Нахлік Олеся Степанівна. УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНО-АКСІОЛОГІЧНА РЕЦЕПЦІЯ ПОЛЬСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТ.

Краткое описание

Нахлік Олеся Степанівна. Назва дисертаційної роботи: "УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНО-АКСІОЛОГІЧНА РЕЦЕПЦІЯ ПОЛЬСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТ. "

Нахлік Олеся Степанівна. Назва дисертаційної роботи: "УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНО-АКСІОЛОГІЧНА РЕЦЕПЦІЯ ПОЛЬСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТ. "

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ІВАНА ФРАНКА
На правах рукопису
Нахлік Олеся Степанівна
УДК 821.162.1-3-03"19":82.091(477)
УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРНО-АКСІОЛОГІЧНА
РЕЦЕПЦІЯ ПОЛЬСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХХ СТ.
Спеціальність 10.01.05 – порівняльне літературознавство
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник:
Сливинський Остап Тарасович
кандидат філологічних наук, доцент
Львів – 2016
ЗМІСТ
ВСТУП ...................................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. СПЕЦИФІКА РЕЦЕПЦІЇ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ В ІНШОМУ
НАЦІОНАЛЬНО-КУЛЬТУРНОМУ СЕРЕДОВИЩІ .................................................. 10
Висновки до розділу 1....................................................................................................... 24
РОЗДІЛ 2. ПОЛЬСЬКА ПОСТТОТАЛІТАРНА ЛІТЕРАТУРНА ІСТОРІОСОФІЯ
В НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ...................................................................................................26
2.1. “Малий апокаліпсис” Тадеуша Конвіцького у контексті українського
постімперського дискурсу............................................................................................... .42
2.2. “Поневолений розум” Чеслава Мілоша: українські інтерпретації
поведінкових стратегій інтелектуалів у тоталітарному суспільстві........................... 51
2.3.“Інший світ” Ґустава Герлінґа-Ґрудзінського та “У нас, в Аушвіці”
Тадеуша Боровського в Україні: екзистенційні та етичні площини осмислення
табірної дійсності............................................................................................................... 72
Висновки до розділу 2....................................................................................................... 90
РОЗДІЛ 3. ПОЛЬСЬКІ (РЕ)ВІЗІЇ ПОСТКОЛОНІАЛЬНОЇ КУЛЬТУРНОЇ
ПАРАДИГМИ. ІНТЕЛЕКТУАЛ ЯК СУБ’ЄКТ ДЕ-КОНСТРУЮВАННЯ
КУЛЬТУРНОГО КАНОНУ.............................................................................................. 92
3.1. Динаміка та специфіка української рецепції прози Вітольда
Ґомбровича: “Щоденник” та “Фердидурке” в українських стратегіях
переформатування індивідуальної/національної ідентичності................................. 106
3.2. “Війна і спокій” Анджея Бобковського: свобода волі індивідуума
як рецептивна домінанта українських інтерпретацій твору ...................................... 139
Висновки до розділу 3..................................................................................................... 148
3
РОЗДІЛ 4. РОЛЬ ГЕОПОЕТИЧНИХ ВІЗІЙ ПОЛЬСЬКИХ ІНТЕЛЕКТУАЛІВ
ХХ-ХХІ СТ. У ФОРМУВАННІ ТА ТРАНСФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО
КОНЦЕПТУ ЄВРОПИ.................................................................................................... 150
4.1. “Моя Європа. Два есеї про найдивнішу частину світу” і “Фадо”
Анджея Стасюка у пошуку українцями східного фронтиру
Центрально-Східної Європи .......................................................................................... 159
4.2. “Родинна Європа” Чеслава Мілоша: українські проекції “малої”/“великої”
батьківщини та орієнтири самоідентифікації.............................................................. 172
Висновки до розділу 4..................................................................................................... 194
ВИСНОВКИ ..................................................................................................................... 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................................... 202
ДОДАТКИ ........................................................................................................................ 258
4
ВСТУП
Після поразки національно-визвольних змагань 1917–1921 рр. і до кінця 1980-х
рецепція творів польських письменників в Україні позначена суттєвою деформацією
суспільно-політичними доктринами. Жорсткий відбір до перекладу й друку не лише
іноземної літератури, а й праць українських літературознавців про неї був
невід’ємною частиною діяльності тоталітарної цензури. Ідеологічне спотворення
спричинило викривлене сприйняття творчості таких знакових постатей польського
літературного й культурного процесів ХХ ст., як Т. Боровський, Т. Конвіцький, а
деяких, скажімо А. Бобковського, Ґ. Герлінґа-Ґрудзінського, В. Ґомбровича,
Ч. Мілоша, цензура взагалі не допускала до друку ані на батьківщині, ані в країнах,
що належали до так званого “східного блоку”. Соціальні та політичні зрушення в
радянському геополітичному просторі, які передували розпаду комуністичного
режиму та здобуттю державної незалежності, дали поштовх до важливих змін в
українській культурі. За роки державної незалежності з’явилась чимала кількість
різнопланових літературознавчих досліджень полоністів та компаративістів, однак
серед них переважають ґрунтовні, методологічно оновлені студії про польських
класиків. Досить невелика кількість літературознавчих розвідок і поодинокі
монографії, здебільшого компаративного характеру, присвячені різним аспектам
творчості Т. Конвіцького (Л. Зелінська), Ч. Мілоша (Л. Оляндер, Н. Поліщук,
Я. Поліщук, Р. Радишевський, С. Яковенко), В. Ґомбровича (А. Бондар, Н. Лобас,
М. Медицька, Л. Тарнашинська, О. Харлан, С. Яковенко), Ґ. Герлінґа-Ґрудзінського
(Н. Колошук), А. Стасюка (Ю. Запорожченко). Натомість творчість А. Бобковського
і Т. Боровського досі не стала об’єктом наукового вивчення в Україні. На сьогодні в
українському літературознавстві відсутнє комплексне дослідження, присвячене
осмисленню українського сприйняття не лише найновіших явищ польської
літератури, а й творів, раніше ігнорованих унаслідок тривалого радянського
цензурування перекладів і всього масиву літературно-критичних опрацювань
сусідньої літератури. Крім монографії А. Савенця про українську рецепцію
поетичної творчості В. Шимборської та дисертаційного дослідження О. Дирибало,
5
де принагідно згадано про інтерпретацію творчості Ч. Мілоша та Т. Конвіцького в
О. Забужко [132], дослідження рецепції названих польських письменників ХХ ст. в
незалежній Україні відсутні. Наукове декодування зазначеної теми набуває
подвійної актуальності як з огляду на потребу осмислення маловивченої специфіки
входження знакових польських письменників ХХ ст. в український культурний
простір, так і з огляду на важливість виявлення їхньої ролі у творенні новітньої
української культури. Актуальності дисертаційній роботі додає й те, що в ній
уперше зібрано й укладено бібліографію українських перекладів і текстів-реакцій на
творчість обраних для аналізу польських авторів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію
виконано на кафедрі польської філології Львівського національного університету
імені Івана Франка в межах науково-дослідної теми “Польська мова та література в
сучасній Україні: дослідження, проблеми, рецепція” (№ 01064005806).
Мета дослідження полягає у з’ясуванні перебігу та особливостей української
рецепції прози знакових польських письменників ХХ ст. А. Бобковського, Т. Боровського, Ґ. Герлінґа-Ґрудзінського, В. Ґомбровича, Т. Конвіцького, Ч. Мілоша та
А. Стасюка, що мала вагомий вплив на творення українського антитоталітарного
дискурсу, деконструкцію культурної парадигми та на українські дискусії про
Центрально-Східну Європу й місце в ній України. Задля осягнення цієї мети в роботі
визначено низку дослідницьких завдань:
– систематизувати матеріали, які стосуються перекладів (окремими публікаціями чи в періодичних виданнях) обраних для аналізу творів польських письменників ХХ ст., а також різножанрові тексти-реакції, що оприявнюють рецепцію
прози вказаних авторів упродовж останніх двадцяти п’яти років;
– обґрунтувати теоретичні засади дослідження, виробити основні принципи
методико-методологічного аналізу, використовуючи здобутки сучасного українського та зарубіжного літературознавства;
– висвітлити змістове наповнення українських текстів-реакцій на творчість
польських письменників ХХ ст. відповідно до зроблених у них акцентів
пере/осмислення минувшини та подолання постколоніального синдрому, який
6
супроводжував розпад імперії, переоцінки попередніх і пошуку нових аксіологічних
орієнтирів в українській культурі та зміни геокультурних ідентифікацій;
– крізь призму рецептивних оцінок прози польських літераторів ХХ ст.
окреслити певні тенденції в українській культурі останніх двох десятиліть.
Об’єктом дисертації є переклади українською мовою прози сучасних
польських інтелектуалів та українські тексти-реакції, що належать до академічного
літературознавства (розвідки у філологічних виданнях, монографічні дослідження),
передмови та післямови до перекладів і масив літературної критики (відгуки, статті,
есеї, публічні дискусії, відкриті лекції, круглі столи) про перекладну польську прозу
ХХ ст. Задля повнішого висвітлення динаміки рецепції звертаємось до вивчення
сприйняття окремих польських письменників у середовищі українських емігрантів,
які групувались довкола паризького часопису “Культура” Є. Ґедройця.
Предмет дослідження – особливості та провідні тенденції української рецепції
творів польських письменників ХХ ст. з урахуванням впливу їхніх естетичних,
морально-світоглядних настанов на ціннісні орієнтації та культурні стратегії
українського суспільства.
Для української культури кінця ХХ – початку ХХІ ст. важливим стало щеплення від авторитарних стереотипів, формування потенціалу здатності до світоглядних, ідеологічних і політичних змін. Вирішальну роль у реформуванні національної свідомості та культури поляків другої половини ХХ ст., на думку чільних
польських літературознавців (Я. Блонського, В. Болецького, В. Карпінського, Д. Павельця, К. Сталі, А. Ф’юта, Є. Яжембського) відіграли письменники, тексти яких в
українському обігу досліджуємо в дисертаційній роботі. Це передовсім художня
проза (романи “Малий апокаліпсис” Т. Конвіцького та “Фердидурке” В. Ґомбровича,
табірні оповідання “У нас, в Аушвіці” Т. Боровського), а також документальна
(нефікційна/небелетристична) література або література факту (nonfiction), різна за
жанровими формами: есеїстика (“Поневолений розум” та “Родинна Європа”
Ч. Мілоша, “Корабельний щоденник” (“Моя Європа. Два есеї про найдивнішу
частину світу” – спільний книжковий проект з Ю. Андруховичем), “Фадо”
А. Стасюка, літературні щоденники (“Війна і спокій” А. Бобковського, “Щоденник”
7
В. Ґомбровича) та мемуари “Інший світ. Совєтські записки” Ґ. Герлінґа-Ґрудзінського. Усі ці твори в українських перекладах з’явились після 1991 р. і досі не
знайшли належного висвітлення в українському науково-критичному дискурсі. При
цьому, на переконання сучасних українських дослідників, зокрема Т. Бовсунівської,
Н. Колошук, маргінальні в системі літератури жанри есею, щоденника, мемуарів
сьогодні викликають особливий читацький і дослідницький інтерес та стали
“воістину художнім одкровенням ХХ ст.” [39, c. 432]. Правомірно говорити тут про
невпинний рух жанру, який “покликається до життя за певних історичних умов” [39,
c. 131–132]. Саме еґо-тексти доцільно розглядати “крізь призму антропологічної,
герменевтичної, феноменологічної, рецептивної методологій тощо” [188, с. 221].
Обраний ракурс аналізу дає змогу виявити специфіку входження прози вказаних
літераторів в українську культуру на діахронному зрізі, а також визначити, як їхній
інтелектуальний досвід трансформувався в українських інтерпретаціях.
Методи дослідження. Методологія дисертації ґрунтується на декількох
стратегіях, які стосуються рецепції прози польських авторів ХХ ст. в Україні після
1991 р. Сукупно ці стратегії формують цілісну методологічну систему, яка дає змогу
аналізувати обрану проблематику з максимальною повнотою. У дисертації
застосовано порівняльно-історичний (контактно-генетичний) підхід, зокрема його
методологічний апарат – контактологічній метод як у дослідженні сприймання
інонаціональних (польських) літературних явищ в українському рецептивному полі
(перекладна, критична, наукова, творча рецепція), так і у вивченні двосторонніх
літературних взаємин (на прикладі творчих контактів сучасних польського та
українського авторів “Моєї Європи”). Зіставно-типологічний підхід слугує для
виявлення подібного в інтерпретації прози польських авторів ХХ ст. в Україні
передусім крізь призму аксіологічного та геопоетичного акцентів українських
текстів-реакцій на обрану для аналізу польську прозу. Принагідно простежуємо
факти подібного/відмінного сприйняття зазначених авторів на батьківщині, в Україні
та інших слов’янських і неслов’янських літературах. Ураховуючи взаємодію
різних чинників літературного розвитку, співвідношення між твором і всіма
текстами, що постали внаслідок його появи (художніми артефактами, критично-
8
літературними коментарями, історико-літературними розвідками), продуктивним
став інтертекстуальний підхід.
Для виявлення різноаспектних перегуків між українськими текстами-реакціями
застосовуємо текстологічний та контекстуальний аналіз (беручи до уваги подібні й
відмінні мистецькі та позамистецькі явища – історичні, культурні та політичні події
в незалежній Україні та світі як тло, необхідне для цілісного розуміння української
рецепції творів польської літератури ХХ ст.).
Теоретико-методологічна база дослідження. У роботі використано теоретичні праці українських (О. Білецький, Т. Бовсунівська, В. Будний, Р. Волков,
М. Ільницький, Л. Коломієць, Н. Колошук, З. Лановик, Д. Наливайко,
Р. Радишевський, С. Яковенко) і зарубіжних (І. Адельгейм, Б. Бакула, М. Бахтін,
П. Вільчек, М. Гловінський, Е. Гофман, А. Діма, Д. Дюришин, Ю. Лотман,
А. Усачева, Г. Шевчик) літературознавців, компаративістів і перекладознавців,
праці з рецептивної естетики (Г. Вунберг, Б. Галіцька, Р. Гром’як, Г. Грабович,
М. Зубрицька, В. Ізер, Р. Інгарден, А. Савенець, І. Франко, К. Хмелевська, Г. Яусс),
постколоніальних студій (Т. Гундорова, О. Гнатюк, І. Ґрудзінська-Ґросс,
О. Забужко, А. Матусяк, М. Рябчук, А. Ф’ют), геопоетики (В. Абашев, К. Вайт,
О. Веретюк, Е. Рибіцька, В. Романишин).
Наукова новизна отриманих результатів. Уперше в літературознавстві
комплексно осмислено українську рецепцію творчості польських письменників
ХХ ст. Т. Боровського, А. Бобковського, В. Ґомбровича, Ґ. Герлінґа-Ґрудзінського,
Ч. Мілоша, Т. Конвіцького і А. Стасюка. Здійснений поділ опрацьованого матеріалу
за основними інтерпретаційними моделями дав змогу простежити сучасну (1990–
2016) динаміку й визначити домінанти рецепції польської літератури ХХ ст.
Дослідження вказаної проблематики вперше уможливило з’ясувати особливості
трактування польських авторів ХХ ст. в українській культурі. Аналіз осмислення в
Україні польської літератури ХХ ст. виявив актуальні для українського суспільства
проблеми, дискусію над якими стимулювали перекладені польські твори.
Теоретичне і практичне значення роботи полягає у можливості використання
її результатів у викладанні курсів історії польської та української літератур ХХ ст.,
9
перекладознавства, для укладання науково-бібліографічних покажчиків перекладів з
польської літератури ХХ ст. і текстів-реакцій українських реципієнтів, для
написання різнопланових досліджень. Фактичний матеріал, спостереження та
висновки стануть основою і допоміжною моделлю для дальшого вивчення рецепції
польської літератури в Україні.
Апробація результатів дослідження. Структуру й розділи роботи обговорено
й рекомендовано до захисту на засіданні кафедри польської філології та кафедри
порівняльного літературознавства і теорії літератури Львівського національного
університету імені Івана Франка (протокол № 10 від 22 березня 2016 р.). Концепцію
та результати дисертації викладено в доповідях на XV, XVІІ, XVIII,
ХХ Міжнародному славістичному колоквіумі (Львів, 2006, 2008, 2009, 2011),
X Міжнародній науковій конференції молодих учених (Київ, 2009), Міжнародній
інтердисциплінарній науковій конференції «“Польсько-український бюлетень”:
європейська традиція діалогу культур» (Київ – Ірпінь, 2010), II, III, IV Міжнародній
конференції «Польська література у світі» (Катовіце, 2007, 2009, 2011),
Міжнародному конгресі молодих філологів «Світ слов’ян у мовах і культурах
Європи» (Щецін – Побєрово, 2007), VII Міжнародній науковій конференції та
фестивалі польської культури «Дні Адама Міцкевича в Криму» (Гурзуф, 2006),
Міжнародній науковій конференції «Галицькі зустрічі» (Перемишль, 2009).
Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 21 наукову
працю, у т. ч. 11 статей у фахових виданнях України, 3 публікації в іноземних
виданнях, що індексуються наукометричними базами даних, та 7 додаткових
публікацій.
Структура. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків,
списку використаних джерел (592 позиції). Загальний обсяг дисертації –
288 сторінок, із яких 201 – основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Упродовжпершоїполовинихррзоглядунаскладнувидавничу
ситуаціютастійкістьпопередніхрадянськихідеологічнихлекалукультурній
політицівідновленоїукраїнськоїдержавиперекладитекстівобранихдляаналізу
польськихписьменниківХХствидавалисьлишевперіодиці“Всесвіт”“Ї”яка
виконувалафункціюпершовідкривачаїхньоготворчогодоробкудляукраїнських
читачівінодізалишаючисьєдиниммісцемдруку“Поневоленийрозум”ЧМілошаСамеперіодичнівиданняпередовсім“Сучасність”“Критика”та“Ї”
черезпублікаціїукраїнськихтекстівреакційвиконалифункціюкаталізаторароздумівдискусійнадпроблемамиактуальнимидлясучасноїукраїнськоїкультури
ПевнупопулярністьвУкраїніпольськоїантропологічноїесеїстикита
мемуаристикизумовилиїїінтересдофункціонуваннякомуністичнихідеологем
нагальнапотребавтекстахзпереоцінкоюпопередньогоісторичногоперіоду
інтелектуальнапровокаціядляукраїнськогочитачапризвичаєногодо
пропагандистськоїлітературирадянськогодобиДинамікаукраїнськоїрецепції
польськихтекстіввіддзеркалювалаперепадицінніснихтаідеологічнихорієнтацій
українськоїкультурияквиразникааксіологічнихпереформатуваньвітчизняного
суспільствапочатокхрр–цеперіодпоявиперекладівнасампередтворівз
антитоталітарнимпотенціаломіводночасмайжеповноївідсутностіукраїнських
текстівреакційнанихПерекладитворівуякихпольськілітератори
переосмислювалиіндивідуальноекзистенційнеачерезнього–національне
становищадрукувалисязсерединихВідпочаткухцейспектр
доповнюютьпублікаціїпольськихтекстівуякихцентральнимєрозглядрізних
аспектівскладностівходженняпосткомуністичнихдержавуєвропейський
простірпідходівдопроблемиЦентральноСхідноїЄвропитаєвропейської
ідентичності
Вукраїнськихтекстахреакціяхакцентованоназдатностіінонаціональних
творівзаповнитипрогалинивкультуріприймачі–спершузавдякипоявіперекладіввідтак–їхактивнимсприйняттям“Малийапокаліпсис”ТКонвіцького
сформуваввУкраїнісвоєріднийвектордеконструкціїпанівноїідеології

АБобковськомуВҐомбровичуЧМілошевіПольщазавдячуєпереоцінкою
національноїісторіїкультуриміфівістереотипівПорушеніуїхніхтворах
проблемипроектувалисянаукраїнськудійсністьвінтерпретаціяхвисловлено
думкиактуальнідляусуненнявукраїнськійкультурінаслідківколоніального
становищаПояваукраїнськихперекладівтабірнихтекстівТБоровськогоі
ҐГерлінґаҐрудзінськогозагострювалапереосмисленнянацистськогоі
комуністичногорежимівтамеханізмівїхньоїрепресивноїдіяльностіЕсеїстика
АСтасюкаувиразнювалавукраїнцівбаченняЦентральноСхідноїЄвропита
місцявнійУкраїни
ПіслярйдосьогоднівУкраїнісформувалосягроноінтелектуалів
активнадіяльністьякихуцариніукраїнськоїкультуриперекладилітературознавчідослідженняталітературнокритичністаттівизначилаперебігідомінанти
рецепціїзнаковихдляпольськоїкультурилітераторівХХстУкраїнські
інтелектуалиосвоюютьактуальнийдляпосттоталітарногосуспільствадоробокне
лишепольськихписьменниківайфілософівлітературознавцівгромадських
діячівщосвідчитьпросинкретизмсприйняттяпольськоїкультуриперетин
різнихдискурсіввукраїнськихтекстахреакціяхЮАндруховичнетількиперекладачроману“Малийапокаліпсис”ТКонвіцькогоспогадівполяківз
радянськихтаборівізасланьпоезійЧМілошаесеюАМіхнікаайавтор
спільноїзАСтасюкомзбіркиесеїв“МояЄвропа”тавідгуківнанеїйтворчість
польськоголітераторазагаломОБойченко–перекладачстаттілітературного
критикаПДунінаВонсовичаесеюЛКолаковськоготабірнихоповіданьТБоровського“УнасвАушвіці”авторесеївпроАБобковськогоВҐомбровича
ЗГербертаЧМілошатаінпередмовидо“Іншогосвіту”ҐГерлінґаҐрудзінськогоАБондар–перекладач“Фердидурке”ВҐомбровичапоезій
ЧМілошаавторрозвідокпротворчістьВҐомбровичавідгуківнаукраїнські
видання“Іншогосвіту”ҐГерлінґаҐрудзінськогопрозиАСтасюкаБМатіяш–
перекладачкарозвідкиАФ’юта“Фадо”АСтасюкафілософськихтекстів
ЛКолаковськогоавторкавідгуківнаукраїнськівиданняпрозиЧМілоша
АСтасюкаКМоскалець–перекладачрозвідокКЧижевськогоПСлівінського

есеюЛКолаковського“Рашинарі”АСтасюкаавторвідгуківпроукраїнські
перекладифілософськихтекстівЛКолаковськогоАПавлишин–перекладач
тритомноговиданняесеїстикиЗГербертатекстівЛКолаковськогоЧМілоша
АМіхнікаавторстатейпротворчістьЗГербертаЯКуроняЮПрохасько–
перекладачесеївЛКолаковськогоавторстатейпроЧМілошаЯКуроня
МРябчук–авторстатейпротворчістьЧМілошаАВаліцькогоОСливинський
–перекладач“ДорогоюнаБабадаґ”АСтасюкапоезійЧМілошаавторрозвідок
пропрозовийдоробокЧМілошатасучаснийпольськийлітературнийпроцес
відгуківнавихідукраїнськогоперекладущоденникаАБобковського
НСидяченко–перекладачкапрозиЧМілошаавторканауковихстудійпройого
творчістьНСняданко–перекладачка“Абетки”ЧМілошаавторкавідгуківпро
прозуВҐомбровичаАСтасюкаСЯковенко–перекладач“Моїправильні
поглядинавсе”ЛКолаковськогоавторрозвідокпротворчістьВҐомбровича
ЧМілошавідгуківпроукраїнськіперекладипрозиАСтасюка
“Малийапокаліпсис”ТКонвіцького–першийперекладенийзпольської
мовитвірякийз’явивсяужурналі“Всесвіт”післяпроголошеннядержавної
незалежностіУкраїниокремовиданийрвперекладіБАнтонякРоман
ставпровісникомновихдискусійнаболіснідляпострадянськихкраїнтемиідав
поштовхдопостколоніальногодискурсувукраїнськійлітературі
Виразноютенденцієюаналізованихтекстівреакційєтворенняв
українськомукультурномупросторіх–початкухрробразу
ЧМілошаякантитоталітарногописьменникатакевідбулосяуЄвропітаСША
–хррНавідмінувідЄвропитаПольщіде“Поневоленийрозум”
наприкінціх–напочаткухставкласичнимдокументомспівіснування
інтелектуалівтакомуністичноїсистемироздвоєнняособистостівтоталітарних
умовахалевтративактуальністьзановихісторичнихобставиндляукраїнської
рецепціїцьоготекстухарактерназначнодовшатривалістьікількаетапівз
різнимиінтерпретаціямиПрикладивпливу“Поневоленогорозуму”нахудожньопоетикальномурівнівукраїнськійлітературінеспостерігаютьсянатомістьчасті
покликинацейтвірувиступахдискусіяхсвідчатьпройогобезумовнийідейний

впливнаукраїнськихінтелектуалівОсмисленняфеноменуЄвропиЧМілоша
виявнеудвохплощинахзодногобоку–акцентуваннянаписьменниковій
ідентифікаціїсебеякчасткицентральноєвропейськоїкультурноїспільнотияка
маєвирішальнийвпливнаформуваннярештиЄвропиазіншого–наголошення
напрагненніписьменникавитворитиновий“типЄвропи”якийбиґрунтувавсяна
об’єднувальнихкультурнихрисахавідмінностіслугувалибзасобомпізнання
Іншогоанейогозаперечення
Вукраїнськійкультуріточкоювідлікудляпольськоготабірногодискурсу
ставвихідокремимивиданняминапочаткуХХІстперекладівтекстівҐГерлінґаҐрудзінськогоіТБоровськогоВідбувалосяпоступовезвільненняукраїнської
культуривідодновекторноїрадянськоїміфотворчостііповільнепереосмислення
радянськоїтанацистськоїсистемяк“тоталітарнихблизнюків”Роздуминадїх
ідентичністючастобулизумовленіпопереднімперебуванняммемуаристіву
радянськихтанацистськихконцентраційнихтаборахВзаємозв’язок“свійчужий”особливодраматичновідчутнийутакихситуаціяхзмушувавдопорушення
проблемякнаціональноїтакультурноїокремішностітакімежгуманності
УвідборітекстівВҐомбровичадляпершогоукраїнськогоперекладу
літераторийредакториперіодичнихвиданьвиходилиневіднаціонального
канонусусідньоїлітературидоякогоналежитьнасамперед“Фердидурке”авід
потребукраїнськоїкультуриПублікаціясаме“Щоденника”малазацікавити
українськихінтелектуалівістатистимуломдодискусійщодоаксіологічного
переформатуванняукраїнськогокультурногополяпереглядукритеріїв
оцінюванняпопередньогокультурноісторичногоперіодуякнеобхідних
передумовтворенняновоїмоделінаціональноїідентичностіОкреміукраїнські
дослідникиЛАндрієвськакритичнооцінюютьпослідовністьпоявиукраїнських
перекладівҐомбровичевихтворівзауважуючищодляцілісногорозуміння
доробкуцьогоавторачитачмуситьспершупрочитати“Бакакай”ілишеопісля–
“Фердидурке”“Шлюб”і“Щоденник”Такіжінтерпретаційніакценти
висміюваннястереотипівпольськоїнаціональноїсвідомостіміфівкомплексів

боротьбипоразкитощохарактернідляпрочитаннятворівВҐомбровичав
польськійтаіншихєвропейськихкультурах
ВУкраїнітворчістьАБобковськогоякінайогобатьківщинідеїїбуло
усунутозлітературногопроцесузачасівПНРідевонаповернуласящойнов
незалежнійПольщінемалаактивногоосвоєнняоднаксталаважливим
доповненнямдоукраїнськоїрецепціїпольськоїмемуаристикиХХстзавдяки
зокремаідейнотематичнійблизькостідо“Щоденника”ВҐомбровичаТекстиреакціїукраїнськихінтелектуалівопублікованівпопулярнихчасописах
започаткувалипроцесрецепціїтворчостіцьогоавтора
ПерекладенапрозаАСтасюкадоповнилаукраїнськівізіїЦентральноСхідноїЄвропиякневід’ємнийскладникукраїнськихдискусійпроідентичністьі
вплинуланаформуваннявукраїнцівпереконаннящоєвропейськуідентичність
требарозглядатиувзаємодіїзнаціональноюідентичністюаключовимитутє
процесисамоототожненнясамовідокремленнявиявнічерезпошукспільногоз
Європоюкультурноісторичногокорінняіконстантнаціональноїкультури
Рецепціявукраїнськомуакадемічномулітературознавствіобранихдля
аналізупольськихтворівХХстрепрезентованаокремимидисертаційними
роботамипроВҐомбровичаАСтасюкаірозвідкамидляякиххарактернимє
використаннякомпаративноїметодологіїНауковітекстимістятьпорівняння
творчостіпольськихписьменниківзукраїнськимиЮАндруховичемГригором
ТютюнникомМЙогансеномпольськимиЯІвашкевичемросійськими
ФДостоєвськимІЕренбургомВНабоковимтазахідноєвропейськими
МКундероюГГессеДГойоваЮМісімаЛПіранделло
Трапляютьсявідгукипропольськівидання“
”ЛКолаковськогоКМоскалець“”
АМіхнікаДШевчукталітературознавчірозвідкиЛОляндерТСтадницька
СЯковенковякихоб’єктоманалізуєщенеперекладеніукраїнськоюмовою
твори“”ЧМілоша“”“
”ВҐомбровичаТакарецепціяобмеженанауковим
дискурсом

Рецептивнийрезонансаналізованихпольськихтворівпростежуємоу
кількохтекстахукраїнськихінтелектуалівВесеї“Літературамежовоїситуації”
ЮЛавріненказвучитьполеміказтезами“Поневоленогорозуму”ЧМілоша
Стимуломдонаписання“Міжмолотомтаковадлом”ОБойченкасталайого
перекладацькароботанадесеїстикоюЛКолаковськогоЗмістстаттіОКоцарева
““Розстріляневідродження”істратегіївиживання”попривідсутністьпрямих
покликівчиалюзійвиразноперегукуєтьсязесеємАВернера“Винаневиннихта
невинністьвинних”і“Поневоленимрозумом”ЧМілошаВхудожнійлітературі
перекладацькароботаЮАндруховичанад“Малимапокаліпсисом”далапоштовх
дотворчогозадуму“Московіади”Учисленнихпублічнихлекціяхдискусіях
презентаціяхперекладівкруглихстолахзаучастізнаковихдляукраїнської
польськоїтаіншихєвропейськихкультурособистостейзвучитьапелюваннядо
поглядівҐГерлінґаҐрудзінськогоВҐомбровичаТКонвіцькогоЧМілошаяк
такихщовідіграливирішальнурольуреформуванніпольськоїнаціональної
свідомостітакультуридругоїполовиниХХстізалишаютьсяактуальнимидля
сучасноїукраїнськоїкультурноїситуації