ПРОЗА МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО І ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Краткое описание

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ГНАТЮКА

На правах рукопису
УДК 821.161.2.08

Собчук Людмила Василівна

ПРОЗА МИКОЛИ ВІНГРАНОВСЬКОГО
І ПРОБЛЕМИ ХУДОЖНЬОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Спеціальність 10.01.06. теорія літератури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Гром`як Роман Теодорович,
доктор філологічних наук, професор

Тернопіль 2007

ЗМІСТ
Вступ.......................................................................................................... 4

Розділ 1
Поняттєво-термінологічні основи дослідження
«майстерності прозаїка»............................................................... 12
1.1. Експлікація поняття/терміна «художня майстерність прозаїка».......... 12
1.2. Сучасна наратологічна термінологія як засіб інтерпретації
художньої прози Миколи Вінграновського......................................... 22
Висновки з першого розділу........................................................................ 28

Розділ 2
Різновекторність художнього світу митця.
(Прозова спадщина Миколи Вінграновського).............. 30
2.1. Пам’ять з часів війни (багатосуб’єктна гетерогенна нарація
у художньому світі М. Вінграновського:
повість «Первінка» і новели «Бинь-бинь-бинь»,
«Наш батько», «Женя»)......................................................................... 32
2.2. Гомогенна (гомодієґетична) нарація митця («Рік з Довженком»,
«Пересадка», «Не дивись мені в спину», «У глибині дощів»).............. 48
2.3. Герменевтичні проекції міфопоетики
(«Сіроманець», «Манюня»).................................................................. 60
2.4. У світлі міфології. Міфопоетика і наратологія як ключі
до художньої майстерності повісті «Не дивись мені у спину»
(1969) і новел «На добраніч» (1977), «Гусенятко» (1978),
«Скриня» (1980).................................................................................... 83
2.5. Міфотворчість на історичному матеріалі у художньому світі
М. Вінграновського: зміна парадигм у новаторському явленні
(«Северин Наливайко»).......................................................................... 98
Висновки з другого розділу......................................................................... 144
Розділ 3
Англомовні версії з художнього світу
М. Вінграновського........................................................................... 146
Висновки з третього розділу........................................................................ 164

Висновки................................................................................................. 166
Список використанИХ ДЖЕРЕЛ.................................................. 169

ВСТУП

Сучасне українське літературознавство в єдності його традиційно виділених і відносно розмежованих галузей літературна критика, історія літератури і теорія літератури давно вже трансформувалося за рахунок перш за все компаративістики і культурології, які бурхливо розвиваються в усіх реґіонах держави. Цьому сприяли не тільки відомі соціально-політичні зміни у світі, активізація національних стосунків, а й посилення міждисциплінарних зв’язків у гуманітарних науках.
Радикальні перетворення у пострадянському культурному просторі не могли обминути тих тенденцій в духовному житті націй, зміни яких почали складатися в контексті глобалізації нинішнього світу. Разом з процесами універсально-глобального характеру все виразніше про себе заявили і заявляють явища іншої спрямованості і домінанти: проблеми національно-культурної ідентичності в численних багатокультурних середовищах. Інтелектуальні еліти у кожній країні вже зіткнулися з черговим загостренням кризових ситуацій у різних сферах своїх соціумів; почастішали зміни пізнавально-методологічних парадигм навіть у межах одного покоління. Все це і багато інших інновацій безпосередньо чи опосередковано відбилося зокрема і в освіті, науці, літературі, тобто у тих сферах, у яких доводиться сучасним науковцям працювати, виживати і проводити професійну діяльність.
Багатокультурні взаємини, двомовні довкілля, співіснування гетерогенних орієнтацій і різновекторних парадигм природно викликають інтерес міждисциплінарних студій, різнотипних дискурсивних практик, суперечливих колізій поміж ними. Названі аспекти і питання є предметом регулярних обговорень у міжкафедральній лабораторії славістично-методологічних студій при Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка, в яких беруть участь і філологи Тернопільського національного економічного університету. Так зародився і визрівав задум дисертації про функціонування широковживаної у традиційній гуманітаристиці категорії «художня майстерність». Цей топос доволі аморфний і розпливчастий, хоча його заторкували спроби перетворити і літературознавство на одну з так званих «точних» наук.
Уже перше наближення до задуму, його попередні бібліографічні пошуки засвідчили величезну кількість текстів, у назву яких включена лексема «майстерність». Зазначимо тут тільки найбільш показові приклади [11; 16; 47; 88; 97; 119; 126; 128; 150; 190; 191; 194]. Не обминається вона і в загальних словниках термінологічного характеру [93; 105, с. 145, 351], використовується у збірниках наукових праць чи літературно-критичних публікацій типу «Проблеми. Жанри. Майстерність».
Звуження обсягу поняття «художня майстерність» пов’язане з творчістю якогось митця чи окремого твору, і в такому разі використовуються номінації: «майстерність Франка», «Франко майстер слова», «майстерність твору», «майстерність оповіді», «майстерність композиції» і т. п. Ці та інші контексти і словосполуки, терміносистеми при всій їхній метафоричності інспірували і наш намір скористатися аналогіями й тепер усталеними парадигмами: ми важилися досліджувати знайомий із щоденного слововжитку феномен крізь призму раніше вже апробованих уявлень і понять, а то й ідеологем чи міфем, засобами яких спробувати верифікувати, увиразнити риторичність цього квазі-терміна «художня майстерність».
З цією метою був обраний досвід авторитетного письменника, твори якого (в міру зростання популярності автора) розділялися на дві групи з огляду публічного визнання і частотності літературознавчого аналізу або сучасної інтерпретаційної практики. У цьому зв’язку нам видався репрезентативним Микола Степанович Вінграновський актор, режисер, поет і прозаїк. Його лірика, що текстуалізувалася у поетичних збірках відомого шістдесятника, була і залишилася після передчасної смерті митця безсумнівним шедевром поета, об’єктом постійно продовжуваного літературно-критичного дискурсу. Натомість проза новели, оповідання, повісті і роман «Северин Наливайко», появляючись друком з 1960 року («Президент») упродовж 20 літ, привертала увагу дослідників вряди-годи, хоча вже ранні оповідання «Бинь-бинь-бинь...» (1964), як і пізніше «Наш батько» (1980), наче передвіщали той «вибух» прозової неординарності М.Вінграновського, який продемонстрував роман «Северин Наливайко» (1991).
Серед перших захоплених поціновувачів прози М.Вінграновського були О. Климчук [76], В. Мельник [120], Т. Салига [154], М. Слабошпицький [161], М. Сулима [170]. Однак на той ракурс вияву майстерності відомого поета в іпостасі прозаїка, який є досі ефективним і результативним, звернув увагу лише В.П. Марко [116]: йдеться про, звично кажучи, «форми викладу у сучасній українській прозі». Проте 1983 року, коли серед інших прозових творів розглядався текст М.Вінграновського «Наш батько», ще не бралися до уваги напрацювання новітньої наратології. Не використав потенційних можливостей міфопоетики, наратології і Т.Салига в своєму нарисі про Вінграновського 1986 року, вийшовши на евристичні спроможності цих парадигм [154, 161-165].
Дослідницька ситуація істотно змінилася в Україні з кінця ХХ початку ХХІ століття, особливо з публікацією в пострадянському просторі праць Ж.Женетта [58] і В. Шміда [196], з перевиданням давніших праць І.О. Денисюка [44; 45], В.Тюпи [177] та зростанням кількості наратологічних досліджень, які здійснює молодше покоління українських літературознавців (що засвідчила конференція «Наративні виміри літератури») і дисертації М. Легкого [103], праці В. Гижого [28], В. Сірук-Поліщук [146], М. Руденко [153], І. та О. Папуш [144, 145], цілеспрямованої діяльності М. Ткачука, полеміка з приводу «Наратологічного словника» (див. журн. «Критика», «Слово і час»). Усе це і зумовлює актуальність нового дослідження художньої майстерності Миколи Вінграновського крізь призму адаптації напрацювань сучасної наратології в українському контексті за умов співіснування різнотипних парадигм [36; 50, с. 145 149].
Своєчасною є також реалізація зазначеного підходу до цієї теми на історико-літературному матеріалі, але у форматі міждисциплінарного дискурсу.

Така реалізація визначається потребою теоретико-методологічного долання суперечливих колізій між традиційним поглядом на «викладові форми» розповідної прози і пропозиціями новітньої наратології.
У полі наших спостережень знаходиться письменницький текст, засоби його творення, норми функціонування голосу автора у діалозі з голосами персонажів. У центр дослідження потрапляє специфіка художнього викладу або нарації. Тому нашим наміром було дослідити, які саме форми художнього викладу і як, в який спосіб використовує М. Вінграновський у своїх оповіданнях і повістях. З якою метою (з погляду майстерності) він це робить, як саме якась викладова манера «вписується» в контекст його творів. Далі звертаємо увагу на те, як у поетиці новел і повістей цього письменника проявляється міфологізм та «зоопсихологізм» і моделюється хронотоп.
Не менш важливим в аналізі проблем художньої майстерності є врахування широкого контексту у вивченні перекладів творів того чи іншого письменника різними мовами. Тому наприкінці дисертації здійснюємо аналіз перекладів за компаративістською парадигмою дослідження, застосовуючи водночас перекладознавчі та компаративістські методи та прийоми.
Перш за все, простежуємо збереження чи модифікацію наративних особливостей тексту оригіналу в англомовних перекладах М.Вінграновського, а також ступінь відтворення національної своєрідності та спроби передачі особливостей дитячої психології у перекладах англійською мовою. Для аналізу беремо добірку оповідань М.Вінграновського «Summer Evening» («Літній вечір»).
В англомовних версіях оповідань «Гусенятко», «Скриня», «Білі квіти» простежуємо відповідність і рецептивну ефективність передачі наративних структур, які транслюють стиль письменника. З огляду на те, що мала проза М.Вінграновського спеціально не досліджувалася крізь призму форм художнього викладу, ми показуємо особливості англомовних перекладів письменника, то обрані для аналізу тексти М.Вінграновського розглядаються як величезний наративний потенціал творчості письменника, а це увиразнює, експлікує проблеми художньої майстерності.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконується у річищі комплексної теми «Проблеми рецептивної поетики, наратології і транслаторики в українсько-зарубіжних літературних зв’язках», яка розробляється групою філологів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка при співучасті працівників міжкафедральної лабораторії славістично-методологічних студій (№ державної реєстрації 0105U000718). Праця продовжує напрацювання професорів цього колективу Веретюк О.М., Волкової Т.С., Гром`яка Р.Т., Куцої О.П., Ткачука М.П. (називаємо співробітників за алфавітом) і захищених аспірантів, що формувалися у цій школі, Василишина О.В., Лановик М.Б., Лановик З.Б., Папуші І.В., Гижого В.Л., Бубняка Р.А., Царик О.М., Чуловського Б.С., Костецької О.І., Кіндзерської Ю.Ю., Руденко М.І., Пасічник О.В. і ряду сучасних пошукувачів, які займаються наратологією.
Мета і завдання дослідження. Основною метою дисертації є співвіднесення певних сформованих і усталених літературознавчих парадигм, які функціонують в українському академічному і літературно-критичному дискурсах, обґрунтування можливості й умов їх евристичного використання.
При цьому здійснити такі конкретні завдання:
відібрати з творчої спадщини Миколи Вінграновського прозові тексти як експериментальний матеріал для поставленої мети;
обстежити літературно-критичний дискурс з приводу різножанрової прози названого письменника, твори якого найменше інтерпретовані з погляду традиційної теорії «викладових форм»;
виділити із праць авторитетних сучасних зарубіжних наратологів, перекладених наразі російською мовою (Ж. Женетт, В. Шмід), ключові концепти і слова-терміни наратологічного дискурсу;
україномовні терміносистеми з галузі рефлексії над «викладовими формами» зіставити з відповідними терміносистемами названих наратологів з метою пошуку суміжних відповідників;
застосувати наратологічний поняттєво-термінологічний ресурс до аналізу та інтерпретації оповідань і повістей М.Вінграновського з окресленням перспективи генологічного осмислення роману «Северин Наливайко»;
експлікувати поняття «художня майстерність прозаїка» наратологічними засобами;
трансформувати понятійно-термінологічну «мову» традиційних літературознавчих шкіл (культурно-історичної, психологічної), адаптувавши її у парадигмах новітніх шкіл структурального, рецептивно-комунікативного і міфопоетикального спрямування.
Об’єкт дослідження проза М. Вінграновського в аспекті системності форм художнього викладу крізь призму сучасної наратології.
Предмет дослідження наративні виміри, наратологічна експлікація поняття «художня майстерність письменника», який ефективно розгортає віршовані і прозові дискурси.
Теоретико-методологічною основою дисертації є праці та ідеї, концепти зарубіжних теоретиків літератури (Ю. Лотмана, Ж. Женетта, В. Шміда, А.Компаньйона, І. Ільїна, В. Тюпи, Г. Косікова та ін.), українських (Г.Сивоконя, І.Денисюка, Р. Гром`яка, О. Галича, Т. Гундорової, О. Веретюк, Я. Поліщука, М.Савельєвої, А. Нямцу, О. Чиркова, М. Гіршмана, Г.Клочека, М. Ткачука, О.Червінської та ін.) в галузі загальної і рецептивної поетики, наратології і, зокрема, праці про художній світ спадщини М.Вінграновського М. Сулими, М.Ільницького, Т.Салиги, В. Марка, М. Слабошпицького, В. Мельника, О.Ковальчука, В.Базилевського, В. Моренця, В. Саєнко, Н. Димитрової та ін.
Відповідно до мети і завдань у дисертаційному дослідженні застосовувалися на різних етапах літературознавчі методи: філологічний коментар, елементи психологічного, герменевтичного аналізу, а найчастіше історико-порівняльні, структурно-функціональні, наратологічно-поетикальні методики і різновиди методик.
На початку дисертаційного дослідження характеризуємо його поняттєво-

термінологічні підстави і засоби. Беручи за основу наративні типології Ж.Женетта та В.Шміда, виділяємо провідні ознаки художнього повістування наративність, фікційність (фіктивність), намагаємось дати відповідь на запитання, що ж, власне, є вигаданим і фактуальним у функціонуванні художнього твору, і з допомогою цього переключити мову про «майстерність прозаїка» з психологічного плану в аспект текстуальний, поетикальний. З цією метою використовуємо засоби наратології, як і парадигми літературної семіотики.
Наукова новизна отриманих результатів. Уперше крізь призму наратології досліджені оригінальні і перекладні версії прози Вінграновського, запропоновані способи наратологічної експлікації поняття «художня майстерність прозаїка» і мотивовано спробу можливого співіснування і використання різних літературознавчих парадигм на основі гетерогенних епістемологічних систем.
Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційна робота в цілому й опубліковані праці автора можуть використовуватися у процесі викладання теорії літератури, проведенні спецкурсів і спецсемінарів з терміносистем сучасного літературознавства, наратології, інтерпретації художніх текстів, створених різними мовами; пропозиції і висновки дисертації сприятимуть удосконаленню навчально-наукової роботи на гуманітарних факультетах і відділеннях, які готують фахівців з перекладознавства.
Апробація результатів дослідження. Праця обговорена на спільному засідання кафедри теорії літератури і порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, кафедри іноземних мов Тернопільського державного економічного університету і міжкафедральної лабораторії славістично-методологічних студій і рекомендована до захисту (протокол № 2 від 21 вересня 2006 р.). Фрагменти дослідження було оприлюднено на II-й західно-реґіональній науково-методичній конференції «Лінгво-дидактичний плюралізм навчального процесу з іноземних мов у вищих навчальних закладах» (Тернопільська академія народного господарства, 22-25 травня 1999 року); Міжнародній науковій конференції «Наративні виміри літератури» (Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 23-24 жовтня 2003 року); ХIV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» імені професора Сергія Бураго (Інститут філології Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка, 20-24 червня 2005 року); на міжвузівському науковому семінарі «Терміносистема слов’янського літературознавства» (Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, 30 вересня 1 жовтня 2005 року).
Публікації. Основні положення та результати дослідження відбито у 7 наукових працях, у т. ч. чотирьох статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, одній в інших виданнях та тезах двох конференцій. Результати дослідження увійшли до колективної монографії кафедр іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка та Тернопільської академії народного господарства «Іноземномовний текст за фахом: лінгводидактичні аспекти» і монографії викладачів та аспірантів кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка «Герменевтика і проблеми літературознавчої інтерпретації» за ред. проф. Р.Гром’яка.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний текст викладено на 168 сторінках. Список використаних джерел нараховує 242 позиції.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Історико-літературний матеріал зокрема творчість Миколи Степановича Вінграновського послужив підставою для дисертації, зорієнтованої на дослідження у річищі теорії літератури за спеціальністю 10.01.06.
Використаний матеріал розглядався як ілюстративна база не для аргументування якихось нових для теорії літератури ідей чи стрункої концепції, а для міркувань, розгортання наукового дискурсу з приводу зміни і співіснування літературознавчих парадигм. Такий задум сформульований відразу у вступі роботи як предмет дисертації.
2. Найперше у праці осмислено і зіставлено традиційне для гуманітаріїв поняття «художня майстерність літератури (письменника, твору, творчості)» і новітні напряцювання з наратології як відносно виокремленої з гуманітаристики галузі знань про спосіб передачі інформації в сфері «повістування», мовно-словесного спілкування. У цьому історико-літературознавчому контексті зіставлено в свою чергу парадигми, які складалися протягом ХІХ першої половини ХХ століть, і новий поняттєво-термінологічний апарат, що формувався під впливом розвитку епічної прози, з оновленням манери і техніки відображення об’єктивної дійсності, так званої суб’єктивізації форм оповіді/розповіді. В українському літературознавстві ця парадигма відома під терміном «викладові форми».
3. У дисертації враховано еволюцію вчення про викладові форми повістування (рос. «повествование») і надбання новітньої наратології у працях французького теоретика Ж. Женетта і німецького славіста В. Шміда, термінологією яких ми послуговуємося, адаптуючи її до українських традицій. Наратологічні концепти як поширені тепер парадигми проектуються на оповідно-розповідні твори Миколи Вінграновського.
4. У зв’язку із сказаним вище новизна дисертації вбачається у спробі експлікувати традиційне поняття «художня майстерність прозаїка» засобами наратології, які докладніше розпрацьовані у сучасному форматі теорії літератури.
5. Змістом і задумом зумовлена структура праці, що подається до захисту у вигляді кандидатської дисертації, видається асиметричною: перший і третій розділи короткі, найбільшим є другий. Він центральний, відповідає назві і меті дисертації та охоплює найвагоміші (і тепер загальновизнані) прозові тексти письменника.
6. Другий розділ поділений на підрозділи не за принципом історії літератури (хронологічний розгляд різножанрових творів), а за тематико-проблемними векторами, де домінують парадигми, які одна одну змінювали. Ці парадигми наголошуються назвами підрозділів із зазначенням творів, що там аналізуються (наприклад, 2.1. Пам’ять з часів війни (багатосуб’єктна гетерогенна нарація у художньому світі М. Вінграновського: повість «Первінка» і новели «Бинь-бинь-бинь», «Наш батько», «Женя»); 2.4. У магії міфології... Міфопоетика і наратологія як ключі до художньої майстерності повісті «Не дивись мені у спину» (1969) і новел «На добраніч» (1977), «Гусенятко» (1978), «Скриня» (1980)).
Про згадувані тут літературознавчі парадигми свідчать і до них відсилають дати написання творів, ключові слова у назвах підрозділів і відомі тексти письменника.
7. На наш погляд, у проаналізованих творах різних жанрів, написаних у різний період творчості письменника, проявляються на рівні образотворення і поетики такі парадигми, як реалістично-міметична, психологічна, психо-аналітична (архетипна) і міфопоетична. Вони змінюються за принципом домінанти у функціонуванні, не витісняючи одна одну цілковито, продовжуючи співіснувати. Якщо перша з названих парадигм найвиразніше виявилася в повісті «Первінка», то вона не щезала і в «Пересадці», і в повісті «Манюня», а також в окремих розділах роману «Северин Наливайко». Аналогічно можна твердити і про повісті «Сіроманець», «У глибині дощів» щодо міфопоетики. Як немає в літературознавстві «чистих» літературних напрямів, те ж стосується і літературознавчих парадигм.
8. Концепти і відповідна термінологія новітньої наратології, розпрацьовані на художній практиці текстами М. Пруста, Льва Толстого, Ф.Достоєвського, відсилають читачів за законами семіотики до художнього світу цих авторів і увиразнюють типологічні особливості прозових творів М.Вінграновського.
9. Перекладені англійською мовою окремі твори М. Вінграновського (українським перекладачем А. Біленком і американцями українського походження Мойрою та Юрієм Луцькими), засвідчують перекладність оригінальної прози Миколи Степановича Вінграновського. Вважаємо, що перекладні версії роману «Северин Наливайко» розширили б уявлення про потенційні можливості української історичної прози.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверинцев С.С. Софія Логос. Словник. К.: Дух і літера, 1999. 464 с.
2. Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. Львів: Літопис, 2002. 832 с.
3. Базилевський В. Маршал Вінграновський // Літературна Україна. 18 серпня 2005 р. 4 с.
4. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. М.: Прогресс, 1994. 615 с.
5. Барт Р. Мифологии / Пер. с фр., вступ. ст. и комент. С.Н.Зенкина. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1996. 312 с.
6. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Худ. лит., 1973. 502 с.
7. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Худ. лит., 1986. 541 с.
8. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. М.: Худ. лит., 1972. 470 с.
9. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.:Искусство,1986. 444 с.
10. Белый А. Символизм как микропонимание. М.: Изд-во Республика, 1994. 528 с.
11. Белецкий А.И. В мастерской художника слова. М.: Высшая школа, 1989. 160 с.
12. Білецький О.І. Літературно-критичні статті / Упор. М.Л. Гончарук. К.: Дніпро. 254 с.
13. Білоус Л.І. Інтертекстуальність як модус новаторства (на матеріалі творчості В.Стуса та І.Світличного). Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Терноп. державний педуніверситет ім. В.Гнатюка. Тернопіль, 2003. 18 с.
14. Бонецкая Н.К. Проблемы методологии анализа образа автора // Методология анализа литературного произведения. М.: Наука, 1988. С. 60-85.
15. Бубняк Р.А. Літературно-критичний дискурс: сутність, структура, засоби вираження. Автореф. дис... канд. філол. наук. Терноп. державний педуніверситет ім. В.Гнатюка. Тернопіль, 2001. 20 с.
16. Бурсов Б.И. Мастерство Чернышевского-критика. Л.: Советский писатель, 1956. 328 с.
17. Бурсов Б.И. Критика как литература. Л.: Лениздат, 1976. 320 с.
18. Бушмин А.С. Методологические вопросы литературоведческих исследований. Л.: Наука, 1969. 228 с.
19. Буряк Б. Так почалася творча біографія.... // Творчість Миколи Вінграновського // Вінграновський М. Атомні перелюди. К, 1962. С. 3-6.
20. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л.: Худ. лит., 1940. 406 с.
21. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.: Высшая школа, 1971. 240 с.
22. Виноградов В.В. О языке художественной литературы. М.: Гослитиздат, 1959. 654 с.
23. Виноградов В.В. Проблема авторства и теория стилей. М.: Гослитиздат, 1961. 614 с.
24. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.; іл.
25. Галич О.А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи. Луганськ: Знання, 2001. 246 с.
26. Галич О.А. Історія літературознавства. Частина І. Зарубіжне літературознавство. К.: Шлях, 2006. 208 с.
27. Вейман Р. История литературы и мифология. Очерки по методологии и истории литературы. М.: Прогресс, 1975. 342 с.
28. Гижий В.Л. Гомодієгетична форма неоромантичної нарації про слова” в українській прозі неоромантизму // Наукові записки. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 2003. Вип. ХІІІ. С. 50 59.
29. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Л.: Художественная литература, 1977. 448 с.
30. Гиршман М.М. Литературное произведение: теория художественной целостности. - М.: Языки словянской культуры, 2002. 527 с.
31. Гиль О.Г. Речевые проявления личности в устном рассказе нарративного типа / Дис. канд. филол. наук. М., 2000. 171 с.
32. Гірняк М.О. Диверсифікація авторської свідомості в інтелектуальній прозі В.Домонтовича. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Київ, 2006. 20 с.
33. Гром’як Р.Т. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства. Тернопіль: Лілея, 1997. 271 с.
34. Гром’як Р.Т. Літературознавча компаративістика та перекладознавство: дотичність, перетини, колізії // Слово і час. 2002. № 8. С. 49 58.
35. Гром’як Р.Т. Про визначення поетики в світлі естетичної концепції Івана Франка // Поетика. К.: Наукова думка, 1992. С.16-21.
36. Гром’як Р.Т. Про осмислення викладових форм” і про наратологію // Наукові записки. Вип. 64. Ч. І. Серія: Філологічні науки (літературознавство). Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В.Винниченка, 2006. С. 208-218.
37. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции: Современные исследования. М.: Изд-во «Индрик», 1997. 910 с.
38. Гундорова П.І. Розвиток епічної структури оповідання в українській літературі другої половини ХІХ століття // Розвиток жанрів в українській літературі ХІХ поч. ХХ ст. К.: Наукова думка, 1986. С. 119-158.
39. Гундорова Т. Післячорнобильська бібліотека: Український літературний постмодерн. К.: Критика, 2005. 263 с.
40. Гундорова Т. Femina melancholica: Стать і культура в гендерній утопії Ольги Кобилянської. К.: Критика, 2002. 272 с.
41. Гуцало Є. Суворий і ласкавий. Штрихи до портрета М. Вінграновського // Українська мова і література в школі. 1986. № 10. С. 18.
42. Денисова Т. Наука компаративістика” в сучасному трактуванні // Слово і час. 2005. № 5. С. 24 31.
43. Денисюк И.А., Скоць А.И. Иван Франко художник слова // Творчество Ивана Франко в мировом литературном процессе. Сборник обзоров. М.: ИНИОН, 1986. С. 45 65.
44. Денисюк І.О. Розвиток української малої прози ХІХ поч. ХХ ст. Львів: Науково-видавниче т-во Академічний експрес”, 1999. 280 с.
45. Денисюк І.О. Невичерпність атома. Серія Франкознавчі студії. Вип. 2. Львів: ЛНУ , 2001. 317 с.
46. Денисюк І. Літературознавчі та фольклористичні праці: У 3-х томах, 4-х книгах. Львів: ЛНУ, 2005. Т. 1. 485 с.; Т. 2. 528 с.; Т. 3. 404 с.
47. Денисюк І. Мислі про майстерність // Тарас Пастух. Поетичне мислення Івана Франка (за збіркою Semper tiro”). Львів: Просвіта, 2003.- С.3 4.
48. Денисюк Н.Р. Художній світ письменника: поняття, терміни і літературознавчі версії. Тернопіль: ТНПУ, 2002. 63 с.
49. Денисюк Н.Р. Проблема фікційності художнього світу в англомовному та українському літературознавстві / 10.01.06. Автореф. дис. канд. філол. наук. Тернопіль, 2002. 16 с.
50. Джерела інтерпретації. Ювілений збірник на пошану проф. Ю. Борєва. Дрогобич: Коло, 2005. 760 с.
51. Дзюба І. Духовна міра таланту // Українська мова і література в школі. 1986. № 10. С. 18.
52. Дзюба І. Історичний міф Миколи Вінграновського. Передмова до роману „Северин Наливайко”. К.: Вища школа, 1996. С. 5-12.
53. Дрозда М. Нарративные маски русской прозы (от Пушкина до Белого) Перев. с англ. // Социальные и гуманитарные науки. Литературоведение. Серия 7. Зарубежная литература. М., 1996. - № 1. С. 44-51.
54. Драгомирецкая Н.В. Автор и герой в русской литературе ХІХ ХХ веков: Диалектика взаимодействия: Автореф. дис. д-ра. филол. наук. Инст. мировой литературы. М., 1989. 29 с.
55. Дюришин Д. Теория сравнительного изучения литературы: Пер. с слов. М.: Прогресс, 1972. 320 с.
56. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів. Львів: Літопис, 2004. 384 с.
57. Еліаде М. Мефістофель і Андрогін (Священне і мирське; міфи, сновидіння і містерії). Перекл. з нім., фр., англ. К.: Основи, 2001. 521 с.
58. Женетт Ж. Фигуры: В 2 т. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1998. 472 с.
59. Жолковский А.К., Щеглов Ю.К. Работы по поэтике выразительности: Инварианты Тема Приемы Текст. М.: АО Издательская группа «Прогресс», 1996. 344 с.
60. Жулинський М.Г. Наближення. К.: Радянський письменник, 1986. 278 с.
61. Жулинський М.Г. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі кінця ХІХ поч. ХХ століття // Зап. наук. Тов. ім. Т.Шевченка. Т. 224. Львів, 1992. С. 141-151.
62. Жулинський М.Г. Заявити про себе культурою. К.: Генеза, 2001. 620 с.
63. Жулинський М.Г. Слово і доля. Навчальний посібник. К.: «А.С.К.», 2002. 640 с.
64. Западное литературоведение ХХ века. Энциклопедия. М.: Intrada, 2004. 560 с.
65. Зборовська Н. Стильовий портрет шістдесятництва // Слово і час. 2001. № 12. С. 26-42.
66. Зборовська Н. Психоаналіз і літературознавство: Посібник. К.: Академвидав, 2003. 392 с.
67. Зись А.Я., Стафетская М.П. Методологические искания в западном искусствознании. Критический анализ современных герменевтических концепций. М.: Искусство, 1984. 238 с.
68. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад. (На матеріалі англомовних перекладів укр. прози). Львів: Вид-во при Львівському університеті, 1989. 216 с.
69. Зубрицька М. Homo Legens: Читання як соціокультурний феномен. Львів: Літопис, 2004. 352 с.
70. Ильин И.П. Проблема речевой коммуникации в современном романе // Проблема эффективности речевой коммуникации. Сб. научно-аналитических обзоров. М., 1989. С. 187-208.
71. Ільницький М. Світогляд і талант: Творчість М. Вінграновського // Українська мова і література в школі. 1980. № 3. С. 15-24.
72. Ільницький М. Схожість несхожого // Література і сучасність: Літературно-критичні статті. Випуск ХІV. К.: Радянський письменник, 1981. 136 с.
73. Ільницький М. У фокусі віддзеркалень: Статті. Портрети. Спогади. Львів: ЛНУ, 2005. 552 с.
74. Калиниченко Н.Л. Українська проза ХХ ст. К.: Наукова думка, 1964. 450 с.
75. Качуровський І. Променисті сильвети: лекції, доповіді, статті, есеї, розвідки. Мюнхен: УВУ, 2002. 797 с.
76. Климчук О. Між білими хмарами, над золотою землею // Україна. 1986. № 44. С. 13-14.
77. Ковалів Ю.І. „Творись, мій труд!”: До портрету М. Вінграновського // Радянське літературознавство. 1986. № 11. С. 15-21.
78. Коваль В. Світ, створений для любові // Літературна Україна. 24 червня 1975.
79. Козлов А.С. Литературоведение Англии и США ХХ века. М.: Московский лицей, 2004. 256 с.
80. Компаньон А. Демон теории. Литература и «здравый смысл». Перевод с фр. М.: Изд-во им. Сабашниковых, 2001. 336 с.
81. Копистянська Н. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: Монографія. Львів: ПАІС, 2005. 368 с.
82. Коптілов В.В. Актуальні питання українського художнього перекладу. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. 130 с.
83. Коптілов В.В. Першотвір і переклад. Роздуми і спостереження. К.: Дніпро, 1972. 215 с.
84. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. Навч. посіб. К.: Юніверс, 2002. 280 с.
85. Корман Б.О. Избранные труды по теории и истории литературы. О целостности литературного произведения. Ижевск, 1992. С. 120.
86. Корман Б.О. Изучение текста художественного произведения. М.: Просвещение, 1972. 110 с.
87. Корман Б.О. О соотношении «автор», «характер» и «основной эмоциональный тон» // Проблема автора в художественной литературе. Вып. 2. Воронеж, 1969. С. 5-9.
88. Костенко М.О. Художня майстерність М.М. Коцюбинського. К.: Рад. школа, 1961. 179 с.
89. Костецька О.І. Жанрова система прози Б. Лепкого. Автореф. дис. канд. філол. наук / 10.01.06. Терноп. державний педуніверситет ім. В. Гнатюка. Тернопіль, 2004. 20 с.
90. Коцюбинська М. Зафіксоване і нетлінне”. Роздуми про епістолярну творчість. К.: Дух і літера, 2001. 300 с.
91. Кошелівець І . Сучасна література в УРСР. - Мюнхен Нью-Йорк, 1964. 379 с.
92. Кошіль Н.Є. Рецепція творчості К. Сендберга у радянському і пострадянському просторі. Дис. канд. філол. наук / 10.01.05. Тернопіль: ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2005. 187 с.
93. Кравців Б. Шістдесят поетів шістдесятих років // Антологія нової української поезії. Нью-Йорк: Пролог, 1967. С. V-ХХІ; с. 69-75.
94. Краткий словарь по эстетике: Кн. Для учителя / Под ред. М.Ф.Овсянникова. М.: Просвещение, 1983. 223 с.
95. Кундзіч О.Л. Слово і образ. Літературно-критичні статті. К.: Рад. письменник, 1966. 312 с.
96. Кундзіч О.Л. Творчі проблеми перекладу. К.: Дніпро, 1973. 264 с.
97. Курганський І.П. Майстерність Франка-публіциста. Львів: Вид-во ЛДУ, 1974. 147 с.
98. Лановик М. Функціонування художнього образу в різномовних дискурсах. Тернопіль: Економічна думка, 1998. 148 с.
99. Лановик З. Художній переклад як проблема компаративістики. Літературознавча компаративістика. Навч. посібн. / Ред. Р.Т. Гром’як. Тернопіль: ТДПУ, 2002. С. 256 262.
100. Лановик М. Перекладознавчі проблеми компаративістики крізь призму літературознавчих теорій. Літературознавча компаративістика. Навч. посібн. / Ред Р.Т. Гром’як Тернопіль: ТДПУ, 2002. С. 272 309.
101. Лановик М. Теорія відносності художнього перекладу. Літературознавчі проекції. Тернопіль: ТНПУ, 2006. 470 с.
102. Ласло-Куцюк М. Ключ до белетристики. Бухарест: Мустанг, 2000. 291 с.
103. Легкий М.З. Форми художнього викладу в малій прозі Івана Франка. Дис. ... канд. філол. наук. Львів: Державний університет ім. І. Франка. Львів, 1997. 182 с.
104. Лесик В.В. Введение в марксистско-ленинскую методологию литературоведения. Львів: Вища школа, 1984. 238 с.
105. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих термінів. К.: Радянська школа, 1965. 431 с.
106. Літературознавчий словник довідник // Р.Т. Гром’як, Ю.І. Ковалів та ін. К.: ВЦ «Академія», 1997. 752 с.
107. Лихачев Д.С. Поэтика древнерусской литературы. М.: Наука, 1979. 352 с.
108. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384 с.
109. Лотман и тартуско-московская семиотическая школа. М.: Гнозис, 1994. 560 с.
110. Лотман Ю.М. Семиосфера. Культура и взрыв. Внутри мыслящих миров. Статьи. Заметки. С.-Пб: Искусство, 2004. 704 с.
111. Лучук О. Діалогічна природа літератури. Перекладознавчі та літературознавчі нариси. Львів: Вид-во Українського Католицького університету, 2004. 278 с.
112. Майдан О.В. Еволюція художньої розповіді у творчості Панаса Мирного. Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 1994. 23 с.
113. Маланюк Є. Книга спостережень. Проза. Торонто, 1962. 525 с.
114. Манн Т. Избранное // Манн Т. Собр. соч.: в 10 томах. Т. 6. М.: Гослитиздат, 1960. С. 5-263.
115. Манн Ю. В поисках живой души. М.: Наука, 1987. 350 с.
116. Марко В. Як слово мовлене (Розвиток форм викладу в сучасній українській прозі) // Проблеми. Жанри. Майстерність. Вип. 8. К.: Рад. письменник, 1983. С. 129 145.
117. Марко В. У вимірах стилю. Літературно-критичний нарис. К.: Дніпро, 1984. 118 с.
118. Мартич Ю. Путь новели. К.: Держлітвидав, 1941. 198 с.
119. Мастерство художественное // Краткий словарь по эстетике. Под. ред. М.Ф.Овсянникова. М.: Просвещение, 1983. С. 85 86.
120. Мельник М. Проблема серця і чола народу: Про творчість М.Вінграновського // Дніпро. 1962. № 11. С. 158-159.
121. Мельник В. Проза поэта // Дружба народов. 1978. № 6. С. 269-270.
122. Мифологический словарь / гл. ред. Мелетинский Е.М. М.: Советская энциклопедия, 1991. 736 с.
123. Міщук Р.С. Українська оповідна проза 50-60 років ХІХ ст. К.: Наукова думка, 1978. 256 с.
124. Мовчан Р. Той, який несе світло. Роздуми з нагоди 60-річчя Валерія Шевчука // Літературна Україна. 1999. 2 вересня. С. 3.
125. Моренець В. Відтворити цілісність світу: Про поезію М. Вінграновського // Вітчизна. 1981. № 5. С. 167-178.
126. Мороз О.Н. Питання поетичної майстерності Івана Франка // О.Н. Мороз. Іван Франко. Семінарій. Вид. 2. К.: Вища школа, 1977. С. 241 245.
127. Мороз Л.З. Григір Тютюнник: нарис життя і творчості. К.: Рад. письменник, 1991. 158 с.
128. Моторнюк І.Л. Деякі проблеми майстерності літературно-критичних статей Івана Франка // Іван Франко. Статті і матеріали. Зб. 7. Львів: ЛДУ, 1960. С. 134 150.
129. Мукаржовский Я. Исследования по эстетике и теории искусства. М.: Искусство, 1994. С. 171-186.
130. Наєнко Н.К. Історія українського літературознавства: Підручник. К.: ВЦ «Академія», 2001. 360 с.
131. Наливайко Д.С. Взаємозв’язки і взаємодії літератури і інших мистецтв в аспекті компаративістики. Літературний дискурс: генезис, рецепція, інтерпретація (літературознавчий, культурологічний і методичний аспекти). Збірник мат-лів міжнарод. конф. / За ред. Ю.І.Ковбасенка. К.: УАВЗЛ, 2003. 310 с.
132. Наливайко Д.С. Очима Заходу. Рецепція України в Західній Європі ХІ ХVIII ст. К., 1998. 578 с.
133. Наливайко Д.С. Теорія літератури й компаративістика. К.: Вид-во Києво-Могилянської Академії, 2006. 347 с.
134. Нахлік Є.К. Українська романтична проза 20-60-х років ХХ ст. К.: Наукова думка, 1988. 318 с.
135. Никанорова О. Напрям і сенс шукань: Про творчість М. Вінграновського // Літературна Україна. 1968. 24 травня. С. 4.
136. Нямцу А. Традиційні сюжети та образи в літературі ХХ століття // Всесвіт. 1988. № 5. С. 136-143.
137. Нямцу А. Основы теории традиционных сюжетов. Чернівці: Рута, 2003. - 79 с.
138. Остапчук Т.П. Компаративістська парадигма творчості Ю.Тарнавського (на матеріалах перекладів та прози). Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.05. К., 2004. 20 с.
139. Павличко Д. Українська національна ідея: Статті, виступи, інтерв’ю. Документи. К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 771 с.
140. Павличко С. Націоналізм. Сексуальність. Орієнталізм. Складний світ Агатангела Кримського. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2000. 328 с.
141. Павличко С. Теорія літератури. К.: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2002. 679 с.
142. Павлишин М. Канон та іконостас: Літерат. критичні статті. К.: Час, 1997. 447 с.
143. Падучева Е.В. Семантические исследования (семантика времени и вида в русском языке. Семантика нарратива). М.: Школа «Языки русской культуры», 1996. 464 с.
144. Папуша І. Між оповіддю і дискурсом: Українська література в наративній перспективі // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Літературознавство. Тернопіль: ТДПУ, 1999. Вип. 5. С. 67-71.
145. Папуша О.М. Феномен перекладу в дитячій літературі. Літературознавча компаративістика. Навчальний посібник. / За ред. Р.Т.Гром’яка. Тернопіль: ТДПУ, 2002. 334 с. С. 318 328.
146. Поліщук Сірук В.Г. Наративні структури в українській новелістиці 80-90-х років ХХ ст. (типологія та внутрішньотекстові моделі). Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.06. К., 2003. 20 с.
147. Проблема автора в художественной литературе: Тезисы докладов регион. межвуз. конф., посв. памяти проф. Б.О. Кормана. Ижевск, 1990. 134 с.
148. Проблеми інтерпретації і рецепції художнього тексту: Збірник наукових праць на пошану проф. Нонни Шляхової з нагоди її 70-річчя. Одеса: Астропринт, 2003. 352 с.
149. Проблемы художественного мастерства. Тезисы докладов Межвузовской научно-теоретич. конф. Алма-Ата, 1967. 39 с.
150. Проблемы художественной формы социалистического реализма: В 2-х томах. М.: Наука, 1971. Т. 1. 385 с.; Т. 2. 351 с.
151. Рильський М.Т. Мистецтво перекладу. Статті. Виступи. Нотатки. К., 1975. 343 с.
152. Руденко М. Наративна типологія художньої прози М. Хвильового. Тернопіль: ТДПУ, 2003. 88 с.
153. Савельева М. Ю. Лекции по мифологии культуры. К.: Видавець ПАРАПАН, 2003. 272 с.
154. Салига Т. Микола Вінграновський: Літературно-критичний нарис. К.: Радянський письменник, 1989. 167 с.
155. Салига Т. Поет це слово, це його життя ... / Передмова до вибраних творів М.Вінграновського // М.Вінграновський. Вибрані твори: У 3 томах. Т.1. Тернопіль: Богдан, 2004. С. 5 54.
156. Саєнко В.П., Димитрова Н.П. Поетика композиції історичного роману Миколи Вінграновського Наливайко” // Проблеми сучасного літературознавства. Вип. 3. Одеса: Маяк, 1999. С. 218-247.
157. Сивокінь Г.М. У вимірах сприймання. Теоретичні проблеми художньої літератури, її історія та функції. К.: Фенікс, 2006. 304 с.
158. Сидоренко Г.К. Як читати і розуміти художній т