ТИПОЛОГІЯ Й ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ І СУЧАСНЕ ЗАХІДНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

Краткое описание

Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка

На правах рукопису

ЗАВАДСЬКИЙ Юрій Романович

УДК 82.09

ТИПОЛОГІЯ Й ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ
І СУЧАСНЕ ЗАХІДНЕ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО

Спеціальність 10.01.06 - теорія літератури

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
кандидат філологічних наук, доцент
Папуша Ігор Володимирович

Тернопіль 2006

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................... 3
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНЕ ОСМИСЛЕННЯ МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СУЧАСНОМУ ЗАХІДНОМУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВІ.................... 12
1.1. Основи дослідження мережевої літератури: вироблення наукового підходу до її вивчення................................................................................................... 12
1.2. Початки теорії мережевої літератури в літературознавстві США: від теорії нових засобів інформації до теорії літератури................................................. 17
1.3. Пошук терміна: мистецтво на перетині літератури і комп’ютера.. 24
1.4. Термінологія комп'ютерних наук в дослідженні мережевої літератури.............................................................................. 30
1.5. Основи методології вивчення мережевої літератури в контексті українського літературознавства.................................................................................. 36
РОЗДІЛ 2 ТИПОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПРАЦЯХ ЗАХІДНИХ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ..................................................... 46
2.1. Основні одиниці мережевого тексту: гіперпосилання та текстон.. 46
2.2. Нелінійний літературний текст: історія, технологія та поетикальні особливості 71
2.3. Кібертекст і ерґодична література: типологічна модель мережевої літератури Еспена Дж. Аарсета................................................................................. 84
РОЗДІЛ 3 ПОЕТИКА МЕРЕЖЕВОЇ ЛІТЕРАТУРИ В ПРАЦЯХ СУЧАСНИХ ЗАХІДНИХ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЦІВ..................................................... 94
3.1. Поетика наративного гіпертексту.................................................... 94
3.2. Зорова (конкретна) поезія в мережевій літературі як естетичний феномен 103
3.3. Aвтор і читач гіпертекстового "story" і поетичного "concretism" 117
3.4. Лінійний текст і гіпертекст: процес читання (на прикладі гіпертекстового оповідання „afternoon. a story” Майкла Джойса).................................................... 126
3.5. Мережева література: український вимір..................................... 142
ВИСНОВКИ............................................................................................ 149
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................. 159

ВСТУП
Актуальність теми. Сучасне літературознавство вимагає від ученого з метою проведення досліджень сучасних зразків художньої літератури ґрунтовних знань не лише з теорії та історії літератури, мовознавства, культурології чи світової історії, а й знань із новітніх галузей, зокрема із комп'ютерних наук. Залучення комп'ютерних технологій у мистецьку творчість не лише доповнює інструментарій творця, але й суттєво змінює його можливості. Відповідно мистецький продукт набуває нових якостей, стаючи з одного боку більш динамічним, відкритішим для читача, а з іншого, самостійнішим, більш віддаленим від автора через свою установку на діалогічний режим.
Дослідження, які були проведені у цій галузі в західному літературознавстві, мають вже тривалу історію. Перші комп'ютерні праці, мета яких полягала у розкритті можливостей застосування машин для творення, зберігання та користування інформацією з'явилися наприкінці 40-х років ХХ століття. І роботи В.Буша та Т.Нельсона, які є важливими етапами у формуванні комп'ютерних наук, і теоретичні дослідження Н.Вінера та його послідовників у галузі кібернетики, які спричинилися до формування наук про керування в організмах, механізмах та спільнотах, стали однаково важливими чинниками у розвитку літературознавчої думки середини минулого століття. Згодом, у 1960-х роках, з'явилися інтердисциплінарні праці Т.Нельсона, Д.Енґельбарта, які заклали основи методології вивчення явищ зв'язку людини та машини та принципів керування в комп'ютерному середовищі.
Із початку 1980-х років формується теоретико-літературна база для вивчення літератури комп'ютерного середовища. А з виходом у світ кількох художніх творів з тенденцією до руйнування лінійного викладу та залучення читача до конструювання тексту, а також із бурхливим вдосконаленням комп'ютерів та перетворенням їх на доступні машини, митці усвідомлюють можливості застосування комп'ютерних технологій у своїй творчості. Тоді ж розпочинаються і дослідження в галузі цього, кажучи словами У.Еко, відкритого твору” [див.: 110].
У 1980-х роках з'являються перші гіпертекстові літературні твори, які застосовували можливості комп'ютера. З появою цих творів у мережі та на компакт-дисках, гіпертекстова література стає складовою літературного процесу США та Західної Європи.
Вивчення явища мережевої літератури потребує попереднього чіткого вирішення багатьох теоретичних суперечностей принаймні в рамках одного дослідження. Використання терміна типологія” в нашому дослідженні викликане потребою диференціації певних груп літературних текстів, які творяться та сприймаються за посередництвом сучасних комп'ютерних технологій. Ці групи ми умовно виділили на підставі досліджень, які здійснили західні літературознавці, з метою проведення початкового розподілу масиву літератури комп'ютерного середовища, тобто мережевої літератури.
Типологія, як зіставлення та класифікація предметів та явищ за певними диференційними ознаками” [61, 565], дозволить системно вивчити поетикальні особливості творів, які належать до мережевої літератури. Встановлення бінарних опозицій у процесі типологізації мережевої літератури відкриє можливості для умовного виділення самої мережевої літератури з літературного дискурсу сучасності, а також сприятиме чіткій диференціації літературних творів та їх груп у межах самої мережевої літератури.
Сучасна теорія літератури досить широко вивчила проблему зв'язку сучасних комп'ютерних технологій та літератури. Проте кожна наукова теорія, що прагне систематизувати це явище, по-своєму розглядає ті чи інші її типи. Перші спроби побудови теоретичних моделей, близьких до мережевої літератури, відносяться до періоду активного розвитку структуралізму в 1960-х роках. Постановка проблеми структури та співзвучні їй сучасні мистецькі шукання концептуалізму, конкретизму, мінімалізму, гіперреалізму спричинилися до пошуку нових форм виразності та нових шляхів естетичної комунікації. Проте найважливіші здобутки в теоретичному моделюванні та аналізі мережевої літератури дали учені, яких здебільшого відносять до постструктуралістичного напрямку. Виявлення нових рис мистецького продукту, серед яких інтертекстуальність, нелінійність, смерть” автора, викликало відповідно реакцію мистецтва.
На перший погляд, література, яка використовує ресурси сучасних комп'ютерних технологій, є мистецькою формою з вузьким колом споживачів. Проте ми наполягаємо на тому, що її сприймання та розуміння доступне переважній більшості потенційних читачів. Найчастіше перешкодою на шляху сприймання такого мистецького продукту є не його ускладнена форма чи зміст, а лише той засіб, у середовищі якого він існує і передається споживачеві, а саме комп'ютер. З часом ця перешкода цілком зникне, і споживач зможе належно оцінити ці мистецькі продукти.
Мережева література є рівночасно і новаторською, і традиційною. Безперечно, її зразки вносять багато нового у механізми організації мистецьких об'єктів та способи репрезентації тексту. У той же час мережева література багатьма поетикальними характеристиками зближається з літературними напрямами початку-середини ХХ століття, серед яких експресіонізм, футуризм, дадаїзм, сюрреалізм, летризм, „новий роман”, конкретна поезія, концептуалізм, мінімалізм. Фраґментарність тексту, порушення синтаксичних зв'язків, акцентування на графічній стороні тексту та залучення в літературний текст позамовних одиниць у подібний спосіб властиві водночас і типам мережевої літератури (гіпертекстовим творам та зоровим інтерактивним поезіям), і аванґардним творам початку ХХ століття (прозі Дж.Джойса, поезії Т.С.Еліота, дадаїстичним експериментам Х.Балла, поезомалярству М.Семенка та зоровій прозі А.Чужого).
Трістан Тцара так, для прикладу, розкриває специфіку поетики деструкції: „Щоб створити дадаїстичний вірш. Візьміть газету. Візьміть ножиці. Виберіть статтю, з якої плануєте зробити свій вірш. Виріжте цю статтю. Потім виріжте кожне зі слів, з яких вона складається, і покладіть їх у сумку. Потрясіть її легко. Потім витягуйте шматочки один за одним у тому порядку, в якому вони є в сумці. Свідомо скопіюйте”[1] [Цит. за: 139, 124-125]. Практика аванґарду довела, що навіть таке зневажливе ставлення до змісту твору, яке пропонує відомий дадаїст Т.Тцара, може дати цінний мистецький продукт. Тексти Т.Тцари, так само, як і його старших колег і соратників Х.Балла, Р.Хюльзенбека, і навіть молодшого К.Швіттерса, стали енциклопедією вільної творчості для сучасних письменників Е.Яндля (Австрія), С.Дружджа (Польща) чи І.Іова (Україна). Дадаїзм та сучасні йому мистецькі напрямки мають величезне значення для розвитку мережевої літератури, та й сучасного мистецтва загалом. Мережева література, використовуючи комп'ютерні технології, втілює ідею нелінійного тексту в життя. Ми можемо лише уявити, якими були би твори Дж.Джойса чи М.Пруста, якби ці великі письменники мали можливість користуватися ресурсами комп'ютера.
Тенденції до творення фраґментованого тексту вже були помітні в творчості того ж Дж.Джойса, В.Вулф, Е.Паунда, Т.С.Еліота. Як говорить Дж.Д.Болтер, „Паунд і Еліот почали заміняти наративні елементи в поезії на фраґментовані історії чи міфічні парадиґми. Джойс та Вулф розробили нові способи структурування своїх творів, засновані на потоці свідомості або на численних нашаруваннях топіки і міфічної організації. Всі ці автори намагалися встановити нові відношення між досвідом послідовного читання тексту та нашою перцепцією організуючих та керуючих структур тексту” [125, 131-132].
Дослідники мережевої літератури та впливів комп'ютерних технологій на літературу неодмінно звертаються до проблеми „виснаження” в контексті епохи друку. Вслід за Дж.Бартом [5; 6; 7] Дж.Д.Болтер [125], Т.М.Добсон [140], Дж.П.Лендов [176] вказують на ознаки виснаження засобів трансляції тексту в сучасному мистецькому процесі. Вказуючи на твори Х.Л.Борхеса як на типові для цієї ситуації, дослідники акцентують увагу на письменницьких пошуках альтернативних каналів зв'язку з реціпієнтом, аніж друкована книга чи рукопис. Потреба звільнення від „деспотизму” сторінки як простору для письма виражається в творчості Борхеса через образ всесвітньої бібліотеки, яка більше набуває ознак єдиного метатексту, аніж книгозбірні. У підсумку проблема обмеженості „застиглого тексту” [125, 138], обмеженої статичної сторінки, секвенційності тексту та пасивності читача виливається в мистецький спротив, що підсилюється наявністю широких можливостей конструювання динамічних, непідвладних реальному просторові, нелінійних та інтерактивних текстів за допомогою комп'ютера.
Матеріалом для аналізу стали твори, які репрезентують основні типи мережевої літератури: тексти М.Джойса „Полудень. оповідання”, Дж.Морісі та Л.Теллі „Моє ім'я Капітан, Капітане”, Б.К.Стефанза „Уявне життя літер”, А. де Кампоса „Серцеголова”, Д-р Муто „Трамваї у з'єднаних просторах”, Ш.Джексон „Дівчина-мозаїка”, Дж.Маллой та К.Маршал Назустріч нікуди”, Р.Новаковського „Кінець світу за Емериком”, Д.Піґнатарі „Організм”, А.Роберта „Назустріч Ксанаду”, С.Схути „Блок”, О.Коцарева „Квітневі тести”. Ці твори є зразками сучасних літературних форм, які суттєво змінюють традиційні уявлення про будову літературного тексту, межі літературних родів, залучаючи засоби виразності інших видів мистецтва малярства, кінематографу, мультиплікації, музики.
Підсумовуючи сказане, наголосимо, що актуальність нашої роботи зумовлюється слабкою присутністю досліджень у галузі літератури комп'ютерного середовища в українському літературознавстві.
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається уже самим її зосередженням на проблемах мережевої літератури в рамках українського літературознавства та залученням широкого різномовного матеріалу з метою вивчення та узагальнення теоретичних досліджень у цій галузі. На сьогодні ми не зустрічали праць, у яких би було широко представлено типологію і поетику мережевої літератури на матеріалі західного літературознавства. Причому літературознавство США можна вважати одним з родоначальників подібних інтердисциплінарних досліджень.
Об'єктом дисертаційного дослідження є сучасне західне літературознавство, а саме праці, присвячені проблемам мережевих літературних форм, серед яких варто виділити роботи Е.Дж.Аарсета, Дж.Д.Болтера, Дж.П.Лендова, К.Фіцпатрік, М.Джойса, А.Крокера, Р.Ленема, М.Бернстайна, Р.Тріґґа, С.Мавлтропа, М.МакЛуена, Т.Нельсона. Праці розглядаються в широкому науковому і культурологічному контексті.
Предметом дослідження є типологія та поетика мережевої літератури у світлі праць сучасних західних літературознавців.
Метою дисертаційного дослідження є аналіз типології та поетикальних особливостей творів мережевої літератури на основі досліджень американських літературознавців. Для досягнення мети ми поставили такі конкретні завдання:
1. Концептуалізувати підходи до вивчення мережевої літератури в працях західних літературознавців.
2. Запропонувати власну теоретико-термінологічну базу для дослідження феномена мережевої літератури.
3. Дослідити поетику мережевої літератури наративного гіпертексту та зорової поезії.
4. Простежити і порівняти феномени читання традиційного лінійного літературного тексту і тексту мережевої літератури.
5. Проаналізувати стан розвитку мережевих літературних форм і спрогнозувати перспективи їх розвитку.
Теоретико-методологічну основу дисертаційного дослідження складають праці таких філософів-постмодерністів, як Ж.Ф.Ліотар, Ж.Дерида, Ж.Бодріяр, М.Фуко. Визначальним теоретико-літературним орієнтиром стали для нас семіологічні та літературознавчі студії У.Еко, Р.Барта, М.МакЛуена.
Основними методами дослідження, з огляду на поставлену мету й завдання, є структурно-функціональний, порівняльно-типологічний та історико-типологічний, що інструментують дослідження проблем типології та поетики мережевої літератури в сучасному західному літературознавстві.
Практичне значення дисертації полягає в можливості використання одержаних висновків та узагальнень у теоретико-літературних лекційних курсах, спецкурсах та спецсемінарах, у роботі літературознавчих факультативів, проблемних груп та наукових гуртків у вищих навчальних закладах. Запропонована дисертаційна праця може бути використана як вихідний пункт для багатьох досліджень вужчої літературознавчої тематики або як піґрунтя для проведення інтердисциплінарних досліджень на перетині інших галузей науки.
Апробація результатів дисертації здійснена на засіданнях кафедри теорії літератури та порівняльного літературознавства Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Основні засади дисертацій були викладені на Другому кримському міжнародному методологічному симпозіумі "Суб'єкт і об'єкт наукового пізнання: людський фактор у пізнавальній діяльності" (Севастополь, 2004); Третьому міжнародному методологічному симпозіумі "Суб'єкт і об'єкт наукового пізнання" (Тернопіль, 2005), Міжнародному симпозіумі в Рихлочіцах під патронатом Академії Свєнтокшиської в Кєльцах (Рихлочіце, 2005); науково-методологічному семінарі, організованому кафедрою теорії літератури та порівняльного літературознавства та лабораторією славістично-методологічних студій у Тернопільському національному педагогічному університеті ім.В.Гнатюка (Тернопіль, 2005); звітній конференції викладачів та аспірантів Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, 2005); конференції "Сучасна філологія — історія, теорія, методологія. ІІІ Всеукраїнська наукова конференція молодих учених-філологів до 150-річчя від дня народження Івана Франка" у Львівському національному університеті імені Івана Франка (Львів, 2005); Міжвузівському науковому семінарі "Терміносистема слов'янського літературознавства", ІІ-ІІІ-IV етапи у Волинському державному університеті імені Лесі Українки (Луцьк, 2005), Тернопільському національному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка (Тернопіль, 2005) та Житомирському педагогічному університеті (Житомир, 2006); VIII Міжнародній науковій конференції молодих учених в Інституті літератури імені Т.Г.Шевченка Національної Академії наук України, (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції "Література в контексті кризової доби" у Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (Чернівці, 2005).
Публікації:
1. Завадський Ю.Р. Анімаційна поезія як різновид мережевої літе-ратури //Літературознавчі обрії. Праці молодих учених. Випуск 5. — Київ: Інститут літератури ім.Т.Г.Шевченка НАН України, 2004. — С.16-21.
2. Завадський Ю.Р. Одиниця читання в гіпертексті: в пошуку тер-міна (за працями сучасних літературознавців США) //Питання літературознавст-ва. Науковий збірник. Випуск 12 (69). — Чернівці: Рута, 2005. — С. 106-111.
3. Завадський Ю.Р. Нелінійний літературний текст: історія, техно-логія та поетикальні особливості //Studia Methodologica. Випуск 15. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2005. — С. 45-51.
4. Завадський Ю.Р. Кібертекст і ерґодична література: типологічна модель мережевої літератури Еспена Дж.Аарсета //Наративні виміри літератури. Матеріали міжнародної конференції з наратології. Тернопіль, Україна, 23-24 жовтня 2003 р. /Упор. Папуша І.В. //Studia Methodologica. Випуск 16. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2005. — С. 54-58.
5. Завадський Ю.Р. Комп'ютерна термінологія в літературознавчих дослідженнях мережевої літератури //Терміносистеми сучасного літературознавства: досвід розробки і проблеми. Науковий семінар /За ред. проф. Романа Гром'яка. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2006. — С. 90-96.
6. Завадський Ю.Р. Aвтор і читач гіпертекстового "story" і поетич-ного "concretism" //Studia Methodologica. Випуск 17. — Тернопіль: Редакційно-видавничий відділ ТНПУ, 2006. — С. 164-169.
Структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел, який налічує 236 позицій. Загальний обсяг роботи 178 сторінок.

[1] Тут і далі переклад наш. Ю.З.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Здійснене нами дослідження розкриває найважливіші проблеми вивчення літератури, що використовує можливості комп'ютера і поза комп'ютерним середовищем не може бути адекватно передана читачеві. Аналізовані нами праці доводять важливість вивчення новітніх літературних форм, що існують у віртуальному середовищі комп'ютера, та показують перспективи їх появи та розвитку на українському ґрунті.
Наявність великої кількості праць, присвячених тематиці мережевих мистецьких форм, дозволяє говорити про поступ західної теоретико-літературної думки та вдосконалення і розширення літературознавчого інструментарію на шляху створення розмаїтих методик вивчення складних літературних форм. У цілому світі з’являються подібні дослідження, що в різний спосіб висвітлюють одну і ту ж проблему: специфіка існування мистецького об'єкту (належного до літератури, музики, малярства тощо) у віртуальному середовищі.
Визначивши ключові та найбільш впливові праці цієї галузі літературознавства в дискурсі сучасної західної науки, ми вказали на основні їх риси та провели зіставний аналіз позицій провідних дослідників мережевої літератури. Підкріплюючи свої висновки матеріалом праць Е.Дж.Аарсета, Дж.Д.Болтера, Дж.П.Лендова, А.Крокера, М.МакЛуена та інших, ми провели базову класифікацію типів мережевої літератури та торкнулися проблеми їх поетики та специфіки рецепції.
Особливості наративного гіпертексту наштовхують нас на думку про довгоочікувану появу середовища, в якому більшість на перший погляд утопічних постструктуралістських ідей знаходять своє природнє втілення. Передовсім це ідея нелінійності тексту, його т.зв. дисперсності та незавершеності, а також тенденція до розширення повноважень читача та зміщення позиції автора в ситуації естетичного обміну з читачем. Також суттєва зміна в комунікаційній моделі літератури відбувається у випадку з мережевої зоровою поезією, розгляд якої займає в нашому дослідженні важливе місце.
Визначаючи художню літературу, автори Літературознавчого словника-довідника” [див: 64, 407] говорять, що вона є видом мистецтва, що певним чином співвідноситься з об'єктивною дійсністю, але не видає своїх творінь за дійсність. Причому однією з визначальних рис художньої літератури є використання нею мови як головного засобу вираження. Література в широкому розумінні є результат творчого процесу автора, зафіксований у відповідному тексті за допомогою літер” [64, 407] або ж в найширшому розумінні сума текстів найрізноманітнішого змісту і форми” [61, 297]. Зважаючи на сучасне перемежування видів мистецтва, література в певних зразках втрачає свої властиві ознаки, набуває рис малярства (наприклад, зорова поезія, конкретизм, до яких доклалися і українські автори, серед яких І.Іов, М.Мірошниченко, В.Трубай, С.Сорока, і зарубіжні Д.Піґнатарі, А. де Кампос, А.Сароян, І.Ісу та інші), музики (наприклад, симультанні вірші дадаїстів (Т.Тцара, Х.Балл, Р.Хюльзенбек та пізніші К.Швіттерс, Е.Яндль) або т.зв. звукова поезія” (англ. sound poetry”) в сучасній американській та європейській літературах), театру (прикладом можуть послужити ті ж самі дадаїстичні акції, а також концептуалістські геппенінґи та перфоманси), кінематографу (наприклад, поетичні фільми учасників руху Флуксус та сучасна мультимедійна поезія Б.К.Стефанза чи Л.П.Ґляс'єра), скульптури та архітектури (наприклад, просторова, виготовлена з бетону і заліза, поезія Фінлея та Ґеріца, яку зараховують до конкретизму). Важливо підкреслити, що в більшості випадків порушення традиційної художньої форми незмінною залишається первинна ознака літератури використання мови. Яким би не був зміст та смисл твору, а також і форма, мова визначає належність певного творіння до літератури. Інша справа з міметичним характером твору. Видається зрозумілою невідповідність між дійсністю та художнім світом твору. Трансформувавши таке визначення, ми можемо сказати, що твір художньої літератури, як і твір іншого виду мистецтва, в усій його формально-семантичній повноті служить єдиній центральній для нього меті створенню естетичного враження. Проте твір художньої літератури має відмінні шляхи впливу на свідомість людини. Тоді як малярство впливає зображальними формами та барвами, а музика якістю та композицією звуків, література використовує мову з урахуванням усіх її особливостей.
Мережева література як культурне явище є багатошаровим і таким, що поєднує в собі ознаки різних видів мистецтва, застосовує різні технології та засоби. Проте ми визначаємо її як літературу згідно згаданих двох чинників її продукти виконують естетичні завдання і використовують мову як центральний носій естетичної інформації. Серед таких творів ми не можемо назвати вслід за Е.Аарсетом багатокористувацькі комп'ютерні ігри чи програми продукування текстів, оскільки їхні цілі відмінні від мистецтва. Замість них до переліку типів мережевої літератури поряд з гіпертекстом долучається такий новітній жанр літератури як мережева зорова поезія, яка не може бути адекватно відтворена на папері, оскільки використовує можливості комп'ютерних технологій, передовсім анімацію та гіперпосилання.
Мережева зорова поезія належить до однієї з гілок сучасної мережевої літератури, що доводить, по-перше, її залежність від т.зв. електронного носія, який не може бути замінений яким-небудь іншим, наприклад, книгою; по-друге, вона виявляє риси інтерактивності, використовує гіперпосилання та можливості мов програмування (для прикладу, в середовищі веб-сторінки JavaScript, PHP, ASP, або в середовищі Macromedia Flash ActionScript); по-третє, тексти, які зараховуємо до мережевої зорової поезії, мають характерний спосіб представлення читачеві на комп'ютерному екрані; по-четверте, містять мультимедійні елементи та володіють специфічним оформленням самого тексту, що входить до складу авторського задуму і сприймається читачем як цілісність поряд із самим текстом.
Ще на початку 1990-х років Дж.Д.Болтер в своїй праці Простір письма: комп'ютер, гіпертекст та історія письменства” [див.: 125] вказував на можливості та базові принципи поєднання в рамках одного відносно цілісного тексту поряд із вербальними одиницями одиниці зорові та звукові. Він говорить: Той самий екран комп'ютер може представити вербальний текст під або поряд із зоровим зображенням; це може поєднати звук і вербальний напис. Такі комбінації можуть бути названі гіпермедіа і вже є досить розвинутими” [125, 26]. Термін гіпермедіа” попри те, що зафіксований в термінологічних словниках комп'ютерних наук, не є вповні коректним. Це пояснюється суттєвою різницею між мультимедійними та гіпертекстовими одиницями комп'ютерного середовища, які було б недоречно об'єднувати в одне цілісне явище. Доречнішим було б суміжне вживання термінів гіпертекст” та мультимедіа” задля уникнення непорозумінь, залишивши термін гіпермедіа” як похідний від них частиною наукового сленґу.
В часі, коли було здійснене науковцем згадане дослідження, комп'ютерні технології були на стадії початкового розвитку, проте вже здатні були відтворювати звукові та візуальні ряди поряд із текстами. На сучасному етапі розвитку комп'ютерних технологій т.зв. гіпермедіа визначається як об'єднання графіки, звуку, відео чи іншої комбінації в початково асоціативну систему зберігання та пошуку інформації. Гіпермедіа, особливо в інтерактивному режимі, де вибором керує користувач, будується навколо ідеї, що пропонує середовище для роботи та навчання, близьке до людського мислення, тобто середовище, яке дає змогу користувачеві створювати зв'язки між темами, а не послідовно переходити від однієї теми до іншої в алфавітному порядку” [50, 202].
Як бачимо на прикладі мережевої зорової поезії, поєднання вербальних та невербальних одиниць стає не лише шляхом до відкриття нових можливостей трансляції естетичної інформації, але підставою для постання нового для мистецтва типу літературного тексту, в якому на рівних правах поєднуються одиниці різних якостей з різними вимогами щодо їх сприймання. Саме через те Дж.Д.Болтер говорить про те, що гіпермедіа просто поширює принципи електронного письменства на сферу звуку та зображення” [125, 27].
З іншого боку до теоретичного осягнення мережевої зорової поезії підходить Е.Аарсет. Вивчаючи специфіку кібертексту, науковець вказує на тенденцію до зменшення дистанції між сиґніфікатом та сиґніфікантом” [114, 4], що вирізнялося теоретиками конкретизму як одна з базових властивостей цього напрямку. Конкретизм, який заявив про себе 1953 року проведенням спільної літературної виставки в Сан Пауло, в Бразилії, в якій в основному взяли участь засновники напрямку, учасники угруповання Нойґандрес”, постановив увиразнити графічну сторону мовного знака, перетворити текст на корисний об'єкт” [130, 71]. Конкретна поезія трактується її теоретиками як мистецтво, в рамках якого митець почуває тотальну відповідальність перед мовою” [130, 76]. Одними з основних рис конкретизму в програмному документі угруповання Нойґандрес” описані в таких термінах: "напруга речей-слів в часо-просторі. Динамічна структура: розмаїття супутніх спрямувань" [130, 72]. Наділення мовного знака рисами персонажа з усіма його психічними, фізіологічними, хімічними та фізичними властивостями є відмінною рисою конкретизму, яка дещо посуває його від власне зорової поезії та підтверджує його межовість як мистецької форми.
В рамках мережевої зорової поезії ми можемо виділити дві гілки: одна представляє суто мережеву зорову поезію, ще в творчому задумі якої були враховані можливості комп'ютерних технологій, інша адаптацію вже попередньо відомих з друкованих варіантів читачеві текстів, які були перетворені з різних причин на мультимедійні одиниці комп'ютерної мережі.
Перший підтип мережевої зорової поезії, очевидно, в процесі свого творення застосовує комп'ютерні технології так само, як в традиційній зоровій поезії враховується можливість фіксації тексту в площині паперу. Причиною до творення таких мультимедійних текстів є або дійсна попередня установка автора на використання можливостей комп'ютерних технологій, або ж на його думку недостатня для створення естетичного враження від тексту друкована чи писана його фіксація. Зорову поезію ми називаємо традиційною” вслід за висновками дослідника української зорової поезії М.Сороки, який кваліфікує її як традиційний авангард” [див.: 88]. Використовуючи термін поезія” на означення описуваного підтипу мережевої літератури, ми йдемо вслід за авторськими визначеннями [див.: 221] та програмними публікаціями самих авторів та теоретиків конкретизму та літературного мінімалізму, які лягли в основу мережевої зорової поезії [див.: 130; 158; 159; 199; 205; 218]. Врахування можливостей фіксації тексту, безперечно, є головною умовою перетворення цього тексту на одиницю літературного процесу певної національної літератури.
Другий підтип не передбачає такого глибокого зв'язку між структурою самого тексту та можливостями комп'ютерних технологій, проте є одним з варіантів трансформації літературного тексту із друкованої (писаної) форми в форму, відповідну комп'ютерному середовищу. Відомі зразки трансформації попередньо відомих текстів поетів-конкретистів на складні мультимедійні конструкції, як от текст бразильського автора Деціо Піґнатарі Організм” [203], написаний 1960 року, який інший автор, будучи освіченим в комп'ютерних науках, Ельсон Фроес перетворив 1997 року на анімаційний текст. Така трансформація літературного тексту дозволяє нам говорити про суттєву зміну шляхів перцепції цього літературного тексту, а в такому разі і зміну читацької стратегії, що може наштовхнути нас на думку про те, що, зрештою, похідний текст не є тим самим текстом, який був написаний первинним автором. Власне мережеві зорові тексти, які ми зараховуємо до першого підтипу, цілком не можуть бути перетворені на друковані (писані) тексти без суттєвої втрати їх структури. Як бачимо, друковані (писані) тексти також не можуть бути перетворені на мультимедійні без втрати їхньої структури, а саме зміни синтаґматичних зв'язків між одиницями, що складають їх тексти.
Літературний гіпертекст як інший тип мережевої літератури, згідно досліджень сучасних літературознавців (Дж.Лендов, Дж.Болтер, Е.Аарсет), умовно розпадається на два підтипи, а саме:
1) гіпертекстові літературні тексти, які розміщені в комп'ютерній мережі та з'єднані з нею в такий самий спосіб, як і інші текстові одиниці мережі засобом гіперпосилань;
2) гіпертекстові літературні тексти, які розміщені на окремих носіях (дискети, компакт-диски та інші), які не мають постійного з'єднання з мережею, хоча можуть надавати можливість виходу в зовнішню комп'ютерну мережу. Цей другий тип в працях Е.Аарсета і Дж..Лендова називається терміном stand-alone hypertext”. І дійсно, сучасні правові вимоги та комерційні міркування змушують письменника вдаватися до розміщення своїх творів на окремих носіях задля можливості нагляду за успішністю їх продажу.
До першого підтипу можемо віднести, наприклад, твір А.Роберта В продовження Ксанаду” [211], Р.Новаковського Кінець світу за Емериком” [196], С.Схути Блок” [215]. Ці гіпертекстові твори відкриті для вільного читання в комп'ютерній мережі. Другий підтип можуть представити такі відомі гіпертекстові твори як М.Джойса Полудень. оповідання” [167], Ш.Джексон Дівчина-мозаїка” [164], а також і згаданий твір Р.Новаковського Кінець світу за Емериком”, який 2005 року після декількох років перебування в мережі Інтернет був опублікований на компакт-диску.
Вивчення гіпертекстових літературних текстів є на сьогодні центральною проблемою в дослідженнях мережевої літератури, які здійснюють західні літературознавці. Вивчення гіпертексту здійснюється в таких напрямках:
1) застосування гіпертекстових технологій в мистецтві, а власне в літературі;
2) з'ясування особливостей функціонування мови та її одиниць в комп'ютерному середовищі, їх поєднання з позамовними елементами, визначення специфіки тексту, його автора і читача;
3) використання комп'ютера в навчанні, що вимагає від науковців оперування педагогічними поняттями та термінами;
4) дослідження проблем керування та політики гіпертексту із застосування інструментарію сучасної кібернетики та соціології.
За такою схемою, наприклад, побудовані інтердисциплінарні праці Дж.Лендова, Дж.Болтера, Е.Аарсета, проте кожна з них з'ясовує особливості окремих галузей із застосування відмінних методик та підходів. Ці проблемні точки допомогли нам вивчити особливості поетики наративного гіпертексту. Передовсім ми повинні підкреслити, що наративний гіпертекст як втілення ідеї несеквенційного письма зумовлює зміщення ролі читача та автора в тракті естетичного обміну. Можливості читача в цьому випадку розширюються до повноважень користувача, у волі якого керувати текстом, змінювати його згідно власних інтенцій та створювати умови його сприймання відповідно до власних потреб. Поетика мережевої літератури, відповідно до класифікації її типів, розпадається на два відлами:
1) поетика наративного гіпертексту, що зближується з ліро-епічними жанрами і характерний симуляцією сюжетності та близький постмодерністській белетристиці;
2) поетика мережевої зорової поезії, що зближується з конкретизмом та традиційною зоровою поезією, а також як одиниця віртуального середовища використовує позалітературні засоби впливу на свідомість читача, що близькі кінематографу, малярству, рекламі, мультиплікації.
В розділі, що присвячений вивченню особливостей поетики мережевої літератури, ми аналізуємо дослідження американських літературознавців специфіки сприймання одного з провідних творів сучасної мережевої літератури „Полудень. оповідання” Майкла Джойса. Науковці, що займалися вивченням цього твору, неоднозначно його оцінюють та дещо по-різному трактують роль кожного з його складових елементів: на рівні тексту як кодування твору, на сюжетному рівні чи на функціональному рівні. Проте розбіжності у висновках аж ніяк не повинні дивувати дослідника теорії літератури, оскільки сам текст цього твору запрограмований на створення різних вражень засобом несеквенційного письма та відповідно порушеного порядку викладу тексту. Висновки науковців посутньо збігаються в аналізі особливостей читання тексту цього твору та деяких тих складових естетичного обміну, що не стосуються фактичного вивчення семантики тексту та встановлення узагальненого образу цього літературного твору.
Таким чином, в дисертаційному дослідження проаналізовано праці провідних західних учених, які займаються проблемами мережевих літературних форм, та проведено зіставлення їхніх поглядів на типологію та поетику мережевої літератури. Висновки, запропоновані ученими, дають добрий ґрунт для розвитку теорії мережевої літератури в українському літературознавстві та, зважаючи на залежність постмодерністської белетристики від теоретичних шукань, створюються передумови появи в українській літературі творів, що втілюватимуть ідеї несеквенційного письма та мультимедійних мистецьких конструкцій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Аполонова лютня: Київські поети XVII - XVIII /Ред. В.Крекотень. ― Київ: Молодь, 1982. ― 310 с.
2. Арістотель. Поетика. ― Київ: Мистецтво, 1967. ― 136 с.
3. Арнольд И.В. Семантика. Стилистика. Інтертекстуальность. ― СПб: Издательство Санкт-Петербургского университета, 1999. ― 444 с.
4. Бабак М. Вільхова кров. Роман. ― Київ: АртЕк”, 1998. 328 с.
5. Барт Р. Camera lucida: Комментарий к фотографии. ― Москва: Ad Marginem, 1997. ― 224 с.
6. Барт Р. Избранные работы: Семиотика: Поэтика: Пер. с фр. /Сост., общ. ред. и вступ. ст. Г. К. Косикова. ― М.: Прогресс, 1989. ― 616 с.
7. Барт, Р. S/Z / Под. ред. Г.К.Косикова. ― Москва, 2001. ― 230 с.
8. Бахтин М.М. Человек в мире слова. ― Москва: Изд-во Рос. открыт. ун-та, 1995. ― 140 с.
9. Белова А. Поняття „стиль”, „жанр”, „дискурс”, „текст” у сучасній лінгвістиці // Вічник Київського університету. Іноземна філологія. ― 2002. ― Вип. 32-33. С. 11-14.
10. Бехта І.А. Ризоматичність англомовного дискурсу постмодернізму //http://www.ccssu.crimea.ua/tnu/magazine/culture/culture37/part2/zip/bekhta.zip
11. Богин Г. Схемы действий читателя при понимании текста. ― Калинин: Калининский государственный универистет, 1989. ― 70 с.
12. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція /Пер. з фр. В.Ховкун. ― Київ: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. ― 230 с.
13. Величковський І. Повне зібрання творів. Дзигар цілий і напівдзигарик. — К. : Дніпро, 2004. — 192 с.
14. Визель М. Гипертексты по ту сторону і по эту сторону экрана //Иностранная литература. ― 1999. ― № 10. ― С. 169-177.
15. Винер Н. Творец и Будущее: Пер. с англ. /Н.Винер. ― Москва: ООО Издательство АСТ”, 2003. ― 732 с.
16. Вітґенштайн Л. Твори. ― Київ: Основи, 1995. ― 311 с.
17. Гнатюк М.І. Іван Франко в літературно-естетичних концепціях його часу. ― Львів: Каменяр, 1999. ― 183 с.
18. Горпенко В.Г. Виражальні можливості монтажу. ― К.: ДІТМ, 1999. ― 61 с.
19. Горчев Д. Сетература //http://www.litera.ru/slova/gorchev/seteratura.html.
20. Гришакова М. Визуальная поэтика В.Набокова //http://www.nlo.magazine.ru/scientists/70.html
21. Гром’як Р.Т. Естетика і критика: Філософсько-естетичні проблеми художньої критики. ― К.: Наук. думка, 1975. ― 224 с.
22. Гром'як Р. До проблеми сприймання літературного твору // Гром'як Р. Давнє і сучасне. ― Тернопіль: Лілея, 1997. ― С. 17-33.
23. Гундорова Т.І., Шумило Н.В. Тенденції розвитку художнього мислення: Початок ХХ століття //СіЧ. ― 1993. ― №4. ― С. 55-66.
24. Дедова О. Лингвистическая концепция гипертекста: основные понятия и терминологическая парадигма // Вестник Московского универистета. ― Сер.9. Филология. ― 2001. ― №4. ― с. 22-36.
25. Дерида Ж. Письмо і відмінність. ― Київ: Вид-во Соломії Павличко Основи”, 2004. ― 602 с.
26. Деррида Ж. Голос и феномен и другие работы по теории знака Гуссерля. — СПб.: Алетейя, 1999. — 208с.
27. Довгалевський М. Сад поетичний. ― Київ: Мистецтво, 1973. ― 434 с.
28. Дранов А. В., Ильин И. П., Козлов А. С., Красавченко Т. Н., Махлин В. Л. Современное зарубежное литературоведение (страны Западной Европы и США): концепции, школы, термины: Энциклопедический справочник / РАН; Институт научной информации по общественным наукам. — Москва: Интрада, 1996. — 320 с.
29. Еко У. Роль читача. Дослідження з семіотики текстів /Пер. з англ. М.Гірняк. ―Львів: Літопис, 2004. ― 384 с.
30. Експерементальная поэзия: Избранные статьи. ― Калининград, Мальборк: Симплиций, 1996. ― 250 с.
31. Енциклопедія постмодернізму /За ред. Ч.Вінквіста та В.Тейлора; Пер. З англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О.Шевченко. ― Київ: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2003. ― 503 с.
32. Ємець О.В. Інтертекстуальність в аспекті інтерпретації та перекладу художніх текстів //Нова філологія. ― 2002. ― №1 (12). ― с. 312-318.
33. Жантиева Д. „Конкретная поэзия” в Англии //Неоавангардистские течения в зарубежной литературе 1950-1960 гг. ― Москва, 1972. ― С.293-328.
34. Женетт Ж. Фигуры: Работы по поэтике: В 2т.― Т.2.― Москва: Изд-во им.Сабашниковых, 1998.― 472с.
35. Затонский Д. Постмодернизм в историческом интерьере //Вопросы литературы. ― М., 1996, № 3. ― С. 45-50.
36. Затонский Д. Постмодернизм: гипотезы возникновения //Иностранная литература. ― М., 1996, № 2. ― С. 23-26.
37. Землянова Л. Процесс глобализации СМИ и культура //Вест. МГУ. ― Сер.10. Журналистика. ― 1998. ― №2. ― С. 156-162.
38. Іздрик Ю. Острів КРК та інші історії: Повість, новели, автокоментар /Юрій Андрухович (передмов.). — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998. — 117с.
39. Іздрик. Воццек /Лідія Стефанівська (авт.післямови). — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997. — 111с.
40. Ільницький О. Український футуризм (1914-1930) /Пер. з англ. Р.Тхорук. ― Львів: Літопис, 2003. ― 456 с.
41. Іов І. Мак //http://www.krok.te.ua/iov/flash/iov_mak.html
42. Іов І. Періодична система слів /Ред. В.Басиров. ― Хмельницький: Доля. 1997. ― 129 с.
43. Історія української літератури ХХ століття: Підручник для студ. гуманіт. спец. вузів: У 2 кн. /За ред. В.Г. Дончика: Книга перша. — К.: Либідь, 1998. — 464 с.
44. Історія української літератури ХХ століття: Підручник для студ. гуманіт. спец. вузів: У 2 кн. /За ред. В.Г. Дончика: Книга друга. — К.: Либідь, 1998. — 456 с.
45. Каменская О. Текст и коммуникация. ― Москва, 1990. ― 151 с.
46. Каменский В.В. Степан Разин. Пушкин и Дантес. Кафе поэтов. /Сост., вступ. ст. и коммент. А.Г.Никитина; Ил. Ю.П.Реброва. ― Москва: Правда, 1991. ― 640 с.
47. Кандинский В. Точка и линия на плоскости. ― Санкт-Петербург: Азбука-классика, 2004. ― 240 с.
48. Козловский П. Культура постмодерна. ― Москва, 1997. ― 240 с.
49. Коломієць Н.В. Лінгвістичні особливості організації гіпертексту інтернет-новин (на матеріалі англійської мови): Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.04 /Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К., 2004. — 21с.
50. Комп'ютерний словник /Пер. з англ. В.О.Соловйова. ― Київ: Україна, 1997. ― 470 с.
51. Костюк В. Етюди з сучасної жанрології //Наукові читання ― 1998. Праці молодих учених України. Зб. статей /Відп. редактор Г.М.Штонь. Київ, 1999. ― С. 84-102.
52. Костюк Василь Іванович. Поетика фрагменту і художня цілісність твору: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.06 /НАН України; Інститут літератури ім. Т.Г.Шевченка. — К., 2000. — 17 с.
53. Коцарев О. Квітневі тести (гіпертекстова поема). ― Рукопис.
54. Краснодембський З. На постмодерністських роздоріжжях культури. ― Київ, 2000. ― 196 с.
55. Криса Б. Від риторики до нормативної поетики (XVII-XVIII століття) //Записки наукового товариства імені Шевченка. Том CCXXIX: Праці філологічної секції. ― Львів, 1995. ― С. 16-28.
56. Крістева Ю. Полілог /Перекл. з франц. П.Таращука. ― Київ: Юніверс, 2004. ― 480 с.
57. Крючкова В. Антиискусство: Теория и практика авангардистских движений. ― Москва: Изобразительное искусство, 1985. ― 304 с.
58. Кукаркин А. Буржуазная массовая культура: Теории. Идеи. Разновидности. Образцы. ― Москва, 1978. ― 399 с.
59. Кулаков В. Визуальность в современной поэзии: минимализм и максимализм //Новое литературное обозрение. ― 1995. ― №16. ― С.253-254.
60. Кучма І. Нові моделі літературних салонів: українська література в інтернеті // Сучасність. ― 2002. ― №4. ― С. 83-102.
61. Лексикон загального та порівняльного літературознавства /Керівник проекту А.Волков. ― Чернівці: Литаври, 2001. ― 636 с.
62. Ленем Р. Електронне слово: демократія, технологія та мистецтво /Пер. з англ. А.Галушка. ― Київ: Ніка-Центр, 2005. ― 376 с.
63. Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна /Пер. с фр. Н.Шматко. ― Санкт-Петербург: Алетейя, 1998. ― 160 с.
64. Літературознавчий словник-довідник /Під ред. Гром’яка Р.Т., Коваліва Ю.І. ― Київ, 2006. ― 752 с.
65. Мак-Люен М. Галактика Гутенберга. Становлення людини друкованої книги. ― К.: Ніка-Центр, 2001. ― 464 с.
66. Малиновський, Б. Відоме і невідоме в історії інформаційних технологій //http://www.nbuv.gov.ua/articles/vis-nanu/2001-1/8.htm
67. Медвідь В. Кров по соломі: Роман. — Львів: Кальварія, 2002. — 399 с.
68. Мірошниченко М. Око. ― Київ: Радянський письменник, 1989. ― 138 с.
69. Мойсієнко А. Зорова поезія сьогодні //Мойсієнко А. Традиція модерну і модерн традиції. ― Київ, 2001. ― С. 19-41.
70. Назаренко Т. Образ слова //Всесвіт. ― 1995. ― Січень. ― С. 28-33.
71. Назаренко Т. Поезографія: сучасна зорова поезія українською мовою. ― Київ: Родовід, 2005. ― 206 с.
72. Наливайко Д. Становлення нової жанрової системи в українській літературі доби барокко //Українське барокко: Матеріали конгресу Міжнародної асоціації україністів, Київ, 27 серпня-3 вересня 1990 р. /Відп. ред. О.Мишанич. ― Київ: Іститут української археографії, 1993. ― C. 12-21.
73. Павич М. Остання любов у Царгороді: Посібник для ворожіння /Н.Т. Чорпіта (пер.). — Харків: Фоліо, 2006. — 160 с.
74. Павич М. Хозарський словник: Роман-лексикон на 100 000 слів: Чоловічий примірник /Ольга Рось (пер. з серб.). — Харків: Фоліо, 2006. — 351 с.
75. Павленко, В.В. Художні функції автора і читача у творах Джона Барта та Дональда Бартелма 1950-1970-х рр.: конвенції та новаторство: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.01.04; Дніпропетр. нац. ун-т. ― Дніпропетровськ, 2003. ― 20 с.
76. Павличко С. Дискурс модернізму в українській літературі: Монографія. ― Київ: Либідь, 1999. ― 477 с.
77. Пітерс Дж. Д. Слова на вітрі: історія ідеї комунікації /Пер. з англ. А.Іщенка. ― Київ: Вид. дім. КМ Академія”, 2004. ― 302 с.
78. Потятиник Б.В. М