ҐЕНДЕРНИЙ ДИСКУРС У ЛІТЕРАТУРІ NON-FICTION (НА МАТЕРІАЛІ ЩОДЕННИКІВ ПИСЬМЕННИКІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ЛІТЕРАТУРИ ім.Т.Г.ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

ВАРИКАША МАРТА МИКОЛАЇВНА

УДК 82 94.09

ҐЕНДЕРНИЙ ДИСКУРС У ЛІТЕРАТУРІ NON-FICTION
(НА МАТЕРІАЛІ ЩОДЕННИКІВ ПИСЬМЕННИКІВ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ)

10.01.06 теорія літератури

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
доктор філологічних наук,
член-кореспондент НАН України
Гундорова Тамара Іванівна

Київ 2009

ЗМІСТ

ВСТУП..............................................................................................................

4

РОЗДІЛ 1.Ґендерний дискурс: теоретико-літературні аспекти......

12

1.1.Поняття ґендерного дискурсу.......................................

12

1.2.Культурно-екзистенціальні аспекти ґендерного дискурсу........

20

1.3.Психоаналітичні аспекти ґендерного дискурсу..........................

25

1.4.Семіотичні аспекти ґендерного дискурсу...........

30

1.5.Queer-ідентичність у ґендерному дискурсі.

40

РОЗДІЛ 2.Автобіографізм у літературі non-fiction.....

47

2.1.Специфіка літератури non-fiction.............................................

47

2.2.Щоденник як жанр літератури non-fiction ..............

61

2.3.Щоденники і псевдощоденники: спільне, відмінне, відбір матеріалів

72

2.4.Жіноча есеїстика першої половини ХХ століття....................................

90

РОЗДІЛ 3.Репрезентація тілесності в щоденниках письменників першої половини ХХ століття.................

102

3.1.Проблема тілесності у феміністичній і ґендерній теорії суб’єкта........

102

3.2.Quеer-суб’єктивність і форми її проявлення в щоденниках..................

109

3.2.1.Гомоеротична суб’єктивність у діаріуші В.Ґомбровича.............

109

3.2.2.Щоденник Ф.Кафки: між фемінністю й маскулінністю.....................

119

3.3.Заборонена сексуальність.........................................

129

3.3.1.Кохання і лібідо: багатозначне мовчання і порожнє одкровення......

129

3.3.2.Метафори сексуальності: мистецтво, творчість, природа......

139

3.4.Бажання і страх: оніричні образи в діаріушах.

147

3.5.Мотив самогубства

162

3.6.Ґендерні стереотипи зображення жінки в щоденниках письменників чоловічої статі..

168

ВИСНОВКИ.....................................................................................................

178

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................

187

вступ

Ще наприкінці XVIII ст.зароджується фемінізм, першими ознаками якого став політичний рух жінок за свої права (М.Уолстоункрафт «Виправдання прав жінок»; О.де Гуж «Декларація прав жінки і громадянки»).З цього часу і впродовж ХІХ та ХХ ст.фемінізм переживає кілька стадій свого розвитку, видозмінюється його ідеологія і форми, однак незмінною лишається пов’язаність з літературою і культурою.
Починаючи з другої половини ХІХ ст.феміністична думка та дискусії навколо неї активно проникають у публіцистику, художню літературу й літературу non-fiction, зокрема в Англії друкуються есеї «Поневолення жінок» Дж.Мілля, «Три гінеї» В.Вулф, у Франції романи «Індіана», «Валентина» та «Лелія» Ж.Санд, у Норвегії з’являється п’єса «Ляльковий дім» Г.Ібсена, у США стають популярними «Листи про рівність статей і положення жінки» С.Грімке та есеї «Торгівля жінками», «Шлюб і кохання» Е.Голдман, у Росії феміністичними ідеями просякнуті оповідання «До весілля.З щоденника однієї дівчини» А.Суслової, «Перший бал» Т.Щепкіної-Купернік, трилогія «Мімочка» В.Мікулич, в Україні твори «Царівна», «Людина», «Valse melancholique» О.Кобилянської, «Дух часу», «Задля кусника хліба» Н.Кобринської та інші.
Водночас феміністичні думки проникають у роботи літературознавчого характеру («Друга стать» С.де Бовуар, «Нові перспективи і старі тіні» Лесі Українки, «Якими ви нас прагнете» О.Теліги): аналізуються жіночі образи в художній літературі, з’ясовується роль і місце жінки в суспільстві.
Наприкінці ХХ століття наряду з феміністичними дослідженнями з’являються праці з андрології («Маскулінність й англійський робітничий клас: вивчення вікторіанської автобіографії та белетристики» Їнг С.Лі) та queer-теорії («Епістемологія комірки» І. Седжвік, «Сексуальне дисидентство» Дж.Долімора). Народжується особливий методологічний напрямок сучасних літературознавчих досліджень ґендерне літературознавство.
Розвиток психоаналізу (З.Фройд, Ж.Лакан та інші) і дискурс-аналізу (М.Фуко, Н.Феркло, Е.Лакло, Ш.Муфф) привніс у ґендерне літературознавство, яке поєднало феміністичні, андрологічні та queer-дослідження,нові методологічні засади. Було встановлено, що соціальні параметри ґендеру закріплюються в мові у вигляді дискурсів і відтворюються в процесі сублімації в тексті.Отже, аналізуючи мовностилістичний рівень текстів художньої літератури і літератури non-fiction, вчені-літературознавці отримали змогу з’ясувати стереотипи конкретного культурно-історичного сприйняття, їх роль і вплив на становлення творчої, національної, ґендерної ідентичності письменника (Т.Гундорова, С.Павличко, Н.Зборовська, В.Агеєва, Л.Таран та інші).Окрім того, психоаналітичні студії спонукали до появи концепцій чоловічого і жіночого письма, де перше визначалося через поняття логіки, а друге пов’язувалось зі специфічною чуттєвістю, сексуальністю та материнськими параметрами (Е.Сіксу, Л.Ірігаре, Ю.Крістева).У літературознавстві з’являються роботи, присвячені аналізу чоловічого і жіночого письма: вивчаються теми, проблеми, жанри, притаманні письменникам різних статей, аналізується авангардна поезія як прояв «материнської мови», досліджується специфіка проявлення жіночої дружби, зокрема в листуванні тощо.
У цілому, ґендерний підхід передбачає виявлення ґендерних диференціацій різних соціокультурних феноменів.Об’єктом таких досліджень є репрезентація ґендерних норм, ідентичностей і характерів. Досліджуються руйнування ґендерних стереотипів у інтерпретації літературного твору (зокрема його образної системи), специфічні формально-змістові компоненти жіночої і чоловічої прози; специфіка проявлення сексуальності в літературних текстах; своєрідність бачення життя очима чоловіків і жінок в жанрах літератури non-fiction тощо.Ґендерний аналіз текстів літератури non-fiction дає змогу виявити природу і функції ґендерного дискурсу в різних його статево диференційованих виявленнях і соціокультурних моделях.
Актуальність дослідження. Кінець ХХ і початок ХХІ ст.позначені стрімким зростанням інтересу західного літературознавства до літератури non-fiction в аспекті ґендерного аналізу, зокрема у збірнику «Жінки, автобіографія, теорія: читач» Ю.Батлер, Дж.Скотт, Р.Фельські, Л.Торрес, А.Голдмен, М.Мейсон та інші вчені зосереджують увагу на формах виявлення суб’єктивності в жіночих автобіографіях, пропонують феміністичні та психоаналітичні інтерпретації жіночого автобіографічного письма, аналізують специфіку жанру автобіографії представників різних етнічних груп тощо.Особливо пожвавлюється інтерес дослідників (Р.Марсден, Л. Ван Льювен, М.Бово Ромоф і С.Ричарді) до літератури non-fiction в умовах постколоніального суспільства.Їнг С.Лі звертається до проблем жанру й вияву маскулінності в чоловічому письмі, враховуючи соціальний статус автора творів.Натомість у збірнику «Жанр і жіноче письменницьке життя Англії в період раннього модерну» (за редакцією М.М.Доуд і Дж.А.Екерл) накреслюються проблеми жіночої інтерсуб’єктивності, інтертекстуальності, порівняння земного й духовного в щоденниках, листах, мемуарах і домашніх книгах жінок ХVІІ ст.
Для сучасного українського та російського літературознавства характерна нечіткість у використанні термінів «література non-fiction», «документалістика», «література факту», «фактографія».Зазвичай праці вчених присвячуються специфіці окремих жанрів, зокрема щоденника (О.Єгоров, М.Михеєв, Л.Остапенко, К.Танчин, А.Кочетов, Н.Момот).З-поміж інших робіт вирізняється монографія О.Галича «Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, ґенеза, перспективи» (2001), в якій робиться спроба дати визначення документалістиці, виокремити та охарактеризувати основні її жанри, і І.Савкіної «Розмови із дзеркалом і Задзеркаллям: Автодокументальні жіночі тексти в російській літературі першої половини ХIХ століття» (2007), де розглядається, як жінки першої половини ХІХ ст.у своїх щоденниках, спогадах і листах пишуть про себе, як вони створюють придатні для себе моделі жіночості.
Дослідження літератури non-fiction, зокрема її ґендерного дискурсу, є актуальною проблемою сучасного українського літературознавства, оскільки дозволяє розкрити специфіку автобіографізму в його ґендерних вимірах. Особливо важливо це для щоденника, який вбирає все розмаїття жанрів літератури non-fiction, а той факт, що він належить письменникові, митцю слова, загострює питання художньої, естетичної вартості діаріуша поруч з «документальністю» ознакою, через яку вчені пострадянського простору традиційно визначають специфіку літератури non-fiction.Властива діаріушу сповідальність та інтимність спокушає автора виразніше продемонструвати власне «я», а отже, й ґендерну самоідентифікацію, що дозволяє прослідкувати, як вона формується риторично і наративно.Залучення щоденників і чоловіків, і жінок допомагає розкрити особливості ґендерної ідентифікації і їхню соціокультурну контекстуальність.
Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертації затверджена на засіданні Вченої ради Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України (протокол №2 від 2 лютого 2006 р.) і узгоджена з загальним планом науково-дослідних робіт відділу теорії літератури в межах теми «Теоретичні концепції в українському літературознавстві та критиці ХХстоліття» (номер державної реєстрації0106U002262).
Мета роботи розкрити суть й охарактеризувати особливості ґендерного дискурсу та засобів його текстуального втілення в щоденниках письменників першої половини ХХ ст.Досягнення мети передбачає розв’язання таких завдань:
· проаналізувати ґендерні аспекти вираження авторської суб’єктивності в художньому тексті;
· розмежувати поняття «література non-fiction», «документалістика», «література факту», «фактографія»;
· з’ясувати місце літератури non-fiction в колі художньої літератури;
· визначити особливості ґендерного дискурсу в літературі non-fiction;
· дослідити й проаналізувати ґендерний дискурс в діаріушах письменників першої половини ХХ ст.;
· розкрити моделі тілесності й некласичної суб’єктивності в щоденниках письменників першої половини ХХ ст.
Об’єктом дослідження стали щоденники вітчизняних і зарубіжних авторів: В.Винниченка, О.Кобилянської, А.Любченка, В.Ґомбровича, Ф.Кафки, В.Вулф. Відбір щоденників зумовлений прагненням продемонструвати не лише специфіку жанру, але й ґендерний дискурс, зокрема моделі тілесності, пріоритетні для некласичної суб’єктивності, репрезентованої текстами письменників-модерністів.
Окрім щоденників, матеріалом для дослідження є також окремі твори, як, наприклад, «Хрещений китаєць» А.Бєлого, «Царівна», «Людина», «Природа», «Valse melancholique» О.Кобилянської, «Процес», «Замок» Ф.Кафки, «Порнографія», «Фердидурка» В.Ґомбровича, «Записки Кирпатого Мефістофеля» В.Винниченка, а також есеї В.Вулф («Три гінеї», «Джейн Остін», «Джейн Ейр» і «Грозовий перевал», «Монтень», «Замітки про Д.-Г.Лоуренса», «Романи Тургенєва», «Сер Вальтер Скотт», «Жіночі професії»), М.Цвєтаєвої («Світова злива», «Поет і час», «Мистецтво при світлі сумління») і літературно-критичні статті Лесі Українки ( «Малоруські письменники на Буковині», «Утопія в белетристиці», «Замітки про новітню польську літературу», «Голос однієї російської ув’язненої», «Не так тії вороги, як добрії люди», «Два напрямки в новітній італійській літературі», «Замітки про новітню польську літературу», «Міхаель Крамер» остання драма Гергарта Гауптмана»).
Предмет дослідження особливості відтворення ґендерної ідентичності і ґендерний дискурс у діаріушах письменників першої половини ХХ ст.
Методи дослідження дискурс-аналіз, психоаналітична методологія, компаративний аналіз, рецептивно-естетичний аналіз, методи ґендерної критики.
Теоретико-методологічною базою дисертації є концепції та ідеї вітчизняних і зарубіжних учених з проблем дискурсу (Т.А.Ван Дейк, М.Фуко, Ю.Крістева, Н.Феркло, Е.Лакло, Ш.Муфф) і ґендерних дискурсивних практик (Т.Гундорова, С.Павличко, Н.Зборовська); праці з психоаналізу (З.Фройд, Ш.Ференці, Ж.Лакан) і ґендерної теорії (С.де Бовуар, Т.деЛауретіс, Л.Ірігаре, Е.Сіксу, Дж.Батлер).Вивчення специфіки літератури non-fiction і теорії жанру щоденника базується на працях В.Шміда, Дж.Серля, Дж.Остіна, Ж.Женетта, Г.Вінокура, Я.Мукаржовського, Ю.Тинянова.
Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в українському літературознавстві:
· систематизовано основні літературознавчі підходи до ґендерної теорії (культурно-екзистенціальний, психоаналітичний, семіотичний);
· здійснено експлікацію поняття літератури non-fiction;
· осмислено ґендерну ідентичність суб’єкта як складову відтворення мовної індивідуальності автора літератури non-fiction;
· визначено основні засоби конструювання ґендерної ідентичності в діаріушах письменників першої половини ХХ ст.
Теоретичне значення та практична цінність роботи полягає в тому, що одержані результати можуть бути використані при викладанні дисциплін філологічного циклу у вищих навчальних закладах (вступ до літературознавства, теорія літератури, історії української та зарубіжної літератур ХХ століття, спецкурсів з основ теорії ґендеру і психоаналізу.Її положення можуть бути залучені до написання посібників, магістерських, дипломних і курсових робіт, а також використані для подальших теоретико-літературних розробок із досліджуваної теми.
Апробація результатів дослідження.Результати дисертації обговорені на засіданнях відділу теорії літератури Інституту літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України.Окремі її аспекти були представлені на Міжнародній науковій конференції ім.проф.Сергія Бураго «Мова і культура» (Київ, 2004), Міжнародній науковій конференції молодих філологів (Естонія, Тарту, 2007), Всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Література в системі міждисциплінарних зв’язків» (Львів, 2007), Міжнародній науковій конференції «Талановиті жінки Білорусі в культурному, науковому і мистецькому просторі» (Білорусь, Мозир, 2007), Всеукраїнській науковій конференції «Розвиток жанрів в українській літературі» (Сімферополь, 2007), ХІІ Міжнародній науковій конференції «Взаємодія літератур у світовому літературному процесі.Проблеми історичної й теоретичної поетики» (Білорусь, Гродно, 2008), Всеукраїнській науковій конференції «Тілесність у контексті літератури» (Миколаїв, 2008).

Основні положення роботи викладено у таких публікаціях

1. Варикаша М.Трагічне світовідношення як тематика жіночої есеїстики початку ХХ століття / М.М.Варикаша // Актуальні проблеми слов’янської філології : Міжвуз.зб.наук.ст. Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. Вип.ХІV : Лінгвістика і літературознавство. С.282-285. (0,3 др.арк.).
2. Варикаша М.Щоденник як жанр літератури non-fiction / М.М.Варикаша // Актуальні проблеми слов’янської філології: Міжвуз.зб.наук.ст./ Відп.ред.В.А.Зарва. Ніжин : ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2008. Вип.ХVII : Лінгвістика і літературознавство. 496 c. С.216-223.(0,5 др.арк.).
3. Варикаша М.Ґендерний дискурс : семіотичні аспекти / М.М.Варикаша // Слово і час. 2008. № 7 С.83-89.(0,6 др.арк.).

Додаткові публікації

1. Варикаша М.Критерий чувства любви в становлении личности / М.М.Варикаша // Русский язык и литература в учебных заведениях. 2001. №6. С.21-26.(0,25 др.арк.).
2. Варикаша М.Деформація категорії моральності у романі «Чесність з собою» В.Винниченка / М.М.Варикаша // Мова і культура(Науковий щорічний журнал). К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2004. Вип.7. Т.VII. Ч.2.Художня література в контексті культури. С.55-60.(0, 3 др.арк.).
3. Варикаша М.Прийоми психологічного зображення у романі В.Винниченка «Чесність з собою» / М.М.Варикаша // Актуальні проблеми слов’янської філології : Міжвуз.зб.наук.ст. К.: Знання України, Випуск 10 : Лінгвістика і літературознавство. 2005. С.302-306.(0, 3 др.арк.).
4. Варикаша М.Фемини-тематика в женских эссе первой половины ХХ ст./ М.М.Варикаша // Таленавітыя жанчыны Беларусі у культурнай, навуковай і мастацкай прасторы свету : зборнік матэрыялау Міжнароднай навукова-практычнай конферэнцыі, Мазыр, 24-25 мая 2007 г. Мазыр : УА МДПУ ім.Шамякіна, 2007. С.232-235.(0,25 др.арк.).

Структура та обсяг дисертації зумовлені окресленими завданнями.Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.Загальний обсяг дослідження 202 сторінки, обсяг основного тексту 186 сторінок.Список використаних джерел містить 177 найменувань.

Список литературы

Висновки

Ґендерне літературознавство, яке стає особливим методологічним напрямком сучасних літературознавчих досліджень, вбирає розробки з фемінізму, андрології та queer-теорії і розглядається в трьох аспектах: культурно-екзистенціальному, психоаналітичному та семіотичному.
У культурно-екзистенціальному аспекті ґендерне літературознавство руйнує біолого-есенціалістичні погляди на жінку, підносячи проблему вторинності жіночих образів у творах художньої літератури (С.де Бовуар, Леся Українка, О.Теліга).
В аспекті психоаналітичному ґендерне літературознавство, аналізуючи мовностилістичний рівень творів (зокрема такі процеси символізації, як метафору і метонімію, виокремлені Ж.Лаканом на основі фройдівсього згущення і зміщення), дешифрує прихований у них зміст, що відбиває несвідомі імпульси автора, які розкривають специфіку його сексуальності і ґендерну ідентичність складову авторської суб’єктивності (Т.Гундорова, Н.Зборовська, С.Павличко та інші).
У семіотичному аспекті ґендерне літературознавство досліджує чоловіче і жіноче письмо.Чоловіче письмо характеризується логоцентризмом: наявністю раціоналістичних оцінок, орієнтацією на істинність і несуперечливість, ієрархічною організованістю, моносемією тощо.Натомість жіноче письмо пов’язується з жіночою сексуальністю (Л.Ірігаре) та материнськими параметрами (Ю.Крістева) і вирізняється емоційністю та чуттєвістю: фрагментарністю, уточненнями і доповненнями самої себе, багатозначністю образів, інверсивністю та наявністю еліптичних конструкцій (Е.Сіксу).
Наратологія та структурний психоаналіз актуалізували проблему ґендерної саморепрезентації письменника в автобіографічних текстах.Досліджуючи особливості ґендерного дискурсу в автобіографіях і щоденниках, літературознавці відмічають, що показником фемінного є тематика, пов’язана з родиною, зосередженість на приватній історії, власних почуттях і відчуттях, зображення афектованого тіла, емоційна наративна послідовність тощо (Дж.Скотт, Р.Фельські, Л.Торрес, А.Голдмен, М.Мейсон).Натомість чоловічий тип письма пропонує основною тематикою професійну діяльність чоловіка, характеризується зацікавленістю в історичних подіях доби, які аналізуються в контексті їх значення для нації, культури, людства (Їнг С.Лі).Концепції queer-теоретиків (Ю.Батлер, І.Седжвік, Е.Грош), які виникли наприкінці ХХ ст., дозволили літературознавцям досліджувати проявлення queer-суб’єктивності і гомофобний дискурс в автобіографічних текстах (Дж.Проссер, І.Седжвік, Дж.Долімор).
Отже, дослідження літератури non-fiction, зокрема її ґендерного дискурсу, дозволяє розкрити специфіку автобіографізму в його ґендерних вимірах, а властива діаріушу сповідальність та інтимність спокушає автора виразніше продемонструвати власне я, а отже, й ґендерну самоідентифікацію, що дозволяє прослідкувати, як вона формується риторично і наративно.
У зарубіжному літературознавстві (Італія, Великобританія, США, Австралія тощо) під поняттям «література non-fiction» вчені розуміють літературу, прийняту традиційно називати у країнах СНД «документальною». «Fiction» у перекладі з англійської мови означає вигадку, фікцію, фантазію, белетристику.По суті, це те, що сприймається на віру й у випадку виявлення недостовірної інформації може виправдатись своєю приналежністю до мистецтва.На думку дисертанта, літературу non-fiction не доцільно називати документальною чи літературою факту, адже вона ґрунтується не на документі чи факті, а на їх вільній інтерпретації.Тексти літератури non-fiction претендують на правдивість, але не виключають вигадки, через що їх образи можуть сприйматися і як однозначні, і як полісемантичні у залежності від компетенції реципієнта.Література non-fiction перебуває на межі художності і документальності.У дослідженні подано розгорнений поділ літератури на фіктивну, художню (fiction) і не-фіктивну, художньо-документальну (non-fiction).
Фіктивна література спрямовується конкретним автором до широкого кола читачів, зазвичай видається за життя автора і в ній домінує вимисел, тому розрізняються такі її підвиди:
· власне фіктивна;
· частково автобіографічна художні твори, в основу яких покладено вигадку, проте у фабулу вплетені конкретні події або особи з життя автора;
· історична літератури, де дія відбувається на фоні реальних історичних подій, але позбавлена автобіографічності.
У літературі non-fiction домінує суб’єктивна правда автора, в залежності від його настанови на адресата виокремлюються такі різновиди літератури non-fiction:
· самоадресована (не опубліковані за життя щоденники);
· діалогізована (епістолярії);
· поліадресована тексти літератури non-fiction (мемуари, автобіографії тощо), опубліковані автором і відповідно звернені до широкого загалу.
Межовою літературою (border fiction) є література псевдо-фіктивна (pseudo-fiction) автобіографічні твори, написані в різних жанрах художньої літератури, зокрема роман, оповідання, новела тощо; і література псевдо-не-фіктивна (pseudo-non-fiction) твори фіктивної літератури, написані в жанрових формах не фіктивної з метою надання їм правдоподібності.Для чіткості жанрових диференціацій пропонується називати твори псевдо-фіктивні термінами з префіксом авто- (автороман, автоновела тощо); а твори псевдо-не-фіктивні поняттями з префіксом псевдо- (псевдощоденник, псевдолисти та ін.).
Щоденник (діаріуш) є жанром літератури non-fiction, який виокремився з мемуарної літератури у ХVIII ст.Доба модернізму переосмислює цей жанр спонукаючи розглядати його як індивідуальну форму авторського самовираження.В основу діаріуша покладено хронологічне зображення подій зовнішнього і внутрішнього життя автора, вибір і опис яких визначає його індивідуальність.Щоденник ведеться від першої особи в монологічній, рідше діалогічній формі, не розрахований на широке коло читачів, і зазвичай, до його особливостей зараховують аутокомунікативне спрямування, проте діаріуш не виключає уявного або потенційно можливого стороннього адресата, з огляду на якого щоденники можуть виконувати пізнавальну, дешифруючу, естетичну, ігрову та катарсичну функції. Для самого автора щоденники слугують самопізнанням, самовираженням, самоспогляданням, самоувічненням, а також мають фіксаційну, розважальну, компенсаторну та літературно-творчу функції. Я-персонаж і наратор діаріуша не тотожні реальному авторові, оскільки останній подається крізь призму власних інтенцій.Загалом до специфічних рис жанру щоденника належить фрагментарність, сповідальність, претензія на правдивість, побутовість, подвійна орієнтація в часі тощо.
Порівнюючи щоденники письменників першої половини ХХ ст.з псевдощоденниками того ж періоду («Царівна» О.Кобилянської, «Хрещений китаєць» А.Бєлого), дисертант доходить висновку, що контекстуальні й метакомунікативні сигнали впливають на рецепцію читача, пропонуючи йому визнати текст зразком художньої літератури або літератури non-fiction.
Щоденники відрізняються від псевдощоденників:
· абстрактним автором, чиїми слідами в тексті виступає відбір з реального життя конкретного письменника подій, людей, явищ та ідей;
· абстрактним читачем, який у самоадресованих щоденниках майже повністю співпадає з уявленням конкретного автора про самого себе;
· гомодієгетичним наратором і я-персонажем, що вбирають у себе риси конкретного автора;
· нарататором у щоденниках ним виступають уявний образ конкретного автора про реальну особу з його оточення, уявний образ конкретного автора про самого себе або ж збірне поняття.Нарататорами у жіночих щоденниках найчастіше виступають майбутні діти або подруга, перед якими наратор виправдовується.Звертання до бога надає драматизму в зображенні страждань я-персонажа і стає початком своєрідної молитви-сповіді, спрямованої одночасно до бога, читача й до себе.У чоловічих щоденниках звертання до бога передають гнів та обурення.Я-нарататор виконує функцію відстороненого самовихваляння й самоуславлення;
· причинами невідібраності елементів подій, до яких відносяться особливості уваги й пам’яті автора, а також навмисне приховування таїни.
Категорія особи, часу, дейксису й фатичні елементи поєднують жанр есею з щоденниками.Дослідження есеїв В.Вулф, М.Цвєтаєвої та літературно-критичних і публіцистичних статей Лесі Українки дало змогу твердити, що в їх тематиці (трагічне світовідношення, автотематизм, феміні-тематика) домінують проблеми свободи, боротьби, відчуженості та гріховності, які письменниці відтворюють відповідно до власних світоглядних позицій, доповнюючи тим самим свою творчість і визначаючи специфіку жіночої есеїстики першої половини ХХ ст.
У ґендерній теорії наголошується, що саме в тілесності треба шукати пояснення ідентичності суб’єкта або трансгресії меж статі.Тілесність розглядається в таких формах як сексуальність, перверсії, афект і смерть.
Дискурсивне закріплення стереотипу маскулінного чоловіка продукує одночасно такі явища, як гомосексуальність і гомофобія, через що queer-суб’єкт змушений розігрувати в суспільстві ґендерну роль, якій не відповідає.У процесі аналізу щоденника В.Ґомбровича продемонстровано, як самовикривається гомоеротична ідентичність. Схильність я-персонажа щоденника до об’єкт-гомоеротичності приховується наратором, який, виступаючи перед читачами прибічником традиційної сексуальної орієнтації, репрезентує маскулінну суб’єктивність і демонструє гомофобний дискурс у суспільстві.
Гомоеротична суб’єктивність проявляється у визнанні наратором нав’язливої ідеї гомосексуальності в я-персонажа; у піднесенні теми гомосексуалізму, зображенні гомосексуальних стосунків між іншими персонажами; у сексуальному захопленні я-персонажа зовнішністю молодих чоловіків; у критерії дії, що засвідчує бажання я-персонажа створити проект, який розв’язав би проблему статі, і прагнення автора опублікувати власні думки про гомосексуалізм.Гомофобний дискурс у щоденнику В.Ґомбровича реалізується через підкреслення наратором численних сексуальних зв’язків я-персонажа з жінками; виправдання наратором я-персонажа за думки про гомосексуалізм перед читачами; іронізування над гомоеротичною схильністю я-персонажа; застереження наратора не переступати межі гомосексуалізму; цитування в щоденнику гомофобних думок друзів я-персонажа; використання негативних, похмурих тропів до гомосексуалізму; вживання слів іспанською мовою на позначення предметів, явищ і місць, пов’язаних у свідомості письменника з гомосексуалізмом.
У щоденнику Ф.Кафки фемінними рисами наділено і я-персонажа, і наратора, які доповнюють один одного, що зумовлено самоадресованістю тексту діаріуша.Усвідомлення власної невідповідності маскулінному ідеалу в щоденнику Ф.Кафки проявляється в негативному ставленні до маскулінного батька і відчаю я-персонажа з приводу власної несхожості з ним; у порівнянні себе з жінкою; у боязні одружитися з молодою фемінною жінкою і накладанні цього страху на жіночі образи, портрети яких містять елементи потворності; у прагненні знайти захист у маскулінної жінки; в увазі до зображення сексуальних збочень.
Ґендерна ідентичність Ф.Кафки позначилася на його письмі, яке віднесено дисертантом до фемінного, оскільки у змістовій структурі домінує тема родини й кохання, наявне бажання говорити про своє тіло і сексуальність як про вирішальне в житті, змістовне протиставлення свого внутрішнього приватного світу офіційній історії. Специфічна пасивна позиція щодо зовнішнього світу пояснюється тим, що Ф.Кафка фемінний чоловік не бачить свого місця в маскулінізованому соціумі.У формальній структурі тексту щоденника поряд із часовою наративною послідовністю подій реалізується емоційна послідовність (деталізація, описи, зосередженість на відчуттях і почуттях).
Ознакою сексуального дискурсу щоденників, написаних жінками, є те, що лібідо зображується як прояв кохання, наділяється містичністю й загадковістю.Почуття й чуттєвість у жіночих щоденниках (О.Кобилянської, В.Вулф) передаються через метафорику погляду, натяки й еліптичні конструкції.Почуття кохання спонукає жінку до ідеалізації обраного партнера, якому надається символічне ім’я у вигляді апосіопези, що не розкриває характерні риси ідеалу, залишаючись відкритим.Чоловіки-автори щоденників розмежовують кохання й сексуальний потяг і відверто описують своє статеве життя, де жінка займає другорядне місце.Усе це деякою мірою спрощує прояви почуттів і чуттєвості, зводячись до хизування своєю маскулінністю, а отже, виступає формою нарцисичного самоспоглядання.
Як у жіночих, так і в чоловічих щоденниках пристрасть передається метафорою, пов’язаною з мистецтвом (музика, танок, театр), творчістю, а в українських письменників ще й з природою.Метафори відбивають ґендерну ідентичність автора і позначені своєрідністю його сексуальності.
Виходячи з позиції З.Фройда, що сновидіння покликані реалізовувати бажання та відтворювати страхи, встановлено зв’язок між ґендерною ідентичністю автора та змістовим наповненням його сонних візій. Аналіз сонних візій у щоденнику фемінних чоловіків (на прикладі Ф.Кафки) відрізняється тим, що в центрі розгорнутого яскравого зображення, як правило, стоїть окрема реалістична, але потворна деталь, а також враження сновидця від неї. Колористика обмежується трьома похмурими кольорами: сірий символізує бажання стати непомітним, жовтий атрибут маскулінної людини; червоний колір небезпеки.В оніричному світі простір локалізується в замкненому приміщенні з великою кількістю людей, однак не зважаючи на натовп, сновидець зазвичай репрезентований безпорадним і самотнім, що в сукупності характеризує оніричний світ Ф.Кафки як сповнений жахів і безвиході.Елементом фемінного дискурсу в щоденнику О.Кобилянської є те, що у записаних сонних візіях центральною фігурою виступає коханий чоловік; сновидець же, як і у Ф.Кафки, зображується пасивним у сновидінні.Оніричні події, в яких передаються негативні емоції сновидця (ревнощі, біль від зради коханого, смуток через розлуку з ним) відбуваються в замкненому просторі (кімната), радісні ж події та емоції зображуються на фоні природи (ліс, річка, садок). Зоряна ніч часто поетизується, як час кохання. Це дає підстави твердити, що сни жінок задовольняють у компромісній формі потребу в щасливому коханні й одруженні.На відміну від жіночих сновидінь та сонних візій фемінного чоловіка, елементами маскулінного дискурсу в сновидіннях А.Любченка є те, що, по-перше, сновидець є активним учасником оніричних подій і центральною фігурою в сонних візіях, по-друге, майже завжди виступає переможцем, лідером (у тому числі в стосунках з жінками); по-третє, оніричні події пов’язані часто з професійною та громадською діяльністю сновидця.Реалістичні картини сновидінь часто відбуваються на фоні природи, де сонце віщує радість, вода стає символом небезпеки (крижана річка, болото, море), а берег довгоочікуваною винагородою за ризик. Тема кохання підміняється в сновидіннях бажанням задовольнити сексуальну потребу.
Мотив самогубства з’являється в щоденниках жінок-авторів у зв’язку з кризою в особистому житті, в щоденниках чоловіків до появи мотиву самогубства може призвести й невдачі у діловій сфері.У той же час сенсом життя для жінок є кохання, для чоловіків кохання подекуди відходить на другий план, звільнюючи місце творчості.Зрештою, поразки чоловіків у одній сфері діяльності можуть компенсуватися перемогами в іншій, тоді як жінкам доводиться долати біль через невдачі в коханні, шукаючи замінник самому почуттю, яким може виступати жіноча дружба (для О.Кобилянської з Густою, для В.Вулф з Вікторією).
У діаріушах письменників чоловічої статі виокремлюються чотири типи жіночих образів: повія, мати, ідеальна жінка і «третя стать».Зазначені образи репродукують патріархальні ґендерні стереотипи, де жіночому началу приписується природність, чуттєвість і гріховність.Традиційно «жіночою» сферою у чоловічих щоденниках визначається побут і родина.Образ нової жінки, яка намагалася реалізувати себе як особистість, так само як і бунт образу «повії» проти пригнічення жіночої сексуальності, отримує негативні оцінки з боку авторів щоденників чоловічої статі.
Отже, вивчення ґендеру в межах дискурсивної онтології допомагає аналізувати тексти літератури non-fiction як процес динамічного продукування соціокультурних смислів, породжуваних взаємодією категорій фемінності та маскулінності.Ці категорії, наділені метафоричним змістом, становлять основу ґендерних стереотипів і формують систему ґендерних символів і ґендерно маркованих значень у дискурсі. Актуалізація ґендерного чинника під час аналізу щоденників дозволяє глибше проникнути у світ автора і тим самим підійти до встановлення орієнтирів відтворення авторських позицій ґендерної ідентичності в його художніх творах.Аналіз ґендерної ідентичності суб’єкта художньо-документального дискурсу в щоденниках засвідчив появу queer-суб’єктивності в культурі, як реакцію окремих індивідів на надмірне пропагування стереотипних ідеалів фемінності й маскулінності. Ґендерна ідентичність автора відбивається в тексті літератури non-fiction. Аналіз особливостей конструювання ґендерної ідентичності в художньо-документальному дискурсі виявив її парадигмальний характер: ґендерний компонент простежується на мікро- та макро- структурі щоденників.На рівні мікроструктури ґендерні позиції найбільше проявляються в особливостях лексичного та синтаксичного мовного використання, на рівні макроструктури щоденників ґендерні позиції відображаються в тематиці, проблематиці та образах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абубикирова Н.И.Что такое «ґендер»? / Н.И. Абубикирова// Общественные науки и современность. 1996. № 6 С.123-125.
2. Агеєва В.Жіночий простір : Феміністичний дискурс українського модернізму / Віра Агеєва К. : Факт, 2003. 320 с.
3. Аусландер Л.Женские + феминистские + лесбийские-гей + квир исследования = гендерные исследования? / Леора Аусландер // Гендерные исследования. № 5 (2/2000). ХЦГИ. Режим доступу : http://nuntiare.org/queer/auslander_queer.html
4. Барт Р.Избранные работы : Семиотика : Поэтика / Ролан Барт ; [пер.с фр., сост.и вступ.ст.Г.К.Косикова]. М. : ПРОГРЕСС, 1989. 616 с.
5. Башкирцева М.В.Дневник / М.В.Башкирцева. Режим доступу : http://www.zipsites.ru/private_life/bashkirceva/
6. Белинская Е.П.Стратегии самопрезентации в Интернете и их связь с реальной идентичность / Е.П. Белинская. Режим доступу : http://flogiston.ru/articles/netpsy/strategy
7. Белый А.Крещеный китаец / Андрей Белый М. : Панорама, 1992. 240 с.
8. Беньямин В.Франц Кафка / В.Беньямин ; [пер.с нем.М.Рудницкий]— М. : Изд.фирма "Ad Marginem", 2000.— 320с.
9. Березкина В.Формирование и пути развития жанра эссе в английской литературе ХVII века / В. Березкина. Днепропетровск : ДГУ, 1984. 116 с.
10. Бовуар С. де.Друга стать : у 2 т./ Симона де Бовуар ; [пер.з фр.Н.Воробйова, Я.Воробйов, Я.Собко]. К. : Основи, 1994. Т.1. 390 с.
11. Бовуар С. де.Друга стать : у 2 т./ Симона де Бовуар ; [пер.з фр.Н.Воробйова, Я.Воробйов, Я.Собко]. К. : Основи, 1994. Т.2. 392 с.
12. Богачевська-Хомяк М.Білим по білому : Жінки в громадському житті України, 18841939 / Марта Богачевська-Хомяк. К. : Либідь, 1995. 424 с.
13. Богин И.Вечная женственность / Игорь Богин. СПб. : Алетейя, 2003. 448 с.
14. Бочаров А.Законы дневникового жанра / А.Бочаров// Вопросы литературы. 1971. № 6. С.64-69.
15. Брод М.О Франце Кафке : Франц Кафка.Биография.Отчаяние и спасение в творчестве Франца Кафки.Вера и учение Франца Кафки (Кафка и Толстой) / Макс Брод [пер.с нем.].— СПб. : Академический проект, 2000.— 505 с.
16. Введение в ґендерные исследования : [учеб.пособие для студентов вузов] / [под.ред.И.В.Костиковой]. М. : Аспект Пресс, 2005. 255 с.
17. Винниченко В.Честность с собой : Повесть; Записки Курносого Мефистофеля : Роман / Владимир Винниченко / [пер.с укр., сост.и вступ.ст.Ю.Барабаша]. М. : Художественная литература, 1991. 464 с.
18. Винниченко В.Щоденник : у 2 т./ Володимир Винниченко. Едмонтон; Нью-Йорк : Видання Канадського Інституту українських студій, 1980. Т.1 : 1911-1920. 500 с.
19. Винниченко В.Щоденник : у 2 т./ Володимир Винниченко. Едмонтон; Нью-Йорк : Видання Канадського Інституту українських студій, 1983. Т.2 : 1921-1925. 700 с.
20. Винокур Г.О.Избранные работы по русскому языку / Г.О.Винокур М. : Учпедгиз, 1959. 492 с.
21. Вулф В.Эссе.Избранное / Вулф В. Режим доступу : http://www.lib.ru/INPROZ/WULF_W/essays.txt
22. Вулф В.Три гінеї / Вірджинія Вулф ; [пер.з англ.] Львів : Ініціатива, 2006. 256 с.
23. Гаранович М.В.Смена гендерной идентичности и стилизация под мужской стиль письма как основный способы текстообразования в текстах, написанных авторами-женщинами / М.В.Гаранович, О.В.Пермякова. Режим доступу : www.psu.ru/psu/files/0912/05_Garanovich.doc
24. Галич О.Жанрова система документальної літератури / Олександр Галич// Документалістика на порозі ХХІ століття : проблеми теорії та історії : Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 18-19 вересня 2003 р. Луганськ : Знання, 2003. С.19-36.
25. Галич О. А. У вимірах non-fiction : Щоденники українських письменників ХХ століття : Монографія / Олександр Галич. Луганськ : Знання, 2008. 200 с.
26. Галич О.А.Українська документалістика на зламі тисячоліть : специфіка, генеза, перспективи / О. А. Галич. Луганськ : Знання, 2001. 246 с.
27. Гидденс Э.Социология / Э.Гидденс; [пер.с англ.В.А.Ядов] — М. : Эдиториал УРСС, 1999. 704 с.
28. Гинзбург Л.О документальной литературе и принципах построения характера / Л. О. Гинзбург// Вопросы литературы. 1970. №7. С.62-91.
29. Гомбрович В.Порнография / Витольд Гомбрович ; [пер. с пол. Ю.В.Чайникова]. СПБ. : ООО «Издательский Дом «Кристалл»», 2001. С.281-420.
30. Гомбрович В.Фердидурка / Витольд Гомбрович [пер.с пол. А.Н.Ермонского]. СПБ. : ООО «Издательский Дом «Кристалл»», 2001. С.31- 280.
31. Ґомбрович В.Щоденник : у 3-х т./ Вітольд Ґомбрович ; [пер.з пол. Р.Харчук]. К. : Основи, 1999. Т.1 : 1953-1956. 414 с.
32. Ґомбрович В.Щоденник : у 3-х т./ Вітольд Ґомбрович ; [пер.з пол. Р.Харчук]. К. : Основи, 1999. Т.2 : 1957-1961. 339 с.
33. Ґомбрович В.Щоденник : у 3-х т./ Вітольд Ґомбрович ; [пер.з пол. Р.Харчук]. К. : Основи, 1999. Т.3 : 1961-1969. 365 с.
34. Горегляд В.Дневники и эссе в японской литературе Х-ХІІІ векав / В.Горегляд. М. : Наука, Главная редакция восточной литературы, 1975. 378 с.
35. Горошко Е.И.Особенности мужского и женского стиля письма / Е.И.Горошко// Гендерный фактор в языке и коммуникации : [cб.науч.тр.]. М.,1999. С.44-60.
36. Грищенков Р.В.Сократ versus Форма, или Жизнеописание Витольда Гомбровича / Р. В. Грищенков// Гомбрович В.Космос СПб. : ООО «Издательский Дом «Кристалл»», 2001. С.5-30.
37. Гундорова Т.Femina Melancholica : Стать і культура в ґендерній утопії Ольги Кобилянської / Тамара Гундорова. К. : Критика, 2002. 272 с.
38. Гундорова Т.І.ПроЯвлення Слова.Дискурсія раннього українського модернізму : Постмодерна інтерпретація / Т.І.Гундорова Львів : Вид-во «Літопис», 1997. 298 с.
39. Давид Кл.Франц Кафка / Клод Давид ; [пер.с фр.А.Д.Михилев]. — Х. : Фолио, 1998. 383 с.
40. Дейк Т.ван. Язык.Познание.Коммуникация / Т. А. ван Дейк ; [пер.с англ.В.И.Герасимов]. М. : Прогресс, 1989. 310 с.
41. Долімор Д.Сексуальне дисидентство / Джордж Долімор [пер.з англ.І.Гарник, П.Таращук]. К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2004. 558 с.
42. Егоров О.Г.Дневники русских писателей XIX века / О.Г.Егоров.— М. : Флинт, Наука, 2002.— 286 с.
43. Женетт Ж.Фигуры : в 2-х томах / Жерар Женетт ; [пер.с фр.Е.Васильевой Е.Гальцовой, Е.Гречаной, И.Иткина, С.Зенкина, Н.Перцова, И.Стаф, Г.Шумиловой; общ. ред. и вступ. статья С.Зенкина]. Изд-во.Сабашниковых. М., 1998. Т.2. С.367-384.
44. Жеребкина И.А.Постмодернизм, психоанализ и ґендерная теория : развитие концепции субъекта : дис. на соискание научн. степ. док. филос. наук: спец. 09.00.04 «Філософська антропологія, філософія культури» / Ирина Алексеевна Жеребкина. Х., 2002. 398c.
45. Зборовська Н.В.Код української літератури : Проект психоісторії новітньої української літератури / Ніла Зборовська. К. : «Академвидав», 2006. 504 с.
46. Зборовська Н.В.Психоаналіз і літературознавство : [посібник] / Ніла Зборовська. К. : «Академвидав», 2003. С.392 с.
47. Иригаре Л.Пол, который не единичен / Л. Иригаре// Введение в ґендерные исследования : в 2-х частях. Харьков : ХЦГИ, 2001; СПб. : Алетейя, 2001. Ч.2 :Хрестоматия. С.127-137.
48. Карабльова О.В.Художні версії проблеми самотності у сучасній жіночій прозі : автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. філол. наук : спец. 10.01.01 «Українська література» / Ольга Володимирівна Карабльова.— К., 2004.— 20 с.
49. Карпинский В.Голос Гомбровича / Войцех Карпинский // ГомбровичВ.Космос. СПБ. : ООО «Издательский Дом «Кристалл»», 2001. С.325347.
50. КафкаФ. Дневники 1910-1923. Путевыедневники. Письмоотцу. Завещание / Франц Кафка ; [пер. с нем.Е.А.Кацева]. М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2005. 512 с.
51. Кафка Ф.Замок.Роман / Франц Кафка ; [пер.с нем.Р.Райт-Ковалевская] // Кафка Ф.Избранное : [сборник]. М. : Радуга, 1989. С.151-329.
52. Кафка Ф.Процесс.Роман / Франц Кафка ; [пер.с нем.Р.Райт-Ковалевская] // Кафка Ф.Избр