УКРАЇНСЬКА НАРОДНА БАЛАДА: естетичний аспект

Краткое описание

ІНСТИТУТ НАРОДОЗНАВСТВА НАН УКРАЇНИ

На правах рукопису

КОЗЛОВСЬКИЙ ВІТАЛІЙ ІВАНОВИЧ

УДК 398. 87 (=161. 2)

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА БАЛАДА:
естетичний аспект

10. 01. 07 фольклористика

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата філологічних наук

Науковий керівник:
Сокіл Василь Васильович
доктор філологічних наук
старший науковий співробітник

Львів 2006

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Українське баладознавство: історико-теоретичний аспект ..13

1.1. Огляд джерел ..13

1.2. Історія дослідження жанру балади в контексті естетичної

проблематики ...22

Висновок до першого розділу ...33

Розділ 2. Категорія драматичного в українській народній баладі 35

Висновок до другого розділу .....53

Розділ 3. Трагізм української народної балади як одна з форм

естетичного осмислення дійсності ..55

3.1. Ліричний тип трагічного ..56

3.2. Епічний трагізм ..............86

Висновок до третього розділу ..129

Розділ 4. Типологія героїчного в українській народній баладі ......131

4.1. Героїчне як утвердження особистої свободи в українській народній

баладі 132

4.2. Особливості героїки національно-визвольних змагань в українських

народних баладах .145

Висновок до четвертого розділу ...........163

Висновки ..164

Список використаних джерел та літератури 172

ВСТУП

Актуальність дослідження
Українська народна балада уже понад півтора століття є об’єктом наукових розвідок доповідей, статей, монографій, дисертацій. І з розвитком фольклористики науковий інтерес до жанру не спадає, а навпаки, посилюється та поглиблюється. Цьому сприяє кілька чинників, які й визначають актуальність запропонованого дослідження. По-перше, баладна пісня, як і усна словесність загалом, явище динамічне, що перебуває у постійному розвитку, взаємозв’язках з іншими видами фольклору. Це, як зазначає сучасний дослідник С. Мишанич, складний організм, в якому одні клітини старіють і гинуть, а інші народжуються і сягають розквіту” [116, с. 5]. Такий рух зумовлює еволюцію жанру на всіх його рівнях і не може залишитися поза увагою дослідників. Суттєвих або незначних трансформацій зазнає архітектоніка тексту. Ідейно-тематична та художньо-стильова системи балади тісно пов’язані з ментальністю її носіїв та виконавців, що здатна еволюціонувати під впливом зовнішніх факторів, тому процес дослідження поетичних текстів повинен охоплювати порівняння з різними формами й сторонами народного життя, етносоціальних і етнокультурних процесів, з рухом народної культури в цілому” [149, с. 13]. Історичний поступ ліро-епосу відображає й динаміку світогляду, філософії, етичних та естетичних смаків народу. Балади з давніми міфологічними мотивами, історичні і балади на родинно-побутову тематику, наголосив М. Гайдай, істотно відрізняються між собою в своєму розвитку і характеризуються різними параметрами зв’язків з сучасною естетикою жанру і естетичними потребами носіїв фольклору” [29, с. 17]. Власне від стабільності чи зміни цих чинників залежить поетична структура жанру. По-друге, постає потреба у дослідженнях значно ширшого плану, які дали б змогу глибше збагнути суть уснопоетичних текстів, виявити в них основні закономірності розвитку та побутування. Вивчення окремих сюжетів, груп чи циклів лише частково вирішують цю проблему. Значно більшого результату можна досягти, якщо фольклорний жанр розглядати крізь призму загальнофілософських, етичних та естетичних категорій. Прикладом подібної роботи є монографія М. Гайдая Народна етика у фольклорі східних і західних слов’ян” [28]. Дослідження усної поетичної творчості з позиції етичних категорій добра і зла приносить позитивні результати у плані вивчення народної пісенності і виводить її з вузьких філолого-фольклористичних студій на значно ширші горизонти. Відповідно перспективною є проблема вивчення естетичного аспекту фольклору загалом і балади зокрема. Оминути його неможливо, оскільки естетичне в художній творчості є природним підґрунтям формування і розвитку мистецтва закономірного творчого процесу” [141, c. 6]. Важливий процес вибору тих шляхів, якими поставлене питання вирішуватиметься. У дисертації увагу акцентовано на специфіці поетичного втілення таких категорій естетики, як драматичне, трагічне і героїчне. По-третє, однією з причин зацікавлення баладною піснею є ідеологічний бік проблеми. У своїй еволюції зазначений жанр синтезував динаміку як поетичних закономірностей, так і ідейних, які зазнали впливу тих громадсько-політичних подій, що мали місце в історичному поступі українського народу. Йдеться насамперед про стрілецький фольклор та пісні періоду ОУН-УПА. Цей пласт усної словесності дав новий поштовх для розвитку балади, яка збагатилася не тільки на сюжетному та образному рівнях, а й у плані етичному, естетичному. Щоправда, у силу політичних обставин цей важливий для суспільства історичний період довго був заборонений і, ясна річ, викинутий із наукового контексту. Однак без врахування цих текстів не можна скласти повного уявлення про стан і перспективи розвитку баладної традиції в Україні.
Під час наукових студій над баладними піснями та фольклором загалом питання про їх естетичну вартість порушувалося, але мало швидше фрагментарний чи навіть допоміжний характер. Такий аспект цікавив М. Максимовича, М. Драгоманова, О. Потебню, І. Франка, В. Гнатюка. Естетичною проблематикою фольклорних творів активно займалися Ф. Колесса, М. Гайдай, О. Дей, С. Мишанич та ін. Проте увагу більше приділяли поетичним особливостям тексту, що є складовою вищезазначеного питання. Іншого звучання проблема набуває у роботах В. Сокола, Г. Сокіл, Я. Гарасима, Н. Малинської, де питання естетики уснопоетичних творів посідає ключові позиції. Естетичний аспект фольклорних жанрів охоплює різноманітний спектр проблем та методів дослідження, а саме: вивчення поетичних особливостей, музикознавчий аспект, реакцію слухачів на виконання пісні, їхні оціночні характеристики, манеру виконання та зрештою, специфіку виявлення у фольклорному тексті тих чи інших естетичних категорій. На останній проблемі й зосереджено головну увагу у запропонованому дослідженні.
Вивчення балади крізь призму естетичних категорій в українській фольклористиці ще не проводилося. Щоправда, проблему тією чи іншою мірою порушували у наукових колах. Зокрема, зроблено спробу виявити особливі риси категорії трагічного в народній баладі у статті М. Калениченка Специфіка трагічного в народних українських баладах” [73]. До цієї теми звертався у комплексі з етичною проблематикою на VII з’їзді славістів і М. Гайдай [25]. Слід зауважити, що значно ширше дослідження, присвячене естетиці фольклору, з’являється у російській фольклористиці другої половини XX ст. [4243], де усну словесність розглянуто з погляду естетичних категорій прекрасного, величного, героїчного, трагічного і комічного. Не оминають своєю увагою і народної балади, яку вивчають переважно в контексті естетичної категорії трагічного. Наприклад, В. Гусєв, визначаючи специфіку баладного трагізму, намагається виокремити низку естетичних критеріїв, за якими можна було б дати належну, на його думку, оцінку тим чи іншим текстам. Важливу роль у цьому плані відіграє мотивація вчинків персонажів, саме вона є чи не головним мірилом для визначення трагічності баладної пісні. Свої висновки дослідник обґрунтовує, здебільшого спираючись на розробки одного з провідних на той час естетів Ю. Борєва. Це робить працю В. Гусєва у деяких місцях надто категоричною, оскільки на перший план висунуто певну естетичну концепцію, під яку підлаштовано той чи інший фольклорний матеріал. Але незважаючи на це, висновки науковця слушні й на сьогоднішньому етапі розвитку фольклористики та засвідчують необхідність роботи саме в цьому напрямі.
Актуальність дисертації зумовлена необхідністю комплексного вивчення жанру балади, яке має охопити всі наявні цикли ліро-епічних сюжетів: пісні про кохання та дошлюбні взаємини, родинно-побутові, історичні. Особливу увагу приділено дослідженню поетики, специфіки її вираження у зв’язку з естетичними смаками виконавців. Відповідно до цього акцент поставлено на вирішенні такого важливого питання, як способи та специфіка відображення естетичних категорій драматичного, трагічного та героїчного в українській народній баладі. Стосовно зазначених понять, у науці є певні розбіжності. Не існує одностайності думок між фольклористами про категорію трагічного, способів її виявлення у баладі. Погляди на цю проблему коливаються від звуженого бачення баладного трагізму, як, наприклад, у В. Гусєва, до широкого С. Мишанич, І. Денисюк. На таку естетичну особливість жанру вказували дослідники XIXXX ст., зокрема М. Драгоманов [60, с. 67], Ф. Колесса [82, с. 108], О. Дей [54, с. 13]. Постає потреба у з’ясуванні основних типів трагічних конфліктів, які побутують у баладі, відстеженні способів поетичного творення та взаємозв’язків із народним світоглядом і культурою. Подібна ситуація і з драматизмом баладної пісні. Хоча майже всі науковці наголошують на вагомості цієї естетичної категорії в баладному жанротворчому процесі, проте мало уваги приділено виявленню її природи та специфіки у ліро-епіці. Вагомою є функція композиції, мотивів, образів, поетичних тропів у драматизації фольклорних сюжетів. Якщо попередні дві категорії не викликали у дослідників заперечення стосовно їх великого значення у процесі розвитку й побутування баладної пісні, то категорія героїчного у цьому плані безпідставно обділена увагою, оскільки вона охоплює значний пласт фольклорних текстів різних за своєю тематикою. Героїчне відіграє важливу роль у сучасній баладній традиції, адже воно є визначальним у стрілецькій та повстанській епіці і має глибокі корені у класичній баладі. Стосовно значення цього поняття в народній баладній пісні є певні розбіжності. Їх досить чітко видно на прикладах жанрових класифікацій українського фольклору. Так, А. Кінько у матеріалі для підручника Українська народна поетична творчість”, стверджує, що балади разом з історичними піснями та думами складають віршований героїчний епос українського народу” [78, с. 571]. З іншого боку, автори сучасного підручника Українська усна народна творчість” Зоряна та Мар’яна Лановики у своїй класифікації виносять баладу за межі героїчного епосу [96, с. 75]. Тому вивчення специфіки категорії героїчного в баладній пісні становить деякі методологічні труднощі, оскільки ця проблема в українській фольклористиці майже не розроблена. Певна специфіка простежується і в групуванні матеріалу. Це пов’язано з природою естетичних категорій. Драматичне широке поняття, що може виявлятися як самостійно, так і охоплювати інші естетичні категорії. Це ж стосується й героїчного, яке в українській народній баладі виявляється в поєднанні з трагічним. Тому матеріал у дисертації розглянуто не за сюжетами, а за типами художніх конфліктів, поетичними засобами їх вираження. Відповідно до цього в кожному з виділених типів героїчного чи трагічного трапляються сюжети різні за своєю ідейно-тематичною та образною структурою. Отже, хоча певні спроби осмислити естетичну сутність ліро-епіки українські науковці робили, особливо в другій половині XX ст., але вони не переросли у монографічні дослідження, а були лише задекларовані в окремих статтях та доповідях. Тому опрацювання естетичного аспекту народної балади є необхідним для подальшого розвитку науки про жанр. Акцентування уваги на трьох естетичних категоріях та способах їх поетичного виявлення в баладі зумовило й відповідну структуру роботи, у якій, окрім історіографічного розділу, наявні ще три, де кожне із зазначених понять розглянуто окремо.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами
Дисертацію виконано в Інституті народознавства НАН України в межах дослідження відділом фольклористики теми Жанрова система українського фольклору XX століття” (шифр 3. 3. 4. 18.), яка є її складовою. У ній на рівні досліджуваного матеріалу з’ясовано питання особливостей баладного драматизму, трагізму та героїзму, їх типології та способів поетичного вираження. Праця узгоджена з планами відділу, відповідає науковим засадам теорії і практики вивчення фольклорних жанрів, зокрема народної балади.
Об’єктом пропонованого дослідження стали науково вартісні тексти народних балад, склавши його джерельну основу. Їх почерпнуто із фольклорних зібрань М. Максимовича, Б. Грінченка, Я. Головацького, М. Шашкевича, М. Гоголя, П. Чубинського, Лесі Українки, В. Гнатюка, І. Франка, Осипа та Федора Бодянських, Ф. Колесси, В. Шухевича, О. Гижі, П. Лінтура, С. Мишанича, О. Дея, Василя та Ганни Сокіл, Г. Дем’яна, О. Кузьменко, Є. Луня та ін. Дослідження збагатили власні польові записи з різних регіонів України.
Предмет дослідження
Естетизм української народної балади, що виражається категоріями драматичного, трагічного, героїчного; способи їх поетичного втілення та головні типи.
Основна мета роботи поетична специфіка виявлення естетичних категорій драматичного, трагічного та героїчного в українській народній баладі, засоби їх художнього втілення у фольклорних текстах та головні типи трагічного і героїчного, притаманні зазначеному жанру.
Поставлена мета потребує розв’язання таких завдань:
окреслити історію збирання та публікування жанру в українській фольклористиці, проаналізувати теоретичні праці, присвячені проблемі естетики фольклору загалом та балади зокрема, охопити основні концепції, які висували науковці стосовно естетичних категорій драматичного, трагічного, героїчного у баладі;
дослідити специфіку вираження категорії драматичного в народній баладі, охарактеризувати способи досягнення відповідного естетичного ефекту та його поетичного втілення в уснопоетичному тексті;
визначити базові типи трагічного у баладній пісні, окреслити їх художні особливості, з’ясувати роль поетичних тропів, сюжетотворчих мотивів у вираженні зазначеної естетичної категорії;
окреслити типологію та зображальні засоби ліро-епічних конфліктів, у яких знайшла своє втілення категорія героїчного, і визначити специфічні особливості цього естетичного поняття у баладі, вивчити естетичну роль окремих загальнофольклорних мотивів, образів у досліджуваному жанрі.
Теоретико-методологічним підґрунтям дисертації послужили концепції провідних українських та зарубіжних фольклористів: О. Потебні, М. Драгоманова, І. Франка, В. Гнатюка, Ф. Колесси, Б. Путілова, В. Проппа, В. Гусєва, С. Мишанича, М. Гайдая, О. Дея, В. Сокола та ін.
Мета і завдання, поставленні у дисертаційному дослідженні, передбачають застосування необхідного комплексу методів:
структурно-типологічного, що дає змогу на підставі аналізу структури баладних сюжетів виявити ключові типи художніх конфліктів та основні внутрішні закономірності їх поетичної реалізації;
історико-типологічного, який допомагає провести типологічні паралелі досліджуваних сюжетів, конфліктів, мотивів, образів у різних жанрових утвореннях українського фольклору. Завдяки цьому методу можна простежити особливості виявлення основних естетичних категорій у тому чи іншому виді усної словесності, дослідити принципи художнього освоєння подібних явищ дійсності у жанрах народної творчості;
історико-генетичного, елементи цього методу дають змогу прослідкувати за еволюцією не тільки окремих сюжетів і мотивів, але й за зміною виражених у них народних ідеалів та способами їх естетичного вираження у фольклорному тексті;
використання основних положень художнього методу фольклору допомагає глибше осягнути принципи відбору й оцінювання фактів дійсності усною словесністю, взаємозв’язок між ментальністю народу і розв’язкою поетичного конфлікту, зміну естетичних поглядів народних виконавців у процесі історичної еволюції суспільства.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що:
вперше в українській фольклористиці дослідження народної балади виконано крізь призму естетичних категорій драматичного, трагічного та героїчного;
зроблено спробу комплексного вивчення поетичних особливостей народної балади, визначено взаємозв’язок між естетичними смаками творців і виконавців фольклорних текстів та використанням поетичних засобів, які при цьому вживаються; досліджено способи художнього вираження у жанрі зазначених естетичних категорій;
запропоновано систематизацію пісенного матеріалу за типами конфліктів, які, на думку дисертанта, мають краще відобразити естетичну суть художнього протистояння, зображеного в тому чи іншому баладному сюжеті;
у науковий обіг введено нові матеріали джерела, що належать різним збирачам, а також польові записи дисертанта з різних регіонів України.
Теоретичне значення дисертації
Проаналізований джерельний матеріал, одержані результати та висновки дисертації відкривають нові можливості подальшого вивчення теорії народної ліро-епіки, зокрема балади. При цьому важливим моментом є залучення у процес дослідження естетичних категорій, що зумовлює нові підходи до роботи над матеріалом, його поетичними особливостями. Запропоновано новий погляд на специфіку категорій трагічного і героїчного у баладній ліро-епіці, глибшого й ширшого розвитку набув процес дослідження естетичного драматизму жанру.

Практичне значення роботи
Положення дисертації можуть бути використані для підготовки досліджень з теорії фольклорних жанрів, естетики та поетики усної словесності, для написання підручників і посібників з фольклору. Вони знадобляться в школах на уроках української літератури та народознавства, у вузах у навчальному процесі з фахової дисципліни (укладання курсу лекцій з фольклористики; підготовки спеціалізованих курсів та семінарів). Баладний матеріал про події XX ст. (січове стрілецтво, УПА) можна укласти в окрему збірку.
Апробація роботи
Основні положення дисертації та результати дослідження обговорено на засіданнях відділу фольклористики Інституту народознавства НАН України.
Результати досліджень, що увійшли до дисертації, виголошено на конференціях різних рівнів:
1. Шістнадцята наукова сесія НТШ. Львів, 18 березня 2005 р. Доповідь Трагічне як спосіб естетичного освоєння дійсності в українській народній баладі”.
2. Перший Світовий Конгрес Бойків. Турка, 4 серпня 2005 р. Доповідь Баладна традиція Бойківщини”.
3. XX щорічна наукова Франківська конференція Твоїм будущим душу я тривожу” До 100-річчя від часу написання поеми Мойсей”. 11 жовтня 2005 р. Доповідь Народна балада в інтерпретації Івана Франка”.
4. Всеукраїнська наукова конференція молодих учених-філологів SEMPER TIRO” до 150-річчя від дня народження Івана Франка. Львів, 2324 березня 2006 р. Доповідь Народна балада у збирацькій та науковій роботі Івана Франка”.
5. Міжнародна наукова конференція Національна культура в контексті сучасних глобалізаційних процесів”. Київ, 1819 грудня 2006 р. Доповідь Естетика сучасної української народної балади: перспективи дослідження”.
За темою дисертації підготовлені такі публікації:
1. Козловський В. І. Трагічне як один з естетичних аспектів української народної балади // Мандрівець. 2004. № 5. С. 4354.
2. Козловський В. І. Категорія драматичного в українській народній баладі // Народна творчість та етнографія. 2004. № 6. С. 6975.

3. Козловський В. І. Естетичний аспект української народної балади (типологія конфліктів та їх поетичні особливості) // Народознавчі зошити. 2005. № 12. С. 8797.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Пропоноване дослідження спроба на матеріалі баладного фонду України простежити основні естетичні закони творення та побутування жанру. З метою аналізу залучено великий масив текстів, що охоплюють практично усі тематичні групи та цикли народних балад і репрезентують значну українську територію. У дисертаційній роботі баладний ліро-епос досліджено через призму естетичних категорій та акцентовано на специфіці їх поетичного вираження. Відповідно до проведеного аналізу фольклорних творів доходимо до таких висновків та узагальнень.
1. Історіографічний огляд основних джерел народних балад засвідчує, що в цілому жанр останніми століттями активно побутує та розвивається. Перший вид джерел охоплює видання, які мають багатожанровий характер. Це стосується як ранніх публікацій, так і пізніших. Ці джерела відображають, з одного боку, стан теоретичної фольклористичної думки на певному етапі її розвитку, а з другого розкривають ті проблеми, що залишалися й залишаються в українському баладознавстві. Складність аналізу текстів із таких збірників полягає у тому, що баладна пісня потрапляла до різних пісенних жанрів: історичних пісень, ліричних, весільних тощо. Балада представлена у виданнях М. Максимовича Малороссийские песни” (1827), П. Лукашевича Малороссийские и червонорусские народные думы и песни” (1836), А. Метлинського Народные южнорусские песни” (1854), В. Антоновича та М. Драгоманова Исторические песни” (1874), Я. Головацького Народные песни Галицкой и Угорской Руси” (1878). Чільне місце балада посідає у збірках Б. Грінченка, П. Чубинського, В. Шухевича, Ф. Колесси. Не оминали цей жанр інші діячі науки і культури. Серед них І. Вагилевич, М. Шашкевич, І. Франко, Леся Українка, Ю. Федькович, В. Гнатюк. Схожі тенденції зберігаються й на сучасному етапі. Ліро-епіка входить у збірники В. Сокола Фольклорні матеріали з отчого краю” (1998), Народні пісні з батьківщини І. Франка” (2005), О. Харчишин Народна пісенність підльвівської Звенигородщини” (2005), О. Кузьменко Стрілецькі пісні” (2005). Новій повстанській баладі приділили особливу увагу Г. Дем’ян і Є. Луньо. Переважно у другій половині XX ст. з’являються видання, присвячені виключно цьому жанру. З одного боку, це збірки, які охоплюють певний регіон України, наприклад, Карпати (З гір Карпатських” С. Мишанича (1981) чи Закарпаття (Народні балади Закарпаття” (1959, 1966), з іншого видання академічного характеру Балади кохання та дошлюбні взаємини” (1987), Балади: родинно-побутові стосунки” (1988).
Незважаючи на те, що напрацювання з теорії жанру балади займають помітне місце в українській науці, спеціальних монографічних досліджень, присвячених естетиці баладних пісень, немає. Спроби окреслити певні естетичні закономірності баладного ліро-епосу та й фольклору загалом були зроблені від початку наукового осмислення усної народної словесності. Зокрема, такі намагання простежено в працях М. Максимовича, О. Бодянського, М. Драгоманова, Ф. Колесси. Розвідки провадили переважно на основі одного сюжету, але висновки цих дослідників стали актуальними для всього баладного пласту. Такими є, скажімо, Студії над українськими народними піснями” І. Франка. Цінними працями, де зроблено спробу простежити естетичні й психологічні основи пісенної творчості, залишились статті Жіноча неволя в руських піснях народних” та Із секретів поетичної творчості”. Свіжий струмінь у розуміння народної естетики внесла наукова діяльність О. Потебні. Залучаючи сучасні на той час досягнення, мовознавчі, естетичні, літературознавчі, він вибудував власне бачення основних естетико-поетичних проблем усної словесності, що відображено у таких роботах, як О некоторых символах в славянской народной поэзии”, Язык и народность”, Из записок по теории словесности” та ін. Уже з другої половини XX ст. естетичну проблематику в українській фольклористичній науці виділено в окреме питання, щоправда, то, що стосуються балади, розглянуто на рівні статей і доповідей. Осібно, у цьому контексті, виокремлюють праці І. Денисюка, Я. Гарасима, М. Калениченка, М. Гайдая. На цій проблемі акцентували О. Дей, П. Лінтур, С. Мишанич. Останнім часом з’явилися монографії, присвячені іншим видам фольклору, у яких чільне місце посідає питання естетики уснопоетичної народної творчості. Йдеться про дослідження Г. Сокіл Українські обхідні календарно-обрядові пісні” (2004), В. Сокола Українські історико-героїчні перекази” (2003).
Розгляд праць попередників свідчить про те, що проблема баладної естетики має широкі перспективи свого вирішення, оскільки ця тема є актуальною у розгляді календарно-обрядової поезії та історичної народної прози.
2. Однією з перших естетичних категорій, яка притаманна усьому баладному масиву, є категорія драматичного. Природа цього поняття тісно пов’язана зі способом існування народу. Бурхливе, сповнене тривог і небезпек життя українців наклало свій відбиток не лише на окремий уснопоетичний жанр, а й на фольклор в цілому. На драматизмі баладної пісні наголошують усі, хто її досліджує. Щоправда, розуміння цієї категорії у кожного з науковців різне. Тому окреслення основних принципів формування та функціонування баладного драматизму першочергове завдання, яке вирішував дисертант, вивчаючи зазначений жанр через призму естетичних категорій.
Отже, основою драматизму народної балади є реальна дійсність родинного, суспільно-політичного буття людини. Вона впливає на сюжетність пісні, природу художнього конфлікту, зображеного у творі. Друга складова категорії ментальність народу, його світогляд, а звідси розуміння ідеалу. Чим глибше конфлікт заходить у суперечність з ідеалом, тим більшою стає його драматична напруженість. З іншого боку, в ліро-епічній пісні категорія драматичного не тільки відхід від ідеалу, а й своєрідний шлях до нього. Змальовуючи суперечки між рідними та близькими людьми, зраду й інші нетипові для суспільства вчинки, виконавці ніби намагаються уникнути їх у дійсності. Для естетики фольклорного твору немалу роль відіграє й суб’єктивний чинник, зокрема, ставлення до художнього конфлікту як виконавців, так аудиторії. Колізія здатна зворушити лише того, хто перейнявся долею однієї зі сторін протистояння. Ще однією складовою баладного драматизму є дієвість головних героїв. Саме дії персонажів, наділених сильними характерами й волею, зумовлюють динаміку сюжету, ступінь його напруженості. Завдяки цьому у творі зіштовхуються, як правило, антагоністичні сили: жінка з традиційними морально-етичними ідеалами та розбійник, дівчина-покритка і патріархальна спільнота, молода дівчина та наречений-нелюб. На поетичне вираження категорії драматичного впливає структура фольклорного тексту, від розміщення найдрібніших складових сюжету мотивів залежить підвищення чи спад напруженості конфлікту. Деякі з них надають ліро-епічній пісні гостроти і є своєрідними каталізаторами драматичних колізій, інші навпаки, знімають напругу, переводять оповідь у спокійніше русло. Свою роль відіграє уповільнення дії шляхом уведення мотивів зустрічі героя з другорядними персонажами. Так, скажімо, в одній із балад про порятунок потопаючого козака, він просить допомоги у своїх батька, матері, брата і лише мила рятує його. Ці розмови на певний час з членами родини відсувають розв’язок конфлікту. Важливе місце займає діалогізація оповіді, яка наближає баладну пісню до маленької драми.
3. У народній баладі досить чітко простежується типологія трагічних конфліктів та їх поетичні особливості. Уже сама жанрова природа балади визначила дві основні форми бачення світу: ліричну та епічну. Ліричний трагізм характеризується незначним колом тем та деякими поетичними особливостями у зображенні героїв. Персонаж постає не активним учасником подій, а пасивним, він ніяк не впливає на ситуацію і є безсилою жертвою обставин. Трагічне у таких творах передане не через дію, а перенесене у внутрішній світ персонажа і виявляється через призму почуттів. Домінування ліричного елемента в тексті дає змогу краще пізнати естетичні смаки народу, адже виконавець асоціюється з головним героєм, з конфліктною ситуацією, яка йому може бути знайомою з власного досвіду, що додає таким фольклорним зразкам більшої експресії та чуттєвості. Природа трагедії тісно пов’язана з ідеалами, усталеними в суспільстві, неможливість досягнення або порушення яких призводить до своєрідної катастрофи. Трагічне виявляється як руйнація не лише ідеалу, а й гармонійного, що виступає естетичною домінантою народної словесності загалом.
Основними темами, на базі яких розгортаються трагічні конфлікти, є розлука, зрада коханого, смерть рідних. Баладу не дуже цікавить перебіг подій, що розкривав би причину зради чи розлуки, вона всю свою увагу концентрує на образах покинутих дівчини чи дружини. Акцентування на жертві ситуації зумовлює специфічну поетику, що викликає у слухачів сильне емоційне зворушення. Персонаж постає пасивною жертвою обставин, яка гине під дією зовнішнього світу. Такий елемент і є центральним у пісні, адже через нього виявляється естетика трагічного, безпосередньо представлена самим народом. Трагічне в його розумінні, порівняно з тим трактуванням, яке трапляється у наукових працях, представлене відносно спрощено, як те, що здатне викликати сум, сльози, співчуття. Тому ліро-епічні твори насичені відповідною лексикою. Особливо це стосується опису головної героїні, яка завжди заплакана та зажурена. Щоб підкреслити власне ставлення до героїні та підсилити глибину її горя, народ шукає якнайвлучніших та стислих форм передачі цих моментів. Поетичний геній вдається до метафоричного мовлення, що своєю незвичайністю привертає увагу аудиторії. Такі пісні переповнені емоційними словами: плакати, покидати, забувати, зажуритися, горе, сум, які характеризують не лише внутрішній стан персонажа, а й ставлення самого народу до ситуації, що склалася. Неможливість пережити розлуку, порушення душевної гармонії, руйнація ідеальних стосунків та втрата надії на їх відновлення виступають головними причинами смерті або самогубства молодої особи. У баладі все спрямоване на те, щоб викликати співчуття в аудиторії, а з іншого боку це безпосередня естетична оцінка конфлікту самим народом. Тексти пронизані ідеєю всемогутності долі і неможливості їй протистояти, звідси й пасивність окремих головних персонажів. Поетичним вираженням категорії трагічного є ліричний монолог героя, наприклад, покинутої жінки. Поширеними виявились звертання героя до загиблої близької людини, що часто доповнюються інформацією про смерть самотнього персонажа. Категорія трагічного постає як відчуття зруйнованого світопорядку, традиційного укладу життя, на чому постійно наголошується. Смерть одного з членів роду суттєво порушувала традиційну життєву схему, ставила під загрозу повноцінне існування не лише чоловіка, дітей, що залишилися, а й господарства загалом.
Друга форма вираження трагічного епічна. В українському баладному фонді значна частина сюжетів відповідає саме цьому типу. Герої пісень самі визначають свою долю, навіть якщо їхні дії спочатку приречені на поразку. Увагу акцентовано на зовнішній стороні конфлікту, на основних, з народного погляду, його моментах. Важливу роль відіграють елементи композиційної побудови твору: трагічна ситуація у вигляді невирішеної суперечності, особливий хід подій з драматичними перипетіями і трагічним фіналом. У народній баладі деякі з наведених елементів можуть бути упущені або залишені поза сюжетом. Значного естетичного навантаження набувають ті компоненти, в яких ідеться про причини вчинків персонажа. Інколи мотивацію дій героя можна визначити лише з контексту. Розробляється не тільки естетична сторона конфлікту, а й етична. Відчувається, таким чином, сильний зв’язок з певними морально-етичними ідеалами суспільства, порушення яких і призводить до трагедії. У групі балад, що характеризуються поняттям епічного трагізму”, дисертант виділив два типи конфліктів: герой жертва обставин та герой жертва власних дій. Критерієм поділу виступає персонаж, який визначає подальший хід сюжету. Над героєм постійно тяжіє своєрідний фатум. У народній баладі трагічне поетично оформилося у певних моделях словесного вираження. Одним із засобів поетичного втілення трагічного є гіпербола. За допомогою цього тропу творяться картини страждань, плачу матері. Туга виливається через сльози. І на них акцентують увагу народні виконавці. Горе жінки настільки велике, що вона у своїх сльозах купає дитину. Трагізм народної балади досягається не лише фактом загибелі персонажа, а криється значно глибше у суспільно-правових нормах. Основним поетичним елементом, який визначає трагізм того чи іншого твору, є позиція головного персонажа. Він, як правило, активний, що призводить до катастрофічних наслідків. Однак дієвість героя має бути зумовлена обставинами соціального плану, а не особистого.
4. У баладній пісні героїчне майже завжди поєднується з категорією трагічного, що впливає на особливості поетичної структури тексту. Поняття героїчного тісно пов’язане з категорією свободи, яка в баладній ліро-епіці реалізується двома шляхами особистісним та суспільно-політичним. Відповідно до цього виділено два типи героїчного героїка особистості та героїка суспільно-політична. Якщо в центрі історичного епосу стоять образи осіб, що мають або мали значний суспільний резонанс, то в баладах, які розглянено через призму зазначеного типу, на першому плані опиняються пересічні людські типи за соціальним статусом та непересічні за своїми вчинками. Сюжети розробляють тему свободи особи у системі громадських стосунків. Конфлікти, зображені у цьому типі, переносяться у побутову площину.
Про риси категорії героїчного в українській народній баладі можна говорити в сюжетах як родинно-побутового циклу, так й на історичну тематику. Одними з традиційних тропів через які набула поетичного вираження категорія героїчного є гіпербола, порівняння, метафора та антитеза. Домінує мотив загибелі козака, стрільця, повстанця, що поєднує героїку боротьби та її трагічні сторони. Щоправда, такі тексти мають оптимістичний характер. Специфікою категорії героїчного є те, що вона не лише використовує художній арсенал інших видів усної словесності, а й створює притаманне лише їй естетичне бачення героїки національно-визвольних змагань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Анастасьев А. В жизни и в драме (некоторые вопросы драматического конфликта) // Вопросы эстетики. М.: Искусство, 1965. Вып. 7. С. 281306.
2. Аристотель. Об искусстве поэзии / Пер. с древнегреч. В.Г.Аппельрота; Ф. А. Петровского; вступ. ст. А. С. Ахманова и Ф. А. Петровского. М.: Гослитиздат, 1957. 138 с.
3. Аринштейн Л. Английская и шотландская народная баллада // Английская и шотландская народная баллада. М.: 1988. С. 1127.
4. Астафьева Л. А. Эстетические функции символики в народных лирических песнях // Проблемы фольклора. М.: Наука, 1975. С. 163169.
5. Бабич Н. Місце української народної балади у фольклорній традиції Донеччини (Порівняльний аспект). Донецьк, 2000. 100 с.
6. Балади / Упоряд. і прим. О. І. Дея, А. Ю. Ясенчук; вступ. ст. О. І. Дея. К.: Дніпро, 1987. 317 с.
7. Балади кохання та дошлюбні взаємини / Упоряд. О. І. Дей, А. Ю. Ясенчук (тексти), А. І. Іваницький (мелодії); вступ. ст. О. І. Дея К.: Наук. думка, 1987. 472 с.
8. Балади: родинно-побутові стосунки / Упоряд. О. І. Дей, А. Ю. Ясенчук, А. І. Іваницький; вступ. ст. О. І. Дея К.: Наук. думка, 1988. 528 с.
9. Балашов Д. М. Баллада о гибели оклеветанной жены (к проблеме изучения балладного наследия русского, украинского и белорусского народов) // Русский фольклор. Т. 8. С. 132143.
10. Березовський І. П. Питання відображення дійсності в народнопісенному образі // Народна творчість та етнографія. 1961. № 3. С. 2027.
11. Білецький Л. Історія української літератури. Народна поезія. Авґсбурґ, 1947. Т. 1. 328 с.
12. Білецький Л. Перспективи літературно-наукової критики. Прага Берлін: Нова Україна, 1924. 80 с.
13. Бодянский И. О. О народной поэзии славянских племен (Рассуждение на степень магистра философского факультета первого отделения, кандидата Московского университета Иосифа Бодянского). М., 1837. 154 с.
14. Борев Ю. Б. Основные эстетические категории. М.: Высшая школа, 1960. 446 с.
15. Борев Ю. Б. О трагическом. М.: Советский писатель, 1961. 392 с.
16. Борев Ю. Б. Эстетика. М.: Изд. полит. л-ры., 1988. 495 с.
17. Буковинські народні пісні / Упор., вступ. ст. та прим. Л. Ященка. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 678 с.
18. Буряк В. Естетичний аспект форм індивідуального самовираження сучасної фольклорної пам’яті: (На матеріалі півдня України) // Записки НТШ. Праці секції етнографії та фольклористики Львів, 1992. Т. 223. С. 3344.
19. Відгомін віків: Збірка народних балад, історичних пісень та пісень хронік / Зібрав та упорядкував Іван Ребошапка. Бухарест: Критеріон, 1974. 366 с.
20. Галицько-руські народні мелодії, зібрані на фонограф Й.Роздольським, списав і зредагував С. Людкевич. Ч. 12 // Етнографічний збірник. Львів, 1906. Т. 21. 187 с; 1908. Т. 22. 384 с.
21. Гарасим Я. І. Етноестетика українських повстанських пісень // Муза і меч” національний рух у фольклорних та літературних джерелах: Збірник наукових праць. Львів, 2005. С. 162169.
22. Гарасим Я. І. Культурно-історична школа в українській фольклористиці. Львів: Львівський держ. ун-т ім. Івана Франка, 1999. 142 с.
23. Гарасим Я. І. Позаобрядовий пісенний фольклор з Малинини в етико-естетичних вимірах // Полісся України. Вип. 3. С. 267276.
24. Гайдай М. М. Баладна епіка: Сучасна усна традиція, питання текстології та запису // Усна епіка: Етнічні традиції та виконавство. Матеріали Міжнародної наук. конференції, присвяченої пам’яті Ф. Колесси та А. Лорда. Київ, 814 вересня 1997. Ч. 1. С. 4954.
25. Гайдай М. М. Етичні й естетичні принципи у слов’янській баладі. Доповідь на VII Міжнародному з’їзді славістів / АН УРСР Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1978. 19 с.
26. Гайдай М. М. Західнослов’янська та українська балада про турецький полон // Слов’янське літературознавство та фольклористика. 1967. Вип. 3. С. 108114.
27. Гайдай М. М. Методологічні принципи вивчення слов’янської народної балади в сучасній фольклористиці // Слов’янське літературознавство і фольклористика. Вип. 19. К., 1991. С. 7490.
28. Гайдай М. М. Народна етика у фольклорі східних і західних слов’ян. К.: Наук. думка, 1972. 200 с.
29. Гайдай М. М. Особливості розвитку слов’янської балади як жанру // Народна творчість та етнографія. 1983. № 3. С. 1625.
30. Гоголь М. В. Про малоросійські пісні // Гоголь М. В. Твори в 3-х т. К.: Держ. вид-во худ. л-ри, 1952. Т. 3. С. 393400.
31. Горалек К. Взаимосвязи в области славянской народной баллады // Русский фольклор. Народная поэзия славян. М.Л.: Иэд. АН СССР, 1963. С. 98101.
32. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. М.: Советский композитор, 1968. 478 с.
33. Гнатюк В. Пісня про покритку, що втопила дитину. (Відбитка з матеріалів до української етнології” Т. 1920). Львів, 1919. 40 с.
34. Гнатюк В. Пісня про покритку, що втопила дитину // Матеріали до української етнології. Львів, 1919. Т. 1920. С. 249389.
35. Гнатюк В. Словацький опришок Яношіка в народній поезії // Записки НТШ. Львів, 1899. Т. 3132. Кн. 5/6. С. 150.
36. Грица С. И. Украинская песенная эпика. М.: Советский композитор, 1990. 261 с.
37. Гримич М. В. Народная баллада и песенный обрядовый фольклор // Європейський симпозіум Фольклор і сучасний світ”. К., 1990. С. 8889.
38. Гримич М. В. Соотношениие мифологического в украинской народной балладе. Автореф. дис. канд. филолог. наук. Минск, 1990. 18 с.
39. Гримич М. В. Слідами архаїчного ритуалу в пісенних сюжетах про перевтілення утоплениць // Народна творчість та етнографія. 1990. № 5. С. 4044.
40. Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Чернигов, 1899. Т. 3. Песни. 765 с.
41. Грицютенко І. Є. Естетична функція художнього слова (в українській прозі 3060-х років XIX ст.). Львів: Вид-во Львівського ун-ту, 1972. 180 с.
42. Гусев В. Е. Эстетика фольклора. Ленинград: Наука, 1967. 320 с.
43. Гусев В. Е. Эстетика фольклора // Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народной терминологии / За ред. К. П. Кабашников. Мінськ: Навука і техніка, 1993. С. 462463.
44. Гусєв В. Є. Методи вивчення фольклору // Народна творчість та етнографія. 1975. № 1. С. 711.
45. Гусев В. Е. Проблемы фольклора в истории эстетики. М.Л.: Изд. АН СССР, 1963. 205 с.
46. Гуцульщина. Написав проф. Володимир Шухевич. Львів, 1902. Ч.3. 256 с.
47. Дем’ян Г. В. Українські повстанські пісні 19402000-х років (історико-фольклористичне дослідження). Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2003. 581 с.
48. Денисюк І. О. Національна специфіка українського фольклору (матеріали до лекції) // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2003. Вип. 31. С. 322.
49. Дей О. І. Драми кохання й молодості в народних баладах // Балади кохання та дошлюбні взаємини. К.: Наук. думка, 1987. С. 927.
50. Дей О. І. Життєва і художня правда в українських народних баладах на тему Ромео і Джульєтти” // Народна творчість та етнографія. 1974. № 3. С. 2944.
51. Дей О. І. Поетика української народної пісні. К.: Наук. думка, 1978. 250 с.
52. Дей О. І. Родинно-побутові балади // Балади: родинно-побутові стосунки. К.: Наук. думка, 1988. С. 722.
53. Дей О. І. Співанки-хроніки: (Новини) // Співанки-хроніки. К.: Наук. думка, 1972. С. 1153.
54. Дей О. І. Українська народна балада. К.: Наук. думка, 1986. 263 с.
55. Дей О. І. У світі народної балади // Балади. К.: Дніпро, 1987. С. 520.
56. Домашній архів автора.
57. Домашній архів Євгена Луня.
58. Доманицкий В. Баллада о Бондаривне и пане Каневском (Новые варианты и литература песни) // Киевская старина. К., 1905. Т. 88. Кн. 3. С. 480494.
59. Доманицкий В. Песнь о Нечае // Киевская старина. К., 1905. Кн. 1. С. 6688.
60. Драгоманов М. Відгук лицарської поезії в руських народних піснях // Розвідки Михайла Драгоманова про українську народну словесність і письменство. Львів, 1899. Т. 1. С. 6687.
61. Драгоманов М. П. Малороссия в её словесности [Рец. На кн.:] Малороссия (Южная Русь) в истории её литературы с XI по XVIII век. И. Г. Прыжов. Воронеж, 1869 // Драгоманов М. П. Вибране. К.: Либідь, 1991. С. 545.
62. Драгоманов М. Політико-соціальні думки в нових піснях українського (малоруського) народу // Розвідки Михайла Драгоманова Львів, 1906. Т. 3. С. 5996.
63. Драгоманов М. Слов’янські переробки Едіпової історії // Розвідки Михайла Драгоманова Львів, 1907. Т. 4. С. 1116.
64. Драгоманов М. Фатальна вдова (карно-психологічна тема в українській народній пісні) // Розвідки Михайла Драгоманова Львів, 1900. Т. 2. С. 182196.
65. Закарпатські народні пісні / Упор., передмова та прим. З. І. Василенко. К.: Вид-во АН УРСР, 1962. 371 с.
66. Збірник українських пісень / Зібрав й у ноти звів М. Лисенко. Лейпциг Київ, 18681911. Вип. 3. 83 с.
67. Збірник українських пісень / Зібрав й у ноти звів М. Лисенко. Лейпциг Київ, 18681911. Вип. 6. 83 с.
68. З гір Карпатських: Українські народні пісні-балади / Упоряд., підгот. текстів, вступ., ст., приміт. та словник С. В. Мишанича. Ужгород: Карпати, 1981. 464 с.
69. Земцовский И. И. Баллада о дочке-пташке (к вопросу о взаимосвязях в славянской народной песенности) // Русский фольклор. Народная поэзия славян. М.Л., 1963. Т. 8. С. 144159.
70. Иваньо И. В. Очерк развития эстетической мысли Украины. М.: Искусство, 1981. 424 с.
71. Исторические песни малорусского народа с объяснениями В. Антоновича и М. Драгоманова. К., 1874. Т. 1. 336 с.
72. Історичні пісні / Упоряд., вступ. ст. та прим. І. П. Березовського. К.: Рад. письменник, 1970. 286 с.
73. Калениченко М. В. Своеобразие трагического в народных украинских балладах // Эстетические категории в литературоведческом анализе. Днепропетровск, 1978. С. 212213.
74. Квітка К. Українські пісні про дітозгубницю (Відбитка з Етнографічного вісника”. 1927. Кн. 3. С. 117137; Кн. 4. С. 3170). К., 1928. 70 с.
75. Квітка К. Українські пісні про дівчину, що помандрувала з зводителем (Систематизація, уваги та нові матеріали з Кабінету музичної етнографії при українській Академії наук) / Етнографічний вісник. 1926. Кн. 2. С. 78107.
76. Кирчів Р. Ф. Етнографічно-фольклористична діяльність Руської трійці”. К.: Наук. думка, 1987. 340 с.
77. Кирчів Р. Ф., Мишанич С. В., Пазяк М. М. Спільнослов’янська і національна своєрідність в художній системі української балади // Історія, культура, фольклор та етнографія слов’янських народів. К., 1988. С. 195210.
78. Кінько А. Балади // Українська народна поетична творчість. К.: Радянська школа, 1958. С. 571607.
79. Колесса Ф. Балада про дочку-пташку в слов’янській народній поезії // Колесса Ф. М. Фольклористичні праці. К.: Вища школа, 1970. С. 109163.
80. Колесса Ф. Народні пісні з Південного Підкарпаття. Тексти й мелодії із вступною розвідкою. Ужгород, 1923. 83 с.
81. Колесса Ф. Огляд українсько-рускої народної поезії. Львів, 1905. 188 с.
82. Колесса Ф. Українська усна словесність (Загальний огляд і вибір текстів). Львів, 1938. 643 с.
83. Колесса Ф. М. Українська усна словесність. Едмонтон, 1983. 645 с.
84. Копанёва Н. П. Баллада новая // Восточнославянский фольклор: Словарь научной и народной терминологии / За ред. К. П. Кабашников. Мінськ: Навука і техніка, 1993. С. 1819.
85. Кошелев Я. Ф. Фольклор Смоленщины (Заметки о репертуаре) // Фольклор и народная эстетика. Смоленск, 1979. С. 312.
86. Кравцов Н. И. Баллада Муж-солдат в гостях у жены” // Фольклор как искусство слова. М.: Изд. Московского ун-та, 1966. С. 7487.
87. Кравцов Н. И. Искусство психологического изображения в русском народном поэтическом творчестве // Фольклор как искусство слова. М.: Изд. Московского ун-та., 1969. Вып. 2. С. 415.
88. Кравцов Н. И. Поэтика русских народных лирических песен. Часть 1. Композиция. М.: Изд. Московского ун-та, 1974. 96 с.
89. Кузеля З. Слов’янські балади на тему: хлопець перебирається в жіночу одіж або каже себе занести в мішку до кімнати дівчини, щоб її звести. Львів, 1906. 38 с.
90. Кузьменко О. Баладні елементи у стрілецьких піснях // Матеріали до української етнології. Збірник наукових праць. К., 2002. Вип. 2 (5). С. 419423.
91. Кузьменко О. М. Стрілецькі пісні як феномен пісенної культури українців // Стрілецькі пісні / Упор., запис, вступ. ст., комент. та додатки О. М. Кузьменко. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2005. С. 933.
92. Кулагина А. В. Антитеза в балладах // Фольклор как искусство слова. Художественные средства русского народного поэтического творчества. М.: Изд. Московского ун-та, 1975. Вып. 3. С. 7994.
93. Кулагина А. В. Эпитет в балладах // Эпитет в русском народном творчестве. М.: Изд. Московского ун-та, 1980. С. 6476.
94. Лазарев А. И. О художественном методе фольклора. Иркутск: Изд. Иркутского ун-та, 1985. 52 с.
95. Лазарева М. А. Трагическое в литературе. Лекции. М.: Изд. Московского ун-та, 1983. 119 с.
96. Лановик М., Лановик З. Українська усна народна творчість. К.: Знання Прес, 2001. с.
97. Леся Українка. Зібрання творів: У 12-ти т. К.: Наук. думка, 1977. Т. 9. 431 с.
98. Линтур П. Балладная песня и обрядовая поэзия // Русский фольклор. 1965. Т. 10. С. 228236.
99. Линтур П. Балладная песня и народная сказка // Славянский фольклор. М., 1972. С. 164180.
100. Лінтур П. Народні пісні-балади Закарпаття // Народні балади Закарпаття / Запис та впоряд. текстів, вступ. ст. і прим. П. В. Лінтура. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1966. С. 450.
101. Лінтур П. В. Основні проблеми вивчення української баладної пісні // Слов’янське літературознавство. К.: Наук. думка, 1967. Вип. 3. С. 100108.
102. Линтур П. Украинская балладная песня о сестре отравительнице и ее славянские связи // Тези доп. та повідомлень до XIX наук. конф. / Ужгород, 1965. С. 8489.
103. Любимова Т. Б. Трагическое как эстетическая категория. М.: Наука, 1985. 128 с.
104. Українські пісні, видані М. Максимовичем. Фотокопія з видання 1827 р. / Підгот., вид. і розвідка члена-коресп. П. М. Попова. К.: Наук. думка, 1962. 341 с. &nbs