ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ: ТЕКСТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Краткое описание

Київський університет імені Тараса Шевченка
Інститут філології

На правах рукопису

Пономаренко Людмила Григорівна

УДК 398.83:801.73

ПІСНІ МАРУСІ ЧУРАЙ:
ТЕКСТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

10.01.07. Фольклористика
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
філологічних наук

Науковий керівник канд. філол. наук,
доц. РосовецькийСтаніславКазимирович

Київ 2002

ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 4
ВСТУП. 5
РОЗДІЛ 1
ОСНОВНІ ВІХИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЛЕГЕНДИ” ПРО МАРУСЮ ЧУРАЙ: ВІД ПЕРШОЇ ФІКСАЦІЇ ДО ІНТЕРПРЕТАЦІЙ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ НАУЦІ....... 10
1.1. Етап Шаховського”: літературна обробка усної інтелігентської традиції?.... 10
1.2. Етап Шкляревського”: журналістське подання легенди” про Марусю Чурай та її популяризатори 19
1.3. Етап Филиповича”: початок наукового дослідження сюжету про легендарну піснетворку ...... 33
1.4. Полеміка навколо питання про існування Марусі Чурай в 6070-ті роки XX ст. та її теперішній стан. 39
1.4.1. Сенсаційні знахідки” Л.Кауфмана .. 39
1.4.2. Г.Нудьга як захисник наукового підходу в полеміці з Л.Кауфманом і С.Тельнюком. 47
1.4.3. Публікації останніх років.. 57
1.5. Висновки.. 60
РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНА ОСНОВА ВИВЧЕННЯ ПІСЕНЬ, ПРИПИСУВАНИХ МАРУСІ ЧУРАЙ.. 63
2.1. Проблема авторства в українському фольклорі (в контексті зв’язків із літературою). Ономастичне дослідження як допоміжний засіб фольклористичної текстології..... 63
2.2. Перша відома нам письмова фіксація легенди” про Марусю Чурай як явище російсько-українських літературних зв’язків першої половини XIXст... 76
2.3. Змістове наповнення терміна легенда” у фольклористиці 79
2.4. Проблема фальсифікату й містифікації в сучасній фольклористиці.... 89
2.5. Методика сучасної порівняльної фольклористики (В.Жирмунський) як допоміжна при вирішенні зазначеної проблеми.. 106
2.6. Можливості застосування формульної теорії (М.Перрі, А.Лорд, Г.Мальцев) до атрибуції пісень, приписуваних Марусі Чурай 108
2.7. Висновки 116
РОЗДІЛ 3. ПІСНІ, ПРИПИСУВАНІ МАРУСІ ЧУРАЙ: СПРОБА АТЕТЕЗИ. 119
3.1. У пошуку історико-літературної” підказки: традиція про Самійла Зорку та про Семена Климовського як паралелі до традиції про Марусю Чурай.... 119
3.2. Маруся Чурай... Чому ж не Чураївна?. 126
3.3. Атрибуція пісень, приписуваних Марусі Чурай 135
3.3.1. Джерелознавчий аналіз пісень з повісті О.Шаховського.. 135
3.3.2. Ритміка пісень, приписуваних Марусі Чурай..... 142
3.3.3. Ейдологічний та формульний аналіз. 145
3.4. Висновки 168
ВИСНОВКИ.. 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 175

ВСТУП

Вивчення історії українського фольклору є складним і багатобічним завданням сучасної фольклористики, й один із малодосліджених його напрямків це висвітлення деяких, використовуючи текстологічний термін, темних місць” її. Йдеться про тексти, що викликають підозру щодо свого усного, традиційного походження, при чому й позафольклорний їх генезис теж залишається гіпотетичним. Справді, продовжується полеміка навколо питання стосунку до усної традиції деяких пісень із Запорожской старины”; після критичних зауважень О.Дея залишається незрозумілим, чи можливе користування записами П.Куліша із Записок о Южной Руси” як автентичними тощо. Особливу гостроту цій проблемі надає широка популяризація (аж до включення до шкільних та університетських програм) безперечної фальсифікації середини XX ст. підробленої російськими емігрантами Ю.Миролюбовим й А.Куром Велесової книги”. Небезпека не тільки в тому, що в суспільній думці розмиваються наукові та етичні критерії оцінки патріотично інтерпретованої фальсифікації: страждає репутація української гуманітарної науки в світі. Пропонована дисертація присвячена одному з таких темних місць” історії вітчизняного фольклору і, мабуть, найзагадковішому.
Актуальність теми. Маруся Чурай, проживши яскраве і доволі повнокровне життя в українській літературі, з позиції наукової фольклористики залишається постаттю вельми невизначеною: загальновідомим є існування легенди” про неї, проте жодних фольклорних записів, що не походили б від літературних джерел, не знайдено. Тож і думки дослідників щодо історичності особи Марусі Чурай та походження пісень, які їй приписуються, розділилися.
Першоджерелом усіх писемних текстів про Марусю Чурай і, як гадають, першою літературною фіксацією усної легенди про неї є, безперечно, історична повість російського драматурга XIX ст. О.Шаховського Маруся, Малороссийская Сафо” (далі ММС) [1]. Першою спробою наукового (точніше сказати науковоподібного) подання легенди” про Марусю Чурай (далі лМЧ) була стаття О.Шкляревського Маруся. Малороссийская певунья” (далі ММП) [2], названа біографічним нарисом”. Автори наступних розвідок кінця XIX початку XX ст. В.Левицький (псевдонімВ.Лукич), М.Голіцин, П.Владимиров, В.Модзалевський (псевдонімВ.Гарський) спираються на твердження О.Шкляревського. Першою і найбільш змістовною фаховою розвідкою з цього питання стала маленька монографія” П.Филиповича Історія одного сюжету” [3], в якій було заперечене існування історичного підґрунтя лМЧ, а пісні, що приписувалися дівчині, атрибутовані як народні.
У 6070-х роках XX ст. розгорнулася полеміка навколо особи Марусі Чурай. У пресі з’явилося кілька статей популяризаторського ґатунку Л.Кауфмана та С.Тельнюка, які вважали Марусю Чурай реальною історичною постаттю. Цінність допису Г.Нудьги Балада про отруєння Гриця та легенда по Марусю Чурай” [4] полягає якраз в нагадуванні про фахову розвідку П.Филиповича та в поверненні до наукової фольклористичної та історико-літературної постановки проблеми про Марусю Чурай. Першим вагомим” здобутком прихильників гіпотези історичної основи лМЧ стала книжка Л.Кауфмана Дівчина з легенди Маруся Чурай” [5]. З критичним аналізом висунутих в ній аргументів щодо Марусі Чурай як реальної особи XVII ст. знову виступив Г.Нудьга в статті Емоцій мало, потрібні аргументи” [6]. Та ця вичерпна розвідка не задовольнила опонентів і дискусію завершила стаття С.Тельнюка Чи була Маруся Чураївна? Так, була” [7]. Серед дослідників останніх років літературними втіленнями лМЧ займалася М.Дах [8]. Одна із розвідок авторки присвячена проблемі історичної основи легенди” про піснетворку XVII ст. Марусю Чурай, проте вона лише висвітлює думки попередників, не ставлячи собі за мету вирішення цього питання й не пропонуючи власної концепції [9].
Тож у суспільній свідомості міцно закріпилася й залишилася до нашого часу думка, поширена в статтях Л.Кауфмана та С.Тельнюка й основана на патріотичних почуттях. Доказом цього є занесення імені Марусі Чурай до Українського радянського енциклопедичного словника” [10, с. 651], існування камерно-інструментального ансамблю Чураївна” [11, с. 975]. Про Марусю Чурай як авторку пісні Ой не ходи, Грицю” говорять у школі [12, с. 9495; 326]. А приписувані Марусі Чурай пісні вивчаються в розділі пісень літературного походження [13, с.385386]. За таких умов і виникає необхідність провести наукову атрибуцію пісень, що традиційно приписуються Марусі Чурай піснетворці XVII ст., а також комплексне (та в першу чергу текстологічне) дослідження легенди” про неї.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи пов’язана з науковою темою кафедри фольклористики Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка Еволюція художнього мислення у літературі та народній творчості: науковий та освітній аспекти” (01БФО44-01).
Мета дисертаційної роботи атрибутувати пісні, що приписуються Марусі Чурай, та датувати легенду” про неї. Це зумовило необхідність вирішення низки більш конкретних задач, зокрема:
висвітлити історію вивчення лМЧ в дослідженнях XIXXX ст.;
розглянути твердження про Марусю Чурай як про авторку XVII ст. певних пісень на тлі традиційних уявлень про авторство в українському фольклорі та інтерпретувати легенду” про неї як феномен взаємозв’язків фольклору з літературою;
визначити жанрову специфіку гіпотетичної усної основи легенди”, поставити питання про можливість співвіднесення лМЧ із західноєвропейською міською легендою”;
з’ясувати стосунок аналізованої легенди” до літературних містифікацій та стилізацій періоду романтизму, зокрема романтичних фальсифікатів в українській фольклористиці першої половини XIX ст.;
шляхом вивчення особливостей української антропонімії XVII ст. встановити можливість іменування героїні легенди” в ті часи прізвищем Чурай” та іменем Маруся”;
розглянути специфіку лМЧ на тлі її найближчих історико-типологічних аналогій” (В.Жирмунський);
за допомогою формульного та ейдологічного аналізу пісень, які приписуються Марусі Чурай, зробити висновок про можливість їх виникнення в середині XVII ст.
Об’єктом дослідження є лМЧ в українській культурі Нового часу.
Предметом дослідження є пісні, приписувані Марусі Чурай, та тексти, що репрезентують початок традиції про неї.
Методологічною основою роботи є сучасні принципи фольклористичної текстології, студій над фольклорно-літературними зв’язками й фольклористичної компаративістики. Використані порівняльний та частково структурний методи аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів вбачається в тому, що вперше досліджується художня специфіка пісень, приписуваних Марусі Чурай, їх формульна структура на тлі інших втілень відповідних формул в українській пісенності XVIIXIX ст.; робиться спроба їх атетези цій гіпотетичній народній поетесі XVII ст. й датування; пропонується шлях реконструкції виникнення лМЧ та гіпотеза про її інтелігентський характер; визначається місце розглянутої легенди” серед романтичних містифікацій XIX ст. та в колі типологічно подібних феноменів; уперше вивчаються форми імені та прізвища героїні легенди” як аргументи за” чи проти” її історичної достовірності.
Наукове значення роботи полягає у тому, що в ній вивчається на новому, українському матеріалі проблема романтичної містифікації як явища національної культури першої половини XIX ст. Картина українського романтизму першої половини XIX ст. доповнюється цікавим феноменом фольклорно-літературних та міжнаціональних літературних і фольклорних зв’язків. Методика формульного аналізу використовується як прийом текстологічного дослідження, що дозволяє визначити неавторський, народний характер певних пісенних текстів і датувати їх.
Практичне значення одержаних результатів вбачається в тому, що проведене дослідження легенди” про Марусю Чурай пропонує інтерпретацію, яка може допомогти в подальших спостереженнях над феноменом легенди в фольклористиці, над місцем містифікації в романтичній літературі. Отримані результати можуть бути використані в університетських курсах з фольклору та історії української літератури XIX ст., у спецкурсах, методичних рекомендаціях та навчальних посібниках.
Особистий внесок здобувача полягає в самостійній розробці методики комплексного текстологічного дослідження (фольклористично-текстологічний, ономастичний, історико-літературний аспекти), яка дозволила датувати пісні, приписувані Марусі Чурай, та легенду” про неї першою третиною XIX ст., а також у результатах формульного аналізу відповідних пісенних текстів.
Апробація результатів дисертації здійснювалася у доповідях на міжнародній науковій конференції Русская литература на рубеже третьего тысячелетия” (Київ, 2000), на міжнародних науково-практичних читаннях, присвячених пам’яті М.Пазяка Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків” (Пазяківські читання; Київ, 2001); на міжнародній конференції Україна на межі тисячоліть: етнос, культура, нація” (Київ, 2002).
Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Як виявилося, в основних рисах проблему стосунку лМЧ до історичної дійсності XVII ст., було вирішено, хоч і на доволі вузькому матеріалі, П.Филиповичем ще в 20-ті роки XX ст. Спроба ж Г.Нудьги вже в середині 60-х роках відтворити основні ідеї фахової розвідки П.Филиповича не досягла основної своєї мети переконати українську літературну й наукову громадськість у вигаданості постаті Марусі Чурай. Ця поразка” сталася через активну діяльність популяризатора Л.Кауфмана, котрий популяризував”, на жаль, не висновки існуючих наукових досліджень, а фактично власну версію легенди”.
2. Українська пісенна традиція авторства не знає: притаманний їй кодекс про творчу працю не передбачає фіксації автора, що дає додатковий аргумент для атетези пісень Марусі Чурай як піснетворці XVII ст. В традиції про Марусю Чурай простежується нетиповий механізм зв’язків фольклору з літературою, а саме вплив витвору українського інтелігентського фольклору на твір російської літератури, а згодом уже цього літературного твору, знов-таки, на українську культуру. Тож спостерігаємо своєрідне, ускладнене міжнаціональними відносинами явище зигзагу” чи бумерангу”.
3. У першій половині XIX ст., в Росії в річищі романтизму відзначався інтерес до української історії, етнографії, фольклору. Виникненню історичних творів сприяла поява популярних Истории Русов” та Истории Малой России” Д.Бантиша-Каменського. Український фольклорний матеріал можна було почерпнути з тогочасних збірників народних пісень М.Максимовича, П.Лукашевича, Вацлава з Олеська, Жеготи Паулі. Під впливом романів В.Скотта особливо популярними в 30-х роках стали жанри, зокрема історичної повісті та роману, зокрема, з часів гетьманування Б.Хмельницького. Проте україномовної історичної прози в першій половині XIX ст. ще не було. Таким чином, поява історичної повісті ММС з огляду на тематику, жанр, використаний фольклорний та історичний матеріал, літературну мову була цілком закономірним явищем для тогочасних літературних і фольклорних зв’язків.
4. Легенда про Марусю Чурай виявилася доволі своєрідною: це певний комплекс баладних, головним чином, мотивів та пісень, що приписуються головній героїні цього сюжету, яка сприймається як історична постать.
5. В Україні піонером” у дослідженні всякого роду підробок був М.Костомаров, перше наукове текстологічне спостереження якого над Думою про похід язичницького князя в Царгород” із Записок о Южной Руси” П.Куліша свідчить про серйозні підстави, на основі яких дослідник вважав вищеназвану думу підробкою. До ненародних” пісень зарахував М.Костомаров і Пісню про Чурая”, яка безпосередньо стосується об’єкта нашого дослідження, а О.Мишанич підтвердив літературне походження цієї пісні.
Серед мотивів, якими керувалися фальсифікатори в Україні, безумовно переважав патріотичний. Коли справедливе припущення про існування гіпотетичної легенди про піснетворку Марусю до написання повісті О.Шаховським, то не виникає сумніву, що фальсифікатором керувало також своєрідне почуття патріотизму. Отже, лМЧ романтична містифікація, особливістю якої є перша фіксація її в російській літературі першої половини XIX ст., тоді як усний український інтелігентський прототип легенди” про полтавську поетесу XVII ст. залишається гіпотетичним, хоч і може бути реконструйований. За своєю ментальністю і зокрема патріотизмом лМЧ відповідає романтичним містифікаціям початку XIX ст., а із Запорожской стариной” І.Срезневського пов’язана (через Пісню про Чурая”) й текстуально, й деталями.
6. Традиція писань про піснетворку XVII ст. Марусю Чурай була зіставлена з традицією про козацького літописця XVII ст., секретаря” Б.Хмельницького Самійла Зорку та козака-піснетворця XVIII ст. Семена Климовського. Спільними рисами побутування перших двох традицій є приналежність добі Хмельниччини та відсутність будь-яких документів, які б підтверджували існування Самійла Зорки та Марусі Чурай. Традиції про Марусю Чурай та про козака-піснетворця XVIII ст. Семена Климовського в XIX ст. розвивалися однотипно, поки не було знайдено твору останнього. В результаті порівняння приходимо до висновку, що всі ці три традиції утворюють між собою типологічні сходження” (В.Жирмунський).
Проведене порівняння лМЧ з традиціями про Самійла Зорку та про Семена Климовського дещо прояснює своєрідність традиції про піснетворку. З іншого боку, поняття автора в XVIII ст. висунулося на перший план під впливом європейської традиції, тому лМЧ типологічно ближча до традиції про Самійла Зорку, що відповідає їй за часом, де розташувався реконструйований” культурний діяч. До того ж подібними є й хронологічні дистанції, що відділяють час творення традиції від середини XVII ст.: Самійло Величко писав у 20-х роках XVIII ст., а О.Шаховськой в 30-х роках XIX ст. Ці хронологічні відстані в історичній перспективі можуть вважатися за співмірні.
7. За традицією жіночих йменувань XVII ст. Маруся дочка Чурая з повісті О.Шаховського повинна була називатися Чураївною”, а мати її, вдова, за прізвищем чоловіка Чураїхою”. Звертання до творів Г.Квітки-Основ’яненка як сучасника О.Шаховського підтвердило збереження цієї традиції утворення дівочих та жіночих прізвищ аж до XIX ст. Ім’я піснетворки Маруся” говорить про його народнопісенний характер: у розглянутих документах Київщини та Полтавщини XVIXVII cт. зустрічається лише форма Маря”, тоді як в народних піснях та художніх творах використовується ім’я Маруся”. Прізвище Чурай” зустрічається в джерелах Пісні про Чурая”, Запорожской старине” І.Срезневського, в яких походить з Истории Русов” тексту меншою мірою сумнівного з погляду його історичної достовірності.
8. Наші конкретні спостереження над текстами пісень, що приписуються Марусі Чурай, додатково аргументували здогадку Г.Нудьги, що вони взяті О.Шаховським із збірника Макс27. Про це говорить також запозичення” російським письменником пояснень окремих українських слів із словника М.Максимовича до зазначеної збірки. О.Шаховськой намагався прилаштувати пісні до сюжету повісті, що підтверджують деякі опущені строфи та зрідка додані нові, замінені слова. Автор повісті також вдавався до невдячної роботи прилаштування” українських пісень для російського читача за допомогою перекладу окремих занадто українських” слів. Дослідження ритміки приписуваних Марусі Чурай пісень свідчить про їх народний характер. У піснях, приписуваних Марусі Чурай, знайдені традиційні формули (в розумінні М.Перрі та Г.Мальцева) народної ліричної пісні XVII ст. й пізніші вже кінця XVIII XIX ст. Внаслідок формульного та ейдологічного аналізу ми дійшли висновку, що приписувані Марусі Чурай пісні були створені в кінці XVIII на початку XIX ст., а не в XVII ст., як стверджує легенда. Зіставлення з пісенними текстами XVII ст. також підтверджують гіпотезу про неможливість утворення їх в XVII ст. та приналежності всіх цих пісень одній особі.
9. Насамкінець слід зазначити, що виявлений ще П.Филиповичем, підтверджений Г.Нудьгою та багатобічно аргументований у пропонованій дисертаційній роботі факт відсутності історичного підґрунтя лМЧ як піснетворки XVII ст. та народний характер приписуваних їй пісень не знецінює самої легенди як цікавого феномена української культури Нового часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. ШаховскойА. Маруся, Малороссийская Сафо // Сто русских литераторов. СПб., 1839. Т. 1. С. 771840.
2. ШкляревскийА. Маруся. Малороссийская певунья: Биографический очерк // Историческая библиотека. 1879. № 12. С. 112.
3. ФилиповичП. Історія одного сюжету // ФилиповичП. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1991. С. 157195.
4. НудьгаГ. Балада про отруєння Гриця і легенда про Марусю Чурай // Жовтень. 1967. № 2. С. 131138.
5. КауфманЛ. Маруся Чурай // Дівчина з легенди Маруся Чурай / Упорядк., підг. текстів та післямова Л.С.Кауфмана. К.: Дніпро, 1967. С. 81119.
6. НудьгаГ. Емоцій мало, потрібні аргументи // Жовтень. 1968. № 3. С.132138.
7. ТельнюкС. Чи була Маруся Чураївна? Так, була // Жовтень. 1968. № 3. С. 139143.
8. ДахМ. Літературне життя народної балади Ой не ходи Грицю”: Проблема олітературення сюжету і жанру: Автореф. дис канд. філол. наук: 10.01.07 / Львівськ. нац. ун-т ім. І.Франка. Львів, 2001. 19 с.
9. ДахМ. Історія легенди про Марусю Чурай // Сучасний погляд на літературу: Зб. наук. пр. Вип. 2. К.: ІВЦ Держкомстату України, 2000. С.7183.
10. Чурай Марія Гордіївна (Маруся Чураївна, Чураївна) // Український Радянський Енциклопедичний Словник: В 3 т. / Редкол.: А.В.Кудрицький та ін. 2-е вид. К.: Гол. ред. УРЕ, 1987. Т. 3. 736 с.
11. Полтавщина: Енциклопедичний довідник / За ред. А.В. Кудрицького. К.: Укр. енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1992. 1024 с.
12. ХропкоП. Українська література: Підр. для 10 кл. середн. шк., ліцеїв, гімназій, коледжів. К.: Освіта, 2001. 528 с.
13. ЛановикМ.Б., ЛановикЗ.Б. Українська усна народна творчість: Підручник. К.: Знання-Прес, 2001. 591 с.
14. КубасовИ.А. Шаховской, князь Александр Александрович // Русский биографический словарь / Издан под наблюдением председателя Русского Исторического Общества А.А.Половцева. СПб., 1905. Т. 22. С. 571576.
15. Б-овИ. Князь А.А.Шаховской: По случаю 50-летия его смерти 1846 // Русский вестник. 1896. № 1. С. 357364.
16. ВигельФ. Записки // Русские мемуары: Избранные страницы. 18001825. М.: Правда, 1989. С. 445524.
17. ПушкинА.С. Мои мысли о Шаховском // Пушкин-критик: Статьи, заметки и высказывания Пушкина по вопросам литературы. М.: Гослитиздат, 1950.
С. 56.
18. ПушкінО.С. Євгеній Онєгін // ПушкінО.С. Твори: В 4 т. / Пер. з рос. М.Рильського. К.: Держлітвидав, 1953. Т. 3. С. 5185.
19. ГозенпудА. А.А.Шаховской // А.А.Шаховской. Комедии, стихотворения. / Вступ. статья, подгот. текста и примечания А.А.Гозенпуда. Л.: Сов. писатель, 1961. С. 572.
20. ЛапкинаГ.А. А.А.Шаховской // Очерки истории русской театральной критики. Л.: Искусство, 1975. С. 6670.
21. ШаховскойА.А. Казак-стихотворец // Сочинения князя А.А.Шаховского. СПб.: Изд-е А.С.Суворова, 1898. С. 169.
22. БочкарёвВ.А. Русская историческая драматургия XIX в. (1800 1815) // Куйбышевский гос. пед. ин-т им. В.В.Куйбышева. Учёные записки. Вып. 25. 1959. 480 с.
23. ШамрайА. Наталка Полтавка” І.Котляревського. К.: Мистецтво, 1955. 74 с.
24. КотляревськийІ. Наталка Полтавка // КотляревськийІ. Поетичні твори. Драматичні твори. Листи. К.: Наук. думка, 1982. С. 218250.
25. ГозенпудА.А. Вальтер Скотт и романтические комедии А.А.Шаховского // Русско-европейские литературные связи. М.; Л.: Наука, 1966. С. 3848.
26. АльтшуллерМ. Вступление: Типология романов Вальтера Скотта // Эпоха Вальтера Скотта в России. Исторический роман 1830-х гг. СПб.: Академический проект, 1996. С. 1129.
27. ТомашевскийБ. А.А.Шаховской // Ирои-комическая поэма / Под ред. Б.Томашевского Л.: Изд-во писателей в Ленинграде, 1933. С. 653 669.
28. ДолининА.А. История, одетая в роман: Вальтер Скотт и его читатели. М.: Книга, 1988. 320 с.
29. БовсунівськаТ.В. Феномен українського романтизму: Основні параметри каталогізації та ідентифікації // Автореф. дис д-ра філол. наук: 10.01.06; 10.01.01 / НАН України, Ін-т літ-ри ім. Т.Г.Шевченка. К., 1998. 32с.
30. БочкарёвВ.А. Продолжение драматургической деятельности А.А.Шаховского // БочкарёвВ.А. Русская историческая драматургия периода подготовки восстания декабристов (18161825) // Куйбышевский гос. пед. ин-т им. В.В.Куйбышева. Учёные записки. Вып. 56. 1968. С. 324336.
31. ВетловскаяВ.Е. Поэтика романа «Братья Карамазовы». Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1977. 199 с.
32. БелинскийВ.Г. Сто русских литераторов. Издание книгопродавца А.Смирдина // БелинскийВ.Г. Полное собрание сочинений. М.: Изд-во АН СССР, 1953. Т. III. С. 99106.
33. Два письма князя А.А.Шаховского к С.Т.Аксакову // Русский архив. 1873. № 4. С. 470479.
34. АлександроваИ.В. Драматургия А.А.Шаховского. Симферополь: Таврия, 1993. 111 с.
35. ШаврыгинС.М. Творчество А.А.Шаховского в историко-литературном процессе 18001840-х годов / РАН, Ин-т русск. лит-ры (Пушкинский дом). СПб.: Дмитрий Буланин, 1996. 179 с.
36. КауфманЛ. Предание о Марусе Чурай, слагательнице украинских песен // КауфманЛ. О популярных украинских народных песнях и их авторах. М.: Сов. композитор, 1973. С. 5382.
37. Сто русских литераторов. Издание книгопродавца А.Смирдина. Современная библиографическая хроника // Отечественные записки. 1839. Т.2. С. 126129.
38. ШевченкоТ. Близнята // ШевченкоТ. Повісті / Пер. Л.Смілянський. К.: Держ. вид-во худ. літ-ри, 1964. С. 321437.
39. СухобрусГ.С. Українсько-російські фольклорні зв’язки в освітленні вітчизняної науки першої половини XIX ст. К.: Вид-во АН УССР, 1963. 216 с.
40. ПономаренкоЛ. О.Шаховський як співавтор легенди про Марусю Чурай // Вісник. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2001. Вип. 10. С. 7881.
41. Некролог А.А.Шкляревскому // Исторический вестник. 1883. №. 12. С. 647.
42. В.Д. Шкляревский Александр Андреевич // Русский биографический словарь / Издан под наблюдением председателя Русского Исторического Общества А.А.Половцева. СПб., 1911. Т. 23. С 328329.
43. БоровиковскийА. Женская доля по малороссийским песням: Очерк из малороссийской поэзии. СПб., 1879. 64 с.
44. ПономаренкоЛ. Легенда про Марусю Чурай на сторінках російської та української преси кінця XIX початку XX століття // Література. Фольклор. Проблеми поетики: Зб. наук. пр. К.: Видавничо-поліграфічний центр Київський університет”, 2000. Вип. 7. С. 305323.
45. ГрушевськийМ. Ілюстрована історія України / Репринтне відтворення видання 1913 р. К.: 1990 525 с.
46. СумцовН.Ф. Г.Ф.Квитка-Основьяненко, как этнограф // СумцовН.Ф. Из украинской старины. Харьков: Печатное дело, 1905. С. 5481.
47. Народна руська співачка Маруся Гордієвна Чурай: Біографічний нарис після А.Шкляревського / Подав В.Лукич // Зоря. 1880. № 8. С. 108110.
48. ГолицынН.И. Чурай, Маруся (Марья) Гордеевна // Библиографический словарь русских писательниц / Под ред. и с доп. В.И.Саитова. СПб., 1889. С.272273.
49. КауфманИ. Русские биографические и библиографические словари. М.: Госкультпросветиздат, 1955. 751 с.
50. ВладимировП.В. Участие русской женщины в развитии народной словесности, древне-русской письменности и первые русские писательницы XVIII века // Университетские известия. 1892. № 5. Отд. IX. С. 99136.
51. ГарскийВ. Чурай Маруся (Марья) Гордеевна, слагательница малороссийских песен // Русский биографический словарь / Издан под наблюдением председателя Русского Исторического Общества А.А.Половцева. СПб., 1905. Т. 22. С. 460.
52. МасановИ.Ф. Словарь псевдонимов русских писателей, учёных и общественных деятелей: В 4-х т. М.: Изд-во всес. книжн. палаты, 1956. Т. 1. С.444.
53. ГречаникС. Щоб давнє слово на чатах стояло // ФилиповичП. Літературно-критичні статті. К.: Дніпро, 1991. С. 316.
54. СавченкоФ. Перший збірник українських пісень М.Максимовича (18271927). К.: Укр. Акад. наук, Київ-друк”, 1928. 57 с.
55. СперанскийМ.Н. Малорусская песня в старинных русских печатных песенниках // Этнографическое обозрение. 1909. № 23. Кн. 8182. С. 125.
56. ОгоновськийО. Історія літератури руської // Зоря. 1889. № 8. С. 136138.
57. КомарМ. Збірник драматичних творів Г.М.Бораковського // Зоря. 1889. № 1. С. 1315.
58. Кауфман Леонід Сергійович: Композитор, музикознавець // Спілка композиторів УРСР. Довідник. К.: Муз. Україна, 1968. С. 9697.
59. КауфманЛ. Легенда про пісню // Вітчизна. 1964. № 10. С. 192196.
60. КауфманЛ. Невідома авторка відомих пісень // Україна. 1965. № 49. С. 12.
61. КауфманЛ. Ще про Марусю Чурай // Вітчизна. 1965. № 9. С. 187190.
62. КауфманЛ.С. Пісні Марусі Чурай // КауфманЛ.С. Пісня знаходить автора: Про історію виникнення ряду популярних українських народних пісень. К.: Тов-во Знання” УРСР, 1966. С. 419.
63. КауфманЛ.С. Маруся Чурай // Дівчина з легенди. Маруся Чурай / Упоряд., підгот. текстів та післямова Л.Кауфмана К.: Дніпро, 1974. С. 80104.
64. Фольклорний архів кафедри фольклористики КНУ ім. Тараса Шевченко, зошит Бобіно-79. № 10. Арк. 17.
65. РосовецкийС.К. Одно из стилевых течений русской беллетристики второй половины XVI начала XVIII в. и провинциальный книжник Федор Злобин // Книжные центры Древней Руси. XVII век. Разные аспекты исследования. СПб.: Наука, 1994. С. 315379.
66. Демократическая поэзия XVIII в. М.; Л.: Сов. писатель, 1962. 181 с.
67. ДемковаН.С. Свет моя, милоя-дорогая” П.А.Самарина-Квашнина // Анализ одного стихотворения. Межвузовск. сб. / Под ред. В.Е.Холшевникова. Ленинград: Изд-во ЛГУ, 1985. С. 5867.
68. Легенди та перекази / Упорядк. та примітки А.Л.Іоаніді. К.: Наук. думка, 1985. 400 с.
69. ТельнюкС. Ми чуємо твій голос, Марусю! Репліка. Вітчизна. 1967. №9. С. 208210.
70. КрижанівськийС.А., РотачП.П. Примітки // БоровиковськийЛ. Повне зібрання творів. К.: Наук. думка, 1967. С. 238247.
71. БоровиковськийЛ. Чарівниця // БоровиковськийЛ. Твори. К.: Дніпро, 1980. С. 3641.
72. СамійленкоВ. Чураївна // СамійленкоВ. Твори: Поезія, драматичні твори, проза. К.: Дніпро, 1990. С. 286365.
73. ДаниловВ. Ненародные песни в украинском фольклоре // Сборник Харьк. историко-филол. общества. Харьков, 1909. 7 с.
74. ДахМ. Літературне життя народної баллади Ой не ходи, Грицю”. Проблема олітературення сюжету і жанру // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Львів, 1999. Вип. 27. С. 112119.
75. ДахМ. Деякі аспекти олітературеної народної балади Ой не ходи, Грицю” // Українське народознавство: Стан і перспективи розвитку на зламі віків. Матеріали міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам’яті укр. фольклориста Михайла Пазяка. К., 2000. С. 162164.
76. ВахнінаЛ. Мотив отруєння чарами в українських баладах // Українське народознавство: Стан і перспективи розвитку на зламі віків. Матеріали міжнародних науково-практичних читань, присвячених пам’яті укр. фольклориста Михайла Пазяка. К., 2000. С. 155162.
77. БерковП.Н. Книга Ю.И.Масанова В мире псевдонимов, анонимов и литературных подделок” и проблемы так называемой литературной собственности” // МасановЮ.И В мире псевдонимов, анонимов и литературных подделок. М.: Изд-во всес. книжн. палаты, 1963. С. 736.
78. МейлахМ.Б. Средневековые провансальские жизнеописания и куртуазная культура трубадуров // Жизнеописания трубадуров. М.: Наука, 1993. С. 507549.
79. Стеблин-КаменскийМ.И. Мир саги // Стеблин-КаменскийМ.И. Мир саги. Становление литературы. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1984. С. 1140.
80. ГнатюкВ. Пісенні новотвори в українсько-руській словесності // ЗНТШ. 1902. Т. 50. С. 137.
81. ФранкоІ. Галицький селянський страйк у народній пісні // Народна творчість та етнографія. 1963. № 2. С. 97100.
82. ГрицаС.Й. Функція музичного елемента в співанках-хроніках // Співанки-хроніки (новини) / Упоряд. О.І.Дей, С.Й.Грица. К.: Наук. думка, 1972. С. 5475.
83. РосовецькийС. Український фольклор. Рукопис. 432 с.
84. РосовецькийС. Фольклорно-літературні зв’язки: Компаративний аспект: Монографія. К.: ВПЦ Київський університет”, 2001. 277 с.
85. НудьгаГ. Пісні українських поетів та їх народні переробки // Пісні та романси українських поетів: У 2 т. К.: Рад. письменник, 1956. Т. 1. С. 383.
86. ГрицайМ.С. Українська література XVI XVIII ст. і фольклор. К.: Вид-во Київськ. ун-ту, 1969. 114с.
87. БойкоВ.Г. Поетичне слово народу і літературний процес: Проблема фольклорних традицій в становленні української радянської поезії. К.: Наук. думка, 1965. 336 с.
88. ДейО.І. Спілкування митців з народною поезією // ДейО.І. Спілкування митців з народною поезією: І.Я.Франко та його оточення. К.: Наук. думка, 1981. С. 314.
89. АзадовскийМ.К. Пушкин и фольклор // Пушкин. Временник Пушкинской Комиссии. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1937. Т. ІІІ. С. 152182.
90. ДейО.І. Іван Франко і народна творчість. К.: Держлітвидав, 1955. 300с.
91. МатвийчукН.Ф. Творчество Горького и фольклор. К.: Изд-во АН УССР, 1959. 268 с.
92. КомаринецьТ. Шевченко і народна творчість. К.: Держлітвидав УРСР, 1963. 231 с.
93. ПазякМ.М. Юрій Федькович і народна творчість. К.: Наук. думка, 1974. 174с.
94. ІвановськаО.П. Фольклорні записи Ганни Барвінок: Навч. посібник. К.: ІСДО, 1995. 71 с.
95. Ветловская В.Е. Ф.М.Достоевский // Русская литература и фольклор: Втор. пол. XIX в. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1982. С. 1275.
96. КарпенкоА.И. Народные истоки реалистического историзма, стиля и языка эпопеи Н.В.Гоголя Тарас Бульба”: Автореф. дис канд. филол. наук / Киевск. гос. ун-т им. Т.Г.Шевченко. К., 1963. 26 с.
97. История Русов или Малой России / Сочинение Георгия Конисского, Архиепископа Белорусского / Репр. воспр-ние 1846 года. М.: В Унив. тип-и, 1846. 257 с.
98. Бантыш-КаменскийД.Н. История Малой России: От водворения славян в сей стране до уничтожения гетьманства: В 3-х частях. Изд. четв. Репр. изд. К.: Час, 1993. 604 с.
99. КостомаровН. Историческая поэзия и новые ее материалы // Вестник Европы. 1874. № 12. С. 573629.
100. Жизнь и произведения Тараса Шевченка: Свод материалов для его биографии / Составил М.К.Чалый К.: Тип-я К.Н.Милевского, 1882. 283 с.
101. КоцюбинськаМ. Етюди про поетику Шевченка: Літературно-критичний нарис. К.: Рад. письменник, 1990. 272 c.
102. РосовецькийС.К. У неділеньку у святую” Т.Шевченка як фольклористична псевдомістифікація // Шевченкозннавчі студії: Зб. наук. пр. К.: ВПЦ Київський університет”, 2002. Вип. 4. С. 5665.
103. НовиковаА.М. Русская поэзия XVIII первой половины XIX века и народная песня. М.: Просвещение, 1982. 192 с.
104. ТолстойЛ.Н. Казаки // ТолстойЛН. Собр. соч.: В 12 т. М.: Правда, 1987. Т. 3. С. 3154.
105. ВиноградовБ.С. Казаки” и устное народное творчество // Кавказ в творчестве Л.Н.Толстого. Грозный: Чечено-ингушск. книжн. изд-во, 1959. С.120157.
106. ГореловА.А. Введение // Русская литература и фольклор: Втор. пол. XIX в. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1982. С. 311.
107. КочетовВ.Н. В.Я.Шишков и устное народное творчество. М.: Изд-во Моск. ун-та., 1981. 65 с.
108. ГацакВ.М. Роман и фольклор. Ион Друцэ Бремя нашей доброты” // Роль фольклора в развитии литератур народов СССР. М.: Наука, 1975. С. 1638.
109. ЛевингтонГ.А. Заметки о фольклоризме Блока // Миф, фольклор, литература. Л.: Наука, Ленингр. отд-ние, 1978. С. 171185.
110. БуслаевФ.И. Русские духовные стихи. 1861 // БуслаевФ.И. Народная поэзия: Исторические очерки. СПб.: Тип-я императ. Акад. наук, 1887. С. 434501.
111. МиллерО. Устная словесность под влиянием литературы: Народные стихи калик перехожих // МиллерО. Опыт исторического обозрения русской словесности с хрестоматиею, расположенною по эпохам. СПб.: В тип-и Кукол-Яснопольского, 1865. Ч. I. Вып. 1. Изд. 2. С. 303 352.
112. Розвідки Михайла Драгоманова про українську народню словесність. Т. I. // Зб. філол. секц. Наук. тов-ва ім. Т.Шевченка. Львів, 1899. Т.ІІ. 260 с.
113. ПеретцВ.Н. Новые данные для истории старинной украинской лирики. СПб., 1907. 41 с.
114. КостомаровМ. Малорусская литература, 1871 // Науково-публіцистичні і полемічні писання Костомарова. Харків: Держ. вид-во України, 1928. С. 240247.
115. ХудашМ.Л. З історії української антропонімії. К.: Наук. думка, 1977. 236 с.
116. СенивМ.И. Украинская антропонимия XIVXVIII вв. /женские именования/: Автореф. дис... канд. філол. наук: 10.02.02 / Ужгородск. гос. ун-т. Ужгород, 1986. 16 с.
117. СухомлинИ.Д. Основы Полтавской ономастики (по материалам Полтавских актовых книг): Автореф. дис канд. филол. наук / Харьк. гос. ун-т им.А.М.Горького. Харьков, 1964. 20 с.
118. СамійленкоЛ. Жіночі особові назви в пам’ятках ділової мови Лівобережної України XVII cт. // IV Республіканська ономастична конференція: Тези. К.: Наук. думка, 1965. С. 119121.
119. ВарченкоІ. До основ наукового вивчення сучасних українських прізвищ // РедькоЮ.К. Довідник українських прізвищ. К.: Рад. школа, 1968. С. 329.
120. ДомановскийЛ.В. Вопросы датировки и текстологического изучения некоторых антикрепостнических произведений // Принципы текстологического изучения фольклора. М.; Л.: Наука, 1966. С. 160186.
121. ГрабовичГ. Українсько-російські літературні взаємини