Поетика українських народних загадок

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Салтовська Наталія Василівна

УДК 398.6 (471)

Поетика українських народних загадок

10.01.07 фольклористика

Д и с е р т а ц і я

на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук

Науковий керівник
Дунаєвська Лідія Францівна
доктор філологічних наук,
професор

Київ - 2003

ЗМІСТ

Вступ

С. 3

Розділ І. Проблеми публікації і теоретичного осмислення українських народних загадок

С. 9

1.1. Публікації народних загадок

С. 9

1.2 Наукові тенденції теоретичного осмислення загадок в контексті розвитку української фольклористики

С. 16

1.3. Еволюція загадки. Відображення свідомісних кодів

С. 29

Розділ ІІ. Загадка. Міф і ритуал

С. 64

2.1. Домінантні функції загадки

С. 64

2.2. Загадка як гра

С. 111

Розділ ІІІ. Поетичний світ українських загадок

С. 118

3.1. Загадка як художній текст

С. 118

3.2. Відгадка в загадці

С. 129

3.3. Загадка і час

С. 133

3.4. Загадка в системі жанрів українського фольклору

С. 142

Висновки

С. 152

Список використаних джерел

С. 156

ВСТУП

У контексті якісно нового рівня дослідження національних традицій, генетичної пам’яті, культурного досвіду поколінь постає проблема переосмислення функціонування та розвитку національного мистецтва, чільне місце в якому належить фольклору як динамічній формі творчої енергії кожного народу.
Одним із найдавніших жанрів народної творчості є загадка. Вона репрезентує сучасному світові інформацію про минуле і, безперечно, є цікавою для дослідника фольклору, історика мови, етнографа, літературознавця, культуролога.
Актуальність теми дослідження. Вивчення фольклору взагалі і загадки зокрема це в першу чергу коло зацікавлень фольклористів, воно стимулює наукове осмислення загадки в царині універсальних і унікальних явищ народної традиційної культури.
На загадку як особливу форму художнього осмислення світу звернув увагу ще Арістотель (4 століття до н. е.) у мистецькому трактаті "Поетика". Адже змагання загадками було поширене у культурі багатьох народів світу, про що свідчать гімни Атхарваведи, легенди про Сфінкса, "Старша Едда", "Калевала", загадки Соломона, старослов’янський вірш про "Голубину книгу", "Бесіди". Звернення до загадки як фольклорного твору почалося лише у першій половині ХІХ ст., зокрема у виданнях М.Лучкая, І.Головацького, О.Сементовського, О.Шишацького-Ілліча, М.Номиса, В.Шашкевича, П.Чубинського, М.Комарова, І.Манжури, Б.Грінченка, які не просто фіксували загадки, а виокремлювали їх з паремійного фонду як самостійний жанр та класифікували. У середині ХІХ ст. загадки стали трактуватися як похідна від міфології Ф.Буслаєв, О.Афанасьєв, О.Потебня, О.Сементовський, І.Франко, О.Веселовський, В.Перетц.
У XX ст. народна загадка стала привертати увагу представників різних галузей науки: математик Ю.Левін наголосив на формальній семантичній структурі текстів, мовознавець Г.Перм’яков підпорядкував загадку структурно-типологічній теорії, визначаючи її як особливу групу мовних кліше. В аспекті структурного методу дослідження розглянула твори цього жанру Е.Кьонгес-Маранда. З погляду обрядових та художніх функцій досліджували загадки В.Митрофанова, Н.Лавонен, М.Хмелюк. Художня специфіка загадок певним чином репрезентується і в розділах підручників з фольклору, зокрема українського (Л.Білецький, Ф.Колесса, П.Попов, М.Грицай, В.Бойко, Л.Дунаєвська, С. та З. Лановик). Загальну характеристику текстів, розмежованих відповідно до вимог часу на дожовтневу та радянську загадку, здійснює І.П.Березовський у передмові до академічного збірника "Загадки". Нові оригінальні записи народних загадок, які відображають і традицію, і певні новотвори, з’являються наприкінці ХХ та на початку ХХІ ст. (видання С.Пушика, В.Давидюка, С.Шевчука, М.Дмитренка) та ін. Чимало загадок із архіву кафедри фольклористики Київського національного університету, ввійшло у підготовлений до друку збірник "Сучасний фольклор України".
В українській фольклористиці, яка накопичила за декілька століть численні фонди цього жанру, ще багато нез’ясованих проблем, пов’язаних із національною специфікою творення енігматичних текстів, обстеженням процесів динаміки художніх мотивів та образів, особливостей їх функціонування в нових умовах сучасного інформаційного світу. У дослідженні цих явищ вбачаємо актуальність дисертаційної роботи.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обрана тема дослідження безпосередньо пов’язана з темою наукової роботи кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Еволюція художнього мислення у літературі та народній творчості: науковий та освітній аспекти" (01 БФО 44-01). Вона передбачає включення дисертаційного матеріалу до навчальних програм з фольклору, теорії літератури, мовознавства тощо.
Мета роботи виявити особливості енігматичних текстів українського фольклору, дослідити семантичне поле загадок їх національну специфіку, та функціонування. А це зумовило необхідність вирішення таких завдань:
- проаналізувати еволюційні процеси у внутрішній художній системі жанру фольклорної загадки та фольклорних енігматичних сюжетів;
- розкрити жанрову специфіку загадок (функція, структура, поетика);
- визначити місце загадок у системі жанрів фольклору;
- систематизувати зібраний матеріал з урахуванням художньої структури, функціональних особливостей загадок;
- у контексті пріоритетних завдань вітчизняної фольклористики, змін інформаційних даних і технологій переглянути історію збирання й публікації українських народних загадок як одну із складових національної та світової народної культури;
- виявити особливості контамінації загадки у зіставленні з іншими жанрами фольклору.
Методи дослідження. Для досягнення поставленої у роботі мети та розв’язання її завдань автор дисертації використовує системний підхід, зокрема історико-генетичний, порівняльний, структуральний, а також застосовано дидактичний та психоаналітичний методи в контексті теорії гри.
Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є українські народні загадки в збірниках О.Шишацького-Ілліча, М.Номиса, П.Чубинського, Б.Грінченка, О.Воропая, І.Березовського, М.Шестопала, М.Дмитренка, архівні матеріали рукописних фондів ІМФЕ ім. М.Т.Рильського НАН України, а також архівні матеріали кафедри фольклористики Інституту філології Київського університету імені Тараса Шевченка.
Предметом дисертаційної роботи є художня природа української загадки як феномену усної народної творчості та її розвиток в сучасному духовному житті.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному вивченні поетичної системи загадок, зокрема у дослідженні процесу художньої еволюції жанру та зв’язку з обрядовістю однією із форм існування, в аналізі впливу загадки на формування сучасної творчої свідомості.
Теоретичне значення дисертації полягає в розробці:
- методологічної основи для аналізу художньої специфіки та функціонування загадки;
- у переосмисленні вироблених в українській фольклористиці ХІХХХ ст. стереотипів дослідження енігматичних фольклорних текстів у контексті нових досягнень європейської фольклористики;
- введення у науковий обіг матеріалів нових фольклорних збірників та сучасних записів загадок, зібраних наприкінці ХХ поч. ХХІ ст.;
- виявленні тенденцій художнього розвитку народної загадки в умовах трансформації фольклорної свідомості у сучасному інформаційному просторі.
Практичне значення дисертаційної роботи вбачається в тому, що її основні положення можуть бути використані спеціалістами різних галузей гуманітарних знань (фольклористами, лінгвістами, етнологами, культурологами, педагогами) для подальшого вивчення загадок як мистецького явища та дослідження специфіки їх функціонування у сучасному суспільстві. Результати дисертаційного дослідження передбачають практичне застосування у лекційних курсах з фольклористики, етнології, спецкурсах та спецсемінарах з міфології, етнопедагогіки, а також при написанні підручників, посібників для вузів та шкіл.
Апробація результатів дисертації. Розділи дисертації обговорювалися на методологічному семінарі кафедри фольклористики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, використовувались у нормативних курсах "Усна народна творчість", "Слов’янський фольклор" та "Етнопедагогіка" для студентів спеціальностей "фольклористика", "славістика", "українська мова і література" Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Були виголошені автором на наукових конференціях: Всеукраїнська міжвузівська наукова конференція "Іван Франко і творення української суверенної держави" (Київ, 1996), Міжнародна наукова конференція "Формування і діяльність творчої особистості" (Кривий Ріг, 1998), Всеукраїнська науково-практична конференція "Павло Чубинський: традиції національної культури та формування етносвідомості" (Бориспіль, 2003).
Основні положення та результати дисертації відображені в таких публікаціях:
Особливості функціонування загадки в процесі її історичного розвитку // Вісник Київського університету. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. Вип. 7. К., 1998. С.72-76.
Загадка в системі жанрів українського фольклору // Вісник Міжнародного інституту лінгвістики і права. Літературознавчі студії. К., 1999. С.73-76 .
Павло Чубинський і дослідження української народної загадки. // Літературознавчі студії. Бібліотека Інституту філології / Збірник наукових праць. Випуск 8. К.: ВПЦ "Київський університет", 2003. С.42-46.
Розвиток дослідження української народної загадки як феномену усної народної творчості // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. праць. Вип. 3. К., 1997. С.163-169 .
Іван Франко та дослідження української народної загадки // Іван Франко і створення української суверенної держави. Матеріали Всеукраїнської міжвузівської наукової конференції, присвяченої 140-річчю від дня народження Івана Яковича Франка. К., 1996. С.102-103.
Творча спадщина М.Номиса (Симонова) // Формування і діяльність творчої особистості. Матеріали Міжнародної наукової конференції. 28 квітня 1998 р. в м. Кривий Ріг. Секція 1. Філологія. Дніпропетровськ: Наука і освіта, 1998. С.154-157.
До проблеми тематичних класифікацій народної загадки // Людина. Психологія. Культура. Зб. наукових праць. К., 1998. С.11- 13.
Структура дисертаційного дослідження.

Робота складається зі вступу, трьох розділів, які мають внутрішній поділ на параграфи, висновків, списку літератури.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Процеси відродження основ національного менталітету в сучасному українському суспільстві викликають гострий і глибокий інтерес до комплексу проблем пов’язаних із витоками і розвитком національної свідомості взагалі і до проблем народної культури зокрема. Відроджується й зацікавленість самобутнім прадавнім народним епосом та обрядами. Спостерігається тенденція не лише до їх вивчення, а й впровадження у сучасне життя українського суспільства.
Українські народні загадки належать до системи фольклорних комунікативних жанрів, які виникли на синкретичному грунті і розвинулися до мистецько-утилітарного функціонування. Міфологічна генеза цих творів, визнана світовою фольклористикою ХІХ і ХХ ст., зумовила їх художню специфіку переважно метафоричну систему образів, своєрідне моделювання композиції, яка підпорядкована меті усної комунікації, двочленності повного і передбачуваного тексту.
Сюжетні моделі традиційних народних загадок підлягають певній художній системі: метафорично-символічна, (міні-сюжет із передбачуваною відповіддю), неметафоричне гротескне запитання з передбачуваною відповіддю, головоломки-шаради.
Ритуально-обрядове функціонування загадок у світовій культурі пов’язане з трьома найголовнішими концентрами людської долі народженням, одруженням, смертю в українській, на період активного записування фольклору, найяскравіше відображене у весільній драмі, де сьогодні функціонує переважно як ігровий гротескний компонент.
Не виключено, що в похоронній обрядовості українців риторичні запитання голосінь (типу "Звідки тебе, мій синочку, виглядати? Чи з гори, чи з долини..." в контексті монологічної відповіді "І нізвідки тебе не виглядати" ) це залишки древньої традиції загадування загадок при мерці чи на могилі при похованні.
На ранньому етапі побутування загадка відігравала ритуально-магічну, сакрально-випробувальну, регулятивну функції. З часом, втративши сакральність передачі знання, вона перейшла у випробовувально-розважальну: сучасне весілля використовує і таємну мову, і загадки, особливо поширеними у ньому є еротичні загадки.
Народні загадки завжди були невід’ємною частиною обряду, а вміння говорити натяками чи "загадковою" мовою ознакою мудрості.
Художній світ загадки, видозмінюючись під впливом зовнішніх суспільних та культурних факторів, відображає зміну поетичного рівня народної творчості взагалі і лексики особливо.
Тема загадки це людина та конкретно все, що її оточує і складає утилітарну сферу її життєдіяльності. Зі зміною цієї сфери втрачається поетична семантика образів, приналежних і до певного часу, і до певного простору. Водночас у текстах-моделях загадки закладена генетична пам’ять людства, його дитинство, спосіб алогічного мислення, висловлювання вражень через декілька найхарактерніших штрихів, про що особливо переконливо свідчить хоч би те, що метафоричний текст набагато швидше "розшифровується" дітьми, ніж дорослими.
Загадка розвиває в людині поетичне сприйняття дійсності. Художня система цього жанру сприяє яскравому, стислому висловленню їх змісту, легкому запам’ятовуванню, а метафоричність поетичного стилю зумовлює емоційний вплив та сприйняття розвитку естетичної культури.
Метафора, а часом і поетичний паралелізм загадок відзначаються гнучкістю, що спонукає до варіантності образів, символів. Часом існування кількох відгадок створює умови для двозначних еротичних загадок. Часом зникає предмет загадування і властивості переходять на новий. Загадка є пластичним жанром, вона швидко пристосовується до нових умов.

У здатності відображати навколишню дійсність шляхом акцентування на деталях етнічного простору, гротескно-ігрових сюжетах, притаманних українському характеру (про людину, вовка, овець, собаку, коней, гавота, понура, цар Печерський, вівсяники, шайда-байда, тощо), виявляється суто національна специфіка фольклорної загадки. Адже загадка як жанр відображає не загальні, суспільні, родові явища, а суто окремішні.
Зображувально-виражальна система цих образів складає інформаційно-естетичні коди-кліше, притаманні фольклорній поетичній традиції. Із послабленням цих традицій змінюється художній контекст, збіднюється інформаційно-монтажна структура тексту. Це особливо видно на нетрадиційній авторській загадці, тих фальсифікатах під народну творчість, котрими рясніють ідеологічні розділи збірників радянського часу.
Із диференціацією свідомості на рівні знака і моделі (предмети та їх свідомі проекції, залежні від лексичного поля та інформаційного тиску), з відстороненням від етнічних традицій втрачаються і параметри етнознаковості, що призводить до видозміни культури народу загалом.
Народна загадка як особливий малий жанр уснопоетичної творчості формується в межах історично першої форми світогляду міфологічної. У межах релігійного світогляду вона змінюється за тематикою, але художньо майже не відрізняється від загадок, що сформувалися під впливом міфологічної свідомості.
Як свідчать матеріали дослідження, саме в період панування релігійного світогляду відбулося формування "книжної" загадки. Вона відобразила ідеологічні тенденції свого часу і в педагогіці, успадкувавши творчі прояви попередніх традицій. Найголовніше, що втрачено у книжній загадці, це усність, одна з умов її фольклорного функціонування, що призвело до цілого ряду "втрат" варіантності, інтерпретації, розвитку у часі, обмежило її просторове функціонування. У межах наукового світогляду усна фольклорна загадка "зберігається" не як віджила пам’ятка старовини, а як активна еволюційна форма поетичного відображення світу.
З іншими фольклорними жанрами загадку єднають досить міцні зв’язки: функціональні і структурні, що в історичному розвитку не тільки поєднує жанр загадки з іншими жанрами фольклору, а окреслює щонайперше спільні для більшості жанрів традиційної культури стадії розвитку від міфоритуального сценарію, архаїчних обрядових дій до гри і опису реальності. Від знаку, формули, тобто від смислових реалій, до виражальних можливостей художнього тексту через емоційний код.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альманах "Калита" фольклорно-етнографічних матеріалів учнів шкіл Дніпропетровської області . Вип.1. Дніпропетровськ, 2003. 100 с.
2. Анікін В.П. Русские народные пословицы, поговорки, загадки и детский фольклор. М., 1957. С. 55.
3. Античные теории языка и стиля. М.-Л., 1936. 341 с.
4. Аристотель. Об искусстве поэзии // Поэтика. М., 1957. 275 с.
5. Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. М., 1988. 105 с.
6. Архипов А.А. "Голубиная книга: Wort und Sachen / Механизмы культуры. М., 1990.
7. Афанасьев А.М. Воззрения славян на природу. М., 1865-69. Т. I-III.
8. Афанасьев А.М. Древо жизни: Избранные статьи. М.: Современник, 1982. 464 с.
9. Байбурин А.К. Ритуал в традиционной культуре. Спб., 1993. 221 с.
10.Балушок В. Обряди ініціації Українців та давніх слов’ян. К., 1998. 250 с.
11.Бауэр В., Дюмотц И., Головин С. Энциклопедия символов. М., 2000. 503 с.
12. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М., 1979. 275 с.
13.Бессараба И.В. Материалы для этнографии Херсонской губернии. СПб., 1916. 210 с.
14. Буслаев Ф.И. Исторические очерки русской народной словесности и исскуства. СПб., 1861. Т.I.
15. Велецкая Н.Н. Языческая символика славянских архаических ритуалов. М., 1978. 139 с.
16. Веселовский А.Н. Историческая поэтика. Л.: Художественная литература, 1940. 647 с.
17. Весілля. У 2-х книгах. К., 1970. 205 с.
18. Весільні пісні. К., 1988. 115 с.
19. Вітгенштайн Л. Філософські дослідження. К.: Основи, 1995. 311 с.
20. Вовк Х. Студії з української етнографії та антропології. К., 1995. 205 с.
21. Войтович В.М. Українська міфологія. К., 2002. 663 с.
22. Волков Г.М. Етнопедагогика. М., 1999. 168 с.
23. Волоцкая З.М. Тема смерти и похорон в загадках // Малые формы фольклора. М., 1995. С.78-86.
24. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. У 2-х кн. К., 1991. 897 с.
25. Воропай О. Українські народні загадки. Лондон, 1954. С. 3 47.
26. Восточно-славяский фольклор. Словарь научной и народной терминологии. Минск: "Навука і тэхніка", 1993. 574 с.
27. Вундт В. Проблемы психологии народов. М., 1917. 452 с.
28. Гаєвська Н. Вступна стаття // Українські загадки. К., 1994. С.3-4.
29. Гасанов М.М. Афористические жанры Дагестанского фольклора. Махачкала, 1968. 174 с.
30. Гейзінга Й. Homo Ludens / Пер. з англ. О.Мокровольського. К.: Основи, 1994. 250 с.
31. Гнатюк В.М. Вибрані статті про народну творчість. К., 1966. 227 с.
32. Головацький І. Вінок русинам на обжинки. Відень, 1846.
33. Гринченко Б.Д. Этнографические материалы собранные в Черниговской и соседней сней губерниях. Вып. 1. Рассказы, сказки, предания, пословицы, загадки и прочее. Чернигов, 1895. 305 с.
34. Грицай М.С., Бойко В.Г., Дунаєвська Л.Ф. Українська народнопоетична творчість. К., 1993. 359 с.
35. Грушевський М.С. Історія української літератури: В 6 т. 9 кн. Т. 1. / Упоряд. В.В.Яременко; Авт.передм. П.П.Кононенко; Приміт. Л.Ф.Дунаєвської. К.: Либідь, 1993. 392 с.
36. Гумилев Л. Этногенез и биосфера Земли. СПб.: Азбука-классика, 2002. 608 с.
37. Гуревич П.С. Культурология. Учебное пособие. М.: Знание, 1999. 288 с.
38. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія в українському фольклорі. Луцьк., 1997. 296 с.
39. Дитячий фольклор. К.: Наукова думка, 1986. 304 с.
40. Довгалевський М. Поетика. К., 1973. С. 244-259.
41. Донских О.А., Кочергин А.Н. Античная философия. Мифология в зеркале рефлексии. М., 1993. 240 с.
42. Дунаєвська Л.Ф. // Студії з україністики. Мова. Культура. Лінгводидактика. Вип.2. К., 2002. С. 57-85.
43. Дунаєвська Л.Ф. Українська народна казка. К., 1987. 197 с.
44. Дюркгайм Е. Первісні форми релігійного життя: Тотемна система в Австралії. К.: Юніверс, 2002. 424 с.
45. Евзин М. Космогония и ритуал. М., 1993. 326 с.
46. Елеонская Е.Н. Некоторые замечания о роли загадки в сказке. // Этнографическое обозрение, 1907, № 4. С.78-81.
47. Елизаренкова Т.Я., Топоров В.Н. О ведийской загадке типа branmodya // Паремиологические исследования. М., 1984. С. 27-36.
48. Енциклопедія українознавства. Львів, 1993. Т.2. С. 86.
49. Еремина В.И. Ритуал и фольклор. Л., 1991. 241 с.
50. Еремина В.И. Символика. Символ // Народные знания, фольклор. Народное искусство. Вып. 4. М., 1991. С.103-112.
51. Єфремов С. Історія українського письменства. К., 1995. 688 с.
52. Журинский А.Н. Семантическая структура загадки: неметафорическое преобразование смысла. М., 1989. 273 с.
53. Журнал Министерства народного просвещения. Спб., 1842, т.33. С. 100-101.
54. Загадки / за ред. І.П.Березовського. К.: Наукова думка, 1962. 374 с.
55. Загадки Явдохи Зуїхи. Зап. Гнат Танцюра. // Упорряд., передм., редагування М.К.Дмитренка. К.: Ред. часопису "Народознавство", 1996. 44 с.
56. Загадки, жарти, гагілки // Дзвінок з минулого. К., 1991. 200 с.
57. Зайчук Н.А. Отображение святочных обрядов в текстах русских народных загадок. // Мова і культура. К., 2002. С. 148-155.
58. Закревский Н. Старосветский бандуриста. Книга вторая. Малороссийские пословицы, поговорки, загадки и галицкие приповедки. М., 1860. 200 с.
59. Знойко О. Міфи Київської землі та події стародавні. К., 1989. 258 с.
60. Золотослов. Поетичний космос Давньої Русі. К., 1988. 295 с.
61. Иванов В.В. "Память жанра" в текстах "прений" или споров // Славянское и балканское языковедение. Структура малых фольклорных текстов. М., 1993. С.36-45.
62. Іванченко М. Дивосвіт прадавніх слов’ян. К., 1991. 241 с.
63. Ігри та пісні (весняно-літня поезія трудового року). К., 1963. С. 267 с.
64. Ількевич Г. Галицькі приповідки і загадки. Відень, 1841. 112 с.
65. Квятковский А.П. Поэтический словарь. М., 1966. 173 с.
66. Кёнгэс-Маранда Э. Логика загадок (пер. с англ. Н.Кузьминой) // Паремиологический сборник. М., 1978. С. 249-283.
67. Керлот Х.Э. Словарь символов. М., 1994. 241 с.
68. Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні:[ У 3 кн., 6 т.] К.: Обереги, 1994. 528 с.
69. Кіс Т., Тарновецька Л. Образно-семантична еволюція метафоричного значення слова і відтворення архаїчної мовної картини світу // Актуальні проблеми менталінгвістики. Науковий збірник. К.- Черкаси: Брама, 1999. С. 28-33.
70. Климець Ю.Д. Купальська обрядовість на Україні. К., 1990. 164 с.
71. Колесницкая И.М. Загадки // Русское народноє творчество. Пособие для вузов/ Под ред. П.Г.Богатырева. М., 1954.
72. Комаров М. Нова збірка народних малоросійських приказок, примовок, загадок, замовлянь. Одеса, 1890. 105 с.
73. Копаниця Л.М. Поетика фольклорного тексту: Навчальний посібник. К., 2002. 127 с.
74. Костомаров М.І. Слов’янська міфологія. К.: Либідь, 1994. С. 201-257.
75. Костомаров Н.И. Две русских народности / Обраб. Текста и ред. А.П.Ковалевой; Авт. предислов. В.А.Дорошенко. К.,-Х., 1991. 72 с.
76. Кравченко В. Этнографические материалы собранные в Волынской и соседними с ней губерниях. Львов, 1911. 115 с.
77. Кудрявцева З.Ф. Пареміологічна спадщина О.Шишацького-Ілліча. Чернігів: ДПК редвідділ, 1999. 120 с.
78. Кун М.А. Легенди і міфи стародавньої Греції. Тернопіль, 1993. 264 с.
79. Купер Дж. Энциклопедия символов. М., 1995. 318 с.
80. Лавонен Н.А. Карельская народная загадка. Л., 1977. 136 с.
81. Лазутин С.Г. Метафоры в загадках // Поэтика русского фольклора: Учеб.пособ. для филол. фак. ун-тов. 2-е изд., испр. и доп. М.: Высшая школа, 1989. С.93-105.
82. Лановик З., Лановик М. Українська усна народна творчість. К., 2001. 658 с.
83. Левин Ю.И. Семантическая структура загадки. / Паремиологический сборник. М., 1978. С. 283-315.
84. Леві-Строс, Клод. Структурна антропологія / Пер. з фр. З.Борисюк. К.: Основи, 1997. 387 с.
85. Лесин В.М., Пулинець О.С. Словник літературознавчих творів. К., 1971. 486 с.
86. Лисиченко Л. Мовна картина світу та її рівні // Збірник Харківського історико-філологічного товариства. Х.: Майдан, 1998. Т. 6. С.56-64.
87. Лисюк Н.А. Сутність міфу та його функції: Матеріали до курсу "Міфологія у світлі міждисциплінарних підходів". К., 2003. 120 с.
88. Лобода А. Лекции по народной словесности. К., 1909. 156 с.
89. Лободовський М.Р. Дітські пісні, казки й загадки. К., 1876. 58 с.
90. Лосев А.Ф. Миф. Число. Сущность. М., 1994. 679 с.
91. Максимович М. Дні та місяці українського селянина. К., 2002. 189 с.
92. Малинка А.Н. Сборник материалов по малоророссийскому фольклору. Чернигов, 1902. 108 с.
93. Малые формы фольклора. Сборник статей памяти Г.Л.Пермякова. М., 1995. 175 с.
94. Манжура И.И. Сказки пословицы и т.п. записанные в Екатеринославской и Харьковской губерниях. Харьков, 1890. 168 с.
95. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. М., 1976. 184 с.
96. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. К., 1992. 424 с.
97. Митрофанова В.В. Русские народные загадки. Л., 1978. 183 с.
98.Міллер О. Опыт исторического обозрения русской словесности. СПб., 1866. 241 с.
99. Музиченко Я. Яйце // 100 найвідоміших образів української міфології. К., 2002. С. 28-30.
100. Найдорф М.И. Очерки европейского мифотворчества. Одесса, 1999. 284 с.
101. Науменко В. Симонов М.Т. (Номис). Некролог // Киевская старина. 1901. Т.77, №2. С. 307-115.
102. Національна символіка. К., 1990. 221 с.
103. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу /Ескіз української міфології/. Львів, 1876. (Передрук. К., 1992). 78 с.
104. Новікова М.О. Прасвіт українських замовлянь.// Українські замовляння. К., 1993. 309 с.
105. Павленко Ю.В. Дохристиянські вірування давнього населення України. К.: Либідь, 2000. 326 с.
106. Павлов О.Д. Вербальна магія українців. К., 2001. 45 с.
107. Пазяк М.М. Українські прислів’я та приказки. Проблеми пареміології та параміографії. К., 1984. 204 с.
108. Парамеологический сборник: пословица, загадка (структура, смысл, текст). М., 1978. 320 с.
109. Пашковський А. Рукописні фонди ІМФЕ, ф. 1-4.
110. Перетц В.М. Студії над загадками // Етнографічний вісник. Кн. 10. К., 1932. С. 123-204.
111. Пермяков Г.Л. От поговорки до сказки (заметки по общей теории клише) М., 1970. С. 70-77.
112. Петров В.П. Етногенез слов’ян. К., 1972. 425 с.
113. Петров В.П. Скіфи. Мова і етнос. К., 1968. 386 с.
114. Пісні Поділля / Упоряд., передмова С.В.Мишанича. К.: Наукова думка, 1976. 524 с.
115. Померанцева Э.В. Баллада и жестокий романс. В кн.: Русский фольклор, Т. XIV. Л., 1947. С.215-227.
116. Попов П.М. Загадки // Українська народна поетична творчість. К.: Радянська школа, 1958. Т.I. С. 810-821.
117. Потебня А.А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков, 1930. -
118. Потебня А.А. Объяснение малорусских и сродных народных песен. Варшава, 1887. Т.II.
119. Потебня А.А. Теоретическая поэтика. М., 1990.
120. Потебня О.О. Про деякі символи в слов’янській народній поезії // Потебня О.О. Слово і міф. М.: "Правда", 1989. С. 623.
121. Поэзия и проза Древнего Востока. М., 1973.
122.Пропп В.Я. Исторические корни волшебной сказки. Л.: изд. ЛГУ., 1946. 340 С.
123. Пропп В.Я. Морфология сказки. М., 1969.
124. Пыпин А.М. Очерки литературной истории старинных повестей и сказок русских. СПб., 1857. С.137.
125. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. М., 1981.
126. Рыбникова М.А. Загадки. М Л., 1932.
127. Садовников Д.Н. Загадки русского народа. СПб., 1876. С.1- 22.
128. Сементовский А.М. Маларосийские и галицкие загадки. К., 1851.
129. Сементовский А.М. Малорусские загадки. СПб., 1872.
130. Скуратівський В. Берегиня. Художні оповіді, новели. К., 1987.
131. Скуратівський В. Русалії. К., 1991.
132.Соколов Ю.М. Русский фольклор
133. Соколова В.К. Заклинания и приговоры в календарных обрядах // Обряды и обрядовый фольклор. М.: Наука, 1982.
134. Сосенко К. Різдво-Коляда і Щедрий Вечір: Культуролог. Оповідь. К.: Укр. письменник, 1994. 286 с.
135.Срезневский И.И. Древние письмена Славянские // Журналы министерства нар. просв. 1948. Ч. 9.
136. Стельмахович М.Г. Народна педагогіка. К., 1985. 290 с.
137. Степовик Д. Скарби України. К., 1992.
138. Сумцов М. Малюнки з життя слова // Україна. 1990. № 20.
139. Суслопаров М. Розшифрування найдавнішої писемності з берегів Дніпра // Київ, 1986, № 9. 134-140.
140. Сявавко Є.І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. К., 1984.
141. Тайлор Э.Б. Первобытная культура. М.: Политиздат, 1989. 318 с.
142. Теория метафоры: Сборник. М., 1990. 512 с.
143. Ткач М. "Забобони" родом із космосу // Музика. 1990. № 4. С.45-54.
144. Ткач М. Данилевська Н. Словник української міфології // Українська культура. 1990. №№ 1, 6-12; 1991. №№ 1-7.
145. Ткач М. Четвертий вимір, або коли цвіте папороть? // Знання та праця. 1990. № 7.
146. Топоров В. "Світове дерево". Універсальний образ міфопоетичної свідомості // Всесвіт. 1977. № 6. С. 179 193.
147. Топоров В.Н О ритуале. Введение в проблематику // Архаический ритуал в фольклорных и раннелитературных памятниках. М., 1988.
148. Топоров В.Н. Из наблюдений над загадкой // Исследования в области балто-словянской духовной культуры. Загадка как текст. М.: Индрик, 1994. Ч. 1. С. 10 117.
149. Топоров В.Н. О космических источниках раннеисторических описаний // Труды по знаковым системам. Вып. 6. Тарту, 1973. С. 22- 34.
150. Топоров В.Н. О структуре некоторых архаических текстов, соотносимых с концепцией "мирового дерева" // Труды по знаковым системам. Вып. 5. Тарту, 1971. С. 32-40.
151. Українська дитяча література. Хрестоматія. К., 1992. Т.I.
152. Українська душа. К., 1992.
153. Українська літературна енциклопедія. К., 1990. Т. 2. С.225
154. Українські народні загадки / Упорядкування, передмова М.К.Дмитренка. К.: Ред. часопису "Народознавство", 2003. С. 128.
155. Українські народні казки / Упорядкування, передмова Л.Ф.Дунаєвської К.: Веселка, 1990. 371 с.
156. Українські приказки, прислів’я і таке інше / За ред. М.Номиса. К.: "Либідь", 1993. С. 768.
157. Українські прислів’я та приказки. К., 1984. 264 с.
158. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. К., 1991. 640 с.
159. Успенский Б.А. Филологические разыскания в области славянских древностей. М., 1982.
160. Фольклор. Поэтическая система (отв. Ред. А.И.Баландин, В.М.Гацак). М.: Наука, 1977. 347 с.
161. Франко І. Останки первісного світогляду в руських і польських загадках народних // Франко І. Зібрання творів в п’ятдесяти томах. К., 1984. Т., 26. С. 332-347.
162. Фрезер Д.Д. Золотая ветвь: Исследование магии и религии. М.: Политиздат, 1986. 703 с.
163. Фрезер Д.Д. Фольклор в ветхом завете. М., 1985. 512 с.
164. Фрейд З. Психоанализ. Религия. Культура. М.: Ренессанс, 1991. 296 с.
165. Фрейд З. Толкование сновидений. Ереван, 1991. 452 с.
166. Фрейденберг О.М. Миф и литература древности. М., 1978. 605 с.
167. Фромм Э. Психоанализ и этика. М.: Республика, 1993. 415 с.
168. Хмелюк М.М. Видозміни жанру загадки в радянський час. У зб.: Традиції і новаторство в українському літературному процесі. К.: КДПІ, 1983. С. 91- 98.
169. Хмелюк М.М. Про художні особливості народних загадок. У зб.: Художньо-естетичний аналіз творів української літератури. К.: КДПІ, 1981. С. 101-107.
170. Чижевський Д. Головні риси українського світогляду в українській культурі. Подєбради, 1940. 272 с.
171. Чичеров В.И. Русское народное творчество. М., 1959. С.46-58.
172. Чубинський П. Ангели на сходах неба. Народні повір’я, забобони. К., 1992. 132 с.
173. Чубинський П. Мудрість віків: (Укр. народознавство у творчій спадщині Павла Чубинського ): У 2 кн.: К.: Мистецтво, 1995. Кн. 2. 224 с.
174. Чубинський П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Юго-Западный отдел. К., 1877. Т.I. Вып.2. 179 с.
175. Шашкевич В. Зоря. Читаночка для сельских людей. Львов, 1870. 46 с.
176. Шишацкий-Ильич О. О народе языке и говорах Козелецкого уезда. // Черн. ГВ, 1853, № 37.
177. Юнг К.Г. Архетип и символ. М.: Ренессанс , 1991. 394 с.
178. Юриняк А.Б. Літературні жанри малої форми. К., 1996.
179. Якимович С. Рукописні фонди ІМФЕ. Ф. 8-2.
180. Ярмоленко Н. Загадаю загадочку... (до питання про генезу міфологічної системи жанру) // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наукових праць. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2000. Вип. 7. С. 168-178.
181. Ярмоленко Н. Міфічні анахронізми жанру загадок. // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наукових праць. К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2000. Вип. 7. С. 11-19.

182. Ятченко В.Ф. Про розвиток духовності українського етносу дохристиянської доби. К., 1998. 200 с.