донцова, для якого гамлетики були однозначно негативними особистостями, нездатними на боротьбу чи опір. Д.Донцов писав з цього приводу: Хто ж се є сі свідомі завдань часу” герої? А саме ті, що поцілували пантофлю червоного папи Їх галерея перейшла щойно перед нами. Розгублені, роздвоєні, знеохочені й зневірені, згрижені сумнівами, озлоблені, з надломаною душею, з розтраченими ідеалами, з затиснутими кулаками, шпурнуті на коліна ворожою дійсністю, розчаровані в своїй інтелектуальній вітчизні” Росії, розчавлені між російсько-більшовицьким молотом і українсько-національним ковадлом стоять безпорадно сі Гамлєти (і просто карієристи) перед розбитим коритом” [37, 87].
    На відміну від українських, російські інтерпретації образу Гамлета це переважно продовження деяких традицій німецьких романтиків (насамперед О.Блок, Б.Пастернак). При особистісній персоніфікації образу наголошувалися морально-етичні якості Гамлета, що призводило до протистояння оточенню. У російському гамлетизмі переважали філософські узагальнення, що мали характер особистих переживань. У гамлетизмі англійському на першому місці були філософські рефлексії та намагання віднайти відповідь на питання про те, як направити хаотичний, ірраціональний світ і віднайти гармонію у собі та бутті. Для рецепції та інтерпретації образу Гамлета і явища гамлетизму в Англії була характерною особистісна і соціально-побутова персоніфікація образу та наслідування З.Фройда в осмисленні психологічних характеристик образу героя Шекспіра (Т.С.Еліот, Дж.Джойс).
    Діахронний розгляд літературної еволюції образу Гамлета демонструє виникнення гамлетизму як певної естетичної категорії, оскільки це явище присутнє в літературі від Ґете до першої половини ХХ століття. Саме тому трагедія В.Шекспіра не втрачає своєї актуальності, а Гамлет надихає прозаїків і поетів на створення нових оригінальних творів. Кожне нове покоління відкриває у образі Гамлета щось своє, вважаючи його суголосним своїй добі, оскільки художній феномен, твір мистецтва це також його буття в сприйманні і інтерпретації читачів, і саме в цьому процесі встановлюються, усвідомлюються змістові обшири твору” [111, 645].
    У дисертації ми виокремили також своєрідні філософські інтерпретації Гамлета” та гамлетизму в критичних статтях, дослідженнях, листуванні. У цих інтерпретаціях Гамлет уособлює вічний пошук істини, рефлексуючу особистість. Філософський аспект інтерпретації трагедії полягає в утвердженні певного погляду на життя (оптимістичного, скептичного чи песимістичного). Дмитро Наливайко справедливо зауважив, що гамлетівські питання зв’язок між рефлексією і дією, між гуманністю і насиллям, питання суперечливості й мінливості людської природи, відносності моральних понять тощо”, набувають специфічної, навіть болісної актуальності для інтелігентської свідомості ХІХ ХХ ст” [111, 647]. У цю добу гамлетизм характеризує процес становлення особистості, формування її світогляду, тобто оцінку людиною світу і себе в ньому. Гамлетизм вже є своєрідною філософською категорією, що відображає найзагальніші зв’язки і стосунки людини у бутті, спрямована на пізнання дійсності, її філософське осмислення. Так гамлетизм стає однією з основних ознак ХХ століття, певним екзистенціальним явищем, яке характеризує епоху.
    Результати нашого дослідження демонструють цікаву історію європейського гамлетизму, котрий у кожній країні мав свої особливості. В обсязі проаналізованих літературних явищ (від передісторії виникнення образу Гамлета через психологію і психоаналіз до інтерпретацій першої половини ХХ століття) ми маємо можливість говорити про три етапи рецепції образу Гамлета в європейській культурі. Ці три етапи творять своєрідну тріаду: від тези про Гамлета і гамлетизм як явища європейської літературної традиції (започаткованої Й.В.Ґете та романтиками) через психологічну та психоаналітичну антитезу щодо гамлетизму у З.Фройда і Л.Виготського, до ускладненого характеру цього образу у першій половині ХХ століття. Зрозуміло також, що ми можемо сперечатися, наскільки історія Гамлета і гамлетизм до інтерпретацій З.Фройда були тезою чи наскільки психологія і психоаналіз перетворились у антитезу стосовно попередніх тлумачень Шекспірового героя. Але безперечним, однак, залишається той факт, що до часу психологічних і психоаналітичних інтерпретацій тлумачення образу Гамлета і гамлетизму зосереджувалося перш за все на тексті трагедії, а З.Фройд переніс центр тяжіння на постать і психологію Вільяма Шекспіра.
    Підсумовуючи досліджений нами матеріал, що стосується образу Гамлета і гамлетизму в літературі першої половини ХХ століття, ми можемо зробити висновок про синтетичний характер цього традиційного образу і явища, яке він породив. Йдеться не про проблемний модерністичний синтетизм (ідейно-естетичний), а про те, що образ Гамлета і гамлетизм у європейській літературі першої половини ХХ століття набуває синтетичних рис, оскільки вбирає в себе весь попередній культурологічний досвід від текстології трагедії до психоаналітичної біографії В.Шекспіра. Саме між цими двома полюсами текстом Гамлета” та свідомістю його творця розігрується драма сприйняття та найрізноманітніших інтерпретацій образу Гамлета і гамлетизму.
    Різноманітні інтерпретації традиційного образу Гамлета і гамлетизму як явища творять своєрідний конфлікт інтерпретацій” (П.Рікер). Але поза всяким сумнівом художня цілісність Гамлета як своєрідного і єдиного традиційного образу та гамлетизм як естетична категорія, що виникла на базі цього образу, дозволяють говорити вже не про конфлікт (котрий знімається” у геґелівському значенні), а про діалог інтерпретацій. І цілком очевидно, що Гамлет і гамлетизм будуть цей діалог провадити ще не з одним поколінням читачів.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



    1. Аврахов Г.Г. Леся Українка. Семінарій. К.: Вища школа, 1971. 303 с.
    2. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. К.: Либідь, 1999. 261 с.
    3. Адельгейм Є.Г. І рими уміють стріляти // Про Миколу Бажана. Літературно-критичні статті, есе. К.: Рад. письменник, 1984. С. 127 195.
    4. Адельгейм Є.Г. Микола Бажан. К.: Дніпро, 1974. 248 с.
    5. Ажнюк М.Т. Відбір слова і звороту для відтворення образності Гамлета У.Шекспіра в українських перекладах // Іноземна філологія. 1973. Випуск 30. С. 134 140.
    6. Ажнюк М. Незнаний український Гамлет // Всесвіт. 1971. № 12. С. 121 125.
    7. Антофійчук В.І., Нямцу А.Є. Проблеми поетики традиційних сюжетів та образів у літературі. Чернівці: Рута, 1997. 200 с.
    8. Бажан М. Твори: В 4 т. / Дніпро. К., 1984. Т. 1: Поезії та поеми 19231983. 639 c.
    9. Березинський В. В англомовному світі // Жовтень. 1971. № 2. С. 95 98.
    10. Ваніна І.Г. Українська шекспіріана. До історії втілення п’єс Шекспіра на українській сцені. К.: Мистецтво, 1964. 204 с.
    11. Ваніна І.Г. Шекспір на українській сцені. Нарис. К.: Держ. вид-во образ. мистецтва і муз. літ. УРСР, 1958. 103 с.
    12. Волков А.Р. Вічні сюжети та образи // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С. 107 108.
    13. Волков А.Р. Теорія традиційних сюжетів та образів // Традиційні сюжети та образи: Дослідження / А.Р.Волков, О.В.Бойченко, В.В.Курилик, Ю.І.Попов, П.В.Рихло. Чернівці: Місто, 2004. С. 59 96.
    14. Вороний М. Твори. К.: Дніпро, 1989. 687 с.
    15. Габлевич М. Гамлет і європейський гуманізм // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Праці філологічної секції. 1990. Т. CCXXI. С. 171 209.
    16. Генієва Є.Ю. Джеймс Джойс і Портрет митця замолоду” // Всесвіт. 1975. №6. С. 129 158.
    17. Голованівський С.О. Нові поезії. К.: Рад. письменник, 1958. 215 с.
    18. Голованівський С.О. Поезії. К.: Дніпро, 1990. 422 с.
    19. Гольберг М.Я. Інтерпретаційний потенціал як герменевтична проблема // Studia Hermeneutica. Герменевтика тексту: між істиною і методом. Дрогобич: Коло, 2003. Acta Philologica. Vol. 1. С. 9 17.
    20. Гольберг М.Я. Порівняльне вивчення слов’янських літератур, проблеми історичної поетики і теорія діалогу // Studia Philologica. Дрогобич: Коло, 2005. С. 207 218.
    21. Гончаренко Е. Тема Ірландії в творчості Дж.Джойса // Литературоведческий сборник. Выпуск 2. Донецк: ДонНУ, 2000. С. 117 122.
    22. Гончаренко Е. Читач написів // Всесвіт. 2002. № 5 6. С. 65 67.
    23. Горенок Г. Гамлет і гамлетизм в російській культурі Срібної доби // Літературознавчий збірник. Вип. 1718. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 90 104.
    24. Горенок Г. Німецький гамлетизм як історико-літературна проблема // Матеріали IV Міжвузівської конференції Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур”. Ч. 2. Донецьк: ДонНУ, 2006. С. 240 242.
    25. Горенок Г. Образ Гамлета у творчості Миколи Бажана // Вісник Житомирського державного університету ім. І.Франка. Вип. 28. Житомир: Вид-во ЖДУ, 2006. С. 125 128.
    26. Горенок Г. Творчість Й.В. Гете та соціально-психологічні причини виникнення гамлетизму // Наука і сучасність. Т. 51. К.: НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2005. С. 132 139.
    27. Горенок Г. Шекспірівський Гамлет” в інтерпретаціях Л.С.Виготського // Studia Philologica. Дрогобич: Коло, 2005. С. 109 124.
    28. Горенок Г. Шекспіровий Гамлет” і творчість Джеймса Джойса // Мова і культура. Вип. 8. Т. VI. Ч. 2. Художня література в контексті культури К.: Видав. Дім Д.Бураго, 2005. С. 128 135.
    29. Горенок Г. Юрій Живаго як гамлетичний тип особистості (Шекспір у творчій рецепції Б.Пастернака) // Літературознавчий збірник. Вип. 20. Донецьк: ДонНУ, 2004. С. 106 122.
    30. Грек Л. Інтертекстуальність роману Дж.Джойса Улісс” як перекладознавча проблема // Мандрівець. 2002. № 6. С. 29 32.
    31. Гречанюк С.С. Гамлет як загадка // Гречанюк С.С. Вічні книги. К.: Дніпро, 1991. С. 223 258.
    32. Ґете Й.В. Літа науки Вільгельма Майстера. Роман: Пер. з нім. С.Cакидона. К.: Дніпро, 1970. 520 с.
    33. Ґете Й.В. Страждання молодого Вертера. Роман: Пер. з нім. С.Сакидона // Твори. К.: Дніпро, 1982. С. 205 304.
    34. Ґете Й.В. Шекспір і нема йому краю // Гете Й.В. Поезія і правда. Збірник: Пер. з нім. Б.М.Гавришкова. К.: Мистецтво, 1982. С. 33 42.
    35. Даниленко І.І. Образ Гамлета в поезіях О.Блока й Б.Пастернака (від поетики до світосприйняття) // Літературна компаративістика. Вип. 1. К.: ПЦ Фоліант, 2005. С. 182 190.
    36. Дзера О. Біблійні мотиви Гамлета” в українських перекладах // Дзвін. 2004. № 4. С. 149 153.
    37. Донцов Дм. Невільники доктрини // Літературно-науковий вістник. 1928. Річник ХХVII. Книжка ІХ. Т. XCVII. За вересень. С. 69 87.
    38. Есхіл. Орестея // Есхіл. Трагедії: Пер. з давньогр. А.Судомори та Б.Тена. К.: Дніпро, 1990. С. 174 318.
    39. Журавська І.Ю. Леся Українка та зарубіжні літератури. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 230 с.
    40. Журавська І.Ю. Світові образи” і сучасність // Радянське літературознавство. 1985. № 9. С. 31 37.
    41. Журавська І.Ю. І.Франко і зарубіжні літератури. К.: Вид-во АН УРСР, 1961. 383 с.
    42. Зборовська Н.В. Код української літератури: Проект психоісторії новітньої української літератури. Монографія. К.: Академвидав., 2006. 504 с.
    43. Зборовська Н.В. Моя Леся Українка. Ессей. Тернопіль: ТВО Джура, 2002. 228 с.
    44. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. К.: Академвидав., 2003. 392 с.
    45. Зеров М. Твори: В 2 т. / Дніпро. К., 1990. Т. 1: Поезії. Переклади. 843с.
    46. Івашова В. Безвихідь Джеймса Джойса // Всесвіт. 1966. № 5. С. 104 155.
    47. Ільницький М.М. Бути чи не бути // Ільницький М.М. Таємниці музи. К.: Молодь, 1971. С. 51 59.
    48. Ільницький М.М. Вічні образи // Українська літературна енциклопедія: В 5 т. / Голов. ред. УРЕ ім. М.П.Бажана. К., 1988. Т. 1: АГ. С. 337.
    49. Ільницький М.М. На спокій права не дано. Поезія Бориса Олійника. К.: Молодь, 1980. 112 с.
    50. Каспрук А.А. Леся Українка. Літературний портрет // Леся Українка. Поезії. К.: Держлітвидав., 1958. С. 12 54.
    51. Клен Ю. Гамлет, принц данський: Пер. з англ. // Клен Ю. Твори: В 4т. / Фундація ім. Ю.Клена. Торонто, 1960. Т. 4. С. 14 240.
    52. Корнійчук В. Ліричний універсум Івана Франка: горизонти поетики. Монографія. Львів: Львівський національний університет ім. І.Франка, 2004. 488 с.
    53. Коротич В. Шекспір // Вітчизна. 1964. № 2. С. 13 14.
    54. Костенко Л. Неповторність. Вірші. Поеми. К.: Молодь, 1980. 224 с.
    55. Костенко Н.В. Поетика Миколи Бажана. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. 169 с.
    56. Красівський З. Гамлет // Авангард. 1976. № 6. (131). Р.XXX. С. 360.
    57. Красівський З. Трудно відсидіти вік у тюрмі // Авангард. 1977. № 2. (133). Р.XXXI. С. 110.
    58. Краснова Л. До проблеми аналізу та інтерпретації художнього твору. Посібник зі спецкурсу для тих, хто вивчає теорію літератури. Дрогобич: Вимір, 1997. 148 с.
    59. Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник / За ред. Р.Т.Гром’яка. Тернопіль: Вид-во ТДПУ, 2002. 334 с.
    60. Лучук О. Шекспір у листах Пантелеймона Куліша // Записки наукового товариства ім. Шевченка. Праці філологічної секції. 1995. Т. CCXXIХ. С. 371 376.
    61. Маланюк Е. Книга спостережень. Проза: В 2 т. / Гомін України. Торонто, 1966. Т. 2. 480 с.
    62. Мирний П. Зібрання творів: В 7 т. / Наукова думка. К., 1971. Т. 7: Поезія. Публіцистика. Епістолярій. 664 с.
    63. Наливайко Д.С. Літературознавча імагологія: предмет і стратегії // Літературна компаративістика. Вип. 1. К.: ПЦ Фоліант, 2005. С. 27 44.
    64. Наливайко Д.С. Теорія літератури і компаративістика. К.: Вид. дім. Києво-Могилянська академія”, 2006. 347 с.
    65. Нісонський П.Г. Микола Бажан. Літературний портрет. К.: Худож. літ., 1959. 98 с.
    66. Нісонський. П.Г. Полум’яне серце поета. К.: Знання, 1974. 47 с.
    67. Новий Заповіт і книга псалмів. К.: Нове життя, 1992. 461 с.
    68. Новиченко Л.М. На магістралях віку // Новиченко Л.М. Твори: В 4 т. / Дніпро. К., 1984. Т. 1: Поезії та поеми 1923 1983. С. 5 40.
    69. Новиченко Л. По дорогах віку // Карбованих слів господар. Спогади про Миколу Бажана. / Упоряд.: Н.В.Бажан-Лауер. К.: Дніпро, 1988. С. 374 405.
    70. Нямцу А.Є. Загальнокультурна традиція у світовій літературі. Чернівці: Рута, 1997. 223 с.
    71.&
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины