Кібалка Олена Миколаївна. Модифікація чарівно-казкових елементів у американській і російській науково-фантастичній літературі 1950- 80-х рр. (Р. Бредбері, К. Саймак, А. і Б. Стругацькі та К. Буличов)

Краткое описание

Кібалка Олена Миколаївна. Модифікація чарівно-казкових елементів у американській і російській науково-фантастичній літературі 1950- 80-х рр. (Р. Бредбері, К. Саймак, А. і Б. Стругацькі та К. Буличов).- Дисертація канд. філол. наук: 10.01.05, Дніпропетр. нац. ун-т ім. Олеся Гончара. - Дніпропетровськ, 2014.- 236 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

КІБАЛКА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

УДК 82 – 312.9:82’06+81’342.61

МОДИФІКАЦІЯ ЧАРІВНО-КАЗКОВИХ ЕЛЕМЕНТІВ
У АМЕРИКАНСЬКІЙ І РОСІЙСЬКІЙ
НАУКОВО-ФАНТАСТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ 1950-80-х рр.
(Р. Бредбері, К. Саймак, А. і Б. Стругацькі та К. Буличов)

10.01.05 – порівняльне літературознавство

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Лебеденко Наталія Петрівна,
доктор філологічних наук,
професор

Ізмаїл – 2014
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………………………….4
РОЗДІЛ 1. Історичні аспекти дослідження науково-фантастичної літератури і фольклорної чарівної казки…………………………………………….…………….13
1.1. Науково-фантастична література як об`єкт літературознавчих студій………………………………………………………………………………13
1.2. Основні етапи вивчення фольклорної чарівної казки в російській і зарубіжній фольклористиці………………………………………………………18
1.3. Проблема зв’язку науково-фантастичної літератури з фольклорною чарівною казкою у дзеркалі критики та літературознавства ...………………...26
Висновки…..………………………………………………………………………32

РОЗДІЛ 2. Теоретичні аспекти вивчення науково-фантастичної літератури та фольклорної чарівної казки ………………………………………….........................35
2.1. Наукова фантастика як літературний жанр та особливості його розвитку
в 1950-80-х роках……………..…………………………………...........................35
2.2. Фольклорна чарівна казка як жанр: генезис, еволюція, жанрова специфіка…………………………………………………………………………..46
Висновки……………………………………………………………………...........53

РОЗДІЛ 3. Імпліцитні чарівно-казкові елементи в зображенні науково-фантастичного світу у творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких, К. Буличова………………………………………………..…………………………….54
3.1. Концепція науково-фантастичного простору крізь призму казкової опозиції «свій» / «чужий»…………………….…………………..………………55
3.2. Чарівно-казкова семантика науково-фантастичних образів лісу, саду,
дому, океану (моря), дороги………………...........................................................84
3.3. Відображення властивостей чарівно-казкового часу в науково-фантастичних творах……………….………………………………………............................….112
Висновки…….…………………………………………………………………...135

РОЗДІЛ 4. Модифікації експліцитних чарівно-казкових елементів у фантастиці А. і Б. Стругацьких, К. Буличова, К. Саймака…………........................................140
4.1. Шляхи модифікації чарівно-казкових образів у повісті А. і Б. Стругацьких «Понеділок починається в суботу» ………………………………………….…141
4.2. «Нове життя» казкових образів у повісті К. Буличова «Заповідник казок»
та «Козлик Іван Іванович».. ………….………………………………………....159
4.3. Науково-фантастична інтерпретація образів фейрі у романі К. Саймака «Заповідник гоблінів» ……………………………………..………..………..…171
Висновки………………………………………………………………………….183
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………....187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..….198

ВСТУП

У середині ХХ століття світова наукова фантастика зазнала стрімкого злету, який виразився в її інтенсивному розвитку в багатьох видах мистецтва – літературі, кіно, живописі. Значну роль у цьому процесі відіграла літературна наукова фантастика, здатна відображати глобальні зміни в різних сферах людського та суспільного життя – соціально-економічній, науковій, технічній, інформаційній. Характеризуючись особливою специфікою і нетрадиційним підходом до відтворення світу, науково-фантастична література покликана вирішувати не тільки найактуальніші проблеми сучасності, але й порушувати питання, які хвилюють людство з давніх часів.
Жанр наукової фантастики вважається відносно молодим літературним явищем, оскільки з’явився він у середині XIX століття в результаті уваги суспільства до бурхливого розвитку науки і техніки, а свій розквіт пережив у кінці XIX – першій половині XX століття, коли були написані твори, що визначили «обличчя» жанру.
До другої половини ХХ століття літературознавство виключало наукову фантастику з кола своїх інтересів, тому міркування з різних проблем жанру містилися не в наукових працях, а здебільшого в численних критичних статтях, відгуках і рецензіях видавців і шанувальників наукової фантастики. Інтерес до науково-фантастичної літератури з боку літературознавства виник у середині – другій половині ХХ століття, коли з’явився ряд змістовних праць Є. Брандіса, А. Брітікова, В. Гакова, Ю. Кагарлицького, Б. Ліндсей, О. Ковтун, Є. Нейолова, А. Нямцу, О. Осипова, С. Поттс, В. Рєвіча, Ц. Тодорова, І. Хауелл, Н. Чорної, Т. Чернишової та ін., присвячених історії її розвитку й художнім особливостям.
Незважаючи на це, жанр наукової фантастики ще не отримав належного осмислення. Насамперед це стосується проблеми взаємозв’язку фольклору і літератури, що є однією з найактуальніших у сучасному літературознавстві. Недостатньо з’ясованим залишається і питання про запозичення і модифікацію фольклорних елементів у науково-фантастичній літературі.
У другій половині ХХ століття усе частіше почали з’являтися праці, метою яких було виявлення елементів уснопоетичної традиції у творчості того чи іншого письменника. Ще у дослідженнях М. Азадовського, У. Далгат, Д. Медріша, Є. Мелетинського, С. Неклюдова, В. Проппа, В. Смирнова, присвячених вивченню фольклорно-літературних зв’язків, особливе значення приділялося фольклорній казці, «...своєрідній праформі багатьох явищ не тільки стародавньої, але й нової та новітньої культури...» [180, с. 6]. Як зазначив Є. Нейолов, «...казка справила величезний вплив на літературу і в генетичному, і в типологічному планах» [188, с. 9]. Трансформуючись, вона відіграла важливу роль у становленні й розвитку літературних жанрів, у тому числі й наукової фантастики.
Досліджуючи процес взаємодії літератури і фольклору, учені акцентують увагу на одному з різновидів фольклорної казки – казці чарівній, яка найбільш яскраво виражає специфіку всього жанру. Саме в цьому різновиді відкрито реалізована головна жанрова особливість – «настанова на вигадку», яка, поряд з наявністю чарівного елементу, відрізняє фольклорну чарівну казку від інших казок. Д. Медріш, вказуючи на важливість чарівної казки в становленні літератури, стверджував, що «в процесі свого розвитку російська література виявила підвищену сприйнятливість насамперед по відношенню до двох полярних жанрів фольклору – до чарівної казки і до ліричної пісні» [149, с. 245]. Чарівна казка зберегла в собі широкий спектр народних естетичних цінностей, моральних і соціальних законів, тому й залишилася актуальною для всіх часів і стала для письменників невичерпним джерелом вічних тем, ідей та образів.
Суттєво вплинула казка і на науково-фантастичну літературу, яка, на перший погляд, ніяк не пов’язана з фольклорною традицією. Але дослідження А. Брітікова, А. Воздвиженської, Р. Желязни, Є. Нейолова, Т. Чернишової, Н. Чорної та ін. свідчать про те, що процеси актуалізації казкового фольклору в такому сучасному жанрі, як наукова фантастика, відбуваються постійно. Вони стали результатом особливостей розвитку культури другої половини ХХ століття, поверненням до духовних і культурних витоків людства, до його фольклорної спадщини. Фольклор – невичерпне джерело художніх досягнень кожного народу, тому звернення фантастів до фольклорних основ видається цілком логічним і обґрунтованим.
Частково питання зв’язку наукової фантастики з казкою були висвітлені в загальних оглядах та монографіях Б. Ляпунова, Є. Брандіса, А. Брітікова, Ю. Кагарлицького та ін., присвячених історії та поетиці науково-фантастичної літератури. Історичну і жанрову спорідненість двох жанрів, а також факти реалізації казкових традицій у науковій фантастиці неодноразово відзначали самі фантасти – О. Бєляєв, Р. Бредбері, К. Буличов, Р. Гуревич, І. Єфремов, Р. Желязни.
Найчастіше фантасти самі створювали казки, відкрито слідуючи фольклорній традиції або пародіюючи її (К. Буличов, С. Лем, О. Толстой). У цьому, на думку Є. Нейолова, «...виявилася інтуїція творців і знавців науково-фантастичного жанру, породжена самим висхідним матеріалом, самою специфікою фантастичного відображення дійсності» [180, с. 11].
З 1970-х років проблема фольклорно-казкових витоків наукової фантастики опинилася в центрі пильної уваги літературознавців. Підвищений інтерес дослідників до особливостей зв’язку двох жанрів передусім був зумовлений тими якісними змінами проблематики і поетики жанру наукової фантастики, які спостерігалися, починаючи з 1950-х років. Відбувалося кардинальне переосмислення класичних творчих принципів і наукової складової жанру, переорієнтація з технічних проблем на соціальні та моральні. Розмивання еталонів і штампів «твердої» наукової фантастики, пошук нових художніх форм і прийомів призвели до того, що у фантастів з’явилися можливості широкого експериментування з різними фольклорними жанрами і насамперед з казковим.
Важливу роль у зближенні та взаємодії наукової фантастики і казки відіграла ще й тенденція до розширення міжлітературних зв’язків, яка сприяла появі публікацій перекладів науково-фантастичних творів зарубіжних фантастів, зокрема, Р. Бредбері, С. Лема, К. Саймака. Особливим попитом серед радянських читачів і авторів користувалися перекладні твори, які містили багатий фольклорний матеріал, казкове, містичне й ірраціональне начало. Оскільки на той період у всіх сферах життя радянського суспільства домінував раціонально-атеїстичний світогляд, а в науковій фантастиці переважала концепція «фантастики ближнього прицілу», яка вбачала завдання фантастичної літератури лише в популяризації досягнень науки і техніки, то такі твори стали справжнім відкриттям для радянських читачів.
Внутрішньожанрові процеси, що відбувалися в науково-фантастичній літературі у другій половини ХХ століття, не могли не позначитися на творчості відомих зарубіжних і російських фантастів – П. Андерсона, Р. Бредбері, К. Буличова, Р. Каттнера, В. Крапівіна, Б. Лапіна, О. Ларіонової, С. Лема, Ф. Лейбера, М. і Л. Немченко, К. Саймака, С. Слєпиніна, А. і Б. Стругацьких, О. Толстого, Р. Філановського. Проникнення чарівно-казкових мотивів, образів і сюжетів у структуру науково-фантастичних творів, що почалося в 1950-ті роки, стало більш помітним у 1960-70-ті роки і призвело до розквіту комічної (Р. Аспрін, В. Варшавський, Р. Гаррісон, Т. Пратчетт, А. і Б. Стругацькі, Р. Шеклі), «дитячої» і «підліткової» наукової фантастики (К. Буличов, Є. Велтистов).
У цій роботі під казковими елементами ми, услід за О. Ковтун [115], Л. Дерезою [84-86], Є. Нейоловим [180-188], Т. Цив’ян [305] та ін., розуміємо традиційні фольклорно-казкові мотиви, образи, символи, формули простору і часу, композиційні елементи, функції персонажів, прецедентні імена персонажів, функціонування яких виступає своєрідними «маркерами» фольклорної чарівної казки і становить її основу. Запозичення і перенесення казкових елементів у науково-фантастичний твір супроводжується модифікацією притаманної їм семантики. Казкові елементи, введені в тканину науково-фантастичного твору, з одного боку, отримують нові інтерпретації і переосмислюються з точки зору жанрових пріоритетів наукової фантастики та вимог нової епохи, а з іншого – продовжують зберігати зв’язок з фольклорно-міфологічною традицією. В науковій фантастиці елементи казки знаходять нове життя, тим самим представляючи собою широке поле для студіювання фольклористів, етнографів, істориків, яке «...не тільки дозволяє дослідити науково-фантастичну літературу з фольклорною позиції, але й дає можливість поглянути на народну поезію з не менш незвичайної для неї науково-фантастичної точки зору» [41].
Питання про специфіку функціонування чарівно-казкових елементів та їх модифікацій у науково-фантастичній літературі дотепер залишається невирішеним. Його вивчення дозволить визначити нові можливості інтерпретації фольклорно-казкового матеріалу й розкрити глибинні пласти змісту такого сучасного жанру літератури, як наукова фантастика.
Таким чином, актуальність роботи полягає в необхідності дослідження специфіки функціонування та модифікацій чарівно-казкових елементів у науково-фантастичних творах американських (Р. Бредбері, К. Саймак) і російських фантастів (А. і Б. Стругацькі, К. Буличов). Вивчення питання про запозичення казкових елементів та їх видозмін у науково-фантастичних творах дозволить визначити нові можливості інтерпретації традиційно-казкового матеріалу й розкрити глибинні пласти поетики жанру наукової фантастики. Залучення казкового матеріалу надасть змогу осмислити науково-фантастичну літературу і як сучасне явище, і як жанр, що знаходить своє коріння у фольклорній традиції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дослідження, пов’язаного з науковими розвідками, що здійснюються на кафедрі зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету за напрямом «Провідні закономірності розвитку світового літературного процесу», було затверджено на Вченій раді Ізмаїльського державного гуманітарного університету (протокол №1 від 06.10.2011 р.) та на засіданні Бюро наукової ради НАН України при Інституті літератури ім. Т.Г. Шевченка (протокол №1 від 21.02.2012 р.).
Мета дисертаційного дослідження полягає в компаративному аналізі авторських модифікацій фольклорних чарівно-казкових елементів у творах американських (Р. Бредбері, К. Саймак) і російських фантастів (А. і Б. Стругацькі, К. Буличов) з урахуванням традиційної фольклорної семантики та особливостей творчої манери фантастів, пов’язаної з художнім моделюванням науково-фантастичної дійсності.
Для досягнення зазначеної мети передбачено вирішення наступних завдань:
- розглянути історико-теоретичні аспекти питання зародження, розвитку та зв’язку фольклорної чарівної казки і науково-фантастичної літератури;
- дослідити специфіку розвитку американської та російської науково-фантастичної літератури у 1950-80-х роках;
- проаналізувати модифікації імпліцитних чарівно-казкових сюжетів, мотивів, образів та інших «маркерів» казки, які використовуються у створенні художнього науково-фантастичного простору й часу у творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких, К. Буличова;
- здійснити компаративний аналіз просторових казкових образів лісу, саду, дому, моря, дороги та їх модифікацій у доробку фантастів;
- зіставити модифікації експліцитних казкових мотивів і образів у творах американських і російських фантастів;
- визначити основні типи модифікацій експліцитних чарівно-казкових елементів;
- встановити функції чарівно-казкових елементів у творах фантастів 1950-80-х років.
Об’єктом дослідження є твори Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких, К. Буличова, написані у 1950-80-х роках, які містять імпліцитні та експліциті казкові елементи.
Предмет дослідження – модифікації імпліцитних та експліцитних чарівно-казкових сюжетів, мотивів, образів та ін. «маркерів» казки у творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких, К. Буличова.
Джерельну базу дослідження, крім творів фантастів, становлять російські народні казки, представлені у першому повному науковому зібранні О. Афанасьєва «Народные русские сказки» (1855-1863), та англійські й кельтські народні казки, що увійшли до класичних збірників Дж. Джекобса «English Fairy Tales» (1890), «Celtic Folk and Fairy Tales» (1892), «More English Fairy Tales» (1894) та Дж. Ріордана «Folk-tales of the British Isles» (1987).
Теоретико-методологічною основою дисертації є праці російсько-українських (О. Афанасьєв, М. Бахтін, О. Веселовський, В. Жирмунський, М. Липовецький, Д. Лихачов, Г. Левінтон, Д. Медріш, Є. Мелетинський, С. Неклюдов, Є. Новік, Е. Померанцева, О. Потебня, В. Пропп, Б. Путілов, В. Топоров, Є. Трубецькой, Т. Цив’ян) та зарубіжних дослідників (А. Аарне, Г. Андерсон, К. Бріггс, С. Джонс, Дж. Зайпс, Т. Кейтлі, Л. Кріді, М. Люті, В. Тернер, С. Томпсон, Дж. Фрезер), в яких розглянуто теоретичні проблеми жанру фольклорної казки. Важливими для даного дослідження стали праці С. Броннера, Ж. Брунванда, Б. Каррена, Р. Дорсона, Л. Хуанг, Р. Чейза, в яких простежується розвиток європейської фольклорної чарівної казки у США.
Значну роль в осмисленні поетики науково-фантастичної літератури відіграли роботи російсько-українських літературознавців і критиків – Р. Арбітмана, І. Бестужева-Лади, Є. Брандіса, О. Брітікова, А. Воздвиженської, В. Гакова, В. Гопмана, Ю. Кагарлицького, О. Ковтун, Є. Нейолова, А. Нямцу, О. Осипова, Є. Парнова, В. Рєвіча, Ю. Смєлкова, Є. Тамарченко, Н. Чорної, Т. Чернишової, а також зарубіжних дослідників – Н. Баррона, М. Букера, Б. Лендона, П. Нахіна, С. Поттса, Е. Рабкіна, Ц. Тодорова, І. Хауелл,
Аналіз форм і прийомів звернення фантастів до казкової традиції базується і на вивченні праць, в яких розглядається творчість Р. Бредбері (Г.К. Вулф, О. Горенко, Дж. Еллер, М. Кисельова, В. Литвинова, Т. Лінкфілд, Н. Маркіна, П. Молитвін, Х. Пірс), К. Саймака (В. Гаков, Т. Кларсон, В. Ломакс, Ф. Стефенсон-Пейн, В. Уетербі), А. і Б. Стругацьких (Р. Арбітман, О. Ковтун, Ю. Козловські, С. Лем, Б. Ліндсі, С. Переслегін, Д. Сувін) і К. Буличова (В. Рєвіч, Ю. Смєлков).
Методи дослідження. В основу дослідження покладено провідні концепції сучасного порівняльного літературознавства. Автор орієнтується на теоретичні праці з питань порівняльного і типологічного вивчення літератур українських та зарубіжних учених: О. Білецького, В. Будного, Р. Веллека, Г. Вервеса, А. Волкова, Р. Гром’яка, Т. Денисової, О. Діми, Д. Дюрішина, В. Жирмунського, Ф. Жоста, С.Т. де Зепетника, М. Ільницького, Є. Мелетинського, Д. Наливайка, І. Неупокоєвої. Дисертаційна робота ґрунтується на використанні комплексного підходу, який синтезує порівняльно-історичний, порівняльно-типологічний та герменевтичний методи.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що:
- вперше в українському літературознавстві твори фантастів Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких, К. Буличова стали об’єктом порівняльного аналізу з точки зору функціонування в них фольклорних чарівно-казкових елементів;
- проаналізовано модифікації імпліцитних чарівно-казкових елементів, які використовуються у створенні художнього науково-фантастичного простору й часу;
- здійснено компаративний аналіз модифікацій просторових казкових образів лісу, саду, дому, моря, дороги у доробку фантастів;
- проведено зіставний аналіз модифікацій експліцитних чарівно-казкових мотивів і образів у творах американських і російських фантастів;
- визначено основні типи модифікацій експліцитних чарівно-казкових елементів;
- встановлено художні функції казкових елементів у науково-фантастичних творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких, К. Буличова 1950-80-х років.
Практичне значення одержаних результатів. Наукові результати можуть бути використані у подальшому вивченні творчості Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова. Основні положення роботи будуть корисними при читанні лекційних курсів із сучасної зарубіжної літератури, у спецкурсах з фольклору, наукової фантастики, теорії порівняльного літературознавства, при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.
Апробація результатів дисертації здійснювалась у процесі її обговорення на кафедрі зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету. Основні положення роботи викладено в доповідях на міжнародних («Творчість сім’ї Тарковських у контексті епохи: література та кінематограф» (Кіровоград, 2007), «Слов’янські читання» (Ізмаїл, 2007), «Література для дітей і про дітей: історія, сучасність, перспективи» (Бердянськ, 2008), «Поетика художнього тексту» (Борисоглебськ, Росія, 2008), «Українська література і загальнослов’янський контекст» (Бердянськ, 2008), «Мова і культура» (Київ, 2009), «ІV Міжнародні Севастопольські Кирило-Мефодіївські читання» (Севастополь, 2010), «Літературознавчі обрії» (Київ, 2010), «Дунай – основа європейської ідентичності» (Ізмаїл, 2013), «Сучасна філологія: теорія і практика» (Москва, 2013) та всеукраїнських («Філологічні науки в освітніх закладах України» (Суми, 2007)) конференціях. Дисертацію обговорено на засіданні кафедри зарубіжної літератури Ізмаїльського державного гуманітарного університету 11.09.2013 р.
Публікації. Основні положення та результати дослідження викладено у 13 наукових публікаціях (загальним обсягом 6 друкованих аркушів), із них 9 – у фахових виданнях України, 3 – у зарубіжних виданнях та 1 додаткова.
Структура та обсяг роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (429 позицій). Загальний обсяг роботи – 236 сторінок, з них – 197 сторінок основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Розвиток літератури ХХ століття відзначений зростанням популярності наукової фантастики, яка на тривалий період стала важливим феноменом культури і виразником запитів тогочасного суспільства. Впродовж ХХ століття вона пройшла шлях від пригодницької літератури й літератури, що пропагує науково-технічні досягнення, до літератури, яка розглядає найважливіші питання буття.
Історико-літературне дослідження дозволяє стверджувати, що особливу роль у процесі становлення наукової фантастики як літератури значного потенціалу зіграв період 1950-80-х років, який характеризується якісними змінами жанру, що виразилися у переосмисленні жанрових принципів та ролі наукового компонента, в переакцентуванні з технічних проблем на гуманітарні. Так, традиційні для наукової фантастики теми почали розглядатися вже з точки зору моральних і етичних аспектів. Процеси внутрішньої перебудови жанру, зміщення тематичних акцентів і розширення проблематики творів дозволили вивести жанр на якісно новий рівень і сприяли посиленню читацького та дослідницького інтересу.
Зіткнувшись зі згубними результатами інтенсивного розвитку науки і техніки, людство у другій половині ХХ століття розпочало пошук нових орієнтирів – світоглядних, філософських, суспільних, культурних. У зв’язку з цим апелювання наукових фантастів до фольклорної спадщини стало не лише своєрідним способом вирішення назрілих проблем, але й поверненням до народної скарбниці фольклорних цінностей, на які орієнтувалося не одне покоління. У цьому плані особливу роль відіграла фольклорна чарівна казка, яка відображала реальність у вигаданих, фантастичних формах і вплинула на становлення багатьох літературних жанрів, у тому числі й наукової фантастики. Звернення фантастів до фольклорної казки зумовлено кількома чинниками: генетичним зв’язком науково-фантастичної літератури з казкою, а також загальною тенденцією розвитку науково-фантастичної літератури другої половини ХХ століття – прагненням до синтезу жанрів.
У дослідженні розглядалися науково-фантастичні твори провідних американських і російських наукових фантастів – Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова, написані у 1950-80-х роках, в яких функціонують елементи фольклорної чарівної казки. Було виявлено, що основним способом звернення до чарівно-казкової традиції стало запозичення традиційно-казкових сюжетів, мотивів, образів та інших казкових елементів казки. Генетичний зв’язок і типологічні збіги в поетиці жанру чарівної казки і наукової фантастики призвели до того, що казкові елементи в науково-фантастичних творах не створюють опіру жанру, але при цьому зазнають семантичних модифікацій.
У ході вивчення виділено два типи функціонування чарівно-казкових елементів у творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова – імпліцитне й експліцитне. Поява в науково-фантастичних творах імпліцитних казкових сюжетів, мотивів, образів, символів відбувається й незалежно від волі автора, й цілком усвідомлено та цілеспрямовано. Імпліцитні казкові елементи зафіксовано в «твердих» науково-фантастичних творах з більш жорсткими науковими (квазінауковими) мотивуваннями. Їх виявлення вимагає аналізу з «реставрації» їх фольклорно-казкових коренів у зв’язку з тим, що в їх структурі відбувається нашарування фольклорної, літературної та науково-фантастичної семантики.
Дослідження творів Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова дозволяє зробити висновок про те, що казкові елементи імпліцитної природи передусім простежуються в структурі таких базових онтологічних категорій, як простір і час. Семантична характеристика цих категорій, що формують картину світу будь-якого народу, має в казці сакральне значення. В інтерпретації наукових фантастів простір і час також наділені особливими властивостями, що виражаються насамперед у можливості необмеженого експериментування з ними.
В результаті проведеного аналізу встановлено, що в організації науково-фантастичного простору, як і казкового, бере участь композиція твору, фольклорна бінарна опозиція «свій» – «чужий», а також просторові образи лісу, саду, океану (моря), дороги, дому. Всі ці елементи в науково-фантастичних текстах виявляють особливості поетики чарівної казки.
Майже в усіх творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова «своїм» простором для героїв виступає планета Земля, якій притаманна в основному позитивна семантика. Вона є сакральним центром, Раєм для науково-фантастичних героїв. Як і «свій» світ у казці, Земля зображується фантастами схематично, оскільки часто авторська увага сконцентрована на ціннісних характеристиках образу. Однак фантасти не завжди слідують казковій традиції змалювання «свого» світу як позитивного, світлого і доброго. В оповіданнях Р. Бредбері та романах К. Саймака образ Землі модифікований, він набуває яскраво вираженого негативного трактування (Р. Бредбері) або наділяється амбівалентними ознаками (К. Саймак). Простір Землі для героїв К. Саймака вже не «свій», але ще не «чужий». «Своєю» для них Земля залишається в морально-етичному плані, але стає «чужою» у просторовому у зв’язку з освоєнням космосу. В таких авторських модифікаціях образу Землі звучать антиутопічні мотиви й порушуються питання негативних наслідків науково-технічного розвитку земного суспільства.
Друга частина казкової опозиції «свій» – «чужий» у текстах фантастів представлена двома елементами: космос (Галактика) і недосліджені світи. У творах Р. Бредбері, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова виявляються лише штрихи образу космосу, який зображується в негативному світлі. У К. Саймака космос як «чужий» простір описується більш детально, йому властива як позитивна, так і негативна семантика, він одночасно і небезпечний для героїв, і заворожуюче прекрасний.
«Чужі» світи в текстах фантастів мають казкове значення «небезпечні», «ворожі». В більшості оповідань Р. Бредбері «чужим» простором виступає Марс, який набуває амбівалентної семантики, залежно від того, з чиєї позиції (землян або марсіан) зображується. На відміну від творів інших фантастів, у романах К. Саймака («Все живе», «Кільце навколо Сонця») «чужому» світові не властива яскраво виражена негативна семантика, він має значення, протилежні казковим, тобто позитивні. Він також може одночасно виступати і «своїм», і «чужим» світом, що залежить від точки зору героя. Ключову роль в таких випадках відіграє науково-фантастичний мотив паралельних світів, часто зображуваних як ідилічні, утопічні.
Одним із продуктивних прийомів відтворення простору в науковій фантастиці, як і в казці, виступає використання колоративів. Колірна тріада біле – червоне – чорне у творах зазначених митців проектується на категорію простору. Майже в усіх випадках фантасти зберігають казкові значення кольору, однак вони можуть виявлятися й експліцитно («Країна багряних хмар», А. і Б. Стругацькі; «Золоті яблука Сонця», Р. Бредбері), й імпліцитно, через актуалізацію відповідних асоціацій («Космонавт», «Нескінченний дощ», Р. Бредбері).
При конструюванні простору наукові фантасти звертаються до конкретних просторових образів лісу, саду, дому, океану (моря), дороги, в структурі яких найпомітніше відбувається відродження особливостей поетики чарівної казки. Поряд з літературним розумінням лісу як пейзажу або фону події відроджується і казкова традиція трактування лісу як небезпечної і «чужої» людині зони. Такий ліс і в науковій фантастиці виконує функції перешкоди на шляху героя й межі між світами. Основне казкове значення лісу як небезпечної зони у творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Сругацких і К. Буличова зберігається, а в більшості випадків виступає на перший план, стверджуючи негативний характер зображеного ними світу.
Однак фантасти модифікують зміст казкового образу, інтерпретуючи його з науково-фантастичного погляду. В результаті цього казкові мотиви, пов’язані з образом лісу (мотив «хижого» лісу, сну в лісі, підглядання в лісі, зв’язок лісу з жіночим началом), казкові зіставлення й протиставлення «ліс – будинок», «ліс – сад» та ін. модернізуються, тлумачаться не лише буквально, але й метафорично, набувають протилежних значень або стають амбівалентними.
Характерні для казки образи океану, водної стихії, острова й корабля у творах фантастів також піддаються змінам – вони поєднують у собі фольклорну та літературну семантику. Казкові ототожнення «океан – світ, Всесвіт», «океан – жива істота», «корабель – дім», «корабель – живий» і протиставлення «океан – острів» інтерпретуються і буквально (казкова традиція), і метафорично (літературна традиція). Буквальне тлумачення спостерігається у творах К. Саймака і К. Буличова, а Р. Бредбері і А. і Б. Стругацьких найчастіше трактують їх метафорично. Особливістю інтерпретації цих образів А. і Б. Стругацькими і К. Буличовим виступає поєднання в одному образі різних іпостасей, часто семантично протилежних. У всіх творах фантастів образи водної стихії не мають конкретно-соціального змісту, на перший план виступає натурфілософський аспект, який, безсумнівно, наближає їх до казкової традиції.
Модифікація фантастами казкового образу дому і пов’язаних з ним мотивів втрати дому й повернення героя додому відбувається шляхом придбання або втрати ними аксіологічного навантаження. Дім у текстах фантастів, як і в казковій традиції, виступає центральним локусом «свого» простору та кордоном «свого» і «чужого» світу. Для героїв Р. Бредбері, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова поняття «дім» ширше від поняття «місце проживання». Незважаючи на те, що герої перебувають далеко від дому, він залишається для них осередком основних життєвих цінностей, щастя, єдності сім’ї, символом добробуту. Персонажі ж К. Саймака поняття «дім» нівелюють, вони мешканці Всесвіту, для них весь космос – дім.
Ключове значення у науково-фантастичних творах має і казковий образ дороги, яка є зав’язкою дії, поєднує «свій» світ з «чужим». Казкові мотиви, пов’язані з цим образом (заборони, приготування, перешкоди, зустрічі в дорозі, миттєвого переміщення), трактуються фантастами в науково-фантастичному ключі. Індивідуально-авторська інтерпретація образу, що виражається у відкритих кінцівках творів, незавершеності шляху, відсутності мотиву повернення героїв додому, а також неповне відтворення композиції чарівної казки, з одного боку розширюють семантичні межі казкового образу дороги й створюють художню багатозначність тексту, а з іншого – акцентують увагу на актуальних темах, що порушуються фантастами.
Образи лісу, океану, дороги, дому, функціонуючи в науково-фантастичному творі в «новому обличчі», допомагають зрозуміти авторський задум, розкрити проблематику твору, реалізувати функції з’єднувальної ланки між різними епохами.
У структурі категорії науково-фантастичного часу простежується збереження специфіки чарівно-казкового часу: неозначеність, відносність, зворотність, можливість буквального управління ним. Неозначеність часу, характерна для зображення минулого в казці («жыли-были»), властива в науково-фантастичній літературі зображенню майбутнього. Як і в казці, неозначеність часу у творах фантастів виражається відсутністю чітких часових координат подій, йдеться лише про те, що дія віднесена у майбутнє («Повернення (Полудень ХХІ століття)», А. і Б. Стругацькі; «Сто років тому вперед», К. Буличов). Вже суто науково-фантастичною особливістю вияву неозначеності часу виступає механізм поєднання реалій різних епох (казкових персонажів і науково-фантастичних атрибутів), що також ускладнює віднесення дії до конкретного часу («Заповідник гоблінів», К. Саймак; «Понеділок починається в суботу», А. і Б. Стругацькі).
У творах фантастів відносність казкового часу виражається в його прискоренні або уповільненні. Як і в казці, подія в науково-фантастичних творах може відбуватися і миттєво, і «тридцать лет и три года», що прямо пов’язано з дією часових законів у космосі й на «чужих» планетах. В інтерпретації фантастів відносність часу виявляється буквально, що пояснюється розбіжністю земного і корабельного часу («Повернення (Полудень ХХІ століття), А. і Б. Стругацькі), та метафорично, що вже залежить від суб’єктивного сприйняття часу героями («Пікнік на узбіччі», А. і Б. Стругацькі; «Перевал», К. Буличов).
Зворотність часу в науковій фантастиці, як і в казці, реалізується в можливості героя буквально управляти часом – зупиняти його, уповільнювати, прискорювати, подорожувати в ньому. Казковому герою в цьому допомагають чарівні предмети, науково-фантастичному – техніка. Значним авторським модифікаціям піддаються способи керування часом. Поряд з науково-мотивованими («Заповідник гоблінів», К. Саймак; «Заповідник казок», К. Буличов; «І грянув грім», Р. Бредбері) зустрічаються й нетрадиційні для жанру способи, які все ж виявляють імпліцитний зв’язок з казковою традицією. Такими є подорожі в часі в сплячому стані («Планета Шекспіра», К. Саймак; «Ілла», Р. Бредбері), продовження життя і набуття безсмертя («Далека райдуга», А. і Б. Стругацькі; «Пересадна станція», К. Саймак), оживляння («Довгі роки», Р. Бредбері). Іноді управління часом ніяк не пояснюється і відбувається незвичайним способом – за допомогою стіни («Іграшка долі», К. Саймак), каруселі («Щось страшне насувається», Р. Бредбері), занедбаного горища («Запах сарсапарелі», Р. Бредбері). Відсутність наукових обґрунтувань механізму управління часом і засобів, якими воно здійснюється, робить процес загадковим, таємничим, що наближає його до казкової традиції.
Звертаючись до теми часу, фантасти акцентують увагу на окремих питаннях: Р. Бредбері – на морально-етичних, К. Саймак, А. і Б. Стругацькі та К. Буличов – на філософських. Казковий аспект науково-фантастичного часу – контраст і зустріч часів в поєднанні з науково-фантастичною ідеалізацією минулого й критикою сьогодення допомагають авторам у розкритті вічних тем – життя, смерті, безсмертя.
Поряд з імпліцитними чарівно-казковими елементами в науково-фантастичних творах митців функціонують і експліцитні, які легко ідентифікувати. Аналіз виявив семантичні модифікації, яки вони зазнають при перенесенні у науково-фантастичний твір. У результаті зроблено висновок про те, що функціонування експліцитних казкових елементів є наслідком свідомої імітації казки, творчої і цілеспрямованої настанови фантастів на використання фольклорної спадщини.
Експліцитність казкових сюжетів, мотивів, образів, прецедентних імен тощо зафіксовано в повісті А. і Б. Стругацьких «Понеділок починається в суботу», романі К. Саймака «Заповідник гоблінів» і повістях К. Буличова «Заповідник казок» та «Козлик Іван Іванович». У цих творах відбувається відкрита взаємодія казки й реальності, а казкові образи і науково-фантастичний антураж органічно поєднуються, модифікуючись відповідно до наукової (квазінаукової) логіки.
В ході розгляду запозичених казкових образів, мотивів і сюжетів, які відкрито функціонують у творах фантастів, було виявлено такі типи модифікацій, як-от:
– оцінна інверсія або зміна оцінних домінант, коли традиційно позитивно марковані образи в інтерпретації автора стають негативними і навпаки. Перший випадок супроводжується зниженням семантики казкового образу і його пародіюванням (наприклад, образ Червоної Шапочки і богатиря в повісті К. Буличова «Заповідник казок»). У другому випадку – через виниклу невідповідність між традиційним і новаторським прочитанням образу простежується зміщення моральних акцентів (наприклад, образ дракона в романі К. Саймака «Заповідник гоблінів»). Це наповнює казкові образи актуальним змістом і дозволяє розглянути їх у новому ракурсі;
– набуття казковими образами амбівалентного значення, тобто доповнення новими деталями, семантично протилежними традиційно-казковим (наприклад, образ вовка у повісті К. Буличова «Заповідник казок»). Двозначність казкових образів виявляється в їх одночасному включенні в контекст вічного і сьогодення. Взаємопроникнення протилежних семантичних полів не створює протиріч у структурі образу, а доповнює його, роблячи більш яскравим і багатогранним;
– психологізація та індивідуалізація казкових образів, у результаті чого вони виступають вже не просто типами, як у казках, а повноцінними, детально розробленими характерами (наприклад, образ гобліна О’Тула в романі К. Саймака «Заповідник гоблінів»). Наділення казкових персонажів індивідуальними рисами і особливостями, глибоке психологічне мотивування їх дій, загострення уваги на внутрішніх конфліктах сприяють розширенню меж науково-фантастичного жанру;
– осучаснення казкових образів, які, вбудовуючись у нову, реальну або науково-фантастичну картину світу, отримують раціональні мотивування. Це призводить до переосмислення їх у дусі часу й «пристосування» до світогляду сучасної авторові епохи. Осучаснення казкових персонажів робить їх перенесення в інше оточення менш «болісним». Сама «вічна» природа казкового матеріалу уможливлює його схильність до осучаснення, тому поєднання вічного і сучасного не викликає дисонансу. Цей тип модифікації найбільш концептуально представлений у повістях А. і Б. Стругацьких і К. Буличова, які осучаснюють персонажів як зовні, так і внутрішньо. К. Саймак осучаснює найбільш колоритних персонажів, що відповідають авторському задумові. Невідповідності, що виникають при поєднанні архаїчних і сучасних рис в одному образі призводять до комічному ефекту;
– «зниження» чарівно-казкових образів, що відбувається за рахунок включення їх у контекст конкретно-побутової реальності (наприклад, образ кота Василя, Кощія в повісті А. і Б. Стругацьких «Понеділок починається в суботу»);
– створення комічного ефекту, заснованого на подібностях і розходженнях реального і казкового, архаїчного і сучасного, різних типів мислення. Їх одночасна несумісність і спорідненість породжує двозначність та двоплановість казкових елементів і всіх подій, які відбуваються;
– пародійна, сатирична і гумористична інтерпретація казкових сюжетів, мотивів, образів або окремих рис, що руйнує їх традиційне сприйняття.
Основні мотиви казки в інтерпретації фантастів також модифікуються, переломлюючись крізь призму художнього бачення автора. Казкові мотиви ускладнюються, стають багатозначними, виражаючи одночасно традиційну і сучасну ідею; містять кілька семантичних шарів, у зв’язку з чим осмислюються вже в нових ракурсах; набувають пародійного, сатиричного та гумористичного відтінку.
Варто зазначити, що виявлені модифікації експліцитних казкових образів і сюжетів не призводять до повного руйнування казкової семантики. Незважаючи на те, що в деяких випадках домінантні характеристики зазнають суттєвих змін, риси, що сприяють ідентифікації конкретного казкового образу або сюжету, зберігаються, що дозволяє реконструювати їх традиційні значення й активізувати жанрову пам’ять читача.
Проведене дослідження також дозволяє говорити про основні причини звернення наукових фантастів до казкового фольклору. В казці відбилося багатовікове матеріальне й духовне життя людства, зберігся колективний та індивідуальний досвід, який не тільки витримав перевірку часом, але й залишився актуальним до наших днів. Апелювання до казки дозволило фантастам у своєрідній формі сфокусувати увагу на хвилюючих питаннях сучасності й озвучити проблеми, які з тих чи інших причин не могли прозвучати відкрито. Це також надало митцям можливість висловити свій етичний ідеал, адже моральне підґрунтя казки настільки міцне, що бажання звернутися до нього є цілком закономірним.
Запозичені казкові елементи у творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких та К. Буличова відіграють важливу роль – з одного боку, вони відроджують найдавніші пласти народної культури, а з іншого – здійснюють зв’язок різних часів, народів, поколінь, світоглядів. У творах фантастів відбувається ціннісне осмислення реальної та науково-фантастичної дійсності з погляду архаїки та попереднього досвіду, закріпленого у фольклорі. Шляхом актуалізації традиційного фольклорно-казкового матеріалу, введення і творчого переосмислення казкових образів і відтворення атмосфери казки автори висловлюють своє бачення навколишнього світу й життя. Вони розширюють межі науково-фантастичного жанру, синтезуючи казкове, науково-фантастичне і буденне, які переплітаються, взаємодіють і переходять одне в одне.
Модифікації казкових елементів у творах фантастів здійснені у світлі сучасних їм літературних, культурних, громадських та інших тенденцій. Інтерес до поетики казки виникає тоді, коли закладені в ній вічні цінності набувають гострої актуальності. Відтворення казкових структур, мотивів і образів у творах Р. Бредбері зумовлено тим, що тема дитинства, безпосередньо пов’язана з казкою, пронизує всю творчість американського фантаста. Провідним мотивом «Марсіанських хронік» і багатьох інших оповідань Р. Бредбері є мотив взаємовідносин людини і Марса, людини і «чужого». Описуючи історію колонізації людьми Марса і наслідки зіткнення двох культур, автор порушує соціальні й політичні проблеми, які хвилюють американське суспільство 1950-х років: загроза ядерної війни, гонка атомних озброєнь, проблеми імперіалізму, расизму, цензури. Ці теми – теми ХХ століття, але все ж у них вкладена «вічна» проблематика – життя і смерті, добра і зла. Образ Марса як символічне тло дозволяє фантастові дослідити природу людини і її життєві орієнтири. Настрої Р. Бредбері щодо майбутнього Червоної планети змінюються від оповідання до оповідання – автор то оптимістичний, то зображує світ, що знаходиться на краю загибелі.
Творчість К. Саймака, як і Р. Бредбері, не типова для американської наукової фантастики другої половини ХХ століття, оскільки характеризується яскраво вираженою гуманістичною спрямованістю. У своїх творах К. Саймак висловлює думку про те, що технологічний вектор розвитку цивілізації не є єдино вірним. Шляхом перенесення дії з глибин космосу в пасторальний світ, зображення провінційної Америки й простого селянського життя автор доводить, що не можна покладатися тільки на науку й техніку. Місце дії його творів – типові американські містечка, герої – звичайні американці, які знаходять спільну мову і з інопланетними істотами, і з такими ж, як вони, і з самими собою. Тема контакту, взаєморозуміння і дружби всіх з усіма, коріння якої знаходяться в казковій традиції, виступає головною у творчості фантаста.
Утопічні можливості та натурфілософські погляди чарівної казки яскраво виражені й у науковій фантастиці А. і Б. Стругацьких, твори яких просякнуті сподіванням на те, що нові технології не віддалять людину від природи. Фантасти зображують людину, яка одночасно прагне до прогресу і науки й усе ще зберігає зв’язок з природою. Протистояння природи як природного чинника і техніки як штучного чинника в житті людства – одна з головних тем їх творчості. Особливе значення при цьому мають прийоми оживляння предметів навколишньої дійсності, що створюють враження загального взаємозв’язку людини з оточуючим світом.
Для К. Буличова казкова форма стала засобом вираження свого світогляду й надала можливість звернутися до загальнолюдських істин. При цьому складна проблематика адаптована до потреб дитячого та підліткового віку читача. Стиль К. Буличова характеризується захопливістю, детективною напруженістю, що в сукупності зі зверненням до серйозних проблем сучасності забезпечує можливість поліваріантного прочитання.
Як бачимо, науково-фантастична література містить значні потенції діахронної і синхронної взаємодії з різними фольклорними та літературними жанрами, напрямами, епохами, яка призводить до ефективного творчого використання фольклорно-казкового матеріалу, що виражається в модифікаціях фольклорно-казкових елементів. Аналіз модифікацій запозичених імпліцитних та експліцитних чарівно-казкових елементів, що функціонують у творах Р. Бредбері, К. Саймака, А. і Б. Стругацьких і К. Буличова, дозволяє осмислити наукову фантастику в широкому історико-літературному контексті – як літературне явище, що відгукнулося на актуальні проблеми певного періоду в житті людства, і як жанр, котрий виявляє свої витоки у фольклорно-казковій традиції.
Проведене дослідження послужить важливим джерелом для подальшої розробки проблеми впливу казкової традиції на розвиток жанру фентезі, який став поширеним у російській літературі в 1990-ті роки. Поглибленого теоретичного вивчення потребує і питання результатів жанрового синтезу наукової фантастики з літературною казкою та фентезі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адоньева С. Б. Сказочный текст и традиционная культура / С. Б. Адоньева. – СПб. : Издательство Санкт-Петербургского университета, 2000. – 181 с.
2. Амусин М. Ф. Стругацкие и фантастика текста / М. Ф. Амусин // Звезда. – 2000. – № 7. – С. 208–216.
3. Английские народные сказки : текст / [пер. с англ. Н. Шерешевской; ред. М. Клягина-Кондратьева]. – М. : Госиздат худож. лит., 1960. – 215 с.
4. Андреев Н. П. Указатель сказочных сюжетов по системе Аарне / Н. П. Андреев. – Л. : Гос. рус. геогр. о-во, 1929. – 118 с.
5. Антонова В. Ф. Британская народная сказка как составная часть культуры народов Британских островов [Электронный ресурс] / В. Ф. Антонова // Світова література на перехресті культур і цивілізацій : збірник наукових праць. – 2010. – №2. – Режим доступа : http://www.nbuv.gov.ua/Portal/Soc_Gum/Slpkc/2010_2/Antonova.htm
6. Арбитман Р. А. Сказки, которые мы выбираем. Зарубежная фантастика как попытка к бегству / Р. А. Арбитман // Заря молодежи : Еженедельник. – Саратов. – 1992. – 11 апр. – С. 5.
7. Арбитман Р. А. Со второго взгляда : Заметки о «Повести о дружбе и недружбе» А. и Б. Стругацких / Р. А. Арбитман // Проблемы детской литературы. – Петрозаводск, 1989. – С. 110–121.
8. Арзамасцева И. Метафора жизни : размышления о сказке / И. Арзамасцева // Дет. лит. – 1991. – № 9 – 10. – С. 26–29.
9. Афанасьев А. Н. Древо жизни / А. Н. Афанасьев. – М. : Современник, 1982. – 464 с.
10. Афанасьев А. Н. Поэтические воззрения славян на природу : Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований в связи с мифическими сказаниями других родственных народов : в 3 томах / А. Н. Афанасьев. – М. : Современный писатель, 1995. – 400 с.
11. Ахундов М. Д. Пространство и время : от мифа к науке / М. Д. Ахундов // Природа. – 1985. – № 5. – С. 53–64.
12. Байбурин А. К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян / А. К. Байбурин. – Л. : Наука, 1983. – 191 с.
13. Балашова Т. А. Художественные особенности серьезно-смеховой фантастики (На материале научно-фантастического романа Великобритании) : дис. ... канд. филол. наук : 10.01.03 / Балашова Татьяна Александровна. – Балашов, 2003. – 188 c.
14. Бартенева Е. Трансформация мифологических мотивов, сюжетов и образов в европейской литературной сказке [Электронный ресурс] : (на материале произведений Дж. Р. Р. Толкиена) // Обе пряхи : [сайт]. – Режим доступа : http://pryahi.indeep.ru/mythology/research/smirre_01.html
15. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет / М. М. Бахтин. – М., 1974. – 504 с.
16. Бахтин М. М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и Ренессанса / М. М. Бахтин. – М. : Худ. лит. 1965. – 543 с.
17. Бахтин М. М. Формы времени и хронотопа в романе / М. М. Бахтин // Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. – М. : Наука, 1975. – С. 231–291.
18. Бахтина В. А. Время в волшебной сказке / В. А. Бахтина // Проблемы фольклора. – М. : Наука,1975. – С. 157–163.
19. Бахтина В. А. Эстетическая функция сказочной фантастики (наблюдения над русской народной сказкой о животных) / В. А. Бахтина. – Саратов : Изд-во Саратовского университета, 1972. – 52 с.
20. Белокурова С. П. Словарь литературоведческих терминов [Электронный ресурс] / С. П. Белокурова. – СПб. : Паритет, 2006. – 320 с. – Режим доступа : http://www.gramma.ru/LIT/?id=3.0
21. Беляев А. Р. Создадим советскую научную фантастику / А. Р. Беляев // Детская литература. – 1938. – №15–16. – С. 1–8.
22. Беляков Е. Море как элемент русского этноландшафта. К вопросу о генетической памяти русского этноса / Е. Беляков // Учительская газета. – 2004. – №1 (13 января). – Режим доступа : http://www.ug.ru/issue/?action=topic&toid=3079