ХУДОЖНЯ ФАНТАСТИКА ЯК МЕТАЖАНР (НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХ–ХХ ст.)

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СТУЖУК ОЛЕСЯ ІВАНІВНА

УДК: 82-1/-9:7.046.2

ХУДОЖНЯ ФАНТАСТИКА ЯК МЕТАЖАНР
(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ХІХХХ ст.)

10.01.06 теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник Ткаченко Анатолій Олександрович, доктор філологічних наук, професор

Київ-2006

З М І С Т

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ХУДОЖНЯ ФАНТАСТИКА ЯК ТЕОРЕТИЧНА
ПРОБЛЕМА 9
1.1. Поняття фантастики. 9
1.2. Проблеми класифікації фантастики-концепту.. 20
Висновки до першого розділу... 38
РОЗДІЛ 2. ГЕНЕЗА ФАНТАСТИЧНОГО (ФАНТАСТИКА-
ПРИЙОМ) 40
2.1. Фантастичне у фольклорних жанрах, літературних
напрямах та метажанрах. 40
2.2. Фантастика-прийом у літературі ХІХ ст. .... 54
2.3. Фантастика-прийом у літературі ХХ ст. .. 70
Висновки до другого розділу. 91
РОЗДІЛ 3. ФАНТАСТИЧНЕ ЯК ТИП ЕСТЕТИЧНОГО
МИСЛЕННЯ-ВІДЧУТТЯ (ФАНТАСТИКА-КОНЦЕПТ) 93
3.1. Власне фантастика в українській літературі. 93
3.2. Наукова фантастика в українській літературі 119
3.3. Фентезі: теорія та іторія... 135
Висновки до третього розділу. 154
ВИСНОВКИ... 156
БІБЛІОГРАФІЯ.. 162

В С Т У П

Фантастичне є найдавнішим компонентом людської культури: вигадка, надприродні події та явища (чудесні, незбагненні, неземні тощо) у таких виявах воно з’являється в усних оповідях, а пізніше й у художній літературі. З часом фантастичне видозмінюється, але не втрачає свого значення, що підтверджується постійними зверненнями письменників різних спрямувань до тематики ірраціонального, надзвичайного, неймовірного, химерного і, відповідно, застосування специфічних прийомів та образності, особливо у ХІХХХ ст. Що ж до теоретичного осмислення комплексу пов’язаних із цим проблем то, попри чималу кількість праць, особливо на матеріалі світової художньої фантастики, бракує системного дослідження фантастичного як особливого типу художнього мислення-відчуття та як жанротвірного чинника: його онтогенезу, історичної еволюції, сучасної парадигматики/синтагматики. Тож, актуальність дослідження зумовлюється необхідністю комплексного теоретичного осмислення проблем фантастознавства, нагальною потребою цілісного вивчення української художньої фантастики в її еволюції та у зв’язку з основними світовими тенденціями.
Переважна більшість розвідок, статей і монографій, присвячених проблемам художньої фантастики, висвітлює такі аспекти: фантастика як обдумана умовність, специфічний художній засіб (Ю.Манн, А.Михайлова, В.Дмитрієв), природа фантастики (Т.Чернишова), особливості фантастичної образності різних періодів і в різних авторів (Ц.Тодоров, Є.Брандіс), мовні проблеми фантастики, онтологія фантастики (С.Лем) тощо.
У недавніх теоретичних побудовах радянського літературознавства щодо цих питань склався тенденційний підхід: у діахронному аспекті еволюцію фантастики простежували насамперед під кутом зору формування одного з її складників, а саме науковості, проголошуючи наукову фантастику виключним спадкоємцем усієї традиції фантастичного; відтак у синхронному аспекті віддавали пріоритет лише науковій фантастиці. За таким принципом написані праці Ю. Кагарлицького, Н. Чорної, статті І.Єфремова та ін. Тим часом у багатьох інших аспектах погляди науковців, критиків та письменників щодо фантастики кардинально різнилися. Такими вони лишаються й досі.
Нечисленні праці українських науковців у царині художньої фантастики спрямовані радше в її історію (М.Дашкієв), ніж у теорію, або описують обрані аспекти фантастична література (В.Державин), наукова фантастика (М.Йогансен, Т.Катиш, Н.Чорна), фентезі (М.Назаренко), є також спроба дослідити поетику фантастики (А.Нямцу). Про українську художню фантастику як самостійне явище не йдеться, так само немає її цілісного аналізу.
Отже, метою роботи є теоретичне осмислення феномена художньої фантастики взагалі та української зокрема: її генерики й архітектоніки, історичного розвитку і сучасного стану. Досягнення цієї мети конкретизується виконанням таких завдань:
простежити формування фантастичного в естетичному досвіді людства;
висвітлити теоретичні засади сучасних підходів до вивчення художньої фантастики;
проаналізувати основні поняття і терміни фантастознавства, здійснити їх кореляцію відповідно до запропонованої концепції фантастичного;
розробити класифікацію художньої фантастики, виходячи з її сучасного стану;
провести жанрово-архітектонічний аналіз української художньої фантастики та її розвитку протягом ХІХХХ ст.
Вибір об’єкта дослідження зумовлений універсальністю й багатогранністю фантастики: в ній органічно поєднуються здобутки літературної традиції і нові мистецькі віяння й експерименти.
Предметом дослідження є генерика, архітектоніка й художня еволюція творів, що сформували та складають українську фантастику, а також творів, у яких фантастичне застосовується як прийом.
Теоретико-методологічні засади дослідження ґрунтуються на основних положеннях праць М.Бахтіна, Є.Брандіса, А.Бритикова, Г.Велза, В.Гакова, Г.Гуревича, В.Державина, І.Єфремова, Р.Желязни, Б.Іванюка, Ю.Кагарлицького, С.Кошелєва, С.Лема, Б.Ляпунова, Ю.Манна, А.Нямцу, Є.Парнова, А.Сапковського, Р.Співак, Є.Тамарченка, Дж.Р.Р.Толкіна, Ц.Тодорова, Б.Успенського, Т.Чернишової, Н.Чорної та ін.
Мета і завдання роботи зумовили використання відповідної методології. Це синтез описового та системного методів, що є основою комплексного підходу до об’єкта дослідження, історико-літературного та філологічного методів, що дає змогу вивчати фантастику в часовій діахронії, у розбудові власне художніх її якостей, порівняльний співвідносити загальне, особливе та окреме, наратологічний простежувати авторську майстерність на рівні способів ведення оповіді, фабульної винахідливості, сюжетно-композиційних вирішень, поетологічний особливо при вивченні таких категорій поетики, як художній час і простір, суб’єктна організація твору, художня мова.
Наукова новизна роботи:
простежено віхи формування фантастичного як художнього;
висвітлено теоретичні засади сучасного вивчення художньої фантастики;
з’ясовано й уточнено основні поняття і терміни фантастознавства;
запропоновано класифікацію художньої фантастики;
уперше здійснено цілісний жанрово-архітектонічний аналіз української фантастики під кутом зору її художньої еволюції протягом ХІХХХ ст.
Теоретичне значення дисертації: обґрунтовано погляд на фантастичне як на тип художнього мислення-відчуття, а художня фантастика трактується як метажанр, що охоплює фантастику-прийом і фантастику-концепт (об’єднує три підгрупи текстів: власне фантастику, наукову фантастику та фентезі); конкретизовано уявлення про генерику, архітектоніку, еволюцію художньої фантастики загалом та української зокрема.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані при вивченні теорії та історії фантастики, зокрема української, при підготовці відповідних підручників та посібників, спецкурсів і спецсемінарів.
Особистий внесок здобувача. Всі ідеї роботи та її висновки належать авторові. Випадки використання даних чи теоретичних положень праць інших дослідників обумовлені і подаються з посиланнями.
Основні положення дисертації апробовані на науковій конференції «Творчість Юрія Яновського в контексті літературного процесу ХХ століття» (Київ, Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка, 2002), освітянській конференції «Фантастика й освіта» (Київ, 2002), засіданнях Міжнародного філологічного семінару «Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства» (Київ, Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка, 2003), Всеукраїнській науковій ювілейній конференції «Тарас Шевченко: загальнолюдські та національні виміри творчості» (Київ, Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка, 2004), Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених «Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації» (Київ, Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка, 2005).

Публікації:
1. Роль фантастичного елементу в нефантастичному тексті (на прикладі роману Ю.Яновського «Майстер корабля») // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. Вип. 4. К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. С.197 202.
2. Художня фантастика спроба означення // Філологічні семінари. Вип. 7: Літературознавчі методології: практика і теорія. К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. С.212 216.
3. Утопізм у творчій практиці романтиків // Літературознавчі студії: Зб. наук. праць. Вип. 10. К.: ВПЦ «Київський університет», 2004. С.306 310.
4. Роль фантастичного у творчості Тараса Шевченка (баладна форма) // Шевченкознавчі студії: Зб. наук. праць. Вип. 7. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. С. 160 163.
5. Художня фантастика: проблеми класифікації // Філол. семінари. Вип. 8: Художня форма. К.: ВПЦ «Київський університет», 2005. С. 98-101.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, де висвітлено основні теоретичні засади сучасних підходів до вивчення художньої фантастики (перший розділ); з’ясовано роль фантастичного в нефантастичному тексті (другий розділ); розглянуто наступний етап еволюції фантастичного як типу художнього мислення-відчуття (у хронологічному та стилістичному аспектах) (третій розділ), а також висновків, бібліографії цитованої літератури. Загальний обсяг 174 с. Бібліографія налічує 178 позицій.

Список литературы

В И С Н О В К И

Найчастіше до фантастики звертаються при втраті чітких суспільних та мистецьких орієнтирів або при незадоволенні існуючим порядком (суспільним чи світоглядним), на що вказує генеза фантастичного: сатира, утопія, антиутопія, фантастика як засіб романтизації світу тощо.
У ХХ ст. художня фантастика стає феноменом масової культури: крім літератури, її використовують інші види мистецтва; під її безпосереднім впливом виникає безліч культурних фактів (рольові, коп’ютерні ігри на міфологічні, історичні, фентезійні сюжети), соціокультурні явища, такі як клуби любителів фантастики, часто з власними журналами, регіональні та всесвітні конвенти фантастів тощо. Тобто певною мірою художня фантастика стала виразником масових запитів та «замовлень» незвичайного, що функціонально наблизило її до міфології, а фантастичне постає основною константою відповідного типу естетичного мислення-відчуття, художнього бачення та його реалізації в текстах.
Наявність фантастики в художній палітрі письменників різних літературних напрямів, її дифузія в межах метажанру і назовні в інші літературні форми заперечує відведене їй місце жанру пригодницької літератури або стилю (методу), вказує на вузькість таких підходів. Найперше через те, що фантастика як прийом виступає у кількох іпостасях: казкове (не спирається на реальну дійсність, проте завдяки своїй специфіці закорінене в неї на правах чудесного); вигадане, фантазійне (неймовірне за певних причин). Цілком очевидно, що і з погляду класичної генерики художня фантастика надається до більш традиційного структурування: на родовому рівні може бути і епосом, і лірикою, і драмою, на видовому і поезією, і прозою, на жанровому епопеєю, романом, повістю, оповіданням, новелою, трагедією, комедією, власне драмою, поемою, кіносценарієм (у його найрізноманітніших формах) тощо.
Для кращого розуміння явища явища художньої фантастики варто враховувати стосунки фантастичного й художньої фантастики, що залишається поза увагою більшості дослідників.
Фантастичне як тип художнього мислення-відчуття притаманне будь-якій епосі, незалежно від домінуючих естетичних поглядів. Письменники використовують його як прийом (у вигляді фантастичного елементу) у нефантастичних текстах, а також як основний тематичний і жанротвірний чинник у метажанрових підгрупах художньої фантастики.
Аналіз сучасних наукових класифікацій і художнього матеріалу дає підстави стверджувати, що за функціями фантастичного, які воно виконує у тексті, художня фантастика охоплює фантастику-прийом і фантастику-концепт. Відтак художня фантастика є метажанром у широкому значенні (синтез предмету художнього зображення й спосіб художнього вираження). Таке розуміння дає підстави для виокремлення трьох метажанрових підгруп (у вузькому значенні, як своєрідні системи жанрів з рядом характерних ознак) у межах фантастики: власне фантастики, наукової фантастики та фентезі.
Власне фантастика сформувалася у ХІХ ст. У творах, що належать до цієї підгрупи, фантастичне покликане порушувати норми реальності, викликаючи вагання, як у тематичному різновиді «фантастичне», або виключно задля з’яви фантастичного фантастичне-чудесне.
Ще романтики зверталися до науки як противаги ірреальному, проте наукове було покликане посилити фантастичність, залежало від нього (М.Шелі, Е.По). Наукові фантасти відкинули цю залежність, їх ірраціональне науковоподібне й подається як справжнє (спрямування на достовірність). Фантастичним елементом стає одна або кілька «реальних» можливостей екстраполяція у просторі й часі наукових гіпотез та відкриттів і не тільки природничих наук, а й філософії, історії, соціології, а також моральних ідей і уявлень.
У фентезі панує міфомагічний світогляд, що дає змогу дистанціюватися від реальності для кращого розуміння свого світу. У міфомагічному світі можливе все, логічним аргументом цього стає магія, як противага до техніки. Наука у фентезійному творі спрямована на розвиток природних можливостей або на краще їх вивчення. Ці особливості дали змогу по-новому оцінити культурні первини, переосмислити історію, буття, що зближує фентезі з поглядами романтиків.

Передумови появи української художньої фантастики, їх формування типологічно збігаються з процесами генези західноєвропейської художньої фантастики, але про паралельний розвиток української фантастики в річищі світової можемо говорити, хронологічно починаючи тільки з першої половини ХІХ ст. Саме з цього часу українська художня фантастика набуває активного розвитку в двох площинах: фантастика-прийом (бурлеск, романтизм, модернізм, сюрреалізм, «химерна проза», постмодернізм) і фантастика-концепт (власне фантастика, наукова фантастика та фентезі).
У творах, де фантастика використовується як прийом, за фантастичним закріплюються два рівні перебування: стилістичний та композиційний. Відмінності ж у застосуванні фантастики-прийому полягають передусім в естетичних контстантах літературних напрямів. Так, для романтиків багато важить найвищий ступінь відстороненості надання подіям позачасового, вічного значення, закладений у фантастичному, у модерністів яскраво виражена настанова на знання наукове, підсвідоме, сюрреалісти поєднують «реальне» та фантастичне задля відтворення стану зміненої свідомості, безсистемних спогадів, містичних видінь у прагненні до розкриття ірраціонального, містичного універсуму. У «химерній прозі» фантастичне закорінене у звичайне, буденне й асоціюється з філософічністю ідеї, а не з певними подіями або явищами; у творах постмодерністів фантастичне допомагає розширити контекст при створенні «нових» міфологічних моделей.
Щодо фантастики-концепту, точніше двох її підгруп наукової фантастики й фентезі, то у ХХ ст. картина активного розвитку знову докорінно змінюється через те, що наукову фантастику проголошували магістральним, а, фактично, єдиноможливим «жанром» радянської фантастики, такі тематичні різновиди, як кіберпанк, космічна опера, техноромантизм, були скеровано «непопулярні» або й зовсім відсутні з ідеологічних причин.
З кінця 80-х років ХХ ст. гостро постає питання про «смерть наукової фантастики». Це зумовлено зникненням соціального замовлення на пропаганду науково-технічного прогресу, а відтак на розлогі технічні описи, звивисті шляхи квазінаукових відкриттів, боротьбу із капіталістичними загарбниками у сфері технологій тощо. Письменники втрачають інтерес до таких тематичних різновидів, як антиімперіалістична фантастика, науково-технічна фантастика, натомість, посилюється інтерес до інших художніх можливостей, що їх пропонує наукова фантастика: відображення альтернативності світу й паралельних вимірів (не тільки історична альтернативність); нові технологічні можливості та готовність людини до зустрічі з ними. Видозмінюється й космічна тема, а з нею і тема контактів, з’являється іронічність, синтез з іншими літературними різновидами у межах одного твору мелодрамою, детективом, бойовиком тощо.
Загалом, від старого розуміння наукової фантастики мало що залишилося, від інших метажанрових підгруп художньої фантастики її відрізняє раціональна позиція письменників у обґрунтуванні фантастичного (події, образу, ситуації).
Фентезі в палітрі українських фантастів з’явилося тільки наприкінці 80-х років, а поширилося у середині 90-х. Більшості тематичних різновидів цієї підгрупи художньої фантастики в українській літературі поки що немає наукове фентезі, міське, темне тощо, проте, активного поширення зазнав різновид «слов’янське фентезі», до нього належать твори, написані на матеріалі й з використанням слов’янської, зокрема української, міфології.
Метажанрові підгрупи художньої фантастики демонструють можливість взаємодії з різноманітними літературними стилями та епохами, у плані як діахронії, так і синхронії, особливо це позначилося на науковій фантастиці поширення якої в Україні припало на часи панування соцреалізму. Це призвело до виникнення таких специфічних тематичних різновидів як антиімперіалістична фантастика чи моделювання загальнолітературного фантастичого мотиву божевільного вченого в антуражі класової боротьби.
З часом змінюється і функціональна палітра фантастики-концепту від розважання аж до інформативної функції, що з’явилася з утвердженням фентезі.

У цій роботі ми досліджували художню фантастику відповідно до поставлених завдань, проте чимало дотичних питань лишаються відкритими, наприклад, межові явища синтез традицій історичного роману, утопічних чи антиутопічних елементів і наукової фантастики або фентезі; не з’ясовано функціональної ролі утопічних і антиутопічних елементів у тематичних різновидах художньої фантастики. Поглибленого теоретичного вивчення потребує проблема «художня фантастика і література доби Бароко», бодай через постійне звернення українських письменників (В.Шевчука, Ю.Андруховича, Ю.Винничука та ін.) до барокової естетики, тематики та образності.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Аверинцев С.С. Византийская литература IVVII вв. // История Византии: В 3 томах / Отв. ред. Сказкин С.Д. М.: Наука, 1967. Т. 1. С. 409434.
2. Агеєва В. Поетеса зламу століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації: Монографія. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь, 2001. 264 с.
3. Агеєва В. Неоромантичне двосвіття «Лісової пісні» // Їм промовляти душа моя буде: «Лісова пісня» Лесі Українки та її інтерпретації / Упоряд. В.Агеєва. К.: Факт, 2002. C. 724.
4. Андієвська Е. Джалапіта // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. (у трьох книгах). К.: Рось, 1994. Кн. 3. С. 223233.
5. Андрухович Ю. Рекреації. Романи. К.: Видавництво «Час», 1996. 287 с.
6. Антонич Б.-І. Три перстені // Антонич Б.-І. Три перстені. Поеми й лірика (1934) Львів, 1934: Накладом Богдана Дороцького. Друкарня НТШ у Львові. 80 с. http://www.ji.lviv.ua/ji-library/antonych/antonych-try.htm.
7. Антонич Б.-І. На шляху // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. (у трьох книгах). К.: Рось, 1994. Кн. 2. С. 695696.
8. Антонич Б.-І. Червона китайка // Там само. С. 697.
9. Антонич Б.-І. Апокаліпсис // Там само. С. 697698.
10. Арєнєв В. Бісова душа, або Заклятий скарб // Арєнєв В. Бісова душа: повість й оповідання. К.: Джерела М, 2003. С. 3232.
11. Аренев В. Паломничество жонглера: Роман. СПб.: Азбука-классика, 2005. 640 с.
12. Аристотель. Этика. Политика. Риторика. Поэтика. Категории. Мн.: Литература, 1998. 1408 c.
13. Бажан М. Стан і сучасні завдання української радянської літератури // Третій з’їзд радянських письменників України. К.: Радянський письменник, 1955. С. 766.
14. Барка В. Рай // Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. (у трьох книгах). К.: Рось, 1994. Кн. 2. С. 681.
15. Басов Н. Нас есть за что уважать // Звездная дорога. Журнал фантастики. 2003. № 3. С. 133139.
16. Бахтин М. Время и пространство в романе // Вопросы литературы. 1974. № 3. С. 133179.
17. Бахтин М. Слово в романе // Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Художественная литература, 1975. С. 72233.
18. Бахтин М. Формы времени и хронотопа в романе // Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. Исследования разных лет. М.: Худож. лит., 1975. С. 234407.
19. Беляев А. Создадим советскую научную фантастику // Детская литература. М., 1938. № 1516. С. 18.
20. Бердник О. Від автора // Бердник О. Серце Всесвіту. Фантастичні повісті. К.: Радянський письменник, 1962. С. 34.
21. Бердник О.П. Вогнесміх: Роман-феєрія. К.: Радянський письменник, 1988. 542 с.
22. Бердник О. Шляхи титанів // Бердник О. Діти Безмежжя. К.: Тріада-А: «Афон» ВД, 2004. С. 7166.
23. Бердник О. Діти Безмежжя К.: Тріада-А: «Афон» ВД, 2004. 680 с.
24. Бердник О. Зоряний корсар // Бердник О. Зоряний корсар. К.: Тріада-А: «Афон» ВД, 2004. С. 9368.
25. Бердник О. Камертон Дажбога // Бердник О. Зоряний корсар. К.: Тріада-А: «Афон» ВД, 2004. С. 369570.
26. Білий Д. Басаврюк ХХ. К.: Смолоскип, 2002. 188с.
27. Бовсунівська Т.В. Історія української естетики першої половини ХІХ століття. К.: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2001. 344 с.
28. Большая Советская Энциклопедия. Изд. 2-е. М.: Гл. науч. изд-во «Большая советская энциклопедия», 1954. Т. 29. 632 с.
29. Боура С.М. Героическая поэзия / Пер. c английского и вступ. статья Н.П.Гринцера, И.В.Ершовой. М.: Новое литературное обозрение, 2002. 784 с.
30. Брандис Евг., Дмитревский Вл. Неизбежность фантастики // Нева (Л.). 1975. № 7. С. 142151.
31. Бритиков А.Ф. Русский советский научно-фантастический роман. Л.: Наука, 1970. 448 с.
32. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел. К.; Ірпінь: ВТФ «Перун», 2004. 1440 с.
33. Винниченко В.К. Сонячна машина: Роман. К.: Дніпро, 1989. 619 с.
34. Винничук Ю. У зачарованім люстрі. Від упорядника // Огненний Змій: Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 812.
35. Винничук Ю. Чорт зна що. Львів: ЛА «Піраміда», 2004. 792 с.
36. Владко В. Аргонавти всесвіту: Науково-фантастичний роман. К.: Молодь, 1958. 436 с.
37. Владко В.М. Сивий Капітан. Аргонавти Всесвіту: Романи: Для серед. та ст. шк. віку / [Вступ. слово В.Я.Бурбана]. К.: Веселка, 1990. 687 с.
38. Гаков Вл. Ультиматум: Ядерная война и безъядерный мир в фантазиях и реальности. М.: Политиздат, 1989. 350 с.
39. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник / За наук. ред. О.Галича. К.: Либідь, 2001. 488 с.
40. Гальфрид Монмутский. История бриттов. Жизнь Мерлина. М.: Наука, 1984. 286 с.
41. Гейзінга Й. Homo ludens. К.: Основи, 1994. 250 с.
42. Говард Р.И. Конан из Киммерии: Фантастические повести / Пер. с англ. М.: Изд-во ЭКСМО-Пресс, 2002. 928 с.
43. Гоголь Н.В. Собрание сочинений в восьми томах. М.: Изд-во «Правда», 1984. Т. 7. 528 с.
44. Гоголь М. Запропаща грамота / Пер. Лесі Українки // Огненний Змій: Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 1323.
45. Гоголь М. Страшна помста // Сорочинський ярмарок на Невському проспекті: Українська рецепція Гоголя / Упор. В.Агеєва. К.: Факт, 2003. С. 164202.
46. Гоголь М. Сорочинський ярмарок // Сорочинський ярмарок С. 99125.
47. Гулак-Артемовський П.П. Твори. К.: Дніпро, 1978. 160 с.
48. Гундорова Т. ПроЯвлення слова. Дискусія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. 297 с.
49. Гуревич Г.И. Беседы о научной фантастике: книга для учащихся. Издание 2-е, переработанное и дополненное. М.: Просвещение, 1991. 158 с.
50. Данилевський Г. Біс на вечорницях / Пер. Ю.Винничука // Огненний Змій: Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 218237.
51. Данилевський Г. Життя через сторіччя // Огненний Змій... С. 237253.
52. Державин В. Фантастика у «Страшній помсті» Гоголя // Сорочинський ярмарок на Невському проспекті: Українська рецепція Гоголя / Упор. В.Агеєва. К.: Факт, 2003. С. 252265.
53. Донцов Д. Поетка українського рісорджіменту (Леся Українка) // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: В 3 кн. К.: Рось, 1994. Кн. 1. С. 149183.
54. Дяченко М. и С. Ритуал // Дяченко М. и С. Ритуал: Роман. Повесть. Рассказ. К.: «Кранг»; Харьков: Фолио, 1996. С. 149363.
55. Дяченко М. и С. Вирлена // Дяченко М. и С. Ритуал: Роман. Повесть. Рассказ. К.: «Кранг»; Харьков: Фолио, 1996. С. 367381.
56. Дяченко М., Дяченко С. Відьомська доба. Роман / Адаптація А.Гурмака. Львів: Кальварія, 2000. 418 с.
57. Ефремов И. Наука и научная фантастика // Фантастика, 1962 год: Сб. / Сост. К.Андреев. М.: Молодая гвардия, 1962. С. 467480.
58. Желязны Р. Мой пристальный взгляд на особенности научной фантастики // Миры Роджера Желязны. М.: Полярис, 1995. Т. 14. С. 189198.
59. Желязны Р. Фэнтези и научная фантастика: взгляд писателя // Там же. С. 437444.
60. Забіла В. Остап і чорт // Винничук Ю. Чорт зна що. Львів: ЛА «Піраміда», 2004. С. 403408.
61. Западное литературоведение ХХ века: Энциклопедия. М.: Intrada, 2004. 560 с.
62. Заревич Ф. Чудний цвіт // Огненний Змій: Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 253256.
63. Зборовська Ніла. Моя Леся Українка / Есей. Тернопіль: Джура, 2002. 228 с.
64. Званцева Е. Так что же такое научная фантастика? // О литературе для детей. Л., 1965. Вып. 10. С. 147155.
65. Земляк В. Лебедина зграя; Зелені млини: Романи. К.: Дніпро, 1981. 623 с.
66. Зеров М. Леся Українка // Зеров М. Твори: У 2 т. К.: Дніпро, 1990. Т. 2. С. 359401.
67. Ингарден Р. О различном понимании правдивости («истинности») в произведениях искусства // Ингарден Р. Очерки по философии литературы. Благовещенск, БГК им. И.А.Бодуэна де Куртене, 1999. С. 93113.
68. Їм промовляти душа моя буде: «Лісова пісня» Лесі Українки та її інтерпретації / Упоряд. В.Агеєва. К.: Факт, 2002. 224 с.
69. Йогансен М. Вибрані твори / Передм. Р.Мельникова. К.: Смолоскип, 2001. 516 с.
70. Йогансен М. Як будується оповідання. Аналіза прозових зразків // Йогансен М. Вибр. тв. / Передм. Р.Мельникова. К.: Смолоскип, 2001. С. 361475.
71. Кагарлицкий Ю. Что такое фантастика. М.: Худож. Лит., 1974. 352 с.
72. Калевала: Фін. нар. епос / Пер. з фін. Є.Тимченка; Передм. Д.Павличка. К.: Основи, 1995. 347 с.
73. Катиш Т.В. До проблеми жанру наукової фантастики // Вісник Запорізького державного університету: Зб. наук. ст. Філол. науки / Гол. редактор Савін В.В. Запоріжжя: ЗДУ, 2004. С. 9094.
74. Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Твори в двох томах. К.: Дніпро, 1978. Т. 1. 536 с.
75. Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Зібрання творів у семи томах. К.: Наукова думка, 1981. Т. 7. 568 с.
76. Квітка-Основ’яненко Г. Конотопська відьма // Чудові пересмішники: Сатиричні твори класиків української літератури: Навчальний посібник К.: Грамота, 2002. С. 360420.
77. Кожелянко В. Дефіляда: Роман, новели. Львів: Кальварія, 2001. 196с.
78. Кожелянко В. Котигорошко. Львів: Кальварія, 2001. 156 с.
79. Конрад Н.И. Избранные труды. М.: Наука, 1978. 462 с.
80. Королев К. Вместо послесловия // Книжное обозрение. 1993. 15 окт. № 41. С. 1617.
81. Костомаров М. І. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. 384 с.
82. Котляревський І. Енеїда // Чудові пересмішники: Сатиричні твори класиків української літератури: Навчальний посібник. К.: Грамота, 2002. С. 11196.
83. Кошелев С.Л. Жанровая природа «Повелителя колец» Дж.Р.Р.Толкина // Проблемы метода и жанра в зарубежной литературе: Вып. 6. М.: МГПИ им. В.И.Ленина, 1981. С. 8196.
84. Краткая литературная энциклопедия / Гл. ред. А.А.Сурков. М.: Советская Энциклопедия, 1972. Т. 7. 1007с.
85. Куліш П. Огненний змій / Пер. Є.Кирилюка // Огненний Змій: Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 101150.
86. Куліш П. Коваль Захарко // Винничук Ю. Чорт зна що. Львів: ЛА «Піраміда», 2004. С. 559565.
87. Купрієнко Х. Втоплениця // Огненний Змій: Фантастичні твори українських письменників ХІХ сторіччя. К.: Молодь, 1990. С. 8693.
88. Купрієнко Х. Як нажито, так і прожито // Огненний Змій... С. 94100.
89. Ладыгина О.М. Культура мифа: Книга для учащихся. М.: Издательство НОУ «Полярная звезда», 2000. 56 с.
90. Ле Гофф Ж. Средневековый мир воображаемого: Пер. с фр. / Общ. ред. С.К.Цатуровой. М.: Издательская группа «Прогресс», 2001. 440 с.
91. Ле Гуин У. Земноморье: Фантастические произведения. М.: Изд-во Эксмо, 2005. 1200 с.
92. Лексикон загального та порівняльного літературознавства / За ред. А.Волкова, О.Бойченка, І.Зварича та ін. Чернівці: Золоті литаври, 2001. 636 с.
93. Лем С. Фантастика и футурология: В 2 кн. М.: ООО «Изд-во АСТ»: ЗАО НПП «Ермак», 2004. Кн. 1. 591 с.
94. Лем С. Фантастика и футурология: В 2 кн. М.: ООО «Изд-во АСТ»: ЗАО НПП «Ермак», 2004. Кн. 2. 667 с.
95. Литературная теория немецкого романтизма / Ред. Н.Я.Берковский. Л.: Изд-во писателей в Ленинграде, 1934. 335 с.
96. Литературные манифесты западно-европейских романтиков / Собр. текстов, вст. статья и общая редакция проф. А.С.Дмитриева. М.: Изд-во МГУ, 1980. 640 с.
97. Литературный энциклопедический словарь / Под общ. ред. В.М.Кожевникова, П.А.Николаева. М.: Советская Энциклопедия, 1987. 752 с.
98. Лосев А.Ф. Миф Число Сущность. М.: Мысль, 1994. 919 с.
99. Ляпунов Б. В мире мечты. М.: Книга, 1970. 213 с.
100. Максимович М. Предисловие к собранию малороссийских песен // Вестник Европы. 1827. № 15, август. С. 191192.
101. Манн Ю. Поэтика Гоголя. 2-е изд., доп. М.: Художественная литература, 1988. 412 с.
102. Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу: Тексти, науково-критичні статті / Науковий проект Л.В.Грицик. 2-ге вид., доп. К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. 675 с.
103. Матіос М. Солодка Даруся. Львів: ЛА «Піраміда», 2004. 176 с.
104. Мельников А. От героя «безгеройного» жанра к полноценному образу. Некоторые функциональные и типологические особенности героя советской фантастической литературы 70-80-х годов // Этюд о взрослом гравилете. Краснодар: Краснодарск. книжн. изд-во, 1990. С. 165206.
105. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. / Гл. ред. С.А.Токарев. М.: Советская Энциклопедия, 1991. Т. 1. АК. 671 с.
106. Мифы народов мира. Энциклопедия в 2-х т. / Гл. ред. С.А.Токарев. М.: Советская Энциклопедия, 1992. Т. 2. КЯ. 719 с.
107. Михайлов А.Д. Роман и повесть высокого Средневековья // Библиотека всемирной литературы. Серия первая. Средневековый роман и повесть. М.: Художественная литература, 1974. Т. 22. С. 528.
108. Назаренко М.И. Реальность чуда: Монография. К.: Изд-во «Мой компьютер»; Винница: ЧП «Видавництво «Тезис», 2005. 256 с.
109. Никитин Ю. Знаем ли мы американскую фантастику? // В мире фантастики: Сб. статей и очерков о фантастике / Сост. А.Кузнецов. М.: Молодая гвардия, 1989. С. 112129.
110. Нудельман Р. Мысль ученого, образ художника // Советская литература. 1970. 4 марта. &n