ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ БІОГРАФІЧНОГО РОМАНУ-ПОШУКУ

Краткое описание

Луганський національний педагогічний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

САВЕНКО ІРИНА ЛЕОНІДІВНА

УДК 82. 312.6.09

ЖАНРОВО-СТИЛЬОВІ ОСОБЛИВОСТІ
БІОГРАФІЧНОГО РОМАНУ-ПОШУКУ

Спеціальність 10.01.06 теорія літератури

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Галич Олександр Андрійович,
доктор філологічних наук,
професор

Луганськ 2006

ЗМІСТ
Вступ...3
Розділ І. Теоретико-методологічні основи дослідження..13
1.1. Жанрово-стильові різновиди і модифікації роману в аспекті
літературознавчого дискурсу документалістики межі століть13
1.2. Теоретико-літературознавча база дослідження
і науково-методологічні засади роботи..26
Висновки до розділу І...45
Розділ ІІ. Жанрова специфіка біографічного роману-пошуку 47
2.1. Становлення номінацій „роман-пошук” як
вираження жанрової сутності .48
2.2. Роман-пошук у контексті розвитку жанру в літературі
другої половини ХХ початку ХХІ ст. .66
2.3. Система часових і просторових елементів хронотопу .79
2.4. Авторський коментар як засіб вираження
дослідницько-пошукової позиції біографа99
2.5. Ретроспекція як засіб організації романного мислення
в біографічному романі-пошуку106
Висновки до розділу ІІ114
Розділ ІІІ. Стильові особливості біографічного роману-пошуку ..116
3.1. Особливості композиційної будови як одного із важливих
елементів стильової системи біографічного роману-пошуку.118
3.2. Форми монтажної організації сюжетної структури
роману-пошуку . 131
3.3. Документ базовий елемент наукового дослідження
біографічного матеріалу в романі-пошуку..144
3.4. Елементи публіцистики у стильовій парадигмі біографічного
роману-пошуку...................157
Висновки до розділу ІІІ.........177
Висновки.....179
Список використаних джерел...185

ВСТУП

Перехід у нове століття й тисячоліття демонструє широку палітру естетичних пошуків у літературному процесі, який постмодернізм звільнив від різноманітних канонів, обмежень та ідеологій.
Сучасне письменство не визнає жанрових законів і правил, що веде за собою синкретизацію та гібридизацію жанрів і призводить до виникнення жанрових різновидів і різноманітних міжродових модифікацій. У зв’язку з цим Н.Бернадська стверджує актуальну думку для новітнього літературознавства про те, що „для поетики постмодернізму характерна актуалізація так званих другорядних жанрів: есе, мемуарів, житій, апокрифів, літописів, коментарів, трактатів, „мутація” жанрів високої і масової літератури” [20, 211]. Теперішній ландшафт літературного процесу внаслідок цих змін виглядає досить строкатим і неоднорідним, що й породжує надзвичайно складний різножанровий і різностильовий характер літератури.
Літературний злам інертності, який відбувся в останній третині ХХ ст., призвів до розвитку художньої різноманітності, що втілилася в новому етапі осягнення мистецького мислення й викликала до життя літературу не з художнім, а документальним освоєнням дійсності.
Інтерес до „літератури факту” став відчутним ще на початку сімдесятих років ХХ ст. і продовжується в наш час. „Сімдесяті роки виявилися прикметні тенденцією до зростання потоку художньо-документальної літератури, що дало підставу деяким критикам говорити про своєрідний „вибух документалізму”, стверджував О.Галич у 1984 р. [42, 109], а в 2000 р. зазначав, що кінець століття „ознаменувався бурхливим злетом документалістики” [46, 36]. Щоденники, мемуари, біографії та інші численні різновиди документалістики зараз не менше популярні, ніж детективи й гостросюжетні белетристичні оповіді.
Документалістика кінця ХХ початку ХХІ ст. вагома частина новітньої літератури, явище, яке поки що до кінця не осмислене ані сучасним літературознавством, ані новітньою методологією внаслідок своєї надзвичайної гнучкості й рухомості.
Документально-біографічна проза, як органічна складова сучасної документалістики, на новітньому етапі виявляє себе в специфічних жанрових варіаціях і знаходить різноманітне стильове виявлення. Пошуки нових жанрово-стильових різновидів і новотворів у документально-біографічній прозі зумовлені потребами часу й необхідністю осмислення та усвідомлення значних глобальних змін, які відбуваються у свідомості людини. Документально-біографічні жанри актуалізують увагу на раніше замовчуваних або ідеологічно-спотворених літературних явищах, намагаються заповнити „білі плями”, переосмислюють роль відомих особистостей в історії людства, будують оригінальні наукові гіпотези, відкривають міцну завісу ідеологічних таємниць минулого тощо. Внаслідок цього з’являються численні „відгалуження”, що являють собою варіанти розуміння історії очима сучасного митця. Творча людина розгублювалася перед новою реальністю бурхливого світу, мала труднощі з її адекватним сприйняттям. Тому, щоб пояснити явища дійсності, митці шукали якихось постійних величин в особистісному досвіді, по-різному його тлумачачи і втілюючи в різноманітні нові жанрові й стильові варіанти. Поступ художньої форми документально-біографічної прози межі століть пов’язаний із шуканнями новітнього часу, що отримав свою рефлексію в жанрово-стильових пошуках сучасних документалістів.
Аналіз літературно-мистецького контексту документально-біографічної прози межі століть свідчить, що вона в останній третині ХХ початку ХХІ ст. оновила вже відомі жанрові форми (біографія-есе, белетризована біографія, біографічна новела, роман-есе, роман-сповідь, мемуарний роман, роман у листах, роман-дослідження, повість-подорож, повість-есе, літературно-історичне дослідження, художній щоденник) і збагатилася численними жанровими різновидами та міжжанровими гібридними модифікаціями (псевдобіографія, псевдоавтобіографія, ілюстрована біографія, підступи до біографії, біографічний діалог, епістолярна біографія, біографія-самосвідоцтво, спроба біографії, інтелектуальна біографія, роман-факт, роман-щоденник, роман-спогад, роман-колаж, роман-мозаїка, роман-пошук, роман-репортаж, роман-рукопис, роман-розшукування, біографічний роман в епізодах, автобіографічний роман в оповіданнях, науково-художньо-публіцистичний документальний роман-дослідження, документальний роман-розслідування, документальний роман-донос, біографічний роман-монтаж, біографічний пунктирний роман, повість-документ, повість-пам’ять, повість-спогад, повість-колаж із фактів, повість у документах, документ часу, пошукові мемуари, інтимні мемуари, документальна розповідь, біографічний інтелектуальний бестселер, дослідницько-біографічна робота тощо).
Поява великого числа творів документально-біографічного характеру, які є надзвичайно різними в жанровому та стильовому відношенні, ставить критиків і теоретиків літератури у складне становище під час проведення дефініції, визначення меж жанрів, викликають численні методологічні дискусії і „круглі столи”. О.Галич, відомий дослідник документально-біографічної літератури, стверджує, що „недостатність існуючих жанрових дефініцій це віддзеркалення сучасного етапу розвитку документалістики” [53, 11].
Означені процеси свідчать про те, що природа сучасної документально-біографічної прози має надзвичайно рухомі межі жанрів і свою специфіку в стильовому оформленні. Особливо це стосується нового тлумачення і трансформації традиційних жанрових форм. Роман, який має величезні потенційні можливості у відображенні складних стосунків людського індивіда із розмаїтим соціально-культурним оточенням, опинився саме на такому „роздоріжжі”. Але в науковій літературі ще зовсім недавно твердження про те, що „література поступово витісняє традиційні форми роману” [43, 19], заперечувалися. Роман вважався міцним, завершеним і усталеним жанром художньої літератури. Останнім часом в наукових працях із проблем сучасної документалістики все частіше з’являються думки про те, що „найбільш чутливими до взаємодії з документом виявляються епічні жанри у структуру оповідання, повісті чи роману документальні джерела входять чи не найорганічніше, виконуючи іноді формотворчу функцію” [100, 1]. Роман надзвичайно вільна літературна форма, „синтетичний жанр” [110, 340], який був активно сприйнятий документалістикою, має у своєму потенціалі здатність до численної кількості видозмін у своїй родо-жанровій формі.
Новітній біографічний роман поле для різноманітних жанрових експериментів і стильових шукань. Серед величезної кількості жанрових різновидів і наджанрових модифікацій документально-біографічної прози особливе місце, на нашу думку, займає біографічний роман-пошук, специфіка якого у своїй основі має особливе відношення біографа до документального матеріалу, який використовує дослідник. Втілення маловідомих фактичних відомостей і документів у форму біографічного пошуку дало новий варіант жанру, особливість якого обумовлена своєрідністю авторської дослідницько-пошукової оцінки документального матеріалу й сучасними тенденціями в освітленні внутрішнього світу особистості.
Біографічний роман-пошук, що постав на стику художньої літератури, біографії, науки й публіцистики, являє собою оригінальний синтез жанрових і стильових тенденцій сучасного письменства.
У жанровому відношенні біографічний роман-пошук несе в собі риси художнього біографічного роману з його незавершеним хронотопом, наукового дослідження і публіцистичних елементів, які у тій чи іншій мірі відображають особливості сприймання автором життєвого шляху (або, найчастіше, його уривку чи певного проміжку) біографічної особи й виражаються у своєрідних часо-просторових зв’язках.
Стильовою основою біографічного роману-пошуку виступає орієнтація на документ, дослідження якого є головною складовою художньої оповіді. Віднайдення фактичних подробиць позначене нарисово-публіцистичним мисленням і науковим підходом до документального матеріалу. Оповідною основою роману-пошуку є особлива організація фактів, що репрезентує систему авторської мети й підкорена їй. Авторський коментар, пронизуючи сюжетну структуру роману, служить його стильовою домінантою.
У новітніх теоретико-критичних літературознавчих дослідженнях біографічний роман-пошук постає „складним різновидом біографічної прози” [50, 226], вагомою складовою функціональної системи жанрових утворень документалістики, несе на собі важливе стильове навантаження й органічно входить до жанрово-стильової парадигми сучасної документально-біографічної прози.
Проте, до цього часу біографічний роман-пошук не отримав належного поцінування критиків і теоретиків літератури. У теоретичних та методологічних працях наявні лише побіжні згадування про роман-пошук, які, до того ж, мають різне термінологічне й семантико-стилістичне наповнення. Наприклад, „книга фактів” [91], „наукове вчене дослідження” [155], „літературознавчий пошук слідами героя” [52; 86], „науковий пошук” [86], „роман-гіпотеза” [153], „книжка пошуків” [22], „біографічний роман-пошук” [2; 10; 25; 26; 27; 28; 50; 85; 185].
Дослідження біографічного роману-пошуку, як жанрового новотвору документально-біографічної прози, як у жанровому, так й у стильовому аспектах, вимагає докладного обґрунтування теоретичних принципів його творення.
Таким чином, актуальність дисертаційної роботи зумовлена необхідністю подати наукову всебічну характеристику жанрово-стильових особливостей біографічного роману-пошуку, як різновиду документально-біографічної прози, у концептосфері його взаємодії з іншими новотворами сучасної документалістики.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження відповідає межам сучасного розвитку науки у вищій школі України і входить до кола науково-дослідницьких робіт, над якими працює кафедра української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка („Актуальні проблеми літературознавства”), що пов’язана з розробкою державної теми університету Національна культура у філологічних дискурсах різних типів” № 0101U001371.
Тема дисертації затверджена координаційною радою Інституту літератури імені Т.Г.Шевченка НАН України.
Мета дисертації встановлення концептуальної жанрової і стильової специфіки біографічного роману-пошуку, його функціонального місця в новітньому документальному дискурсі, а також шляхи вирішення теоретичних і практичних питань, пов’язаних із особливостями жанрової і стильової приналежності біографічного роману-пошуку.
Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання таких важливих завдань:
з’ясувати специфіку методологічних і теоретико-літературознавчих засад, пов’язаних зі станом розробки основних проблем сучасного дискурсу документально-біографічної прози;
встановити жанрово-стильові модифікації різновидів роману кінця ХХ початку ХХІ ст. в аспекті дискурсу сучасної документалістики;
виокремити становлення номінацій поняття „біографічний роман-пошук” як вираження жанрової сутності досліджуваного поняття;
здійснити аналіз особливостей романного мислення, функціональної ролі ретроспекції та особливостей хронотопічних зв’язків у визначенні жанрової специфіки біографічного роману-пошуку;
показати важливість ролі авторського коментаря у вираженні дослідницької позиції та в організації сюжетної структури біографічного роману-пошуку;
визначити роль сюжетно-композиційної організації як вагомого чинника стильової реалізації документально-біографічного матеріалу;
виявити елементи публіцистики і методів наукового дослідження фактичного матеріалу в стильовій організації біографічного роману-пошуку;
визначити місце біографічного роману-пошуку в жанрово-стильовій парадигмі сучасних новотворів документальної літератури останньої третини ХХ початку ХХІ ст.;
на підставі результатів дослідження накреслити шляхи подальшого розвитку такого складного жанрового новотвору сучасної документалістики як біографічний роман-пошук.
Об’єктом вивчення в роботі є біографічний роман-пошук як жанровий різновид сучасної документально-біографічної прози.
Предметом дослідження є жанрово-стильові особливості біографічного роману-пошуку.
Матеріалом дослідження слугують твори документально-біографічної прози останньої третини ХХ початку ХХІ століття українських авторів: Л.Бойка „Подвижник духу: документи і факти з життя Бориса Антоненка-Давидовича”, Л.Большакова „Повернення Григорія Вінського”, „Бувальщина про Тараса”, В.Жадька „Грек із душею українця”, Р.Іваничука „Саксаул у пісках”, М.Слабошпицького „Поет із пекла (Тодось Осьмачка)”, І.Стебуна „Історія одного потаємного кохання”, О.Шугая „Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду”. Світовий контекст представлений такими творами: П.Акройд „Заповіт Оскара Уайльда”, „Лондон: біографія” (Великобританія), Б.Бурсов „Особистість Достоєвського” (Росія), Д.Гранін „Вечори з Петром Великим” (Росія), Ю.Дружніков „В’язень Росії. По слідах невідомого Пушкіна” (США Росія), Ю.Лотман „Створення Карамзіна” (Росія), А.Перес-Реверте „Клуб Дюма, або Тінь Ришельє” (Іспанія), Д.Фарнан „Оден і кохання” (Великобританія), М.Чванов „Загадка штурмана Альбанова. Роман-пошук” (Росія).
Методологічна основа дослідження. Класифікація творів документально-біографічної літератури і зарахування біографічного роману-пошуку до специфічного жанрового утворення сучасної документалістики здійснювались за допомогою методології герменевтики, на основі біографічного методу та принципу єдності змісту й форми, що базуються на ідеях сучасної рецептивної естетики. Методи компаративістики в поєднанні з історико-типологічним підходом до систематизації текстів і явищ дозволили чітко визначити закономірності у зміні й становленні явищ сучасного документального розвитку, допомогли проаналізувати матеріали літературного дискурсу періодичних видань. Для з’ясування основних питань сучасної документальної літератури й стану розробки проблеми застосовано базові підходи новітньої наукової термінології системний і структурно-функціональний. Загальнонаукові методи добору і систематизації матеріалу стали в нагоді при відборі із широкого загалу текстів потрібних нам зразків, укладання бібліографії, визначення основних завдань, які розв’язувалися під час дослідження. Шляхом методів спостереження і синтезу було перевірено результати дослідження.
За цією методологічною парадигмою пріоритет віддається закономірно-системним факторам творення літератури, принципу синтезу знань і тим теоретичним поняттям, які складають її базу, що є основною рушійною силою літературного розвитку.
Теоретична база дослідження. При визначенні жанрово-стильових особливостей біографічного роману-пошуку як жанрового різновиду документально-біографічної прози ми спираємось на теоретичні праці зарубіжних і вітчизняних науковців: М.Бахтіна, Л.Гінзбург, М.Ґловінського, П.Рікера, С.Скварчинської, Дж.Френка; Н.Бернадської, О.Галича, Р.Гром’яка, Н.Копистянської тощо.
Внаслідок синкретичного характеру сучасної документалістики, дослідження жанрових і стильових особливостей біографічного роману-пошуку здійснювалось з використанням набутків як літературознавства, так і матеріалів суміжних філологічних наук: історії, біографістики, журналістикознавства тощо.
При дослідженні актуальних питань жанрово-стильової диференціації роману-пошуку враховувалися сучасні літературознавчі дискусії на сторінках відомих літературних видань, як вітчизняних, так і зарубіжних.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі вперше комплексно проаналізовано й систематизовано жанрові різновиди й модифікації сучасного документально-біографічного роману, здійснено їх класифікацію за основними принципами новітніх досягнень в галузі генології жанрів і жанрових систем. Жанрово-стильові особливості біографічного роману-пошуку розглянуто в контексті новітнього літературного поступу романного жанру межі століть і включено до жанрової парадигми сучасної документально-біографічної прози.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати і висновки, зроблені в дослідженні, можуть бути використані в лекційних курсах з теорії літератури, вступу до літературознавства, літературної ґенерики, під час читання спецкурсів та семінарів з проблем сучасного світового літературного розвитку, при написанні розділів підручників, фахових видань довідникового характеру, посібників для вищої і середньої школи, а також під час подальшої розробки генологічних, жанрологічних та стильових питань теорії документально-біографічної прози.
Апробація результатів дослідження. Робота обговорювалась на засіданні кафедри української літератури Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка.
Основні положення та результати дисертаційного дослідження виголошені у формі доповідей на міжнародних та всеукраїнських конференціях: „Документалістика на зламі тисячоліть: проблеми теорії та історії” (Луганськ, 26 27 квітня, 2001 р.); „Документалістика на порозі ХХІ століття” (Луганськ, 18 19 вересня, 2003 р.; Луганськ, 21 жовтня, 2005 р.); „Актуальні проблеми філології та перекладознавства” (Хмельницький, 1213 травня, 2005 р.); „Міжнародна науково-практична конференція „Дні науки 2005” (видавництва „Наука і освіта” (Україна) і „Руснаучкнига” (Росія); „Актуальні проблеми історії і теорії української літератури” (Львів, 7 8 червня, 2005 р.); „Semper tiro” (Всеукраїнська наукова конференція молодих учених-філологів, присвячена 150-річчю з дня народження Івана Франка, Львів, 23 24 березня, 2006 р.); на Шістнадцятій науковій сесії Наукового Товариства ім. Шевченка (Львів, 2005 р.); на „Днях науки” Луганського національного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка (6.04.2004 р., 12.04.2005 р.).
Публікації. Основні результати дослідження викладені у 14 одноосібних публікаціях, 9 із них у виданнях, затверджених ВАК України як фахові.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 203 сторінки, із них 184 сторінки основного тексту. Список використаних джерел становить 260 позиції на 19 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Філософія прози межі століть під впливом складних змін, які відбуваються у внутрішньому світі особистості, фундаментально змінилася. Постмодернізм привніс до неї ілюзію реальності, пріоритет стиля над сюжетом, зміни у фабулі й хронотопі, порушення зв’язності тексту, важливість авторського коментаря, текст у тексті тощо.
Остання третина ХХ ст. ознаменувалася стрімким злетом документального письма, інтерес до якого не спадає й понині.
Специфічною рисою сучасної документалістики є постійне розширення різноманітних засобів, за допомогою яких здійснюється трансформація фактичного матеріалу. Природа сучасної документально-біографічної прози надзвичайно складна. Вона обумовлюється синтетичним характером жанрових різновидів, які з’являються всередині її жанрово-стильової структури. У сучасній документальній прозі використовуються різноманітні підходи в осягненні фактичного матеріалу, змалюванні постаті історичної особи, виробляються нові методи аналізу фактичної дійсності.
Існує так званий метажанровий простір, де розташовується цілий комплекс жанрових новоутворень. Жанр явище історичне. Зберігаючи свої основні конструктивні особливості й центр, він все ж таки оновлює елементи цілісної системи, перетворюючи структуру і створюючи нові жанрові типи. Якщо жанр знімається з „гачка” парадигми, він розпорошується на дрібні подібності, змішані й невизначені потрактування, які позбавлені первинних жанрових обрисів.
Переорієнтація жанру відбувається завдяки опозиції між особистістю і плином історії, формуванням її хроноструктури. Осмислюється вона у формах інтелектуального внутрішнього дискурсу, коли один бік сприйняття особистості й реальності на очах у читача перебудовується, один кадр-фрагмент накладається на інший. Внаслідок чого відбувається помноження глибинного змісту. Для біографа важливою постає саме ця змінна система-структура тексту, накладання дискурсивною свідомістю нового осягнення і осмислення. Це глибинне осягнення дає рецепція на свідомість смислів світу і усвідомлення своєї особистості.
Сучасна біографія, включена до парадигми документалістики, активно використовує готові жанрові форми роману, збагачуючи їх родо-жанрове наповнення. Роман виявився надзвичайно гнучким у сприйнятті новітніх тенденцій часу й набув численних модифікацій у біографічних жанрах. Внаслідок складних змін у хронотопічній структурі, спроби творчої трансформації біографічного матеріалу, експериментів із сюжетно-композиційною організацією відбувається „романізація” біографії. На основі таких „метаморфоз” постали його численні жанрові модифікації та різновиди: роман-факт, роман-колаж, роман-пошук, роман-щоденник, роман у листах, роман-репортаж, документальний роман-розслідування, документальний роман-донос, біографічний роман-монтаж тощо.
Біографічний роман-пошук є жанровим різновидом новітньої документальної прози, у жанрово-стильовій парадигмі якої він виконує важливу функціональну роль. Цей жанровий новотвір сучасної документалістики, з його тяжінням до наукового характеру осмислення біографічного матеріалу, сформувався на стику літературознавчої науки та наукового дослідження й використовує можливості мемуарів та публіцистики.
Біографічний роман-пошук у нашому дослідженні представлений творами як вітчизняних авторів (Л.Бойко, Л.Большаков, В.Жадько, Р.Іваничук, М.Слабошпицький, І.Стебун, О.Шугай), так і зарубіжних письменників (П.Акройд, Б.Бурсов, Д.Гранін, Ю.Дружніков, Ю.Лотман, А.Перес-Реверте, Д.Фарнан, В.Шанін, М.Чванов).
Жанрово-стильова парадигма біографічного роману-пошуку є широким полем для художнього експерименту. Композиційна будова його являє собою безперервну циркуляцію смислів, які належать різним рефлексіям, що забезпечує цілісність твору. Відмова від традиційного сюжетно-подієвого розгортання подій і звернення до асоціативно-смислових зв’язків між частинами сюжету надала роману-пошуку можливість активно сприймати творчу переробку документального матеріалу дослідником, використовувати різноманітні оригінальні авторські новації, що проявляються в особливостях компонування матеріалу. Композиція роману-пошуку підкорюється єдиному авторському задуму, який об’єднує в єдине концептуальне ціле всі фрагменти композиції.
Універсальним засобом у поєднанні різнорідних документів, які складають рух сюжету, в біографічному романі-пошуку постає монтаж. Монтажне бачення стало новою естетичною категорією кіномистецтва ХХ ст., яке було органічно сприйняте письменством, а фрагментарність, як важливий прийом зображення в документальній літературі, була підтримана багатьма дослідниками. Монтажний метод для біографічного роману-пошуку став основою для побудови композиції. Різні форми монтажного мислення, які використовуються романом-пошуком, встановлюють між фрагментами тексту смислові, масштабно-просторові, динамічні відношення. Такий спосіб поєднання різнорідних документальних свідчень в єдине органічне ціле надзвичайно зручний і оптимальний прийом для встановлення двобічного зв’язку між документами і фактами, які складають основу роману-пошуку.
Авторська позиція виступає надзвичайно важливою при віднайдені відповідного темпоритму для поєднання сюжетних частин. Проведений відповідний текстуальний аналіз засвідчив, що біографічний роман-пошук використовує декілька форм монтажної організації матеріалу: формально-описовий монтаж, що дозволяє послідовно об’єднувати фрагменти в межах епізоду; паралельний монтаж, при якому декілька сюжетних ліній розгортаються одночасно; асоціативно-смисловий монтаж, коли рух між документами відбувається на основі асоціативних зв’язків взаємодії хронотопів; контрастний монтаж, який дає можливість поєднання протилежних за лінійним малюнком фрагментів.
Документ для біографічного роману-пошуку, з його тяжінням до ґрунтовного й наукового осмислення фактичного матеріалу, становить міцну наукову базу для здійснення дослідницького пошуку. Внаслідок такого серйозного відношення до документа, роман-пошук у 70-х рр. ХХ ст. отримує назви „наукове дослідження”, „науковий пошук”, „літературознавчий пошук”, „книга фактів” тощо. Пропонуючи нетрадиційні версії відомих біографічних фактів, роман-пошук, проте, у своїй основі спирається на документ, який спрямовує шляхи трансформації автором наявного фактичного матеріалу й зумовлює композиційну побудову твору. Документ виступає оповідним елементом сюжету, творить хронотоп, несе на собі часове й глибоке психологічне навантаження.
Надзвичайна гнучкість і синтетичність жанрової структури біографічного роману-пошуку дає йому можливість застосовувати у своїй стильовій структурі елементи публіцистики та журналістські методи в аналізі й дослідженні документального матеріалу. Роман-пошук використовує спільні з журналістикою етапи роботи над задумом твору, над опрацюванням можливостей факту, як елементу художньої структури, активізує функціональне навантаження об’єднуючої ролі автора тощо.
Цитата постає важливим функціональним елементом у композиційній системі роману-пошуку, яка у складі оповідої структури виконує низку важливих функцій: вона є засобом уведення історико-біографічного матеріалу, допомагає всебічно змалювати біографічну постать, підсилює хід думок дослідника при витворенні гіпотез, версій, знахідок, активізує свідомість читача у сприйнятті певних поза текстових пластів. Проведений аналіз пропонованих для дослідження творів засвідчив, що найбільш широко біографічним романом-пошуком використовуються повні прямі, неповні згорнені цитати і заголовки-цитати, які створюють особливе часо-просторове тло, на якому розгортається оповідь.
Художній простір біографічного роману-пошуку позначений складними відношеннями між трьома основними своїми складовими: авторський хронотоп, часо-простір документа й біографічний час особистості. Між ними існують нерозривні і взаємозалежні зв’язки. Авторський підхід визначає шляхи трансформації фактичного матеріалу. Документ несе на собі сюжетно-композиційне навантаження. Біографічна постать зумовлює пошук авторського хронотопу відповідно до своїх світоглядних об’єктивних і суб’єктивних позицій. До цього долучається історичний хронотоп, що є допоміжним, і умовний час, який складається із спогадів, мемуарів, нотаток тощо.
Таке розташування і співвідношення складових художнього часу роману-пошуку обумовлює поліфонію композиційного зображення, яка дозволяє охопити широке коло проблем, пов’язаних із дослідженням, відбором і компонуванням документального матеріалу. У романі-пошуку поліхронотопізм становить єдиний подієвий пласт оповіді, елементи якого розгортаються в різних часових і просторових напрямках, що дозволяє охопити безліч культурних та історичних асоціацій. Цьому сприяє використання прийому ретроспекції, яка є одним із жанроутворювальних чинників у жанровій структурі роману-пошуку як різновиду документально-біографічної прози. Асоціативна ретроспекція, яка використовується романом-пошуком, викликає поліваріантне зображення оповіді: авторське бачення керує розвитком часо-просторових відношень, визначає їх темпоральну характеристику.
Композиція біографічного роману-пошуку будується на хронікальному порушенні розвитку подій, що дає можливість досліднику вільно оперувати часовими пластами, використовувати ретроспекцію, сегментацію часу й можливості незамкненості життєпису. Тому вагомого значення надається авторському коментарю, який є важливою складовою художнього часу біографічного роману-пошуку. Авторський коментар обумовлює принципи трансформації біографічного матеріалу, його введення до оповіді, розташування у структурі композиції. Авторський хронотоп разом з часовими характеристиками документа, часо-простором біографічної особи за допомогою історичного тла епохи творить цілісний художній час роману-пошуку й однією із визначальних жанрових рис цього різновиду документально-біографічної прози.
Аналіз жанрово-стильової парадигми біографічного роману-пошуку доводить, що цей різновид документалістики все міцніше утверджує свої позиції в структурі сучасного документального письма, органічно включаючись до новітнього літературного руху.
Отже, літературно-культурна концепція детермінує процес розвитку суспільства як раціональне поєднання (синтез) двох основоположних складових його розвитку: традицій і новацій. Розвиток літературного процесу передбачає збереження перших і проявлення других, викликаних потребами часу. При вивченні літератури необхідно поєднувати усталені підході із пошуками нових, які розширюють можливості пізнання й більш глибокого розуміння літературних явищ. Сучасна різноманітність у підході до застосування методів створює сприятливі умови для виникнення нових думок, творчих підходів, нелінійності погляду на літературні явища.

ЛІТЕРАТУРА

1. Аверинцев С. Плутарх и античная биография: К вопросу о месте классика жанра в истории жанра. М.: Наука, 1973. 279 с.
2. Акіншина І.М. Жанрово-стильові особливості художньо-біографічної прози 80-90-х років ХХ століття: Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук. Луганськ, 2005. 195 с.
3. Акройд П. Завещание Оскара Уайльда. М.: Б.С.Г. Пресс, 2000. 288 с.
4. Акройд П. Лондон: биография // Иностранная литература. 2002. № 10. С. 230 289.
5. Андреев Ю. По законам искусства (О природе документальности) // Вопросы литературы. 1979. № 2. С. 28 49.
6. Андрусів С. Мости між часами (Про типологію історичної прози) // Українська мова та література в школі. 1987. № 8. С. 14 20.
7. Андрусів С. Пізнати свій народ, а в народі себе (У світлі історичних творів Романа Іваничука) // Українське літературознавство. Львів, 1989. Випуск 53. С. 141 149.
8. Андрусів С. Сучасне українське літературознавство: тексти і контексти // Слово і час. 2004. № 5. С. 48 53.
9. Астаф’єв О. На методологічних перехрестях третього тисячоліття (проблеми теорії і практики) // Слово і час. 2004. № 6. С. 75 91.
10. Баканов А.Г. Современный зарубежный исторический роман. К.: Выща школа: Изд-во при Киев. ун-те, 1989. 184 с.
11. Барт Р. Избранные работы: Семиотка. Поэтика. М.: Прогресс, 1989. 540 с.
12. Барт Р. S / Z: Пер. с франц. 2-е изд., испр. М.: Эдиториал УРСС, 2001. 232 с.
13. Барташевич Л. Петр Великий. Версия Даниила Гранина // Нева. 2000. № 1. С. 179 183.
14. Бахтин В. Литературоведение литератора: К восьмидесятилетию со дня рождения Б.И.Бурсова // Нева. 1985. № 1. С. 156 160.
15. Бахтин М.М. Автор и герой. К философским основам гуманитарных наук. СПб.: Азбука, 2000. 336 с.
16. Бахтин М.М. Вопросы литературы и эстетики. М.: Художественная литература, 1975. 810 с.
17. Бахтин М.М. Литературно-критические статьи. М.: Художественная литература, 1986. 543 с.
18. Бахтин М.М. Проблемы поэтики Достоевского. 4-е изд. М.: Советская Россия, 1979. 318 с.
19. Бахтин М.М. Эпос и роман. О методологии исследования романа // Вопросы литературы. 1970. № 1. С. 98 120.
20. Бернадська Н.І. Український роман: теоретичні проблеми і жанрова еволюція: Монографія. К.: „Академвидав”, 2004. 368 с.
21. Білоус П. Особливості сприймання художнього твору. Теорія рецепції // Українська мова та література. 2003. вересень. Число 34. С. 912.
22. Блажко Ел. Невичерпний довіку... // Літературна Україна. 1985. № 10 (4107). 7 березня. С. 3.
23. Бойд Б. Жизнь биографа // Звезда. 2002. № 1. С. 215 222.
24. Бойко Л.С. Подвижник духу: Документи і факти з життя Бориса Антоненка-Давидовича. К.: Унів. вид-во „Пульсари”, 2003. 392 с.
25. Большаков Л. Быль о Тарасе. Книга первая. Яман-Кала. Москва Оренбург: Кора, 1993. 438 с.
26. Большаков Л. Быль о Тарасе. Книга вторая. На Арале. Москва Оренбург: Кора, 1993. 448 с.
27. Большаков Л. Быль о Тарасе. Книга третья. Оренбург Москва Оренбург: Кора, 1993. 299 с.
28. Большаков Л. Возвращение Григория Винского. Оренбург: Печатный Дом Димур”, 1999. 336 с.
29. Большой психологический словарь / Под. ред. Мещерякова Б., Зинченко В. Спб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2003. 672 с.
30. Бондар-Терещенко І. Функціональні механізми літературного дискурсу 1990-х рр. // Слово і час. 2005. № 2. С. 62 71.
31. Бурсов Б. Личность Достоевского. М.: Советский писатель, 1974. 680 с.
32. Бютор М. Размышление о технике романа // Писатели Франции о литературе: Сборник статей. М.: Прогресс, 1978. 470 с. С. 398 407.
33. Бютор М. Роман как исследование. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 2000. 192 с.
34. Валевский А. Основания биографики. К.: Наукова думка, 1993. 112 с.
35. Вацуро В. „В его свободе есть закон”. Штрихи к портрету Юрия Лотмана // Литературная газета. 1992. № 9. С.6.
36. Вильсон А. Биография как история / ХІІІ Международный конгресс исторических наук. Москва, 16 23 августа, 1970 г. М.: Наука, 1970. 16 с.
37. Виноградов В.В. Сюжет и стиль. Сравнительно-историческое исследование. М.: Изд-во АН СССР, 1963. 192 с.
38. Винокур Г. Биография как научная проблема (тезисы доклада) // Чернов И. Хрестоматия по теоретическому литературоведению. Тарту, 1976. Т. 1. С. 194 196.
39. Ворошилов В.В. Журналистика. Базовый курс. Учебник. 5-е издание. СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2004. 704 с.
40. Галич В.М. Олесь Гончар журналіст, публіцист, редактор: еволюція творчої майстерності: Монографія. К.: Наукова думка, 2004. 816 с.
41. Галич О. Документалістика в сучасному літературознавстві // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Філологічні науки. 2001. № 8. С. 5 25.
42. Галич О. Духовна естафета поколінь // Прапор. 1984. № 4. С. 109 114.
43. Галич О.А. Жанрова система документальної літератури // Документалістика на порозі ХХІ століття: проблеми теорії та історії: Матеріали Всеукраїнської наукової конференції 18 19 вересня 2003 р. Луганськ: Знання, 2003. С. 19 36.
44. Галич О. Жанрові особливості художньої біографії кінця ХХ століття // Філологічні студії: Збірник наук. праць. Випуск 4. Луцьк: МПП „Доля”, 1998. С. 13 21.
45. Галич О. Коли герой особа реальна // Радянське літературознавство. 1988. № 11. С. 12 17.
46. Галич О. Мемуарний синдром кінця ХХ століття // Вітчизна. 2000. № 3 4. С. 127 134.
47. Галич О. На маргінесах життя (огляд мемуаристики) // Слово і час. 1999. № 10. С. 62 67.
48. Галич О. Особливості художньої біографії кінця ХХ століття // Вісник Луганського державного педагогічного університету ім. Тараса Шевченка. Серія: Філологічні науки. 2002. № 4. С. 5 18.
49. Галич А. Современная художественная документально-биографическая проза: Проблемы развития жанров: Автореф. дисс. ... канд. филол. наук. К., 1984. 23 с.
50. Галич О.А. Українська документалістика на зламі тисячоліть: специфіка, генеза, перспективи: Монографія. Луганськ: Знання, 2001. 246 с.
51. Галич О.А. Українська письменницька мемуаристика: Природа, еволюція, поетика: Монографія. К.: КДПІ ім. О.М.Горького, 1991. 217 с.
52. Галич А. Художественная биография взгляд из 80-х // Радуга. 1988. № 5. С. 130 137.
53. Галич О.А., Дацюк О.О., Мороз Л.В. Художня біографія: проблеми теорії та історії. Рівне, 1999. 94 с.
54. Галич О., Назарець В., Васильєв Є. Теорія літератури: Підручник. 2-е вид., стереотипне. К.: Либідь, 2005. 488 с.
55. Гальперин И. Ретроспекция и проспекция в тексте // Филологические науки. 1980. № 5. С. 42 52.
56. Герменевтика: история и современность: Критические очерки. М.: Мысль, 1985. 303 с.
57. Гинзбург Л. О документальной литературе и принципах построения характера // Вопросы литературы. 1970. № 7. С. 62 91.
58. Гинзбург Л.Я. О психологической прозе. Л.: Советский писатель, 1971. 464 с.
59. Гиршман М.М. Литературное произведение: теория и практика анализа: Учебное пособие. М.: Высшая школа, 1991. 160 с.
60. Гладков А. На полях книги Андре Моруа Типы биографий” // Прометей. М.: Молодая гвардия, 1968. Т. 5. С. 394 413.
61. Головко В.М. Герменевтика жанра: проектная концепция литературоведческих исследований // Литературоведение на пороге ХХІ века: Материалы Международной научной конференции (МГУ, май 1997). М.: Рандеву-АМ, 1998. С. 207 211.
62. Голубєва З. Нові грані жанру. К.: Дніпро, 1978. 278 с.
63. Грабович Г. Функції жанру і стилю у становленні нової української літератури // Записки Наукового товариства імені Т.Шевченка. Львів, 1990. Т. ССХХІ. С. 13 20.
64. Гранин Д. Вечера с Петром Великим // Дружба народов. 2000. № 5. С. 7 71.
65. Гранин Д. Вечера с Петром Великим // Дружба народов. 2000. № 6. С. 65 119.
66. Гранин Д. Вечера с Петром Великим // Дружба народов. 2000. № 7. С. 86 137.
67. Гранин Д. Чему учит история // Вопросы литературы. 2001. № 3. С. 176 204.
68. Грегуль Г. П’ять проблем сучасної біографістики // Сучасний погляд на літературу: Збірник наукових праць. Випуск 9. Пам’яті академіка Петра Хропка. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2000. С. 230 239.
69. Грегуль Г. Українська біографічна проза першої половини ХХ століття: жанровий аспект (за творами В. Петрова, С.Васильченка, О.Ільченка, Л.Смілянського): Автореф. дис. ... канд. філол. наук. К., 2005. 19 с.
70. Гром К. К вопросу о жанре художественной биографии // Звезда Востока . 1974. № 9. С. 121 125.
71. Гром’як Р.Т. Давнє і сучасне: Вибрані статті з літературознавства. Тернопіль: Лілея, 1997. 272 с.
72. Гром’як Р. До питання про естетичні виміри інтерпретації // Слово і час. 2000. № 1. С. 24 26.
73. Гром’як Р.Т. Що доведено життям: (Актуальні проблеми літератури і літературної критики). К.: Дніпро, 1988. 255 с.
74. Ґадамер Г.-Г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики / Пер. з нім. О.Мокровольського: У 2-х т. К.: Юніверс, 2000. Т. 1. 464 с.
75. Давыдова Т.Т., Пронин В.А. Теория литературы: Учебное пособие. М.: Логос, 2003 232 с.
76. Данильченко І. Трансформація життєвої правди в художню у творах української художньої біографії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1997. 22 с.
77. Дацюк О. Особливості жанрової еволюції сучасної художньої біографії: Автореф. дис. ... канд. філол. наук. Рівне, 1997. 16 с.
78. Джанджакова Е.В. Авторские ремарки как средство разрешения оппозиции между „своим” и „чужим” при цитировании // Текст. Интертекст. Культура. Материалы международной научной конференции. М.: Азбуковник, 2001. С. 72 77.
79. Дильтей В. Введение в науки о духе // Зарубежная эстетика и теория литературы ХІХ ХХ вв. Трактаты, статьи, эссе / Сост., общ. ред. Г.К.Косикова. М.: Издательство Московского университета, 1987. С. 108 135.
80. Дончик В. „Важко сказати, хто все це міг би витримати”: Тодось Осьмачка у змалювання М.Слабошпицького // Дивослово. 2003. № 12. С. 67 69.
81. Дончик В.Г. Грані сучасної прози: (Літературно-критичний нарис). К.: Радянський письменник, 1970. 324 с.
82. Дончик В.Г. Український радянський роман: Рух ідей і форм. К.: Дніпро, 1987. 429 с.
83. Дружников Ю. Узник России. По следам неизвестного Пушкина. Трилогия. М.: Голос-Пресс, 2003. 656 с.
84. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч.Вінквіста та В.Тейлора; Пер. з англ. В.Шовкун; Наук. ред. пер. О.Шевченко. К.: Вид-во Соломії Павличко „Основи”, 2003. 503 с.
85. Жадько В.О. Грек із душею українця. Роман-пошук. К., Видавець СПД Жадько В.О., 2003. 348 с.
86. Жизненный материал и художественное обобщение // Вопросы литературы. 1966. № 9. С. 3 62.
87. Жуков Д. Биография биографии. М.: Советская Россия, 1980. 136 с.
88. Жулинський М. Роздуми над українською прозою 60 80-х років // Радянське літературознавство. 1987. № 11. С. 18 28.
89. Зарицький О. Біографія та історія (чеський біографічний роман 70-х років). К.: Наукова думка, 1989. 104 с.
90. Затонский Д.В. Искусство романа и ХХ век. М.: Художественная литература, 1973. 536 с.
91. Затонский Д. Роман и документ // Вопросы литературы. 1978. № 12. С. 135 - 162.
92. Затонский Д. Сцепление жанров (место автобиографии, мемуаров, дневника в становлении и жизни современного романа) // Жанровое разнообразие современной прозы Запада. К.: Наукова думка, 1989. С. 4 58.
93. Золотусский И. Лучшая правда вымысел // Литературное обозрение. 1978. № 2. С. 32 35.
94. Іваничук Р. Виховувати історією // Наука і суспільство. 1986. № 1. С. 54 56.
95. Іваничук Р. „Історію носимо в собі...” // Дніпро. 1990. № 6. С. 124 128.
96. Іваничук Р. Саксаул у пісках // Березіль. 2000. № 9 10. С. 3 93 .
97. Іваничук Р. Саксаул у пісках // Березіль. 2000. № 11 12. С. 25 100.
98. Іванишин П. Герменевтичні основи новітнього літературознавства: теорія і практика // Слово і час. 2005. № 1. С.69 76.
99. Иванова Н. Литература последнего десятилетия тенденции и перспективы // Вопросы литературы. 1998. № 2. С. 4 17.
100. Ігнатів Н.Є. Жанрові пошуки художньої документалістики 1970 90-х рр. Автореф.... дис. канд. філол. наук. Дніпропетровськ, 1998. 18 с.
101. Ільницький М. Людина в історії: Жанрова структура сучасної історичної прози // Жовтень. 1988. № 2. С. 104 112.
102. Ільницький М.М. Людина в історії: (Сучасний український історичний роман). К.: Дніпро, 1989. 356 с.
103. Калчев К. Иллюстрация”? Нет исследование // Литературная газета 1976. 14 января. С. 5.
104. Карасти Р. Отечественный шкаф // Звезда. 2000. № 11. С. 220 229.
105. Карасти Р. Три поездки на трамвае // Звезда. 2000. № 7. С. 217 227.
106. Квіт С.М. Основи герменевтики: Навчальний посібник. К.: Вид. дім „КМ Академія”, 2003. 192 с.
107. Киреева Н.В. Постмодернизм в зарубежной литературе: Учебный комплекс для студентов-филологов. М.: Флинта: Наука, 2004. 216 с.
108. Киченко О. Постмодернізм і роман: метаморфози традиційного жанру // Всесвіт. 2004. № 11 12. С. 176 279.
109. Ковальчук О.Г. Український повоєнний роман: Проблеми жанрового розвитку. К.: Вища школа, 1992. 174 с.
110. Кожинов В.В. Происхождение романа. М.: Советский писатель, 1963. 440 с.
111. Копистянська Н. Аспекти вивчення художнього часу в літературознавстві (Нотатки) // Радянське літературознавство. 1988. № 6. С. 11 19.
112. Копистянська Н.Х. Жанр, жанрова система у просторі літературознавства: Монографія. Львів: ПАЇС, 2005. 368 с.
113. Кордуэлл М. Психология А Я: Словарь-справочник / Пер. с англ. К.С.Ткаченко. М.: ФАИР-ПРЕСС, 2000. 448 с.
114. Костюк В., Денисенко В. Модерн як поле експерименту (Комічне, фрагмент, гіпертекстуальність). К., 2002. 176 с.
115. Краткая философская энциклопедия. М.: Издательская группа „Прогресс” „Энциклопедия”, 1994. 576 с.
116. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог и роман // Вестник Московского университета. Серия 9. Филология. 1995. № 1. С. 97 124.
117. Кросс Я. Условность факта, правда вымысла // Литературная газета 1976. 7 апреля. С. 5.
118.