АВТОРСЬКА РЕФЛЕКСІЯ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ТВОРІ (НА МАТЕРІАЛІ ПРОЗИ ДЖОНА ФАУЛЗА)

Краткое описание

Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов

На правах рукопису

Бумбур Юлія Миколаївна

УДК 82-3.09

АВТОРСЬКА РЕФЛЕКСІЯ В ЛІТЕРАТУРНОМУ ТВОРІ
(НА МАТЕРІАЛІ ПРОЗИ ДЖОНА ФАУЛЗА)
10.01.06 Теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Корабльова Н.В.,
канд. філол. наук

Горлівка 2009

ЗМІСТ

ВСТУП4

РОЗДІЛ І. АВТОРСЬКА РЕФЛЕКСІЯ ЯК ФОРМА
ВИРАЖЕННЯ АВТОРСЬКОЇ СВІДОМОСТІ..9
1.1. Підходи до визначення поняття «автор»...9
1.1.1. Автор як реальна особа10
1.1.2. Внутрішньотекстовий автор і проблема
авторської присутності....21
1.2. Авторефлексія як засіб вираження авторської
зумисності.29
1.2.1. Поняття «рефлексія» у літературознавстві..33
1.2.2. Форми рефлексії біографічного автора36
1.2.3. Форми авторської рефлексії
внутрішньотекстового автора...39
Висновки до РОЗДІЛУ І....57

РОЗДІЛ ІІ. ФОРМИ АВТОРСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ В РОМАНАХ
ДЖОНА ФАУЛЗА..65
2.1. Автор у романах Джона Фаулза...........65
2.1.1.Естетична концепція 65
2.1.2. Автор як центр художнього світу ............................. 71
2.2. Автоцензура і автокритика як форми рефлексії
позатекстового автора 120
2.3. Рефлексія внутрішньотекстового автора ......125
2.3.1. Метатекстові елементи як зона авторської
інтерпретації ...125
2.3.2. Рефлектуючий герой144
2.3.3. Експеримент як форма рефлексії ...153
Висновки до РОЗДІЛУ ІІ158

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ..165

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ...174

ВСТУП

Питання, пов'язані з проблемою автора, належать до чи не найбільш дискурсивних та дискусійних у сучасному літературознавстві. Тут і авторська присутність у тексті, авторська інтенція, авторський голос, роль автора у створенні глибинного змісту художнього тексту, місце автора в ланцюжку «автор текст читач» та інші. У процесі розвитку літературознавства ставлення до автора змінюється: від сприйняття його як центру художнього твору до повного відсторонення від тексту.
Серед напрямів і шкіл, представники яких вивчали проблему автора в різних аспектах, біографічний метод Ш.Сент-Бева, психолінгвістична поетика та психологічна школа О.Потебні, психоаналіз З.Фройда і К.Ґ.Юнґа, діалогізм М.Бахтіна, герменевтика Г.-Ґ.Ґадамера і П.Рікера, рецептивна естетика В.Ізера, феноменологія Р.Інґардена, Ж.Пуле і Ж.-П.Рішара, семіотика У.Еко, постструктуралізм Р.Барта, деконструктивізм Ж.Дерріди. Проблема автора й авторської свідомості стала також предметом досліджень багатьох вітчизняних (В.Виноградов, Н. Бонецька, Б.Корман) та зарубіжних (А.Компаньйон, Е. Ауербах, В. Кайзер, В. Бут, Д. Гарднер) учених. У сучасній українській науці цій проблемі присвячені дослідження представників Донецької філологічної школи (В. В. Федоров), дисертаційні роботи молодих українських вчених А.Островської («Форми вираження авторської свідомості в літературному творі ХХ століття»), А. Самойлова («Автор та герой як суб’єкти поетичного буття») та інших. Однак багатозначність терміна «автор», амбівалентність і багатовимірність авторської присутності у тексті поки що не дали змоги знайти адекватний підхід до таких величин, як автор і авторська свідомість, а запровадження нових термінів, безперечно, необхідних для теорії літератури (біографічний автор, автор-творець, автор-функція, автор-концепт, експліцитний автор і експліцитний наратор, імпліцитний автор та імпліцитний наратор, межовий, або лімінальний, автор, образ автора, авторська маска тощо), інколи спричиняє накладання деяких понять і, як наслідок, хибне розуміння проблеми в цілому [46].
Усе сказане й зумовлює актуальність теми дослідження. Проблема автора одна з ключових у сучасному літературознавстві; понад те, вивчення та аналіз художніх творів другої половини ХХ століття неможливе без розгляду таких понять як «авторська присутність», «авторська позиція», «авторська рефлексія». Авторство як естетичну категорію розглядало багато літературознавців. Так, М. М. Бахтін присвятив певну кількість досліджень проблемі автора і, відповідно до його концепції, авторська рефлексія не повинна існувати як така: автор може рефлектувати не свою позицію стосовно героя, а позицію героя. Саме ж ставлення автора до героя або цілого твору не має бути предметом розгляду. Літературознавець переконаний, що авторові нема чого сказати про процес своєї творчості, а якщо він і говорить, то його ставлення стає більш рецептивним. У творі не варто шукати біографічних фактів із життя автора, хоча іноді автор і вкладає свої думки у вуста героя. Існує й прямо протилежна думка, представлена в роботі Н. Бонецької «Образ автора” як естетична категорія»: читач відчуває авторську присутність у всіх художніх елементах тексту, і цей образ автора є цілком адекватним авторській особистості. Б.О. Корман розглядає проблему автора в аспекті співвідношення з формально-суб'єктною і змістовно-суб'єктною організацією тексту.
Дотепер питання, чи може автор рефлектувати з приводу своєї художньої творчості, залишається дискусійним. Протягом останніх десятиліть активізуються найрізноманітніші вияви особистісного «я» митця, що прагне бути більш діяльним суб’єктом художнього світу. У сучасному романі чіткіше вирізняються сфери приватного й інтимного життя, більшу вагу здобуває суб'єктивована оповідь з очевидним авторським пафосом [130, с. 3]. Зросла кількість літератури, в якій авторська суб’єктивність проявляється дуже яскраво (так звана металітература, для якої притаманні різноманітні форми авторефлексії). У нашій роботі спробуємо обґрунтувати можливість появи авторської рефлексії в літературному творі, розглянути різні форми існування цього літературного явища. На наш погляд, характерною рисою сучасного постмодерністського роману є підвищений ступінь авторської рефлексії, у результаті чого письменник найчастіше виступає не тільки як теоретик власної творчості, але й рефлектує власну позицію з будь-якого питання, і як наслідок метатекстові коментарі перетворюються в головну тему твору.
Наукова новизна дослідження полягає у визначенні поняття «авторська рефлексія» та його місця серед інших, пов'язаних з проблемою автора. Виділено такі види авторської рефлексії: рефлексія автора як суб'єкта художньої діяльності, рефлексія героя, рефлексія читача. Рефлексія автора як суб'єкта художньої діяльності розглядається в наступних формах: рамкові компоненти, авторські міркування й відступи, експеримент. Розглянуто рефлексію біографічного автора, що виявляється в таких формах як автоцензура й автокритика. Необхідно зазначити також, що твори англійського письменника Джона Фаулза ще не розглядалися в аспекті існування в них різних форм авторської рефлексії, тому наукова новизна представленої дисертації полягає також у виборі матеріалу.
Отже, матеріал дослідження проза сучасного англійського письменника Джона Фаулза: романи «Волхв», «Жінка французького лейтенанта», «Колекціонер», «Деніел Мартін», «Мантиса», «Примха»; повість «Вежа з чорного дерева»; есеїстика письменника.
Об’єкт дослідження авторська свідомість та форми її вираження; предмет авторська рефлексія як одна з таких форм, її вияви та функції в сучасному художньому творі.
Мета дисертаційної роботи дослідити явище авторської рефлексії, окреслити його поняттєво-термінологічні параметри, верифікувавши одержані результати на конкретному художньому матеріалі. Це передбачає розв’язання таких завдань:
розглянути та систематизувати підходи до вивчення проблеми автора;
дослідити історію вивчення авторської рефлексії в літературознавстві;
співвіднести поняття «авторська рефлексія» з корелюючими поняттями;
описати форми та функції авторефлексії в художньому творі,
проаналізувати форми та функції авторської рефлексії в прозі Джона Фаулза.
Методологія дослідження диктує необхідність комплексного підходу до художнього тексту, що припускає свободу вибору принципів і прийомів аналізу. Методологічними засадами стали дослідження з теорії літератури, філологічної герменевтики, інтерпретації художнього тексту, філософії, психології, пов’язані з вивченням проблеми автора й авторської рефлексії. Серед багатьох наукових основ особливо близькими даному дослідженню є ідеї Н. Бонецької у визначенні понять «автор» та «образ автора», дослідження представників Донецької філологічної школи, методологія аналізу авторського самовизначення, запропонована М. П. Абашевою.
Методика дослідження передбачає застосування інтегруючого аналізу, який враховує типологічний, системно-цілісний та порівняльний методи дослідження проблеми автора в сучасному літературознавстві, визначення поняття авторської рефлексії, його співвідношення з корелюючими поняттями, виділення форм авторської рефлексії в літературному творі. При дослідженні виявів авторської рефлексії у творах Джона Фаулза застосовано текстуальний, контекстуальний та інтертекстуальний методи аналізу художнього тексту.
Практичне значення роботи полягає в тому, що вона дає змогу розширити й поглибити існуючі теорії щодо проблеми автора в сучасному літературознавстві. Крім того, матеріал дисертації розкриває своєрідність форм авторської рефлексії в сучасному романі. Отримані результати орієнтовані на використання у вузівському викладанні теорії та історії літератури, а також при розробці спецкурсів з аналізу та інтерпретації літературного твору.

Результати дослідження апробовано на таких міжнародних, Всеукраїнських та міжвузівських конференціях: Міжнародна наукова конференція «Проблеми загальної, германської, романської та слов’янської стилістики» (Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 2003, 2005), Міжнародна конференція «Дискурс у комунікаційних системах» (Київський міжнародний університет, 2004, 2005), ІІ, IV міжвузівські конференції молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (Донецький національний університет, 2004, 2006), Міжнародна конференція «Поліетнічне середовище» (Луганський національний університет, 2004), Міжвузівська науково-практична конференція молодих науковців «Мова. Культура. Комунікація» (Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, 2006), Міжрегіональна науково-практична конференція «Дослідження молодих учених в галузі гуманітарних наук» (Горлівський державний педагогічний інститут іноземних мов, 2006), Науково-практична конференції «Мова в контексті міжкультурної комунікації» (Луганський східноукраїнський національний університет ім. В. Даля, 2006), ХІІІ міжнародна конференція з функціональної лінгвістики (Ялта, 2006), Міжнародна наукова конференція «Донецька філологічна школа: підсумки та перспективи» (Донецьк, 2006), Всеукраїнська наукова конференція «Літературна герменевтика та рецептивна теорія у сучасному науковому контексті» (Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича, 2006), Міжвузівська науково-практична конференція «Молодий філолог» (Маріупольський державний гуманітарний університет, 2008).

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Незважаючи на той факт, що у вітчизняному й закордонному літературознавстві приділялося досить багато уваги проблемі автора, деякі її аспекти ще не були розглянуті. Одним із таких аспектів є авторська рефлексія, її роль у літературному творі, розмаїття форм вираження.
Метою нашого дослідження було дати літературознавче визначення поняття авторської рефлексії і розглянути її форми та функції в літературному творі.
Проаналізувавши наукову літературу, присвячену цій проблемі, ми дійшли висновку, що поняття «автор» використовується літературознавцями в різних значеннях, тобто є багатозначним.
Серед найбільш авторитетних вітчизняних учених найбільш вагомий внесок у розробку поняття «автор» зробили, на наш погляд, М. Бахтін, В. Виноградов, Б. Корман, В. Федоров, Н. Бонецька. Про те, що вивчення проблеми автора досі лишається актуальним, свідчить ряд дисертацій, підготовлених за останні роки, більшість із яких виконані в руслі вже сформованої літературознавчої традиції.
Дослідники проблеми автора оперують такими поняттями: «біографічний автор», «первинний автор», «вторинний автор», «образ автора», «внутрішньотекстовий автор». Ми спробували охарактеризувати і порівняти концепції автора, запропоновані різними дослідниками, і в результаті зробили висновок, що існує так званий «біографічний автор», що являє собою реальну людину зі своєю долею, життєвою і творчою біографією, складом характеру тощо. Також є «внутрішньотекстовий автор», тобто той автор, якого читачі одержують із тексту. Це автор як умовна категорія, що не ототожнюється з реальним автором. Художній твір по'єднанує зовнішні та внутрішні способи передачі його творцем образної, емоційної й іншої інформації. Ці способи, взаємодіючи з задумом художника, створюють цілісність тексту, його значеннєвий зміст. Автор у художньому творі це ціннісна позиція, що виражається на всіх рівнях тексту, більше того, автор є організуючим центром змісту й форми художнього цілого. Тобто авторська свідомість актуалізується в підсумку як на рівні змісту, так і на рівні форми.
Своєрідність авторської системи як літературної категорії зумовлюється низкою причин. Сюди належить і світогляд автора, його бачення і способи освоєння дійсності, що безпосередньо визначають авторську позицію у творі. При цьому авторська позиція розгортається у певнній послідовності: автор і система суб'єктів мови, автор і сюжетно-композиційна організація твору, автор стилістичні прийоми. Цілісне уявлення про автора можна одержати, взявши до уваги всі ці форми в їх сукупності.
Отже, ланцюжок понять, пов’язаних з проблемою автора, можна вибудувати так: «автор авторська свідомість авторська суб’єктивність авторська концепція образ автора авторська рефлексія».
На даному етапі дослідження ми дали літературознавче визначення поняття «авторська рефлексія», співвіднесли його з іншими поняттями, пов'язаними з проблемою автора.
Авторська рефлексія це форма вираження авторської свідомості, один із проявів авторської суб’єктивності, що виражається в дії розуму й чуття автора в спробі вирішити питання, хто він, який він у світі пізнання. Ця дія зумовлена самозацікавленістю і приводить до внутрішнього самопізнання крізь входження в себе. Іншими словами, рефлексія це спрямованість свідомості й чуттєвості на осягнення самого себе, свого літературного твору, взагалі світу. Авторська рефлексія містить у собі як літературні, так і нелітературні мовні практики і починається або з предмета, героя, або з його оцінки, тобто може торкатися однієї зі сторін діяльності автора. Авторська свідомість єднальний первень тексту, що проливає світло як на весь художній твір у цілому, так і на окремі його компоненти. У певному сенсі, це творча воля автора, де автор являє собою людину як цілісність. Авторська свідомість виявляється (актуалізується) у тексті як цілісність, коли мова йде про зміст і форму, проблематику і поетику, метод і стиль. Авторська суб'єктивність (авторська позиція) відображення в художньому творі авторської картини світу. Це авторський дискурс, авторське «я» у тексті, зображення й вираження суб'єктивної точки зору. Авторська суб'єктивність не виражається безпосередньо у слові, але наявна у кожному компоненті літературного тексту. Авторська рефлексія є одним із засобів вираження авторської позиції. Зокрема, в авторських міркуваннях і відступах автор може прямо рефлектувати свою позицію. Цей різновид авторського дискурсу надзвичайно суб'єктивний. Концепція автора поняття, що стосується безпосередньо якого-небудь художнього твору. Це відносини автора, що перебуває поза текстом, і автора, відображеного в тексті. Авторська концепція може бути виявлена в кожному компоненті художнього тексту, наприклад, у сюжетно-композиційних одиницях твору. Авторська рефлексія може служити засобом реалізації авторського задуму, тому що є формою вираження авторської зумисності. Авторська присутність (образ автора) це засіб художньої аргументації, погляд на дійсність, що виражається через безліч форм. Образ автора наскрізний образ твору, глибинний елемент, що сполучає окремі частини в єдине ціле, пронизує єдиною свідомістю, світовідчуттям. Нарівні з образами персонажа він входить у художню структуру твору. Авторська рефлексія одна з «цеглинок», що будують образ автора, одна з форм вираження авторської присутності в художньому творі. За допомогою художньої аргументації, що по суті і є авторською рефлексією, автор входить у свій твір, стає повноправним його учасником.
На наш погляд, поняття авторефлексії як форми вираження авторської свідомості-чуттєвості може бути однаково співвіднесене як із позатекстовим (тобто біографічним), так і з внутрішньотекстовим автором. Так, рефлексія автора біографічного, що існує в позахудожній реальності, виражається через автокритику, автоінтерпретацію й автоцензуру, що є невід'ємними етапами роботи автора над твором. Внутрішньотекстовий автор постає як засіб створення єдності художнього тексту. На наш погляд, рефлексія внутрішньотекстового автора більш важлива для розуміння ідеї твору. Рефлексія, що може бути виражена в художньому творі, явище багатопланове. Поняття «рефлектуючий автор» містить у собі суб'єкта художньої діяльності, героя і читача, що перебувають у ситуації рефлексії.
Рефлексія автора, по-перше, дає змогу читачеві глибше проникнути в художній світ твору, осягти суть авторської ідеї. По-друге, пряме вираження письменником своїх поглядів і переконань сприяє тому, що в читача складається чітке уявлення про його естетичну концепцію. По-третє, авторська рефлексія виступає тією єднальною ланкою, що сполучає частини літературного твору в єдине ціле. Рефлексія суб'єкта художньої діяльності це експліцитне або імпліцитне вираження авторської позиції. Письменник може прямо або непрямо рефлектувати свою позицію. Така автоінтерпретація виражається через метатекст, що включає рамкові компоненти, авторські відступи й міркування. Рамкові компоненти тексту (заголовки й підзаголовки, епіграфи і присвяти, авторські передмови, післямови і примітки), з одного боку, є формою вияву авторської суб'єктивності; з другого боку це спроба автора наблизитись до читача, сформулювати читацьку настанову на сприйняття твору. Серед названих рамкових компонентів слід підкреслити особливу важливість тих, що розміщені на початку художнього твору. Це насамперед заголовок та епіграф. Заголовок тексту іпостась самого твору в його адресованій читачеві авторській інтерпретації. У багатьох випадках заголовок містить головне і часто єдине авторське формулювання, і тоді він стає ключем до розуміння авторської ідеї. Буває й так, що автор сам інтерпретує заголовок, пояснюючи його суть. Таке пояснення може бути вкладене у вуста оповідача чи героя, рідше воно виходить від імені автора. Але це один з найлегших шляхів. Для усвідомлення важливості заголовка при аналізі художнього тексту необхідно виходити з того, що більшість текстів були озаглавлені авторами вже після завершення роботи над ними. Тому читач і повинен пройти весь «письменницький» шлях створення художньої дійсності. Проходження цього шляху значно спрощується авторськими підказками, наприклад, гіперсемантизацією ключових думок у тексті шляхом повтору заголовних слів. Багаторазово повторюване в різних контекстах, слово зазнає певних семантичних змін й створює своє індивідуально-художнє значення. У процесі розгортання сюжету автор свідомо нарощує змістовний потенціал заголовних слів, що спрощує розуміння.
Однак автор найчастіше ускладнює процес інтерпретації з такою ж легкістю, як може і спростити його. У сучасній літературі дуже популярні заголовки з ускладненою семантикою, що містять символи, метафори, алегорії, алюзії. Такий заголовок є відображенням авторського бачення ситуації й усвідомлюється читачем тільки ретроспективно. При цьому для однієї категорії читачів він стає розгадкою задуму письменника, ключем до розуміння глибинного змісту тексту, для іншої ж не має значеннєвого навантаження. У деяких випадках розуміння суті твору утруднено неправильним перекладом заголовка.
Ми проаналізували заголовки романів Джона Фаулза і прийшли до висновку, що основними текстовими категоріями, які вони актуалізують, є категорії проспекції, зв’язності, інформативності, антропоцентричності. Однак, незважаючи на те, що заголовки орієнтують читача на сприйняття змісту творів, найбільш повно їх зміст і роль можуть бути визначені тільки після прочитання роману, оскільки значення, яке автор вкладав у заголовок, розгортається поступово.
Ще однією авторською підказкою, путівником по значеннєвих рівнях твору є епіграф. З одного боку, він інтегрований в авторський текст, а з другого, відділений від власне авторського слова як експлікована цитата, що зберігає зв'язок зі своїм джерелом. Епіграф входить в авторський текст як особлива, не адекватна авторській, позиція. В аспекті розглянутої нами проблеми автора епіграф є в певній мірі формою авторської рефлексії. Це той компонент тексту, що вибирається автором усвідомлено, зумисне, відтак відбиває рефлективний тип авторської суб'єктивності. Найважливіше, на наш погляд, призначення епіграфа сприяти вираженню авторської ідеї.
Безліч епіграфів, використаних Джоном Фаулзом у романі «Жінка французького лейтенанта», крім функції створення певного «вікторіанського» антуражу, виконують ряд інших, не менш важливих завдань, а саме: передають у стислій формі зміст глави, якій передують; доповнюють зміст глави, реалізують категорію авторської модальності. Іноді письменник з метою більш повної реалізації концепту глави використовує два епіграфи, у цьому випадку читацьке виявлення авторської оцінки полегшується. У романі «Деніел Мартін» Фаулз використовує лише п'ять епіграфів, але саме вони служать провідним засобом реалізації авторської ідеї.
Формами рефлексії автора є й такі види авторського дискурсу як авторські міркування і відступи. Ці дві композиційно-мовленнєві форми є невід'ємноими частинами авторської присутності, тому що спрямовані на створення авторської суб'єктивної картини світу в межах простору художнього твору. Це своєрідний автодіалог, у процесі якого автор розробляє свої основні концепти, метафори, символи. Саме пряме слово автора є безпосереднім вираженням його суб'єктивності, зрушенням у бік активної взаємодії з героями, читачами, іншими адресатами. Автор запрошує їх зважити, оцінити, обміркувати разом з ним те, що відбувається в модельованому ним світі. І міркування, і відступ є проявом літературної особистості письменника, засобом будування шляху до реального читача. Саме в цих формах рефлексії авторські інтонації найбільш помітні.
Авторські міркування і відступи в романах Джона Фаулза відбивають національну картину світу і національний характер. Фаулз, будучи англійцем, тяжіє до риторики, любить і вміє подивитися на себе збоку, залишаючись при цьому собою. Найбільшу кількість авторських міркувань і відступів виявлено в романі «Жінка французького лейтенанта», що зумовлено специфікою роману, побудованого за всіма канонами класичної англійської прози. Серед авторських міркувань і відступів ми виділили загальні, що пояснюють мету, завдання, композицію всього твору, і конкретні, що стосуються певних поворотів сюжету і використовуваних автором художніх прийомів. Більшість авторських тактик у романі є режисерськими і філософськими.
Однією з найбільш ефективних форм рефлексії внутрішньотекстового автора в сучасній літературі стає експеримент. Він лежить в основі романів Джона Фаулза «Колекціонер», «Маг», «Жінка французького лейтенанта», при цьому його можна виявити на всіх рівнях твору: сюжетному, композиційному, стилістичному. Наприклад, у романі «Колекціонер» експериментальною є сама ситуація несподіваного виграшу на тоталізаторі скромного службовця Клеґа. Автор поміщає Клеґа в такі умови, коли він може розпоряджатися не тільки своєю долею, а й життям іншої людини Міранди. Стаючи учасницею експерименту, Міранда виявляє перевагу над Клеґом. Сам же Клеґ також є об'єктом спостереження Міранда веде щоденник, у якому піддає аналізу й самого Клеґа, і той світ, представником якого він є. Головним же експериментом роману є спроба автора протиставити інтелігенцію й міщанство в боротьбі за виживання. Цей експеримент закінчується загибеллю головної героїні.
Роман «Жінка французького лейтенанта» можна назвати романом-експериментом. Це авторський експеримент над героями, традиційними уявленнями про роман і жанрові форми. Такі елементи як відкритість фіналу, безліч алюзій і ремінісценцій, стилізація, створення образу автора сприяють ефекту контрасту між минулим і сьогоденням. Головним експериментатором у романі є Сара. Вона проводить експеримент не тільки над Чарльзом, а й над усією вікторіанською епохою.
Сюжет роману «Волхв» також заснований на експерименті, учасником якого стає Ніколас Ерфе. Психолог-аматор Кончіс і його асистенти не раз змінюють ролі протягом «вистави», різні ролі змушений примірити на себе і Ніколас. Фаулз порушує дуже актуальну для нашого часу проблему припустимих меж експерименту над людиною.
Отже, провідними формами рефлексії внутрішньотекстового автора в романах Джона Фаулза є рамкові компоненти (більшою мірою заголовки та епіграфи), авторські відступи та міркування, експеримент.
Друга модель творчої рефлексії може бути названа «рефлектуючий герой». Рефлектуючий герой одна з можливих форм переходу із суб'єктивного плану автора в об'єктивний план його твору. Найчастіше це герой, наділений архітектонічною поінформованістю, більше від інших залучений до розуміння авторської волі. Подібне розташування героя, іноді наділення його певним «надзнанням» приводить до об'єднання його з автором для вирішення основного творчого завдання. Безперечно, у цих відносинах автора і героя провідна роль належить автору, і життя героя розгортається відповідно до задуму автора-творця. Присутність у тексті рефлектуючого героя допомагає автору знайти, усвідомити і показати себе у своєму творі.
Ми розглянули образ рефлектуючого героя на прикладі роману Джона Фаулза «Деніел Мартін», де головний герой перебуває в пошуку свого «я». Роман розповідає про творчу кризу голлівудського сценариста, торкаючись при цьому проблеми в ширшому аспекті як кризи імперської свідомості. Для головного героя поняття «бути англійцем» полягає не тільки у стремлінні до незалежності, а й у схильності до компромісів. Саме ця сторона «англійськості» довгий час не дає йому змоги побачити власне обличчя. Проблема «англійськості» дуже актуальна і для самого Фаулза: він не раз порушує її в есеїстиці та інтерв'ю. За допомогою образу Деніела Фаулз показує власний шлях до автентичності. Деніел Мартін усвідомлює необхідність цілісного сприйняття життя, світу, людей як вони є. Ця проблема також актуальна для Джона Фаулза як письменника й особистості. У романі Фаулз проголошує власний принцип: письменник має бути гармонійною особистістю. Саме в мистецтві Деніел шукає засіб віднайдення цілісного сприйняття світу.
Третій тип рефлексії як художньої діяльності рефлектуючий читач. Учені, що досліджують герменевтичні схеми (Г. Богін, А. Богатирьов та інші), не раз вказували на той факт, що письменники ведуть читача різними шляхами до рефлексії над питаннями буття, і функція будь-якого тексту саме й полягає в тому, щоб звертати увагу читача на проблеми людського існування у світі. До завдань автора на кожному з етапів роботи над твором входить побудова певної системи читацьких експектацій. Ця модель рефлексії актуалізується через механізм читацького розуміння. Діяльність читача при сприйнятті художнього тексту є по своїй суті рефлективною діяльністю. Рефлексія в процесі художнього сприйняття, як місток, зв'язує результат творчості письменника, реалізований як сукупність засобів мовного вираження художній текст, з наявними в читача як читацьким, так і просто життєвим людським досвідом. Саме рефлексія приводить читача до розуміння змісту.
Аналіз сучасного роману неможливо уявити без розгляду різноманітних форм авторської присутності в ньому. Однією з таких форм стає авторська рефлексія. Ми виявили, що це поняття може бути застосоване як щодо автора біографічного, так і щодо суб’єкта естетичної діяльності. Сучасний літературний твір характеризується високим ступенем авторської рефлексії, що виражається через такі форми як авторські міркування та відступи, рамкові компоненти, образи рефлектуючого героя й читача, експеримент. На наш погляд, проблема функціонування авторської рефлексії в художньому творі є перспективною для подальшого вивчення, потребує уваги літературознавців, які досліджують проблему автора.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абашева М. П. Литература в поисках лица: Русская проза конца ХХ века: становление авторской идентичности / М. П. Абашева Пермь: Изд-во Перм. ун-та, 2001. 320 с.
2. Аверинцев С. С. Категории поэтики в смене литературных епох / С.С. Аверинцев // Историческая поэтика. Литературные эпохи и типы художественного сознания. М.: Наследие, 1994. С. 3 38.
3. Анастасьев Н. А. Обновление традиции: Реализм 20 века в противоборстве с модернизмом / М. Анастасьев М.: Сов. писатель, 1984. 352 с.
4. Арнольд И. В. Герменевтика эпиграфа [Електронний ресурс] / И.В. Арнольд // Hermeneutics in Russia. Year 1998. Volume 1. Режим доступу до журн.: http: // university.tversu.ru
5. Арнольд И. В. Значение сильной позиции для интерпретации художественного текста / И.В. Арнольд // Иностран. яз. в шк. 1978. № 4. С. 23 31.
6. Ауэрбах Э. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе / Э. Ауэрбах М. : Прогресс, 1976. 556 с.
7. Бабенко Л. Г. Лингвистический анализ художественного текста / Л. Г. Бабенко, Ю. В. Казарин М. : Флинта, 2006. 496 с.
8. Бак Д. П. Творческая рефлексия в литературном произведении : природа и функции : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / Д. П. Бак. М., 1990. 18 с.
9. Барт Р. Смерть автора // Барт Р. Избр. работы : Семиотика. Поэтика / Р. Барт М. : Высш. школа, 1994. С. 384 391.
10. Баткин Л. Автор, оказывается, не умер (о романе Д. Фаулза «Мантисса») / Л. Баткин // Иностран. лит. 2002. № 2. С. 268 271.
11. Бахтин М. М. Вопросы литературы и эстетики / М. М. Бахтин. М. : Искусство, 1975. 470 с.
12. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества / М. М. Бахтин. М. : Искусство, 1979. 424 с.
13. Бердник О. С. «Історія Русів» як метатекст: монографія / О. С. Бердник Донецьк : Видавництво Донецького національного університету, 2002. 180 с.
14. Бессмертная И. Послесловие переводчика / И. Бессмертная // Фаулз Д. Мантисса. М. : Махаон, 2000. С. 341 344.
15. Богатырев А. А. Схемы и форматы индивидуации интенционального начала беллетристического текста / А. Богатырев. Тверь : Твер. гос. ун-т, 2001. 197 с.
16. Богин Г. И. Индивидуация по способу усмотрения образа автора // Богин Г. И. Обретение способности понимать : введение в филологическую герменевтику / Г.И. Богин. М. : Психология и Бизнес ОнЛайн, 2001. 516 с.
17. Богин Г. И. Школа рефлексии и рефлективності / Г.И. Богин // Методология современной лингвистики : проблемы, поиски, перспективы : сб. статей. Барнаул, 2000. С. 12 18.
18. Бологова М. Стратегии чтения романа К. Вагинова «Козлиная песнь» и проблема имени в дискурсе обэриутов / М. Бологова // Критика и семиотика. 2001. Вып. 3/4. С. 202 219.
19. Бонецкая Н. К. «Образ автора» как эстетическая категория / Н. Бонецкая // Контекст, 1985. С. 241 269.
20. Борисова Л. В. Практическое пособие по интерпретации текста (проза) / Л. В. Борисова. Мн. : Высш. школа, 1987. 103 с.
21. Борхес Х. Л. Борхес и я // Рассказы магов / Х.Л. Борхес. М. : Азбука-классика, 2005. С. 189 190.
22. Брэдбери М. «Собака, затянутая песками». Абстракция и ирония // Писатели Англии о литературе XIX XX в : статті / М. Брэдбери. М. : Высш. школа, 1981. С. 368 378.
23. Бумбур Ю. Н. Авторская рефлексия как форма выражения авторского сознания / Ю.Н. Бумбур // Наук. записки Луганськ. нац. пед. ун-ту. Вип. 5. Т 2. : Сер. «Філол. науки» : зб. наук. праць. Луганськ : Альма-матер, 2004. С. 273 282.
24. Бумбур Ю. Авторское рассуждение как форма рефлексии в романе Джона Фаулза «Подруга французького лейтенанта» / Ю. Бумбур // Матер. IV Міжвуз. конф. молодих учених «Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур» (Донецьк, 1 3 лютого 2006 р.). Ч.2. Донецьк, 2006. С. 227 228.
25. Бумбур Ю. М. Автоцензура та автокритика як форми рефлексії позатекстового автора / Ю.М. Бумбур // Література. Фольклор : Проблеми поетики : зб. наук. праць. Вип. 28. Ч. 2. К. : Твім інтер, 2007. С. 362 371.
26. Бумбур Ю. Н. К вопросу об авторской субъективности и ее компонентах / Ю.М. Бумбур // Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур : матер. ІІ міжвуз. конф. молодих учених (Донецьк, 12 13 лютого 2004 р.) / ред. колегія : В.Д. Каліущенко та ін. Донецьк, ДонНУ, 2004. С. 54 55.
27. Бумбур Ю. Н. Концепция романов Джона Фаулза / Ю.Н. Бумбур // Дослідження молодих науковців в галузі гуманітарних наук : матер. IV міжрегіон. конф. молодих учених та аспірантів (Горлівка, 17 18 квітня 2006 р.). Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2006. С. 17 19.
28. Бумбур Ю. Н. Метатекст как зона авторской интерпретации в романах Джона Фаулза / Ю.Н. Бумбур // Культура народов Причерноморья : науч. журнал. Симферополь : Межвуз. центр «Крым», 2006. № 82. Т 1. С. 46 48.
29. Бумбур Ю. Н. Образ автора и его реализация через метатекст в романе Д. Фаулза «Подруга французского лейтенанта» / Ю.Н. Бумбур. // Дискурс у комунікаційних системах: зб. наук. ст. К. : КиМУ, 2004. С. 281 287.
30. Бумбур Ю. Н. Проблема автора в романе Д. Фаулза «Коллекционер» / Ю.Н. Бумбур // Актуальні проблеми науки та освіти : матер. VII підсумкової (2004 р.) наук.-практ. конф. викладачів МДГУ (Маріуполь, 4 лютого 2005 р.) : зб. наук. праць / за ред. К.В. Балабанова. Маріуполь : МДГУ, 2005. С. 45 46.
31. Бумбур Ю. Н. Проблема автора в романе Д. Фаулза «Подруга французского лейтенанта» / Ю.Н. Бумбур // Актуальні проблеми науки та освіти : матер. VII підсумкової наук.-практич. конф. викладачів МДГУ (Маріуполь, 2 лютого 2006 р.) : зб. наук. праць / за ред. К.В. Балабанова. Маріуполь: МДГУ, 2006. С. 45 47.
32. Бумбур Ю. Н. Проблема автора в эссеистике Джона Фаулза / Ю.Н. Бумбур // Вісник Запорізьк. держ. ун-ту : зб. наук. ст. : Філол. науки. Запоріжжя : Запорізьк. держ. ун-т, 2004. С. 32 34.
33. Бумбур Ю. Н. Формы авторской рефлексии в прозе Джона Фаулза / Ю.Н. Бумбур // Питання літературознавства : наук. зб. Чернівці : Рута, 2006. Вип. 71. С. 3 10.
34. Бумбур Ю. Н. Формы выражения авторского сознания в художественном произведении / Ю.Н. Бумбур // Проблеми загальної, германської, романської та слов'янської стилістики : матер. ІІ міжнарод. наук.-практич. конф. (Горлівка, 19 20 травня 2005 р.) Т. 2 : Мова та стиль худож. твору. Горлівка : Вид-во ГДПІІМ, 2005. С. 106 108.
35. Бумбур Ю. Н. Формы реализации концепции автора в романах Джона Фаулза / Ю.Н Бумбур. // Мова. Культура. Комунікація : Дослідження молодих вчених. : матер. міжвуз. наук.-практич. конф. (Чернігів, 3 4 квітня 2006 р.) Чернігів : Віт-сервіс. 2006. С. 59 62.
36. Бумбур Ю. М. Інтертекст як форма авторської рефлексії в романах Джона Фаулза / Ю.М. Бумбур // Мова в контексті міжкультурної комунікації : матер. наук.-практич. конф. (Луганськ, 7 8 червня 2006 р.) Луганськ : Луганський східноукраїнський національний університет ім. В.Даля, 2006. С. 16 18.
37. Бумбур Ю. Епиграф и его функции в романе Джона Фаулза «Дэниэл Мартин» / Ю.Н. Бумбур // Матер. міжвуз. наук.-практич. конф «Молодий філолог» (Маріуполь, 25 квітня 2008 р.). Маріуполь : МДГУ, 2008. С. 60 63.
38. Бушев А. Б. Роль рефлективной реальности читателя при работе с художественным текстом / А. Бушев // Теоретические проблемы художественного текста : матер. Международ. науч. конф. «Языковая семантика и образ мира». Казань, 1997. С. 84 88.
39. Ватченко С. А. Феномен постмодернизма и поэтика «Мага» Джона Фаулза / С. А. Ватченко, Е.В. Максютенко // От барокко до постмодернизма. Днепропетровск : ДГУ, 1997. С. 127 132.
40. Вепрева И. Т. Что такое рефлексив? / И.Т. Вепрева // Известия Уральского гос. ун-та. Гуманитар. науки. 2002. № 24. С. 217 227.
41. Виноградов В. В. Проблема авторства и теория стилей / В. В. Виноградов. М. : Гос. изд-во худ. лит-ры, 1961. 614 с.
42. Виппер Б. Р. Английское искусство / Б. Р. Виппер. М. : Изд-во Государственного музея изобразительных искусств, 1945. 64 с.
43. Воропай Т. В. В поисках себя. Идентичность и дискурс / Т.В. Воропай. Харьков. : ХГПУ, 1999. 418 с.
44. Выготский Л. Психология искусства. Анализ эстетической реакции / Л. Выготский. М. : Лабиринт, 1965. 416 с.
45. Генетическая критика во Франции : антология. М .: ОГИ, 1999. 287 с.
46. Гірняк М. О. Авторська свідомість як метатекстуальна категорія / М.О. Гірняк // Вісник Житомир. пед. ун-ту. 2004. Вип. 15. С. 122 126.
47. Гнатко В. В. Автор и герой в ситуации рефлексии / В.В. Гнатко // Наследие М. М. Бахтина и проблемы развития диалогического мышления в современной культуре : тезисы международ. науч. конф. (Донецк, 28 30 ноября 1996 г.) Донецк, 1996. С. 66 67.
48. Голдинг У. Повелитель мух : [роман] / У. Голдинг. СПб. : Азбука-классика, 2005. 256 с.
49. Головко Б. Філософська антропологія / Б. Головко. К. : Академвидав, 1997. 342 с.
50. Гончаров С. А. Образ художника и вопросы искусства в романе «Дэниэл Мартин»: [Электронный ресурс] / С. А. Гонч