Міфопоетика драматургії абсурду /на матеріалі драматичних творів Семюеля Беккета/

Краткое описание

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ІВАНА ФРАНКА

на правах рукопису

Коляда Олег Васильович

УДК 82-994

Міфопоетика драматургії абсурду /на матеріалі драматичних творів СемюеляБеккета/
спеціальність 10.01.06 теорія літератури

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Чирков Олександр Семенович
доктор філологічних наук, професор

Житомир 2007

ЗМІСТ
ВСТУП................................................................................................................4

1. РОЗДІЛ 1
Міфопоетика драматургії абсурду С.Беккета

1.1. Поняття міфопоетики. Загальні положення.......................................13
1.2.Міфопоетичні особливості взаємодії смислових знаків. Просторово-часовий рівень минулого.................................................19
1.2.1 Просторово-часовий рівень теперішнього.......................................27
1.2.2 Просторово-часовий рівень майбутнього....................................54
1.2.3 Міфологема кола”.....................................................................83

2. РОЗДІЛ 2
Міфопоетика абсурдизму С.Беккета в драматургічних творах представників театру абсурду”

2.1. Міфема-образ месії та міфема-сюжет зішесття у пекло”
(у С.Беккета та Ж.Кокто”).....................................................................87
2.2. Міфема-образ Адама та Єви”, міфеми-сюжети зішесття у пекло” та Вавілонської вежі” (у С.Беккета та Ф.Аррабаля).........................95
2.3. Міфема-образ маленької людини” (у С.Беккета та Г.Пінтера).....101
2.4. Міфопоетична опозиція маленька людина :: das Man” (у С.Беккета та Е.Іонеско).........................................................................................107
2.5. Міфема-мотив смерті” (у С.Беккета та Е.Іонеско, Ф.Аррабаля, Ж.Жене).................................................................................................115
2.6. Міфема-сюжет Вавілонської вежі” (у С.Беккета та Е.Іонеско).....125
2.7. Міфопоетична опозиція маленька людина :: das Man” (у С.Беккета та С.Мрожека)......................................................................................128
2.8. Міфема-сюжет страшного суду” (у С.Беккета та С.Мрожека).....133
2.9. Співвідношення міфопоетики Беккета та європейської драматургії абсурду..................................................................................................138
2.10 Екзистенціал доля” як філософський концепт міфопоетики драматургії абсурду” Беккета.....................................................................140

ВИСНОВКИ....................................................................................................153

ДОДАТОК (Список текстових джерел та англомовних цитат).................155

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......................................................191

Вступ
Актуальність теми дослідження. ХХ століття залишило по собі не лише відчуття могутності людського розуму та винахідливості, але і породило острах людства, пов’язаний з цілком реальною загрозою самознищення. З винаходом зброї масового ураження, її накопиченням та стрімким поширенням, ставало дедалі зрозумілішим, що відтепер людство об’єднує спільна доля: шукати шлях до порозуміння чи згоріти у вирі штучно викликаної катастрофи. Поштовхом до започаткування кардинальних змін у масовій свідомості та свідомості індивіда стало незбагненне для розуму цивілізованого європейця братовбивство першої світової війни. Зазначені зміни отримали своє відображення в незворотних трансформаціях суцільної картини світу в її релігійних, мистецьких чи наукових версіях. Перед мислителями постала нагальна проблема пошуку підвалин, які б водночас стверджували наявність і дієвість універсальних принципів, джерел та основ моралі та робили беззаперечним визнання цих принципів як на рівні спільноти, так і на рівні окремого індивіду. Але факт міжособистістної комунікації не створює сам по собі безпосередніх умов до подолання меж релятивності цінностей, адже екзистенційне переживання близькості іншого притаманне і для індивідів, чиї вчинки та вибір не співпадають з плеканою філософами та літературознавцями людяністю взаємин. Саме за умов невідповідності ідеалів та реалій часу, розірваного війною, на театральну арену виходять мислителі нової формації, які розглядають конфлікти сьогодення крізь призму споконвічних питань, впроваджуючи в життя нову концепцію драматичної комунікації.
У театральній поетиці Бертольта Брехта концепція драматичної дії постає проблемним тлумаченням напружених ситуацій, епічна” інтерпретація яких має на меті не справляти на глядача певного враження, а фрагментарним та очуженим чином представляти йому факти для осмислення. Такі ситуації, за Брехтом, не повинні витлумачувати істину критичні висновки мусить робити глядач, намагаючись віднайти в неоднозначності соціального існування (зіткнення невирішених проблем) вихід. Ролан Барт називає театр кібернетичною машиною, яка у неробочому стані схована за завісою, але тільки-но завіса піднімається, машина починає спрямовувати на глядача низки послань синхронно у різних ритмах [193:44]. За такою інформаційною поліфонією відкривається феномен театральності сукупність знаків, тобто театральна семіотика: співвідношення між мовою та мовленням, правилами синтагматики, денотативним та конотативним пластами послання, поліфонічна система, що протистоїть лінійній організації прозового літературного твору.
Театральне дійство є одним із найстарших видів мистецтва, але лише у ХХ ст., вперше упродовж трьох тисячоліть (від ритуальної драми Єгипту), воно разом із культурою пережило революційний злам, відкривши брехтівські напружені ситуації” та бартівську кібернетику”. Революційні катаклізми та війни минулого сторіччя надали модерністичному мистецтву відчуття абсурду. Реалії холодної війни та ядерного протистояння перетворили театральний кін на арену об’єктивації кошмарів Кафки та пророцтва абсурду Сартра. Опісля Освенциму та Хіросіми, на погляд Барта, декламація колишньої непохитності та стійкої прогресії світу свідчила лише про тотальну дисгармонію буття, невідповідність традиційних цінностей, розпад ідеологем пафосу перебудови суспільства. Це призвело до виникнення нових варіантів відображення дійсності, тісним чином пов’язаних із посиленням міфологічного начала. Відходячи від типізації ХІХ ст., театральне мистецтво втягує у свою орбіту символ, неоміф, поняття екзистенційності буття, навернення до архетипів, тому що архетипічна константа дозволяє відновити єдність світу та віру в майбутнє. Теоретики абсурдизму (Камю, Сартр) підійшли до абсурду буття як до абсолютної реальності, в якій зникає будь-яке протиставлення людини та світу, до абсурду як до єдиної реальної реальності”. Практики ж абсурдизму (Беккет, Іонеско, Аррабаль, Мрожек) зробили абсурд культурним надбанням театрального мистецтва, втіливши найсміливіші задуми у постмодерністичних маніфестах.
Слід зауважити, що ще Сократ уводить до філософського обігу метод приведення до абсурду (reductio ad absurdum), який, зі слів Ніцше, врешті-решт і зруйнував усю античну культуру тотальною деміфологізацією, до якої призвів сократівський скепсис. Драматурги ХХ ст. побачили у геополітичній та соціокультурній кризі сьогодення прояви абсурду та запропонували на розсуд глядачеві не аристотелівський катарсис, не брехтівську епічну інтерпретацію очуження”, а пошук анти-змісту, тобто, за Бартом, пошук абсурду як проти-змісту” [193:13]. Усупереч розповсюдженій точці зору стосовно абсурду як відсутності будь-якого сенсу, постає, натомість, позиція абсурду як сенсу прихованого, неявного (від лат. аbsurdus неблагозвучний, нісенітний, surdus втаємничений, глухий). Відомо, що для раціоналістичного типу мислення явище абсурду тлумачилося вкрай однобоко (в тлумачних словниках поняття абсурду або зовсім було відсутнім (словник Даля), або ж подавалося як нелепость” у Ожегова)). Тоді як насправді, абсурд є тією межею формалізованого мислення, за відсутності якого саме мислення не в змозі функціонувати. Більш того, тільки завдяки переходу за межі раціоналістичного світосприйняття свідомість виходить на якісно новий рівень (алгебра Буля, геометрія Лобачевського, фізика Ейнштейна та Бора). Поетика абсурду репрезентувала себе поетикою ейдоса, відкритої внутрішньої форми, театралізованої форми, що постала новою парадигмою. Проблеми болючої дихотомії віри та нігілізму, втрати цілісності світу, трагічної незахищеності людини в руйнівному хаосі, тобто ті питання, що є провідними у світовій літературі ХХ ст. можливо було передати лише через абсурд, що виявився адекватним засобом ірраціонального світовідображення. Драматурги-абсурдисти підійшли до нового потрактування міфологічного начала чи, радше, свідомо чи несвідомо витлумачуючи класичні міфи у новому світлі, реалізували бартівське визволення з-під міфічного тиску, реконструюючи власне історію.
Явище міфопоетики в літературознавстві є досить складним, бо понятійний апарат зазначеної поетики, базуючись на загальній міфології, увібрав у себе окремі положення антропології Леві-Стросса, культурології Фуко, семіології Барта та художніх принципів Еко, які (положення) чи не уперше розглядаються як терміносистема, що фіксує основні мистецьки набутки драматургії абсурду”.
Зв’язок з науковими програмами. Дисертація виконана в межах досліджень Літературний твір: шляхи дослідження поетики. Теорія та історія драми”, які проводить кафедра зарубіжної літератури філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Літературний доробок Беккета є здобутком світової драматургії, що спирається на аналіз новочасного світу в поєднанні з ґрунтовним знанням минулого. В своїй літературно-філософській концепції драматург намагається осмислити причини кризи суспільства та запропонувати парадоксальні шляхи подолання її наслідків. Своєрідність беккетівської концепції полягає в тому, що попри безліч алюзій та літературних інтерференцій наріжним каменем світогляду драматурга є суб’єктивізм осмислення універсуму. Важливою характеристикою беккетівського світобачення є проблема часу. Отже, творчість Беккета постає як один із найоригінальніших феноменів літературного життя ХХ ст.
У вітчизняному літературознавстві драматургії Беккета приділяється недостатня увага, що обмежується дослідженням авторської поетики суто нормативним посиланням на загальновідомі енциклопедичні данні. Більш того, проблеми взаємозв’язку театру абсурду із міфопоетикою взагалі не розглядаються через відсутність власне понятійного апарату, смислових знаків, через які самовизначається міфопоетика. На відміну від європейської беккетіади” (беккетівські читання) пострадянський літературознавчий простір обмежується постмодерністичними узагальненнями в тлумачних словниках (енциклопедія постмодернізму у видавництві In Folio” за редакцією А.А.Грицанов, М.А.Можейко) чи то есе без певного методологічного тяжіння (Токарев Д.В. Курс на худшее: Абсурд как категория текста у Д.Хармса и С.Беккета). За такої ситуації дослідницького цейтноту у вітчизняному літературознавстві проблема вивчення творчості Беккета та особливості його міфопоетики лишається відкритою.
Важливим питанням теоретичного осмислення драматургії Беккета є власний підхід до сценічного втілення п’єс. Драматург був досить відомим театральним пуританином в сенсі відповідності сценічного втілення п’єси. Виваженість найменших деталей та дотримання авторського слова становлять неабияку складність для інтерпретатора чи то режисера, бо за педантичною манерою письма та інсценізацією відкривається унікальна авторська доктрина, яка не має аналогів у минулому. Поштовхом до витворення самобутньої літературно-філософської концепції Беккета послугували головні тези філософії життя” та філософії екзистенціалізму”, концепти яких широко представлені в його п’єсах. Беккетівський драматургічний експеримент переглядає місце людини у всесвіті, переоцінює основу картезіанських упереджень про те, що суб’єкт відокремлений від світу та інших (суб’єктів).
Серед когорти закордонних літературознавців, які приділяють значну увагу фундаментальному дослідженню абсурду Беккета, тим самим створюючи широкий плацдарм для рецепції беккетівської концепції, слід згадати М.Есліна, Р.Федермана, Дж.Глетчера, Дж.Петера, Т.Стоппарда, А.Роб-Грій’є та ін. Звертаючись до наукових досліджень згаданих авторів, дисертант мав змогу більш глибоко і системно підійти до порівняння власної концепції та загальноєвропейської беккетівської літературознавчої бази й осмислити особливості розвитку та трансформації беккетівського проекту людини у всесвіті. Теоретичну основу цього дисертаційного дослідження складають роботи закордонних літературознавців, які спеціалізуються на вивчення беккетівських концептів, а також низка наукових праць із аналізом беккетівської концепції на предмет її імплікації у загальноєвропейському театрі абсурду”. Методологічно плідними для автора виявилася філософські праці представників Київської світоглядно-антропологічної школи, зокрема О.Александрової, І.Бичка, Г.Горак, М.Поповича, В.Табачковського та ін.
Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка міфопоетичної терміносистеми (на базі драматургічних творів Беккета) як системи кодових знаків” (О.С. Чирков), які дозволяють розпізнати самобутність та самодостатність драматургії абсурду як літературного феномену ХХ ст. На основі ре-інтепретацій міфологічного начала та віднаходження вузлових смислових концептів, уявляється необхідним виявлення типологічно значущих міфем-образів, міфем-мотивів та міфем-сюжетів в драматургії абсурду.
Мета роботи реалізується через вирішення таких дослідницьких задач:
1. Розробити понятійний апарат міфопоетики.
2. Дослідити вплив нової міфотворчості на драматургію Беккета.
3. Розкрити специфіку міфопоетичної інтерпретації драматургічних творів театру абсурду”.
4. Інтерпретувати загальновідомі міфічні парадигми у світлі абсурдистської поетики та естетики (узявши за основу драматургію Беккета) та систематизувати їх.
5. Встановити спільні міфопоетичні риси європейських абсурдистів із беккетівською міфопоетичною моделлю.
6. Довести принципову винятковість міфопоетичної інтерпретації в беккетівській драмі та її перспективність.
7. Визначити взаємозв’язок впливів філософських концепцій і драматургічних пошуків нової мови” шляхом приведення сукупності абсурдистських концептів до єдиного знаменника-екзистенціалу.
Об’єктом дисертаційного дослідження є драматургія абсурду” С.Беккета, зокрема п’єси Про усіх, що падають”, Остання плівка Креппа”, Приходять і уходять”, Звук кроків”, Катастрофа”, Дія без слів І”, Дія без слів ІІ”, Гра”, Щасливі дні”, Кінець гри”, Чекаючи на Годо”, а також драматичні твори Е.Іонеско, Ж.Кокто, Г.Пінтера, Ж.Жене, С.Мрожека, Ф.Аррабаля.
Предметом дисертаційного дослідження є міфопоетика драматургії абсурду” як якісно новий етап розвитку драматичного мистецтва ХХ ст.
Методи й методологічно-теоретична основа дослідження. В роботі використані методи спостереження, аналізу та синтезу й систематизації матеріалу. Крім того, застосовані герменевтичний, типологічний, філологічний, системно-аналітичний та описовий методи. Методологічну основу дослідження складають праці вітчизняних (Д. Затонського, О.Чиркова та ін.) та зарубіжних вчених-літературознавців (Есліна, Федермана, Глетчера, Петера та ін.) фахівців із теорії та історії драми, передусім, драматургії абсурду. Крім того, для дисертаційного дослідження принципового значення набувають праці філософського спрямування (Шпенглера, Камю, Ясперса та ін.). Особливо методологічно плідними є філософські праці українських вчених (О. Александрової, І. Бичка, Г.Горак та ін.).
Наукова новизна отриманих результатів роботи обумовлюється тим, що:
1) вперше теоретично розроблено понятійний апарат міфопоетики драматургії абсурду”;
2) встановлено, що принципи міфотворчості є художньо актуальними для драматургії абсурду”, а її, міфопоетики, головні концепти є притаманними широкому загалу представників цього літературного напрямку;
3) доведена наявність особливостей трансформації беккетівської міфопоетичної моделі у драматургічних творах європейського театру абсурду”;
4) розкрито головні спільні та відмінні риси міфопоетики драматургії абсурду” в контексті соціокультурних засад філософії життя” та філософії екзистенціаналізму”;
5) досліджено філософські засади драматургії абсурду” та встановлено його провідний екзистенціал;
6) обґрунтовано, що вивчення поетики С. Беккета є перспективним предметом дослідження у вітчизняному літературознавстві;
7) дістала подальшого розвитку інтерпретація загальновідомих міфічних парадигм у театрі абсурду” на основі головних положень міфопоетичної концепції;
8) доведена інтерпретаційна універсальність абсурдистських концептів, яка піднімає поняття міфопоетики на рівень типу світогляду, своєрідної моделі світу та стилю художнього мислення;
9) розкрито специфічність впливів філософських положень на розбудову абсурдистських концептів, що дозволяє розглядати міфопоетичну модель світу в драматургії абсурду” як унікальний спосіб осмислення місця людини у постмодерністичному просторі;
10) доведена потенційну відкритість герменевтичної природи драматургії абсурду”, що передбачає її ефективну імплементацію не лише в драматичному жанрі, але й у широкому загалі інших мистецьких форм.
Теоретичне та практичне значення дисертаційного дослідження. У проведеному дослідженні проаналізовано драматургічний доробок Беккета з позицій міфопоетики, що закріплюється в системі концептів та екзистенціалів; розкрито взаємний вплив беккетівської поетики на міфопоетичну направленість абсурдистського театру та універсалізовано його концептуальні засади з позицій саме міфопоетичних складових. Висновки, яких доходить дисертант, уможливлюють подальший розвиток концепції міфопоетики при аналізі літературних творів інших літературних течій та напрямів та тісним чином пов’язується із розробкою герменевтичних проблем інтерпретації у літературознавстві. Результати дослідження можуть бути використані для підготовки лекційних та практичних занять з курсу теорії літератури; розробки нормативних спецкурсів з питань термінотворення та побудови концептуальних літературознавчих терміносистем. Дисертація відкриває нові підходи до вивчення типології образів, мотивів та сюжетів драматургії абсурду як літературного феномену ХХ ст.
Особистий внесок здобувача. Дослідження є самостійною роботою. Висновки та положення наукової новизни одержані автором самостійно. Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертації дискутувалися на методологічних семінарах та засіданнях кафедри зарубіжної літератури філологічного факультету Житомирського державного університету імені Івана Франка. Автором була підготовлена низка доповідей за темою дисертаційного дослідження на наукових конференціях Житомирського державного університету імені Івана Франка: два етапи міжвузівського наукового семінару Терміносистема слов’янського літературознавства” (2005-2006 рр.). Публікації. Результати наукового дослідження висвітлені у п’яти наукових статтях, що були надруковані у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та в доповідях на трьох наукових конференціях упродовж 2004-2006 років: Міфопоетична особливість міфеми-образу спаситель” у драматургії абсурду (на матеріалі п’єси С.Беккета Чекаючи на Годо”)”, Міфопоетична особливість поліміфеми Адама та Єви” (на матеріалі п’єси Ф.Аррабаля Фандо та Ліс”)”, Міфопоетика образу Орфея п’єсі Ж.Кокто Орфей”, Поняття міфопоетика”, Маленька людина :: das Man. Міфопоетична опозиція в драматургії абсурду”.
Структура та обсяг роботи. Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, що випливає з поставленої мети та основних завдань. Робота складається з вступу, трьох розділів (14 підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатку (текстових джерел та англомовних цитат). Обсяг основного тексту становить 155 сторінок. Список використаної літератури включає 239 найменувань. Список англомовних цитат включає 226 посилань на першоджерела й разом із списком використаної літератури складає 54 сторінки.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Дисертаційна робота присвячена дослідженню поняття міфопоетика” на основі аналізу драматургічних творів С.Беккета. До подібного роду дослідження автора спонукав факт недостатньої вивченості одного з провідних літературознавчих понять сучасності міфопоетики, зокрема в межах літературного напряму театру абсурду”.
На перший план в роботі висувається низка засад, які дають змогу окреслити понятійний апарат міфопоетики. На основі вибудованої термінологічної системи міфопоетики обґрунтовуються провідні концепти беккетівської драматургії та встановлюються її інтертекстуальні зв’язки з поетикою європейських представників драматургії абсурду”. Концептуальність беккетівської міфопоетичної системи знаходить свій органічний прояв у доробку багатьох представників театру абсурду”. У проведеному дослідженні проаналізовано драматургічний доробок Беккета з позицій міфопоетики, що закріплюється в системі концептів та екзистенціалів; розкрито взаємний вплив беккетівської поетики на міфопоетичну направленість абсурдистського театру та універсалізовано його концептуальні засади з позицій саме міфопоетичних складових. Це, в свою чергу, уможливлює подальший розвиток концепції міфопоетики та тісним чином пов’язується із розробкою герменевтичних проблем інтерпретації в літературознавстві. Поняття міфопоетики розглядається в контексті постмодерністичних засад на рівні інтертекстуальності (довільне комбінування різних міфем та міфологем в одному творі), що, з одного боку, дозволяє інтерпретувати текст із безлічі позицій, а з іншого, піднімає проблему міфопоетики як реінтерпретації на щабель осмислення питання про власне постмодерністичний напрямок у літературі в цілому.
Вивчення поетики С. Беккета є перспективним предметом дослідження у вітчизняному літературознавстві. Вдаючись до обґрунтування базових семіотичних концептів, притаманних беккетівській драмі зокрема, стає можливим стверджувати про концептуальність абсурдистської драматургії в цілому.
Інтерпретація загальновідомих міфічних парадигм у театрі абсурду” на основі головних положень міфопоетичної концепції підтверджує її специфічність. Аналіз драматургії європейських абсурдистів, що базується на міфопоетичній концепції, доводить не випадковість тотожності її базових елементів. Міфопоетика апелює до створення міфологічних структур (творів) такої міцності, при якій навіть у силу трансформації і міжтекстуальній інтерференції оповіді, культурна основа міфічного тексту зберігає свою первинну спрямованість і не піддається руйнуванню. Інтерпретаційна універсальність абсурдистських концептів, таким чином, піднімає поняття міфопоетики на рівень типу світогляду, своєрідної моделі світу та стилю художнього мислення.
Специфічність впливів філософських положень на розбудову абсурдистських концептів із єдиним знаменником-екзистенціалом в основі, дозволяє розглядати міфопоетичну модель світу в драматургії абсурду” як унікальний спосіб осмислення місця людини у постмодерністичному просторі, що характеризується варіюванням аспектів деструкції та реконструкції, еклектики та аскетизму, цитування та ремінісценції.
Узявши за основу беккетівську модель ре-інтепретацій міфологічного начала відкривається можливість віднаходження вузлових смислових концептів, характерних для загальних тенденцій розвитку літератури ХХ ст. Герменевтична природа міфопоетики драматургії абсурду є потенційно відкритою і передбачає ефективну імплементацію не лише в драматичному жанрі, але й у широкому загалі прозових та поетичних форм літературного твору.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ел. ресурс: The Samuel Beckett On-Line Resources and Links Pages. Papers on Beckett, 2006. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net Заголовок з титул. екрану.
2. Ел.ресурс: Sand woman: Beckett's Winnie is a winner at Súgán. Jeffrey Gantz. The Phoenix Media/Communications Group, 1997. Режим доступу: http://www.bostonphoenix.com/archive/theater/97/09/18/happy_days.html Заголовок з титул. екрану.
3. Ел. ресурс: Happydays. Jen Shook. The Hypocrites, 2005. Режим доступу: http://www.the-hypocrites.com/happydrama.asp Заголовок з титул. екрану.
4. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. Ruby Cohn, Stanley Gontarski and Martin Esslin. English Department at Florida State Univ., 1976. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num01/jobs01.htm Заголовок з титул. екрану.
5. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1977. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num02/jobs02.htm Заголовок з титул. екрану.
6. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1978. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num03/jobs03.htm Заголовок з титул. екрану.
7. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. B. S. Hammond. English Department at Florida State Univ., 1979. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num04/jobs04.htm Заголовок з титул. екрану.
8. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1979. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num05/jobs05.htm Заголовок з титул. екрану.
9. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1980. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num06/jobs06.htm Заголовок з титул. екрану.
10. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num07/jobs07.htm Заголовок з титул. екрану.
11. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num08/jobs08.htm Заголовок з титул. екрану.
12. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1983. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num09/jobs09.htm Заголовок з титул. екрану.
13. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1983. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num10/jobs10.htm Заголовок з титул. екрану.
14. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. English Department at Florida State Univ., 1989. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num1112/default.htm Заголовок з титул. екрану.
15. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. V. Sage. Dickens and Beckett: two uses of materialism. English Department at Florida State Univ., 1977. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num02/Num2Sage.htm Заголовок з титул. екрану.
16. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. June Schlueter and Enoch Brater. Approach to teaching Waiting for Godot. English Department at Florida State Univ., 1977. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num02/Num2EnochBrater.htm Заголовок з титул. екрану.
17. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. B. S. Hammond. English Department at Florida State Univ., 1979. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num04/Num4Hammond.htm Заголовок з титул. екрану.
18. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. S. Fletcher. English Department at Florida State Univ., 1979. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num04/Num4Fletcher.htm Заголовок з титул. екрану.
19. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. O. Malley. English Department at Florida State Univ., 1979. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num04/Num4OMalley.htm Заголовок з титул. екрану.
20. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. M. Robinson. From purgatory to inferno: Beckett and Dante revisited. English Department at Florida State Univ., 1979. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num05/Num5robinson.htm Заголовок з титул. екрану.
21. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. C. Zilliacus. Beckett versus Brecht in Helsinki, 1979. English Department at Florida State Univ., 1980. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num06/Num6Zilliacus.htm Заголовок з титул. екрану.
22. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. R. Hayman. Samuel Beckett. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num07/Num7Hayman.htm Заголовок з титул. екрану.
23. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. Th. Taylor. ‘Footfalls’ and ‘Not I’: The La Mama production of 1980. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num07/Num7Taylor.htm Заголовок з титул. екрану.
24. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. D. H. Hesla. Waiting for death: the philosophical significance of Beckett’s En attendant Godot”” by Ramona Cormier and Janis L. Pallister. Alabama, The University of Alabama Press, 1979. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num07/Num7Hesla.htm Заголовок з титул. екрану.
25. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. E. Kern. ‘From Büchner to Beckett’ by Alfred Schwarz Athens, Ohio: Ohio University Press, 1978. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num07/Num7Kern.htm Заголовок з титул. екрану.
26. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. E. Chambert. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num08/Num8Chabert.htm Заголовок з титул. екрану.
27. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. S. Connor. Beckett’s animals. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num08/Num8Connor.htm Заголовок з титул. екрану.
28. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. L. Wilcher. English Department at Florida State Univ., 1982. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num08/Num8Wilcher.htm Заголовок з титул. екрану.
29. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. P. Lawley. Beckett’s dramatic counterpoint: a reading of ‘Play’. English Department at Florida State Univ., 1983. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num09/ Num9Lawley.htm Заголовок з титул. екрану.
30. Ел. ресурс: Journal of Beckett Studies. Y. Noguchi. English Department at Florida State Univ., 1983. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num09/Num9Noguchi.htm Заголовок з титул. екрану.
31. Ел.ресурс: Journal of Beckett Studies. P. Connor. English Department at Florida State Univ., 1989. Режим доступу: http://www.english.fsu.edu/jobs/num1112/027_CONNOR.PDF Заголовок з титул. екрану.
32. Ел. ресурс: Encyclopædia Britannica. The Nobel Foundation, 2005. Режим доступу: http://www.britannica.com/nobel/micro/59_4.html Заголовок з титул. екрану.
33. Ел. ресурс: David Parfitt. There is no escape from the hours and the days”: The ‘goings-on’ of Samuel Beckett. The King's School, Gloucester, UK. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/ParfittGoingsOn.html Заголовок з титул. екрану.
34. Ел. ресурс: Jason Waltman, Wittenberg Univ. Режим доступу: http://www.jasonwaltman.com/papers/human-condition.html#proust Заголовок з титул. екрану.
35. Ел. ресурс: Jason Waltman, Wittenberg Univ. Режим доступу: http://www.jasonwaltman.com/papers/human-condition.html Заголовок з титул. екрану.
36. Ел. ресурс: Jason Waltman, Wittenberg Univ. Режим доступу: http://www.jasonwaltman.com/papers/human-condition.html#camus Заголовок з титул. екрану.
37. Ел. ресурс: Jason Waltman, Wittenberg Univ. Режим доступу: http://www.jasonwaltman.com/papers/human-condition.html#beckett Заголовок з титул. екрану.
38. Ел. ресурс: Eva Navratilova, Center for Comparitive Cultural Studies, Palacky Univ., Olomouc, Czech Rep. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/Absurdity.htm Заголовок з титул. екрану.
39. Ел. ресурс: Stefan-Brook Grant, Department of British and American Studies, University of Oslo. Samuel Beckett's Radio Plays: Music of the Absurd. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/CH_1.HTM Заголовок з титул. екрану.
40. Ел. ресурс: Stefan-Brook Grant, Department of British and American Studies, University of Oslo. Samuel Beckett's Radio Plays: Music of the Absurd. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/CH_2.HTM Заголовок з титул. екрану.
41. Ел. ресурс: Stefan-Brook Grant, Department of British and American Studies, University of Oslo. Samuel Beckett's Radio Plays: Music of the Absurd. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/CH_3.HTM Заголовок з титул. екрану.
42. Ел. ресурс: Stefan-Brook Grant, Department of British and American Studies, University of Oslo. Samuel Beckett's Radio Plays: Music of the Absurd. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/CH_4.HTM Заголовок з титул. екрану.
43. Ел. ресурс: Stefan-Brook Grant, Department of British and American Studies, University of Oslo. Samuel Beckett's Radio Plays: Music of the Absurd. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/CH_5.HTM Заголовок з титул. екрану.
44. Ел. ресурс: Stefan-Brook Grant, Department of British and American Studies, University of Oslo. Samuel Beckett's Radio Plays: Music of the Absurd. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/CH_6.HTM Заголовок з титул. екрану.
45. Ел. ресурс: David Pattie. Space, Time, and the Self in Beckett's Late Theatre. University College Chester, Cheshire County, England. Режим доступу: http://www.utpjournals.com/product/md/433/space4.html Заголовок з титул. екрану.

Ел. ресурс: Jodi Hatzenbeller. Beckett and Brecht: Keeping the Endgame at a Distance. 1Режим доступу: http://www.cord.edu/faculty/steinwan/nv12_

hatzenbeller.htm Заголовок з титул. екрану.
47. Ел. ресурс: Andrew Hugill. BECKETT, DUCHAMP and Chess in the 1930s. De Montfort University, Leicester, England. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/hugill.html Заголовок з титул. екрану.
48. Ел. ресурс: Fintan O'Toole. But Not In the Eye: Beckett’s comedy. Режим доступу:http://www.localmotives.com/hoved/tema/nr_3/Beckett/butnotinthe.html Заголовок з титул. екрану.
49. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/ch2.html Заголовок з титул. екрану.
50. Ел. ресурс: Sarah Bryant-Bertail. The True-Real Woman: Maddy Rooney as Picara in All That Fall. University of Washington, Seattle. Режим доступу: http://www.tau.ac.il/arts/publications/ASSAPHTH11/BERTAIL.html Заголовок з титул. екрану.
51. Ел. ресурс: Brad Colbourne. A Piece of Monologue. Hwa Soon Kim, Univ. of Inchon, Korea, 1997-2004. Режим доступу: http://www.bradcolbourne.com/a_piece_of_monologue.html Заголовок з титул. екрану.
52. Ел. ресурс: Kenneth Knapman. Has Beckett's Existentialism any roots in Hegel's Philosophy? Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/has.html Заголовок з титул. екрану.
53. Ел. ресурс: Michael Guest. Between Contiguous Extremes: Beckett and Brunonian Minimalism. Режим доступу: http://www.levity.com/corduroy/beckette.htm Заголовок з титул. екрану.
54. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.calderpublications.com/books/0714542849.html Заголовок з титул. екрану.
55. Ел. ресурс: Режим доступу: http://home.tiac.net/~cri/1996/godot.html Заголовок з титул. екрану.
56. Ел. ресурс: The Beckett Film Project. A new filming of all 19 plays, starring Jeremy Irons, Julianne Moore, Barry McGovern, Harold Pinter, John Gielgud (in his last acting appearance) and others. The entire program of films is being shown on Britain's Channel 4 and on RTE in Ireland (the co-producers), and has now been released as a boxed video set. Режим доступу: http://www.beckettonfilm.com/plays/roughtheatretwo/synopsis. html Заголовок з титул. екрану.
57. Ел. ресурс: Samuel Beckett, Samuel Beckett Interviews Samuel Beckett. Режим доступу: http://www.haplessdilettante.com/toc2.html?interviews. html~top.body Заголовок з титул. екрану.
58. Ел. ресурс: Режим доступу: http://samuel-beckett.net/Act_Without_Words.html Заголовок з титул. екрану.
59. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.drama21c.net/text/actIIbeckett.htm Заголовок з титул. екрану.
60. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.bradcolbourne.com/breath.txt Заголовок з титул. екрану.
61. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.emory.edu/ENGLISH/DRAMA/beckettCatas.html Заголовок з титул. екрану.
62. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.drama21c.net/text/come&go.htm Заголовок з титул. екрану.
63. Ел. ресурс: Режим доступу: http://web.archive.org/web/20010519181750/http://www.baylor.edu/~Sara_Price/imagine.htm Заголовок з титул. екрану.
64. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.drama21c.net/text/play.htm Заголовок з титул. екрану.
65. Ел. ресурс: Режим доступу: http://mural.uv.es/sagrau/textos/stirring.html Заголовок з титул. екрану.
66. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.msu.edu/user/sullivan/BeckettKrapp.html Заголовок з титул. екрану.
67. Ел. ресурс: Режим доступу: http://samuel-beckett.net/endgame.html Заголовок з титул. екрану.
68. Ел. ресурс: Режим доступу: http://samuel-beckett.net/Waiting_for_Godot_Part1.html Заголовок з титул. екрану.
69. Ел. ресурс: Режим доступу: http://samuel-beckett.net/Waiting_for_Godot_Part2.html Заголовок з титул. екрану.
70. Ел. ресурс: Режим доступу: http://samuel-beckett.net/radioev.html Заголовок з титул. екрану.
71. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.imagi-nation.com/moonstruck/clsc7.htm Заголовок з титул. екрану.
72. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.imagi-nation.com/moonstruck/clsc7p.htmЗаголовок з титул. екрану.
73. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.imagination.com/moonstruck/clsc7p.htm#anchor259084 Заголовок з титул. екрану.
74. Ел. ресурс: Режим доступу: http://www.imagination.com/moonstruck/clsc7p.htm#anchor328801 Заголовок з титул. екрану.
75. Ел. ресурс: James Knowlson. Damned to Fame. 1996. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/fastweb.html Заголовок з титул. екрану.
76. Ел. ресурс: Brooks Atkinson. Endgame. 1958. Режим доступу: http://www.nytimes.com/books/97/08/03/reviews/beckett-endgame.html Заголовок з титул. екрану.
77. Ел. ресурс: "Search for Peace in a World Lost" (Murphy). Режим доступу: http://www.nytimes.com/books/97/08/03/reviews/beckett-murphy.html Заголовок з титул. екрану.
78. Ел. ресурс: William Barrett. "Real Love Abides" (Malone Dies). Режим доступу:http://www.nytimes.com/books/97/08/03/reviews/beckett-malone.html Заголовок з титул. екрану.
79. Ел. ресурс: Stephen Spender. "Lifelong Suffocation" (The Unnamable). Режим доступу: http://www.nytimes.com/books/97/08/03/reviews/beckett-unnamable.html Заголовок з титул. екрану.
80. Ел. ресурс: Other Beckett related material in The Times. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/outsider.html#1 Заголовок з титул. екрану.
81. Ел. ресурс: The Painful Comedy of Samuel Beckett. Three biographies. The New York Review of Books. Nov. 14, 1996: Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/banville.html Заголовок з титул. екрану.
82. Ел. ресурс: Israel Horovitz. My friend, Samuel Beckett, The Boston Globe. 1989. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/boston/friend.html Заголовок з титул. екрану.
83. Ел. ресурс: Robert Taylor. Beckett remembered: 'Oh, all to end'. The Boston Globe. 1989. Режим доступу:http://www.samuel-beckett.net/boston/sbremem.html Заголовок з титул. екрану.
84. Ел. ресурс: Mark Harman. Shedding light on a dark and droll Irish master. The Boston Globe. 1996. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/boston/shedding.html Заголовок з титул. екрану.
85. Ел. ресурс: Askold Melnyczuk. Beckett's brightness on dark days. The Boston Globe. 1996. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/boston/bright.html Заголовок з титул. екрану.
86. Ел. ресурс: Stephen Mitchelmore. How It Was: A Memoir of Samuel Beckett. Anne Atik, 2006. Режим доступу: http://www.readysteadybook.com/BookReview.aspx?isbn=1593760876 Заголовок з титул. екрану.
87. Ел. ресурс: William Hutchings. One final review of Knowlson's Damned to Fame. World Literature Today. Режим доступу: http://www.samuel-beckett.net/hutch1.html Заголовок з титул. екрану.
88. Ел. ресурс: Daniel Lindley. Bleak Biography, BIBLIO. Режим доступу: http://samuel-beckett.net/309_beckett.html Заголовок з титул. екрану.
89. Ел. ресурс: A Fringeware Subculture page. Режим доступу: http://samuel-beckett.net/Samuel_Beckett.html Заголовок з титул. екрану.
90. Ел. ресурс: Jonathon Delacour. Why Samuel Beckett joined the Resistance. Режим доступу: http://weblog.delacour.net/archives/000433.html Заголовок з титул. екрану.
91. Ел. ресурс: John Calder. Sam's happy days. The Guardian, Aug. 29, 1999. Режим доступу: http://www.anonymousjuice.com/notebook/interview1. html#friendship Заголовок з титул. екрану.
92. Ел.ресурс: John Calder. The Importance of Samuel Beckett. 2004. Режим доступу: http://www.godotcompany.com/beckett1.htm