ХУДОЖНЯ СПЕЦИФІКА МОДЕРНІСТСЬКОЇ ПРОЗИ ВІРДЖИНІЇ ВУЛФ

Краткое описание

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

На правах рукопису

БАТЮК ГАЛИНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 821.111.023(043.3/.5)ХХ”

ХУДОЖНЯ СПЕЦИФІКА МОДЕРНІСТСЬКОЇ ПРОЗИ ВІРДЖИНІЇ ВУЛФ

10.01.06 теорія літератури
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
канд. філол. наук, доц.
КРАВЧЕНКО ЛЕСЯ СТЕПАНІВНА

ДРОГОБИЧ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП

3

РОЗДІЛ 1. МОДЕРНІСТСЬКЕ ШУКАННЯ У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ПОЧАТКУ ХХ ст.

16

1.1. Модерністське новаторство та переосмислення реалістичної традиції у модернізмі

16

1.2. Особливості модифікації модерністського тексту

31

Висновки до першого розділу

58

РОЗДІЛ 2. ВІРДЖИНІЯ ВУЛФ І АНГЛІЙСЬКИЙ МОДЕРНІЗМ ПОЧАТКУ ХХ ст.

61

2.1. Художня специфіка англійського модернізму і творчість В.Вулф

61

2.2. Філософські, естетичні та психологічні чинники формування творчого феномену В.Вулф

69

2.3. Нарис проблем естетики та письменницького світогляду В.Вулф

80

Висновки до другого розділу

95

РОЗДІЛ 3. ХУДОЖНЯ ТВОРЧІСТЬ ВІРДЖИНІЇ ВУЛФ ЯК ВИЯВ МОДЕРНІСТСЬКОГО ДИСКУРСУ

98

3.1. Модифікація темпоральної структури художнього твору: роман «Пані Деловей»

98

3.2. Інтермедіальність у творчості В.Вулф: роман «До маяка»

137

3.3. Модерністські пошуки В.Вулф у жанрі біографії: роман «Орландо»

161

Висновки до третього розділу

180

ВИСНОВКИ

182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

187

ВСТУП
Вірджинія Вулф (1882 1941), англійська письменниця, критик і теоретик модернізму, зробила значний внесок у розвиток світової літератури ХХ ст., про що свідчить велика кількість літературознавчих досліджень, які висвітлюють найрізноманітніші аспекти творчості письменниці. Кількість публікацій, головно зарубіжних, а також вітчизняних літературознавців (Н.Жлуктенко, Е.Гончаренко, Н.Любарець та ін.) виявляє зростання зацікавленості модерністською прозою В.Вулф, незважаючи на складність її прочитання для пересічних читачів. Популярний нині американський літературний критик Гарольд Блум уважає творчість Вірджинії Вулф такою, що неодмінно потрапляє у канон шедеврів світової літератури: «Неповторність стилю, незгладима оригінальність, дивність найкращої прози Вулф черговий приклад канонічного, чергове підтвердження, що саме ці якості перепустка до канону» [30, с.512].
Більшість дослідників класифікують творчий доробок В.Вулф за трьома періодами:
- до 1922 року: романи «Морська прогулянка» («The Voyage Out», 1915), «Ніч і день» («Night and Day», 1919), збірка оповідань «Понеділок чи вівторок» («Monday or Tuesday», 1921), роман «Джекобова кімната» («Jacob’s Room», 1922);
- 1923 1927рр.: романи «Пані Деловей» («Mrs. Dalloway», 1925) і «До маяка» («To the Lighthouse», 1927);
- 1928 1941рр.: романи «Орландо» («Orlando», 1928), «Хвилі» («The Waves», 1931), повість «Флаш» («Flush», 1933), романи «Роки» («The Years», 1937) і «Між актами» («Between the Acts», 1941).
Розвиток авторської поетики у згаданих вище працях В.Вулф репрезентує еволюцію її творчого методу, динаміку його становлення у літературному процесі 1900 1941рр. Художня специфіка модерністської прози В.Вулф виявляється у її новаторському експериментальному характері. Кожен з романів письменниці своєрідний художній експеримент з формою і змістом літературного твору, а її теоретико-літературні есе обґрунтування модерністського дискурсу загалом і власного творчого пошуку зокрема.
У зарубіжній критиці Вірджинію Вулф уже давно вважають канонічною постаттю, про що свідчить низка монографій та дисертаційних досліджень. Ще за життя письменниці та відразу після її смерті почали з’являтися праці, що висвітлювали головно біографічні відомості В.Вулф і пропонували загальний аналіз її творчості (Д.Дейчез «Вірджинія Вулф» (1942) [219], Б.Блекстоун «Вірджинія Вулф: коментар» (1949) [203], Дж.Хафлі «Скляний дах: Вірджинія Вулф як романіст» (1954) [244], Д.Брюстер «Вірджинія Вулф» (1962) [209], Д.Муді «Вірджинія Вулф» (1963) [275], Дж.Гуже «Вірджинія Вулф та її праці» (1965) [243][1] та ін.).
Невдовзі вийшли друком критичні дослідження, що трактували певні аспекти модерністської творчості англійської письменниці: Дж.Александр «Авантюра форми у романах Вірджинії Вулф» (1974) [194], Дж.Леманн «Вірджинія Вулф та її світ» (1975) [261], М.Ґолдман «Мистецтво читача: Вірджинія Вулф як літературний критик» (1976) [242], Х.Лі «Романи Вірджинії Вулф» (1977) [259], М.ДіБаттиста «Основні романи Вірджинії Вулф» (1980) [222][2] та ін.
Після публікації щоденників письменниці та у зв’язку з великою популярністю психоаналітичної теорії З.Фройда, почали з’являтися праці, автори яких намагалися зазирнути у внутрішній світ В.Вулф, пояснюючи творчу манеру, певні аспекти психічного здоров’я чи сексуальну орієнтацію, «неадекватність» поведінки і мислення, сімейне життя письменниці тощо крізь призму психоаналітичного вчення. Так з’явилися на світ дослідження Дж.Лав «Вірджинія Вулф: джерела божевілля і майстерності» (1970) [263], Дж.Наремор «Світ без себе: Вірджинія Вулф і роман» (1973) [280], Г.Харпер «Між мовою і мовчанням: романи Вірджинії Вулф» (1982) [246], Е.Абель «Вірджинія Вулф і психоаналітична проза» (1989) [192], А.Бонд «Хто вбив Вірджинію Вулф: психобіографія» (1989) [205], Д.Феррер «Вірджинія Вулф і безумство мови» (1990) [232], Т.Караманґо «Політ думки: мистецтво Вірджинії Вулф і маніакально-депресивний психоз» (1996) [212], П.Рейд «Мистецтво та емоції: життя Вірджинії Вулф» (1996) [291][3] та ін.
Рух за права жінок та усунення їх дискримінації, що набув широкого розповсюдження у США у 70 80рр., а згодом і в Європі, зумовив появу низки критичних праць про творчість В.Вулф феміністичного характеру, а саме: Г.Мардер «Фемінізм і мистецтво: вивчення Вірджинії Вулф» (1968) [268], Н.Бейзін «Вірджинія Вулф і андроґінна візія» (1973) [198], Дж.Маркус «Вірджинія Вулф: феміністичний погляд» (1983) [267], Р.Боулбі «Феміністична приреченість» та інші есе про Вірджинію Вулф» (1997) [207], Дж.Ґолдман «Феміністична естетика Вірджинії Вулф: модернізм, постімпресіонізм і політика візуального» (1998) [], Н.Блек «Вірджинія Вулф феміністка» (2003) [241], К.Спроулз «Пристрасть: співтворчість Вірджинії Вулф і Віти Секвіл-Вест» (2006) [298][4] та ін.
Серед численних літературознавчих досліджень окрему групу становлять також компаративістичні студії: Р.Фрідман «Ліричний роман: вивчення Германа Гессе, Андре Жіда та Вірджинії Вулф» (1963) [236], Д.Олбрайт «Індивідуальність та безособовість: Лоуренс, Вулф і Манн» (1978) [193], Р.Кейлі «По той бік еготизму: проза Джеймса Джойса, Вірджинії Вулф і Д.Г.Лоуренса» (1980) [256], А.Бут «Народжена велич: Джордж Еліот і Вірджинія Вулф» (1992) [206], Г.Дімент «Автобіографічний роман співсвідомості: Гончаров, Вулф, Джойс» (1994) [226], В.Джонсен «Насильство і модернізм: Ібсен, Джойс та Вулф» (2003) [254], Дж.Міракі «Відродження роману: стать і жанр у творчості Вулф, Форстера, Синклера і Лоуренса» (2003) [274], Л.Озер «Етика модернізму: моральні концепції Єйтса, Еліота, Джойса та Вулф» (2007) [285][5] та ін.
Сучасні критичні дослідження творчого доробку В.Вулф, які побачили світ 2000 2008рр., охоплюють широкий культурний контекст і висвітлюють переважно проблеми лінгвістичного, ґендерного, філософського, психологічного, етичного осмислення її творчості: П.Кофі «Вірджинія Вулф у добу механістичного відтворення» (2000) [213], Х.Генрі «Вірджинія Вулф і науковий дискурс: естетика астрономії» (2003) [249], М.Ніколчина «Матеревбивство у мові: теорія письма Кристевої та Вулф» (2004) [284], Х.Саусвес, Р.Боутрайт «Перехрещені реальності та проза Вірджиній Вулф і Колетт» (2004) [296], М.Вітворт «Вірджинія Вулф: автор у контексті» (2005) [313], Т.Зац «Моє божевілля мене врятувало»: безумство і шлюб Вірджинії Вулф» (2006) [302], С.Елліс «Вірджинія Вулф і вікторіанці» (2007) [228], Ґ.МакІнтайер «Модернізм, пам’ять та бажання: Т.С.Еліот і Вірджинія Вулф» (2008) [271][6] та ін.
У радянському літературознавчому просторі існувало неадекватне ставлення до модернізму загалом і до постаті Вірджинії Вулф зокрема. У 60‑хрр. минулого століття з’явилися нечисленні розвідки про творчість англійської письменниці, проте їх автори на догоду офіційному дискурсу соцреалізму намагалися лише виокремлювати художні «вади» модерністського «буржуазного» мистецтва. Так, автор статті про творчу манеру В.Вулф у трихтомному виданні «Истории английской литературы» (1958) зазначає, що «творчість Вульф (саме так зазвичай транскрибували прізвище англійської письменниці радянські дослідники Г.Б.), як і інших письменників сучасної їй психологічної школи, що збурюються проти реалізму, аж ніяк не є кроком вперед у мистецтві зображення внутрішнього світу людини» [83, с.361].
Автор монографії «Английский роман ХХ века» (1965) Д.Жантієва звинувачувала В.Вулф у етичному релятивізмі, відсутності соціальної проблематики у її романах: «У Вульф люди і явища постають «звільненими» від життєвих обставин. У її романах відсутній сюжетний рух подій, що виявляє суть життєвих конфліктів, композиція зводиться в основному до зовнішніх співвідношень» [70, с.99].
Докторська дисертація іншої радянської дослідниці Н.Михальської та її монографія «Пути развития английского романа 1920 1930-х гг.» (1966) мали предметом дослідження прозовий доробок «буржуазного», а отже, і ворожого суспільства Великобританії, тому, звісно, містили низку критичних зауважень щодо творчого методу модерністів: «Романи Джойса і Вульф відвертали від життя. Невдовзі безплідність обраного ними шляху виявилася очевидною. Окреслені модерністами складні лабіринти схованок підсвідомості не мали виходу. Обраний ними шлях виявився дорогою в нікуди» [118, с.12]. Такий однобокий підхід у трактуванні модернізму заперечував будь-які досягнення цього методу у формі чи змісті художнього твору: «письменники-модерністи пишуть про людей з розірваною свідомістю, бездіяльних, таких, які ні в що не вірять, приречених на немунучу самотність» [118, с.21].
У монографії «Литература Великобритании ХХ века», що з’явилася 1984р., автор В.Івашова виокремлює «потік свідомості» як стильовий засіб творчої манери В.Вулф і визначає його як «низку найтонших емоцій і переживань персонажа, що виникають у той чи інший момент теперішнього або напливають в силу абсолютно суб’єктивних асоціацій з минулого» [82, с.34].
Нова спроба аналізу прози В.Вулф була запропонована Н.Жлуктенко у праці «Английский психологический роман ХХ века» (1988), у якіій автор визнає, що між категоріями об’єктивного і суб’єктивного у творах англійської письменниці не існує чіткої демаркаційної лінії і, більше того, не вважає це негативним явищем. Жлуктенко вказує на імпресіоністичність як домінантну рису художніх текстів В.Вулф: «сутність характеру виявляється у поліфонії голосів, зіставленні точок зору, внутрішнього мовлення різних персонажів» [72, с.109].
Показово, що у дисертаційних дослідженнях радянського періоду до творчості Вірджинії Вулф звернулася лише одна дослідниця БушмановаН.І. Та її кандидатська дисертація «Литературная эссеистика Вирджинии Вулф» [33][7] (1989) інтерпретує лише есеїстичну спадщину письменниці.
Серед сучасних дослідників творчості В.Вулф на теренах колишнього Радянського Союзу чільне місце посідають росіяни Н.Бушманова [34], А.Колотов [91], О.Андрєєвських [8], Г.Яновская [190] та представниця Білорусі Н.Поваляєва [151][8].
У сучасному українському літературознавчому просторі постать Вірджинії Вулф залишається малодослідженою. Основною причиною цього, на нашу думку, є те, що в Україні до сьогодні жоден з романів В.Вулф не перекладений українською мовою, тому творчість англійської письменниці не отримує належної науково-критичної оцінки. Багатий творчий доробок В.Вулф, що загалом складає 9 романів, 5 збірок оповідань, 5 томів есе, 5 томів щоденників, 6 томів епістолярію, в Україні представлений перекладом лише одного есе «Власний простір» та невеликого оповідання «Спадок»[9]. До того ж з незрозумілих нам причин український перекладач «Власного простору» допустив велику кількість фактичних помилок і смислових неточностей [див. 172], що, на жаль, лише спотворило художній матеріал.
2008року в українському літературознавстві з’явилася перша кандидатська дисертація, що має об’єктом дослідження творчість В.Вулф «Ритм художньої прози Вірджинії Вулф» Н.Любарець[10]. Виявляючи засоби ритмізації, такі як алітераційні, прямі та анафоричні повтори, паралельні синтаксичні конструкції, а також константи тематичного рівня, дослідниця доходить висновку, що «проникаючи на всі рівні художньої організації роману, ритм як стильова ознака дискурсу письменниці сприяв поетизації та психологізації її романної прози» [110, с.159]. Отож, дисертація Н.Любарець є першим серйозним науковим дослідженням творчості В.Вулф в українському літературознавстві, початком українськомовної вулфіани, яку має на меті продовжити наша дисертація.
Зважаючи на довгоочікувану появу розвідок про модернізм, виявляємо справедливим зауваження М.Моклиці про те, що «модернізм досліджується в літературному процесі, але не став працюючою теорією при аналізі окремих творів та індивідуального художнього методу того чи іншого автора» [121, с.6].
Отож, актуальність дисертаційного дослідження зумовлюється необхідністю заповнити прогалину національного літературознавства у вивченні новаторства модернізму, зокрема індивідуального художнього методу Вірджинії Вулф.
Мета дослідження полягає у тому, щоб увиразнити художню специфіку модернізму загалом та модерністської прози В.Вулф зокрема, виявити оригінальні риси поетики англійської письменниці.
Поставлена мета передбачає виконання таких завдань:
- осмислити модерністське новаторство і трансформацію реалістичної традиції у модернізмі;
- проаналізувати особливості модифікації модерністського тексту;
- розглянути чинники формування творчого феномену, проблеми естетики та письменницького світогляду В.Вулф;
- виявити та проаналізувати на прикладі романів Вірджинії Вулф модерністські концепції художньої творчості письменниці.
Об’єктом дослідження є художня проза Вірджинії Вулф, зокрема романи «Пані Деловей», «До маяка», «Орландо», «Джекобова кімната» як носії та виразники новаторського мислення письменниці. Дисертаційне дослідження супроводжується також посиланнями на весь масив творчого доробку письменниці, зокрема на її малодосліджені в Україні літературно-критичні есе, щоденники та епістолярну спадщину.
Предметом дослідження є художня специфіка модерністської прози В.Вулф.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота здійснювалася у рамках наукової теми кафедри світової літератури Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка «Філософія і поетика художнього тексту/твору». Тему дисертації затверджено вченою радою Дрогобицького державного педагогічного університету ім. І.Франка (протокол №2 від 21.02.2008р.) та узгоджено в Бюро наукової ради НАН України з проблеми «Класична спадщина та сучасна художня література» Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка (протокол №130 від 08.04.2008р.).
Особистий внесок здобувача становить системне дослідження творчості модерністської письменниці В.Вулф, що охоплює неперекладені романи й теоретико-літературні праці письменниці. Переклад усіх цитувань текстів В.Вулф українською мовою зроблений дисертантом особисто, наводиться поруч з оригіналом.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українському літературознавстві робиться спроба цілісного осмислення художньої специфіки модерністської прози В.Вулф, її модерністського новаторства:
- проаналізовано основні вияви модерністського новаторства та загальні особливості модифікації художнього тексту у модернізмі;
- розглянуто чинники формування творчого феномену, загальні проблеми естетики та письменницького світогляду В.Вулф;
- виявлено та проаналізувано на прикладі романів Вірджинії Вулф «Пані Деловей», «До маяка» та «Орландо» модерністські концепції художньої творчості письменниці;
- до наукового обігу введено невідомі чи маловідомі есе, листи, щоденники В.Вулф, які збагачують її творчу спадщину;
- використано значну кількість іншомовних джерел (146 позицій).
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає у визначенні новаторського мислення В.Вулф, висвітленні специфіки художніх шукань модернізму у цілому.
Практичне значення спостереження над художньою специфікою модерністської прози В.Вулф та отримані результати дослідження можуть мати таке застосування:
- як матеріал, науковий результат для подальших науково-теоретичних досліджень;
- у курсах із теорії літератури (традиція та новаторство у літературному процесі, темпоральна структура художніх творів, жанрові пошуки, взаємодія мистецтв у літературі);
- у курсах історії світової літератури (літературні течії і напрями початку ХХ ст., творчість В.Вулф);
- при написанні курсових, дипломних і магістерських робіт.
Теоретико-методологічна база. Мета дисертаційної роботи вимагає комплексного методологічного підходу, що передбачає поєднання різних методів дослідження, передовсім культурно-історичного, формального, герменевтичного та ін.
Теоретико-методологічною базою дисертаційного дослідження слугують досягнення європейських та російських формалістів (Г.Вельфлін, О.Вальцель, Б.Томашевський, Ю.Тинянов, В.Шкловський), компаративістичні студії О.Веселовського, Д.Наливайка, Р.Гром’яка, психоаналітичні праці Ж.Дельоза, Ф.Гваттарі, а також концепція діалогічного мислення М.Бахтіна, теорія дегуманізації мистецтва Х.Отреґи-і-Гассета, вчення про відтворення дійсності Е.Авербаха, герменевтичні ідеї Г.-Ґ.Ґадамера та П.Рікера, культурологічна концепція Д.Лихачова, семіотична концепція Ю.Лотмана, теорія часу М.Гайдеґґера, концепція «відкритого твору» У.Еко та ін.
Результати дослідження апробовано на таких наукових форумах: ІІ Міжнародній науковій конференції «Актуальні проблеми історичної та теоретичної поетики» (жовтень 2006р., м.Кам’янець-Подільський), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Література в системі міждисциплінарних зв’язків» (травень 2007р., м.Львів), ІX Міжнародній конференції молодих учених (червень 2007р., м.Київ), Міжнародній науковій поетологічнії конференціії «Криза теорії» (жовтень 2007р., м.Чернівці), Міжнародній науковій конференції «Національна культура у парадигмах семіотики, мовознавства, літературознавства, фольклористики» (жовтень 2007р., м.Київ), Міжнародному українському науковому конгресу дослідників зарубіжної літератури та культури «Світова література на перехресті культур і цивілізацій» (лютий 2008р., м.Севастополь), Науково-практичній конференції «Актуальні проблеми філології та американські студії» (квітень 2008р., м.Київ), Всеукраїнській науковій конференціії «Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології» (квітень 2008р., м.Тернопіль), Всеукраїнській науковій конференціії «Севастопольські Кирило-Мефодіївські читання» (травень 2008р., м.Севастополь).
Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях:
1. Батюк Г.О. Особливості часової організації роману Вірджинії Вулф «Місіс Деловей» / Г.О.Батюк // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. Філологічні науки. Випуск 14. Т.1. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. 348с. С.316.
2. Батюк Г.О. Філософські, етичні та психологічні чинники формування творчого потенціалу Вірджинії Вулф / Г.О.Батюк // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 3(51). Частина друга. Харків: ППВ «Нове слово», 2007. 170с. С.6979.
3. Батюк Г.О.Теоретико-літературні та естетичні засади модерністського дискурсу у світлі Вірджинії Вулф / Г.О.Батюк // Питання літературознавства: Науковий збірник. Вип. 74. Чернівці: Рута, 2007. 344с. С.170181.
4. Батюк Г.О. Взаємодія мистецтв у творчості Вірджинії Вулф: література і живопис / Г.О.Батюк // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 13. Київ: Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, 2008. 246с. С.170175.
5. БатюкГ.О. Інтермедіальність у творчості Вірджинії Вулф: роман «До маяка» / Г.О.Батюк // Studia methodologica. Випуск25. Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім. В. Гнатюка, 2008. 326с. С.711.
6. Батюк Г.О. Новаторство модернізму як негація реалістичної традиції / Г.О.Батюк // Літературознавчі студії. Випуск 21. Частина 1. Київ : Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008. 355с. С.5357.
Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (338 позицій). Загальний обсяг 217сторінок, з них 186 основного тексту.

[1] Daiches D. Virginia Woolf / David Daiches. London : New Directions Books, 1942. 169р.
Blackstone B. Virginia Woolf : A Commentary / Bernard Blackstone. London : Hogarth Press, 1949. 255p.
Hafley J. Glass Roof: Virginia Woolf as Novelist / James Hafley. Berkeley : University of California Press, 1954. 174p.
Brewster D. Virginia Woolf / Dorothy Brewster. New York : New York University Press, 1962. 184p.
Moody D. Virginia Woolf / David Moody. Edinburgh : Oliver and Boyd, 1963. 119p.
Guiguet J. Virginia Woolf and her works / Jean Guiguet. London : Hogarth Press, 1965. 487p.

[2] Alexander J. The Venture of Form in the Novels of Virginia Woolf / Jean Alexander. New York : Kennikat Press, 1974. 237p.
Lehmann J. Virginia Woolf and her world / John Lehmann. London : Thames and Hudson, 1975. 128p.
Goldman M. The Reader's Art: Virginia Woolf as Literary Critic / Mark Goldman. The Hague : Mouton, 1976. 142p.
Lee H. The novels of Virginia Woolf / Hermione Lee. New York : Holmes & Meier, 1977. 237p.
DiBattista M. Virginia Woolf's Major Novels / Maria DiBattista. New Haven/London : Yale University Press, 1980. 252p.

[3] Love J. O. Virginia Woolf: Sources of Madness and Art / JeanO.Love. Berkeley : University of California Press, 1970. 268p.
Naremore J. The World Without a Self: Virginia Woolf and the Novel / James Naremore. New Haven : Yale University Press, 1973. 272p.
Harper H. Between Language and Silence: The Novels of Virginia Woolf / Howard Harper. Baton Rouge : Louisiana State University Press, 1982. 326p.
Abel E. Virginia Woolf and the Fictions of Psychoanalysis / Elizabeth Abel. Chicago : University of Chicago Press, 1989. 181p.
Bond A. H. Who Killed Virginia Woolf?: A Psychobiography / Alma Halbert Bond. New York : Human Sciences Press, 1989. 204p.
Ferrer D. Virginia Woolf and the Madness of Language / Daniel Ferrer. New York : Routledge, 1990. 169p.
CaramagnoT.C. The Flight of the Mind: Virginia Woolf's Art and Manic-Depressive Illness / ThomasC.Caramagno. Berkeley : University of California Press, 1996. 362p.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі аналізу, узагальнення та систематизації наукових концепцій, критичних праць, художніх творів та ретельного вивчення художньої прози Вірджинії Вулф доходимо таких висновків:
1. Центральною концепцією модерністського дискурсу була реформація канонічного статусу традиційних елементів. Заперечення канонів реалістичної літератури спонукало до художніх пошуків нових творчих ідей та шляхів їх втілення. Модерністська літератури вирізняється високою експериментальністю.
У контексті дослідження модерністського новаторства з огляду на негативну його оцінку радянським літературознавством важливо зробити наголос на тому, що новаторство модернізму було не лише «голою» деконструкцією, а головно культурною констеляцією творенням нового центру, нових зв’язків між елементами художньої системи.
2. Художні експерименти модернізму передовсім стосувалися форми художнього твору. Одним із визначальних принципів поетики письменників саме ХХст. стає оригінальне художнє моделювання темпоральності художніх творів, що виражалося в порушенні хронологічної послідовності сюжетних подій, у часових зміщеннях, введенні кількох часових площин одночасно тощо (М.Пруст, Дж.Джойс, В.Вулф, В.Фолкнер та ін.).
Завдяки відкриттям, доба модернізму поповнилася також новими видами мистецтва, що сприяло утворенню нових жанрів, стилістичних прийомів. Окрім цього, посилювалася взаємодія традиційних видів мистецтв, що призвело до створення сміливих інтермедіальних проектів. Інтермедіальність стає одним із визначальних принципів поетики ХХст.
У першій половині ХХст. у контексті модерністського новаторства відбулося переосмислення жанрового канону, у тому числі й жанру біографії.
3. Англійський модернізм формувався на тлі усталених художніх традицій вікторіанської літератури. Історичні зміни, що відбулися у Великобританії на початку ХХст., сприяли творенню культури нового типу, яка, природно, заперечувала попередні вікторіанські традиції. Творчість В.Вулф загалом гармонійно поповнила доробок англійських модерністів, незважаючи на певні суперечки з деякими з них (Дж.Джойс).
Філософські, етичні та психологічні чинники, що формували художні й світоглядні орієнтири Вірджинії Вулф, були надзвичайно різноманітними, зважаючи на час творчого формування письменниці (початок ХХст. позначився вибухами нових сміливих учень та ідей) та її приналежність до високоосвіченої аристократичної сім’ї, культурне середовище якої усіляко сприяло зростанню творчого таланту письменниці.
Досліджено, що визначальний вплив на В.Вулф та все середовище гурту «Блумсбері» мали «Принципи етики» Дж.Е.Мура, його етичні міркування про сутність «добра», цінність речей, моральні принципи, людські якості, завдання мистецтва.
Визначення характерних особливостей процесу мислення, які дав американський філософ і психолог В.Джеймс, та формулювання ним суті «потоку свідомості» знайшло відбиття у художній творчості Вірджинії Вулф. Письменниця зосереджується на зображенні внутрішнього світу особистості, однією із перших вдаючись до використання «потоку свідомості».
Демонстровано істотний вплив на художню творчість Вірджинії Вулф Зиґмунда Фройда, що проявився у використанні термінів, понять та методів психоаналітичного вчення.
Художнє бачення Вірджинії Вулф формувалося також завдяки французькому філософу Анрі Берґсону, концепція тривалості часу якого змінила погляди письменниці на категорію художнього часу та дала змогу модифікувати її, деформуючи усталену часову модель роману.
4. У дисертації з’ясовано, що теоретико-літературні та естетичні погляди Вірджинії Вулф, засновані на новаторських підходах до принципів художнього творення, є обґрунтуванням модерністського дискурсу та спробою пояснити власний творчий пошук.
У літературно-критичній праці Вулф «Сучасна художня проза» сформульовано засадничі принципи художньої прози. Головна вимога, яку Вулф ставить перед сучасними письменниками, це правдиве відбиття дійсності. Вулф заперечувала можливість однозначного лінійного розуміння дійсності Письменниця категорично не погоджується з чітким жанровим маркуванням та експліцитним традиційним завершенням художніх творів. Вартісним матеріалом для роману, вважає Вулф, повинна бути чуттєвість, таїни людської свідомості.
В есе «Власний простір» Вулф намагалася пояснити та спростувати явище непостійного жіночого письменства, причиною якого вважала відсутність власного простору та професійної освіти, тиск громадськості, недостатній досвід тощо. Порівняно з поезією, роман менш ущільнена мистецька форма, яка не вимагає тривалої зосередженої безперервної праці, автор пояснювала вибір жанру саме браком вільного часу. Вірджинія Вулф вважала людським недоліком озлоблену реакцію жінки-письменниці на зневажливе ставлення до їх творчості. Жіноча проза мусить звільнитися від зовнішнього відволікання, стати концентрованою, неособистою. Автор щиро сподівалася своїм есе спонукати жіночу стать до літературної творчості, до створення умов для власного успіху.
Чільним предметом обговорення у критичної праця «Пан Беннет і пані Браун» стали способи характеротворення у тогочасній художній прозі. Вірджинія Вулф нещадно критикувала реалістичний метод характеротворення, що утвердився за едвардіанців, недоліком якого вважала намагання створити літературний характер штучним способом, через зображення зовнішніх атрибутів. Вулф називає його незграбним та недоречним для сучасної художньої прози, закликаючи письменників відмовитися від консервативних методів характеротворення.
5. Тема часу пронизує всю творчість В.Вулф, та найбільш репрезентативним у цьому сенсі є роман «Пані Деловей», форма якого була заздалегідь продумана автором, тобто йдеться про свідомий експеримент з художнім матеріалом. Хоча темпоральна структура роману визначається лише одним днем, та фабула, головно завдяки численним ретроспективним фрагментам, що з’являються в оповіді у начебто хаотичному порядку, охоплює відтинок часу у кілька десятків років. В.Вулф вдавалася до закодування образу часу у певних символах, замислюючись над питанням сприйняття часових одиниць. Автор конкретизує часоплин роману регулярними послідовними темпоральними детермінантами, що створює ритмічну композиційну структуру. У деяких випадках темпоральний індикатор слугує для розчленування тексту на певні смислові одиниці. Письменниця протиставляє об’єктивний (фізичний) і суб’єктивний (психологічний) час. Використовуючи «потік свідомості», автор порівнює розлогість мислення і стислість зовнішньої події. У багатьох випадках письменниця не розчленовує «потік свідомостей» своїх персонажів. Художній повтор, що його використала В.Вулф, цементує художню структуру, виявляє типологічну спорідненість між персонажами, руйнує лінійність оповіді.
6. Оскільки становлення письменниці відбувалося серед художників і мистецтвознавців гурту «Блумсбері» (Р.Фрай, К.Белл, Д.Грант, В.Стівен), то для її художньої прози характерним є синтез слова і малярства. Вже перші оповідання В.Вулф втілювали зорову естетику Р.Фрая. Вулф розмірковувала про природу, призначення живопису та його взаємодію з іншими видами мистецтва, головно з літературою.
Перша експозиція постімпресіоністських полотен, що відбулася 1910р. у Лондоні, результатом якої стало захоплення саме цією живописною манерою, сприяла формуванню у письменниці імпресіоністської манери письма. Взірцем імпресіоністського тексту є роман «До маяка». Для імпресіоністського мислення В.Вулф характерне застосування великої кількості кольороназв, що створює враження «барвистості» роману. Письменниця використовує також чуттєві (звукові і запахові) враження, що породжують асоціації, доповнюють візуальну картину, розкривають душевний стан персонажів. Письменниця вдавалася до децентралізованого авторського викладу, що збігається з баченням різних персонажів. Живопис є також предметом відтворення і в романі «До маяка».
7. Криза жанрового канону, що припала саме на ХХст., найяскравіше проявилася у творчості В.Вулф, а саме у біографічному романі «Орландо». Ще до написання твору, письменниця висловила власну художню концепцію біографічної літератури в есе «Нова біографія» і «Мистецтво біографії», в котрих розмірковувала про гармонійне співвідношення інформативності та художності. Пріоритетним завданням біографічного жанру В.Вулф вважала висвітлення внутрішнього світу особистості. Роман «Орландо» є літературним експериментом, фантасмагоричною біографією подруги В.Вулф В.Секвіл-Вест. Письменниця свідомо намагалася трансформувати жанр біографії, поєднавши в одному творі достовірні біографічні факти і художній вимисел.
Таким чином, аналіз засвідчив, що художня специфіка модерністської прози В.Вулф виявляється в її новаторському експериментальному характері. Кожен з романів письменниці своєрідний художній експеримент над формою і змістом літературного твору, а її теоретико-літературні есе обґрунтування модерністського дискурсу загалом і власного творчого пошуку зокрема.
Проведене наукове дослідження не вичерпує всієї глибини та багатоаспектності проблематики художньої прози Вірджинії Вулф, одначе накреслює перспективу подальшого вивчення Об’єктом майбутніх наукових студій можуть стати феміністичний дискурс, інтертекстуальна взаємодія, поетика художніх творів Вірджинії Вулф тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. АверинцевС.С. Плутарх и античная биография : к вопросу о месте классика жанра в истории жанра / С.С.Аверинцев. М.: Наука, 1973. 280с.
2. АверинцевС.С. Риторика и истоки европейской литературной традиции / С.С.Аверинцев. М.: Школа «Языки рус. Культуры», 1996. 448с.
3. Агеєва В.П. Стильові моделі імпресіонізму в українській прозі першої половини ХХ століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / В.П. Агеєва. К., 1995. 38с.
4. АгеєваВ.П. Українська імпресіоністична проза. М.Коцюбинський, Григорій Косинка, А.Головко / В.П.Агеєва. К.: Інститут літератури, 1994. 159с.
5. АдмониВ.Г. Поэтика и действительность : из наблюдений над зарубежной литературой ХХ века / В.Г.Адмони. Л.: Советский писатель, 1975. 311с.
6. АкіншинаІ.М. Жанрово-стильові особливості художньо-біографічної прози 80-90-х років XX століття : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / І.М.Акіншина. Д., 2005. 19с.
7. АндреевЛ.Г. Импрессионизм = Impressionnisme : Видеть. Чувствовать. Выражать / Л.Г.Андреев. М.: Гелеос, 2005. 314с.
8. АндреевскихО.С. Литературные биографии Вирджинии Вулф в контексте эстетической программы группы «Блумсбери» : Вирджиния Вулф и Роджер Фрай : автореферат дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.03 «Литература народов стран зарубежья» / О.С.Андреевских. Нижний Новгород, 2005. 16с.
9. АникинГ.В. История английской литературы : учебник для гуманитарных факультетов вузов / Г.В.Аникин, Н.П.Михальская. М.: AcademiA, 1998. 516c.
10. Антология английской поэзии : [Сборник] / [Под ред. Н.Гумилева]. М.: АРТ-ФЛЕКС, 2000. 284,[1]с.
11. АрнольдИ.В. Проблемы диалогизма, интертекстуальности и герменевтики : лекции к спецкурсу / И.В.Арнольд. СПБ.: Образование, 1995. 59с.
12. АртеменкоЯ.І. Імпресіональні модуси людської присутності. Філософсько-культурологічне осмислення : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.04 «Філософська антропологія, філософія культури» / Я.І.Артеменко. Х., 2001. 18с.
13. АуэрбахЭ. Мимесис. Изображение действительности в западноевропейской литературе / ЭАуэрбах ; [пер. с нем. А.Михайлов] М.: PerSe, 2000. 511c.
14. БатюкГ.О. Взаємодія мистецтв у творчості Вірджинії Вулф : література і живопис / Г.О.Батюк // Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 13. Київ: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2008. 246с. С.170175.
15. БатюкГ.О. Інтермедіальність у творчості Вірджинії Вулф: роман «До маяка» / Г.О.Батюк // Studia methodologica. Випуск 25. Тернопіль Редакційно-видавничий відділ ТНПУ ім.В.Гнатюка, 2008. 326с. С.711.
16. БатюкГ.О. Новаторство модернізму як негація реалістичної традиції / Г.О.Батюк // Літературознавчі студії. Випуск 21. Частина 1. Київ: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2008. 355с. С.5357.
17. БатюкГ.О. Особливості часової організації роману Вірджинії Вулф «Місіс Деловей» / Г.О.Батюк // Наукові праці Кам’янець-Подільського державного університету. Філологічні науки. Випуск 14. Т.1. Кам’янець-Подільський: Абетка-НОВА, 2007. 348с. С.316.
18. БатюкГ.О. Теоретико-літературні та естетичні засади модерністського дискурсу у світлі Вірджинії Вулф / Г.О.Батюк // Питання літературознавства : Науковий збірник. Вип. 74. Чернівці: Рута, 2007. 344с. С.170181.
19. БатюкГ.О. Філософські, етичні та психологічні чинники формування творчого потенціалу Вірджинії Вулф / Г.О.Батюк // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди. Серія літературознавство. Випуск 3 (51). Частина друга. Харків: ППВ «Нове слово», 2007. 170с. С.6979.
20. БахтинМ.М. Эпос и роман / М.М.Бахтин. Спб.: Азбука, 2000. 300,[4]с.
21. БахтинМ.М. Эстетика словесного творчества / М.М.Бахтин. М.: Искусство, 1979. 424с.
22. БербероваН.Н. Железная женщина (фрагмент) / Н.Н.Берберова // Возвращённый мир. ТомI. М.: Издательский дом «Русский мир», 2004. С.114‑119 (Антология русского зарубежья).
23. БердяєвН.А. Кризис искусства / Н.А.Бердяєв // О русских класиках. М.: Высшая школа, 1993. 366с.
24. БернадськаД.П. Феномен синтезу мистецтв в сучасній українській сценічній хореографії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознав. : 17.00.01 «Теорія і історія культури (мистецтвознавство)» / Д.П.Бернадська. К., 2005, 20с.
25. БернадськаН.І. Літературна пародія : до історії вивчення жанру / Н.І.Бернадська // Studia methodologica. Вип.19. Новітня теорія літератури і проблеми літературної антропології. Тернопіль, 2007. С.6974.
26. БернадськаН.І. Роман : проблеми великої епічної форми: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Н.І.Бернадська. К. : Логос, 2007. 116с.
27. БернадськаН.І. Український роман : теоретичні проблеми і жанрова еволюція : монографія / Н.І.Бернадська. К.: Академвидав, 2004. 368с.
28. БлаубергИ.И. Анри Бергсон и философия длительности / И.И.Блауберг // Бергсон А. Творческая эволюция. Минск: Харвест, 1999. С.317.
29. БлаубергИ.И.Анри Бергсон / И.И.Блауберг. М.: Прогресс-Традиция, 2003. 671с.
30. БлумГ. Західний канон : книги на тлі епох / Г.Блум ; [пер. з англ. під загальною редакцією Р.Семківа]. К.: Факт, 2007. 720с. (Сер. «Висока полиця»).
31. БорисоваИ.Е. Интермедиальный аспект взаимодействия музыки и литературы в русском романтизме : автореферат дис. на соискание уч. степени кандидата культурологии : спец. 24.00.01 «Теория и история культуры» / Ирина Евгеньевна Борисова. СПБ, 1999. 16с.
32. БратусьІ.В. Історико-біографічна проза Оксани Іваненко : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / І.В.Братусь. К., 2001. 19с.
33. БушмановаН.И. Литературная эссеистика Вирджинии Вулф : автореф. дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.05 «Литература стран Западной Европы, Америки и Австралии» / Н.ИБушманова. Москва, 1989. 22с.
34. БушмановаН.И. Проблема интертекста в литературе английского модернизма: Проза Д.Х.Лоренса и В.Вулф : автореферат дис. на соискание уч. степени канд. филол. наук : спец. 10.01.05 «Литература стран Западной Европы, Америки и Австралии» / Н.ИБушманова. Москва, 1996. 32с.
35. БушминА. Преемственность в развитии литературы / А.Бушмин. Л.: Худ. литература, 1978. 224с.
36. ВайнштейнО.Б. Шекспировские вариации в английской прозе (В.Вулф, О.Хаксли, Дж.Фаулз) / О.Б.Вайнштейн // Английская литература ХХ века и наследие Шекспира. М.: Наследие, 1997. С.92‑119.
37. ВолощукЄ. Духовні та естетичні засади модернізму / Є.Волощук // Вікно в світ, 2006. №1. С.4676.
38. ВоронийМ. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика / Микола Вороний. Київ: Наукова думка, 1996. 704с. (Бібліотека української літератури. Українська новітня література).
39. ВулфВ. Власний простір / В.Вулф ; [Пер. з англ. Я.Чердаклі]. Київ: Альтернативи, 1999. 112с.
40. ВулфВ. На маяк : романы / В.Вулф ; [Пер. з англ. М.Карп, Е.Суриц]. Спб.: Азбука-Классика, 2004. 704с.
41. ГаличО. Теорія літератури / О.Галич, В.Назарець, Є.Васильєв. К.: Либідь, 2005. 488с.
42. ГаринИ.И. Век Джойса / И.И.Гарин. М.: ТЕРРА-Книжный клуб, 2002. 848с.
43. ГегельГ.В.Ф. Естетика. В4т. / [пер. Б.Г.Столпнера; предислов. М.Лифшица]. / Г.В.Ф.Гегель. М.: Искусство, 1968. .
Т.1. 1968. 312с.
44. ГегельҐ.-В. Феноменологія духу / Ґ.-В.Гегель ; [пер.з нім. Петро Таращук]. К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004. 548с.
45. ГениеваЕ.Ю. Правда факта и правда видения / Е.Ю.Гениева // В.Вулф Избранное / Вирджиния Вулф ; [пер. с англ. Е.Суриц]. М.: Художественная литература, 1989. С.322.
46. ГенонР. Очерки о традиции и метафизике / РенеГенон ; [пер. с фр. В.Ю.Быстрова]. СПб.: Азбука, 2000. 318с. (Азбука-классика).
47. ГинзбургЛ.Я. О психологической прозе / Л.Я.Гинзбург. М.: INTRADA, 1999. 411с.
48. ГірнякМ. Таємниця роздвоєного обличчя : Авторська свідомість в інтелектуальній прозі Віктора Петрова-Домонтовича / Мар’яна Гірняк. Львів: Літопис, 2008. 286с.
49. ГончаренкоЭ.П. Проза Джеймса Джойса и проблема новаторства в английском модернизме начала XXвека: дис... д-ра филол. наук : 10.01.04 / Э.П.Гончаренко. Днепропетровск, 2001. 453с.
50. ГончаренкоЭ.П. Творчество Джойса и модернизм 1900‑1930гг. / Э.П.Гончаренко. Д.: Наука и образование, 2000. 244с.
51. ГорячаН.М. «У пошуках утраченого часу» Марселя Пруста як роман про мистецтво та митця : епістемологія та поетика : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : 10.01.04 «Література зарубіжних країн» / Н.М.Горяча. К., 2003. 20с.
52. ГрегульГ.В. Українська біографічна проза першої половини XXстоліття: жанровий аспект (за творами В.Петрова, С.Васильченка, О.Ільченка, Л.Смілянського) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / Г.В.Грегуль. К., 2005. 18с.
53. ГречанюкЮ.А. Проблеми історизму і традиції в літературі ХІХХХст. / Ю.А.Гречанюк, А.Є.Нямцу. Чернівці: Рута, 1997. 124с.
54. ГундороваТ. Проявлення слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація / Т.Гундорова. Львів: Літопис, 1997. 297с.
55. ҐадамерГ.-Ґ. Вірш і розмова : есе / Г.-Ґ.Ґадамер ; [Пер. з нім. Т.Гавриліва]. Львів: Бібліотека журналу «Ї», 2002. 188с.
56. ҐадамерГ.-Ґ. Істина і метод [у 2-х т.] / Г.-Ґ.Ґадамер ; [пер. з нім. О.Мокровольський]. К.: Юніверс, 2000.
Т. 1 : Герменевтика І : Основи філософської герменевтики. 464с.
57. ҐолсуорсіДж. Сага про Форсайтів: Власник; В зашморгу; Здаємо в оренду : [Романи] / Джон Ґолсуорсі ; [пер. з англ. О.Тереха]. Київ: Дніпро, 1988 847с.
58. ДанильченкоІ.Є. Трансформація життєвої правди в художню у творах української художньої біографії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.01.06 «Теорія літератури» / І.Є.Данильченко. Дніпропетровськ, 1997. 22с.
59. ДегтярьоваТ.О. Мовні засоби вираження імпресіонізму в художньому тексті (на матеріалі творчості О.С.Гріна) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 10.02.02 «Російська література» / Т.О.Дегтярьова. К., 2002. 17с.
60. ДепенчукН.П. Научно-техническая революция и современное естесвознание / Н.П.Депенчук. К. : Наукова думка, 1978. 456с.
61. ДжеймсУ. Психология / У.Джеймс. М.: Педагогика, 1991. 367с.
62. ДітковськаІ.Ю. Інтертекстуальність прози В.Пелевіна: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук : спец. 01.01.02 «Російська література» / І.Ю.Дітковська. Д., 2003. 18с.
63. ДнепровВ. С единой точки зрения: литературно-эстетические очерки / В.Днепров. Л.: Советский писатель, 1989. 372с.
64. ДнепровВ. Судьбы новых форм / В.Днепров // Иностранная литература. 1975. №4. С.191‑199.
65. ДудоваЛ.В. Модернизм в зарубежной литературе. Литература Англии, Ирландии, Франции, Австрии, Германии : учеб. пособие / Л.В.Дудова, Н.П.Михальская, В.П.Трыков. [2-eизд., испр.]. М.: Флинта, 2000. 240с.
66. ЕкоУ. Поетика відкритого твору / Умберто Еко ; пер. з англ. У.Головацької // Антологія світової літературно-критичної думки ХХст. / [за ред. Марії зубрицької]. 2-евид., доповн. Львів: Літопис, 2001. С.525538.
67. ЕремеевЛ.А. Французский литературный модернизм. Традиции и современность / Л.А.Еремеев. К.: Наукова думка, 1991. 118с.
68.