Ковальчук Юлія Андріївна Гетерообраз Кореї у літературному дискурсі подорожей IX - початку XX століття

Краткое описание

Ковальчук Юлія Андріївна, асистент кафедри мов і літератур Далекого Сходу та Південно-Східної Азії Інсти­туту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Гетерообраз Кореї у літературному дискурсі подорожей IX - початку XX століття» (10.01.05 - порівняльне літературознавство). Спецрада Д 26.001.15 у Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
КОВАЛЬЧУК ЮЛІЯ АНДРІЇВНА
УДК: 82.091:82-992(519)"08/19"
ДИСЕРТАЦІЯ
ГЕТЕРООБРАЗ КОРЕЇ У ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ ПОДОРОЖЕЙ
ІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ
10.01.05 – порівняльне літературознавство
філологічні науки
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук.
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело.
_____________________________________________________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Алієва Заміна Керім кизи, к. філол. н., доцент
КИЇВ – 2017

ЗМІСТ
АНОТАЦІЯ...................................................................................................................... 2
ABSTRACT...................................................................................................................... 7
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА...................................................................... 11
ЗМІСТ............................................................................................................................. 13
ВСТУП............................................................................................................................ 15
РОЗДІЛ 1. СТРАТЕГІЇ ДОСЛІДЖЕННЯ ГЕТЕРООБРАЗУ КОРЕЇ У
ЛІТЕРАТУРНОМУ ДИСКУРСІ ПОДОРОЖЕЙ........................................................ 26
1.1. Літературна імагологія: теоретичні засади...................................................... 27
1.1.1. Понятійно-термінологічний апарат сучасної імагології......................... 27
1.1.2. Імагологічні студії в українській науці..................................................... 32
1.2. Література подорожей в імагологічних дослідженнях .................................. 39
1.2.1. Література подорожей: проблеми дефініції та типології........................ 39
1.2.2. Співвідношення фактуальності й мистецтва у літературі подорожей. . 46
Висновки до першого розділу.................................................................................. 54
РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ГЕТЕРООБРАЗУ КОРЕЇ У ЗАХІДНІЙ
ЛІТЕРАТУРІ ПОДОРОЖЕЙ ІХ – ХVІІІ СТ. ............................................................. 57
2.1. Ранні гетерообрази Кореї у західному дискурсі подорожей ......................... 57
2.1.1. Образ Кореї в арабо-мусульманській географічній літературі ІХ–ХV ст.
................................................................................................................................. 57
2.1.2. Візії Кореї в європейській літературі подорожей ХІІІ ст. ...................... 65
2.2. Європейські описи Кореї крізь призму японського світогляду .................... 70
2.2.1. Корейські образи у доробку єзуїтів на теренах Японії ХVІ ст. ............. 70
2.2.2. Трансляція японських поглядів на Корею у матеріалах європейських
авторів ХVІІ – першої половини ХVІІІ ст.......................................................... 77
2.3. Мемуари Г. Гамеля (XVII ст.): враження самовидця ..................................... 80
2.4. Уявлення про Корею в контексті взаємодії європейських країн із Китаєм. 86
2.4.1. Віддзеркалення китайських позицій щодо Кореї у трактатах єзуїтів
XVІІ ст.................................................................................................................... 86
14
2.4.2. Репрезентація Кореї у літературі епохи Просвітництва (XVIII ст.). ..... 90
Висновки до другого розділу ................................................................................... 99
РОЗДІЛ 3. КОРЕЙСЬКИЙ ТЕКСТ ЛІТЕРАТУРИ ПОДОРОЖЕЙ «ДОВГОГО ХІХ
СТОЛІТТЯ» ................................................................................................................. 102
3.1. Література подорожей про Корею в культурному контексті «довгого ХІХ
століття»................................................................................................................... 103
3.2. Романтичні та реалістичні домінанти документально-белетристичної
літератури подорожей............................................................................................. 108
3.2.1. Уявлення про Корею як про казково-міфічний часопростір................ 108
3.2.2. Сприйняття західними мандрівниками корейських ландшафтів......... 112
3.2.3. Корейський культ природи в осмисленні західних письменників. ..... 120
3.2.4. Країнознавчий аспект образу Кореї. ....................................................... 127
3.2.5. Стратегія симіляризації корейців і західних людей. ............................. 140
3.2.6. Дискурсивні традиції у західній літературі подорожей про Корею.... 144
3.3. Корея у просторі художньої літератури подорожей .................................... 148
3.3.1. Корея у повісті В. Серошевського «Танцівниця Оль-cоні». ................ 148
3.3.2. Корейські мотиви у художньому світі Дж. Лондона. ........................... 157
3.3.3. Роль місіонерської художньої прози у формуванні образу Кореї. ...... 165
Висновки до третього розділу................................................................................ 176
ВИСНОВКИ................................................................................................................. 180
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ................................................................... 187
СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................................... 209
ДОДАТОК. СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ТА АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ............. 217
15
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Сучасна світова спільнота розвивається
на засадах мультикультуралізму, зокрема на принципах рівноправного діалогу
культур Сходу і Заходу. Інтенсивні глобалізаційні процеси вимагають
переосмислення історичної ретроспективи стосунків Заходу і Сходу для
визначення курсу майбутніх взаємин між ними. Не підлягає сумнівам
актуальність імагологічних досліджень, котрі дають змогу деконструювати сталі
етнообрази східних народів, позбутися упереджень та стереотипів, породжених
ідеологемами минулого, і по-новому поглянути на східного Іншого.
Імагологія, засади якої були сформульовані у другій половині ХХ ст.
європейськими ученими Ж.-М. Карре, М.-Ф. Ґійяром, Г. Дизеринком, Д.-А. Пажо,
Дж. Лірссеном, М. Фішером, М. Беллером та ін., нині переживає розквіт у
контексті загального піднесення міждисциплінарних студій та політичної
значущості, зумовленої викликами глобалізації та мультикультурних суспільств.
На теренах України імагологія належить до числа перспективних, але ще
недостатньо розроблених галузей наукового знання. Теоретичний фундамент
української імагології складають праці Д. Наливайка. Зверталися до імагологічної
проблематики С. Андрусів, Т. Бовсунівська, В. Будний, Л. Грицик, Т. Денисова,
М. Ільницький, І. Лімборський, Т. Михед, Л. Оляндер, С. Пригодій, Г. Сиваченко
та ін. Протягом останнього десятиліття спостерігалося піднесення імагологічних
студій, що проявилось у зростанні кількості наукових статей і дисертацій із цього
напряму.
Незалежна Україна має 25-річну історію дипломатичних стосунків із
Республікою Корея і зацікавлена в налагодженні плідної співпраці з нею у
різноманітних галузях. Зростає інтерес українських інтелектуалів до корейської
культури, історії та літератури. Крім того, актуальності цьому дисертаційному
дослідженню певною мірою додає той факт, що велика корейська діаспора вже
кілька десятиліть мешкає на українській території. Отже, вивчення еволюції
корейських образів у літературному дискурсі важливе у практичному аспекті,
16
оскільки сприятиме глибшому розумінню культурно-історичних зв’язків між
корейцями й світом, а також між корейцями та українцями.
Історія розвитку гетерообразу Кореї у західному дискурсі подорожей, що
почалася з середини ІХ ст., була досить насиченою. Література подорожей є
важливим складником розвитку словесності. У багатстві форм, наративних
моделей, поетикальних засобів та прагматичних функцій літератури подорожей
чітко виділяється тематична домінанта зустрічі Свого та Іншого. Це простір
міжкультурних контактів, у якому виробляються уявлення про інші народи та про
власну ідентичність автора-мандрівника, дискурс, наповнений темами
національних стереотипів і культурних кодів. За влучним висловом Д. Наливайка,
дискурс подорожей є «іманентно імагологічним» [76, с. 23].
Твори літератури подорожей служать фундаментальним матеріалом для
імагологічного дослідження, адже дають змогу простежити процеси виникнення
етнообразів, їхню еволюцію, взаємні впливи. Література подорожей віддзеркалює
традиційні міфологеми та ідеологеми, на основі котрих відбувається формування
світогляду, громадської думки, авто- та гетеростереотипів. Образи інших етносів
та культур, сконструйовані в літературі подорожей, завдяки інтертекстуальним
зв'язкам мігрують до творів фікційної літератури.
Історії контактів між Заходом і Кореєю певних періодів, окремим епізодам,
особистостям і творам літератури подорожей присвячена значна кількість статей
та монографій. Однак та обставина, що подорож займає проміжну позицію між
літературою факту та красним письменством, вплинула на характер наукового
осмислення сприйняття Кореї на Заході: література подорожей, в якій згадується
Корея, ставала об’єктом майже винятково історичної царини.
Початковим етапом формулювання необхідності осмислення діалогу
культур між Кореєю та Заходом слід вважати бібліографічні індекси та
історіографічні огляди останньої чверті ХІХ – початку ХХ ст. До робіт цього
періоду належать бібліографічний параграф у книзі «Corea. The Hermit Nation»
американського орієнталіста В. Ґріффіса [297, с. xi–xvii], бібліографічний
покажчик джерел різними мовами з описами Кореї у тритомній «Bibliotheca
17
Sinica» французького синолога А. Кордьє [151, с. 1376–1390], розділ про історію
подорожей іноземців Кореєю в російській компілятивній праці у трьох томах
«Описание Кореи» [82, с. 60–72], хронологічна таблиця контактів між західними й
корейськими державами американського кореєзнавця Г. Аллена у вигляді
окремого видання [127].
Протягом ХХ – початку ХХІ ст. в Республіці Корея та за її межами
поступово зростала інтенсивність досліджень контактів Кореї і Заходу та
сприйняття західними мандрівниками корейських реалій. Посилення інтересу до
цієї проблематики серед науковців гуманітарного профілю пояснюється і
політичними чинниками, й світовими науковими тенденціями.
Окрему групу робіт становлять бібліографічні покажчики та анотації
західних джерел про Корею із біографічно-історичними довідками, укладені
Г. Ундервудом (1931 р.) [218], Ґ. Ґомпертцом (1963 р.) [166], Національною
парламентською бібліотекою Республіки Корея (1967 р.) [235], Пак Техоном
(1996 р.) [228; 229], Л. Концевичем (2001 та 2008 рр.) [55; 56], Чон Сонхва
(2005 р.) [244], братом Ентоні з Тезе (2013 р.) [129; 130; 131; 132], збірники
уривків із творів про Корею за редакцією Ґ. Феррана (1913–1914 рр.) [302],
М. Удена (2003 р.) [215], Ю. Ваніна та Б. Пака (2008 та 2010 рр.) [57; 88].
Існують численні публікації суто історичних та міждисциплінарних
досліджень описів Кореї в літературі подорожей [87; 100; 101; 102; 133; 141; 142;
143; 150; 152; 157; 167; 168; 171; 173; 174; 180; 187; 188; 191; 192; 196; 198; 201;
204; 211; 220; 222; 226; 227; 232; 233; 236; 239; 240; 243; 245; 249; 268].
Дослідники розглядають описи Кореї в літературі подорожей у контексті
вивчення історії та історіографії контактів західного світу і Кореї, лише подекуди
вдаючись до окремих елементів імагологічного аналізу. Твори літератури
подорожей привертають увагу істориків у якості документів, які дозволяють
підтвердити історичні події та простежити їхню хронологію. Повідомлення
мандрівників переважно трактуються буквально, без урахування поетикальних
особливостей літератури подорожей та літературних конвенцій конкретних епох.
Науковці зосереджувалися на встановленні достовірності фактів, описаних у
18
творах, на аналізі економічних та політичних передумов, що сприяли появі
певних ідеологічних модусів, на біографіях авторів літератури подорожей.
Публікації Чон Инджін [176], Чо Йонхі [178], Ґ. Ко [182; 183], Ф. Булестекса
[234], Ан Санхуна [237] з літературознавчим підходом до описів Кореї у дискурсі
подорожей не дають вичерпної характеристики гетерообразу Кореї через
фрагментарність аналізу.
Художня література подорожей, в якій наявні корейські образи та топоси,
розглядалася науковцями в окремих аспектах, однак імагологічний підхід до неї
не застосовувався.
Твір В. Серошевського «Танцівниця Оль-cоні» дослідниці Чхве Сонин [248]
та Лі Йонин [240] інтерпретують як історичну повість, в якій вбачають намагання
автора правдоподібно зобразити корейську дійсність. Вони розглядають повість
на предмет відповідності зображених у ній явищ історичній правді та
корейському культурному ґрунту, критикуючи В. Серошевського за допущення
деяких неточностей, а саме за помилкове потрактування історичних подій та їхню
неправильну часову послідовність, за змішання елементів корейської, японської
та китайської культур тощо. «Танцівниця Оль-cоні» залучалася також Чон Хєйон
[246] і Пак Йонтхе [230] до наукових розвідок про образи танцівниць (кісен) і
корейських жінок взагалі в західній та корейській літературі. У польських
літературних студіях «Танцівниця Оль-cоні» В. Серошевського залишалася досі
на узбіччі. Польські літературознавці К. Чаховський [153], Ю. Тесляр [210],
К. Степник [207] цікавилися повістю «Танцівниця Оль-cоні» насамперед через те,
що сприймали зображення в ній прагнення корейського народу захистити свою
незалежність як прозору алюзію на революційні процеси 1905–1907 рр. у Польщі.
Не існує вичерпних досліджень корейських образів у художньому доробку
Дж. Лондона. У роботах південнокорейських спеціалістів Кім Тхеджіна [225] і
Чан Йонхі [140] корейська глава роману «Міжзоряний мандрівник»
проаналізована неповно, без урахування загального тла творчості письменника.
Місіонерська художня проза окремих авторів ставала об’єктом розгляду у
статтях Чхве Хєволь [145; 146], Пак Чонхьона [231], Лі Інсон [241], Лі Хьонджу
19
[242], Ко Єджін [224], Пан Інсіка [134] у гендерному та культурологічному
аспектах.
Отже, у світовій науці вивчення сприйняття корейських реалій іноземними
літераторами проводилося здебільшого під історично-культурологічним кутом
зору. Дослідження структури та еволюції гетерообразу Кореї у західному
літературному дискурсі в імагологічному вимірі здійснювалося лише
фрагментарно. Ця дисертаційна робота покликана компенсувати брак належної
комплексної імагологічної інтерпретації корейських образів у літературах
західних країн на широкому хронологічному відрізку з урахуванням специфіки
літературного процесу різних епох та лінгвокультурних зон.
Хронологія дослідження охоплює період від середини ІХ ст., коли в
арабомовній географічній літературі з'явилася перша згадка про Корею, до
початку Першої світової війни у 1914 р., коли зміни у геополітичній ситуації
потягли за собою кардинальну трансформацію іміджевої парадигми. Цей часовий
відрізок становить особливий інтерес для імагологічного дослідження, оскільки
вивчення репрезентацій представниками західного світу корейських традиційних
реалій у літературі подорожей створює можливість глибше зрозуміти вплив
інтелектуальної спадщини минулого на сучасні погляди щодо корейської
культури у західному світі, простежити стадії осмислення західними
інтелектуалами корейської національної ідентичності.
Об'єктом дослідження стали зразки документально-белетристичної та
художньої літератури подорожей арабо-мусульманських, європейських,
російських та американських авторів ІХ – початку ХХ ст., в яких містяться образи
Кореї та корейського народу.
Сукупність творів, що розглядаються у дисертації, ми умовно називаємо
західною літературою подорожей, таким чином протиставляючи західну
культурну зону (арабо-мусульманський регіон, Європа, Росія, Америка),
підґрунтям якої є антична та авраамічна духовна спадщина, і культурну зону
Північно-Східної Азії (Китай, Корея, Японія), що базується на конфуціанській
ідеології та синоцентричному світогляді.
20
Предметом дослідження є образи Кореї та корейського народу як
структурний елемент текстів літератури подорожей, котрі вивчаються у
літературному та позалітературному контекстах.
Мета дослідження полягає в реконструкції та інтерпретації корейських
образів у західній літературі подорожей ІХ – початку ХХ ст., аналізі структурних
елементів цих образів та визначенні своєрідності репрезентацій корейських реалій
у літературних творах західних авторів відповідно до культурної парадигми
різних епох.
Реалізація мети потребує виконання таких завдань:
- сформулювати власний підхід до вивчення гетерообразу Кореї в
літературному дискурсі подорожей, спираючись на аналіз проблематики,
термінології й методологічного інструментарію імагології та сучасні наукові
погляди на літературу подорожей;
- простежити еволюцію гетерообразу Кореї в дискурсі західної літератури
подорожей ІХ – початку ХХ ст. відповідно до змін культурного клімату та
геополітичної ситуації конкретних історичних періодів;
- дослідити відповідність образів Кореї конвенціям літературних жанрів і
напрямів;
- виділити змінні та сталі структурні елементи образів Кореї в західній
літературі подорожей ІХ – початку ХХ ст.;
- виявити роль інтертекстуальності у формуванні гетерообразів Кореї у
західній літературі подорожей;
- визначити місце образів Кореї, створених західною літературою
подорожей у різні епохи, на тлі образу Сходу в цілому.
Методи дослідження. Імагологія зосереджується на національних
стереотипах, а не ідентичностях, тобто на репрезентаціях як текстуальних
стратегіях, що є частиною так званого уявного дискурсу. Уявний дискурс виділяє
певний народ (групу) з решти людства, приписуючи йому «типові» атрибути, і
пропонує обґрунтування формування у цього народу конкретних визначних рис.
При цьому імагологів не цікавить об'єктивна реальність, тобто правдивість чи
21
хибність образів, а лише тексти та інтертекстуальні зв'язки, маніфестація тропів і
етностереотипів у літературі. Імагологія вивчає не суспільні процеси, а вплив цих
процесів на дискурс, ставлячись до національних стереотипів як до літературних
тропів, а не як до соціологічних даних. Образи є дискурсивними практиками,
літературною традицією, а не продуктом громадської думки.
Наше дослідження ґрунтується на застосуванні специфічного імагологічного
методу, який полягає в інтерпретації та деконструкції етнообразів Кореї, аналізі
констант та змінних елементів у структурі цих образів, визначенні зв’язку між
автообразами країн походження письменників та корейськими гетерообразами.
Як зазначив Д.-А. Пажо, вивчення дискурсу Іншого нерозривно пов’язане з
вивченням ідеологічних механізмів, які визначають способи презентації іншої
культури [86, с. 401]. Важливість синтезу літературознавства з історією культури
відмічав також М. Бахтін [6, с. 181]. Відповідно, у межах імагологічної розвідки
суто літературознавчі методи й підходи мають співпрацювати з різноманітними
спеціальними та загальнонауковими методами й підходами.
Фундаментальне завдання імагології – деконструкція етнообразів –
виконується шляхом контекстуального аналізу, який допомагає оцінити значення
тексту в історичному процесі, розглянути його рецепцію публікою, його місце в
системі міжнародних відносин певної доби. Дж. Лірссен наголошує на
необхідності вивчення етнообразів у літературних творах саме в історичному
контексті, а не як позачасового естетичного явища [193, с. 28].
Діахронічний підхід та порівняльно-історичний метод необхідні для
простежування еволюції корейських образів та динаміки взаємодії авто- та
гетерообразів через розгляд і співставлення літературних творів різних епох. Д.-
А. Пажо та Дж. Лірссен акцентують на доцільності вивчення образів Іншого саме
у межах протяжного хронологічного періоду, що дає змогу простежити, як
етнообрази трансформувалися чи закріплювалися в різних історичних умовах [86,
с. 406–407; 194, с. 281].
Дескриптивно-аналітичний метод покликаний описати історичний,
філософський та літературний контексти творення образів Кореї, виявити вплив
22
особливостей епістем різних історичних періодів та лінгвокультурних зон на
репрезентації корейських реалій у літературному дискурсі.
Історико-літературний метод служить для порівняльного аналізу
корейських образів у межах різних жанрів, літературних напрямів, авторських
ідіостилів.
За допомогою порівняльно-типологічного методу ми виділяємо масиви
споріднених текстів відповідно до їхньої літературної форми для виявлення
специфіки корейських образів у цих групах текстів. При цьому прагматикофункціональний підхід використовується для з’ясування призначення твору,
відповідності його риторичних засобів цільовій аудиторії.
Оскільки етнообрази є дискурсивними конструкціями, літературними
тропами, що функціонують у межах літературної традиції, необхідно вивчати їх із
застосуванням інтертекстуального методу, спрямованого на визначення шляхів,
якими етнообрази відтворюються у літературному дискурсі. Інтертекстуальний
аналіз допомагає довести, що вони породжені дискурсом, а не емпіричними
спостереженнями. Дж. Лірссен підкреслює: виявлення інтертекстуальної природи
етнообразів підтверджує, що вони «працюють», тобто впливають на культурнокомунікаційне поле [193, с. 26].
Доречним здається і застосування цивілізаційного підходу, згідно з яким
контакти арабо-мусульманських, європейських, російських та американських
авторів із корейськими реаліями уявляються як зіткнення західної цивілізації із
далекосхідною (за А. Тойнбі).
Для неупередженого аналізу віддзеркалення в літературних образах
політичних та ідеологічних суперечностей, що виникали в процесі стосунків між
західною цивілізацією та далекосхідною, застосовується супранаціональний підхід,
що передбачає охоплення кількох лінгвокультурних регіонів, порівняння та
вивчення взаємодії у кількох літературах, погляд на літературний процес з
радикально нейтральної, наднаціональної позиції, а також більш узагальнене
дослідження образів, спрямоване на виявлення шаблонів на кшталт
протиставлення периферії та центру, Сходу і Заходу. Цей підхід визначений
23
Г. Дизеринком та Дж. Лірссеном одним із засадничих для імагології [156; 193,
с. 29].
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає в таких положеннях.
Уперше:
- застосовано сучасні методи імагології для здійснення комплексного
системного вивчення творів літератури подорожей, котрі раніше піддавалися
лише фрагментарному аналізу;
- виділені та охарактеризовані етапи еволюції гетерообразу Кореї у західній
літературі подорожей ІХ – початку ХХ ст.;
- визначено вплив жанрових і стилістичних конвенцій на формування
образів Кореї у літературному дискурсі;
- виявлено інтертекстуальні зв’язки у літературі подорожей про Корею;
- простежено динаміку відносин між автообразами країн походження
письменників та гетерообразами Кореї.
Уточнено:
- методику імагологічних досліджень, спрямовану на деконструкцію
національних образів у дискурсі;
- зміст поняття «література подорожей».
Набули подальшого розвитку:
- уявлення про вплив культурних, геополітичних, ідеологічних, наукових
факторів на творення гетерообразів;
- термінологічний апарат імагології, а саме запропоновано новий термін
«імагомотив».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження проведено на кафедрі мов і літератур Далекого Сходу та ПівденноСхідної Азії у межах комплексної наукової теми Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка «Мови та літератури народів
світу: взаємодія та самобутність» (державний реєстраційний номер 11БФ044-01,
науковий керівник – доктор філологічних наук, професор Г. Ф. Семенюк). Тему
дисертації затверджено Вченою радою Інституту філології Київського
24
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 11 від 23 травня
2016 року), уточнено на засіданні Вченої ради Інституту філології Київського
національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 7 від 28 лютого
2017 року). Тема дисертації відповідає галузі дослідження «імагологія» паспорту
спеціальності 10.01.05 – порівняльне літературознавство.
Теоретичне значення роботи. Дисертація є внеском у розвиток
літературної імагології та постколоніальних студій. До українського наукового
обігу залучається значний корпус маловідомих документально-художніх та
художніх текстів. Результати дисертації можуть бути використані у
компаративних дослідженнях, присвячених образам східних країн у західному
літературному дискурсі.
Практичне значення результатів дослідження полягає у застосуванні їх під
час підготовки навчальних програм курсу «Образ Кореї в західній літературі» для
студентів 4 курсу ОР «Бакалавр» Інституту філології спеціалізації «Корейська
філологія та переклад», курсу «Схід – Захід: літературні та крос-культурні
взаємини (за регіональним спрямуванням)» для студентів 2 курсу ОР «Магістр»
Інституту філології спеціалізації «Сходознавчі студії», а також для студентів
інших філологічних та історичних спеціальностей сходознавчого напряму, що
сприятиме підготовці кваліфікованих фахівців-кореєзнавців і розвитку
сходознавства в Україні.
Особистий внесок здобувача. Усі результати дисертаційного дослідження
отримані автором самостійно.
Апробація роботи здійснена на 12 наукових конференціях, з яких 4
відбулися за кордоном: Другій міжнародній науковій конференції «Китай, Корея,
Японія: методологія та практика інтерпретації культур» (Київ, Інститут філології
Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 13–14 жовтня
2011 року); Всеукраїнській науковій конференції «Ярослав Дашкевич і українське
сходознавство» (Львів, Львівський національний університет імені Івана Франка,
15 грудня 2011 року); ХVI науковій конференції кореєзнавців Росії та країн СНД
«Корейський півострів: на порозі змін» (Москва, Російська Федерація, 29–30
25
березня 2012 року); Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих
учених «Людина і соціум у контексті проблем сучасної філологічної науки» (Київ,
Інститут філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка,
5 квітня 2012 року); ХХІ Міжнародній науковій конференції ім. проф. Сергія
Бураго «Мова і культура» (Київ, 26–29 вересня 2012 року); Міжнародній науковій
конференції «Мови та літератури в глобалізованому світі: взаємодія та
самобутність» (Київ, Інститут філології Київського національного університету
імені Тараса Шевченка, 18 жовтня 2012 року); Х конференції Європейської спілки
молодих учених-кореєзнавців (Korean Studies Graduate Students Convention in
Europe) (Гельсінкі, Фінляндія, 15–18 липня 2013 року); XVII науковій конференції
кореєзнавців Росії та країн СНД «Корея: уроки історії та виклики сучасності»
(Москва, Російська Федерація, 28–29 березня 2013 року); ІІ З'їзді молодих
сходознавців країн СНД (Баку, Азербайджан, 11–14 листопада 2013 року);
Міжнародній науковій конференції «Сучасна філологія: парадигми, напрямки,
проблеми» (Київ, Інститут філології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка, 9 жовтня 2014 року); ХXIV Міжнародній науковій конференції
ім. проф. Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 22–25 червня 2015 року);
Міжнародній науковій конференції «Кореєзнавство у Східній Європі: сучасність і
перспективи» (Київ, 10–11 жовтня 2016 року).
Структура та обсяг дисертації. Робота складається з анотацій українською
та англійською мовами, вступу, трьох розділів із висновками до кожного з них,
загальних висновків, списку використаних джерел (249 позицій), списку
літературних джерел (97 позицій) і додатку. Загальний обсяг дисертації становить
220 сторінок, з них 172 сторінки основного тексту

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі представлено розгляд гетерообразу Кореї у західній
літературі подорожей ІХ – початку ХХ ст. як частини уявного дискурсу, згідно із
теоретично-методологічними засадами літературної імагології.
1. Виявлено, що в період ІХ – початку ХХ ст., який досліджується у
дисертації, етнообраз Кореї у літературах західних країн зустрічається винятково
у творах, що можуть бути віднесені до дискурсу літератури подорожей.
Література подорожей становить особливий інтерес для імагологічних студій,
оскільки саме цій формі словесності належить першочергова роль у формуванні
уявлень про інші народи.
Хоча література подорожей ставить за мету правдиве описання чужих країн,
вона ніколи не буває точним відбитком реальності. Текст літератури подорожей
моделює уявний дискурс, який фільтрує і трансформує емпірично здобуті факти.
Відбір і способи репрезентації цих фактів детермінуються культурно-політичним
контекстом, літературними конвенціями.
Встановлено, що у межах конкретних історичних чи літературних епох
образ Кореї творився із залученням типових традиційних мотивів і кліше, набір
котрих був обмеженим. Втім, в результаті критичного огляду теоретичних
здобутків імагології виявлено лакуну в термінології на позначення структурних
елементів етнообразів. Оскільки аналіз еволюції гетерообразу Кореї вимагає
зосередження на варіативності його складу, було запропоновано новий термін –
імагомотив. Під ним у дисертації ми розуміємо мінімальний тематичний
компонент етнообразу, що повторюється у різних творах.
2. З'ясовано, що еволюція гетерообразу Кореї протягом ІХ – початку ХХ ст.
відбувалася відповідно до змін філософської та наукової парадигм і геополітичної
ситуації, а також залежала від характеру стосунків між країнами походження
авторів конкретних творів та корейськими державами.
Спорадичність контактів між арабо-мусульманською лінгвокультурною
зоною та Корейським півостровом, відсутність причин для політичного,
181
релігійного чи комерційного суперництва, а також важкодоступність Кореї
спричинили появу позитивного гетерообразу Кореї в арабомовній географічній
літературі ІХ–ХV ст. Оскільки арабські середньовічні географічні уявлення
базувалися на античній традиції, Корея у творах арабських географів змальована
як східний відповідник Островів блаженних.
У ХІІІ ст. монахи Дж. Плано Карпіні та Ґ. Рубрук створили на базі
європейського середньовічного світогляду образ Кореї як загадкової периферії
християнської Ойкумени, нейтральний образ невідомої країни на кінці світу.
Етнообраз Кореї у Дж. Плано Карпіні та Ґ. Рубрука поверхневий, що пояснюється
відсутністю контактів між Європою і Кореєю та схильністю авторів нехтувати
вивченням цієї країни через її васальний статус стосовно монгольських ханів.
Літературний доробок єзуїтів, що служили у ХVI–ХVIIІ ст. на теренах
Китаю, конструює опосередкований образ Кореї на базі китайських опіній. Той
факт, що цей образ був нейтральним, чи радше позитивним, також пояснюється
відсутністю зв'язків між Заходом і Кореєю. Корея залишалася поза сферою
інтересів єзуїтських письменників унаслідок уявлення про неї як про частину
Китаю, а не автономну державу. Унікальність корейської культури не
відкривалася єзуїтам через брак інформації. Зазирнути всередину Кореї можна
було тільки крізь призму китайських уявлень про неї. Єзуїти зображували Корею
у схвальній тональності: вірним васалом китайських імператорів та здібним учнем
китайської цивілізації. Такий образ Кореї циркулював також у європейській
літературі епохи Просвітництва (ХVІІІ ст.) на хвилі захоплення Китаєм.
Європейські місіонери та службовці, що перебували в Японії у ХVІ –
першій половині ХVІІІ ст., транслюють японські візії, які полягали у претензіях
на володарювання Кореєю та зображенні її державою з розвиненою культурою,
але слабкою у військово-політичному аспекті.
Трагічний досвід перебування у Кореї в середині ХVІІ ст. голландського
моряка Г. Гамеля вплинув значною мірою на гетерообраз країни у його мемуарах:
Корея, що дотримувалася самоізоляції, змальована недоброзичливою до іноземців,
а її звичаї – здебільшого варварськими та аморальними. Непривабливість образу
182
Кореї у творі Г. Гамеля пов'язана не лише з обставинами його життя, а й із
прагматичними висновками щодо її безперспективності для європейської комерції.
В кінці ХVІІІ – на початку ХХ ст. («довгому ХІХ столітті») репрезентації
корейських реалій у документально-белетристичній та художній літературі
подорожей визначалися європоцентричною позицією, імперіалістичним
експансіонізмом, ідеями соціального дарвінізму та лінійного прогресу. У цей час
корейські образи були суперечливими, сформувалися численні імагеми (за
Дж. Лірсеном) – полярно протилежні твердження щодо характеру корейського
народу. У дискурсі «довгого ХІХ століття» виразно проявляється взаємодія
гетерообразу Кореї з автообразами західних держав. Виставляючи Корею
занепалою країною, останні позиціювали себе її шляхетними вчителями та
рятівниками.
3. Встановлено, що у деяких випадках гетерообрази Кореї формувалися у
дискурсі подорожей за законами жанрових і стильових конвенцій.
Характерна риса арабського літературного жанру мірабілій (аджа’іб) –
тяжіння до чудесного і незвичайного – у гетерообразі Кореї проявляється у
зверненні до топосів Золотого віку та Островів блаженних.
Документально-белетристична та художня література про Корею «довгого
ХІХ століття» демонструє еклектичне поєднання елементів реалістичного та
романтичного стилів. Література подорожей про Корею заснована на таких
засадах романтизму як описи химерної чужої країни, зацікавлення пейзажами,
захоплення «природним» життям тубільців, образ котрих зближується з кліше
«шляхетних дикунів», співчуття до страждань корейського народу та висловлення
сподівань щодо покращення його долі, прагнення описати емоційний стан
персонажів, ідеалізація представників нижчих верств суспільства, чітке
протиставлення добра і зла. Але водночас вона тяжіла до принципів реалізму:
документального і детального опису всіх побутових аспектів, навіть тих, що
здатні викликати відразу, зображення типових представників різних соціальних
верств, аналізу зв’язку політичних та релігійних поглядів корейців з їхніми
соціальними умовами, пошуку закономірностей розвитку корейського суспільства
183
та шляхів розв’язання його проблем. Реалістичний аспект при цьому нерідко
поєднується з науковим підходом у галузях історії, етнографії, економіки,
релігієзнавства тощо. Одночасно метод реалізму виступає інструментом
імперіалістичної ідеології, покликаним довести тезу про занепад Кореї.
4. У структурі гетерообразів Кореї, притаманних дискурсу літератури
подорожей, виділено низку елементів (імагомотивів та імагем), найсуттєвішими з
яких є такі.
Імагомотив віддаленої, важкодоступної та загадкової країни породжений
спорадичністю контактів із Кореєю та браком інформації про неї, характерний для
арабомовної географічної літератури ІХ–ХV ст. та літератури подорожей
європейських авторів від ХІІІ ст. до «відкриття» Кореї у 1876 р., після котрого
почалось інтенсивне накопичення емпіричних знань про Корею.
Імагомотив багатства і процвітання реалізується в арабських текстах у
міфічно-чудесній тональності через топоси золота, щедрих ґрунтів та цілющих
вод і повітря. У творах єзуїтів в Японії та Китаї ХVІ–ХVІІІ ст. та у мемуарах
Г. Гамеля цей імагомотив лежить у реалістично-практичній площині й
формулюється як багатство на природні ресурси, родючість землі, майстерність у
ремеслах та сприятливий клімат. У літературі «довгого ХІХ століття» цей
імагомотив зберігається, але звучить як вираження не актуального становища
(добробут Кореї – у минулому), а потенційного (Корея здатна досягти
процвітання завдяки підтримці Заходу), і вкупі з імагомотивом бідності та
відсталості формує імагему.
Імагомотив вірного васала Китаю тісно пов'язаний з імагемою, в якій
протиставляються твердження про високу культуру корейців, що виражається у
пошані до китайських наук і мистецтв, та твердження про відсутність у корейців
власної культури. Також він споріднений з імагомотивом відлюдництва
(небажання контактувати з іноземцями).
Імагомотив варварства виражається у двох варіаціях. У текстах єзуїтів ХVІ–
ХVІІІ ст., що транслюють китайські уявлення, варварство корейців представлене
у невідповідності їхніх звичаїв китайським нормам. З іншого боку, маркери
184
варварства у літературній традиції «довгого ХІХ століття» полягають у
невідповідності корейського способу життя європейським моральним та
побутовим стандартам.
Взаємодія романтичного та орієнталістичного світоглядів у документальнобелетристичній літературі подорожей «довгого ХІХ століття», що проявляються,
відповідно, у захопленій екзотизації та різкій критиці, зумовила появу численних
імагем: аскетичність – непомірність; турботливість до родичів – знущання з
жінок; гостинність до мандрівників – непривітність до іноземців; працелюбність –
лінощі; дегенеративність – здібність до навчання; любов до природи –
жорстокість до тварин; колоритність – монотонність.
5. Доведено, що західній літературі подорожей про Корею притаманна
інтертекстуальність. Будучи літературними тропами, імагомотиви відтворювались
у межах текстуальних традицій: в арабській географічній літературі містяться
алюзії на античну міфологію та поезію; твори єзуїтів, що служили в Китаї та
Японії, ретранслюють образи з китайських та японських джерел; у літературнонаукових трактатах Нового часу та травелоґах ХІХ ст. знаходимо велику кількість
непрямих цитацій із творів попередників; Дж. Лондон користується матеріалами
Г. Гамеля як канвою для свого роману; проза В. Серошевського та англомовних
місіонерів початку ХХ ст. містить ремінісценції на документальнобелетристичний дискурс подорожей.
6. Вивчення відповідності гетерообразів Кореї різних епох образу Сходу в
цілому показало, що до «довгого ХІХ століття» корейський топос займав вкрай
обмежене місце у дискурсі подорожей через брак емпіричної інформації.
У творах ХІІІ ст., незважаючи на тенденцію тогочасної європейської
літератури зображувати Схід як вмістилище чудес, корейці представлені без
гіперболізованих казкових атрибутів.
Місіонери та службовці, що перебували у ХVІ–ХVІІІ ст. в Японії та Китаї, а
також автори доби Просвітництва не творили власного гетерообразу Кореї,
заснованого на європейському світогляді, а транслювали японські та китайські
185
візії, в яких Корея уявлялась периферією відповідного політично-культурного
центру.
Мемуари Г. Гамеля, написані у ХVІІ ст., в часи закладання фундаменту
капіталістичної глобальної системи, провіщають настрої «довгого ХІХ століття»,
котре відзначилося європоцентризмом, експансіоністськими амбіціями великих
держав та формулюванням різкої опозиції Сходу і Заходу.
У творах подорожей «довгого ХІХ століття» Корея репрезентована
письменниками як діаметральна протилежність західної цивілізації. В цей період
гетерообраз Кореї цілком вкладається в орієнталістичний шаблон Сходу, що
уявлявся як одноманітний культурний регіон, для якого властиві стагнація і
нездатність до самостійного прогресу.
7. Дослідження не виявило суттєвої варіативності репрезентацій Кореї
залежно від країни походження письменника у синхронічних зрізах різних
історичних епох. Це дає нам змогу говорити про Захід у дискурсі подорожей як
про метаобраз (спільний автообраз сукупності країн Європи, а також США,
Канади та Росії), що розвивався відповідно до змін у світовій геополітиці,
науковій парадигмі, культурних процесах. Еволюція автообразу Заходу
спричиняла і трансформацію гетерообразів Кореї в європейському,
американському та російському дискурсі подорожей у діахронічному вимірі.
Здобуті результати можуть бути доповнені в першу чергу за рахунок
розширення джерельної бази. Імагологічний аналіз може бути застосований до
японських та китайських текстів, що опосередковано впливали на формування
гетерообразів Кореї у західному дискурсі, й до зразків літератури подорожей та
красного письменства ХХ – початку ХХІ ст. Це дасть змогу цілісно простежити
еволюцію репрезентацій Кореї в іноземних літературах у контексті культурнополітичних процесів від давніх часів до сьогодення.
У перспективі дослідницьку увагу слід також зосередити на іноземних
образах у корейській літературі різних епох, щоб глибше зрозуміти динаміку
взаємовпливів між авто- та гетерообразами у діалозі Кореї та світу. Вивчення
взаємних рецепцій учасників міжкультурного спілкування сприятиме
186
поглибленню теоретичного осмислення проблем специфіки маркерів інакшості та
дискурсивних стратегій моделювання образів Іншого в літературі.
Додатковий інтерес становить компаративний аналіз гетерообразів Кореї та
її сусідів, Китаю та Японії, у західному дискурсі подорожей з метою виявлення
ступенів розрізнення західними письменниками культурних ідентичностей цих
трьох країн та узагальнення їх у метаобраз Далекого Сходу.
Компаративні дослідження можуть бути поглиблені порівнянням
репрезентацій в уявному дискурсі західних літератур гетерообразів Кореї та
інших неєвропейських регіонів – Африки, Індії, мусульманського Сходу,
доколумбової Америки тощо