КОНЦЕПТ ЄВРОПИ В НАРИСАХ Д. ГОЙОВИ, Ю. АНДРУХОВИЧА, А. СТАСЮКА: КОМПАРАТИВНИЙ ДИСКУРС

Краткое описание

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені І. І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

ЗАПОРОЖЧЕНКО Юлія Олександрівна

УДК 82.0913 (043.5)

КОНЦЕПТ ЄВРОПИ В НАРИСАХ
Д. ГОЙОВИ, Ю. АНДРУХОВИЧА, А. СТАСЮКА: КОМПАРАТИВНИЙ ДИСКУРС

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
доктор філологічних наук, професор
Силантьєва Валентина Іванівна

Одеса 2009

ЗМІСТ

ВСТУП .............................. 4
РОЗДІЛ І. КОМПАРАТИВІСТСЬКИЙ ДИСКУРС ДОСЛІДЖЕННЯ: ТЕОРЕТИЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ, ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ
1.1. Ідеї та узагальнення історичного компаративізму
в контексті запропонованої теми ...................................................................... 15
1.2. Рецептивна компаративістика як спосіб пізнання
постмодерних текстів ...........................................................................................23
1.3. Концепт «Моя Європа» в контексті імагології...............................31
РОЗДІЛ ІІ. АВТОРСЬКЕ БАЧЕННЯ ПРОБЛЕМ ЧАСУ,
КОНЦЕПТ «ВЕЛИКА» Й «МАЛА» БАТЬКІВЩИНА
В НАРИСАХ Д. ГОЙОВИ, Ю. АНДРУХОВИЧА, А. СТАСЮКА
2.1. Д. Гойови, Ю. Андрухович, А. Стасюк у сучасній критиці .............43
2.2. «Пошуки себе у просторі й часі»: проблеми, що об'єднують
твори письменників ......................................................54
2.3. Реалізація концепту «батьківщина» ................................................58
2.3.1. «Мала» батьківщина ...................................................................................65
2.3.2. «Велика» батьківщина ...............................................................................81
2.4. Імідж Європи: сприйняття й корекція ....................................................95
РОЗДІЛ ІІІ. МІНЛИВИЙ СВІТ І ПРИНЦИПИ ЙОГО ОСВОЄННЯ (ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТВОРІВ
Д. ГОЙОВИ, Ю. АНДРУХОВИЧА, А. СТАСЮКА)
3.1. Традиційно-реалістичний і постмодерністський підходи
до розв'язання теми ............................................................................................115
3.1.1. Детлеф Гойови та його художні уподобання ........................................115
3.1.2. Постмодернізм як тип мислення: авторські уподобання
Ю. Андруховича, А. Стасюка ............................................................................127
3.2. Нарис: типологія реалістичних і постмодерністських форм ..................147

3.2.1. Нарис у контексті традиційної жанрології, жанрова природа
творів Д. Гойови .................................................................................................147
3.2.2. Нарис постмодерністський, жанрова природа нарисів
Ю. Андруховича та А. Стасюка ....151
3.3. Подорожній нарис як засіб фіксації мінливого часу-простору...............159
ВИСНОВКИ .......................................................................................................174
ДОДАТКИ ..........................................................................................................181
Додаток А. Особливості рецепції й перекладу концептів
(коментар до авторського перекладу книги Д. Гойови
«Затонулий трамвай») .....................................................................................181
А.1. Перекладознавство в контексті компаративістики .................................181
А.2. Концептуальний переклад як поняття ......................................................184
А.3. Концептуальний переклад як акт міжкультурної комунікації ...............185
А.4. Рецепція і переклад концептів у книзі Детлефа Гойови .........................190
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......................................................207

ВСТУП

Актуальність теми. Сучасний світ в умовах загальних для більшості європейських країн процесів глобалізації, а також переосмислення регіональних кордонів характеризується відчуттям тривалої і тривкої нестійкості. Демократичні цінності Європи полінаціональної формації, створеної за принципом «global village» («глобальної провінції») прийшли на зміну тоталітарній ідеології колишнього СРСР [127, с. 3]. Це зумовило втрату старих і пошук нових політико-ідеологічних, естетичних орієнтирів як у Східній Німеччині, так і в сучасній Україні та Польщі країнах, що мають досвід післявоєнного «переділу» території й пострадянської ідеологічної трансформації.
Гостроактуальне для сьогодення сприйняття Європи як поняття, що стало об'єктом орієнтування в пострадянському просторі від Сходу до Заходу, знайшло своє відображення в нарисовій творчості німецького, українського і польського авторів Детлефа Гойови, Юрія Андруховича й Анджея Стасюка. У цьому дослідженні вперше поставлено поряд імена трьох сучасних письменників, спільним для яких стало прагнення усвідомити себе в Європі в період «підсвідомого масового синдрому зламування, що супроводжувало розпад імперії [120, с. 35]».
Д. Гойови, Ю. Андрухович, А. Стасюк талановиті представники новітньої німецької, української і польської літератури. Ім'я Детлефа Гойови (19342008) — німецького публіциста, письменника-есеїста, музикознавця, що присвятив себе вивченню радянської авангардної музики, відомо як у Німеччині, так і поза її межами. Починаючи з 80-х років ХХ ст., у Європі його вважають «кращим знавцем» та інтерпретатором радянської музичної культури 20-х років [46, с. 12]. Його дослідження творчості Д. Шостаковича, А. Лур'є, Н. Рославця, Е. Денисова, А. Шнітке, О. Моссолова, Б. Александрова настільки значущі, що, за переконанням німецького критика В. Бахауера, саме йому, Д. Гойови, вдалося «скорегувати музичну картину світу» усієї першої половини ХХ ст. [178, с. 16].
Втім Д. Гойови знають у Європі і як талановитого автора, що пише про післявоєнну Європу, про світосприйняття східних німців, які поступово втрачали віру в соціалістичне майбутнє. Д. Гойови друкував свої статті і нариси про НДР у періодичних виданнях із середини 60-х рр., пізніше зібрав їх у художньо-нарисові книги, що виходили друком у Німеччині з 2000 по 2008 р. Письменницький талант Д. Гойови визнаний на Заході. Він є почесним членом «FDA» — Союзу Вільних німецьких письменників, а також членом одного з найстаріших літературних товариств Німеччини — Квіткового ордена Пегніц.
Журналіст, перекладач, поет і прозаїк Ю. Андрухович (1960 р.) заявив про себе як про значне літературне явище наприкінці вісімдесятих років. Він очолив відому літературну групу «Бу-Ба-Бу» (бурлеск, балаган, буфонада), метою якої було відродження українських карнавальних необарокових традицій. Через дуже невеликий відрізок часу Ю. Андрухович став провісником нового геополітичного і художньо-естетичного мислення, виразником ідей і настроїв молодого покоління, що виросло в західній частині України й сприймало цю область у контексті атракції. Літературна ситуація, що склалася навколо групи івано-франківських письменників і відома під назвою «Станіславський феномен», ознаменувала перехід української літератури до постмодерністського дискурсу [121, с. 103].
Книги й окремі публіцистичні роботи Ю. Андруховича перекладають і видають у багатьох країнах (Польща, Німеччина, Канада, Угорщина, Фінляндія, Росія, Сербія, США, Швеція, Австрія, Болгарія, Хорватія, Білорусь, Литва, Словаччина). Ю. Андрухович лауреат численних престижних нагород і премій. Серед них літературна премія «Благовіст» (1993); премія Рея Лапики (1996), премія ім. Гердера (Німеччина, 2001); премія Миру імені Е.-М. Ремарка (Німеччина, 2005); премія книжкового ярмарку в Лейпцигу «За європейське взаєморозуміння» (Німеччина, 2006); а також Літературна премія Центральної Європи ANGELUS за роман «Дванадцять обручів». Наразі автор є віце-президентом Української асоціації письменників (УАП).
Романи й есе Ю. Андруховича, а також його активна суспільна діяльність викликали зацікавленість сучасною українською літературою на Заході. Те ж можна стверджувати про А. Стасюка (1960 р.) сучасного польського есеїста, прозаїка, поета й драматурга, який привернув увагу Західної Європи й України до проблем сучасної Польщі і одержав статус «найвідомішого польського письменника [190]».
У 80-ті рр., уже набувши різноманітного життєвого досвіду (був виключений зі школи, займався рок-музикою, відбував ув'язнення за пацифістські висловлення), А. Стасюк почав публікувати свої перші оповідання в нелегальних журналах «самвидаву». У численних оповіданнях та есе, виданих у 19902000 рр., він зберігав імідж «бунтівника», що кидає виклик «крихкості, мінливості, непостійності» часу [238]. На цей час А.Стасюк продовжує писати статті та есе для великих польських газет «Gazeta Wyborcza», «Rzeczpospolita», «Tytul», «OZON», «Tygodnik Powszechny», а також для італійського журналу «L'еsрrеssо» і німецькомовних видань «Sьddeutsche Zeitung» і «Frankfurter Allgemeine».
За досягнення в галузі літератури А. Стасюк отримав премії фонду «Культура» (1994) і фонду Косцельских (1995) за роман «Білий ворон». У 2002 р. він був нагороджений літературною премією Самуїла Богумила Лінді, а в 2005 р. одержав найважливішу польську літературну премію «Нике» за роман «Дорогою на Бабадаґ». Переклад його книг іншими мовами (англійською, французькою, німецькою, італійською, іспанською, голландською, фінською, чеською, російською та українською) підтверджує інтерес європейської публіки до творчості автора.
Слід зазначити, що твори визнаних постмодерністів українця Ю. Андруховича і поляка А. Стасюка вже неодноразово досліджувалися вітчизняними та закордонними літературознавцями. Творчість Ю. Андруховича вивчали такі науковці, як О. Гнатюк, Н. Бедзір, Т. Гундорова, К. Москалець, М. Павлишин, Ю. Шерех, Є. Баран, Б. Бойчук, Я. Голобородько, Д. Дроздовський, Н. Хомеча, Р. Харчук, М. Якубовська та ін. [43, 2627, 51, 102, 117-118, 166, 18, 31, 45, 60, 160, 159, 172]. Серед дослідників письменницького таланта А. Стасюка Л. Шаруга, Б. Бакула, Б. Болецький, В. Дунаєва, С. Яковенко, М. Курганська, Є. Повєткін, Т. Ізотова [163, 17, 180, 61, 171, 89, 121, 74].
Останнім часом уже з'являються роботи компаративного характеру, присвячені спільним для обох авторів аспектам творчості. Підставою для порівняння, у першу чергу, став факт безупинного міжлітературного і міжкультурного спілкування Ю. Андруховича й А. Стасюка (взаємні рецензії, статті, відгуки; спільні виступи, а також досвід створення книги «Моя Європа», що становить «два есе про найдивнішу частину світу» Європу, побачену очима сучасного поляка й українця). Фактично з моменту виходу цієї книги у світ (2001 р.) об'єктом уваги науковців стає представлений авторами образ сучасної Європи (Б. Бакула, А. Кола, Н. Бедзір, О. Гнатюк, Т. Гундорова, С. Яковенко та ін.) [1517, 84, 27, 43, 51, 171].
Однак, незважаючи на пильну увагу дослідників до проблеми сучасної Європи, представленої тими, для кого вона стала геополітичним, ідеологічним, політико-правовим та економічним центром, концептологічний аспект проблеми «Моя Європа» залишається відкритим. Проте саме концепт, визначений як «основний осередок культури в ментальному світі людини [144, с. 43]», як «квант знань» та «оперативна змістова одиниця пам'яті [89, с. 90]», здатний розкрити і пояснити суть трансформації сприйняття Європи у свідомості наших сучасників. Відзначимо й те, що концепт, окрім всього, надає змогу побачити «континуальність», тобто плинність, мінливість світу, що виявляється в діалозі, у міжкультурному спілкуванні [34, с. 12]. Якщо так, то концепт актуалізується у галузі «зчеплень», «сполучень», «з'єднань» множинності, реалізованої в межах певної єдності (у нашому варіанті єдності ідейно-художньої) [1, с. 25]. Сказане пояснює як вибір теми дисертаційного дослідження, так і основний його аспект. Принагідно зазначимо, що, обравши для аналізу книгу Д. Гойови «Затонулий трамвай», ми тим самим позначаємо джерела і закономірності генетичних змін, що відбулися в геополітичному і культурному сприйнятті Європи.
Аналіз літературної творчості реаліста Д. Гойови, автора шести художньо-публіцистичних книг, починається в рамках дисертаційного дослідження вперше. Його нарисові книги досі залишалися об'єктом уваги виключно західних критиків, що насамперед пов'язано з відсутністю їхнього перекладу українською та російською мовами (К. Арістов, Г. Вейсфлог, З. Фауст, В. Фрьозе) [176, 247, 174, 197]. Відгуки та рецензії німецьких авторів, до того ж, не мають системного характеру: найчастіше вони присвячені кожній окремо виданій книзі. Безумовно, у них окреслено окремі риси художнього мовлення Д. Гойови, визначено основні проблеми твору, але поза увагою критиків залишаються глобальні питання літературознавства питання художнього напряму, типології героя-інтелігента другої половини ХХ століття, представленого в прозі письменника, а також жанрової специфіки його творів.
З огляду на те, що есеїстика Д. Гойови в Україні раніше не була перекладена, вважаємо необхідним це здійснити. Книга «Затонулий трамвай» як основний твір, над яким ми працювали, перекладений російською мовою (переклад надрукований у видавництві «Астропринт» Одеського національного університету імені І. І. Мечникова і запропонований для прочитання як опонентам, так і всім членам Спеціалізованої ради). Російський текст «Затонулого трамваю» був поданий для ознайомлення та співвіднесення з оригіналом автору, який вільно володів російською мовою. Після незначних виправлень він був схвалений, що підтверджує нотаріально завірений дозвіл Д. Гойови на публікацію перекладу (№ 999 від 12.08.2008).
Отже, у дисертаційній роботі досліджено східнонімецький, український та польський варіанти концепту Європи, представлені в нарисах Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка, а також осмислено новий тип перехідної свідомості героя як біфуркаційний, тобто такий, що перебуває в ситуації коливання між «своїм» і «чужим» світами, центром і периферією, між європейською, національною і пострадянською ідентичністю. Здійснено спробу співвіднести поняття «велика» і «мала» батьківщини авторів, які мають подібне історичне, політичне і культурне минуле. У ситуації «біполярного» світу в НДР і відсутності очевидного політичного та культурного центру в пострадянській Україні і Польщі актуальним є вивчення концепту Європи як складника національної та європейської концептосфер.
Заявлена нами тема відповідає компетенції порівняльного літературознавства, у межах якого сформувався специфічний дослідницький вектор, спрямований на вивчення міжнаціональних взаємоуявлень, реалізованих у художньому творі. Виходячи з того, що головним завданням літературознавчих порівняльних досліджень (за Дюрішиним) залишається з'ясування типологічної і генетичної спільності літературного явища (засобів зображення, жанрової специфіки твору, літературних шкіл і стилів) у межах національної і, в остаточному підсумку, у масштабах світової літератури [63, с. 68], у роботі здійснено розгорнутий порівняльний аналіз творів Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка в зазначених сучасною компаративістикою параметрах їхньої оцінки. У цілому можна сказати: порівняльне вивчення творчості трьох авторів сприяло виявленню загальних закономірностей літературного процесу останніх десятиліть ХХ і початку ХХI століть, що перебуває під впливом ідей «перехідності» і сприяє загальноєвропейському діалогу «Схід Захід».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до реалізації планів наукових досліджень кафедри зарубіжної літератури Одеського національного університету імені І. І.Мечникова. Вона є частиною комплексної теми № 175 «Поетика художніх форм західноєвропейських літератур і літератур американського континенту в контексті художньо-естетичних епох і напрямів», затвердженої наказом по університету № 124318 від 15.05.07 (державний реєстраційний номер 0107U010631). Тему дисертації затверджено на засіданні бюро Наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» (протокол № 1 від 19 лютого 2009 р.).
Метою дослідження є виявлення і вивчення концепту Європи і концептів «мала» і «велика» батьківщина як його складників у публіцистичних творах Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка; виявлення ядра і семантичної аури, що визначає поняття «концептосфера». Концептологія художня, реалізуючи себе в акті творчості (тобто в художньому творі), вимагає вивчення принципів цієї реалізації. Звідси увага дисертанта до питань жанрології та поетики. У роботі також проаналізовано й атрибутовано принципи концептуального перекладу (у контексті рецептивної компаративістики і міжкультурної комунікації).
Поставлена мета зумовила розв’язання таких завдань:
· використовуючи можливості порівняльного літературознавства, рецептивної компаративістики, міжкультурної комунікації, а також імагології, виробити основні принципи методико-методологічного аналізу заявленої теми;
· визначити теоретичні складники понять «концепт» і «концептосфера»;
· виокремити основні концепти часу-простору, спільні для трьох авторів, і провести їх порівняльний аналіз, виходячи з принципу «своє/чуже»;
· виявити і схарактеризувати національні особливості східнонімецького, українського і польського варіантів сприйняття Європи у творах досліджуваних авторів;
· співвіднести засоби осмислення теми у реалістичному та посмодерністських творах (Д. Гойови Ю. Андрухович А. Стасюк);
· типологічно систематизувати жанротвірні складники сучасного нарису, визначивши при цьому показники національного сприйняття жанру.
Об'єктом дослідження є основні публіцистичні твори авторів, це:
нарисові книги Д. Гойови «Затонулий трамвай», «Гільдесгейм, або Межі оптимізму», «Я не можу від вас відвернутись», «Кріпацький театр в Останкіні та інші перебільшення», «За щастям до Європи»;
збірники есе Ю. Андруховича «Дезорієнтація на місцевості», «Центрально-східна ревізія», «Диявол ховається в сирі», роман-інтерв'ю «Таємниця»;
твори А. Стасюка «Галицькі оповідання», «Дукля», «Моя Європа», «Дорогою на Бабадаґ», «Фадо»;
газетні статті та інтерв'ю Ю. Андруховича і А. Стасюка на тему «Україна Європа».
Підсумовуючи, відзначимо: абсолютна більшість досліджуваних у дисертації художньо-публіцистичних текстів публікувалися в 19902000 роках. Вони викликали великий читацький і професійно філологічний інтерес в країнах Західної і Східної Європи, їх осмислення в нашому літературознавстві є необхідним і перспективним.
Предметом дослідження визначаються типологічні збіжності й відмінності, що існують між західним сприйняттям повоєнної Європи та її східним варіантом, продиктованим «переділом світу», що відбувся в 90-ті роки. Ідейно-тематичний рівень аналізу зумовив необхідність детермінувати поняттєвий ряд: «мала/велика» батьківщина «своя/чужа» країна (Німеччина Д. Гойови, Україна-Європа Ю. Андруховича, Польща-Європа А. Стасюка). Звернення до категорійних визначень письменницької публіцистики (художній напрям і жанр; художній напрям й авторський стиль) спричинило дослідження як реалістичних, так і постмодерністських підходів до обраної теми.
Методи дослідження. Нинішній стан компаративістики допускає можливість порівняльних досліджень не тільки контактних і генетичних зв'язків між національними літературами та конкретними письменниками, але й текстових аналогій, що представляють літературу в її національних варіантах. З огляду на те, що в роботі були поставлені різні види завдань, то методологічною базою дисертаційного дослідження стали прийоми і методи порівняльно-історичної, рецептивної компаративістики (в тому числі окремі розділи імагології), а також типологічний метод порівнянь, органічний як історико-літературним, так і компаративним зіставленням.
Наукова новизна отриманих результатів. У роботі вперше прокоментована літературна творчість Д. Гойови як автора, що претендує на відповідне місце в загальноєвропейському літературному процесі. Вперше показані джерела сучасного геополітичного нігілізму Ю. Андруховича й А. Стасюка, що виходять з проблеми «втраченого покоління», яке втратило зв'язок із батьківщиною та пережило (чи переживає) злам історичної долі. Розпочато цілісний ідейно-художній аналіз художньої публіцистики трьох авторів. Комплексний підхід до творів Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка дозволив автору конкретизувати багато понять, пов'язаних як із сучасною концептологією, так і з можливостями порівняльного дослідження національного літературного явища в контексті інонаціональних літератур.
Практичне значення отриманих результатів. Матеріали дослідження можуть використовуватися у створенні колективних монографій, навчальних посібників, присвячених широкому спектру літературознавчих проблем: літературної компаративістики, рецепції художнього твору в інокультурному середовищі, питань перекладу і міжкультурної комунікації. Матеріали дисертації можуть використовуватися під час коментування сучасних творів Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка як в Україні, так і за кордоном, а також у практиці викладання курсів історії української і зарубіжної літератури, міжкультурної комунікації.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійним дослідженням, виконаним дисертанткою. Завдяки широкому апробуванню основні висновки, сформульовані автором, отримали підтвердження як у межах України, так і за кордоном. (Під час стажування в Європейському університеті Віадріна (Франкфурт-на-Одері, Німеччина) за програмою «Європейські студії» у 2006 р. автор отримала можливість доповісти сутність своїх пошуків та узагальнень і співвіднести їх з аналогічними теоретичними підходами, наявними у порівняльному літературознавстві Німеччини).
Апробація результатів дисертації. За темою дисертації виголошені доповіді на міжнародних конференціях: ІV Міжнародна науково-практична конференція «Російська мова і література. Проблеми вивчення і викладання в школі і вищому навчальному закладі» (Київ, 2006); Міжнародна наукова конференція «Донецька філологічна школа: підсумки і перспективи» (Донецьк, 2006); Міжнародна наукова конференція «Етнопростір мови і культури: актуальні проблеми лінгвістики і лінгвокультурології» (Харків, 2007); ІІІ Міжнародна науково-практична конференція «Літературний простір шлях до миру, єдності і співробітництва між слов'янськими народами» (Харків, 2008), «Гоголівський модус буття: література, мова, культура» (Київ, 2009). Різні аспекти дисертації висвітлювалися на всеукраїнських конференціях: «Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології» (Тернопіль, 2008); «Фащенківські читання» (Одеса, 2008), «Подорож як літературознавча та культурологічна проблема» (Київ, 2009). Починаючи з 2005 р., щорічно, автор роботи виступала з науковими доповідями на конференціях професорсько-викладацького складу факультету романо-германської філології Одеського національного університету імені І. І. Мечникова (Одеса, 20052009).
Публікації. Матеріали за основними положеннями дисертаційного дослідження представлені в п'яти публікаціях, розміщених у спеціалізованих літературознавчих виданнях.

Структура й обсяг роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, додатку і списку використаних джерел (251 позиція). До основної частини входять три розділи, кожний з який складається з окремих підрозділів, та додатку, присвяченого особливостям концептуального перекладу книги Д. Гойови «Затонулий трамвай», зробленим автором дослідження. Виклад роботи займає 229 сторінок, з яких 180 основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження національних варіантів тлумачення концепту «Моя Європа» в німецькій, українській і польській нарисовій літературі вимагає звернення до можливостей порівняльного літературознавства і, зокрема, до таких його розділів, як історична та рецептивна компаративістика, а також імагологія. Методологія дослідження зумовлена: а) контактно-генетичними зв'язками досліджуваних явищ (географічна близькість Німеччини Польщі України, подібний характер історико-політичної ситуації в Центрально-східній та Західній повоєнній Європі); б) типологічними сходженнями на концептологічному, жанрово-тематичному та структурно-стилістичному рівнях творів Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка.
Компаративістські методи дослідження виявилися найбільш затребуваними на рубежі ХХ ХХІ століть у період руйнації старих геополітичних зв'язків між європейськими державами, активного пошуку ідентичностей та явній актуалізації дихотомічних категорій «своє чуже», «локальне глобальне», «національне європейське». Порівняння текстів Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка, присвячених усвідомленню «себе в Європі», надає змогу вивчити національну та індивідуально-художню специфіку концепту Європи, а також виявити спільні й відмінні риси творчості авторів.
Методологія історичної компаративістики уможливлює виявлення залежності літературного артефакту від зовнішніх стосовно художньої системи чинників (характеру «перехідної» епохи, «рубіжної» свідомості людей, соціально-політичної нестабільності). З огляду на генетичну близькість авторських позицій закономірність уваги кожного з письменників до поняття «Європа», трансформації цього концепту, особливостей його пристосування до конкретної національної ситуації й до літературної традиції країни вдалося дійти висновків, що допомагають аргументовано прокоментувати ситуацію.
Використовуючи можливості рецептивної компаративістики, що наголошує на сприйнятті «чужого» образу Європи у «своєму» національному середовищі, ми звернули увагу на комунікацію таких складників сприйняття, як «Автор Твір Читач», а також «Твір Читач». У контексті сказаного особливої ваги набуває факт рецепції авторського образу сучасної Європи. Пам'ятаючи про те, що процес рецепції супроводжується переосмисленням, реінтерпретацією образу-іміджу, ми узагальнили та систематизували найхарактерніші показники національного сприйняття сучасної Європи як концепту «спільного Дому».
Імагологічний дискурс роботи підкреслює міждисциплінарний характер дослідження. Образ Європи постає тут як інтегрований образ, що первинно виникає в національній свідомості німців, українців, поляків та віддзеркалюється в літературі. Оскільки імагологія фіксує увагу на вивченні літератури в контексті культури та враховує як реакцію реципієнта на образ «чужого» (уявлення німців, українців, поляків про «чужу» Європу), так і чужоземні уявлення про «своє» (у цьому разі уявлення європейців про Східну Німеччину, Україну, Польщу), то ядро концепту і концептосфера виявлені тут особливо чітко.
Отже, концепт Європи в докуметально-реалістичній прозі Д. Гойови та в постмодерністських нарисах-есе Ю. Андруховича, А. Стасюка відображає перехідний характер історичного часу, що змінив статус Німеччини, України, Польщі. Їх герої подорожують у часі та просторі «своєї» і «чужої» Європи й прагнуть усвідомити місце «малої» і «великої» батьківщини на європейській зміненій мапі. Представляючи різні типи мандрівників (мандрівник-інтелектуал, який досліджує культурний простір Європи у Д. Гойови; мандрівник-турист, який виявляє метафізику рідної землі в А. Стасюка; мандрівник-пілігрим, звернений до минулого в Ю. Андруховича), герої всебічно й різноманітно фіксують зміни, загострюючи увагу на больових точках сучасного світу. Постмодерністська «подорож без мети» та реалістичний перетин кордонів між «першою» і «другою» батьківщиною, безумовно, характеризують певну фазу кризи історії та культури, а також розчарування, пов'язані з крахом цілісної картини світу.
Публіцистика названих авторів орієнтована на пошук центруючих ідей, особливо актуальних за умов кризи. Їх герої, завжди тяжіючи до цілісності, зафіксовані в ситуації домінантної дисгармонії. Вони стають «зайвими», «втраченими», «відчуженими», «непотрібними», «виключеними» з акту творення. Єдиним їх призначенням залишається пошук себе в просторі, позначеним поняттям «Європа», що сприймається як ідеальна цілісність.
Кожний з авторів прагне «вписати» свою «малу» (або сьогоднішню) батьківщину до загальноєвропейського контексту. Німецький публіцист розуміє Європу як місце зіткнення безлічі культур, як нашарування цивілізацій, що відкриває перед людиною широкий простір для вільної самореалізації, його Європа культуроцентрична. Ю. Андрухович та А. Стасюк, ставши «європоцентристами» внаслідок геополітичних катаклізмів початку 90‑х років та обравши Європу «нашим Домом», протиставляють її «не-нашому Дому» СРСР. Вони відчувають постійну потребу в змінах кордонів «старої Європи», що так очевидно поділяє світ на «своїх» і «чужих». Власне завдання автори бачать у пошуку спільного культурно-історичного коріння й акцентуванні уваги на константах своєї національної культури.
Опозиція «Європа» «Не-Європа», пов'язана з пошуком нових орієнтирів самоідентифікації, піддається постійній корекції, а в тлумаченні постмодерністів й «перегортанню» (А. Мережинська) за принципом «біле-чорне». І якщо Д. Гойови стверджує амбівалентність міфу про «щастя в Європі», висловлюючи давно відому істину про те, що «щастя одного будується на нещасті іншого», то Ю. Андрухович та А. Стасюк деконструюють міф Європи. Це реалізовано як у визнанні факту «Я дуже люблю Європу. Але Європа мене не любить», так і в прагненні підкреслити: «європейський шлях» не є єдиним можливим вектором руху України й Польщі. Ю. Андрухович наразі надає перевагу висновку: Європа це територія («чужа»), де «нас ніхто не чекає»; А. Стасюк, постійно корегуючи образ «західного раю», зображає Європу як самознищувану цивілізацію і як геополітичне утворення, що провінційно мислить і тому не здатне усвідомити необхідність «омолоджування» за рахунок маргіналів Центральної Європи.
Слід зазначити, що концептосферу Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка зближує наявність спільних констант, спрямованих на центрування фрагментарного простору. Такою спільною рисою їх творчості є захопленість історією. У Д. Гойови історичний факт виступає дзеркалом кризи та соціальних перетворень повоєнної Німеччини, розділеної на «своїх» і «чужих» німців. Ю. Андрухович та А. Стасюк звертаються до історії як чинника переважно ідеологічного, який у ситуації краху СРСР здатний підтримати ідею центрування українських і польських земель. Близькість усіх трьох авторських позицій постає і в художній метафориці образ «руїни», конкретизований соціалістичним будівництвом, схожим одночасно на руйнування, а також кольоровою гамою гнітючих сіро-коричневих тонів як візуального ряду радянського та пострадянського простору, стає одним із найбільш пам'ятних.
У формулі європоцентризму кожного з досліджуваних авторів наявні як спільні, так і відмінні акцентуації. І якщо прагнення Д. Гойови до центрування німецьких земель врешті-решт узагальнено формулою: «щастя немає, якщо за нього сплачено почуттям батьківщини», то для Ю. Андруховича й А. Стасюка це істина, яка потребує доказів. Захоплені «переділом кордонів» і будівництвом «нової батьківщини», вони шукають свою «вісь координат», що центрує новий європейський простір. Такою віссю для Ю. Андруховича стала пряма, що упорядкувала землі сучасної Європи з центром у Станіславі (Франківську), а для А. Стасюка з центром у селі Колюшки на околиці Польщі. Цей метод «переділу кордонів», запропонований авторами, визначений у сучасному літературознавстві як індивідуальний європоцентризм.
Концепт сучасної Європи, реалізований у творчості Д. Гойови, Ю. Андруховича, А. Стасюка, постійно фіксує «серединне» положення кожного з об'єктів центрування, як, утім, і «рубіжну» свідомість автора-оповідача, який перебуває в ситуації «поміж». Але якщо в німця Д. Гойови ситуація «поміж» спричинена наслідками Другої світової війни та особистим неприйняттям тоталітарного режиму сталінського типу, то координатна вісь Ю. Андруховича та А. Стасюка детермінована положенням «між росіянами і німцями». Світ, розділений ними на проросійський Схід та проєвропейський Захід, тільки актуалізує уявлення про Центрально-східну Європу як буферну зону між Росією та Європою. У цій ситуації безумовне бажання обох авторів зберегти національну ідентичність знову стикається із «синдромом приєднання», тобто побоюванням нівеляції національної самобутності. Зважаючи на це, закономірно, що відчуття втрати цілісності й відчуття ненеприкаяності стає провідним емоційним імпульсом їхньої оповіді.
Нарисовий жанр і загальна публіцистичність творів досліджуваних авторів здається нам явищем не випадковим. Сприймаючи нарис як «розвідник нового», кожний з авторів у певний момент мав надати йому перевагу. Таким моментом для Д. Гойови став період роздільного існування двох Німеччин, а для Ю. Андруховича та А. Стасюка момент децентрації Європи. Нестійкість і відчуття нестабільності пролонгували інтерес до фактографії, «скалкового мислення», «збирання фактів» і первинного їх осмислення.
Нарис як жанр, здатний зафіксувати ознаки «нової реальності», зацікавив Д. Гойови, коли він починав письменницьку діяльність із радіо- і друкарських репортажів, сподіваючись, що його авторські роботи автентичні сучасному моменту. Зрештою в його творчості виникла ціла низка нарисових форм, що можна класифікувати таким чином: а) публіцистичний нарис-репортаж; б) художній нарис-есе (здебільшого мемуарного характеру); в) нарис, подібний до сучасного нон-фікшн з характерними для нього показниками (документалізм, колажність, монтажність).
Отже, тематично, характерологічно і власне структурою нарису фіксуючи повоєнний час у Німеччині як нестійкий, Д. Гойови сприймає його як драматичний період історії. Співчуваючи своїм «заблукалим» співвітчизникам, він, проте, вірить у розумний устрій світу та можливість центрування простору німецьких земель.
Можна однозначно стверджувати, що вже цим він відрізняється від Ю. Андруховича та А. Стасюка, які описали період кардинального «зламу системи» в історії України і Польщі та запропонували постмодерністську формулу її прочитання.
Світ як «леґо-система», фрагменти якого (у тому числі державні кордони) змінюються по волі індивідуальної свідомості, постає в нарисових книгах Ю. Андруховича та А. Стасюка. Їхню стратегію визначає поняття «деконструкція», спрямоване на руйнування впевненості в тому, що текст-простір може мати фіксоване значення. Світ як плюралістичне «дещо» без законних кордонів сприймається письменниками як яскравий показник коливання та розгойдування тієї системи, яка ще вчора демонструвала свою монолітність.
Прагнення українського і польського авторів вийти поза межі «ідеологічно маркованого мистецтва», безумовне орієнтування на постструктуралістські тенденції європейського постмодернізму сприяли формуванню їх власної концепції світу-хаосу, який хоч і потребує центрування, але продовжує залишатися флуктуальним.
Об'єднувальним моментом жанрового мислення Ю. Андруховича та А. Стасюка можна вважати їх спільну орієнтованість на створення ігрової, «пазлової» моделі світу, дуже схожої на постмодерністську модель буття-розпаду. Але якщо у Ю. Андруховича світ створений з руїн, уламків минулого, які він намагається склеїти в якусь нову цілісність, то світ А. Стасюка це музей з фетишизованими експонатами, де людина гостро відчуває свою усуненість і випадковість.
Показовими особливостями нарису-есе Ю. Андруховича постають іронічна цитатність, карнавальність, що походить від травестійного сміху «Енеїди», міфоцентричність і, безумовно, крайня розмитість жанрового мислення. Стверджуючи, що абсолютна більшість названих рис характерна й для нарисової прози А. Стасюка, відзначимо: йому, на відміну від українського письменника, притаманні ще майстерність зримого (наочного) слова, тонке сприйняття природи і ліризм.
Ідеальною формою віддзеркалення їх індивідуалізованої свідомості стала форма сучасного есе (нон-фікшн). Очевидний синкретизм та аморфність жанрових меж робить цю форму органічною а) ситуації історичної нестабільності; б) постмодерністському часу, який загострює нонконформістські настрої. У нарисах-есе Ю. Андруховича, А. Стасюка присутні риси, що характеризують їх авторський почерк. Це: а) чітко індивідуалізована логіка викладу матеріалу; б) тематична різноманітність і підкреслена авторська суб'єктивність інтерпретації; в) підвищений інтерес до тропеїстичної образності; г) активне використання розмовної, а також сленгової лексики і лексики ЗМІ. Узагальнюючи, можна стверджувати, що, використовуючи малу жанрову форму публіцистики, всі три письменники зуміли показати безліч ознак мінливого світу.

Отже, обравши темою свого дисертаційного дослідження концептологію сучасного поняття «Моя Європа», ми продемонстрували й прокоментували декілька рівнів його пізнання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Акимов Э. Б. Проблема концепта-образа / Акимов Э. Б. // Проблемы межкультурной коммуникации : материалы международного семинара 2829 сентября. Н. Новгород : Нижегородский гос. лингв. ун-т им. Н. А. Добролюбова, 2000. Ч. 1. C. 2527.
2. Алексеев В. А. Очерк : [спецкурс для студентов заоч. отд.] / Алексеев В. А. Л. : ЛГУ, 1973. 83 с.
3. Андрусів С. Герой сучасної української прози / Андрусів С. // Волинь філологічна : текст і контекст : польська, українська, білоруська та російська літератури в європейському контексті. Вип. 6. Ч. 1. Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. нац. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. С. 125130.
4. Андрухович Ю. Ангели і демони периферії / Андрухович Ю. // Стасюк А. Дорогою на Бабадаґ. К. : Часопис «Критика», 2007. С. 287290.
5. Андрухович Ю. Анджей Стасюк : більше ніж культ [Електронний ресурс] // Столичные новости. 2001. № 36. — Режим доступу : http://cn.com.ua/N184/culture/personage/personage.html Назва з екрану.
6. Андрухович Ю. Дезорієнтація на місцевості / Андрухович Ю. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2006. 128 с.
7. Андрухович Ю. Диявол ховається в сирі : (Вибрані спроби 19992005 років) / Андрухович Ю. К. : Часопис «Критика», 2006. 317 с.
8. Андрухович Ю. Екзотичні птахи і рослини з додатком «Індія» / Андрухович Ю. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2001. 108 с.
9. Андрухович Ю. Захід перебільшує нашу бідність і занедбаність [Електронний ресурс] // Дело. 2007. — Режим доступу : http://www.delo.ua/news/communication/interview/info-24663.html. Назва з екрану.
10. Андрухович Ю. Інший формат : [інтерв'ю] / упоряд. Т. Прохасько. Івано-Франківськ : Лілея-НВ, 2003. 58 с.
11. Андрухович Ю. Таємниця : (Замість роману) / Андрухович Ю. Харків : Фоліо, 2007. 476 с.
12. Андрухович Ю. Трициліндровий двигун любові / Андрухович Ю., Дереш Л., Жадан С. Харків : Фоліо, 2007. 219 с.
13. Апанович Ф. Образы России и Европы в прозе и дневниках Михаила Пришвина / Апанович Ф. Катовице, 2002. 171 с.
14. Аскольдов С. Концепт и слово // Межкультурная коммуникация. От системного подхода к синергетической парадигме : [учеб. пособие] / Зинченко В. Г. М. : Флинта : Наука, 2007. С. 190197.
15. Бакула Б. Десять років без цензури [Електронний ресурс] / Бакула Б. // Самиздат. Режим доступу : http://samizdat.zaraz.org/info/bakula.html. Назва з екрану.
16. Бакула Б. Кілька міркувань на тему інтегральної компаративістики / Бакула Б. // Слово і час. 2002. № 3. С. 5058.
17. Бакула Б. Постмодернізм і польський історичний роман / Бакула Б. // Слово і час. 1997. № 8. С. 1321.
18. Баран Є. Жодного кроку на схід. (Про Ю. Андруховича і його роман «Перверзія») / Баран Є. // Березіль. 1997. № 34. С. 175178.
19. Барт Р. Избранные работы. Семиотика. Поэтика / Барт Р. : [пер. с фр. Г. Н. Косикова]. М. : Изд. группа «Прогресс», «Универс», 1994. 616 с.
20. Барт Р. Мифологии / Барт Р. : [пер. с фр. С. Зенкина]. М. : Академ. Проект, 2008. 351 с.
21. Бауман З. От пилигрима к туристу, или краткая история идентичности [Електронний ресурс] / Бауман З. Режим доступу: http://www.urban-club.ru/?p=54. Назва з екрану.
22. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / Бахтин М. М. М. : Худож. лит., 1975. 809 с.
23. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / Бахтин М. М. М. : Худож. лит., 1990. 543 с.
24. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / Бахтин М. М. М. : Искусство, 1986. 445 с.
25. Бегут спасать, а спасая воруют// Советская музыка. 1970. № 11. С. 141144.
26. Бедзир Н. П. Русская постмодернистская проза в восточно- и западнославянском литературном контексте: дис. ... докт. филол. наук : 10.01.01; 10.01.05 / Бедзир Н. П. К., 2008. 460 с.
27. Бедзир Н. П. Русская постмодернистская проза в восточно- и западнославянском литературном контексте / Бедзир Н. П. Ужгород : Вид-во Олександри Гаркуші, 2007. 471 с.
28. Бетмакаев А. М. На пути к восточногерманской идентичности. В. Ульбрихт и отношения между ГДР и СССР в 19491964 гг. [Електронний ресурс] / Бетмакаев А. М. // Европейские исследования : науч.-образоват. проект «Метаморфозы Восточной Германии». Режим доступу : http://hist.asu.ru/aes/gdr/btmkv.html. Назва з екрану.
29. Білецький Ф. М. Оповідання. Новела. Нарис / Білецький Ф. М. К. : Дніпро, 1966. 89 с.
30. Білоцерківець Н. http://www.hklib.npu.edu.ua/cgi-bin/irbis64r_71/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=KST&P21DBN=KST&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=fullw&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=M=&S21COLORTERMS=0&S21STR=Semper tiro на тлі перверсій і рекреацій : (Про поета, есеїста, прозаїка Ю. Андруховича) / Білоцерківець Н. // Українська культура. 1997. № 89. С. 2627.
31. Бойчук Б. «Перелом» Юрія Андруховича / Бойчук Б. // Кур'єр Кривбасу. 2003. № 12. С. 169171.
32. Болєцький В. Лови на постмодерністів / Болєцький В. ; [пер. з польс. І. Старовойт] // Критика. 2001. № 78. С. 813.
33. Большой энциклопедический словарь : в 2 т. / [гл. ред. А. М. Прохоров]. М. : Советская энциклопедия, 1991.
Т. 1. 1991. 863 с.
34. Бочкарев А. Е. Концепт в межкультурной коммуникации / Бочкарев А. Е. // Проблемы межкультурной коммуникации: Материалы международного семинара 2829 сентября. Н. Новгород : Нижегородский гос. лингв. ун-т им. Н. А. Добролюбова, 2000. Ч. 1. C. 1216.
35. Будін П.-А. Кінець імперії : роман Юрія Андруховича «Московіада» / Будін П.-А. ; [пер. з англ. Л. Шьоквіст] // Слово і час. 2007. № 5. С. 6266.
36. Будний В. Порівняльне літературознавство : підруч. / В. Будний, М. Ільницький. Київ: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. 430 с.
37. Валеева Н. Г. Перевод языковое посредничество, способ межкультурной и межъязыковой коммуникации [Електронний ресурс] / Валеева Н. Г. Режим доступу : http://trpub.ru/valeeva-perevod-kommunik.html. Назва з екрану.
38. Веселовский А. Н. Историческая поэтика / Веселовский А. Н. М. : Высшая школа, 1989. 406 с.
39. Вопреки исторической реальности // Советская музыка. 1984. № 1. С. 126130.
40. Воркачев С. Концепт как «зонтиковый» термин / Воркачев С. // Язык, сознание, коммуникация : Сб. статей. М. : МАКС Пресс, 2003. Вып. 24. С. 512.
41. Гаврилів Т. Текст між культурами : перекладознавчі студії / Гаврилів Т. К. : Критика, 2005. 200 с.
42. Герасимова Н. А. Совместное мышление как искусство : опыт философско-синергетического исследования / Герасимова Н. А. // Синергетическая парадигма. Нелинейное мышление в науке и искусстве. М. : Прогресс-Традиция, 2002. С. 126142.
43. Гнатюк О. Прощання з імперією : українські дискусії про ідентичність / Ольга Гнатюк ; [пер. з польс. А. Бондар, О. Сливинський та ін.] К. : Критика, 2005. 528 с.
44. Гойови Д. Утонувший трамвай : заметки радиоредактора Эберхарда Заксе / Детлеф Гойови ; [пер. с нем. Ю. Запорожченко]. Одесса : Астропринт, 2008. 176 с.
45. Голобородько Я. Текстовий ареал Юрія Андруховича: реалії та інферналії / Голобородько Я. // Кур'єр Кривбасу. 2007. № 216217. С. 359368.
46. Гольдштейн М. Советская музыка 20-х гг. Новая западногерманская книга / Гольдштейн М. // Русская мысль. 1980. № 3306. С. 12.
47. Горький М. Проза. Драматургия. Публицистика / Горький М. : [ред.-сост. П. В. Басинский]. М. : ООО «Изд-во АСТ»; «Олимп», 2001. 672 с.
48. Гринберг Х. Мир по Стасюку / Гринберг Г. // Стасюк А. Дукля. М. : Новое литературное обозрение, 2003. С. 58.
49. Гром'як Р. Т. Методика реалізації рецептивного підходу до літературних явищ у компаративних студіях / Гром'як Р. Т. // Літературна компаративістика. 2005. Вип. 1. С. 6473.
50. Гумилев Н. С. Собрание сочинений : в 3 т. / [сост. Н. Богомолов]. М.: Худ. л-ра, 1991.
Т. 1. Стихотворения. Поэмы. 1991. 590 с.
51. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека. Український літературний постмодерн / Гундорова Т. К. : Критика, 2005. 262 с.
52. Гундорова Т. Український постмодерн в категоріях кічу / Гундорова Т. // Історико-лутературний журнал. 2002. № 7. С. 2738.
53. Гундорова Т. Ressentiment в постколоніальній перспективі (український випадок) / Гундорова Т. // Кур'єр Кривбасу. 2007. № 212213. С. 340349.
54. Делез Ж. Что такое философия? / Делез Ж., Гваттари Ф. ; [пер. с фр. С. Н. Зенкина] М. ; СПб. : Ин-т эксперим. социологии ; Алетейя, 1998. 288 с.
55. Денисова Т. Н. Наука «компаративістика» в сучасному трактуванні / Денисова Т. Н. // Літературна компаративістика. 2005. Вип. 1. С. 1126.
56. Денисова Т. Постмодернізм / Денисова Т., Сиваченко Г. // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / [кер. Проекту А. Волков]. Чернівці : Кальварія. 2004. 176 с.
57. Деррида Ж. Письмо и различие / Деррида Ж. : [пер. с фр. Д. Ю. Кралечкина]. М. : Академичесий Проект, 2007. 495 с.
58. Дзядович Т. Кілька думок про (де)міфологізацію [Електронний ресурс] / Дзядович Т. // ЛIТЕРАТУРА ПЛЮС. 2001. № 7 (32). Режим доступу : http://www.aup.iatp.org.ua/litplus/lit32.php. Назва з екрану.
59. «Диявол ховається в сирі» від Андруховича [Електронний ресурс] // ZIK. 2006. Режим доступу : http://zik.com.ua/ua/news/2006/09/14/49295. Назва з екрану.
60. Дроздовський Д. Ловець «Таємниці» Юрій Андрухович, або сім днів, які змінили світ / Дроздовський Д. // Кур'єр Кривбасу. 2007. № 212213. С. 354359.
61. Дунаева В. На край света с Анджеем Стасюком [Електронний ресурс] / Дунаева В. // Новая Польша. 2005. № 11. Режим доступу : http://www.novpol.ru/index.php?id=528. Назва з екрану.
62. Дюришин Д. Перевод как форма межлитературных связей / Диониз Дюришин // Сравнительное изучение литератур. Л. : Наука, 1976. С. 493498.
63. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы / Диониз Дюришин : [пер. со словац. Ю. В. Богданова]. М. : Прогресс, 1979. 318 с.
64. Європейська меланхолія. Дискурс українського окцидентилізму / [ред. Гундорова Т. І.]. К. : ВД «Стилос», 2008. 160 с.
65. Жеребкин С. Наслаждение быть украинцем: украинская маскулинность и Оранжевая революция [Електронний ресурс] / Жеребкин С. // Гендерные исследования : ХЦГИ. 2006. № 14. — Режим доступу : http://www.gender.univer.kharkov.ua/gurnal/gurnal-14-12.pdf. Назва з екрану.
66. Жирмунский В. М. Сравнительное литературоведение : Восток и Запад / Жирмунский В. М. М. : Наука, 1979. 493 с.
67. Замятин Д. Метагеография. Пространство образов и образы пространства / Замятин Д. М. : Аграф, 2004. 505 с.
68. Затонский Д. Модернизм и постмодернизм : мысли об извечном коловращении изящных и неизящных искусства : (от сочинений Умберто Эко до пророка Екклесиаста) / Затонский Д. Харьков : Фолио : АСТ, 2000. 256 с.
69. Зинченко В. Г. Межкультурная коммуникация. Системный поход : учеб. пособие / Зинченко В. Г., Зусман В. Г., Кирнозе З. И. Нижний Новгород : НГЛУ им. Н. А. Добролюбова, 2003. 192 с.
70. Зинченко В. Г. Межкультурная коммуникация. От системного подхода к синергетической парадигме : учеб. пособие / Зинченко В. Г., Зусман В. Г., Кирнозе З. И. М. : Флинта : Наука, 2007. 224 с.
71. Зорівчак Р. П. Реалія і переклад : (на матеріалі перекладів української прози) / Зорівчак Р. П. Львів : Вид-во при Львів. ун-ті, 1989. 216 с.
72. Зусман В. Г. Диалог и концепт в литературе. Литература и музыка / Зусман В. Г. Нижний Новгород : Деком, 2001. 168 с.
73. Іванова Н. Специфіка есею як жанру художньо-небелетристичної літератури / Іванова Н. // Слово і час. 2007. № 9. С. 1525.
74. Изотова Т. Вступление (А. Стасюк. Рассказы) [Електронний ресурс] / Изотова Т. // Иностранная литература. 2001. № 5. Режим доступу : http://magazines.russ.ru/inostran/2001/5/stas.html. Назва з екрану.
75. Ингарден Р. Исследования по эстетике / Ингарден Р. ; [пер. с польс. А. Ермилова, Б. Федорова] М. : Иностранная литература, 1962. 572 с.
76. Кабардинская И. Имидж в системе маркетинга [Електронний ресурс] / Кабардинская И.