УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІМЕТРИЧНИЙ ВІРШ: ПРИРОДА І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

Гаврилюк Надія Іванівна

УДК 801.6; 801.65

УКРАЇНСЬКИЙ ПОЛІМЕТРИЧНИЙ ВІРШ:
ПРИРОДА І ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ

10.01.06 теорія літератури
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук, професор
Костенко Наталія Василівна

Київ 2005

ВСТУП.............................................................................................................5
РОЗДІЛ 1 Джерела поліметричного вірша..................................................15
1.1. Народнопісенна поліритмія як одне з джерел літературного
поліметричного вірша.................................................................................15
1.1.1. Календарно-обрядова поезія...............................................................18
1.1.2. Пісні родинно-обрядового циклу.......................................................22
1.1.3. Родинно-побутові пісні.......................................................................24
1.1.4. Цикл соціально-побутових пісень......................................................29
1.1.5. Балади....................................................................................................30
1.1.6. Жартівливі та танцювальні пісні.........................................................31
1.1.7. Історичні пісні.......................................................................................32
1.1.8. Думи.......................................................................................................33
1.2. Нерівноскладовий книжний вірш ХVII ХVIII століття..................36
1.2.1. Поезія ХVII століття.............................................................................37
1.2.2. Пісня світська в поезії ХVIII століття................................................37
1.2.3. Орації і діалоги......................................................................................38
1.2.4. Драма......................................................................................................39
ВИСНОВКИ...................................................................................................49
РОЗДІЛ 2 Поліметричні конструкції в творчості Шевченка.......................52
2.1. Поліметрія в ліриці Шевченка................................................................52
2.2. Поліметрія в поемах Шевченка...............................................................66
2.2.1. Ліро-епічна поліметрія..........................................................................66
2.2.2. Епічна поліметрія...................................................................................73
2.2.3. Епіко-драматична поліметрія................................................................81
2.3. Перехідні метричні форми (ПМФ) та конструкції з
іншорозмірним рядком...........................................................................109
ВИСНОВКИ....................................................................................................112
РОЗДІЛ 3 Форми поліметричного вірша у XХ столітті ..............................114
3.1.1. Ліричний поліметричний вірш Андрія Малишка..............................114
3.1.2. Ліро-епічний поліметричний вірш..............................................117
3.1.3. Епіко-драматичний поліметричний вірш Малишка..................118
3.1.4 Драматичний поліметричний вірш..............................................132
3.2. Поліметричні конструкції Бажана („Уманські спогади”).............141
3.3. Поліметричні конструкції в творчості Івана Драча......................161
3.4. Модифікація нерівноскладового вірша вертепної драми в
„Вертепі” Сергія Жадана..................................................................171
ВИСНОВКИ...............................................................................................180
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..........................................................................185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................187

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ
11-скл. одинадцятискладовик; 12-скл. дванадцятискладовик; 7+5®4+4 перехід від дванадцятискладовика двохколінної будови до восьмискладового вірша двохколінної будови; 4+6→6+3+3 перехід від десятискладовика двохколінної будови до 12-скл. трьохколінної будови; 4+4+4+4 шістнадцятискладовий вірш чотириколінної будови; Я4 ямб чотиристопний; Ам3 тристопний амфібрахій; Х1 одностопний хорей; Я2 двостопний ямб; Тк4 чотириіктний тактовик; Акц3 триіктовий акцентний вірш; Ам2 двостопний амфібрахій; Х4 чотиристопний хорей; ХАХА перехресне римування; непарні рядки холості, парні з жіночим закінченням (клаузулою); ААbb суміжне римування з жіночими та чоловічими клаузулами; ХА’ХА’ХаХа перехресне римування; непарні рядки холості, парні з дактилічним і чоловічим закінченням; Х2 двостопний хорей; Я3 тристопний ямб; Ам4ц амфібрахій чотиристопний цезурований; Ан2 двостопний анапест; Ан4 чотиристопний анапест; Я5 п’ятистопний ямб; Дк4 чотириіктний дольник; Х5 п’ятистопний хорей; Дк7ц дольник семиіктний цезурований; Д4 чотиристопний дактиль; Х2//Ан1 до цезури двостопний хорей, після одностопний анапест; Я6- шестистопний ямб; Ам6ц амфібрахій шестистопний цезурований; Гк гекзаметр; Х8ц хорей восьмистопний цезурований; 2-2-1-3-2 Тк4 схема чотириіктного тактовика, де цифрами позначено кількість складів між іктами; Дцу2 дактиль з цезурним усіченням на два склади.

ВСТУП

В українській поезії поліметричний вірш як система постав у ХІХ столітті і активно розвивався у столітті ХХ, але його початки містяться в народнопісенному поліритмічному вірші та книжному нерівноскладовому вірші XVII XVIII століть. У літературі довідкового характеру поліметрія визначається як застосування кількох віршових розмірів в одному і тому ж поетичному творі”[1]. Основною ознакою виступає численність метричних елементів, що вирізняє поліметрію від монометричної форми організації вірша, за якої розмір не змінюється впродовж твору. Проте, в тлумаченні цього поняття існує чимало розбіжностей, що пов’язані з обсягом і характером поліметрії.
Твір, написаний різними розмірами отримав у науковій літературі назву поліметрична композиція”. Дане поняття запровадив П.О.Руднєв. Дослідник вказує на те, що поліметрична композиція характеризується наявністю більш-менш автономних частин, написаних різними розмірами, що можуть чергуватися з прозою”[2]. Виходячи з розуміння композиції твору, як поєднання всіх його компонентів, вчений пропонує розглядати метрико-ритмічний рівень у сукупності з іншими елементами будови вірша. Виділяються два типи поліметричних конструкцій залежно від зв’язку з сюжетом замкнені” та розімкнені”. В замкнених” конструкціях зміна розміру обумовлюється ходом сюжету, в розімкнених” така мотивація відсутня.
Провідний дослідник російського віршування М.Л. Гаспаров, розглядаючи поліметричний вірш, також виділяє два різновиди макрополіметрію” та мікрополіметрію”.
Макрополіметрія зміна розміру, що видається мотивованою зміною настрою чи предмета. В мікрополіметрії зміна розміру слугує лише початком нової віршованої фрази. Вчений характеризує її як таку, що складається із дуже малих різнорозмірних ланок, з дуже частими змінами віршової форми на кожному або майже кожному чотиривірші”[3].
В межах мікрополіметрії М.Л.Гаспаров виділяє також надмікрополіметрію. В даному разі йдеться про зміну розмірів всередині чотиривірша і вільне поєднання їх між собою. Побіжно зазначимо, що зустрічаються і випадки поєднання розмірів в межах рядка.
Поділ поліметрії на макро- та мікрополіметрію ґрунтується на зв’язках з сюжетом (поява нового настрою чи предмета) і графічній виділеності (початок нової фрази) відповідно. Але поряд з якісними ознаками, які беруть початок у класифікації П. О. Руднєва, вагомою є кількісна характеристика частота зміни розміру. Саме кількісна ознака у Гаспарова домінуюча та дає назву різновидам поліметрії.
Такої класифікації дотримуються далеко не всі дослідники. Скажімо,
В.Є. Холшевніков звужує обсяг поняття поліметрія”, відкидаючи одиничні метричні зміни, а також ті випадки, при яких текст метрично подрібнений. Не зараховує до поліметрії дослідник і ті конструкції, в яких є метричний фон і строфа чи кілька строф іншого розміру. Їх В.Є.Холшевніков відносить до перехідних метричних форм, де розміри поєднуються в значно меншій кількості, ніж у поліметричних композиціях (до 25%).
Вчений зазначає, що не варто будь-яку зміну метру розглядати як різновид поліметрії. Він пропонує іншорозмірну частину (віршовий рядок, що контрастує з однорідним фоном і входить у великий метричний текст), називати вставками”.
В статті Что такое русский стих” В.Є. Холшевніков говорить про складні структури, в яких розмір змінюється не тільки в шматках”, а й у середині шматків так, що зміна розміру не вмотивовується змістом” [4]. Цю групу означено як хисткий метр”.
Таким чином, під поліметрією дослідник розуміє зіткнення невеличких частин поеми (або глави), написаних різними розмірами за принципом контрасту. В цьому випадку виділяється межа між розмірами, що звичайно підкреслює тематичний або експресивний перелом”[4]. В даному разі основним критерієм виділення поліметричних композицій служить тематичний рух твору.
Л.Л. Бельська вважає, що термін ПК слід зберегти для тих конструкцій, у яких чергування метрів зумовлюється сюжетно-тематичним рухом і супроводжується композиційно-графічною виділеністю”[5]. Ті, у яких чітка семантична відокремленість не спостерігається, визначені як поліморфні”.
Акцент у трактуванні поліметричних конструкцій ставиться на взаємозв’язку метр ↔ зміст, формальні показники відступають на другий план. Домінування даного аспекту йде ще з класифікації Руднєва, який ставив питання про зв'язок метрико-ритмічного рівня твору з його семантикою (див. Опыт описания и семантической интерпретации полиметрической структуры поэмы А. Блока «Двенадцать», ¢¢Опыт семантического анализа монометрической и полиметрической стиховых структур на метрическом уровне»)[6,7].
Питань про становлення поліметрії в російському віршуванні, її різновиди, взаємозв’язок метричного рівня твору з його сюжетом, торкається і М.Л. Гаспаров. Він виділяє три якісно різних етапи в розвитку російського поліметричного вірша музичну, ліричну, класичну поліметрію.
Музична поліметрія пов’язана з походженням поетичного слова загалом. Первісно віршований текст виконувався у супроводі певного танцю. Це передбачало певні впорядковані рухи, певний ритм. В жанрах, розрахованих на музику (операх, кантатах), відступ від одноманітного метричного репертуару вказував на зміну виконання. Музична поліметрія виділяла один розмір ( як правило Яв) як фон, на якому виступають інші розміри”[3].
Лірична поліметрія характеризується зміною метрики, що мотивується зміною настрою ліричного героя або появою нового персонажа з новим настроєм”[3].
Класичний тип поліметрії визначається дослідником так: один розмір (або кілька різновидів розміру), повторюючись частіше за інші, виділяє або фон, або тему, або кульмінацію теми” [3].
З сказаного випливає два розуміння поліметричних конструкцій широке (П.О. Руднєв, М.Л. Гаспаров) і вузьке (В.Є. Холшевніков, Л.Л. Бельська). Польські віршознавці не відносять до поліметрії часті зміни розміру, а також ті композиції, в яких метричні зміни не супроводжуються графічною виділеністю. Різнорозмірні силабічні вірші без певної послідовності у зміні розмірів характеризуються як нерегулярний вірш.
Поліметричність до доби зрілого бароко (XVII століття) в польській поезії, на думку Л. Пшоловської, зустрічалася в поодиноких творах, в яких різним формам подачі, а часом різним драматичним персонажам приписувано різний розмір і уклад вірша”. У період романтизму розвій поліметрії припадає на народну драму, де змішуються елементи різних жанрів і стилів, ...партії мовлені і співані (танцьовані), сполучення низького і низького стилю, стилізація на обрядові пісні”[8].
Характерно, що вузьке розуміння поліметрії властиве і західноєвропейським вченим. Іспанський дослідник Томас Наварро до поліметрії відносить тільки ті зміни розміру, що пов’язані з розвитком сюжету і супроводжуються полістрофічністю. Поліметрія розвинулась в комедіях і драмах епохи романтизму. Над трагедіями в цей період тяжіла регламентація класицизму. В поліметрії відчутно певну систему при зміні розмірів.
Часту зміну розмірів, що не мотивується ходом сюжету, Томас Наварро відносить до віршів змішаного типу. Метричні зміни в таких віршах позбавлені системності. У період модернізму на основі віршів змішаного типу виникає аметрія.
Аметрія тип вірша, в якому рядки налічують від чотирьох до двадцяти складів, без чіткої послідовності чергування і строфічної композиції. У такому вірші виділяється один-два домінуючих розміри, що становлять ритмічну базу вірша. Аметрія стає передумовою появи верлібра [9].
Численні розбіжності в розумінні поліметрії дослідниками-віршознавцями ставлять проблему типології поліметричних форм, їх становлення і розвитку в українській поезії. У будь-якій науці класифікація є основою чи передумовою, з якої виходять при вивченні матеріалу. Однак саме вона є наслідком досить тривалого і докладного попереднього дослідження”[10].
Виходячи з наведених класифікацій та етимології терміна, в дисертації вироблено власне розуміння поліметричного вірша, яке покладене в основу нашої роботи. До складу поліметричних конструкцій зараховуємо (слідом за Гаспаровим) метрично подрібнені конструкції. Конструкції з метричним фоном і незначними уривками іншого розміру розглядаємо, дотримуючись класифікації Холшевнікова, як перехідні метричні форми/конструкції зі „вставками”. Ці форми не є власне поліметричними, але межують з ними, допомагаючи глибше розкрити специфіку поліметричного вірша. Оскільки зв’язок між тим чи іншим метром і смислом твору має не органічний, а історичний характер (певну традицію використання)[11], то до поліметричного вірша зараховуємо зміни метру як мотивовані ходом сюжету, так і без такої мотивації. Конструкції, до складу яких входить вірш і проза („прозіметрум” за Орлицьким) [12], зараховуємо до складу поліметричних на тій підставі, що в такій конструкції відбувається зміна ритму прозового на віршовий або навпаки. Крім того, окремі уривки прози можуть підпадати під певний віршовий метр („метризована проза”). Трапляються випадки, коли віршовий текст записаний як проза (так звана „мнимая проза” в термінології Гаспарова). Вказані проміжні явища говорять про співмірність вірша і прози, що дозволяє розглядати прозіметрум як різновид поліметричного вірша. Саме такий погляд був і в П. Руднєва, який запровадив у віршознавство термін „поліметрична композиція” та створив першу класифікацію таких композицій. В основу робочої класифікації покладено типологію, запропоновану Н.Костенко[13].
Актуальність дослідження полягає в необхідності вивчення найменш проаналізованої на сьогодні віршоформи поліметричного вірша, без детального розгляду якого аналіз українського віршування буде неповним.
Дотепер спостереження над особливостями поліметричних конструкцій в українському віршознавстві мали принагідний характер. Підходи до поліметрії можемо помітити в працях О. Потебні, В. Перетца, І. Франка, де вказується на ритмічне розмаїття народних пісень, у міркуваннях М. Петрова про неоднорідну структуру вертепу та шкільної драматургії, у твердженнях Б. Якубського, С. Людкевича про метрико-ритмічне багатство поезій Шевченка. Аналіз поліметричних конструкцій здійснюється переважно в контексті цілісного віршознавчого аналізу творів певного поета (праці Н. Костенко, Б.Бунчука та ін.).
На даному етапі розвитку українського віршознавства комплексне вивчення поліметричного вірша назріла проблема. Потреба в такому дослідженні має кілька аспектів. По-перше, вивчення поліметричного вірша від витоків до наших днів дозволить осмислити природу поліметричних конструкцій в українській поезії, визначити тенденції розвитку даної форми організації вірша. Це в свою чергу сприятиме напрацюванню загальної типології поліметричних форм, зрозуміло, з можливістю подальшого поглиблення та уточнення класифікації.
По-друге, системне вивчення поліметричного вірша дозволить виявити особливості будови поліметричних конструкцій у того чи іншого автора. Такі спостереження допоможуть розкрити співвідношення елементів традиції і новаторства при засвоєнні віршової структури, глибше збагнути специфіку ідіостилю.
Крім того, віршознавчий аналіз поліметричний конструкцій поглибить розуміння художнього світу як впорядкованої структури, космосу, оскільки метрична структура не існує ізольовано, а має вихід у сферу ритміки, фоніки, римування, строфіки, образно-символічної системи, загального композиційного ладу.
Мета роботи з’ясування природи поліметричного вірша та встановлення основних тенденцій його розвитку. Для досягнення цієї мети ставились такі завдання:
· дослідити типологію поліметрії, що розроблена у сучасному віршознавстві.
· розкрити передумови, що формували появу та особливості українського поліметричного вірша.
· простежити, яким чином актуалізувалися типи поліметричного вірша в українській поезії ХІХ-ХХ століть та сучасного періоду.
· визначити, чи існує зв’язок між жанровою належністю твору й інтенсивністю вияву поліметрії. Якщо так, вказати на особливості цього зв’язку.
· дослідити способи поєднання елементів у складі поліметричної конструкції.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Роботу виконано протягом 2001-2004 років на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах наукової теми „Актуальні проблеми розвитку української філології”(02БФ044-01).
Теоретико-методологічні засади дослідження складають основні положення праць науковців О. Веселовського, М.Гаспарова, Н.Костенко, М. Лобанової, С.Матяш, Т.Наварро, М.Петрова, Л.Пщоловської, П.Руднєва, Г. Сидоренко, М.Сулими, К.Тарановського, Б.Томашевського, О. Фрейденберг, В.Холшевнікова, Н.Чамати та інших.
Тема роботи зумовила звертання до праць, присвячених теорії фольклору
С. Грици, О.Дея, В.Жирмунського, Ф.Колесси, М.Максимовича, В.Проппа, М.Штокмара, музикознавців Ю.Булочевського, Н.Горюхіної, М.Маршанашвілі, М.Харлапа, філософів Г.-Г. Гадамера, Й. Гейзінги та ін.
Вивчення природи і тенденцій розвитку українського поліметричного вірша зумовило використання генетично-історичного та комплексно-системного методів. Застосовані методи, на нашу думку, допомагають виявити джерела та типологічні зміни поліметричних конструкцій.
Предмет дослідження українська поліметрична поезія визначив відповідний об’єкт дослідження народнопісенна творчість; вертепна драма, шкільна драматургія та поезія XVII-XVIII століть; а також ті твори періоду ХІХ початку ХХІ століть, які становлять різні типи поліметричного вірша (Тараса Шевченка, Андрія Малишка, Миколи Бажана, Івана Драча, С.Жадана).
Наукова новизна дослідження. Пропонована праця перше в українському віршознавстві системне дослідження поліметричного вірша. В роботі здійснено аналіз українського поліметричного вірша в аспекті діахронії та синхронії. Враховується жанрова належність досліджуваного матеріалу, інтенсивність та характер метричних змін. Комплексний підхід дає змогу визначити характерні ознаки поліметричного вірша в межах певної літературної епохи, на підставі визначення метричних домінант у складі поліметричних конструкцій встановити особливості віршостилістики окремого автора. Порівняльний аналіз українського поліметричного вірша сприяє визначенню типів трансформації поліметричних конструкцій, співвідношення елементів традиції і новаторства при засвоєнні віршової структури, допомагає глибше збагнути специфіку поліметричного вірша у того чи іншого автора.
В роботі розглянуто особливості народнопісенного поліритмічного вірша та нерівноскладового книжного вірша як джерел поліметрії в українській поезії. Вказано на різну природу силабіки в цих віршових структурах, зауважено більшу ритмічну гнучкість народної пісні у порівнянні з книжним віршем. Проаналізовано віршові структури наспівного та говірного типу, конструкції-прозіметруми. Особливу увагу приділено поліметричному віршу драматургії, де говірний вірш представлено діалогами та малими фольклорними формами, а наспівний кантами і піснями народного типу.
Здійснено віршознавчий аналіз текстів, що являють собою різні типи поліметричного вірша: шевченківський народнопісенного походження (А.Малишко), модерний з елементами народної пісні (І.Драч), модерний книжний (М. Бажан) і постмодерністський (С. Жадан). Розглянуто конструкції, вибудувані в одній системі, та конструкції до складу яких входять елементи різних систем віршування (силабіки; силабо-тоніки; тоніки;) та проза (в тому числі, „позірна”)
В дисертації подано розгорнутий аналіз поетичних конструкцій Тараса Шевченка, досліджуються новітні віршові тексти („Вертеп” Сергія Жадана), є вихід в інтерсеміотику, зокрема перенесення законів музичної форми (сонати/симфонії) в літературний поліметричний вірш.
Проаналізовано засоби і способи сполучення частин, написаних різними розмірами, у складі поліметричної конструкції. Даний підхід допомагає уточнити і поглибити розуміння твору як цілісного художнього світу, оскільки дає вихід на фонічний, синтаксичний, образно-семантичний рівень, дозволяє повніше розкрити загальні особливості композиції твору в залежності від його жанрової належності (генерики).
Отримані результати дослідження мають теоретичне значення як важлива складова наших знань про український поліметричний вірш, його генезу та особливості функціонування в українській поезії.
Практичне наукове значення роботи полягає в тому, що її результати можуть бути використані при створенні спецкурсів та спецсемінарів з віршознавства. Висновки спостережень можуть становити теоретичну базу для аналізу новітніх поетичних творів та застосовуватися в межах компаративних віршознавчих студій.
Основні положення дисертації апробовано на Міжнародній науковій конференції, присвяченій 188-річчю від дня народження Тараса Шевченка (Київ, Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка 2002); Всеукраїнській науковій ювілейній конференції „Тарас Шевченко: Загальнолюдські та національні виміри творчості” (Київ, Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка 2004); засіданнях Міжнародного філологічного семінару „Теоретичні та методологічні проблеми літературознавства. (Київ, Інститут філології Національного університету імені Тараса Шевченка 2002, 2004).
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, що налічує 150 позицій. Текст дисертації містить 14 таблиць, загальний обсяг роботи становить 196 сторінок, з них 181 основного тексту.

Список литературы

ВИСНОВКИ
В ліриці Малишка поліметрія виявляється вужче, ніж у Шевченка. Серед поліметричних конструкцій домінують конструкції в межах силабо-тоніки. Розвивається новий тип поліметричних конструкцій силабо-тоніки в поєднанні з дольником і тактовиком. Конструкції з дольниками активно використовуються Малишком в такому ліро-епічному жанрі, як балада. Дольники тут поєднуються з традиційною для народної балади силабікою (варіанти чотирнадцятискладового вірша). Найповніше поліметрія представлена в ліро-епічних поемах Малишка та в епіко- драматичному вірші поеми „Тарас Шевченко”. Ліро-епічні поеми виявляють поліметрію різною мірою: „Твардовський”, у якому домінує ліричне начало, поєднує три розміри (Я4, Ам4, Ам5). Особливістю поеми „Дума про козака Данила” є малі фольклорні форми; частка народнопісенних розмірів мінімальна (0,2%). Думовий вірш у творі не застосовується. Отже, йдеться про фольклорний стиль поеми, а не про особливості будови. Домінуючий розмір Я4, активно вживається прозіметрум. Частка прози найвища серед поем 30,5% (для порівняння, в епіко-драматичній поемі „Тарас Шевченко” проза становить 0, 54%). В симфонії „Сини” метрична домінанта Я5; на другому місці проза (18,45%), на третьому дольник (15,48%).
Серед епічної поліметрії Уманських спогадів”Миколи Бажана виділяємо три типи поліметричних конструкцій: мікрополіметричні, з плавним перетіканням одного метру в інший, з частою зміною ритмічного малюнка; макрополіметричні, з відносно великими фрагментами, написаними різними розмірами, та меншою частотою метричних змін; надмакрополіметричні конструкції, що об’єднують великі фрагменти двох-трьох різних метрів та відзначаються багатством ритмічного малюнка. До першої групи зараховуємо поеми Боги Еллади”, Дощовий прелюд”; до другої Іскра”, Сіль”, до третього різновиду відносимо поему 27 січня”, фрагменти якої написані ямбом, амфібрахієм і дольником.
Однак, співвіднести з певним типом поліметричних конструкцій домінування довгих” чи коротких” розмірів не можна. У поемі Боги Еллади” переважають трискладові розміри, в Дощовому прелюді” двоскладові. Така ж картина у другій групі, у поемі Сіль” домінують двоскладовики, а в Іскрі” трискладники. У поемі 27 січня” активніше використовуються довгі” розміри. Хоч загалом у пізній період творчості переважають трьоскладники та некласичні розміри.
Щодо загальної стилістики вірша, слід відзначити густий звукопис, заснований на різноманітних типах повтору, що особливо активно впроваджується Бажаном при відтворенні звучання музичних інструментів у Богах Еллади”, Дощовому прелюді”, Солі”. Поліфонія поета особливо насичена внаслідок використання багатих рим (від трьох до семи звуків), та широкого впровадження складеної рими. Часто римуються слова, що належать до різних частин мови. В римовані пари пов’язуються слова різних лексичних груп нейтральна, розмовна, церковнослов’янська, термінологія.
Римовані рядки укладаються в нерівні строфи з вільним римуванням.
Твори даного циклу відзначаються полісемантичністю, наскрізною темою конфлікту краси і сили”, кожній поемі притаманна власна система символів.
Поєднання поліфонії, полісемантичності та поліметрії робить епічні поеми Бажана подібними до творів Шевченка. Хоча, на відміну від нього, Бажан рідко користувався розмірами силабічної системи віршування.
Зміст виступає центральним критерієм, що обумовлює використання тих чи інших формальних засобів, у творчості Малишка і Бажана. Дана риса зближує цих поетів ХХ століття. Проте, форма поліметричних конструкцій у Малишка і Бажана цілком відмінна. Малишко заглиблений в народнопісенну стихію і творчість Шевченка. Це спричинює значну подібність поетики Шевченка і Малишка (особливо в поемах- симфоніях). Водночас, у Малишка активно впроваджуються до складу поліметричних конструкцій дольникові форми, форма п’ятистопного ямба над чотиристопним. Ці особливості властиві поезії ХХ століття.
Бажан представляє гілку модерного книжного” вірша з перевагою двоскладових силабо-тонічні розмірів, трискладників зі змінною анакрузою, що переходять у дольники; масивними рядками, наслідуванням гекзаметрів. Домінуючими у творчості поета виступають дольник, нерегулярний тактовик. Серед силабо-тонічних домінує п’ятистопний ямб. Силабіка народнопісенного типу теж представлена, хоча вужче, ніж у Малишка.
Для поезії Івана Драча змістовий фактор вагомий, але в багатьох випадках формальний аспект виходить на передній план. Відбувається синтез традиційного і нового (наприклад, фольклорної лексики з тактовиком). Таку ситуацію, коли фактори змісту і форми в творчості поета майже рівноправні, ми б назвали „помежів’ям”.
„Вертеп” Жадана являє собою текст, у якому форма виразно домінує над змістом. Як зазначає Є. Пеленський, пародія апелює до елітної аудиторії, до читача-інтелектуала, у пам’яті якого тримається пародійований текст, „в противному разі ефект маліє, а то і никне цілком...Пародії не зрозуміє пересічний читач. Вона лише для вибраних”[149]. В пародії неможливе злиття голосів; голоси тут не тільки відособлені, розділені дистанцією, але і вороже протиставлені[150].
Щодо форми, то „Вертеп” Сергія Жадана поліметрична конструкція з елементами діалогу. Зміна розміру рідко мотивується зміною персонажа; частіше вона простежується в межах репліки одного мовця. Можливо, вона мотивується музичним ритмом, адже автор визначає твір як „мюзкл”. За типом поліметрії композиція Вертепу” належить до мікрополіметричних, оскільки зміна розміру відбувається доволі часто.
„Вертеп” Жадана прозіметрум, але проза входить не в основний текст, а
подається в епіграфі, анотації, передмові та післямові. В основному тексті спостерігаємо поєднання різних некласичних розмірів дольника, тактовика і акцентного вірша (в межах сцени і окремої строфи). Класичні силабо-тонічні розміри становлять поодинокі вкраплення у другій, четвертій, п’ятій, восьмій та дев’ятій сценах. Серед тонічних розмірів незначну кількісну перевагу має тактовик (Тк-93; Акц-90; Дк-90 рядків); класичних рядків у 6,3 рази менше, ніж некласичних (Кл-43 рядки). Рядки, написані некласичними розмірами, довгі, цезуровані, без розбивки на „східці”. Поміж класичних розмірів домінує хорей; дещо менше рядків амфібрахія та дактиля; незначна частка рядків ямба. структури за авторським визначенням пісенні не завжди є пісенними (третя сцена); до пісенних належать логоеди в четвертій сцені, а також заключні три строфи останньої сцени.
Поєднання римованого і неримованого вірша в межах більшості сцен (суцільно римований текст третя, п’ята і восьма сцени; неримований шоста сцена) увиразнює полістрофічність і поліметричність вірша. Римування має свою специфіку, зокрема римуються слова, що належать до різних мов і частин мови (business-висне); римуються слова, належні до різних лексичних груп.
Рима багата, активно використовується перестановка звуків; рима, де одне слово поглинається іншим; римовані слова відрізняються одним-двома звуками. римуються як довгі так і короткі рядки; в тих сценах, що містять обидва типи рядків, римуються, як правило, короткі.
Драматичний елемент виявляється досить вузько, тільки в чотирьох сценах (другій, четвертій, шостій і восьмій). Розбивка застосовується як для відокремлення реплік, так і в межах однієї репліки. Здебільшого, нова репліка становить новий рядок (кількість розбивок” невисока).
Якщо порівняти Вертеп” Жадана з народним вертепом і шкільною драматургією, то за частотою зміни розміру він ближчий до народного. Багате римування та незначне коливання довжини рядка пісенних структур також підтверджує цю подібність. Уподібнються вертепи внаслідок відсутності розбивки: для світської частини народного вертепу розбивка невластива, а Вертеп” Жадана наближається до суцільно світського.
В будові пісенних структур Жадана відсутній синтаксичний паралелізм, а діалог застосовується лише частково.
Струтурні типи ті ж, що й у вертепній та шкільній драмі (вірш+вірш; вірш+проза). Але якщо там прозіметрум використовувався в сценах світської частини, то у Сергія Жадана проза слугує обрамленням сцен основноі дії. Анотація та епіграф до тексту споріднює Вертеп” Сергія Жадана зі шкільною драматургією. Форми поліметричних конструкцій тотожні з народним вертепом і шкільною драмою (в межах фрази; в межах сцени; у вертепі загалом).
Інтонаційні типи (говірний, наспівний) розподіляються по-різному. У народному вертепі говірний тип представлений віршем діалогів і малих фольклорних форм; у шкільній драмі віршем діалогів; у Сергія Жадана діалогами та монологічними структурами. У Вертепі” Жадана говірний інтонаційний тип домінує. Наспівний тип у вертепі представлений піснями за моделлю народних і кантами; у шкільній драмі кантами; у Вертепі” Жадана пісенними логаедами.
Якщо частота зміни розміру зближує твір Жадана з народним вертепом, то
різноманітність поєднань інтонаційних типів (говірний вірш діалогів+пісні; говірний вірш монологів+пісні) ставить його ближче до шкільної драми, ніж до народного вертепу. В вертепі більш різноманітні зміни інтонаційного типу.
Масивні рядки споріднюють Сергія Жадана з творчістю Миколи Бажана. Щоправда, Бажан надає перевагу класичним розмірам.Висока частка рядків тактовика, яку ми спостерігаємо у „Вертепі” Жадана, нагадує творчість Драча. Проте, в Жадана немає фольклорних пестливих форм.
Попри значні перегуки з попередніми творами драматичного змісту, в творчості Жадана прлстежується переосмислення їх змістових і формальних ознак. Внаслідок цього виникає авторська модифікація поліметричної конструкції вертепної драми.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
В результаті дослідження українського поліметричного вірша можна говорити про те, що природа поліметричного вірша має два джерела народнопісенний поліритмічний вірш та книжний нерівноскладовий вірш.
Для обох характерний зв’язок міри поліритмічності з жанровою приналежністю та способом організації вірша (монологічна, з елементами діалогу, діалогічна). Так, найповніше поліритмія виявляється в діалогічних структурах, найменше в монологічних. Найширше використовується поліритмічний вірш в епічному жанрі фольклору (історичних піснях, думах) та у вертепній драмі. Рівень поліритмізації тексту мотивується і змістом твору. Наприклад, календарно-обрядові пісні будуються у формі „питання-відповідь”, де відповідь має сталу кількість складів. Пісні ж колискові, виходячи з свого призначення, тяжіють до моноритмічності, монотонності.
В народнопоетичній творчості, а особливо у книжному віршуванні вимальовуються дві тенденції, що визначають характер поліметричного вірша. Перша тенденція домінування змісту твору над формою, друга перевага форми над змістом. Так, у фольклорі форма до певної міри домінувала лише у танцювальних піснях, де основним був ритм танцю (козачок, шумка). В книжному нерівноскладовому вірші друга тенденція представлена ширше, зокрема в творчості Величковського.
Вказані нами тенденції, знаходять свій розвиток і в наступні епохи, з
появою власне поліметричного вірша з становленням в українській поезії
силабо-тонічної системи віршування. Водночас поліметричний вірш
набуває нових форм. Наприклад, у Тараса Шевченка конструкції в межах силабіки (єдиний тип поліритмічного вірша впродовж XVI-XVIII століть)
використовується відносно рідко. Натомість, активізуються структури з
народнопісенними формами та поєднанням силабіки з силабо-тонікою (з
домінуванням силабіки). Структури в межах силабо-тоніки складають
загалом невисоку частку в поліметричному вірші Шевченка.
Встановлена нами залежність ступеня поліритмізацїї творів від їх жанру
та способу організації чинна і для творчості Шевченка. Шевченко, увібравши
надбання народнопісенного вірша та книжного віршування XVI-XVIII століть, витворив самобутній поліметричний вірш, у якому визначальним чинником виступає зміст твору.
У ХХ столітті найближче до Шевченківського типу поліметричного вірша стоїть Малишко. В його творах так само поєднується силабічний і силабо-тонічний вірш, використовуються пісенні форми. Наслідуються навіть засоби і способи поєднання компонентів у поліметричних конструкціях (що особливо виразно простежується в симфонії „Тарас Шевченко”). Разом з тим у вірші простежуються особливості характерні для поезії ХХ століття активне використання дольникових форм у складі поліметричних конструкцій, домінування п’ятистопного ямба над чотиристопним.
Якщо поліметричний вірш Малишка, подібно до Шевченкового, характеризується „співністю”, то вірш Миколи Бажана становить модерний „книжний” різновид поліметричного вірша. В ньому домінуючими силабо-тонічними розмірами є двоскладники (Я5), масивні трискладники зі змінною анакрузою, що переходять у дольники. Поет уникає силабічних розмірів у поліметричних конструкціях, зводить до мінімуму імітацію народнопісенних форм, послуговується рідковживаними формами (наприклад, гекзаметром).
Попри відмінність поліметричного вірша Шевченка, Малишка, Бажана,
Вони виявляють одну тенденцію до чіткого домінування змісту над формою.
В поліметричних конструкціях Драча переважають некласичні розміри (дольник, тактовик), досить повно (але вужче, ніж у Малишка) використовуються народнопісенні моделі. Однаковою мірою використовуються поетом п’ятистопний і чотиристопний ямб.
Сергій Жадан представляє тенденцію виразного домінування форми над змістом. Його твір це пародія епохи постмодернізму. Витоки такого пародіювання містяться в епосі футуризму. Щодо форми поліметричних конструкцій, то силабо-тонічні розміри майже витісняються тонічними.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Літературознавчий словник-довідник за ред. Р.Т. Гром’яка, Ю.І. Коваліва Київ. ВЦ „Академія” 1997 С.559
2. Руднев П.А. Полиметричиские композиции Некрасова // Сб. Н.А. Некрасов и русская литература Вып. 2 Ярославель 1977 С. 204
3. Гаспаров М.Л. Очерк истории русского стиха. Метрика. Ритмика. Рифма. Строфика. Москва. „Фортуна лимитед” 2000 С.77; 136-7; 188-9; 222-5
4. Холшевников В.Е. Что такое русский стих?//Мысль, вооруженая рифмами. Поэтическая антология. Л. 1983 С. 5-37
5. Бельская Л.Л. О полиметрии и полиморфности (на материале поэзии
С. Есенина)// Проблемы теории стиха Л.1984 С.99-109
6. Руднев П. А.Опыт описания и семантической интерпретации
полеметрической структуры поэмы А. Блока «Двенадцать». Из записок
Тартуского университета Вып. 266 1971 С. 195-221
7. Руднев П. А. Опыт семантического анализа монометрической и
полиметрической стиховых структур на метрическом уровне. Из записок
Тартуского университета Вып. 306 1973 С. 297-311
8. Lucylla Pszczolowska. Wiersz polski Wroclaw 2001 S.116-17, 159-60
9. Metrica españolla. Reseña historica y discriptiva por Tomas Navarro
La Habana 1969 P. 300-500
10. Пропп В.Я. Фольклор и действительность М. 1976 С.34
11. Гаспаров М.Л. Метр и смысл М.,1999
12. Орлицкий Ю. Б. Стих и проза в русской литературе М.2002
13. Костенко Н. В. Українське віршування ХХ століття Київ. „Либідь” 1993 С.190
14. Веселовский А.Н. Историческая поэтика М. 1989
15. КошицьО. Про українську пісню і музику Народна творчість та етнографія № 2-3, 1999 С.44-54
16. Лотман Ю. Структура художественного текста. М.1970 С.351
17. Фрейденберг О. Поэтика сюжета и жанра М.1997 С.11-12
18. Штокмар М. П. Исследование в области русского народного стихосложения М.1952
19. Сидоренко Г. К. Українське віршування від найдавніших часів до
Шевченка К. 1972 С.10, 21
20. Маршанашвили М. К проблеме временного субстрата в стихотворном
тексте//Структура и функционирование поэтического текста: Очерки
поэтической лингвистики М. 1985 С.182
21. Харлап М. Г. Тактовая система музыкальной ритмики// Проблемы
музыкального ритма: Сборник статей М. 1978 С.48-104
22. Колесса Філалет. Фольклористичні праці К. 1970 С. 67-74
23. Українські народні пісні в записах Софії Тобілевич Київ. „Наукова думка” 1982 С.394
24. Колесса Філалет. Музикознавчі праці К. 1970 С. 216
25. Томашевский Б. Теория литературы. (Поэтика) Л. 1986 С.185
26. Гейзінга Йоган. Homo Ludens. Статьи по истории ккльтуры М. 1997
С.121-135
27. Грица С. Й. Мелос української народної епіки К. 1979 С.111
28. Жирмунский В.М. Английская народная баллада// Английские и
шотландские баллады М. 1973 С. 101
29. Жирмунский В. М. Народный героический эпос. Сравнительно-
исторические очерки М.-Л. 1962 С.179
30. Гаспаров М. Л. Очерк истории европейского стиха М. 1989 С.30
31. Думи. Історико-героїчний цикл Київ. „Дніпро” 1982 С. 139
32. Дей О. І. Поетика української народної пісні К., 1978 С.7
33. Чижевський Д. Українське літературне бароко: Вибр. Праці з давньої
літератури К, 2003
34. Українське літературне бароко. Збірник наукових статей К., 1987
35. Макаров А. Світло українського бароко К. 1994
36. Шевчук В. Мови, вживані при творенні української літератури, у їхньому
зв’язку з культурно-стилістичними епохами//Наукові праці Національної
бібліотеки України імені В.І. Вернадського К.2000
37. Глиссан Э. Философия искусства барокко// Курьер ЮНЕСКО.Барокко.
1987. Октябрь.
38. Сулима М. М. Українське віршування к.XVI- п.XVIIстоліття. К., 1985
С. 53-63
39. Пщоловска Л. Две литературы и две модели стиха//Славянский стих.
Лингвистическая и прикладная поэтика. Материалы международной
конференции 23-27 июня 1998г. Москва. „Языки славянской культуры” 2001 С.320-329
40. Brtań R. Artizmus a manierizmus v barokovej poezii Literárny barok.
Literaria XIII Bratislava 1977 S. 64
41. Бройтман С. Н. Историческая поэтика М.2001 С.151
42. БУЛ. Українська література XVIIстоліття Київ. „Наукова думка” 1987 С.202-392
43. Сазонова Л. Поэзия русского барокко М.1991
44. Сорока М. Зорова поезія в українській літературі к. XVI-XVIIст. К.1997
45. Яковина О.П. Метафізична українська поезія другої половини XVIIстоліття: семантико-художня парадигма: Автореф. дис...канд. філол. наук (10.01.06)/ Київ.нац. ун-т. ім. Т. Шевченка К., 2001 19с. С.13
46. БУЛ. Українська література XVIIІ століття Київ. „Наукова думка” 1983 С.30-444
47. Стефанович М. Д. Асимметрический десятисложник в сербской
городской поэзии// Славянский стих. Лингвистическая и прикладная
поэтика. Материалы международной конференции 23-27 июня 1998г. Москва. „Языки славянской культуры” 2001 С.329-339
48. Софронова Л.О. Київський шкільний театр і проблеми українського
Бароко// Українське літературне Бароко К.1987 С.109
49. Петров Н.И. Очерки из истории украинской литературы XVII и XVIII в.: Киевская исскуственная литература XVII-XVIII вв., преимущественно
драматическая. К.,1911-С. 469-525
50. Петров Н. И. Старинный южнорусский театр и в частности вертеп
//Киевская старина -1882 р. № 12 С.438-480
51. Петров М. І. Київська Академія // Записки історико-філологічного відділу
УАН 1919 Кн.1
52. Житецкий П.И. Предварительные замечания // Галаган Гр. П.
Малорусский «вертеп» или вертепная рождественская драма:
Объяснительный текст с нотами и рисунком ящика для представлений
К., 1882
53. Морозов П.О. Очерки из истории русской драмы XVII-XVIII вв.
Спб, 1888
54. Смилянская С.А. Украинский вертеп (К проблеме изучения истоков
народного театра на Украине): Автореф. дис. канд. Искусствоведения
М.,1980
55. Єфремов С. Історія українського письменства Київ „Femina” 1995
56. Історія української культури. Видання Івана Тиктора Львів XIV
зшиток листопад 1937
57. Белецкий А. И. Старинный театр в России М., 1923
58. Українська літературна енциклопедія. У 5-ти т. К., 1965 т.1
С.295- 296
59. Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890р.// Зібр. тв.
У 50-ти т. К.,1984 т. 41 С. 244-245
60. Грицай М.С. Українська література XVI-XVIII століття і фольклор
К.1969 С.54-5
61. Гнатюк О. Українська духовна барокова пісня Варшава Київ, 1994
62. Петров Н.И. Очерки из истории украинской литературы XVIII в.:
Киевская исскуственная литература, преимущественно драматическая.
К.,1880- С.68-82.
63. Людкевич С. Про основу і значення співності в поезії Тараса Шевченка//
Молода Україна 1902, №4 С. 125
64. Якубський Б. Наука віршування К., 1922 С.81
65.Тарановский К. О ритмичеческой структуре русских двусложных
размеров// Тарановский К. О поэзии и поэтике. М.,2000 С.274-282
66.Костенко Н. В. Метричний довідник до віршів Тараса Шевченка:
Методична розробка з курсу віршознавства. Київ. ВПЦ„Київський університет” 1994 С.8
67. Елиот Т.-С. Три голоса поэзии// Назначение поэзии. пер. з анг. Москва. ЗАО „Совершенство” 1997 С. 226
68. Шевченко Тарас. Повне зібр. тв. У 12 т. Київ. „Наукова думка” 1989 Т.1
69. Ткаченко А. О. Мистецтво слова. Вступ до літературознавства Київ ВПЦ „Київський університет” 2003
70. Шерр Б.П. Строфика, метрика и чувство концовки в стихах Льва Лосева//
Славянский стих. Лингвистическая и прикладная поэтика. Материалы
международной конференции 23-27 июня 1998г. Москва. „Языки славянской культуры” 2001 С.233-246
71. Шевченко Тарас. Повне зібр. тв. У 12 т. К. 1991 Т.2
72. Матяш С. А. Стихотворный перенос: К проблеме взаимодействия ритма и
синтаксиса// Русский стих. Метрика. Ритмика. Рифма. Строфика.
М.,1996
73. Лобанова М. С. Синтаксическая характеристика стихового переноса: На
материале русской поэзии XVIII первой половины XIX в.: Автореф.
дисс. канд. филол. наук. Л.,1981
74. Брик О. М. Ритм и синтаксис// Новый Леф. 1927 - №6
75. Жирмунский В. М. Теория стиха. Л. 1975
76. Матяш С. А. К истории и типологии стихотворного переноса//
Славянский стих. Лингвистическая и прикладная поэтика. Материалы
международной конференции 23-27 июня 1998г. Москва. „Языки славянской культуры” 2001 С.233-246
77. Коптілов В. Майстерність римування в поезіях Шевченка останнього
періоду творчості// Джерела мовної майстерності Т. Г. Шевченка.
К., 1964. С. 155-162
78. Виноградов В.В. О теории художественной речи. М.1971
79. Тынянов Ю. Проблема стихотворного языка: Статьи. М.1965
80. Коцюбинська М. Література як мистецтво слова. К.1965
81. Стрюк Л.Б. Ідейно-художні функції повтору в ліриці. Автореф.дис....канд.
філол.наук. К.1983
82. Стеценко Е.А. Ритмическая композиция художественного произведения//
Контекст, 1988
83. О. Забужко. Шевченків міф України. Київ „Факт” 2001-С.133
84. Словарь української мови Впор. Б. Грінченка. У 4т., т.1.-К.,1996- С. 258
85. Гаспаров М. Л. Снова тучи надо мною: методика анализа //www.poezia.ru
86. Чамата Н. П. Ритміка Т. Г. Шевченка: 14-складовий вірш, чотиристопний
ямб К, 1974
87. Сидоренко Г. Стиль пісенних творів Шевченка//Зб. ХХІ і ХХІІ наук. шевч. конференцій К.1976
88. Дідківська Л. Гармонія композиційної форми поетичних творів
Т. Шевченка// Дослідження творчості Т.Г.Шевченка.Темат.зб.наук.праць. Ред. колегія М.Дубина та ін. НМК ВО. К,1991
89. Шевченківський словник У2т. Т.1 К.1976
90. Шевченківський словник У2т. Т.2 К.1978
91.Максимович М.А. Украинские народные песни М.,1834 Кн.1 С.2
92. Колесса Ф. Про генезу українських народних дум: Українські народні
думи у відношенні до пісень, віршів і похоронних голосінь Львів 1921
С.90-1
93. Грушевський М.С. Історія української літератури В 6т. 9кн. т.1
К.,1993 С. 119-20, 155;
94. Комаринець Теофіл. Шевченко і народна творчість К., 1963 С.101
95.Лисюк Н.А. Фольклорне підгрунття поеми-комедії Шевченка „Сон”
(„У всякого своя доля ”)//Шевченкознавчі студії. Зб. наук. праць
Вип.5 К., 2003 С.269
96. Білецький Леонід „Кавказ”// Кобзар У 4т. Вінніпег, 1954 т.3 С. 237
97. Чамата Н. П. Кавказ: жанрово-композиційний аспект//Валерія
Смілянська. Ніна Чамата. Структура і смисл: спроба наукової
Інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка Київ. „Вища школа” 2000 С.112-132
98. Гей Н.К. Художественность литературы. Поэтика. Стиль. М.1975 С.31
99. Боронь О.В. Поетика простору в творчості Тараса Шевченка Автореф. дис...канд. філол. наук (10.01.01)/ Київ.нац. ун-т. ім. Т. Шевченка К., 2004 15с. С.9
100. Боронь О.В. Простір як філософська категорія у поемі „Сон”
(„У всякого своя доля”) Тараса Шевченка//Шевченкознавчі студії.
Зб.наук.праць Вип.3 К.,2001 С.103
101. Білецький Леонід. Неофіти” поема Шевченка//Кобзар у 4т. Вінніпег,
1954. Т.4 С.127, 142-3
102. Бородін В.С., Кирилюк Є.П., Смілянська В.Л., Шабліовський Є.С.,
Шубравський В. Є. Тарас Шевченко. Біографія К., 1984 С.352
103. Шевчук Валерій. Personae verbum” (Слово іпостасне”) Київ. „Твім інтер” 2001 С. 181
104. Коцюбинська М. Етюди про поетику Шевченка: Літературно-критичний нарис К., 1990
105. Франко І. Із секретів поетичної творчості К, 1969
106. Словник символів/ За ред. О.І. Потапенка та М.К. Дмитренка. Київ. Редакція часопису „Народознавство” 1997 С.101
107. Франко Іван. Поема Шевченка „Наймичка”//Тв. У20т. т. XVII К., 1955 С.105
108. Росовецький С. Великий льох” і Стоїть в селі Суботові”: текстологічні
спостереження.// Шевченкознавчі студії. Зб. наук. праць, присвяч. 185-
річчю від дня народження Т. Г. Шевченка К.,1999 С.88
109. Чижевський Дмитро. Історія української літератури. Від початків до доби реалізму. Тернопіль. „Феміна” 1994 С. 272-3
110. Успенский Б. Семиотика искусства М.1995 С.11
111. Плющ Н. Фонетична метафора в поетиці Шевченка// Зб. Шевченкознавчі студії Вип. 3 К., 2001 С.131
112. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции М.1997
113. Сумцов Н. Ворон в народной словесности. М.1890
114. Энциклопедия символов, знаков, эмблем./Автор.-сост. Андреева В.,
Куклев В., Ровнер А. М.1999
115. Щепотьєв В. Образи птахів у Шевченковій творчості//Народна творчість та етнографія №2-3, 1999
116. Сидоренко Г.К. Від класичних нормативів до верлібру. К.,1980 С.153
117. Малишко Андрій. Твори В 5т. К.1986 Т. 1
118. Малишко Андрій. Твори В 5т. К.1987 Т. 2
119. Малишко Андрій. Твори В 5т. К.1987 Т. 3
120. Малишко Андрій. Твори В 5т. К.1987 Т. 4
121. Малишко Андрій. Твори В 5т. К.1987 Т. 5
122. Анисова А. Н. Орлицкий Ю. Б. К типологии прозиметрического текста:
стих и проза в романе „Доктор Живаго” //Литературный текст. Проблемы
и методы исследования. III. Тверь, 1997. С. 114-129
123. Коваленко Л. Поет Андрій Малишко. К., 1957 С. 104
124. Дем’янівська Л.С. Андрій Малишко. К., 1985 С. 172
125. Наливайко Д. Література в системі мистецтв як галузь порівняльного літературознавства// Слово і час 2003. - № 5.- С. 14