СИМВОЛІКА В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ БАЛАДІ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології
ім. М.Т.Рильського

На правах рукопису

СИРКО ІРИНА МИРОСЛАВІВНА

УДК 398. 87 (477)

СИМВОЛІКА В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНІЙ БАЛАДІ

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Спеціальність 10.01.07. фольклористика

Науковий керівник:
доктор філологічних
наук, професор Н.С.Шумада

Київ - 2002

ЗМІСТ

Вступ.....................................................................................................................3

Розділ 1. Символ як складник баладної поетики: теоретичні
засади та історія дослідження........................................................................12
.
1.1. Етапи та проблеми дослідження української народної балади.......................................................................................................13
1.2. Символ як складник народнопоетичної системи: історія вивчення...................................................................................................18

Розділ 2. Символ вода як стрижневий образ баладної поетики..34

2.1. Загальна характеристика.34
2.2. Семантично похідні гідронімічні символи...40 2.3. Енклітичні образи ‑ назви метеорологічних явищ50
2.4. Символіка води в образах ритуально-процесуальних дій.......58
2.5. Значення води в образах магічної обрядовості.79
2.6. Образні характеристики ‑ конкретизації символу вода.......81

Розділ 3. Домінантний символ вогонь: проблема поетичної генези, семантичної структури та текстового функціонування.91

3.1. Загальна характеристика.91
3.2. Вогонь життєдайна, творча сила96
3.3. Вогонь руйнівна стихія, небезпека98
3.4. Вогонь суд, кара.100
3.5. Вогонь очищення105
3.6. Вживання символу вогонь на позначення емоцій..107
3.7. Образи, семантично залежні від домінанти вогонь...114

Розділ 4. Інтерпретація баладної семантики символу вітер124

4.1. Загальна характеристика.124
4.2. Вітер очищення, розрада, оздоровлення127
4.3. Вітер негативна сила130
4.4. Вітер негативні емоції..136
4.5. Вітер вісник141
4.6. Вітер швидкість144
4.7. Усталені пісенні формули із образом-символом вітер144

Розділ 5. Баладна реалізація та художня інтерпретація образу земля.152

5.1. Загальна характеристика...152
5.2. Земля свята153
5.3. Негативно конотовані реалізації символу земля160
5.4. Матеріальні та просторові похідні символи....................164
5.5. Образні характеристики ‑ конкретизації символу земля..177

Висновки.184Список використаної літератури..............188
Список умовних скорочень використаних джерел.206
Фрагмент записів балад.209
Тематично-алфавітний покажчик символозначень225

ВСТУП

Cимволіка займає помітне, часто домінуюче місце у будь-якій художній системі, насамперед у такій універсальній, як фольклор. Тяжіючи до узагальнення і філософського смислового наповнення, символи опосередковано виражають сутність певних явищ, є своєрідними художніми кодами світоглядних та духовних засад життя народу. Як зауважує М.Костомаров, народні символи, розміщені в системі, складають символіку народу, що слугує нам важливим джерелом для усвідомлення його духовного життя, в загальному сенсі є продовженням природної релігії: творець відкривається у творінні; серце людини любить у явищах світу фізичного всюдисущий дух” [105, 60].
Тема дисертаційного дослідження Символіка в українській народній баладі” сформувалася на перетині таких актуальних і продуктивних напрямів сучасної науки:
- вивчення баладної поетики в контексті усної народної творчості;
- дослідження відбитих у баладних текстах світоглядних уявлень і моделей.
Актуальність теми. Розширення кола наукових студій сучасної української фольклористики засвідчує посилення уваги до проблем символознавства, які довгий час були заблоковані і лише вряди-годи потрапляли у поле зору інтелектуальної громадськості. На тлі фундаментальних досягнень світової символознавчої думки (пор. праці А.Голана, Г.Бідерманна, Х.Керлота, М.Еліаде, Е.Кассірера, В.Тернера, В.Бауера, Дж.Тресіддера) здобутки відповідної галузі вітчизняної науки видаються на сьогодні недостатніми. Основну теоретичну базу із питань фольклорного символу та символіки в сучасній україністиці складають праці О.Потебні (О некоторых символах в славянской народной поэзии”, Объяснения малорусских и сродных народных песен”, О мифическом значении некоторых обрядов и поверий”), М.Костомарова (Об историческом значении русской народной поэзии”, Историческое значение южнорусского народного песенного творчества”), М.Сумцова (Символика славянских обрядов”, Культурные переживания”), К.Квітки (Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем”, Українські пісні про дітозгубницю”), І.Франка (Студії над українськими народними піснями”). Цілий пласт праць, присвячених проблемам української міфопоетики, народнопоетичної символіки так і залишилися практично недоступними, а отже й невідомими широкому науковому загалові. Серед таких - порівняно недавно повернені у коло активного наукового і культурно-просвітницького обігу Нарис української міфології” В.Гнатюка, Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях” Г.Булашева тощо.
Протягом ХХ ст. символознавчі студії українського фольклору якщо й провадилися, то тільки епізодично, теоретичні і практичні розробки у цій галузі були спорадичними. Не дивно, що відповідні напрацювання на матеріалі української народної творчості виявилися несистематизованими. З кінця 80-х років ХХ ст. українська фольклористика поповнилася рядом наукових, науково-популярних та словниково-енциклопедичних видань сучасних авторів (Українська народна космогонія. Специфіка міфопоетичного мислення.” О.Таланчук; Українські символи” за ред. М.Дмитренка та Словник символів” за ред. О.Потапенка, М.Дмитренка), які повністю або ж частково присвячені розглядові різних аспектів міфопоетичного окреслення, реалізації та функціонування символів у народній творчості українців. Однак і вони на сучасному етапі не можуть цілковито задовольнити наукові потреби. Тому й постає необхідність реанімації досліджень українського народнопоетичного символу його генези, розвитку, текстового функціонування та розгалуження у різних фольклорних жанрах.
Як відомо, символіка зароджується у міфі, а міфологічне мислення це особливий вид світовідчуття, глибоко образне уявлення про явища природи, навколишні реалії, процеси, події. Адже давня людина пізнавала навколишній світ як своєрідний ключ до розуміння і відтворення свого внутрішнього світу. Намагаючись з’ясувати визначальну рису цього способу мислення М.Маковський стверджує: Діалектика міфу полягає саме у тому, що людина ніби розчиняє” себе у природі, зливається із нею і оволодіває силами природи тільки в уяві; разом з тим, це оволодіння означає початок історії духу” і кінець чисто тваринного буття” [129, 15].
Ототожнення живого і неживого зумовлювало виникнення стійких образних аналогій, асоціацій. Природні реалії у контексті міфологічного світогляду набували узагальненого значення образів, а згодом універсалізувалися до рівня символів. У необрядовій пісенності вони стали виразним, змістово містким засобом народнопоетичного зображення людини і природи.
Серед фольклорних символів особливо значущими є ті, з якими пов’язані життєві уявлення етносу. Насамперед це вода, вогонь, вітер, земля, які складають основу кожної міфопоетичної системи. З погляду змістової насиченості ці образні концепти представляють концентрований набір фундаментальних тем” [174, 37] і кваліфікуються як домінантні символи. Природньо, що саме ці образи, які виявляють цілі системи світогляду, принципи життя та моралі українського народу, обираються пріоритетним об’єктом наукового аналізу та символознавчого опису у фольклористичних студіях. При цьому важливою проблемою є визначення матеріалу для відповідних досліджень. Відомо, що найбільш вдячні”, показові ілюстрації міфопоетичної глибини народного слова дають зразки обрядового фольклору колядки, щедрівки, веснянки, купальські пісні та ін. Натомість усталеною є думка, що в необрядовій, зокрема епічній, пісенності (в тому числі і ліро-епічній, баладній) символіка відіграє значно блідішу експресивно-виражальну роль на тлі напружено-драматичного характеру їх сюжетів.
У цій роботі ми прагнемо показати, що в поетиці українських народних балад символіка репрезентована не менш яскраво, ніж в інших фольклорних жанрах і також творить розгалужену і багату стилістичну систему. Без її урахування уявлення про загальну картину української народнопоетичної символіки ‑ з одного боку, як і поетики національної балади з іншого, буде неповним. Адже у творах цього жанру активно побутують цілі шари семантично містких образів. Інша річ, що їх художньо-естетичне призначення, символічний зміст можуть відрізнятися. До того ж сама тематика балад, як пісень так сумовитих, так жалібно болючих, розкриваючих нам многоту недолі” [190, 217] суттєво впливає на процес семантичного освоєння тих чи інших символів для вираження відповідних понять, настроїв, емоцій тощо, визначає напрямки їх значеннєвого розвитку та розгалуження, зумовлює смислові трансформації, координує народження контекстуальних варіантів. Саме тому, на нашу думку, доречно зосередити увагу на вивченні значеннєвої амплітуди баладних символів, простежити їх актуалізацію та розвиток у часі та художньому просторі.
Основна мета роботи полягає у комплексному дослідженні системи символів українських народних балад, детальному висвітленні текстового функціонування та семантичного розвитку домінантних символів вода, вогонь, земля, вітер та їх енклітичних образів та символозначень у баладній поетиці.
Поставлена мета передбачає розв’язання таких завдань:
- здійснити аналіз теоретичних праць з проблеми дослідження символу як універсальної категорії, що відбиває специфіку міфопоетичного світопізнання, та як виражального засобу фольклорної поетики;
- обґрунтувати методи опису провідних символів та їх похідних та вторинних образів, виявлених у текстах українських народних балад;
- де це можливо, з’ясувати мотиваційні чинники та ймовірний логіко-семантичний механізм формування основних і периферійних символозначень;
- описати поетичну та значеннєву парадигми домінантного символу вода;
- визначити напрямки баладно-контекстуальної реалізації образу вогонь;
- розкрити особливості показового для баладної поетики функціонування символу вітер;
- окреслити шляхи баладної актуалізації стрижневих та енклітичних значень образу земля;
- створити тематично-алфавітний покажчик аналізованих у роботі символів, їх похідних та вторинних образно-смислових відгалужень.
Методи дослідження. Методологічну основу здійсненого дисертаційного дослідження складають теоретичні положення про те, що символ це образ, взятий в аспекті своєї знаковості, і він є знаком, наділеним усією органічністю і невичерпною багатозначністю образу” [123, 378]. Звідси засади, які передбачають встановлення загальних та специфічних рис баладної символіки, а також динаміки смислового наповнення й особливостей функціонування символу у жанрі балади.
Семантично визначальні для баладної поетики символи та їх образні розгалуження досліджено та описано із застосуванням таких методів:
- описово-тематичного, який дає змогу виявити, систематизувати та класифікувати символи у баладних текстах;
- аналітичного, спрямованого на з’ясування чи реконструювання у баладних символах їх мотиваційної основи, що зумовила формування сталих асоціацій і художніх значень, закріплених за відповідним образом;
- порівняльного аналізу генетично і типологічно схожих явищ, за допомогою якого можна встановити паралелі чи розбіжності у системах стрижневих і периферійних значень досліджуваних образів;
- бінарних опозицій допомагає виокремлювати певні тематичні групи символів на основі протиставлення за диференційними ознаками семантики та експресивності;
- графічного, що уможливлює відтворення результатів дослідження у вигляді схем чи таблиць, які можуть використовуватись як графічна модель репрезентації фольклорно-символьних явищ;
- інверсійного, який полягає у переакцентуванні підходів до системи об’єкт дослідження ‑ предмет дослідження” і дає можливість простежувати реалізацію символа як семантично-образної матриці на матеріалі української народної балади.
Сукупність названих методів може бути охарактеризована як комплексний метод спостереження, відбору, систематизації, класифікації та аналізу матеріалу, що відповідає меті та завданням роботи.
Матеріалом для написання дисертаційного дослідження слугують тексти українських народних балад, зібраних та опублікованих протягом кінця Х1ХХХ ст. Вони представлені у виданнях (тут і далі повні дані див. у Списку умовних скорочень використаних джерел): Балади: Кохання та дошлюбні взаємини” (Київ, 1987) та Балади: Родинно-побутові стосунки” (Київ, 1988), а також Балади. Народна творчість” (Київ, 1987); Пісні Явдохи Зуїхи” (Київ, 1965); Народні балади Закарпаття” (Львів, 1966); З гір Карпатських. Українські народні пісні-балади.”(Ужгород, 1981); Фольклорні матеріали з отчого краю” (Львів, 1998); Українські балади” (Київ, 1993). Крім того, значну частину матеріалу взято із збірок українських народних пісень у записах В.Гнатюка (Київ, 1971), Є.Ярошинської (Київ, 1972), М.Шашкевича (Київ, 1973), З.Доленги-Ходаковського (Київ, 1974), Лесі Українки (Київ, 1977), О.та Ф.Бодянських (Київ, 1978), О.Маковея (Київ, 1981), І.Франка (Київ, 1981), І.Вагилевича (Київ, 1983), Марка Вовчка та Опанаса Марковича (Київ, 1983), М.Гоголя (Київ, 1985), О.Потебні (Київ, 1988), у яких тією чи іншою мірою зафіксовано балади. Представлений також фрагмент власних записів дисертанта, здійснених у Львівській та Тернопільській областях у 1998-99 р.р. (записи подано у додатку)
На основі зафіксованих та паспортизованих у тексті дисертації символів створено Тематично-алфавітний покажчик символіки українських народних балад”, де продемонстровано виявлені варіанти символовживань.
Об’єктом дисертаційного дослідження є домінантні символи вода, вогонь, земля, вітер та парадигми їх символовживань, актуалізованих в українській баладній поетиці.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що:
‑ вперше в українській фольклористиці об’єктом спеціального наукового аналізу стали названі символи як визначальні образні складники поетики українських народних балад;
‑ застосовано новаторський підхід до вивчення особливостей народнопісенного жанру, коли розвиток символу, прийнятого за семантичну модель, простежується на тлі баладного матеріалу;
‑ за допомогою графічного методу укладено схеми, які у візуально компактній формі допомагають репрезентувати виявлені напрямки поетичної реалізації досліджуваних символів.
Теоретичне значення роботи полягає:
- у комплексному дослідженні системи символів баладної поетики, що передбачає з’ясування їх мотиваційної (міфопоетичної, міфоритуальної) основи, та простеження особливостей їх відповідного текстового функціонування;
- у застосуванні новаторських методів дослідження;
- у системному використанні наукової літератури з філософії, культурології, естетики, історії літератури, міфології, лінгвостилістики, яка суттєво доповнює літературу фольклористичну та символознавчу.
Результати дослідження збагачують наукові здобутки в царині дослідження баладної поетики, а також розширюють коло символознавчих студій української фольклористики. Вони можуть використовуватися для подальших теоретичних висновків про особливості актуалізації народнопоетичних символів у різних жанрах української народної творчості.
Практичне значення роботи визначається тим, що опрацьований матеріал, здійснені спостереження та зроблені висновки можуть бути використані:
- для подальшого дослідження символіки українських народних балад, а також для аналогічного вивчення образно-символьних систем інших фольклорних жанрів;
- у навчальному процесі із фахових дисциплін (укладання курсу лекцій із фольклористики, символознавства, культурології тощо; підготовка спеціалізованих курсів та семінарів у навчальних закладах ІІІ-IV рівня акредитації);
- для укладання навчальних посібників та методичних розробок відповідного спрямування;
‑ для укладання словникових та енциклопедичних видань з проблем фольклорного символу.
Апробація. Основні положення дисертації та результати дослідження обговорювалися на засіданні відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (протокол № 5 від 21 травня 2002 року), засіданні кафедри українознавства та культурології Дрогобицького державного педагогічного університету ім Івана Франка (протокол № 9 від 20 березня 2002 року), а також були апробовані у доповідях та в дискусіях на таких наукових заходах: ІV і V Гончарівські читання (Київ, 1997; Київ, 1998); І Міжнародна наукова конференція Етнос. Культура. Нація.” (Дрогобич, 1998); Міжнародна наукова конференція Українська філологія: школи, постаті, проблеми” (до 150-річчя заснування кафедри української словесності) (Львів, 1998); Міжнародні науково-практичні читання, присвячені пам’яті М.Пазяка Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків” (Київ, 2000); Науково-практична конференція, присвячена 150-річчю від дня народження М.Ф.Трохименка Українські термінологічні словники з мистецтвознавства й етнології. Досвід складання, проблеми та перспективи підготовки” (Київ, 1999); Всеукраїнські Гнатюківські читання (Тернопіль, 1999); ІІ Міжнародна наукова конференція Етнос. Культура. Нація.” (Дрогобич, 2000).
Публікації. Основні положення роботи висвітлено у 8 публікаціях, серед яких 3 статті у фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Cтруктура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, п’ятьох розділів, висновків та додатків. Додатки до роботи містять список використаної літератури, список умовних скорочень використаних джерел, фрагмент записів балад, здійснених дисертанткою у 19981999 роках на Львівщині та Тернопільщині, та тематично-алфавітний покажчик символозначень, зафіксованих у баладній поетиці. Обсяг тексту дисертації 185 с., обсяг додатків 31 с.
Зв’язок праці з науковими планами. Напрямок дослідження безпосередньо пов’язаний з науковими планами відділу фольклористики Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М.Т.Рильського НАН України Український фольклор і фольклористика ХІХ-ХХ ст.” (протокол №2 від 17.01.2001р.; постанова бюро відділення ЛММ НАН України) та науковою темою кафедри українознавства та культурології Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка Український етнос в полікультурному просторі” (протокол №5 від 26 грудня 2001р.), оскільки передбачає включення дисертаційного матеріалу у навчальну програму з усної народної творчості.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Здійснене дисертаційне дослідження поетичної системи українських народних балад дало змогу окреслити широке образно-естетичне тло символіки у баладній творчості, простежити напрямки текстової реалізації основних та енклітичних символів, довело, що аналізований пісенний жанр охоплює широкий спектр драматичних і трагічних подій із сфер історичних, родинно-побутових, особистих конфліктів. Таке розгорнуте соціокультурне тло дає простір для активного художньо-образного функціонування і розвитку багатьох символів. Дослідження цього значного поетичного масиву виявляє цілий ряд контекстуальних символозначень, зумовлених особливостями баладного жанру, його сюжетно-тематичною специфікою. А також визначає важливу текстотвірну та художньо-зображальну роль аналізованих у роботі образних знаків як універсального засобу відбиття етносоціальних уявлень, відображення навколишнього світу у народній поезії, зокрема, у ліро-епічній.
Теоретичні узагальнення та практичні здобутки виконаного дисертаційного дослідження Символіка в українській народній баладі” констатують:
1. Характеристика сучасного стану символознавчих досліджень на матеріалі різних фольклорних жанрів виявляє ряд актуальних напрямків, які потребують детального розгляду та висвітлення у фахових працях. До таких належить вивчення символіки на матеріалі епічної творчості українців, передусім баладної, яке донедавна тільки епізодично потрапляло у коло запитів інтелектуальної громадськості.
Уведення до наукового обігу баладного матеріалу, розглянутого через призму символознавчого аналізу, збагачує загальне уявлення про образно-символьну систему української народної пісенності.
2. Давність походження і синкретизм балади як окремого фольклорного жанру, її сюжетно-тематичні особливості та нечіткість жанрових меж зумовлюють ряд проблем, розв’язання яких є актуальним уже протягом тривалого часу. Посилення уваги до образно-естетичних, глибинно-значеннєвих параметрів народнопоетичного слова актуалізувало також потребу вивчення символів як визначальних складників баладно-поетичної системи.
3. Для адекватної інтерпретації художнього значення певного фольклорного символу важливим є розуміння логіко-семантичного механізму перетворення явища в образ, а згодом у символ, а також з’ясування мотиваційних чинників цього процесу. Це стає можливим завдяки використанню сучасних методик та науково коректних методів дослідження, реконструювання та інтерпретації символів на фольклорно-етнографічному матеріалі.
4. У поетиці національної балади функціонує цілий комплекс яскравих символів, які репрезентують розгалужену систему генетично закорінених в обрядовості семантично містких образів. У цій системі виділяємо кілька стрижневих: вода, вогонь, вітер, земля, з якими пов’язані життєві естетичні та етичні уявлення етносу.
Названі образи першоелементів світотворення, пройшовши етап міфопоетичного осмислення, обожнення явищ природи, не тільки універсалізувались до рівня символів, але й закріпились як домінантні. У фольклорних системах вони відіграють роль своєрідних семантичних матриць для формування і відгалуження енклітичних (похідних і вторинних) символозначень.
5. Смислова полівалентність та значеннєво-експресивна полюсність досліджуваних символів часто визначають художню динаміку балади і є однією з основних засад їх функціональної навантаженості у залучених до аналізу творах.
Зображувані у драматичних тонах реальні історичні події, факти соціально-побутового та особистого життя формують ідеальне креативне тло для активного задіяння і наступного контекстуального розвитку багатьох символів. Водночас сюжетно-тематична специфіка цих пісень, їх загальна спрямованість на зображення трагічного впливає на процес освоєння та художнє побутування образів, які виражають відповідні поняття, емоції, визначає напрямки їх семантичного розвитку, координує народження контекстуальних варіантів.
Підкреслюючи драматичну, до краю загострену напруженість баладного сюжету, символи вода, вогонь, вітер, земля стають своєрідними народнопоетичними моделями зображення людини і природи у цьому ліро-епічному жанрі.
6. Вихідним пунктом для семантичного розвитку домінантних символів є імпліцитно властива їм бінарність смислових опозицій, стрижневою із яких є опозиція добро зло. Навколо неї, властиво, і вибудовуються парадигми символовживань кожного із названих образів. Вони демонструють наявність міфопоетично обґрунтованих позитивних та негативних значеннєвих реалізацій. При цьому зауважено, що з огляду на загальну спрямованість баладного жанру на трагічне превалює негативний семантичний полюс. Це зумовлює виразне кількісне та функціональне переважання образів туги, суму, страждання, смерті тощо, тоді як позитивно конотовані символовживання є маргінальними.
7. Виражальний потенціал домінантних значень суттєво доповнюють енклітичні образи, серед яких розмежовуються похідні та вторинні. Класифікація та систематизація виявлених у процесі дослідження символозначень складає цілісне уявлення про особливості їх баладної актуалізації та функціонування.
8. Зафіксовані у процесі роботи приклади семантичної кореляції засвідчують виразні і частотні співзвучності або й цілковиті значеннєві збіги різних домінантних символів чи їх енклітичних образів.
9. Окремі символічні аспекти в баладах втілюються за допомогою усталених формульних сполучень (епітетних, вокативних, фразеологічних тощо). При цьому спостережено різні виражально-смислові ступені таких формул від глибоко символічного до номінативного.
Деякі символовживання у силу певних умов їх реалізації десемантизуються, втрачають риси символьності і виявляють автологічне звучання, близьке до прямого, необразного значення або ж уживаються за традицією (loci communes).
Відзначено, що формульні сполучення у баладній поетиці виявляють виняткову стійкість, смислову цілісність, можуть функціонально заступати певний образ, водночас зберігаючи його поетичну повноцінність.
10. Задіяння графічного методу дає змогу узагальнити практичні здобутки роботи у зручних для візуального сприймання компактних схемах.
Розглянутий матеріал не вичерпує, звичайно, усього багатства баладної символіки, але характеризує ту її важливу частину, яка представляє систему стрижневих, постійно повторюваних і насичених особливим змістом образів.

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Бод. Українські народні пісні в записах Осипа та Федора Бодянських / Упоряд. та примітки А.Ю.Ясенчук. Київ: Наук. думка, 1978. - С.187-204.
2. Б.Зак. Народні балади Закарпаття / Запис та впорядкування текстів, вступна стаття і примітки П.В.Лінтура. Вид-во Львів. ун-ту, 1966. 284 с.
3. Б.к. Балади: Кохання та дошлюбні взаємини / Упоряд. О.І.Дей, А.Ю.Ясенчук, А.І.Іваницький. Київ: Наук. думка, 1987. 470с.
4. Б.ст. Балади: Родинно побутові стосунки / Упоряд. О.І.Дей та ін. Київ: Наук. думка, 1988. 528 с.
5. Вагил. Народні пісні в записах Івана Вагилевича / Упоряд., вступна стаття і примітки М.Й.Шалати. Київ: Муз. Україна, 1983. - С.101-112.
6. Гог. Народні пісні у записах Миколи Гоголя / Упоряд., післямова і примітки О.І.Дея. Київ: Муз. Україна, 1985. С.39- 100.
7. Гн. Українські народні пісні в записах В.Гнатюка / Упоряд., вступна стаття та примітки М.Яценка. Київ: Муз. Україна, 1971. - С.181-221.
8. Дн.Ч. Народні пісні з голосу Дніпрової Чайки та в її записах / Упоряд., вступна стаття і примітки О.І.Дея та В.Г.Пінчука. Київ: Муз. Україна, 1974. - С.129-147.
9. З гір З гір Карпатських. Українські народні пісні-балади / Упоряд. С.В.Мишанича. Ужгород: Карпати, 1981. 462 с.
10. Л.Укр. Записи пісень з голосу Лесі Українки // Леся Українка. Зібр. тв. у 12 т. Т.9. Київ: Наук. думка, 1977. С.169 372.
11. Мак. Народні пісні в записах Осипа Маковея / Упоряд., вступна стаття і примітки В.А.Качкана. Київ: Муз. Україна, 1981. - С.39-43.
12. Макс. Українські пісні, видані М.Максимовичем (Фотокопія з видання 1827р.). Київ: Вид-во Академії Наук УРСР, 1962. 343с.
13. М.В., О.М. Фольклорні записи Марка Вовчка та Опанаса Марковича / Атрибуція автографів, упоряд., передмова і примітки О.І.Дея. Київ: Наук. думка, 1983. С.283-302.
14. Н.тв. Балади. Народна творчість / Упоряд. і прим. О.І.Дея та А.Ю.Ясенчук, передм. О.І.Дея. Київ: Дніпро, 1987. 319 с.
15. Перл. Перлини української народної пісні. Пісенник / Упоряд. М.М.Гордійчук. Київ: Муз. Україна, 1991. 382 с.
16. Пот. Українські народні пісні в записах Олександра Потебні / Упоряд., вступна стаття і примітки М.К.Дмитренка. Київ: Муз. Україна, 1988. - С.221-246.
17. Сокіл. Фольклорні матеріали з отчого краю. Зібрали Василь Сокіл та Ганна Сокіл. Львів: Інститут народознавства НАН України, 1998. 613 с.
18. Струни. Струни серця: Українські народні пісні. Збірник / Упоряд. Н.Шумада. Київ: Дніпро, 1985. 247 с.
19. Укр. бал. Українські балади / Упоряд. М.К.Дмитренко. Київ: Укр. центр духовн. культури, 1993. 52 с.
20. Фр. Народні пісні в записах Івана Франка (Вид. друге, доп. і переробл.)/ Упоряд., вступна стаття і примітки О.І.Дея. Київ: Муз. Україна, 1981.- С.143-171.
21. Ход. Українські народні пісні в записах Зоріана Доленги-Ходаковського / Упоряд., текстологічна інтерпретація і коментарі О.І.Дея. Київ: Наук. думка, 1974. - С.539-558.
22. Шашк. Народні пісні в записах Маркіяна Шашкевича / Упоряд., вступна стаття і примітки М.Й.Шалати. Київ: Муз. Україна, 1973.-С.49-57.
23. Яворн. Українські народні пісні, наспівані Д.Яворницьким. Пісні та думи з архіву вченого / Упоряд., вступна стаття, примітки та коментарі М.М.Олійник-Шубравської. - Київ: Муз. Україна, 1990. С.158 177.
24. Я.З. Пісні Явдохи Зуїхи / Зап. Гнат Танцюра. / Упоряд., передмова та примітки В.А.Юзвенко та М.Т.Яценка. Київ: Наук. думка, 1965. С.539-597.
25. Яр. Народні пісні з-над Дністра в записах Євгенії Ярошинської / Упоряд., вступна стаття і примітки М.В.Гуця. Київ: Муз. Україна, 1972. 323 с.