УКРАЇНОМОВНІ ПЕРЕКЛАДИ ЗБІРКИ РЕДЬЯРДА КІПЛІНГА “JUST SO STORIES”: РЕЦЕПЦІЯ, ІНТЕРПРЕТАЦІЯ, ОЦІНЮВАННЯ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Тернопільський національний педагогічний університет
імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

ОЛІЙНИК Ірина Дем’янівна

УДК 821.111’255.4

УКРАЇНОМОВНІ ПЕРЕКЛАДИ ЗБІРКИ РЕДЬЯРДА КІПЛІНГА
JUST SO STORIES”: РЕЦЕПЦІЯ, ІНТЕРПРЕТАЦІЯ, ОЦІНЮВАННЯ

10.01.05 порівняльне літературознавство

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Веретюк Оксана Михайлівна
доктор філологічних наук, професор

Тернопіль 2009

ЗМІСТ
ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ДІТЕЙ ЯК ПРОБЛЕМА ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ 16
1.1. Предмет, завдання, принципи та функції художнього
перекладу творів для дітей 16
1.2. Методологічні проблеми критики перекладу. Компаративістична перспектива та специфіка дитячого тексту в критиці художнього перекладу 29
1.3. Від оригіналу до перекладу: твори Р.Кіплінга для дітей в англійській та українській критиці 55
Висновки до першого розділу 67
РОЗДІЛ 2. ІНТЕРПРЕТАЦІЙНІ ВЕРСІЇ JUST SO STORIES” В СИСТЕМІ ОЦІНЮВАННЯ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ ДЛЯ ДІТЕЙ 69
2.1. Оцінювання як літературознавча категорія. Термінологічна неадекватність понять в терміносистемі критики перекладу 69
2.2. Моделі оцінювання перекладів дитячої літератури 77
2.3. Критерії оцінювання тексту для дітей: порівняльно-літературознавчий аспект 89
Висновки до другого розділу 105
РОЗДІЛ 3. УКРАЇНСЬКИЙ ТРАНСФЕР JUST SO STORIES” У ГОРИЗОНТАХ КОМПАРАТИВІСТИКИ 107
3.1. Жанрова варіативність україномовних «незвичайних казок» Р.Кіплінга 107
3.2. Ілюстрована казка при перекладі: між діалогічністю та різноголоссям 126
3.3. Україномовні переклади творів Р.Кіплінга для дітей: порівняння інтерпретаційних підходів 140
Висновки до третього розділу 156
ВИСНОВКИ 158
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 164

ВСТУП
Зв’язок між перекладом і компаративістикою є водночас переконливим і складним. Об’єднуюча ланка для них комунікація між літературами, культурами, мовами, народами. Порівняльне літературознавство є своєрідним світлом у міжкультурному порозумінні на рівні літературного тексту. Переклад творить свій текст з чужого, продовжуючи діалог. Сучасне суспільство, яке щоразу більше взаємодіє з іншими культурами через переклад, потребує переосмислення проблем перекладознавства з урахуванням змінених реалій: від суто лінгвістичних досліджень до зацікавлень перекладом в літературознавстві, компаративістиці, психології, антропології, культурних студіях тощо. Такий широкий підхід до трактування перекладу змінює не лише обрамлення літературної компаративістики з включенням до неї постулатів інших наукових царин, а й вимагає нових інтерпретаційних технік до оцінювання якості перекладеного твору.
Поява нових надходжень до літератури через переклад та зростаюча потреба їхнього розгляду в зіставленні з оригіналами залишає чимало відкритих питань для обговорення. За межами наукових дискусій перебувають твори для дитячого читання[1] та варіанти їхнього перекладу в обширі національної культури. Між тим, саме література для дітей, з огляду на її периферійний статус, створює сприятливе підґрунтя для «перекладацьких вільностей», а відтак потребує прискіпливого критичного погляду. Чи пов’язано це зі специфікою/ трудністю аналізування творів для дітей? Чи таки справді література для дітей знаходиться на «маргінесі літературознавчої теорії» та компаративістики? У чому полягає трудність тлумачення іншомовних текстів для дитячого читання? Яким чином переклад творів для дітей включається в процеси інтерференції культур та літератур? Відповіді на ці та інші запитання становлять зміст нашої дисертації, яка пропонує розглянути кілька версій українського (а також для зіставлення окремих російських варіантів) перекладу творів Редьярда Кіплінга зі збірки Just So Stories” у їх рецепції, інтерпретації та оцінюванні. Таким чином, робота охоплює проблеми художнього перекладу творів для дітей та літературознавчої компаративістики.
Стан дослідження проблеми та актуальність її наукової розробки.
Проблеми перекладу літератури для дітей як предмет наукового обговорення були вперше розглянуті у 1976 році на третьому симпозіумі Міжнародного товариства з досліджень дитячої літератури, де австрійський науковець Р.Бамбергер зауважив, що роль перекладів у літературі для дітей є значно важливішою, ніж у літературі для дорослих[2]. Окрім надзвичайної інформаційно-пізнавальної й дидактичної вагомості, на думку учасників симпозіуму, переклади літератури для дітей мають ще одну свою специфіку: вони більшою мірою пов’язані з культурним та літературним тлом вихідного середовища, аніж переклади для дорослих. Перенесення дитячого тексту на інший культурний та літературний ґрунт настільки зміщує «інтерпретацію дитинства», що аналіз мовних засобів його вираження не є достатнім для адекватного сприйняття та розуміння прочитаного, а тому й вимагає пошуку значення поза межами лінгвістичних студій. Так дослідження перекладу дитячої літератури цілком природно скеровують нас на інтеркультурні й порівняльно-літературознавчі обшири.
Перекладознавство як окрема наукова дисципліна формувалося на перетині між мовознавчим підходом до аналізу перекладу (процесу й результату) та усвідомленням культурних й ідеологічних факторів, що впливають на переклад і визначають його рецепцію в літературному просторі. Дж.Мандей та Л.Венуті вказують на зміщення акцентів у трактуванні перекладу, в результаті якого відбувається перегляд понять еквівалентності, адекватності тощо. У 80-х рр. ХХ ст. Г.Турі та І.Евен-Зогар запропонували розглядати перекладені тексти крізь призму їх позиції у системі приймаючої літератури. Вивчення соціо-історичного та культурного обрамлення інтерпретованого тексту виявилося надзвичайно плідним у дослідженнях перекладів дитячої літератури. Так, Зохар Шевіт прикладає «полісистемну» концепцію перекладу І.Евен-Зогара [240, c. 199-204] до дитячої літератури: розглядаючи системний статус літератури для дітей з ієрархічним поділом на канонізовану та неканонізовану, вважає, що переклад цієї категорії письменства визначається позицією в літературній полісистемі [284].
До проблем вивчення теорії та історії дитячої літератури зверталися Алла Акімова, Ірина Арзамасцева, Любов Кіліченко, Ірина Лупанова, Є.Нейолов, Марія Ніколаєва, Ольга Папуша, Тамара Полозова, Людмила Скуратовська, Маргарита Славова, Р.Стаднійчук таін. Дослідження особливостей перекладу дитячої літератури на теренах колишнього Радянського Союзу носили спорадичний характер. Останні десятиліття дещо пожвавили обговорення проблем літератури для дітей з перекладознавчої проблематики: з’явилися всебічні розвідки закордонних науковців, серед яких варто відзначити праці Г.Клінберґа, Джіліан Лейсі, Рійти Ойтінен, Емер О’Саліван, Зохар Шевіт таін.
Попри існування таких досліджень залишається ряд важливих дискусійних питань, пов’язаних із функціонуванням окремих перекладів у приймаючій літературі. Так зміна мовленнєвої форми дитячого тексту часто призводить до руйнування цілісного образу, відкриває у тексті перекладу нові грані, але при цьому спотворює його автентичне значення й змінює сприйняття. Тому видається необхідним вивчення перекладу тексту для дитячого читання з погляду його рецепції, інтерпретації та оцінювання. Цей комплекс завдань входить до проблематики критики художнього перекладу і водночас до порівняльного літературознавства, формуючи нову галузь досліджень літературознавчо-перекладну компаративістику.
Критика перекладу це галузь наукового знання, що функціонує в тріаді поряд з історією та теорією, однак, відсутність поточної критики художнього перекладу вказує на непропорційність співвідношення теорії історії критики в розвитку перекладознавства і закликає дослідників не лише обґрунтувати основні досягнення критики перекладу, а й скоординувати сфери наукового вивчення, досягнувши, таким чином, гармонії у перекладознавчих дослідженнях. Питання літературного перекладу більш чи менш активно підіймали у свій час учені радянського періоду й перекладачі художніх текстів: Л.Озеров «Слово о культуре перевода»; К.Чуковский «Высокое искусство»; И.Кашкин «Текущие дела (Заметки о стиле переводческой работы)» та багато інших. Із зарубіжних, в тому числі і пострадянських вчених цією проблематикою займалися Е.Бальцежан, Анна Беднарчик, Г.Гачечіладзе, Е.Г.Еткінд, В.Комисаров, В.Крупнов, Б.Лазарчик, Ї.Леви, А.Поповіч, Я.Рецкер, Я.Славінський, А.Федоров таін.
Українські здобутки в галузі критики перекладу, представлені в окремих працях перекладознавців, редакторів, перекладачів, є надбанням національного простору і частиною світового обширу трансляторичних досліджень. Серед них варто відзначити наступні: М.Рильський «Мистецтво перекладу. Статті. Виступи. Нотатки»; С.Ковганюк «Практика перекладу (з досвіду перекладача)»; В.Коптілов «Першотвір і переклад. Роздуми та спостереження», «Актуальні питання українського художнього перекладу», «Теорія і практика перекладу»; Роксолана Зорівчак «Дбаймо про засади», «Іван Франко як перекладознавець», «Він жив за кодексом честі. У вінок шани Григорія Кочура»; Марина Новикова «Урок двох майстрів», «Лукашів «Декамерон» авторський», «Григорій Кочур редактор перекладів із Миколи Зерова (Сонет «Чистий Четвер»)»; Марія Габлевич «Два українські «Гамлети» (Деякі зауваги до техніки перекладу)»; В.Радчук «Потрібні критики», «Чи є рак рибою?», «Творче осяяння як спосіб критики»; Наталя Степула «А критики знайдуться»; А.Ткаченко «Про діалектику перекладу»; С.Ткаченко «Переклад чипідрядник? Критичні роздуми над сторінками праці отця Р.Турконяна»; М.Стріха «Чистому серцем (Михайло Москаленко в моєму житті і моєму архіві)» та багато інших. Особливої уваги заслуговують критичні розвідки, здійснені авторами поетичних (і не тільки) перекладів, які сприяють розвитку перекладознавчих досліджень та підвищенню якості перекладів: Г.Кочур «На перекладацькі теми»; М.Бажан «Висока місія перекладача»; О.Кундзіч «Творчі проблеми перекладу», «Слово і образ. Літературно-критичні статті» таін.
Значний внесок у перекладознавство становлять критичні міркування, опубліковані у спеціалізованих періодичних та фахових виданнях на зразок: «Тетради переводчика», «Мастерство перевода», «Теорія та практика перекладу», «Записки перекладацької майстерні», «Перекладацькі серії», окремі статті у «Літературній Україні», «Критиці», «Перекладацьких студіях» (журнал «Всесвіт») таін. Провідний український журнал іноземної літератури «Всесвіт», що показово, теж звернувся до проблем літератури для дітей, опублікувавши декілька статей та оглядів дотичних до обговорюваної тематики[3]. Питання якості перекладу творів для дитячого читання знаходять своє відображення на сторінках іноземних журналів «Meta», «Children’s Literature Association Quarterly», «The Looking Glass: New Perspectives on Children’s Books», «Signal: Approaches to Children’s Books» таін. Порушена у численних статтях, збірниках, конференціях проблематика перекладу літератури для дітей може бути об’єднана спільною назвою критика художнього перекладу дитячого тексту. Саме з її перспективи доцільно здійснювати порівняння різних версій перекладу творів Редьярда Кіплінга для дітей, оскільки вона передбачає синтез рецептивної, інтерпретаційної та оцінювальної діяльності.
Якщо питання критики перекладу в Україні спрямоване на практичний аналіз окремих перекладних версій різножанрових творів, то праці західних дослідників носять радше теоретично-методологічний характер: П.Ньюмарк (P.Newmark A Textbook of Translation”/ «Підручник з перекладу»); Мерилін Роуз (Marilyn Gaddis Rose Translation and Literary Criticism. Translation as Analysis”/ «Переклад і літературна критика. Переклад як аналіз»); ДжуліанХауз (Julian House A Model for Translation Quality Assessment”/ «Модель оцінювання якості перекладу»); Катеріна Райс (Katherina Reiss Translation Criticism The Potentials and Limitations: Categories and Criteria for Translation Quality Assessment”/ «Критика перекладу можливості та межі: категорії і критерії оцінювання якості перекладу»); Алья Аль-Рубаї (Alya’ Al-Rubai’i Translation Criticism: A Model for Assessing the Translation of Narrative Fictional Texts”/ «Критика перекладу: модель оцінювання перекладів розповідних художніх текстів») таін. Цінним для критики перекладу є досвід болгарських і польських перекладачів та перекладознавців щодо рецензування перекладів: С.Влахов, С.Флорин («Неперекладне в перекладі»; «Муки перекладацькі»); П.Фаст (P.Fast «Krytyka przekładu w systemie wiedzy o literaturze»/ «Критика перекладу в системі науки про літературу»), періодичне видання Ягеллонського університету «Przekładaniec krytyka przekładu» («Перекладач критика перекладу»), Анна Беднарчик (Anna Bednarczyk «Wybory translatorskie. Modyfikacje tekstu literackiego w przekładzie i kontekst asocjacyjny»/ «Перекладацький вибір. Модифікація літературного тексту в перекладі та асоціативний контекст») таін.
У переважній більшості праць з критики перекладу йдеться про практичні підходи до порівняння, скажімо, оригіналу та перекладу, двох чи більше перекладів одного і того ж твору. Такі дослідження спрямовані на виявлення подібностей або ж розбіжностей поміж порівнюваними об’єктами, визначення еквівалентності варіантів перекладу у відповідності до першотвору тощо. Практична значущість таких досліджень не викликає заперечень чи сумнівів у їх необхідності при викладанні перекладацької майстерності, при підготовці текстів до публікації. Теоретичний аспект названих вище розвідок є цінним для теорії перекладу з точки зору розробки критеріїв оцінок, вивчення питань еквівалентності між оригіналом та перекладом. Однак характеристика та опис окремих варіантів перекладу, вибір перекладацької методики, виправлення помилок при перекладі не вичерпують тих завдань, які ставить перед собою критика художнього перекладу в широкому розумінні, а питання неперекладності, еквівалентності, критеріїв оцінок складають лише деяку частину тих досліджень, яких вимагає згадувана дисципліна на сьогоднішньому етапі розвитку.
Питання рецепції, інтерпретації та оцінювання художніх текстів для дитячого читання, що становлять перекладний канон приймаючої літератури, ускладнені як специфікою цієї категорії красного письменства, так і відсутністю ґрунтовних методологічних праць, які б визначали не лише предметний статус критики художнього перекладу, а й скеровували її методи до аналізування творів дитячої літератури. Зазначені вище праці вітчизняних та переважної більшості зарубіжних науковців стосуються, як правило, мовознавчого аспекту досліджень, у той час як літературознавча сторона критики художнього перекладу залишається за межами дослідницької уваги. Літературознавчий, а саме компаративістичний досвід при оцінюванні перекладу істотно сприяє підвищенню якості нових надходжень до сфери національної літератури через переклад та виявляється єдино результативним при характеристиці інтерпретаційних версій дитячих текстів.
Питання компаративного статусу літературного перекладу виокремилося лише в останні декілька десятиліть (див. звіти Американського Товариства Порівняльної Літератури 1965, 1975, 1993, 1998, а також окремі праці та колективні видання: Р.Етьємбля, Дж.Стайнера, А.Федорова, Дж.Голмса, Ірини Нєупокоєвої, Д.Дюрішіна, А.Поповіча, С’юзен Баснет, І.Евен-Зогара, Г.Турі, П.Фаста, Оксани Веретюк, Тамари Бжостовської-Терешкєвіч таін.). Переклад як одна із важливих форм міжлітературних взаємин є продуктом міжкультурної комунікації, яка, в свою чергу, значною мірою зумовлює його. Як прояв міжлітературного спілкування, переклад є предметом зацікавлення літературознавчої компаративістики наукової дисципліни, що вивчає явища мистецтва слова шляхом зіставлення їх з іншими подібними явищами переважно в різних національних культурах. Сучасна компаративістика, що спрямована на з’ясування міжлітературних взаємин: контактів, запозичень, впливів, взаємовпливів, типологічних зв’язків, послуговується багатьма підходами, основними з яких є генетичний, контактологічний і типологічний. Здобуті цими підходами знання стають невід’ємним етапом здійснення художнього перекладу: перекладач вивчає не лише оригінал, а й культурно-історичне, соціокультурне середовище, в якому виник твір, світосприйняття його автора, звичаї й традиції народу, в літературному контексті якого написано першотвір, і порівнює їх із контекстами своєї власної національної літератури.
Перекладознавчі аспекти художнього перекладу у сфері літературної компаративістики висвітлені у працях вітчизняних та зарубіжних науковців. Чільне місце серед них посідають дослідження Б.Бакули, Анни Балакян, С’юзен Баснет, Р.Веллека, Оксани Веретюк, Д.Дюрішіна, М.Зимомрі, Я.Кравця, Мар’яни Лановик, А.Пoповіча, П.Топера таін. Захищено наукові дисертації, дотичні до проблем перекладу в компаративістиці: О.Б.Тетеріна «Переклад як наукова проблема в українській літературно-критичній думці ХІХ поч.ХХст. (компаративний дискурс)», Київ, 2004; Р.М.Новрузов «Художественный перевод как форма межнациональных взаимосвязей (на материале русской и азербайджанской литератур ХІХвека)» («Художній переклад як форма міжнаціональних взаємозв’язків (на матеріалі російської та азербайджанської літератур ХІХст.)»), Москва, 2006 таін. Основні положення цих праць обґрунтовують приналежність художнього перекладу до сфери порівняльного літературознавства, однак не увиразнюють у ній специфіку функціонування критично-перекладознавчого знання, не торкаються дитячої літератури. А власне у стосунку до творів, призначених для читання дітьми та для дітей, проблема критики художнього перекладу є особливо актуальною. Адже, як зазначається в окремих дослідженнях [95, c.139-143], на книжковому ринку дитячої літератури скоротилися кількісні та знизилися якісні показники випущеної продукції, що, на нашу думку, значною мірою зумовлено низькою якістю здійснених перекладів.
Теоретичні та компаративістичні аспекти дисертації ґрунтуються на матеріалі творів для дітей англійського письменника та поета, лауреата Нобелівської премії (1907) Редьярда Кіплінга (1865-1936). Творчість цього автора уже була предметом наукового аналізу на літературознавчому, мовознавчому, перекладознавчому та порівняльно-літературознавчому рівнях як у вітчизняних, так і закордонних розвідках. Назвемо хоча б деякі з дисертаційних робіт: W.B.Schneider The Climax of R.Kipling’s Fame” («Вершина слави Р.Кіплінга»), Чикаго, 1944; Ф.М.Скляр «Творчество Киплинга 1882 1891гг. От репортажа к рассказу и балладе», Москва, 1977; Н.С.Алексєєва «Р.Киплинг в русской литературе (рецепция, переводы, типология)», Харків, 2000; С.Р.Габріелян «Проблема художественной эквивалентности в переводах сказок Киплинга на армянский язык», Єреван, 2005; Е.Ю.Пугина «Индийские реалии в англоязычном художественном тексте и проблема их передачи на русский язык (на материале творчества Р.Киплинга)», Москва, 2005; А.В.Головня «Лінгвокультурний простір художньої прози Редьярда Кіплінга», Донецьк, 2008 таін. Незважаючи на значну зацікавленість творами Р.Кіплінга та широкий спектр їх осмислення, невирішеними залишаються проблеми українського перекладу Just So Stories” у горизонтах компаративістики, яка охоплює проблеми рецепції, інтерпретації та оцінювання.
Актуальність теми нашого наукового дослідження має декілька вимірів. В українському літературознавстві назріла необхідність розгляду особливостей художнього перекладу творів для дітей в літературознавчо-компаративістичному вимірі. На літературному рівні переклад сприймається як цілісний художній твір, як витвір словесного мистецтва (у тому числі взаємопов’язаний з іншими видами мистецтва, наприклад, візуальними ілюстрацією), що ставить своєю метою якнайповніше відтворення змісту й форми першотвору, тож необхідним є вивчення методів його аналізу в критиці художнього перекладу на основі зіставлення, порівняння й оцінювання різних інтерпретаційних версій. Це перше. По-друге, компаративне виділення рівнів якості перекладу сприятиме розумінню особливостей сприйняття нових надходжень до національної літератури, а трансформація жанрових характеристик тексту перекладу визначатиме їх різний функціональний обшар.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що література для дітей розглядається як компаративістична проблема художнього перекладу. Вперше здійснена спроба визначити рецептивну, інтерпретаційну й аксіологічну сутність художнього перекладу на основі порівняльно-літературознавчого зіставлення кількох варіантів україномовного перекладу Just So Stories” Р.Кіплінга між собою та з оригіналом. Вперше моделі оцінювання перекладів розглядаються у відповідності до завдань та принципів тлумачення дитячих текстів. Здійснено спробу введення нових дефініцій оцінювання в обіг літературознавчої компаративістики. Ставиться питання термінологічної без/еквівалентності між різномовними поняттями на рівні жанру (казка, анімалістична казка, story, fable, tale), відповідно до чого описується жанрова варіативність україномовних «незвичайних казок» Р.Кіплінга. Вперше розглядаються особливості дитячої оповіді та можливості її перекладу іншою мовою зі збереженням не лише естетичної цінності оригіналу, а й реалізацією дидактичної, пізнавальної, розважально-розвиваючої цілей при читанні похідного тексту. Розширюються межі компаративістичних площин до порівняння літератури з іншим різновидом мистецтва та з друкарською культурою: в порівняльно-літературознавчому дослідженні дитячої літератури враховується трансфер ілюстрацій.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконується в руслі комплексного дослідження «Проблеми рецептивної поетики, наратології і трансляторики в українсько-зарубіжних зв’язках» (№ державної реєстрації 0105U000718) на кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Тема дисертації затверджена на засіданні вченої ради ТНПУ (протокол №1 від4 вересня 2007р.) та підтримана бюро Координаційної ради 5 червня 2008року.
Об’єктом роботи є твори Р.Кіплінга для дітей, розглянуті в аспекті україномовної перекладацької рецепції та інтерпретації.
Предмет специфіка трансляторично-компаративістичних процесів у творах для дітей, простежена на україномовних перекладах збірки Just So Stories” Р.Кіплінга з перспективи критики художнього перекладу.
Матеріалом дослідження є оригінальні твори Р.Кіплінга зі збірки для дітей Just So Stories” та україно- і (вибрані) російськомовні переклади, здійснені Євгенією Бондаренко, М.Йогансеном, В.Панченком, Ю.Сірим, Л.Солоньком, В.Ткачкевичем, Варварою Чередниченко, Ю.Шкрумеляком, К.Чуковським, С.Маршаком та ін.
Метою дослідження є встановлення рецептивної, інтерпретаційної, аксіологічної сутності художнього перекладу літератури для дітей шляхом критико-перекладного і компаративістичного зіставлення кількох варіантів україномовного перекладу Just So Stories” Редьярда Кіплінга. При дослідженні перекладів збірки увиразнюються теоретичні та методологічні аспекти критики художнього перекладу як тріади «рецепції-інтерпретації-оцінювання» у вимірах компаративістики.
Для досягнення мети ставимо вирішення наступних завдань:
§ визначити предмет, завдання, принципи та функції художнього перекладу літератури для дітей;
§ зіставити критичну рецепцію творчості Р.Кіплінга для дітей в англомовному та україномовному просторах;
§ використати чинники взаємозв’язку критики перекладу («рецепції-інтерпретації-оцінювання») з компаративістикою (літературна, культурна, перекладацька, поліграфічна і т.п.) для дослідження україномовних перекладів Just So Stories”;
§ розмежувати поняття оцінювання, evaluation, assessment, measurement через вивчення основних моделей оцінювання перекладу;
§ з’ясувати жанрові особливості оригінальних творів для дітей Р.Кіплінга та простежити їхні трансформації в доцільових текстах;
§ розглянути функцію ілюстрації при перекладі ілюстрованої книжки для дітей.
Теоретико-методологічна основа. Дисертація спирається на положення та висновки наукових досліджень з питань критики та естетики Р.Барта, М.Бахтіна, Ю.Борєва, Ф.Брюнетьєра, Г.-Ґ.Ґадамера, Р.Гром’яка, С’юзен Зонтаґ, П.Рікера таін.; з теоретико-методологічних засад художнього перекладу Е.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дослідженні розглядається проблематика перекладу літератури для дітей з погляду літературознавчо-перекладної компаративістики. Обґрунтовується думка про те, що до перекладацької стратегії літератури для дітей додається як специфіка цього виду літературної творчості, так і інші, відмінні від дорослої літератури, види інтерпретаційних технік. Практично унаочнивши теоретичні міркування на матеріалі англомовної збірки Р.Кіплінга Just So Stories” та кількох її інтерпретаційних версій (у перекладах Євгенії Бондаренко, М.Йогансена, В.Панченка, Ю.Сірого, Л.Солонька, В.Ткачкевича, Варвари Чередниченко, Ю.Шкрумеляка таін.), робимо такі узагальнення та висновки.
1. Предмет, завдання, принципи та функціональне навантаження художнього перекладу літератури для дітей обґрунтовується крізь призму специфіки аналізованого явища як периферійного в літературній полісистемі. Маргінальний статус цього виду письменства стає причиною значних трансформацій та численних текстових видозмін при перекладі, що й увиразнює роль критика-компаративіста при оцінюванні. У літературі для дітей, яка традиційно є об’єктом досліджень у літературознавстві, педагогіці, дитячій психології визначаємо основні критерії, що підлягають рецептивному, інтерпретаційному та аксіологічному осмисленню як ключові. Серед них статус у літературній полісистемі національного та інонаціонального літературних процесів, компаративна взаємодоповнюваність вербального та візуального аспектів, орієнтація на усний виклад, жанрова детермінованість текстів оригіналу та їхня варіативна змінність при іншомовній інтерпретації, культурний контекст функціонування першотвору та його перекладу.
Розширюючи міркування до теоретичних та методологічних площин дослідження та застосовуючи методику розпізнавання спільного та відмінного у функціонуванні літературної критики та критики художнього перекладу, відзначаємо тяжіння до «відкритості» літературної критики та, навпаки, «закритість» критики художнього перекладу. Ця проблема, на нашу думку, є однією з найболючіших в сучасному культурному просторі, оскільки відсутність рецензій, оглядів, критичних розвідок щодо якості наявних перекладів послаблює вимоги до інтерпретування текстів і не сприяє становленню перекладного книжкового ринку. Особливо гостро порушене питання стосується перекладів для дітей, що продиктовано другорядним статусом дитячої літератури та особливостями її перекладу. «Інтерпретаційна свобода» тлумачення дитячих текстів (модифікації, спрощення, опущення окремих фрагментів, зміни акцентів тощо) потребує контролю за якістю перекладених творів, що, вважаємо, підвищить статус дитячої перекладної літератури та сприятиме адекватному сприйняттю твору маленькими реципієнтами.
2. Рецепція творчості Р.Кіплінга в Україні пройшла складний шлях: від активного обговорення та численних перекладів до практичного забуття, що негативно позначилося на сприйнятті дорослих творів відомого поета та прозаїка. Виняткова ситуація простежується у стосунку до творів для дітей: в окремих дослідженнях вони не стають об’єктом вивчення, в інших набувають форм дещо викривленого трактування. Простежується відмінність у розумінні оригінальних намірів автора та перекладних варіацій при інтерпретації. Так, особливостями творчого пера автора Just So Stories”, які повинні бути враховані перекладачем в інтерпретації та критиком-компаративістом при оцінюванні перекладу, вважаємо: 1) зачини, які вводять слухача у світ далекого минулого, 2)незвичайність середовища, в якому відбуваються події, 3)ретардацію, яка досягається автором через трьократність (багатократність) повторення однієї і тієї ж дії, 4) деталізацію описування і різноманітні повтори, 5)ритмічну організацію мовлення та використання алітерації, співзвучності, 6)ненав’язливий повчальний характер, 7)залучення дитини до осмислення тексту, 8)фінальні казкові формули, 9)дистанцію між оповідачем та реципієнтом.
Порівнюючи англійські та українські відгуки читацьких аудиторій, зауважуємо відмінності в трактуванні творів для дітей Кіплінга: приймаючий ареал акцентує на педагогічних, виховних, розвиваючих компонентах збірки «Казки: як і чому», натомість вихідне середовище зосереджується на ігровій функції Just So Stories”. Таку відмінність у сприйнятті та трактуванні пояснюємо різними культурними і літературними принципами двох народів, неоднаковими намірами автора та перекладачів, різним виміром домінанти жанру та тексту.
3. Рецепція, інтерпретація, оцінювання як ключові концепти критики художнього перекладу пропонують перспективну методологічну матрицю порівняльних досліджень літератури для дітей, що може бути використана, зокрема, для диференціації іншомовних інтерпретаційних версій. Переосмислення статусу та ролей порівняльного літературознавства в сучасному світі, яке сьогодні акцентується багатьма вітчизняними та зарубіжними науковцями увиразнює критичні атрибути літературної компаративістики дисципліни, яка традиційно вважалася такою, що не виносить суджень. Однак функціонування компаративістики в широкому міжнаціональному контексті утверджує за нею право не лише констатувати факти чи наводити паралелі, а й виступати своєрідною формою інтерпретації, яка оцінює, порівнює, аналізує та класифікує отримані дані. Дисертація підтвердила висунуту Р.Веллеком тезу про обов’язковість введення літературної критики, скерованої на оцінювання літературного твору, до наукового обширу компаративістики[1]. Аксіологічний характер отриманих результатів закріплює за порівняльним літературознавством виражений критичний статус, що видається плідним у вивченні дитячої літератури, яка вимагає чітких критеріїв оцінки та верифікації інтерпретаційних моделей.
Розширений горизонт компаративістичних студій оприявнює поліаспектний діапазон функціонування україномовних перекладів Just So Stories” та узалежнює іншомовне трактування від трьох основних чинників, а саме: культурного контексту, поліграфічних особливостей творення оригіналу, ілюстративного компонента дитячої книги. Тому важливим для досліджень порівняльного літературознавства вважаємо врахування міркувань дослідників інших наукових царин, що розширює горизонти від літературної до культурної компаративістики.
4. З-поміж ряду дефініцій, якими оперує літературна критика та критика художнього перекладу, виділяємо терміни 1)оцінка, оцінювання використовують для аналізування явищ національної або перекладної літератури без огляду на іншомовний виклад; 2)оцінювання якості перекладу застосовується для аналізування та оцінки перекладних надходжень до літератури з орієнтацією на визначення якості перекладу; 3)кількісне оцінювання якості перекладу відображає особливості чисельного підходу до визначення міри та ступеня перевираження оригінального тексту. Моделі оцінювання якості перекладів художніх творів містять а)суспільні судження/ поцінування літературного твору, зроблені на підставі соціальних чи етичних критеріїв; б)оцінювальні твердження, що базуються на визначенні літературних, естетичних, художніх характеристик твору; в)критерії оцінювання якості перекладу міркування, здійснені на основі опису, пояснення та порівняння оригіналу та перекладу або кількох перекладів між собою.
5. При з’ясуванні генологічних особливостей оригіналу помічаємо відмінності у трактуванні жанрової приналежності збірки англомовною критикою. Окремі дослідники називали короткі оповідки Р.Кіплінга казками (tales), легендами (legends), оповіданнями (stories), що ускладнює іншомовне інтерпретаційне завдання. В україномовних перекладах знаходимо їх означення як «незвичайні казки», «казки просто так», «анімалістичні казки», «байки», «сторійки». Найчастіше переважає думка про те, що Кіплінгові тексти тяжіють до відтворення казкового чарівного світу, де головними персонажами є звірі. Така думка домінує і серед видавців, що обирають назву «Казки про тварин». У дослідженні ми дотримуємося визначення Ю.Ярмиша, який вважає твори Р.Кіплінга «пізнавальними казками», і тому найвдалішими вважаємо переклади Л.Солонька під загальною назвою «Казки: як і чому». Часткова чи повна трансформація генологічної форми спостерігається через зміну адресата, модифікацію ініціальних та фінальних казкових формул, скорочення ланцюговості подій, виражене дидактичне навантаження.
Важливим чинником поширення популярності творів для дітей британського нобеліста вважаємо переклади, яких протягом ХХ століття вийшло близько десяти за авторством різних тлумачів. До перекладу окремих казок зверталися такі письменники, як Ю.Шкрумеляк, М.Йогансен, Варвара Чередниченко. Самобутніми та яскравими є інтерпретації В.Ткачкевича, якому вдалося адаптувати переклади для українських дітей. Вагомий внесок до розвою творчої спадщини Р.Кіплінга через переклад запропонував Ю.Сірий. Його інтерпретаційні варіації дають змогу критику-компаративісту увиразнити проблеми пізнавальної методики вивчення перекладів. Переклади з найбільшою кількістю тиражних примірників належать перу відомого українського дитячого перекладача Л.Солонька. Зіставляючи окремі фрагменти цих інтерпретацій з аналогічними в К.Чуковського, відзначаємо опосередкованість української рецепції російською в обшарі перекладів. Якість найновіших інтерпретаційних версій дещо поступається попереднім, проте вони систематизують теоретичні міркування щодо особливостей перекладу і критики перекладу творів для дітей та практично підтверджують специфіку іншомовного трактування дитячої літератури. Беручи до уваги велику кількість інтерпретацій, акцентуємо на проблемі множинності перекладів у сфері дитячої літератури та вказуємо на необхідність збереження (за допомогою перевидання) старих версій перекладу, які не просто є самобутніми, а й долучаються до творення перекладного канону приймаючої літератури.
6. Ілюстрація як вагомий компонент дитячої книги несе важливе функціональне та смислове навантаження. Однак при перекладі вона як ускладнює, так і спрощує завдання інтерпретатору. У ході роботи ми визначаємо роль ілюстрації як допоміжного фактору творення смислу, що не лише апелює до візуального сприйняття дитиною, а й закликає до гри, тобто робить дитину учасником процесу читання. Автентичні ілюстрації виконані Р.Кіплінгом порівнюються із нерухомими фотографічними чорно-білими зображеннями. Проте сучасні видавці надають перевагу різнокольоровим сюжетним малюнкам, які значно розширюють асоціативний контекст реципієнта. У виданнях книг довоєнного періоду збережено ілюстрації Р.Кіплінга, і тлумачі україномовних версій текстів керувалися не лише вербальним звучанням оригіналу, а й слідували його ілюстративному супроводу. У 70-80-хрр. ХХст. зі зміною книжкової графіки та з удосконаленням поліграфічної культури до видань українських текстів долучають ілюстрації, які схожі до авторських і не перенасичують книгу візуально-зображальними елементами. У найновіших виданнях відзначаємо велику кількість ілюстрацій та зміну їх характеру: від вузького персонажного малюнка художники вдаються до ширшого сюжетно-тематичного розкриття змісту книги, що, з одного боку, привертає увагу маленького читача, а з іншого, матеріалізує його уявний світ через зорову метафору ілюстратора.
Діалогічність зв’язків між вербальним та візуальним компонентами дитячої книги розглядаємо перше як єдність між текстом і зображенням, при якій частина тексту суголосна відповідній ілюстрації а, друге як здатність візуального адекватно передавати смисл вербального компонента, тобто можливість трансвидової передачі значення. Вважаємо, що зображення у дитячій книзі мусить перебувати у діалогічній єдності з текстом, відповідати іншомовній інтерпретації перекладача та не утруднювати сприйняття авторського задуму.
Здійснене порівняльне дослідження оприявнює в широкому сенсі складність рецепції, інтерпретації та оцінювання літератури для дітей, яка при переході на іншомовний ґрунт чи семіотично інший дискурс стає багатогранним матеріалом для вивчення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамюк С. Ф. Фольклорные истоки композиции современной литературной сказки / С. Ф. Абрамюк // Проблемы детской литературы : Межвузовский сборник / [ред. кол. : Лупанова И. П. (отв. ред.), АкимоваТ.М., КолесоваЛ.Н., ЛойтерС.М., МедришД.Н., ПутиловаЕ.О.]. Петрозаводск : Петрозаводский гос. ун-т, 1976. С.169-184.
2. Абуашвили А. Критерий объективен / Аида Абуашвили // Вопросы литературы. 1978. №6. С.83-108.
3. Акимова А.Н., Семидесятые, восьмидесятые Проблемы и искания современной детской прозы. Очерки, размышления, заметки / А.Акимова, В.Акимов. М. : Детская литература, 1989. 223с.
4. Алексеева Н.С. Р. Киплинг в русской литературе (Рецепция. Переводы. Типология): дис. канд. филол. наук: 10.01.05 / Алексеева Нина Симоновна. Харьков, 2000. 181 с.
5. Алексєєва Н.С. Р. Кіплінг в російській літературі (Рецепція. Переклади. Типологія) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.05 «Порівняльне літературознавство» / Н.С.Алексєєва. К., 2000. 18с.
6. Англо-український словник : У 2 т. Близько 120000 слів / [уклад. М.І.Балла]. К. : Освіта, 1996. Т. 1. 752с.
7. Арзамасцева И. Метафора жизни. Размышления о сказке / Ирина Арзамасцева // Детская литература. 1991. №9-10. С.26-29.
8. Арзамасцева И. Русские детские писатели ХХ века: Биобиблиографический словарь : [для филол. спец. педагог. вузов и ун-тов] / Ред. колл.: И.Н.Арзамасцева, М.И.Громова, Л.В.Дудова, И.Г.Минералова, А.В.Терновский, Г.А.Черная. [2-е изд., испр. и дополн.]. М. : Флинта, Наука, 1998. 512с.
9. Астаф’єв О. Здобутки й прорахунки прози для дітей / Олександр Астаф’єв // Радянське літературознавство. 1984. №1. С.19-24.
10. Бакула Б. Кілька міркувань на тему інтегральної компаративістики / Богуслав Бакула ; [пер. з польськ. С. Яковенко]. // Слово і час. 2002. №3. С.50-58.
11. Балакян А. Літературна теорія та компаративна література / Анна Балакян; [пер. з англ. Т. Михед]. // Слово і час. 2007. №5. С.44-48.
12. БандальєрГ. На літературознавчому роздоріжжі / Ганна Бандальєр // Вісник Національної Академії Наук України. 2007. №1. С.48-60.
13. БартР. Избранные работы: Семиотика: Поэтика / Ролан Барт ; пер. с франц. / [cост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова]. М. : Прогресс, 1989. 616с.
14. Барт Р. Camera Lucida: Комментарий к фотографии / Ролан Барт ; [пер. с франц., послеслов. и коммент. М. Рыклина]. M. : Ad Marginem, 1997. 294c.
15. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики / М.М.Бахтин. М. : Художественная литература, 1975 504с.
16. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского / М.М. Бахтин. М. : Художественная литература, 1972. 470с.
17. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. М. : Искусство, 1986. 445с.
18. БахтінМ. Висловлювання як одиниця мовленнєвого спілкування / Михайло Бахтін ; пер. з рос. Марії Зубрицької // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття : [антологія / упоряд.: МаріяЗубрицька]. Львів : Літопис, 1996. С.310 317.
19. БахтінМ. Проблема тексту у лінгвістиці, філології та інших гуманітарних науках / Михайло Бахтін ; пер. з рос. Марії Зубрицької // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття : [антологія / упоряд.: Марія Зубрицька]. Львів : Літопис, 1996. С.318 322.
20. Бегак Б.А. Правда сказки / Борис АлександровичБегак. М. : Детская литература, 1989. 128с.
21. Беньямін В. Вибране / Вальтер Беньямін ; [пер. з нім. Ю.Рибачук, Н.Лозинська]. Львів : Літопис, 2002. 214с.
22. Бовсунівська Т.В. Основи теорії літературних жанрів : монографія / Тетяна ВолодимирівнаБовсунівська. К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2008. 519с.
23. Богин Г. И. Критика перевода в свете современных представлений о рефлексии / Г. И. Богин // Перевод как процесс и как результат: язык, культура, психология : Сб. научн. трудов ; отв. ред. И.Э.Клюканов. Калинин : Калининский гос. ун-т, 1989. С.6-14.
24. Борев Ю. Б. Искусство интерпретации и оценки. Опыт прочтения «Медного всадника» / Ю.Б.Борев. М. : Сов. писатель, 1981. 400с.
25. Бочаров А.Г. Жанры литературно-художественной критики: лекции / А.Г.Бочаров. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1982. 52с.
26. Братко В. Виховання любові до природи у процесі вивчення літературної казки / Володимир Братко // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. 2005. №3. С.43-45.
27. Брюнетьер Ф. Литературная критика / Фердинанд Брюнетьер // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ-ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе. / Сост. общая ред. Г.К.Косикова. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1987. С.95-107.
28. БрюховецькийВ. Естетика літературознавство літературна критика / В’ячеслав Брюховецький // Сучасна наука про літературу. Деякі методологічні аспекти : [зб. наук. праць / відп. ред. Ігор ОлександровичДзеверін]. К. : Наукова думка, 1985. С.139-194.
29. Брюховецький В.С. Критика в сучасному літературному процесі / В’ячеслав Степанович Брюховецький. К. : Т-во Знання УРСР, 1985. 48с.
30. Бубняк Р. Поняття літературно-критичного дискурсу / Роман Бубняк // Літературознавча рецепція і компаративістичний дискурс: Монографія ; [під ред. Р.Т.Гром’яка]. Тернопіль : Підручники і посібники, 2004. С.48-76.
31. Бушмин А.С. Наука о литературе: Проблемы. Суждения. Споры / Алексей СергеевичБушмин. М. : Современник, 1980. 334с.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови ; [уклад. i гол. ред. В.Т.Бусел]. К. : Ірпінь ВТФ «Перун», 2003. 1440с.
33. Величко О. Б. Казка як феномен культури (естетичний аспект аналізу) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.04 «Філософська антропологія, філософія культури» / О.Б.Величко. К., 1995. 16с.
34. Веретюк О. Компаративіст і «заінфекована», метанаукова компаративістика доби постмодернізму / Оксана Веретюк // Наукові записки. Серія: Літературознавство [за ред. проф. М. Ткачука]. Тернопіль : ТНПУ, 2006. Вип.21. С.185-194.
35. Веретюк О. Наука чи метанаука, або Компаративістика в епоху постмодернізму / Оксана Веретюк // V Конгрес Міжнародної Асоціації україністів : матеріали V конгресу міжн. Асоціації україністів, (Чернівці, 26-29 серп. 2002 р.) : Літературознавство : Кн. 1 / [упоряд. і відп. ред. Олекса Мишанич]. Чернівці : Рута, 2003. С.113-116.
36. Веретюк О. Термінологічна неадекватність при викладанні теоретичних літературознавчих дисциплін (конфронтація перекладу: українська-російська-польська-англійська мови термінології) / Оксана Веретюк // Терміносистеми сучасного літературознавства: досвід розробки і проблеми : зб. наук. праць за матеріалами наук. сем., 27-28 берез. 2006 р. / відп. ред. Р.Т.Гром’як. Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2006. С.16-24.
37. Габриелян С.Р. Проблема художественной эквивалентности в переводах сказок Киплинга на армянский язык : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филол. наук : спец. 10.01.04 «Теория литературы» / С.Р.Габриелян. Ереван, 2005. 30с.
38. Гаврилів Т. Текст між культурами. Перекладознавчі студії / Тимофій Гаврилів. К. : Критика, 2005. 200с.
39. Ґадамер Г.-Ґ. Герменевтика і деконструкція: дискусія Г.-Ґ.Ґадамера і Ж.Дерріди / Г.-Ґ. Ґадамер ; пер. з англ. М.О.Зубрицької // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ століття : [антологія / упоряд.: МаріяЗубрицька]. Львів : Літопис, 1996. С.223-226.
40. Гадамер Х.-Г. Истина и метод: Основы философской герменевтики / Х.Г.Гадамер. М. : Прогресс, 1988. 704с.
41. Галь Н. Слово живое и мертвое. Из опыта переводчика и редактора / Нора Галь [предисл. Э.Кузьминой] ; [5-е изд., доп.]. М. : Международные отношения, 2001. 368с.
42. Гачечиладзе Г. Художественный перевод и литературные взаимосвязи / Гиви Гачечиладзе. М. : Сов. писатель, 1980. 253с.
43. Гнідець У. Комунікативний процес. Візуалізація образу дитини-читача як спосіб здійснення комунікативного процесу у літературі для дітей та юнацтва / Уляна Гнідець // Іноземна філологія. 2007. Вип.119 (2). С.68-75.
44. Головня А. В. Лінгвокультурний простір художньої прози Редьярда Кіплінга : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.04. «Германські мови» / А.В.Головня. Донецьк, 2008. 19с.
45. Головчинская Л. Комментарий / Л.С. Головчинская // Киплинг Р. Вот так сказки (на английском языке) М. : Прогресс, 1972. С.223-254.
46. Горский И.К. Об отличии литературной компаративистики от сравнительно-исторического литературоведения / ИванГорcкий // Контекст-90. М. : Наука, 1990. 264с.
47. Гром’як Р.Т. Історія української літературної критики (від початків до кінця ХІХ століття) : посіб. для студентів гуманітарних факультетів вищих навч. закл. / Роман Теодорович Гром’як. Тернопіль: Підручники і посібники, 1999. 224с.
48. Гром’як Р. Літературна рецепція в компаративістичних студіях / Роман Гром’як // Літературознавча компаративістика : навч. посіб. ; під ред. Р.Т.Гром’яка, І.В.Папуші. Тернопіль : Редакційно-видавничий відділ ТДПУ, 2002. С.250-256.
49. Гром’як Р. Літературознавча компаративістика та перекладознавство: дотичність, перетини, колізії / Роман Гром’як // Слово і час. 2002. №8. С.49-58.
50. Гром’якР.Т. Методологические основы литературно-художественной критики (Автореферат докторської дисертації, захищеної в грудні 1980 року в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка) / Р.Т. Гром’як // Давнє і сучасне : вибрані статті з літературознавства / редактор доц. О.П.Куца. Тернопіль : Лілея, 1997. С.130-155.
51. Демурова Н.М. Голос и скрипка (К переводу эксцентрических сказок Льюиса Кэрролла) / Нина Михайловна Демурова // Мастерство перевода. 1970. Сб.7. С.150-185.
52. Демурова Н.М. Об эксцентрическом в английской детской литературе / Нина Михайловна Демурова // Хрестоматия по английской и американской детской литературе. Пособ. для студ. педагог. институтов / [сост. Н.М.Демурова, Т.М.Иванова]. М., Л. : Просвещение, 1965. С.13-28.
53. Денисова Т. Наука «компаративістика» в сучасному трактуванні / Тамара Денисова // Слово і час. 2005. №5. С.24 31.
54. Дереза Л. В. Російська літературна казка першої половини ХІХ століття в жанровій системі романтизму : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт. філол. наук : спец. 10.01.02 «Російська література» / Л.В.Дереза. Сімферополь, 2005. 40с.
55. Детская книга вчера и сегодня. По материалам зарубежной печати / [сост., автор вступ. статьи и коммент. Э.З.Ганкина]. М. : Книга, 1988. 312с. : ил.
56. Дима А. Принципы сравнительного литературоведения / Александр Дима. М. : Прогресс, 1977. 232с.
57. Добжиньская Т. Метафора в сказке / Тереза Добжиньская // Теория метафоры : Сборник ; [пер. с англ., фр., нем., исп., польск. яз.] / Вступ. ст. и сост. Н.Д.Арутюновой ; общ. ред. Н. Д. Арутюновой и М.А.Журинской]. М. : Прогресс, 1990. С.476-492.
58. Долинин А. Загадки Редьярда Киплинга // Киплинг Р. Избранное; Сборник ; [cост. И. Я. Дьяконова, А. А. Долинин]. На англ. и русск. яз. М. : Радуга, 1983. С.9-32.
59. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литератур / Диониз Дюришин. М. : Прогресс, 1979. 320с.
60. Дьяконова Н.А. Функциональные доминанты текста как фактор выбора стратегии перевода: дис. канд. филол. наук : 10.02.20 / Дьяконова Наталья Анатольевна. М., 2004. 185с.