НАРОДНА ПРОЗА КУП’ЯНЩИНИ У ЗАПИСАХ ПЕТРА ІВАНОВА: СЮЖЕТ, МОТИВ, ОБРАЗ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису
УДК 398.1 (477.54) 18”

НЕЇЛО ІРИНА ВАСИЛІВНА

НАРОДНА ПРОЗА КУП’ЯНЩИНИ У ЗАПИСАХ ПЕТРА ІВАНОВА: СЮЖЕТ, МОТИВ, ОБРАЗ

10.01.07 фольклористика

Д И С Е Р Т А Ц І Я
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник доктор філологічних наук,
професор Дунаєвська Лідія Францівна

Київ 2004

ЗМІСТ

Перелік умовних скорочень С. 3
Вступ С. 4
РОЗДІЛ 1.Народна проза у теоретичному осмисленні ХІХ ст. та
наукова діяльність П.Іванова С. 11
1.1.Формування наукових поглядів П.Іванова С. 12
1.2. Наукові акценти фольклорних інтересів П.Іванова С. 27
РОЗДІЛ 2. Поетична своєрідність народної прози у записах Петра
Іванова С. 56
2.1. Сюжетна структура казок, записаних на Куп’янщині С. 56
2.1.1. Нові мотиви та образи у казках, записаних
П.Івановим С. 76
2.2. Особливості сюжетики легенди Куп’янщини С. 88
2.3. Основні мотиви народних прикмет С. 95
РОЗДІЛ 3. Персонажі народної прози Куп’янщини С. 108
3.1. Персонажна система казок Куп’янщини С. 108
3.2. Апостол Петро як популярний образ апокрифів
Куп’янщини С. 121
3.3. Образи народних прикмет С. 131
Висновки С. 149
Список використаних джерел С. 153

ВСТУП

Звернення до творчої спадщини особистостей, які брали участь у формуванні та розвитку української фольклористики кінця ХІХ початку ХХ століття, дотепер є актуальним і важливим. Науковий доробок багатьох фольклористів ще залишається поза увагою науковців. До таких досі непоцінованих постатей належить фольклорист, етнограф, краєзнавець, дослідник побуту та духовної культури Східного регіону України Петро Васильович Іванов, великий внесок якого в українську фольклористику, як засвідчують архіви та публікації про нього, досі залишається не вивченим. Ще за життя П.Іванова його збірники були предметом пильної уваги М.Сумцова. За радянського часу ім’я дослідника замовчувалося до 70-х років і лише 1971 року з’являється у довідковій праці І.Айзенштока. Декілька статей про фольклористичну діяльність П.Іванова наприкінці ХХ ст. опублікував харківський дослідник М.Красиков. До цього періоду жодна з робіт П.Іванова не була видана. Тільки на початку 90-х років ХХ століття почали з’являтися друком певні праці фольклориста, зокрема, у збірнику Українці: народні вірування, повір’я, демонологія” (1991), перевидано його роботи Народні оповіді про Долю”, Народні оповіді про відьом та упирів”, Дещо про вовкулак та з приводу них”. М.Красиков опублікував листи фольклориста до М.Янчука та декілька казок.
Таке вперте замовчування імені було зумовлене кількома факторами:
1) радянська фольклористика розглядала лише соціально-ідеологічний напрямок фольклору, а польові записи П.Іванова включали багатий прозовий і поетичний матеріали різнобічного плану;
2) наукові статті дослідника стосувалися майже табуйованої теми світогляду народу (Народні уявлення і вірування про навколишній світ”, 1888, Народні оповіді про Долю”, 1892, Кому і у яких випадках народ молиться (Нотатка з Куп’янська, Харківської губернії)”, 1898,Життя і повір’я селян Куп’янського повіту, Харківської губернії”, 1907 та інші);
3) майже усі зафіксовані матеріали перебували у важкодоступних фондах рукописів м.Москви, куди українські учені мало навідувалися, а російських ця постать мало цікавила.
Опубліковані досьогодні довідкові матеріали та статті дають підстави оцінювати наукову діяльність Петра Іванова як записування різножанрових фольклорних творів Куп’янського повіту Харківської губернії, які через певні історичні обставини як ХІХ ст., так і ХХ ст. залишалися поза увагою дослідників та видавців. Унікальність цих матеріалів зумовлена тим, що Куп’янщина це українсько-російське пограниччя, тобто колишні землі гетьмана Мазепи, які після його поразки були густо заселені росіянами. Саме через те, вочевидь, у народній прозі контамінувалися сюжети, образи різних етносів, різних соціальних груп, різного історичного періоду.
Віднайдені автором дисертації рукописні матеріали засвідчують, що П.Іванов був одним з тих, хто закладав підвалини вивчення і дослідження українського фольклору у Слобідській Україні.
Автор дисертації ознайомилась з архівними записами, здійснила декілька експедицій у регіон, де працював дослідник, і дійшла висновку, що домінантними творами, які входили у коло зацікавленості П.Іванова, є казки, легенди, оповідання, трохи менше повір’я. Саме тому у дисертації найбільше акцентується на цих жанрах, особливе місце займає збірник казок, записаних у Куп’янському та Старобільському повітах Харківщини, який понад сто років зберігався в архіві Інституту антропології та етнографії Російської Академії Наук.
Актуальність теми дослідження обумовлена поверненням культурної спадщини знівельованих у ХХ ст. визначних культурних і наукових діячів минулого, які свого часу зробили вагомий внесок в історію української народознавчої науки. Подвижництво збирання казок, легенд, повір’їв, які збагачують наші знання про народну творчість, розуміння їх значення для творчої еволюції етносу, сьогодні вимагає правдивої і принципової оцінки, аналізу якості тих невтомних праць, результати яких дають змогу живити різні форми мистецтва слова. Поповнення фондів фольклору, записами, віднайденими у різних регіонах України, науковий аналіз їх є важливим фактором для подальшого розвитку української науки та культури.
Як засвідчують архівні документи, П.Іванов вважав фольклор одним із найважливіших компонентів формування національної свідомості народу, пов’язував його з історичним та культурним розвитком нації. Актуальними залишаються його міркування про те, що твори народної прози це невичерпні джерела до пізнання характеру етносу, його історії, філософії, культурного розвитку.
Прозові матеріали казки, легенди, оповіді тощо, записані П.Івановим, позначені певними специфічними особливостями у системі сюжетів, мотивів, образів, тому вони потребують уваги фольклористів для формування цілісного уявлення про історію збирання та поетику українського міфологічного епосу.
Мета і завдання дослідження. На основі ґрунтовного вивчення фольклористичного доробку, архівних матеріалів, робіт сучасників П.Іванова здійснюється спроба всебічно оцінити художню структуру народної прози, записану дослідником, у контексті сучасних теоретичних здобутків фольклористики.
Мета зумовлює вирішення таких завдань:
- осмислити наукову вартість фольклорної прози, зафіксованої П.Івановим;
- проаналізувати сюжетну структуру прози куп'янських записів П.Іванова, у контексті видань кінця ХІХ початку ХХ ст.;
- виявити специфіку персонажної системи народної казки,
легенди, записаної на Куп'янщині наприкінці ХІХ початку ХХ
ст.;
- розкрити своєрідність мотивів прикмет, виявлених у
фольклористичній спадщині П.Іванова;
- проаналізувати традиційність та імпровізацію у мотивах
міфологічної прози у контексті поетики окремих жанрів;
- визначити внесок П.Іванова у розвиток фольклористики.
Об’єктом досліження є казки, легенди, прикмети, як різновид малої фольклорної прози Куп’янщини, у записах П.Іванова; архівні матеріали з фондів ІЕА РАН, Інституту рукописів Національної бібліотеки імені В.І.Вернадського.
Теоретико-методологічною базою є наукові здобутки вітчизняних і зарубіжних учених-фольклористів, етнографів про фольклористичний процес в Україні, зокрема, М.Максимовича, П.Куліша, М.Костомарова, О.Потебні, М.Сумцова, М.Драгоманова, І.Франка, В.Гнатюка, М.Грушевського, С.Савченка, Р.Волкова, О.Дея, І.Березовського, В.Бойка, М.Пазяка, Р.Кирчіва, В.Качкана, С.Мишанича, О.Таланчук, Л.Дунаєвської, В.Давидюка, В.Сокола, Я.Гарасима, О.Бріциної та ін.
У процесі дослідження автор спиралася на досягнення зарубіжної науки праці К.Мюллера, М.Мюллера, О.Афанасьєва, О.Веселовського, О.Пипіна, В.Проппа, О.Конта, Х.Любека, Ф.Кройцера, В.Шварца, Ф.Лібрехта, Е.Тейлора, Я.Грімма, Л.Леві-Строса, Р.Барта, та ін.
Для вирішення поставлених завдань дисертант керувалася різними методами дослідження: історико-генетичним, порівняльним, структурно-типологічним.
Наукова новизна полягає в осмисленні та аналізі фольклористичного доробку П.Іванова, розкритті художньої своєрідності народної прози Слобожанщини у його записах. Уперше в науковий обіг вводяться фольклорні фонди рукописів дослідника, які впродовж тривалого часу перебували поза межами України; розглядається структура сюжетів, мотивів, образів; визначається місце наукового доробку фольклориста для української науки.
Теоретичне значення роботи полягає у збагаченні аспектів вивчення теорії та історіографії фольклору, зокрема, творчої спадщини досі мало відомої постаті в українській науці П.Іванова як збирача, дослідника, видавця і популяризатора народної прози та народних вірувань, пов’язаних з українською хатою, опису родильної обрядовості дитячого фольклору, уявлень про душу, як філософську та поетичну субстанцію людини. У дисертації здійснений ретельний аналіз збірки народних казок, досі не відомої широкому загалу. Теоретичні результати дослідження можуть бути використані спеціалістами різних галузей гуманітарних знань (фольклористами, етнографами, культурологами, лінгвістами) для дослідження духовного життя українців.
Практичне значення дисертації полягає у тому, що її результати можуть бути використані філологами, істориками та культурологами як матеріал при написанні досліджень у відповідних галузях, у вузівських курсах народнопоетичної творчості, історії української фольклористики, теорії фольклору, історії української літератури, спецкурсів, спецсемінарів, при написанні курсових та дипломних робіт. Дисертаційне дослідження розраховане і на наукові запити викладачів середніх навчальних закладів, студентів, літераторів, митців.
Джерельна база дослідження. Основні положення та висновки роботи базуються на аналізі пожиттєвих опублікованих фольклорних записів Петра Іванова, рукописних матеріалів наукового архіву ІАЕ РАН, Інституту рукописів Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського, матеріалах Національної парламентської бібліотеки України, бібліотеки Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна, Російської державної бібліотеки; на теоретичних роботах українських і зарубіжних фольклористів. До опрацювання залучено газетні та журнальні матеріали кінця ХІХ початку ХХ ст., власні сучасні записи народної прози на Харківщині, які допоможуть висвітлити порушену проблематику.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами. Дослідження виконувалося у рамках комплексної наукової теми кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Література і фольклор як наукова та освітня проблеми” та програми Центру українознавства науково-дослідної частини Київського національного університету імені Тараса Шевченка Дослідження проблем українознавства в системі сучасних загальносвітових тенденцій розвитку націотворчих концепцій”.
Апробація результатів дослідження. Результати дослідження озвучені автором на наукових конференціях: Іван Франко: письменник, дослідник літератури, культури” (К., 2001), Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования” (Міжнародна конференція. К., 2002), на наукових семінарах кафедри фольклористики.
Основні положення та результати дисертації відображені у таких публікаціях:
Мавка” І.Я.Франка у контексті етнографічно-фольклорних записів П.В.Іванова // Літературознавчі студії. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. Вип. 2. С. 216-220.
Зібрання казок П.В.Іванова про долю // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць / Упоряд. Л.Т.Шурко. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. Вип. 11. С. 196-202.
Віщі” птахи у записах П.В.Іванова // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць / Упоряд. Л.Т.Шурко. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. Вип. 12. С. 146-151.
Міфологема долі в дослідженнях П.В.Іванова // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Українознавство. Вип. 5. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. С. 39-42.
Архетип формули без рук, без ніг”: семантична реконструкція загадки (на матеріалі записів В.Даля, П.Іванова та рукописних збірників XVII XIX ст.) // Владимир Иванович Даль и современные филологические исследования: Сборник научных работ. К.: ИПЦ Київський університет”, 2002. С. 49-53.
Петро Іванов: розвідник народного духу // Українознавство-2001: Календар-щорічник. К.: Українська Видавнича спілка, 2000. С. 202-204.
Народні казки Куп’янщини / Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття, примітки, словник І.В.Неїло. К.: Country Life”, 2004. 215 с.
Народні казки, зібрані Петром Івановим / Упорядкування, підготовка текстів, вступна стаття, примітки, словник І.В.Неїло. К.: ЕксОб”, 2003. 506 с.
Структура дисертації зумовлена метою, завданнями дослідження. Вона складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Одержані результати викладено на 172 сторінках, з них 150 сторінок основного тексту. Список використаної літератури налічує 221 позицію і поданий на 20 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Історичний регіон Слобожанщини здавна привертав увагу дослідників української народної культури. Серед сподвижників пропаганди цінностей народної творчості, котрі збирали, видавали, трансформували у своїх творах фольклорно-етнографічні традиції південно-східної України, тісно пов’язаною з історією козацтва, найяскравішими є імена Г.Калиновського, Г.Квітки-Основ’яненка, К.Сементовського, В.Пассека, М.Цертелєва, І.Срезневського, М.Костомарова, А.Метлинського, архієпископа Філарета Гумилевського, М.Сумцова, О.Потебні, П.Мартиновича, Г.Данилевського, Б.Грінченка, Д.Яворницького, П.Іванова, В.Іванова, А.Краснова тощо. Багатьом з них належить формування наукових засад записування і дослідження фольклору. Архіви та публікації ХІХ ст. свідчать про те, що серед жанрів, які найбільше привертали увагу збирачів на Сході Слобожанщини, домінують календарна та родинна обрядовість, тоді як ближче до центральної України історичний епос, легенди, повір’я, казки.
Результати дослідження підтверджують вагомість фольклористичної спадщини одного із сподвижників української фольклористики кінця ХІХ початку ХХ ст. Петра Іванова.
Аналізуючи досягнення вітчизняної науки у галузі збирання і пропаганди народної творчості, не можна не звернути увагу на формування у ХІХ ст. певних регіональних фольклористичних центрів Київського, Харківського та Львівського, які здійснювали значну діяльність у збереженні та осмисленні народної творчості, були певними науковими школами. Як фольклорист П.Іванов сформувався під впливом наукових досягнень цих центрів, прагнень української інтелігенції розвивати національну свідомість, привернути увагу громадськості до природи культурних світоглядних цінностей творчості народу. Почавши фольклористичну діяльність як ентузіаст-збирач прикмет, казок, легенд, повір’їв, загадок, він зріс до дослідника психології і міфології українського народу, жанрознавця, осмисливши зібраний багатий матеріал, презентувавши світові потужну силу народної творчості українців.
У коло зацікавлення Петра Іванова входило збирання різножанрових текстів та упорядкування фольклорних збірників. Петро Іванов увів до наукового обігу матеріали про історію, побут, соціальне та культурне життя краю. Емпіричний матеріал, зафіксований дослідником, демонструє регіональні особливості, жанрову різноманітність формування фольклору на цій території. При розгляді зібраного Петром Івановим народознавчого матеріалу було встановлено, що він вивчав духовне і матеріальне життя куп’янців в усій багатоманітності форм і жанрів фольклору.
Записи Петра Іванова мають особливу наукову цінність: у них збережено мовні особливості регіону, відсутнє редакторське втручання до тексту, відзначається точністю фіксації, повною паспортизацією, увагою до варіантності фольклорних творів, супроводжуються коментарями та паралелями з широковідомих та популярних на той час збірників.
Специфіка народної прози Куп’янщини зумовлена соціально-економічними умовами життя мешканців, етнічним складом населення. При розгляді записів фольклорної прози цього регіону, виявлено оригінальні риси зображення у ній історичних подій краю, звичаїв, традицій, побуту, уявлень регіону.
Розвиток фольклористичної науки ХІХ ст., накопичення емпіричного матеріалу (який є цінним для зіставлень, порівнянь, узагальнень), удосконалення методики збирання та опряцювання фольклорного матеріалу сприяли підвищенню наукового зацікавлення духовною культури регіону Слобожанщини. До дослідження усної народнопоетичної творчості цього краю зверталась значна кількість видатних вчених, письменників тощо. Проте публікації записів фольклору Слобожанщини цього періоду не мали систематичного характеру. Він започаткував комплексне та цілеспрямоване обстеження одного повіту Слобожанщини Куп’янського повіту. Сучасні дослідники відзначають, що саме така територіальна одиниця може продемонструвати реальне побутування того чи іншого фольклорного твору. Географічне положення повіту, його історичне минуле наділили духовну культуру та матеріальний побут цього історичного краю специфічними регіональними рисами відтворення дійсності. Матеріали фольклору, зокрема казки, зібрані П.Івановим, відображають явища художньої еволюції жанрів, з одного боку демонструють особливості генетичної пам’яті етносу, з іншого виявляють специфіку їх видозміни під впливом історичних факторів та конкретних реалій. Як засвідчують оповіді, записані на Куп’янщині наприкінці ХІХ початку ХХ ст., у традиційних сюжетах відбувається певне переформатування” мотивів, контамінуються різносюжетні персонажі, з’являються риси нового часу (наприклад, Змієва дочка перетворюється в машину і везе нареченого, утікаючи від батька).
На тлі зміни міфологічної свідомості (утвердження нових тотемів і відходу старих) народжувались нові казкові сюжети, які зафіксовані записувачем саме на Куп’янщині і не мають аналогів у виданнях ХІХ ст. Можливо, подібні сюжети виникали як наслідок співіснування двох культур української і російської. Усе це дає підстави для висновку про неминучий вплив регіональних факторів на фольклорну оповідальну традицію та художнє функціонування того чи іншого образу, мотиву, у межах жанрових та міжжанрових сюжетних моделей.
Фольклорно-етнографічна спадщина Петра Іванова має незаперечне наукове значення, оскільки належить до порівняно ранніх фіксацій українського фольклору і є єдиним зібранням українознавчого матеріалу на Куп’янщини.
Прозові записи куп’янського фольклориста є цінним першоджерелом для вивчення фольклорно-етнографічного процесу на Слобожанщині кінця ХІХ початку ХХ ст. Збірники П.Іванова дають можливість дослідити жанри, сюжети, мотиви, образи. Репрезентація записів дослідника зробить великий внесок в процес повернення українству несправедливо забуті імена діячів фольклорного процесу на Україні кінця ХІХ початку ХХ ст.
Життя підтвердило справедливість позицій етнографа-записувача, який вважав недоцільним редакторське втручання у тексти та включення до збірників лише досконалих з редакторської точки зору текстів. Завдяки його записам, які широко тепер залучаються до праць в українській і зарубіжній науці, сучасні дослідники спромоглися дійти нових висновків щодо природи міфопоетичного мислення та його ментальних проявів, зокрема, впливу етнорегіональних особливостей на психологію художньої творчості, жанрову специфіку фольклорних творів тощо.

Дослідження творчості П.Іванова, архіви якого до сьогодні пербувають за кордонами України спонукає до пошуку фольклористичної спадщини нових імен, досі не повернутих українській науці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аарне А. Несколько параллелей финских сказок к русским и прочим славянским // ЖСт. 1898. Вып. 1. С. 105-110.
2. Абрамян Л.А. Об идее двойничества по некоторым этнографическим и фольклорным данным // Историко-филологический журнал. 1977. № 2. С. 177-191.
3. Агапкина Т.А., Виноградова Л.Н., Гура А.В., Кабакова Г.И., Левкиевская Е.Е. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Институт славяноведения и балканистики /Н. И. Толстой (отв. ред.). М.: Международные отношения, 1995. Т.1: А-Г. 584 с.
4. Агапкина Т.А., Виноградова Л.Н., Гура А.В., Кабакова Г.И., Левкиевская Е.Е. Славянские древности: Этнолингвистический словарь: В 5 т. / РАН; Институт славяноведения и балканистики /Н.И.Толстой (отв. ред.). М.: Международные отношения, 1999. Т. 2: Д-К (Крошки). 697 с.
5. Адоньева С.Б. Сказочный текст и традиционная культура. СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 2000. 182 с.
6. Азадовский М.К. История русской фольклористики. М.: Учпедгиз, 1963. Т. 2. 362 с.
7. Азадовский М. К. Русские сказочники // Литература и фольклор. Л.: Художественная литература, 1938. С. 196 272.
8. Айзеншток И. Я. Фольклорно-этнографическая деятельность П.В.Иванова // Очерки истории русской этнографии, фольклористики и антропологии. Вып. V. Отдельный оттиск. М.: Наука, 1971. С. 102-110.
9. Альбедиль М.Ф., Мисюгин В.М. Этноисторическая основа сюжета о трех братьях (по материалам древнеиндийского эпоса) // Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов. Сб. науч. тр. / Под ред. Б.Н.Путилова. Л.: Наука. ЛО., 1984. С. 102-111.
10. Андреев Н.П. К характеристике украинского сказочного материала // Сергею Федоровичу Ользенбергу. К пятидесятилетию научно-общественной деятельности 1882-1932: Сб. статей. Л., 1934. С. 61-73.
11. Анисимов А.Ф. Представления эвенков о душе и проблема происхождения анимизма // Родовое общество. Этнографические материалы и исследования / Труды Института этнографии им. Н.Н.Миклухо-Маклая. Новая серия. М., 1951. Т. XIV. С. 109-119.
12. Багалей Д.І. Історія Слобідської України / Передмова, коментар В.В.Кравченка; Художник, упоряд. іл. В.О.Ріяка. Х.: Основа, 1991. 256 с.: іл.
13. Байбурин А.К. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян. Л.: Наука. ЛО, 1983. 192 с.
14. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре: Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов / РАН; Музей антропологии и этнографии им. Петра Великого (Кунсткамера). СПб.: Наука, 1993. 238 с.
15. Баскаков Н.А. Душа в древних верованиях тюрков Алтая // Советская этнография, 1973. № 5. С. 108-114.
16. Березовський І.П. Українська радянська фольклористика: Етапи розвитку і проблематика. К.: Наукова думка, 1968. 343 с.
17. Білецький Л. Основи літературно-наукової критики (Спроба літературно-наукової методології). Прага, 1925. 307 с.
18. Биографический словарь бывших питомцев I Харьковской гимназии 1805 1905 гг. составил Н.А.Чеканов. Х., 1905. C. 132-133.
19. Боровиковский А. Женская доля по малороссийским песням (очерк из малороссийской поэзии) // Чтения в Императорском обществе истории и древностей российских при Московском университете. 1867 (октябрь-ноябрь). Кн. IV. С.96 142.
20. Бріцина О. Ю. До питання про типологію казкових сюжетів // НТЕ. К., 1981. №5. С.52-57.
21. Бріцина О. Прозові жанри фольклору в публікаціях останніх років // НТЕ. К., 2000. № 5/6. С. 129-134.
22. Бріцина О. Українська народна соціально-побутова казка: Специфіка та функціонування. К.: Наукова думка, 1989. 152 с.
23. Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях. Космогонічні українські народні погляди та вірування. К.: Довіра, 1992. 414 с.
24. Буслаев Ф. О влиянии христианства на славянский язык. Опыт истории языка по Остромировскому Евангелию. М., 1848. 211 с.
25. Быт русского народа. Соч. А.Терещенки. Ч. 1-7. СПб., типография министерства вн. дел, 1848. Ч.1. 507с., Ч. 2. 619 с., Ч. 3. 133 с., Ч. 4. 338 с., Ч. 5. 185 с., Ч. 6. 225 с., Ч. 7. 350 с.
26. Васильев М.К. Антропоморфические представления в верованиях украинского народа // ЭО. 1892. №4. С. 157-169.
27. Ведерникова Н.М. Русская народная сказка. М.: Наука, 1975. 136с.
28. Ведерникова Н.М. Контаминация как творческий прием в волшебной сказке // Русский фольклор ХІІІ. Русская народная проза. Л., 1972. С. 160-165.
29. Веселовский А.К развитию народного представления о Доле // Разыскания в области русского духовного стиха / Сборник отделения русского языка и словесности императорской академии наук. СПб., 1892. Т. 53. Вып. 6. С. 1-230.
30. Веселовский А. Несколько новых данных к народным представлениям о Доле // ЭО. 1891. Кн. ІХ. № 2. С. 20-29.
31. Веселовский А.Н. Сравнительная мифология и ее метод // Веселовский А.Н. Собрание сочинений . Л-М., 1938. Т. 16.
32. Веселовский А.А. Судьба-Доля в народных представлениях славян // Разыскания в области русского духовного стиха / Сборник отделения русского языка и словесности императорской академии наук. СПб., 1889. Вып. ХІ-ХVІІ. С. 173-260.
33. Виноградова Л.Н. Народная демонология и мифо-ритуальная традиция славян / РАН; Ин-т славяноведения. М.: ”Индрик”, 2000. 432 с.
34. Войтович В.М. Українська міфологія. К.: Либідь, 2002. 664 с.
35. Волков Р.М. Русская сказка: к вопросу о роли сказочника в создании сказочной обрядности // Наукові записки Одеського державного педагогічного інституту. 1941. С. 29-58
36. Гайденко П.П. Тема судьбы и представление о времени в древнегреческом мировоззрении // Вопросы философии. 1969. №9. С. 88-98.
37. Героїко-фантастичні казки / Упорядкування, передмова та примітки І. П.Березовського. К.: Дніпро, 1984. 365 с.
38. Гинзбург Л.Я. О литературном герое. Л.: Советский писатель, 1979. 222 с.
39. Гнатюк В. Знадоби до галицько-руської демонольогії. Львів, 1904. 272 с.
40. Горан В.П. Древнегреческая мифологема судьбы / Отв. ред. В.Н.Карпович; АН СССР. ОО Ин-т истории, филологии и философии. Новосибирск, 1990. 333 с.
41. Горан В.П. Концептуальное содержание и социогенная природа древнемесопотамских и древнеегипетских представлений о судьбе // Концептуализация и смысл / Сб. науч. трудов. АН СССР. ОО Ин-т истории, филологии и философии. Отв. ред. И.В.Поляков. Новосибирск, 1990. С. 186-209.
42. Грушевський М. Історія української літератури: У 6 т., 9 кн. Т. 1. К.: Либідь, 1993. 392 с.
43. Гура А.В. Символика животных в славянской народной традиции / РАН; Ин-т славяноведения и балканистики {Москва}. М.: ”Индрик”, 1997. 912 с.
44. Давыдов И.П. Баня у Бабы Яги: (Заметки о некоторых элементах поведения сказочного героя в гостях у Бабы Яги) // Вестник Московского университета. Сер. 7, Философия. М., 2001. № 6. С. 73-88.
45. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. The primitive mythology of the Ukrainian folklore. Луцьк: Вежа, 1997. 296с.
46. Давидюк В.Ф. Українська міфологічна легенда. Львів: Світ, 1992. 176 с.
47. Даль В.И. Пословицы русского народа: Сборник В.Даля: В 3 т. М.: Русская книга. Т. 1. 1998. 638 с. Т. 2. 1998. 701 с. Т. 3. 1998. 734 с.
48. Дей О.І. Сторінки з історії української фольклористики. К.: Наукова думка, 1975. 271 с.
49. Добровольская В.Е. Героиня волшебной сказки (вопросы мифологического генезиса и эволюции персонажа) // Фольклор народов России: Миф. Фольклор. Литература: Межвузовский науч. сб. / Изд-е Башкирского ун-та. Уфа, 2001. С.53-65.
50. Довнар-Запольский М. Женская доля в песнях пинчуков // ЭО. 1891. Кн.ІХ. №2. С. 42-59.
51. Драгоманов М. Славянські оповідання про пожертвуванє власної дитини // Розвідки Михайла Драгоманова про українську словесність і письменство / Зладив М.Павлик. Львів, 1907. Т.4. С.149-183.
52. Драгоманов М. Студії народної словесності в Великій і Малій Руси // Розвідки Михайла Драгоманова про українську словесність і письменство / Зладив М.Павлик. Львів, 1907. Т.4. С.47-58.
53. Дунаєвська Л.Ф. Нові елементи традиційної поетики сучасної української чарівно-фантастичної казки // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Українська філологія. Вип. 23. К., 1981. С. 81-87.
54. Дунаєвська Л. Українська народна проза (легенда, казка); Еволюція епічних традицій. Київський ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 1997. 447 с.
55. Дунаєвська Л., Таланчук О. Український фольклор в контексті міфології світу // Всесвітня література в середніх закладах України. К., 1996. №6. С. 48-74.
56. Дунаєвська Л., Таланчук О. Український фольклор в їх історичному розвитку // Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Українознавство. Вип. ІІ. К., 1997. С.109-119.
57. Елеонская Е.Н. Некоторые замечания по поводу сложения сказок: Заговорная формула в сказке // ЭО. 1912. Кн. ХСІІ-ХСІІІ № 1-2. С. 189-199.
58. Елеонская Е.Н. Представление того света” в русской народной сказке // ЭО. 1913. №3-4. С. 50-60.
59. Журавлев А.Ф. Домашний скот в поверьях и магии восточных славян: Этнографические и этнолингвистические очерки / РАН; Институт славяноведения и балканистики. М.: ”Индрик”, 1994. 256 с.
60. Журинський А.Н. Семантическая структура загадки. М., 1989. 128с.
61. Зайченко О. Українська народна апокрифічна легенда: проблема розвитку і побутування: Автореф.дисканд. філол.наук: 10.01.07/ Київський національний університет імені Тараса Шевченка. К., 2004. 18 с.
62. Записки о Южной Руси. Издал П.Кулиш. В 2-х томах. Т.2. СПб., 1857. 354 с.
63. Зеленин Д.К. Избранные труды. Очерки русской мифологии: умершие неестественной смертью и русалки / РАН; Институт славяноведения и балканистики. М.: Индрик, 1995. 432 с.
64. Ивакин Г.Ю. Священный дуб языческих славян // Советская этнография. 1979. №2. С.106-115.
65. Иванов В.В., Топоров В.Н. К реконструкции Мокоши как женского персонажа в славянской версии основного мифа // Балто-славянские исследования. 1982. М.: Наука, 1983. С. 175-197.
66. Иванов П.В. Вовкулаки (Материалы для характеристики мировоззрения крестьян-малоруссов) // Юбилейный сборник в честь Вс.Ф.Миллера. М., 1900. С. 292-297.
67. Иванов П.В. Выбрасывание стариков и старух (Слобода Преображенная и Тарасовка, Купянского уезда) // ЭО. 1900, Кн. XLVII. №4. С. 145-146.
68. Иванов П.В. Дни недели (К малорусской этнографии). Х., 1905. 16 с.
69. Иванов П.В. Жизнь и поверья крестьян Купянского уезда, Харьковской губернии. Х.: СХИФО, 1907. 216 с.
70. Иванов П.В. Знахарство, шептание и заговоры в Старобельском и Купянском уездах Харьковской губернии // КСт. 1885. №12. С. 730-744.
71. Иванов П.В. Из области малорусских народных легенд // ЭО. 1890. Кн. V. №2. С. 142-156.
72. Иванов П.В. Из области малорусских народных легенд // ЭО. 1890. Кн. VII. №4. С. 71-94.
73. Иванов П.В. Из области малорусских народных легенд // ЭО. 1891. Кн.ІХ. №2. С. 110-132.
74. Иванов П.В. Из области малорусских народных легенд // ЭО. 1892. Кн. XIV. №3. С. 65-97.
75. Иванов П.В. К вопросу о васильках // ЭО. 1892. Кн. ХІІ. №1. С. 192.
76. Иванов П.В. Кое-что из народных примет, касающихся погоды и урожая (Материалы для характеристики мировоззрения и быта крестьянского населения Купянского уезда) // ЭО. 1897. Кн. XXXIII. №2. С. 17-43.
77. Иванов П.В. Кое-что о вовкулаках и по поводу их // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С. 505-512.
78. Иванов П.В. Кому и в каких случаях народ молится. (Заметка из Купянска, Харьковской обл.) // ЭО. 1898. Кн. ХХХІХ. №4. С. 141-142.
79. Иванов П.В. Народные поверья, приметы, пословицы и загадки, относящиеся к малорусской хате // ХСб. 1889. Вып.3. С. 35-66.
80. Иванов П.В. Народные представления и верования, относящиеся к внешнему миру // ХСб. 1888. Вып. 2. С. 81-99.
81. Иванов П.В. Народные рассказы о ведьмах и упырях (Материалы для характеристики миросозерцания крестьянского населения Купянского уезда) // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С. 430-498.
82. Иванов П.В. Народные рассказы о Доле // Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К.: Либідь, 1991. С. 342-375.
83. Иванов П.В. Народные рассказы о домовых, леших, водяных и русалках // СХИФО. 1893. Т. 5. Вып. 1. С. 23-74.
84. Иванов П.В. Народные рассказы о кладах // ХСб. 1890. Вып. IV. С. 1-48.
85. Иванов П.В. Несколько заговоров из Старобельского уезда // ВХИФО. 1913. Вып. 4. С. 74-76.
86. Иванов П. Опахивание деревни во время эпидемий //ЭО. 1897. №3. С. 186-187.
87. Иванов П.В. Очерк воззрений крестьянского населения Купянского уезда на душу и загробную жизнь // СХИФО. 1909. Т. XVIII. С.244-255.
88. Иванов П.В. Песни шутливые, плясовые и пьяницкие (Материалы для характеристики миросозерцания крестьянского населения Купянского уезда) // Науковий архів Російської державної бібліотеки. Фонд 218. Од.зб.9. 111 л.
89. Иванов П.В. Сила родительского проклятия по народным рассказам Купянского уезда, Харьковской губернии // ЭО. 1889. Кн. III. С. 41-50.
90. Иванов П.В. Список фамилий крестьян Купянского уезда // Науковий архів ІАЕ РАН. Фонд ІТППАЕ. Од.зб.128. 56 л.
91. Иванов П.В. Этнографические материалы, собранные в Купянском уезде Харьковской губернии: І. Приметы и поверия, оносящиеся к беременности и к рождению детей. ІІ. Колыбельные песни. ІІІ. Детские песни и приговорки. IV. Прикладки к именам, дразнинки и клички // ЭО. 1897. Кн. ХХХІІ. №1. С. 22-81.
92. Игры крестьянских детей в Купянском уезде. Собрал П. Иванов. Х., 1889. 81с.
93. Иохельсон В.М. Магическое бегство” как общераспостраненный сказочно-мифический эпизод // Сб. в честь 70-летие профессора Д.Н.Анучина. М., 1913. С. 155-166.
94. Казки про багатих і бідних: Українські народні соціально-побутові казки / І.В.Хланта (упоряд., підгот. текстів, вступ. ст., примітки та словник); В.І.Вовчок (худож.). Ужгород: Патент, 1994. 328 с.
95. Каманин І. Рецензія на розвідку Іванова П.В. Игры крестьянских детей в Купянском уезде” // КСт. 1890. Т. ХХІХ. №6. С. 569-570.
96. Киченко О. Фольклор як художня система (проблеми теорії). Дрогобич: НВЦ Каменяр”, 2002. 216 с.
97. Клингер В. Животное в античном и современном суеверии. К., 1911. 352 с.
98. Костомаров М. Дві руські народності // Твори Амвросія Метлинського і Миколи Костомарова. Львів, 1914. С. 425 490.
99. Костомаров Н.И. О мифологическом значении Горя-Злосчастия // Современник. 1856. Т. LVI. №3. С. 49-68.
100. Костомаров Н.И. Славянская мифология: Исторические монографии и исследования. М.: Чарли, 1995. 688 с.
101. Костюхин Е.А. Типы и формы животного эпоса. М., 1987. 270 с.
102. Красиков М. До характеристики фольклорно-етнографічних поглядів П.Іванова // Культура України: історія і сучасність (Міжнародна науково-теоретична конференція 25-26 жовтня 1994 р.). Тези доповідей. Х.: ХДІК, 1994. С.87-89.
103. Красиков М. Слобожанские народные сказки о злых и ленивых женах (в сопоставлении с другими фольклорными жанрами). Гендерные исследования. 1999. №2. С.220-234.
104. Красиков М. Таємничий П.I.”// Берегиня. Всеукраїнський народознавчий часопис. 1998. № 1-2. С.151-154.
105. Кудрявцева З.Ф. Пареміологічна спадщина О. Шишацького-Ілліча. Чернігів: ДПК редвідділ, 1999. 120 с.
106. Куліш П. Погляд на усню словесність українську // Твори Пантелеймона Куліша. Львів, 1910. Т.6.С.429-435.
107. Лазутин С.Г. Поэтика русского фольклора: Учеб. пособие для филол. фак. ун-тов и пед. ин-тов по спец. Рус. яз. и лит-ра”. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1989. 208 с.
108. Лафарг П. Происхождение и развитие понятия о душе. Петербург, 1922. 63 с.
109. Лурье М.Л., Тарабукина А.В. Странствия души по тому свету в русских обмираниях // ЖСт. 1994. №2. С. 22-26.
110. Ляцький Е. Рецензія на розвідку Іванова П. Народные рассказы о ведьмах” // ЭО. 1892. Т. XIII XIV. № 2-3. С. 35-37.
111. Мелетинский Е.М. Герой волшебной сказки. Происхождение образа. М., 1958. 264 с.
112. Мелетинский Е.М. Миф и историческая поэтика фольклора// Фольклор. Поэтика фольклора / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А.М.Горького; Отв ред. А.И.Баландин, В.М.Гацик. М., 1977. С. 23-41.
113. Мелетинский Е.М. Миф и сказка // Фольклор и этнография. [Сб. статей, Отв. ред. д-р филолог. наук Б.П.Путилов]. Наука, ЛО. Л., 1970. С.139-148.
114. Мелетинский Е.М. Об архетипе инцеста в фольклорной традиции // Фольклор и этнография. Институт этнографии им. Н.Н.Миклухо-Маклая. 1984. Вып. 4. С. 57-62.
115. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа / РАН; Институт мировой литературы им. А.М.Горького. 2 изд., репринтное М.: Восточной Лититературы РАН, 1995. 407 с.
116. Мендей М. Славянские народные верования о воде как границе между миром живых и миром мертвых // Славяноведение. М.: Наука, 2000. &nd