ОБРАЗ СВІТУ І КОНЦЕПЦІЯ ГЕРОЯ У ТВОРЧОСТІ УЛАСА САМЧУКА Й ОЛЕКСАНДРА СОЛЖЕНІЦИНА В’ЯЗНИЧНО-ТАБОРОВОЇ ТЕМАТИКИ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

ПАСІЧНИК ОЛЕНА ВАСИЛІВНА

УДК 82.091; 82(477)+82(470)

ОБРАЗ СВІТУ І КОНЦЕПЦІЯ ГЕРОЯ
У ТВОРЧОСТІ УЛАСА САМЧУКА Й ОЛЕКСАНДРА СОЛЖЕНІЦИНА
В’ЯЗНИЧНО-ТАБОРОВОЇ ТЕМАТИКИ

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Гром’як Роман Теодорович,
доктор філологічних наук,
професор

Тернопіль 2004

ЗМІСТ
ВСТУП.......................................................................................................... 3
Розділ 1
ПІДСТАВИ ДЛЯ ПОРІВНЯЛЬНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ
ТВОРЧОСТІ У.САМЧУКА ТА О.СОЛЖЕНІЦИНА............................. 9
1.1. Про потребу компаративного підходу до характеристики
„антирадянської літератури................................................................. 9
1.2. Жанрові парадигми „Темноти та „Архипелага ГУЛАГ:
авторські наміри, інтертекстуальні відношення, сучасні дискусії........ 17
Висновки з першого розділу................................................................. 28
Розділ 2
В’ЯЗНИЧНО-ТАБОРОВИЙ СВІТ:
РЕАЛЬНІ І ФІКЦІЙНІ ВЕЛИЧИНИ, ПОЕТИКА.................................. 29
2.1. Образ світу як поняття, його відношення до художнього світу.......... 29
2.2. Просторово-часові виміри репрезентативних текстів
в’язнично-таборової тематики............................................................... 39
2.3. Образ в’язниці: хронотоп арешту, в’язничної камери і слідства........ 51
2.4. Візійний світ смертників і пересильних................................................. 67
2.5. Концентраційні табори. Хронотоп каторги.......................................... 80
Висновки з другого розділу.................................................................. 91
Розділ 3
ТИПОЛОГІЯ ГЕРОЇВ У ЛІТЕРАТУРІ
В’ЯЗНИЧНО-ТАБОРОВОГО СВІТУ....................................................... 93
3.1. „Звичайна людина герой антигерой: сутність людяного.............. 94
3.2. Вияви людяності у таборовому світі:
парадигма взаємин жінок і чоловіків................................................. 110
3.3. Гетерогенність і контроверсійність персонажних систем
у художніх моделях в’язнично-таборового світу.............................. 137
Висновки з третього розділу............................................................... 153
ВИСНОВКИ............................................................................................... 155
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................ 159

ВСТУП

Таборово-в’язнична тематика у світовій культурі складає значний пласт людської пам’яті. Буття в’язнів, засланих та каторжан привертає увагу митців і живить їх творчу уяву, роздуми над сенсом життя людини впродовж віків.
Кожен вид мистецтва по-своєму репрезентує цей нелюдяний спосіб приниження людської гідності на різних етапах цивілізації. Художня література чи не найбільше прислужилася освоєнню цієї сфери людських стосунків і суспільних відносин. Мистецтво слова, як і мемуаристика, здавна давало і дає імпульс для розробки цієї тематики і проблематики в театрі, малярстві і кінематографії. Тому і недивно, що художні твори, поряд із щоденниками, листами і спогадами людей, репресованих і позбавлених волі, постійно цікавлять як широку публіку, так і фахівців з етики, юриспруденції, філософії, психології та соціології. Літературознавці в цьому ряду не виняток. Літературна критика, історія літератури не обминають увагою творів будь-якої тематики і жанру, особливо якщо вони викликають громадський резонанс. Правда, публіцистика мобільніше реагує на репресивні заходи держави, каральних органів, а характер цього реагування залежить від типу соціальної системи, зокрема політичного режиму. В демократичних і тоталітарних суспільствах літературознавство також не відразу включає твори репресованих авторів у предмет своєї уваги. Збереження і публікація текстів, створених у незвичних ситуаціях, не кажучи вже про оцінки та інтерпретацію змісту і форми, їх стильової та жанрової своєрідності, стає проблемою для в’язнів і засланих (навіть для реабілітованих відомих митців, а не тільки початківців).
З особливою гостротою такі проблеми поставали перед радянською літературою на крутих історичних поворотах періоду критики культу особи Сталіна, під час так званої перебудови, а найболючіше після розпаду СРСР.
Життєві долі і творчість сотень письменників усіх народів колишнього СРСР переконливо засвідчили складність соціально-політичних, морально-етичних і художньо-естетичних проблем, пов’язаних з поверненням імен і спадщини таких митців у національні культури, їх входження в масову естетичну свідомість нових поколінь читачів.
Серед авторів творів на в’язнично-таборову тематику по-своєму знаковими є постаті письменників українця Уласа Олексійовича Самчука (19051987) і росіянина Олександра Ісайовича Солженіцина (1918 р.н.). Обидва в різний час були зараховані до розряду „антирадянських діячів і вилучені з літературного життя своїх народів; вони реалізували своє громадянське кредо і свій творчий дар за межами Батьківщини і з кінця 80-х років ХХ століття повернулися в духовну культуру народів, із середовища яких вони вийшли. (Самчук, на жаль, посмертно).
Хоча їх повернення відбулося за різних соціокультурних умов, з неспівмірним міжнародним розголосом[1], але є в їхній спадщині і в культурній ролі, яку вони відіграли в розвінчуванні тоталітаризму і соціалістичних цінностей, чимало типового, що може послужити основою для порівняння створеного і звершеного ними. Про підстави зіставлення та критерії оцінки їхнього доробку в цілому чи конкретних творів мову треба вести детально й окремо. Відзначимо безперечне: роль Уласа Самчука, який одним із перших у світовій літературі ще в 50-х роках ХХ століття почав розробляти тему радянських концтаборів і більшовицького геноциду українського народу, і значення „опыта художественного исследования, проведеного Олександром Солженіциним двадцять років пізніше, типологічно сумірні за багатьма показниками і вимірами.
Оскільки досі проблема так не ставилася (окрім згадок Г.Костюка, Ю.Шевельова і О.Тарнавського), то в цьому нам убачається актуальність теми подібного дослідження і реалізація його в руслі порівняльного літературознавства. Просвітницько-популяризаторський період підходу до творчості і Самчука, і Солженіцина окремо в українському та в російському літературознавстві пройдено. Про творчість лауреата Нобелівської премії О.І.Солженіцина є ґрунтовні дослідження багатьма мовами світу [див. Список використаних джерел]. Але, як констатував 2003 року російський дослідник А.В.Урманов, „серьезный литературоведческий разговор о произведениях А.Солженицына по сути только начинается [239, 8].
Про творчу спадщину українського письменника-емігранта У.О.Самчука, крім діаспорних праць [36; 37; 95; 96; 98; 230; 256], в Україні з’явилися не тільки матеріали наукових конференцій [237; 238], а й дисертації С.Бородіци [22; 23; 24], І.Бурлакової [26; 27], В.Кизилової [87], Ю.Мариненка [121; 122; 123], О.Пастушенко [153], Н.Плетенчук [161; 162].
Отже, вже напрацьований значний матеріал, який сприятиме поглибленню й розширенню розуміння художніх текстів У.Самчука і своєрідності творів О.Солженіцина, а на цій основі інтерпретації специфіки таборово-в’язничної прози, її жанрово-стильового розмаїття, національних особливостей.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконувалася на кафедрі теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, з якою співпрацюють філологи Кременецького обласного гуманітарнопедагогічного інституту ім. Тараса Шевченка, в річищі комплексної теми „Проблеми рецептивної поетики і наратології в українсько-зарубіжних літературних зв’язках.
Мета нашої роботи виявити деякі типологічні збіги, відповідності і розходження у творенні образу світу і концепції героя в’язнично-таборової прози Уласа Самчука та Олександра Солженіцина, яка творилася в опозиції до офіційної „радянської літератури.
Для реалізації цієї мети ставилися і вирішувалися такі конкретні завдання:
окреслити літературний контекст тих творів, які в українській та російській літературі започаткували в’язнично-таборову тематику антикомуністичного спрямування;
охарактеризувати підстави зіставлення і критерії оцінки літературних явищ, обраних для типологічного розгляду;
встановити тенденції творення образу світу в’язнично-таборової прози та домінанти його поетики;
простежити трансформацію образу людини в екстремальних ситуаціях тюрми і концтаборів та відповідні художні засоби втілення героїзму і людяності в різножанровій прозі.
Методологічною основою дослідження є складові сучасної теорії компаративістики, передусім порівняльно-типологічний метод з пріоритетною увагою до тематологічного, імагологічного і жанрологічного рівнів (аспектів) аналізу літературних творів. При цьому зберігаються і застосовуються традиційні теоретико-літературні поняття „персонаж, „тип, „характер, „літературно-художній образ, „образ світу, а також широковживані тепер концепти „хронотоп (художній простір, художній час).
На різних етапах дисертаційної роботи використовувалися елементи біографічного, порівняльно-історичного, типологічного і герменевтичного літературознавчих методів.
Теоретичну базу дослідження склали праці українських (Г.Вервес, О.Веретюк, О.Глотов, Р.Гром’як, М.Жулинський, Д.Наливайко, В.Нарівська, А.Нямцу, С.Пінчук, В.Фащенко, Є.Чорноіваненко, Н.Шляхова, Г.Штонь та ін.), російських (М.Бахтін, Б.Борєв, В.Жирмунський, Д.Ліхачов, І.Неупокоєва, В.Хализєв, М.Храпченко та ін.) і польських (Е.Касперський, Г.Маркєвіч, Л.Суханек, Е.Чаплеєвич) літературознавців, а також інших зарубіжних авторів, які досліджували і пропагували творчість У.Самчука й О.Солженіцина.
Об’єктом дослідження є роман У.Самчука „Темнота в контексті його трилогії „Ost (1948-1982) і роману І.Багряного „Сад Гетсиманський (1951), у співвіднесенні з „Архипелагом ГУЛАГ О.Солженіцина (1958-1967) в публікації 19731980 рр. Разом з тим, дискурс з приводу українського матеріалу, що стосується в’язнично-таборової проблематики, враховує „Сибірські новели Бориса Антоненка-Давидовича, які народилися з табірних нотаток у „захалявному записнику письменника довголітнього в’язня, хоча новели почали публікуватися в 1988-89 роках. Як свідчить листування цього автора з дочкою і з Дм.Чубом, тексти циклу „Сибірські новели розгорталися і шліфувалися вже в 70-х роках ХХ ст., майже синхронно з оприлюдненням „Архипелага ГУЛАГ. Солженіцинський „опыт художественного исследования, що виник у Росії під час „хрущовської відлиги, співвідноситься з романами російського письменника-емігранта М.Нарокова (М.В.Марченка) „Мнимые величины (Нью-Йорк, 1952) і „Могу! (Буенос-Айрес, 1965) у московському виданні 1990-1991 рр.; беруться до уваги і „Запретные повести Бориса Сотникова з 1970-х років ХХ століття.
Предмет осмислення особливості моделювання образу в’язнично-таборового світу з позиції прозаїків, які не приймали комуністичної ідеології, обстоюючи національні варіанти загальнолюдських гуманістичних ідеалів.
Наукова новизна дисертації, отже, зумовлена вибором об’єкта і предмета дослідження, а також компаративістичним підходом до їх розгляду. Вперше в українському літературознавстві розгорнуто порівняльно-типологічний аналіз творів в’язнично-таборової тематики українських і російських письменників, передусім У.Самчука й О.Солженіцина, уточнено поняття поетики в’язнично-таборової літератури, акцентується її національна своєрідність.
Теоретичне і практичне значення цієї праці зумовлюється обраним ракурсом розгляду творчості У.Самчука й О.Солженіцина та його результатами. Спостереження і висновки дисертанта можуть використовуватися при розробці теорії в’язнично-таборової літератури як специфічного духовного феномена та окресленого концепта.
Результати і матеріали дослідження стануть у пригоді викладачам історії української і зарубіжної літератур, у лекційно-просвітницькій діяльності культосвітніх працівників, які цікавляться розвитком і функціонуванням мистецтва за різних соціально-політичних умов.

[1] Справедливо з цього приводу сказав німецький письменник Г.Белль ще 1978 року: „Александр Солженицын совершил переворот в сознании, переворот всемирного значения, который нашел отклик во всех концах света (Иностранная литература.— 1989.— №8.— С.237).

Список литературы

ВИСНОВКИ

На кінець ХХ століття у літературі кожного народу нагромадилося багато художніх творів про політичне переслідування й ув’язнення людей, які дотримуються опозиційних щодо правлячої системи світоглядних орієнтацій і переконань. Такі тексти використовуються дослідниками історії культури різних форм суспільної свідомості як своєрідні документи і свідчення відповідних епох. Тоталітарні системи гітлеризму (фашизму) і сталінізму (більшовизму) були тими соціально-культурними факторами, які різко збільшили кількість і різноманітність таких джерел. У зв’язку з цим постала потреба не тільки огляду, а й певної систематизації й опису накопичених матеріалів. Цією потребою зумовлені різні підходи до в’язнично-таборової тематики і відповідні самообмеження у відборі величезного матеріалу.
У нашій дисертації розглянуті репрезентативні тексти, які стосуються специфіки таборів для ув’язнених громадян у першій в світі соціалістичній державі в Радянському Союзі. Мотивація поділу карних систем у демократичних і тоталітарних державах, у фашистській Німеччині і більшовицькому СРСР, вже загальноприйнята, хоча існують і певні застереження. Ми не зосереджувалися на цих соціологічно-політичних і правових питаннях, бо запланували виконувати літературознавче дослідження в річищі сучасної компаративістики.
Предметом зіставного аналізу обрано широкоформатні твори російського письменника Олександра Солженіцина „Архипелаг ГУЛАГ і трилогію „Ost українця Уласа Самчука у контексті творчості цих авторів в’язнично-таборової тематики. Ідея їх можливого зіставлення належить Г.Костюку і Ю.Шевельову (Шереху). Першу спробу типологічного аналізу протагоніста трилогії „Ost з головним героєм роману грецького письменника Н.Казандзакіса „Кумедні й лихі пригоди Алексіа Зорбаса зробив ще О.Тарнавський (1966). Сприйнявши ці імпульси, ми сформулювали гіпотезу про типологічну сумірність солженіцинового „опыта художественного исследования радянських таборів з політичним романом „Темнота У.Самчука як центральної частини трилогії „Оst. Попередня текстуальна апробація цієї гіпотези дозволила конкретизувати підстави зіставлення і критерії оцінки літературних явищ і обраних метатекстів (біографічний, хронологічний, ідеологічний, філософсько-естетичний, жанрово-інтертекстуальний). Обґрунтування такої стратегії дослідження склало зміст першого розділу праці. Концептами, які виконували методологічну роль у наступних другому і третьому розділах, стали літературознавчі поняття хронотопу, типу героя і системи персонажів. Саме вони „утримували дослідження в поетикальному ракурсі при якомога ширшому врахуванні соціологічно-психологічних аспектів в’язнично-таборових реалій, утримування вільних людей в ізоляції від звичного для людського існування середовища.
Цій меті підпорядкована понятійно-термінологічна презентація в тексті роботи основної семантичної проблематики: „Образ світу як поняття: його відношення до художнього світу; „Просторово-часові виміри репрезентативних текстів в’язнично-таборової тематики; „Образ в’язниці: хронотоп арешту, в’язничної камери і слідства; „Візійний світ смертників і пересильних; „Хронотоп каторги; „Звичайна людина герой антигерой: сутність людяного; „Вияви людяності у таборовому світі: парадигма взаємин жінок і чоловіків; „Гетерогенність і контроверсійність персонажних систем у художніх моделях в’язнично-таборового світу.
Виходячи з цих міркувань і виконуючи роботу в історико-літературному варіанті компаративного підходу до обраних для аналізу творів, дисертант вважав доцільним багате цитування текстів О.Солженіцина, У.Самчука, М.Нарокова (Марченка) і Б.Антоненка-Давидовича. Розширені контекстуальні цитати ілюструють та арґументують висновки про своєрідність поетики в’язнично-таборового світу, який текстуалізований міметичними (уявно вигаданими) засобами.
Терміном „в’язнично-таборовий світ із семіотичного погляду в аспекті означника фіксуємо систему уявлень, понять, знань про структуру і функціонування репресивних державних органів і установ; в аспекті означення реально існуючі правові норми і каральні заклади в СРСР у їх становленні і розвитку від ЧК, ГПУ до МВС з розгалуженою мережею Головного Управління таборів різної категорії складності утримання в’язнів. Абревіатури ГУЛАГ і ГУЛаг застосовуємо, за Солженіциним, для позначення табірної країни Архипелагу (метафора прийнялася в усьому світі) і назви твору „Архипелаг ГУЛАГ. Головне Управління таборів з їх апаратом позначаємо скорочено ГУЛаг. У контексті таких поняттєво-термінологічних позначень образ в’язнично-таборового світу є категорією, яка має фікційний характер у прийнятому зараз розумінні. У семантиці такого образу зливається, взаємодіє достовірне, документальне, суб’єктивно пережите, трансформоване в уяві, домислене, вигадане, контаміноване і т.п. З цього погляду досвід О.Солженіцина, І.Багряного, Б.Антоненка-Давидовича, М.Нарокова (Mарченка), які особисто в різний час відбули різні терміни, зазнаючи різних форм репресії в СРСР, відрізняється тільки структурою і ізоморфною основою зіставлення створених ними образів в’язнично-таборового світу. Натомість текстуалізований образ в’язнично-таборового світу в У.Самчука, достовірні і правдоподібні елементи якого (образу) спираються на спогади Г.Костюка, І.Багряного та інших в’язнів радянських таборів, довершуючись уявою письменника, комбінаторикою творчої діяльності людини, яка особисто пережила нетривале ув’язнення в польській і німецькій тюрмах, може бути сумірним з іншими образами в’язнично-таборових світів за предметною спрямованістю (арешт, допит, ізоляція в карцерах, утримання в переповнених камерах) і за поведінковими актами, аксіологічними цінностями репресованих. Узагальнення таких матеріалів, спостережених нами у текстах усіх названих письменників, дало підстави окреслювати парадигми арешту, слідства, в’язничної камери, різних таборів, каторги і т. п., роблячи висновки про вплив просторово-часових, реальних і хронотопних вимірів фікційних світів на своєрідність поетики різножанрових творів таборово-в’язничної тематики.
У такому розумінні креативні системи, ословлені і текстуалізовані У.Самчуком, І.Багряним, Б.Антоненком-Давидовичем, О.Солженіциним, М.Нароковим, переформатовували образні світи індивідів, родин, соціальних груп, етнічних спільнот в міру переміщень таких суб’єктів в просторі і часі (від рідного порогу до віддалених континентів, від народження до смерті, з одного суспільного ладу до іншого), в різних наративних перспективах (гомодієгетичних, гетеродієгетичних тощо), і в жанрово-стильових форматах. Зміна обставин, у яких формувалися і діяли типові герої письменників, які моделювали свої версії художніх світів із сфери в’язнично-таборової тематики, задавала рецептивну стратегію читачів різножанрових творів, переформовувала їхні горизонти сподівання, стимулюючи оцінні судження літературних явищ, породжених контекстом соцреалізму і світової культури.
Гетерогенність і контроверсійність персонажно-образних систем у художніх моделях в’язнично-таборового світу при зіставленні з офіційно прийнятою в СРСР ідеологією підривало довіру до „Єдиного і Всесильного вчення, активізувало національні домінанти в універсальних, загальнолюдських цінностях і врешті-решт реабілітувало т.зв. „антирадянську творчість У.Самчука, О.Солженіцина, М.Нарокова (Марченка), І.Багряного, по-новому висвітило значення літературного доробку Б.Антоненка-Давидовича.
Таким чином, проблематика і своєрідність в’язнично-таборової літератури розширюється з ідеологічного, соціально-психологічного рівнів до власне поетикального. А компаративний підхід до таких текстів увиразнює значення цього феномена для сучасної культури.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абліцов В. Улас Самчук: „У світі приблизних вартостей // Вісті з України. 1993. 915 грудня.
2. Агеєва В.П. Жіночий простір // Маґістеріум. Вип. 8. Літературознавчі студії. К.: НауКМА, 2002. С. 39.
3. Андреева-Карлайл О. Сердце, ты было счастливым: Беседу / Интервью ведет М.Адамович // Лит.обозрение. 1990. № 11. С.4651.
4. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття. 2-е вид., доповн. / За ред. М.Зубрицької. Львів: Літопис, 2001. 832 с.
5. Антонич Б.-І. Національне мистецтво // Антонич Б.-І. Твори. К., 1998. С. 467476.
6. Антоненко-Давидович Б.Д. Твори: У 2 т. К.: Наукова думка, 1999. Т. 1. 744 с; Т.2. 656 с.
7. Апухтина В.А. Современная советская проза (60-е начало 70-х годов). Учебное пособие для филолог. фак. ун-тов. М.: Высшая школа, 1977. 176 с.
8. Архангельский А. О символе бедном замолвите слово. Малая проза Солженицына: поэзия и правда // Лит. обозрение. 1990. № 9. С.2122.
9. Бабушкин С. Проблема художественного времени и пространства // Про-странство и время. К., 1984. С. 280.
10. Баглей Л. Ще раз про автора „Марії // Тернопіль. 1991. №4. С. 4445.
11. Багряний І. Публіцистика. К.: Смолоскип, 1996. 856 с.
12. Багряний І. Сад Гетсиманський: Роман / Передм. О. С. Гаврильченка, А.П.Коваленка, підгот.тексту О.С.Гаврильченка, А.П.Коваленка, А.Ю.Тка-ченка. К.: Дніпро, 1992. 582 с.
13. Бахтин М. Форма времени и хронотопа в романе // Вопр. литературы и эстетики. М., 1975. С. 234, 396397.
14. Безхутрий Ю. Коні Уласа Самчука // Березіль. 1996. № 56. С. 164175.
15. Белецкий А.И. Избранные труды по теории литературы. М.: Просве-щение, 1964. С. 51233.
16. Белль Г. Четыре статьи о Солженицыне (Вступительное слово В.Лакшина. Перев. с нем. Г.Дашевского, Б.Хлебникова) // Иностранная литература. 1989. № 8, август. С. 228237.
17. Благов Д. А.И.Солженицын и духовная миссия писателя // Грани. 1967. № 64. С. 116149.
18. Бойко Л. З когорти одержимих (вступна стаття до творів Б.Антоненка-Давидовича) // Антоненко-Давидович Б.Д. Твори: В 2 т. К.: Наукова думка, 1999. Т.1 С. 545.
19. Бонецкая Н.К. „Образ автора как эстетическая категория // Контекст. 1985. Литературно-теоретические исследования. М.: Наука, 1986. С. 241269.
20. Бондаренко В. Стержневая словесность: О прозе Александра Солженицына // Наш современник. 1989. № 12. С. 165178.
21. Борев Ю. Эстетика. 3-е изд. М.: Политиздат, 1981. 399 с.
22. Бородіца С.В. Жанрова структура романів Уласа Самчука в контексті західноукраїнської романної прози 3040-х рр. ХХ ст.: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01/ НАН України, Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка. К., 2000. 18 с.
23. Бородіца С.В. Жанрова структура романів Уласа Самчука в контексті західноукраїнської романної прози 30-40-х рр. ХХ ст.: Дис. канд. .філол. наук: 10.01.01 / Тернопільський державний педагогічний університет імені В.Гнатюка. Тернопіль, 1999. 190 с.
24. Бородіца С. Особливості часо-простору в структурі роману „Кулак У.Самчука // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. Вип. VI. С.1620.
25. Буркалець Н. Мистецтво Уласа Самчука-публіциста (за матеріалами газети Волинь) // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. Вип. VI. С. 2127.
26. Бурлакова І.В. Творчість Уласа Самчука. Проблеми індивідуального сти-лю: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01. Харків. націон. ун-т ім. В.Н.Ка-разіна. Харків, 2000. 215 с.
27. Бурлакова І.В. Творчість Уласа Самчука. Проблеми індивідуального стилю: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Харків. націон. ун-т ім. В.Н.Каразіна. Харків, 2001. 19 с.
28. Буряк Б. Художній ідеал і характер. К.: Дніпро, 1967. 327 с.
29. Буханцов Н.С. Герой современной многонациональной прозы. М.: Знание, 1979. 64 с.
30. Вайль П., Генис А. 60-е. Мир советского человека Апп Аґbоґ. Ardis. 1988. 339 с.
31. Вайль П., Генис А. Поиски жанра. Александр Солженицын // Октябрь. 1990. № 6. С. 197202.
32. Вальнюк Б. Історична повість Богдана Лепкого „Мотря”: хронотопічна структура твору // Дивослово. 1998. № 1. С. 35.
33. Василевский А. Страдание памяти // Взгляд: Сборник. Критика. Поле-мика. Публикации. Вып. 3. М.: Сов. писатель, 1991. С.7595.
34. Веретюк О. Самчукова рецепція Польщі // Наукові записки. Серія: Лі-тературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. С. 3643.
35. Вітґенштайн Л. Traktatus Logico-Philosophicus; Філософські дослідження. К.: Основи, 1995. 311 с.
36. Власенко-Бойцун А. Улас Самчук творець нового героя // Слово. Збірник 11. Література. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. Об’єднання українських письменників „Слово, 1987. С. 231239.
37. Власенко-Бойцун А. Улас Самчук як публіцист // Слово. Збірник 12. Літе-ратура. Мистецтво. Критика. Мемуари. Документи. Об’єднання україн-ських письменників „Слово, 1990. C. 121132.
38. Виноградов И. Не верь, не бойся, не проси // Московские новости. 1989. 5 ноября. С. 12.
39. Виноградов И. Солженицын-художник // Континент. 1993. № 75. С. 273285.
40. Воздвиженский В. Метаморфозы культуры // Взгляд: Сборник. Критика. Полемика. Публикации. Вып. 3. М.: Сов. писатель, 1991. С. 180193.
41. Воздвиженский В. Солженицын? который? // Огонек. 1991. № 478. С. 46.
42. Волинські дороги Уласа Самчука. Збірник. Рівне: Азалія, 1993. 108 с.
43. Галанов Б. Живопись словом: портрет, пейзаж, вещь. М.: Сов.писатель, 1974. 344 с.
44. Галкин А. Историю надо понимать / Беседу вела С.Маринина // Лит. Обо-зрение. 1990. № 8. С. 1316.
45. Гегузин И. Студенческие годы Александра Солженицына // Студенческий меридиан. 1990. Июль. С. 2430.
46. Геллер М. Я. Александр Солженицын (К 70-летию со дня рождения). Лондон: OPL 1989. 117 с.
47. Гинзбург Л. О старом и новом. Статьи и очерки. Л.: Сов. писатель, 1982. 424 с.
48. Глотов А.Л. Иже еси в Марксе: Русская литература в контексте культового сознания. Зеленая Гура: Высшая школа педагогична, 1995. 147 с.
49. Глотов А. Литература и государство или государство и литература // Studia methodologica. Вып. 12. Тернополь, 2002. С. 311
50. Грабович Г. До історії української літератури: Дослідження, есе, полеміка. К.: Основи, 1997. 604 с.
51. Гром’як Р.Т. Жанр у творчому процесі // Українське літературознавство. Вип. 15. Львів, 1972. С. 1014.
52. Гром’як Р. Образ світу в Леопольда Бучковського й Уласа Самчука (на матеріалі повістей „Вертеп, „Чорний потік і романів „Волинь, „Чого не гоїть вогонь) // Слово і час. 1997. № 3. С. 4651.
53. Гром’як Р. Про своєрідність художнього світу Уласа Самчука // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. Вип. VI. С. 615.
54. Гуль Р. А. И. Солженицын в СССР и на Западе // Новый журнал. 1975. №120. С. 235256.
55. Гуторов А.М. Литературный персонаж и проблемы его анализа // Принципы анализа литературного произведения. М.: МГУ, 1984. 199 с.
56. Данилевич М. Український образ світу у трилогії У.Самчука „Волинь // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. Вип. VI. С. 4449.
57. Джонстон Б.Л., Шуэрман П.Л. Секс, магия, духовность / Пер. с англ. Харьков: Клуб семейного досуга, 2002. 320 с.
58. Денисюк Н.Р. Художній світ письменника: поняття, терміни і літера-турознавчі версії. Тернопіль: ТДПУ, 2002. 64 с.
59. Денисюк Н.Р. Проблема фікційності художнього світу в англомовному та українському літературознавстві: Автореф. дис. канд. філол. наук / 10.01.06. Тернопіль, 2003. 16 с.
60. Державин В. Три роки літературного життя на еміграції (19451947) // Українське слово. Кн. 3. К.: Рось, 1994. С. 575596.
61. Державин В. Національна література як мистецтво (мистецька мета і метода національної літератури) // Українське слово. Кн. 3. К.: Рось, 1994. С. 597608.
62. Долгополов Л. Личность писателя, герой литературы и литературный процесс // Вопросы литературы. 1974. № 2. С.105140.
63. Дремов А.К. Художественный образ [2-е доп. изд.]. М.: Сов. писатель, 1961. 406 с.
64. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы. М.: Прогресс, 1979. 320 с.
65. Єфремов С. Історія українського письменства. Тернопіль: Феміна, 1995. 688 с.
66. Женетт Ж. Работы по поэтике. Фигуры. Т.1. М.: Изд-во им. Сабашни-ковых, 1998. 250 с.
67. Жив’юк А.А. Вплив громадсько-політичної та літературної діяльності Уласа Самчука на розвиток української національної свідомості (1920-і 1930-і роки): Автореф. дис. канд. філол. наук: 09.00.12 / Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 17 с.
68. Жив’юк А. Два плебісцити і Улас Самчук // Голос України. 1992. 7 жовтня.
69. Жив’юк А. Дерманські обереги Уласа Самчука // Слово і час. 1993. № 8. С. 8182.
70. Жив’юк А. Пані Самчукова // Літ. Львів. 1994. С.1213.
71. Жирмунский В.М. Теория литературы. Поэтика. Стилистика: Избр. тр. [Вступ. статья Д.С.Лихачева]. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1977. 407 с.
72. Жить не по лжи: Сборник материалов: Август 1973 февраль 1974. Париж: УМСА Пресс, 1975. 205 с.
73. Жулинский Н.Г. Человек в литературе: Общественные ценности и пробле-ма художественного характера. К.: Наук. думка, 1983. 303 с.
74. Жулинський М.Г. Із забуття в безсмертя (сторінки призабутої спад-щини). К.: Дніпро, 1990. 447 с.
75. Жулинський М. „Я був повний Україною... // Літ. Україна. 1995. 30 березня.
76. Залыгин С. Год Солженицына / Дневник писателя // Новый мир. 1990. № 1. С. 233241.
77. Зборовська Н.В. Психоаналіз і літературознавство. Посібник. К.: Академ-видав, 2003. 392 с.
78. Земсков В. „Архипелаг ГУЛАГ: глазами писателя и статистика / Беседу вела С.Чолак // Аргументы и факты. 1989. 1117 ноября. С. 67.
79. Іванчов Ф. Записки в’язня // Дукля. 1992. №2. С. 1319; 1992. № 6. С. 512.
80. Ільєва Г. Життя на чужині (до проблеми пізнання української еміграційної прози) // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. Вип. VI. С. 5562.
81. Ільєнко І.О. У жорнах репресій: Оповіді про українських письменників (за архівами ДПУ НКВС) / Передмова М.Г.Жулинського. К.: Веселка, 1995. 447 с.
82. Ільницький М.М. Людина в історії: (Сучасн. укр. іст. роман). К.: Дніпро, 1989. 356 с.
83. История. Революция. Литература: Проблемы постижения истории Советского государства литературой, осмысление „Архипелага ГУЛАГ А.Солженицына и др. произведений... (В.Сироткин, А.Сорокин, А.Ципко) // Лит. газета. 1990. 7 янв. С. 3, 5.
84. Казак В. Два русла единой культуры. Русская литература ХХ века на Востоке и Западе // Конец столетия. Предварительные итоги. М. Новая книга, 1991. 62 с.
85. Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 196080-х років. К.: Либідь, 1995. 224 с.
86. Кіндзерська Ю. Героїзм і філістерство: метакритичний погляд на еволю-цію концепцій героїчного та філістерського в європейській теоретичній думці. Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. 58 с.
87. Кизилова В.В. Жанрово-стильова своєрідність трилогії У.Самчука „Ост: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Київ. націон. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2001. 19 с.
88. Кизилова В.В. Жанрово-стильова своєрідність трилогії У.Самчука „Ост: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка. Луганськ, 2001. 160 с.
89. Кир’янчук Б. Романи Івана Франка 90-х років ХIХ століття: проблема часо-простору: Автореф. дис. канд. філол. наук. 10.01.02 / КДПУ ім.М.П.Драгоманова. К., 1993. 24 с.
90. Клейман Л. Человек и природа в произведениях А.Солженицына // Грани. 1972. № 86. С. 117137.
91. Клеофастова Т.В. Художественный космос эпопеи Александра Солженицына Красное колесо”. К.: COLLEGIUM, 1999. 331 с.
92. Ковальчук О. Новітній українець у саду страждань (Образ головного героя роману Івана Багряного „Сад Гетсиманський) // Дивослово. 1997. № 7. С. 3840.
93. Кононенко І. Національно-мовна картина світу: зіставний аспект // Мово-знавство. 1996. № 6. С. 39.
94. Копистянська Н.Х. Соціально-історичний час художнього твору // Біблія і культура. Зб.наук. статей. Вип. 4. Чернівці: Рута, 2002. С. 1928.
95. Костюк Г. Окаянні роки // Г.Костюк. Зустрічі і прощання. Кн. I. Едмонтон: КІУС, 1987. С. 487660.
96. Костюк Г. Образотворець „времени лютого // Українське слово. Кн. 2. К.: Рось, 1994. С. 499514.
97. Костюк Г.О. Сталінізм в Україні: (Генеза і наслідки): Дослідження і спо-стереження сучасника / Перекл. з англ. К.: Смолоскип, 1995. 508 с.
98. Костюк Г. Зустрічі і прощання: Спогади. Книга друга. ЕдмонтонТо-ронто: КІУС, 1998. 609 с.
99. Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А.А.Сурков. М.: Сов. энциклопедия, 1972. Т. 7. С. 126130.
100. Крем’янчанка Н. Василинка, сестра Уласа Самчука // Було в матері три сини... Тернопіль: Астон, 1999. С. 216220.
101. Крисаченко В. Природа в українській духовності // Феномен української культури: методологічні засади осмислення. К., 1996. С. 343344.
102. Лавріненко Ю. Іван Багряний політичний діяч і письменник // Україн-ське слово. Кн. 2. К.: Рось, 1994. С. 518.
103. Лакшин В. Иван Денисович, его друзья и недруги // Новый мир. 1964. №1. С. 223246.
104. Ланин Б. Проза русской эмиграции. Третья волна. М.: Новая школа, 1997. 208 с.
105. Лановик М. Функціонування художнього образу в різномовних дискур-сах. Тернопіль: Економічна думка, 1998. 148 с.
106. Латынина А. Крушение идеократии: От „Одного дня Ивана Денисовича к „Архипелагу ГУЛАГ // Лит. обозрение. 1990. № 4. С. 38.
107. Латынина А. Кто с Солженицыным? // Взгляд: Сборник. Критика. Поле-мика. Публикации. Вып. 3. М.: Сов. писатель, 1991. С. 106126.
108. Латынина А. Чичиков или Томчак. Солженицынский герой на фоне рус-ской литературы в контексте сегодняшних споров // Русская модель. 1991. №3905. 22 ноября.
109. Левитская Н.Г. Александр Солженицын: Библиограф. указатель. Август 19881990 / Советский фонд культуры. Дом Марины Цветаевой. М., 1991. 127 с.
110. Левицкий С. Этика Солженицына // Новый журнал. 1971. № 102. С. 111.
111. Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636 с.
112. Літературознавча компаративістика.Навч.посібник. Тернопіль: ТДПУ, 2002. 334 с.
113. Літературознавчий словник-довідник / Р.Т.Гром’як, Ю.І.Ковалів та ін. К.: ВЦ „Академія, 1997. 752 с.
114. Литературная энциклопедия терминов и понятий / Под ред. А.Н.Николю-кина. М.: НПК „Интелвак, 2001. 1600 с.
115. Лихачев Д.С. Человек в литературе Древней Руси. М.-Л.: Изд-во АН СССР, 1958. 186 с.
116. Лихачев Д. Избранные работы: В 3-х т. Л.: Худ. литература, 1987. Т. 1. 656 с.; Т. 2. 496 с.; Т. 3. 520 с.
117. Лосев Л. Поэзия и правда у Солженицына // Эхо. 1986. № 14. С. 234252.
118. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий ди-скурс: Оновлення методологічної культури. К.: Інститут філософії імені Г.С.Сковороди, 2000. 304 с.
119. Маклаков А.Г. Общая психология. СПб: Питер, 2000. С. 562581.
120. Манн Ю.М. Автор и повествование // Известия АН СССР. Серия лите-ратуры и языка. 1991. Т. 50. №1. С. 319.
121. Мариненко Ю. Еволюція характерів персонажів у трилогії Уласа Самчука „Волинь // Дивослово. 1999. № 11. С. 79.
122. Мариненко Ю.В. Тема селянства у творчості Уласа Самчука: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1996. 17 с.
123. Мариненко Ю.В. Тема селянства у творчості Уласа Самчука: Дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1996. 197 с.
124. Медведев Ж. Десять лет после „Одного дня Ивана Денисовича. Лон-дон: Basingstole mackmillan, 1973. 223 c.
125. Медведев Р. О первой части „Архипелага ГУЛАГ А.И.Солженицына // Сов. молодежь. Рига, 1989. 13 сент. 10 окт.
126. Медведев Р. О книге А.И.Солженицына „Архипелаг ГУЛАГ // Правда. 1989. 18 дек. С. 7.
127. Медведев Р. С точки зрения историка: О книге А.И.Солженицына „Архипелаг ГУЛАГ // Правда. 1989. 29 дек. С. 4.
128. Медведев Р. Второй том книги А.И.Солженицына „Архипелаг ГУЛАГ // Молодежь Эстонии. Таллинн. 1990. 10 апр., 11 апр., 12 апр.
129. Медведев Р. Ещё об „Архипелаге ГУЛАГ: Заметки историка // Правда. 1990. 18 мая. С. 3.
130. Медведев Р. О третьем томе „Архипелага ГУЛАГ // Правда. 1990. 26 авг. С. 1, 4.
131. Мережинская А.Ю. Художественная парадигма переходной культурной эпохи: Русская проза 80-90-х годов ХХ века. К.: ВПЦ „Київський університет, 2001. 434 с.
132. Мешков Ю. Александр Солженицын: личность, творчество, время. Ека-теринобург: Научно-исследов. ин-тут русской культуры. Уральский гос. ун-т им. М.Горького, 1993. 101 с.
133. Мешкова Л.А. Авторская позиция в современной прозе (Теоретический аспект) // Филолог. науки. 1988. № 3. С. 38.
134. Михайлов М. Возвращение Великого Инквизитора. О политических вы-ступлениях Солженицына // Континент. 1981. № 28. С. 181211.
135. Мовчан Р. „Морозів хутір Уласа Самчука // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. Вип. VI. С. 7386.
136. Монастирецький Л.С. Позитивний герой української радянської прози. К.: Вища школа, 1983. 174 с.
137. Наєнко М. Історія українського літературознавства: Підручник. Вид. 2. К.: ВЦ „Академія, 2001. 360 с.
138. Нароков Н. Мнимые величины: Роман. М.: Худ. литература, 1990. 334 с.
139. Нароков Н.В. Могу! Роман: В 2-х ч. М.: Дружба народов, 1991. 368 с.
140. Неупокоева Р.Г. История всемирной литературы: Проблемы системного и сравнительного анализа / АН СССР. Ин-т мировой литературы шимени А.М.Горького. М.: Наука, 1976. 360 с.
141. Нечкина М.В. Функция художественного образа в историческом процес-се. Сборник работ. М.: Наука, 1982. 313 с.
142. Нива Ж. Солженицын / Пер. с франц. Симон Маркиш. М.: Худ. лит., 1992. 191 с.
143. Нива Ж. Солженицын и Россия // Русская мысль. 1992. № 3911. 3 но-ября. С. 9.
144. Нямцу А.Е. Традиционные сюжеты, образы, мотивы. Чернівці: Рута, 2001. 156 с.
145. Нямцу А.Е. Основы теории традиционных сюжетов. Чернівці: Рута, 2003. 78 с.
146. Одабашьян П. Духовный мир героев А.И.Солженицына // Грани. 1973 С. 246268.
147. Одарченко П. Українознавчі спостереження й фраґменти. Статті, рецензії, спогади. К.: Смолоскип, 2002. С. 138147.
148. Ортега-і-Гасет Х. Вибрані твори / Пер. з іспан. К.: Основи, 1994. 420 с.
149. Павличко С. Теорія літератури / Передм. М.Зубрицької. К.: Основи, 2002. 679 с.
150. Паливода В.І. Спогади українського повстанця і багаторічного в’язня таборів ГУЛАГу / Підгот. Б.В.Паливода. К.: Смолоскип, 2001. 206 с.
151. Папуша І. До методології літературознавчої компаративістики // Літерату-рознавча компаративістика. Навч. посібник. Тернопіль: ТДПУ, 2002. С.620.
152. Пастух Т. Романи Івана Франка. Львів: Каменяр, 1998. 135 с.
153. Пастушенко О.В. Художня парадигма жіночих характерів у творчості Уласа Самчука в контексті української літератури: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2002. 17 с.
154. Петросев К.Г. Теоретические и историко-литературные аспекты изучения проблемы лирического героя // Известия АН СССР. Серия литературы и языка. 1989. Т. 40. № 1.
155. Пінчук С. Жанрові особливості Самчукових романних трилогій // Улас Самчук: До 90-річчя від дня народження письменника: ювілейний зб. (упор. Я.Поліщук, ред. Є.Шморгун). Рівне: Азалія, 1994. С. 418.
156. Пінчук С. Схід Захід Уласа Самчука // Голос України. 1991. 28 грудня.
157. Пінчук С. Улас Самчук (19051987) // Літ. Україна. 1991. № 3, 17 січня.
158. Пінчук С. Улас Самчук // Слово і час. 1995. № 5. С. 1117.
159. Пінчук С. Улас Самчук та його роман про голодомор 33-го // Самчук У. Марія. К.: Рад. письменник, 1991. С. 171188.
160. Письма о Солженицыне / Басова Н., Валюжевич А., Твардовский И. // Слово. 1990. № 7. С. 8485.
161. Плетенчук Н. Концепція віталізму в романі „На твердій землі у контексті творчості Уласа Самчука // Наук. записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2000. С. 95107.
162. Плетенчук Н.С. Поетика світомислення Уласа Самчука: Автореф. дис. канд. філол. наук: 10.01.01 / Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Івано-Франківськ, 2002. 20 с.
163. Плетнёв П.И. А.Солженицын. Париж: УМСА-Press, 1973. 171 с.
164. Погребенник Ф. Еміграція і література // Українська література: Матері-али I конгресу Міжнародної асоціації україністів (Київ, 27 серпня 3 вересня 1990 р.) / Відпов. ред. О.Мишанич. К.: АТ „Обереги, 1995. С. 238249.
165. Померанцев К. В начале был „Один день Ивана Денисовича // Русская мысль. 1978. № 3234. С. 9.
166. Поспелов Г.Н. Эстетическое и художественное. М.: Изд-во МГУ, 1965. 360 с.
167. Поспелов Г.Н. Вопросы методологии и поэтики: Сб. статей. М.: Изд-во МГУ, 1983. 336 с.
168. Поспелов Г.Н. Целостно-системное понимание литературного призведе-ния // Принципы анализа литературного произведения. М.: Изд-во МГУ, 1984. С. 1821.
169. Потапов В. Сеятель слово сеет: (О Солженицыне на возврате дыхания и сознания) // Знамя. 1990. № 3. С. 204209.
170.Психологія особистості: Словник-довідник / 3а ред. П.П.Горностая, Г.М.Титаренко. К.: Рута, 2001. 320 с.
171. Пумпянский А. Во сне или наяву? „Архипелаг ГУЛАГ опубликован в СССР ... Солженицын: Арестант, который закричал // Новое время. 1989. № 5. С. 4448.
172. Решетовская Н.А. Александр Солженицын и читающая Россия.: Сов. Рос-сия, 1990. 415 с.
173. Решетовская Н.А. Отлучение. Из жизни Александра Солженицына: Вос-поминания жены. М.: Мир книги, 1994. 368 с.
174. Рікер П. Сам як інший / Пер. із Франц. Друге видання. К.: Дух і Літера, 2002. 458 с.
175. Росси Ж. Справочник по ГУЛАГу. М.: Просвет, 1991. Ч. 1. 269 с.; Ч. 2. 284 с.
176. Русская литература ХХ века: Школы, направления, методы творческой работы. Учеб. для студ. выс. уч. завед. / В.Н. Альфонсов, В.Е.Васильев, А.А.Кобринский и др. Под ред. С.И.Тиминой. СПб.: Logos; М.: Высшая школа, 2002. 586 с.
177. Русский словарь языкового расширения / АН СССР. Сост. А.И.Солже-ницын. М.: Наука, 1990. 272 с.
178. Рутыч Н. Военная интеллигенция в творчестве Солженицына // Русское зарубежье в год тысячелетия крещения Руси. Сост. М.Назаров. М., 1991.
179. Самчук У. Весела вдова // Крем’янецький вісник, 28 вересня 1942.
180. Самчук У.О. Волинь: Роман у 3-х частинах. Т. I. К.: Дніпро, 1993. 574 с.
181. Самчук У.О. Волинь: Роман у 3-х частинах. Т. 2. // Післямова С.Пінчука. К.: Дніпро, 1993. 334 с.
182. Самчук У. Втеча від себе: Роман.&n