Інтерсеміотичність у творчості письменників Нью-Йоркської групи (Емма Андієвська і Віра Вовк)

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології
кафедра теорії літератури та компаративістики

На правах рукопису

Жодані Ірина Михайлівна

УДК [801.7:75]:821.161.2](043)

Інтерсеміотичність у творчості письменників
Нью-Йоркської групи (Емма Андієвська і Віра Вовк)

10.01.06 теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Костенко Наталія Василівна,
д. філол. н., проф.

Київ 2007

ЗМІСТ

Вступ.................................................................................................................4
Розділ 1. Інтерсеміотика: теоретичний аспект...........................................10
1.1. Знаковий характер мистецтва.......................................................10
1.2. Проблема перекодування у вторинних моделюючих
системах.................................................................................................17
1.3. Класифікація видів мистецтва за семіотичним критерієм.........26
1.4. Перекодування між однотипними вторинними
моделюючими системами.....................................................................31
1.5. Інтерсеміотичний переклад між зображальними та незображальними видами мистецтва..................................................45
1.6. Синтез видів мистецтва як найвищий прояв інтерсеміотичності................................................................................58
Розділ 2. Перекодування між однотипними вторинними моделюючими системами у творчості Емми Андієвської та Віри Вовк............................69
2.1. Переклад образів живопису на образи літератури в збірці
Емми Андієвської «Спокуси святого Антонія».................................69
2.2. Трактування Вірою Вовк образів живопису Юрія Соловія (драма «Триптих» та збірка «Карнавал»)............................................80
2.3. Інтерсеміотичний переклад образів скульптури Михайла Дзиндри на образи літератури у збірці Віри Вовк «Святий гай».....89
2.4. Зображення картин у циклах Емми Андієвської
«Краєвиди», «Натюрморти» та «Портретна ґалерія»........................96
2.5. Синтез живопису та літератури у збірці-альбомі Емми Андієвської «Сегменти сну»..............................................................114
Розділ 3. Інтерсеміотичний переклад між зображальними та незображальними видами мистецтва у творчості Емми Андієвської
та Віри Вовк.................................................................................................125
3.1. Перекодування знаків архітектури у збірці Емми Андієвської «Архітектурні ансамблі»....................................................................125
3.2. Переклад незображальних знаків орнаменту на зображальні образи літератури у збірках ВіриВовк «Мандаля», «Сьома печать» та «Казка про вершника»....................................................................129
3.3. Дешифрування музичних знаків у творчості
Емми Андієвської................................................................................141
3.4. Синтез різних видів мистецтва у драмі Віри Вовк
«Іконостас України»............................................................................145
Висновки......................................................................................................152
Список використаних джерел....................................................................157
Додатки.........................................................................................................172
Додаток А. І.Босх. Спокуса святого Антонія
(остання чверть XV ст.)......................................................................172
Додаток Б. М.Шонгауер. Спокуса святого Антонія (14801490). Гравюра................................................................................................173
Додаток В. Ж.Калло. Спокуса святого Антонія
(1617 або 1634). Гравюра....................................................................174
Додаток Ґ. С. Далі. Спокуса святого Антонія (1946)..................... 175
Додаток Д. Е.Андієвська. Утульність комахоамебних наддашь..176
Додаток Е. Е.Андієвська. Літеплий ріг прасувальні......................177
Додаток Ж. Віра Вовк. Гриби й лілеї...............................................178
Додаток З. Віра Вовк. Повня місяця в вікні.....................................179
Додаток И. Віра Вовк. Троянди й терня..........................................180

ВСТУП

Актуальність теми
Основними тенденціями сучасної теорії літератури є її тяжіння до комплексного вивчення літературних явищ, що передбачає певну інтеграцію наук, а також потреба осмислити ті явища в літературознавстві, що мають місце в останні роки. Мова йде про досить поширене явище перекодування образів однієї знакової системи на образи іншої, що в одних випадках знаходить вираження у формі міжмистецького перекладу, а в інших у синтезі різних видів мистецтв (у даному випадку нас цікавить взаємозв’язок літератури з іншими видами мистецтва).
Проблема синтезу різних вторинних моделюючих систем знайшла своє відображення у дослідженнях багатьох теоретиків мистецтва. Зокрема, про це писали німецькі романтики (Новаліс, Вакенродер), пізніше Р.Вагнер, В. Іванов, О. Скрябін [див.: 13, 52, 129]. Так, Вакенродер мріяв не тільки про пряме «вторгнення» музики в живопис, а й про те, щоб усі види мистецтва об’єднати в одне ціле. Подібні думки висловлював і В.Шеллінг, який прагнув до створення «мистецтва всіх мистецтв», де синтез зводиться до ідеї певного «серединного мистецтва», вільного від крайнощів усіх мистецтв. А Р. Вагнер у роботі «Опера і драма» пише про універсальну синтезовану форму мистецтва Gesamtkunstwerk, яка повинна не просто поєднувати музику, поезію, живопис, пластичні рухи і сценічні жести, але й становити первісну єдність (новий синкретизм), для чого потрібно повернути мистецтво в лоно міфотворчості. З цієї точки зору характерним явищем була творчість М.Чюрльоніса, який створив живопис, «що співає», абстрагувавшись від предметності задля виявлення «музичної душі» мистецтва через мелодійне звучання ліній, форм і фарб. О. Скрябін, орієнтуючись на синестезійні властивості людського сприйняття, по суті, об’єднав музику і живопис у кольоромузику, втіливши у тембрах музики кольорові відчуття і передавши через неї все багатство барв.
Сьогодні з’являється чимало наукових розвідок, у яких досліджується поєднання різних видів мистецтва. Одними з останніх у цьому напрямі є монографії О.О.Рисака «Мелодії і барви слова. Проблеми синтезу мистецтв в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст.» (Луцьк, 1996), «Найперше музика у Слові: Проблеми синтезу мистецтв в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст.» (Луцьк, 1999), в яких автор подає типологічну схему міжвидових взаємин, детально розглядає терміни, запозичені одним видом мистецтва в іншого. Значну увагу приділено даній проблемі на сторінках сучасних літературознавчих видань («Новое литературное обозрение», «Вопросы литературы»): статті Є.Плавинської та І.Кукуліна «Проза художников» как эстетическая проблема», Г.Брускіна «Картина как текст и текст как картина», А.Махова «Музыка» слова: из истории одной фикции".
Власне інтерсеміотиці присвячена стаття М.Ігнатенка й А.Волкова у «Лексиконі загального та порівняльного літературознавства» [55, с. 229233], де автори розглядають явище інтерсеміотичності, починаючи із примітивного мистецтва первісної людини і закінчуючи сучасними коміксами та екранізаціями. Але дослідження інтерсеміотики на українському ґрунті закінчується в згаданій статті шевченкіаною, а про сучасні її прояви написано дуже мало. Крім того, автори наводять тільки приклади інтерсеміотичного перекладу, не заглиблюючись у суть самого поняття і не простежуючи його витоки, тому ця проблема залишається відкритою і актуальною.
Інтерсеміотика бере початок у структуралізмі та семіотиці, а зокрема у працях членів тартусько-московської школи, однією зі сфер зацікавлень якої було питання про мистецтво як семіотичну систему (Ю.К.Лекомцев, Б.А.Успенський, Ю.М.Лотман, Б.М.Гаспаров) [див.: 107, с. 670]. У зв’язку з цим важливими є «Материалы к словарю терминов тартуско-семиотической школы» (Тарту, 1999), які містять термінологію семіотики у вигляді цитат зі збірників «Труды по знаковым системам», «Вторичные моделирующие системы» та інших. Мистецтво як знакову систему розглядають С.Махліна та С.І.Урманов, але в обох випадках недостатньо уваги приділено взаємозв’язку між різними видами мистецтва. Проблеми семіотики рухів людини, звуку, художнього зображення та слова розкриває і Н.Б.Мечковська у книзі «Семиотика: Язык. Природа. Культура» (Москва, 2004). В Україні в цьому напрямі працює О.Г.Астаф’єв, зокрема його робота «Поетичні системи українського зарубіжжя» (Київ, 2005) виконана саме в ключі структурно-семіотичної інтерпретації лірики української еміграції.
Актуальною є і монографія М.С.Кагана «Морфология искусства», де багато уваги приділено структурному аналізу системи мистецтв за онтологічним та семіотичним критерієм. Проте М.С. Каган, який систематизував усі класифікації з семіотичним принципом поділу мистецтв, за основу своєї роботи бере онтологічний критерій і вже на його базі робить поділ на зображальні і незображальні мистецтва.
Тому проблема інтерсеміотичності в сучасній теорії літератури ще потребує ґрунтовного дослідження, адже з кожним днем з’являється все більше творів мистецтва, в основі яких перекодування образів знакових систем. Нас, насамперед, цікавитимуть прояви інтерсеміотичності в літературі: що вона запозичує в інших видів мистецтва, якими засобами відтворюються в літературі образи живопису, скульптури, архітектури і як це впливає на форму художнього твору.
Нью-Йоркська група, яка увібрала в себе традиції різних культур світу і поєднала їх із суто українським «архаїко-міфічним способом художнього мислення», становить особливий інтерес з погляду інтерсеміотичності. Найчастіше до міжмистецького перекладу вдаються Емма Андієвська та Віра Вовк. І це не випадково, оскільки Е. Андієвська не тільки письменниця, а й відома усьому світові художниця, а Віра Вовк ще й музикант і композитор, тонкий знавець сучасного мистецтва. Саме тому зупинимось на дослідженні творчості цих двох майстринь.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертацію виконано на кафедрі теорії літератури та компаративістики Інституту філології Київського національного університету імені Т.Г.Шевченка у межах науково-дослідної теми «Актуальні проблеми філології» (№ 02БФ044-01).
Мета і завдання дослідження
Метою даної роботи є дослідження явища інтерсеміотичності за матеріалами творчості письменників Нью-Йоркської групи, зокрема Емми Андієвської та Віри Вовк.
Для досягнення поставленої мети потрібно розв’язати низку завдань:
розкрити основні положення інтерсеміотики як науки про взаємозв’язки вторинних моделюючих систем на матеріалі творів письменників Нью-Йоркської групи;
з’ясувати закономірності перекодування образів однієї знакової системи на образи іншої залежно від типу знаків (зображальні/незображальні);
розглянути характерні ознаки інтерсеміотичного перекладу у творчості Емми Андієвської та Віри Вовк;
визначити особливості ідіостилю письменниць у зв’язку із синтезом у їхній творчості традицій різних культур світу і суто українського способу художнього бачення.
Об’єктом нашого дослідження обрано творчість представниць Нью-Йоркської групи Емми Андієвської та Віри Вовк.
Предметом дослідження є саме явище інтерсеміотичності у творах цих письменниць.
Методи дослідження. Основною в дисертації є методологія семіотики та структуралізму, вироблена переважно в роботах тартусько-московської школи семіотики (Ю.М. Лотмана, Б.А. Успенського, Б.М. Гаспарова, Ю.К.Лекомцева), а також українських дослідників (О.Г. Астаф’єва, Д.Наливайка). Як допоміжні застосовано також порівняльно-історичний, типологічний, системно-функціональний методи дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів
Дана робота це одна із перших спроб в українському літературознавстві розкрити основні положення інтерсеміотики; уперше в цьому аспекті досліджено творчість письменників Нью-Йоркської групи, зокрема Емми Андієвської та Віри Вовк.
Практичне значення одержаних результатів
Матеріали дисертації, її висновки можуть бути використані під час вивчення курсів теорії літератури, теорії мистецтва, історії української літератури ХХ ст.; підготовки відповідних спецкурсів та спецсемінарів; написання курсових, дипломних, магістерських робіт; укладання розділів підручників і посібників з теорії літератури та історії української літератури ХХ ст.
Апробація дисертації
Результати досліджень були викладені на Філологічному семінарі «Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства» (тема семінару «Художня форма») (Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції за участю молодих учених «Мови та літератури світу в контексті глобалізації» (Київ, 2005), VIII Міжнародній конференції молодих учених в Інституті літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (Київ, 2005), Філологічному семінарі «Теоретичні й методологічні проблеми літературознавства» (тема семінару «Національні моделі компаративістики») (Київ, 2005), XV Міжнародній науковій конференції «Мова і культура» ім. проф. Сергія Бураго (Київ, 2006), Всеукраїнській науковій конференції за участю молодих учених «Світоглядні горизонти філології: традиції та сучасність» (Київ, 2007), а також на Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Література в системі міждисциплінарних зв’язків» (Львів, 2007).
Публікації
Основні положення дисертації викладено в монографії «Емма Андієвська і Віра Вовк: тексти в контексті інтерсеміотики» та в статтях: «Інтерсеміотичність у творчості Емми Андієвської (за матеріалами збірки-альбому «Сегменти сну»)», «Інтерсеміотичність у збірці Емми Андієвської «Спокуси святого Антонія», «Переклад образів скульптури Михайла Дзиндри на образи літератури у збірці Віри Вовк «Святий гай», «Сонети Емми Андієвської (на матеріалі збірки «Межиріччя»)» та «Синтез видів мистецтва як найвищий прояв інтерсеміотичності».

Список литературы

ВИСНОВКИ

Інтерсеміотика як наука про взаємозв’язки вторинних моделюючих систем бере початок у семіотиці, а отже, будь-який вид мистецтва є знаковою системою. У мистецтві використовуються тільки два види знаків іконічні та символи. Останні як елемент спільної культурної пам’яті колективу частіше використовуються в зображальних мистецтвах (образотворчому й акторському мистецтві, літературі). Дешифрування знаків незображальних видів мистецтва відбувається за іншою схемою: оскільки денотат асоціюється зі знаком (а не навпаки) і через це не існує автономно, то він має суб’єктивний характер.
Усі вторинні моделюючі системи (види мистецтва) різні за своєю природою і поділяються на зображальні та незображальні. До першої групи належать образотворче мистецтво (живопис, графіка, скульптура), література, мистецтво актора (пантоміма); до другої архітектонічні мистецтва (архітектура, орнамент, прикладні мистецтва тощо), музика і танець. Звідси і два типи взаємозв’язків між вторинними моделюючими системами, які за своєю природою суттєво відрізняються: перекодування між вторинними моделюючими системами з одним типом знаків і з різними.
Для перекладу між двома зображальними видами мистецтва ми звертаємось до носіїв колективної підсвідомості архетипів, тому в даному випадку перекодування має відносно об’єктивний характер; а переклад незображальних знаків складніший, оскільки в його основі уже не об’єктивні архетипічні образи з тисячолітньою історією, а суто суб’єктивні асоціації та переживання реципієнта, що залежать від його життєвого досвіду. При перекодуванні між вторинними моделюючими системами з різним типом знаків принципи побудови образних знаків, специфічні для кожного типу, виявляються досить гнучкими і здатними модифікуватися, об’єднуючи свої зусилля для створення складних, синтетичних художніх структур.
Синтез мистецтв це також інтерсеміотичний переклад, тобто за основу береться текст однієї вторинної моделюючої системи, який перекладається на образи інших знакових систем. Художня інформація оригіналу при цьому не повторюється, а насамперед, доповнюється.
Досконале знання інших видів мистецтв суттєво впливає на творчість певного автора. Оскільки Емма Андієвська чудово володіє технічними засобами живопису, у більшості її творів здійснюється переклад саме з цієї вторинної моделюючої системи на мову літератури. Як зазначає авторка, вона спочатку «бачить» свої твори в уяві, а потім перекодовує їх на символи словесного мистецтва. Свідченням цього є зображення нею картин у віршових творах циклів «Краєвиди», «Натюрморти» та «Портретна ґалерія». У кожному з них Емма Андієвська послуговується певним набором живописних прийомів: у краєвидах вона широко використовує як символи предмети та явища природи для передачі абстрактних образів та понять. Вона не обмежується якоюсь однією сферою для запозичення символів, а звертається і до давньої української міфології, і до християнської символіки, творить навіть свої образи-символи на основі сучасних реалій. Її натюрморти нерідко являють собою набір певних предметів, на перший погляд абсолютно не пов’язаних між собою. Тому глибокий філософський підтекст (проблеми екології, терору тощо) можна прочитати тільки через їхню символіку. У циклі «Портретна ґалерія» авторка через образи-символи тварин зображує душу людини: її пороки та чесноти. У збірці-альбомі «Сегменти сну» Емма Андієвська через символіку кольорів розкриває зміст своїх «поезокартин», поєднуючи при цьому традиції лубка та дитячої книги з практикою «потоку свідомості».
Архітектура та музика з їх незображальним характером знаків для Емми Андієвської є не такими близькими, хоча і тут вона через розкриття символіки архітектурних форм (в «Архітектурних ансамблях») та музичних інструментів, відтворення звуків через асонанси та алітерації у поетичних творах і власні асоціації (у «Музичних вправах») здійснює переклад аніконічних знаків на іконічні.
Незображальні вторинні моделюючі системи набагато органічніші у Віри Вовк, оскільки вона сама є музикантом (грає на фортепіано і скрипці, а раніше співала у професійному хорі) і композитором (особисто складала мелодії до всіх своїх драм-ораторій). Вона перекодовує музичні знаки в літературу завдяки символіці музичних інструментів, асоціаціям, а також таким поняттям, як темп і ритм, що знаходять втілення у метриці, ритмі та римі віршованого твору. Її містерія «Іконостас України» є своєрідним посібником з проблем поєднання різних видів вторинних моделюючих систем: двоскладовим розмірам у драмі відповідають жвавий, грайливий, веселий темп у музиці та синій і золотий кольори в живописі. Трискладові розміри асоціюються з повільним, помірним, урочистим темпом у музиці та спокійними кольорами (зелений, фіолетовий) у живописі.
У збірці «Мандаля» та книзі «Казка про вершника» Віра Вовк здійснює переклад аніконічних знаків декоративно-прикладного мистецтва витинанки на образи літератури трьома способами: через символіку назви витинанки-мандали, а також її кольорів та окремих елементів, що творять візерунок орнаменту. Складні й ажурні витинанки Віри Вовк доповнюють її тексти, перегукуються з ними, вносять свої акценти й проводять у свідомості читача асоціативні паралелі.
Оскільки фактично всі картини Юрія Соловія, образи яких Віра Вовк перекодовує на образи літератури, досить абстрактні, то тут основним «знаряддям» перекладу є символіка кольору. Як допоміжні виступають форми предметів, силуети, їхнє розташування на картині та рамки творів живопису. У збірці «Святий гай» авторка «запозичує» з мистецтва скульптури її лаконічність, яка проявляється у сконцентрованості ідей і водночас багатозначності смислу та втілюється в жанрі новели (хоча Віра Вовк свої твори тут називає оповіданнями, їм притаманне загострення сюжету). Тому, як і в мистецтві скульптури, у цих творах Віри Вовк читач з першого погляду вловлює найголовніше і одночасно поступово розкриває глибини змісту, виявляє складне під зовнішньою простотою.
Спільним в обох представників Нью-Йоркської групи є недомовленість як один із аспектів багатозначності образу, яка бере початок ще з танської поезії. Примушуючи читача додумувати, домальовувати, розшифровувати образи-символи, вони перетворюють сам процес сприйняття твору на співтворчість. Тому не може бути єдино правильного потрактування їхніх творів, адже кожна людина може дешифрувати їх по-своєму. І саме з цією метою Емма Андієвська так часто використовує еліпси: хтось на місці тире подумки доставить одне слово, хтось інше, і вже від цього сприйняття твору суттєво змінюється.
Більшість символів за своєю природою амбівалентні, тому від того, який із варіантів читач обере для розшифровування коду, залежить потрактування твору. Наприклад, витинанка-мандала Віри Вовк «Гриби й лілеї» має два рівні розуміння: з одного боку, лотос (лілія) є символом творчої сили, чистоти, духовного просвітлення, а гриби наділяються демонічними властивостями, співвідносяться з потойбічним світом; з іншого їм обом притаманна еротична символіка: гриб виступає як фалічний символ, а лотос співвідноситься з йоні жіночим дітородним органом. Отже, один твір може мати два і навіть більше однаково правильних потрактувань.
Для творчості Віри Вовк та Емми Андієвської характерним є синтез традицій різних культур світу і суто українського способу художнього бачення. Так, у вищезгаданій мандалі авторка, в основному дотримуючись традиційної східної символіки, поєднує її з українською (лілія лотос, гриб скіпетр). Та й саме поєднання українського мистецтва витинанки із формою буддійської мандали, яка являє собою своєрідну модель світобудови, привносить в обидва жанри щось нове. Зокрема, через технологічні особливості виготовлення витинанки авторка відмовляється від Т-подібних воріт у класичній мандалі, але доповнює її символіку: крім традиційного восьмипелюсткового лотоса, Віра Вовк зображує національне тло восьмипелюстковий вітряк, будяк, мак, соняшне колесо, шипшину, що дає можливість розширити символіку мандали і збільшити кількість варіацій.
Для Віри Вовк найбільш характерним є поєднання української язичницької символіки (боги в «Іконостасі України») з християнською (оповідання «Родина») та східною (образи Шіви, мандали, лотоса, священної корови), а Емма Андієвська більше зорієнтована на західноєвропейську (звернення до картин С.Далі, І.Босха, гравюр Ж.Калло, М.Шонгауера у збірці «Спокуси святого Антонія», символіка кольорів, музичних інструментів у циклі «Музичні вправи»), античну (цикл «Античні ремінісценції», численні образи греко-римської міфології у всій творчості) та українську (в основному в ранніх творах збірка «Народження ідола») традиції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андреев Л.Г. Сюрреализм. М.: Высшая школа, 1972. 232 с.
2. Астаф’єв О.Г. Поети «Нью-Йоркської групи». Ніжин: Ніжинський державний педагогічний інститут ім. М.Гоголя, 1997. 30 с.
3. Астаф’єв О.Г. Реляція «реальність-сон» у поезії постмодернізму // Слово і час. 2002. № 9. С.3543.
4. Астаф’єв О.Г. Художні системи українського зарубіжжя. К., 2000. 52 с.
5. Бенуас Л. Знаки, символы и мифы / Пер. с фр. А. Калантарова. М.: Астрель: АСТ, 2006. 160 с.
6. Боднар Ю. Фантастичні світи Емми Андієвської // Столиця. 1998. № 20. С.9.
7. Бойченко К. Зорова поезія: на перетині «бароко-сьогодення» // Слово і час. 2003. № 12. С. 5055.
8. Бойчук Б. Декілька думок про Нью-Йоркську групу і декілька задніх думок // Сучасність. 1975. Ч.1. С.2223.
9. Бойчук Б., Рубчак Б. Емма Андієвська // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 174. С.117123.
10. Борев Ю.Б. Эстетика. 3-е изд. М.: Политиздат, 1981. 399 с.
11. Брускин Г. Картина как текст и текст как картина // Новое литературное обозрение. 2004. № 65 (1). С. 274283.
12. Буценко О. Притча про наш світ // Всесвіт. 1991. № 9. С.193194.
13. Вагнер Р. Опера и драма // Вагнер Р. Избранные работы. М.: Искусство, 1978. 695 с.
14. Ванслов В.В. Изобразительное искусство и музыка: Очерки. 2-е изд. Л.: Художник РСФСР, 1983. 233 с.
15. Ванслов В.В. Об отражении действительности в музыке: Очерки. М.: Музгиз, 1953. 236 с.
16. Ванслов В.В. Эстетика, искусство, искусствознание: Вопросы теории и истории. М.: Изобраз. искусство, 1983. 439 с.
17. Взаимодействие и синтез искусств: Сборник / АН СССР; Редкол.: Д.Д.Благой и др. Л.: Наука. Ленингр. отд-ние, 1978. 269 с.
18. Вовк В. Спогади. К.: Родовід, 2003. 456 с.
19. Водолазька С.А. Антологія трансцендентної самотності Емми Андієвської // Слово і час. 2004. № 1. С. 4953.
20. Водолазька С.А. Постмодерністські акценти у творчості Емми Андієвської: Автореф. дис. ... к. філол. н.: 10.01.01. К., 2003. 16 с.
21. Возняк Т. Емма Андієвська: В дорозі // Київ. 1993. № 9. С. 166168.
22. Возняк Т. «Небуття хамелеон» у поезії Емми Андієвської // Возняк Т. Тексти та переклади. Харків: ФОЛІО, 1998. С.223230.
23. Войтович В. Українська міфологія. 2-ге вид., стереотип. К.: Либідь, 2005. 664 с.
24. Волиняк П. Про хитромудрого критика і новоявлену преподобицю // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 172. С. 130141.
25. Волков Н.Н. Цвет в живописи. М.: Искусство, 1984. 320 с.
26. Галеев Б.М. Содружество чувств и синтез искусств. М.: Знание, 1982. 63 с.
27. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: в 4-х т. Т. 3: Лекции по эстетике. Система отдельных искусств. М.: Искусство, 1971. 624 с.
28. Гейзінга Й. Homo Ludens / Пер. з англ. О. Мокровольського. К.: Основи, 1994. 250 с.
29. Герчук Ю.Я. Основы художественной грамоты. Язык и смысл изобразительного искусства: Учебн. пособие. М.: Учебная литература, 1998. 204 с.
30. Герчук Ю.Я. Что такое орнамент? Структура и смысл орнаментального образа. М.: Галарт, 1998. 327 с.
31. Головин В.П. От амулета до монумента: Книга об умении видеть и понимать скульптуру. М.: Изд-во МГУ, 1999. 128 с.
32. Горяча Н. Синтез мистецтв у романі Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу»: наступність чи новаторство // Слово і час. 2003. №11. С. 6571.
33. Гриценко О. Сни про базар (Кілька слів про поетесу Емму Андієвську) // Всесвіт. 1991. № 9. С.191192.
34. Грушецький Д. Дружба з «Сучасністю» // Сучасність. 1986. Ч.3. С.109111.
35. Гусар-Струк Д. Емма Андієвська // Сучасність. 1988. Ч.10. С.100103.
36. Гусар-Струк Д. Як читати поезії Емми Андієвської // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. К.: Рось, 1994. Кн.3. С.216223.
37. Дали С.: Альбом / Авт.-сост. Е.В. Завадская. М.: Изобраз. искусство, 1992. 64с.
38. Декоративний живопис: Марфа Тимченко, Іван Скицюк, Олена Скицюк, Оленка Кулик. Вип. І. К.: Ореол, 1992. 15 с.
39. Декоративний живопис: Марфа Тимченко. Вип. ІІ. К.: Ореол, 1992. 15 с.
40. Державин В. Поезія Емми Андієвської // Кур’єр Кривбасу. 2004. №170. С.96107.
41. Дмитриева Н.А. Изображение и слово. М.: Искусство, 1962. 314 с.
42. Еліот Т.С. Музика поезії // Антологія світової літературно-критичної думки ХХ ст. / За ред. М. Зубрицької. 2-ге вид., доповн. Львів: Літопис, 2001. С. 95 106.
43. Залеська-Онишкевич Л. Від вертепу до крилатої скрипки: Драматичні твори Віри Вовк // Вовк В. Театр. К.: Родовід, 2002. С. 519.
44. Зборовська Н. Емма Андієвська // Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн./ За ред. В.Г. Дончика. Кн.2. К.: Либідь, 1998. 456 с.
45. Зборовська Н. Піднявшись над усим тліном... // Кур’єр Кривбасу. 1997. №7980. С.140144.
46. Зборовська Н. Прозові рефлексії над мисленням (За «Романом про добру людину» Е. Андієвської // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 178. С.117124.
47. Зборовська Н. Про романи Емми Андієвської // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 176. С.143148.
48. Зимомря І.М. Проза Емми Андієвської: психологічний дискурс: Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.01.01. Кіровоград, 2004. 20 с.
49. Зимомря І. Психологія кризових станів: роман Емми Андієвської «Герострати» // Слово і час. 2004. № 8. С. 7582.
50. Зіцманн Е. Світ Емми Андієвської / Пер. з нім. І. Артемчука // Всесвіт. 2003. № 910. С. 192.
51. Знак. Слово. Текст: Семиотические аспекты языковых единиц разных уровней. Тюмень: Изд-во Тюменского гос. ун-та, 2001. 204 с.
52. Иванов В. Чурлянисъ и проблема синтеза искусствъ // ИвановВ. Борозды и межи. Опыты эстетические и критические. М.: Мусагетъ, 1916. С. 313351.
53. Ингарден Р. Исследования по эстетике / Пер. с пол. А.Ермилова, Б.Федорова. М.: Иностр. лит., 1962. 572 с.
54. Индийская мифология: Энциклопедия / Сост., общ. ред. и предисл. К.Королева. М.: Эксмо; СПб.: Мидгард, 2005. 448 с.
55. Ігнатенко М., Волков А. Інтерсеміотика // Лексикон загального та порівняльного літературознавства. Чернівці: Золоті литаври, 2001. С. 229233.
56. Ільницький М. Нью-Йоркська група // Ільницький М. Українська повоєнна еміграційна поезія. Львів: Львів. обл. наук.-метод. ін-т освіти, Ін-т українознавства ім. І.Крип’якевича, 1995. 116 с.
57. Каган М.С. Морфология искусства: Историко-теоретическое исследование внутреннего строения мира искусств. Л.: Искусство, 1972. 440 с.
58. Каган М.С. Музыка в мире искусств. СПб.: Ut, 1996. 232 с.
59. Каган М.С. Языки культуры как семиотическая система // Каган М.С. Философия культуры. СПб.: Петрополис, 1996. С. 269287.
60. Карр-Гомм С. Словарь символов в искусстве: Иллюстрированный ключ к живописи и скульптуре / Пер. с англ. М.: Астрель, 2003. 335 с.
61. Качалаба П. Персонажі української міфології в ілюстраціях. Черкаси: Брама, 2004. 80 с.
62. Клиновий Ю. Цілком інакший роман // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 175. С.119130.
63. Колісниченко-Братунь Н. Поетична тріада Нью-Йоркської групи // Дзвін. 1993. №1. С.131135.
64. Коцюбинська М. Метаморфози Віри Вовк // Вовк В. Поезії. К.: Родовід, 2000. С. 533.
65. Кошелівець І. Розмови в дорозі до себе: Фрагменти спогадів та інше. К.: Ред. журн. «Всесвіт», 1994. 320с.
66. Лавріненко Ю. Дві течії в поезії Емми Андієвської // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 173. С. 113116.
67. Левченко З. Рецензія через 9 місяців // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 178. С.170172.
68. Левчук Л.Т., Кучерюк Д.Ю., Панченко В.І. Естетика: Підручник / За заг. ред. Л.Т.Левчук. К.: Вища школа, 1997. 399 с.
69. Лессінг Г.Е. Лаокоон, або Про межі малярства й поезії / Пер. з нім. Є.О.Попович. К.: Мистецтво, 1968. 290 с.
70. Лисенко Т. Мікро- і макросвіти у творчості Емми Андієвської// Слово і час. 2004. № 1. С. 4549.
71. Лисенко Т. Океанічний лабіринт, або Феномен Емми Андієвської // Сучасність. 2003. № 11. С. 142146.
72. Литература и живопись: Опыт изучения взаимодействия искусств / Под общ. ред. Р.В.Коминой. Пермь: Пермский ун-т им. А.М.Горького, 1990. 80 с.
73. Литература и искусство в системе культуры. М.: Наука, 1988. 502 с.
74. Литература и музыка: Сборник статей / Ленингр. гос. ун-т им. А.А.Жданова; Отв. ред. Б.Г.Реизов. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1975. 227 с.
75. Література і образотворче мистецтво / Редкол.: Б.О.Шайкевич та ін. К.: Вид-во Київського ун-ту, 1971. 130 с.
76. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф: Труды по языкознанию. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 479 с.
77. Лотман Ю.М. Структура художественного текста. М.: Искусство, 1970. 384 с.
78. Лотман Ю.М. Семиосфера. СПб.: Искусство-СПБ, 2000. 704 с.
79. Лятуринська О. З «родовідної» // Кур’єр Кривбасу. 2004. №172. С. 141152.
80. Маковецький А.М. Література і мистецтво у художній культурі суспільства / Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича. Чернівці: Рута, 2004. 80 с.
81. Малышев Ю. Проблема синтеза искусств в современной эстетике // Ференц Лист и проблемы синтеза искусств: Сборник научных трудов / Сост. Г.И.Ганзбург. Харьков: Изд. группа «РА-Каравелла», 2002. С. 411.
82. Материалы к словарю терминов тартуско-московской семиотической школы / Я.Левченко. Tartu, 1999. 408 с.
83. Махлина С.Т. Взаимодействие видов искусства. Л.: Знание РСФСР, 1974. 19с.
84. Махлина С.Т. Семиотика культуры и искусства: Словарь-справочник в двух книгах. 2-е изд., расш. и испр. СПб.: Композитор, 2003.
85. Махлина С.Т. Язык искусства: Учеб.пособие. Л.: Ленингр. ин-т культуры им.Н.К.Крупской, 1990. 86 с.
86. Махов А. «Музыка» слова: из истории одной фикции // Вопросы литературы. 2005. № 5. С. 101123.
87. Машенко Н.М. Музыка и живопись в творчестве писателей. К.: Вища школа. Голов. изд-во, 1985. 144 с.
88. Машенко Н.М. Слово, музыка, образ. К.: Рад. школа, 1982. 96 с.
89. Мечковская Н.Б. Семиотика: Язык. Природа. Культура. М.: Академия, 2004. 432 с.
90. Митрович К. Поезія Емми Андієвської: міт і містика // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 174. С. 9194.
91. Михалев В.П. Видовая специфика и синтез искусств. К.: Наук. думка, 1984. 99 с.
92. Мойсієнко А. «Напруга, що сприймається як стиль» або «Архітектурні ансамблі» Емми Андієвської // Жінка як текст. Емма Андієвська, Соломія Павличко, Оксана Забужко: Фрагменти творчості і контексти / Упор. Л.Таран. К.: Факт, 2002. С. 4049.
93. Моренець В. Нью-Йоркська група // Історія української літератури ХХ ст.: У 2 кн. / За ред. В.Г. Дончика. Кн. 2. К.: Либідь, 1998. 456 с.
94. Мурина Е.Б. Проблемы синтеза пространственных искусств (Очерки теории). М.: Искусство, 1982. 192 с.
95. Мышьякова Н. Музыка как образ в русской культуре ХІХ века // Вопросы литературы. 2003. № 4. С. 287301.
96. Наливайко Д. Література в системі мистецтв як галузь порівняльного літературознавства // Слово і час. 2003. № 5. С. 1018; № 6. С. 719.
97. Наливайко Д. Література в системі мистецтв як галузь компаративістики // Наливайко Д. Теорія літератури й компаративістика. К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2006. С. 937.
98. На путях к красоте: О содружестве искусств. М.: Изобр. искусство, 1986. 326 с.
99. Нестеров А. Иконография и поэзия, или Комментарий к некоторым текстам Мандельштама, написанный на основе Emblemata // Новое литературное обозрение. 2004. № 67 (3). С. 137159.
100. Нікула М. Мова в поезії Нью-Йоркської групи // Слово і час. 1995. №2. С.4248.
101. Одесский М. Синтез искусств, или Русский Gesamtkunstwerk // Вопросы литературы. 2004. № 1. С. 332348.
102. Павличко С. Модерністичний рух на Заході в 6070-ті рр. (Нью-Йоркська група) // Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі. К.: Либідь, 1999. 360 с.
103. Пасічний А.М. Образотворче мистецтво: Словник-довідник. Тернопіль: Навчальна книга Богдан, 2003. 216 с.
104. Плавинская Е., Кукулин И. «Проза художников» как эстетическая проблема // Новое литературное обозрение. 2004. № 65 (1). С. 253254.
105. Поети «Нью-Йоркської групи»: Антологія / Упоряд. текстів О.Г.Астаф’єва, А.О.Дністрового; Передм. О.Г.Астаф’єва. Харків: Веста, Ранок, 2003. 288с.
106. Похлебкин В.В. Словарь международной символики и эмблематики. М.: ЗАО «Центрполиграф», 2006. 543 с.
107. Почепцов Г.Г. Русская семиотика: идеи и методы, персоналии, история. М.: Рефл-бук, К.: Ваклер, 2001. 768 с.
108. Райс Е. Поезія Емми Андієвської // Сучасність. 1963. Ч. 2. С.4351.
109. Раушенбах Б.В. Геометрия картины и зрительное восприятие. СПб.: Азбука-класика, 2001. 320 с.
110. Ревакович М. Крізь іншу призму (Про феномен і поезію Нью-Йоркської групи) // Півстоліття напівтиші: Антологія поезії Нью-йоркської групи / Упоряд. М.Ревакович. К.: Факт, 2005. С. 17 40.
111. Рисак О.О. Мелодії і барви слова. Проблеми синтезу мистецтв в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст.: Монографія. Луцьк: Надстир’я, 1996. 98 с.
112. Рисак О.О. «Найперше музика у слові»: Проблеми синтезу мистецтв в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст. Луцьк: Ред.-вид. відд. «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 1999. 402 с.
113. Рисак О.О. Проблеми синтезу мистецтв в українській літературі кінця ХІХ початку ХХ ст.: Автореф. дис. ... д-ра філол. наук: 10.01.01 / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 1999. 40 с.
114. Роберт Шуман и перекрестье путей музыки и литературы: Сборник научных трудов / Сост. Г. Ганзбург. Харьков: РА-Каравелла, 1997. 274 с.
115. Рубчак Б.Т. Поезія звільненої особистости // Кур’єр Кривбасу. 2004. № 170. С.121125.
116. Рябчук М. Стигми крил // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. К.: Рось, 1994. Кн.3. С. 298299.
117. Салига Т. «Я кіт, який ходить сам»: Розмова з Еммою Андієвською // Дзвін. 1994. № 1. С. 119123.
118. Св. Антоний Великий // Подвижники: Избранные жизнеописания и труды. Самара: Агни, 1998. С. 19112.
119. Селівачов М. Лексикон української орнаментики (іконографія, номінація, стилістика, типологія). К.: Редакція вісника «АНТ»; Ніжин: Аспект-Поліграф, 2005. 400 с.
120. Семиотика и искусствометрия: Сборник пер. / Сост. и ред. Ю.М.Лотмана и В.М.Петрова. М.: Мир, 1972. 364 с.
121. Семиотика: Антология / Ю.С.Степанов (сост. и общ. ред.) 2-е изд., испр. и доп. М.: Академический Проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2001. 702 с.