ЛЕМКІВСЬКІ ВЕСІЛЬНІ ОБРЯДОВІ ПІСНІ В МІЖЕТНІЧНОМУ КОНТЕКСТІ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет
імені Івана Франка

На правах рукопису

Саварин Тетяна Володимирівна

УДК 392.5:748.692.5(477.87+[438+437.6]=161.2)

Лемківські весільні обрядові пісні
в міжетнічному контексті

10.01.07 фольклористика

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук

Науковий керівник
кандидат філологічних наук, доцент
Чорнопиский Михайло Гнатович

Львів - 2003

Зміст

Вступ .................................................................................................. 3

розділ І. Історія фіксації та дослідження лемківських весільних
обрядових пісень.................................................................................. 10

Розділ ІІ. Українська основа лемківської пісенної весільної
обрядовості в її локально-регіональних варіантах............................ 50
2.1. Весільні чини та їх роль в обряді............... 50
2.2. Довесільна обрядопісенність.............................................. 53
2.3. Весілля.................................................................................. 67
2.4. Післявесільна обрядопісенність........................................ 103

Розділ ІІІ. Лемківська весільна пісня у межових контактах з
польською і словацькою....................................................................... 106
3.1. Коровайні та барвінкові весільні пісні............................... 113
3.2. Шлюбні та післяшлюбні весільні обрядові пісні.............. 132

Висновки........................................................................................... 171

Список Використаних джерел.............................................. 176

Вступ

Українська обрядова етнокультура упродовж тисячоліть цивілізаційного розвитку і аж до нашого часу зберегла свій фонд у розмаїтих регіональних варіантах. Справжнім заповідником автохтонної обрядової народної культури, з архаїчними рисами первісного світогляду, із слідами давніх племінних прикмет є культура етнографічних груп українців Карпат гуцулів, бойків, лемків. В умовах тривалої бездержавності, штучного розмежування зі своєю етнокультурною материзною, під жорстоким чужинецьким гнітом, як зіницю ока, доводилося берегти свою самобутність лемкам крайній західній етнографічній групі українців, що проживали обабіч головного Карпатського хребта від річки Попрад на заході і аж до витоків річок Сян та Уж на сході між польським та словацьким народами. І хоча лемки чинили стійкий опір асиміляційному тиску, особливо поляків, до середини ХХ ст. ця невелика етнічна група втратила значну частину своєї території. У 19461948 роках маріонетковий режим Польщі, підвладний російській комуністичній імперії, скоїв тяжкий злочин примусово лемків з споконвічної території, розсіявши їх північними окраїнами Польщі та в УРСР. Найактивніша частина лемківської людності у той час загинула, збройно захищаючи свою рідну землю. Сьогодні на своїй материзні залишилися непорушно тільки лемки на теренах Словаччини, де вони перебувають під впливом словакізації та провокативного так званого політичного русинства. Таким чином, один із українських реліктних етнокультурних регіонів, який міг би висвітлити чимало таємниць етногенези праслов’янства, із середини ХХ поставлений перед загрозою остаточного винародовлення.

Актуальність теми дослідження. Сучасний цивілізаційний процес, нівелюючи етнокультурне розмаїття спільноти, перебуває у постійній суперечності зі збереженням духовних надбань тисячоліть. Трагічна доля української Лемківщини яскрава цьому ілюстрація, адже насильницька депортація лемків після Другої світової війни призвела до цілковитого руйнування етнокультурного середовища регіону.
З огляду на всі названі чинники об’єктом даного дослідження обрано лемківську весільну пісенність, як найконсервативніший сегмент регіональної обрядової етнокультури, що завдяки своєму художньому розмаїттю і багатству суттєво долучилася до формування польської і особливо словацької пісенної традиції. Актуальність цього дослідження зумовлена ще й тим, що весілля, за словами М.Грушевського, незвичайно багата і складна драматична дія, чи літургія”, як її називав пок. Вовк, що становить unicum в світовім фольклорі, а для дослідника соціальної еволюції і словесного мистецтва українського народу являється незрівняним в багацтві матеріалу архівом, далеко ще не проаналізованим вповні, не систематизованим, тим менше не хронологізованим в подробицях” [39, c.277] * .
Пограничне розташування лемківського краю зумовило плідне, взаємозбагачуюче співіснування національних культур східно- і західно-слов’янських народів, у тому числі і їх фольклорів. Локалізований окремою територією фольклорний матеріал виявляє певні регіональні особливості, з’ясування яких дає можливість глибше зрозуміти його функціонально-семантичну структуру, фольклорно-обрядову поетику, естетичну цінність. Як відзначив Р.Кирчів, весільні обрядові пісні галицьких і закарпатських лемків творять своєрідний лемківський варіант у багатобарвному суцвітті традиційної весільної поезії різних регіонів України. Водночас вони виявляють гармонійну єдність і однотипність з загальною цілісністю цієї поезії, особливо на рівнях обрядової функціональності, системи образів і взагалі поетики” [55, c.205]. Перспективу дослідження учений вбачає у вивченні того, як вписуються локальні різновиди лемківських весільних пісень у загальний масив традиційної української весільної пісенності по лінії їх прив’язки до конкретних обрядових дійств; сакрально-ритуальної тональності зі звертанням до Бога, Божої Матері, святих; специфіки поетичного синтаксису з насиченістю психологічними паралелізмами, пестливими епітетами, метафорами; спільних образів (сонця, місяця, зорі, вінка, барвінку, сокола, ластівоньки, зозулі, берези тощо)” [55, c.205]. Порівняльний аналіз лемківської весільної пісенності з польським і словацьким регіональним матеріалом передбачає визначення локально-національного і загальнолюдського, репрезентованого текстовими ситуаціями, символікою, образністю, у яких сповна виявляються і національний характер, і етнопсихологічні особливості носіїв фольклору.
Прикметно, що лемки і тепер заявляють про свою сконсолідованість і все більше привертають увагу істориків, етнографів і фольклористів, відчувають дружню підтримку всього світового українства зберегти свій самобутній етнокультурний фонд як цінний елемент української духовності. Важливим чинником у виборі саме цієї теми є й те, що в різних регіонах України, особливо західних, ще живе старше покоління вигнанців з польської частини Лемківщини, у тому числі і рідні автора цієї праці, від яких можна зібрати багато цінного фольклорно-етнографічного матеріалу, отримати необхідну інформацію про реалії весільного пісенно-обрядового церемоніалу. Хоча українська фольклористика і має записи весільного фольклору Лемківщини та окремі статті про нього, цей розділ усної словесності ще не був об’єктом спеціального монографічного дослідження у міжетнічному словацько-польському контексті.
Отже, актуальність теми визначається: 1) малодослідженістю лемківського етнографічного регіону; 2) необхідністю висвітлення лемків-ського фольклору в міжетнічному контексті; 3) відсутністю синтетичної праці з усебічним аналізом весільної пісенності як найбільш архаїчної.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження Лемківські весільні обрядові пісні в між-етнічному контексті” є однією із складових комплексного дослідження Актуальні проблеми теорії фольклору та історії української фольклористики”, що його здійснює кафедра української фольклористики імені Ф.Колесси Львівського національного університету імені І.Франка, а також відповідає її навчальним програмам. Тема дисертації схвалена Вченою радою Львівського національного університету імені І.Франка та погоджена з Науково-координаційною радою НАН України в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського.

Метою дисертаційного дослідження є виявлення й аналіз локальних особливостей лемківського весільного обряду, весільної пісенності та з’ясування процесів їх усебічної взаємодії, взаємовпливів з весільною пісенною обрядовістю словаків і поляків.

Відповідно до поставленої мети у роботі передбачено вирішити такі завдання:
окреслити історіографічну і теоретичну базу аналізу лемківського весільного фольклору;
простежити українську основу лемківського весільного обряду в його локально-регіональних варіантах;
виявити особливості лемківської весільної пісенності та її взаємозв’язок з польською і словацькою;
з’ясувати образно-тематичну спорідненість весільних пісень, характерних для міжетнічного карпатського ареалу.

Об’єктом дослідження є лемківський, польський та словацький весільний обрядовий фольклор у записах від початку ХІХ ст. і до сучасних, зокрема весільні пісні та обряди українських лемків у межових контактах з весільною пісенністю поляків-горян та східних словаків.

Предметом у дисертації є комплексний аналіз українських лемківських весільних обрядових пісень у порівнянні їх з аналогічними польськими та словацькими піснями.
В основу дисертаційного дослідження лягли методологічні настанови Ф.Вовка, М.Грушевського, Ф.Колесси, Р.Кирчіва, а також компаративістські міркування Я.Головацького, М.Драгоманова, В.Гнатюка, П.Богатирьова, М.Мушинки та ін., що закладають основи комплексного підходу до обрядового тексту при порівняльному аналізі його складових елементів різних рівнів (функціонального, локально-регіонального, художньо-образного).

Методи дослідження. Провідними у дослідженні є компаративістичні підходи, спрямовані на порівняльне та обрядово-функціональне з’ясування генетичних, генетично-контактних зв’язків й аналогій у лемківському весільному фольклорі та його межових переходових форм і паралелей у міжетнічному середовищі, виявлення внутрішніх та зовнішніх контактних явищ. Системно-комплексне охоплення матеріалу, текстологічний аналіз пісень, методика польових спостережень зумовлені характером предмету дослідження.
Поставлені проблеми вимагали використання положень багатьох наук. Окрім фольклористики, залучалися також здобутки етнографії та етнопсихології, діалектології, географії, історії.

Наукова новизна одержаних результатів:
уперше зроблено системний аналіз лемківської весільної пісенно-обрядової традиції як цілісного явища, що сформувалося в умовах тісного сусідства трьох етносів і, відповідно, плідної взаємодії їх культур;
уперше в українській фольклористиці здійснено спробу порівняльного підходу до осмислення лемківського весільного фольклору;
з’ясовано характерні особливості лемківської весільної обрядовості та її пісенного репертуару;
окреслено особливості лемківського весілля, що простежуються в його аналогіях з весільною обрядовістю західних слов’ян;
виділено весільні пісні, спільні для лемків, поляків та словаків.

Практичне значення одержаних результатів. Дисертаційне дослідження лемківського весілля в міжетнічному контексті розширює і поглиблює уявлення про український етнокультурний фонд родинної обрядовості, багатство його художньо-образної структури та поетичної стилістики і може бути використане у систематичному курсі української народної словесності, стати основою відповідного спецкурсу, а також сприяти дальшому розвитку компаративістських фольклористичних досліджень.

Особистий внесок здобувача полягає у вивченні фіксації та історіографії досліджень лемківського весільного фольклору в усіх його локальних варіантах (польському, словацькому), а також у порівняльному аналізі структурних і функціональних компонентів весільної пісенності та обрядовості.
Результати дисертаційного дослідження здобуті самостійно.

Апробація результатів дисертації. Матеріали й положення дисертації апробовані на таких наукових конференціях і семінарах:
1. Всеукраїнська наукова конференція Володимир Гнатюк і сучасність: фольклористика, етнографія, літературознавство” (34 травня 2001 р., м.Тернопіль).
2. Міжнародні науково-практичні читання Українське народознавство: стан і перспективи розвитку на зламі віків”, присвячені пам’яті українського фольклориста Михайла Пазяка (2324 травня 2001 р., м. Київ).
3. Звітна наукова конференція викладачів та аспірантів Львівського національного університету за 2001 рік (20 лютого 2002 р., м. Львів).
4. Наукова конференція Родина Колессів у духовному та культурному житті України ХІХХХ століття” (з нагоди 130-річчя від дня народження академіка Філарета Колесси), що відбулася 2224 листопада 2001 р. у м. Львові.
5. Семінарські диспути кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси Львівського національного університету імені І.Франка.
6. Засідання секції фольклористики чотирнадцятої наукової сесії Наукового товариства імені Шевченка (19 березня 2003 р., м. Львів).
Публікації. Основні результати дослідження висвітлені у шести публікаціях: п’яти статтях і одних тезах.

* Підкреслення у тексті М. Грушевського.

Список литературы

Висновки

Унаслідок злочинної депортації лемків з їх материзни у підпольській частині території у другій половині ХХ ст., а також у результаті асиміляційних процесів на підсловацькій території Лемківщини в наш час склалася загрозлива ситуація для існування і розвитку лемківського етнокультурного комплексу.
Унікальність цього комплексу полягає в тому, що він значною мірою зберіг архаїчні елементи народно-поетичних традицій, витоки яких ідуть нерідко сягають доби індоєвропейської спільності. Ось чому лемківський фольклор становить велику наукову цінність для пізнання генези фольклорно-етнографічних, лінгвістичних та етнокультурних явищ. Весільна пісенна обрядовість є одним з найбільш консервативних сегментів у фольклорному фонді лемків.
У дисертації не лише узагальнено попередні досягнення фольклористики у вивченні лемківського весільного фольклору, а й запропоновано нове вирішення цієї проблеми в міжетнічному контексті.
У лемківських весільних обрядових піснях відображено регіональний варіант традиційного українського весілля, який містить чимало загальноукраїнських рис. До них відносимо сватання, заручини, обряд приготування короваю, прибирання весільного деревця, виття вінків, обсипання молодих зерном, обмін подарунками між нареченими у передвесільній обрядовості, зустріч молодих у вивернутому кожусі, покривання молодої головним жіночим убором, приготування шлюбної постелі та ряд інших. Спільним є також назви окремих весільних чинів: староста, дружба, дружка, сват, свашка; ритуальні весільні страви: курка, мед, каша, коровай тощо.
Весільні обрядові пісні лемків мають і специфічно карпатські елементи, зумовлені географічним розташуванням Лемківщини, культом землеробства і скотарства, збереженням давніх галузей господарства, маловідомих в інших місцевостях України. Весільна пісенність пов’язана з такими обрядодійствами, як обряд сватання, що складався з дворазової зустрічі батьків молодих та їх посередників; прив’язування молодому до кишені хустки як знак згоди на одруження (у традиційному українському весіллі частіше рушник); сир як обрядова весільна страва; триразове публічне оголошення в церкві про намір молодих одружитися; пíрко як ознака заручення молодого; збереження ритуальних танців у довесільний період; ретельне шанування рослинних і землеробських культів (обряд вінкоплетин); яблуко в ролі прикраси весільного деревця; роздільність весільних обрядодійств у молодої і молодого; своєрідне вшановування порогу як культового місця при виході молодих з хати (схрещування дружбівських топірців); напутні промови старости упродовж всього весілля; широке побутування обряду вмивання молодих; малохарактерність звичаю комори і демонстрації невинності нареченої тощо.
Cвоєрідний історичний розвиток, довголітня відірваність від українських земель, іноетнічне оточення Пряшівщини та галицької Лемківщини спричинили появу специфічних локальних особливостей традиційної етнокультури, що викликають велике зацікавлення в етнографів і фольклористів. До них відносимо:
спосіб повідомлення про результати сватання: сіно” згода, солома” відмова”;
своєрідність обряду заручин (підставна наречена, магічні оберти молодих);
урочисте відпровадження молодих до сповіді перед шлюбом (поклін батькам, присутність старости, дружби);
знак повідомлення про майбутнє весілля наліплювання на вікна листочків барвінку, що осипалися на вінкоплетинах;
локальність весільної символіки, що полягає в специфічності форм, матеріалу й термінології (бокрейда, чекан, та ін.);
спеціальні промови-звернення при запрошуванні гостей на весілля;
специфічність основних обрядових страв: гіркий сир, сос, яєшня, рисова каша, капуста;
обряд прощання молодої з дружками як своєрідне замовляння на швидке їх заміжжя;
найменування весільного обрядового хліба для обдаровування молодою нової родини (бáлець, привикáнець);
своєрідне вшановування культових місць в домі молодого при обрядах переходу (входження молодої в дім чоловіка з хлібом на голові, випускання на порозі яйця та ін.);
використання дерев’яних шпильок з яблуневих галузок для зачіски заміжньої жінки при очіпинах;
специфічність ритуалу очищення молодих (вмивання молодих на річці водою, що стікає з весільних віночків, витирання сорочкою, розпалювання вогню перед дверима хати і т.ін.) тощо.
Водночас тісне сусідство лемків із західними слов’янами стало першопричиною активних взаємовпливів у їх весільній обрядовості. Тому, попри архаїчні форми та елементи, весільна пісенність лемківського варіанта українського обряду характеризується деякими відмінностями, зумовленими контактами із словацькою та польською пісенними традиціями. З огляду на історичні, політичні та соціальні умови, можна виділити певні особливості лемківського весілля, які мають аналогії у весільній обрядовості західних слов’ян:
окремі назви лемківських весільних чинів з польськими і словацькими (маршалок, видáвця, пан млóдий, пані млóда);
назва обряду сватання у галицьких лемків та поляків зальоти;
назва звичаю оголошення в церкві про намір одружитись оглашки, що поширена в українців Пряшівщини та словаків;
виголошення традиційних промов як характерна особливість лемківського і польського весілля в окремі моменти весільного обрядодійства;
побутування ритуальних танців у довесільний період на всіх територіях Лемківщини, а також у словаків, подекуди навіть під однією назвою (дружбівський танець);
звичай відігравання на добраніч” ввечері перед весіллям, розповсюджений на галицькій Лемківщині та в Польщі;
спільність подекуди в назвах обрядового хліба у лемків і словаків (радосниковий калач, стільник);
побутування у лемків Східної Словаччини (рідше у галицьких лемків), поряд з весільним вінком нареченої, пáрти символу зарученої дівчини;
назва весільного деревця рíщка, спільна для галицьких лемків та поляків;
схожість південнолемківської та закарпатської застави за формою, набором прикрас та назвою з весільною атрибутикою словаків;
звичай відгадування підставної нареченої на заручинах, перед шлюбом і після шлюбу;
звичай замикати двері при зустрічі молодих після шлюбу в домі молодої;
стримування від їжі молодими під час спільного посаду на Закарпатті та Словаччині;
танці в корчмі як окремий обрядовий елемент у галицьких лемків та поляків;
платний танець з молодою наприкінці весілля характерний для лемків та словаків;
звичай дáрника при обдаровуванні молодої у південних лемків і словаків тощо.
Аналіз весільної лемківської пісенності у межових контактах з польською і словацькою дозволяє зауважити, що в карпатській групі знаходимо весільні пісні: 1) спільні для лемків, словаків і поляків (так звані пісні карпатського циклу); 2) спільні тільки для лемків і словаків; 3) місцеві, локальні пісні, характерні тільки для лемків.
Давня спорідненість слов’янських народів, тривалі історико-культурні взаємини українських лемків, словаків і поляків не минули безслідно. Вони призвели до появи схожих пісень, які, до того ж, демонструють унікальний синтез різних етнічних елементів.
У нашому дисертаційному дослідженні виділено сім весільних пісень, спільних для лемків, словаків і поляків: Зійди, Господи, з неба”, Ой, сідай, сідай, кохання моє”, Познати, познати”, Мислиш ти, Маричко”, Вила Га- нічка віночок”, Сидит млода за столиком”, А за нашим хижом копа сіна”.
Винятково важливим фактором етнокультурного обміну у межових смугах сусідства народів був політичний статус етносів. Між панівним і поневоленим народами завжди виникав психологічний бар’єр відчуження. У той же час між підневільними етносами існувала атмосфера взаєморозуміння, що сприяло культурному взаємообміну. Очевидно, саме тому знаходимо 18 весільних пісень, спільних для лемків і словаків, причому майже відсутні лемківсько-польські паралелі.
Попри спільність і специфічність пісень лемків, словаків та поляків, їх музичний фольклор закономірно виявляє тісний генетичний зв’язок з фольклором своїх народів. На українському матеріалі це переконливо довів ще Ф.Колесса.
Лемки по обох схилах Карпатського хребта створили багатий автентичний цикл весільних пісень. До них відносимо: Ідеме в ліс на барвінок”, Ходила Ганічка на цвинтар на зілля”, Встала Марися рано”, Вивили зме ріщку”, Свашки заставу вили”, Треба би нам стільця широкого”, Пришли нам ту приданяни” та ін. Зазначимо, що серед специфічно лемківських пісень найбільше жартівливих коломийкового формату.

Аналіз лемківських весільних обрядових пісень свідчить і про їхню високу естетичну вартість, що виявляється у глибокому психологізмі змісту, багатстві та яскравості поетичних образів, у розмаїтті ритміки і строфіки, докладності відображення весільного обрядодійства і церемоніалу.

СПИСОК Використаних джерел
1. Андрієвський О. Бібліографія літератури з українського фольклору. К., 1930. 823 с.
2. Аникин В.П. Календарная и свадебная поэзия. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1970. 122 с.
3. Баранецький Я. Лемківські пісні на мішані хори: Із збірки О.Менцінського. Краків: Укр. вид-во, 1941. 24 с., ноти.
4. Бескид Г. Свадьба в сторонах Попрадских // Місяцослов на 1890 г. Унгвар, 1889. С. 76-81.
5. Бібліографія українського народознавства: У 3-х т. / Зібрав і впорядкував М.Мороз. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 1999. Т.1.Фольклористика. Кн. 1. 494 с.
6. Бібліографія фольклору Пряшівщини 1945-1969 / Уклав М.Гиряк. Пряшів: Центр.комітет культ.союзу укр. трудящих, 1970. 60 с.
7. Богатырев П. Магические действия, обряды и верования Закарпатья // Вопросы теории народного искусства. М.: Искусство, 1971. Гл. 3. С.167-297.
8. Богатырев П. Некоторые задачи сравнительного изучения эпоса славянских народов. М.: Изд-во Акад. Наук СССР, 1958. 50 с.
9. Богатырев П. Подкарпатская свадьба // Центральная Европа. Прага, 1927. № 30. С. 15.
10. Бодак Я. Весілля на Лемківщині // Наша культура. Варшава, 1973. № 7-10. С. 18-22.
11. Бодак Я. Типи весільних ладкань Горличчини (Лемківщина) // Третя конференція дослідників народної музики червоно руських (галицько-володимирських) та суміжних земель (Львів, 1-5 квіт., 1992 р.): Матеріали. Львів, 1992. С. 46-53.
12. Борисенко В. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико-етнографічне дослідження / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Рильського. К.: Наук. думка, 1988. 189 с.
13. Бугера І. Українське весілля на Лемківщині. Львів: Накл. вид-ва На сторожі”, 1936. 66 с.
14. Бугера І. Українське весілля на Лемківщині / Тексти і мелодії впорядкував І.Шевчик-Лукавиченко [1936-1937 рр.]. ЦДІА у Львові. Ф. 326. Оп. 1. Спр. 10. Арк. 1-36.
15. Булко Ю. Стародавне вешиля в с. Орябина // Дукля. Пряшів, 1956. № 1. Р.IV. С. 131-139.
16. Вавринчик І. Весілля на Спиші (перед 30-ми роками) // Народний календар на 1971 р. Пряшів: Центр. комітет культ. союзу укр. трудящих, 1970. С.123-126.
17. Ваньо з-під Лігниці. Лемківське весілля // Наше слово. Варшава, 1959. №29-32. С. 10-12.
18. Верхратський І. Знадоби до пізнання угорських говорів // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1901. Т. 44. С. 113-224.
19. Верхратський І. Про говір галицьких лемків. Львів, 1902. 489 с.
20. Весілля: У 2-х т. / Упоряд. М.Шубравська, О.Правдюк. К.: Наук. думка, 1970. Т.1. 365 с.; Т.2. 396 с.
21. Весільні пісні: У 2-х т. / Упоряд. М.Шубравська. К.: Наук. думка, 1982. Т. 1. 869 с.; 1983. Т. 2. 676 с.
22. Вовк Ф. (Волков). Этнографические особенности украинского народа / Украинский народ в его прошлом и настоящем. СПб, 1916. 356 c.
23. Вовк Ф. Студії з української етнографії та антропології / Передрук з видання 1928 р. К.: Мистецтво, 1995. 336 с.
24. Вороблицький Ш. (Степан Верхоляк). Лемківське весілля в Лігниці // Наше слово. Варшава, 1970. № 22. C. 18-23.
25. Гайдай М.М. Чехословацько-українські взаємини в сучасній фолькло-ристиці (1918-1960) / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклористики та етногр. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 88 с.
26. Гнатюк В. Етнографічні матеріали з Угорської Русі: У 6-ти т. // Етнографічний збірник. Львів, 1897. Т.ІІІ. 236 с.; 1898. Т.IV. 254с.; 1900. Т.IX. 284с.; 1909. Т.XXV. 248 с.; 1910. Т.XXIX. 318 с.; 1911. Т.ХХХ. 355 с.
27. Гнатюк В. Бойківське весілє в Мшанци (Старосамбірського повіта) // Матеріали до української етнології. Львів, 1908. Т.Х. С. 1-29.
28. Гнатюк В. Весілє в Керестурі (Бач-бодрогської столиці, в полудневій Угорщині) // Матеріали до української етнології. Львів, 1908. Т.Х. С.30-80.
29. Гнатюк В. Словаки чи русини? // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1901. Т.ХLІІ. Кн. ІV. С. 1-58.
30. Гнатюк В. Українські весільні обряди і звичаї // Матеріали до української етнології. Львів, 1918. Т. 19-20. С. 1-197.
31. Головацкий Я. Карпатская Русь. Географическо-статистические и исто-рическо-этнографические очерки Галичины, северовосточной Угрии и Буковины // Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси. М., 1878. Т. І. С. 558-747.
32. Головацкий Я. Народные песни Галицкой и Угорской Руси / Издание Императорского общества Истории и Древностей Российских при Московсковском университете. М., 1878. Т. І. 387 с.; Т. ІІ. 841 с.; Т.ІІІ. кн. І. 523 с.; кн. ІІ. 556 с.
33. Гошовский В. У истоков народной музыки славян: Очерки по музыкальному славяноведению. М.: Советский композитор, 1971. 304 с.
34. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. М.: Советский композитор, 1968. 478 с.
35. Гошовський В. Спроба генези одної лемківської весільної пісні / Науковий збірник музею української культури у Свиднику. Пряшів: Відділ укр. літ-ри, 1967. Т. 3. С. 261-273.
36. Гривна В. Народні звичаї Маковиці. Пряшів: Наук.-популярна біб-ка Центр. комітету культ. союзу укр. трудящих, 1973. № 5. 164 с.
37. Грица С.Й. Питання слов’янських взаємин в українській музичній фолькло-ристиці // Міжслов’янські фольклористичні взаємини. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. С. 56-78.
38. Грица С.Й. Спільність мелодичних типів у слов’янській пісенності Карпат // Нар. творчість і етнограф. 1966. № 3. С. 24-32.
39. Грушевський М. Історія української літератури. У 6-ти т., 9 кн. К.: Либідь, 1993. Т. 1. 392 с.
40. Денисюк І. Українське весілля на Берестейщині // Вісник Львівського університету. Секція філологічна. 1999. Вип. 27. С. 182-185.
41. Дзіндзьо М. В Розділю на весілю // Наше слово. Варшава, 1970. №36-52 С. 5.
42. Дзіндзьо М. В Розділю на весілю // Наше слово. Варшава, 1971. № 1-18. С. 5.
43. Дзіндзьо М. У весільних шатах // Жовтень. 1975. № 12. С. 17-21.
44. Довгалюк І. Музично-етнографічна діяльність Осипа Роздольського. К.: Родовід, 1997. 47 с.
45. Довгалюк І. Осип Роздольський: Музично-етнографічний доробок. Львів: ТеРус, 2000. 154 с.
46. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764-1880). Женева, 1881. 132 с.
47. З глибини віків: Антологія усної народної творчості українців Східної Словаччини / Склав М.Мушинка. Братіслава; Пряшів: Словацьке пед. вид-во, Відділ укр. літ-ри, 1967. 397 с.
48. Закарпатські пісні та коломийки / Упор. М.Кречко, П.Лінтур. Ужгород: Карпати, 1965. 371 с.
49. Здоровега Н. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. К.: Наук. думка, 1974. 157 с.
50. Зілинський О. Обрядові пісні с. Красна на Лемківщині // Наше слово. Варшава, 1975. № 31, 32, 34-37. С. 5.
51. Іде свадьба здоли. Народне весілля з села Гаврянець (Розповідь Ганни Щерби, записав М.Гиряк) // Дружно вперед. Пряшів, 1972. № 2-10. Р.ХХІІ. С. 22-23.
52. Калиняк І. Народне весілля (село Рівне Свидницького округу). Пряшів, 1979. 144 с.
53. Качор Д. Весільні лемківські співанки // Календар лемка на рік переступний 1936. Перемишль, 1936. С. 137-149.
54. Качор Д. Лемковський співаник. Весілє. Львів: Накладом М.Гануляка, 1921. Вип.2. 32с.
55. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси й статті. Львів: Ін-т народознавства НАН України, 2002. 349 с.
56. Кирчів Р. Сподвижник Руської трійці” фольклорист Іван Бірецький // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Львів, 1992. Т.223. Праці секції етнографії та фольклористики. С. 45-62.
57. Кирчів Р. Український фольклор у польській літературі. Період романтизму / АН УРСР. Ін-т суспільних наук. К.: Наук. думка, 1971. 275 с.
58. Климчук Ф. Традиційне весілля села Симоновичі // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 1999. Вип. 27. С. 185-274.
59. Кміт Ю. Бойківське весілє в Гвіздци (Турчанського повіта) // Матеріали до української етнології. Львів, 1908. Т. Х. С. 82-100.
60. Колесницкая И.М. Символика в хороводных и свадебных песнях русских, украинских и белорусских // Фольклор народов РСФР. Уфа: Изд-во Баш. ун-та, 1981. Вып.8. С. 52-62.
61. Колесса М. Лемківське весілля. К.: Муз. Україна, 1968. 34 с.
62. Колесса Ф. Карпатський цикл народних пісень (спільних українцям, словакам, чехам і полякам) // Sbornik praci I Sjezdu Slovanskych filologu v Praze. Praha, 1929. Sv. 2. C. 93-114.
63. Колесса Ф. Народні пісні з галицької Лемківщини. Тексти й мелодії / Зібрав, упорядкував й пояснив д-р Філарет Колесса. Львів: З друкарні Наук. товариства імені Шевченка, 1929. Т. LХХХІІ. 469с., ноти. Етнограф. Збірник. Видає Етнографічна комісія Наук. товариства імені Шевченка. Т.39-40.
64. Колесса Ф. Народні пісні з Південного Підкарпаття. Тексти й мелодії із вступною розвідкою // Науковий збірник тов. Просвіта” в Ужгороді за рік 1923. Ужгород, 1923. Річник 2. С. 122-142. Окр. відб.: Ужгород, 1923. 83 с.
65. Колесса Ф. Переднє слово // Колесса Ф. Народні пісні з галицької Лемківщини. Тексти й мелодії / Зібрав, упорядкував й пояснив Філарет Колесса. Львів: З друкарні Наук. товариства імені Шевченка, 1929. Т.LXXXII. С. Х-LV.
66. Колесса Ф. Старовинні мелодії українських обрядових пісень (весільних і колядок) на Закарпатті // Колесса Ф. Музикознавчі праці / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етногр. ім. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1970. С. 368-397.
67. Колесса Ф. Фольклористичні праці / АН УРСР. Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етногр. ім. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1970. 414 с.
68. Колесса Ф. Характеристичні признаки мелодій народних пісень з Лемківщини // Колесса Ф. Музикознавчі праці / Ін-т мистецтвознавства, фольклору та етногр. ім. М.Т. Рильського. К.: Наук. думка, 1970. С.352-356.
69. Кралицкий А. Русини Лаборские в Угорщине // Науковый сборник Галицко-русской Матицы. Львів, 1865. С. 103-111.
70. Кралицкий А. Свадебные обряды у Лаборских русинов // Науковый сборник Галицко-русской Матицы. Львів, 1865. С. 137-160.
71. Красовський І. Діячі науки і культури Лемківщини: Довідник. Торонто; Львів, 2000. 123 с.
72. Красовський І. Народне лемківське весілля // Наше життя. Нью-Йорк, 1995. № 6-8. С. 10-12.
73. Красовський І., Солинко Д. Хто ми, лемки: Популярний нарис. Львів: Редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі, 1991. 48 с.
74. Круглов Ю.Г. Русские свадебные песни. М.: Выс. шк., 1978. 216 с.
75. Круглов Ю.Г. Символика в свадебной поэзии // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1981. Вып. 5. С. 5-19.
76. Круглов Ю.Г. Эпитет в свадебных причитаниях // Фольклор как искусство слова. М.: Изд-во МГУ, 1980. Вып.4. С. 36-48.
77. Круть Ю.З. Величання і побажання в обрядовій поезії слов’ян // Розвиток і взаємовідношення жанрів слов’янського фольклору. К.: Наук. думка, 1973. С. 91-139.
78. Кузеля З. Бойківське весілє в Лавочнім (Стрийського повіта) // Матеріали до української етнології. Львів, 1908. Т. Х. С. 121-150.
79. Левинський В. Бойківське весілє в Доброгостові (Дрогобицького повіта)// Матеріали до української етнології. Львів, 1908. Т.Х. С. 101-120.
80. Лемківські співанки / Зібрав і упорядкував М.Соболевський. К.: Муз. Україна, 1967. 319 с.
81. Лемківщина. ЗемляЛюдиІсторіяКультура: У 2-х т. // Записки Наук. товариства імені Шевченка. Т. 206 (історично-філософська секція). Нью-Йорк; Париж; Сидней; Торонто, 1988. Т. 1. 568 с.; Т. 2. 345 c.
82. Лесів М. З польсько-українських фольклорних взаємин (на матеріалах польського села Стара Гута) // Нар. творчість та етногр. 1961. № 1. С.94-97.
83. Лозинський І. Українське весілля. К.: Наук. думка, 1992. 170 с.
84. Мадзік І., Максимович М. Лемківське весілля. Криниця: Наша загорода”, 2002. 206 с. На жаль, з цією працею не пощастило ознайомитись, бо момент захисту дисертації вона ще не дійшла в Україні до державних і приватних книгозбірень.
85. Майчик І. Лемківські народні пісні. К.: Муз. Україна, 1972. 136 с.
86. Мельник О. Словацько-українські пісенні зв’язки / Івано-Франків. держ. пед. ін-т. Львів: Вид-во Львів. ун-ту, 1970. 204 с.
87. Микола Федорович Сумцов (1854-1922): Бібліографічний покажчик / Уклад. Полянська Н.І. та ін. К.: Рідний край, 1999. 252 с.
88. Міжслов’янські фольклористичні взаємини / АН УРСР. Ін-т мистецтво-знавства, фольклору та етнографії. К.: Вид-во АН УРСР, 1963. 208с.
89. Млинарич Ю. Старовинне весілля в Нижньому Комарнику, округ Свидник // Дукля. Пряшів, 1954. № 3-4. Р. ІІ. С. 67-82.
90. Мольнар М. Збірки українських пісень Східної Словаччини // Радянська культура. 1960. № 37. 8 трав. С. 4.
91. Мочульський М. Рукописні праці про весільний обряд. ЦДІА у Львові. Ф.379. Оп. 1. Спр. 2. Арк. 1-222.
92. Мушинка М. Весільні пісні села Курів // Дружно вперед. Пряшів, 1962. №12. С. 7.
93. Мушинка М. Володимир Гнатюк визначний дослідник фольклору Пряшівщини // Науковий збірник Музею української культури у Свиднику. Пряшів: Відділ укр. літ-ри, 1967. Т. 3. С. 51-220.
94. Мушинка М. Володимир Гнатюк перший дослідник життя і народної культури русинів-українців Югославії. Руський Керестур, 1967. 69с.
95. Мушинка М. Володимир Гнатюк. Життя та його діяльність в галузі фольклористики, літературознавства та мовознавства // Записки Наукового товариства імені Шевченка. Париж; Нью-Йорк; Сідней; Торонто, 1987. Т.207. Праці філологічної секції. 332 с.
96.