ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ ЯК ДЖЕРЕЛО ЙОГО ХУДОЖНОСТІ

Краткое описание

Кіровоградський державний педагогічний університет
імені Володимира Винниченка

На правах рукопису

УДК 82.0 82-311.2

Осташко Наталя Юріївна

ГУМАНІСТИЧНА СПРЯМОВАНІСТЬ ЛІТЕРАТУРНОГО ТВОРУ ЯК ДЖЕРЕЛО ЙОГО ХУДОЖНОСТІ
10.01.06 теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник:
професор, доктор філологічних наук,
Клочек Григорій Дмитрович

Кіровоград 2004

ЗМІСТ
ВСТУП .... 3
РОЗДІЛ І. Про гуманізм у художній літературі...8
РОЗДІЛ ІІ. Змістовий та поетикальний аналіз гуманістичної
проблематики роману Джона Стейнбека Грона гніву” ....15
2.1.Соціально-змістовий та жанрово-стильовий формат роману..15
2.2.Параметральний аналіз гуманістичної спрямованості роману27
2.2.1.Опозиція людиналюдина”..27
2.2.2.Опозиція людиназемля”.33
2.2.3.Опозиція людинатехніка” 38
2.2.4.Опозиція людинарелігія”....44
2.2.5.Опозиція людинаневоля”49
2.3. Поетика гуманізму...53
РОЗДІЛ ІІІ. Гуманістичний зміст роману Жовтий князь” як
джерело його художності ..76
3.1. Опозиція людиналюдина”. Образ родини Катранників як
образ Добра..76
3.2. Опозиція людинавлада”. Образ більшовицької тоталітарної
системи як образ Зла...90
3.3. Опозиція людинарелігія”. Християнський мотив роману ....103
3.4. Поетика катарсису.....108
РОЗДІЛ ІV. Жовтий князь” Грона гніву”: типологічний аналіз..114
4.1. Сюжет, система образівперсонажів, стилістика...115
4.2. Головні концепти...118
4.3. Катарсисність.....131
РОЗДІЛ V. Контроверс.....137
ВИСНОВКИ 151
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ......156

ВСТУП

Що більше я думаю, то більше переконуюсь, що нема нічого художнішого за любов до людей” [129:8] ці слова видатного французького живописця Ван Гога міцно пов’язують дві категорії гуманізм” і художність”. Зв’язок цей реально існуючий, значущий, проте він належить до тих зв’язків, які ніколи не були на поверхні”, а тому й не впадали у вічі дослідникам, залишаючись утаємниченими і неосмисленими. Через те і питання про їх зв’язок поставало украй рідко і не настійно, немовби між іншим.
А.П. Чехов висловив важливу думку, яку фактично треба вважати базовою в методиці визначення критеріїв художності: Можна зібрати докупи все краще, що створено художниками за всі віки, і, користуючись науковим методом, вловити те загальне, що робить їх подібними один до одного і що обумовлює їхню цінність. Це загальне і буде законом. У творах, які називають безсмертними, загального дуже багато; якщо з кожного із них викинути це загальне, твір загубить свою привабливість. Отже, це загальне необхідне і складає обов’язкову умову будь-якого твору, що претендує на безсмертя” [242:217].
Користуючись порадами Чехова, можна і справді встановити істинні критерії художності. Йдеться ж про ті особливості, наявність яких дозволила окремим, відносно не чисельним творам мистецтва витримати найсуворіший іспит Часу як головного судді, який надає художнім творам допуск у класику світової художньої літератури. Зрозуміло, що таких загальних особливостей є чимало, і стосуються вони як змістової, так і поетикальної сфер творів. Але немає сумніву у тому, що одним із базових змістових критеріїв художності творів є їх гуманістичний потенціал. Усі ж без винятку! класики світової літератури є гуманістами. Вочевидь, людство свідомо, а то й підсвідомо на рівні інстинкту самозбереження відчуває духовну потребу у творах із потужним гуманістичним потенціалом. Таким чином обумовлюється аксіологічна значущість гуманістичного начала в літературі.
Актуальність даного дослідження визначається важливістю встановлення взаємозалежності між гуманістичною спрямованістю літературного твору та ступенем (чи мірою) його художності. Виходимо з того, що встановлення об’єктивних критеріїв оцінки художності літературного твору є однією з найактуальніших теоретиколітературних проблем. Її увиразнення є вкрай важливим для істориколітературної та літературнокритичної галузей науки про літературу. Актуальність даного дослідження підсилюється ще й тим, що висвітлення головної проблеми можливе за умови розв’язання кількох завдань, пов’язаних з методологією та методикою аналізу гуманістичного потенціалу художньолітературного твору.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації затверджена на засіданні бюро Наукової Ради НАН України з проблеми Класична спадщина та сучасна художня література”, протокол № 1 від 29.03.2001 р. Проблематика дисертації пов’язана з науковою темою Методологія і методика системного аналізу літературного твору”, що розробляється колективом учених філологічного факультету Кіровоградського педагогічного університету імені Володимира Винниченка.
Предметом дослідження є закономірність зв’язків між гуманістичним потенціалом твору та рівнем його художності. При цьому гуманістичний зміст твору визначається як формоутворюючий чинник. Вирішення головної мети дисертації потребувало відповідного вибору об’єкту дослідження. Матеріалом для аналізу обрано роман американського письменника Джона Стейнбека Грона гніву” та роман українського письменника Василя Барки Жовтий князь” Такий вибір пояснюється тим, що, поперше, обидва твори наділені потужним гуманістичним потенціалом, подруге, рівень їх художності є дуже високим, про що об’єктивно свідчить присудження Дж. Стейнбеку за Грона гніву” звання Нобелівського лауреата. До речі, роман Василя Барки теж висувався на здобуття цієї найпрестижнішої в літературі премії. По-третє, ми свідомо обрали твори, що належать різним національним літературам, таким чином узагальнюючі теоретико-літературні висновки набувають більшої об’єктивності.
Мета дослідження полягає у тому, щоб розробити методологію дослідження тексту на предмет гуманістичної змістовності; дослідити, яким чином гуманістична змістовність тексту творить його художність. Такій меті підпорядковані наступні завдання:
- розробити методологічні принципи аналізу гуманістичної змістовності літературних творів і практично реалізувати їх при аналізі зазначених творів;
- розкрити соціально-змістовий та жанрово-стильовий формат роману Дж. Стейнбека Грона гніву”; здійснити параметральний аналіз гуманістичної змістовності цього роману за бінарними опозиціями та змістовими відношеннями людиналюдина”, людиназемля”, людинатехніка”, людинарелігія”, людинаневоля”;
- проаналізувати зміст роману Василя Барки Жовтий князь” за бінарними опозиціями людиналюдина”, людинарелігія”, людинавлада”, розкрити гуманістичний потенціал твору, показавши при цьому, як він генерує художню енергію;
- розкрити поетику гуманізму романів Грона гніву” та Жовтий князь”;
- здійснити типологічний аналіз романів Грона гніву” та Жовтий князь” за спільними для них концептами влада”, земля”, родина”, віра” тощо;
- виявити і дослідити в теоретиколітературному форматі контроверс, який існує між літературою гуманістичного спрямування та літературою, що породжена дегуманізаційними процесами в сучасному суспільстві.
Новизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що в дисертації уперше в українському літературознавстві здійснено спробу розглянути гуманістичний зміст твору як генератор художнього субстрату. Вирішення цього теоретико-літературного завдання здійснювалося шляхом застосування низки методологічних принципів та методологічних прийомів, серед яких треба відзначити розроблені автором дисертації принципи параметрального аналізу гуманістичної змістовності літературних творів. Певна новизна проявлена у спробі застосувати принцип системного підходу до аналізу поетикальних систем романів Дж. Стейнбека Грона гніву” та Василя Барки Жовтий князь”.
Методологічні та методичні принципи дослідження визначені особливостями головної наукової проблематики, що вирішувалася у дисертації. Необхідно було виробити такі способи аналізу, які б, по-перше, давали б змогу розкрити гуманістичний потенціал твору і, по-друге, пояснювали б сам процес генерування ним, гуманістичним змістом, художнього субстрату. В першому випадку були використані деякі напрацювання структуралізму (К.Леві-Строс Ю. Лотман, М. Фуко, Р. Барт, Ж. Дерріда). Їх суть полягала у виявленні бінарних опозицій та змістових відношень, аналіз яких дозволив заглиблюватися у змістову сферу твору, виявляючи таким чином параметральну картину його гуманістичного потенціалу. В другому випадку, коли вирішувалася проблема генерування гуманістичним змістом художньої енергії твору, були застосовані методологічні принципи системного аналізу поетики, розроблені професором Григорієм Клочеком. Їх суть полягає в тому, щоб дослідити літературний твір як складну функціонуючу систему, що генерує художні смисли. Сам процес виявлення та аналізу художніх смислів має відбуватися у найтіснішому зв’язку з виявленням механізму їх породження. Йдеться про рецептивну поетику, яка базується на психології художнього сприймання. Звідси і досить часте звертання до психології емоцій (В. Виготський, Б. Додонов, П. Симонов, І. Керрол, Є. Іл’їн).
Практичне значення дисертації визначається в першу чергу її теоретиколітературними висновками, які дають змогу внести суттєві доповнення і корективи в такий важливий розділ теорії літератури як критерії оцінки художності літературного твору”. Інше значення дисертації полягає в тому, що в ній апробовано низку важливих методичних принципів, які можуть бути успішно використані при аналізі відповідної літературознавчої проблематики.
Окрім того, результати дослідження можуть бути використані при розробці та читанні лекційних курсів з історії української та зарубіжної літератури й теорії літератури, спецсемінарів, при укладанні підручників та навчальних посібників, також під час написання курсових, дипломних та магістерських робіт.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (251 позиція на 17 стор.). Загальний обсяг дисертації 172 стор., з них 153 основного тексту.
Апробація результатів дисертації здійснювалася під час проведення практичних занять з теорії літератури в Кіровоградському державному педагогічному університеті ім. Володимира Винниченка. Основні положення та результати дослідження виголошені у формі доповідей на наукових конференціях Українська література: духовність і ментальність” (Кривий Ріг, 2002 рік), Поетика художнього тексту” (Дніпропетровськ, 2002 рік), на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів філологічного факультету Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка (2001, 2002, 2003 роки).

Основні положення і результати дослідження висвітлено в шести одноосібних публікаціях у наукових фахових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. У даному дослідженні зроблена спроба застосувати такі методологічні і методичні прийоми, які, поперше, сприяли б розкриттю гуманістичного змісту романів Дж. Стейнбека і Василя Барки, і, подруге, виявили б механізм породження цим змістом художнього субстрату.
Результати дослідження засвідчили правильність обраного методологічнометодичного підходу. В кожному із аналізованих творів були виявлені провідні бінарні опозиції, аналіз яких дозволяв заглибитися у змістову сферу твору, виявляючи таким чином параметральну картину його гуманістичного потенціалу. Саме завдяки такому підходу вдалося уникнути ситуації, коли аналіз гуманістичного змісту зводився б до поверхневої констатації виявів гуманістичної позиції письменника. Як правило, такий підхід породжує гуманістичну” риторику, яка дуже часто заважає більш ґрунтовному аналізу поставленої проблеми.
Прийнята нами методика приводить до успіху за умови, що вдасться виявити провідні для даного твору опозиції та змістові відношення. Аналіз кожної такої опозиції дає змогу глибше розкрити внутрішні конфлікти у творі, що, зрозуміло, сприяє власне поглибленому розкриттю змісту. В романі Дж. Стейнбека досліджували опозиції людиналюдина (влада)”, людиназемля”, людинатехніка”, людинарелігія”, людинав’язниця”, а в романі Василя Барки Жовтий князь” людиналюдина”, людинарелігія”, людинавлада”.
2. Сам по собі аналіз бінарних опозицій в аспекті гуманістичної змістовності уже пояснює джерела художньої сили твору. Тут треба взяти до уваги, що художність твору перебуває у прямій залежності від бездонності змісту, який у процесі сприймання постійно розкривається, даючи читачеві змогу побачити нові смислові глибини, і цей процес відкриття читачем глибинних смислів твору є одним із вагомих чинників естетичного задоволення. Глибокий зміст, що відкривається читачеві, породжує у нього розумні, інтелектуально змістовні емоції, які набувають естетичного забарвлення.
Простежуючи опозиційні, часом гостро конфліктні стосунки людини і соціальноекономічної та політичної систем, які не є згармонізованими з людиною, обидва письменники домагаються того, що читач у процесі сприйняття твору стає уболівальником людини, тобто її співпереживачем. Таким чином його емоційна сфера активізується, набуваючи при цьому художньо-естетичних смислів.
3. Окремо слід відзначити естетичну самоцінність гуманістичного змісту. Все, що пов’язано зі ствердженням людяного у людині, що возвеличує людину і стоїть на ствердженні Добра в ній, що захищає людину і прагне їй допомогти, все це наділене особливою здатністю збуджувати емоційну сферу читача, розкриваючи йому красу людяності, красу гуманістичного чину.
4. Проте виявлення змісту твору, проникнення у його смислові глибини, є далеко не єдиним способом пізнання таємниць художності. Митець застосовує безліч прийомів з метою активізувати зміст як чинник естетичного впливу. Йдеться про відповідне оформлення змісту, тобто про надання змісту такої виражальної форми, яка сприяла б процесу генерування ним художньої енергії. Усі прийоми, застосовані з цією метою Дж. Стейнбеком та В.Баркою, перебувають у системно організованій цілісності і складають поетику аналізованих творів.
У дисертації простежується, як автори обох романів активізують зміст як чинник естетичного впливу. Було б помилкою думати, що виявлення системи поетикальних авторських засобів, є лише вивченням форми літературного твору. Насправді все відбувається інакше: досліджуючи поетику, тобто досліджуючи, ЯК автори відображають зміст, ми більш загострено придивляємося до самого змісту, відкриваючи в ньому нові, часом дуже суттєві змістові грані. Досліджуючи застосовані автором прийоми, ми чіткіше виявляємо його змістові наміри, тобто чіткіше виявляємо те, ЩО хотів сказати письменник.
Таким чином виявлення художніх смислів відбувається у найтіснішому зв’язку з виявленням механізму їх породження. Це той ідеальний спосіб аналізу художнього тексту, який довгий час вважався найбільш жаданим і кваліфікувався як аналіз літературного твору в єдності змісту і форми.” Такий аналіз переважно лише декларувався, у практиці він зустрічався не так і часто. Вочевидь, це пояснюється труднощами в становленні методології системного аналізу художності (поетики) літературного твору. Виявилося, що допоки літературний твір не вдається побачити як складну функціонуючу систему, що генерує художні смисли, то аналіз в єдності змісту й форми залишається у статусі декларації про наміри.
5. Здійснений аналіз поетики гуманізму роману Дж. Стейнбека приводить до таких висновків: Грона гніву” високоорганізована художня система, всі складові якої працюють” на створення головного художнього смислу твору, який полягає у виявленні та ствердженні людяного в людині. Важливо підкреслити гармонійне співіснування цих двох понять виявлення та ствердження. Гуманістичне начало у людині відкривалося письменником і одночасно стверджувалося, підносилося до рівня пафосу.
Сам процес відкриття людяного в людині, що його дотримувався письменник, нейтралізує загрозу декларативності, він є серйозною передумовою його високої художності. Відкриття людяного в людині базується на глибокому психологізмі роману, головним виражальним засобом якого є принцип айсбергу” ефективний засіб творення підтекстових смислів.
Одне з джерел художності роману у красі людяності, яку відкривав і стверджував письменник. Його роман чудово ілюструє думку Ван Гога про те, що художність найтіснішим чином пов’язана з гуманістичним змістом твору. Вочевидь, людяність, це прямий і найбільш повний вияв Добра й Краси. Інакше кажучи, справжня й глибока людяність є джерелом естетичної енергії тобто сама по собі генерує художність.
Гуманістичний пафос твору звучить потужно, його можна порівняти зі звучанням симфонічного оркестру. Такий ефект досягається тим, що головний гуманістичний пафос твору формує в собі розмаїття чисельних художніх смислів, що йдуть від різних складових твору образів, сюжетних ліній, ситуацій, епізодів, від суто технічних виражальних засобів, таких, як, скажімо, особливо виразний темпоритм авторських відступів. Всі ці смисли різні за смисловою конкретикою, проте одновекторні у тому плані, що спрямовуються до однієї проблеми проблеми гуманізму, до одного пафосу гуманістичного. Таке багатоголосся одновекторних смислів і творить ефект потужного симфонічного звучання. Роман Грона гніву” звучить як гімнсимфонія, що стверджує й возвеличує людяне в людині.
6. Головний чинник художньої енергії роману Василя Барки Жовтий князь” у трагічному конфліктному протистоянні ідеально згармонізованої родини Катранників, яка уособлює Добро, із жорстокою та бездушною більшовицькою владою, яка представляє Зло. Поступове знищення родини Катранників тоталітарною владою драматизує твір, до краю загострює конфлікт між Добром і Злом, викликаючи таким чином тривалу у часі, постійно пульсуючу трагічну емоцію. І то є не тільки емоція жаху. Істина художність ґрунтується на інтелектуальній емоціональності і саме такої емоціональності домагався автор Жовтого князя”. Інтелектуалізація емоціональності знаходиться в прямій залежності від того, наскільки відображене у творі явище сприймається читачем як системна цілісність, що розкриває йому, читачу, свої внутрішні зв’язки, тобто, розкриває себе. Таким чином, читач вловлює найбільш характерні для зображуваного явища риси тобто піднімається до осмислення його сутності, і цей момент теж є моментом породження художності. Барка зобразив тоталітарну більшовицьку владу як систему і через те спромігся виразити її сутнісні ознаки.
7. Споглядання трагедії українського селянства та трагедії американських фермерів викликає у читача ряд емоційних станів, що породжують у нього катарсисне потрясіння та духовне очищення. Фінальний катарсисний момент є винятково важливим для обох творів. Поетика катарсису ґрунтується на кількох базових позиціях: 1) на високому ступені драматизації твору, що змушує читача пережити низку афектів; 2) на певному поштовху, який детермінує фінальний катарсисний спалах. У романі Дж. Стейнбека такий поштовх йде від епізоду, у якому Роза Сарон годує своїм материнським молоком незнайомого мужчину, що помирає від голоду; в романі В. Барки від образу світлого ореола, що почав випромінюватися врятованою Катранниками церковною чашею.
8. Постмодерністичний тип художньої творчості, що почав формуватися в другій половині ХХ ст., в період зниження відповідальності художньої літератури за суспільство, є контроверсійним до конструктивної літератури. В сучасній літературі наявні гостра суперечливість між гуманістичним і дегуманістичним, конструктивним і деструктивним.
Дане дослідження переконує в існуванні прямого і дуже тісного зв’язку між гуманістичним потенціалом літературного твору та рівнем його художності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Aaron Daniel. The Radical Humanism of John Steinbeck: ‘The Grapes of Wrath’ Thirty Years Later // Saturday Review, LI (September, 28, 1968). P.26-56.
2. Adnan K. Abdulla, Catharsis in Literature . Indiana, 1985.
3. Baldik C. The Concise Oxford Dictionary of Literary Terms. Oxford University Press, 1996. 246p.
4. Beach Joseph. John Steinbeck: Journeyman Artist. New York: Macmillan, 1942. P.307327.
5. Brad J. Bushman, Roy F. Baumeister, Angela D. Stack. Catharsis, Aggression, and Persuasive Influence: Self-Fulfilling or Self-Defeating Prophecies? // Journal of Personality and Social Psychology. 1999. №76. P. 367376.
6. Carlson, Eric. Symbolism in The Grapes of Wrath”// College English, XIX (January, 1958). P.172 175.
7. Carpenter Frederic. The Philosophical Joads // College English, II (January, 1941). P.315325.
8. Cincotta Howard. An Outline of American History. Unated States Informal Agensy, 1994. 407 p.
9. Covici Pascal.Work and the Timeless of The Grapes of Wrath” Florida University Press,1972. P. 87 96.
10.Eisenger Chester. Jeffersonian Agrarianism in The Grapes of Wrath” // The University of Cansas City Review, XIV (Winter 1947). P.149 154.
11.Fontenrose Joseph. ‘The Grapes of Wrath’. John Steinbeck. An Introduction and Interpretation. New York: Barnes and Noble,1963. P.67 83.
12.French Warren. The Social Novel At the End of the Era. Southern Illinois: U.P., 1966. P.157 170.
13.Geen, R. G. & Quanty, M. B. (1977). The catharsis of aggression: An evaluation of a hypothesis. In L. Berkowitz (Ed.), Advances in experimental social psychology (Vol. 10, P. 1 37). New York: Academic Press.
14.Griffin Robert & Freeman William. Mashines and Animals. Persuasive Motifs in The Grapes of Wrath”// Journal of English and Germanic Philology, LXII (April,1963). P. 69 80.
15.Guddon J. A Dictionary of Literary Terms. Middle-sex: Penguin books, 1982. 761 p.
16.Hoffman Frederic.The Modern Novel in America. Chicago: Henry Reghery,1951. P.146153.
17.Hunter Joseph. Steinbeck’s Wine of Affirmation in The Grapes of Wrath”. Deland: Stetson University Press,1963. P.7689.
18.Jackson Joseph. John Steibeck. A Portrait // Saturday Review of Literature, XVI (September 25,1937). P. 316.
19.Lisca Peter. The Grapes of Wrath” // OMLA, LXXII (March,1957). P. 296309.
20.Literary History of England / ed. by Albert C.Baugh. London, 1981. P.318 334.
21.Lubbok Percy. The Craft of Fiction. New York: Peter Smith,1945. P.2746.
22.Macleish Arhibald. I Wonder Where Can We Go Now?// Fortune Magazine (April, 1939). P.1537.
23.McWilliams Carey. California Pastoral //Antioch Review, II (March, 1942). P.103122.
24.Outline of American Literature.The Unated States Information Agensy,1994.117 p.
25.Scott A. Current Literary Terms. The Macmillan Press,1965. 324 p.
26.Shanley S.L. The Making of ‘Walden’. University of Chicago Press,1975. P.218225.
27.Shaw Harry. Dictionary of Literary terms, N.Y. etc., McGraw-Hill, 1972. 405 p.
28.Slochover Harry. John Don Passos and John Steinbeck: Contrasting Notions of the Communal Personality. New York: Overlook Press, 1940. P. 1127.
29.Steinbeck Elanie & Robert Wallstein. Steinbeck: Life in Letters. London: Dan Books, 1979. P.467.
30.Steinbeck John. Preface to ‘The Forgotten Village’. New York: The Viking Press,1941. P. 318.
31.Steinbeck John. The Grapes of Wrath // Text and Criticism. Guinsville: The Viking Critical Library, 1972. 881p.
32.Steinbeck John. The Portable Steinbeck. N.Y.: Penguin books, 1971. 692 p.
33.Steinbeck John. Working Days: The journals of The Grapes of Wrath 19381941. N.Y.: Penguin books, 1990. 180 p.
34.Tailor Frank. California’s Grapes of Wrath” // Forum, CII (November,1939). P. 232238.
35.Erhard Lange. Philosophie und Frieden. Weimar: Herman BohlausNachfolger,1985. 300 s.
36.Fridrich C.J., Brzezinski Z.K. Totalitarian Dictatorship and Autocracy. Cambridge: Mass, 1956.
37.Арістотель. Поетика. К.: Мистецтво, 1967. 134 с.
38.Барка В. Автобіографія // Українське слово. К., 1994. Кн. 2. 644 с.
39.Барка В. Апостоли. Авсбург, 1946. 47 с.
40.Барка В. Вершники неба: есе. Львів: Свічадо, 1998. 152 c.
41.Барка В. Жовтий князь. К.: Наукова думка., 2000. 304 с.
42.Барка В. Правда кобзаря. Нью Йорк: Пролог, 1961. 289 с.
43.Барка В. Хліборобський Орфей або кларнетизм. Мюнхен; Нью Йорк, 1961. 87 с.
44.Братусь М. Колористичний епітет як ознака тоталітарної доби (за творами І. Багряного) // Дивослово. 2001. № 5. С.1415.
45.Бурбела В.А. Література реального гуманізму. К.: Наукова думка, 1982. 191 с.
46.Василишин О. Борис Харчук в умовах тоталітарного режиму //Дивослово. 1996. № 4. С. 1214.
47.Векуа О.В. Гуманістична основа художнього та поетичного ідеалу Володимира Винниченка (на матеріалі драматичних творів): Дисертація. К., 1998. 163 с.
48.Великий голод на Україні 19321933. Торонто, 1988.
49.Вязовський Г.А. Письменник і життя. Одеса, 1959. 168 с.
50.Гижий В.Л. Типологічні відповідності української та англійської неоромантичної прози кінця ХІХ поч. ХХ ст. (текстологія і поетика): Автореферат. К, 2000. 19 с.
51.Голобородько Я.Ю. Антитоталітарний роман // Константы. 1994. № 2.
52.Голод 19211923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. К., 1993.
53.Гончар Олесь. Катарсис. К.: Український світ, 2000. 136 с.
54.Горідько Ю. До питання про національну своєрідність українського постмодернізму // Філологічні семінари. Типи художньої творчості в епоху постмодернізму: реальність чи віртуальність? Вип. 5. Київський національний університет ім. Т.Шевченка. 2002. С. 5667.
55.Гребньова Валентина. Катарсис. Ол. Довженко і тоталітаризм. Кіровоград, 1997. 149 с.
56.Данильченко І.Є. Трансформація життєвої правди художньою у творах української художньої біографії: Автореферат. Дніпропетровськ, 1997.
57.Демський М., Краснова Л. Словник метамови інтерпретатора художнього тексту . К., 1994. 56 с.
58.Дроботько Н. Характеристика родини Катранників (За романом В. Барки Жовтий князь”) // Дивослово. 2000. № 6. С. 3738.
59.Денисюк І, Лужицький З. Барви і звуки слова // Зб. статей і повідомлень. К., 1967. с. 4958.
60.Дуб К.С. Ідейно-естетична функція кольору у романах О. Гончара // Укр. літературознавство. Львів, 1990. Вип. 55. С. 6067.
61.Зубков С.Д., Шабліовський Є.С. Гуманізм Шевченка і наша сучасність. К.: Наукова думка, 1964. 378 с.
62.Іванишин П. Поезія Петра Скунця (Художнє вираження національно-духовної ідентифікації ліричного героя). Дрогобич, 2003 р. 296 с.
63.Канонюк Т.І. Трагедія голодомору 1932-33 у фольклорі України. Проблема художньої трансформації історичної правди: Автореферат. К., 1996.
64.Клочек Г.Д. У світлі вічних критеріїв. К., Дніпро, 1989. 220 с.
65.Князев Н. Специфіка мови роману В. барки Жовтий князь” // Дивослово. 1998. № 3. С. 1618.
66.Ковальчук В.М. Основи економічної теорії. Тернопіль, Астон, 1994. 204 с.
67.Ковальчук О.Г. Голгофа України (Жовтий князь” В.Барки та” Сад Гетсиманський” І. Багряного). Ніжин, 1995.
68.Костенко Л. Україна як жертва і чинник глобалізації катастроф // Урок української. № 9. 2003.
69.Корсун Л. Барка з висоти своєї Верховини” в Глен Сплей (Зустріч із видатним українським письменником у рік його 85-ліття) // Українська газета. 1933. № 16 (32).
70.Кононенко П.П. Проблеми гуманізму в українській літературі на сучасному етапі: Дисертація. К., 1971.
71.Кузьменко В.І. Словник літературознавчих термінів. К.: Український письменник, 1997. 230 с.
72.Кульчицька М. Поетика кольору в романах Василя Барки // Актуальні проблеми сучасної філології: Літературознавство, Вип. VІІ. 1999. С. 141152.
73.Лесин В.М. Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. К.: Радянська школа, 1971 . 486 с.
74.Літературознавчий словник довідник / О. Астаф’єв, З.Бичко. К.: Академія, 1997. 752 с.
75.Маняк В. 33-й: Голод: Народна книга меморіал. К., 1991.
76.Марко В.П. Художня концепція людини і стиль: закономірності взаємодії: (На матеріалі сучасної української прози): АВТОРЕФЕРАТ. К., 1992. 44 с.
77.Марцинюк Т.І. Трагічне в літературі: (На матеріалі прози Івана Багряного і Василя Бикова): Автореферат. К.: 1995. 20 с.
78.Мацко В.П. Словник літературознавчих термінів Івана Огієнка. хмельницький: Просвіта, 1997.
79.Мащенко О.П. Святе письмо у світі ідеї художньої прози Ф.М.Достоєвського : Автореферат. Дніпропетр., 1998. 16 с.
80.Мельничук Б.І. Проблема історичної та художньої правди в українській історико-біографічній літературі (від початків до сьогодення): Дисертація. Чернівці, 1996. 400 с.
81.Міщенко О. Безкрівна війна. Книга свідчень. К., 1991.
82.Мовчан Р. Вершники неба в океані життя. Василь Барка // Українська мова та літ-ра в школі. 1988. № 2124.
83.Мовчан Р. Жовтий князь” Василя Барки // Слово і час. 1988. № 12. С.1419.
84.Мовчан Р. Український лірник на американській землі // Дивослово. 1998. № 7.
85.Наєнко М. Типи творчості в епоху постмодернізму // Філологічні семінари. Типи художньої творчості в епоху постмодернізму: реальність чи віртуальність? Вип. 5. Київський національний університет ім. Т.Шевченка. 2002. С. 35.
86.Орлюк Я. Василь Барка і його роман Жовтий князь” // Дивослово. 2000. № 6. С. 3436.
87.Пушко В.Ф. Страдницька доля Василя Барки // Слово і час. 2000. № 2. С. 6571.
88.Поліщук Я.. Між модернізмом і постмодернізмом: українська література як стратегія культуротворення// Філологічні семінари. Типи художньої творчості в епоху постмодернізму: реальність чи віртуальність? Вип. 5. Київський національний університет ім. Т.Шевченка. 2002. С. 716.
89.Потебня О. Естетика і поетика слова. М., 1985.
90.Пригодій С.М. Імпресіонізм в укр. та амер. літературах на рубежі ХІХ ХХ ст. К.: 1994. 80 с.
91.Прохасько Тарас. НепрОсті. Івано-Франковськ, 2002.
92.Руда Т.М. Взаємодія національних художніх літератур: літературознавчі аспекти. К., 1996.
93.Самост’ян Т. Естетична ситуація катарсису у структурі художнього світу К. Паустовського // Філологічні студії. Луцьк, 1999. № 1. С.7226.
94.Селіванова О.О. Актуальні напрями сучасної лінгвістики. К., 1999.
95.Словник латинської мови. К.: Наука, 1992. 618с.
96.Смертін В.С. Короткий словник літературознавчих термінів. Тернопіль: Амбер, 1997. 79 с.
97.Ставицька Л.О. Естетика слова у художній літературі 2030 рр. ХХ в. (системно-функціональний аспект): Дисертація. К., 1996. 308 с..
98.Стебун І.І. Мистецтво, гуманізм, сучасність: критичні статті, фрагменти, нариси. К.: Рад. школа, 1968. 307 с.
99.Степовик Д. Глен Сплей Василя Барки // Літературна Україна. 1991. 8 серпня.
100. Терчарова В. Життева основа романа В.Барки Жовтий князь” // Дивослово. 2000. № 6. С. 3133.
101. Ткаченко Б. Під чорним тавром. Лебедин, 1993.
102. Філософія: Навч. посібник / За ред. Надольного. К.: Вікар, 1998. 624 с.
103. Хандрос Б. Смертні листи. К.: Дніпро, 1993.
104. Харчук Р.Б. Світогляд гуманізму в укр. та польских літературах: Дисертація. К., 1991 .
105. Хасан Іхаб. Культура постмодернізму // Вікно у світ. 1999. № 5 (8). С. 99 111.
106. Шаблієвський Э. Гуманізм Шевченка і наша сучасність. К.: Наукова думка, 1964. 378 с.
107. Шамота М. Гуманізм і соц. реалізм. К.: Рад. письменник, 1976. 283 с.
108. Шаповал Ю. Людина і система // Константы. 1998. № 7. С.3847.
109. Штонь Г. Художня реальність і постмодерн. Філологічні семінари. Типи художньої творчості в епоху постмодернізму: реальність чи віртуальність? Вип. 5. Київський національний університет ім. Т.Шевченка. 2002. С. 57.
110. Яровий О. Проза 90-х: проблема стилю і безстилля // Філологічні семінари. Типи художньої творчості в епоху постмодернізму: реальність чи віртуальність? Вип. 5. Київський національний університет ім. Т.Шевченка. 2002. С. 5056.
111. Азнаурова Є.С. Прагматика художественного слова. Ташкент: Фан, 1988. 119 с.
112. Алексейченко И.И. Роман В. Барки Жёлтый князь” глазами кубанского историка // Роман и жизнь. Наук. конф. По роману В. Барки Жёлтый князь”. Краснодар, 1994. С. 2729.
113. Анохин П.К. Эмоции // Психология эмоций. М., 1984. С. 172178.
114. Асауляк О. Книга огней. Катарсис. Сыктывкар: Сыктывкар. ун-т, 1994. 365 с.
115. Асмус В.Ф. Вопросы теории и истории эстетики. М., 1968.
116. Ардаширова Э.Т. Эстетическая категория «катарсис» в педагогике: (Метод. пособие для преподавателей и студентов пед. вузов, училищ). М.: Интел Тех, 1994. 32 с.
117. Аллен Луи. Ф.М.Достоевский: Поетика. Мироощущение. Богоискательство. СПб.: Logos, 1996. 172 с.
118. Барабаш Ю.А. Вопросы эстетики и поэтики. М., 1978.
119. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М., 1975.
120. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979.
121. Батурин С. Джон Стейнбек и традиции американской литературы. М.: Художественная литература, 1984. 350с.
122. Беляев А. Прогрессивная лит-ра США 30-х годов и современная американская критика. АВТОРЕФ. М.: 1963.
123. Бердяев Н. Судьба человека в современном мире // Новый мир, 1990. № 1. С. 207232.
124. Беттельгейм Б. О психологической привлекательности тоталитаризма // Знание сила. 1997. № 8 // www.lib.ru
125. Блок А. Крушение гуманизма / О литературе. М.: Художественная литература, 1982. 479 с.
126. Большой Энциклопедический Словарь. М.: Большая Российская Энциклопедия, 1998. 1434с.
127. Бурштейн Аркадий. О природе катарсиса // http://poetica1.narod.ru/statii_b/Katarsis.htm
128. Бузник В.В. Социалистический гуманизм и художественные проблемы. М.: Наука, 1985.-387с.
129. Ван Гог В. Письма. М., 1968.
130. Васильев И.А., Полужирный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М., 1980.
131. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М., 1976.
132. Волкова Е.В. Произведение искусства предмет эстетического анализа. М., 1976.
133. Винокур Г.О. О языке художественной литературы. М.: Высшая школа, 1991 . 448 с.
134. Волков И.Ф. Творческие методы и художественные системы . М., 1978.
135. Волкова Е. Оруджева С. Бахтин : «Без катарсисанет искусства» // Вопросы литературы, январьфевраль 2000. С.108-132.
136. Вундт В. Психология душевных волнений // Психология эмоций. М., 1984. С. 4763.
137. Гашева Н.В. Взаимодействие национальных литератур ХХ века: (По материалам творчества Шолохова, Фолкнера, Айтматова). Учеб. пособие по спец.курсу. Пермь: ПГУ, 1983. 72 с.
138. Гегель Г. Эстетика. В 4-х томах. М., 1971.
139. Гей Н.К. Гуманизм как эстетическая категория // Гуманистический пафос советской литературы. М.: Наука, 1984. С. 2137.
140. Гей Н.К. Искусство слова. О художественности литературы. М., 1967.
141. Гей Н.К. Художественность литературы .Поэтика. Стиль. М., 1975.
142. Гиленсон Б.В. Амер. лит-ра 30-х годов ХХ века. М.: Высшая школа, 1974 . 263 с.
143. Гридин В.И. Психолингвистические функции эмоционально-экспрессивной лексики (Автореферат). М., 1976. 22 с.
144. Гуманистический пафос советской литературы / Под ред. Белой Г.А., Гея Н.К. М.: Наука, 1982. 255с.
145. Джемс У. Что такое эмоция? // Психология эмоций. М., 1984. С. 8391.
146. Дмитриев В. Гуманизм советской литературы. М.: Мысль, 1982. С. 4765.
147. Додонов Б.И. В мире эмоций. К., 1987. 139 с.
148. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. М., 1978.
149. Донецкий Л.И. Эстетические функции слова. Кишинев, 1982. 153 с.
150. Дремов А.К. Специфика художественной литературы. &ndas